Svetoviya

Їжачок

Під  ялинкою  в  лісочку,
У  зати́шному  куточку,
В  хатці  з  шишок  й  паличок
Живе  Вуханчик-їжачок!

Цілий  день  він  все  працює,  
До  зими  свій  дім  готує:
Листям  вистеля  долівку,
Мохом  втеплює  домівку.  

Має  голочки  пухнасті,  
Очі  —  мов  дві  краплі  щастя.  
Друзів  лісових  багато  —
Їх  запрошує  до  хати.

Сіра  мишка  забігала,  
Пташка  в  нірку  залітала,  
Ну,  а  сова  з  високих  гір
Розповіла  про  свій  дозір.

Вдень  із  білочкою  грався,  
Зайченятам  усміхався,  
А  вночі  під  місяць  я́сний  
Сни  дививсь  про  світ  прекрасний.

Якось  вітер  розходився,  
Дощик  срібний  вмить  розлився
Та  Вуханчик  не  злякався  —  
У  норі  своїй  сховався.

Ось  і  знову  сонце  мліло
І  довкола  все  зігріло.  
Їжачок  знов  на  галявку
Друзів  кличе  на  забавку.

Разом  граються,  співають,
В  осінь  листячко  збирають,
І  під  шум  вітрів  казкових
Зводять  схованки  зимові.

Взимку  спить  у  теплій  нірці,  
Їсть  запаси,  що  в  комірці.
В  мріях  —  друзі  та  суничка,  
Й  запашна,  м'яка  травичка!

Та  коли  весна  настане,  
Тепле  сонце  в  небі  стане,  
Їжачок  проснеться  знову  
Й  побіжить  у  ліс  чудовий!

Так  Вуханчик  живе  в  лісі,  
Де  казкові  сни  та  вірші,  
Щиро  дружба  процвітає
Й  радість  серце  зігріває.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025

Поезії

Сьогодні  слово,  мов  весна,  розквітне,
У  римах  ніжних  заспіває  світ.
Із  віршів  вітер  підніме  розкритий
Листок  натхнення  в  безкінечний  зліт.

Горить  рядок,  мов  іскра  невгасима,
І  струни  серця  в  такт  йому  звучать.
Поезія  —  це  правда  неділима,
Що  змушує  сміятись,  не  мовчать.

Вона  у  пісні,  в  подиху  веснянім,
У  кожнім  слові,  сповненим  тепла.
Вона,  як  промінь  у  світанку  раннім,
Як  щира  правда,  що  завжди  жива.

В  ній  шепіт  душ  —  на  мить  вони  воскресли.
В  ній  мрії,  що  торкаються  висот.
Слова,  повиті  в  світлім  перевеслі,
Дарують  нам  величний  злет  думок.

Поети  вічні  –  їх  рядки  безсмертні,
Вони,  як  зорі,  сяють  крізь  віки.
І  поки  слово  в  світі  буде  жити,
Поезія  не  згасне  на  землі!

Тож  хай  сьогодні  в  кожному  рядочку
Живе  любов,  що  світло  нам  дає.
Бо  поки  вірш  лунає  між  народу  —
Душа  людини  вільною  стає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025

Мальви

Стоїть  хатина,  білена  роками,
Схилилась  стріха  в  затінку  садка,
А  біля  неї  мальви,  що  рядами
Квітом  горять,  мов  полум’я,  здаля.

Вони  милують  око  кожне  літо
Під  тихий  шепіт  вітру  й  сяйво  зір,
Мов  зберігають  те,  що  так  зігріто
Дитячим  сміхом,  що  лунав  надвір.

Їх  пелюстки  –  мов  спогади  про  мрію,
Що  в  серці  хата  береже  завжди.
Вони  цвітуть,  як  тиха  ностальгія,
За  тим,  хто  відійшов  в  інші  світи.
 
Та  вічні,  ніжні  мальви  рясно  квітнуть,
Стоять  собі,  мов  спогади  живі,
І  хилять  свої  голови  привітно,
До  рідних  стін,  до  рідної  землі.

16.03.25  р.
Картина  художника  Сергія  Півторака

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025

Мрія про світ

Моя  мрія  проста  та  буденна  –
Я  хочу  миру  нашій  планеті,
Щоб  лунав  сміх  дитячий  щоденно
І  прославляли  життя  поети.

Щоб  не  гриміли  більше  гармати,
Не  тужили  матусині  очі,
Щоб  кожен  міг  щасливо  зростати
Під  ясним  небом  щодня  й  щоночі.

Щоб  тільки  сонце  на  небосхилі,
А  не  гуркіт  розносився  знову,
Щоб  жили  без  тривожної  хвилі,
А  серце  мліло  в  щасті  й  любові.

І  щоб  осінь  —  лиш  барви  яскраві,
А  весна  —  лише  квіти  й  надію.
Щоб  кожне  літо  —  тепло  ласкаве,
А  зима  —  лише  свист  сніговію.

І  я  вірю,  що  світ  знову  зможе
В  добрім  світлі  себе  врятувати.
Нам  в  молитвах  Господь  допоможе
Й  правди  шлях  буде  всім  дарувати.

14.03.25  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025

Світ моїх дитячих фантазій

Живуть  фантазії  у  світі  дивних  мрій,
Де  сонце  барвами  на  небі  грає,
Там  кожна  світла  думка  —  джерело  надій,
А  зорі  таємниці  зберігають.

Там  замки  сяють,  віють  золоті  вітри
І  ріки  сріблом  стеляться  в  долині.
Там  найвірніші  друзі  —  звірі  та  птахи,
Мене  ведуть  крізь  чарівні  країни.

Там  океани  із  цукрових  берегів,
А  небокрай  —  веселки  кольорові.
Дракони  вогневі  із  загадкових  снів
І  їм  лунають  пісні  барвінкові.

Магічні  феї  сиплять  зоряний  пилок,
Серпанком  місяць  ніжно  все  вкриває.
Там  час  біжить  невпинно,  мов  дзвінкий  струмок,
Де  світ  чудес  безмежно  оживає.

У  снах  я  повертаюсь  інколи  туди,
Де  кожен  подих  –  віра  в  щирість  й  ласку.
І  мій  дитячий  світ  не  зможе  відійти  —
Живе  в  душі  надія  й  віра  в  казку.

12.03.25о.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025

Крила

А  за  плечима  кожен  має  крила,
І  сотню  шансів,  але  не  життів.
Долає  темряву  душа  безсила,
Та  все  ж  шукає  істину  віків.

Ми  йдемо  вперто,  падаєм,  встаємо,
Збираєм  досвід,  втрати  і  любов.
Шукаємо  себе  між  тим,  що  маєм,
Щоб  знову  кинутися  в  вир  основ.

І  кожен  день  —  мов  чистий  аркуш  білий,
На  його  долі  пише  власний  текст.
Одним  малює  кручі  й  бурі  сміло,
А  іншим  —  сонце,  щастя  світлий  блиск.

Та  в  кожнім  серці  є  вогонь  нетлінний,
Що  крізь  невдачі  й  сум  палає  знов.
Бо  навіть  в  темряві  є  шлях  єдиний  —
Його  ведуть  надія  і  любов.

А  за  плечима  є  незримі  крила  
І  хоч  зламати  їх  життя  могло,
Летиш  над  світом  поки  світить  сила
Й  несеш  у  серці  світло  і  тепло.

10.03.25

«А  за  плечима  кожен  має  крила,
І  сотню  шансів,  але  не  життів».
                                                                             /з  мережі/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2025

Лисенятко

Задумалось  на  хвильку  маленьке  лисенятко:
Чому  воно  руденьке,  як  його  мама  й  татко?
Мабуть  узяло  сонце  для  хутра  трохи  світла,  
Щоб  в  лісі,  серед  гілля,  сховатись  непомітно.
А,  може,  осінь  щедра  його  поцілувала,  
Барвистим  листям  з  клена  хвоста  розмалювала?
Чи,  може,  чародійниця  в  казку  запросила
І  золотий  світанок  у  хутрі  полишила?
Можливо  багряниця  в  лісочку  чарувала
І  лисеняті  магію  в  шубку  заховала?
Щоби  там  не  сталося  —  щасливе  лисенятко,
З  усіх  боків  руденьке,  як  його  мама  й  татко!

