Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
Ледачий шум заповнив атмосферу
Ледачі люди кинулись писати
Про білий шум, про війни, про холеру
Ледачим поштовхом від сигми до простати.
Обурені слова нещасних і тщемовних
Здійснили вибух для відкритих вух
Свистом обуреним всіх злодіїв, героїв
Усіх грести. Мовляв, "єдиний рух".
Той хто боїться і біжить став трусом
Той хто боїться, не біжить - стіною.
Хтось навіть не поведе і вусом,
А хтось прикриється тобою чи то мною.
Забута гордість, забута і любов.
У забутті вони стучать у мозок
Та уночі як спати стине в жилах кров.
І мучає наявність гнівних сносок.
Фальшиві патріоти, фальш не забереться
Ні з думки, з справи, навіть із душі.
Фальшиві організми, але всюду рветься
Прощення кожному, бо один одному ми з Вами...
Не чужі.
30.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
- Привет!
- Привіт!
- Как дела?
- На весь світ. Як мала?
- Ждём второго.
- А я чув що зайнятий і без того.
- Я и был бы, но сгущаются краски
Над тем что зовётся моим государством.
- Лекцій не треба про твою державу.
- Держатся бранжи, а иначе - расправа.
- Раз справа така у синів спитай
Хто наказав їм казати "бувай"
Своїм сім'ям щоб в очі заглянути смерті.
Там наші зустрінуть, вже сильні. Подерті.
- Где раньше был детский читальный зал,
Там мина свистит и пушечный залп.
Я помню стрелял у друзей промокашку.
Сейчас выстрел в сына, а вместо - бумажка.
- Не важливо чи гном, чи то комік стендапу.
Я не хочу заклеювать дірки на мапі.
Мені б починити стареньку канапу,
Щоб новеньку онукам - взявся б за сапу.
- Я бы тоже играл и пел для прохожих.
У вас там сирены, у нас дрожь по коже.
Ненавидимы стали экранные рожи.
Страна и правительство - так не похожи.
Где ответственность? Дышать уже сложно.
- Я б найняв кращих слідчих - пізно. Не можна.
- А совесть?
- Про це вже мовчи, диванний філософ.
- Да я бы вообще не высовывал носа,
Только высунешь - срежут без лишних вопросов.
- Це може у вас там. У нас тут всі разом.
Всі волонтери. Всі ситі. І з газом.
- Сдаётся, перекрыли мы газа поток,
Чтоб с потока того ещё сделать глоток.
Только мерзко от слова тут самого "мы".
В трубу и летели с той самой поры...
- Тільки історії уроків не треба.
Хтось напише як сам панував синім небом,
Але ми нагадаєм, що стрічку на флазі
Жовте поле тримає і не справа в образі.
- А язык или мова?
- Питання фірмове.
Ти мене зрозумієш якщо влючиш переклад!
Нам без вас так кайфово, а з Вами - жах, безлад.
Справа не в літерах, справа в мізках.
Але думати вам заборОнив генштаб.
- Нам огидна й мерзенна будь-яка влада,
Ми є вільний народ і не треба генштабу
Якщо що кричемо вголос голосно - "Зрада!"
- Всё скачете хлопцы, что за пример.
Исторических функций не важен размер
Землю отмеряет всем грунтомер.
Перед Богом все рАвны. И комик, и сэр.
- Искоренил бы я все языки
И оставил Рахманинова бы клинки.
"Я за мир" - звучит как смерти пинки,
Не хочу я носить к этой фразе венки...
- Годі брате балакати, час робити.
Битий час говорили, вже встигнуло смеркнути.
Просто те що я хочу і можу любити
Не вмістити в розмову із дзеркалом. Дзеркалом...
(РОЗ'ЯСНЕННЯ КОНТЕКСТУ)
Вірш присвячений тим, хто наразі перебуває в психіатричних лікарнях через неможливість перенести втрати своїх батьків/дітей/родичів. Всім людям, які на тлі інформаційного тиску ЗМІ, після початку повномасштабної війни в Україні втратили психічне здоров'я та соціальну адаптацію. Вірш написаний від натхнення з реального медичного випадку і закликає до вміння відриватися від інформаційного поля ("дзеркала" у витворі) на користь нормального сну та здорової праці на благо себе та соціуму. Деякі рядки є прямою мовою людини яка наразі перебуває у психічній лікарні і доповнені задля художнього подання. Будь-яке інше трактування даного твору є невірним. Оповідання носить виключно медично-драматичний характер. Вбачання будь-якого політичного контексту в данному витворі є невірним. Створено українським поетом задля перемоги України.
