| Сторінки (2/153): | « | 1 2 | » |
В Україні зима, за вікном йде війна
- і в цей час непростий буде Євровесна.
Фінал відбору все ж пройшов
- хоч за таких складних умов....
В жюрі Данилко, острів позитиву
- його енергії даєшся справді диву.
Про геніальність всім розкаже Вєрка
- відкрилась зіркою до слави важка двєрка.
Джамала стримана, як завжди емоційна
- ії вакансія між кращими постійна.
У темні й непрості часи
- змогла зібратись і перемогти.
Третій в жюрі, скоріше для масовки
- просто ноунейм з музичної тусовки.....
Якщо спитати хто він і як звати
- більшість не зможе відповіді дати....
Ведучі це окрема тема
- у них була енергія шалена.
Мирошниченко голос та лице
- презентував достойно він все це.
Від Юлії повітря аж тремтіло
- і блискавками у очах горіло.
Третій ведучий, як придворний шут
- шалений троль і баламут.
А що ж учасники і що про них сказати?
Без мату слів не підібрати....
Хто поскромніше, оживив Тату
- де в цьому творчість не збагну?
Більшість пішли шляхом, як попугай
- не парся, не твори, переспівай....
По вуха влізли у Євроархів
- понабиравши там чужих хітів...
Трішечки творчості вони до них додали
- і те що вийшло дружно заспівали....
Совісті в кого зовсім не лишилось
- жюрі піснями просто спокусились....
Хіта частину тупо вкрали
- а зверху щось своє ніби додали....
Серед усіх хто у фіналі був
- у переможців творчість я відчув.
Можливо трохи схоже і знайоме
- на щось з минулого й усім відоме.
Але ж не тупо плагіат
- на Євро, щоб отримати мандат....
Як висновок скажу вам про таке
- творчість не зайва і ніде.
Коли фантазії і здібностей нема
- яка до біса ще Євровесна?
З 11ти творчість є в кількох
- а обраним хай допоможе Бог.
Щоб гідно та з душею заспівати
- в собі потрібно сумніви здолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024
Безглуздо думати про завтра,
коли сьогодні день ще є;
і кожен може щось створити-
щось неповторне і своє.
Навколо нас краси безмежжя,
а ми не бачимо його;
у нас робота, телевізор...
і безліч ще казна чого.
А річка дзеркалами вкрита,
дерева листям шелестять;
сльозою чистою розлита,
і трави шепотом тремтять.
Над кручами звисають брили-
творіння варварських ідей;
в місцях де пращурів могили-
тепер в'язниці для сімей.
Усе змішалось в нашім Світі-
добро і зло, краса і жах;
змінились і батьки, і діти-
немає вогнику в очах.
Ось серед рідкісних рослин-
дітей пейзажів неповторних;
безглузде втілення ідей:
чужих природі - рукотворних.
А зовсім поруч із цим жахом-
птахи співають і цвітуть квітки;
гуляє вітер-колиса верхів’я,
невже все це зробили я і ти?...
Не злі машини, ні зелені гроші-
людська подоба всим цим заправля;
коли всі разом-ми такі хороші,
а поодинці, носить як Земля?...
Не варто чорними нитками,
все зашивати до країв;
краще живими кольорами,
сплести фантазії зі снів.
Мов очі озеро безмежно голубе,
над ним розкинулись зелені і величні крони;
і все це наше-і моє й твоє,
бар’єром є лише людські окови.
Ті кандали, що ми на собі носим,
не примусово-добровільно, залюбки;
і ідоли, яких так звеличаєм,
нам створюють ілюзію судьби...
Невже не хочеться розкрити ширше очі,
вдихнуть повітря у легені до кінця;
і крізь магічні і зіркові ночі,
поринути у розкіш небуття...
для І.Ч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Скажи Москва чому?....
Скажи Москва - чому лежиш на дні,
напевне це доволі символічно....
Нехай це пролунає іронічно,
але тому, що руки у крові....
Скажи Москва чому - ще досі мрець,
лежить посеред міста шанобливо.....
Можливо бо він з пекла посланець
і не дає тобі жити щасливо...
Скажи Москва чому - назвали старшим братом,
нащадком Київської Величної Русі.
Невже бо на гербі дві голови
і стала палачем для всіх і катом...
Скажи Москва чому - грошей стала притоном,
для чого Світ твоїм повірив макаронам...
Напевне бо гнилим пропагандонам -
дозволила брехати гучним тоном....
Скажи Москва чому - ти на коні,
вся в золоті і розкоші аж тонеш...
Невже тому, що люди у лайні -
лікують твої рани доки стонеш...
Скажи Москва чому - земель своїх замало,
невже смачніше українське сало...
Напевне в пеклі - місця вже замало,
щоб з нього зло - в тобі запанувало....
Скажи Москва чому - ти у руїнах,
для чого на Святій землі війна...
Чому спустошена й сумна,
сини твої - за що у домовинах....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Строки вступу в ЄС, або як бути в шоколаді при любій владі.
Якось "надто вумний" дядько -
розумом схотів "блеснути".
Та обурений зростанням -
на тарифи зазіхнути.
Обіцяли процвітання і Монако -
знову вкотре всіх надули...
Нам бідненьким, ой як важко -
щоки аж свої роздули...
До ЄС вступати хочуть -
ну "придурки" що й казати....
Строки навіть об'явили -
з ними хай підуть до сраки....
"Нафіга нам те ЄС?
нас ніхто там не чекає"...
Гніться й далі під піндосів -
бо рибалка ж "точно знає"....
Фахівець з усіх питань -
хоч манери істеричні...
За освітою юрист -
зате погляди "критичні"...
Плигав, верещав "експерт",
піна вже пішла із рота...
Ледь не випав із штанів-
всіх розубідить охота....
Не надавши жодних фактів -
він до біса всіх послав....
Щось ще крикнув на останок -
та й п'ятами накивав....
А мораль проста із цього -
коли в голові пусте...
То й брудний унітаз вдома-
запах від піндосів тхне....
Одному рибалці українофобу присвячується....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
В начале были лилипуты,
100й зелёных стали мы потом.
Ну а сейчас в альянсе только сливки,
а для гостей мы кофе с молоком.
Кто-то мясник - топор ему привычней,
кто-то наездник байк свой оседлав.
Кому-то проще в кустик превратиться
и с километра в пятачок попав.
Альянс злодеев и героев,
юмор всегда у нас в меню.
Бездельников и ворчунов не держим -
их, как бурьян мы рубим на корню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003255
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2024
Я не розповідав історію веселу?
Якось влітку років 10 тому їхав на дачу пізно ввечері… Мені аби потрапити на дачу – треба, якщо без машини, доїхати до метро і від метро 17 км або на таксі, або на маршрутці прямій (їде до села Проців через наше садове товариство). Поки збирався приїхав до маршрутки о 21.00. Прямої вже не було, а звичайна (міська) не доїзжає 7 км і ще пішки топати по дамбі з вузькою дорогою 3 і 3 метри в кожен бік. Тротуару як такого немає. Є ділянки де немає будинків і пітьма (ніби на голову одягли мішковину чорну ще й світло повимикали десь у підвалі). Думаю на таксо поїду. Підходжу до чуваків на авто біля зупинки автобуса міського (маршрутки) - вони мені 250 грн. Я їм дякую (йдіть на х). Викликаю телефоном таксі. Виклик прийнято – чекайте. Машин немає…
Сів у звичайну маршрутку, а від неї, нагадую, 7 км пішки. Від'їхав і телефонують з таксі –знайшли машину. Я їм - вже не треба. Приїхав на кінцеву о 22 приблизно. Вийшов - я і ще кілька людей. А там - кабаки і дачі. Хоч світло є. Бухає місцевий «бомонд».... Глянув куди мені йти, а попереду тьма. Нічого не видно – це дуже м’яко кажучи та описуючи, ще й похмуро. Гриміло, але дощу не було. Думаю, млинець, хоч би на якесь бидло не наткнутись і пішов. Відійшов метрів 200-500. Тьма.
Назустріч проїхала автівка – звісно світло фар потрапило на мене. Чую попереду в далині голос. Чоловічий, явно під шафе та з кимось по мобільному розмовляв суцільними матюками. Судячи з розмови – явний гопнік та бидло. Це тіло, бо людиною його назвати, якось язик не повертається, мене побачило, а я його ні. По голосу я визначив, що це нєчто рухається явно мені на зустріч. По манері спілкування телефоном стало одразу зрозуміло – це бидло гопнікове, явно просто так, проходити повз не планує. Напевне буде доколупуватися до стовпа. Повертатися назад не варіант – бо на кінцевій генделі, чимало такого самого контингенту та ще й явно не одне таке нєчто можна зустріти. Чималий шанс нарватися на буху компашку. Плюс резону повертатися нуль – бо мені треба на дачу, а це явно вперед. Що за об’єкт рухається назустріч, якої комплекції та що у нього в голові – незрозуміло. По звукам та голосу – бидло гопнік одна штука й це вже трохи обнадіювало. Зваживши всі за та проти – повертатися назад (транспорт вже з кінцевої не ходить, викликати таксі та чекати серед нетверезих компаній), йти просто назустріч (невідомо кому та по спілкуванню телефоном – це явне біосміття, мало схоже на людину). Оцінивши ситуацію я розумію – темно та нічого не видно, на узбіччі густі кущі і дерева. А моє завдання гранично просте – розминутися з цим бидлом. Я залажу в кущі та ховаюсь за деревом. Якщо цей «інтелектуал» полізе – то побачу його першим і зможу влупити по голові. Став, стою та завмер.
Чую цей гопнік доходить приблизно до місця де я та зупиняється навпроти. Ну думаю – готовність №1. Тут чую фразу дослівно: «Куда он делся? Бля пздц…». Лізти не зрозуміло куди це бидло схоже не ризикнуло в темряві. В цей момент незнайомцю хтось знов зателефонував на мобільний. Бухе тіло здивовано та трохи розчаровано, що «зустріч» не склалася пішло собі далі в напрямку кінцевої. Я почекав ще хвилин 5ть, обережно виліз та пішов собі в напрямку дачі. Перше, що прийшло на думку – а якби, коли я був в кущах подзвонили мені, а не гопніку? Тоді, як кажуть – «Штірліц ще ніколи не був так близько від повного провалу»…
Ось так закінчилась моя «зустріч» з гопніком по дорозі на дачу. Ситуацію вирішити допомогло те, що я швидко та вчасно прийняв найбільш правильне рішення. Хоч йти ще треба було 7 км, погода псувалася та було чути, як гримить грім, але зустріти далі ще когось було мало ймовірно. Пройшовши десь 3,5 км почалася злива. Решту дороги я йшов під дощем, по калюжах, ноги усі промокли та хлюпало взуття, з не часто проїзджаючих авто летіли бризки. Десь о 23-23.20 нарешті добрався до дачі. Те, що домашні були в шоці, коли зайшов так пізно та побачивши мене– це не сказати нічого. Звісно мати мене насварила за такі пізні прогулянки серед ночі ще в зливу. Але я після цього випадку – вночі з кінцевої більше ніколи не ходжу. Крім того, завжди є під рукою на дачі авто, а головне сестра, яка вміє їздити, аби забрати на кінцевій. А тоді я не схотів батька турбувати на ніч дивлячись.
А, як би ви зробили в ситуації, яку описав – та яке рішення би прийняли? Своє рішення та логіку - поясню та прокоментую так: не знаючи, що й до чого, маючи можливість уникнути, нехай навіть потенційно небезпечної ситуації чи тим більше драки - краще уникнути. Припустимо варіант, що цей невідомо хто – наркоман, або зек, який нещодавно вийшов чи просто сидів за розбій чи вбивство? Слово – за слово, а просто так він явно проходити не планував, судячи з манери спілкування матом по мобільному. Плюс зупинився навпроти місця де я приблизно був та побачив мене раніше на дорозі. Він явно мене шукав та готувався «зустріти» скоріш за все. Міг підрізати, вдарити по голові чи нанести серйозну травму – результат, я на узбіччі темної дороги без свідомості, або серйозно травмований. Де рідко хто ходить, а також не часто їздить вдень, не говорячи про ніч. З великою вірогідністю знайшли б мене лише в ранці, а скоріш за все вдень… Якщо на узбіччі та в кущах то взагалі знайшли б невідомо коли та побачили випадково. Врешті-решт це нєчто могло мене елементарно вбити. Або я міг його сильно побити та довелось би викликати швидку, чекати та надавати пояснення в поліції. Міг його випадково вбити чи наприклад штовхнути та це бидло впаде й вдариться головою летально. У мене була можливість уникнути «зустрічі» плюс використав фактор несподіванки.
Зрозуміло, що сам спровокував таку ймовірну ситуацію поїхавши в мало людне та темне місце на ніч дивлячись. Зате отримав досвід на все життя. Можуть бути звісно варіанти, що побачивши людину попереду в ночі, яка раптово зникла – гопнік сам злякався та був на «стрьомі». Такий варіант теж можливий – бо бидло мене бачило лише в світлі фар авто, а може я такий самий гопнік, як він? Тим більше йшов та був – а тут раптом зник десь. Може в кущах з каменем, битою, ножем чи арматурою його вирішив підстерегти. Може це просто людина – та побачивши мене, зробила вигляд наче розмовляє матом по мобільному і гопнік. Але голос був п’яний та надто природньо розмовляло це нєчто, як бидло. Одним словом – реакцію та наміри того гопніка знав 100% лише він. Добре те – що добре завершується.
Вся історія та описана ситуація повністю узяті з реального життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022
Скажіть мені звичайні люди –
яка ціна за небо голубе?
Оцініть мир в нашій країні,
і скільки смерть ще забере?
Читаючи сумні новини -
щодня герої помирають…
Не у новинах, а на полі –
війни, яку не забувають….
Вже служать друзі та знайомі,
у когось родичі на фронті.
В окопі в тимчасовім домі -
Вони Усі – Справжні Герої.
Михайло Матюшенко один з них -
тих, хто за правду, хто за волю.
Відмовився від справ своїх земних –
знайшовши в небі власну долю.
У небо Батьківщини - в кабіні літака,
не дивлячись на втрати та негоду.
Крила здіймала впевнено рука –
сухим проходив він крізь воду.
Його прозвали Дід за його вік,
за досвід, мудрість та майстерність.
Державі він служив не один рік –
життя поклав за Незалежність…
Привид – про нього кожен чув,
він жив у Бучі, що під Києвом.
Для неба Дід, як рідний був –
беріг його праведним гнівом.
Нажаль війна не обирає –
у віці ти чи молодий…
Вона найкращих забирає –
така ціна за спокій твій….
Захиснику, який віддав своє життя за нас і за Україну, полковнику ЗСУ Михайлу Матюшенку (з позивним «Дід») посмертно…. Герої не вмирають!!!
02.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Одного разу в листопаді -
пригода трапилась ще та…
На БеМеВе наче в засаді -
Халепа кралася одна…
Сьоме число ніби фартове -
ми Джету мали показати…
Дзвінків дивитись вистачало –
комусь із трьох мали продати….
Спідометр завмер на шістдесят,
підбили демони неначе диверсанти.
Пастух за таке б’є своїх телят,
лозиною замінюючи мантри.
Халепа в БеМеВе того не знає –
без подушок авто вони взяли ….
Легких шляхів напевно не шукає –
життя їй Вищі Сили зберегли….
Спинилась поперек дороги,
покинула налякано кермо….
Відмовили копита, навіть роги,
а день перетворився на лайно….
Трах Бах за мить, Халепа завтикала,
нам в груди й фейс вже подушки летять.
Цілий джекпот Халепа упіймала,
навіть не встиг як слід обматюкать…
В Халепи соплі, воплі, маячня,
троє дверей у нас заблокувало.
В салоні дим, вилазим навмання,
як виявилось і цього замало…
Допоки ми в поліцію дзвонили,
Халепа чоловіку й в страхову…..
Чи все в неї гаразд ми з’ясували,
сидить Халепа в шоці ні в дугу….