09.03.25
Світлина  з  мережі  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025

Невидимі крила любові

Плачеш,  онучко…  Чую,  бачу,  знаю,
Хоч  я  вже  там,  де  тиша  і  зірки.
Та  все  одно  крилом  оберігаю,
Торкнусь  душі,  зігрію  в  самоті.

Я  поруч,  чуєш?  Ледь  відчутний  подих,
Легка  хмаринка,  сонця  промінці.
Я  ангел  твій  —  і  крізь  роки  і  продих,
Я  в  кожнім  спогаді,  я  в  кожнім  сні.

Не  плач,  дитино,  я  не  покидаю,
А  обійму  невидимим  крилом.
В  твоєму  серці  тихо  заспіваю,
Завжди  я  поряд,  йду  твоїм  слідом.

Коли  нестерпний  біль  стискає  груди,
Й  здається,  що  вже  сил  немає  йти,
Згадай,  що  поруч  я  завжди  і  всюди,
Твоїм  промінням  серед  темноти.

Я  у  вітрах,  у  піснях  колискових,
У  теплім  дотикові  до  щоки.
Я  в  дощовій  краплині  світанковій,
У  шепоті  весняної  ріки.

Не  бійсь,  онучко,  в  світі  все  мінливо,
Та  вірю  я,  ти  вистоїш  завжди.
Якщо  колись  здригнешся  несміливо,
Я  обійму  і  вкрию  від  біди.  

Живи,  радій,  здійсни  своє  бажання,
Хай  доля  щастям  устеля  стежки,
Я  завжди  поруч  –  світлом  сподівання,
Моя  любов  з  тобою  на  віки.

(Я  вірю,  що  бабусі  мої  добрі  Ангели)
02.03.25р
Світлина  з  мережі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025

Пухнастикам

Пухнастики  наші  милі,
Полосаті  та  руді,
Ви  —  вусатики  сміливі
Поруч  з  нами  у  житті!

Ви  муркочете  так  ніжно,
Обіймаєте  хвостом.
То  пустуєте  грайливо,
То  тримаєтесь  гуртом.

Ви  —  царі  у  кожній  хаті,
Вам  —  увага  і  любов.
І  без  вас  нам  сумувати,
З  вами  радість  знову  й  знов!

Любите  вікно  і  сонце,
М'ячик,  стрічку  і  клубки,
Зазирнути  у  горнятко,
Заглянути  у  книжки.

Ви  граційні,  розумніші  
І  примхливі,  як  завжди,
Та  для  нас  ви  найрідніші  —
Неповторні,  чарівні!

Хай  у  кожного  мурли́ки
Буде  ласка  й  буде  дім.
І  любов  до  них  велика,
Ніжності  й  тепла  усім!  

01.03.25
Світлина  кішечки  моїх  знайомих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025

Прощавай, зима! Весна в дорозі

Прощавай,  зима!  Весна  в  дорозі,
У  небеснім  сяйві  тане  сніг.
Сонячне  проміння  на  порозі,
Розливаючи  весняний  сміх.

Перші  квіти  пробивають  груди
Почорнілій,  заспаній  землі,
А  весняний  вітрик  тихо  буде
Шепотіти  мрії  молоді.

Журавлі  вертаються  додому,
Кличе  їх  небесна  висота.
Все  навколо  дихає  весною,
Оживає  сонна  далина.

Ніжно  гладить  легіт  вербні  віти,
Птахи  пісню  радості  несуть.
Все  живе  спішить  теплу  радіти,
Й  веселкові  фарби  вже  цвітуть.

Річка  дзвінко  хвилею  заграє,
Ліс  ожив  в  ласкавому  теплі.
А  весна  натхнення  розсипає
В  кожнім  серці,  в  кожній  дивній  млі.

Хай  весна  несеться  свіжим  вітром,
Нас  зігріє  сонячним  крилом.
До  побачення,  зима!  І  світло
Знов  розквітне  барвами  кругом!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025

Лесі Українці

"Ні!  Я  жива!  Я  буду  вічно  жити!"
                                               /Леся  Українка/

"Лесі  Українці"

"Ні!  Я  жива!  Я  буду  вічно  жити!"
У  вільнім  краї  хай  лунає  спів.
Твій  голос  всюди  вітром  буде  битись,
Крізь  бурі  й  час  підніметься  твій  гнів!
 
Ти  квітка  ніжна  поміж  буревіїв,
Ти  голос  волі  у  важкі  часи.
Твій  "Лісовик"  у  сутінках  радіє,
А  "Мавка"  шепче  казку  для  весни.

Твій  "Contra  spem  spero"  серце  гріє,
Навчає  вірити  і  не  мовчать.
І  навіть  там,  де  темрява  чорніє,
Твій  голос  може  душі  окрилять.

Ти  лунко  струни  серця  зачіпаєш,
Як  журавлі,  що  у  блакиті  мрій.
Ти  своє  слово  гордо  промовляєш
Крізь  темну  ніч  і  бурю  —  до  надій.

Ти  прагнула  любити  і  творити,  
Хоча  нелегким  був  життєвий  шлях.
"Ні!  Я  жива!  Я  буду  вічно  жити!"  —
Твій  голос  все  лунає  у  віках.

І,  поки  в  серці  рідне  слово  ллється,
Йде  боротьба  за  український  край,
Душа  твоя  у  віршах  відгукнеться,
Ти  —  наша,  Лесю,  вічна,  так  і  знай!

25.02.2025  р.
Світлина  з  мережі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025

Перше сонечко їжачка

     Їжачок  Топик  спав  довго-довго.  Він  згорнувся  у  клубочок  ще  восени,  коли  вітер  обтрушував  із  дерев  останнє  жовте  листя,  яке  м'яким  килимком  укрило  все  навкруги.  А  потім  прийшла  зима  і  все  навколо  сховалося  під  білою  ковдрою  снігу.  Все  в  лісі  затихло  в  довгому,  глибокому  сні.  
       Та  ось  одного  дня  щось  змінилося.  Спочатку  Топик  відчув,  що  стало  тепліше.  Потім  почув,  як  капає  водичка.  А  далі…  на  його  носик  впав  яскравий  промінчик!
Їжачок  поворухнув  вушками,  розім'яв  лапки,  потягнувся  і,  позіхаючи,  відкрив  очі.  Його  нірка  була  ще  трохи  темною,  але  світло  пробивалося  крізь  вхід.
—  Що  це?  —  здивувався  Топик  і  обережно  визирнув  назовні.
А  там…  рання  весна!  Сонечко  грайливо  торкалося  мокрої  землі,  на  гілочках  дерев  з’явилися  перші  бруньки,  а  під  кущем  вже  пробивалися  зелені  паростки  та  цвіли  прекрасні  перші  квіточки.
Їжачок  радісно  підставив  мордочку  сонячним  променям.  Йому  стало  тепло  й  затишно.
—  Нарешті  весна!  —  вигукнув  він  і  побіг  знайомитися  зі  світом  після  довгого  сну.
         І  з  того  дня  Топик  кожного  ранку  вітав  перше  сонечко,  яке  розбудило  його  після  довгої  зими.

23.02.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033905
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025

Незвичайна сім'я

Жила  на  подвір'ї  незвичайна  сім'я:
Собака,  курчатко,  кошенятко  і  я.

Гавкучий  наш  Рудик  був  справжнім  сміливцем,
Курчатко  Пушинка  —  маленьким  шкідливцем.

А  киця  Маруська  все  гратись  хотіла,
Ганялась  за  хвостиком,  ще  й  муркотіла.

Ми  разом  гуляли,  стрибали,  співали,
І  з  часом  найкращими  друзями  стали.

Якщо  хтось  сумує  —  ми  разом  втішали,
Якщо  хтось  радіє  —  то  всі  танцювали!

