| Сторінки (3/225): | « | 1 2 3 | » |
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
А речі вже дорожчі за людей.
Цінуйте слово! Тільки не брехливе -
Немає в нім ніякої ваги.
Виводьте нерозгадані курсиви
Та захищайте правди береги!
Цінуйте слово! Тільки не зухвале -
За ним - нічого. Мотлох та сміття.
Усе, про що ми вчасно не сказали,
Запишеться у книгу каяття.
Цінуйте слово вистраждане й чесне,
В якому непідробний тихий біль.
Надія замордована воскресне
Та переможе чорну заметіль.
Цінуйте слово хай просте - та справжнє,
Бо саме в ньому мудрий голос муз!
Спроможні на таке серця відважні,
Останнє слово втратить боягуз.
Слова читайте у ранкових росах,
У кольорі осінньої іржі.
Обходьте стороною безголосих!
Цінуйте слово щирої душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
У місті Івана Франка.
Озвучив бажання - та й годі,
Надія доволі крихка.
Чому народився на сході,
Не в місті Івана Франка?
Мені на світанку всміхнеться,
Підкаже ця осінь легка,
Що знайдеться місце у серці
Для міста Івана Франка!
Нехай, наче співи кларнету
Від харківського дивака
Лунають жовтневі сонети
Над містом Івана Франка.
У сні мелодійно-барвистім
Мене моя рима шука.
А я - зачарований містом
Поета Івана Франка!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
Він помер, тому що українець.
У його житло влетів "шахед".
Надпотужний західний есмінець
Спокій береже чужих планет.
Він помер. Ніде немає даних.
Виявили обгорілий труп.
Смерть за смертю. Хтось комусь - коханий,
Ну а десь новий відкрився клуб.
Смородом кривавої холери,
Тхнуть москва, пхеньян і тегеран.
А в занепокоєних партнерів
Є проблема - побут марсіан.
На країну пре немита банда
Та несе імперський наратив.
Славний будапештський меморандум -
Використаний контрацептив.
Тим не менш, чекаємо на диво,
Хай згорять ворожі пускові!
У Європі буде свято пива,
В Україні - вулиці в крові.
Вільним - бомби, полоненим - страти.
А комусь - шампанське та рояль.
Поки не горить в партнера хата,
Там все добре. Скоро фестиваль.
Українці будуть помирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024
Я - ось такий. Та іншим вже не буду.
Виходячи на тихий променад,
Своє минуле бачу скрізь і всюди -
Я з тих, хто озирається назад.
Щоб зовсім не було провальних пауз,
На мене ллється бруд тупих порад.
Сьогодні у житті - суцільний хаос -
Я з тих, хто озирається назад.
Спізніле каяття мені властиве.
Навколо - безпросвітний сурогат.
А хочеться туди, де ми щасливі -
Я з тих, хто озирається назад.
Вже не чекаю, щоб мене почули.
Моя реальність - безкоштовний кат.
Я канонізував своє минуле -
Я з тих, хто озирається назад.
Як тільки намагаюсь крок зробити,
Все нанівець одразу. Шах і мат.
З порожніх слів моє майбутнє зшите.
Я з тих, хто озирається назад.
Зима планету холодом покриє...
Щоб я вперед ішов, у царство страт,
Мені тримають голову та шию...
А очі... Очі дивляться назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.
Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий
Мій шепіт без адреси: "Пригорни..."
Але кохання ще зберіг в тумані!
Зустріну осінь, витончену пані...
Її журі - знесилене "віват".
Зоря вечірня неодмінно згасне.
Мені зігріє руки подих власний.
Душі так зимно! Завтра - листопад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Хочеться справжнього. Що є натомість?
Гучно кричать непочуті серця.
Майже пробудження. Майже свідомість.
Наполовину та не до кінця.
Світле майбутнє. Які перспективи?
Холодом білим зустріне зима.
Майже відпущений. Майже щасливий.
Тільки інерція. Сили нема.
Я не зібрав ані крихти врожаю.
Сказано "А", вже чекаю на "Б".
Справа не в тім, що людей я не знаю,
Справа у тому, що знаю себе.
Довгий полон швидкоплинних мозаїк -
Штучні статті старовинних газет.
Я у рнальності - майже прозаїк,
А у фантазіях - майже поет.
Кажуть, на місце, де вигадав рану,
Дмухаю, наче якийсь маніяк.
Я не кажу, що усе так погано -
Майже безболісно. Майже ніяк.
Я вже до себе нікого не кличу!
Після поради "себе не жалій"
Усмішка міцно бинтує обличчя.
Майже нескорений. Майже живий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
Поради, поради... Корисні поради
Влітають у вуха мої звідусіль.
Масштабні симфонії, скромні рулади -
Порожні слова припорошують біль.
Безцінні поради... Досвідчені гуру
Безглузді рецепти мені роздають:
"Ти ще молодий", "Закохайся в тортури"...
А хто з них второпав життя мого суть?
Я мовчки послухаю. В серці - скорбота.
Не хочу. Не вірю я більше словам.
Скінчилась епоха розкритого рота!
За всі ці поради й копійки не дам!
Поява людини у світі - вже ризик!
Як наслідок - сповідь глухій самоті.
Не треба ні слів, ні стандартних відписок!
Ви шлях мій пройдіть у моєму взутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
Мій гострий сум, осіння Зінаїда,
Яка пішла у темряву зими.
Фальшиві співчуття - в душі огида!
Мій гострий сум, осіння Зінаїда...
Запізнюватися - моя планида,
Ховатися у сніжні килими.
Мій гострий сум, осіння Зінаїда,
Яка пішла у темряву зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
А запах твого парфуму -
Гіркий, наче стигла осінь.
Настукує дощик: "Думай!"
Стою на твердім порозі.
Цей запах твого парфуму -
Мов цукор на мармеладі.
Та й справа яка до суму
Чужого у листопаді?
Заплакали жовті клени,
Зневірився парк осінній.
Ув осені - три рефрени,
Для осені - три горіння.
Всі рухи її - повільні,
Слова її - всі пророчі.
В минулому - подих вільний
І пристрасні темні ночі.
Зі спогадів знов озветься
Те літо палке, спекотне,
Де дві половинки серця
Знаходили одна одну.
А дощ пита: "Чи знайшов ти
Доданків двох вірну суму?"
У відповідь - тільки жовтень...
І запах його парфуму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
Зітхає "суспільство здорове" -
Мозаїка ситих облич.
У поїзді їде військовий,
Він їде додому, у ніч.
У спогадах - темні окопи,
Пронизана вибухом мить.
Для інших це - пил в мікроскопі,
"Здорове суспільство" мовчить.
Героя чекає дружина!
Лишилося кілька годин -
Зустріне він доньку та сина
Та встигне до всіх іменин.
Він втомнений. Не помічає
Навколо всю сутність гнилу.
В окопі не грівся він чаєм.
"Здорове суспільство" - в тилу.
Везе він гарячку й застуду.
Він зброю тримав проти зла,
Щоб кожна невдячна паскуда
Тут дихати вільно могла.
Навколо - пейзажі красиві,
На фронті - страшна кожна мить.
Звернувся до хлопця хтось зліва:
"Посунься! Від тебе смердить!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
Стара світлина - серця спогад,
Беззвучний та солодкий біль.
Натхнення - близько, щастя - поряд,
А примха літа - вільний стиль.
Моя світлина чорно-біла...
Нема в минуле вороття...
З яких джерел набрати сили
Для кольорового життя?
Але не буде, як раніше,
Застигли вечори німі.
Давно той хлопчик посивішав
Та загубився у зимі.
Наситився осінній танець
Моїм спізнілим каяттям.
Запитую крізь жовтий глянець:
"Бабусю мила! Як Ти Там?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
Моє життя - прочитана поема,
Було все ясно з першої глави.
До долі я звертаюся на "ви",
Веду розмови на болючі теми.
Я вже купив журливі хризантеми,
Плету вінок з пожовклої трави.
Моє життя - прочитана поема,
Було все ясно з першої глави.
А сивина - осіння діадема...
Проґавив юність - більше не лови!
Покрилися туманом острови,
Де я колись доводив теореми...
Моє життя - прочитана поема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
Якщо я вкраду кілограм бараболі -
Чекають п'ять років позбавлення волі.
Якщо я беззбройну людину приріжу -
Шість років в'язниці. А може, і більше.
Якщо я зґвалтую десь жінку красиву -
Довічне - це вирок цілком справедливий.
А вб'ю пів мільйона, як підла *** -
Мені за цей злочин нічого не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2024
Я чекав на Вас, друже, на Ваші слова і на вірші.
Кожне слово - це зброя, і Ви довели це не раз.
Сподівався, Ви тут. Ну а Ви вже давно значно
вище,
Там, де вже неважливим здається крилатий
Пегас.
Друже! Тут - все без змін. Вбита щирість лежить
на підлозі,
Слово правди в конвульсіях б"ється. Безмежна
пітьма.
Тут за мотлохом різним всі ллють крокодилячі
сльози,
А не стане людини достойної - тиша німа.
Пам"ятаю всі Ваші листи. Я любив Ваше Слово.
Ваших віршів боявся підступний, огидливий кат.
Хай душа Ваша чесна летить в небеса кольорові,
Вам - одвічна подяка за праведний Ваш автомат!
Ця ганебна війна нав"язала усім чорну месу.
Знову осінь в окопах, а в місті - осінній бурштин.
Славний Воїне! Справжній Поете! Мій друже
Олесе!
Я про Вас не змовчу! Вірте, знайте, що я - не один!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
А круглий стіл сьогодні спорожнів.
У лицарів моїх важкі турботи.
Порожні крісла та нестача слів...
Скажи, як бути, вірний Ланселоте!
Сьогодні бал. Я осторонь стою.
Вже пропустив куранту і павану.
Можливо, що загину у бою,
Але не зраджу Вам, моя кохана!
Пливе перука, маска, кринолін.
Все котиться в минулого безодню.
Для інших грає ніжно клавесин,
Не помічає силует самотній.
