| Сторінки (5/467): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Я з тих
Я з тих, хто за життям спостерігав,
Вмостившись у ряду останнім вдало,
Дурного собі в голову не брав,
До рук важкого теж не потрапляло.
Не поринав в гущавину подій,
Не нісся румаком лихим в атаку,
Тягнув життєвий шлях поволі свій,
Геть не шукаючи пригод собі на сраку.
Ні разу в протиборства не вступав,
Не досягав вершини п’єдесталу,
Але, оскільки, і не програвав,
То, гіркота поразок теж мене минала.
Перед моїм здивованим лицем,
Яскраві постаті кометами згоряли,
А я ледь жеврів кволим каганцем,
І досі жеврію, а їх давно не стало.
А скільки було тих, хто застовпив,
Місця найкращі, прямо біля сцени,
Їх жар тих постатей часами теж палив,
Та лиш тепло доходило до мене.
Я подумки об’їздив цілий світ,
Не покидаючи затишної гальорки,
Я навіть зараз вам передаю привіт,
Із Пальми, з тої самої, з Майорки!
Несло мене по річечці буття,
За течією, човником убогим,
Але, оскільки, ніц не важив я,
Минав із легкістю усі її пороги.
І ось, нарешті вже на фініш причвалав,
Як не крути, пора прийшла вмирати,
Та, позаяк, нічого я не мав,
Тож, крім життя, нічого і не втратив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024
Осінній сплін
Сіре небо, сірі будні,
Сірих хмар непевний рух,
Вчора, завтра і сьогодні,
Все однакове навкруг.
Часу плин туман поглинув,
Ранок, вечір чи обід,
Без різниці, все єдине,
Рівнозначне все на вид.
Плаче скло в віконній рамі,
Невщухаючим дощем,
Будить сірий до нестями,
У душі осінній щем.
Вітер стукає у шибку,
Чорним покручем гілля,
Вузловатих пальців дрібку,
Тиче в очі навмання.
Сумним закликом курличе,
Журавлів тривожний клин,
Залишаючи на вічно,
Кілька скинутих пір'їн.
У тумані вечір згасне,
Ніч розквітне за вікном,
Лиш один ліхтар нещасний,
Сліпає німим більмом.
Рано гляну у віконце,
Без надії, просто так,
А мене зустріне сонце,
На засніжених гілках!
Всесвіт вкутався старанно,
Міліардами сніжин,
І як мариво розтанув,
Мій сумний осінній сплін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024
Унітаз
У Києві, на нашому Майдані, де відбувались революції не раз,
В приміщенні громадської вбиральні, розтрощили звичайний унітаз.
Не був він пережитком пострадянським, на ньому жодний комуняка не сидів,
Та хтось, з світоглядом бидляцьким, його, як пам'ятник, узяв і розвалив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
Кредо
Жизнь быстротечна и смерти коварной,
Не избежать нам с тобою никак,
Пусть же вторая окажется славной,
Если уж первая сущий бардак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027445
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2024
Дупа
Привабливих частин на тілі купа,
Та королева поміж них, звичайно дупа!
Завжди на себе погляди звертає,
І функцій додаткових кілька має.
Окрім своєї , ну тієї.., основної..,
Давай про інші поміркуємо з тобою.
Є люди в світі, які нею відчувають,
Багато через неї рішення приймають,
Крізь дупу декого відвідують ідеї,
Й роботу вони роблять через неї.
Охочі є на цей предмет пригоди пошукать,
А як знайдуть, то там вже і сидять...
Така вона, і не розумна, і не глупа,
Але для кожного своя найближче дупа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
Здається
Живу з Миколою я добре, без брехні,
Але здається часом, ну їй-Богу!
Що він більш вдало оженився на мені,
Ніж заміж вийшла я за нього!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Віслюк і морква
Віслюк, зеленим теплим літом,
Забрів до лиса на город,
Подлубав грядочку копитом,
І в захваті роззявив рот!
Там в тихім затінку гороха,
Яскрава, наче помаранч,
Рясніла морква краснобока,
Хрустка, мов першокласний кранч.
Закрапала на землю слина,
До гички шия потяглась,
Аж тут господар, стриб на спину:
- Віслюче, їсти тобі зась!
Не поспішай! Ну, що ти, брате!?
Хай морква трохи підросте!
А поки, можеш працювати,
Роботи – купа, а за те,
Що допоможеш у господі,
І будеш чемним, то вважай,
Тобі віддати буду згоден,
Увесь солодкий урожай!
Віслюк погодився охоче,
В ярмо упрягся, наче віл,
З самого ранку, аж до ночі,
Працює із останніх сил.
Тягає в діжках воду з річки,
Із лісу дрова для печі,
На ярмарок важкезну бричку,
Язик аж висить на плечі,
А їсть одну лише солому,
Бур’ян, з картоплі лушпайки,
Та з ранку, до роботи знову,
Стає бадьоро залюбки.
І тільки в мріях він солодких,
Відчути може моркви смак,
У снах нічних, завжди коротких,
Жує і так її і сяк,
Хрумтить щелепами завзято,
Геть відкопиливши губу,
Передчуваючи те свято,
Коли наїсться на яву…
Настала вже пора осіння,
Пташки у вирій потяглись,
Та віддавать смачне коріння,
Не поспішає хитрий лис.
Зібрав тихцем усе з городу,
Сховав у возик, під рядно,
А віслюку, що там господар,
Везе на продаж, все одно.
Покірно тягне до базару,
Те, що належало йому,
А після продажу товару,
Рудого злодія в корчму,
Нарешті, потім вже додому,
Стомився бідний не на жарт,
Упав, як мертвий на солому,
А вранці чує якійсь ґвалт:
- Вставай, віслюче, прокидайся!
Украли весь твій урожай,
Допоки ти собі валявся,
Усе поцупили і край!
Це ж треба, ну ти і роззява,
Прогавив, як простий селюк,
То не дарма про тебе слава,
Віслюк, як не крути – віслюк!
Ну, що ж, зима уже на носі,
Лишайся, брате, до весни,
А там до літа, а на осінь,
Збиремо урожай рясний!
А цю пропажу відпрацюєш,
Не опускай свого хвоста!
Ну що, віслюче, ти мудруєш?
Неси хутчіше хомута!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Можливо
Можливо, це остання наша ніч,
І день наступний не настане,
Згасає свічка, воском теплим тане,
Лишаючи нас з Богом віч-на-віч.
Зозуля закувала за вікном,
Її пророцтв ніхто вже не рахує,
Хоч місяць небом впевнено крокує,
Над містом, оповитим тихим сном.
Серед принишклих вулиць і доріг,
Блукають мерехтливі сірі тіні,
Майбутні свідки злочину єдині,
Який ніхто ніяк не застеріг.
А потім темрява суцільна наповзе,
Найглупша ніч завжди перед світанком,
Розсунеш ти мереживні фіранки,
В очікуванні сонця, та про те,
Для нас воно сьогодні не зійде,
Для нас востаннє, блискавично швидко,
Шаленого вогню, яскрава квітка,
Над обрієм багряним розцвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024
Лист до тата
Раз, до сина у кімнатку,
Зазирнув поважний татко,
Сина там він не знайшов,
Стіл письмовий обійшов,
Кинув погляд на мольберт,
І помітив там конверт,
На якому, мов цитата,
Лаконічний напис: «Тату».
У німій, гнітючий тиші,
Усім тілом затремтівши,
Окуляри він дістав,
І листа читати став:
«Тато любий, рідний тато,
Я покинув нашу хату,
Закохався я у Риту,
Буду тепер з нею жити.
З болем у душі і серці,
Зачиняю рідні дверці,
І виходжу за поріг,
Поки ти прийти не встиг.
Знаю точно, ти і мама,
Не сприймете мою даму,
Її пірсинг і татухи,
Дреди і пробиті вуха,
Чорний шкіряний прикид,
То для вас страшенний стид,
І що жінку полюбив,
Ваших з мамою років.
Та вона моя кохана,
Моя мила і бажана,
Гарна, ніжна і тендітна,
І вже трішечки вагітна…
В неї в лісі є хатинка,
Там народимо дитинку,
Дрова є, на зиму стане,
Поки вже весна настане.
Рита світ мені відкрила,
Жити весело навчила,
Розказала такі речі,
Що я і не знав, до речі,
Що, наприклад, конопля,
Зовсім не шкідлива для,
Для дітей і для дорослих,
Треба знати міру просто.
Ми розчистимо полянку,
І засіємо ділянку,
Як зберемо урожай,
То настане справжній рай.
А все те, що понад міру,
Презентуєм друзям щирим,
Будемо міняти їм,
На бухло і кокаїн.
А ще Рита релігійна,
В секту бігає постійно,
Ми просити з нею будем,
Бога, щоб створив він чудо,
Геть від ранку до обіду,
Щоб зцілив її від СНІДу,
І від гепатиту С,
Будемо просити це.
А за мене не хвилюйся,
Я тут якось розберуся,
Я ж не хлопчик, не дитина,
Вже п’ятнадцять твому сину.
Довга не буде розлука,
Ще побачиш своїх внуків,
Ну, пока, тисну долоню,
Люблячий синочок Льоня…
P.S. Тату, не вхопи інфаркт,
Це не правда, лише жарт,
Я у друга через хату,
Просто, я хотів сказати,
Що є речі більш страшніші,
Ніж мій табель, поміж іншим,
Він в шухляді, у столі,
Подзвони, коли мені,
Можна вже прийти додому,
Без синців і переломів».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024
Алі Крупа і 40 прокурорів
Алі Крупа була відома чарівниця,
Як добра фея із дитячого кіна,
І хоч давно за нею плакала в’язниця,
Ні разу не попалася вона.
Чарівне слово «МСЕК», було її закляттям,
Лунке, як постріл, сильне, як пурген,
Вона ним користалась із завзяттям,
За вісім-десять тисяч, без проблем.
І множились чудесні справи світом,
Всихали ноги, з’являлися у нирках камінці,
Здоровий, враз робився інвалідом,
Та не по справжньому, лише на папірці.
А хто хворів реально, не казково,
Пороги безнадійно оббивав,
Алі Крупа з такими не вела свою розмову,
Таких, магічний феномен не брав.
Помешкання медичної чаклунки,
Перетворилося в справжнісінький Сезам –
Стоять валютою набиті повні клунки,
Коштовних каменів зо кілька кілограм,
Годинники з металів благородних,
Прикраси купами виблискують в кутках,
Папери цінні з банків міжнародних,
І списки «зцілених» на зім’ятих листках,
А ще, всіляких документів грубі стоси,
Не нерухомості елітної права,
Таких багатств ніхто не бачив досі,
Хіба колись старий Алі Баба…
Але, як то ведеться в справжніх казках,
Не завжди буде Масляна коту,
Прознали злодії у благородних масках,
Про пріснопам’ятну цілительку оту.
Ніхто не міг здолати їх терору,
То була банда відчайдушних паливод,
По за очі, їх називали «прокурори»,
Бо мали свій, неперевершений дрес-код.
І почали бешкетники мутити воду,
Ну що поробиш, вже такий обрали фах,
За людські гроші, іменем народу,
Злодіям забезпечувати дах.
Алі Крупа не довго опиралась,
Давно шукала спільників сама,
І час від часу банді чаклувала,
На їх потреби, звісно, за дарма.
А з тих харцизів, призабувши сором,
Через одного кожен пенсію злапав,
Каліками зробилося штук сорок,
А може більше, хто їх рахував?
У всіх, як на підбір лиш друга група,
Хто туговухий, хто підсліпуватий,
Хто підірвав у теплім місці пупа,
Але усі спроможні працювати.
Усе йшло гладко, тихо і спокійно,
З часів прадавніх і аж до тепер,
Допоки не з’явились хлопці стильні,
Із банди на імення – ДБР.
Підслухали підступно і без спросу,
«Сезам, відкрийся!» - гасло для своїх,
І влізли своїм хитрим довгим носом,
В помешкання кудесниці Крупи.
А там, як у скарбниці Соломона!
Хіба цариці Савської нема,
То був джек-пот, лиш гідний чемпіона,
А от Крупі зазоріла тюрма!
Чарівне слово «МСЕК» позбулось сили,
Програвши не магічному «СІЗО»,
Підрізали чаклунці нашій крила,
Позбавивши свободи заразом.
Зчинився ґвалт, піднявся шум і гамір,
Її колегам всім насипали дубців,
А головний пахан геть видав намір,
Їх розігнати, як паршивих горобців.
Ганьбою МСЕК покрити і позором,
Щоб зник з історії навіки його слід,
А інвалідність призначать через «Przorro»,
Хто тендер виграв, той і інвалід.
Потуга наша гідна й нерушима,
З корупцією треба тільки так!..
Вернулись ДБРівці до Києва з грошима,
Поїхав за Крупою автозак.
Що буде з долею її, не зрозуміло,
Де ділись гроші, не відомо, теж,
А прокурорів просто відпустили,
Ну, хворі люди, що ти з них візьмеш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Випадково
- Почекайте но, прошу! Я до вас, юначе!
Ви прям вилитий Гольдштейн, ну, прям Моня наче!
Як дві крапельки води, схожий, чесне слово!
Ви не син йому будете, може випадково?
- Щоб у вас замовкнув рот! Казна що, верзете!
Так, мій тато Соломон, але ж ви даєте!
Вашу спостережливість, звісно, я ціную,
Та що ВИПАДКОВО син, я уперше чую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Зоопарк
У зоопарку час настав годівлі,
Перед екранами розсілась звірина,
І потекла на них, потужно, наче злива,
Солодкої брехні кудрява локшина.
Що все чудова, все іде за планом,
Ми сильні, як ніколи не були,
А от в сусіднім зоопарку все погано,
Там мешканців до злиднів довели.
Там голод, там панує безнадійність,
Нема там сенсу жодного в житті…
Зате у нас кругом суцільна гідність,
І впевненість у світлім майбутті…
Калейдоскопом тіней на обличчях,
Танцюють відблиски уявних перемог,
Немає сил шукати протиріччя,
Нема бажання думати за двох,
Лише в очах засмучених повстало,
Німе питання – як відбулось так?
Ми ж все життя свободу здобували,
А збудували, власне, зоопарк!
Сталеві грати і тісні вольєри,
Прикуті долі спільним ланцюгом,
Наглядачі, у пошуках кар’єри,
З тих, хто сиділи поруч, за столом.
За слово правди – нагаї пекучі,
За власну думку – карцер льодяний,
Замість лози п’янкої волі – дріт колючий,
Що заснував потроху простір твій.
Крізь нього голос мурмотить байдуже:
- Не вір нікому і поглянь навкруг,
Ти вільний, йди куди захочеш, друже,
(Але, не далі, ніж пускатиме ланцюг!)
А кажуть, там.., далеко.., за рікою..,
За тою, що холодна і стрімка,
Там є країни волі і покою,
Але туди дорога не легка!
Комусь вдається течію здолати,
А хтось давно покоється на дні,
Всім іншим залишається чекати,
У зоопарку втрачених надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
Підходить усім
- Я одружений вже був,
Аж чотири рази,
Й кожна пила мою кров,
Як вампір, зараза!
- А яку ти маєш групу?
- Першу, так виходить…
- Так вона ж, ти пошурупай,
Будь–кому підходить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
Коли збагнеш…
Коли збагнеш себе одинаком у світі,
І що самотності дорога лиш одна,
То жити легко, а про лабети смерті,
Міркуєш, як про келих терпкого вина.
Ось келих мій, порожній і сухий,
Від радощів життя й солодких мрій,
Він щиро сповнений старечої печалі,
Гіркої, мов полин і деревій.
Мій келих повен, проте я все ж не стану,
Ним частувати товаришів своїх,
Я прошу Бога, аби він їх зберіг,
Хай воду п’ють, звичайну воду з крана.
Для світу зроблю я чимало добрих справ,
По вік-віків їх не забудуть люди,
І якщо вийде так, як я бажав,
Ласкавий Боже, світ чудовим буде.
Наславши горе, на голову убогу,
Наславши відчаї, щоб душу подолати,
Дай мені віру, звитяжити дорогу,
І сили дай, щасливим мені стати.
І перед смертю помолитись Богу.
К. Нікольський «Когда поймешь умом»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Курський Нахтігаль
Соловейко щебетав у зеленім гаю,
Співом хлопців зустрічав, хлопців з «Нахтігалю»,
І в діброві, і в бору, майже без зупину,
Чули хлопці пісню цю, пісню солов’їну!
Голосистий наш співак, так виводив трелі,
Що потрапив геть у такт бойовій турелі,
Лився щебет звідусіль, чисто, нота в ноту,
І летіли кулі в ціль, точно в ціль, достоту!