Ось  так  на  подвір'ї  проживала  сім'я:
Собака,  курчатко,  кошенятко  і  я!

23.02.25р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025

Любіть рідну мову

Любіть  рідну  мову,  як  матір,  любіть,
Вона  —  наша  віра,  надія  та  світло.
Вона  в  колисковій,  що  ніжно  бринить,
У  слові,  що  душу  зігріє  привітно.

Вона  пророста  у  весняній  росі,
І  грає  у  небі,  у  річці,  у  полі.
В  ній  ка́зки  бабусі,  легенди,  пісні,
І  слово  святе,  що  карбується  в  долі.
 
Не  дайте  згасити  її  промінці,
Не  дайте  розвіяти,  стерти,  забути.
Вона  —  наче  зорі  в  небеснім  вінці,
Що  кличуть  в  дорогу,  з  путі  не  звернути.

Любіть  рідну  мову,  шануйте  її,
Нехай  у  душі  вільно  піснею  лине.
У  слові  живому  —  коріння  землі,
І  в  серці  народу  пульсує  єдино!  

21.02.25р.
Світлина  з  мережі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025

Хмаринка і Мавка

Хмаринка  літала  у  синьому  небі,
Мов  мрія,  що  ніжно  пливла  серед  дня.
Спочити  спустилася  вниз,  бо  потреба
У  квітах  ховатися  майже  щодня.

Та  ось  на  галявині  Мавку  зустріла
І  вітрик  грайливий  лоскоче  її.
Дзвіночки  в  волоссі  її  тріпотіли,
Як  сміх  безтурботний  в  обіймах  землі.

З  хмаринкою  разом  вони  покружляли,
В  зеленім  розмаї  густої  трави.
Метелики  білі  на  них  зазирали,
І  пісню  весняну  співали  вони.

Пелюстки  з  квіток  танцювали  навколо,
Мов  ті  вітрячки,  що  кружляють  в  душі.
І  сонце  їх  гріло,  й  природа  довкола,
Засяяла  вмить  у  чарівний  весні.

А  Мавка  сміялась,  хмаринка  літала,
Усі  милувалися  їхній  красі.
Лишили  сліди  на  росі,  що  сіяла,
Дарунком  магічним  від  їх  чистоти.

Хмаринка  і  Мавка  —  дві  сутності  духів,
Одна  —  мов  весна,  що  приносить  тепло,
А  інша  —  мов  вітер,  що  мчить  сотню  років,
І  в  їхніх  серцях  —  бринить  світло  й  добро.

16.02.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025

Втомилася земля

Втомилася  земля…  Вже  ниють  груди,
Дрижить  рідненька,  рветься  у  вогні.
Її  поранили  чужинські  люди,
Залишивши  лиш  тіні  на  стіні.

Її  поля  зросили  кров  і  сльози,
Де  колосився  хліб  –  тепер  лиш  пил.
Розбиті  села.  Пустка.  Лиш  морози
І  вітер  носить  попіл  поміж  крил.

Втомилася  земля…  Стогне  від  болю,
Ковтає,  бідна,  чад  і  чорний  дим.
Її  снаряди  ранять  знов  і  знову,    
Де  мир  був  вчора  —  нині  лише  грім.

Ракети  вдарять  –  і  здригає  тіло,
Розсічене  на  безліч  гірких  ран.
Душа  землі  благає  спохмурніло:
"Спиніть,  молю,  цей  смерті  ураган!"

Втомилася  земля…  Вже  небо  плаче,
Бо  дим  закрив  блакитну  височінь.
Але  вона  ще  дихає,  ще  бачить
Свій  день,  де  знов  настане  мирний  плин.

Де  більше  не  здригнеться  в  полі  жито,
Де  тиша  стане  піснею  в  садах,
Де  вільні  діти  будуть  знов  радіти,
А  небо  не  ховатиме  свій  жах.

Втомилася  земля…  Але  ще  дише,
Ще  вірить  в  світло  серед  темноти.
І  хоч  війна  країною  колише,
Вона  ще  зможе  жити  і  цвісти!

16.02.2025  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025

Ти — моє кохання, моє натхнення.

     Випадковий  дзвінок,  і  твій  голос  на  іншій  стороні  всесвіту  перевернув  мій  світ.  Це  було  кохання  з  першого  подиху.  Не  з  першого  погляду,  чи  першого  дотику,  а  з  першого  невидимого  імпульсу,  що  пройшов  хвилею  крізь  мене.
     Це  було  відчуття,  що  в  мені  нарешті  щось  стало  на  своє  місце.  Слухала  тебе,  ловила  кожне  слово  і  серце  билось  в  такт  твоєму  диханню.  У  цьому  голосі  було  щось  рідне,  щось  знайоме,  наче  я  чекала  його  в  усіх  своїх  снах,  що  приходили  до  мене  щоночі.  
       Я  відчувала  тебе  ще  до  того,  як  ти  з'явився  в  моєму  житті.  Ти  став  моїм  натхненням,  ще  до  того,  як  я  це  зрозуміла.  Ти  —  як  світанок  після  довгої  ночі,  як  дотик  теплого  вітру,  що  лоскоче  легким  порухом  і  змушує  усміхнутися.  Кожна  твоя  фраза  —  музика,  що  лунає  в  моїй  душі.  Кожен  твій  погляд  —  ніжний,  глибокий,  справжній.
       З  тобою  я  навчилася  помічати  красу  навіть  у  простих  речах:  у  ранковій  каві,  у  шумі  дощу,  у  відблисках  світла  на  воді,  у  промінчиках  сонця.  Ти  —  моє  натхнення,  моя  весна,  моя  тиха  мелодія,  що  грає  в  серці,  навіть  коли  довкола  тиша.
     Якби  мене  запитали,  що  таке  кохання,  я  б  відповіла:  це  ти.
Я  знаю…  
Я  не  шукаю  відповідей...
Просто  знаю,  що  є  ти...
Є  ми...
Є  безмежний  всесвіт  між  нашими  серцями,  в  якому  звучить  наше  кохання.

14.02.25  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033123
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025

Твоє кохання — світла височінь

Твоє  кохання  —  світла  височінь,
Що  ніжно  окриляє  мою  душу.
Воно,  як  день,  що  сходить  з  сновидінь
Як  тихий  шепіт,  що  турботи  зрушить.

Я  чую  голос  твій  —  і  серце  в  такт
Знов  б'ється  мрійно,  наче  хвиля  в  морі.
Ти  поглядом  знімаєш  біль  і  страх,
Ти  сонцем  сяєш  у  моїм  покої.

Ти  —  мій  весняний  вітерець  легкий,
Що  грає  в  травах  і  в  моєму  серці.
Я  в  кожнім  русі,  у  душі  твоїй
Знаходжу  ніжність,  що  лоскоче  вперто.

Я  обійму  тебе  —  і  в  ніжну  мить
Весь  світ  розтане  в  затишку  й  любові.
Твоє  тепло,  мов  пісня,  що  бринить,
Мов  дотик  сонця  у  веснянім  полі.

13.02.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025

Магія кольорів

Маленька  фея  торкнулась  олівця  —
І  полились  чарівні  візерунки,
А  з-під  руки  художника-творця
З'явилися  небачені  малюнки.

Вони  лікують  душу,  ваблять  світ  
Своєю  простотою  неземною.
Вони,  немов  весняний  ніжний  цвіт,  
Живуть  у  барвах,  світлі  і  спокою.

Вони,  мов  подих  вічності  межі,
Як  перший  промінь  після  одкровення.
У  кожній  лінії  —  тепло  душі,
У  кольорах  —  вся  магія  натхнення.

І  кожен  штрих  —  то  казка  наяву,
Де  оживають  мрії  кольорові,
Де  світло  феї  ллється  у  весну
І  творить  знову  Всесвіт  веселковий.

Барвистий  світ  живе  на  полотні,  
Де  сонце  сяє  ніжно  і  грайливо,
Бажання  вітер  шепче  уві  сні,  
Й  душа  летить  у  щастя  легкокриле.