Пораду дам усім просту:
авто купили – навички купіть…
Права ви не беріть за ковбасу –
життя одне і двічі нам не жить…
07.11.2022 Засновано нажаль на реальних подіях....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Незаконно призначений окупантами заступник голови "адміністрації Херсонської області" Кирило Стремоусов 18 жовтня у Telegram розмістив відеоролик, в якому він виконує вірш про те, як весь світ приєднується до Росії.
https://gordonua.com/ukr/news/war/bachu-richku-amazonku-krokodiliv-bachu-ja-tse-rosijska-storona-tse-batkivshchina-moja-kolaborant-stremousov-prochitav-virsh-pro-referendumi-u-vsomu-sviti-pro-prijednannja-do-rosiji-vijavilos-1631534.html
Вірш містить меседж про те, що "Російська держава" швидко пошириться на весь світ.
"Уже скоро по всій планеті Земля проведуть народні референдуми возз'єднання з Росією. І це браття, не фантастика – це реальність туманної Андромеди", – написав Стремоусов.
Колаборант на тлі світових туристичних пам'яток, що змінюють одна одну на екрані, прочитав наступні рядки:
Вижу горы и долины, вижу реки и поля
Это русское приволье, это родина моя
Вижу Прагу и Варшаву, Будапешт и Бухарест
Это русская держава, сколько здесь любимых мест
Вижу пагоды в Шри-Ланке и Корею, и Китай
Где бы я ни ехал в танке, всюду мой любимый край
Вижу речку Амазонку, крокодилов вижу я
Это русская сторонка, это родина моя
Недалече пирамиды, Нил течет богат водой
Омывает русский берег, Русь моя, горжусь тобой.
Вижу Вашингтон в долине, Даллас вижу и Техас
Как приятно здесь в России выпить вкусный русский квас
Над Сиднеем солнце всходит. Утконос сопит в пруду.
Репродуктор гимн заводит. С русским гимном в день войду!
Вот индейцы курят трубку и протягивают мне,
Все на свете любят русских, На родной моей земле.
[b]ВІДПОВІДЬ ТА БІЛЬШ ПРАВДИВА Й РЕАЛІСТИЧНА ВЕРСІЯ
[/b]
Там де гори та долини, бачу ріки і поля
Всєяросії немає, вільно дихає Земля
Бачу Прагу та Варшаву, Будапешт і Бухарест
Там рашистами й не пахне, височіє на них хрест.
Де Шрі-Ланка та Корея, і далекий нам Китай
Де б не був рашист на танку, смертник ти не забувай.
Бачу з неба Амазонку, крокодилів бачу я
Таких диких і убогих, як рашист не зна Земля
Височіють піраміди, Ніл тече, все, як завжди
Утопив карлик Володя, Всєяросію в крові
Бачу Вашингтон в долині, Далас бачу та Техас
Вже Москва то Україна, борщ із салом просто клас
Над Сіднеєм сонце сходить. Качконіс сопе в ставку
Всєяросія розпалась. Світ святкує новину
Індіанці курят трубку простягаючи мені,
Ще не вмерла Україна, звідусіль луна в Москві
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Начать хочу согласно ранга -
с руководителя, а как?
Она довольно симпатична,
Коммуникабельна вполне.
Может быть доброй, ироничной
и злой быть может на волне.
Раздав то мёда целый бутыль,
то перца столько, что с лихвой.
Есть зам, как это подобает,
только сидит она не там.
На склад частенько выбегает,
чтоб всё расставить по местам.
И выдать то зачем явились,
заказчики спеша успеть.
А чтоб кошмары не приснились,
всё нужно точно ей учесть.
О нём отдельный разговор,
в мобильнике звучит шансон.
Обедает интеллигентно-
взяв вилку пластиковый нож,
он на маньяка не похож.
Висит тусуясь в выходные,
а в день, что следует за ними.
О том, что плохо говорит,
зявки щёлкая не спит.
Другой сотрудник крупный парень,
мотаясь ездит целый день.
Музон он клубный уважает,
хоть в них не ходит- просто лень.
На стульях тихо он качаясь,
словно корабль на волнах.
В работу слишком погружаясь,
он базы видит в своих снах.
Любитель есть поговорить,
на темы все без исключенья.
С ним рядом очень сложно быть,
не съев таблеточку терпенья.
Ещё он любит задержаться,
не опоздать - плохо звучит.
В себя уйти иногда может -
не слыша, кто с ним говорит.
Есть бухгалтерия у нас-
ничё и в профиль, и анфас.
Построить могут хоть кого -
дай роту им иль одного.
Могут обедом озадачить,
послать куда тебе идти.
Сказать, что ничего не значит,
сходив туда назад прийти.
Один сотрудник лишь загадка,
таинственен и молчалив.
В чём кроется его разгадка?
в секту попал - всё ясно с ним.
Отдельно в ссылке от начальства,
своя страна у нас живёт.
За регулярное их пьянство,
директор скоро пить начнёт.
А, что ж заказчики,
какие, они бывают и когда?
Размер по флангу не считая
и арматуру иногда.
Одним всегда чего-то мало,
зажал Гей-Укр у себя.
Другие вечно недовольны,
уйти не могут приходя.
Третьи с улыбкой повседневной,
их бухгалтерия влечёт.
Кто-то в субботу приезжает,
ну разве всех их кто поймёт!
Работа это так банально,
она была и будет впредь.
А Новый Год так актуально-
может быть стоит всем нам спеть?
Не стоит, уши пригодятся,
для повседневной суеты.
Ненужно слишком расслабляться,
под ёлкой утро встретишь ты.
Здоровья, счастья и удачи,
чтоб год с собою нам принёс.
А мы ему дадим на сдачу
своих проблем огромный воз.
Тащит его пускай подальше
и бросит где-то вдалеке.
Мечты чтоб сбылись - все и сразу,
не под конём – быть на коне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962586
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2022
В жизни ничто не повторится -
мы оба знаем почему.
И пусть любовь мне только снится -
что это было не пойму?
Если захочешь, я узнаю
и тебе взглядом покажу.
Дни и минуты не считаю -
что это было не пойму?
Хотя твердят все в один голос -
но слышать их я не хочу.
Вцепившись в жизни тонкий волос -
что это было не пойму?
Сложился странный треугольник -
вершина близко наяву.
В мечтах - повергнут враг раскольник -
что это было не пойму?
Я сделал много, но так мало -
важно оценивает кто?
И жизнь продолжится сначала -
накинув ветхое пальто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962579
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2022
Коли хвилини мов пісок,
години ніби камнів брили;
Золоті дні, як колосок-
пливуть за вітром невловимо.
Вони короткі і гнучкі,
кожного ранку все сильніші;
Бувають темні і сумні,
холодні і цілком безбарвні.
А можуть бути світлі і веселі,
і линути мов пісня до душі;
Безмежно теплі, в сяючій основі,
завмерши в неземній красі.
Обидва стани мають право бути,
їх люди ігнорують в метушні;
Як добре те що можемо ми жити,
не думаючи про якісь там дні...
Повз нас життя проходить стрімко,
і кожен день лише коротка мить;
Земний пейзаж минає дуже швидко,
в очах безмежна голуба блакить...
для І.Ч.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022
Roxette, что скрыто в этом слове,
о чём мелодия звучит?
Смысл, какой лежит в основе,
почему сердце так стучит?
Так чем же нас пленил Roxette?
В нём есть любовь, энергия и свет.
От сердца к сердцу содрогаясь,
звучат мелодии их песен.
И с каждым разом удивляясь:
мы понимаем - Мир чудесен...
Так чем же нас пленил Roxette?
В нём есть любовь, энергия и свет.
Мы на концертах с ними пели -
под мелодичный, сильный голос.
Идти с концертов не хотели -
ведь содрогался каждый волос.
Так чем же нас пленил Roxette?
В нём есть любовь, энергия и свет.
"В нём" - имеется в виду дуэт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2022
Два питання - чи пов'язані між собою ці 2 події, якщо пов'язані то як саме? Хто здійснив підрив кримського мосту?
Якщо трохи проаналізувати наявну та основну інформацію, на перший погляд виглядає, що - Україна підірвала кримський міст 08.10.22, а рашистан наніс 10.10.22 ракетні масовані удари у відповідь.
Але багато речей не сходиться та викликає більше питань ніж відповідей:
1. Такий масований ракетний обстріл України потребував підготовки і 2 дні для цього явно замало.... Тобто це свідчить, що його скоріш за все готували до фактичного руйнування кримськго мосту.
2. Рашистан використав, як завжди, руйнування кримського мосту, як аргумент та виправдання своїх масованих ракетних обстрілів усієї території України....
3. Тобто цей виибух та підрив кримського мосту був фактично вигідний, саме в даний момент, рашистану та з великою вірогідністю ним і здійснений.
4. Дата здійснення масованого ракетного обстрілу, як любить Хфюрер Всєярашистану 10.10.22
5. Характер підриву кримського мосту та потужність вибуху - "дивним чином" дуже схожі з характером підриву та силою вибуху газогонів Північний потік 1 та 2.. Що теж було вигідно Рашистану, аже таким чином з'явились абсолютно законні підстави не постачати вчасно та в потрібних обсягах газ до Європи... Причому велика вірогідність, що газогони або взагалі не відновлять, або відновлять не скоро... А це прямий саботаж і тиск на Європу....
Ось наводжу статті на дві основні теми, які озвучив, а також посилання на них:
Потужний удар по Кримському мосту
https://www.youtube.com/watch?v=6ljjzl6AJOc
"Абсолютна нісенітниця": Данілов відреагував на чутки про помсту РФ за Кримський міст (відео)
https://focus.ua/uk/voennye-novosti/532440-absolututaya-chush-danilov-otreagiroval-na-sluhi-o-mesti-rf-za-krymskiy-most-video
Вибух на Кримському мосту: пес Патрон показав, хто це зробив
https://newsyou.info/2022/10/vibux-na-krimskomu-mostu-pes-patron-pokazav-xto-ce-zrobiv
Масований обстріл України: Залужний показав карту польоту ракет
https://www.rbc.ua/rus/news/masovaniy-obstril-ukrayini-zaluzhniy-pokazav-1665425006.html
Скільки Росія витратила на масований ракетний удар по Україні? Озвучено цифру
https://www.rbc.ua/rus/news/skilki-rosiya-vitratila-masovaniy-raketniy-1665427464.html
Оновлені дані ДСНС: через удари РФ 10 жовтня загинули 14 людей, 97 поранені
https://www.radiosvoboda.org/a/news-dsns-zahybli/32074376.html
Байден: Ракетні удари демонструють всю жорстокість незаконної війни путіна проти України
https://news.uaportal.com/ukr/section-news/news-bajden-raketnyie-udaryi-demonstriruyut-vsyu-zhestokost-nezakonnoj-vojnyi-putina-protiv-ukrainyi-10-10-2022.html
Україна припиняє експорт електроенергії через удари РФ
https://www.dw.com/uk/ukraina-pripinae-eksport-elektroenergii-cerez-udari-rf-po-energoobektam/a-63398220?maca=ukr-rss-ukrnet-ukr-all-3816-xml
У Кривому Розі через атаку росіян під землею опинилися понад 850 шахтарів
https://babel.ua/news/85448-u-krivomu-rozi-cherez-ataku-rosiyan-pid-zemleyu-opinilisya-ponad-850-shahtariv
Кличко назвав кількість пошкоджених обстрілами 10 жовтня об’єктів столиці
http://broadcast.net.ua/ru/news-broadcast/7560-klychko-nazvav-kilkist-poshkodzhenykh-obstrilamy-10-zhovtnia-obiektiv-stolytsi
Сьогоднішня ракетна атака матиме руйнівні наслідки для РФ, - Резніков
https://www.rbc.ua/rus/news/sogodnishnya-raketna-ataka-matime-ruynivni-1665428623.html
Пекельний день. Як Росія обстріляла українські міста у фото
https://www.bbc.com/ukrainian/features-63206409?xtor=AL-73-%5Bpartner%5D-%5Bukr%5D-%5Bheadline%5D-%5Bukrainian%5D-%5Bbizdev%5D-%5Bisapi%5D
Український воїн збив ворожу ракету з ПЗРК (відео)
https://pravdatutnews.com/emergency/2022/10/10/20681-ukrayinskyy-voyin-zbyv-vorozhu-raketu-z-pzrk-video
Дівчину накрило вибуховою хвилею під час ракетного удару по центру Києва: момент зафіксувала відеокамера
https://war.obozrevatel.com/ukr/divchinu-nakrilo-vibuhovoyu-hvileyu-pid-chas-raketnogo-udaru-po-tsentru-kieva-moment-zafiksuvala-videokamera.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
А день новий-такий безхмарний,
небесну розлива блакить;
Такий п’янкий, такий жаданий,
фіксує в фарбах кожну мить.
Злились в букет всі барви світла,
ніч розчинилась за вікном;
А день новий-такий безхмарний,
плете красу густим вінком...
для І.Ч.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
Сирійські бойовики в Україні: солдати із "Сил Тигра" зазнали втрат під Херсоном, — ЗМІ
https://focus.ua/uk/voennye-novosti/532312-siriyskie-boeviki-v-ukraine-soldaty-iz-sil-tigra-ponesli-poteri-pod-hersonom-smi
Сюдячи зі статті Хфюрер з Рашистану вирішив усіх головорізів, покидьків та негідників утилізувати в Україні, а не лише військових Раши, зеків і т.д… Побажаю від себе лише 2 речі, щоб весь цей непотріб навіть не доїхав в Україну та знищили до того, а також ті, що лишаться живими повернулись додому та переконали решту не лізти в Україну аби повоювати та заробити…. Що хто про це думає цікаво?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
Лідерів ЄС перед самітом у Празі зустрічала статуя голого Путіна на золотому унітазі
https://newsyou.info/2022/10/lideriv-yes-pered-samitom-u-prazi-zustrichala-statuya-gologo-putina-na-zolotomu-unitazi
Коротко прокоментую – «Цар усія русні», який просрав свою країну та якому насрати на людей на росії….
У столиці Австрії путіну до дня народження поставили надгробний хрест
https://donpatriot.news/article/u-stolici-avstriyi-putinu-do-dnya-narodzhennya-postavili-nadgrobniy-hrest
Коротко прокоментую: Спаси та збережи Господь усіх в Світі від одного упиря та вурдалака…. Коли там нарешті вже настане свято – та хрест цей займе своє місце на реальному кладовищі та реальній могилі? Вже Кобзон зачекався з концертами на ВВП (у нормальних людей та країн – це валовий внутрішній продукт, а у росіян це володимир володимирович путін)….
В рф перекинулася вантажівка, яка перевозила ракети С-300. ВІДЕО
https://sprotyv.info/video/v-rf-perekinulasya-vantazhivka-yaka-perevozila-raketi-s-300-video/
Коротко прокоментую: рукожопство у вояк росії схоже професійне. Їх мабуть для цього тренують спеціально…. «Яка сумна новина» - шкода, що не бабахнула бавовна, а лише попадала…. А можна так само перевозити ВВП в авто та десь загубити по дорозі? Ну наприклад якось під час параду на червоній площі, а краще вже одразу в мавзолеї, щоб далеко не тягати ВВП росії…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962192
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
Ось така новина попалась в неті: Двоє росіян перепливли Берингове море, щоб сховатися від мобілізації на Алясці FacebookTwitterTelegramViber Источник статьи: Двоє росіян перепливли Берингове море, щоб сховатися від мобілізації на Алясці
https://u-news.com.ua/135216-dvoie-rosiian-pereplyvly-beryngove-more-shchob-skhovatysia-vid-mobilizacii-na-aliasci.html
Прокоментую це коротко – словами зі статті: «Місто Ґамбелл розташоване всього за 76 кілометрів від російської Чукотки, але чоловіки пливли до острова з російського населеного пункту Егвекінот, який розташований від острова Святого Лаврентія за понад 480 кілометрів.».