Слава Україні! Слава нації!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
Втрачаємо зв`язок
Не зберегаєм спокій.
І долю кожен обирає сам.
Чи оберуть за Вас.
Чи обирати Вам.
Вирішують усі.
І навіть вовк самотній…
Не вірить купленим
Дешевим тим вустам.
Втрачати людяність
Порядність…
Ворожим поглядом
Окидувати світ
А потім мучитись
І прагнути уваги
Дивиться всі!
Я хоч у звіра
Дикого перевернусь
Заради ваших усмішок
Аби дивились ви…
Аби завжди онлайн.
Дивіться всі!
Увага! Обережно!
Я в екстазі…
Від ваших оплесків
Що лізуть крізь екран.
Та що ж це коїться
З братами?
Та що ж це коїться
З людьми?
Невже крізь гомін
Вже нечутно?
Невже глухим
Вже бути модно?
Невже новий
В нас дефіцит…?
На людяність
І простоту,
На світлий погляд
У майбутнє
Й на поглядів
Тих чистоту,
Відповідати
Перед сутнім.
А пам`ятати
Неживих.
Ненавистю не нап`єтеся,
А злобою не напастись.
Лише відкритися
Всім серцем
Сім`я і друзі…
Я і ти…
Ми всі однаково страждаєм
І сльози в нас на всіх одні.
Дай мені руку і пограєм
В життя без бід і без війни.
Втрачаємо зв`язок
Але знаходим знову…
Надію, світло, віру і любов.
Чи оберуть за Вас.
Чи обирати Вам.
Вирішують усі.
Вперед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Десь між життєвою тугою
І багряним заходом сонця.
Мої зорі в очах безмежні.
Й досі б`ються в думках невимовних…
Я гукав по недосяжну постать,
Що мені не давала спокій,
Я хитався від дому й до лісу,
Як світ від планет самотній…
Лиш благав, молився й ридав
Про ті лиця, що мені цінніші.
Щоночі я помирав.
Помирав, як вмирають інші…
І відроджувався наново
За світанок, за сонце вище.
Долю на день собі обирав,
Що сонцем крізь серце свище…
Обирати судилось обов`язком.
Не між чорним і білим,
Не між скарбами і дріб`язком,
А між собою і воїном…
До чогось доторкнутися важко,
Але ти відчуй всі мости.
Щось складніше за всесвіти тисячні,
Щось простіше за краплю води…
Хай пробачать ті, хто не люблять.
Хай швидше знайдуть, хто шукають.
Хай частіше один одного чують.
Хай добро у серцях відчувають…
Хай буде вічно заради кого
Не шкода і залишити все.
Спостерігай за світами – їх безліч,
Не залишай лиш серця свого…
Візьми усе.
Я благаю
Візьми!
І вибухни…!
Десь між життєвою тугою
І багряним заходом сонця.
Наші зорі в очах безмежні.
Й досі б`ються в думках невимовних…
22.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Что останется...
Кроме боли?
Пусть года
Сохранив мне память,
Успокоют меня...
Дико что-ли
Против мира себя сопоставить?
Что останется...
Кроме гордости?
Пусть душа
Сохранив мне верность,
Просветит меня...
В каком возрасте
Наше счастье лишь закономерность?
Что останется...
Кроме крика?
Пусть я сам
Сохранив одиночество,
Докричусь до тебя...
Но улслышишь ли
Хруст разбитого напрочь пророчества?
Что останется...?
Кто останется?
Вы скажите – на этой планете
Есть такие места и билеты,
Чтоб как в театре на всех посмотреть? -
Вы мне их непременно купите!
Очень нужно, как воздух – поймите...!
И прощенья вовек не просите
За свободу свою и любовь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956635
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.08.2022
Зачем в уныние впадать...
И пылью терпкой покрываться?
Зачем от мира грез страдать...?
Лишь всколыхнуть земную ось
Прошитою судьбой насквозь,
Лишь обратиться за советом...
К тому, кто в зеркале...монетой
Нам выпадает шанс беречь
Мгновенья песни недопетой,
Улыбки, взгляды, шум планеты,
Природы речь в стихах поэта.
Зачем в уныние впадать...?
И в бездне собственного горя,
Во тьме безумной пропадать...?
Ведь каждый день дает надежду
С которой люди так небрежно...
Опомнитесь! Остановитесь!
Я к вам взываю – отзовитесь!
Мгновенье счастья улетает –
Оно медлительных не ждет,
И ощущенье веры тает
Лишь знание в душе живет...