Торкнись  очима  —  воскресає  світ,
Де  мрії  тануть  в  ніжних  переливах,
Де  кольори  несуть  у  диво-мить,
Де  в  серці  розквітає  справжня  сила.

09.02.2025  р.
Світлина  з  мережі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025

Тобі назавжди тридцять шість

Тобі  назавжди  тридцять  шість...
Весна  вже  близько  за  порогом
І  не  прийде  від  тебе  вість,
Бо  йдеш  Героєм  поряд  з  Богом.

Ти  йшов  туди,  де  свист  і  грім,
Де  кожен  крок  —  безодня  долі,
Де  ворог  нищив  рідний  дім,
Де  чорне  небо  гасло  в  полі.

Ти  жив,  як  воїн,  йшов,  як  син,
Як  брат,  як  батько,  як  людина.
Піднявся  в  бій  з  перших  хвилин,
Щоб  вберегти  свою  Вкраїну.

Щоб  діти  мали  світлий  шлях,
Щоб  рідний  дім  стояв,  як  скеля,
Щоб  мама,  подолавши  страх,
Зустріла  ранок  у  оселі.

Ти  знав,  що  вдома  ждуть  батьки,
Що  брат  сумує  за  тобою,
Що  двоє  діток  ще  малі,
А  ти  —  їх  воїн  і  опора.

Ти  став  незламним,  наче  дуб,
Серед  вогню,  серед  розпуки,
Але  війна  —  гіркий,  злий  суд,
Що  рве  на  частки  серце  й  руки.

Тебе  нема…  Та  ти  живий
У  спогадах,  у  снах,  у  вірі,
Де  з  друзями,  зовсім  малий,
Ганяв  м'яча  ти  на  подвір'ї.

У  погляді  сумних  батьків,
Що  сина  кличуть  серед  ночі.
У  тиші  згаслих  вечорів,
Де  відгук  болю  ще  клекоче.

Холодний  камінь,  хрест  в  руках,
Вінки  й  слова,  що  рвуть  до  болю...
Ти  не  помер  –  ти  серед  нас,
Ти  став  навіки  щитом  волі.

Ти  в  вітрі,  в  сонці,  у  весні,
У  квітах,  що  розквітнуть  рясно.
Ти  в  дітях,  в  рідному  селі,
Ти  в  кожній  зірці  в  небі  яснім.

Ти  вічно  син,  ти  вічно  брат,
Ти  друг,  що  не  забуде  слово,
Бо  воїн  ти,  мужній  солдат,
Стояв  за  землю,  честь  і  мову.

Спочинь,  Герою,  спи  у  снах
Тихенько  на  Алеї  Слави.  
Тепер  ти  Янгол  і  твій  шлях
До  Господа,  в  небесні  далі.

04.02.23

Вічна  пам'ять  та  шана  Олександру  Масичу,
який  загинув  05.02.23р.  
Герої  не  вмирають,  допоки  вони  живуть  
у  наших  серцях!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025

Помережені мрії

У  світлі  ранкової  тиші,
Де  вітер  шепоче  в  саду,
Твої  ніжні  доторки  –  вірші,
Що  серцем  до  серця  ведуть.

Заквітчані  спогади  в  полі,
Де  сонце  лягло  у  траву,
Я  слухаю  подих  довкола,
У  кожному  кроці  живу.

Ти  поруч  –  і  зорі  ясніші,
Ти  поруч  –  і  лагідний  світ.
Помережені  мрії  найглибші
З  тобою  сплітаються  в  цвіт.

02.02.2025
Світлина  з  мережі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025

Котяча хатинка

А  на  дереві  хатинка,
В  ній  живе  чудна  звіринка.
Не  пташинка,  і  не  білка  —
Котик  в  хатку  стрибнув  з  гілки.

Ну  скажіть  мені,  будь  ласка,
Чи  живуть  коти  у  казках?
Чи  то  диво,  чи  пригода,
Чи  весела  в  нас  природа?

Може,  Мурчик  там  ховає
Скарби  власні,  чи  бажає
Там  від  дощу  відпочити,
Свою  тайну  захистити?

Так  чи  ні,  на  вигляд  мило,
Хатка,  котик  —  все  красиво!
І  тепер  про  це  ми  знаєм:
Коти  всюди  дім  шукають.

От  прийшла  у  гості  Мурка
Ох,  яка  ж  у  неї  шубка!
Муркотять  щось  між  собою,
Що  де  сталося  зимою.

Може,  мріють  про  пригоди,
Про  весну  й  теплу  погоду,
Про  рибинку,  чи  сметанку,
Чи  смачненького  сніданку.  

А  чи  просто  два  друзяки,
Подражнить  Сірка  собаку.
В  полі  мишку  заганяти
Й  разом  вмить  її  піймати.

Так  на  дереві  в  хатинці
Два  коти,  мов  на  картинці.
Живуть  разом  у  шпаківні
Мурчик-цар  й  Мурка-царівна!

26.01.2025  р.
Світлина  з  мережі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025

Морквяні пустуни

На  городі,  поміж  грядо́к,
В  моркві  руханка  скік  та  скок.
Межи  рядочків  дітвора  –
Все  вигукують:  "Диво-гра!"

Ось  там  Марійка  в  моркві  спить,
А  Петрик  за  листком  сидить.
Катруся  хвостик  підняла,
Мов  та  морквинка  виросла!

Морква,  морквуся  –  сміхота!
Що  то  за  чудо  тут  зроста?
"Ми  тепер  –  городні  діти,
Разом  будемо  тут  жити!"

А  дощик  барабанить  їм,
Хтось  шепоче:  "Та  то  ж  не  грім!"
Хихотять  вони  довкола  –
В  моркві  дітки  всі  здорові!

26.01.2025  р.
Світлина  з  мережі  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025

Зимова радість і Рудий

В  мереживі  віконця,  засніжені  поля,  
Гарцює  на  санчатах  із  гірки  дітвора.  
Їм  не  страшні  морози,  ні  холод,  ані  лід  —  
За  дітворою  песик  Рудий  скакає  вслід.

—  Ну,  почекайте  трішки,  я  теж  хочу  з  гори!  —  
Від  захвату  наш  песик  біжить  туди-сюди.  
Виляє  куцим  хвостиком,  щасливий  і  дзвінкий,  
Всі  разом  з  ним  сміються  у  день  такий  ясний.

Нехай  тривають  довше  ці  миті  золоті,  
Дитячий  сміх  і  радість  в  засніженій  красі.  
Зима  дарує  казку,  щасливі  всі  навкруг,  
І  пес  Рудий  завжди  їм  найкращий,  вірний  друг.

19.01.2025р

Світлина  згенерована  за  допомогою  ШІ  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025

Калейдоскоп життя

Життя  —  це  фрагменти,  кадри,  сюжети,
Мозаїка  днів,  що  складає  наш  шлях.
Радісні  миті,  моменти  прикметні,
Що  так  переплетені  в  долі  й  роках.

Тут  щирі  обійми,  зустрічі  теплі,
Там  сльози  і  смуток  у  тіні  ночей.
Є  місце  для  віри,  в  раю  ми,  чи  в  пеклі,
Для  мрій,  що  ведуть  нас  до  світлих  дверей.

Кожен  кадр  —  це  урок,  мить  —  це  наука,
Що  вчить  цінувати  сьогоднішній  день.
І  в  ритмі  життя,  де  час  не  пилюка,
Шукаєм  любові  та  тихих  пісень.

Життя  —  сценарій,  що  пишем  щоднини,
І  кожен  із  нас  автор  світу  свого.
Відкрий  серце  мріям  й  побачиш  причину  —
В  кожнім  кадрі  знайдеш  Творця  усього.

14.01.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025

Як баба Галя на базарі торгувала

Баба  Галя  на  базарі  торгувала,  
Ще  й  плітки  усім  усюди  продавала.  
Хто  женився,  а  хто  помер  —  усе  знає,  
Точно  як  те  "радіо"  розповідає.

Прийде  хтось  за  редькою  чи  цибулею,  
Ну  а  баба  Галя  кує  зозулею:  
—  Чули  ви,  Марія  знову  посварилась,  
Кажуть,  що  з  кумою  мало  не  побилась!

