Степан Олександр

Життя театр.

Як  все  просто  здається  на  сцені,
Є  сюжет,  керівник  і  слова.  
Є  костюми,  порожні  кишені,
Без  проблем  у  житті  голова.  

Знаєш  час,  коли  буде  початок
І  ту  мить,  коли  в  оплесках  зал.  
Не  біда,  що  ти  просто  аматор,  
Головне-це  у  квітах  фінал.

І  здається  життя  теж  театр,  
А  ти  граєш  свою  вічну  роль.  
Сам  собі  режисер,  психіатр…
Завтра  дурень,  сьогодні  король.  

Пам’ятаєш  сценарій,  початок,  
Є  кишені  де  вітер  гуляв.  
Поцілунки,  обійми  дівчаток,  
Тільки  квітів  ніхто  не  кидав.  

Що  сказати,  вже  гра  почалася
І  тебе  споглядає  глядач.  
Головне,  щоб  вистава  вдалася!
Для  реальності  трішки  заплач.

26.03.25р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025

Біля храму гранітний поріг…

Біля  храму  гранітний  поріг  
Рахував  прихожан  щонеділі.
Він  чув  сльози,  молитви  і  сміх,  
Пам’ятав  всі  вінчання,  хрестини.  

Зігрівався  під  сонцем  ясним,
А  на  ранок  вмивався  росою.  
Хоч  зазвичай  він  був  мовчазним,  
Та  чекав,  що  наступить  ногою…  

Той  хто  душу  свою  положив  
В  кожен  камінь,  ікони  і  стіни.
За  спасіння  він  служби  служив,
Для  людей  і  своєї  країни.  

Як  чорнявим  священник  ще  був,  
Пам’ятав  той  поріг  усі  днини.  
Непоміченим  час  промайнув,  
Вже  з’явилися  перші  си́вини.  

Слухав  проповідь  пана  Отця  
І  радів  благовісному  дзвону,
Ще  сльозу  відчував,  що  з  лиця,
Після  сповіді  впала  додолу.  

І  сьогодні  радіє  поріг,  
Бо  у  храмі  вітання  лунають
І  букетом  троянд  запашних,  
З  Ювілеєм!  Отця  привітають.

Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025

Змелиться, мука буде.

Вітер  в  полі  дує,  пил  стелиться.
Про  біду  не  думай,    усе  змелиться.  
Через  сито  мука  у  млині  сіється,
Коровай  запашний  тільки  мріється.

Хліб  терпкий  із  муки  бідової  
І  гіркий  від  сльози  раптової.  
Та  й  поставили  клунок  у  затінку,  
Що  зробити  з  неї  ?Лиш  затірку.  

Сіре  тісто  розтерли    рученьки,
Біди  впали  горохом  кручені.  
Підмастили  бульйоном  з  куркою,  
Закипіло…  накрили  хусткою.

Жорнови  на  млині  гуркають,
Знов  біду,  мов  зерно  штурхають.  
Не  журись,  кажуть  люди,  змелиться…
Тільки  пил  від  життя  стелиться.

20.03.25р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025

Якби знала хто під серцем…

Якби  мала  вибір,  була  б  не  родила,  
Якби  знала  хто  під  серцем,  в  собі  задушила.
Чом  же,Боже,  пуповина  не  може  зв’язати?
Рідні  діти  свою  матір  готові  терзати.

Кров  і  плоть  у  них  єдині,  до  усіх  співала,
Змалку  пестила  маленьких,  всім  серцем  кохала.  
Всю  себе  для  них  віддала  і  степи  і  гори,
Беріть  матір,  процвітайте.  Ось  вам  Чорне  море!

Мамо!  Неня!  Рідна  наша,  славна  Україна!
Повдягали  вишиванки-  Ти  наша  єдина!
Синьожовтими  махають,-  Оце  ми  гетьмани!
Ще  не  вмерла  Україна…  звучить  над  ланами.

А  зазочі  кожен  тягне  у  свої  кишені  
І  радіють,  багатіють,  наче  навіжені.
Якби  мали  добре  горло  усю  б  землю  з’їли,
Дніпро  випили…  на  ранок  знов  заживотіли.

 Хто  тікає  за  кордон,  звідти  проклинає,
-  Що  нам  мати  стара,  бідна,  нехай  помирає.
Тягнуть  жили,  розпинають,  шматують  бідненьку
Слава  Богу  не  всі  такі,  що  зрадили  неньку.

Стали  вічною  стіною,  бо  страждає  мати,
Їм  дітей  своїх  родити…  а  вони  вмирати.
Якби  не  вони  і  не  їхня  доля,
То  пропала  б  України  і  слава  і  воля.

Якби  знала,  хто  під  серцем…  заплакала  ненька.
Заростає  до  порогу  стежина  вузенька.
Не  біда,  що  діти  різні,  час  усіх  розсудить.
Хтось  врятується  душею,  а  хтось  себе  згубить.

16.03.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025

****

А  та  темная  ніч,  зупиняє  чужі  життя  
І  холоне  вода  у  широких  річках.  
Хтось  шукає  у  снах  спокій  і  співчуття,
Що  немов  метеор  малювали  небесний  шлях.

Срібний  місяць  тонув  поміж  хвилями  небуття,
Хто  у  воду  ступив  не  забуде  повік.
Коли  зорі  ясні  слухали  каяття,  
Що  до  Бога  пливли,  мов  з  кришталю  потік.

Ранок  небо  збудив  і  в  дарунок  життя  віддав,  
Щоб  надії  цвіли  у  безмежних  полях.  
Перший  раз  у  житті,  хтось  вуста  цілував,  
Сльози  щастя  текли  по  дівочих  щоках.  

Промінь  сонця  в  воді  розганяє  земну  печаль,
Подарує  потік  нам  ясний  водограй.
На  порогах  слизьких,  свою  музику  шле  скрипаль,  
А  для  кого  вона,  в  солов’я  запитай.


13.03.25р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025

Картина серцем.

Моє  серце  малює  картину,  
То  угору  мазок,  то  униз.
Ще  буває  тривоги  краплину,  
Подарує  мені  мов  сюрприз.  

Такі  різні  бувають  полотна,  
Бо  малює  воно  без  кінця.  
Хоче  кисню,  бо  дуже  голодне,  
Чи  сухого  бажає  винця.  

Затріпоче  ударів  сто  сорок,
Нові  фарби  лягли  на  мольберт…
Бісопрол,  Адвокарт  у  вівторок,  
Фіксували  сердечний  концерт.  

Кожен  раз,  коли  серденько  творче,  
Кольори  на  палітру  кладе,
До  лікарні  я  йду  неохоче,
Щоб  зробити  йому  ЕКГ.

Не  біда,  що  так  гучно  працює,
Має  поштовх  до  дії  життя.
Головне,  що  картину  малює  
Амплітуда  сердечна  моя.

1.03.25р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025

Козацькі шаблі.

Мав  козак  шаблі́,  ще  й  пістолі  мав,
Срібну  булаву  у  руках  тримав.
Коник  вороний  під  ним  гарцював,
Прапор  у  руці  вітер  розвивав.

Золотих  монет  підійшли  часи.  
Може  ти,  козак,  шаблі́  продаси?  
Нащо  булава,  коли  друзі  є?  
Візьми  за  коня  ти  слово  моє.  

Воля  на  гербі,  древко  у  руках,  
На  шиї  ярмо  прикриває  стяг.
Кажуть,  ми  пани,  а  в  дірках  штани,  
Ще  й  сусіди  в  нас,  гірше  сатани.  

Зараз  би  шаблі,  що  колись  продав,  
Слово  за  коня  назад  поміняв.  
Бо  уже  схилив  голову  свою,  
Втратив  багатьох  в  нерівнім  бою.

Де  ж  ви  ковалі,  що  зброю  кують?
В  горно  покладіть  залізо  і  лють,  
Зробіть  козакам  ви  нові  шаблі.  
Волю  відстояти  на  рідній  землі.  

20.02.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025

Мої перевтілення.

Я  каменем  стаю  на  п’ять  хвилин,
Коли  у  вірші  вічність  уявляю.
Гаряче  сонце  і  гіркий  полин,
А  ще  кайла  удари  відчуваю.

Чи  я  основа,  чи  шматок  стіни?
Може  я  жорна,  що  пшеницю  мелють?
Чи  десь  лежу  в  полях  серед  трави
І  чую  в  небі  ластівки  щебечуть.

Я  вчора  серед  саду  вітром  був,
Кидав  слова  пусті  поміж  дерева.
То  загравав,  як  спів  почув,
П’янить  чудова  ніч  травнева.

А  потім  звився  в  небо,  догори,
Туди  де  хмари  з  блискавкою  грали.
Які  яскраві  у  веселки  кольори…
 …а  ви  всі  тихо  в  ліжку  спали.

Загадка  є,  ким  взавтра  стану  я,
Які  емоції  візьмуть  на  тілом  гору?
Чи  буду  чути  співи  солов’я?
Усе  залежить,  яка  назва  твору.

18.02.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2025

Реалії війни.

Ще  рани  не  зажи́ли  під  бинтами,
Болить  рука  якої  вже  нема.  
Хтось  крок  зробив  залізними  ногами,
А  в  когось  вся  у  шрамах  голова.  

Ще  віра  жевріє  в  братерство,  перемогу,  
Хоч  давлять  сльози  близьких,  та  дітей.  
Жмені  пігулок  стримують  тривогу,  
Шкода  лише  не  змінюють  людей.  

Душа  тріпоче,  б’ється  мов  метелик,
То  молитов  благає,  то  страждань.
Змішались  сни  про  хлопців  «невеселих»,
Яких  везуть  до  місця  поховань.

Одних  на  смерть,  а  інших  на  заміну,
Хтось  у  полоні  гасне,  мов  свіча.
Міняють  їх  людину  на  людину,
Ми  кусень  сала…  а  нам  два  хряща.

Цілують  землю,  в  прапор  загорнувшись,
В  очах  бездонних  сліз  уже  нема.  
Змінилися,  коли  жаданних  рук  торкнувшись,
Зі  смерті  возродилася  весна.

Тут  горе,  сльози,  пекло  і  благання,
Немає  неба  і  земля  горить…  
А  поряд  ті,  хто  здійснюють  бажання,  
І  можуть  на  стражданнях  заробить.  

Мільярди  вкрав,  мільйоном  не  вдавився,
А  ми  все  просимо:-  Подайте  на  штани.
Ніхто  за  зло  у  нас  не  розплатився…
Такі  реалії  сучасної  війни.  

12.02.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025

Горох.

В  дитинстві  копирсався  у  землі,  
На  ноги  міцно  став,  укорінився.
Спочатку  руки  були  заслабкі,
До  сонця  потягнувся,  роздивився.  

Зелена  юність  морем  розлилась,  
З’явились  ніжні  кучеряві  вуса.  
Любов  у  квітах  білих  заплелась,  
Засяяла  під  місяцем  спокуса.  

Сонце  кружляє,  котиться  життя,  
Вже  зрілість  у  стручках  заторохтіла.  
Прийшла  пора  батьківства  відчуття,  
Та  от  жнива…під  корінь  все  скосили.

Дитинство  заколисане  у  сон,
Аж  до  весни  співає:-  Люлі,люлі.
Їх  із  братами  більше  ніж  мільйон,  
Такі  маленькі,    золотаві  кулі.

11.02.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025

Самотній метелик.

Самотній  метелик  кружляє  на  лампі,  
Заманює  світло  його  серед  ночі.  
А  в  нього  бажання  зустріти  кохання,
Та  тільки  от  інші  не  дуже  охочі.

На  кухні  пельмені,    та    куряча  грудка,
Стакан  одинокий,  в  нім    віски  та  кола.
Крізь  смак  алкоголю  з’являється  думка,
Що  я  не  потрібний  на  світі  нікому.

Застелене  ліжко  сумує  за  скрипом
І  мріє  матрас,    щоб  зірвало  пружини
І  щоб  простирадло  надулась  вітрилом…
Щоб  соромно  стало  настінним  картинам.

Вже  лампа  зхолола,  бо  вимкнули  світло,    
Метелик  завмер,  бо  знесилені  крила.
Кохання  у  гості  прийти  не  схотіло,
А  подушка  сном  голе  тіло  зморила.

6.02.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025

Мішок з жолудями.

́́Серед  поля  дуб  стоїть,
Один  залишився,  
А  під  ним  козак  сидить,  
До  дуба  схилився.  

-Чом  ти,  Дідуган  старий,  
Ростеш  з  ковилою?
Де  поділися  дуби,  
Що  були  з  тобою?  

-Промайнули  ті  роки,  
Як  ми  лісом  були.  
Всіх  спиляли  і  повезли,  
А  мене  забули.  

Розкидаю  кожен  рік  
Жолуді  навколо,
Та  земля  погана  тут,  
Не  родить  нічого.  

Чом  козаче  сивий  ти,
Молодий  літами?
Чом  один  прийшов  сюди  
І  лице  з  сльозами?

-І  ми  лісом  теж  були,
Молодим,  зеленим…  
Постріляли  вороги  
Н́ас  вогнем  скаженим.

Обірвалося  життя,  
Заридала  мати.  
Залишився  лише  я  
Жолуді  кидати.  

Серед  поля  дуб  росте,
Бореться  з  вітрами.  
На  спині  козак  несе  
Мішок  з  жолудя́ми.  

Проминуть  лихі  часи,
Зашумлять  діброви.  
Знову  будуть  козаки,
Браві…чорноброві.


4.02.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025

Правда.