Зачем в уныние впадать...?
Любовь раскрасит белой краской
Границы разума...с опаской
Заставит течь все воды вспять.
Ну вот опять, ну вот опять
Вонзится вновь стрелою хаос...
Лишь плавно успокоить разум,
Внутри рисуя бесконечность...
Спокойно звезды созерцать...
Освободив себя
На вечность...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956634
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.08.2022
Досить гукати по допомогу.
Тихіше на тон…!
Я знаю про що
Ти благаєш ночами.
Читав твої мрії.
Бачив твій сон.
Я знаю того,
Хто погнав батогами
Тебе у тюрму.
У клятий вагон,
Що везе всіх до страти.
Хоч страти не буде.
Не буде ні мук,
Ні жалоби,
Ні болю.
Лиш дзеркало
Стане перед тобою…
Досить жалітися
Й досить сварити.
Берись до роботи.
До справи.
Робити!
У чорному ти,
Але білим лишайся.
Сягнути на вірність грошей
Не зважайся.
Будуй капітал.
Й стріляй за свободу.
Невже твоя мрія
Не робить погоду?
Доведи, що існуєш.
Це вкрай необхідно.
Будь ласка! Будь ласка.
Чи твоєму світу солодша поразка?
Як знаєш, що виграв?
А коли програв?
Коли ти востаннє у схованки грав?
Сховайся від світу.
Сховайся від неба.
Пограйся в мовчанку.
Праворуч. Від себе…
І двері у вічність
Відкриті до тебе.
Ти знайдеш там небо,
Не димом пропалене -
Чисте й прозоре.
Як сяйво бурштину,
Що світить над морем.
Ти знайдеш там спокій,
Бо в серці палає.
Вдихай повні груди
Повітря вже чисте.
Від краю й до краю…
Отрути немає. Нема і тривоги.
Що втратиш свій шлях.
Що зійдеш з дороги.
Там стежка одна.
Ти не заблукаєш.
Бо в своєму серці
Зброю ти маєш.
Тебе добивають.
А ти лиш смієшся.
Тебе живцем палять
Німою байдужістю.
А ти піддаєшся.
Я бачу твій відчай.
Добро не втопив ще.
Не всі води допиті.
Чи дозволено оком,
Щоб всі були ситі?
Тримайся мій друже…
Я знаю, що в мене
Немає нікого.
Я сам на планеті….
Я світло у ночі,
Лиш крихітка сяйва,
Лиш крихітка болю,
Лиш прояв нахабності
Й людської любові.
Ти не слухай нікого.
І навіть мене.
Озернися навколо.
Прокинься!
Досить гукати по допомогу.
Тихіше на тон…!
Я знаю про що
Ти благаєш ночами.
Читав твої мрії.
Бачив твій сон…
14.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Безмежно дякую за біль!
Безмовно споглядаю вічність.
Збираю барви звідусіль.
Зшиваю їх у непорушну стислість...
Безмежно дякую...самотність!
Безмовно споглядаю тишу.
Згораю в полум’ї думок.
Із попелу до неба... Вище!
Безмежно дякую, життя!
Безмовно споглядаю чудо
Твори свій світ, пиши буття.
Такої миті вже не буде.
Безмежно дякую, любов!
Безмовно споглядаю щастя.
Дивлюсь на тебе знов і знов
Звільняюсь стрімко від оков...
Безмежно дякую усім!
Рятуйте...
05.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Як боляче дивитись, відчувати...
Як боляче самотністю горіти,
Пустелею земною скрізь блукати,
Шукати білий світ та життєдайні квіти.
Як складно серед людства виживати,
Як складно маятись серед жадоб буденних
Не хочу виживать – я хочу жити!
Щоб жили дні у райдугах віршів таємних...
Як просто дощ зривається з небес,
Як просто сонце сяє й тане сніг.
Чи з посмішкою дзеркало твоє чи без?
Свою я просто втратив...Не зберіг...
Як сильно дарувати щастя в мить,
Як сильно сльози змінюють свідомість,
Коли всередині запалюєш вогонь і він горить.
Коли ти відганяєш біль – даруєш цілий світ натомість...
Як боляче дивитись, відчувати...
Як боляче самотністю горіти,
Та треба й далі нові грані відкривати
І кожний день не виживати – жити...
Жити!
22.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Ти віддай себе всього без жалю
І скажи всім, що решти не треба,
Що не треба палкого печалю,
Як і щастя чужого...не треба.
Ти збери геть усе, що в тобі
Та віддай, розплесни, подаруй!
Лиш згоріти є сенс на землі,
А на небі повітряні вальси танцюй...
