| Сторінки (4/307): | « | 1 2 3 4 | » |
Мені б рогатку прикупить...
Мені б придбать таку рогатку,
Щоб я до неба дострілив,
Щоб падаль та не мала й гадки,
Чому на попіл він згорів.
Я би заклав в гніздо снаряда
Всю свою ненависть та злість.
Щоби скрутило того гада,
Який нам смерть з собою ніс.
А ще б додав калини квітку,
Шалений запах й цвіт бузку,
Щоб його очі геть осліпли,
Побачивши красу таку.
А наостанок пісню нашу,
Нестримну, щиру на слова,
Щоби дізнались в підлій раші,
Що УКРАЇНА ЩЕ ЖИВА !
Як би сказав Тичина славний,
Що наш народ їм не зломить ,
А москалів за москалями,
Ми будем, будем,будем бить !
Луганськ 26.07.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Мехти Волас
Народ не стане на коліна,
Нас не зім’яти, не зломить.
Бо доки пісня наша лине,
Допоки в жилах кров кипить
Народ не стане на коліна.
Бо ж маєм ми такую долю
Котрую жоден люд не мав.
Нас гнули мов би ту тополю,
Гнобили, кидали в неволю.
Проте ніхто нас не зламав.
Бо сильную ми маєм волю.
І час настав і крига скресла,
Піднявся люд на правий бій,
Вкраїна ожила, воскресла
Яко Христос і з піднебесся
Тебе благає, нарід мій:
«Небесну сотню» помнім люди
І «Пливе кача», і майдан.
Щоб вільною Вкраїна була,
Щоб щастя гріло повсякчас
Вони закрили серцем нас.
«Небесну сотню» помнім люди…
А ти – «наш брат» - ти помилився,
Ти геть забувся, щось проспав.
Чи сон тобі дурний наснився,
Та ми не ті, яких ти знав.
Народ, що волю пригубив
І гідність власную побачив
В ярмі конати не схотів
І долю сам собі призначив.
Бо ти ж для нас з часів Богдана
Наглядачем, не братом був.
Козацька воля вас «пугала»
І мова лагідна моя,
Що солов’їною названа
Й супроти гнобленням тирана
Ще й на Кубані розцвіла.
Та все мине і час настане –
Розтануть прикрості в імлі,
Ми будем «сотню» пам’ятати,
«Врага не буде супостата,
А буде син і буде мати
І будуть люди на землі".
18.05.2015 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
До папані...
Сьогодні минає 30 років як
пішов з життя мій батько -
Іван Константинович.
Всі ми , сини , а нас було
четверо називали його папаня
і тільки на ВИ. Похований він
в селищі Сиротіно , це біля
Сєвєродонецька.
Пишу, папаня. сльози душать
то сльози відчаю й журби.
Взяли в кайдани мою душу,
Всеж вірю,що не назавжди.
Село твоє, де ти родився,
І де жили твої батьки,
Взяли в полон нові "фашисти",
"Рашистами" їх нарікли.
В полоні цвинтар та хатина,
Де твій закінчувався шлях...
До тебе я думками линув,
Та інколи бував в гостях.
Тепер там гості з триколором,
Та ти ж не знаєш, що то є.
То - дебілізм , що втратив сором,
Та на святині всі плює.
Ні, не плює - він їх руйнує,
У них і ціль така була-
Як не захопим, то сплюндруєм,
За те нам шана і хвала.
Вже написав... Пробач, як в змозі,
Що надто сумно нині нам...
Відпочивай, а ми в дорозі,
Несем погибіль ворогам.
Хто з кулеметом , автоматом,
Хто словом гострим , як стріла
Щоб Україна - рідна МАТИ,
Знов відродилась , розцвіла.
Луганськ 29.07.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
Цвіркуни
На моїй садибі вночі постійно
співають цвіркуни.Де б ти не знаходився
-на кухні ,
в вітальні чи в спальні їхній спів буде
чУтно , мовби вони рядом.
і цей спів переносить мене в далеке
дитинство де не було війни і де
постійно співали цвіркуни.
Ці цвіркуни зацвірінчали тишу
Куди не підеш , чути їхній спів.
немов би час буремний я залишив
І в край дитинства раптом залетів.