Ой  шукали  правду  та  й  по  цілім  світі,
А  вона  ж  небога  в  кожного  своя.  
У  одних  на  правді  рученьки  нагріті  
І  дорогу  накатали,  там  вже  колія.

Стукали  у  груди-на  сорочці  дірка,  
В  кого  грошей  купа,  той  і  голова.
Правда  буде  в  того,  в  кого  є  горілка  
І  летять  на  вітер  кинуті  слова.  

Ой  шукали  правду,  віру  затоптали,  
Гріхів  назбирали,  аж  язик  пече.
Майже  всі  надії  в  землю  закопали,  
Як  жнива  діждемось,  вродить  по  плече.

1.02.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025

Панічна атака.

Хтось  пробудився  серед  ночі,    
Шукають  світло  сонні  очі,  
У  грудях  серце  калатає,
Вставай!  Прокинься!..призиває.

Повітря  мало,  вікна,  двері,  
Нема  О2  у  атмосфері.
 Тиск  догори  летить  падлюка,  
Страхи  про  смерть  та  і  ще  штука.

Побігти?  Ні,  колоди  ноги,  
Бажання  є,  немає  змоги.  
Пігулок  жменя…  постіль  мила,  
А  далі  більше  затрусило.  

Вже  й  зуб  на  зуб  не  попадає,
А  в  голові  лише  лунає:  
-Помилуй  Господи!  Прости…
Дай  ще  пожити,  відпусти…  

За  півгодини  знову  тиша,
Десь  у  кутку  шкрибеться  миша.
Здається  була  «повна  срака»,  
Коли  панічна  йде  атака.

Час  проліта  і  ніч  минає
І  де  той  сон,  ніхто  не  знає.  
Лежиш  у  ліжку  і  кайфуєш,  
Бо  тихі  ритми  серця  чуєш.


31.01.25р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025

Українки.

Ви  цілували  юності  вуста,
Безсонні  ночі  па́слись,  ніби  коні.  
І  калатало  серце  неспроста,  
Коли  торкалися  до  нас  ваші  долоні.

Хода  тендітна,  голос  солов’я,
Спустились  мрії  із  небес  на  землю.  
Такі  живі,  мов  річки  течія,  
Місцями  жваві,  що  розмиють  греблю.

Хто  вас  створив  міцними  немов  сталь,
Що  має  ніжності  жіночої  відтінки?  
Тіло  із  криці,  а  душа  кришталь,  
Такими  стали  нині  українки.  

Метал  смертельний  руки  зігріва,
Вуста  шепочуть  нібито  молитву:
-За  мою  землю  рідну,  за  міста!
За  крик  дитячий  і    людей  гонитву!

Ви  там,  де  людяність  потрібна  понад  все,  
Де  вас  чекають  кожної  хвилини.  
Бо  волонтер  приїде…приповзе,  
Це  тільки  кажуть,  що  ви  всі  із  глини.

Із  смужок  долі  небо  заплели,  
Ще  й  оберіг  у  вузликах  сховали.  
Любов  свою  на  фронт  передали,
Небесний  захист  у  молитвах  поєднали.

Ще  тільки  вчора  плід  любові  ви  несли,  
Народжували  і  життя  давали.
А  зараз,  ніби  ангел  на  крилі,
Бійців  на  полі  бою  рятували.  

Ви  берегині  для  сімейного  вогню,
В  серцях  коханих  полум’я  палає.
Ви  здобули  пошану  світову,  
Про  жінку  українку  кожен  знає.  

Ми  віримо,  що  зникнуть  ці  часи,  
Коли  війна  життя  нам  зруйнувала.  
І  мокрим  буде  від  ранкової  роси,
Той  шлях,  що  Україна  вибирала.


22.01.25р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025

Чорнява ніч.

Ніч  чорнява  приходила  в  гості,
Розкидала  по  небу  зірки.  
З  кожним  днем  ми  ставали  дорослі,  
По  коліна  нам  були  річки.  

Буйний  вітер  підтримував  крила,  
Злети  в  небо  щасливі  були.
А  внизу  залишалася  мила  
І  поля,  що  коханням  цвіли.  

Під  веселку  пірнав,  мов  у  море,  
Безкінечним  здавалось  життя.  
Та  майбутнє  буває  суворе,  
Не  буває  назад  вороття.

Чом  ви  крила  знесилені  стали?  
Лиш  очами  злітаю  увись…  
Сива  горлиця,  ніжно  ночами,  
Шепотіла  мені-Не  журись.

Ніч  чорнява  приходила  в  гості,  
Але  я  вже  її  не  чекав.  
Виглядала  мене  на  помості,  
А  я  в  снах  під  веселку  пірнав.  


20.01.25.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025

Юність.

Ой  котилося  життя  згори  в  полонину,  
Зачепилось  по  дорозі  за  терновий  кущ.  
Пролетіло  двадцять  літ  за  одну  годину,  
Якщо  обертом  земля,  то  очі  заплющ.

Листя  терен  поскидав,  ягоди  обсипались,    
А  колючки  невтримають  тіло  молоде.  
Десь  внизу  вуста  дівочі  вітерцем  покликали,
Життя  рветься  до  любові,  бо  тут  пропаде.

Навіть  зорі  серед  неба  йому  посміхалися,  
Юність  сяє,  мов  сестриця  їхня  унизу.  
Десь  дві  долі  у  садочку  тихо  обіймаються,  
Метеором  срібний  місяць  упустив  сльозу.

19.01.25р.      Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025

Загинали пальчики.

Загинали  пальчики,  вчились  рахувати,
Скільки  рочків  маєш  ти?    О,  вже  цілих  п’ять!  
Зранку  голосочок  твій  почина    звучати,
Як  же  швидко  дні  дитинства  уперед  летять.  

Руки  ніби  два  крила  в  сторони  розкрилися,
Під  ногами  понеслась  обертом  земля.
В  оченятах  дві  зорі  сріблом  заіскрилися,
Тебе  любить  цілий  світ,  а  найбільше  я!
 
Хто  сказав  що  я  старий,  то  брехня  у  дзеркалі,
Я  в  душі  ще  молодий,  чую  пісні  звук.
Що  мені  якісь  роки  і  походи  в  темряві,  
Як  мене  трима  за  руку  мій  малий  онук.

Загинали  пальчики,  рахувати  вчилися
І  безцінний  кожен  пальчик  у  житті  моїм.
Ясне  сонце  десь  за  гору  швидко  закотилося,
Про  це  казку  тобі  наніч,  якось  розповім.

Хай  біжить  життя  струмок,  у  веселці  грається,
А  дитинство  в  мирнім  небі,  мов  птах  проліта.
Мама  й  тато  кожен  ранок  радо  посміхаються,
Бо  п’ять  років  для  хлопчини-дата  золота.


16.01.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025

Поки живі батьки…

Поки  живі  батьки  -  ми  діти
І  не  біда,  що  в  нас  вже  сивина.  
Моїм  онукам  треба  їм  радіти,  
Дай  Бог,  щоб  не  закінчилась  весна.

Хай  сонце  нас  усіх  обігріває
І  посмішки  не  сходять  із  лиця.
Що  влітку  нас  чекає  ми  не  знаєм,  
Ведем  розмови  в  телефоні  без  кінця.

Мамо  і  любий  Тато!
Я  дуже  часто  згадую  ту  мить,
Як  тяжко  було  за  погані  вчинки,  
Пробачення  в  обох  Вас  попросить.

Тепер  у  мене  самостійні  діти
І  роблять  такі  самі  помилки.  
Така  батьківська  доля,    що  ж  робити,
Бо  діти  розумніші  ніж  батьки.  

Летять  роки  і  вже  проходить  осінь,  
Скидає  листя-золото  з  гілок.
Тепер  онуки  прощення  не  просять
І  шкода  мені  сво́їх  діточок.  

Я  хочу  в  Вас  пробачення  просити,  
Ще  поки  не  почалася  зима.  
Раніш  я  сам  хотів  творити,  жити,  
Не  слухався  батьків…  але  дарма.

Лише  з  роками  тільки  розумієш,  
Як  тяжко  віддалятись  від  дітей.
І  сам  собі  не  можеш  ти  простити,  
Той  крик  душі,  що  рветься  із  грудей.

І  ось  тепер  взиваю  я  до  Бога:
-  Прости  Творець!  Ти  нас  усіх  прости!  
І  не  суди  будьласка  дуже  строго,  
Ми  діти  поки  ще  живі  батьки.


25.10.21р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2025

Цілунок кави.

Він  кожен  день  прощався  із  життям  
І  кожен  вечір  слав  подяку  Богу.
Коротке  смс  своїм  батькам
Він  посилав  у  зоряну  дорогу.

Щасливим  був,  як  промінь  зігрівав
Щоку  неголену  крізь  маскувальну  сітку.  
І  вранішню  сльозу  ховав,  
Бо  сни  такі  реальні  тільки  влітку.

Цілує  кава  геть  знесилені  вуста,  
Смаколик  тане  і  думки  малює.
Від  автомата  стомлена  рука,    
Мелодію  на  чашці  диригує.

І  знову  розпочався  день  новий.  
Майбутнє  змалювала  гуща  кави.
Є  радість,  що  живий  і  молодий,
Ну  а  про  завтра,  то  вже  інші  справи.


14.01.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025

Життя сніжинка.

Один  каже,  життя  важкезне,
Ніби  плуг  який  землю  оре.
Не  духовне,  просто  тілесне
І  безмежне,  немов  Чорне  море.

А  для  інших  життя  як  пташка,  
Прийде  ранок  і  пісенька  льється
І  душа,  ніби  квітка  ромашка,
Пелюстками  до  сонця  сміється.

Є  такі  що  життя  цінують,
Кожен  крок  через  розум  ставлять.
Дуже  мало  вуста  цілують  
І  буває  ночами  зрадять.

Є  у  кого  життя  легеньке,
Невагоме  неначе  пір’їна,  
Разом  з  вітром  кружляє  тихенько,  
Йому  ліжком  стає  павутина.

А  ще  інші  життя  бувають…
Геть  не  довгі,  а  зовсім  короткі,
Їх  для  інших  чомусь  проживають  
І  вони  не  бувають  солодкі.  

Що  життя,  лиш  часу  частинка,  
Його  розмір  ніхто  не  знає.  
Поки  з  неба  летить-  сніжинка,
А  в  долоні  впаде…зникає.


9.01.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2025

Хтось блукав у Рудому лісі.

Хтось  блукав  у  Рудому  лісі,  
Щось  шукав  під  опалим  листям.
Шепотіли  дерева  грізні,    
Вітер  кликав  когось  свистом.  

Розкопали  землю  померлу,
Що  полин  у  себе  ввібрала.
Вона  взяла  немов  жертву
Душу  й  тіло,  які  зів’яли.

А  ночами  сосни  іржаві  
Блискавицю  в  собі  ховали.
І  під  сяйво  руки  криваві,  
Страх  безумства  в  очах  закривали.

Вас  би  всіх  до  лісу  Рудого,  
Гіркоту  полину  у  рота.
В  вас  немає  нічого  святого,  
Вбивство  нас-  це  є  ваша  робота.  

Ви  все  мрієте  нас  на  попіл,
Бо  у  вас  є  для  того  зброя,  
Кров  людська  це  для  вас  допінг,
Вже  не  раз  від  вас  було  горе.  

Ми  вмирали  від  кулі  в  спину,  
Нас  від  голоду  менше  стало.
Якби  можна,  то  виб  пуповину  
На  початку  життя  відгризали…

Кожен  раз  косовиця  проходить  
І  стерня  від  вогню  палає,  
Та  з-під  попелу  знову  вродить,  
Те  що  вічно  живе  і  буяє!

9.01.25р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2025

Різдвяна зірка.

Ой  зоря,  зоря  де  ти  гуляла́,  
В  небі  чорному?
Ой  де  ти  була,  кому  світила́,  
В  світі  доброму?

Променем  своїм  я  людей  вела,
Де  в  хліву  дитя.  
Діва  Марія  Бога  родила  
І  дала  життя.  

А  Ісус  малий  в  я́селках  лежить,  
Люде  радуйся!  
Гарна  новина  світ  весь  облетить
І  прославиться.

Ой  зоря,  зоря  вийди  на  Різдво,  
Небо  освіти.
Променем  своїм  стукай  у  вікно,  
Людей  звесели.  

Народився  той,  хто  врятує  світ-  
Святе  джерело.  
Віра  у  житті  залишає  слід.  
Славімо  його!

7.01.25р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025

Йордан.

Посеред  ночі  небо  відкрито,
Почуті  будуть  всі  молитви.  
Йордан  небесний  на  землю  злито,
На  ранок  стануть  з  льоду  хрести.

Усі  ми  вірим  у  славу  Божу,
Христос  хрестився  і  нам  велить.
-Не  бійтесь  діти,  я  допоможу
Як  буде  тяжко,  в  душі  звучить.

Свячену  воду  несем  додому,
Вкладаєм  віру  в  життя  ковток.
Даруєм  серце,  Тобі  Святому!
Міцніє  в  вірі  людей  зв’язок.

Посеред  ночі  молитва  лине,
Свіча  палає  серед  ікон.
Хай  зло  і  горе  навіки  згине
І  все  погане  мине,  як  сон.

6.01.25р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025

Нездійсненні бажання.

Здає  свої  права  старезний  рік,
Лишивши  нездійсненними  бажання.
Час  проминув,  немов  страшний  потік,  
Змішавши  горе,  смуток,  біль,  кохання.    

Втрачає  календар  свої  листки,  
В  кінці  червона  і  святкова  дата.  
Хотілось  щоб  все  було  навпаки,  
Щоб  закінчилася  війна  проклята.  