Славний курський соловей, музикант відмінний,
Так вітав своїх гостей, гостей з України,
Ну, а ті вже навзаєм, сівши у хатині,
Засвистали солов’єм, солов’єм з Волині!
Ох і тьохкали вони, голосно й завзято,
Неньки нашої сини, воїни-солдати,
І громили ворогів, хоч і було важко,
Відправляючи на «спів», вже чергову «пташку».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
Щотижня нові прапори…
Щотижня нові прапори,
Тріпочуть весело на вітрі,
Та, щось не весело мені,
Серед вінків і свіжих квітів.
Серед новесеньких хрестів,
Що на могилах виростають,
Серед вдовиць і матерів,
Що серце плачем розривають.
Шумлять знамена, мов живі,
Припнуті линвами міцними,
Десь в розсип, кожен на щоглі,
А десь алеями стрункими.
Під сонцем гордо майорять,
І дощ їм не збавляє сили,
Ще мить.., і в гору полетять,
Напнувши синьо-жовті крила,
Безсмертним душам навздогін,
Щоб повернути їх додому…
Але, то лиш фантазій плин,
Немає вороття нікому…
І знову біль, і знову шок,
І новий стяг зліта у небо,
Дзвенить стрункий його флагшток,
Не відпускаючи від себе,
Щебечуть весело птахи,
Палають сонцем чорнобривці,
Та, щось не весело мені,
Між прапорами наодинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Музикант
Повішав свитку на ослін, старенький музикант,
Знервовано пересмикнув на шиї чорний бант,
Нумо, підійди но, друже,
Щоби все почути здужав,
Якщо хміль тебе ще не здолав.
Про нещасних і щасливих, про добро і зло,
Про люту ненависть і святу любов,
Все, що було, все, що буде, холод і тепло,
У цій мелодії, ти тільки но відчуй.
Біжать струмком твої роки, шумить неспокій справ,
Для чого ти прийшов у світ, ти так і не згадав,
Скрипка звуками пробудить,
Все приховане у серці,
Якщо хміль тебе ще здолав,
Про нещасних і щасливих, про добро і зло,
Про люту ненависть і святу любов,
Все, що було, все, що буде, холод і тепло,
У цій мелодії, ти тільки но відчуй.
Стомилась скрипка, сил нема, терпіти біль і страх,
Старий скрипаль хильнув вина, та гірко на губах,
І пішов собі без слова,
Кинувши футляр,
Начебто старого хміль здолав.
А мелодія ледь чутно, у людській юрбі,
Весняним подихом лилась.
Про нещасних і щасливих, про добро і зло,
Про люту ненависть і святу любов,
К. Нікольський «Музикант»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
І знову Пушкін, Пушкін – *** син!
Як кістка в горлі бюстиком своїм,
Копитом б’є адміністрація одеська,
Одна лиш є надія на ЮНЕСКО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Живі герої
Живі герої не потрібні нікому,
Вони завжди в прицілі заздрощів і хейту,
Але достатньо лиш добродію померти,
Уже лаштують пам'ятник йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
Счастье
Собрались арестанты, в бараке у буржуйки,
Нашлась большая кружка, с отменным чифирём,
И выпуская носом, махорки дыма струйки,
Неспешно загутарили, о том, да и о сём.
Про то, как им жилось, до этого на воле,
Какой и у кого, был счастья в жизни миг,
А когда смолкли все, задумавшись о доле,
Взял слово один вор, почти уже старик:
- Поведаю я вам, друзья мои – бродяги,
Истрию одну, которая со мной,
Случилась уж давно, и в той-то передряге,
Я испытал миг счастья, да и ещё какой!
После четвёртой к ряду, своей командировки,
Я жил на поселении, без денег и понтов,
И тут мне кореша подкинули «наколку»,
На «жирную», на хату, в посёлке заводском.
Хозяин хаты той – директор лесопилки,
Жена его – бухгалтер, а сын пошёл служить,
Что деньги там лежат, почти, что как опилки,
Что нужно только влезть и в сумочку сложить.
И вот, сред бела дня, я через задний дворик,
В окошко проскользнул и сразу понял – где,
Смотрю, в углу стоит, облезлый старый столик,
Столешницу поднял, а там полно «лаве»!
От радости душа, взорвалась фейерверком,
Но, в тот же миг во двор, влетел автомобиль,
В нём молодой пацан, в обличии армейском,
А с ним два офицера, вот это водевиль!
Я ломанулся был, назад в своё окошко,
Но там чрез огород, спешит его маман,
Я кубарем в подвал и за горой картошки,
На бочке с огурцами, застыл, как истукан.
То оказалось, сын, сподобил командиров,
Приехать на денёк, пображничать слегка,
И пьянка понеслась, не хуже, чем в трактире,
Папаша разорился на ящик коньяка.
А, где-то, через час, закончилась закуска,
Мамаша прямо в погреб, по лестнице сошла,
Набрала снеди всякой, сметаны и капустки,
Но, в полутьме меня, на бочке не нашла.
И так, за часом час, гульба на всю катушку,
Гармошка в три ряда, чечётка и кадриль,
А я в своём углу, продавливал кадушку,
Глотая, по чём зря, от этих танцев пыль.
Мамаша, разов пять, в подвал ко мне спускалась,
Но, хорошо, что свет, туда не провели,
И крышка подо мной, всё ниже опускалась,
Но, я сидел, не рыпался, как баржа на мели!
Вот новый день настал, а на верху похмелье,
Видать, запас остался, не выпитый вчера,
Опять всё закрутилось, гармошка и веселье,
Так только наши люди, ведут себя с утра!
После обеда, всё ж, гульбище завершили,
Солдатик с офицерами, покинули банкет,
Папаша и мамаша, в контору укатили,
А я из темноты, рванул на Божий свет!
Там коньяку стакан, махнул, как с голодухи,
Ещё пару бутылок, запрятал в галифе,
Из ящика стола, забрал всё, аж до крохи,
И «поконал» домой, немного под «шофе»…
- Так, где ж тут счастья миг? – спросил бродягу Коля,
И этот самый миг, когда ты испытал?
Когда все разошлись и вышел ты на волю?
Или, когда все деньги, что были там забрал?
- Эх, землячёк, земляк! – рассказчик улыбнулся,
Я счастье то, своё, прочувствовать сумел,
Когда лишь, голой жопой, да в лужу окунулся,
Я ж сутки на той бочке, в рассоле просидел!
за мотивами розповіді І.М.Губермана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022610
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.09.2024
Одруження
- Сарочка, любов моя!
- Слухаю, Абраша!
- Гроші, що потратив я,
На весілля наше,
З тим добром я порівняв,
Що за тебе дали.
- Ну, і що ти там дізнавсь,
Милий мій, коханий!
- Вийшло, Сарочка, що я,
Як на добрім слові,
Оженився на тобі,
Виключно з любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
Ділова пропозиція
- Куме, а давайте ми,
З Вами, та й на пару,
Та й відкриєм магазин,
Десь біля базару!
- Добре, тільки, як будете,
Відкривати його,
Я на шухері тихенько,
Постою за рогом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
Соловецкая любовь
На островах, на Соловецких, где был монашества удел,
Возник при власти, при Советской, суровый лагерь – новодел,
Где, вместо восхваления Бога, перед лампадой у икон,
Лишь окрик конвоира строгий, да пут кандальных перезвон.
Там, где молитва непрестанно, из келий лилась до небес,
Завёлся демон окаянный, кровавый большевицкий бес,
И сотнями, лишив свободы, везли людей на Соловки,
Под именем «врагов народа», чтоб рвать железом на куски...
Весной однажды, морем Белым, пришёл этап очередной,
Из бывших царских офицеров, забытых собственной страной,
Начлагеря, при смотре новых, узнал средь прибывших ЗК,
Штабс-капитана молодого, недавней юности дружка.
И вспомнил, вспомнил, комиссар тот, как был спасён от смерти злой,
Как засосало в быстрый омут, как оказался под водой,
Как леденило страхом душу и опускался он на дно,
Но, другом вынут был на сушу, и выжил всем чертям на зло!
Признал и капитан чекиста, хоть тот изрядно раздобрел,
Холёный, розовый, плечистый, не тот замученный пострел!
А вечером, после отбоя, был в кабинет доставлен он,
Хозяин встретил его стоя, похоже, несколько смущён,
Но разговор не шёл, как нужно, ведь перед ним идейный враг,
А детская былая дружба и долг не отданный – пустяк!
Всё человеческое в целом, сожглось гражданскою войной,
Лишь, обещал перед расстрелом, три дня свидания с женой…
В предчувствие последней встречи, тянулись пасмурные дни,
Дождь будет лить, казалось вечно, но всё же кончились они,
Явилось солнце в небе чистом, прогнав бесследно облака,
Когда на дощатую пристань, ступила женская нога.
Он поднял на руки супругу, впервые, месяцы спустя,
Кружил, кружил её по кругу, она смеялась как дитя.
А после, приобняв за плечи, он заглянул в её глаза,
Поведал всё о смысле встречи, что будет после, не сказал.
Им ветхий выделен был домик, с крыльцом расшатанным, гнилым,
Кусочек берега на взморье, кусочек леса перед ним,
Еды запас на трое суток и ни одной души вокруг,
И потекла река минуток, за часом-час, за кругом-круг.
Скользили хороводом стрелки, по циферблату неспеша,
Были за чаем посиделки, под тихий шелест камыша,
Прогулки к линии прибоя, слезинки радости в глазах,
То счастье, что рождают двое, в горячих, любящих сердцах.
Ночами долгими, в избушке, при полумраке и свечах,
Она плыла, как воск послушный и таяла в его руках,
Сливались губы в поцелуях, два тела делались одним,
Весь мир вокруг, других минуя, принадлежал, лишь им двоим…
Но рок судьбы отринуть сложно, быть может, только отложить,
Остановить часы возможно, а время всё равно бежит,
Как дым, бесследно исчезает, оставив горечь на душе,
Час расставания наступает, и не когда-то, а уже.
Их час настал, пришла охрана, к нему приставлен был конвой,
Она собрала чемоданы, забыв украдкой зонтик свой,
Надежду тайную питая, что возвратится невзначай,
И прошептала: - До свидания! А он ответил ей: - Прощай!
А дальше в разных направлениях, они тихонько разошлись,
Её ждал путь назад на землю, его дорога к Богу, в высь,
Начальник лагеря с тоскою, пил третий уж с утра стакан,
Гудел причал толпой людскою, как переполненный казан.
Она всходила вверх по трапу, держась за поручень рукой,
А он смотрел на строй солдатов, простоволосый и босой,
Она споткнулась на ступеньке, услышав выстрелов раскат,
А он уже сползал по стенке, глядя в алеющий закат…
Шёл пароход легко и прямо, кричали чайки за кормой,
Рыдала молодая дама, взахлёб, горячею слезой,
Рыдало море в шуме пенном, рыдали небо и земля,
По душам тысяч убиенных, прошедших через лагеря.
за мотивами розповіді І.М.Губермана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022139
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2024
Аристократ
- Гершик Вольфович, скажіть,
У Вас дома є кухарка?
Той задумався на мить:
- Є така, зовуть Одарка.
- А, от запитаю ще,
Може є і покоївка?
- Покоївка, також є,
Гарна, апетитна дівка.
- А, водій, там, садівник,
З Вами також проживають?
- Так, і кучер, і лісник,
Всі свою кімнату мають.
- Ви, таки, аристократ,
Багатюща людина!
Кава в ліжечко, халат,
Гульки без упину!
- Фімочка, не в тому суть,
Скажу вам без мансів,
Різні люди проживають,
В нашій комуналці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Коли помруть усі навкруг…
Коли помруть усі навкруг,
І я залишусь на одинці,
З тремтінням неспроможних рук,
З рубцями давніми на серці,
Сліпий, глухий і без зубів,
Безпомічний і безпорадний,
Не здатний помогти собі,
Змінити навіть простирадло…
У колі вицвілих світлин,
Пожовклих книг на антресолі,
Один, один, один, один,
Один, як бадилина в полі.
Як непотрібний вже маяк,
Що небо променем не крає,
Як сивий ворон-одинак,
Що пережив пташину зграю,
Один-однісінький, як перст,
У чотирьох холодних стінах,
На тисячі квадратних верст,
Самотня на вітру пір’їна,
У океані забуття,
Безвладно спущене вітрило,
І не позбавлений життя,
І жити далі вже не в силах.
За те, що завжди поспішав,
Не цінував роки прожиті,
Господь узяв і покарав,
Пекучим душу довголіттям.
Мій вирок гірший аніж смерть,
А може навіть більше, Бог вість,
Мій вирок – пекла чорна твердь,
Він називається – самотність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
Голова ОТГ
Я вам не якесь там «ге»,
Голова я ОТГ,
Я державу представляю,
В нашім славнім ріднім краю.
Всіх залишив я позаду,
Тож отримав цю посаду.
Люблю золото, брильянти,
І не люблю ухилянта!
Ухилянт – це зло, мразота,
Гірше ніж москаль, достоту!
Треба їх усіх зібрати,
І відправити в солдати,
Щоб очистив їх вогонь,
А мене не можна – бронь!
Щоб не клята та броня,
Я побіг би навманя,
Прямо звідси, геть на «нуль»,
Під цунамі вражих куль,
Боронити нашу неньку,
А ще грошиків у жменьку,
Заробив би на війні,
Бо ж не платять тут мені…
Ну, якихось тисяч сто,
А відповідати буде хто?
Може, підлий ухилянт,
Чи, той піп-колаборант?
Все ж лежить на «голові»,
От платили б сотні дві,
Чи, то три… Нє, ну а шо?
Всіх поставив б під ружжо,
І придатних, і не дуже,
І калік, мені байдуже,
Треба віддавати борг,
Не доречний жодний торг!
Із голотою, найперше,
Най, голота в військо чеше!
Ну, а в кого гроші є,
Тих чекаю у фойє…
Ви не думайте, що статки,
Мені треба для достатку,
То – для іміджу держави,
І для верховенства права!
Дорогущі вишиванки,
Ті машини і коханки,
І маєтки, і квартири,
Тож бо натяк, що я сила!
А, мої зв’язки і друзі,
Круглолиці, товстопузі,
Ухилянтів – страшний сон,
Бо я – правда і закон!
Все ж, буквально на мені,
Хлопці гинуть на війні,
Треба їх тута зустріти,
Вшанувать, похоронити,
Встановити на могилу,
Пам’ятник, такий, до діла!
То я ставлю їх по блату,
Разом з моїм меншим братом,
Він підряди й тендера,
Виграє всі на «ура»,
То, звичайно, випадково,
Усе чесно, нема мови!
В нього вроджений талант,
А хто проти – ухилянт!
Ох, ненавиджу я їх,
Всіх би перетовк, як бліх!
Щоби *** не наплодили…
А, от хлопці, ті не вспіли,
Не зробили діточок,
Ні синочків, ні дочок,
Плачу, плачу кожен день,
Як поранений тюлень!
Доведеться мені з братом,
Генофонда відновляти,
А це діло, хоч не хитре,
Потребує пузо сите,
Тож я їм у ресторані,
Потім парюся у бані,
Далі спа салон, масаж,
Педикюр, лімфодренаж.
Потім, знову та ікра,
Із лосося, й з осетра,
Я оцими от руками,
Її в рота пхаю прямо,
Хоч не лізе – про запас,
Не для себе, а для вас!
І сльозами запиваю,
За тих хлопців, що не має.
Не повернеш їх, отож!
Плачу, як вагітний морж!
Горе, люди, справжнє горе…
А от ухилянтів – море!
Сидять тихо по хатам,
Та скажу я чесно вам,
Я ще жодного не стрів,
Посеред своїх кумів,
То, самі поважні люди,
Бізнесмени, не приблуди,
Їхні фірми, ресторани,
Тож усе для ветеранів,
І працюють спа салони,
Виключно на оборону,
Справно сплачують податки,
Збір військовий, усе гладко,
Мають бронь усі, як я,
Ми ж родина і сім’я!
А мерзенні ухилянти,
Гірше, навіть окупантів!
Зачаїлись десь по норам,
По льохам і по коморам,
Не гуляють, не їдять,
В ресторанах не сидять,
Не наповнюють бюджет,
Взяти їх би за хребет,
Відірвати від жінок,
І, туди, на «передок»!