Тобто люди на човні подолали 480 км для того, щоб втекти від мобілізації? Думаю це однозначно рекорд на даний момент ;0) А влада тим часом в росії втирає, "що все за планом"…. Далі, як в театрі - опускається шторка та істеричний сміх, що переходить плавно в дикий регіт. Захочеш жити - ще й не таке зробиш.... ;0)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
Чергові новини. Лідер боснійських Сербів Мілорад Додік підтримав анексію частини України росією. Він назвав проведення псевдореферендумів "відновленням принципів статуту ООН".
Ось на цю новину та маячню посилання: https://bykvu.com/ua/bukvy/holova-bosniiskykh-serbiv-dodik-vystupyv-za-aneksiiu-oblastei-ukrainy/
В даному випадку навіть не треба нічого коментувати витрачати час, а можна все сказати просто та однією фразою: Лідер боснійських Сербів Мілорад Додік – вибачте, але в слові «лідер» помилка та воно має починатись на «п», а прізвище саме за себе все говорить Додік, як не крути воно додік….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Я не міг не прокоментувати заяву та пропозиції Ілона Маска у Twitter щодо війни в Україні та шляхів завершення її… Ось посилання на заяву – та реакція суспільства.
https://www.vctr.media/ua/yak-soczmerezhi-vidreaguvali-na-plan-maska-po-dosyagnennyu-miru-v-ukrayini-memi-dumki-ta-visnovki-154680/
Мені відверто кажучи немає, що сказати на цю заяву - та вважаю, що подібну маячню навіть обговорювати набираючи купу літер, стераючи пальці безглуздо….
Тому що:
1. Ілон Маск видатний без сумніву вчений та бізнесмен, але не історик взагалі, та
з питань України і росії (срср) тим більше….
2. Ілон Маск – не політик та не дипломат….
3. Він справді допомагає Україні зі Starlink!!!
4. Ілон Маск має відвідати особисто Бучу, Ірпінь, Ізюм та решту місць де
побували рашисти….
5. Ілон Маск має поспілкуватися з тими хто побував у полоні та окупації, або чиє
житло знищили ракети рашистів чи інша зброя, з тими у кого загинули рідні чи
близькі від рук цих варварів, кого катували та гвалтували….
6. Ілон Маск має поспілкуватися з військовими ЗСУ, які на передовій чи
нещодавно повернулись, з пораненими військовими ЗСУ, або родичами,
побратимами тих хто загинув….
7. Ілон Маск має відвідати кладовища з алеями Героїв ВСУ….
8. Ілон Маск має прочитати та вивчити сторінки історії України, росії та срср….
Ілон Маск - СПИТАЮ Я: Якщо люди гинули за Україну та незалежність, щодня боронять їх та готові на все аби не жити як раби в окупації – то чи має право хтось казати цим людям здавати свою землю та свою Батьківщину? Що є найбільшими цінностями – свобода, незалежність чи автомобілі Tesla, інтернет Starlink чи швидкісні тонелі Hyperloop, чи польоти у космос Space X???!!!
Займайся тим, що у тебе виходить краще за всіх у Світі – решту лиши фахівцям, патріотам, хоробрим та вільним людям, а саме нащадкам козаків українцям та ВСУ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Мені вчора потрапила на очі стаття – про те, як одного з топ менеджерів Епл (Apple) звільнили з компанії за невдалий жарт, який розцінили, як сексизм. Але він нібито вибачився добровільно. Ось посилання на цю новину: https://korrespondent.net/lifestyle/4521573-top-menedzhera-Apple-uvolyly-yz-za-shutky-o-zhenskoi-hrudy.
Я задав собі деякі питання та зробив аналіз, що ж насправді відбувається у Світі щодо питання «секс меншин та їх рівності…». Навіть прийшла думка – а чому на цю тему досі немає жодного наукового дослідження чи наукової роботи. Що таке насправді «рівність секс меншин…»? Чи нам не підміняють свідомо чи несвідомо поняття між собою – їх захисту та популяризації з нав’язуванням?
Почнемо з простого. За інформацією Дейвіда Шпігельхальтера (Сексуальність у числах? від 18.07.2015) в перекладі Ольги Лугай (https://politkrytyka.org/2015/07/18/chy-dijsno-10-naselennya-gomoseksualni/).
Чи не думали ви, що під виглядом рівних прав секс меншин суспільству більшості активно нав’язують погляди до статевих відносин та образу життя меншості? Добре припустим – це правильний шлях розвитку людей на Землі! Але що далі? Наука навчить та зробить можливим, щоб чоловіки виношували та народжували дітей? Чи можливо жінки зможуть запліднювати одна-одну? В природі все збалансовано та продумано без участі людини. Є чоловіки зі своїми функціями та є жінки зі своїми. Так було вирішено природою та Силами зверху!
Давайте тепер з’ясуємо та задамо питання – а чому лише питання секс меншин це стосується? Так само рівність в суспільстві має стосуватись людей з алкогольною залежністю, або наркотичною, повій і т.д. Тобто, якщо доходить вибачте до маразмів, що всюди, без виключення та розбору, має бути рівність дотримана та права секс меншин, права темношкірих - а саме, маю на увазі, наприклад в кіно чи на роботі…. Якщо в фільмі чи колективі немає жодного представника темношкірого то це «порушення» прав, якщо в фільмі чи колективі немає жодного представника секс меншин то це «порушення» прав і т.д. І не важливо про що цей фільм та що там за сюжетом…. Фільм історичний про виключно події –де темношкірих немає, але їх туди треба вставити, аби не порушувати права та рівність? Якщо в космос першим полетів Гагарін з білим кольором шкіри – то цей фільм треба заборонити, або додати йому в пару темношкірого? Якщо в Середньовіччя були колонії та звідти привозили людей темношкірих, яких робили рабами – то має бути поруч порівну людей з білою шкірою? Або, якщо фільм про Пеле – то там має бути 2є… Один темношкірий, а один білошкірий?
Я ще хоч якось розумію заборону та уникання жартів в фільмах та висловлюваннях, які грунтуються на підставі кольору шкіри, сексуальної орієнтації, вад зовнішності… Хоча тут в темі є нехай дуже тонка, але розумна межа. Якщо назвати темношкірого мавпою чи давати йому банан натякаючи на це – це образливо. Але, якщо його назвати шоколадкою, але при цьому білого назвати молоком то що тоді? Чи наприклад жарти з того, що товстий не пролазить в двері чи десь застряє, або впавши вагою щось ламає? Або жарти про те, що худого вітром здуває? Або жарти, коли людина з традиційною сексуальною орієнтацією випадково потрапляє до гей клубу, або навпаки людина з нетрадиційною потрапляє в клуб звичайний? Одна справа, коли постійно якимись відмінностями цькують дітей в кіно, а інша дорослих і це разово….
Чи за сучасною логікою, якщо фільм про 10х людей – там має бути:
- 5 чоловіків;
- 5 жінок;
- 5 темношкірих;
- 5 білошкірих;
- 5 геїв;
- 5 лезбійок;
- 5 трансгендерів;
- 5 транссексуалів;
- 5 трансвеститів;
- 5 алкашів;
- 5 багатих;
- 5 бідних;
- 5 безпритульних;
- 5 повій і т.д. за списком….
Тобто в сучасному суспільстві під виглядом соціальної рівності та захисту різного роду
категорій людей, які в меншості - явно доходить до маразму, а більш влучно критинізму…. Одна справа реально захищати меншини та не давати принижувати, бити, ображати, а інше нав’язувати та популяризувати під виглядом їх захисту….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022
Нельзя прожить сегодня словно завтра
и промолчать, когда слова нужны!
Сегодня даже прошлым не заменишь –
как сильно не хотели б того мы…
Нельзя любить всего на половину
и посмотреть закрыв крепко глаза!
Прощенье не получится услышать –
любовь возненавидев навсегда…
Мечтать прекрасно, это как подарок -
пусть не выходит часто оценить!
Приятно жить и радоваться жизни,
когда кого-то можем мы любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961805
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.10.2022
Наступил день,
растворил тень – лжи.
Небо в глазах,
импульс в висках – пусть.
Мне нужен свет,
вновь его нет – бред.
Сила в руках,
на душе страх – жить
Холод достал,
я так устал – ждать.
Ложь на устах,
ярость в глазах – прочь.
Ты шла одна,
снова стена – слёз.
Я тебя ждал,
но отыскал – грусть.
Вечер погас,
пробил наш час – встать.
Я так и знал,
дьявольским стал – путь.
Мыслей стена,
вновь тишина – сон.
Снова любовь,
пролила кровь – зря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961769
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2022
Не перша, хто не зрозуміла,
тебе за це я не виню.
І не моя в тому провина,
що я за щось тебе люблю.
для Ч.Н.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Снег кружится и играет,
ложась на землю белизной.
Зима объятья раскрывает,
вселяя в душу нам покой.
Небо звёздное мерцает,
соблазняя красотой.
И дни так быстро улетают,
не слыша окриков постой.
Зима прекрасна и невинна-
хоть и сурова иногда.
Ведь миг возможен ли прекрасней-
нежели рядом быть с мечтой.
И упиваясь сердца песней-
не думать даже про покой.
И пусть мороз сковал все лужи,
ломаясь с треском лёд хрустит.
Нет ещё в Мире нашем стужи,
что сердца пламя охладит.
Зима прекрасна и невинна-
хоть и сурова иногда.
Хоть ветер насквозь продувает,
бессильно бьётся грозно в грудь.
Такой стихии не бывает,
что как любовь пронзает грудь.
И нет защиты от напасти,
она быть может ни к чему.
В ёё мы пребывая власти,
несём огонь сердец сквозь тьму.
Зима прекрасна и невинна-
хоть и сурова иногда.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961590
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.10.2022
В тобі щось є і я це знаю,
не тільки зовнішня краса.
Прошу лиш мить і шанс благаю,
щоб ти отримала й дала.
Нехай не зовсім все чарівно,
і час не кращий я обрав.
Хоч знаю все це дуже дивно-
мій вибір все ж на тебе впав.
В житті у кожного є вибір,
залежить не від мене твій.
Але я спробую бо вірю,
є час для втілення всіх мрій.
Як нагорода моя ніжність,
увага, щирість і любов.
Натомість попрошу взаємність
і шанс надати мені знов.
Останнє слово за тобою,
його я ввічливо прийму.
Бо не обмежую собою,
життєву лінію твою.
для Ч.Н.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
Я для тебе очень умён,
ты для меня слишком красива;
Я для тебя такой, как все-
ты для меня неповторима…
13.06.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961353
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2022
За що мені такі страждання,
за що отримав покарання?
Невже багато я прошу,
чи може гріх, який ношу?
Невже не знатиму я щастя,
чому терплю таке нещастя?
Як довго мушу ще страждати,
невже не здатен я кохати?
Навіщо хрест такий тяжкий-
чого не знає розум мій?
Коли я житиму, як всі-
невже не прийдуть світлі дні?
Давно я вже не був собою,
хвороба володіє мною!
Навіщо жити й існувати?
я хочу вмерти й не страждати...
1998-2007
P.S. Чим цікаві вірші з плином часу - є ті, які пророчі та не втрачають актуальності через роки, десятиліття.... А є ті, які особисті та пишуться в певний період життя і з часом, звісно написав би по іншому, або їх зовсім могло не бути.... Але при цьому, є ті давно написані вірші - які десь змінюєш перед тим, як викласти, взагалі майже не задумуючись , так би мовити автоматично.... А є такі, як цей.... Де все написано 100% точно та відповідно до обставин, передано стан та емоції, саме тоді.....Знаючи про що мова - переписав би звісно зараз, останні 4ри рядки так точно....
Давно я вже не був собою,
щось відбувається зі мною!
Навіщо жити й існувати?
я хочу жити й не страждати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Я не поэт и не романтик-
обыкновенный человек.
Как все хочу немного счастья,
чтоб мне хватило на свой век!
23.03.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961328
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2022
Нехай добробут ввійде в хату
і тепло стане на душі.
Нехай це новорічне свято,
не зіпсують похмурі дні
1998 - 2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Ніжним дотиком крила,
ніч життя ніби приспала.
Наче тінь чорна імла,
світлий день зачарувала.
Під небом ніжно-голубим,
народжуюються сподівання.
Але зникають разом з ним -
лишивши попіл хвилювання.
Згодом минає ніч і знов -
життя мов квітка розквітає.
Так само мабуть і любов -
лиш народилась і зникає.
Вона живе коротку мить,
що треба встигнути вловити.
Лише коротку, світлу мить,
яка примушує нас жити.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
Я не держу на тебя злости-
обиду утопив на дне.
И игровые бросив кости-
лишь доверяю жизнь судьбе.
Она коварна и жестока,
и справедлива не всегда.
Я не ищу роли пророка-
светит по жизни мне звезда.
Пусть ты угрюма словно тучка-
и дождь из слёз не для меня.
Не понял я, что это шутка-
в мечтах иллюзию любя.
И пусть ты айсберг в океане-
блуждаешь между островов.
Ты нравишься даже такая,
когда крадёшься между снов.
И в миг, когда ты мол русалка-
молчишь скрывая хитрый взгляд.
Минуя разум, вглубь проникла -
прошла насквозь, сбивая такт.
Да ладно речь не обо мне-
натуре мало утончённой.
Ведь удовольствие в вине-
а не в любви не разделённой.
Вот на пороге новый год-
полон надежд, фантазий, красок.
Пусть с ним любовь к тебе прийдёт-
из детских и безумных сказок.
И даже если не моя-
я всё равно тебе желаю.
Чтоб жизнь загадок не тая-
была испита вся до краю.
«Без разницы, что скажешь ты-
читая строки на бумаге!»
Ведь для того и есть мечты-
в не тронутом никем тумане.
Есть взгляд, влеченье, аромат-
что покоряют без остатка.
И даже если это яд-
он убивает слишком сладко.
для Юлии М.
28.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961108
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2022
Чому живеш, чого чекаєш -
навіщо думаєш, що знаєш?
Про це і те, про всіх, про все -
невже в середині пусте?
Бездушна тиша, мертві звуки -
серце людини терпить муки.
Вона живе, її не чують,
коли пливе, її рятують.
Її всі бачать, дехто знає,
але ніхто не помічає:
Що ця людина підневільна,
тонка межа і божевільна.
Давно живе в чужому Світі
і прагне мріяти й любити.
Життя триває, смерть на порозі,
а порятунок - десь в дорозі.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Не вышел фейсом- кто-то скажет мне,
да он чудак и на своей волне;
В ответ я прямо вам скажу:
идите на ...- вас не провожу…
Ведь "кукол" разных в жизни повидал,
немногих, кто судьбу свою искал;
Друзей, что платины ценней,
корыстных, мелочных людей…
Среди толпы и шумной суеты,
где-то внутри потеряны мечты;
Единый взгляд- вот то что я ищу,
так неужели многого хочу?…
11.04.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960963
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2022
Тихий шепіт трав під ногами,
ніби правду говорить мені.
І душа, що залита сльозами,
щиро вірить у сонячні дні.
Рожевий ранок, туман над рікою,
роса на траві, мов кришталь.
Вітер гуляє неспішно водою,
розум не ставить жодних питань.
Ідуть роки-все по старому;
за ранком вечір настає.
І ніби на холсті чужому,
життя змальоване моє.
Хтось лиє фарби, витирає
і все немов в пекельнім сні.
Наче струмок життя спливає,
минають повз сонячні дні....
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Если кто-то не такой,
как хотим мы иногда;
Поищи ответ другой -
чем привычные слова…
Если в спешке говорят -
о тебе, как под копирку;
Не всегда ведь это яд-
отыщи в себе ошибку.
Если "куклой" не доволен-
зря винишь во всём её;
Просто сам искал такую-
подвело видать чутьё.
Если кто-то циник, демон-
дьявол в ангельской плоти;
В его цепи если скован-
сам поддался, сам руби.
Если выглядишь ты глупо
и нелепо во весь рост;
То наверно просто тупо-
погружаться в море слёз.