Поставили  ялинку  для  малят,  
Бо  в  них  і  так  дитинство  обікрали  
Вже  Новий  рік  спішить  до  наших  хат,
Щоб  знову  всі  бажання  загадали.  

Хтось  шепоти́ть  його  у  молитвах,  
А  дехто  спалює  написане  в  бокалах.
Он  бачуть,  здійснення  в  чудових  снах,  
А  є  загадують  при  обстрілах  в  підвалах.  

Яка  була  казкова  ніч  раніш,
Війна  була  далеко  за  горами.  
Салюти  в  небі,  про  ялинку  вірш  
І  сніг  рипів  під  нашими  ногами.  

Настане  час,  що  зброя  замовчить.  
Та  чи  залишиться  живими  люди?  
Зоря  для  кого  в  небі  заблищить?  
Коли  бажання  вітер  рознесе  повсюди…


29.12.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Гірка кутя.

Знову  гірка  кутя,  як  на  смак  життя,
Цукор  мед  кидали.
Зерна  у  крові,  сльози  чималі,
До  куті  стікали.

Де  воін  ходив,  то  там  мак  родив,
Червоніло  поле.
Що  в  Бога  просив,  в  травах  загубив,  
Позбирало  горе.

Стукають  в  вікно,  вже  прийшло  Різдво,
Увесь  світ  святкує.  
Славимо  Христа!  Настали  свята,
А  душа  сумує.

Стояла  кутя  посеред  стола,
Усю  ніч  стояла.
Хто  упав  в  поля,  та  пішов  з  життя,  
В  вікна  виглядала.

Візьміть  ложечку  та  по  трошечки,  
Кутю  посмакуйте.  
Чи  гіркі  на  смак  горіхи  та  мак,
Вже  потім  святкуйте.

23.12.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

Холодні руки.

Хоч  немає  морозу,  та  руки  замерзли  нівроку.
Кулачки  ти  стискаєш  і  дмухаєш  св́оє  тепло.
Чи  не  гріє  любов,  чи  ти  планку  взяла  зависоку?  
А  десь  серце  тріпоче  і  пише  віршами  перо.

Хтось  палає  вогнем  і  бажає  тебе  обігріти,
Доторкнутись  до  рук,  обпекти  твої  ніжні  вуста.
Без  любові  на  світі  даремно  здається  прожити
І  душа  без  кохання  німа  і  немовби  пуста.  

Обігрійся  сама  і  врятуй  від  пожежі  кохання,  
Об’єднає  серця  ніжний  дотик  холодних  долонь.
І  зіллються  в  одне  потаємні,  чарівні  бажання,  
Буде  вічно  горіти  кохання  гарячий  вогонь.

23.12.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

Мова жестів.

(Гумор)

До  Німеччини  поїхав  Василь  та  Наталка,  
Кажуть  там  зарплата  краща  і  гарна  рибалка.
Із  неділю  смакували  баварські  сосиски,
Пили  пиво,  а  до  кави  жували  іриски.  

Захотів  Василь  борщу,  бо  то  справжня  страва,
Каже  жінці:-Навари,  моя  кучерява.
-Добре!  Буде  борщ  тобі,  тільки  купи  м’яса,  
Та  не  просто  якусь  рульку,  а  бери  з  запасом.

Чоловік  подавсь  на  ринок  м’ясо  купувати,  
Кіл  із  п’ять  ребер  свинячих  притягнув  до  хати.
А  Наталка  і  питає:-  Ти  ж  не  знаєш  мову,  
Як  же  німці  зрозуміли  твою  загадкову?

-А  навіщо  мені  мова?  Василь  аж  регоче.
-Зможе  кожен  українець,  як  борщу  захоче!
Світер  зкинув,  показав  свої  ребра  файні
І  зарохкав  як  кабан,  що  живе  у  стайні.

-Ото  диво,  засміялась  з  Василя  дружина,  
-Якщо  буде  твоя  ласка,  йди  до  магазина.
Олів’є  зготую  завтра,  звесели  дівчаток,
Купи  трішечки  ковбаски  і  яєць  десяток.  

17.12.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024

Пологове відділення.

Пологове  раз  в  три  дні  двері  відчиняє,  
На  порозі  тато  маму  з  дитям  зустрічає.
Народилася  іскринка,  продовження  роду,  
Плюсик  хоч  і  невеликий  нашому  народу.

Як  побачиш  ти  вагітну  звечора  чи  зрання,
Посміхнися,  загадай  таємне  бажання.
Нині  рідкість  материнство  хоч  лиха  година,
Чи  то  тяжко,  чи  не  модно  в  пелюшках  дитина.

Там  де  труни  продають,  бізнес  процвітає.
Є  моменти,  що  священник  не  завжди  встигає.  
Ото  мінус  величезний  нашому  народу,
Не  квітує  сад  вишневий,  не  дарує  плоду…

Кажуть,  хочуть  пологове  наше  зачинити,
Бо  нема  за  що  зарплату  лікарям  платити.
Перед  владою  зніму  свого  капелюха,
Як  по  вулицях  піде  баба  повитуха.

Чи  забули  де  життя  бере  свій  початок,
Де  лунає  перший  крик  хлопчиків,  дівчаток?
Де  плоди  свої  дає  велике  кохання?  
Прийде  час  і  закінчаться  сльози  та  страждання.

Життя  знову,  мов  веселка,  радо  заквітує,
Крик  дитячий  немовляти  увесь  світ  почує!
Хай  лелека  нам  приносить  радість  на  крилі!
«  І  буде  син  і  буде  мати  і  будуть  люди  на  землі.»

16.12.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024

Не чути музи, як ревуть гармати…

Не  чути  музи,  як  ревуть  гармати.
Ціна  душі  дорівнює  нулю.
Все  більше  стали  в  спину  проклинати,  
Слова  зникають:  вибачте,  люблю.

Свавілля  через  край,  брехня  керує.
Кишені  від  грошей  тріщать  по  швам.  
Хтось  за  державу  вмер,  а  хтось  жирує,  
Торгуючи  здоров’ям  і  життям.

Патріотизм  накинули,  мов  свитку,
Серця  кидають  в  горно  для  війни.  
Прощайтесь  рідні!  Закривайте  кришку…
Вони  загинули,  щоб  ми  жили..!  

Вже  сил  нема  у  вітра  розвивати
Знамена,  що  на  цвинтарі  стоять,
Але  щодня  продовжують  копати
Для  тих  могили,  що  не  думали  вмирать.

Минуть  роки,  зрівняє  час  гріховність,  
Пісні  напишуть,  як  перемогли,
Свічки́  на  вікнах  підніматимуть  духовність,
Та  не  піднімуть  тих,  хто  полягли.

15.12.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Крилаті.

Політ  вві  сні  чи  наяву,  
Любов  що  душу  покорила,  
Сліди  мов  янгол  на  снігу,  
Це  все  тобі  дарують  крила.  

Де  молодість  ключами  б’є,
Гуртує  разом  дух  і  сила.
Там  розум  радість  пізнає,
Від  цього  виростають  крила.  

Посіяні  в  одну  ріллю,  
Що  буйно  так  заколосила,  
Коли  на  сцені  я  стою,  
То  відчуваю  свої  крила.  

Хоча  з  роками  визнаю,
Стає  сильніш  земне  тяжіння.  
Вже  не  літаю,  та  люблю  
Крилате  юне  покоління.

11.12.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024

Різочка. (гумор) .

Пише  баба  Василина
Листа  Миколаю:
-Зранку  шостого  числа,  
Тебе  виглядаю.

Всі  подушки  обшукала  
На  ліжку  старому,
Досі  мацаю  рукою  
У  пір’ї  м’якому.  

Чи  забув  де  я  живу,  
Чи  цукерки  шкода?  
Я  і  хвіртку  відчинила,  
Чекала  з  города.  

Цілий  рік  була  я  чемна,  
Слухалася  діда.  
Працювала  до  схід  сонця,
Він  спав  до  обіду.

Якщо  втрапила  до  списку,
Хто  був  неслухняний.
Де  ж  лозина?
Подарунок
бабин  дерев’яний?  

Я  не  проти  покарання,  
Бо  це  модно  нині…
 …я  в  сорочці…  дід  із  заду…  
Б’є  мене  по  спині…  

Розігралася  уява,  
Зашарілась  баба…  
Вибачай,  святий  Микола,
Затухла  лампада.  

Ну  нічого  зачекаю,  
Є  ще  дві  неділі.
Дев’ятнадцяте  прийде…
Твоє  слово  в  силі?

Як  не  знайду  я  цукерок,
Чи  гілку  дубову…
Гріх  візьму,  піду  із  церкви,
У  свідки  Єгови!

6.12.2024р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024

Наїдене тіло не хоче тривоги.

Наїдене  тіло  не  хоче  тривоги,
Обніжене  в  тиші  кидає  у  сон.
Даремні  стають  у  майбутнє  дороги
І  мозок  потрапив  з  думками  в  полон.

Від  ранку  до  вечора  час  пролітає,
Немов  у  тумані  театр  тіней
А  ніч  без  емоцій  у  постіль  вкладає,
Лиш  стук  монотонний  луна  із  грудей.

Покора  зв’язала  бажання  і  волю,  
В  безодню  затягує  цноту  ідей.  
Неначе  віслюк  який  ходить  по  колу…
Мотузка,  ярмо  і  байдужість  людей.  

Наїдене  тіло  не  хоче  тривоги
І  полум’я  гасне  у  серці  без  змін.  
Стають  зависокими  хатні  пороги,
А  з  часом  прокинешся  серед  руїн.

2.12.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024

Вечірній час.

Де  той  час  як  я  вечір  любив?
Де  той  вітер  що  мрії  носив?  
Шепотів  я  деревам  в  саду,
Ви  сховали,а  я  віднайду.  

Чом  ти  місяцю,  друже  ясний
Невеселий,  а  трохи  сумний?  
Чи  забув,  як  ночами  колись  
Так  благали  її  посміхнись?

Де  подівся  нічний  зорепад,
Що  засипав  дорогу  назад?  
Тепер  ранок  безмежно  люблю,
Він  надію  дає  по  життю.  

Перші  промені  кличуть-Вставай!
Серце,  душу  свою  відкривай!
Ще  до  ночі  у  нас  цілий  день,
Тож  зплетемо  вінок  із  пісень.  

А  як  вечір  на  землю  впаде,
Він  когось  для  знайомства  знайде.  
Вітер  мрії  комусь  принесе,  
Бо  цей  час  хтось  чека  понад  все.

29.11.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024

Відкрий штори.

Ви  відкривали  вранці  темні  штори,
Впустивши  в  себе  день  ясний,  новий,
Засліплені  проміннями  аврори,  
Відчувши  світ  оновлений,  живий?

Життя  вдихнувши  розумом  зп’янілим,
На  повні  груди  крикнути  -  Живу!
Всміхнутися  лицем  закам’янілим,
Радіючи  що  прийде  рандеву?

Отак  артист  чекає  на  куліси,
Що  відкриваючись  поєднують  світи.
Мов  задзеркалля  для  маленької  Аліси,  
Де  кролик  залишив  свої  сліди.

Сценічний  образ  переплетений  словами,  
Відключення  від  вічного  буття,  
Кохання  сенс  з  пекучими  сльозами  
І  звук  гучний  свого  серцебиття.

Час  пролетів  і  вимкнули  софіти,
Лишив  театр  спомин  вогняний.  
Та  є  бажання  штори  нам  відкрити,
Впустивши  в  себе  день  новий,  ясний.

19.11.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Бажання гір.

Ой  за  лісом  поле,  поле  з  ковилою,
А  за  полем  гори  тягнуться  до  хмар.  
Не  буває  радості  разом  із  бідою,  
Десь  на  полонині  задрімав  вівчар.

Шепотіли  гори  вітру  степовому,
Про  свої  бажання  в  лісі  побувати
І  що  вони  мріють  в  грунті  кам’яному,  
Золоте  насіння  та  й  заколисати.

Вітер  за  годину  прилетів  до  лісу,
Похватав  насіння,  гілля  обломив.
На  яскраве  сонце  кинув  хмар  завісу,
А  що  вкрав  таємно  степом  розгубив.

Тепер  одинокий  стоїть  серед  поля  
Кленок  кучерявий  небо  підпера.
А  на  горизонті  молода  тополя,  
В  морі  трав’яному  гіллями  маха.

Біля  гір  вродили  кущики  тернові,
В  кам’яному  грунті  корені  ростуть.
Вони  розказали  про  свій  ліс  чудовий  
І  струмки,  мов  сльози,  поміж  скель  течуть.

17.11.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

Зі святом працівників культури!

Звертаюся  до  тих  хто  в  масці  плаче,  
А  ще  до  тих  хто  сміх  дарує  нам,  
Хто  піснею  сумною  світ  пробачить
І  монологом  буде  вдячний  небесам.

Уклін  до  тих,  хто  слово  зберігали,
Знання  донесли  через  хвилі  літ.  
Аматорам  які  народними  ставали,  
Притягнуті  до  сцени  мов  магніт.

До  ніг  кидаю  квіти  хто  танцює,
Хто  музику  поєднує  з  життям.  
Повірте,  не  за  гроші  він  блазнює,
Він  дає  волю  власним  почуттям.  

Культура-  це  не  тільки  слово,
Це  стиль  життя  минулих  поколінь.
Їм  завдяки  виходить  так  чудово,
Бо  ми  всі  мали  добрих  вчителів.

Нехай  барвінок  в  фарбах  заквітує!
Народна  творчість  в  дітках  проросте!
Слова  подяки  кожен  хай  почує!
А  гроші  то  таке…  не  головне.