Кладу записку на м"який велюр:
"Навічно Ваш вдівець. Король Артур".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Одесу закрили і Київ закрили.
Тепер хоч потроху там дихає небо.
Міста постраждалі відновлюють сили.
А як же мій Харків? А Харків - Незламний.
Сьогодні вночі позбивали "шахеди".
Статистика каже, усі позбивали.
В таблиці оновленій - збиті ракети.
А що там наш Харків? Нічого. Незламний.
Шматують країну брудні московити.
Палає вогнем незалежна та Вільна.
Нам треба сильніше міста захистити!
А Харків не треба? А Харків - Незламний.
Країна воює! Країна - не мертва!
Посилено захист важливих локацій!
Але хтось про Харків базікає вперто...
Тримай генератор! Тримайся, Незламний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
Моя країна захлинулась кров'ю.
На тілі не загоюються шрами.
Не гинуть люди ані в підмосков"ї,
Ні в Мюнхені, ні в Лодзі, ні в Майямі.
Продажний світ, стурбований та ситий,
Спостерігає вбивства та знущання.
І думає лише, де заробити
Грошей багато за своє кохання.
Спиняє третій рік сміливе серце
Цю кляту епідемію імперську.
Моя країна за свободу б"ється,
А світ-повія ліг в місіонерську.
Це ж не на нього падають фугаси!
"Ми терпимо, і Україна стерпить!"
Робити треба щеплення від сказу,
А світ стає у позу "шість да дев"ять".
Тут наші хлопці гинуть та сивіють,
Ціна життя не згадується всує.
А світ, ця відгодована повія,
Вульгарно стогне - щось там симулює.
Старанно приховавши всю огиду,
Моя країна задає питання.
Стара повія чахне не від СНІДу -
Смертельно інфікована мовчанням.
Іде війна. Роки. Криваві версти.
Повторюється все в малюнку рондо.
Повія - це, можливо, теж мистецтво...
А ти, продажний світе, - просто шльондра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Нащадку! Пам'ятай жахливу мить,
Як вороги співали підлим хором:
"Ідіть! Ідіть! Не бійтеся! Ідіть!
Ідіть вперед зеленим коридором!"
Вони пішли. Пішли, але не вийшли.
А десь у рідних селах - стиглі вишні,
Дитинство. Мама. Дівчина кохана...
А тут, під керівництвом злих потвор
Брехнею став зелений коридор.
Земля палала, а стріляли - в спину.
Вогонь пекельний все заполонив.
Район - одна велика домовина.
Реакція країн: "Немає слів!"
А хлопці? Хлопці, янголи небесні!
Серпневий день всі плани перекреслив
Та вирвав їх з обіймів матерів.
Брудний загарбник - ниций та смердючий.
Нехай його приб"є відлуння Бучі!
Прокльон! Прокльон! Безмежний мій прокльон!
За кожний постріл - тисяча прокльонів,
А краще - десять тисяч наших куль
В довбешки "орків", "гойдів" і "дон-донів",
Брехливих зайд - вони сконають тут!
Гей, світе! Не пиши новий статут,
Де в кожнім слові - мертва справедливість,
Геть всі слова, порожню галасливість!
Земля це - наша! Наша це земля!
Зійде над нею зірка світла, вільна,
Вона спостерігати буде пильно,
Влаштує помсту зверху та здаля!
Нічого не забудеться, принаймні,
Допоки не загнеться балалайня!
Нащадку! Забувати це не можна!
На відповідь жорстку ти будь спроможним,
Не вір словам рашистської потвори
Про дружбу та зелені коридори!
Живи! Не забувай! Не маєш права!
Зеленого нема - лише криваве,
Тож пункти не згортай свої опорні!
І знищуй ворога! Вбивай щодня!
Бо там брехня. А колір - тільки чорний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024
В дрібних кишенях повно дуль,
Для кожного скелету - шафа.
В болоті - тільки "буль-буль-буль",
Якщо якась не квакне жаба.
Як ухилитися від куль
Між зрадником та пофігістом?
Тут кожна бульбашка - як нуль
За формою і навіть змістом.
Як нападе зловісний тать,
Тупенькі погляди - додолу.
В болоті тихім всі мовчать,
А голос правди - то крамола.
Цінується лише одне -
Що не від мозку, тільки з рота.
Хвала - усьому, що брудне!
Пошана тихому болоту!
На місці мозку - поролон,
У кого пиха - той і сильний!
В болоті тихому закон:
Хто скаже слово - божевільний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
Спливає літо, як життя моє.
Лише дощі чекають на порозі.
На скрипці серпень тихо награє
Напівпрозорі натяки на осінь.
Я знову до світанку не засну,
До краплі розчинюсь у монолозі.
На фоні мрій про радісну весну -
Лише суцільні натяки на осінь.
Холодний промінь сонця - не мені...
Завершують свій бал смугасті оси.
У душу стукають такі сумні,
Але красиві натяки на осінь.
Обравши не дорогу, а стерню,
Дивлюсь на пасма сивого волосся.
Цей білий колір я вже не зміню,
Бо розумію натяки на осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
Він у минуле - каменем з балкону,
З крилом підбитим безпорадний птах.
Розбив надію пристрасно-червону
Беззвучний сум - печатка на вустах.
З крилом підбитим безпорадний птах
Не відповість на оклики зухвалі.
У спогадах, несказаних словах
Його не забували і кохали.
Розбив надію пристрасно-червону
Акорд мінорний з тонікою ре.
Що буде пам'ятати птах до скону?
Найважливіше! Те, що не помре.
Беззвучний сум - печатка на вустах...
Та спрагу не вгамують свіжі роси!
Тримає птаха на своїх руках
Остання подруга - журлива осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Я чекаю на тебе, моя поетесо!
Незрівнянна, замріяна жінка-весна...
Задля тебе життя своє ще не закреслив,
Я холодних ночей наковтався сповна.
Листувався я з тінями вчора й сьогодні,
На обличчі шар сміху - накладений грим.
Але це не завадило бути самотнім
І приходити ввечері в темний свій дім.
Я молюся за тебе, моя поетесо!
І готовий до зустрічі в будь-який час!
Пролітають повз мене нестримані весни...
Я про тебе пишу. Ти напишеш про нас.
Не сприймаю ніяких абстрактних малюнків,
Беззмістовних, порожніх, заїжджених слів.
Вже, можливо, й не час для палких поцілунків,
Та хоча б твоїм вогником руки зігрів...
Всі надії мої - мов розкидані речі,
Пошматована віра горить у вогні.
Озирнувся навколо. Німа порожнеча
Демонструє свої нагороди мені.
Я наслухався звуків безжальної меси!
Запросив на життя. Я благаю! Мерщій!
А коли вже запізно, моя поетесо,
Хай хоч разом помруть дві самотні душі!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Я сьогодні щосили прошу: опустіть мені вії!
Вже не можу дивитись на цю закарбовану мить.
Пам'ятаєте, люди, мене, легендарного Вія?
А про вії свої я казав навпаки: підніміть!
Все зруйноване. Мертве. Зламався колишній маяк.
Я сьогодні щосили прошу: опустіть мені вії!
Упирі - вже не в моді. Безсилим стає вурдалак,
І мене перевершили підлі й брудні лиходії.
Ну нехай навіть чорну, але навіть я мав надію!
В абсолютній безбарвності вашій - не той в мене хист!
Я сьогодні щосили прошу: опустіть мені вії!
Бо накреслене крейдою коло вже втратило зміст.
У кривавих сторіччях я бачив вас, люди, наскрізь!
Але досі не знаю: сумую? Чи щиро радію?
Та до вас, кровожерливі злодії, ще не доріс!
Я сьогодні щосили прошу: опустіть мені вії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Іду до себе. Тихо. Крок за кроком.
Та чую знову оклики юрби:
"Не зволікай! Не дихай! Не ганьби!
Не будь сумним, худим та карооким!"
Так хочу відігріти змерзлі руки!
Іду повільно, майже крадькома.
Попереду - зневіра та зима,
Позаду - все: кохання та розлука.
А я - такий, як є. Це суть вердикту,
Який собі сьогодні підпишу.
Не розчинився в крапельках дощу -
Живу у центрі вічного конфлікту
Мене й суспільства. Я на барикадах.
Рядки мої для інших - неформат.
Хоча й згубив колишній свій азарт,
Але зберіг себе у серенадах!
Життя напише неповторний опис...
Не розчиняйтесь у чужих словах!
Бо кожний, хто забув про власний шлях,
Ішов до себе, а прийшов до когось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
Поезіє! Завдячую тобі!
О, диво! Можу дихати і жити!
Реальністю я досі ще не вбитий!
Не загубився у рясній юрбі...
Поезія! Це завдяки тобі!
Поезіє! Завдячую тобі!
Моє веселе чи журливе слово
Мене у сни поверне кольорові,
Й не треба знатися на ворожбі...
Поезіє! Це завдяки тобі!
Поезіє! Завдячую тобі!
Відмежувався від хули та бруду.
А що, коли я переможцем буду
У вогняній жорстокій боротьбі?..
Поезіє! Подякую тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
Ф-арисеї! Радійте та смійтесь! Вона вже нічого не
скаже!
А- в садочках дитячих не буде Марічок, затопчуть їх
маші!
Р-озчиняється в місті вечірньому серед байдужості
постріл.
І- не знайдемо винних, бо вбивство - проблема не
надто вже й гостра.
О,- голубонько біла! Лети до небес, за межу загадкову!
Н-ачувайтеся! Буде і звідти вона воювати за мову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
вона писала не для юрби.
не для більшості не для натовпу
жодного слова в бенефісі журби
без ванілі
без прикрас
без патоки
коли вона складала слова у валізи
усім здавалося що вона щось забула
а це просто була
крапка
завіса
обвуглений міст у минуле
вона не казала зазвичай до побачення
усім кому бажано пояснити
що ці пояснення не мають значення
якщо недостатньо душі відкритої
вона й зараз для більшості незнайома
долає відстані з непохитною долею
не буде доказів для аксіоми
ні сьогодні
ні завтра
ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Стають рутиною жорсткі тортури,
Потилицю почухав ситий світ.