Если вдруг познал себя-
жизнь по полкам разложил;
Станет всё в ней на места-
и не трать в пустую сил.
Если нет в ком-то эмоций-
человечности и слов;
Лишь собою оставайся-
будь к подобному готов.
Если кто-то не услышал,
может даже не узнал;
Не грызи себя напрасно-
мало значит повидал.
Говорят- ты виноват?
поищи в себе причину;
Знай- частично это так,
но всегда на половину.
17.01.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960871
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2022
Шумний день уже скінчився
і повіяло теплом.
Настрій повністю змінився,
ніч блукає за вікном.
Все навколо ніби згасло,
ніч спустилася мов сніг.
І синхронно, одночасно,
чорний покрив тихо ліг.
Зникла посмішка крізь сльози,
і з’явився дивний сум.
А в душі бурхливі грози,
наче грім здіймають шум.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
Зачем мечты мои шальные,
зачем ослеп я от тебя?
Проходят годы молодые-
они проходят не любя!…
Словно торнадо за тобою-
не остаётся ничего.
Наедине с самим собою-
не тронешь сердца моего!
Над краем бездны возвышаясь,
где дремлет нежность на холмах.
Коварства вовсе не гнушаясь-
ты сеешь жизнь в разбитых снах!
Словно цунами, все смывая-
ведь неужели это ты?
Сердца бездушно разбивая,
утаптывая в грязь мечты!
Костер свой адский разжигая-
ты улыбаешься себе.
Безумный образ раскрывая-
испепеляешь всё в огне!
Над краем бездны возвышаясь,
где дремлет нежность на холмах.
Коварства вовсе не гнушаясь-
ты сеешь жизнь в разбитых снах!
Срывая то во что я верил-
его уносишь молча в даль.
Наивно, глупо я поверил,
что исцелишь мою печаль!
Не буду в списке я последним,
не для того Бог жизнь мне дал.
Хочу тебе быть самым ценным,
я о такой судьбе мечтал!
Над краем бездны возвышаясь,
где дремлет нежность на холмах.
Коварства вовсе не гнушаясь-
ты сеешь жизнь в разбитых снах!
Оставь коварство и надменность-
ведь неужели это ты?
Развей же мрак и безысходность,
и возроди мои мечты!
Глупец взывает к солнцу в небе
и звездам на ночном холсте.
Трава, деревья надо мною-
взываю милая к тебе!
Над краем бездны возвышаясь,
где дремлет нежность на холмах.
Коварства вовсе не гнушаясь-
ты сеешь жизнь в разбитых снах!
Что же ты прячешь за стеною-
на что нацелен взгляд сквозной?
Кого видишь рядом с собою-
Зачем смеешься надо мной?
Зачем мечты мои шальные,
зачем ослеп я от тебя?
Проходят годы молодые-
они проходят не любя!…
для Юлии М.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960672
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2022
Коли живеш лише для себе,
насправді лиш існуєш ти.
Ніхто не думає про тебе,
навколо тиша самоти.
У голові думки сокральні,
усе чекаєш світлих днів.
А справжні дні такі безжальні,
вбивають рештки почуттів.
І ти сидиш, і ти питаєш:
чому, за що і знов чому?
Вже ніби так давно страждаєш,
але все байдуже Йому.
Усе, що є: любов і ніжність,
порядність, розум, доброта-
Це все така одноманітність,
ціна за це лиш самота.
Нехай один, нехай страждаю,
але живий ще поки я.
В вірші увесь свій сум вливаю
і вірю- прийде і моя!...
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
Зачем нам свет, смотрящий в небо,
когда мы ходим по земле?
Звездою стать на миг хоть мне бы,
чтоб ночью ближе быть к тебе!
Зачем нам паруса без ветра,
когда вода со всех сторон?
Мне бы стать островом бескрайним,
тебя манящим день за днём!
Мы люди узники желаний,
живем в плену очарований!
Зачем над нами в небе тучи,
когда дождя от них ведь нет?
Мне стать бы жаркою пустыней,
где б ты оставила свой след!
Зачем нам горы выше неба,
когда меж них так мал просвет?
Мне стать бы мраком непроглядным,
чтоб падал на него твой свет!
Мы люди узники желаний,
живем в плену очарований!
Зачем нам водопад из чувств-
ведь он печален и безмолвен?
И жизни в нем ни капли нет-
он выглядит как- будто сонный!
Зачем же пропасть между нами,
когда мостов давно уж нет?
Мне б птицей взвиться над землею,
чтоб лицезреть твой силуэт!
Мы люди узники желаний,
живем в плену очарований!
Зачем нам лес такой густой,
когда вся кровь внутри остыла?
Мне б стать трепещущей листвой,
чтоб ты меня все же любила!
Зачем все делать так бездушно,
когда коварства во мне нет?
И сердце грызть так равнодушно-
ты дай правдивый мне ответ?!
Мы люди узники желаний,
живем в плену очарований!
для Юлии М.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960578
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2022
Дуб старий стоїть серед степу
і гортає прожиті роки.
Сумував він в хвилини печалі
і радів у щасливії дні.
Не один коло нього проходив,
але кожного він пам’ята.
Хтось напитись давав йому воду,
а когось тут сховала земля.
З кожним він щиро вітався
і схиляв свою голову вниз.
І водночас величним лишався,
споглядаючи велетнем ввись.
Дуб пізнав і дощі, і засуху,
його вітер хитав мов дитя.
Роси вранці тривоги змивали,
і теплом зігрівала земля.
Солов’ї своїм співом будили,
і зірки закликали до сну.
Біля нього проходили люди,
мов гортаючи долю свою.
Він зберігав усе й донині,
але все зникло лиш за мить.
Його спиляли і згубили,
коріння вирвали з землі.
Але в повітрі навіть нині,
здіймаються його думки...
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
Любить не значит время тратить
и в спешке находить потом;
Любить не значит чувства встретить -
укрывшись под любви зонтом.
Любить не значит, что ты лучший
и худшим можешь ты не быть;
Любить не значит сразу крайний -
пожар в чужих сердцах тушить.
Любить не значит быть бессмертным
или ждать смерть на небесах;
Любить не значит быть пленённым -
мечту встречая в сладких снах.
Любить не значит ненавидеть
и что-то делать вопреки;
Любить не значит что-то видеть -
сжимая сгусточек в груди.
Любить не значит быть наивным
или просить что-то взамен;
Любить не значит быть коварным -
душу продав чертям ко всем.
Любить не значит быть счастливым
и улыбаться во весь рот;
Любить не значит быть брезгливым -
нос воротя от нечистот....
Любить не значит быть спокойным
и жить размеренно всегда;
Любить не значит быть несносным -
в тварь превращаясь иногда.
Любить не значит, что ты должен
или должны тебе вокруг;
Любить не значит ты уверен -
сомкнётся жизни завтра круг.
Любить не значит всё дано
или в карманах твоих ветер;
Любить не значит жить в кино -
среди гламурности и сплетен....
Любовь не значит ничего -
но мы не можем без неё;
Всем обстоятельствам назло -
в ней ищем отражение своё.....
07.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960311
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.09.2022
Барвами на небосхилі -
зранку постає нам схід.
І Дніпро хоч і не море,
стелить сонця водний слід.
Чарівний рожевий ранок,
звідусіль блищить роса.
Землю вкутав сивий покрив,
ну хіба це не краса?
Поступово вже видніє,
день володарем стає.
Сонце все сильніше гріє,
шум міський не дістає.
Чути, як дзвінкі струмочки -.
гомонять про щось своє.
Їх прозору, чисту воду -
ліс тваринам роздає.
Навіть дощ, негода в лісі -
з вітерцем уносять гнів.
Казку цю, щоб описати -
не достатньо жодних слів.
Крапельки води прозорі -
діамантами блищать.
На траві і на листочках -
вогниками мерехтять.
Над деревами веселка,
як місток за небокрай.
А по ній на колісниці,
поспішає день за край.
Ніби вечір в гості кличе -
вже зозуля щось кує.
День ховається під ковдру -
вечір тихо настає.
Між лиманами безшумно,
він крадеться наче звір.
Ну хіба скажіть розумно -
не помітити цей твір?
Сонце котиться за обрій,
догора червоний шар.
А по небу пливуть хмари,
що палають ніби жар.
Вечір вкотре поглинає,
ніч у чорному плащі.
Місяць сонечко міняє,
стежку стелить на воді.
Плащ розшитий зірочками -
різних розмірів і форм.
Що проносяться над нами -
спалахами знову й знов.
Пильно ніч перевіряє -
володіння всі свої.
Згодом і вона зникає,
як казковий сон Землі.
Вже видніє, сонце сходить -
воно виспалось за ніч.
Крапельки роси збирає -
наче сльози із облич.
Лиш у нас, тут в Україні -
може буть така краса.
У Славетній Батьківщині -
найспівочіша душа...
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Над травой среди вершин,
сквозь тень стремясь к глазури синей.
Парят эмоции, как дым,
в разброс спускаясь словно иней.
Пусть даже льдом от тебя веет,
на самом деле теплый он.
Когда прохладно он согреет,
растаяв поутру, как сон…
Твой образ в воздухе повис,
его не скрыть угрюмым тучам.
Вокруг гармония царит,
улыбкой разливаясь к звездам.
Пусть жар твой все испепеляет,
а мне прохладу он дает.
Пусть кто-то о другом мечтает,
но разве он меня поймет?
Пусть, как русалка в бездну манишь,
обратно отсекая путь.
Пусть даже с чувствами играешь,
в глазах готов я утонуть.
Твой образ в воздухе повис,
его не скрыть угрюмым тучам.
Вокруг гармония царит,
улыбкой разливаясь к звездам.
Даже во тьме ночной без света,
скрывая лунный след во мрак.
Я стану молча ждать ответа,
в надежде отыскать свой знак!
Пусть наполняя день прохладой,
усыпав ночь звездным ковром.
Ты станешь терпкою усладой,
томящей душу день за днем…
Твой образ в воздухе повис,
его не скрыть угрюмым тучам.
Вокруг гармония царит,
улыбкой разливаясь к звездам.
для Юлии М.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960200
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2022
Кам’янистий берег моря,
а попереду блакить.
Видно із балкона гору,
що чарує кожну мить.
Під Ведмежею спиною,
виглядають Адалари.
На одинці ти й природа -
що готує свої чари.
Краєвид милує око,
скелі стеляться з води.
Ну хіба це не жорстоко-
не навідатись сюди?
Ось дорога серпантином,
на Ай-Петрі нас веде.
Гори вкриті наче димом,
більш нема таких ніде.
З шумом, між каньйоном,
протіка вузька ріка.
І здається, ніби з часом,
смуток унесе вода.
Десь у скелях причаїлась,
ванна молодості тут.
І блакить ніби розлилась,
в найвіддаленіший кут.
Поринаєш наче взимку,
а вода немов кришталь.
Очі бачать сизу димку -
Крим природна пектораль.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Когда жизнь вроде нити
струною звенит-
Весь Мир кажется мрачным,
а смерть словно магнит…
Туман не властен над сознаньем,
а смерть удел слабых людей.
Кто думает над мирозданьем,
как-будто свой среди теней...
Наивный романтик –
сквозь бури и шквал:
Между строк понимает-
вот то, что искал…
Зачем жизнь так сложно
на холсте рисовать?
Ведь обьять невозможно -
можно только мечтать!
Кто собрался в путь долгий
с рюкзаком на легке.
Пусть готовится к битве
меж людей в пустоте!
Наивный романтик –
сквозь бури и шквал:
Между строк понимает-
вот то, что искал…
Пусть ничто не пугает:
ни дожди, ни ветра.
Каждый вскоре узнает,
что готовит судьба!
Третий глаз открывая,
нам не зря Бог дает!
Ведь по жизни страдая,
кто искал тот найдет…
Наивный романтик –
сквозь бури и шквал:
Между строк понимает-
вот то, что искал…
Воды гладь голубая,
неба в зеркале взгляд.
И деревья свисая,
над ней тихо стоят...
Солнца диск раскаленный,
прячется в никуда.
И закат, словно сонный,
тихо шепчет- мечтта!
Наивный романтик –
сквозь бури и шквал:
Между строк понимает-
вот то, что искал…
Все скрывая вуалью,
опускается мгла.
И по небу ступая,
звезды сыплет она.
Или вверх, или вниз,
выбор каждому дан.
Глупо лишь сожалеть-
не прожив свой роман…
Наивный романтик –
сквозь бури и шквал:
Между строк понимает-
вот то, что искал…
для Юлии М.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960122
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.09.2022
Поховайте по простому, як людину вільну:
від свого і від чужого, до творчості схильну.
Щоб дерева тріпотіли прямо наді мною,
люди щоб не оминали згадкою земною.
Щоб казковими ночами птахи щебетали,
слова чесно щоб про мене переповідали.
Всі знайомі, рідні, друзі- найдорощі люди,
щоб відлуння їх летіло між зірок усюди.
Нехай кожен своє скаже, головне щоб правду -
бо важливо чи завершив ти життєву справу...
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Пусть осень и зима вокруг,
погода чувства отражает.
Все уже замыкаясь круг,
судьба в игру свою играет.
За окнами цветет листва,
зеленым цветом все укрыла.
А в сердце нежность и тепло,
мечты, которые свершились.
Не говори не нужно слов,
за нас прошепчет все любовь.
Время не властно над людьми,
когда их помыслы серьезны.
К себе магнитом манишь ты,
и отрываясь гаснут звезды.
Дорога бросив вызов свой,
влечет безумно в неизвестность.
А завтра день рожденья твой,
он жизнь наполнит новым смыслом.
Не говори не нужно слов,
за нас прошепчет все любовь.
Стал воздух раскален вокруг
и трудно от жары вздохнуть.
Любовь спустилась тихо вдруг
и чувства завлекают в путь…
для Юлии М.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960076
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2022
Бувають дні, коли сумуєш,
коли природи мову чуєш.
Вона багата, надзвичайна,
вона не пізнана мов тайна.
І ось ти у її полоні,
на її золотому лоні.
Ти хочеш спокій тут знайти-
бажаєш тиши, самоти.
І от збуваються бажання,
і ти один-лише кохання.
Твої думки усі про нього,
природа не змогла нічого.
Навколо грає дід Дніпро,
яскраве сонце б’є його.
А він собі біжить тихенько,
на нього вітер дме легенько.
І навкруги, як у раю-
безмежні острови в гаю.
Дерева листям ніби грають,
нам солов’ї пісні співають.
Тут благодать для вух, очей,
тут зігріва тепло ночей.
Тут те, чого нам не збагнути-
не всі спроможні тишу чути.
У пошуках своєї долі,
серед пейзажів прагнеш волі.
Безжальні люди, як тирани-
оновлюють природні рані.
Вона вже майже нежива-
згадаймо, а яка була?
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Розлогий степ, навколо воля,
славетна Січ- це його доля.
Б’є копитом кінь вороний,
на ньому верхи козак молодий.
Як дуб могутній, як вітер швидкий,
душа мов криниця, а сам то який?
Мандрує краєм, пісні співає,
жодного лиха не оминає.
Має гарну вроду та веселу вдачу,
шаблю має гостру, розум на додачу.
Вуса, що аж вьються, оселедець довгий,
поважає правду і закон церковний.
Боронить державу, робить добре діло,
щоб за Україну серце не боліло.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Жила була собі родина,
із трьох осіб вона складалась.
Син, батько та його дружина,
жінка народжувать збиралась.
Вони житла в Києві не мали,
були маєтки у ординському Криму.
Тому квартиру винаймали,
та з’їхати прийшлось не зна чому….
Сім’я, що проживала по сусідству,
їх пожаліла - поселивши, як людей.
Ціну смішну обговорили,
та прихистили тих іще свиней…
Від самого початку домовлялись,
що житимуть у двох із трьох кімнат.
Ходити на балкон лише збирались,
речей не стосувалось це ніяк….
Покришки розмістили у кімнаті,
яку обговорили не займать.
На ліжко наче бидло їх поклали,
ну як скажіть таких не матюкать….