5.11.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Кінеці жовтня.

Закарбувалась  осінь  в  сушених  грибах,
Зховавши  аромат  п’янкого  лісу.  
Гербарії  поснули  у  книжках
Чекають,  що  відкриє  хтось  завісу.

Шипшина  бідна  зморшками  взялась,  
Життя  застигло  сонцем  запече́не.
Коса  берези  зовсім  розплелась
І  шкодувала,  що  вже  не  зелена.

А  синій  терен  звабливо  блищав,
Яскравий  колір  серед  сухостою.
Ледь-ледь  коловся  ніби  захищав,  
Та  все  ж  віддав  жаринки  з  кислотою.

Туман  заплутався  у  хащах  глоду,  
Стручок  у  гладичі́ї  торохтить
І  бересток  пускає  на  свободу  
Насіння,  що  кружляючи  летить.

Багряний  клен  втрачає  позолоту  
Хоч  павутиння  видно  де-не-де.
Заве́ршив  жовтень  вже  свою  роботу,
А  листопад  морози  принесе.

31.10.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024

Золота картопля.

На  базарі  у  картоплі  є  багато  фанів,
Бо  ціна  на  неї  стала  майже  як  в  бананів.  
Біло  Роса,  Пікасо,  Рів’єра,  Солоха,  
Хто  раніше  оптом  брав,  купує  потрохи.  

Не  вродила,  чи  згнило,  може  жуки  з’їли?  
Хто  надію  мав  купити,  майже  всі  влетіли.
Нині  круто  на  столі  картопля  в  мундирі,  
А  ще  смажена…  на  салі…  запах  по  квартирі!  

За  рахунок  бараболі  бідні  виживали,    
Борщ  без  м’яса  звикли  їсти.    Ну  а  як  же  далі?  
Будуть  всі  гуманітарні  спагеті  вживати,  
Бо  не  хватить  на  картоплю  пенсії  й  зарплати.  

На  весіллі  мішок  бульби  гарний  подарунок,  
Бо  ним  можна  з  тамадою  вести  розрахунок.  
Відчуваю  доведуть  грошову  інтригу,  
Ще  внесуть  жуків,  що  в  смужку,  у  Червону  книгу.

27.10.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024

А небо накинуло шаль.

А  небо  накинуло  шаль  
І  сонце  сховала  печаль.
Пригнічений  світ  без  тепла,
На  ранок  роса  потекла.

Котилися  сльози  жалю,    
Чекали  хтось  скаже:-  Люблю!  
Але  у  отвіт  пустота,  
Бо  небо  немов  темнота.  

Я  знаю  що  зорі  там  є  
І  місяць  шле  світло  своє,
Та  небо  накинуло  шаль,
Невидно  нічого  нажаль.  

Ось  вітер  нічний  прилітав,  
Він  хмари  по  небу  ганяв.  
Серпанком  горів  небокрай,  
Діждалися  роси,  збирай.  

Ласкає  проміння  сліди,  
Які  тут  залишила  ти.
І  знов  стало  чути:  -Люблю!  
В  освітленнім  нашім  краю.

25.10.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024

Червоне вино.

Навесні  рікою  проливались  сльози,
Сік  мов  кров  прозора  капала  до  ніг.
Обрізали  довгі  виноградні  коси,
Що  перебороли  і  мороз  і  сніг.

Ті  що  залишили,  міцно  підв’язали,
Розпускало  листя  там  де  зажило.
Грони  немов  іграшки  із  лози  звисали,
І  зплітали  вусики  молоде  стебло.

Серпень  загадковий  разом  з  сонцем  грається,
З  листям  винограду  вітер  заграва,
Урожай  перлинами  з  медом  наливається,
Полинами  пахне  скошена  трава.

Кучерявий  вересень  урожаєм  балує,
Стигле  гроно  чавиться,  виділяє  кров.
А  дубова  діжечка  нотки  винні  згадує
І  чарує  зілля  для  пісень  розмов.

Запах  літа  разом  з  поцілунком  осені
У  кришталь  прозорий  міцно  заплелись.
Тут  години  радості  і  хвилини  зморенні,  
Ще  й  роки  червоні  долу  пролились.  

25.10.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024

Дорога в темряві.

За  вікном  у  автобусі  темно.
По  шосе  він  додому  спішить.
Від  чекання  на  серці  щемно,
Уявляючи  зустрічей  мить.

Вже  позаду  Європа  лишилось.
Київстар  он  мобільний  впіймав.
Чомусь  сльози  самі  покотились,
А  навпроти  хлопчина  дрімав.

Автошлях  заколихує  плавно,
Перетнувши  уявний  кордон.
Крок  уліво  живуть  вульгарно,  
А  крок  вправо…  там  вічний  сон.

Світло  фар,  мов  пекельний  погляд,
Він  шукає  у  темряві  час.
А  знаходить  душевний  розлад,
Що  сховався  у  кожного  з  нас.

Рідний  дім  зустрічає  скромно,  
Зазира  в  ліхтарі  пустота,
Сивий  дим  проплива  безмовно
І  сирена,  мов  пес  завива.

Зник  автобус  у  складках  ночі,  
Зовсім  інші  пішли  думки.  
Вже  напругу  скидають  очі,
Темінь  повна,  не  видно  руки.

21.10.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024

Літак нездійснених бажань.

Далеко,  де  обрій  зникає,
Де  вітру  нема  коливань,
На  небі  свій  слід  залишає
Літак  нездійснених  бажань.

Там  мрії,  мов  листя  пожовклі,
Додолу  упали  й  лежать.
Їх  діти  губили  й  дорослі,
А  з  ними-можливість  літать.

Бажання  бувають  таємні,
Бувають  великі  й  малі,
На  смак  і  на  дотик  приємні,
Крилаті  немов  журавлі.

Бажайте  здійсненого  люди,
Бо  в  мріях  можливий  політ.
Старайтесь  літати  повсюди,
Нехай  заквітує  весь  світ.

Щороку  бажань  стає  більше
І  світить  табло  "Перегруз!"
Бо  мрію  здійснити  складніше,
Коли  на  душі  землетрус.

Якщо  унизу  гинуть  діти
І  нас  пожирає  війна…
Зникає  бажання  летіти,  
Та  мрія  лишилась  одна.

В  ній  небо  прозоре,  спокійне  
І  світить  нам  сонце  згори.  
Щасливе  життя  неймовірне
І  зникли  усі  вороги.

13.10.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024

Жовтневий дощ.

В  кожну  тріщину,  в  кожну  шпарину,  
Дощ  жовтневий  лишає  слід.  
І  суха  земля  за  хвилину  
Вже  шепоче-Іди  в  обхід.  

Он  прозорі  коси  холодні,  
Грозові  небеса  розплели.
Полилися  струмки  в  безодню,  
Вже  півроку  чекали  води.

Вогняні  батоги  блискавиці,
Поміж  хмар  розкидали  заряд  
І  удари  гучні  громовиці,  
Були  схожі  на  залпи  гармат.

А  калюжі,  що  ніби  озера,  
Розплескались  від  натиску  шин
І  заплакана  атмосфера  
Красувалась  у  фарах  машин.  

Хто  радів  грозовий  негоді,
З  парасолькою  йшов  у  руках.
А  були  ще  прокльони  погоді,  
Бо  протік  застарілий  дах.

12.10.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024

Прогноз-старість.

Прогноз  невтішний,  старість  стука  в  двері
І  дзеркало  стає  чомусь  криве.
По  колу  ходиш  ніби  лев  в  вольєрі,
Думками  роздираючи  себе.

Чому  все  так?  Чому  це  все  зі  мною?
А  не  повернеш  колесо  часу,
Бо  вже  пірнув  в  майбутнє  з  головою
На  березі  залишивши  красу.

Тут  головне  пливти,  не  зупинятись,
Бажання  мати  рухатись  вперед.
Знайти  того,  з  ким  добре  спілкуватись
І  головне,  щоб  витримав  хребет.

10.10.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024

Честь і шана Хліборобам.

В  пшеничнім  морі  хвилі  колос  хилитають,  
В  безмежний  степ  з’єдналися  поля.
Смак  хліба  люди  добре  знають,
Хто  із  землею  поєднав  свої  життя.

Світанків  запах  і  вечірня  втома,
Пекучий  день  замішаний  з  дощем,  
Очікування  рідних  вдома,  
Окроплений  ранковим  туманцем.

Кристали  солі  з  потом  додалися,  
Енергію  впитали  грубих  рук,  
Під  літнім  сонцем  мрії  запеклися,
Коли  комбайна  пролунав  знайомий  звук.  

Частинка  долі  схована  в  хлібині,  
Хвала  рукам,  які  годують  нас!  
Щасливі  ті  де  хлібороб  в  родині,  
Бо  їхня  праця  гідна  в  нашій  час.

Багато  хто  залишив  свого  плуга,  
Пішли  на  фронт  змінивши  ремесло.  
Тож  мирне  небо  теж  їхня  заслуга,
Сумує  степ  за  ними  і  село.

Бажаєм  миру  і  повернення  додому,  
Нехай  квітує  радістю  земля!
Щоб  тіло  ваше  відчувало  втому,
Лиш  після  того,  як  засієте  поля.

7.10.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024

Чекання.

Охайний  садочок,  квітник  кольоровий,  
Старезна  черешня  гілля  розкида.  
Коли  літній  вечір,    то  настрій  чудовий,  
Шовковиця  стигла  асфальт  покрива.

Завжди  жартівлива  хазяйка  старенька,
Курчаток  пасе,  то  город  чепурить.
До  вечора  змориться,  сяде  одненька,  
Вже  чай  в  алюмінієві  «кружці»кипить.

Картопля  з  укропчиком,  риби  шматочок  
І  друг  телефон  у  Facebook  зазива,
Чекає  бабуся  від  дочок  дзвіночок,
Вже  потім  щаслива  і  спати  ляга.

А  взимку  самотність  зайде  в  рідні  стіни,  
А  вітер  гасає,  мов  кінь  за  вікном.  
Старенький  баян,  ще  зберіг  своїх  сили,    
Він  просто  чекає,  коли  за  столом…

Всі  діти  приїдуть,    чи  гості  зійдуться,  
Бабуся  візьме  і  розтягне  міхи  
І  пісні  по  хаті  гучні  розільються…!
Але  не  на  часі,  в  них  різні  шляхи.

17.12.23.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024

Понюхай день.

Пахне  ранок  какао  з  млинцями  
І  вологою  диво  роси.
Розпахтівся  букет  з  васильками,  
Що  сухенький  стояв  для  краси.

Ароматом  повіяло  кави,
Що  в  горнятку  тихенько  кипить.
І  насіння  достиглої  мальви,
У  саду  на  стеблі  торохтить.

Прийде  день  і  запахне  землею,
Що  зерно  в  свої  груди  прийма.
Він  з  красою  змішає  всією,
Бо  скінчились  осінні  жнива.

Ніжно  борщик  у  ніс  залоскоче
І  часник  в  пампушках  запахтить.
А  обличчя  засяє  дівоче,
Бо  у  серці  любов  закипить.

Вже  он  вечір  на  землю  підкрався
І  край  сонця  за  гору  сховав.
Хтось  у  темряві  тихо  всміхався,
Як  з  кишені  сірник  діставав.

І  зажевріли    купки  повсюди,
Огортає  ядучий  нас  дим.  
Отак  пахнуть  увечері    люди…
Всім  здоров’я,  старим  і  малим!

1.10.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024

Скатертина.

Серед  поля  скатертина,
Мов  хмарка  біліє.
Ніби  наша  Україна  
Від  горя  марніє.

Край  південний  і  край  східний  
Вогнями  палають,  
А  з  калин  червоні  сльози  
Капають,  та  сяють.

Ковила  навкруг  шепоче,
Грається  з  вітрами,
Тліє  бідна  скатертина  
І  чорніють  рани.

Де  ж  дощі,  що  так  чекають?  
Пожежу  загасять,  
Скатертину  розрівняють  
І  ворога  вразять.  

Прийде  час,  на  скатертині
Будуть  корова́ї.
Стануть  вина  у  графині,  
Бо  такі  звича́ї.  

Зігріватимуть  рідненьку  
Дівочі  долоні,
Але  сльози  калинові
Лишаться  червоні.


30.09.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024

Заблукала осінь.

Ой  на  горі  чорній  осінь  заблукала,  
Як  зійти  в  долину  стежечку  шукала.  
А  на  самім  краї,  де  туман  ночує,  
Дерево  життєве  насіння  чатує.

Осінь  ненароком  торкнулася  листя,
Те  почервоніло  нібито  намисто.
Стручки  затріщали,  насіння  сипнули,
Упали  додолу,  свободу  відчули.

Одне  впало  в  прірву,  де  каміння  мертве,  
Гарний  був  початок,  а  кінець  мов  жертва.
Інші  вхопив  вітер,  жбурнув  у  долину,
Хто  чекав  народить  в  любові  дитину.

Заходились  осінь  насіння  збирати,  
Шепотіла  до  нього,  як  рідная  мати.
-Посаджу  вас  любі  на  краю  городу,
Хай  росте  до  неба  продовжувач  роду.

А  ще  прикопаю  вас  біля  криниці,
Нехай  воду  носять  гарні  молодиці.
А  оці  пів  жмені,  візьму  зачарую,
Хто  мене  полюбить,  тому  подарую.

Засміялась  осінь,  стежку  відшукала
Із  гори  побігла  пісеньку  співала.
Листя  закружляло  різнокольорове,
Дерево  життєве  стало  загадкове.  

26.09.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024

Кохання з вітром.