Та  ще  й  додає,  щоб  було  цікавіше:  
—  А  в  Петра  вчора  коза  втекла  від  хижі,  
Доганяв  по  полю,  аж  штани  порвались,  
Все  село  з  тої  оказії  сміялось!

Хтось  купити  хоче  буряків  чи  моркви,  
А  Галя  шепоче  про  сусідські  сварки:  
—  Знаєте,  що  вчора  Ліда  у  хатині  
Чоловіка  люпцювала  по  хребтині.

І  так  день  минає  з  її  балачками,  
Мало  товару,  все  новини  в  рекламі.  
Знають  на  базарі:  хочеш  щось  почути,  
Йди  до  баби  Галі  —  новинам  там  бути!

Змагається  наша  баба  у  мистецтві
Красномовства  слова  та  ще  й  у  кокетцтві.
Як  подати  краще  новину  гарячу,
Щоб  затьмарити  Facebook  та  інфо-недостачу.

До  вечора  ноги  не  несуть  додому,  
Ще  буде  писати  в  чаті  обласному:
—  Базар  пройшов  не  марно,  пише  в  спільноту,  
Завтра  знову  треба  йти  на  важку  роботу!

11.01.2025
Світлина  з  мережі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025

З прийдешнім роком!

Прийдешній  рік  уже  в  дорозі,
Несе  він  мрії  й  теплоту.
У  кожнім  домі,  на  порозі  —
Чекають  мир  і  доброту.

Нехай  у  тиші  заспіває
Свобода  щира,  як  струна.
Хай  кожна  мить  нас  надихає
І  буде  вільною  земля.

Хай  у  сім'ї  панує  згода,
Зігріє  серце  щирий  сміх.
Забуде  світ  про  лихо  й  шкоду,
І  спільним  стане  мир  для  всіх.

Прийдешній  рік  несе  надію,
Що  зникне  темрява  війни.
Хай  стане  він  роком  спокою
Й  звучить  мелодія  весни!

31.12.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

Привітання

З  різдвяно-новорічними  святами!
Летять  колядки  та  щедрівки  по  землі.
Із  теплими  та  добрими  словами
Лунають  щирі  побажання  у  ці  дні.

Щоби  зібралася  уся  родина  
У  щедрий,  добрий,  тихий  вечір  за  столом.
Щоб  мир  запанував  в  святу  годину
Над  нашим  українським  містом  та  селом!

23.12.2024р
Світлина  з  мережі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

Герцог де Гіз

У  сяйві  Франції,  у  вихорі  подій,
Де  корона  і  трон  –  мрія  всіх  надій,
Був  героєм  відважним  у  кожній  війні
Генріх  де  Гіз,  що  із  шрамом  на  чолі.

Та  серце  його  так  палало  від  жаги  —
Не  до  слави,  до  любовної  снаги.
Марго  де  Валуа  —  мов  та  ясна  зоря,
Його  кохання  і  потаємна  гра.

Їх  танець  менует  у  вечоровій  млі
Все  кружляв  у  ритмі  пристрасті  й  жаги.
Два  серця,  дві  душі,  але  один  закон  —
Розриває  мрії  й  кидає  в  полон.

Оженили  герцога  з  іншою  навік,
Але  в  думці  його  залишився  крик:
"Марго,  моя  зоре,  любов  моя  свята,
Чому  ж  нас  розлучила  клята  біда?"

Вони  кохали  палко  крізь  бурі  й  роки,
Доля  вела  їх  на  різні  береги.
І  залишивсь  роман  у  пам'яті  віків  —
Мічений  герцог  та  кохана  із  снів.

10.12.2024  р.
P.S.  Брала  участь  у  конкурсі  
"Покажу  себе  світу"  (бал  обирає
 короля)  у  групі  "Всеукраїнська
 поетична  родина"
під  псевдонімом  Герцог  де  Гіз

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Бель і Чудовисько

Бель  і  Чудовисько,  кружляють  у  вальсі,
У  залі  казковім,  де  час  не  спішить,
І  свічі  тремтять,  як  серця  їхні  ясні,
А  музика  мріями  вгору  летить.

А  їхня  розмова  годинами  щиро
Про  віру  в  магічному  вирі  подій,
Про  те,  як  на  світі  знайти  своє  диво
Й  бути  собою  на  землі  цій  чудній.

Бель  мріє  про  світ,  де  добро  переможе,
Де  книги  і  знання  ведуть  нас  вперед,
Де  щастя  своє  віднайти  вона  зможе,
Й  кохання  замінить  суворий  портрет.

Його  мрії  —  про  те,  щоб  страх  зник  назавжди,
Щоб  люди  бачили  і  серця  вогонь,
Щоб  зранена  душа  знайшла  свою  правду
І  більше  не  знала  ніяких  погонь.

У  прийдешньому  році,  щоб  пролунало:
"Надії  і  світла  у  кожній  душі,
Щоб  в  кожній  родині  тепло  засіяло,
Щоб  мрії  збувались,  як  сяйво  зорі!"

Тож  Бель  і  Чудовисько  вальсом  кружляють,
Бажання  злились  у  єдиний  мотив.
У  ритмі  казковім  все  враз  оживає  —
Надія  на  щастя  і  новий  порив.

11.12.2024  р  
P.S.  Брала  участь  у  конкурсі  
"Кіномультяшний  маскарад"    
під  псевдонімом  Казкова  фея

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Магія зими

Завійниця,  кудесниця,  доволі  не  стара,  
Блукала  поміж  вуличок  тітонька  Зима.
Сніжком  все  притрусила,  мереживні  слова
Писала  на  віконцях.  Ну  що  за  дивина!

У  срібно–білих  шатах,  на  скронях  сивина,
Ходила  тихим  парком  і  зовсім  не  одна.
З  Хурделицею  сніжною,  що  їй  була  сестра,
Заколисали  місто  і  хвиленьки  Дніпра.

І  спить  собі  містечко,  загорнуте  в  сніги,
Будинки  вкриті  сніжно,  все  біле  навкруги.
Замерзли  всі  ставочки,  у  кризі  береги,   
Містяни  вже  готують  на  річку  ковзани.

Притихли  шум  і  галас,  не  чути  спів  пташок
Лише  коли  морози  —  хрустить  зимовий  крок.
Ліхтарі  на  вулицях,  мов  розсипи  зірок,
Виблискують,  іскряться,  мов  тисяча  свічок.

А  в  селах  над  хатами  видніється  димок,  
Там  місяць  золотавий  вкладається  в  куток.
Мороз  малює  вікна,  мов  чарівник  з  казок,
А  вітер  колискову  навіяв  у  садок.

У  лісі  сплять  ялини,  схилившись  у  поклон,
А  ніченька  сплітає  сріблястий  тихий  сон.
Сніжинки,  наче  феї,  кружляють  в  унісон,
Зима  плете  їм  казку  у  льодяний  сезон.

І  діти  біля  вікон  чекають  до  Різдва,
І  в  казку  щиро  вірять,  і  в  дивні  чудеса.
На  санях  їде  Грудень,  летить  у  небеса,
А  вітер  присипляє  забілені  поля.

Завійниця,  кудесниця,  закутана  в  сніги,
Шепоче  щось  на  вушко  в  засніжені  луги.
І  світ  такий  спокійний,  врочистий  і  ясний,
Бо  зиму  в  серці  чути,  як  подих  чарівний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024

Сон королеви Марго

У  сяйві  свіч  і  златотканих  шат
На  бал  з'явилась  горда  королева.
Марго  –  мов  казка,  мов  чарівний  сад,
Ваша  краса  –  яскрава  і  миттєва.

Вбрання  багряне,  сріблом  вшитий  шлейф,
Блиск  тисячі  зірок  у  діадемі.
У  погляді  –  і  ніжність,  й  дзвін  мечей,
Марго  –  то  буря  й  сонце  у  тандемі.