Летить в повітря абревіатура
ОХМАТДИТ.
Війна кривава, чорна та чавунна
Спинила сміх дитячих зим та літ.
Гей, світе! Знов не чуєш це відлуння -
ОХМАТДИТ?
Недобитки смердючі та жорстокі
Читають сатані свій підлий звіт.
Вже вислухав стурбованість глибоку
ОХМАТДИТ.
Щоб тим падлюкам згинути в безодні!
Щоб кожне лігво цих рашистських гнид
Горіло саме так, як наш сьогодні
ОХМАТДИТ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
У травні - надворі червоні тюльпани,
У червні цвіли запашні гайдамаки.
Я іноді слухав пташине сопрано,
Метеликів бачив строкаті атаки.
У липні в саду - чарівні матіоли,
У серпні - поля золотавого жита.
Зізнаюся: не забував я ніколи
Вродливу усміхнену дівчинку з літа.
Чекав я на ранок. Чекав я навмисно,
Як згаснуть на небі зіркові гірлянди.
Коли відчинялася хвіртка залізна,
У серці моїм розквітали троянди.
Ловив кожний погляд, дивився їй в очі,
Захоплений був її образом чистим.
Ой, літечко-літо! Чого ж воно хоче?
Напевно, щоб я не вертався до міста.
Минули роки. Сивина білосніжна.
Розлука. Зневіра. Війни стоголосся.
Дитячі бажання, наївні, безгрішні
У жовті обійми покликала осінь.
Тривога гуде - по минулому тризна.
Торкається спогад м'яким оксамитом.
Наснилася знову та хвіртка залізна,
А поряд - дитинство. І дівчинка з літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Ніхто ні з ким вже не зустрінеться...
Курсують різні поїзди:
Полтава-Київ, Харків-Вінниця,
А їхати - нема куди.
І зустрічати теж нема кого,
Давно прострочені квитки.
Зима і літо - все однаково!
Дерев оголені гілки
Нагадують мені історію,
В якій ще дихав ідеал.
І, доспівавши ораторію,
Замовк сумний міський вокзал.
Я сам себе сьогодні страчую
За щирі сльози, щирий сміх.
Змиритися з такою вдачею
Не дозволяє мокрий сніг.
Над кимось висять ночі зоряні,
Неначе затишне шатро.
Мої вершини непідкорені -
Десь біля виходу з метро.
Десь біля станції кінцевої,
Де романтичні ліхтарі
Мені оманою рожевою
Освітять всі календарі.
Десь там, за площею Вокзальною,
Тих втратив, інших - поховав.
Надія стала нереальною
У скупченні чужих заграв.
Я - дядько. А мені небогою
Зневіра стала назавжди.
В цю ніч, пронизану тривогою,
Не прибувають поїзди.
Не варта спогадів обітниця,
Яка вже загнана у кут.
Ніхто ні з ким вже не зустрінеться,
Бо так прописаний статут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
На себе я давно не схожий.
В душі моїй - розчарування.
Пробач мені, Всесильний Боже!
Що в цьому світі допоможе?
Чи пізній дощ, чи зірка рання?
На себе я давно не схожий.
Хто тут поганий? Хто хороший?
Де перша нота? Де остання?
Пробач мені, Всесильний Боже!
Помітив посмішку ворожу,
Коли повірив у кохання.
На себе я давно не схожий.
В купівлях-продажах за гроші -
Тінь безкоштовного страждання.
Пробач мені, Всесильний Боже!
Сиджу у темній тихій ложі
Та сам собі пишу зізнання.
На себе я давно не схожий.
Пробач мені, Всесильний Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Розвелося мамчиних експертів!
Ми та ворог наш для них - це рівність.
Чисті мрії, бомбами роздерті,
Ще живі та не втрачають гідність.
Стати вільними? Облиште! Що ви!
Душу тренувати - справа панська!
Тож навіщо вчити рідну мову?
Є в них інша мова - окупантська.
Не боронять польську та французьку
Кволі підлабузники ординські.
Що ж за рівність? Ясно! Мову "узьку" -
Знати. І не знати українську.
Скривджена біленька рідна хата,
Руським матом випалені стіни.
Як ніколи, треба захищати
Україномовних - в Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Зневірені душі, розчавлені тіні...
Це буде не завтра. Це є вже сьогодні.
Проста безкорисливість - на карантині,
Давно відбувається щось незворотнє.
Листа написали. Але не рукою,
А звуками літер на клавіатурі.
Заслухались музикою ми легкою,
І замість світлин - чорні карикатури.
А ми сміємося! Та тільки не сміхом -
Яскравими смайлами, потім - дужками.
Освітлені сонцем, пригнічені снігом,
Загублені поміж пустими рядками.
Промінчик в очах - нерозгаданий бонус.
Знекровлені постаті - ніби нормальні.
Повторює мантру якийсь дивний голос:
"Ми всі - не реальні, ми всі - віртуальні!"
В руках філіжанка зеленого чаю,
Дивлюся альбом, де щасливі та дужі.
Цей день, як і той, що минув, зустрічають
Зневірені тіні. Розчавлені душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Я нікуди не поспішав.
Ще тоді не боліла душа.
Ще достатньо було потужності
Виживати в царстві бездушності.
Надто довгі писав рядки.
Мов латина, мої думки
Щиро прагнули справедливості
В царстві підлості
Та зрадливості.
Десь далеко був ідеал.
Значно ближче - сумний фінал.
Ліки я шукав від контузії
В царстві хибності
Та ілюзії.
Перерветься сумнівний шлях...
Тільки підсумок буде в словах:
"Він загинув від необачності
В царстві тупості
Та невдячності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Життя минає. Час іде.
Все добре - потім. Зараз - туга.
Живу. Та не нажив я друга,
І ворога нема ніде.
Куди не гляну - все не те...
Чия у цьому є заслуга?
Життя минає. Час іде.
Все добре - потім. Зараз - туга.
Позаду - марне та пусте.
Прогнози - хибні й недолугі.
Я вже давно не чую фуги -
Брехливе бачу фуете.
Життя минає. Час іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
Усім, хто серед вибухів війни
Знайшов для себе другу половину,
Бажаю я скорішої весни,
Життя без зради, пострілів у спину.
Не бійтеся сказати: "Пригорни
Мене до себе! Подаруй стежину,
Де оживають кольорові сни,
Повір, тебе ніколи не покину!"
Закохані! У цей байдужий час
Надія стала дійсністю для вас,
Але скількох вже доля розлучила!
В коханні кожний - мов палкий поет...
Напам'ять вивчіть мій простий сонет
І бережіть дорогоцінні крила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Не граю більше. Вже немає ліри.
Кудись іду безцільно, навмання.
Бо абсолютно все, у що я вірив -
Це вигадана райдужна брехня.
Фортеці щастя, береги кохання...
Нічого не було. Порожній звук.
Роки минали. Це було чекання
Безбарвних поглядів, холодних рук.
Лишились перекреслені світанки.
Спиняю подих, дивлячись назад.
Позаду і попереду - уламки,
І там, і там - дешевий маскарад.
Правдиву мрію я колись позичив...
Але брехня всі сенси заглуша.
А правда - це обпльоване обличчя,
Розхристана та страчена душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Зелений парк. Спекотно. Лавки сині.
На серці - спокій. Це було чи ні?
Питання задаю липневій днині
І відповідь шукаю в сивині.
Присвячую сонет рясній ожині...
Вінок з кульбабок буде на мені.
Коли реальність розкидає тіні -
Мене врятують небеса ясні.
Закінчений романтик, вічний мрійник
Помітив раптом зламаний годинник,
Порожній темно-сірий циферблат.
Дует - у мріях. А виходить соло.
Галявина, що мала форму кола -
Фінал моїх незіграних сонат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
ABBAcDc - мій поетичний винахід
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все, як треба!
Що ж! Розповім! Тут правила прості.
Як тільке зійде в небі зірка рання,
Світанок перетвориться на сцену,
Виблискувати будуть всі катрени
Красою кільцевого римування.
Додам терцет - і стане сім рядків.
У шостому рядку не буде рими,
А п'ятий з сьомим я у римі звів.
І музі, що всміхнеться загадково,
Не соромно мені дивитись в очі.
А рими чоловічі та жіночі
Чергуються тут теж не випадково.
Самі собою просяться слова...
Я б так хотів, щоб вам, безцінні друзі,
Сподобалась артурівська строфа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
Пишу я знову гнівного листа.
Пишу усім, кому лише можливо.
Бо я старий, а хтось там - молодий.
Скажіть мені, хіба це справедливо?
В минулому пригоди залишив.
Кивну я учню головою схвально.
А хтось там пише краще, ніж я сам.
Скажіть мені, хіба це все нормально?
Пишу яскраво я, не як усі -
Та оплесків сьогодні малувато.
Тому напише сотого листа
В усіх країнах визнаний новатор.
Листів таких - вже більше, ніж поем.
А я все не вгамую сильну спрагу.
Мене похвалить відданий лакей,
На нього я зверну колись увагу.
Талант мій вже виходить з берегів...
А в когось він - бездонні океани.
Якщо в тім океані я втоплюсь -
То буде читачам моїм погано!
У світі роблять капості давно
І зло добру, і молодості старість.
Свого листа кладу я у конверт
І ставлю власний підпис: "Чорна заздрість".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
Які слова солодкі та чудові:
"Абняцца, паміріцца і прастіть"!
Запрошую вас, пані та панове,
До Харкова, де чорна - кожна мить.
В моєму місті бомби та ракети -
Залізна безперервність. Вічний струм.
Тут дуже важко пишуться сонети
Про котиків, троянди та котлети...
Сирена виє, і мовчать кларнети.
Ми живемо. А з нами - жах та сум.
Ви ходите по всій моїй країні,
Забруднюєте вільний простір наш.
Базікаєте про любов, святині,
Про людяність, про Бога... Ви ще й нині
Чекаєте, коли сусіди-свині
З жахливих Буч влаштують вам колаж.