Дві  вербички,  парочка,  росли  із  земли́ці  
Однако́ві,  тоненькі,  наче  ті  сестриці.  
Від  одного  кореня  вони  проростали
І  до  сонця,  що  у  небі,  листя  підставляли.

Разом  краще,  веселіше  і  взимку  тепліше,  
Під  дощами  та  снігами  стояти  твердіше
Довгі  коси  навесні  разом  розплітати,  
Дуже  добре  у  житті  сестру  рідну  мати.

Якось  влітку  завітав  вітерець  до  гаю,
Одній  вербі  шепотів-Я  тебе  кохаю!  
І  сміялися  вони  з  вечора  до  рання,
А  у  іншої  сестри  не  було  кохання.

В  однієї  було  все,  сонечко,  цілунки,  
Павутиння  із  росою  вітра  подарунки,
А  в  сестриці  тільки  смуток,  сльози  накрапають,
Листя  сиплеться  додолу  коли  так  страждають.

Якби  мала  тільки  змогу,  пішлаб  за  край  світу
І  впалаб  ридаючи  на  землю  зігріту.
Ніби  й  корені  одні  обох  напували,
Але  є  в  житті  шляхи,  які  роз’єднали.

Прийшла  осінь,  листя  жовкне  і  вітер  шепоче
-  Я  з  зеленою  сосною  кохатися  хочу.
Прощавай,  мене  не  згадуй!  Та  й  зник  на  світанку,
Полетівши  залишив  на  сердечці    ранку.

Заплакала  покинута,  про  сестру  згадала,
А  та  всохла  в  самоті,  бо  довго  страждала.
Буйні  коси  обломились,  кора  облітає,
Чути  сміх  посеред  гаю,  то  вітер  кохає.

18.09.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024

Сонцесяй і ніч.

За  обрій  закотився  сонцесяй,
Останнім  променем  зачервоніли  хмари.  
Зашепотіли  квіти-  Почекай!
А  невблаганна  ніч    пускала  чари.

Ковтала  темінь  світло  у  вікні,
Дерева  завмирали  мов  примари.
Хтось  посміхався  тихо  уві  сні,
А  декого  замучили  кошмари.  

Зненацька  вітер  ніч  розколихав,
На  шмаття  неба  розірвав  завісу.  
Побачив  місяць  тих,  хто  заблукав
І  стежку  освітив  посеред  лісу.  

Тонули  зорі  в  дзеркалі  води,
Здавалось  вічність  канула  в  глибини,
Ніч  росами  залишила  сліди.  
До  ранку  залишалися  хвилини.

Вже  перші  промені  лоскочуть  небокрай,
То  сонцесяй  в  свої  права  вступає.  
Шепоче  ніч  тихенько-  Прощавай!
І  день  нову  сторінку  починає.

18.09.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024

Дивна дорога.

Якась  вона  дивна,  дорога  до  Бога,  
Ногами  не  стоптана,  в  різні  боки.  
Буває  простора,  безмежна,  широка,
А  інколи  стежка  тіка  в  бур’яни.

На  неї  стаємо  ще  голі,  нікчемні.
Самі  не  йдемо,  в  основному  ведуть.  
Буває  секрети  життєві,  таємні,  
У  інший  кінець,  не  туди  заведуть.

Той  шлях  теж  широкий  і  ніби  веселий,
Багато  хто  йшов  ним  і  зараз  іде.
Але  є  там  місце,  що  біля  пустелі,  
Там  купа  хрестів…  кому  тяжко  кладе.

Без  нього  простіше  і  спину  не  давить,  
Кому  яке  діло,  це  мій  інтерес.  
Буває  що  дехто  назад  повертаюсь
І  довго  ридають,  піднявши  свій  хрест.  

Найбільша  омана,  що  ча́су  багато,  
Життя  попере́ду,  ще  встигнеш  усе.
З’єдналась  буденність  і  горе  і  свято
І  котиться  вниз,  ніби  вітер  несе.

Хтось  чує  там  голос  і  б’є  себе  в  груди,  
Бо  шлях  його  вірний,  він  інших  гука.
І  знову  з  дороги  збиваються  люди,  
А  дехто  сумний,  бо  даремно  чека.

Якась  вона  дивна,  дорога  до  Бога,
Ногами  не  стоптана,  в  різні  боки.
Думки  про  минуле  і  в  серці  тривога
І  видно  в  пилюці  свої  лиш  сліди.

4.09.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024

Мрії та надії.

Тихо  впали  додолу  надії
І  розбилися  ніби  кришталь.
А  за  вітром  підхоплені  мрії,  
Полетіли  лишивши  печаль.

Скільки  днів,що  даремно  минули
І  ночей,  що  без  сну  пронеслись.
Про  реальність  насправді  забули,
Мов  метелики  знов  обпеклись.  

Кажуть  жити  потрібно  сьогодні,
Бо  майбутнє  незмінить  ніхто.
Всі  прокинуться  вранці  голодні
І  світитиме  сонце  в  вікно.

Але  сумно  нам  жити  без  мрії,
Бо  надія-вітрило  моє.  
Нехай  листя  осіннє  жовтіє
І  зозуля  все  більше  кує.

Ви  продовжуйте  мріяти  люди
І  старайтесь  бажати  добра.
А  з  надії,  що  жевріти  буде,
Знов  відродиться  щастя  пора.

Необмежені  наші  бажання,
Але  віра  про  здійснення  є.
Дай  нам  Боже  для  всіх  процвітання,
Через  мрію  і  сонце  встає.


2.09.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024

Очі в бурштині.

Застигли  очі,  ніби  в  бурштині,
Завмерли  фото  на  алеї  слави.
Такі  жорстокі  наслідки  війни…  
Хотіли  жити,  мріяли,  кохали.  

Ти  підійди  поближче…придивись,
Поглянь  у  очі…  глибину  відчуєш.  
За  їхні  душі  тихо  помолись,  
Можливо  голос  в  голові  почуєш.  

Як  всі  любили  серцем  і  єством,
Життя  бажали,  бо  це  лиш  початок.
І  як  кричали  впавши  за  селом,
Бо  смерть  за  них  уже  дала  завдаток.

Багряним  став  вечірній  край  землі
І  слово  «Мама!»  небо  розірвало.
Останні  сльози  щоки  обпекли,
Все  за  для  нас,  щоб  ми  війни  не  знали.

Можливо  ви  вже  звикли  до  біди
І  звук  ракети  вас  не  так  лякає,
Але  війна  завжди  лиша  сліди
І  хтось  за  нас  до  неба  відлітає.  

Дивіться  в  очі,  ті  що  в  бурштині,  
Там  ненароджене  майбутнє  покоління.
Їх  душі  линуть,  ніби  журавлі,
А  ви  моліться…  ставши  на  коліна.

29.08.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

У цьому образі тобі лиш тридцять три.

У  цьому  образі  тобі  лиш  тридцять  три,
Геть  молода,  хоч  в  сивині  коріння.
Он  сині  хмари  линуть  із  гори,
Полям  злотавим  принесли  спасіння.

Ти  Україна,  славилась  в  віках,
Жила  й  страждала,  від  меча  вмирала.
Ти  на  пожарищах,  в  потрощених  кістках  
Усім  назло  щоразу  воскрешала.  

Прийняла  хрещення  на  березі  Дніпра,  
У  молитвах  для  нас  благала  миру.  
Свободи  полум’я  роздумухана  іскра,  
Для  незалежності  була  орієнтиром.  

Від  голоду  страждала  і  війни  
Вкраїно  рідна,  як  ти  виживала?  
В  часи  тяжкі  завжди  були  сини,  
Які  життя  за  тебе  віддавали.  

У  цьому  образі  тобі  лиш  тридцять  три,
Вже  десять  років  тягнуть  до  Голгофи.  
Знов  розіп’яти,  мрія  сатани,  
Турнути  в  спину  задля  катастрофи.  

Крокуй  вперед!  Поглянь  ти  не  одна,
Позаду  вічність,  а  в  руках  хвилина.  
Твоя  мета  сьогодні  головна,  
Прославитись,  як  вільна  Україна!

24.08.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

Старий поріг.

Ще  з  ночі  люди  чергу  відстояли.  
Знесилено  тріщав  старий  поріг,
То  «Щедрик»  фонд  усих  реєстрували,
Старих,  багатодітних  і  сліпих.

Ще  інвалідів,  статус  одинокий,
Хто  забезпечення  мале  в  родині  мав.
По  списку  вулиць  вибір  тут  широкий,
Хто  на  авто,  а  хто  пришкандибав.

Людей  із  триста  загули,  мов  бджоли.
Пігулки  п’ють,  бо  сонце  припіка.  
Такого  ми  не  бачили  ніколи,
Щоб  утворилася  з  людей  ріка.  

Об  євродвері  хвилі  розбивались,
Робили  колихання  чудеса.  
Сліпі  прозріли,  а  німі  заматюкались,
Аж  хмарами  стягнуло  небеса.

І  де  та  сила  у  людей  береться?  
У  документах  люди  ж  ті  слабкі
І  тиск  високий  і  ледь  серце  б’ється.
Але  у  черзі  спритні  і  живі!

Нема  порядку,  зла  прям  не  хватає
І  так  щодня  реве  людський  потік.
А  влада  в  вікна  скоса  поглядає
І  думає:-Чи  втримає  поріг?

14.08.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024

Зорепад.

Застигли  хмари  у  очах  зелених,  
У  оберті  спинився  білий  світ
І  трави,  наче  руки  наречених,  
Тебе  ловили  ніби  первоцвіт.

Твоя  зоря  у  небі  швидко  згасла,
Хоч  кажуть  зорі  вічні,  та  не  всі.
Летіли  із  твоєю  одночасно  
Ще  декілька  до  рідної  землі.

І  ніч  ридала  втративши  надії,  
Таких  зірок  як  ви  вже  не  знайти.
Самі  згоріли  залишивши  мрії,  
Щоб  об’єднати  різних  два  світи.  

А  дехто  бачив  в  небі  те  падіння,  
Загадував  бажання  і  кохав.
І  чарували  зорі  мерехтінням,  
Хто  шлях  Чумацький  в  небі  розшукав.

8.08.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024

Вінець творіння.

Вінець  творіння  був,  чи  може  ні?
…За  образом  своїм…чи  то  помилка?  
Умитий  і  охрещений  в  воді,  
Невинний  ніби  всесвіту  піщинка.  

Якщо  ми  всі  такі  як  і  творець,
Душею,  тілом,  думкою,  ділами…  
Який  для  нас  задумано  кінець?
Бо  весь  наш  шлях  кривий  та  з  колючками.  

У  дзеркало  поглянь,  ти  Бога  бачиш?  
Ти  віриш  в  те,  що  ти  і  є  любов?  
Невже  все  зможеш  і  усе  пробачиш?  
А  як  же  гріх?    Його  ти  поборов?

А  може  ми,  як  той  вінець  творіння,  
Себе  возвисили  в  безумстві,  що  без  дна?
Вже  не  слова,  а  тільки  бурмотіння  
Замість  молитви  линуть  в  небеса.  

Доріг  багато,  можна  вибирати,  
Але  вони  ведуть  в  один  кінець.  
Ще  прийде  час    на  себе  приміряти  
Терновий,  закривавлений  вінець.

4.08.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024

Розмова.

-Привіт  мій  друже!  Як  пройшов  твій  день?
-  А  що  вже  вечір?  Я  і  непомітив
Ніби  ще  вчора  чув  я  сміх  дітей,
Будильник  на  роботу  вранці  кликав.

-А  зараз  дні  змішались  в  голові,
І  числа  календар  перекидають.
Сирени  звук,  мов  півні  на  горі,
До  тями  кожен  раз  мене  вертають.

 -Неначе  тільки  снідати  сідав,
А  вже  вечеряти  он  місяць  закликає.
Відро  води  замість  обіду  випивав,
Бо  сонце,  мов  сказилося,  палає.

-Пігулок  жменю  вже  приготував,
Від  серця,  тиску,  цукру  і  тривоги.
-Аби  спокійну  ніч  Господь  послав,
Бо  вранці  знов  чекають  нас  дороги.

-Раніш  розмови  були  не  такі,
 Не  тільки  в  нас,  а  взагалі,  між  люди.
 -Чи  то  старі  стаємо,  чи  слабкі.
 Ще  й  світло  вимикають  он  повсюди.

-Хоч  в  телефонній  книзі  місць  нема,  
Багато  номерів  давно  завмерли.
-В  моєму  теж  такі,  що  зокрема,
Хоча  живі,  але  для  мене  вмерли.

-Спасибі  друже  за  розмову,  час,
Що  виділив  мені  для  спілкування.
За  вогник  дружби  в  серці,  що  не  згас,
Всім  рідним  передай  мої  вітання.

3.08.24р.    Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024

«Апельсин. »

Не  кожну  ніч  ти  чуєш  молитви
І  тихий  шепіт  не  завжди  до  тебе  лине.  
Лиш  дві  сльози,  немов  два  світляки,  
Душі  твоїй  дороговказ  єдиний.  

Рік  ніби  день,  тягучий  і  важкий
І  ночі  значно    довші  стали.  
А  смак  життя  все  більш  гіркий,
Для  мами,  що  вдивляється  у  хмари.

Ти  посміхаєшся  на  прапорі  щодня,  
Герой  державі,  а  для  мами  син.
І  зникла  мрія  помаранчева  твоя,
Лиш  позивний  лишила  «Апельсин.»

22.07.24.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024

Замкнута енергія.