Не дивлячись на поступки з оренди,
квартирні попросили платежі.
Фірмові речі носячи та бренди,
за дві кімнати рахувать вони….
Зняли турнік без дозволу з кімнати,
перенесли його куди схотілось.
Двері вхідні подужали зламати,
вікно на кухні ще й у них розбилось…
Дитина у мистецтві тренувалась,
обмалювала все куди дістала….
Шпалер в квартирі не зосталось –
до малювання хист малеча мала….
Поплавили від бойлера розетку -
бо мозок підгорав у них в сім’ї.
Стілець пропалений лишили,
коли нарешті з’їхали вони.
Під Новий Рік, як злодії останні,
квартиру полишили крадькома.
З собою чайник прихопили,
бо совісті в таких персон нема.
Спочатку дріт на чайнику порвали,
з’єднали, ізострічку намотали.
А потім виселяючись забрали,
дрібні злодюжки - просто вкрали….
Останній місяць не сплатили,
оренду й комунальні платежі.
До того років три вони пожили,
порядні квартиранти не такі….
Простий з усього висновок скажу -
пильність не дайте вам приспати.
Не втрапити в халепу, щоб таку -
женіть ви «квартирантів» з хати.
Написано 100% з реальних подій та персонажів....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Что есть мечты в бездушном Мире-
когда в нём каждый за себя?
Толи мы вправду так наивны-
иллюзии безсмысленно плодя?
Что есть мечты, вы мне скажите-
на сердце руку приложив?
Дорогу к ним вы укажите-
все карты на стол разложив!
Мечта путеводитель в жизни-
любовница или жена…
Мечты у каждого свои-
и путь чужой вам не поможет.
Даже, когда она одна-
двух отражений быть не может!
Всем нужно проложить свою-
дорогу длинную во мраке.
Сражаться за мечты в бою-
идти куда ведут вас знаки...
Мечта путеводитель в жизни-
любовница или жена…
С мечтой не стоит бить горшки-
и выставлять её за двери.
Ведь всё решаем только мы-
включая свет в конце тоннеля!
Мечты, что это, где их отыскать-
возможно ли вообще найти?
Ещё сложнее бестий нам поймать -
но знаю точно, с ними по пути!...
Мечта путеводитель в жизни-
любовница или жена…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959674
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2022
Вже сам давно не розумію-
чи матиму колись надію?
Я вірю в щастя, вірю в долю,
я вірю в краще, вірю в волю.
Її люблю-та безнадійно,
невже таким буду постійно?
З цим жити далі я не можу-
собі притулку не знаходжу.
Якби пораду десь знайти-
та хто може допомогти?
Я не такий, як інші-знаю,
нічого навіть не благаю.
Лиш одного, щоб це пройшло,
в тумані зникло, упливло.
Та все незмінне, як колись,
а я здіймаю мрії ввись:
Такі чужі-мені не рідні,
хоча безцінні і потрібні.
Краще було б її не знати,
без неї тихо сумувати.
Вона так близько, як ніколи,
але переді мною гори.
Високі і прозорі скелі,
позаду рай-я знов в пустелі.
У краще навіть сам не вірю,
щоразу хтось уб’є надію.
Яку, на що-цікаво знати,
невже все мусить так тривати?
Я сам собі не дам поради,
навіщо і чого заради?
Мов звір, що загнаний за грати,
невже все мусить так тривати?
Я думаю, що все минеться,
а навкруги вже смерть сміється.
Навколо те чого не видно,
спасіння вигляда огидно.
Воно сміється і глузує,
любов красу за щось дарує.
Вона і поруч і далеко,
вона зворушлива лелеко.
Вона гармонія природи,
бурхливі і прозорі води.
Чи гарна пара їй хвороба,
не звір, ні птах-людська подоба?
Не знаю я чи розумієш,
мене теплом ти не зігрієш.
Ти знайдеш щастя, я в це вірю,
свою безмежну, світлу мрію.
Залиш хоч намір буть зі мною,
дороги різні в нас з тобою.
Невже потрібен я тобі,
подумай добре-так чи ні?
Мабуть ти прикро помилялась,
якщо хоч трішки закохалась.
Не той я, хто тобі потрібен,
давно вже сам собі огиден.
Можливо навіть кимось стану,
та проти долі не постану.
Коли кохаєш безнадійно,
коли соромишся постійно.
Себе самого, своїх дій-
навіщо мати купу мрій?
Чотири роки існувати,
життя своє, людей псувати.
Не хочу я так далі жити,
не можу я тебе любити.
Це все лиш сон, омана, мука,
людські надії і розлука.
Я маю те, що заробив,
а Він життя моє розбив.
Чомусь нарешті пощастило,
з’явилось сонце, що зігріло.
Чому ж я говорю бездумно,
чому мені так прикро, сумно?
Не знаю і не розумію,
за що отримав я надію?
Одну отримав, інша зникла,
а ти у душу мов проникла.
Невже любов така безжальна,
чи може ти така звичайна?
Стою над гаєм - прислухаюсь,
мовчать дерева, я вагаюсь.
Чи стане легше, чи змінюсь,
чи може долі підкорюсь?
Та ні-я знаю ти чарівна,
ти і принцеса і царівна.
Володарка вогню й води,
все найдорожче тільки ти.
Сонце й вітер підкорила,
та тільки долю не змінила.
Але здолаєш-час ще є,
вона краси не розіб’є.
Ти будеш квітнути мов сад,
неначе щастя водоспад.
Для мене легше сумувати,
ніж знати, мріяти, кохати.
Скажи навіщо ти так близько,
як птах, шо пролітає низько?
Лиш тільки руки простягнути
і можна щастя мить відчути.
Лише про тебе мрії-знай,
поруч з тобою був би рай.
Для мене він на самоті,
давно нестерпні стали дні.
Для мене ти – зв’язок з майбутнім,
омріяним і незабутнім.
Хоча думки до тебе линуть,
на це ніхто невзмозі вплинуть.
Тому я житиму, як жив,
а ти окраса хмурих днів...
для Г.І.С.
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Сквозь рёв безумный понимаешь-
насколько слаб ты на Земле.
Коршуном в небо устремляясь -
отдав себя во власть судьбе!
Шасси с землёю расставаясь-
вальяжно прячется внутри.
И нас уже совсем не держат-
ниточки взлётной огоньки.
О крылья воздух разбиваясь-
бессильно в стороне звенит.
Внизу все хлопоты и скука-
житейских будней суета.
С людьми любимыми разлука-
возможно даже и мечта.
Да нет, она не там уж вовсе-
ей место здесь, средь облаков.
Из рук неловких ускользая-
громко смеётся с дураков.
О крылья воздух разбиваясь-
бессильно в стороне звенит.
Тех, кто не смог её пощупать-
увидеть, даже хоть мельком.
Парит она в небесной дымке-
бормочет тихо- о своём…
А за стеклом, уж мгла ночная-
не видно серых, хрупких туч.
И ночь спокойная такая-
бросает лунный желтый луч.
О крылья воздух разбиваясь-
бессильно в стороне звенит.
И вдруг меняясь, в миг какой-то-
обрушившись воды ручьём.
На небе буря разыгралась-
играя с крохотным огнём.
Его бросает, словно шарик-
трясёт, вот-вот в последний раз.
А он летит, сопротивляясь-
не пробил тот зловещий час.
Всё стихло, звёзды замелькали-
невидимо над головой.
А снизу мелкими огнями-
нас манят искры городов.
О крылья воздух разбиваясь-
бессильно в стороне звенит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959659
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2022
Ні ти, ні я, не знаєм суті-
вона у глибині віків;
кожен живе в духовній скруті,
очікуючи світлих днів.
Все більше скрута-гасне світло,
але до суті кожен йде;
своєю стежкою важкою-
ніби стороннє щось веде.
Але не страшно заблукати-
і суті так і не знайти;
страшніше себе вгамувати,
коли не те зовсім знайти...
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Как тяжело не соблазниться,
дьяволу душу не продав.
Любви в замен, что только снится,
её секрет не разгадав.
Она пленила даже вздохи-
теперь они мне не нужны.
А те её жалкие крохи-
во флирте были отданы.
Но почему же так жестока,
нет неужели жизни в ней?
Зачем всю правду не сказала,
промучав столько жутких дней?
И промолчав не понимая,
что кто-то ведь на волоске.
Лишь сердце в клочья разрывая,
смеётся вопреки судьбе.
Как тяжело быть человечным,
когда вот так себя ведут.
Наверно проще быть ей встречным,
которого в объятья ждут.
Для М. Юлии
12.03.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959548
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2022
У прірву зверху я вдивляюсь,
без сподівань, все ж сподіваюсь.
Ти знов безглуздо довела,
що ти завжди була права.
Я був "німий"-таким лишився,
з долею начеб-то змирився.
Який в житті я вибір мав,
коли так прикро покохав?
Шкільне б життя хоч рік лишило?
давно вже зникло, відлетіло.
У неба синю далечінь,
мені лишилась тільки тінь.
Того у чому бачив зміст,
а ось новий зім’ятий лист.
Папір все стерпить- навіть те,
що надто для людей сумне.
Невже таким завжди я буду,
невже тебе я не забуду?
В ті хвилини, дні, що лишились,
я мріятиму, щоб оселились:
Найкращі спогади в мені,
щоб ти з’являлась увісні.
Проблем у мене забагато,
та не псуватиму цим свято.
Твоє яскраве, чарівне,
хоча для мене і сумне.
Хіба любов до неї зріла?
вона ж Вкраїну не любила.
Хіба любов до неї губить,
хіба насправді вона любить?
Цей Світ лишають найдорощі,
спогадами укриті рощі.
Та я тобі лиш побажаю-
в житті побути серед раю:
Води морів і океанів,
садів і пахощів дурманів.
Я знаю в чому завинив-
свій час Господь мені відвів.
Коли зустрів то ще не знав,
а розлучився сумував.
Нам знову довелось зустрітись,
аби назавжди розлучитись.
Куди тепер я не вдивляюсь-
з тобою всюди зустрічаюсь.
Нічого не робив я гірше-
поміж рядків пишучи вірші.
Не знаю чи чомусь навчусь-
назавжди з почуттям лишусь.
Воно горітиме в мені,
як полум’я у дні скрутні.
Чому все так- я розумію,
але плекатиму надію.
Чому спитаєш- я не знаю,
мабуть по справжньому кохаю!
Любов вбиває, чи не так?
але в усьому треба знак.
Його не має, то ж чекаю,
але смак правди, я вже знаю.
Все, що робив- усе з любов’ю,
вона пульсує разом з кров’ю.
Все трапилось не так, як мріяв,
а час думки сумні навіяв.
На серці радість і журба-
та все ж минуле не шкода.
Я дякую, що все так сталось,
життя твоє не зіпсувалось.
Мій сум, безвихідну журбу,
замінять солов’ї в гаю.
У тім гаю води блакить,
що змиє кожну сіру мить.
Лиш той насправді вмів любити,
хто не для себе прагнув жити.
Простого щастя не буває-
про це напевне кожен знає.
За все, що поруч- разом зі мною,
я не платитиму тобою!
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Десять років промайнуло,
серце з тугою зітхнуло.
Відцвіли яскраві дні,
розквітли квіти весняні.
Дороги різні нас чекають,
а роки спогади лишають.
для Л.О.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Зустрілись якось двоє друзів –
життя добряче потріпало.
А щоб вони не сумували –
шалені зміни їм послало….
Сиділи, як завжди в дворі,
на лавці пиво попивали.
А для солідності вони:
щоб не з горла - взяли бокали.
Червоні пики їх пропиті,
очима тупились в підлогу.
Носи синючі та розбиті –
додому нюхали дорогу….
Один освіту гарну мав,
безмежні подавав надії.
Ще й дисертацію писав –
були життєві плани й мрії….
Робота гарна та дівчина,
впіймав удачу він за хвіст.
Яхти не мав, була машина
та трішки був авантюрист.
Другий у школі розважався,
ледь 9 класів закінчив.
Плював у стелю й матюкався
та в ПТУ все ж поступив.
Не з тими друзями водився,
горілку пив, по бабам шлявся.
На дні життя він опинився –
накласти руки вже збирався….
На перше квітня персонажам –
звалився жартома презент.
Залишив хтось на їхній лавці-
вночі із баксами конверт….
Швиденько другий "митекнув"
та «геніальний» видав план:
В обмінник першого смикнув….
сказавши - тихо ти, болван….
Спочатку гроші обміняли,
потім за планом у бутік…
Костюми там собі придбали,
взуттям довершили той шик.
Зняли собі дорогу тачку,
замовили ескорт з дівчат.
Лишили грошиків заначку,
та привели себе у лад.
І щойно вийшовши з салону,
там де наводили красу.
Поважно сіли у машину,
пустивши радості сльозу.
Заїхали дівиць забрали,
надалі все за планом йшло…
У казино попрямували,
хотілось дуже та пекло….
Фортуну спробувати власну,
зірвати куш на все життя….
Долю полишити нещасну –
довести справи до пуття….
Зайшли до казино як Боги,
блищить рулетка, як магніт…
Дівчата гарні, довгі ноги.
адреналін, як динаміт….
Усе за планом, все чудово,
новеньким вкотре вже везе.
І цифри крутяться драйвово….
яхта із мрій до них пливе….
Аж тут зірвався врешті перший,
кричить сміливо на весь зал:
Ми на зеро усе поставим:
ти надто довго керував….
Другий спочатку здивувався,
бо думав - він той править бал.
В обійми долі все ж піддався,
бо перший розум більше мав…
За мить рулетка закрутилась,
упевненість змінила страх.
Нарешті кулька зупинилась –
стемніло у обох в очах….
Гроші в зеро перетворились,
десь дам, як протягом знесло…
Раптово казка припинилась –
другий спитав: що це було?!
А перший мовив через зуби,
з тобою двічі ми знайшли.
Пробач мені, що сумнівався –
ті гроші нашими були….
Мораль до прикрості проста -
знайдеш із дурнем пів мішка.
З розумним втратиш ти сповна -
різниці справді, жодної нема.
Коли зустрілись оті двоє,
розумний був, та був дурний.
А бовдури - вони обоє,
як не крути – досвід сумний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Чому мушу вагатись?
в собі не розібратись.
Два дні, що важать цілий рік,
хоча здається надто звик.
Події все перевертають,
думки безглузді навівають.
Раніше думав так, тепер інакше-
думки новітні - певно краще.
Хоча давно не розумію-
навіщо віднайшов надію?
Якби без лиха обійшлось?
але інакше повелось.
Серед оточення я мрію,
мабуть занадто серце грію!
Воно згорить неначе в пеклі,
а сни яскраві, навіть теплі.
Роки летять, як в небі птах,
їх вже не втримаєш в руках.
Лунає спів життя гучний,
як журавлиний - теж сумний.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Дуже важко сподіватись без надій,
надто легко опинитись серед мрій.
І час спливав, потроху вогник тлів,
тернистий шлях - Господь мені відвів.
Та я хотів не знаю й сам чого?
мабуть любові, трішечки свого:
Ніби малого та безцінного,
свого кохання - божевільного.
Хотів лиш щастя, ніжності краплину,
щоб бути, як усі хоч на хвилину.
Хто втішить душу, хто її розрадить?
напевне сам - бо інших це не вабить.
Та все це знаю, навіть розумію,
наївно мрію віднайти надію.
Коли любов прийде не знаю-
невже весь час не там шукаю?
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Що у душі і що назовні?
вже терези печалі повні.
Вона камінням тягне вниз,
роками ідол серце гриз:
Шматав і рвав, бентежив мрії,
зубами розгризав надії.
Хто розумний-все ж дурний,
хто не рідний-тільки твій.
Під небом- де світло немає простору,
хіба самотужки здолає хтось гору?
Аби вдихнути аромат,
коли життя мов водоспад:
Із шумом пролітає -
кожен замало знає.
Чого чекати, що робити,
для чого кров безглуздо лити?
Таких розумних у Світі багато,
більшість собі лише створює свято.