Простягни ж ти долоні до сонця
І здійми свої крила до неба.
Ти до всіх завітай... до віконця,
Де чекають і вірять, як в себе.
Ти власними сльозами полий городи
І своїми руками посій нове поле.
Де ж знайти ті трикляті заводи,
Що виробляють тортури і горе?!
Ти пройди крізь ті терни і муки,
Що хапають нічними вовками.
Пронеси крізь вогонь наші руки,
Збережи наше світло зірками.
Ти віддай себе всього без жалю
І скажи всім, що решти не треба,
Що повернешся - прийде той ранок,
Коли всесвіт – то буде пустеля.
Без жалю! Ти віддай...! Ти збери...! Збережи...
12.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956409
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Слова безсилі. Білий аркуш.
Прозора тиша. Пауза. Самотність.
Затамувався подих часу.
Водою обернулась невагомість.
Вода, що стала щирими сльозами,
Дощем, що забирає таємниці в землю.
Блукаючи в річки, вона з усіми нами
Лише шукає спокій в океанських тернах.
У замкненому колі дні танцюють,
Реальності малюючи картину,
Гортаючи і щастя й горе у сліпую.
Лише роби добро та не стріляй у спину!
Всім байдуже. Усі закуті в кайдани бажання.
Чи Батьківщина ще дорожча за готівку?
Чи совість продали за пуд страждання?
Чи то любов свою у дріб’язок звели?
Чинити опір болю є даремна праця
Але здаватися не хочеться напевно.
Коли пекучий біль впивається зненацька
І роздирає душу вщент той крик нестерпний.
Слова безсилі. Білий аркуш.
Прозора тиша. Пауза. Самотність.
Затамувався подих часу.
І знов та порожнеча. Знову нерухомість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
В просторах битви...Бурхливої
Мов океан людських бажань.
Крізь чистії молитви...
У перлах сльозних, щирих тих зізнань,
У світі дум й казок священних,
Де тануть сталі почуття,
Де вибір долі грає в річці -
У річці нашого життя...
Я вийду в поле ясне й біле
І в душу твою милу загляну.
Чи ще жива в тобі мелодія вогню...?
Чи ще стоїть палац зі скла,
Що волю чистого добра
Навіки в людях відбива...?
Чи ще живуть ті очі...
Чи вже осліпли, згасли?
Ні. Не хочу...І не стану...
Поради інших пити залпом.
Не дати жодному пропасти –
Не дати випити страху, не дати вбити...
Та і самому в вічність впасти.
Вдивлятимусь у небо, в горизонт,
Де чисте сонце щойно щезло.
Повернеться й воно...Прийде весна,
Що досі не настала
У полі, в місті, на душі.
Лиш тільки руки не пускати
Лиш тільки руки не пускати...
Лиш тільки ноти зберегти,
Ще встигну вічність я зіграти
Почувши тишу як любов,
Втопити горе й всякі терни
В мелодії твого вогню...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
«Зимовії кургани»
Дивись на мене, не відводь очей.
Побачу я у них зимовії кургани.
Холодніших за сотню лютневих січей.
Десь щастя заблукало поміж нами...
Не може бути щастя та без волі,
Без сильної надії та міцній любові,
Без прояву себе крізь терни долі,
Без дотику до серця мимоволі.
Чи можна свою волю приховати?
Чи можна стати в ряд усі як той один?
То краще гідність тим рабам віддати,
Що посмішкою брешуть, у лиці без змін.
Чи залишатися, чи йти...
Не кожен в змозі відповідь давати,
Але чи зможемо ми себе віднайти,
Щоб хоч один акорд по-своєму зіграти...?
Дивись на мене, не відводь очей.
Побачу я у них зимовії кургани.
Настане мить – розтануть і вони,
Рікою розтечеться...світло між світами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Стамувати подих,
В мить почувши душу.
Повернути світло
Зорями за край...
Від усіх сховати
Спогадів уривки,
Охопивши всесвіт
Подихом століть.
Стратити надії,
Що в долонях горем
Щільно відбивають
Надболючий слід.
Я відкрию небо
Світ за очі стиглий
Повбиває сумних
Тисячних думок
Стамувати подих,
В мить почувши душу.
Попросити мрію
Геть змінити все.
Геть зміните все...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Там де історія закінчує свій термін
І між людьми стоїть сталевий клин,
Де починаються світи палких ілюзій
В мільйонах фарб неписаних картин...
Проміння світла простягаються у вікна,
Що відкриваються у всесвіт всіх причин.