Засіла  молодість  у  гаджетах,  зігнулась.
У  кріслах,  на  диванах,  у  кафе  
І  ременем  в  авто  не  пристегнулась,  
За  номером  мабуть  якесь  цабе.  

Де  ваші  ніжки,  цокіт  каблуками?  
Де  та  хода,  що  вабила  усіх?  
Де  чарування  карими  очами?  
Де  ваш  чудовий  неповторний  сміх?  

Енергія  замкнулася  у  тілі,  
Шукає  вихід,  стогне  і  кипить.  
Вставай!  Бо  все  у  твоїй  силі  
Спіши!  Спіши  впіймати  мить!  

Вдихни  на  повну,  виправ  свої  плечі,  
Крокуй  розкішно  і  смакуй  життям!  
А  тупцювати  й  човгати  доречі,  
Ще  прийде  час,  ти  це  собі  затям.

17.07.24.Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024

*Спека*.

А  мозок  плавився  від  спеки,  немов  сир
І  листя  падало  сухе  посеред  літа.
Вчорашнє  поле  було  схоже  на  пустир  
А  марево  блищало  розігріте.

Страждання  й  стогін  вітер  розкидав,  
Хто  ледь  живий,  той  слав  услід  прокльони.  
Надію  на  спасіння  він  втрачав,  
Зів’яли  нерозкритими  бутони.
 
Комусь  минулий  рік  найгіршим  був,  
Але  це  доти,  поки  цей  ми  не  пізнали.  
Зненацька  полум’ям,    мов  змій  дихнув  
І  стіни  димові  до  неба  встали.  

Колиж  кінець  цій  спекі?    Він  прийде,  
Хто  змін,  а  хто  полегшення  благають.  
Якщо  зима  морозами  скує,  
Тоді  знов  про  тепло  усі  згадають.

17.07.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024

Посівна.

І  знову  сіяли  в  суху,  та  мертву  ниву,
В  пилюці  ледь  виднілись  бур’яни.  
Це  вже  останнє,  що  лишили  на  поживу,
Із  мрією  про  прощені  гріхи.

Слова  молитви  губи  шепотіли,
Які  з  роками  геть  забутими  були.
Але  вони  здавалось  не  летіли,  
Бо  вже  були  безсилі…  не  могли.  

Будуть  жнива,  чи  похорон  надії?
Чи  дочекаємося  свята  від  серпа?
В  землі  сухій  чекають  зливу  мрії.  
А  по  пилюці  котяться  слова.

17.07.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024

Присмак сонця.

Золотаве  зерно  молоде  у  жупа́ні
І  чорнява  коса  розляглась  на  плечах.
У  рядочках  стоїть  величаво,  мов  пані
І  чужий  вітерець  заблукав  у  листках.

Молода  кукурудза,  липневий  дарунок,
Присмак  сонця  зберіг  у  смачним  качані.
Із  каструлі  гарячий,  мов  перший  цілунок,    
Сіль,  приправи  і  масло  стоять  на  столі.  

Смак  чудово-знайомий  розбурхує  пам’ять,
Запах  моря  зненацька  здається  відчув.  
Там  торгують  на  березі  нею  і  хвалять,
Навіть  ча́йок  пронизливі  крики  почув.
 
Розхватали  качанчики  діти,  дорослі,
Вже  й  каструля  пуста  одиноко  стоїть.  
Завтра  зваримо  ще,  прийдуть  родичі  в  гості,  
Урожай  слава  Богу!  Буде  чим  пригостить.

9.07.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024

Заповнена пустота.

Я  не  аскет,  мене  лякає  тиша.
Самотність  теж  не  подруга  мені.
Сумує  сад  за  вітром,  що  залишив  
Його,  заради  гри  на  стороні.

Думки  літають  у  пустій  кімнаті,  
Луною  відбиваються  від  стін.  
Бувають  фрази  іноді  крилаті,
Та  їх  не  чують,  бо  я  сам…  один.

Як  гарно  коли  линуть  різні  звуки,  
Коли  шумить  наповнене  життя.  
Коли  до  тебе  доторкнулися  руки  
І  ти  сприйняв  блаженства  відчуття.  

Вночі  сопіння,  а  удень  розмови,
Заповнена  по  вінця  пустота.
Тоді  і  сни  бувають  кольорові,
Під  муркотіння  сірого  кота.

8.07.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024

Капай дощик.

Капай!  Капай  дощик  з  неба!
Нам  волога  дуже  треба.
На  городи  на  поля,
Скрізь  потріскана  земля.

Хмарку  соняшник  благає:
-Дай  дощу,  бо  помираю!
А  дерева  шелестять:
-  Нам  дощу  разів  із  п’ять!

-Де  ти,  тітонько  Гроза?
Гучно  мекає  коза.
-Злий  побільше  нам  водички,
Щоб  росла  скоріш  травичка!

А  дитячі  чобітки,
Посміхались  до  грози.
-Нам  калюж  багато  треба.
Капай!  Капай  дощик  з  неба!

4.07.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024

Дівчинка з камерою.

Дивилася  дівчинка  в  камеру,
Знімала  про  когось  кіно.
Займалась  цим  ділом  змалечку
І  добре  на  серці  було.

Для  неї  усі  посміхалися,
Щоб  гарний  виходив  сюжет.
Щасливими  всі  залишалися,
На  тисячах  старих  касет.

Весілля  і  дні  народження,
Родини,  христини  дітей.
Концерти,  культури  відродження,  
На  дисках  мільйони  людей.

Ночами  працює  дівчина,  
Для  неї  всі  дні  замалі.  
Весела  така,  немов  квіточка,  
Летіли  роки  цифрові.

Дивилася  в  камеру  дівчина,  
Там  бачила  цілий  світ.  
А  в  дзеркалі  жіночка-зірочка,
Махає  рукою  привіт.  

Життя  немов  колесо  котиться  
І  різні  бувають  шляхи.  
Що  знято  було  не  повториться,    
На  пам’ять  лишились  роки.  

Спасибі!    Зйомку  закінчено!  
А  хто  нас  знімав,  придивись.
Це  жіночка  ?Дівчина?  Дівчинка?  
Ти  щиро  до  них  посміхнись.

4.07.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024

Сліди на пилюці.

Я  писав  на  пилюці  про  прожиті  роки,  
Залишивши  сліди  не  то  крапка,чи  кома.
І  листали  вітри  кожен  рік  сторінки,  
Як  то  кажуть:  -Історія  дуже  знайома.  

Що  позаду  лишив,  те  занесло  піском,
Хоч  у  пам’яті  все  повстає  знову  й  знову.  
І  єднає  минуле  із  сьогодні  містком,  
Але  то  хибний  шлях  у  печаль  загадкову.

Вже  не  стерти  коли  не  туди  уступив,  
Краще  думай  про  те,  як  літав  без  причини.
І  коли  на  пилюці  сліди  не  лишив,  
То  лиш  були  частинки  щасливої  днини.  

Прийде  час  коли  зійдуть  на  землю  дощі,  
Важче  йти,  але  краще  сліди  залишати.  
Бо  в  них  місяця  сяйво  лишилось  вночі
І  завжди  є  той  шлях,  що  не  зміг  ти  обрати.

30.06.24р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024

Романтичний сюрприз.

Чоловікові  зхотілось  зробити  таємне,  
Для  дружини,  для  Любави,  ну  дуже  приємне.  
У  думках  свічки  палають,  романтик,  вечеря…
Два  бокали  із  вином,  курка  запечена…

Ну  а  далі,  як  Бог  дасть  кохання  до  ранку…  
Потім  каву  можна  в  постіль,  якраз  на  світанку.  
Поцілунок  у  подяку,  що  такий  мужчина,
Розігрався  апетит,  вже  взбита  перина.  

Дістав  курку  посолив,  спеції  приправив,  
В  казаночок  положив  і  газу  добавив.
Півгодини  й  аромат  вже  носа  лоскоче,
А  той  ніс  не  тільки  м’яса,  вже  горілки  хоче!  

Та  й  до  вечора  чекати  не  дуже  і  зручно,  
А  сто  грам  в  обід  прийняти-це  благополучно.
Полилась  горілка  в  горло,  вуса  замочила,
Треба  руку  ще  направить,  що  м’ясо  солила.

Там  де  друга,  там  і  третя,  сієста  скінчилась,
Голова  сама  собою  спати  примостилась.  
Горить  м’ясо  в  казані,  повна  хата  диму,
Ну  а  запах,  наче  хтось  підпалив  перину.  

Добре  сон  був  неглибокий,  хазяїн  збудився,
Схопив  м’ясо  і  пожежу  гасить  заходився.  
Подивився  у  казан,  згоріло  на  цурку,  
Та  й  навряд  хто  буде  їсти  цю  горілу  курку.  

Мабуть  свічки  і  вино  не  зроблять  сюрпризу  
І  потрохи  уявив  жінкину  мармизу.  
А  про  ніч  можна  забути,  яке  там  кохання?
Хоч  би  пику  не  набила  з  вечора  до  рання.
 
Кожен  день  для  нас  урок,  одвічне  навчання.  
Яке  м’ясо?    Як  чекаєш  уночі  кохання.  
Від  оказії  такої  буде  порятунок,  
Кохайтеся  чорноброві  на  голодний  шлунок!


29.06.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024

Хата і хміль.

Запустіла  хата  хмелем  заростає,
У  вікні  буває  сонце  заблищить.
Двір  що  був  широкий  вишняк  пробиває,
А  вночі  на  стріхі,  дикий  кіт  нявчить.  

Листок  до  листочка  щільно  прилягає,
Батоги  колючі  в’ються  наче  тин.
Хата  разом  з  хмелем  тихо  розмовляє,
Про  часи  минулі,  як  з  труби  йшов  дим.  

Коли  всі  стежини  вели  до  порогу,  
Як  пісні  лунали  і  дитячий  сміх.
А  тепер  забули,    кинули  небогу,
Що  колись  у  люди  вивела  усіх.

Ой  ти  хмеле,хмеле!  Вийся,  аж  до  неба,
Закрий  мою  тугу,  сором  затули.  
Заплітай  тісненько  стіни  та  дерева,
Мене  одиноку  міцно  обійми…

29.06.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024

Нещадне сонце.

А  сонце  нещадне  було  цього  року,  
Коханням  своїм  зігрівало  без  меж.
Вбивала  обіймами  все  ненароком,  
Любов  що  палає,  як  сотня  пожеж.  

Земля  аж  потріскалась  в  тому  стражданні
І  марево  степом,  мов  море  блищить.  
Вже  трави  посохли,  даремні  чекання  
І  мрії  даремні,  коли  задощить…

Ранкова  роса,  як  остання  надія,  
Ковток  насолоди  на  листі  застиг.  
Та  сонце  лиш  вийде  і  вітер  розвіє,  
Бажання  життя,  хто  напитись  не  встиг.  

Чому  так  жорстоке  кохання  небесне?
І  сльози  не  діють,  все  більше  пече.  
Духовне  згоріло,  лишилось  тілесне
І  біль  невгамовно  по  тілу  тече.

27.06.24.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024

Розлука.

Чи  повернуться  ті,  що  поїхали  долю  шукати?
Хто  майбутнє  в  думках  не  таким  уявляє  собі.
Хто  востаннє  ступив  за  пороги  батьківської  хати  
І  в  сльозах  материнських  застигли,  немов  в  бурштині.

Через  Вайбер  пришлють  закордонні  гарнесенькі  фото  
Іще  ввечері,  інколи  будуть  дзвонити  туди,  
Де  частину  себе  залишили  заради  роботи…  
І  подалі  сховали  малих  діточок  від  війни.  

Майже  кожна  родина  в  розлуці  і  горем  розбиті,
Як  дійшли  до  такого?  Провину  ніхто  не  бере.  
Батьківщина  страждає  і  чорними  нитками  зшита,  
І  щоночі  у  снах  з  за  кордону  чекає  тебе.  

Розлетілись  мільйони,  шукаючи  кращої  долі  
І  на  мові  чужій  спілкування  ріднішим  стає.
Вже  посохли  жита  і  невидно  волошок  у  полі,
Тільки  мама  в  сльозах,  на  коліна  в  молитві  стає.

24.06.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024

Годинник з зозулею.

Колись  давно  у  нас  висів  годинник,  
Зозуля  там  сиділа,  нежива.    
Послухати  її  я  був  прихильник,  
Для  мене  тоді  було  це  дива.

Крутили  стрілки  коло  в  циферблаті
І  непомітно  відміряли  час.
І  спів  зозулі  було  чути  в  хаті,  
Лишаючи  годину  позад  нас.  

Кує  зозуля,  гирьки  вниз  та  вгору,  
Вже  50  разів  нарахував.
Лиш  25  здавалось  було  вчора,  
Багато  радісних  годин  пізнав.

Скажи  зозуле,  що  там  попереду?
Нехай  годинник  не  спиняє  час,
Бо  кожен  рік  бува  смачніше  меду.
Рушаймо  з  місця!  Натискаймо  газ!  

Стрічай  життя,  я  йду  до  тебе  в  гості!
Що  нам  годинник,  гірки  підтягнув.  
Вино  хай  льється  і  лунають  пости,
За  дату  ювілейну,  визначну!

Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024

Нічний перекус.

Десь  під  річкою  тихенько  люди  проживали,
Проминули  ті  часи  коли  квітували.  
Діти  в  місто  потікали,  а  старі  вмирають,
Що  робити,  такий  час…  якось  виживають.

Шлях  такий,  що  до  села  не  їде  машина,
А  в  городах  хазяйнує  фазанів  родина.
Поклювали  кукурудзу,  буряки,  гороху,
Ще  й  зайців  десятка  три,все  гризуть  потроху.