Завжди суддею легше бути,
ніж вироки Його збагнути.
Нехай з небес натхнення зійде,
нехай в оселю кожну ввійде.
Нехай пробудиться від сну-
усе, що спало у диму.
В безглуздя вогнищі, у пеклі,
невже дощі бувають теплі?
Вони завжди були із сліз,
а дикий янгол серце згриз.
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
Когда-то было очень модно-
из дерева строить суда.
Величественно и так гордо-
что осаждали города.
Вдаль пушки чёрные смотрели-
готовясь натиск отразить.
На мачтах паруса висели-
лишь ожидая дней своих.
Их мощь и скорость безупречны-
они для моря рождены.
И мачты гнулись под ветрами-
и волны бились о корму.
Впивались в борт они крюками-
сражая всех в ручном бою.
Качаясь на воде при штиле-
дремая под дневной жарой.
Они в путь дальний уходили-
ведомые чужой землей.
Их мощь и скорость безупречны-
они для моря рождены.
И флаги чёрные с костями-
не раз потрёпаны в боях.
И пушки громко хохотали-
в миг наводя могучий страх.
И ночи тихие под небом-
где звёзды, словно на ковре.
Дорожки лунной отраженье-
ум и безумство наравне.
Их мощь и скорость безупречны-
они для моря рождены.
Штурмуя стены безотказно-
фортов, что выше облаков.
Рискуя жизнью, постоянно-
в кровавом пекле, средь врагов.
В тавернах время убивая-
за кружкой рому не одной.
Жизнь авантюрно прожигая-
но миг не тратя на покой…
Их мощь и скорость безупречны-
они для моря рождены.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958804
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2022
Серце на ключ давно закрите,
п'янким коханням оповите.
Та досить- вже набрид собі,
чому зустрілась ти мені?
Крім тебе є краса безмежна,
така ж зворушлива, бентежна.
Бо Київ- місто старовинне,
як ти привітне, трохи дивне.
Його собори і дзвіниці,
його будівлі і крамниці.
Його вали та узбережжя,
і хвиль Дніпра лихе безмежжя.
Всі історичні пам’ятки,
неначе сплетені в вінки.
Навколо нас найкращі квіти,
дерева простирають віти.
Поділ до себе тихо вабить,
Хрещатик душу всім розрадить.
Зелений рай тут на Землі,
він виріс на руїнах, тлі:
Монголи нищили, татари,
були князів місцевих чвари.
Та все стерпів могутній Київ,
історію для нас створив.
Вночі вогнями погляд гріє,
а вдень життя, як вогник тліє.
Всі заклопотані, в роботі,
немає місця тут скорботі.
Верхів’я золоті святинь,
на вулицях лишають тінь.
Андріївським життя тече,
величних круч міцне плече.
Ми звикли бачити це все,
тому нас Київ мов несе:
У світ будденості й думок,
а місто в ньому перший крок.
Каштанів диво першоцвіт-
про нього чув мабуть весь Світ.
Та все ж це місто, не людина,
десь ходить друга половина.
Я Київ, як Батька Поважаю-
Його Люблю, Тебе Кохаю!
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Вновь задавал те же вопросы-
снова не получив ответ.
Как на холсте на небе грёзы-
мне чертят чей-то силуэт.
Как день осенний и холодный-
вся жизнь моя в плену дождя.
И взгляд тяжёлый и безмолвный-
вслед смотрит всё ещё любя.
Листопад моей жизни-
пролетел сквозь года.
И тропинкою узкой-
он завёл в никуда.
И снова день, снова дорога-
осень идёт смиренно по пятам.
И грусть стоит вновь у порога,
как тень крадётся - тут и там.
Лишь хочется, чтоб в жизни свет-
включался сам, когда он нужен.
И каждый дал простой ответ-
наш разум так ли равнодушен?
К тому, что сплошь, вокруг, внутри-
ведь есть финал любой загадки.
Глаза раскрыв ты лишь взгляни-
ведь это жизнь играет в прятки....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958781
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2022
На рідній неньці Україні,
під Києвом, наче в домовині:
З’явилась зона, що забута,
вона життя ніби позбута.
Скільки людей безглуздо вбито,
скільки навколо сліз розлито?
Ніби привид, в тій зоні природа,
зіпсовані долі, енергія роду.
Хіба того варті брудні кіловати?
задовго до вибуху - мусили знати.
Невже живемо лиш сьогоднішнім днем,
що стане нащадкам, що їм донесем?
Якщо лиш руїни, Чорнобильський жах-
для чого тоді кольори в олівцях?
Вже пізно-це лихо назад не повернем,
але може в Світі десь інше відвернем?
Природа гине і без нас:
тварини відживають час;
Рослини вже нас не рятують,
а люди просто констатують:
Хіба це лихо, хіба жах?
не все ще перетерли в прах;
Вистачить нам, нашим нащадкам-
вони руїни лишать спадком.
Все так чудово-живемо,
хіба потрібне нам воно:
Чиєсь життя, чиєсь майбутнє,
хіба безглуздя незабутнє?
Віджив своє і геть пішов,
забув помилки: знову й знов…
Ти можеш скоїти чимало,
лише б на всіх нам вистачало!
Та годі- час вже схаменутись,
лицем до лиха повернутись.
І все зробити на майбутнє,
щоб воно стало незабутнє!
На помилках потрібно вчитись,
адже від них нам ніде дітись!
Якщо жили без голови-
нехай не житимуть вони?
Так само, як жили до них?
треба лишити дурість, гріх!
Бо найцінніше це життя-
доки є час для каяття!…
26 квітня 1986 року- чорна дата в історії України і Світу.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Куда ведет дорога жизни
и где нам правду отыскать?
Сколько в пути нас потерялось-
пытаясь совесть не продать?
Продавшим совесть - жить в "раю",
что создан на чужих могилах!
Им "колыбельную" споём,
сыграв её на своих жилах!
Не бейте поклоны, не гните спины-
плечом вышибайте кирпич со стены!
Когда настанет суд творца-
Он с каждого делами спросит.
Богатый станет, как овца-
и нищего помочь попросит!
Хоромы будут не нужны-
машиной смерть ведь не обгонишь?!
Когда пробьют судьбы часы-
о счете в банке разве вспомнишь?!
Не бейте поклоны, не гните спины-
плечом вышибайте кирпич со стены!
Или о тех, кого купил,
чтобы развлечь себя от скуки?
Рулетке, что шутя крутил-
беспечно потирая руки!
Когда взглянув на путь свой вниз-
поймешь, что не было в нём смысла!
А превращая в явь каприз-
жизнь тонкой нитью в ад повисла!...
Не бейте поклоны, не гните спины-
плечом вышибайте кирпич со стены!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958670
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2022
Рідне слово, рідна мова-
линуть піснею навколо.
Мова – це твоя криниця,
слово- це її водиця.
Лиш наллєш собі її -
зцілює рани на душі.
Мову не вмієш шанувати,
не зможеш жити і кохати.
За гратами мов соловей -
на волі лиш серед людей.
У темряві, як вогник сяє,
людей бездушних зігріває.
Як діамант багатогранна,
мова то є найбільша тайна.
Немов пшениця золота,
зростає мова не зпроста:
З людських зусиль, важкої праці-
щодня народжується вранці.
Рідна мова- перлина і диво,
її забути - неможливо!!!
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Сквозь стекла только виден отблеск-
асфальта серого волны.
И в свете фар проносятся деревья-
как будто огражденье для судьбы!
Вот поворот, а рядом снова-
их словно выстроили в ряд.
Не говоря в ответ ни слова-
ты продолжаешь их каскад!
Педаль нажата до упора-
в руках ты держишь жизни нить…
Один, другой, со счету сбился-
но что-то в даль тебя влечёт.
Даже, когда ты утомился-
опыт тебя не подведет!
Опережая солнце утром-
ты обгоняешь ветер сонный.
И ощущение как будто-
весь Мир вокруг, он невесомый!
Педаль нажата до упора-
в руках ты держишь жизни нить…
Вот спуск, подъёмчик затяжной-
и километры за спиною.
Тебе ведь это не впервой-
вести борьбу с самим собою!
Обочина, обрыв и бездна-
небрежный поворот руля.
Резины свист неимоверный-
но в этом скрыта жизнь твоя.
Педаль нажата до упора-
в руках ты держишь жизни нить…
И стрелка на полу лежит-
вот на обгон идешь ты смело.
А время всё ж быстрей бежит-
и ездит более умело!
Ведь шанс то у тебя один-
и с ним не очень поиграешь.
А шутки очень плохи с ним-
как жаль, что им не управляешь!
Педаль нажата до упора-
в руках ты держишь жизни нить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958562
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2022
Хай лине щастя піснею гучною,
воно хай буде завжди із тобою.
Десь поруч стане мандрувати-
той, що розвіє сумніви крилаті.
В бурхливу зливу скелею постане-
людина вірна, ніжна і кохана…
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
На что себя мы обрекаем-
когда пучина манит вглубь?
О чём же думаем, мечтаем-
без страха вовсе утонуть?
Да Мир наш вовсе не изведан-
и под водой секретов тьма.
Вопросов куча и ответов-
и чья-то даже здесь судьба.
А толща водная нас давит-
играя, словно, с пустотой…
В просторах теплых и холодных-
бывают лодки под волной.
В стихии иногда бездонной-
они находят свой покой.
Теплом нагретые до жара,
закованные в толстый лёд.
Средь пламени внутри пожара-
насильно замедляя ход.
А толща водная нас давит-
играя, словно, с пустотой…
Команда терпит перегрузки-
от массы той, что наверху.
Фарватеры бывают узки-
и мин пол сотни на версту.
И в полной тьме, не видя света-
от солнца, что над головой.
От руководства ждут ответа-
чтоб всплыть на миг лишь над водой.
А толща водная нас давит-
играя, словно, с пустотой…
Экипажу подводной лодки "Курск", затонувшей 12 августа 2000 года посвещается (по сути заживо погребённому режимом В.В. Путина), а также всем подводникам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958457
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2022
Пробач мені усі незгоди,
що пролились, як темні води.
Я справді мрію все змінити-
нажаль себе не зупинити.
Я винен в тому, що живу,
я винен в тому, що помру.
Та ти не плач і сліз не лий,
який не є- я тільки твій.
Пробач за грубість, за образи,
за всі мої безглузді фрази.
Тебе люблю, про тебе мрію;
настане час- колись зігрію.
Лиш не хвилюйся зникну я,
з твого безхмарного життя.
Зустрінеш сонечко яскраве-
журба, як білий сніг розстане.
Я ріс і жив, як бур’янець-
розлука ось всьому вінець.
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Ти знов пішла, а я лишився-
з своєю долею змирився.
Коли відчуєш я не знаю-
та всеодно тебе кохаю.
Людина вибір мати повинна,
якщо не має, хіба винна?
Ти зрозумієш, можливо, пізніше-
та буде пізно, нажаль не раніше.
Життя і смерті не шукай,
кохання також має край.
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Інколи буває так –
вірші пишуться так сяк…
В них немає змісту й рими –
це, як настрій у дівчини….
Вередує бо щось хоче –
щось собі під ніс бормоче….
Та сама того не віда –
щоб їй з їсти за обідом….
Щось про серпень, літо, воду –
вірш той наче про природу….
Осінь, станції, смартфон –
лиш у вірш не влазить слон….
Кісточка вишнева й та –
серед вірша проросла….
Але віршем, щоб назвати –
РимУ в текст треба додати…
А без неї – набір слів,
хоч би як хто не крутив…
Треба так вірші писати –
легко щоб було читати….
А коли в віршах є зміст –
автор певно має хист….
І нехай той текст тонічний,
від рядків довгих - токсичний….
Поки до кінця дійшов –
загубивсь початок знов…
Існують правила й канони –
та то все, як забобони….
На усі, якщо звертати,
час даремно витрачати…..
Теорія на допомогу –
як ліпити 5ту ногу….
Словник пояснень треба мати –
пояснення щоб розібрати.
Висновок простий з усього –
щоб читалось гарно слово.
Зміст у ньому має бути,
РимУ в вірш треба вдихнути.
(коментар до "Серпень був чи не був…" - автор: Єлена Дорофієвська)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Мы смотрим вперед-
но нас тянут назад;
Мы строим внутри-
ну а видим фасад!
Мы думаем все-
но решают за нас;
Мы можем любить-
но любовь не для нас!…
Когда горят в душе огни-
мы словно скалы сплочены!
Чтоб виртуальностью не быть -
должны реальностью мы жить!
И вот наше утро-
нам поздно вставать;
И мы видим лишь сны-
а нас манят поспать!
Но ведь мы знаем правду-
её видим сквозь ложь;
Нам плохо от жизни-
сходу не разберёшь!…
Когда горят в душе огни-
мы словно скалы сплочены!
Чтоб виртуальностью не быть -
должны реальностью мы жить!
И вот под ногами-
тончайшая нить;
Мы видим сегодня-
но завтра нам жить!
Мы бьемся о то-
чего нам не дано;
А вся наша жизнь-
как немое кино!…
Когда горят в душе огни-
мы словно скалы сплочены!
Чтоб виртуальностью не быть -
должны реальностью мы жить!
Мы все говорим-
не понятно о чём;
И словно молчим-
говоря не о том!
Мы выходим под дождь-
он смывает с нас грязь;
Нам становится легче-
но пачкает власть!…
Когда горят в душе огни-
мы словно скалы сплочены!
Чтоб виртуальностью не быть -
должны реальностью мы жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958267
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2022
Над водою ясні зорі килимом розлиті,
вітер віє і тріпочуть на деревах віти.
А під дубом, серед гаю, лежить козаченько,
думи його там, де хмари, там де дівчинонько.
А тим часом, коло річки, по воді ходили:
дівчата, у віночках, коноплі мочили.
Глянув, хижий козарлюга, в бік того видіння
і неначе опинився на дні сновидіння.
Серед тих дівчат стояла-струнка, чорноброва;
та, що душу охопила, серце розколола.
Та не довго хлопець марив і не довго мріяв,
дуже швидко сивий вітер ті думки розвіяв.
Згодом вийшло дівча заміж, іншого обрала-
та увечері до ранку за ним сумувала.
Не спитали в її серця власної стежини,
і журба в мить полонила, так і одружили.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Осень, листья пожелтели-
их ковер лежит вокруг.
А с нею мысли пролетели-
за мгновенье, просто вдруг…
Ветер тихо завывает-
треплет листья на плечах.
И деревья раздевает-
прям у всех нас на глазах.
Всё на улице застыло -
грусть вселяется в душе…
И шелест этот нам привычен -
хоть мы не поняли его.
И день, и год, вроде обычен -
лишь неизвестно для кого?
Холод становится сильнее-
дождик стучится к нам в окно.
С каждым часом словно злее-
и нет препятствий для него.
Всё на улице застыло -
грусть вселяется в душе…
Ведь мы же вовсе не готовы-
сменить тепло на хмурый день.
И лета жаркие оковы -
нас не пускают словно тень.
Но осень тихо лишь смеётся -
срывая листья на ветру.
А что ещё ей остается -
бросая золото во тьму?
Всё на улице застыло -
грусть вселяется в душе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958145
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2022
Навіщо сім років навчався,
навіщо з себе я знущався?
Оті три роки у ліцеї,
суцільні неприступні скелі.
І от останній рік прийшов,
в минуле повернувся знов.
Все, як колись через 3 роки -
розгублені життєві кроки....
Не дивно, адже поруч ти,
знімаєш із небес зірки.
Я вдячний вчителям усім,
за їхню тишу, їхній грім.
За ті знання, які дали,
хвилини, що допомогли:
На все інакше подивитись,
допомогли мені змінитись.
Не знаю я чи варто було?
все так раптово спалахнуло.
В душі каміння наче брила,
у серці жмутком кров застигла.
Не знаю, та мені здається,
що серце мов у клітці б ється.
Як скло, що падає зі столу,
розбились мрії випадково.
Неначе у страшну годину,
я прагнув зупинити зливу.
