| Сторінки (3/226): | « | 1 2 3 | » |
Здавалось - літо... Ні! Ще досі лютий -
Єдиний звук безрадісних сонат.
Хтось безпорадно дивиться назад,
До спогадів з минулого прикутий.
Як вижити? Чи можна повернути
Той затишок простих рожевих свят?
Війна гортає книгу чорних страт
І пише закривавлені статути.
Лунає скрізь лише одне питання:
Невже до пекла ближче, ніж до раю?
Та зараз осінь ближче, ніж весна...
Хвилинка синіх мрій - немов остання.
І крізь зелений серпень проступає
Лютнева мертво-біла сивина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Жити серед вигуків війни.
І благати порятунку в долі.
З волі дивиться у бік неволі
Жінка у розбитому вікні.
Я не знаю, хто вона. Як звуть.
Чи заміжня? Може, в неї діти?
Чим допомогти? Як пожаліти?
Як пом'якшити жорстоку путь?
Осередок болю, вбитих мрій
У будинку - скопище страждання.
Вибух. Без якогось коливання
Злодій, вбивця, покидьок, крадій
Пострілом і поглядом скляним
Хоче вкрасти все її майбутнє.
Хтось повірив в те, що він могутній...
Виявився підлим і дурним.
Буде переможена пітьма!
Будуть нові вікна, нові ґанки.
Я з тобою, сестро харків'янко!
Вистоїмо! Вибору нема!
Переможуть в будь-якій війні
Світлі сили, а не рейх четвертий,
Як не може зникнути чи вмерти
Мій народ в розбитому вікні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
МАГІСТРАЛ
У спогадах відроджуються зорі.
Запалюються в небі всі зірки.
І плачуть в ледве чутному мінорі
Нічних пісень зворушливі рядки.
Вони не посміхаються в мажорі.
В цей час всі тіні - темні та важкі.
Зникають в тиші, як краплини в морі
Пророчі знаки правої руки.
Пішовши тихо у нічні глибини,
Перетворились люди на світлини
З відбитками усіх важливих дат.
Мій парк серпневий, променем зігрітий,
Не вірив, що не буде вічним літо...
Не знав, що йде до нього листопад.
1
У спогадах відроджуються зорі.
Десь там. Далеко. Наче, уві сні.
Де всі слова - наївні та прозорі...
Реальність! Дай згадати ті пісні,
Де тільки радість, де немає горя,
Де тільки мрії квітнуть навесні.
А всі дороги - світлі та просторі,
Всі оклики - відверті й голосні!
Ми стільки звуків так і не почули!
Чи варто повертатися в минуле,
Де нас вітали добрі диваки?
Нехай у холоди, у спеку літню,
Даруючи нам втіху заповітну,
Запалюються в небі всі зірки!
2
Запалюються в небі всі зірки,
Далекі від неволі та негоди.
Мої дитячі радісні думки
Сузір'ям склались в кращі епізоди
Того життя, де весняні бруньки
Зустріли жваво райдужні пригоди.
Дерева в парку, свіжі та стрункі,
Були зухвалим еталоном вроди.
Життя вінок сонетів теж плете.
Дає і віднімає. І про те
Згадав письменник у своєму творі.
Вже не чекають парки та гаї.
Розгублено замовкли солов'ї.
І плачуть в ледве чутному мінорі.
3
І плачуть в ледве чутному мінорі
Кущі, де міг знаходитись рояль.
Нікому вже не треба тих історій -
Життя тепер - новітня магістраль.
Тут кожний звук загубиться у хорі.
А хор - фальшивий. Правда це, на жаль.
У ньому кожній заздрісній потворі
Пошана. Бо історія - спіраль.
Маленький острів щастя! Де ти, милий?
Ти дарував мені щоденно сили!
І чимось рідним пахли сторінки.
Вже північ. На столі відкрита книга.
І тільки в ній омріяна відлига -
Нічних пісень зворушливі рядки.