Вона  пливе,  мов  хвиля  крізь  юрму,
Вуаль  легка  приховує  бажання.
Та  крок  її  –  то  світло  крізь  пітьму,
В  її  душі  і  ненависть  й  кохання.

Марго  танцює,  та  її  танок  –
Це  виклик  долі  й  сила  урагану.
Її  характер  –  блискавки  клинок,
Слова  –  вогні,  що  в  мареві  туману.

Де  Валуа  —  сама  собі  закон,
Шляхетна,  грізна,  з  іскоркою  в  серці.
Править  балом,  наче  в  бою  за  трон,
В  душі  її  вогонь  в  шаленім  герці.

Та  ось  і  сонце  сходить,  бал  затих;
Це  все  лиш  сон,  що  плив  у  тіні  ночі.  
Зникла  Марго,  у  снах  її  нічних,
І  мрії  зникли  у  думках  дівочих.

09.12.2024

P.S.  Брала  участь  у  конкурсі  
"Справжнє  "Я"  Снігової  королеви"  (бал  обирає
 королеву)  у  групі  "Всеукраїнська
 поетична  родина"
під  псевдонімом  Марго

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024

Молитва дівчинки

Святковий  вечір,  зорі  сяють  у  вікно,
Дівчинка  малесенька  молиться  давно.
Не  за  подарунки  сестричці  та  собі  —
Просить  Миколая  від  чистої  душі:

—  "Наш  Святий  Миколаю,  чуєш  ти  мене?
Я  тебе  благаю,  та  тільки  про  одне:
Захисту  країні  —  у  нас  іде  війна,  
І  щоб  не  забирали  нашого  життя."

Складені  долоньки,  а  на  очах  сльоза,
Молитву  шепоче,  складає  у  слова:
—  "Мій  таточко  далеко,  там,  де  кулі  й  дим,
Молю,  його  додому  поверни  живим!

Я  не  прошу  цукерок,  іграшок,  ляльок,
Синього  нам  неба  та  ясних  зірочок.
Щоб  татусь  вернувся,  обняв*  мене  й  сестру,
Щоб  в  світі  лише  бути  миру  та  добру.

Святий  Миколаю,  зігрій  теплом  серця,
Щоб  війна  минула,  очистилась  земля.
Хай  воїнів  хоробрих  янгол  збереже,
Кожного  додому  до  рідних  приведе.

Святий  Миколаю,  молюсь  до  тебе  я,  
Щоб  ненька  Україна  вільною  була.
Щоб  мир  в  нашій  країні  панував  завжди  
Й  жили  українці  без  жаху  і  біди."

Схиливши  голівку,  шепоче  знов  слова:
"Хай  в  світі  панує  любов  і  доброта.
Святий  Миколаю,  почуй  мене  вночі,
Дай  Україні  миру  й  щастя  в  кожнім  дні!"

06.12.2024  р.
Обняв*  -  обійняв,    СУМ  -  Словник  української  мови  в  11  томах.  Інститут  Мовознавства  ім.  О.О.Потебні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024

Оберіг для солдата

Тримай,  солдате,  в  серці  оберіг,
Його  любов  надійна,  як  кришталь.
Він  —  захист  твій  у  тисячі  доріг,
Що  перетнули  вогнищем  печаль.

Це  хрестик,  вишиванка  чи  браслет,
А  може,  лист,  написаний  вночі.
Цей  оберіг  —  життєвий  амулет,
Що  зігріває  душу  у  дощі.

Шепоче  він:  "Тримайся,  не  впади,
Я  тут,  я  поруч,  вірю  у  твій  шлях".
І  навіть  коли  грім  гримить  завжди,
Він  сили  додає  у  грізний  час.

В  твоїх  руках  —  надія  на  тепло,
В  очах  —  відвага  взятих  перемог.
Він  береже,  як  янгола  крило,
Що  захищає  в  бій  і  в  час  тривог.

Хай  світло  стане  у  бою  щитом,
Хай  береже  тебе  рідна  земля.
А  оберіг  —  життєвим  джерелом,  
Що  віру  й  силу  надає  щодня.

05.12.2024р
На  світлині  наші  з  донькою  обереги.
Хай  віра  та  молитва,  що  вплетена  в  них,
оберігає  тих,  кому  їх  передали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

Помпеї та Кохання: Паралелі Вогню

Помпеї  згорають  у  полум'ї  ночі,  
Вогонь  обіймає  їх  тихо,  жагуче.  
Так  само  і  серце  палає  щоночі,  
Коли  мить  розлуки  така  неминуча.

Везувій  кипить,  а  земля  пломеніє,  
Стискає  в  обіймах  руїни  і  небо.  
А  серце  моє  так  безжально  чорніє  —
Прощання  вогонь  знищив  те,  що  не  треба.

Колись  у  Помпеях  любили,  співали,  
Квітло  щедро  життя  у  кожному  домі.  
Так  само  і  ми  ніжно  й  палко  кохали,
А  нині  лиш  попіл  і  біль  від  утоми.

Слова,  як  ті  хмари,  здіймаються  вгору,  
Та  втрата  спиняє  і  душить  їх  крила.  
Помпеї  згорають,  але  на  просторі  
Живе  їхній  спогад  —  невидима  сила.

І  хай  розлучає  нас  доля  безжальна,  
Та  знову  під  попелом  щось  проростає.
Оживе  почуття  велике,  сакральне,  
Що  створилось  з  вогню  і  знову  зростає.

02.12.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024

Сніжинка

На  долоню  впала  сніжинка.
Ну  що  це  за  витвір  мистецтва?  
Помережена  вся  серединка,  
Мов  загадка  зимового  серця.

Холодком  обпікає  ніжно,  
Танцює  у  світлі  сріблястім.  
Її  форма  тендітна  й  безгрішна  —
Мить  коротка  у  світі  прекраснім.

Сховалася  вічність  в  цій  миті  
Й  краса,  що  зникає  в  минуле.
А  гріхи  земні  білим  прикриті,
Мов  прощення,  що  всіх  огорнуло.

Розтане  вона  на  долоні  —
Краплина  сльози  кришталева.
Почуття,  що  були  в  цім  полоні,
Ще  покаже  зима-королева.

02.12.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024

Прощальний вальс осені (проза)

   Осінь  —  це  не  просто  пора  року.  Це  стан  душі,  коли  світ  навколо  ніби  вдягається  в  золотаві  шати,  щоби  востаннє  усміхнутися,  перед  тим  як  піти  у  спокій  зими.  Вона,  як  тендітна  танцівниця,  кружляє  у  своєму  прощальному  вальсі,  прикрашаючи  все  навколо  та  розсипаючи  яскраво-багряне  листя.  Її  кроки  легкі,  мов  пір'їнки,  але  кожен  із  них  залишає  невидимий  слід  у  серці  тих,  хто  здатен  слухати  шепіт  природи.
       Звуки  цього  вальсу  лунають  у  шелесті  вітру,  що  торкається  дерева,  мов  дбайливий  і  люблячий  коханий  тихо  нашіптує  на  вушко  ніжності  своїй  нареченій.  Вони  наповнені  прощальною  мелодією,  в  якій  відчувається  одночасно  сум  і  надія,  сподівання  та  любов.  Під  ногами  шурхотить  листя,  що  встеляє  землю  кольоровим,  самотканним  килимом,  а  в  повітрі  вже  відчувається  перший  холодний,  морозний  подих  зими.
     Осінь  танцює  не  поспішаючи.  Вона  знає,  що  її  час  обмежений,  але  вона  не  сумує,  а  нагадує  нам  про  важливість  кожної  миті,  бо  час,  як  і  осінній  листок,  несе  нас  уперед  —  у  невідомі  краї.
     Цей  танок  —  не  лише  прощання,  а  й  спогад  про  літо,  що  щойно  було  поруч  і  так  швидко  промайнуло,  мов  метелик,  що  злітає  з  квітки  на  квітку.  Це  і  підготовка  до  нової  сторінки,  що  почнеться  взимку.  У  цих  змінах  є  й  глибока  мудрість:  усе  має  свій  початок  і  кінець,  але  кожна  фаза  життя  прекрасна  у  своїй  природний  суті.
       Осінь  поволі  завершує  свій  вальс.  Останні  ноти  розчиняються  в  холодному  повітрі,  залишаючи  серце  наповненим  меланхолійною  тишею.  Але  ця  тиша  —  не  пуста,  холодна  порожнеча.  Вона  сповнена  теплих  спогадів,  яскравих  барв  і  ніжних  відчуттів,  які  назавжди  залишаються  з  нами.
       І  коли  перші  сніжинки  торкнуться  землі,  ми  згадаємо  цю  останню  танцівницю,  яка,  залишивши  сцену,  подарувала  нам  уроки  про  мінливу  красу  та  вічність  спогадів.
28.11.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027419
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024

Останній вальс

Вона  танцює  вальс-бостон  останній,
Так  палко  мить  віддавши  відчуттям.
У  серці  щем  болючий  та  прощальний,
І  шелест  листя  лине  в  забуття.