На землю впали поруч з нами,
душі прозорими сльозами:
Надія й віра, дві сестри,
що колись рідними були.
Ліцей мене навчив немало,
товарищів не бракувало.
Але чомусь простіше там,
де все колись розпочинав...
Якщо б я знав у чому винен,
чого робити не повинен?
Турбують лиш похмурі дні,
серце, як факел у вогні..
Палає наче смолоскип,
здається я по повній влип...
Я мав усе й не мав нічого,
бо мав майбутнє, віру в нього.
Чимало сил своїх доклав,
але не встиг і покохав.
Раніше ніж було потрібно,
тепер нічого вже не видно.
Ти засліпила розум, очі,
схопила дні, забрала ночі.
Я не лишив собі нічого,
лиш обрій - де життя дорога.
Я не хотів, щоб сумувала-
кохай того, кого обрала.
Я наче жив і не дожив,
неначе птах без крил злетів.
Моя присутність не даремна,
якась секретна та таємна.
Мабуть, щоб у лиху годину,
не зникла ти ні на хвилину.
Нехай твоя душа розквітне,
краса ніколи хай не зникне.
Ти заслуговуєш цю долю,
як птах у клітці свою волю.
Нехай шумить, тріпоче гай,
лиш мріяти не полишай.
Залиш мені мої страждання,
яке до біса там кохання?
Якщо журба зовсім дістане,
нехай хоч лід в серці розтане.
Якщо не любиш, не ображу,
все зрозумію, не зневажу.
Залиш мені води краплину,
бо спрага вб’є в лиху годину.
А не лишиш то зрозумію,
дихання друге я відкрию.
Якщо води для всіх не стане,
душа моя нехай постане.
Така собі сухезна брила-
невже хоч трохи не любила?
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
Княгиня Ольга, Мудрий Ярослав,
і Володимир- той, що був Великим.
За їх часів могутнім Київ постав
і перестав на картах буть безликим.
Як глибоко у душу залягли,
столиці гетьманські Батурин й Чигирин.
Козацький дух крізь роки донесли,
такий лиш український- він один.
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
Хмельницький- геній всіх часів,
що «перейшов» «глибокі» Жовті Води.
Силою волі мрію відродив-
про підписання мирної угоди.
Пилявська битва- стежка до мети:
«співавтори»: Латина, Перина і Дитина.
Здається й Бог хотів допомогти,
щоб вільна стала Україна.
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
Були і Зборов, і Збаражу осада,
могутнім поступом до волі йшов народ.
Та все спинила Берестецька зрада,
що стала вісником занепаду й незгод.
Ім’я Мазепи церква прокляла-
за «гріх» його в Полтавській битві.
А він культуру відродив сповна,
щоб повернулась совість у молитві.
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
Були в нас Сагайдачний, Наливайко,
гриміли Полуботок і Сірко.
І вороги тремтіли від свободи –
коли спускались чайки на Дніпро!
Останній гетьман нашої землі -
зробив чимало Скоропадський.
Нестримно йшов до заповітної мети-
нащадок воїнів козацький.
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
Вловили слабкість в доленосну мить,
Грушевський, Вінниченко і Петлюра.
Дали могутній Київ захопить,
і почалась радянська увертюра.
Під Крутами- де молодість згубили,
в нерівній боротьбі зі злом.
Юність прийшла на захист України-
спочивши тихим, вічним сном.
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
На берегах Дніпра й у Чорнім морі,
степах Херсонщини, серед гірських Карпат;
В Донецьку і на Заході у Львові-
свободи дух і кожен тобі брат!
В Одесі - гумору столиці,
на Хортиці- колисці козаків;
Лунає українська пісня -
так само, як Тарас колись хотів.
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
В Криму – де гори височіють,
в чернігівських лісах і болотах;
Красу свою тобі відкриють-
місця де був колись Чумацький Шлях.
У Миколаєві - де роблять кораблі,
спускаючи цих велетнів на воду;
У Києві- столиці Давньої Русі-
ти українець люблячий свободу!
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
У Харкові- де бронь кується справно,
вдихається життя в міцний метал.
В небо злітають «крила» України -
під оплесків гучних нестримний шквал.
Кобза- то голос етносу,
з неї тече струмок.
Тих сторінок історії,
що в думи склав народ.
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
Співучий Байда-Вишневецький -
й безсмертні подвиги його;
Страждання й муки за Вкраїну
та невідступність від свого.
Легендами овіяне ім’я -
невільниці, красуні Роксолани.
Дружиною султану стать змогла -
ламаючи османськії кайдани!
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
У нас єдина рідна мова -
хоч ми спілкуємось на двох;
Що мелодійна та чудова,
яку подарував нам Бог.
Були репресії і був голодомор,
був і Чорнобиль, і міста палили;
Але стерпів все це її народ-
сини і доньки України.
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
У нас свій одяг ще з давніх часів –
у вишиванці врода та могутність.
Запах борщу всю Землю облетів –
він москаля виказує присутність.
Не буде Нью СРСР-
хоч слід лишили ті роки;
москва - злочинець, мародер,
Ми Українці на Своїй Землі!
Вона Соборна і Єдина-
Ніким Нескорена і Неділима;
Велична і Славетна Батьківщина-
Безмежна Наша Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Серед степу вітер тане,
душа ще трохи і зів’яне.
А я замріяний блукаю,
десь мрії в темряві гукаю.
І вдень, і уночі міркую,
я бачу долю і сумую.
У небі безмежнім хмари мандрують,
і люди пташиного співу не чують.
Природа зникає, і морок приходить,
підступно щастя тінню ходить.
Та ось на горі заблищали хрести,
релігія мусить нам віру нести.
Коли ти далеко - я сам не в собі,
коли сидиш поруч - ще гірше мені.
Щоб правду в очі не казати,
мушу, як скарб - подалі заховати.
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
И свечка медленно сгорала -
во мраке непроглятной тьмы;
И жизнь не шутучно играла -
воруя день за днём взаймы...
Развеян пепел, всё в тумане,
и словно не было тех дней;
Секунды, вечность - всё в обмане,
себя, сознанья и людей...
Но будет утро, свет над мраком,
следы проникнут сквозь песок;
И тишину повергнув страхом -
надежда пустит корешок...
И дни, что в спешке продавали -
теперь пытаемся купить;
Всё то чего не замечали -
теперь пытаемся ценить...
То, что на солнце так играло -
и блеском затмевало взгляд;
Безцтветным камнем оказалось -
как сильнодействующий яд...
Под слоем пыли, шаром грязи -
сверкнула правда в темноте;
И исцелив похлеще мази -
она пришла ко мне во сне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957933
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2022
Держав на карті вистачало -
тільки машин в них бракувало.
Японські дорогі машини -
насправді ЕОМ і шини.
Зразки безглузді для туземців -
дива китайців і корейців.
Американські калимаги -
придатні тільки для розваги.
І споживають стільки нафти-
халяву явно упіймав ти?
Круті в Німеччині авто -
не робить більше так ніхто.
Найкращі в світі двигуни -
роблять на совість лиш вони.
Серед досягнень їх значних-
п’ять монстрів справді видатних.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Гомін лине відусюди,
егоїзм веде в нікуди.
Робити треба те, що мусиш,
тоді лиш серце ти зворушиш.
Потрібно жити з добротою,
щоб зло не скоїти рукою.
Слухай більше, краще буде,
і тебе доля не забуде.
Завжди суддею легше бути,
ніж вироки Його збагнути.
Людина має право знати,
коли відчути й покохати.
Вона все ж механізм складний,
доволі дивний, не простий.
За нею треба доглядати,
як механізм її плекати.
Коли дрібниця вийде з ладу,
людина знатиме про владу.
Хто на горі, а хто в болоті,
хто тягне арію по ноті.
У кого інструмент в руках
і хто розвіює наш прах.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Зачем ты живёшь-
спроси себя об этом?
Чего от жизни ждёшь-
ты поделись секретом?
Зачем всё поглощаешь-
с названием еда?
Ведь тело получаешь-
лишь раз и навсегда!
Встань, вытри страх на лице,
взгляни в глаза- скажи правду себе.
Зачем скрываешь душу-
не думая о ней;
Безмолвно растворяясь-
среди чужих теней?
Зачем строишь хоромы-
стремясь под облака;
Отгородившись камнем-
на многие века?
Встань, вытри страх на лице,
взгляни в глаза- скажи правду себе.
Зачем ты платишь деньги-
за скорости предел;
Не хочешь доказать ли-
что смерть сильных удел?
Зачем нужны богини
бездонные глаза;
Где камень вместо сердца-
отсутствует душа?
Встань, вытри страх на лице,
взгляни в глаза- скажи правду себе.
Зачем в плену у власти,
и что она даёт?
Не думаю, что счастье,
кто так считает- врёт!
Зачем живёшь, как стадо-
толпой, всё по часам?
Быть уникальным надо-
на зависть всем врагам
Встань, вытри страх на лице,
взгляни в глаза- скажи правду себе.
Зачем скажи ты дышишь-
«сквозь раны на груди»?
Ведь всё равно не слышишь-
ритм сердца изнутри.…
Встань, вытри страх на лице,
взгляни в глаза- скажи правду себе.
15.06.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957657
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2022
Під білою ковдрою все спочиває:
сніг блищить і сонце відбиває.
Виходиш вранці-тихо довкола,
мороз, на вулиці зовсім нікого.
Але ось нарешті розстали сніги,
весна поспішає в оселі ввійти.
Вона все зігріє, усе розцвіте,
весна людям радість і щастя несе.
Та вже промайнула, літо прийшло-
і спеку з собою до нас принесло.
Усе навколо, цвіте і зеленіє-
краса безмежна погляд гріє.
Але за літом осінь мандрує-
дощ і вітер, стихія вирує.
Зриває листя кольорове,
сплітає марево зимове. (готує полотно зимове.)
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
С каждым годом ты мудрее,
опыт жизни собирая;
Мечты становятся смелее,
цветами радуги играя.
Пусть будет красок жизнь полна,
здоровье, счастье станут эхом;
Испита чаша - вся до дна,
наполнив воздух звонким смехом.
Всегда собою оставайся,
ведь ты прекрасный человек;
Почаще жизни улыбайся,
чтоб Искра нам дарила свет.
То, что тебе дано от Бога,
поверь ценней ничего нет;
Видеть насквОзь - это неплохо,
оставив в жизни длинный след.
Из тех, кому ты помогала,
вопреки логике, себе;
Огонь до капли оддавала,
не доверяя всё судьбе.
Миру нужны такие люди,
они не даром рождены;
Им не дано обычных судеб,
они им просто не нужны.
Живи любя, весёлой будь,
пусть грусть обходит и ненастья;
Чтоб пройденный тобою путь,
был полон радости и счастья!
Для Елены Коваль (Искры)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957627
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2022
Футбол така спортивна гра -
у ньому винятків нема.
Якщо ти вийшов - треба грати,
не бігати і не стояти.
Футбол- це гра доволі дивна,
не особиста, колективна.
На полі над усе коректність,
суддя карає за відвертість.
Навряд чи, сам ти створиш диво -
лише в команді справжня сила.
Тактичні дії - теж важливі,
тренери - люди особливі.
Порушення чимало варті -
адже здоров’я тут на карті.
І от ти граєш, радість приносиш,
уболівальникам нерви лоскочеш.
Але вінцем всієї гри -
завжди залишаться, голи.
1997-1998.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Я всё делал для России
как живёшь ты посмотри:
Вы держитесь, денег нету –
ну так лучше впереди.
Бездорожье и грязюка –
вон у укров чё гляди….
Правил Хам себе страною -
чем не угодил скажи?
Грабил прям как я безбожно
и народ держал во лжи….
А дворец его из сказок –
сплошь хрусталь и витражи….
Вот пиндосы и холопы -
ты от них добра не жди….
Взяли свергли остолопы –
ель в Кремле уберегли….
Говорил ему души всех
чем смогли тем помогли….
И в Крыму и на Донбасе –
вместо гривны терь рубли.
Крым отжали и Донбасс –
помогли ведь в трудный час….
А теперь укропы злые -
слышать не хотят про нас...
Ладно СССР говнище:
это ясно всем - давно.
Но Россия почему же -
для хохлов теперь как зло...
Мы пришли русскоязычных -
от бандеровцев спасать.
А они не ждут, не рады,
что случилось - вашу ж мать....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957407
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2022
Дійові особи:
Кіт Базиліо
Дуремар
Лисиця Аліса
Грицацуєва
Хвалько
Шапокляк
Баба Яга
Дюймовка
Орк
Веселун
Дюдюка
Казанова
Балу
Вітас
Проня Прокопівна
Леді Гага
Кожум’яко
Ждун
Жінка з перцем
Фіона
Куколка
Жердина
Агент 007
Кіт Базиліо, в костюмі, перевірками займався –
результатом на папері, надто вже, не переймався.
Зайве зразу відкидав, мито справно собі брав,
у відрядження команду регулярно посилав.
Гроші дуже полюбляв і карети він міняв,
на зароблене квартирку аж 2 рівневу придбав.
Ніби тінню, за Котом, Дуремар тихенько йшов,
невеличкий та пихатий і не знаючий основ.
Спілкування й поведінки, мов стілець, але без спинки,
міністерської підтримки, як пиріг, що без начинки.
Щоки вправно роздував і підлеглих він цькував,
доки рейтинг остаточно, нижче плінтуса не впав.
Кістки треба перемить, гадощів наговорить,
часу марно не втрачайте, а Алісу швидше звіть.
Вона знає справу добре, язиком плете вінки,
і пусте, що то неправда, не зупиниш її ти.
Вірить у святе Лисиця, ставить у церквах свічки,
але вийшовши за двері знову бруд давай мести.
Грицацуєва мадам, краще за придворних дам,
як на себе щось нап’ялить - то ховайтесь тут і там.
Міні любить та підбори, пишна дама, що сказати,
ні об’їхать, ні оббігти – ну хіба з собою взяти.
Текст перевіряє справно – не важливо, що по суті,
головне, аби читалось, попереставляти букви.
Все він бачив, все він знає – з мандавошками на ти,
ніби навіть і не глупий, поки не почне нести…
Таку єрєсь несусвєтну - наче марево в брєду,
не таку дали карету - пошукайте ось таку…..
А Хвалько такий всесвітній, не людина – просто клад,
вміє справно підлизати, керівництву його зад.
Зовні ніби то як Тетчер та до неї прірва ціла,
одягом десь трохи схожа, ну і також посивіла.
Обіцяє років 10ть, що на пенсію вже йде,
вже звільнилося з 10к - Шапокляк чогось ще жде….
Розмовля на українській, але в голові Совок,
шле доноси керівництву, каблуками цок, цок, цок….
Як у казці, в ревізори, подалась Баба Яга:
з довгим носом, пишним бюстом, але досі ще сама.
Хвора часто, аж хронічно, коли привід є і без,
верещить, як істеричка, мов вселився в неї бєс.
На роботі, як той привид – є чи ні не розбереш,
матеріалом її кашу - ти додавши зіпсуєш.
Каску точкою прижавши, у авто Дюймовка сіла,
а ні трохи, не відчувши - тільки дупою крутила.
На пероні, на вокзалі - поїзд їхати вже мав,
між вагоном та пероном - встрягла упіймавши гав.
Працювала вона справно, лізла перша в усі бочки,
шкода форми в неї пишні - застряють білі носочки.
Кілограм в ньому 140 - шкода правда, що не скарб,
він стільців зламав з 10к - це не згущуючи фарб.
Величезний Орк, троляка - в нього чималенька опа,
окуляри непомітні - натирають йому лоба.
Очі вирячить маленькі, у пориві істерії,
верещить, як поросятко, недосмажене на грилі.
Дядько ніби вже дорослий і як пиріжок пухкий,
а веде себе, як Брєжнєв - тільки без великих вій.
Цицьки й попи що не слово – з його рота вилітають,
голосом як Моісєєв та колеги не зважають.
Ходить у басейн постійно, жир ганяє дуже справно,
але любить знов наїсти, Веселун те ж регулярно.