4
Нічних пісень зворушлиаі рядки
Оплакують нездійснені бажання.
Чи то дощі... Чи просто сліз струмки...
А може, образ першого кохання?
Щемить... Ще мить! Цій миті завдяки
Колись давно жили ті сподівання.
І зігрівало сонце залюбки,
Відкинувши зневіру й коливання.
На перехресті всіх старих надій
Вже зрозуміло: модний буревій
Не може стати другом апріорі.
Бо він пройшов - і знов на самоті
Повалені дерева молоді -
Вони не посміхаються в мажорі.
5
Вони не посміхаються в мажорі.
Вони не вірять у тверді слова.
У черговому нудному повторі -
Розчарування. Вже не раз, не два.
І у своїй постійній непокорі
Вони не знали, що росте трава.
Вони весь час ховалися в коморі,
Як привид в них і тіло, й голова.
Вони мовчать. Погані чи хороші?
На нас усіх колишніх дуже схожі,
Але як придивитись - не такі.
Вони приходять з ночі, як зі скрині.
Так хто вони? Лише бездушні тіні!
В цей час всі тіні - темні та важкі.
6
В цей час всі тіні - темні та важкі.
Однаково байдужі та похмурі.
Повзуть у різних напрямках стежки
І створюють привабливі фігури.
Ми, щиро простягнувши дві руки,
Благаємо рятунку від тортури.
Вбивають нас минулого дзвінки
І тих дзвінків затерті партитури.
Відмолюючи легковажно гріх,
Ми тонемо у спогадах нічних,
Як лютня у своєму переборі.
Вночі серед каштанових алей
Святі обличчя янголів-людей
Зникають в тиші, як краплини в морі.
7
Зникають в тиші, як краплини в морі
Ті голоси, що кликали назад.
Туди, де ми стояли на опорі,
Відхрещуючись від усіх порад.
Коли ми вільно дихали надворі,
Вдивляючись в яскравий зорепад,
У кожній айстрі, в кожному майорі
Світ бачили ми тільки на свій лад.
Ми не сприймали щирість і турботу...
Ішов світанок чорної суботи...
Над нами вже зліталися круки.
І, жадібні, ми бігли до врожаю...
Не помічали: нас попереджають
Пророчі знаки правої руки.
8
Пророчі знаки правої руки
Ми відкидали лівою рукою.
Минали тихо місяці, роки...
І правда вже здається не такою.
Здається, що усі слова палкі
Вже охолонули. І за водою
Пливуть. А дивних квітів пелюстки
Там - радістю були. А тут - журбою.
Дивилися таємні глядачі,
Як ми, доволі дрібно живучи,
Дорогоцінні пропускали днини.
Як восени нам втримати весну?
Щемливий спомин витягнув зі сну,
Пішовши тихо у нічні глибини.
9
Пішовши тихо у нічні глибини,
Не взявши нас в минулого краї,
Востаннє посміхнулись ті хвилини,
Вони тепер не наші. Нічиї.
Десь чути ніжні арфи й клавесини,
Для когось ще співають солов'ї.
А нас калічать болісні провини -
Безвихідні, знайомі та свої.
Все менше тих, хто слухає сонет.
Ми інший вже збираємо букет...
Конвалії - тоді. Тепер - жоржини.
То дощ, то сніг, то на траві роса -
Різноманітно плачуть небеса;
Перетворились люди на світлини.
10
Перетворились люди на світлини,
Перетворились квіти на вінок.
Пробачте, непомічені перлини,
Що пропустив важливий той дзвінок!
А докори, немов важкі цеглини,
Вбивають псевдолегкість сторінок.
Вороже дивляться жорстокі стіни
На всіх, хто запізнився на урок.
Насправді, ми нічого не забули.
Ми перейшли вже той кордон з минулим,
Коли вже пізно бити у набат.
Самі собі ми пишемо догани
І мовчки несемо душевні рани
З відбитками усіх важливих дат.