Ще  вчора  сяяв  день  у  золотистім,
Смарагди  трав  і  вогники  гілок.
А  осінь  нині  в  буйнім  падолисті
Виводить  в  танці  свій  прощальний  крок.

Тумани  ранків  стеляться  по  полю,
Вода  в  струмках  стирає  літній  слід.
І  жовтий  лист,  кружляючи  поволі,
За  вітром  полетить  в  далекий  світ.

Та  є  у  втраті  ніжність  і  величність,
У  мовчазному  згаса́нні  краси.
Та  в  осені  глибока  таємничість,
Що  буде  вічно  жити  всі  часи.

І  хай  зима  вже  стукає  у  вікна,
І  білий  сніг  торує  новий  шлях,
Осінній  вальс  в  душі  моїй  не  зникне,
Залишить  спогад  в  серці  та  віках.

27.11.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024

На порозі зимового сну

Забігла  зима  на  гостини  —
У  вальсі  кружля  листопад,
А  грудень  зайшов  на  хвилину,
Присипав  сніжком  все  не  в  лад.

А  осінь  ще  барвами  грає,
Танок  у  саду́  свій  веде,
Листок  за  листочком  злітає,
Душа  від  краси  ще  живе.

Та  зима  стоїть  на  порозі,
Білим  подихом  ліс  обдала.
Морозом  вдихає  тривогу,
Хоч  осінь  ще  тут,  не  пішла.

«Не  спіши,  –  шепоче  крізь  віти,  –
Ще  сонця  малюнки  живі.
Я  хочу  ще  барви  творити,
Ще  чути  дощів  голоси!»

А  зима:  «Мій  час  наступає,
Я  снігом  усе  огорну,
Засніжений  світ  засинає
Й  порине  в  казкову  красу».

Та  осінь  ще  далі  кружляє,
Складає  прощальний  сюжет.
А  зима  вже  зорі  зплітає,
В  красивий,  холодний  сонет.

25.11.2024р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024

Пам'яті жертв голодоморів

Тиша  в  селі...  Ні  гомону,  ні  сміху.
Не  чути  гавкоту  в  дворі,  співу  пташок.
Кістлява  ки́рпа*  всюди  ходить  на  утіху
До  тих,  хто  так  і  не  отримав  колосок.

Бідні  живі,  немов  оті  примари,
Блукають  стежками  поміж  стареньких  хат.
Їм  полетіть  до  Бога  на  пухкенькі  хмари,  
Та  голод  кліщами  тримає  їх,  мов  кат.

Пшеничний  дух  давно  забутий  в  полі,
І  лише  вітер  стогне,  мов  людська  душа.
Тяжка  скорбота  в  землю  вгрузла,  повна  болю
І  сліз  рясних,  що  впали,  як  німа  роса.

Немов  химера,  смерть  панує  всюди,
Криваві  зорі  сходять  над  пустим  селом.
І  ті,  що  вчора  були  вільні  й  сильні  люди,
Тепер  навік  лежать  під  сивим  полином.

А  діти  тихі,  з  поглядом  розбитим,
Шукають  крихту  хліба  в  попелі  життя.
Їх  сміх  заглух,  а  оченята  ще  відкриті,
Що  так  вдивляються  в  кінець  без  каяття.

Земля  в  крові,  в  мовчанні  і  в  судомах,
Жнива  замість  життя  несуть  страшну  пітьму.
Злі  тіні  морок  швидко  сіє  без  утоми,
Вже  огортає  кожну  душу  в  чорну  тьму.

Пульсує  пам'ять  нервом  неприкритим,
Вона  горить  в  душі,  крізь  перепони  й  час.
Ми  вічну  шану  складемо́  невинно  вбитим,
Щоб  спомин  у  нашій  совісті  не  згас.

Тож  хай  у  вікнах  палають  свічі  втрати,
Щоб  світ  увесь  побачив  правди  гострий  біль.
І  щоб  ніколи  знову  не  прийшла  до  хати,
Голодна  смерть  з  косою  в  темряві,  як  звір.

Кістлява  кирпа*  -  (фольк.  перен.)  —    про  смерть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024

1000 днів незламності

Тисяча  днів  —  як  сто  тисяч  ро́ків,
Де  кожна  хвилина  —  з  болем  у  душі.
Де  кожен  світанок,  мов  виклик  жорстокий,
Але  віра  іскриться  в  кожнім  вірші.

Тисяча  днів  палають  вогнями,
А  дим  закриває  небесну  блакить.
Та  навіть  у  мороці  з  ранами  й  снами
Душа  України  незламно  горить.

Тисяча  днів  —  як  вічність  тривоги,
Смуток  втрати  стискає  серце  ураз.
Та  ми  не  зійшли  із  тяжкої  дороги,
Бо  сила  народу  веде  нас  крізь  час.

Тисяча  днів  —  це  горе  і  стогін,
Дитячі  плачі  у  ночах  грозових.
Це  крики  землі,  що  волає  до  Бога,
Це  біль,  що  горить  у  серцях  бойових.

Тисяча  днів,  а  сонце  не  згасло,
Герої,  мов  зорі,  ведуть  крізь  пітьму.
Вони  за  свободу,  за  правду,  за  щастя
Віддали  життя,  щоб  зпинити  війну.

Кожна  хвилина,  кожна  година
Карбована  болем  у  душах  живих.
Та  єдність  народу,  його  незгасима,
Як  промінь  надії  у  сутінках  злих.

Тисяча  днів  —  це  сльози  і  шрами,
Це  віра,  що  кличе  вперед,  до  мети.
Україна  стоїть!  Навік  поміж  нами
Залишаться  ті,  хто  пішов  назавжди.

Тисячі  днів  ще  буде  багато,
Та  наша  земля  —  непохитна  й  свята.
Бо  воля  —  як  сонце,  а  в  серці  —  багаття,
Ця  істина  вічна,  незмінна,  проста.

Прийде  день,  коли  крик  Перемоги
Наповнить  собою  усе  навкруги.
І  всі  наші  муки,  стинання  дороги
Зникнуть  зі  світу,  як  і  всі  вороги.

19.11  2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Коло життя

Всьому  свій  час  і завжди  й  неодмінно,
Коли  мине  зима,  весна  прийде,
Літо  зігріє  й  осінь  знов  незмінно
Нам  до  порогу  зиму  приведе.

Всьому  свій  час,  і  радість,  і  тривога,
Як  день  і  ніч,  чергуються  в  житті
Та  кожен  крок  веде  нас  до  дороги,
Де  знов  весна  засяє  в  висоті.

Міняються  часи,  як  пори  року,
Та  все  пливе  стрімливо,  мов  вода.
І  мудрість  вчить  й  дає  свої  уроки   —
За  темрявою  йде  завжди  зоря.

Людське  життя  —  в  тій  самій  круговерті,
Де  щастя  й  сум  —  життєва  й  вічна  гра,
Вчорашнє  вже  приховане  у  смерті,
А  завтрашнє  —  лиш  мрія  чи  імла.