Баба  Валя  уночі  сама  сидить  в  хаті,  
У  мобільнику    чита  новини  прокляті.
То  ракети  в  небі  мчать,  то  летять  шахеди,
З  переляку  цокотять  зуби  що  зпереду.

Раптом  бомба  упаде  на  бабину  хату…
Чи  осколок  попаде  в  передню  кімнату…  
Від  напруги  в  животі  почало  бурчати,  
Баба  Валя  натщесерце  не  хоче  вмирати.

Та  швиденько  біжить  в  кухню,  нарізала  сала,
Є  цибуля,  сирі  яйця,  часнику  дістала.  
Налила,  щоб  зняти  стрес,  горілки  по  вінця,
Закусила  і  побігла  інтернет  дивиться.  

Вже  нестрашно  бабі  Валі,  що  гудить  у  небі,
Взяла  сапу,  щоб  метати  прямо  по  ракеті.
Де  й  хоробрість  узялася,  он  рветься  до  бою,
Вже  іде  у  ЗСУ,  лівою  ногою!  

От  мобільний  об’явив,  що  відбій  тривозі,
Відчинила  баба  двері,  сіла  на  порозі.
-Ну  от  як  вночі  не  їсти?    Москалі  прокляті!  
Знов  від  того  перекусу,  штани  малуваті!

15.06.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024

Цілунок у червні.

Малювала  шовковиця  руки,
Ніби  мед  смакували  вуста.
Хоч  гіркими  бувають  розлуки
І  чужими  ставали  міста.  

Та  напам’ять  лишився  цілунок,  
Мов  шовковиці  стиглої  смак.  
Самий  ніжний,  простий  подарунок,  
Що  кохає  і  кличе  назад.  

І  кудиб  не  поїхав  у  червні,  
Крізь  шовковиці  видно  плоди.  
Чорні  плями-цілунки  таємні,  
На  землі  залишають  сліди.

А  заплющивши  очі  скуштую
Я  кохання  знайоме  на  смак.  
І  вуста  твої  ніжно  відчую,  
Що  чекають  і  кличуть  назад.


10.06.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2024

Початок літа.

Розпрощався  травень  бузиновим  медом,  
Ночі  прохолодні  при  собі  лишив.  
Хвилі  по  пшениці  линуть  море-степом,  
А  червнева  спека  набирає  сил.

Зацвітають  трави  в  балках  під  рікою,  
Різнокольорове  вийшло  полотно.  
Хтось  між  очеретом  помахав  рукою,  
Тихо  засміялася  і  пішла  на  дно.  

Мавки  у  віночках  ввечері  танцюють,
Зустрічають  літо  у  своїх  піснях.
З  молодим  рибалкою  весело  жартують,
Червень  закріпився  у  своїх  правах.  

Зачепилось  сонце  за  гілля  тополі,  
Через  те  настали  самі  довгі  дні.  
О  четвертій  ранку  мрії  світанкові,
З  першими  проміннями  граються  на  склі.

2.06.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

Спогади у бокалі.

Я  шлю  тобі  дарунок  через  пошту,
Шкодую  що  не  можу  обійняти.  
Покла́ду  те,  чим  поділитись  зможу,  
Немов  про  себе  хочу  нагадати.

Вина  відправлю,  пляшечку  міцного,  
Налий  бокал  смакуй  і  пригадай,  
Мене  колись  п’янкого,  молодого…  
Як  схочеш,  то  бажання  загадай.  

Закривши  очі  повернись  в  минуле,  
Немов  назад  гортаєш  сторінки.  
Як  смак  приємний,  то  налий  і  вдруге,
Хай  звеселяться  стомлені  думки.

Лишає  слід  взаємне  спілкування,
Дарма  що  ніби  коні  мчать  роки.  
Бокал  вина  і  долі  побажання,  
Щоб  знову  перетнулися  шляхи.

29.05.24р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024

Та, що дарує життя.

Де  поділись  роки  золоті,
Як  ти  дмухала  в  торті  свічки.  
Рученята  маленькі  твої,  
Прилипали  до  мами  щоки.  

І  твій  погляд  в  зелених  очах,    
Мов  бурштин,  що  застиг  на  весь  час.  
Заблукав  десь  у  мами  в  сльозах,  
Залишивши  бентежність  і  страх.  

Днів  народжень  багато  було,  
Живемо  і  пливем  по  світах.  
Із  роками  сивіє  чоло,  
А  твій  погляд  у  мами  в  очах.  

Доки  мама  жива-ти  дитя,  
Хоч  свічки  задуваєш  сама,  
Пам’ятай  хто  дарує  життя  
І  на  зустріч  чекає  щодня.

23.05.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024

Черешня.

Зачервоніла  вогником  між  листям,  
Одна  із  перших  погляд  притяга.
Травневий  плід  на  смак  солодко  кислий,    
Черешня  віти,  ніби  руки  простяга.

Хай  невеличкі  китиці  блискучі,  
Зате  так  рясно  гілля  залило.  
Вже  навіть  літом  трішечки  пахучі,
Он  хмелем  огорожу  заплело.  

Шпаки  накинулись,  зклювали  всю  верхівку,
А  що  поробиш,  бач  їм  теж  кортить.  
І  хлопці  обломили  нижні  гілки,
Хоча  і  знають,  що  не  можна  так  робить.  

Лиш  кілька  днів  була  вона  красуня.
Плоди  скінчились,  травень  промина.  
Лишилось  від  весни  одне  відлуння,  
Вже  червень  вигляда  із  за  вугла.

19.05.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024

Сімейне древо.

Летять  покоління  в  віках,  мов  проклали  дорогу,  
А  древо  сімейне  коріннями  в  землю  вросло.  
І  паростки  юні  з  надією  дивляться  вгору,  
Батьківське  гілля  їх  тримає,  щоб  щастя  було.  

Від  прадідів  смак  до  свободи  усім  передався,
Краса  і  повага  повік  в  поколіннях  цвіте.  
Увесь  родовід  вишиванкою  ніби  сплітався,  
Майбутнє  у  дітях  й  онуках  повічно  живе.  

Можливо  мій  правнук  вірші  колись  буде  писати,
А  може  онучка  красою  підкорить  весь  світ…  
Ми  поки  гілля,  але  можем  коріннями  стати,  
Аби  все  жило  і  ніхто  не  обламував  цвіт.  

Квітуйте  усі,  доки  сонце  ласкаво  сміється,
Живіть  недаремно,  приносьте  у  всесвіт  плоди.  
Завжди  пам’ятайте  коріння,  якому  вдається,
Душевно-невидимі  з  нами  з’єднати  мости.

16.05.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024

Радониця.

Тихо  свічки  палають  в  ці  дні,    
Молитви  поминальні  звучать.
Ми  згадаєм  хто  жив  на  землі,
Бо  над  ними  берези  шумлять.

Ми  подяку  приносим  тобі,
Цілий  рід,  що  розтанув  в  віках.
Свята  паска  на  чорній  плиті
І  цукерки  в  дитячих  руках.

Цвинтар  ніби  гранітом  блищить,  
Є  забуті  могилки  з  христом.
Так  чекали  про  спомин  в  цю  мить,  
Але  все  заросло  бур’яном.

Панахида  у  храмі  луна,  
Про  спасіння  і  вічне  життя.
Що  для  тебе  хвилина  одна?
Це  подяка  і  віра  в  Творця.

14.05.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024

Мама.

Хто  розмовляв  з  тобою  ще  в  утробі?
Хто  перший  крик  почувши  обійняв?  
Хто  посміхавсь  тобі  при  кожній  спробі,  
До  поки  слово  Мама  ти  сказав?

І  все  життя  крокує  вона  поряд,  
Мов  ангел  охоронець  на  землі.  
Вуста  шовкові  і  ласкавий  погляд,  
Свою  любов  присвячує  тобі.  

Вона  твоїм  досягненням  зрадіє  
І  буде  сумувати,  як  і  ти.
Бо  Мама  усе  знає  й  розуміє,  
Шепочучи  ранкові  молитви.  

Не  забувайте  Мамі  подзвонити,  
Коли  дорослі  й  стали  на  крило.  
Не  забувайте  хто  навчив  любити,
Відчуйте  серцем  Мамине  тепло.  

Цінуйте  мить  до  поки  Мама  з  вами,  
До  поки  вона  є,  то  ви  дитя.  
Дарована  самими  небесами,  
Нести  любов  в  продовженні  життя.


12.05.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024

Травнева роса.

Десь  там  за  рікою,  де  трави  з  росою,
Блукав  одинокий  туман.  
Шукав  він  дівчину,    що  з  диво  косою,  
Стоптала  ногами  бур’ян.

Ти  місяць  срібненький  у  косу  вплітала,  
Чар  зілля  збирала  вночі.
Стежина  твоя  між  дерев  заблукала,  
Хоч  слово  скажи,  не  мовчи.  

Туман  все  густіше  закутав  дерева,
Дівча  в  бузині  загубив.  
Короткою  ніч  не  буває  травнева,
Вже  сонечко  ранок  збудив.

Туман  обернувся  на  краплі  кришта́лю,  
Дерева  і  трави  зросив.
В  думках  шепотів  :-  Я  насправді  кохаю!  
І  ноги  дівочі  омив.

9.05.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024

Карпати.

Розмовляли  гори  звуками  трембіти,
Їх  єднав  душею  вранішній  туман.
Вони  пам’ятали  зміни  на  орбіті,
Час  мов  зупинився,  де  встелив  бур’ян.  

Скеля  шепотіла  свої  таємниці,
Їх  схопив  холодний  і  стрімкий  ручай.  
Олені  рогаті  з  нього  п’ють  водицю,  
Якщо  є  бажання  випий,  загадай.  

Он  дерева  велетні,  обійми  прислухайся,  
Все  живе,  довколишнє  серцем  об’єднай.
Стань,  мов  частка  всесвіту,  просто  не  напружуйся,    
Вітру  жартівливому  тугу  всю  віддай.  

Зроби  подих  свіжості,  просто  з  насолодою,  
Пахощі  цнотливі  ти  запам’ятай.
Гори  зачаровують  за  твоєю  згодою  
І  шепочуть  соснами  -Друже  прощавай!


6.05.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024

Материнська любов.

Розтанув  сніг,  природа  діє  все  нове
І  зеленню  покрилися  сади.  
Все  ожило  і  розквіло,  та  ні  не  все…  
Ще  он  криниця,  де  нема  води.  

Вона  стоїть  тихенько,  навіть  вітер  
Не  грається  з  пожарвленим  ціпом.
Говорять  люди  то  могила,  
Малеча  оббіга  її  кругом.

Багато  літ  назад,  коли  була  війна,  
І  наш  народ  вмирав  за  волю,  за  життя  других.  
Стояла  ця  криниця  лиш  одна,
Зимою  все  це  було,  вітер  зтих.  

Собаки  із  хрестами  на  плечах,  
Збирали  люд  і  гнали  на  чужбину.
Ридали,  рвали  коси  матері́,  
Як  німці  відбирали  в  них  дитину.

Такою  матір’ю  була  і  тітка  Галя,  
У  неї  було  п’ятеро  синів.  
Вдова  була,  бо  чоловіка  вбили  гади,  
А  дім…а  дім  її  згорів.

Сини  пішли  від  матері  до  лісу
І  мстили,  мстили  як  могли.  
Боялись  німці  лісових  тих  хлопців,  
А  тітку  Галю  посадили  до  тюрми.  

Все  думали  розкаже  мати,  
Де  її  діти,от  дурні.
Скоти,  як  ті  чорти  рогаті,  
Знущалися,  але  зломити  не  змогли.  

І  от  в  один  з  морозних  ранків,  
Зігнали  до  криниці  все  село,  
Щоб  люди  бачили,  як  мати  помирає.  
-Розкажеш,  будеш  жити!    А  ні…на  дно!

Вона  стояла  гордо,  лише  в  самій  сорочці,  
Волосся  розкуйовджене,  запекла  кров.  
-Я  рада,  що  у  мене  п’ять  синів  і  нема  дочки!  
Ви  ще  почуєте  про  них..!

І  знов  її  почали  бити.
Потім  зв’язали  руки,  ноги.
Піднявши  до  криниці  потягли.  
-Будьте  ви  прокляті!  Господь  вас  покарає!  
І  кинули  її  до  темної  води.  

І  від  тоді  ніхто  не  п’є  ту  воду,  
Але,  як  тільки  травень  підійде,  
З’являються  там  квіти,  то  природа,  
Любов  ту  материнську,  з  землі  нам  подає.

24.04.94р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024

Благодатний вогонь.

Знамено  віри,  святості,  надій.
Упевненість,  що  дано  шанс  життю.  
Небес  дарунок  у  обителі  святій,  
Поява  Благодатного  вогню.

Вогонь,  немов  живий  потік,
По  храму  розливався  між  людей.
Ласкаво  сяяв,  омивав,не  пік
І  крики  радості  лунали  із  грудей.  

Знак  про  надію,  в  вигляді  вогню,
Весь  світ  чекав  на  диво  із  небес.
Я  на  світанку  радо  повторю:  
-Христос  Воскрес!  Воістину  Воскрес!

4.04.24.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024

Кохання без меж.

Подивись  у  небо,  загадай  бажання,
Напиши  на  хмарці  щирості  слова.
Я  їх  прочитаю,  бо  слова  кохання  
Мені  шепотіла  дощова  вода.  

Ти  скажи  тихенько  вітрові  на  вушко,  
Який  сон  наснився  уночі  тобі.  
Він  мені  розкаже  дотиком  беззвучно,  
Про  те  як  сумуєш  й  плачеш  уві  сні.