11
З відбитками усіх важливих дат
Йдемо вперед. До пекла чи до раю.
Про них червоним променем гранат
Обов'язково тихо нагадає.
А потім чорним кольором агат
Підтвердить, що назад шляху немає.
Можливо, нас пробачить дивний сад...
Та перед ним - обставин темна зграя.
Мого дитинства милу далину
У спогадах до серця пригорну
І подарую їй осінні квіти.
Хай стане каяттям тепер для нас
На віки вічні, й нині, й повсякчас
Мій парк серпневий, променем зігрітий.
12
Мій парк серпневий, променем зігрітий,
Крізь всі роки пригадує мене.
Він дуже хоче все ж таки змінити
Моє обличчя - сіре та сумне.
І незрадливий, світлом оповитий,
Він посміхнеться і не прожене.
Йому тепер три місяці ходити
В осінньому барвистому кашне.
Тепер немає спокою в душі.
Серпневий парку! Вислухай! Скажи,
Мій вірний друже! Що мені робити?
Пробач мене серед осінніх злив!
Я дотик твій колись не оцінив -
Не вірив, що не буде вічним літо.
13
Не вірив, що не буде вічним літо.
А як у це повірити я міг?
Мене кудись тягнуло, як магнітом,
І осліпив січневий білий сніг.
Тепер - лише сльозою окропити
Все те, що я сказати вже не встиг.
Однолітки мої - давно не діти,
Десь загубився справжній оберіг.
Сьогодні навіть жарти - й ті невлучні!
Всі діалоги - вимушені, штучні -
Дешевий та порожній маскарад.
Занурюючись у легку оману,
Мій персонаж реальний, не з роману
Не знав, що йде до нього листопад.
14
Не знав, що йде до нього листопад.
Не знав законів вільного падіння.
Різноманітні звуки серенад
Вже склалися в октаву розуміння.
Бо він - це я. Кричущий результат.
Збирати нам чи кидати каміння?
Пробач, мій парку! Ти - мій рідний брат!
Все спільне, навіть роздуми осінні.
Куди веде єдина, вірна путь?
Бо тут - давно вже втрачена вся суть,
Тут тільки маски, на байдужість хворі.
Вловивши струм холодної води,
В минуле йду. Мені - туди! Туди!
У спогадах відроджуються зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
- Тук-тук! Пустите Красный Крест!
Нам надо бы узнать
Число сгоревших койко-мест
И записать в тетрадь.
Тук-тук! Откройте! Это мы!
У нас есть интерес!
Решить вопросы до зимы
Нам надо позарез.
Нельзя? Закрыто? Вот уж срам!
А можно сквозь забор?
Мы просим: вы простите нам
Настойчивость, напор!
У нас обязанности есть!
Идём сквозь них, скользя.
Солдаты! Где же ваша честь?
Не стыдно? Так нельзя!
Нам скоро это надоест -
И "грады", и "шмели".
- Мы вас не пустим, Красный Крест!
- Ну ладно. Мы пошли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959206
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2022
Убиты пленные Азовцы.
Число их жертв - шестой десяток.
Обеспокоены торговцы!
Так усложнились схемы взяток!
Торговцы совестью и смыслом!
Всё то, что здесь, вас не накрыло.
Страдает монологом кислым
Обеспокоенное рыло.
Ответь мне, верхняя палата!
Ответь, начальник благородный:
Возможно ль пленному солдату
Отрезать орган детородный?
Возможно ль так, чтоб отрезатель
Смотрел, как сильно кровь хлестала?
Смотри в глаза мне, председатель!
Не прячь смущённое хлебало!
Вы - поощрители чудовищ,
Их грабежей, убийств, кастраций,
Пресс-центры бесполезных сборищ
И никаких организаций.
Пузатый дядя ест немало,
Исправно ходит на работу.
И проявляет очень вяло
Кастрированную заботу.