А в тім краю ні пострілів, ні болі,
А в тім краю лиш мама , ще жива.
І не страждає мирний люд в неволі,
І спалених хатин ніде нема.
А лиш пливуть тумани понад яром.
І вишня білим цвітом розцвіла,
І тільки ДОЩ приносе чорна хмара,
Ніяк не смерть від двоголового орла.
Закрив кватирку , співу вже не чути...
Якби ж то так закрити цю війну...
Ось тільки втрат численних не забути
та біль людей загнАних в чужину.
Але туман розтає , сонце встане
І вишня білим цвітом привіта.
І в вільній Україні МИР настане,
Не на сьогодні , а на всі літа...
Луганськ 20.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
деиократія в окупації.
Не дай вам боже жити як в пустелі,
Де ні людей, ні спокою нема.
Ні, люди є- живуть в своїх оселях,
А почуття складають в закрома.
У кожного "своя хатина крайня",
та кожен з них пильнує за другим.
Чи щось сказав, чи висловив бажання,
Ти був людина, став тепер ніким.
Тільки все це не є найважливіше
У цьому "вирі" сонного життя.
Вражає черствість (цього якнайбільше),
Зневага і відсутність почуття.
Їм всім начхати хто ти , де і звідки.
Вони всі Я !. а ти мішок лайна.
І тут сусід не ходить до сусідки,
Щоб запозичить солі чи майна.
така ось демократія від раші.
І руцький мир такий нам подали.
Дав Бог , батьки не знають цього наші,
Вони б усе на світі прокляли.
Бо українці- то сім"я єдина,
Бо українці - пісня, радість , сміх.
Бо українці - то міцна родина.
де біль та радість ділиться на всіх.
Луганськ 27.08.2022 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
про наш прапор...
29 квітня 2014 року над м. Луганськ
майоріли три прапори України :
Перший - над ПОГРАнЗАСТАВОЮ.
Другий -по інформації ЗМІ над
адміністративною будівлею
в Кам"яному броді,
Третій - (мало відомий) над садибою
в приватному секторі м. Луганськ.
Він там майорів з початку квітня.
29 квітня цей прапор був знятий
та захований .(29 квітня була захоплена ОДА.)
Але нелюди не дрімали і все таки
написали донос на господаря
садиби.Затримання або обшуку ,
на щастя не сталось . проте
господар садиби змушений був,
щоби не піддавати себе ризику.
потайки спалити прапор.
Спалений прапор.
Далекий квітень першої загрози,
Ще не гримить , та спокою нема.
Попри дощі та попри перші грози
Чиясь рука наш прапор підійма.
Спинився час , в душі якась напруга,
Ми ще на волі , але дзвін дзвенить.
По місту бродять козаки в підпругах
І руцьке слово над людьми висить.
А він тріпоче, наш жовтоблакитний,
Не зна ні в дощ , ні в вітер перешкод.
Та враз закляк наприкінці він квітня...
Це перший був принизливий урок...
І та рука . що прапор підіймала,
Вночі його тихесенько зняла.
Піклуючись на древко намотала,
Від кривди та наруги зберегла.
Та не судилось йому майоріти
На святкуванні вільного життя.
За те життя і мусив він згоріти,
За сміх дітей,за наше майбуття.
Луганськ 05.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Парад на хрещатику...
Парад відбувся , ви ж цього хотіли.
Щоб на Хрещатик техніка зайшла.
Щоби усі упали на коліна,
Та в один голос славили пуйла.
Та сталося не так, як вам гадалось,
Застрягла техніка , чи хтось її підбив...
Недовго москалі на ній катались,
Хтось влучно їх навічно спопелив.
І ось вони , побиті та іржаві,
Хрещатиком не йдуть , а лиш стоять,
Як па"ятник терору та державі,
Що захотіла в рабство нас загнать.
Та наш народ не стане на коліна!
Народ, що вибрав волю - не скорить !
Завжди була і буде УКРАЇНА !
Хто нас зачепить - довго будем бить !
Наразі б"єм в Криму і на Донбасі.
Щось , десь горить і по другим містам...
Ми в обороні...наступ вже на часі...
То ж я не заздрю їхнім матерям...
Луганськ 25.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022