Кожного, як пацюка,
За хвоста, і в ТЦК,
Там навчать, як треба жити…
(А хто може заплатити,
Запишіть но, номер мій,
В мене кум там головний)…
за мотивами розповіді Ореста Ласкавого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
Ненужный человек
Ненавижу всех и вся,
Ненавижу каждого,
Где получка вся моя?
Отвечайте, граждане!
Я работал у станка,
По четыре смены,
От гудка и до гудка,
Не просил замены,
Не ходил на перекур,
Делал по два плана,
Обходился без халтур,
Разве, только спьяна...
Мерял и фрезеровал,
Бил резьбу исправно,
Отрезал, калибровал...
И погиб бесславно!
Ведь, на место, на моё,
Приняли машину,
Железяку, ё-моё,
Словно "финкой" в спину!
Ну, прям зло меня берёт -
Робот! Железяка!
Без души, зато не пьёт,
Вот, не пьёт, чертяка!
Брак не делает, не ест,
В туалет не ходит,
И работает, как бес,
Или демон, вроде.
Ему пофиг перекур,
Отпуск и больничный...
Нет, ну это чересчур,
Для людей приличных!
Но, директору важней,
Увеличить прибыль,
И консервной банке сей,
В тему, моя гибель.
Всё отняла у меня,
Подлая жестянка,
Потому и пьяный я,
Прямо с позаранку.
Просто, лишний человек,
Средь таких же, лишних,
Победил меня хай тек,
Не помог Всевышний!
Остаётся два пути -
Иль в петлю со свистом,
Иль машине отомстить,
В роли программиста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021083
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2024
Хейло
Кричали путіну - х.ло!
Волали - ла, ла, ла, ла, ла!
А тут домашній наш Хейло,
Взяв на пів-ляма хабаря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
Смітник історії поповнила новинка,
Туди відправили старий «Радянський танк»,
Але задумаємось, браття, на хвилинку,
На фронті теж радянські, чи не так?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Волки
Во тьме ночной, скользят беззвучно тени,
Сквозь стену зарослей оврагов и болот,
Крадутся к сонной, перепившейся деревне,
Где в загороди спит безмолвный скот.
Обходят тихо, стороной, через опушку,
Рысцой, на мягких лапах, морда в хвост,
Минуя егеря замшелую избушку,
Проверенной тропой через погост.
Вожак ведет вперед свою ватагу,
Играет желтый блеск в его глазах,
В них отражается упорство и отвага,
А в тех, что смотрят на него – животный страх.
И вот, загривок вздыбился косматый,
Метнулся черный силуэт из-за кустов,
И в тусклом свете от луны щербатой,
Сверкнули иглы острые зубов!
Вы наш оскал звериный не поймете,
Поскольку, овцы по рожденью, не волки,
На корм для нас, безропотно идете,
Сопротивляться вам природно не с руки.
А мы клыками пронизая ваши шеи,
Рвем жилы, как гнилую тетиву,
От крови выпитой, неистово пьянеем,
И тянем туши за собой в ночную мглу.
Туда, где в чаще, в логове надежном,
Заждался нас голодный молодняк,
Им вырасти без мяса не возможно,
И обойтись лишь молоком никак.
А с ними наши верные подруги,
Хранящие до времени щенков,
Не знающие страха и испуга,
Не уступающие в крепости зубов.
Нам одиночки ни к чему, мы верим в стаю,
Мы серая, по жизни правильная масть,
Боятся звери нас в лесу, обходят краем,
И косолапый не отважится напасть.
Медведь, конечно, волка посильнее,
Но гордость и свобода – наш ответ,
Нас не научишь в цирке бегать по арене,
И не заставишь оседлать велосипед!
Один лишь только зверь покруче волка,
На двух ногах он ходит – человек!
Не зубы – карабин или двустволка,
Способны оборвать наш волчий век.
Откуда взялся их такой обычай,
И как нам дальше жить, скажи вожак,
Ведь мы лишаем жизни для добычи,
А нас они стреляют просто так!
Мы убиваем только для добычи,
А нас они стреляют просто так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019381
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2024
Исповедь
В кабаках и ресторанах,
Нагулявшись сдуру-спьяну,
Я оставил часть своей души,
Из карманов что добыто,
Было ночью там пропито,
Миллион сменявши на гроши,
Корефанов закадычных,
Вечно толпы, а вот нынче,
Днём с огнём не сыщешь не найдёшь,
И подруг, всегда готовых,
Лечь на гладь простынь шелковых,
Нету, коли денег не даёшь.
Исповедь души моей израненной,
Исповедь души моей больной,
С Богом никогда не разговаривал,
Сколько раз пытался Он со мной!
Был я слеп, не замечал простых вещей,
Все грехи в душе своей тая,
Может быть, успею на закате дней,
Рассказать Ему, что сделал я.
С детства я имел сноровку,
Кошелёчки очень ловко,
Подрезал у толстых фраеров,
Не щипал, кого не надо,
Правильных держался взглядов,
И в почёте слыл среди воров.
У фортуны и удачи,
Был любимцем, не иначе,
Но случался в картах перебор,
Приходилось в край далёкий,
До поры отбыть, до срока,
По путёвке, что оформил прокурор.
Припев
Жизнь кометою промчалась,
Что в итоге мне осталось,
Угольки истлевшие в золе,
Ни жены, ни дочки с сыном,
Только шрамы и морщины,
Да стакан гранённый на столе.
Уходя от мыслей мрачных,
Глянул я на мир иначе,
И увидел Божью красоту.
Станет мне теперь отрадой,
Монастырская ограда,
Где я дней остаток проведу.
Припев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018775
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 30.07.2024
"Нє по Сєнькє шапка"
Якщо тебе обрали королем,
Але корона, що на скронях, завелика,
Не обійтися тобі, друже, без проблем,
Послухай мудрого, старого чоловіка.
Найперш, вона впаде тобі на очі,
І ти нічого не побачиш крізь метал,
За тим, закриє вуха, хоч не хочеш,
І ти утратиш слух свій, назагал,
А потім, ще донизу прослизнувши,
Затисне наче обручем, уста,
Щоб ти, язик від страху проковтнувши,
Нічого і нікому не сказав.
Нарешті, перехопить кволу шию,
Нашийником суворим золотим,
І з радості раби твої завиють,
І на розправу потягнуть тебе за тим.
А там, ти все побачиш і почуєш,
І зможеш говорити, без проблем,
Та вже нічим ти натовп не здивуєш,
Бо геть не гоже слухати нікчем.
Н. Макіавеллі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Найкраще почуваєшся живим…
Найкраще почуваєшся живим,
Коли прийшла пора вмирати,
Позаду тебе брязкнуть грати,
Сталевим пострілом сумним…
В кишенях руки не сховати,
Тремтіння їх не подолати,
І серця хаотичний ритм,
Не зупинити, не приспати.
Через віконця крихітні, малі,
Убрані павутиною заліза,
Дощу весняного зависа,
Бринить краплинками на склі,
Крізь неї аромати лісу,
Здолавши вогкості кулісу,
Ввірвуться вихором п’янким,
В закуток плісняви і слизу.
Той запах спрагненої волі,
Всотаю жадібно крізь шкіру,
Мов трунок ніжного ефіру,
Вбиру краплинками поволі,
І в Бога маючи лиш віру,
Крізь нетрі переходів сірих,
Я вирушу на зустріч долі,
Під пильний погляд конвоїра.
Повз фарби злущеної шрами,
Цементом грубої підлоги,
Пересуватиму я ноги,
Спочатку боязко і мляво,
А потім десь, на півдороги,
Здолавши всі в душі тривоги,
Уже не тут, а там думками,
Продовжу шлях до перемоги.
Пройду під натяки відверті,
Під, в спину, грубі стусани,
Під «клац» затвора не гучний,
За кроком крок, в обійми смерті,
Нарешті вільний, син весни,
До Господа, шляхом тісним,
Своїх останніх двісті метрів,
По коридору, до стіни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Життя, на хвильку зупинись…
Життя, на хвильку зупинись,
Не поспішай, не створюй кризу,
Здійму, лиш, голову у вись,
А ти, все гнеш мене до низу,
Я, лиш, свій погляд до зірок,
Замріяно спрямую, часом,
А ти, на шию – стриб і скок!
І в землю пхаєш мене носом.
Я розумію натяк твій –
Потрібно до землі звикати…
Але, життя, прошу, постій!
Я не навчився ще літати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
Фантазер
- Я рішуче, як годиться,
Спершу з неї зняв спідницю,
Потім делікатно, ніжно,
Блузку чисту, білосніжну,
Далі, ставши на ослінчик,
Вниз стягнув шовковий ліфчик,
А труси, клянуся Богом,
Самі впали на підлогу…
- Боря! Я тебе як брязну!
Скільки можна бути блазнем!?
Перший раз ти самотужки,
Зняв білизну із мотузки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Рождение
Почему? Зачем? Да не хочу я!
Кто меня толкает в тесноту?
Что за сила меня давит и бичует,
Боже, неужели я умру?
Было все ведь тихо и спокойно,
Развивался я по правилам и рос,
Отчего ж теперь так стало больно?
В сотый раз я задаю себе вопрос.
Я парил в свободе невесомой,
Маленькой вселенной окружён,
Но, зачем она сжимает меня снова,
Провинился я пред нею может в чём?
Ведь она меня кормила и поила,
Через тонкую связующую нить,
Может быть, за что-то разлюбила?
Вдруг, она способна разлюбить?
Правда, я толкался и пинался,
Локоть иль колено выставлял,
Это я с собою сам игрался,
Я не знал, что это плохо, я не знал!
И теперь, наверное, за это,
Меня гонят и толкают! Вон! Долой!
Я, как штопор, вкручиваюсь слепо,
В узенькую щёлку, головой.
Я, как зёрнышко, которое попало,
В знающие дело жернова,
Меня так со всех сторон зажало,
Что, назад вернуться, не судьба!
А вселенная отпустит – снова схватит,
Резанул глаза слепящий свет,
Я кричу ей: - Хватит! Хватит! Хватит!
Но, она сама кричит в ответ!
Вместе с криком ужаса и страха,
В лёгкие ворвался кислород,
Я ревел, я корчился, я плакал,
Но, смеялись все вокруг, наоборот.
Как же холодно, светло и неуютно!
Из последних сил вселенную держу,
Но, теряю с нею связь, ежеминутно,
Нет! Не режьте пуповину, я прошу!..
Я орал, но взрослым не понятно –
Я протиснулся из рая прямо в ад!
Господи, возьми меня обратно!
Мама, затолкай меня назад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016928
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2024
Не письменний
В синагогу, до рабина,
Завітав один бідняк,
Не поганий, як людина,
Але не щастить ніяк!
Просить хоч яку роботу,
Навіть саму найбрудну,
Ребе каже: - Маю квоту,
Тебе писарем візьму.
- Ні, я писарем не можу,
Я ж не грамотний батяр!
- Чим тоді я допоможу?..
На, тримай один доляр!
Взяв він той пом’ятий долар,
Купив пачку цигарок,
Перепродав, потім знову,
Потім прикупив ларьок,
Згодом розгорнув мережу,
Далі фабрику придбав,
Дивіденди обережно,
В інші бізнеси вкладав.
Став страшенно багатющим,
Справжній мультимільонер,
Молодий і непитущий,
Приклад багатьом тепер!
Завітав він у Нью-Йорку,
В ювелірний магазин,
Жінці вибрати обновку –
Народився в нього син!
Вибрав за мільйон із чимось,
Діамантове кольє,
Тягне торбу із грошима,
Помічник його Матьє.
- Гей, касир! Берись до справи!
Той зеленим став, як Шрек,
Шепче: - Може, пан ласкавий,
Випише звичайний чек?
- Та не вмію я писати,
Я якби це діло вмів,
До сих пір би на зарплату,
В ребе писарем служив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Єгорка(Вбивство,як спосіб життя)
Народивсь Єгор звичайним, голопузим немовлям,
Цицьку ссав, у памперс пудив, мамі спати не давав,
Ріс цікавим і веселим, рідні тішилися ним,
Світ вивчав навколо себе і себе у світі тим.
Муху зловить хлопченятко, з інтересом розгляда,
Лапки відірве спочатку, потім крильця – раз і два!
А на сам кінець голівку, пальченятами стисне,
Кине мушку на долівку, «Мама! – каже – хочу ще!»
Там комарика прихлопне, тут роздушить павука,
Із завзяттям непідробним, ріже ножиком жука,
Таргани, ґедзі, мурахи, все, що повзає-літає,
Упіймає бідолаху, і вивчає, і вивчає…
На канікулах, порядком, він майстерність шліфував,
Горобців бив із рогатки, жаб насосом надував,
Як знайде гніздо пташине, усі яйця потовче,
Плюне дідові на спину, бо він б’є його за те.
Назбирає колорадів, на картоплі, прям до жбану,
І як німців в Сталінграді, палить зверху целофаном…
Скручував курчатам шиї, топив в ночвах котенят,
Відправляв пташок у «вирій» з допомогою петард…
Набирався сил Єгорка, розвивався, підростав,
Вішав цуциків на шворку, курям голови рубав,
Та найбільшу насолоду мав, аж капала слина,
Коли споглядав з-за рогу, як кололи кабана…
Потім вже життя доросле, закрутило, затягло,
Але схильності не згасли, навіть стали ого-го!
Розколов дружку графіном, головешку, як гарбуз,
І за вбивство сів на "зону", щоб спокутувать конфуз.
Так би і сидів Єгорка, своїх довгих десять літ,
Аж приїхав на вербовку, хто зна звідки, лисий дід,
Каже, мов кому охота, прогулятись на війну,
Того забере в піхоту, щоб загладити вину.
Треба просто з автоматом, забігати у село,
Убивати, ґвалтувати, все, як любим ми давно,
Що, мов, головний убивця, ну, верховний наш пахан,
Строк скостить вам, як годиться, слово дав, а він пацан!
Підписав Єгор бумагу, одягнув військовий стрій,
І поїхав «бідолага», відробляти злочин свій,
Року, з пів, його «штормило», був під смертю повсякчас,
Але, якось так не вбило, а от він вбивав не раз,
Видно, навички дитячі, все ж давалися взнаки,
Не одна вдова заплаче, від діянь його руки…
Повернувся він «героєм», в школі вів «Уроки миру»,
Від дівок не мав відбою, та не приведеш в квартиру!
Поки воював «красива», його «хату» за борги,
Хапнула собі держава, попри його «подвиги».
Та не довго бомжувалось, підібрала його Люба,
Видно, дівка закохалась, діло вже ішло до шлюбу,
То дарма, що був на «зоні», так, по дурості попав,
Але борг віддав по повній, сам Єгор не раз казав:
- Я тепер людина вільна, я свій злочин відробив,
Я військових і цивільних, душ зо двісті, точно вбив!
О, мужчина, не ганчірка! Буде муром кам’яним!
І до друга на вечірку, Люба вирушила з ним.
Там напились всі повально, залишилися на ніч,
Люба вийшла до вбиральні, а Єгор пашить, як піч!
Навздогін за нею швидко, очі налилися кров’ю,
Ось, що роблять напідпитку, сліпі ревнощі з любов’ю!
Бо приснилося ревнивцю, що страшна відбулась зрада,
Що Любаня наодинці, з його другом і камрадом,
І, хоча на унітазі він застав її одну,
Просто задушив одразу, сам не зрозумів чому,
А дружка слідом зарізав, раптом той все ж намір мав?
Бачив він його мармизу, як на Любу поглядав.
Результат – п’ятнадцять років, на суворому режимі,
Чи.., можливо, знов на фронті, відпрацює для країни?
Для країни, що воює і торочить щось про мир,
Де життям чужим гендлює, ненажерливий упир,
Де духовності каліцтво, де немає майбуття,
У країні, де убивство, стало способом життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
Не велика різниця
У затінку під корчмою,
П’ють горілку кумів двоє,
По маленьку цмулять чарку,
І комфортно, і не жарко,
Аж тут раптом із-за рогу,
Гроб виносять на дорогу,
А за ним народу сила –
Проводжають до могили.
- Хто це, куме, Ви впізнали?
- Так! Це Федір Шестипалий,
Той, що жив, отам за яром,
Ох і ласий був котяра!
Пив як кінь, курив безбожно,
А жінок мав, другу кожну!
Але, бачиш, дострибався,
Хоч і крепкий, а зламався!..
Лиш хильнули дві чарчини,
Знов юрба за гробом плине,
Знов небіжчик у труні,
- Куме, Ви впізнали, ні?
- То це ж Федора сусід,
Олександр Семидід.
Був він праведний, як ангел,
На обійсті смикав штангу,
Не курив, не пив одвіку,
Чесним знався чоловіком,
І мав все життя жону,
Від весілля лиш одну.