Навідники, "ждуни", колаборанти!
Повторюєте всі стандартні мантри
Свого кумиру з клятого кремля.
Чуже облизувати - значно краще!
Як щиро ви ненавидите наше!
Як тільки носить вас моя земля?
Запрошую до Харкова, панове!
Тут замість молодості - сивина.
Рядкам багатослівної полови
В моєму місті - нульова ціна.
Чи вам відомо, що у нас війна,
Негідники, злочинці, лиходії?
Тут кров'ю захлинаються надії,
А ви - в безпеці, бо таке не тоне!
Шматує зло країну через вас!
І вам - нічого! В нас м"які закони.
Та не хвилюйтесь! Прийде, прийде час!
Яка різниця, кажете? Велика!
За ваші жирні та зрадливі пики
Воюють хлопці на передовій.
Ви навіть їм "спасибі" не сказали!
Для вас прихід свинячої навали -
Найвища точка ваших чорних мрій!
Тим часом віддають життя герої...
Але стривайте! Господи, про що я?
Куди я вас запрошую, куди?
В моєму місті, де щодня жалоба,
Вам теж комфортно. Хочеться вам, щоби
Мій Харків здався натиску орди.
Працюєте на ворога повсюди!
Але запам"ятайте: вас не буде!
Які ви різні! Ні! Ви дуже схожі!
Від вас усіх однаково смердить.
Як тільки Україна переможе,
Ви всі перефарбуєтесь мерщій...
Не буде вам молитв та обелісків.
Колаборант - істота без прописки,
Без совісті, коріння та душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
Побачити відтінки бірюзи.
Але життя незграбне та жорстоке,
Далеке від колишніх іменин,
Надію віддаляє з кожним кроком.
Пройшло повз мене стільки теплих днин!
Як смішно! Попри вивчені уроки
Наївний хлопчик рве собі жасмин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024
Я чую голос: "Трохи зачекай,
І прийде, як колись, духмяне літо!"
Відродження крокує дивним світом,
Планету перетворює на рай.
Сьогодні оживе казковий гай,
Але до нього пізно вже ходити.
Можливо, у букет зберу ті квіти,
А може, заварю солодкий чай...
О, милий червню! Принце легковажний,
Спекотний, молодий та недосяжний,
На свіжі рани сіль мені не сип!
Давно моя замовкла серенада...
За мною залишаються позаду
Несказані слова... Дорога лип...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Танцює чергова весна,
Зелена, ніжна, запашна.
Сьогодні бачив я з вікна
Яскраві квіти.
Летять світанки молоді...
Усе найкраще у житті
Давно прожите.
Дієз - фантазія. Тягар.
Позбавитися цих примар
Сухий, безжалісний бекар
Не дозволяє.
Як міг, я будував свій дім -
Немає затишку у нім,
Надій немає.
Мізерні залишки тепла,
Уламки райдужного скла
Зібрати так і не змогла
Примхлива доля.
Чекає літа клен стрункий...
Слова, пропущені дзвінки -
Це тільки ролі.
Спекотне літо у турне
Вже не запрошує мене.
Кого тепер наздожене
Мрійливий лірик?
Давно згорів останній міст.
Усе життя - коту під хвіст!
Невтішний вирок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Знецінені, спаплюжені слова...
Освідчення не коштують нічого.
А вчинки безкорисливі - дива!
Згасає образ лицаря сумного.
Всі почуття - опалена трава.
Світ виглядає сіро та убого.
Безбарвна доля, скривджена вдова,
Забула радість променя ясного.
Чомусь наївно вигадав часи
Легкої незрівнянної краси,
Де кожна мить була, як Божа милість.
Відчувши правду, болісну таку,
Тихенько плаче в темному кутку
Затоптана, незрозуміла щирість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Душа - повія. Рот - насос.
Щоб догодити всім потворам,
У лапті взутим, злим та хворим,
На двох стільцях із криком "SOS"
Сидить смердючий малорос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Мовчання - мов мелодія мінору,
Мереживо м"яке мінливих мрій.
Містичний морок, монохромне море...
Мовчання - мов мелодія мінору.
Минулого малинові майори
Мені малює місяць молодий.
Мовчання - мов мелодія мінору,
Мереживо м"яке мінливих мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
У дні безбарвні чорна самота
Впивається своїм байдужим оком.
Мені наснилась дівчина проста
З обличчям світлим, поглядом глибоким.
Я йшов назустріч. Вже розтанув сніг,
Дивилося на нас блакитне небо.
Тримав букет я квітів польових
І знав: троянд червоних їй не треба.
Ми недарма пройшли цю довгу путь.
Тепер - удвох. Усупереч та попри!
Дай руку! Я благаю! Тільки будь!
Скажи мені, що все в нас буде добре!
Промінчик теплий весняних очей
Мене зігрів! Нехай співають ліри!
Ми ще багато пройдемо алей!
Повір мені! Бо я тобі повірив!
Забувши про недавню сивину,
Крокуючи дорогою сумною,
Я вигадав ту дівчину зі сну
Та усмішку її взяв із собою.
Солодкий сон, цей вигаданий шлях,
Торкнувся серця запашним волоссям.
В реальності тримаю я в руках
Один квиток в мою найближчу осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Хотілося - в майбутнє, за вітрилом!
Бажалося - вперед, назустріч снам!
Надати шанс слабким терплячим крилам
Забути назавжди останній злам.
Єдиним рухом, сильним чи безсилим,
Наперекір залізним стусанам
Перетворити на квітковий килим
Міський майдан, що посміхнувся б нам.
Ішов кудись, не дивлячись під ноги.
Перетинає радісну дорогу
Розстріляних надій сумна стерня.
Немов під впливом імпульсів магнітних,
До місць знайомих, милих, заповітних
Прийду, але це буду вже не я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Я щиро вірю: ти такий один!
З тобою - хоч підкорювати гори,
Заміниш чай, вино та шоколад.
Із захватом порину в Apple Store -
І вже не кличте ви мене назад!
Ніколи ця любов не охолоне
До тебе, мій п"ятнадцятий Айфоне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
Мені сказали: "Годі сумувати!"
Але наснився старший брат журби -
Маршрут мого дитинства - номер п"ятий,
Кінцеве коло. Ввічливі дуби.
Вагон червоний, "Місячна соната"
І вечір пізній, майстер ворожби.
Запитую: "Хіба я винуватий?"
А відповідь: "Тримайся! Не зганьби!"
Колись було інакше. В темпі "скерцо"
Відтворювало ритм надії серце,
Навчила вальсу радісна зима.
Тепер мене, людину без обличчя,
Так невблаганно за собою кличе
Старий трамвай, якого вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
З реальністю зіллється залюбки!
Почути звук щасливої кантати,
А поряд подих теплий відчувати -
То не для всіх написаний статут.
Я - зламаний, але ще досі гордий!
Майбутньому - жоржинові акорди!
Минулому - каштановий салют!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
Мелодію оновлену та чисту
Почав співати квітень запашний.
Портрет весни замріяно-барвистий
Залишиться без змін у час нічний.
Всіх радує смарагдове намисто,
Прийшов до влади настрій весняний.
Крокую крізь позеленіле місто,
Почувся десь позаду оклик: "Стій!"
Але цей голос - то лише примара,
Така тендітна, витончена кара!
Неначе перед прірвою стою.
Мені давно вже треба припинити,
Тримаючи в руках засохлі квіти,
Шукати душу, схожу на мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Перетворилась раптом на туман.
Застиглою та змерзлою сльозою
Умився ранок, благородний пан.
Затерте гасло: "вірити і жити!"
Покрилося відтінками сурми.
Мінорний спомин, сумом оповитий
Блукає між байдужими людьми.
Та впали на крихкі яскраві квіти
Уламки почорнілої зими.
1
Бездонна ніч своєю глибиною
І чорно-синім кольором небес
Неначе пише: "Я тепер з тобою!
Забудь казки про принців та принцес!
Змирися вже з реальністю такою,
В якій лунає звук безжальних мес!"
А сніг, який ще вчора був водою,
Безрадісний танцює полонез.
Виходить, що ілюзій забагато
Було колись. Зазнав поразки план.
Зимова ніч, мов пострілом з гармати
Розвіяла порожній спів осан.
Відмовившись давно когось чекати,
Створила непохитний нотний стан.
2
Створила непохитний нотний стан
Рапсодія без доброї надії.
Настирливості неживих паван
Зневірившись, ніяк не протидію.
Несталий, ненадійний той талан,
Що розбиває вщент забуту мрію,
Під натиском гучних моїх доган,
Знесилений, мені опустить вії.
Я вже не той довірливий дивак,
Прикрасивший мажорною струною
Свій щирий спів. І всіх питав: "Ну як?"
Зніяковівши перед далиною,
Побачив сон. То був недобрий знак!
А сивий сніг спостерігав за мною.
3
А сивий сніг спостерігав за мною,
Дивився пильно крізь віконне скло,
Тримаючи холодною рукою
Вмираюче останнє те число.
Він тихо так кружляв над головою,
Понищив сподівання на тепло.
Вночі зникало разом із зимою
Моє минуле, все, що там було.
Заплакала на небі мила зірка,
Пригадуючи парк, весну, баян.
Земні статути мають запах сірки.
Здається, шлях пройшов, мов Магелан.
Посеред січня - болісно та гірко.
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
4
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Великий сумнів. Вічне протиріччя.
Січневий день, жорстокий, злий тиран
Потужно бив у серце та обличчя.
Земля уранці схожа на екран.
На ньому - таємниці потойбіччя,
Такі чужі для скривджених землян,
Заручників безбарвного сторіччя.
Хтось ніби каже: "Навіть не проси!
Події йтимуть звичною ходою!"
Тверда константа в будь-які часи
Сокирою махає чи косою.
У темряві заглушить голоси
Мелодія, пригнічена журбою.
5
Мелодія, пригнічена журбою -
Це те, чим закінчилися пісні.
Вона усе заповнила собою:
Холодні ночі, білосніжні дні.
Палітрою барвистою, рясною
Дитинство посміхалося мені.