Характер явно, не найкращий - жаба душить і гризе,
комусь з нею безперечно й неодмінно «повезе».
Голова працює чітко - Холмс порівняно батан,
має непогані форми, Дюдюка поміж інших дам.
На роботі, до покришки, дослідила вже таксі,
встигла в список себе бомжів, задля суди, занести.
Хлопець файний, не місцевий - серед ревізорів був,
баскетболом він займався і жінок чимало вдув.
По роботі посередній, зірок з неба - не хапав,
але часу на роботі - марно він не витрачав.
Із натхненням Казанова, у відрядження рушав,
ні студенток ні по-старше – жодної не пропускав.
На роботі міг заснути - цілу ніч, провівши в неті,
набирати потім букви, наче полосу в газеті:
Дуже втомлений, спітнілий, з розстановкою і тактом,
часу часто не лишалось, вже за місячним контрактом.
Те, що зміг Балу нарити - не хотів ніхто чіпати,
вибухало наче бомба, гроші встигнути б зібрати…..
Хлопець молодий, цікавий, з голосом, як соловей,
та чомусь послухав маму - в ревізори він пішов….
Із готелю серенади, для прохожих він співав
і солянку від солярки, надто вже не відрізняв.
Після ночі, де дружині - Вітас всі борги віддав,
відсипався на роботі і ловив у тексті гав.
Тиша й спокій - це її основні прикмети,
по роботі не експерт, хоч відповідальна.
Батько зовсім не простий – обійма посаду,
всі в компанії крадуть – «лише він позаду».
Прикупив Проні квартирку - 3 кімнатну і ремонт,
і сестричці 100 квадратів – не поцупив жоден болт….
Так буває, в ревізори - інколи ідуть зірки,
Леді Гага, вся в гламурі - вирішила теж піти.
Плаванням вона займалась - навіть мала результат,
щось таки в неї не склалось і пішло чомусь не так….
Стрази, вишита футболка, у руці крутий айфон,
що сказать - крута дєвчонка, в руки б дати мікрофон.
Він високий і кремезний - Кожум’яко всі такі,
в ревізори, теж подався – всунули його батьки.
Працював він посередньо, до Лас Вегасу хотів –
там клепали гроші друзі і без зайвих, без понтів.
Із дирекції з скандалом - у ВПку він пішов,
але й там, теж не надовго, своє місце віднайшов.
То у неї тиск, то хитрість – лікар теж не розбере,
ну не може працювати - горло тиждень вже дере.
Ждун сидить собі страждає – на роботі, як в аду,
керівництву не чіпати – бо ображусь, не прийду.
Зовсім навіть і не глупа, коли треба - геній прямо,
нІколи їй працювати, зайнята занадто дама.
Серед ревізорів всіх - все ж була єдина Люта,
в віці за, жвавіше всіх, у підбори довгі взута.
Жінка з перцем, що сказати і енергії фонтан,
у відрядження з Емвеєм - їде для придворних дам.
Там де інші, тихо сохнуть і втомились від нудьги,
Жінка з перцем пронесеться, не зупиниш її ти.
Якщо хочеш все ти знати – Фіона може розказати:
суду взявши на квартиру, а придбати як машину.
Ту машину в хлам розбити, аби ще одну купити,
банки дати вам немиті - може легко вас навчити….
Взимку вийти на підборах, до лікарні, щоб дійти,
і білизну найгарнішу – щоб для моргу одягти.
Ревізорська справа, досить не проста –
з роз’їзним характером, зв’язана вона.
Серед колективу, Куколка була –
дівчина розумна, справді не дурна.
Декрет за декретом - так проходив час,
поки всі в відрядження, Азія – це клас.
Дуже добре коли батько обійма посаду -
не важливо рівень знань, прикриття позаду...
Без різниці де який ти отримав фах-
недалекі персонажі не лише в казках...
Довгонога і тонка, як жердина Бубки -
вище себе не стрибнеш ні за які кубки.
Ніби тиха і спокійна, врівноважена сповна -
зірок з неба не хапала, але ввічлива була.
Всі доручення робила, хоч бездумно, але все ж -
напрягатися не варто, всеодно не розбереш....
По роботі, наче бонус, інформацію збирала -
за колегами своїми регулярно шпигувала....
Будь-яка схожість з реальними людьми - "не планувалась", якщо хто себе впізнав - вибачайте!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Я уявляю щось дивацьке-
життя не наше чудирнацьке.
Десь на планеті далекій від нас-
по іншому навіть вимірюють час.
Живуть там цікаві зелені істоти,
які не бояться важкої роботи.
Вони розумово багатші за нас,
цінують не гроші, а мудрість і час.
Їх не повернеш і не купиш,
гострої правди не затупиш.
Та так у них, інакше в нас-
хаос буденний повсякчас.
Вони живуть в гармонії і ладі,
а ми при депутатах і при владі.
У них закон для всіх єдиний-
у нас мішок мірило цілей.
Велика ціль, мішок великий-
тоді і чорт тобі безликий.
Вони живуть, а ми існуєм,
пани жують, ми зледарюєм.
Я не про себе, а про інше-
життя щоденно стає гірше.
Ось так у них, а так у нас-
так може змінимо наш час?.
У них корисного візьмемо,
і в себе може щось знайдемо!
Вони б хотіли нам допомогти,
але чи можуть правду тут знайти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Трапилась зі мною якось,
неприємна одна річ.
В тексті інше планувалось,
але вийшла повна діч.
З дівчиною уночі,
довго листувався.
«Спати хОчу», а набрав,
ледь інфаркт не стався ….
Втомлений писав слова,
очі клеїлись від сну.
Обертом йде голова,
як «Р» влізла не збагну.
Викладач та просто друг,
до малюнку пост писав.
Певно думав щось своє,
але допис здивував .
«Геніальні думки»,
певно планувались.
«Генітальні» замість них,
підступно набрались.
На роботі нам усім,
мали нагадати.
«Декларації свої» ,
вчасно щоб подати.
Але щось пішло не так,
у лиху годину.
«Дефлорація» прийшла,
в слові на заміну.
Літери в слова збирав,
на ворожій мові.
«Было» з них надрукував,
у простому слові.
Втрутилася у процес,
підступна заміна.
«Д» якогось віднайшла,
перед «л» скотина.
Обговорював колись,
мали з судом справу.
«Касацію» подали,
як фірмову страву.
Але техніка чомусь,
суддів не злюбила.
«Кастрацію» на словах,
в тексті присудила.
Довелося певний час,
ревізором стати.
В президента хтось із нас,
лист мав підписати.
Звались ми ДКРР (ДеКаЕрЕр),
все підготували.
Але невідомо як,
ДУР чомусь набрали.
Дирекцією повних ДУР,
так би й виглядали.
Повезло секретарі,
ще й листи читали.
Якось їдучи в авто,
під супровід зливи,
З директрисою утрьох,
про щось говорили.
Серед іншого булО,
запитання не просте.
Як побачення пройшло.
так між іншим те да се.
Відповідь просту я дав,
«речь о банальном общении».
Паузи момент настав,
регот дещо здивував…
Ти тоді шалун ще той,
фраза пролунала.
Те, що здатен на таке,
навіть не гадала….
Хочу я підсумувати,
щоб позориськом не стати.
Імідж щоби не втрачати
краще все перечитати.
Автозаміна добре звісно,
швидко підбира й корисно.
Підставляє нам слова,
та не завжди суть сприйма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
Я морем мрію, ним живу-
можливо в морі і помру.
Коли зійдуть вечірні зорі
на неосяжному просторі:
Я ввечері іду до моря-
із ним ділю свй кухоль горя.
Блукаю берегом, міркую,
дивлюсь у далечінь, сумую.
Неначе хочу щось почути,
можливо просто щось забути.
Пінують хвилі, бризки всюди,
і чайки не летять нікуди.
Вони як я-лише блукають,
а хвилі гуркіт підіймають.
Стихія б’ється і вирує,
Але чи кожен її чує?
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
Что пожелать спросил себя –
на что отвечу смело я:
Есть опыт жизни и работа,
есть близкие и их забота,
Опора и стабильность есть,
друзья за стол, что б вместе сесть.
Есть уважение, почёт,
с икрою красной бутерброд…
Возможность отдохнуть, отвлечься,
на пенсии не засидеться….
Так смотришь – что ещё желать,
Всё вроде есть о чём мечтать?
Немного всё же поискав,
и по углам пособирав:
Желаю здоровья как у атлета,
след в жизни оставить словно комета.
Быть ярким, весёлым – по сути собой,
плохое пускай обойдёт стороной….
Начальства желаю мудрее чем греки,
энергии жизненной полные реки.
На всё что б хватало везде и всегда,
седых волосин не иметь никогда.
Что б всё получалось, сбывались мечты,
есть тыл за спиною, когда рядом ты.
50ти летию брата посвящается.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957161
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2022
Я знав людей добрих чимало
і друзів справжніх вистачало.
З ними разом проводив час,
та пам’ятаю, як не раз:
В пригоди з ними потрапляв,
як щось знаходив і втрачав.
Дитинство швидко промайнуло,
чимало часу вже минуло.
Разом ми грались і сміялись,
разом ми бились, сперечались.
Як би не склались долі наші,
дитинства мрій повнії чаші.
Якби його прожити знову,
я б не віддав його нікому...
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2022
Казкова ніч і ясні зорі,
що падають вогнями вниз.
Мороз скрипить, крадеться вітер-
все ніби у чарівнім сні.
Думки зникають у безмежжя,
зимова музика луна.
Та ніч коротка-не безмежна,
вона, як все-колись мина.
Здійметься сонце і розкине,
своє проміння навкруги
Сніг заблищить, як діаманти,
засліпить погляд і думки.
Рожеве небо змінить жовте,
а потім ніжно голубе.
І так щодня, і так щоночі,
спливають сторінки в житті...
1998-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
Коли сумна, коли весела-
завжди матуся королева.
Вона дала життя мені,
і любить у найважчі дні.
Всі труднощі мої-все знає,
наче левиця захищає.
Буває з нею сперечаюсь,
але ніколи не вагаюсь:
Люблю її, бо це матуся,
тепер низенько їй клонюсь я.
Хоч інколи я їй грублю,
але завжди її люблю.
Таку сувору, таку добру,
таку єдину-неповторну.
Її за все я поважаю
і всю турботу помічаю.
Я знаю, ми лиш їй потрібні,
адже ми діти її рідні.
Це моя особиста подяка найдорожчій людині для кожного-матері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
Як завжди ти сидиш сумна,
така вродлива і одна.
Я все б поклав тобі до ніг
і навіть те, чого б не зміг.
Мені здається неземною,
окрема мить поруч з тобою.
Я зрозумів, що тобі треба,
але я не володар неба.
Не повелитель доль людських-
складних водночас і простих.
Твої турботи-це мої,
вони для мене не чужі.
Пусте для тебе місце-знаю,
зірки з небес - я не збираю.
Маю недосконале тіло,
життя, що наче птах злетіло.
Я не пізнаю співчуття-
та збережу всі почуття.
Дороги різні в нас з тобою-
твоя проходить поза мною.
Про що не скажеш ти мені,
душа моя, як у вогні.
Я знаю важко лиш давати,
але я згоден не лишати:
Того, що я колись почав,
нехай всі знають- я кохав.
В промінні сонця ти була,
така тендітна і сумна.
Ти кажеш дуже прикрі речі,
для них я підставляю плечі.
Заради вічного добра,
життя- це нескінченна гра.
Ти виграєш, я програю,
тобі всі сили віддаю.
А ти мені кажеш про долю,
моє призначення і волю.
Але я вільний від усього,
лише кохання справа Бога.
І він вирішує, не я,
кому любов дана твоя.
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Скажи владимир – а ты кто?
Я Мировое супер зло!!!
Прости владимир – ты никто
Обычное себе Хуйло…..
Скажи владимир – а ты где?
Я же как Бог только в Кремле!!!
Прости владимир – снова но,
ты лишь кремлёвское Хуйло…..
Скажи владимир – почему?
Я с НАТО воевать начну!!!
Прости володя вновь не то,
Как воевать – ведь ты Хуйло….
Скажи владимир – а зачем?
Я покажу Россию всем.
Прости володька не оно,
Весь Мир увидел ты Хуйло…..
Вопросы сняты про Хуйло.
Спасибо прям с души слягло.
Когда же до тебя дойдет?
Дрон украинка банкой бьёт!!!
И по рф вопросов нет.
Я в курсе сам какой там бред.
Когда же до тебя дойдет?
Наш фермер танк рф сопрёт!!!
К больным вообще вопросов нет.
Спасибо понял ваш ответ.
Что ж на россии не поймут?
Ведь ВСУ и в кремль прийдут!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956929
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2022
Зачем не знаю я –
но так наверно надо…
Любовью жить к тебе –
проснувшись утром рано…
Ложиться спать с мечтой
и мыслями о счастье…
Дышать одной тобой,
тонуть в бездонном взгляде…
Прости, что был не прав –
тебя не понимая…
Хотел поверь помочь –
но как увы не зная…
Мы разные с тобой –
был глуп, что не заметил…
И прятал грустный взгляд –
пока мечту не встретил…
Впервые ощутил -
любовь, тепло и нежность.
Бог подарил судьбу,
украв её на вечность.
Казалось эти дни -
настали моментально.
Закончились они
и стало всё фатально…
Я искренне любил,
о счастье общем думал.
Узнав про эти планы -
Ирод раздор задумал.
Я нитью позитива -
как мог тебя держал…
Зря вежливо молчала -
пока тебя терял…
Шаг за шагом – мы отдалялись,
хоть и думали об одном…
В сети жизни с тобою попались –
думал вместе, а вышло втроём…
Ты готова была к переменам –
но как лучше решить я не мог…
Пробовал обсудить эту тему –
промолчала в ответ; сам не смог…
Должна была приехать –
увы но не случилось…
Твой взгляд мечтал увидеть –
жаль раньше не сложилось…
Думаешь для меня всё так просто –
понимать, что судьбу отпустил…
Милый мне дорогой человечек –
ты прости, что так много просил…
Много времени, веры, терпенья
и надежды, что вскоре решим…
Но увы ты на свой день рожденья –
вдруг решилась на счастье с другим…
Перемены увы не настали -
слёзы капали часто из глаз…
Счастье вместе своё потеряли -
Бог за что-то разгневан на нас…
Прости меня прошу и умоляю -
ведь только это сможет мне помочь…
Зачем всё это, почему не знаю –
но день всегда сменяет ночь…
Наверное ты снова удивишься,
хочется верить всё-таки поймёшь…
Не скажешь пьян и, что в бреду я,
а правильно всё разберёшь…
Нам нужно обоим прощенье
и просто друг-друга понять…
Слова подобрать те, что кстати
и искренне тихо сказать…
13.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956768
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.08.2022
Кому думки мої потрібні,
хіба існують друзі, рідні?
Хіба існує співчуття,
стражденне, миле почуття?
Усе в пітьмі, усе в скорботі,
в щоденному житті, роботі.
А наше щастя, наче птах-
голосить десь в густих кущах.
Коли живеш не розуміють,
коли помреш то не зігріють.
Не треба, дріб’язок, пусте;
нехай травою заросте:
І кладовище і могила,
усе, що при житті не гріло.
Не можеш жити, як усі -
то краще не журись помри.
Знайдеш в могилі спокій ти,
не турбуватимуть думки.
Але зажди, не помирай-
згадай природу, рідний край.
Навколо себе озирнись,
в обличчя долі подивись.
Невже не бачиш, ось твій шлях:
важкий, тернистий, як у снах?
Він світлий і барвистий буде -
навколо надзвичайні люди.
Вони підтримають в біді,
ти їх лише не обійди.
Життя яскраве, чарівне;
недуги, розпач - то пусте.
Ти посміхнись, згадай щось миле-
життя привітне і грайливе.
Усе, що треба- зачекати,
аби свій шлях в ньому обрати...
для Г.І.С.
1997-1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022