- Тю, це ж треба, отакої!
Все життя прожив з одною!
І не пив, і не курив,
І залізо ворушив,
А різниці, по фіналу,
Лиш на пів години стало!..
Ну ж мо, куме, наливайте,
Час даремно не втрачайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
За пів ціни
День осінній догоряє,
Пада сніг вже на поріг,
Весь кагал листа складає,
Комерсанту, зі своїх:
«Ми нещасні сірі миші,
Злидні подушили нас,
Є одна надія лише,
Благодійнику, на Вас!
Чи не міг би, пан торговець,
Бідним нам, подарувати,
Шість вагонів із вугіллям,
Безкоштовно, без оплати?»
«За даремно, я не можу,
(Бачать відповідь вони),
Але браттям допоможу,
Відпущу за пів ціни.»
Що ж, погодилась громада,
«Б’ють-тікай, дають-бери»,
І замовила зі складу,
Із шести вагонів, три…
Не отримавши оплати,
Ні замовлення на решту,
Бізнесмен той, правди ради,
Шле з питаннями депешу.
А кагал відповідає:
«Пан придумав щось, чи як?
І на думку нам спадає,
Що закритий вже контракт.
Ви нам як пропонували –
Шість вагонів – пів ціни,
З цього ми порахували,
Що за дарма буде три.
Їх отримали, всі повні,
Дуже вчасно, бо зима,
А на інших три, шановний,
В нас претензій геть нема!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
Пси
Скільки псів на білім світі,
Пес Патрон і пес Рябко,
Лессі, Скубі-ду, і Балто,
Білка, Стрілка, Хатіко,
Куджо пес і пес Бетховен,
З чорним вухом білий Бім,
Тото, Снупі, Рекс і Плуто,
Вольт і Гуффі, разом з ним.
Бобик, той, що у Барбоса,
Час від часу гостював,
Шарик, той, що в танку їздив,
Біле Ікло і Мухтар.
І собака Баскервілів,
Пса – гасконця, геть забув,
І з народного мультфільму,
Просто Пес, що жив і був.
Скільки їх на білім світі,
Назв, забарвлень і порід!
Та для мене, любі діти,
Краще всіх – мій Кузя(кіт)!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
Русский мир
О, русский мир, империи творение,
В чём смысл и сущность твоя в чём,
Был создан ты по Божьему веленью,
Иль дьяволом подстроен, подлецом?
Монахом-малороссом ты придуман,
Царицей-иноземкою взращён,
Как медный всадник, буен и безумен,
Вобрать в себя чужое был силён –
У греков раздобыл святую веру,
У них же, взял двуглавого орла,
Голландским триколором горд не в меру,
И гимн британский переделал под себя.
Немецкими царями управляем,
Впитавшими неплохо «русский дух»,
Но, знавшими в чём суть его, едва ли,
Сминая шёлковых перин лебяжий пух.
А русский дух, убогий и тщедушный,
Тлел завистью в запойных деревнях,
Кричал под плетью, поротый в конюшне,
Накапливая ненависть и страх…
Так, кто тянул тебя из темноты за уши,
Чтоб наконец то, вывести на свет?
Пока ты бил от скуки на печи баклуши,
Хлебая щи лаптями на обед.
Старались, всё не русские ребята,
Тащили лямку просвещенья и наук,
Приехав в этот край глухой когда-то,
И прикипев к нему своей душою вдруг.
Потомки эфиопов и шотландцев,
Творили русский стихотворный слог,
Вплетая в кружева словесных танцев,
Грамматику, что им пруссак составить смог.
Таланты, кои прозою владели –
Из белорусов, из поляков, из татар.
Последующие, вышли из «Шинели»,
Что им полтавский гений написал.
Географы, первопроходцы, генералы,
Художники, учёные, врачи,
Незримо «русский дух» перенимали,
В поте лица, рукава засучив.
А русский дух, босой и необутый,
Гноил себя в невежестве больном,
На части лекарей терзал в холерных бунтах,
Мечтая дальше оставаться лишь рабом…
Шли годы и за окнами забрезжил,
Очередной, уже теперь двадцатый век,
В него вошёл ты, русский мир, небрежно,
Как знавший себе цену человек.
Обтёсанный зубилом иностранным,
С вполне облагороженным лицом…
И, тут же лопнул шариком хрустальным,
Под красным большевистским сапогом.
Но, возвратился к жизни в одночасье,
Стараньями иных своих князей,
В совсем другой, но схожей ипостаси,
Такой же богомерзкой для людей.
Во всей красе явив жестокость нравов,
Накопленный внутри животный гнев,
Стал детищем безумных комиссаров,
На много лет страною овладев.
И умерщвлён был без суда избранник Божий,
И пали наземь золотые купола,
Справлял нужду солдат с распухшей рожей,
В кувшин венецианского стекла,
И уничтожил ты радетелей былого,
Искавших пресловутый «русский дух»,
Обманутых в итоге, право слово,
Ведь к милосердию ты был обычно глух.
А русский дух, от власти охмелевший,
Стрелял и вешал, мучил и казнил,
Сжимал наган, ладонью огрубевшей,
И вперемешку с кровью водку пил…
Прошло сто лет, но ты не изменился,
И не изменишься, пусть тысяча пройдёт,
Хоть и в другой костюм принарядился,
Но за версту от тебя кладбищем несёт.
Всё с тем же неуёмным аппетитом,
Готовый жрать без остановки всех и вся,
Стекая ядом по клыкам во рту раскрытом,
Вот, собственно, с сущность то, твоя.
И смысла нет в тебе, есть вечное движенье,
По горам и холмам из мёртвых тел,
Несущее лишь боль и униженье,
Всем тем, кого коснуться ты успел.
Так, что же ты за мир, коль бьёшь и рушишь?
Так, что же ты за дух и без души?
Пусть слышат все, кто научился слушать,
Пусть знают все, кто совесть не пропил –
Где русский дух, там пахнет смертью,
Где русский мир, там горе и война,
Там дни кровавые сплетаются в столетья,
Там палачи работают без сна,
Где русский мир, крушатся там надежды,
Где русский дух, там алчность и обман,
Там правят душегубы и невежды,
Там слёз горячих океан,
Где русский дух, там мрак и бездуховность,
Где русский мир, там сера и котлы,
Там Бога нет, там дьявольская пропасть,
Там бесконечный бал у сатаны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014927
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2024
Колискова(ухилянтська)
Спи маленький, спи лапусік,
Бо приїде білий бусік,
Вийде з нього вовчик-братик,
І ведмедик з автоматом.
Спи маленький, спи синочку,
Бо не матимеш відстрочку,
Заберуть тебе звірятка,
Бусом до своєї хатки.
Білий-білий, білий бусік,
На не наших номерах,
Білий-білий, білий бусік,
Підкрадається в пітьмах,
Якщо сядеш в білий бусік,
Будеш зразу в лісосмузі,
Якщо ти не будеш спатки,
Штурмуватимеш посадки…
…Жили були собі гусі,
У старенької бабусі,
Один сірий, другий білий,
Також спатки не хотіли,
І тоді приїхав бусік,
До старенької бабусі,
В спальню воєнком зайшов,
Не слухняних тих знайшов,
Білого забрали зразу,
Відрядили до спецназу,
Потім сірого забрали,
В штурмовий загін послали,
А бабусі дві пір’їнки,
Привіз бусік на поминки,
Одну сіру, другу білу,
Щоб поклала на могилу,
Протягнули гусі лапки,
У бою біля канавки,
Тепер сплять одвічно друзі,
Під калиною у лузі…
…Спи коханий, спи мій милий,
Щоб повістку не вручили,
Треба вчасно спать лягати,
Аби стати непридатним,
Спи малятко, моя втіхо,
Білий бусік нас проїхав,
Повний весь призовниками,
Що не слухалися мами.
Білий-білий, білий бусік,
З чорним непроглядним склом,
Білий-білий, білий бусік,
Там сховався воєнком,
Засинай моє хлопчисько,
Як не хочеш йти до війська,
Спи маленький, треба спати,
Хай воюють депутати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Газета
В наш час Фейсбуків і Тік-Токів,
Де править балом Інтернет,
Пройшло не так багато років,
Коли ми жили між газет.
Цього добра було навалом,
Де не поткнися, скрізь вони,
І на речей, скажу немало,
Газети здатними були.
Вона тобі і скатертина,
Щоб простелити під банкет,
Закуску викласти, пляшину,
А потім, для сміття пакет.
Кашкет від сонця, серед поля,
І віяло у день жаркий,
У день похмурий – парасоля,
Від дощику прихисток твій.
Якщо промокли чобіточки,
Наб’єш газетами – гаразд!
А ще друковані листочки –
Скло пакувати, в самий раз!
Для хатніх мух – секретна зброя,
Кульок для вишень-черешень,
Дасть скористатися собою –
В кущах, ти розімни лишень.
І як розпалювач багаття,
І як обкладинка для книжки,
Насправді, функцій ще багато,
Я розповів вам тільки трішки,
Предмету цього, надпростого,
Всіх переваг не передати,
В кінці-кінців, якщо до того,
Газету можна почитати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Когда я уйду
Когда я уйду, мир даже не вздрогнет,
Быть может, лишь только жена,
Нечаянно чашку на кухне уронит,
Воскликнувши: - Вот те и на!
Уход мой для мира – песчинки пропажа,
В бескрайних морях бытия,
- Его уже нету? – рассеянно скажут,
Ну, пусть будет пухом земля!
А что ей, Земле, до того, что исчез я,
Почти как дробинка слону,
Возможно, она б и заметила, если
Я был бы размером с Луну.
К тому же, формально, я с нею останусь,
Нырнув на два метра в неё,
Накроюсь плитою, крестом увенчаюсь,
Насытив собой чернозём.
Но, это формально, а если по сути?
По сути – не станет меня…
Но волю обрящет от кокона плоти,
Бессмертная сущность моя.
И снова никто ничего не узреет,
Ведь душу не видно живым,
Живые, поплакав, уйдут поскорее,
К обыденным планам своим.
И только мой ангел, мой ангел-хранитель,
Заметив, что я уж не тут,
Меня взяв под руку, как добрый родитель,
На Божий проводит, на суд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013947
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.05.2024
Самостійність
Мої батьки.., хороші люди,
Ну як ще скажеш про батьків?
Та я ніколи не забуду,
Як я науку їхню вчив.
Науку бути самостійним,
Пізнати чого вартий світ,
Тож я батькам своїм до нині,
Передаю палкий привіт!
А почалося все з малого,
Вернувся якось я домів,
Записка там, чотири слова –
«Візьмеш сардельки на столі».
Наступним разом у записці,
І слів побільшало і дій –
«Твої сардельки у каструльці,
Ти на плиті їх підігрій».
А далі ще ода щабелька –
«У холодильник зазирни,
Там на поличці є сардельки,
Їх на вечерю відвари».
Черговий меседж був ще довший –
«Сардельки у Сільпо, малиш,
На них лежать в комоді гроші,
Піди, купи, звари і з’їж»…
І знову з написом сторінка –
«Сардельки знаєш де беруть,
Шукай собі роботу, синку,
От звідти й грошики будуть»…
І ось нарешті, вже в останнє,
У дверях вкладений листок,
Де прочитав я привітання –
«Привіт! Змінили ми замок,
Квартири в офісі продажу,
Давай, навідайся туди,
Там, що по чім, тобі розкажуть,
А гроші знаєш де знайти!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Памятка российскому солдату
Умри солдат, умри державы ради,
Ты слишком, друг, переоцениваешь жизнь,
Из неё выдернись, как листик из тетради,
Но обязательно сначала помолись.
Когда лежишь ты раненый на поле,
И знаешь точно, что тебя не заберут,
Спокойно душу свою выпусти на волю,
Лишь для молитвы задержись на пять минут.
Тебя оставили друзья и сослуживцы,
А сверху кружит ненавистный чёрный дрон,
Прижми с молитвою гранату прямо к сердцу,
Уж лучше смерть, чем вражеский полон.
И ты не бойся, что себя лишаешь жизни,
Да и какой была по правде жизнь твоя?
А смерть от всех грехов тебя очистит,
Ведь умираешь ты державы нашей для.
Ты не один, таких как ты десятки,
А может сотни, всех не сосчитать,
Но государству сэкономишь ты порядком,
Оставшись где-то там себе лежать.
Поступок твой совсем не суицидный,
Живот кладёшь за други за своя,
Да и не будет тебе в общем то, обидно,
Сегодня просто очередь твоя.
Свой автомат возьми рукою твёрдой,
На дуло подбородком навались,
Пусть палец твой на спусковом крючке не дрогнет,
Но обязательно сначала помолись.
Умри, солдат, умри стране на радость,
Ты слишком, брат, недооцениваешь смерть,
Ведь жизнь по существу, такая гадость,
Оставь навек её шальную круговерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013336
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.05.2024
Так буде не завжди
В синагогу до рабина,
Весь в сльозах, як та дитина,
Весь похнюплений, розбитий,
Завітав Абрам Неситий.
На коліна впав, волає:
- Ребе, ребе, помираю!
Все пропало, все згоріло,
Все життя моє зогнило!
Хату вчора обікрали,
Гроші, золото забрали,
А минулої суботи,
Мене вигнали з роботи,
Ну, а жінка, моя Сара,
Зраджує мене з завгаром,
Син алкаш, дочка повія,
Я вже втратив всі надії,
Як мені з цим далі жити?
Ребе, що мені робити?
- Ти, Абрам, тому убогий,
Що не віруєш у Бога,
Бо по вірі все б було,
І не гнило б, а цвіло!
А тобі я дам пораду,
Як прийдеш додому, зразу,
Витягни із шифонеру,
Аркуш чистого паперу,
І на ньому напиши –
«Так буде не завжди»,
Біля ліжка його май,
І щораночку читай!
А коли мене пів року,
Знов прийдеш у синагогу,
І розкажеш мені, друже,
Як моя порада служе…
Час, кометою майнув,
Строк призначений минув,
Йде Абрам, костюмчик трійка,
Сяє, як нова копійка,
Прям з порогу до рабина:
- Ребе! Що ви за людина!
Ви чудесник, чарівник,
Мій найкращий рятівник!
Все робив, як ви казали,
І неначе манна впала –
Тих, що мене обікрали,
Через кілька днів спіймали,
Всі багатства повернули,
Навіть більше аніж було!
На роботі поновили,
Всі борги мені сплатили,
Ну, а Сарочка, дружина,
Повернулася в родину!
Син покинув оковиту,
Сів завзято Тору вчити,
Моя донька, моя Фіра,
Заміж вийшла за банкіра!
Все чудово, все прекрасно,
Дякую вам, ребе, красно!
- Ну, Абрамчику, друзяко,
Не мені, а Богу дякуй!
Дам тобі, мій друже милий,
Ще одну пораду щиру –
Ти той аркуш не знімай,
Все одно щодня читай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Почтальоны смерти
По чужим стучась парадным,
Барабаня нагло в двери,
Ходят родины отряды,
Норовясь пролезть сквозь щели.
Сквозь чердачные окошки,
Тесноту замочных скважин,
Смотрят взглядом чёрной кошки,
Под зелёным камуфляжем.
Плечи ёжаться их зябко,
Голоса грубы и резки,
В чёрных пластиковых папках,
Лежат белые повестки.
Эти листики с гербами,
Словно пропуск в зазеркалье,
Где в погоне за гробами,
Будешь ты скучать едва ли.
На казённых бланках этих,
Нет фамилии и даты,
Впрочем, почтальоны смерти,
Впишут новеньких солдатов.
Выведут по буквам имя,
Синей ручкой из пластмассы,
Между типографских линий,
Как когда-то в первом классе.
А потом рукою твёрдой,
Покурив чуток в сторонке,
Тех же судеб хороводы,
Перепишут в похоронки.
Государству долг уплачен,
Мёртвым – почести, цветочки,
А живым, совсем иначе,
Снова белые листочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012919
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.05.2024
Голгофа
Стікають краплі по хресту і падають поволі,
Дощем багряним у розпечений пісок,
З під шпичаків, натягнутих на скроні,
З кривавих ран, що по собі лишив ціпок.
- Пробач їм, Господи, адже не відають, що чинять,
У відповідь : - Спаси себе, якщо ти Божий син,
Судомами понівечене тіло зводить,
Проти усього всесвіту лиш Він один.
Звисає шкіра, пошматована на клоччя,
Біліють ребрами розтерзані боки,
Кроваве місиво спотворило обличчя,
І хижі посмішки на відстані руки.