И все чинуши ровным строем
Тревожным взглядом наблюдают,
Как парень наш ушёл героем...
Но кто героев тех считает?
Зерно давайте! Тонны! Тонны!
А дальше - разбирайтесь сами!
Бегут с тележками ооны
От нас полями и лесами.
Но мой народ... Он всех накормит,
Заслуженно раздаст награды.
Врагу в предельно ясной форме
Ножом отрежет всё, что надо.
Отрезав, выбросит в канаву -
За всех, кого они убили.
А ваши мёртвые уставы
Давно покрылись слоем пыли.
Приёмы, встречи и фуршеты.
Законы, нормы, постулаты.
Из разных точек всей планеты
Молчат трусливые кастраты.
Нет Меир, Рейгана... Не важно!
Есть армия. И мы все вместе.
Летают над мирком продажным
"Оонщина" и "краснокрестье".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959163
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2022
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Війна по всій країні розкидала.
Відбиток свій знайдуть всі почуття:
У морі - совість, підлість - у калюжі.
Герої віддають свої життя.
Під чорним простирадлом - світлі душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Але я знаю точно: справедливо!
Мені шкода зім'ятої трави.
Свої не заберуть - собі дорожче!
Геть! Нижню половину - до вдови,
А верхню - у мішку на красну площу.
Зустрінемо ворожий батальйон!
Навіщо майструвати домовини?
Для добрива згодиться хоч мільйон!
Але щоб кожного - по половині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Коли я зустріч сам собі призначу
Поміж вечірніх вікон на Сумській -
Згадаю я в мелодії простій
Центральний парк - дитинства милу вдачу.
Я по-новому все життя побачу,
Все збудеться в калейдоскопі мрій.
На Павловому Полі - буревій,
Північна Салтівка тихенько плаче.
Сирени - як симфонії тривожні,
А вулиці - розбиті та порожні
І сльози... Їх нема куди подіти...
Я тут. Я вдома. А мені не спиться.
Мій Харків береже, як таємницю
Зелене та з відтінком болю літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
Хто до сих пір у вбивці бачить брата?
На облік треба брати цих людей.
Нас хочуть вбити, прапор наш топтати,
Ґвалтують і розстрілюють дітей.
Розгнівана і чесна Україна...
В ній тисячі загублених життів.
Там, де будинки - залишки цеглини,
Господарі - в траншеях без хрестів.
А серед цих руїн, під сірим вітром,
Де безліч закривавлених долонь,
Понівечена вибухом макітра
Волає гучно: "Пушкіна нє тронь!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
В під'їзді зникли таргани,
Великі, чорні та огидні.
На що образились вони?
Чи їх замордували злидні?
В під'їзді зникли таргани...
Невже і в них буває скрута?
Вони тікають від війни?
Чи від банальної отрути?
Сприймають тільки стусани!
Фінал цей - дуже справедливий.
Втікли з під'їзду таргани,
Від чого - зовсім не важливо.
Немає більше тарганів!
У них трагедія чи драма.
І через певну кількість днів
На фронті буде все так само.
Роздавимо всіх тарганів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
"...Нам не страшні московські воші, нам страшні
українські гниди." (Симон Петлюра)
УКРАЇНСЬКІ ГНИДИ
Московські воші... Що тут говорити?
Бо з ними зрозуміло: вороги.
Нажаль, існують українські гниди,
Які кричали "Путін, памагі!"
Ну що, дешева хвойдо, докричалась?
"Ввєді вайска!" - щоб твій язик відсох!
Тепер ти швидко за кордон забралась,
Продовжуєш і там свій монолог.
А ти, дурний мужик, плював у воду.
Нема в макітрі мозку - інвалід.
Ти ситий був настоянкою глоду -
Щоб серед горла став тобі той глід!
Ти жрав наш хліб. Ненавидів країну,
В якій живеш. Що? Справа не у тім?
Так хто ти є? Людина чи тварина?