Колись хотів зустрітися з весною,
Вечірніх вікон бачити вогні.
Спізнілі сльози! Ви такі невчасні!
Свідомість покриває злий дурман,
Вбиваючи фантазії прекрасні.
Я - в чорному. Прийняв від долі сан.
Скарбниця почуттів моїх незгасних
Перетворилась раптом на туман.
6
Перетворилась раптом на туман
Крилата рима. Все тепер у прозі.
Під струмом обнадійливих оман
Сприймати цю реальність був невзмозі.
Не ніжний дотик - руйнівний стусан!
Не можу ще оговтатися й досі!
Мовчить зрадливо кам'яний паркан
Про те, що втратив я на тій дорозі.
Зима зламала мій слабкий камін!
Він зігрівав надією простою,
Одвічний ворог всіх болючих змін.
І зовсім не прозорою росою
Для мене став світанків тихий плин -
Застиглою та змерзлою сльозою.
7
Застиглою та змерзлою сльозою
Оплакувала ніч мої слова.
Свого мовчання чорною стіною
Навчила забувати про дива.
Лишивши все позаду, за горою
Я знову озирнувся. Раз чи два.
Не схожий був на сильного героя,
Який ще досі має всі права.
Страшна розлука - те, що я побачив.
Тут квіти не ростуть. Лише бур'ян.
Руїни. Ось така трагічна вдача!
Так висловився січень-інтриган.
І зорями ранковими ледаче
Умився ранок, благородний пан.
8
Умився ранок, благородний пан
Беззвучністю та залишками болю.
Розрада вмерла і свистить буран,
Як прийде вечір - зовсім збожеволю!
Днів мовчазних крокує караван...
Так холодно зажуреній тополі!
Хотілося знешкодити капкан,
Прибрати маски та не грати ролі.
Але життя диктує свій закон:
Голодному дає поради ситий,
Вигадуючи власний свій канон.
Самотністю та смутком оповите,
Малюнком відіб'ється крізь балкон
Затерте гасло: "Вірити і жити!"
9
Затерте гасло: "Вірити і жити"
Не гріє душу й серце вже давно.
Хоча колись красою оксамиту
Всю дійсність маскувало під кіно.
Мій погляд був відвертим та відкритим,
День весняний, мов запашне вино.
Але сховалось щастя за гранітом,
На ньому - тільки фраза "не дано".
Не виправити вади тьмяним словом!
Самотнє "я" не буде добрим "ми"
Під сніжним недолюбленим покровом.
Просив людину рідну: "Обійми!"
Життя не стало різнокольоровим -
Покрилося відтінками сурми.
10
Покрилося відтінками сурми
Холодне небо. А остання нота
Завершила прочитані томи,
І календар скінчився у суботу.
Так шила доля з чорної тасьми
Невідворотну та страшну скорботу.
В безмежності глибокої пітьми
Таємні відчинилися ворота.
Хоча б краплинку світла віднайти,
Щоб потім цілий світ собі створити,
Не відчувати більше гіркоти!
Ми сплачуємо пожиттєве мито,
Лишаючи відлуння самоти,
Мінорний спомин, сумом оповитий.
11
Мінорний спомин, сумом оповитий
Зробив з мого майбутнього архів.
Не дихають рядочки заповіту,
Коли немає тих, хто їх створив.
У срібнім персні - чорні фіаніти.
Це - пам'яті одвічної курсив.
Сонет журливий, мною пережитий -
Увесь доробок, надбаний актив.
Я пам'ятаю спалах той червоний,
Хоча й не зарікався від суми,
В якій були плітки та заборони.
Поламане крило під чобітьми.
А вірш палкий, що скоро охолоне
Блукає між байдужими людьми.
12
Блукає між байдужими людьми
Жалоби персональної соната.
Вже грудень. Він могутніми грудьми
Не захистив від чергової втрати.
Отруйна сила злої сулеми
Мене вбивала стрімко та завзято.
Від зламаних вітрил і до корми
Мій корабель став мовчки сумувати.
Відлуння тихе срібної струни
В душі моїй нема куди подіти.
Воно змогло дожити до весни.
Не відігрілись руки. Що робити?
Зимові сльози окропили сни
Та впали на крихкі яскраві квіти.
13
Та впали на крихкі яскраві квіти
Несказані слова. Важкий тягар.
Мене завжди жорстоко буде бити
Сімнадцятого року календар.
Як холодно! Нічого не змінити!
Похмурий бенефіс небесних хмар
Затьмарив світлі рятівні софіти,
Та не приносить звісточку поштар.
З'явився дивний підпис на картині:
"Якщо не поборов - тоді прийми!"
Горять останні залишки гордині.
Зловісним візерунком бахроми
Розкидані по всій моїй стежині
Уламки почорнілої зими.
14
Уламки почорнілої зими...
Вони - де тільки можна. Скрізь і всюди.
Тепер готовий я лягти кістьми
За те, чого ніколи вже не буде.
Наказ від сьогодення: "Плащ зніми!
Стезя минулого веде в нікуди!"
Та досі йду крізь білі килими...
Геть байдуже, що скажуть сірі люди.
Від січня аж до грудня - темний час,
Пронизаний оманливою грою
Про себе нагадає ще не раз.
Минуле світить зіркою ясною.
Мені сказала правду без прикрас
Бездонна ніч своєю глибиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Останній сніг... Мінорно-білий лад...
Невже фінал зими? Не може бути!
Іду вперед. А поглядом - назад...
О, як красиво помирає лютий!
І знову йдуть в минуле холоди
Та з крапок роблять витончені коми.
До себе я звертаюся на "ти",
Хоча собі вже зовсім не знайомий.
Продовження історії рядків,
Написаних омріяним курсивом.
Останній сніг чомусь не захотів
Сказати наостанок щось важливе.
Усміхнена тендітна та проста,
Весна виходить на яскраву сцену.
Для когось чарівниця молода
Проллє промінчик теплий. Не для мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Тимофій (4 місяці)
Ліза (7 місяців)
Марк (3 роки)
Злата (8 років)
Сергійко (10 років)
Тим злодіям, що смерті чорну хмару
Несуть сюди, міцне прокляття сію.
Від Бога та людей їм буде кара!
Повір нам, янголятку Тимофію!
Наш гнів, неначе блискавка без краю
Нехай всіх спалить зверху і донизу,
Хто нам про дружбу тут розповідає!
Вони заплатять! Вір нам, люба Лізо!
Наш хлопчику, який не встиг пожити
І не побачив мирне літо в парку!
За те, що гинуть українські діти
Ми помстимося! Чуєш, милий Марку?
Холодний темний вечір березневий
Веде зворотній відлік до розплати.
Орду ми знищимо із люттю лева!
А ти дивись з хмаринки, наша Злато!
В бою зійшлися темрява і світло.
Війна світів, а не локальна бійка.
Запам'ятай, брудне болотне бидло:
Прощення вам не буде за Сергійка!
Не думайте, що стане недотичним
До вас вогонь карального багаття.
Ординці! Будьте прокляті навічно!
Хай збудеться це праведне прокляття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Ви знаєте, а я - той самий хлопчик!
Змінився тільки фон буденних справ.
Життя брудними чоботами топче
Усе, що я так щиро цінував.
У радості я був. Був у скорботі.
Простого щастя вистраждана мить
Постійно відкладається на потім,
А зараз серце ниє та болить.
Прошу, не сумнівайтесь! Я - той самий!
Але мій човен більше не пливе.
Все гіршими та гіршими часами
Вбивається в душі усе живе.
Я бачив сни зі звуками мажору,
Пробудженням я навчений сповна!
В реальності, що схожа на потвору,
Три голови - самотність, біль, війна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Чекали ми весну. Прийшла війна.
Плювала снігом у сумні обличчя.
Я бачив відчай з власного вікна,
Це був наш спільний величезний відчай.
Холодний страх від голови до ніг.
Все поспіхом - машини та валізи.
Ховав старе життя байдужий сніг,
Повітря пахло смутком та залізом.
Мій Харків став сумнішим на мільйон.
Його завдання - стримувати лихо.
І став порожнім спальний мій район,
А я стояв. Нікуди не поїхав.
Куди мені? Вперед, назад чи в бік?
Бо доля - замінована стежина.
Хіба я знав, що двадцять другий рік
Забрав з собою левову частину
Мого натхнення та простих пісень,
Моїх надій на затишне майбутнє?
А чорно-білий той лютневий день
Про незворотність награвав на лютні.
Іде війна. А мій сусід помер.
Минуле кличу словом недолугим.
Дивлюсь вперед. Та на душі тепер
Відбиток пожиттєвий: "двадцять другий".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024
У кожного своя примхлива вдача.
Комусь - багато, а комусь - замало.
Був день ясний. Та раптом я побачив,
Як дівчину вродливу ґвалтували.
Почув жахливі крики. Краєм ока
Помітив ніж, приставлений до скроні.
Я висловив стурбованість глибоку
Та подихом зігрів свої долоні.
А ґвалтували просто під будинком.
До злодіїв я не підходив близько.
Сміливо демонструючи підтримку,
Прошепотів: "Будь сильною, дівчисько!"
Що з дівчиною нелюди зробили!
Хоч їй допомогти я був не в змозі,
Але сказав: "Ти впораєшся, мила!"
Стурбований я так, що плачу й досі!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Оплакуючи те, чого немає,
Я ніби сам зникаю звідусіль.
Дорога за скасованим трамваєм -
Моя планида та незмінний стиль.
Пригадуючи все святе, що втратив,
Задав собі питання: "Чи було?"
Надія вже відправлена за ґрати,
Змінились тільки місяць, рік, число.
Сумуючи за милими часами,
Так скучивши за подихом весни,
Хотів би знати: що за небесами?
Коли пірнаю в чорно-білі сни,
Ще дихаю. Але давно відсутні
Теперішнє, минуле та майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
До вас війна ще не прийшла,
Байдужі покидьки та вбивці.
Ви стільки наробили зла,
Що сам диявол розгубився.
Який же ви "прастойнарод",
Коли вам в радість кожний злочин?