Вінець терновий замість царської корони,
Найближчій учень, раптом став чужим,
З одної сторони лунають клятви і прокльони,
А з другої: - Згадай мене у царствії Своїм!
Роздерто верхній одяг на чотири части,
Розіграно за жеребом хітон,
- Це син твій, жоно, а це твоя вже мати,
Летять слова над натовпом, як сон.
Розтрощенні кістки, проп'яті стопи і долоні,
Цвяхами грубими роздерта нагло плоть,
Сухі і спраглі губи шепчуть мимоволі:
- Чому покинув Ти мене, Господь?
Вдирається до рота губка, оцтом повна,
Здираючи запеклу кров з розбитих вуст,
В очах застигла пелена червона,
А у вухах - поламаних суглобів хруст.
Десь там внизу юрба розхрістана регоче,
Тримає наготові списа вартовий,
- Передаю свій дух у Твої руки, Отче!
Звершилося! І темрява настала навкруги.
Дрижить земля і ллється кров з водою,
Через пробитий гострим лезом бік,
Шепоче сотник, давлячись сльозою:
- Був дійсно праведним цей чоловік!
Спочиле тіло овиває плащаниця,
Ніч-день минає, потім знову ніч,
І ось, нарешті, вже порожньою стоїть гробниця,
Зі входу камінь відкотився пріч.
На ньому ангел в сяючих одежах,
Мов блискавка, що падає з небес:
- Шукаєте живого поміж мертвих,
Його нема тут! Він - воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Тиса
Сумний збирає Тиса урожай,
Сьогодні двох з самого дна підняли,
Вже краще би пішли і воювали,
А так даремно згинули, вважай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Знайдіть
Знайдіть мене, прошу, знайдіть,
Я тут, під деревом, засипаний землею,
Я не зганьбив своєї честі ні на мить,
До поки тіло попрощалося з душею.
Я жив, сміявся, дихав і любив,
Але для смерті був я не хазяїн,
Лиш згаслі очі стомлено прикрив,
Її зустрівши у степу безкрайнім.
Вона мов крук зірвалася з небес,
Крилом зловісним сонце затулила,
Уламками розсипалася скрізь,
І серце наче блискавка пробила.
Дев’ятим валом здибилась земля,
Здригнувся світ, розбурханий до болю,
А я укрився скошеним гіллям,
Під стовбуром старезної тополі…
Але не хочу я залишитись пропалим,
Безвісти зниклим, втраченим для всіх,
Покинутим собакам на поталу,
Чи псам двоногим, поміж них.
Я мрію повернутися додому,
Лягти у церкві, під ікони й образи,
Відспіваний у храмі Божому святому,
Щоб душу свою грішную спасти.
Вона потому шлях знайде на небо,
А тіло вічний спокій під хрестом,
І більшого я не бажатиму для себе,
Одне лиш, щоби хтось мене знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Метамодерн
Садок вишневий коло НАТО,
В Євросоюз веде нас путь,
Нам соціал усім дають,
Воюють натівські солдати,
А нас до війська не беруть.
Ми ж будемо собі бухати,
Чим закусити вдосталь є,
Народ щасливий п’є і п’є,
І не бажає просихати,
Чуже смачніше, ніж своє.
Здається нам, що можна мати,
Цей світлий рай в думках своїх,
І нам так затишно від них,
Приємно так, лише москаль проклятий,
Нас позбавляє мрій отих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Герасим
Душі російської так просто не збагнеш,
Шукати сенсу в ній – даремна справа,
Здебільшого нічого не знайдеш,
А як знайдеш, то розгадати – та забава!
До прикладу – Герасим, був такий у них,
Глухонімий, але ж на очі зрячий,
Непослух проявити свій не зміг,
І душу загубив малу собачу.
Він жив один, тримався за мітлу,
Ніхто не полюбив його ні разу,
За виключенням тільки лиш Му-Му,
А він убив її, дослухавшись наказу.
І вереску предсмертного не чув,
Сказати не спромігся лагідного слова,
Натомість, супом пригостити не забув,
Єдиного земного друга свого.
А далі, в рідне повернувсь село,
Залишитись було недобрим знаком,
І я от думаю, як статись так могло?
Для чого він втопив, а не забрав свою собаку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Знахідка
Якось я знайшов валізу,
Повну доларів і євро,
І зважаючи на кризу,
Стало на душі приємно!
Але ж, треба відшукати,
Хто валізу загубив,
Став по світу я літати,
Без ліміту власних сил.
Відень, Будапешт, Афіни,
Монте-Карло, Куршавель,
На Сейшели і Мальдіви,
Віз круїзний корабель.
Був у Лондоні, Парижі,
Барселоні і Мадриді,
Професійно став на лижі,
Побував на Антарктиді.
Бачив статую Свободи,
І Лас-Вегасу вогні,
Чарівні столиці Сходу,
Посміхалися мені.
Вже нема де ставить візу,
Паспорт змінюю я знов,
Але власника валізи,
Я допіру й не знайшов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Як
Як вгамувати біль, що серце розриває,
І розпач не впустити до душі,
Коли тебе туманом смуток огортає,
І пишуться лише сумні вірші.
Як вірити і не втрачати віри,
У натовпі зневірених людей,
Коли тікають її залишки крізь діри,
Мов кров з прострелених грудей.
Як перейняти спокій у надії,
В буремний час, наповнений вогнем,
Коли руйнуються нещадно твої мрії,
Під заздрості розпеченим дощем.
Як не позбутися спроможності любити,
Серед ненависті, прокльонів і образ,
Коли за власну думку ладні вбити,
Аби не чути не зручних, відвертих фраз…
Та треба просто жити, як вдається,
Радіти щиро кожним тихим днем,
Ті всі дощі і грози, все минеться,
Залишивши по собі тихий щем.
Потрібно йти вперед і не боятись долі,
Життя, як довга нива, в тому й суть,
Живи із честю, все у Божій волі,
А як помреш, то мертві сорому не ймуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Непридатний генерал
Начальник ВЛК, посада ох, важка!
Потрібно знати речі не прості -
По скільки з кого брати,
На "гору" що віддавати,
І так, щоб і залишилось собі.
Гарненько усе йшло, а тут, ну як на зло,
З небачених вершин прийшов наказ,
Прийняти дуже дбало,
Одного генерала,
Якого саме, не секрет для вас.
Як вірнії сатрапи, зібрались ескулапи,
Поважні і розумні, як круки,
Їм дали рознарядку,
Щоб все минулось гладко,
Писати правду, але навпаки.
І ось настав момент, заходить їх клієнт,
Ну, вилитий, ну він, один в один!
Начальник, попри стрес,
Все ж розпочав процес,
Пустивши по рукам високий чин...
Ви, пане генерале, мабуть не доїдали?
Промовив в окулярах докторець,
Бліда синюшна шкіра,
Неначе у вампіра,
Кидайте службу, бо буде кінець!
Зберемося у жменю, послухаєм легені,
Ох, лишенько! Все булька і хрипить!
І пульс сказився наче,
Як навіжений скаче,
А серце ледве-ледве тріпотить.
Тримайте мене, мамо! Яка кардіограма!!!
Так тут одні зигзаги і зубці!
Трикуспідальний клапан,
Геть дихає на ладан,
На міокарді ось такі рубці!
Відкрийте ширше рота, а тут скільки роботи!!!
У кожнім зубі карієс сидить!
Пульпітом все побито,
Нашаруванням вкрито,
Того дивись, посипеться за мить!
Лягайте-но, на спинку, помацаєм печінку,
Погляньте, нижній край біля пупка!
Просвітим ультразвуком,
У жовчнім - каменюка!
А підшлункова стомлена яка!
Піском забиті нирки, я ще не бачив стільки!
На пляжі навіть менше чим у Вас!
Хребет перекосило,
Суглоби покрутило,
І сколіозом й ревматизмом водночас.
Прикрийте одне очко, читайте-но рядочка,
Ви букви розрізняєте, чи ні?
Ну.., зір у Вас слабенький,
А ще Ви геть глухенький,
Скажіть спасибі, клятій тій війні!
Тепер закрийте очі, як робите щоночі,
І кінчик носа пальчиком торкніть,
Ви доторкнулись мого,
А я просив Вас свого,
Не знаю навіть що тут говорить!
Давайте на остаток, помацаєм простату,
Ну, тут хоч слава Богу, без проблем,
Вставайте, одягайтесь,
Ну, що Ви!? Посміхайтесь!!!
І я Вам посміхнуся навзаєм!
Достойний Ви пошани, вельмишановний пане!
Але прийшла пора знімати однострій,
Знайде для Вас держава,
Нову цікаву справу,
А для війни Ви, дядечку, старий.
Завершимо по тому, учіть англійську мову,
Ви зможете, Ви справжній чемпіон,
З таким здоров'ям, брате,
Прямий шлях в дипломати,
Нехай тремтить туманний Альбіон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Гном
Якось стріла кицька гнома,
Та й питає: - А ти хто?
- Я персона тут відома,
Мене знають на всі сто.
Капості я людям роблю,
Вночі спати не даю,
Чашку скину на підлогу,
Скляну вазу розіб'ю,
То ганяю, як скажений,
То шкребуся тут і там,
Шаруджу старим папером,
Хоча люблю целофан!
Дуже я майстерно вмію,
Гучно шафу відкривати,
І поцуплені шкарпетки,
Десь по закутках ховати.
А, як буде в мене настрій,
Ну, і звісно, вільний час,
То я в капці бабі Насті,
Геть напудити гаразд!
Ну, а ти ким будеш, пташко,
З хутряним таким хвостом?
- Відповісти навіть важко,
Я, виходить, також, гном!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Чёрные лебеди
Мы запрещаем чёрных лебедей!
Указ подписан! Всё, конец разгулу!
Теперь им не летать среди людей,
Пришла пора моих назгулов!
Мы не позволим чёрным лебедям,
Нагадить в нашу белую реальность,
Пускай летят в Америку и там,
Творят свою очередную гадость!
Мы обвиняем чёрных лебедей,
В коварной порче наших планов,
И в подлом воровстве идей,
Навально-крокусно-шафранных.
Мы чёрными сверхзвуковыми лебедями,
Вас забросаем через океан,
За то, что вы смеётеся над нами,
Хоть наша велич не подвластна небесам.
Мы крест поставим, вооот такооой, на.,
На ваших чёрных лебедях,
Ведь наша птица - суть ворона,
О двух крикливых головах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009901
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2024
Сміхоніми
За піщаною косою,
лоповухому косому,
Коса баба із косою,
відрубала ніс косою.
Крановщик залишив кран,
Бо забув закрити кран.
Здоганя на крилах чайка,
В морі під вітрилом чайку.
Повело саперу міну,
Бо не зміг знешкодить міну.
Лист кленовий приземливсь,
На старий фанерний лист.
Де від дощика розкис,
Не прочитаний ще лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Маяк веры
Я потерялся и меня не найти,
В лабиринте обмана и фальши,
И всё тяжелее мне к цели идти,
И всё не понятнее, что будет дальше?
Прошлое дремлет под слоем золы,
Пеплом густым от пожарищ покрыто,
Нет в нём отрады, лишь смерть и гробы,
Намертво стлевшею плотью забиты.
Ну, а грядущее — мутная мгла,
Сплошь непроглядная в клубах тумана.
Что меня ждёт там, глухая скала?
Или же, пропасть, бездонная яма?
Прошлое — пепел, грядущее — мрак,
Мне остаётся мгновенье меж ними,
Чтоб отыскать тот заветный маяк,
Не перепутав с сияньем фальшивым.
Чистый и яркий, спасительный свет,
Тонкою нитью укажет дорогу,
Сквозь злые скалы и пропасти бед,
Всё ж приведёт меня к Господу Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009153
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.03.2024
Родовід
Питає котенятко свого татка:
- А ми від кого свій ведемо родовід?
- Ми, синку, лева грізного нащадки!
Поважно відповів дорослий кіт.
- А ще, малий, ти знати мав би,
Але, нікому… Це між нами, між двома.
Господар наш, пішов таки від мавпи…
- Від мавпи?! Ох і стидоба!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Степану до Сашка ще шлях чималий,
Сергійович і досі «наше всьо»,
Бо Пушкіну сто монументів наваяли,
А от Бандері сорок усього!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Марсік
Жив в одного дядька кіт, товстий і лінивий,
Не ловив мишей сто літ, дармоїд вошивий!
Вирішив його господар, здихатись помалу,
Щоб не роззявлявся ледар, на копчене сало.
Вкинув коцура в мішок, вивіз на полянку,
Повернувсь додому – шок, кіт сидить на ганку!
Ах ти злодій шерстяний, волохата дупа!
Ну стривай, стривай, малий, не такий я глупий!
Вивіз за ріку, за брід, через три посадки,
Тільки в хату, а там кіт, лиже свої лапки!
Ти на нього подивись! от, котяча морда!
Ну, нічого, не журись, буде тобі «торба»!
Заправляє Жигуля, дев’яносто п’ятим,
І пече ним навманя, аж мелькають п’яти!
Кіт в багажнику, у торбі, щоб нічо не бачив,
Щоб його в черговій спробі, не спіткала вдача.
Їхав ямами по полю, кілометрів десять,
Потім трасою новою, в напрямку Одеси.
Раптом, вдарив по гальмам, повернув праворуч,
Попетляв то тут, то там, в кукурудзі поруч.
Взяв на північ, крайом яру, закотивсь в діброву,
Витрусив з кулька котяру, і бувай здоровий!
Швидко стрибнув за кермо, розвернув автівку,
І зворотнім шляхом знов, рушив до домівки.
Їде він годину, дві, лупає очима,
Кукурудза ось.., ярки.., ліс он за плечима..,
Наче там праворуч йшов, тут от їхав прямо,
Там вибоїну знайшов, тут об’їхав яму.
Де ж я? Лисий його б взяв! І спитать нікого!
Одним словом – заблукав, загубив дорогу!
Що ж робити? От халепа! Набира дружину:
- Маня, люба, ти далеко? А, вже вариш свиням!
Ми тут з Марсіком удвох, їздили до лісу,
І я наче б то, той во, трохи загубився…
А він, часом, ще не дома? Дома!!! Шалапут!
Клич його до телефону, скаже хай маршрут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Титанік
Євросоюз – великий корабель,
Розкішний супермегалайнер,
Пливе давно уже і дотепер,
Здається всім, що все нормально.
Десь у його прихованих глибинах,
Упевнено працюють двигуни,
Ніс хвилю розрізає безупинно,
А за кормою піняться гвинти.
На палубах кругом живі оркестри,
Гуляють Ібрагім, Амір і Мустафа,
Їх третім класом дозволяють везти,
Але і в першому і в другому їх тьма.
Усе кругом так радісно, чудово,
Веселок барви, карнавали, шум і гам,
Розкішні бари і басейни лазурові,
От би сюди потрапити і нам!
А капітанів там з десяток добрий,
Тримають впевнено штурвал,
Усі по черзі дивляться за обрій,
Не помічаючи холодний білий вал…
А ми так мріємо дістатися облавку,
А може, навіть, геть піти на абордаж!
Але чекаємо квиточок при прилавку,
Щоб пропустили нас і наш багаж.
За той квиток, життя свого на грані,
Ми що завгодно, все на світі віддамо!
І зачаровані зійдемо на «Титанік»,
І в марево, на блиск попливемо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Не видно ювіляра в морі квітів,
Йому сьогодні двісті десять літ,
А ще найбільше пам'ятників в світі,
Ми не забули твій, Кобзарю, Заповіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Угода
Заклалася з онуком якось бабця,
Що той не здужає, не стане в нього сил,
Спожити порцію її вареників, зо двадцять,
Ну, як програє, щоб поблажки не просив.
Отак домовились і треба вам сказати,
Предметом спору, власне, було те,
Хто буде у квартирі прибирати,
А це заняття, звісно, не просте!
Перелічить вареників не давши змоги,
Старенька вкинула у миску двадцять штук,
А сповнений тріумфом перемоги,
Швиденько взявся наминати їх малюк.
І ось доївши дев’ятнадцятий вареник,
Він зрозумів, що там двадцятого нема…
Це, в принципі, і все, що знати треба,
Як укладаються угоди, зокрема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Алфавіт
Хто придумав алфавіт,
Букв чарівний дивосвіт?
Хто приніс абетку там,
Знань охочим малюкам?
Це брати її відкрили,
Брат Мефодій й брат Кирило,
Два, а не один добродій,
Брат Кирило й брат Мефодій.
Літери зібрали разом,
Кожній дали свою назву,
І отримали ім’я,
Всі вони від А до Я!