Прозорим сяйвом відбивається майбутнє,
Де очі бачать, а душа кричить...
Відображаються надії невідомі,
Спалахують і тануть мов свіча...
Вона горітиме доки любов на волі
Ховатиме тепло в рідних очах.
Там де історія закінчує свій термін,
І між людьми стоїть сталевий клин,
Я віддаю свої думки до неба...
Себе всього - від мрії до клітин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Багатотисячний причал емоцій
Здіймається у тихій круговерті.
Руйнується баланс усіх пропорцій,
Думки у голові неначе стерті.
Змінити всі закони й правила у світі
Аби знайти тепло в її долонях.
Подарувати дотик у нестерпній миті
Легке тремтіння... бігтиме по скроні.
Покинути усе і знехтувати часом,
Здійснити мандрування в невідоме,
Крізь дикий біль тримати руки разом…
Воно вже таке звичне та знайоме.
Багатотисячний причал емоцій
Здіймається у тихій круговерті.
Такий вже сенс життя усіх мелодій -
Любити від народження й до...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Там де бере початок дикий спалах
Нічних фантазій білий Колізей,
Там де втрачається наш час в примарах,
Складаємо ми спогади в музей.
Я монумент надії не зруйную,
Я обійму тебе, тільки не плач, будь ласка...
Біжу...Ні миті на задишку не марную
Мені не все одно – і то не є поразка.
Пробач мені за те, що я люблю.
Цвяхами долі щастя не забити
Зсередини себе не зупинити,
Ніколи твою постать не згублю
Серед мільйонів...
Бракує слів, нема за що схопитись,
Не вистачає той землі, що під ногами,
Хоч друзями із долею лишитись –
Не можна залишатись ворогами...
Пробач мені за те, що я люблю.
Цвяхами долі щастя не забити,
Пробач мені – і сум я наш втоплю
Чи бачиш світ – ми варті вільно жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Ми бачим світ таким, яким він є,
Прозорим, чистим, білим та яскравим.
Думки у голові, експресія в душі,
Всього усюди вдосталь вистачає,
Ніщо з цих почуттів не полишає...
Ми в світі заблукали дещо - знаєш?
Ось всесвіт на долоні - бачиш?
А спокій, наш бажанний - де він?
Ось наши руки разом - відчуваєш?
І наши голоси, мов шепіт - чуєш?
Є ти, є я - все просто... мов краплина,
Осіннього дощу на тім сумним обличчі
Не плач, благаю...
Чи єдина? - життя з тобою точно не впущу.
Чи я живий, чи ти втрачаєш плинно
Колишнє сонце нашого життя...?
І світосприйняття згортається умить
У місце нашої надії, нашого життя.
Не йди - без тебе все втрачає барви.
Не вистача всередині тепла
І погляду твого не вистачає дуже...
Ми бачим світ таким, яким він є,
Прозорим, чистим, білим та яскравим.
Думки у голові, експресія в душі,
Моє "люблю" звучить міцним кришталем.
Ми просто разом, тут - два всесвіти злились...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Я подумки прошепочу твоє ім`я
І образ твій промине в голові,
Немов би в підсвідомості зоря,
Приємним світом сяє у мені.
Кохати щиро – ось, що треба.
Без слів, так просто, без обмежень.
Не треба гаяти часу,
Із мене досить спостережень.
Де спокій мій – забув його.
І де моє життя?
Піду до серця я твого,
Назустріч…навмання…
Якщо ти сердишся – пробач.
Пробач за все, бо так потрібно.
Немов би серця мій стискач
Хтось повернув так непомітно.
Я подумки прошепочу твоє ім`я
І образ твій промине в голові,
Де в світі би знайти такі місця
Там де є я…там де є ти…?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955916
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Повернути щасливії миті,
Що смутками сильно сповиті.
Лише подивитися в очі,
Які мені сняться щоночі.
В тих очах зашифровані смутки,
Але серце таємно тремтить...
Неможливо терпіти ці муки.
Безжально пече та горить.
Мені все одно не забути…
Дні без тебе вкриваються сумом,
Міцно зав`язані пути,
Сумом чорних птахів на душі.
Та подалі від світу – до тебе!
В інший вимір і інші мотиви,
Як симфонія ясного неба.
Як полум`я чистого квіти.
Де почую тебе? Де знайду?
Тихим відлунням з минулого
Я в скрипці ту пристрасть знайду.
Що хочу я? Що я бажаю?
Повернути щасливії миті,
Що смутками сильно сповиті.
Лише подивитися в очі,
Які мені сняться щоночі…
11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022