Шлю  тобі  цілунки  я  з  промінням  сонця,  
Дятлом  передав  я  свого  серця  стук.  
Мрію  зазирнути  до  твого  віконця  
І  тихенько  пальцем  в  шибку  тук-тук-тук.

Чом  нас  роз’єднала  доля  тимчасово?  
Чи  перевіряє  наші  почуття?  
Зорі  в  чорним  небі  сяють  однако́во,  
І  єднають  в  ціле  наші  відчуття.  

Місяць  буде  свідком  нашої  любові,  
Бо  кохання  вічне  і  немає  меж.  
Буду  пам’ятати  я  вуста  цукрові  
І  палає  серце,  ніби  сто  пожеж.

25.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024

Женихи у роках.

Женихи  у  роках…женихи,  
Незалежність,  пробіг,  гарантійність.  
Через  вік  не  стає  на  дибки́  
І  до  спокою  має  прихильність.  

Он  є  срібло  на  скронях  своїх,  
Золоті  вже  виблискують  зуби.  
Чудернадський  з  закашлянням  сміх,
Через  те,  що  не  змочені  труби.  

Є  тонометр  майже  у  всіх,
Кольорових  пігулок  коробка.  
Купа  мрій-сексуальних  утіх.  
І  щасливе  життя,  як  підробка.

Женихи  у  роках…женихи,  
Вдень  сумні  і  самотні  ночами.  
Вже  бувають  про  старість  страхи,  
Лиш  коли  роздягають  очами.  

Наречені!  Шикуйтесь  в  ряди!  
Але  всіх  розібрали  з  роками…  
Тож  жалкуйте,  що  втратили  ви,  
Нетримали  міцненько  руками.

23.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024

Очищення вогнем.

Облити  б  все  бензином  із  каністри…  
Метан  п’янить,  ледь-ледь  лоскоче  ніс.
Вогню  не  треба,  тут  достатньо  іскри,
Щоб  спалах  в  інший  вимір  переніс.  

Немов  дракон,  що  жаром  спопеляє,  
Стовпи  вогню,  аж  лижуть  язики.  
Кажуть  що  помста  лиш  холодною  буває,  
А  я  так  думаю,  що  краще  навпаки.  

Згоріло  б  все  до  цурки,  з  димом  зникло,
На  ранок  вітер  попіл  рознесе.  
Ужеб  давно  пропало  всяке  бидло,
А  то  лиш  кажемо,  що  воля  понад  все!  

І  де  та  воля?  Пальцем  покажіте!  
Куди  не  ткни,  кругом  одне  ярмо.  
Не  дерев’яне,  цяцьками  оббите,
Нас  катувать  одвічне  ремесло.  

Гей,  Кармалюк,  то  де  ж  твої  нащадки?  
Поглянь  Устиме,  ти  цього  жадав?  
Ненажеруця,  навели  порядки  
І  кожен  душу  демону  продав.

У  груди  б’ють,  аж  вишиванка  мокне,  
Язик  мов  помело,  бо  без  кісток.  
Лиш  у  керма  стоятиме  і  здохне,  
Не  признаючи  власних  помилок.

А  ви  тягніть  ярмо  за  правду  і  свободу,
То  все  пусте,  що  спини  аж  тріщать.  
Все  менше  і  менше  українського  народу,  
Давно  пора…  вогнем  всіх  очищать.

15.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024

Ой у гаю.

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю
Було  чутно  солов’я,  
Шепотів  козак-Кохаю,
Не  віддам,  навік  моя.  

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю  
Срібний  місяць  освітив,  
Хто  кохання  не  пізнає,  
То  вважайте  і  не  жив.  

Сміх  дівочий,  як  струмочок,  
В  темнім  гаї  пролунав.
Немов  зорі,  карі  очі,  
В  них  козак  мов  потопав.

Завтра  їде  на  війноньку,  
А  вона  ж  проте  не  зна,  
Розчесала  голівоньку,  
Цілувала  у  вуста.

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю,  
Соловей  під  ранок  стих.  
Із  словами-Я  кохаю!
Сльози  капали  до  ніг.

Чує  серденько  розлуку
 І  у  грудях  тріпотить:
-Я  чекати  тебе  буду!  
Гай  у  росах  весь  блищить.

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю  
Ви  зустрінетеся  знов,
Між  дерев  луна  лунає:  
-Ти  чекала,  я  прийшов!  

Але  поки  ми  в  розлуці,  
Соловейко,  брате  мій,
Ти  співай  моїй  подру́зі,  
Її  серденько  зігрій.

Ой  у  гаю,  ой  у  гаю  
Соловей  пісні  співа,  
Як  козак  дівча  кохає,
А  вона  його  чека.

10.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024

Подорож любові.

Мандрувала  любов  в  поколіннях  людей,
Розквітала  у  перших  цілунках.
Заіскрилась  в  очах  у  щасливих  дітей  
І  ховалась  в  простих  подарунках.  

Зігрівалась  у  каві,  тарілці  борщу,  
Була  тепла,  ласкава,  солодка.  
Полюбляла  обійми,  вона  в  час  дощу…
З  нею  ніч  була  надто  коротка.  

Мандрувала  любов  все  життя  із  людьми,
Разом  з  ними  сміялась,  буяла.  
Сумувала  в  серцях,  як  розлуки  були,
У  піснях  задушевних  лунала.

Навіть  зморшки  глибокі  любов  обира,  
Ніжний  погляд  і  дотик  руками.  
Кожну  душу  таємно,  легенько  торка  
І  безмежно  росте  із  роками.  

Хто  ділився  любов’ю,  не  в  серці  тримав,
То  її  тільки  більше  ставало.  
Випадково  знайшов,  чи  у  спадок  прийняв,  
Головне  щоб  для  всіх  вистачало.

Я  щасливий,  що  нас  поєднала  любов,  
Вона  скрізь,  треба  лиш  придивитись.
І  куди  б  не  поїхав  і  деб  не  пішов,
З  усіма  я  стараюсь  ділитись.

8.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024

Фальш.

Не  кожен  в  вишиванці  українець,
Не  кожен  в  кого  паспорт  патріот.  
Не  завжди  друг  дає  тобі  гостинець,
В  дурдомі  теж,  не  кожен  ідіот.  

Несправжні  посмішки,  несправжні  побажання,  
Бувають  іноді  фальшивими  слова.  
Не  справжній  біль  про  втрачене  кохання  
І  щирість  теж,  не  справжньою  бува.

А  той,  хто  правду  скаже  тобі  в  очі,  
Він  стане  ворогом,  хоч  буде  рідний  брат.  
І  зникне  сон  не  раз  посеред  ночі,
Такий  буває  в  правди  результат.  

Чи  то  ми  звикли  на  обман  постійний,  
На  очі  ніби  впала  пелена.  
Сліпий,  глухий,  німий  завжди  надійний,  
Коли  до  влади  рветься  сатана.


7.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024

До зустрічі!

До  зустрічі!  Щоразу  ми  бажали
І  зустрічі  так  частими  були.
Що  інколи  ми  навіть  не  встигали,
В  перервах  роз’єднання  сум  знайти.

Були  часи,  як  молодість    з’єднала,  
Була  біда,  що  зміцнювала  нас.
До  зустрічі,  ми  кожен  раз  казали,  
Роз’єднував  нас  швидкоплинний  час.

Сьогодні,  я  зустрівся  з  ким  прощався,  
Зненацька  доля  нас  разо́м  звела.  
Із  кожним  наче  рідним  обійнявся,
Від  здивувань  губилися  слова.

Мовчання  поміж  друзями-розмова,
Бува,  що  зрозумів  без  зайвих  слів.  
До  зустрічі,    казати  знову  й  знову
Було  бажання,  я  цього  хотів.

Роки  летять  в  перервах  поміж  нами,  
Аж  обертом  кружляє  голова.  
До  зустрічі!  Бажаємо  ми  з  вами,
Такі  прості  і  впевнені  слова.


6.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024

Говори! Не мовчи!

Не  вертається  час…  це  розплата  за  вчинки.
Ненароком  зробив,  не  подумав,  сказав.
То  пробачить  не  зміг,а  життя  мов  картинки,
Ніби  біль  на  душі,    але  все  ж  прогортав.

Жалкування  пусті,  та  і  сльози  даремні,  
Сам  себе  не  з’їси,  але  рани  печуть.
Хто  гординю  зломив  ,  то  ті  стануть  блаженні,  
Хто  прощення  чека,  то  ті  гори  знесуть.

Не  мовчи,  не  чекай  що  хтось  руку  протягне,  
Першим  слово  скажи,  перший  крок  теж  зроби.  
Бо  свій  спокій  душевний  людина  досягне,
Коли  з’єднані  будуть  розбиті  мости.

Говори!  Не  мовчи!  Поки  є  що  сказати,
Доки  є  кому  чути  і    є  хто  простить.  
Не  вертається  час,  тож  навіщо  мовчати  
І  каміння  на  серці  у  грудях  носить.


4.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024

Абрикосовий цілунок.

Розпочався  квітень  цвітом  абрикосу,  
Ніжно  його  пестить  сонце  весняне.  
Омивають  ранком  світанкові  роси
І  нема  морозів,  це  найголовне.

Мов  фата  на  гіллях  дивом  зачепилась,  
Бігла  наречена,  втратила  наряд.  
Гулом  бджіл  весняних  трошки    чипурилась…  
Вітром  обривало  і  вкривало  сад.

Абрикос  старенький  ще  чека  цілунки,    
Кожен  рік  буває  диво  чарівне.  
Як  плоди  достигнуть,  він  дає  дарунки  
І  вуста  цілують  тіло  золоте.

3.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024

Сторінка розміром у вік.

Як  дуже  швидко  нині  плинне  час,  
Життя  мов  мить,  перед  очіма  пролітає.
Бува  сто  років  залишає  позад  нас,
Шурхіт  сторінки,  яку  хтось  гортає.  

Тисячоліття-  десять  сторінок,  
Хто  міг  писати  все  перекрутили.
Життя  мільйонів  стерли  у  пісок,  
Були  народи,  а    лишилися  могили.  

Двадцять  сторінок,  як  творили  чудеса,  
Немов  ще  вчора  мертвих  воскрешали.  
Спасіння  дарували  небеса,  
Як  на  хресті  Ісуса  розпинали!

Скільки  сторінок  ще  лишилось  нам?  
Чи  може  вже  рядками  рахувати?  
Чи  завжди  пробачали  ворогам?  
Не  знаю…  і  не  хочу  знати.


3.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024

«Прометей».

Не  знаю  хто  він…  мабуть  Прометей!
Бо  він  вогонь  приніс  в  дарунок  людям.
Щоб  вітер  не  задув  його  ідей,  
Резини  кинув  в  нагороду  друзям.

Потім  лахміття,  хмизу  і  гілок,
З  каністри  поливав  якесь  чорнило.  
Ядучий  дим  встелив  увесь  куток,  
І  майже  в  кожній  хаті  засмерділо.  

Здавалось  небо  кашляло  в  той  час,  
А  Прометей,  немов  Нептун,  взяв  вила.  
Почав  в  вогонь  кидати  пінопласт,
Та  купа  іще  більше  задиміла.  

Де  той  орел,  що  тіло  шматував
І  кожен  день  клював  твою  печінку?  
Чому  багаття  в  хаті  не  розклав,  
Щоб  закаптити  свою  власну  жінку?  

Повітря  вдосталь,  думаємо  ми,  
Та  чомусь  кисень  в  масках  у  лікарні.  
В  нас  «Прометеями»,  хоч  греблю  загати,  
Та  не  одного  не  везуть  до  буцегарні!


1.04.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024

Сліди в опалім листі.

Змінився  сад…дерева  аж  до  неба,  
Широкий  двір  сумує  за  танко́м.
Зникає  в  винограднику  потреба,
А  за  парканом  поросло  бузком.

Куди  поділись  мрії  про  майбутнє,  
Роки  здоров’я  і  кохання  час?
Три  рази  в  рік  родина  вся  присутня,
А  в  думці  будувалось  все  для  нас.

 Уже  блукаємо  у  власному  будинку,
Бо  змолоду  хотів  лишити  слід.
Якби  нам  повернутись  на  годинку,  
Переконати  роздивитись  світ.

Для  кого,  Господи,  ти  все  задумав?
Для  кого  світ  чудесний  сотворив?
Чому  раніше  я  про  це  не  думав
І  скільки  помилок  я  наробив.

Змінився  сад…  дерева  аж  до  неба,
В  опалім  листі  губляться  сліди.
Їх  залишати,  люди,  звісно  треба,
Бо  як  іще,  нас  зможуть  віднайти…

31.03.24р.  Олександр  Степан.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024

Чи спить життя?

Життя  прокидалось  раніше  за  мене.
А  може  воно  взагалі  і  не  спить?
Он  поле  чорніло,  а  стало  зелене,  
Пташки  заспівали,  мене  щоб  збудить.

А  вітер  приніс  прохолодне  повітря
І  сонце  ласкаво  промінням  торка.
Маленьких,  старих  і  кому  повноліття,  
Вставайте!  Бо  плине  життєва  ріка.

Здається  ще  вчора  для  когось  буяло,  
А  взавтра  весь  цвіт  облітає  до  ніг.
Як  швидко  життя  уночі  проскакало  
І  видно  на  скронях  уже  білий  сніг.

Та  кожної  ночі  лягаю  я  спати,
З  надією  вранці  прокинутись  знов.    
Почути  пташок,  що  уміють  співати
І  в  річці  Життя,  відшукати  любов.

30.03.24р.  Олександр  Степан.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024