І ті, і ті - не зраджують свій дім!
А мер дрібний здав місто окупантам
І думає, що суд не дожене!
Будь проклятий, брудний колоборанте!
Душа і серце - все в тобі брудне!
Ракети і снаряди не забуті!
Не стане вас, як пилу після злив!
Бажаю, щоб "звільнив" вас вбивця путін!
Щоб жодного він з вас не пропустив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Давайте оправдаем Чикатило!
Начнём же конструктивный разговор!
А всё, что Чикатило натворило
Пора забыть, не замечать в упор.
Судьба сложилась очень неудачно
У человека скромного в очках.
Поверьте мне! "Не всё так однозначно!"
Взгляните на него! Во взгляде - страх.
Так сложно сказку отличить от были!
Там вроде жертв - примерно пятьдесят.
А вы уверены, что жертвы были?
Пусть нам специалисты разъяснят.
Он на суде был жалким и побитым...
Не очень ясно, виноват ли он.
Мы ждём, когда пожалует с визитом
Наш старый добрый секретарь ООН.
Зачем нужна вам скорая расплата?
Не торопите истины момент!
Пусть соберётся верхняя палата,
Составит очень важный документ.
Кого-то изнасиловал когда-то?
Здесь есть сомненья. Вдруг наоборот?
Пусть соберётся средняя палата
И все поправки нужные внесёт.
Повесить? Расстрелять? Убить лопатой?
Вы не произносите это вслух!
Пусть соберётся нижняя палата
И утвердит решенье первых двух.
Не надо никого сажать на вилы!
Не надо никого сажать в тюрьму!
Решили, что виновен Чикатило?
Ну что же! Значит выговор ему!
Ах, сколько в вас жестокости и злобы!
Он осуждён. Сжимается кольцо!
Ему так плохо от тюремной робы!
"Давайте сохраним ему лицо!"
Что толку от сурового вердикта?
И как он сможет жертвам помогать?
Наступит эскалация конфликта,
И подсудимый будет нас ругать.
И на кого же будем мы похожи,
Всех осуждая, кто бы ни пришёл?
Но факт есть факт. И жертвы были всё же.
Ну да. Ужасно. И нехорошо.
Вам скажут все известные эксперты,
И подтвердит судебная скамья
Теорию великого Альберта:
"Всё очень относительно, друзья!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2022
Белгород, доброе утро!
Как вам сегодня спалось?
Жизнь повернула вас мудро
На непривычную ось.
Весело и интересно
Было войну наблюдать?
Белгород! Будьте любезны
Вздрагивать и причитать,
Прятать детей полусонных,
Скрипа бояться ворот.
Так до мозгов забубённых
Может быть, что-то дойдёт.
Если вам думать нет мочи,
Радостные дураки,
Надо побегать средь ночи
В погреб наперегонки,
Чтобы вас ваши ракеты
Не превратили в мишень.
С вами делюсь я секретом:
Харькову так - каждый день!
Взрывы, осколки и раны!
Всё потому, например,
Что недоумок поганый
Смог изучить "искандер".
Дом, детский сад, телебашня...
Как на войне без потерь?
Белгород! Как вам? Не страшно?
Что ж! Привыкайте теперь!
Снизу людишки-ордынцы,
Сверху - преступник и враль.
Жаль хоронить украинцев!
Белгород! Мне вас не жаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958613
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2022
Я ледве впізнав. Чи це ти?
Безлюдний, сумний та похмурий.
На мапі - червоні хрести,
На тілі - жорстокі тортури.
У цій непростій боротьбі
Освідчусь тобі я в коханні.
Мій Харкове! Вірю тобі,
Твої відчуваю страждання.
Не знає любов моя меж
До тебе, безлюдний та тихий!
Коханий мій! Ти не помреш!
Мій рідний! Прошу тебе! Дихай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Преступный русский мир! Будь трижды проклят!
Тебе проклятье - лишь в один конец!
