Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Щось квартира пропахла ко́мами,
Тож незграбно закину прати:
Проти плям, у холодно-ментоловій.
Зідзвоню́сь—і звалю гуляти.
Цей під‘їзд перебрав із шумом,
Як захочу, то стану вище:
Підтягнусь, крізь пентхаус, струмом
Аж на дах—проростати тишею.
Випадкові руйнують мить
Возз’єднаннями чи розколами.
Їм вкотре́, а мені болить
Як в дитинстві молочним сколотим.
Може варто шляхи внести
Популярно-брудні. Відомо:
Я точнісінько самий такий як ти.
Вже допрало. Бувай. Додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
Життя в смартфонах та за моніторами—
Потвори та повтори нами ж створені.
Примарний світ, ніхто під стягами,
Тільки не скигли—правди ми не стягнемо.
Кого нема, з того нема за що спитати,
Примхливий привид тягне србіний прапор.
Коротше, краще б було все коротше:
Ідеї, вірність, війни, навіть довгі ночі.
Лунай з екрану тільки, будь відлунням,
Тихіше будь—дорогу юрбам юним.
Вони вже відають: коротше—краще,
Короткі цикли—кращі спадки наші.
Немає сенсу жити в справжнім світі,
Не жито свіже, а світлини вжиті.
І там де сивий під екраном вимер
Орда нових здобула третій вимір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Я інженер на сотні рублів
і більше мені не знайти.
Мені двадцять п’ять, а я досі не знаю
чого бажаю в житті.
І жодних підстав пишатись собою,
та навіть із шансом знов
Обрати себе—відкинувши сумнів,
обрав би себе без розмов.
Мені двадцять п’ять та десять із них
співаю не знаючи що,
І в панночці тій, що за лівим плечем
мене не лякає ніщо.
Так, може співаю туманні слова—
не маю провини в тім,
А та, що пильнує за лівим плечем,
дарує одне усім.
Можливо вже завтра годинника стрілки
назад обертатись почнуть.
І спасителя—того, що зняли з хреста—
знову безжально розпнуть.
І губи зрадливі стануть знову
шукати свого Христа.
Я співаю від серця, хоча би у цім
совість моя чиста.
Я щасливий із тим, що живу як живу,
навіть з тим, що сталось не так.
Навіть з тим, що дме вітер в моїй голові
та у храмі моєму бардак.
Я тихо і мирно ростив садок,
не руйнючи тої краси,
Тож начальник застави пропустить мене.
І ти, рибаче, впусти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938149
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
На неназваній вулиці дівчина вбога
Причіпилась до парочки: Вірите в Бога?
Ті без пауз та роздумів: «Ні, ми не хрещені.
Я в Луганську зростала, а він—на Троєщині…»
«Це не діло, покайтесь, іщітє спасіння!
І приходьте у церкву до нас в воскресіння!—
Перебила дівчи́на без тіні поваги,—
Ми ізбавимо вас от духовної спраги!»
«Ти б спочатку навчилася рідної мови!
Воскресіння? Неділя! Вся твоя промова—
То кліше та русизми. Яка ж тут спокута,
Як держава ненависним суржиком скута?»
«Це не важно! Шукайте спасіння душі!
Як там в пісні? Із Господом рай в шалаші!
В Заповіті Новому знайдете отвєти!
Ми овєчки заблудшиє, а не поети!»
Дуже дивна історія, вам не здається?
Як там: «Лапи у єлєй дражат на вєтру»,—
Алкоголік відчим поважає Висоцького,
А падчірка тікає в церковну нору.
Без землі де родилась, луганська дівчина
Намагається Дім віднайти в словнику.
А хлопчина—дитина «культурного Києва»—
Почувається краще у Луцька кутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022