А тепер стоять в книжках,
У своїх струнких рядках,
Ми ж їх вивчимо, малята,
Щоб навчитися читати!
Тож почнемо, дітворА,
Звісно ми із букви «А»!
ВонА першА, головнА,
СоковитА і смачнА –
Апельсин і АличА, Авокадо і АйвА,
Абрикос і АнАнАс, буква «Бе» чекАє нАс!
Буква «Бе» в аБетці друга,
Багатьом вона подруга,
Балакучою Буває,
Кожен в лісі її знає –
Білочка і Борсучок, Бобреня, Бурундучок,
Баранець, що каже: - Бееееее, зустрічайте букву «Ве»!
Третя букВа – буква «Ве»,
Бачить здалеку тебе,
Бо на дереВі Вершечку,
Примостилася скраєчку,
Ось Верба її качає, Вільха спатоньки Вкладає,
В’яз і Вишня їй спіВають, «Ге» наступну закликають.
Галасливу букву «Ге»,
Кожен без проблем знайде,
Нам про неї наГадають,
Пташечки, що крила мають –
Грак, ГаГара, Горобець, Галка, Голуб – молодець,
Гуска, що завжди ҐелҐоче, букву «Ге» сказати хоче!
Ґава Ґудзик загубила,
Зразу Ґвалту наробила,
ДзиҐою по Ґанку скаче,
ДриҐає ногами, плаче,
Ґедзь на поміч їй прийшов, Ґудзик в аҐрусі знайшов,
Ґречний Ґедзь усе знайде, нам, наприклад, букву «Де»!
На річковій хвилій синій,
Буква «Де» лежить на спині,
В нас на букву «Де» річок,
Як у небі зірочок –
Ось Дунай, Дністер, Дніпро, ну ж, берися за весло!
Там Донець, Десна тече, буква «Е» по ній пливе.
Буква «Е» до нас підплила,
І за парту поруч сіла,
Вивчим з нею слів нових,
Ось, до речі, кілька з них –
Ельф ЕрнЕсто на Екватор пЕрЕправив Екскаватор,
Ескімо, Екран, Еклер й букву «Є» для двох сЕстЕр!
Коли маЄш щось своЄ,
Завжди скажеш: - В мене Є!
Мама - Єва, брат - Євген,
Друг - Єнот, ще той спортсмен!
У Єгипті – піраміди, у Європі – краЄвиди,
Є у Єгеря кольЄ, а у букви «Же» - жульЄн!
Жук Жалівся Жваво Жабі,
На Жирафа в дериЖаблі,
Жолудь Журавель Жував,
З Жартом Жовте Жито Жав,
А в Житомирі ЖорЖини зашарілись, як Жарини,
Жайворонок їх заЖадав, букву «Зе» за них віддав.
Забіяка Заєць вЗимку,
Де-Зна Загубив корЗинку,
Зранку в Зарості Зайшов,
Зразу Згублене Знайшов,
Злата Зірочку Злапала, Зої в Зошит Записала –
Схожа «Зе» на цифру 3, а на черзі буква «И».
«И» незвичну долю має,
Майже слів не починає,
Є лиш кілька з них на «И»,
Перед вами всі вони –
В Ирій линуть журавлі, Ирод знаний між царів,
Люди Икають, буває: - Ич, яка! Нас «І» вітає!
Є країни на Землі,
На початку мають «І»,
Є ІталІя чудова,
Є ІспанІя казкова,
ІндонезІя, Іран, де читають всІ Коран,
Є Ізраїль, є Ірак, а наступна – «Ї», ось так!
Їхав поЇзд по землі,
По залізній коліЇ,
Солов’Ї йому співали,
Їжачки пісні складали,
Їхав поЇзд по краЇні, нашій любій УкраЇні,
Зустрічав його народ, а ми з вами букву «Йот»!
Йосип Йогою заЙмався,
Цим ВіталіЙ переЙмався,
ЧаЙник чистив ОлексіЙ,
Йогурт полюбляв МатвіЙ,
А коЙот нап’ялив маЙку і поїхав на ЯмаЙку,
ЙоЙ – кричить -забув я Йод, «Ка» розгадує кросворд.
Роботяща буква «Ка»,
Не легКа і не важКа,
Вона працю поважає,
Ряд професій позначає –
Коваль, Кухар, Композитор, Космонавт, Кравець, Кондитер,
Касир, Клоун, Комбайнер, буква «еЛ» буде тепер.
Друзів в букви «еЛ» багато,
В особливості дівчаток,
Це ж для нас не новина,
Скажем їхні імена –
Люба, ЛіЛя, Ліна, Ліда, Люда, Леся і ЛоЛіта,
Лада, ЛейЛа, Лана, Ліка, букву «еМ» нам хтось покликав!
Буква «еМ» без зайвих слів,
Полюбляє хлопчаків,
ПригадаєМо, Малята,
Як Ми будеМо їх звати –
Мирослав, Мартин, Михайло і Микита з Миколаєм,
Маркіян, Мирон, Максим, буква «еН» іде за ним!
Нерпі Носоріг приНіс,
В деНь НароджеННя Нарцис,
НіжНу Нерпу Навпаки,
Надихали Нагідки.
Нутрія На імеНиНи Несла Нерпі Нитки сиНі,
НіжНе срібляНе Намисто й букву «О», НаступНу, звісНо!
В букви «О» бОки кругленькі,
ВОна справна, чепурненька,
Страв смачних на «О» багатО,
Перелічим їх малята –
Олів’є, Омлет, Оладки, Огірочок прямО з грядки,
І Оливки з АТБ, а на черзі буква «Пе».
Букву «Пе» знайдеш завжди,
Ось, Погляньте-но сюди,
Є серед комах, ссавців,
І Птахів і Плазунів –
Полоз, Пума і Пацюк, ПереПілка і Павук,
Павич, Пугач і Пінгвін, «еР» біжить вже навздогін!
Хто живе у нас в ставках,
У озеРах і Річках,
Хто на саме дно піРнає,
Та бульки під ніс пускає?
Рибки, Равлики, Ропухи, Розвеселі скРекотухи,
А стаРий вусатий Рак, букву «еС» спіймав, мастак!
Є озер у наС багато,
У ліСах їх Слід шукати,
І у горах, і в долинах,
У Степах, де Сонце плине –
Сиваш, Світязь, Синевир, глибини чарівний вир,
Саки, Сонячне, Святе, перед вами буква «Те».
Ось погляньТе, мої любі,
Скільки квіТочок на клумбі!
А дерев скільки росТе!
Згадуєм на букву «Те» -
Терен, Туя, Топінамбур, Традисканція, Троянди,
Ось Тюльпани, ось ТюТюн, ну, а ось і буква «У».
Починає «У» - країнУ,
НашУ ненькУ УкраїнУ,
А ще кУпУ різних слів,
Для розУмних малюків –
Усмішка, Узвіз, Указ, є Узвар, Урок у нас,
Успіх, Учень, Урожай, «еФ» наступнУ зУстрічай!
ЕльФ з Фазаном Фільмували,
Як Фламінго Фарбували,
Фіолетовий Фургон,
Фірми «Фермер Фараон».
Файні там були продукти – Фініки, Фісташки, Фрукти,
Фікус, Фенхель, Фейхуа. Хто на черзі? Буква «Ха»!
ПоХилилася Хатина,
Хвилювалася Христина,
У Хатині – ХовраХи,
І Хрущі і Хом’яки,
А хазяїн Харитон, без Хвоста Хамелеон,
Хитро Хрумає Халву, «Це» наступна, ну і ну!
Цілував Цвіркун Цикаду,
На криниЦі в Центрі саду,
А Цікаве Цуценятко,
Розглядало в Цеглі Цятки,
Цап яйЦе взяв, Цибулину і Цукіні і Цитрину,
І з віконЦя нам рече: - Бачу, бачу букву «Че»!
Чемна й Чесна буква «Че»,
Примостилась на плеЧе
Я у нашім ріднім краю,
Кілька міст розпочинаю –
Чорноморськ, Чернігів, Чуднів, Чернівці, Чугуїв,
Чоп, Черкаси й Чигирин, буква «Ша» біжить за ним.
В Шию Шимпанзе Шуліку,
У Шпиталі Шприцем Штрикав,
А Шафранова ШинШила,
МиШі Шубу Шилом Шила,
Шість Шпаків знайШли Шпинат, а Шакали Шоколад,
Шарф, Шкарпетки, Шапку, ШиШку й букву “Ща” ще тиШком-ниШком.
Щур застрибнув на Щабель,
ПоЩипати Щоб Щавель,
Його Щиглик привітав,
На Щоглі Щось Щебетав,
А Щаслива Щедра Щука, надимала Щиро Щоки,
У Щоденник пише так — Зустрічайте “м’який знак”!
Що за дивний знак такий,
НазиваєтЬся — м’який,
В нЬого мудра голова,
Він пом’якшує слова.
ОсЬ дивисЬ — п’ятЬ козаченЬків мідЬ різЬбили помаленЬку,
А ведмідЬ різЬбив фолЬгу, вирізЬбивши букву “Ю”.
Юнга Юшки наварив,
В Юрту друзів запросив,
Ювіляра Юнака,
Привітать прийшла Юрба -
Із Юпітера Юрист, Ювелір і танцЮрист,
Юра, Юля і Юхим, “Я” нарешті, поміж тим.
Буква “Я” про всіх все знає,
І абетку завершає,
Вона має про запас,
Кілька гарних слів для нас -
Яків, Ярослав, Яринка, Яхта, Ягідка, Ялинка,
Якір, Ящірка, Ягня, всі вони на букву “Я”!
Ось така абетка наша,
Повна літерами чаша!
Зрозуміла нам уся,
Від самої “А” до “Я”.
Букв, аж цілих тридцять три,
Вивчили з тобою ми,
Ім’я кожної назвали,
Вірно його вимовляли,
Можемо тепер сказати,
Що навчилися читати,
І писати на письмі,
Вміємо також самі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Ваги
Одного ранку, в сонячній Одесі,
В аптеку, де господар Хаїмзон,
Зайшла шикарних обрисів принцеса,
Й придбала, для щоб зважитись, жетон.
Проплила, мов шаланда, повз прилавок,
Своїм розкішним тілом стала на ваги,
Підняла брови, шубу свою зняла,
Купила ще жетон, позиркав навкруги.
Не задоволена і в цей раз результатом,
Жетон черговий у аптекаря бере,
Знімає светра, туфлі і завзято,
Знов на ваги знервовано стає.
Та морщиться чоло її дедалі,
Аж тут, зі жменею жетонів Хаїмзон:
- Мадам, шепоче, думаю, що далі,
Таки за мій рахунок буде вам резон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Чорні дятли
Торочать люди: - Чорні лебеді сказились!
Ось прилетять і всім нам буде швах!
Та лебеді, здається, закінчились,
Ширяють чорні дятли в небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Гумор Меню
- Я в магазині, щось потрібно, моя пташко?
- Ой! Так, коханий! Візьми, якщо не важко –
Телятину у соусі із журавлини,
Тунця в чорниці зі шматками лососини,
Паштет з індички, ягнятко з овочами у желе,
І.., зі шпінатом куряче філе…
- А це в якому відділі, я щось не зрозумів?
- Ну, як в якому відділі, де їжа для котів!
- Гм, ясно… А нам хоч щось купити на вечерю?
- Купи до гречки, пів-кіла сардельок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Не впізнав
Гей, шановний, ви пробачте,
Я, здається, вас впізнав!
Тільки здалеку побачив,
Що це ви, вже точно знав.
А тепер, сказати мушу,
Я як ближче підійшов,
То подумав, що ви Міша,
Брат ваш менший, і от знов,
Вже впритул на вас поглянув,
Зрозумів, що ви – не ви,
І не брат ваш Міша, знано,
Так от, слухайте сюди!
Привідкрийте - но завісу,
Дайте відповідь уже,
Хто ви і якого біса,
Ви морочите мене!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Не єврей
У євреїв, а по нашому – жидів,
Я без малого, літ 20 прослужив,
І хоч завжди працював я аби як,
То мідяк був у кишені, то срібляк.
Рабиновичу привіз тухлої водички,
Мокрими дровами, Сарі пічку розтопив,
Попри те, що ростом був зовсім невеличким,
З них поганого мені, ніхто не говорив.
Не єврей,
Серед євреїв, зовсім не єврей,
І в цьому був мій привілей!
Все тому, що мав я кулака,
Як пудового важкого баняка,
Але разом з тим, нікого я не бив,
І в містечку всяк мене любив.
Якось вирішив кагал мене оженити,
А весілля довелося грати у четвер,
Бо в суботу, замість мене хто буде робити?
І з дружиною, нівроку, я живу тепер!
Не єврей,
Серед євреїв, зовсім не єврей,
І в цьому був мій привілей!
Було все чудово, до тих пір,
Як прийшов червоний командир,
Тож євреї, не чекаючи біди,
Геть порозбігались, хто куди.
Стало нікому тепер свічку нести в хату,
А дружина з комісаром утекла кудись,
Вмер від суму я один, стали обмивати,
- Так він обрізаний у нього, Маня, подивись!
Не єврей,
Серед євреїв, зовсім не єврей,
І в цьому був мій привілей!
Ой вей!
за мотивами пісні "Шабесгой" О. Розенбаума
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
І знову десь подівся барельєф,
У вигляді діри, залишивши рельєф,
А в мізки нам впечатують вимогу,
Що не причетні були ми до перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Кома
Держава наша у глибокій комі,
Жива формально, а по суті – ні,
Лежить пластом у стані непритомнім,
Забувшись і загубившись уві сні.
Працюють навкруг неї апарати,
Штовхають свіжий кисень до легень,
В тісних умовах інтенсивної палати,
Умовного життя минає день.
До вен надходять живодайні соки,
Через покручене мереживо систем,
Малими краплями, та регулярно, поки
Кровицею рясніє чорнозем.
В халатах білих мудрі ескулапи,
Багатозначно зморщують чоло:
- Чи довго хворій ще отак лежати?
На лікування скільки грошей вже пішло?
Запросять до палати спадкоємців,
Запропонують проявити милість і любов,
А ті, послухавши поради іноземців,
З полегшенням натиснуть кнопку «Off»…
За тим урочисто спочилу відспівають,
А може, просто закопають, без попа,
Майдан зберуть і гучно заволають:
- Держава вмерла! Хай живе нова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Мертве місто
Пітьма волога оповила мертве місто,
Сумні шеренги безпорадних ліхтарів,
Ще вчора сяючих бадьоро і вогнисто,
Снопами світла із похилених голів.
Німі стоять на перехрестях світлофори,
Панує темрява на дні сліпих вітрин,
Лиш в небі, часом, пролітають метеори,
З далеких, космосу, небачених глибин.
Буває, місяць визирає з-за хмарини,
Кидаючи у низ свій кволий блиск,
Вихоплюючи з мороку страшні картини,
Непевні обриси і кшталти дивних рис.
Щось сталось тут жахливо-непоправне,
Те, що здавалося відбутись не могло,
Щось знищило життя навкруг безжально,
Й могильним каменем на вулиці лягло…
Живим здається тільки блиск зловісний,
В щурячих чорних антрацитових очах,
У мертвих нетрях понівеченого міста,
Де пануватимуть лиш розпач, біль і страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
Ненавиджу, та все таки люблю
Ненавиджу, та все таки люблю,
Для мене ти щось більше, ніж країна,
За тебе вболіваю і терплю,
Хоч рідко ти шануєш свого сина.
Коли далеко я, десь там на чужині,
Від суму за тобою вигасаю,
Та вже, за кілька днів по прибутті,
Я знову утікти кудись бажаю.
Хто ти для мене? Мачуха чужа?
Чи добра, любляча і рідна мати?
Де пролягає незбагненна та межа,
Після якої тобі треба обирати?
Передчуваючи зі страхом майбуття,
Мій вибір теж не легкий, знаєш…
За ради тебе втратити життя,
Чи жити, дивлячись, як ти вмираєш.
Згоріти зразу, спалахом одним,
Тебе осяявши на мить коротку,
Чи жевріти пломінчиком сумним,
В надії розпочати все спочатку,
Навчитись витрачатися поволі,
Щоб вистачило сили на роки,
В надії виплекати тобі іншу долю,
Змінивши власну долю, навпаки.
Думок багато, різних, незбагненних,
Одна, як одкровення серед них –
Життя нестерпно важче між померлих,
Ніж смерть в оточенні живих.
Яким мій вибір буде – невідомо,
Чи я твій син, чи пасинок тобі?
Але я тільки тут вважаю себе вдома,
Тож маю взяти участь в боротьбі.