Разрушены дома, разбиты стёкла,
Замедлилось биение сердец.
Тебя не ждали на своём пороге!
Ты думаешь, что всем нам навязал
Хронически воняющие ноги
И мерзкий гнилозубый свой оскал?
Насильники! Убийцы! Мародёры!
Под вами вся земля пылает тут!
И армия, и даже волонтёры
На вас уже с оружием идут.
Летят снаряды ваши. Гибнут дети
Невинные. Начало всех начал.
Будь прокляты все те, кто не заметил!
Будь прокляты все те, кто промолчал!
Слезами обливается Ахтырка.
Над ней по-русски надругалась мразь.
Всю жизнь испорожняясь только в дырку,
Хватает, как скульптуру, унитаз.
Проклятие паскудной русской швали!
Оно дойдёт! Попомните меня!
Оно придёт, откуда вы не ждали -
Из Бучи, Бородянки, Ирпеня.
Разделается с кровожадной бандой,
Которой очень низок номинал.
И назовётся бабушкою Вандой -
Той самой. Мариупольский подвал.
Попавшись на рублёвую приманку,
Ты здесь сгоришь, тупое существо!
И жаждущие крови ваши самки
Примерят коллективное вдовство!
Вас не спасёт вагон собачьих будок,
Которые везёте в свой барак.
Под Харьковом зажаренный ублюдок
Не станет даже пищей для собак!
Языческо-фашистско-православный,
Будь проклят русский мир на все века!
Ты здесь загнёшься. Кончишься бесславно!
Помогут наши светлые войска.
Освободив Европу от кошмара,
Вздохнёт свободно лучшая страна!
И мир забудет запах перегара...
Но жаль, что слишком страшная цена.
Свинья достойна только доли свинской.
Окажется в земле ваш грязный гнёт.
А мой народ прекрасный украинский
Брезгливо сплюнет. И не отпоёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958476
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2022
Зненацька - дощ. Віршам - не перешкода!
Народжувались ввечері рядки.
Неначе знов прокинулась природа.
Це теж світанок, тільки навпаки.
Ще не придбавши сніжну діадему,
Природа всім дарує залюбки
Жоржини, айстри, білі хризантеми...
Осінні квіти - "квіти навпаки".
Холодний вітер все-таки щасливий,
Як жест легкий чарівної руки.
І, створюючи настрій особливий,
Прийшов у серце "квітень навпаки".
А ночі навесні були короткі!
Так палко розпускалися бруньки!
Ті аромати всі такі солодкі,
Цей аромат - солодкий навпаки.
Яскрава осінь гірко пахне листям.
Багато фарб, та інші вже думки.
Вся таємниця в посмішці барвистій...
Це теж весна. Та тільки навпаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Коли країну роздирають війни,
На фронті смерть, а у тилу - страждання,
Я стверджувати буду це постійно:
Ненавиджу безсовісне мовчання!
Ви мовчите за кого? Проти кого?
З передової їде домовина...
Чому у душах вже нема нічого?
Де мала бути совість - порожнина!
Та мудрістю мовчання охрестили,
Під доброту маскується підлота!
Ці кляті мовчуни заговорили,
Щоб правді назавжди заткнути рота.
Навчають нас мовчати і терпіти,
Не помічати всі криваві плями.
Червоні маки - ці скорботні квіти
Можливо, приведуть когось до тями.
Мовчати - це так вигідно, так зручно!
Все засмітити жестами дрібними.
Лунає постріл правди дуже влучний
Над душами брехливо-мовчазними.
І знову з фронту їде домовина
В якесь село... Там - горе і страждання.
Коли вбивають нас, братів, країну,
Найвищий злочин - вигідне мовчання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Нарешті ми зустрілися з тобою!
Я йшов тобі назустріч, ти - мені,
Врятовані дорогою простою,
Де світять нам з минулого вогні.
Фарбуючи чарівно всю природу,
У двері ти постукала мої.