У смороді своїх "болот"
Вам наше небо коле очі!
У бумеранга свій закон...
Ви здивувалися, немиті,
Коли наш український дрон
Влетів раптово в "moscow-city"
"Простой народ нє віноват!" -
Почули зойки ми брехливі.
Та за безмежну кількість страт
Розплата буде справедлива!
Можливо, пожаліють вас
Якісь продажні наші гниди.
Та будете ви, прийде час,
Тонути у крові та гнити.
Ракети наші полетять
Та хоч би за каспійське море!
І мать-росія-пєрємать
Дізнається, як пахне горе.
Забігають туди-сюди
Ґвалтівники та людожери.
Вас буде нищити завжди
Лише одне ім'я Бандери.
Козацька молода весна
В нас поховає кожну зайду!
Ще не прийшла до вас війна.
Та прийде! Прийде! Зачекайте!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
Горять усі мої архіви.
Їх знищує вогонь омани.
Життя таке несправедливе!
Чекання вранішньої зливи -
Чудові, нереальні плани...
Горять усі мої архіви.
Натурам підлим та зрадливим -
Зелене світло та пошана.
Життя таке несправедливе!
Дурниці зменшено-пестливі
Хіба загоять свіжу рану?
Горять усі мої архіви.
Комусь дарунок - зайве диво,
Комусь - ілюзії туману.
Життя таке несправедливе!
Творцем солодкого курсиву
Ніколи більше я не стану.
Горять усі мої архіви.
Життя таке несправедливе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Розфарбував світанок мій колючий
Якийсь незрозумілий темний щем.
Міцніє він щоразу, з кожним днем,
Нейтральне все стає таким болючим!
Долати важко непохитні кручі
З беззахисним букетом хризантем.
Між полум"ям стояв я та вогнем.
Праворуч - фюрер, а ліворуч - дуче.
Було погано, добре та ніяк...
Від долі я чекав на слово "так",
Натхненно купував осінні квіти.
Легка пелюстка... А на ній - сльоза...
Як боляче дивитись в небеса
І думати, і дихати, і жити!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
"...Волошки цвіт погас навіки
Й троянда більше не твоя.
А там, де серце ти поранив,
Навіки проклята земля."
Оксана Василець
Замовкли голоси. Фінал.
І номер відбули музики.
Ти зруйнував свій ідеал,
Волошки цвіт погас навіки.
Тепер тобі розчарування
Вповзає в душу, мов змія.
Було примарою кохання,
Й троянда більше не твоя.
Не помічав, бо не хотів...
Почуй самотності сопрано
Не там, де дзвін красивих слів,
А там, де серце ти поранив.
Забув, рахуючи розлуки,
Що справжнє бачиться здаля.
Безкрилому залишить руки
Навіки проклята земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Сокільники... Зґвалтована дорога!
Немає свіжих квітів навесні.
Життя - страшна війна. Гуде тривога.
Себе питаю: виживу чи ні?
Мій Лісопарк - розстріляне минуле!
У двері, що зачинені тепер,
Благав та стукав. Марно. Не почули.
Вдивлялися: живий я чи помер.
Мій Лісопарку! Я кричу щосили!
У синій килим пролісків твоїх
Стріляв не ворог. Розстріляли з тилу -
Я навіть озирнутися не встиг.
Мій літній шлях - спаплюжені надії.
Вечірній вогник так і не зігрів.
Кого мені назвати лиходієм?
Яка ціна усіх спізнілих слів?
Мені сказали: "Постулати - хибні!"
Роздарував я всі свої скарби.
Дарунки ці нікому не потрібні -
Їх не взяли й розтанули в юрбі.
Я знаю: як раніше, вже не буде...
Відпущений в самотність без застав.
Витримував я постріли у груди,
А пострілу у спину не чекав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
В якомусь місті мирно спить народ.
Тривога раптом... Що робити, люди?
Нічого! Бо сміливий "PATRIOT"
Оберігати сон та спокій буде.
Всі висновки - короткі та прості.
Ніч темна й тиха. Запитань немає.
Не спить міцний відважний "IRIS-T",
Коли "русня" ракети запускає.
І знов летять. Відомо, звідкіля.
Завдати шкоди - мінімальні шанси.
Під захистом і небо, і земля -
Пильнують вірні й віддані "NASAMSи".
По Харкову - ракети. Ніч глуха.
На захист міста дуже скоро стане
Сучасна ППО. Модель - "ТХ".
А повністю - "ТРИМАЙТЕСЬ, ХАРКІВ"ЯНИ!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.
З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,
Тут колись мандрував безтурботно.
Та не знав: жодну ноту не втримаю...
Душу сховану злива полоще.
Розписався холодною римою
Я на тихій згорьованій площі.
Все минуло. Зів'яли гортензії.
А водій у старому трамваї
Оголошує: "Площа Поезії!"
Далі їхати? Вийти? Не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.
Колись, може, все було:
Відверті, яскраві рими,
Напевно, і я там був
І щось комусь говорив.
Ніхто не помітив, як
Холодні та білі зими
Сплелися в один вінок
Без квітів, без снів, без слів.
Вінок цей - немов кришталь,
Неначе застиглі сльози,
Світлина колишніх мрій
Та загадка небуття.
Рятунок - зимовий сон.
Реальність - суцільна проза.
У ніжному тому сні
Римуються почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Я написав до конкурсу квартон
І заварив собі ранкову каву.
Та змістом перейматись - не цікаво,
Бо я і так вже справжній еталон!
Я - майстер! Щоб мене не забували,
Я написав до конкурсу квартон.
Амбіцій в мене - майже на мільйон,
Про це я прочитаю вам зухвало.
Вигадую слова нові та дивні,
Впроваджую новаторський канон.
Я написав до конкурсу квартон,
Там хибний ритм, а рими - дієслівні.
Створіть мені зручний, спокійний фон!
Спаліть свої поеми та сонети!
Зустріньте геніального поета!
Я написав до конкурсу квартон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Єдиний вихід - Перемога!
Це знає вільний наш народ.
Велика й праведна дорога -
Супроти всіх дрібних турбот.
Вже ясно: хто чужий, хто свій...
Єдиний вихід - Перемога!
Це світла й темряви двобій!
Ми щиро молимося Богу.
Я знаю: буде епілогом
Для ворогів грудневий сніг.
Єдиний вихід - Перемога,
А шлях до неї - це не гріх.
По полю, серед мирних трав
Біжить дитинка босонога.
Для тих, хто рабство не сприйняв
Єдиний вихід - Перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Можливо, краще і не знати,
Що нас зупинить у житті:
Яскраве влітку конфеті
Чи взимку білосніжна вата.
Коли стрімкий застигне час,
Можливо, краще і не знати.
Хто був у чому винуватий -
Роки й віки розсудять нас!
У розмаїтті наших днин
В минуле йдуть важливі дати.
Можливо, краще і не знати,
Що нам кричали навздогін.
Сторонніх звуків так багато!
Красивих слів та рим палких!
Чи є рятунок серед них -
Можливо, краще і не знати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Труїв я тарганів, але не всіх.
Лише дорослих, жирних та зухвалих.
Комах огидних зустрічав навалу
Та розділяв на чистих та брудних.
Купивши пляшку сильної отрути,
Труїв я тарганів, але не всіх.
Я не чіпав маленьких та слабких,
Бо не хотів жорстоким катом бути.
Беззахисні, хай бігають тихенько!
На них підняти руку - справжній гріх!
Труїв я тарганів, але не всіх...
Та дуже швидко виросли маленькі.
Квартиру все ж таки продати встиг!
Новим господарям бажав удачі!
За гуманізм історія віддячить!
Труїв я тарганів, але не всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
Я думав, біла... Абсолютно біла...
Без натяку на гаму кольорів...
Зима на дивний сон перетворила
Усе, про що я з нею говорив.
Колись цінив зимові подарунки -
Сніжинки, кучугури та зірки.
Як створювали чисті візерунки
Чи кольори, чи ноти, чи рядки.
Я про душі жаданий відпочинок
Прошу сьогодні зиму чарівну.
Щоб у кружлянні вранішніх сніжинок
Побачив Перемогу! Не війну!
І ось, у бірюзовому повітрі
Я бачу всі холодні кольори.
І ця зимова радісна палітра
Рятує від страждання і жури.
Тепер, як в іграшковому наборі
Сніжинки посміхаються мені
І сині, й кришталеві, і прозорі,
І ті, що не розтануть навесні.
Сьогодні чорний смуток лізе всюди,
Але недовгим буде час пітьми.
Я знаю: більше чорного не буде
В калейдоскопі світлої зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
Ай, який я молодець!
У крамниці знижок
Я купив собі стілець,
А він - геть без ніжок!
Продавцю я пояснив,
Що мав на увазі:
Ніжки потім причеплю,
Зараз - не на часі.
Ось додому я приніс
Цю покупку цінну.
Ніжки будуть у стільця!
Будуть неодмінно!
Жінка бачить і пита:
"Що це за дурниця?
Ти навіщо це приніс?
Він на що згодиться?"
Я кажу: "Ти постривай!
Тексту забагато!
Він такий, який він є!
Треба поважати!
А мені не заважай,
Не нав'язуй думку!
Краще ручку вже приший
До своєї сумки!
Рік вже той стілець стоїть
В мене на терасі.
Ніжки ще не причепив -
Поки не на часі.
Щоб побачили, його
Виставив навмисно.
Та й на ньому написав:
"Я люблю Отчизну!"
Ми з безногим тим стільцем
Схожі - не те слово!
Він - точнісінько, як я!
Патріот без мови...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
Мовонько рідна! Ти вмита сльозою
Кольору довгих, запеклих боїв.
Сповнена гордістю, сумом, красою,
Дихаєш тишею літніх гаїв.
Мовонько рідна! Окроплена кров'ю!
В полі за тебе стоїть батальйон.
Гостю казала завжди: "На здоров'я!",
Вбивці брудному - одвічний прокльон.
Мовонько рідна! Свята і кохана!
Чиста, як мрія дитячого сну.