Віддам тобі належне все по праву,
Те, що спроможним буду, все зроблю,
Я, все-таки, ненавиджу державу,
Тебе ж, моя країно, я люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
П’яниця в раю
Якось вмер один п’яниця, забулдига і синяк,
Бухарь, бражник і ханига, гультяюга і босяк,
Вмер та й вмер, похоронили, відспівали перед тим,
І прямісінько з могили, в пекло шлях лежить таким.
А душа туди не хоче, от уперлася і край!
Тож він вирішив одначе, якось прослизнути в рай.
Ось підходить він до брами, прям до райських до воріт,
Там Петро стоїть з ключами й зачиняє йому вхід,
Каже: - Ти напевно, чоловіче, щось наплутав, як завжди,
Тобі, голубе, довічно вхід заказаний сюди!
- Хто б мені давав пораду? – той йому відповіда,
Ти ж, колись сам тричі зрадив і відрікся від Христа!
Враз замислився апостол, пригадав той срам і стид…
Тут не відповісиш так просто, аж підходить цар Давид.
Подивився на п’яничку: - Тут не місце алкашам!
- Ти, Давиде, теж мав звичку по чужим ходить жінкам,
Взяв собі одну подругу, закрутив із нею блуд,
Звів у гроб її супруга, і тепер, ти царю, тут!?..
Думають Петро з Давидом, але щось нема ідей,
Повертавсь повз них з обіду, сивочолий Моїсей,
Вислухав колег по раю та цілком підтримав їх:
- Сюди п’яниць не пускають, це ж бо місце для святих!
- А ти, батьку Моїсеє, - йому бражник відповів,
Пам’ятаєш, як в пустелі, єгиптянина убив?
Закопав його в пісочок, потім вже великим став,
І мене пускать не хочеш, я ж нікого не вбивав!
Що ти будеш тут казати? «Не вбивай!» - повів нам Бог,
Треба імідж рятувати, стали радитись утрьох.
От би нам знайти святого, щоби був, ну прям, герой,
Бездоганного, старого, допотопного.., як Ной!
А алкаш поперед ними: - Ной це наш! Він добре пив,
Теж любив “залити сливу” й потім спати без трусів…
Отакої! Гарно вмазав! Правда, трохи через край,
Але кожна його фраза, то бажання втрапить в рай!
Та й і притча ця по факту, не про те, як треба «там»,
Зі святими розмовляти, щоб в Едем пробратись нам.
А про те, що Бог пробачить навіть самий гріх страшний,
Лиш покайся в нім, козаче, поки ти іще живий!
Християнство – це про зміну погляду на суть речей,
Та спроможність мати силу відстояти погляд цей,
В нагороду, ти крізь браму, в рай зайдеш без зайвих слів,
І знайдеш там цілу гамму, тих хто теж колись грішив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Театр
У театр на прем’єру, прийшла Сара і Абрам,
Проштовхались до партеру, сіли по своїм місцям:
- Сарочка, тобі там зручно, крісло як, ніде не тисне?
- Так, Абрамчику, мій любий, мені дуже зручно, звісно.
- А на сцені усе видно, декорації, акторів?
- Усе видно, мій коханий, вражень буде ціле море!
- Ще тебе спитаю трішки, протягом не дме у ніжки?
- Ні, тепленько і гарненько, затишно, як дома в мами!
- Сарочка, давай з тобою поміняємось місцями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Уклоніст Пацюк
Їхав уклоніст Пацюк,
В темноті не бачив рук.
Ну, як їхав, його везли,
В глибині старої Тесли,
Ну, не так, як пана аж,
По простому, як багаж.
То дружина Пацюка,
Перла мужа в ТЦК,
Воєнкомам його здати,
Щоб забрали воювати…
Ні, ну це вже я збрехав,
Їхали вони в спортзал,
Скинути кіло чи два,
А не то буде біда -
Цей Пацюк все жер і жер,
І набрав уже центнер,
Схожий став на кабана,
Що ви хочете, війна…
Жінка ж, Пацюка кохала,
І в багажнику таскала,
Щоб минати блокпости,
Хай їм… Господи прости!
Все завжди було ок,
Тільки ось не в вечір цей…
На одному з блокпостів,
Їх «мисливець» перестрів,
На таких от несвідомих,
Що відсиджуються вдома.
Знаменитий був рубака,
З хваткою, як у собаки,
З гострим зором, як в орла,
Пив усе і лиш з горла.
Баче, їде собі Тесла,
За кермом сидить принцеса,
У салоні більш нікого,
Він виходить на дорогу,
І бере на абордаж:
- Пред“явіть но свій багаж!
Шо везете, уклоністів?
Чую носом, тут не чисто!
І дружина від тих вражень,
Відчиня відсік багажний,
А там, одягнувши маску,
Заховавшись за запаску,
За каністри і домкрат,
Лежить вилитий солдат!
- Отакої! Добрий вечір!
Вам не тісно там, до речі?
Все, приїхали, вилазь,
Я тут твій закон і власть.
Пропуск твій до складу війська,
Штаб-сержант Микола Свійський...
Шо ти дивишся, урюк!
Як фамілія? - Пацюк!
- Ах ти криса, щур поганий!
Сциш боротись з ворогами!
Ану швидко із машини,
Бо прострелю всі коліна!!
Я таких, як ти вже знаю,
Скоро ви зберетесь в стаю,
І підете всіх кусати,
Ні, такому не бувати!!!
Ми зачистим вас під нуль,
Вистачить на всіх вас куль.
Ти б іще надів би юбку,
Та підкрасив свої губки.
Марш з машини, бо клянуся,
Я з тобою розберуся!!!!
І потягсь до кобури -
Нерви стали нікуди!
В Пацюка від переляку,
Очі вилізли, як в рака,
Щоки кров’ю налилися,
Руки, ноги затряслися,
Маска з’їхала на бік,
Заревів він наче бик,
Та як стрибнув диким звірем,
На лихого командира!
Що відбулося потім -
Загадка, бо луснув грім,
Блискавка всіх засліпила,
Щоб побачить в чому діло.
Хтось казав, що постріл був,
Хтось, що навіть кілька чув,
Але Свійський, той по факту,
Впав на землю від інфаркту,
А Пацюк, той вже лежав,
І коліна обіймав...
Далі було якось так -
Свійський витримав інфаркт,
Правда, більше не служив,
І з горла лиш воду пив.
А Пацюк, той в ріст пішов,
Жінку молоду знайшов,
Пише у Фейсбук пости,
Як проходить блокпости,
За державний кошт отримав,
Два титанових коліна,
Знятий з обліку назавжди,
Хоч не без скандалу, правда,
За моральний, за урон,
Відсудив собі мільйон,
Ще й у суд із прав людини,
Позов накрапав, скотина!
Що мов, буцімто, сержант,
Тої справи фігурант,
З огляду на стан військовий,
Вистрілив не випадково.
І Пацюк ще доведе,
Мати право УБД...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Слуги народу
Ці люди мертві, але не знають цього,
Їх душі – попіл, а тіла – холодний лід,
В очах байдужість до життя чужого,
Їх жадібність собою затуляє світ.
Одягши кожний вишиту сорочку,
Під куполом скляним ввійшовши в раж,
Завзято м’ясорубки крутять ручку,
Де мелеться людський кривавий фарш.
Тріщать хребти і лупають суглоби,
Кровиця ллється рясно, як вода,
Та їм все мало, мало тої крові, щоби,
Жахливу спрагу вгамувать сповна.
Забивши м’ясом ненажерливі горлянки,
Наступних півмільйона кидають під меч,
А з-під новенької зручної вишиванки,
Видніється старий чекістський френч.
Їм по цимбалам все, вони зажди при владі,
Хоч синьо-жовтий, хоч червоний стяг,
Їм навіть триколор не стане на заваді,
Якщо дозволять порпатись в кістках.
За свіжий кусень животрепетної плоті,
Себе нечистому у рабство продали,
Цим упирям плювать, що буде потім,
Бо мертві вже, але їдять живих завжди.
За що ж нам цих перевертнів засилля?
З якого кола пекла нам прислали їх?
Панове, пробудіться врешті від похмілля,
Це ми самі колись їх вибрали усіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Красива смерть
- Мої щирі співчуття, чув я на Привозі,
Ваша теща, пане мер, все ж почила в бозі?
Ой, яка прекрасна була і чудова жінка!
Що, скажіть, раптова серця відбулась зупинка?
- Таки ні… Вдавились мамо канапе з кав’яром,
Заїдаючи коньяк, випитий за баром.
- Та ви шо? Не знав я геть!
Напрочуд красива смерть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Ты истинно правильный немец, голубоглазый блондин,
А я для тебя иноземец, с глазами цвета маслин,
Повезло, если череп твой верен и челюсти угол не сбит,
Но я за себя не уверен, я сразу по виду – семит.
Твой нос как у статуи римской – красивый, с горбинкой, прямой,
Как лучший образчик арийства, во всем безупречный, а мой?
Осанка твоя и сложение, достойны украсить портрет,
А вот у меня, к сожалению, подобных параметров нет.
Молочную белую кожу, затянет мундирный гламур,
Мою, но немного попозже, натянут на абажур,
Раскроят на клатч и перчатки, обложку на фотоальбом,
Которые ты без оглядки, подаришь супруге потом.
Я здесь в окружении таких же, несчастных созданий, как сам,
Просчитан, промерен, пострижен, и прибран к холодным рукам.
В твоем неживом зазеркалье, всё цену имеет и вес,
Такое знавали едва ли, ни дьявол, ни, демон, ни бес.
Отдельно горой чемоданы, отдельно – ремни и пенсне,
Все в дело пойдёт непрестанно, всё нужно великой стране.
Мосты и зубные коронки, из ртов изумлённых – долой,
И вместе с деньгами в сторонку, учтённые строго тобой.
Волос наших тоннами кто-то, тугие матрасы набьёт,
Навяжет носков для пилотов, верёвок хороших совёт…
Ты имя имеешь и звание, я лишь номерок на руке,
Ты можешь убить без раскаянья, а я – умереть налегке.
Уходишь ты вечером строго, чтоб снова прийти по утру,
А я в виде дыма густого, уйду навсегда сквозь трубу…
Уйду, но вернусь чёрным пеплом, просыпавшись сквозь небеса,
И свежим подхваченный ветром, забью твои рот и глаза,
Ты вкус распознав в одночасье, поймёшь, предаваясь слезам,
Что за извращённое счастье, придётся платить по счетам.
И я наконец упокоюсь, с росою под землю уйду,
А после, однажды весною, красивым цветком проросту,
Я знаю, что в толще верёвки, тобой заготовленной впрок,
На той, что повиснешь ты ловко, найдётся и мой волосок.
Присвячується всесвітньому дню пам'яті жертв Холокосту 27 січня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004021
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2024
Лопата дипломата
Я візьму горілку, сало, наварю борщу,
Так, як це не раз бувало, друзів пригощу,
Аташе всіляких рангів, консулів, послів,
Всі питання порішаєм, всі без зайвих слів.
Потім зранку у МакДональдс, прокладаю шлях,
Там такі готують страви, аж зриває дах!
І воно ж смачне, собака, якось сталось так,
Похмелятися БігМаком, особливий смак!
Дипломатом був мій тато, і я також дипломат,
Не фіскал, не податківець, не суддя, не адвокат,
Я на самітах поважних, хрест свій з гордістю ношу,
І завжди на кожнім кроці, все прошу, прошу, прошу –
Дайте зброю, що вам жалко? Чи може нема?
Ми ж кохаєм вас так палко, особливо я!
Як немає зброї дати, дайте хоч грошей,
Ми закупимо лопати, для своїх людей.
Хоч підбірні, хоч садові, а хоч штикові,
Туристичні чи для снігу, візьмемо любі,
Хоч пожежно-рятувальні, нам все до смаку,
Головний секрет лопати в держаку.
Всім дівчатам і хлоп’ятам в школу і садок,
З ціллю вивчення лопати, ввести спец урок,
Застосунок е-Лопата, кожному в смартфон,
З мануалом для солдата, як збивати дрон.
Пропонуєм підписати саму кращу із угод,
Ви – нам гроші на лопати, ми – вам спокій і комфорт,
Ви не їдете нікуди, не плодите вдів, сиріт,
Усе зроблять наші люди, жертви – наші, ваш – профіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Дядькова порада
Дядько Іцик був кмітливим і багато чого знав,
Тож малих і ще сопливих він племінників повчав:
- Якщо хтось стає до танцю, ти до танцю теж ставай,
Якщо хто сіда до чарки, теж чарчину наливай,
Якщо хтось співає поруч, разом з ним бери співай,
А якщо хтось йде до праці, ти йому не заважай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Ухилянт
Мав я вроджений талант, був з пелюшок ухилянт,
Я б напевно й не родився, якби батько ухилився,
Але мама не «зівала», пильність батькову приспала,
Тож предмет його зусиль, цього разу влучив в ціль.
Через довгих сорок тижнів, я почав «вострити» лижі,
Вихід наче роздивився, але зразу ухилився,
Тим шляхом, яким зайшов, принципово не пішов,
Вискочив на Божий світ, навпрошки – через живіт,
Мамці вивернув нутро і поїхало – пішло,
Весь у батечку, авжеж, гени пальцем не зітреш!
Ріс поволі, розвивався і від всього ухилявся,
Цицьку брати не хотів, головою все вертів,
Горщик геть ігнорував, там де бачив, там сідав,
Приміряв я без упину, дві ноги в одну штанину,
Коли мама одягала, гірко сльози проливала,
Голову постійно пхав, замість коміра в рукав,
А бабуся мені зранку, в ложку набирала манку,
Але втрапити до рота, то була ще та турбота!
В око, в вухо, навіть в ніс, каша потрапляла скрізь.
Далі був садок дитячий, де я навхилявсь добряче -
Всі ліпили з глини зайця, а я страусині яйця,
Всі на вулицю гуляти, а я в ліжечко поспати,
Після сну всі в туалет, а я знову на паркет…
Потім школа, інститут, ухилявся там і тут –
На уроки не ходив, в карти грав, горілку пив,
Всі на збір металолому, а я біг собі додому,
Всі на яблука в село, а я на сеанс в кіно.
Боксом пробував займатись, там потрібно ухилятись,
З того вийшов результат, все ж отримав атестат.
Потім вговорила мати, мене далі поступати,
А щоб був надійним вступ, від свині заперла клуб.
Alma Mater радо стріла, хист утричі проявила –
Їде курс мій на картоплю, я не їду – в мене соплі,
На екзамен час іти, я не йду – в мене глисти,
По дівкам ночами шлявся, днями потім відсипався,
Одногрупники на пари, я на пиво до пивбару,
Сесій, жодної не здав, торбою все закривав,
А в кінці вже, за диплом, розщитався кабаном.
Двічі був я оженився, потім двічі розлучився,
Кожній в якості сюрпризу, залишив по спиногризу,
А от аліментів жодних, я платити був незгодний,
Бо на те я й ухилянт, різнобічний мій талант,
А коли прийшла війна, він розкрився вже сповна!
Від міського військомату, ухилявсь через Карпати,
Чув, що там за грубі гроші, є провідники хороші,
Взяв одного в окулярах, щоб провів мене в Мадяри,
Але той не розгубився, суму – хвать… і розчинився.
Тож я сам блукав, блукав, йшов вночі, а днями спав,
Ледь був не замерз у горах, опинився у Лумшорах,
Поки я пірнав у чан, ТЦК до мене мчав,
То місцеві дали звістку, так отримав я повістку.
Але попри все не здався і надалі ухилявся –
На базарі у цигана купив маску дідургана,
Тільки перший раз надів, дощ пішов і маску змив,
Одружився на каліці, віз у Лодзь її лічиться,
Прикордонник – правдолюб, виявив фіктивним шлюб,
Раз перетинав границю, перебравшись в молодицю,
Навіть стать хотів змінити, щоб у війську не служити.
Тричі плив через Дністер, ледь від холоду не вмер,
Через Тису плив два рази, у костюмі водолаза,
На матраці через Прут, відловили там і тут.
Я не став пускати соплі, їхав як мішок картоплі,
І в коробці з цигарками, в скотовозі із бичками,
Їхав в кузові під дном, вкритий порваним рядном,
Але плани не здійснились, всі ганебно провалились…
І тепер я на війні, копирсаюся в багні,
Замерзаю по окопам, по звіриним лазю тропам,
Бігаю із автоматом, всіх кацапів крию матом,
За життя своє чіпляюсь і від всього ухиляюсь –
Як іду в наряд на «нуль», від сліпих ворожих куль,
Від прицільного вогню, ухиляюсь за броню,
Як виходжу на дорогу, ухиляюся від ВОГу,
Від уламків і від мін, від снарядів, хай їм хрін!