Я відчинив і віднайшов свободу,
Забувши літні голосні гаї.
Я мовчки подивлюсь у тихе небо.
Почую пісню знов. І не одну.
Тобі смарагдів літніх вже не треба -
Ти принесла багато бурштину.
Про особисте вже казати можна!
Кохана! Я на тебе так чекав!
Тебе почути зможе тут не кожний,
Не кожний сприйме сум твоїх октав.
Ти - скрізь: в душі, у серці і у місті...
Удвох з тобою пишемо вірші.
Я прочитаю збірку твого листя!
Напам'ять вивчу всі твої дощі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Між небом та землею, де догорає обрій,
Де все ще так важливо, де справжній навіть сум,
У щирості своїй слова відверті, добрі
Створили власний світ і свій чарівний струм.
Але той світ - крихкий! Так легко все зламати!
Беззахисний, слабкий, як листя навесні.
І не спитає він: "Ти бідний чи багатий?"
І сприйме почуття. І тихі, й голосні.
Та більшість омине його прості стежини:
Навіщо їм тягар від тих пісень сумних?
Від серця восени він дарував жоржини,
А людям краще тут, серед троянд скляних.
Їм до вподоби струм фальшивого катрена,
В якому сліз нема, а тільки штучний ґвалт.
І не сумують там вродливі манекени.
А замість справжніх слів - "подібні" і "на кшталт".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Відшукайте мене серед сніжних доріг,
Майже мертвого, з поглядом втомленим,
Серед цінних хвилин, тих, що я не зберіг,
Серед мрій, так нахабно розгромлених.
А душа ще живе в зрозумілих віршах
І завжди залишається щирою
Там, де списом в добро, а серця - на ножах,
Там, де підлість махає сокирою.
Ви зустріньте мене в глибині літніх трав!
В сьогодення, огидно-жорстокого,
Дуже спрощений зміст. Я його прочитав -
Все дрібне. І нічого глибокого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Мені так гірко посміхнулось місто.
Повільно йду я з вечора у ніч.
Вечірніх ліхтарів його намисто -
І недосяжна, і коштовна річ.
Та скільки намистинок? Двісті? Триста?
Є сяйво. Та немає вороття.
Змінився я. Змінилось моє місто.
Когось немає вже - закон життя.
А вулиці, немов нічні артисти,
Стоять по мізансценах, як німі.
Зібравши всі хвилини у намисто,
Я покажу його своїй зимі...
Зима, як діамант, легка та чиста,
І не жорстока, як у ті роки.
І їй я подарую те намисто,
А з ним - свої римовані рядки...
У спогадах, як у казках барвистих,
Надія, королева всіх бажань,
Плела своє смарагдове намисто,
Як амулет від болю і страждань.
Тепер плете моє вечірнє місто
(Йому допомагають небеса)
Минулого розірване намисто...
Де кожна намистинка - то сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Скінчилася зухвала літня злива.
Самотній місяць в небі все мовчить.
І він сумний. І я такий вразливий,
Але це тільки в цю відверту мить...
Цієї миті безнадійно знаю
Минулі крики правди голосні.
Заплакало вікно мого трамваю,
Простягуючи дзеркало мені.
Я бачу там потворне та чудове,
Показує всю правду дивне скло.
Там чорний сум і радість бірюзова...
Невже зі мною дійсно це було?
Неначе звуки тихої сонати
Я чую крізь нічний потужний вплив.
Але трамвай не буде повертати
Туди, де все на світі я б змінив.
Я їду прямо. Спротив - недоречний.
Як бути у збіговиську турбот:
Подякувати дзеркалу сердечно?
Забути недосяжний поворот?
Самотній місяць плаче у хмаринку,
Як у хустинку. Їде наш трамвай.
Ніхто не омине свою зупинку,
Де дзеркало нам скаже: "Прощавай!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Мені наснилося моє село,
Дорога у дитинство безтурботне.