Дай мені сили та вилікуй рани!
Спів твій здолає і смерть, і війну!
Знаю, що ворог здолати не зможе
Мову, що в серці сестри та вдови.
Рідна моя! Бережи тебе Боже!
Мово! Благаю! Ти тільки живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Забилося частіше серце...
На тлі помилувань і страт
До таємниці доторкнеться
Червоним спалахом гранат.
Та потім в нотах ностальгії
Зухвало спалить всі надії.
Він сліз моїх не визнає.
Лишився попіл. Це моє.
І я приймаю той дарунок,
Як згусток всіх моїх провин.
Їх так багато, я - один.
Я сам створив цей візерунок.
Я - співучасник, не глядач!
Червоний спалаху! Пробач!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Блідий туман не зможе загасити
Ліричну щирість вистражданих нот.
Я - Фридерік. Осінній композитор.
Пожовкле листя - творчий мій блокнот.
Мій сум тонкий, замріяний, ажурний...
І це - душа оголена! Не роль!
Торкаються душі мої ноктюрни,
Освідчився в коханні сі-бемоль.
Увесь я у палкому полонезі!
Я знаю, що не зміниться канон.
Цей світ жорстокий... Тези, антитези...
А прагматизм - сумнівний еталон.
Нехай, нехай крізь фантастичну призму
Дивлюся на реальності парад.
А серце прагне трохи романтизму,
Коли приходить сірий листопад.
Тече моя тендітна кантилена,
А темп життя вже зовсім не такий.
Запрошую журитися з Шопеном,
Бо це для вас я взяв акорд легкий.
Гучних, веселих звуків так багато!
Якщо почули - знайте: не моє!
Зі мною треба осінь зустрічати,
Пошиє настрій жовтень-кутюр'є.
Здається, навіть камінь м'якшим робить
Фантазія крихких музичних рим.
Того, у кого кожна нота - сповідь,
Не можна переплутати ні з ким!
І чорно-білих клавишів безгрішність
Нехай пливе в сторіччя. З року в рік.
Я знов благословив вразливу ніжність!
Осінній композитор. Фридерік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Тут зловили зовсім нещодавно
В нас коригувальницю одну.
Жіночка наводила ракети
Та чекала "русскую вєсну".
В неї чоловік, мала дитинка.
Треба пожаліти! Бо це жінка!
На росії п'яна свиноматка
Відправляє сина на війну.
Згодом дочекалася на звістку
Хоч сумну, та зовсім не страшну:
Похоронку - влітку, "Ладу" - взимку.
Треба пожаліти! Бо це жінка!
Ось дурепа молиться старанно
В МП-храмі, хоч і УПЦ.
А як вийде - з вуст її прокльони
Воїнам-героям. Як вам це?
Злість в очах, на голові хустинка.
Треба пожаліти! Бо це жінка!
Ще якась кугутка в передмісті
Ворогу позиції здала.
І тепер село перетворилось
На уламки шиферу та скла.
Слухайте! Це ж - наша! Українка!
Треба пожаліти! Бо це жінка!
Скільки треба ще пролити крові?
Скільки ще потрібно тут смертей,
Щоб нарешті внутрішню гидоту
Чітко відрізняти від людей?
Припиняйте цю балаканину!
Пожалійте жінку Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Застиглі фарби у прозорій кулі...
У кожного відтінку - власний стиль.
У просторі висять часи минулі...
Годинник зупинився. Попри біль
Дорога довга врізалась у скелю.
Там жодна квітка ще не проросла.
Обійми брудно-жовтої пустелі -
Спекотний дух та запах карамелі...
Рожева хмара, зроблена зі скла -
Це тільки спогад бежевої стелі.
Хода секунд лишає тільки вирву,
Та майже непомітний кожний крок.
Прозорий подих - вивчений урок...
Застиглий промінь у застиглу прірву
Дивився, але кинутись не зміг,
Там дня і ночі вигаданий збіг
Всі почуття спалив та заморозив...
Немає свіжості потужних злив,
Бо до землі той дощ не долетів...
Застиглі краплі та безшумні грози...
Повітря нерухоме. Порожнеча.
А на долоні - жалюгідний скарб.
Благословляє синя ніч на втечу,
Туманність обнадійливо зітхає,
Чекає... І, знецінюючи речі,
Плекає рух різноманітних фарб.
Вогонь червоний. Темно-сині зорі.
Сумне обличчя. Загадковий птах...
А правда - в недописаних словах...
Тут що не колір - дивне відкриття...
Ця куля, різнобарвна та прозора -
Яскравий склеп застиглого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Я - лише перехожий. Блукаю зажуреним містом.
Передзим"я виконує снігом написаний блюз.
Посипаючи землю і душу коричневим листям,
Тиха осінь плекає надію, що я озирнусь.
Я - ніхто. Я частина сумного міського пейзажу.
Розчинюся в дощі - не помітить високий ліхтар.
Сіру вулицю не зіпсую цим, але й не прикрашу,
Оселюсь в королівстві блідих та безбарвних
примар.
Свій розхристаний плащ застебнув. Але він не
зігріє.
Холоди листопаду пронизують вже до кісток.
Темно-сірі краплини дощу почали літургію,
Вчергове намагаюсь зробити невпевнений крок.
Я вдивлявся у темряву та не побачив нікого.
Чую оклик типовий від когось: "Долай віражі!"
Я заплутався в пошуках щирого слова живого,
Я втомився від пошуків марних живої душі.
Як же холодно! Боляче! Страшно від кожного
звуку!
Розгубився я на перехресті самотніх стежин.
Я крокую стезею, тримаючи осінь за руку,
А сторонній хтось скаже, що я на дорозі один.
Розчарований вечір мене повернути не зможе
У часи неповторних освідчень, палких мерехтінь.
Та хіба маю право на сум? Я - лише перехожий...
Але я не самотній. Зі мною - заплакана тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
"Махнуть рукою! Розіллять вино!
Хай крикне хтось - хай буде завірюха, -
Ах, як я хочу віднайти вікно
У сірім мурі одностайних рухів!.."
Олена Теліга
МАХНУТЬ РУКОЮ (глоса)
Мій кожний подих, осередок болю,
Для інших - надихаюче кіно.
Сьогодні, попри все, собі дозволю
Махнуть рукою! Розіллять вино!
Троянда у снігу не проросте!
Від марних слів я затуляю вуха.
Моє бажання - дивне та просте:
Хай крикне хтось! Хай буде завірюха!
Моя журба прицільно б'є та влучно.
Я бачив щастя? Ні, це не воно!
Кричу глухому світові я гучно:
"Ах, як я хочу віднайти вікно!"
І знову вірш відвертий та палкий
Застиг на тлі байдужої задухи.
Яскравий рух програв важливий бій
У сірім мурі одностайних рухів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
Ця осінь забере мене з собою,
Покриє душу саваном жури.
На схилі потойбічної гори
Через один - тривоги та відбої.
Пофарбувавши жовтим цілий світ,
Ця осінь забере мене з собою.
Вона іде величною ходою,
Чекає, як промовлю свій обіт.
Я жодне слово вже не омину,
Повінчаний із правдою твердою.
Ця осінь забере мене з собою,
Позбавивши надії на весну.
Багряним листям рану не загою!
А свій перелік безіменних втрат
Поповнить мною місяць листопад.
Ця осінь забере мене з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
І перший сніг... І перший сніг...
Останній подих листопаду.
Кінець осінньої тріади,
Початок білосніжних втіх.
Період загадкових книг,
Омріяного променаду.
І перший сніг... І перший сніг...
Останній подих листопаду.
Застиглі сльози. Змерзлий сміх...
Не замерзай, моя розрадо!
У серці, що не вбила зрада,
Ношу свій давній оберіг
І перший сніг... І перший сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Алея - жовта, а повітря - кавове.
Не чути вже пташиних серенад.
Натхненний дотик вересня ласкавого
Загублює скорботний листопад.
Дорога безпорадна та замислена
Нав"язує новий незграбний зміст.
Стежина вкрита ягодами кислими,
Малює сум безбарвний падолист.
А краплі з неба нотами жорстокими
Знецінюють ходу календарів.
Воронами та чорними сороками
Розноситься страшний, зловісний спів.
Безсила парасолька перед зливами,
Очікування променю - невлад.
І некролог для вересня щасливого
Карбує нещасливий листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Пишу листа у порожнечу
Не всупереч, а завдяки...
Та не помітив: ці рядки
Завмерли. В місті - пізній вечір.
Під наглядом чужих облич
Пишу листа у порожнечу.
Кладе мені крило на плечі
Глуха та невблаганна ніч.
Хоч знаю: словом аж ніяк
Не зупинити кровотечу, -
Пишу листа у порожнечу
І додаю питальний знак.
Все зрозумів. Збираю речі.
Хотів зробити відкриття...
А замість того все життя
Пишу листа у порожнечу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Ця осінь на вулицях Харкова,
Зажурена та чарівна,
Сумує алейно та парково,
Її не змінила війна.
Оплакує мрію занедбану
Центральний Шевченківський Сад.
Крокує повільно та впевнено
Сумською сумний листопад.
Тепло від минулого спогадів -
Лише тимчасовий ефект.
Все зникло під натиском опадів,
Розплакався Правди Проспект.
Ця осінь, така спостережлива,
Шепоче, що я не один.
Плете вересневе мереживо
Та сипле під ноги бурштин.
Краплинки дощу, всі однакові,
В єдиний зливаються звук.
Зустрівся я з осінню в Харкові,
Мовчить перехрестя розлук.
Відлунням кантати скорботної
Стає кожне слово рядка.
Надії людини самотньої
Відспівує осінь міська.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
- Що зробиш тут? Людина я маленька!
Але, як патріот, пишу рядки.
Я закохався в Україну-неньку,
Найбільш - в її солоні огірки!
Люблю я ще з дитинства Україну,
Бо ми - хохли, сестра моя і брат.
Смакує з часником мені хлібина,
А з нею - сала величезний шмат.
Обожнюю горілку, борщ, пампушки!
(Я - поціновувач хохляцьких страв).