Як бліндаж зроблю до ладу, від Торнадо і від Граду,
Від підступних хижих дронів, що кружляють, як ворони,
Як на штурм біжу, еге, від гранат і РПГ,
Від усього залізяччя, що летить, як дощ неначе,
Від страху і боягузтва, підлабузництва і глупства,
І що головне наразі, від тупих, дурних наказів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Незваний гість
Був незваним вчора гостем,
На чужім весіллі,
Як штовхнув утретє тоста,
Мене «розкусили».
Прийняли спочатку тепло,
Вигнали не зразу,
Потім били, акуратно,
Зовсім без образи,
Переслідували мляво,
Геть без інтересу,
Буцімто і доганяли,
Чисто для процесу…
Все сподобалось мені,
Якщо у цілому…
Я мабуть до них сьогодні,
Завітаю знову…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Облите фарбою лице не варто штрафа,
Кому цікаве те визнання світове?
В собаче тіло повернули Поліграфа,
Та його справа міцно у серцях живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Считалочка(не детская)
Вышел дядя из тумана,
Вынул листик из кармана:
- Разрешите доложить,
Вам повесточку вручить!
А за дядей, в полный рост,
Вырос новенький блокпост,
А на нем таких вот дядь,
Не один, не три, а пять.
Пришли дяди в спасалон,
Посчитать, кто не учтен,
Раз, два, три, четыре –
Военкомам по квартире.
А другие, по доносу,
В клуб ночной пришли без спросу,
Пять, четыре, три, два, раз,
Ты – в стройбат, а ты – в спецназ.
Посетили те же дяди,
Фитнес центр, смеха ради,
Раз, два, три –
Кто с повесткою – замри!
А недавно в поле чистом,
Изловили уклониста,
Уклонится он хотел,
Платье женское надел,
А другой его дружок,
Надувной одел кружок,
Хотел речку переплыть,
И от службы откосить.
Дрынди – брынди, балалайка,
Что у нас здесь, угадай-ка!
А у нас здесь ВЛК,
Лучший друг призывника!
Раз, два, три, четыре, пять,
Вышел Коля погулять,
Колю во дворе догнали,
Руки Коле заломали,
Без пиф-пафа обошлось,
Кое-что сломать пришлось.
Завезли его в больницу,
Подтвердить, что он годится,
Там услышали ответ –
Двадцать пять еще нет лет,
Отвезли его домой,
Пусть пока живет малой.
Раз, два, три, четыре, пять,
ТЦК идет искать,
А ты Коля подростай,
Еще годик погуляй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002808
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2024
Танк
Зліва від посадки виїжджає танк,
Головним у танку програміст Іван,
Важелі штовхає мій кумась Микола,
Ну, а я кружляю баштою навколо.
Ми із кумом трактористи,
Працювали на селі,
Та в село прийшли рашисти,
По простому – москалі,
Ми у них украли танка –
Кум Микола і Петро,
Третім – командир Іванко,
А четвертим – пес Рябко.
Всиплемо за комір парочку фугасних,
Закопаєм в землю ворогів нещасних,
А як їх сховає український бруд,
То Сірко за с***у витягне паскуд.
Танки бруду не бояться,
Не боїться танків бруд,
По багну і по грязюці,
Танки весело підуть,
Їм болота, трясовина,
То найкращий полігон,
Танк прожерлива скотина,
З‘їв солярки на мільйон!
Під капотом в танка вісімсот конячок,
Три людиносили і одна собача,
Сорок тон із гаком щирої броні,
А в кацапів з ляку, штані у лайні!
Танк по справжньому – це сила,
Що там Порше, Мерседес,
Ех, якби йому ще крила,
Він піднявся б до небес,
Із під самих, з під небес там,
Зміг би ворога бомбить,
Навіть Тесла, сушить весла,
Їй тут нічого робить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
Все, в Одесі стало вільно, правда геть не добровільно,
Не хотіла поступиться, «матушка» імператриця,
Тож, сучасні козаченьки з п‘єдесталу зняли «неньку»,
Лиш сумний самотній Дюк, червонів за другий люк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
Трус
Я в жизни часто малодушничал и трусил,
Я обходил опасности подальше стороной,
Шпаной не бит и не увязан был я в узел,
Не отметелен, ну ни разу, пьяною толпой.
В финансах и деньгах предельно щепетилен,
В долги не влазил, сам в долг не давал,
Был банк, со всей рекламою бессилен,
Его кредитов никогда не оформлял.
На личном фронте, тоже все стабильно,
С одной женой со свадьбы только жил,
Хоть женщин разных знал весьма обильно,
Они не против были, только я их не просил.
Без малого, лет тридцать на рабочем месте,
На том же самом месте, на одном,
Быть может, где-то есть поинтересней,
Но, никогда не думал даже о другом.
И вот пришла война в родную землю,
Я добровольцем не пошёл, повестку ждал,
Дождался, получил и вскоре через время,
Вдруг,неожиданно, себя сам не узнал.
Куда-то подевался человек тщедушный,
Бесследно испарился жалкий трус,
Родился воин, к смерти равнодушный,
Готовый риск попробовать на вкус.
И я попробовал, попробовал его с лихвою,
Осталась, правда, горечь на губах,
От пота едкого, напополам с соленой кровью,
Собою заменивших прежний страх,
Рукав пустой, заправленный в кармашек,
Вместо живой ноги – титановый протез,
Но, как ни странно, мне теперь никто не страшен,
А силы столько, что взлетел бы до небес!
Порой мне кажется, что в довоенной жизни,
Я полста лет по настоящему не жил,
И лишь, на брудершафт со смертью, выпив на кровавой тризне,
На будущие годы право заслужил.
Когда же выпадет очередная с нею встреча,
Не убоюсь и выдержу её тяжёлый взгляд,
И отойду с улыбкою в торжественную вечность –
Я сделал то, что смог, не требуя наград.
Наградою за ратный труд и бескорыстье,
Останется со мною навсегда,
На сине-желтой ленте, в венке дубовых листьев,
Сияющая золотом звезда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001668
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2023
Щорс
А Щорса, все таки, прибрали,
Хоч мав надію він сховатись у тіні,
І попри те, що з Кравчука його ваяли,
Макарович пішов і цей не всидів на коні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Пофигизм
Как много в мире пофигистов,
И каждый «забивает» на свой лад,
Достичь успеха в этом деле быстро,
Способны все, и стар и млад.
Художнику всё «фиолетово» на свете,
А землемеру «параллельно» тоже всё,
«По барабану» музыканту где-то,
Анатому всё «по х.р», ё-моё!
Электрику «до лампочки» проблемы,
А физиологу на них вообще «на...ть»,
«Ни холодно ни жарко» у богемы,
А метершиннику проблемы «по...ть».
«Сгорел сарай, гори и хата»,
Проноситься бывало над селом,
У зоотехника свого ума палата,
Он говорит: - «Е..сь оно конем!».
Сим инструментом люди пользуются смело,
«Кладут с прибором», «чхают» и «плюют»,
Не пропустить момент бы, между делом,
Когда и на тебя они «забьют».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001289
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2023
Штурмовики
Снаряди виють, мов скажені пси,
Мов янгол смерті надимає щоки,
З диявольської чорної труби,
Летять пекельні звуки на всі боки.
Летять, наскрізь пронизуючи слух,
Невидимим промінням злого стаху,
А нам в кулак зібрати треба дух,
З броні скотившись, кинутись в атаку.
Вперед, вперед, до бою!
Вперед і тільки так!
Прикриють нас з тобою,
Танкісти і арта,
Вперед, в ворожі шанці,
Стріляй! Стріляй! Стріляй!
Ми не залишим шансів,
Нікому, так і знай.
Опорний пункт на відстані руки,
Дві довгі черги і кидок гранати,
Відстрілюються люто вороги,
Їм менше всього хочеться вмирати.
Та смерть летить до них з усіх боків,
Порожній магазин упав під ноги,
Ще постріл з РПГ, ще декілька стрибків,
І так, за кроком – крок, да перемоги!
Вперед, вперед, піхота!
Вперед, за кроком крок!
Штурмова наша рота,
Дасть ворогу урок!
Вперед, вогонь потужний,
Стріляй! Стріляй! Стріляй!
І побратима, друже,
По флангу прикривай.
Ми сходу взяли шанці і бліндаж,
Задача – закріпитись і триматись,
День-два, а може, навіть, тиждень аж,
Тепер настала черга відбиватись.
А потім відпочинок, наче мить,
І знову йдем на штурм нових позицій,
І знов, під вий снарядів, що у вухах шумить,
Даєм концерт без жодних репетицій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
Вівці
Вовки, вовки! Неслося по долині,
Отара збилася до купи зі страху –
Так повелося здавна і понині
Своє життя вручають вівці пастуху.
Чатують в темряві на них злодії сірі,
І небезпека ходить завжди по п’ятам,
Пасуться вівці задоволені і цілі,
Завдячуючи тільки пастухам…
Та що це вариться у казанку на ватрі,
Чия це шкура сохне поруч на траві?
Вівці боятися природньо вовка варто,
Хоча з’їдять її, напевно, вівчарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Снайпер
Легенько палець ліг на спусковий гачок,
Торкнувшись його ніжно, як пір‘їнка,
Синіє зверху неба чистого шматок,
Крізь драний дах розбитої хатинки.
Ковзнув, ледь чутно, змащений затвор,
Дославши смерті згусток у набійник,
А вітер бавився грайливо залишками штор,
Розтріпаними, як старий, облізлий віник.
Зацвірінчав під ринвою горобчик невпопад,
Неначе він на когось там сварився,
В плече уперся прогумований приклад,
Та зі щокою, намертво, неголеною злився.
В прозорих лінзах розчинився гострий зір,
Фіксуюючи найменший порух, вміло,
Десь там, на тім кінці сховався «звір»,
І твердий погляд вже намацав його тіло.
Завмерло дихання, заклякло все навкруг,
Лиш серце в грудях стукало спокійно,
Між його поштовхами, палець потягнув,
Гачок на себе, плавно і повільно.
Той «звір» далекий, постріл не почув,
Ту кулю, що для нього, не побачив,
Він просто головою навзнаки кивнув,
І кров‘ю з мізками свій триколор позначив...
Злетів над териконом чорний птах,
Горобчик замовчав в дірявій стрісі,
Приціл оптичний у міцних руках,
Чергову ціль шукав в ранковім лісі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023
Бабця
Пішла бабця на війну,
В дев‘яносто років,
Бо втікли на чужину,
Сім її онуків,
І сини лягли на дно,
Разом із зятями,
Заховались під рядно:
- Виручайте, мамо!
І невістки і дочка,
Десь по заграницям,
А от діда вже нема,
Вже немає Гриця.
Був би Гриць, пішли б разом,
Землю визволяти,
І дубовим костуром,
Бити супостата!
Ну, а так, піду сама,
Нічого робити,
Бо ж, онукам і синам,
Треба якось жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
Ревматизм
- Эх, Сеня, хлопнул я не ту квартиру,
На дело прихиляв немного под шофе,
И обомлел от милицейского мундира,
Висящего в прихожей, рядом с галифе.
Ведь ты же знаешь, я не пью, когда есть тема,
Но ревматизм меня замучил, спасу нет!
Махнул перцовочки стакан, суставов для сугрева,
И в хату сдуру влез, где жил легавый мент.
Я ломанулся было в зад, а он уже из спальни,
Идёт на встречу в труселях, с волыною в руке,
- Ну что, попался? Руки вверх! На землю, гусь хрустальный!
Со стоном опустился я, дубовый на паркет.
А он мне говорит: - Вот это номер!
Да у тебя, бродяга, чисто ревматизм!
Я в прошлом годе от него чуть сам не помер,
Так сей недуг скрутил мой организм.
Как началось, я по врачам всё время бегал,
Но только, без толку, они ж не знают ни шиша!
От боли локти грыз, на стену лез, и тут сосед поведал,
Что средства есть народные, что в них живёт душа.
Пустился я по знахарям, по шептунам, колдуньям,
Ходил по скошенной траве, ночами босиком,
Из шишек ванну принимал в корыте из латуни,
Распухшие колени грел прожаренным песком.
Сказал мне, Сеня, он: - Вставай, замёрзнешь!
Ещё не все тебе рецепты рассказал.
Я пил, втирал и мазал столько, хрен запомнишь!
Крапивой себя срезанной хлестал.
Потом я понял, что не прав и начал всё с начала,
Иголками сосновыми напихивал портки,
Ложил на ночь, на все мослы, компресс из скипидара,
Горчицу с перцем засыпал себе в носки.
Смешал в горшке барсучий жир, и мёд и керосин,
Чеснок и лук, помёт куриный понемножку,
И эту мазь, я перед сном на кожу наносил,
Жена сбежала от меня, а с ней и кошка…
А дальше, он меня в квартиру пригласил,
Я отвечаю, Сеня, я ж брехать не буду!
И колбасы нарезал, «Столичную» открыл,
Налил себе и мне в хрустальную посуду.
- Так длилось месяц или два, он снова загундел,
Решился я по принимать лекарства внутрь,
Пил солидол со спиртом, на липовой коре,
Но ревматизм никак ни шёл, подлец, на убыль!
Берёзовые почки я настаивал на водке,
Сухие мухоморы измельчённые крошил,
На завтрак, ужин и обед, употреблял по сотке,
Пока чуть было собственные почки не пропил.
И вот сидим мы, Сеня, с ним на кухне,
Я пью, а он стакан свой греет в кулаке,
- Ну, говорит, давай, босота, ухнем,
Висела твоя жизнь на волоске.
Ну, а вообще, скажу я строго по секрету,
Исчезла хворь, когда забилась в жилах кровь,
Из поликлиники прислали массажистку Свету,
И исцелила меня враз её любовь!
Так, что чеши домой, собрат мой по несчастью,
Дам, на последок, я тебе один совет -
Найди себе красивую бабёнку, погрудастей,
И весь твой ревматизм сойдёт на нет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000207
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2023
Вівці та вовк
Жив був вовк в одному лісі,
Не в казковім, а в простім,
А навпроти, на узліссі,
Вівці жили поруч з ним.
І що вечора злодюга,
Задирав одну із них –
Гвалт стояв на всю округу,
Страх вселяючи в живих.
Бідолашні так лякались!
Розбігались, хто куди!
Жертва ж, у зубах брикалась,
Кричучи на всі лади!
Вовк тоді провів розмову,
На одинці, тет-а-тет,
Змалювавши, слово в слово,
Кожній, ось такий сюжет:
- Я дурних овець вбиваю,
А розумних, звісно, ні,
І найбільший розум маєш,
Саме ти, повір мені!
Роззирнися на хвилину –
Ти одна така навкруг,
Окрім того, ти єдина,
Справжній мій найкращий друг.
Далі все пішло по маслу,
Без страху і зайвих слів,
Вівці паслись собі, паслись,
Вовк їх їв собі і їв.
І коли нещасна жертва,
Потрапляла до щелеп,
Кожна думала про мертву:
- Скільки ж навкруги дуреп!
Ось попалася чергова,
Так і треба, по заслузі!
А мені боятись чого?
Ми ж із ним найкращі друзі!
Вовк підняв самооцінку,
І приспав природній страх,
Вівці ніжились в затінку,
Гладшали, як на дріжджах.
Мали сон спокійний, тихий,
Гарний настрій, апетит,
І щасливі з тої втіхи,
Йшли покорно на обід.
До чергової невдахи,
Вовк підходив і казав:
- Я з тобою, моя птахо,
Перетерти планував,
Як з єдиним своїм другом,
Про дурних отих овець,
Прогуляймося но, лугом,
В мою хижу, навпростець...
Смерть стрічала бідолаху,
Блискавично, наче грім,
Не псуючи зайвим страхом,
Якість м‘яса, поміж тим.
Правда, інколи траплялась,
Більш здогадлива особа,
Прислухалась, приглядалась,
Думати чинила спробу.
Поведінку її дивну,
Інші вівці помічали,
І про неї нодмінно,
Вовку все доповідали.
Ну, а далі по лекалам –
Той тягнув її у хащі,
Де лебідонька зникала,
У бездонній вовчій пащі.
Так і ми, шановні друзі,
Чуєм те, що хочем чути,
За мережевом ілюзій,
Не вбачаючи отрути.
А вбачати треба дії,
Тільки дії, не слова,
І тоді буде надія,
Що вціліє голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023