Часи, коли зневіри не було,
Залізна хвіртка, літечко спекотне.
Мені наснився мій чарівний сад,
Червоні квіти і зелені трави.
Я повертати голову назад
Напевно, вже давно не маю права.
Реальності невидима рука
Жорстоко ставить крапку замість коми.
І мій будинок з літерою "А"
Дарує затишок комусь чужому.
Мені наснились дивні ті часи,
Коли чекала у саду альтанка,
Були живі Бабусі й Дідусі...
Тепер це - неможлива забаганка,
Як і вдихати аромат тих трав...
Мімічні зморшки - то життя відбитки.
Ми вже дорослі. Друг мені сказав,
Що вже померли дві мої сусідки.
Рибалка і ставок - це все пройшло.
Мені тепер не йти по тій дорозі.
Мені наснилося моє село...
Я знову прокидатися не в змозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Я вийду на свою таємну сцену
І буду грати весняний етюд.
Нехай він буде майже як в Шопена -
Без галасу, без зайвих амплітуд.
Не знайдеться для мене монолога -
Я напишу і прочитаю свій.
Можливо, приведе мене дорога
Туди, де візерунки чистих мрій
Переплетуть мене моїм минулим,
Де все яскраве: ноти і рядки.
Я буду грати так, щоб не забули
Всі згаслі та зневірені зірки.
Набридло все в задушливій коморі!
Таємна сцена... Де твої пісні?
Читаю - тихо. Граю в сі-мінорі.
А звук дощу - як оплески мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Моя країна - не горілка з салом,
Не примітивні гасла і вірші.
І танцювати гопака замало,
Ще треба мати совість у душі.
Навіщо цілувати цвіт калини,
Співаючи "Калінку" під баян?
Ти стільки бачила, моя країно!
Ти відчувала біль глибоких ран.
Приниження, знущання і тортури -
Крізь все, моя голубко, ти пройшла.
Моя країна - лірика Сосюри,
Романтика і міста, і села.
Вам до вподоби Жуков з Малиновським?
Не буду я про них писати тут.
Моя країна - не бандит Котовський,
Моя країна - це герої Крут.
Не вірю в те, що зміняться істотно
Всі ті, кого загнали під паркан.
Моя країна - це Небесна Сотня,
Закоханий в свободу наш Майдан.
Незламна під ворожою рукою,
Ніколи ти не підеш в небуття.
Моя країна - воїни- герої,
Хто віддає за нас своє життя.
Стоять спиною до твого проміння
І зрадник, і безсовісний крадій.
Рабам, які зреклись свого коріння,
Не місце, люба, на землі твоїй!
Тримати зло - тобі не притаманно!
Думки ти різні чула і слова.
Тебе, моя країна нездоланна,
Вбивають крізь віки. А ти - жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Ти почуй мене, Січню!
Монолог твій незвичний
Прочитав мимоволі давно.
Неживі змерзлі трави,
Незакінчені справи
Бачив я у широке вікно.
Ти скажи мені, Лютий,
Як я можу забути
Твою теплу міську заметіль?
Вечори твої темні -
Тільки спогади щемні,
Що приносять і радість, і біль.
Оживала природа
І шукала пригоди
В теплих фарбах своїх весняних.
Але красеню Травню
Я навряд чи поставлю
Вищий бал за обставин своїх.
Доброзичливе літо
Сонцем, зеленню, житом
Не зачепить. Мерщій омине.
Ти пробач мені, Серпню,
Мій характер нестерпний,
Але осінь врятує мене.
З головою порину
Я в жадану країну
Без кордонів, ухвал, заборон.
Заспіваю я Жовтню
Тиху пісню самотню,
Вранці знов пригадаю свій сон.
Кожний вдих, кожний видих
У хвилинах розмитих
Має присмак якихось примар.
Хто ж у тім винуватий,
Що їх так небагато,
В кого теж є такий календар?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022