І ковбасу домашню, і галушки...
Щоправда, гімн ніколи не співав.
Я - патріот! І без літератури!
І до життя такого маю смак!
Люблю пісні сумненькі під бандуру,
Люблю швидкий та запальний гопак!
Вкраїна-ненька! Мила і кохана!
За тебе я і каменем жбурну!
Історія? Яка? Ми всі - слов'яни!
Та нам не треба гратись у війну!
Культура - примха темної безодні.
Пірнати глибше - це незручно! Зась!
Я - патріот землі своєї! Згодні?
- Ми нація! І в нас є мова!
-Ась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
Я п"ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.
Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п"ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,
Червоний, наче мій застиглий біль.
Цей келих - наче осені світлина,
Там все: пожовкле листя і дощі.
Сьогодні без жалю туди порину -
Вже все одно, що буде на душі.
Там серце намальоване червоним,
За ним сховався дуже гострий ніж.
Спаде на думку ще один синонім,
І вийде сотий чи двохсотий вірш.
Цікаво, що там далі, за журою?
Кохання чи самотність? Світ чи злість?
Про що ковток гарячого напою
Увечері сьогодні розповість?
Про листопад в улюбленому парку,
З яким пройти судилося мені.
Про тліючу в руці моїй цигарку,
Про те, що "так" я виправив на "ні".
Життя іде, неначе просто сниться.
Здавався сон реальністю. На мить.
Вино червоне, запашна кориця
Нагадує про все. Душа болить.
У час, коли все стало на заваді,
Та більше недоречний діалог,
Я тихо розчинявся в листопаді...
Та пив гіркий ґлінтвейн. Напій для двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.
Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...
Проміння вільне світить звідусіль.
Він - Всесвіту відвертий антипод.
Неначе всі існуючі планети
Щоночі надиктовують сонети,
Але без тих омріяних пригод,
В які вона пірнала, королева
Боїв без правил, марень без межі.
Ніколи не палало у душі
Бліде блакитне, радісне рожеве.
Йому давався важко кожний крок.
Він вигадав собі свої кайдани.
Але як чув зворушливе сопрано,
Наївно прикрашав земний свій строк.
Вона зітхала. Тільки на словах
Союзником їй був прозорий вітер.
Жила собі та не любила квіти,
Не дочитала жодну з довгих саг.
У світі, де занадто все просте,
Вони не зустрічалися ніколи.
Та очі опускаючи додолу,
Шукали щось, знаходячи не те.
В оточенні ілюзій та химер
Вона не помічає жовту осінь,
Померла. Та про те не знає й досі.
А він живе. І думає, що вмер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Цей світ - парад людей чужих,
Незрозумілих та незнаних.
Я обирав собі коханих
З немодних фантастичних книг.
У злому полум'ї інтриг
Горять новели та романи.
Цей світ - парад людей чужих,
Незрозумілих та незнаних.
Я загубився і побіг
Свої зализувати рани.
Почув мелодію органу...
Та знов повірив не у тих -
Цей світ - парад людей чужих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
(толерантний вірш з дієслівними римами)
Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!
Я тебе, хлопчисько,
Ставлю у куток.
Хлопчик неслухняний
Бучу розірвав.
Зґвалтував дівчисько,
Потім розстріляв.
Ой, ти, хлопче, хлопче!
Так не можна! Брись!
Ми ж з тобою - браття!
Краще помолись!
Хлопчик-розбишака
Унітази вкрав.
Золоті сережки
З мертвих познімав.
Ти навіщо, хлопче,
Граєш у війну?
Це ж так некрасиво,
Хлопче! Ну-ну-ну!
Хлопчик-забіяка
По кафе вгатив.
У полон потрапив,
Очі опустив.
- Ой, даремно, хлопче,
Ти прийшов сюди!
- Больше так нє буду!
- Ну то й добре! Йди!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
У світі є лише добро та зло.
Хоч вигадали тисячі відтінків,
Незлого зла ніколи не було...
Є тільки гарні та погані вчинки.
Завжди до сонця тягнеться стебло.
Але, як раптом з'явиться хмаринка -
Надія розіб'ється, наче скло.
Розчарування прийде дуже стрімко.
Хтось промовчить, потрапивши в полон
Фальшивих дозволів і заборон,
Ілюзіями власними прикутий.
Усю відносність знищує зима.
Є чорне й біле. Сірого нема.
За кого ти? Дивись, не переплутай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.
Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.
Здавалось, це я. А насправді - це ти.
Погрожує сумом непрохана хмара...
Зігріє нас вдома родинний камін.
Є прихисток для ідеальної пари...
Я тихо старію. В тобі - все без змін.
На сірій жорстокій життєвій дорозі
Не так, як хотілося. Все шкереберть.
Моя чарівниця, заплакана Осінь -
Дружина, коханка, натхнення і смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Love is...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...
Love is...
Народить скрипка свій нічний каприс.
Я бачив! Чув! Та не скажу нікому,
Як дівчинка із хлопчиком на лавці
Сиділи й мовчки зустрічали ніч,
Дивились їхні очі у майбутнє.
Кохання неземного бенефіс
Для мене - вогник, а для всіх - картинка.
Love is...
А я шукав. Я щось таке шукав,
Те, що принаймні і не міг зустріти.
В моїх руках давно зав'яли квіти,
Волосся стало сивим. А роки
Ідуть, біжать безжалісно повз мене,
А я стою. Я осторонь стою.
Love is...
Цей жалюгідний мій каприз,
Ілюзія, з якою існувала
Реальністю зарізана душа.
І хтось такий смішний, бо вже не хлопчик...
І дівчинка ту лавку не знайшла...
"Дай руку!" - ця пародія на крик
Розтанула в страшній осінній зливі.
Love is...
І стрімко впало зверху вниз
Відлуння, схоже на важке каміння,
А літо разом із душею змерзло.
Не смійтеся, хлопчисько та дівчисько!
Ви - вічні, як і ваше те кохання,
В яке я вірив. Вірив все життя
І крихітку посмів собі забрати...
В такий жорстокий вираз "не судилось"
На небі поєдналися зірки.
Але не бійтесь! Це не вам! Мені
Холодний вітер спогади приніс...
Love is...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Стали комом у горлі слова.
Сидимо за столом візаві.
Ми з тобою - вдівець та вдова,
Хоч обидва сьогодні живі.
Тиха осінь плете макраме,
Покриваючи смутком рудим.
Тиха осінь - це гра в буріме,
А самотність - її монорим.
Жовте листя наснилось мені...
Наче нотки з високих октав...
Ти топтала його уві сні,
Я - так ніжно його підбирав...
Стали комом у горлі слова
Від цієї ходи навпростець.
Ти - щаслива та вільна вдова.
Я - отруєний горем вдівець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
А ти переможеш! Я знаю!
В жахітті розтрощених снів,
Мов птах білосніжний, Ізраїль
В облозі брудних дикунів.
Тобі дуже боляче, гірко...
Історія пише рядки.
Засяє Давидова зірка
Світліше за інші зірки.
Якщо треба тиснути - тисни!
А як тут по-іншому? Як?
Я вірю, що купол залізний
Доповнить залізний кулак.
Порада штампована - зайва,
Озвучена світом глухим.
Я впевнений: вистоїть Хайфа,
Відродиться Єрусалим.
Сміливо борись, світлий краю!
Щоб зла не було тут ноги!
Нехай же Господь захищає
Священні твої береги!
Країна маленька та чиста
Майбутнє своє поверне!
Вважайте мене сіоністом!
Вважайте євреєм мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
Тому, кому нема ще сорока,
Однолітку сказав би я багато!
А я мовчу. Бо краще - написати...
І до паперу тягнеться рука.
Та не потрібні ті чужі зізнання
Тому, кому нема ще сорока,
Коли в словах останнього рядка
Вмирає і надія, і кохання.
Психолог, теоретик та історик
Біжать туди, де музика легка.
Тому, кому нема ще сорока
Повільно страх малює риску "сорок".
Сумує осінь, тиха та гірка...
І сонце, у якого інші справи,
Всміхнеться. Тільки зовсім не яскраво
Тому, кому нема ще сорока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Сонечко, якому дев"ять років
Згасло від удару "іскандера".
Сонечко й прокинутись не встигло.
Запізнився харківський світанок.
Замість світла - темрява болотна
Страчує беззахисне дитинство
На землі чужій та непокірній.
Сонечко, якому дев"ять років
Вже не стане сильним та дорослим
І не буде гріти рідний Харків.
Та немов нічого не змінилось...
Тільки десь поламана надія
Вже не дихає під чорним небом.
Хлопчика, якому дев"ять років,
Ви не забувайте, харків'яни!
Ви не забувайте, українці!
Хай панує в світі справедливість!
Тільки арифметики закони
Можуть зло навічно зупинити.
За хлопча, якому дев"ять років
Треба вбити на брудних болотах
П'ять дворічних вилупків рашистських!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Прозорий сум крізь невблаганні дні
Зненацька сивиною ліг на скроні.
Гілки багряні, жовті та червоні
Ховаються в яскравому вогні.
Знайти б чудову квітку на стерні
Усупереч природному канону!
Мелодію дощу на ксилофоні
Журлива осінь награє мені.
Сіренька хмарка в небі, наче хустка,
Покриє ніжну і тонку пелюстку,
Забувши знак таємної межі.
Лише з благословення жовтня-майстра
Народжена у день похмурий айстра -
Це усмішка самотньої душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Сиджу у кріслі. Зібрані валізи.
Куди мені? Питання всіх питань!
Гармонія сумного вокалізу -
Останній подих марних сподівань.
З надією пірнаючи в минуле,
Де восени не бачив сірих злив,
Я намагався так, щоб всі почули,
Наспівувати той простий мотив.
А в мене не виходило. Даремно
Ловив його відлуння в глибині
Теперішніх часів. Навколо - темно...
Та зрозумілий він лише мені.
Хіба про це можливо швидко, стисло,
Крізь погляди зухвалі, зверху вниз?
Осінній вечір. І порожнє крісло
Оплакує мінорний вокаліз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023