Тож  не  жалій,  коли  йдеш  через  зиму,
Весна  вже  близько  —  квіти  зацвітуть
І  навіть  у  пітьмі  знайдеш  ти  силу,
Щоб  до  мети  з  надією  йти  в  путь.

Терпіння  май  і  не  журись  даремно,
Все,  як  ріка,  невпинно  промайне.
Тече  життя,  мов  хвиля,  нескінченно,
І  сонце  знов  проб'ється  крізь  сумне.

Не  зволікай  —  цінуй  життя  хвилини,
Бо  мить,  мов  зірка,  зникне  в  далині.
Та  все  ж  незмінне  світло  лиш  єдине  —
Душі  тепло  в  Господній  глибині.

16.11.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Душа народу в рідній мові

Чорнобривцем  цвіте  українська  душа,  
Червоним  маком  і  гроном  калини,  
І  стежиною  в  полі,  що  в  споришах,  
Й  щирим  словом  моєї  країни!

Рідна  мова  —  це  ключ,  що  відкриває  світи  
У  предковічне  коріння  глибоке.  
Там  звучать  колискові  і  теплі  казки,  
І  пісні,  що  лунають  потоком.

В  слові  кожному  —  мудрість  прадавніх  віків,  
У  кожній  літері  —  віра  в  майбутнє.  
Наша  мова  —  це  код  із  одвічних  часів,  
Що  об'єднує  в  силу  могутню.

Згадай,  коли  слово  кували  в  кайдани
І  не  давали  нам  гучно  співати,
Та  мова,  як  річка,  текла  крізь  тумани,  
Щоби  вільно  і  гордо  звучати.

Народ  у  піснях  проростив  свою  мову,  
В  ній  козацька  звитяга  й  свобода.  
Несли  її  в  світ,  як  найвищу  основу,  
Як  історію  славного  роду.

Та  сьогодні  за  мову  ми  знову  в  битві,
Щоб  зберегти  її  пісню  і  славу.
До  Бога  звертаємось  в  щирій  молитві,
Хай  буде  вільною  наша  держава!

І  допоки  живе  український  наш  рід,  
За  нами  —  сила,  і  правда,  й  свобода!  
Вона  об'єднала  в  одне  ціле  наш  світ  
І  буде  мова  душею  народу!

31.10.24р
Три  тижні  тому  мене  запросили  взяти  участь  
у  конкурсі  громади,  де  я  наразі  мешкаю,  
під  назвою  "Душа  народу  в  рідній  мові".  Я  з  радістю  прийняла  запрошення  і  неочікувано  посіла  ІІ  місце.
Отримала  Диплом  і  сертифікат  на  придбання  книг.  Дякую  організаторам  конкурсу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024

Кохання

Вона  сміється  —  зоряна  й  ясна,
Мов  сонечко  ранкове  понад  степом.
В  його  думках  лише  вона  одна,
І  між  землею  він,  і  поміж  небом.

В  її  очах  палає  чистий  блиск,
А  він  готовий  гори  подолати.
Дістати  місяць  з  неба,  світлий  диск,
І  серце  власне  їй  у  дар  віддати.

Вона  сміється,  граючи  в  красу,
Легка,  мов  вітер,  вільна  і  жорстока.
А  він  готовий  принести  зорю,
Щоб  глянула  на  нього  чорноока.

Його  слова  лунають  в  тишині...
"Чи  вірити?"  лиш  жартівливо  скаже.
Йому  б  здолати  всі  шляхи  земні,
А  він  живе  у  хмарах,  в  небі  майже.

І  от,  в  морозну,  тиху  ніч  святу,
Його  душа  у  небеса  злітає.
Він  йде  крізь  сніг  в  дорогу  непросту.
Бо  в  ній  живе,  для  неї  він  палає.

29.10.24р

Віршована  загадка  про  закохану
пару.  Підказка  -  світлина  з  мережі.
Дякую  за  допомогу  Анатолію  В.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024

Закутана в осінь душа

Закуталась  в  осінь  душа,  мов  у  шаль,
В  тумани,  що  ніжно  лягають  на  скроні.
Листки,  наче  спогади,  падають  вдаль,
А  вітер  співає  в  холодній  долоні.

Плетуть  павутину  думки,  мов  вуаль,
Тонкі  нитки  спогадів  і  тіні  надій.
Захмарює  спокій,  немов  тихий  жаль,
Що  затягує  у  вир  незді́йснених  мрій.  

Та  тиша  глибока,  мов  сонця  краса,
Де  кожен  листок  —  це  момент  недосяжний.
А  серце  мовчить,  і  в  думках  все  жива
Теплота  літніх  днів,  що  зникли  назавжди.

Барвисті  дерева,  тумани,  дощі  —  
Усе,  наче  спогад,  що  гріє  й  стискає.  
Душа,  мов  у  казці,  шукає  вночі  
Тепло,  що  у  серці  ще  тихо  палає.

Закуталась  в  осінь  душа  —  не  спішить,
А  шукає  розради  у  ніжній  весні.
Блукає  між  хмарами  й  тихо  тремтить
Там,  де  з  коханням  стрічаюся  сни.

10.10.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024

Тиша, що лікує

Як  іноді  хочеться  просто  мовчати,
Закутатись  в  тишу,  як  у  ковдру  надій,
Бо  жодні  слова  не  здатні  сказати
Те,  що  всередині  —  чи  біль  чи  дощ  мрій.

Мовчання  лікує  і  душу  тримає,
Коли  буревії  розривають  думки.
Віра  у  темряві  світло  шукає,
Як  промінь  ранковий  у  сонячні  дні.

Здається,  що  серце  німе  від  розлуки,
Але  тиша  —  це  шлях  до  спо́кою  снів.
В  обіймах  її  зникають  всі  муки  
Й  душа  відчуває  глиби́ни  років.

Мовчання  лікує,  мовчання  рятує,
Воно  огортає,  як  тихий  прибій.
Іноді  тільки  воно  зрозуміє
Те,  що  в  тобі  від  чуттєвих  стихій.

09.10.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024

́Щоби не плакати — сміюся!

Щоби  не  плакати  —  сміюся,
Сміюсь  усім  жалям  на  зло.
Бо  що  життя?  Лиш  мить,  ілюзія,
Де  втрата  —  це  нове  зерно.

Я  йду  крізь  час,  де  все  минає,
І  туга  й  радість  —  просто  гра.
У  серці  тиша  проростає,
Як  мудрість,  що  завжди  жива.

Хіба  в  сльозах  знайду  розраду?
Хіба  печаль  —    моє  буття?
Зітру  я  сміхом  всі  досади,
Крізь  біль  знайду  я  сенс  життя.  

Бо  світ  мінливий,  мов  краплина,
Все  вийде  з  тіні  у  свій  час.
І  навіть  біль  —  це  лиш  хвилина,
Що  відкриває  світ  для  нас.

Бо  кожен  крок  —  це  дар  небесний,
Хоч  часом  шлях  веде  крізь  тьму.
Від  Бога  все,  і  день  чудесний,
І  навіть  ніч,  що  йде  в  пітьму.

Усі  падіння  —  це  навчання,
Всі  сльози  —  дощ  для  майбуття.
Молитва  -  це  моє  обра́ння
Й  подяка  Богу  за  життя.

За  сміх  і  плач,  за  втому  й  сили,
За  кожен  день,  що  йде  й  мине.
Я  вірю,  що  Господні  крила
Тримають  і  бережуть  мене.

22.09.2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024

Молитва подяки

Я  дякую,  Боже,  за  день,  що  прийшов
За  місяць  і  зорі,  що  сяють  у  небі.
За  сонечко  ясне,  що  вранці  зійшло,
За  все,  що  у  мене  на  те  є  потреба!

Я  дякую,  Боже,  за  ніч,  що  прийшла
За  захист  мене  і  моєї  родини.
За  душу,  що  спокій  в  Тобі  віднайшла,
За  радісні,  в  щасті  й  любові  години.

Дякую,  Боже,  за  все,  що  я  маю
Сім'ю,  чоловіка  і  сонечко-доню
За  те,  що  в  душі  Тебе  відчуваю
За  те,  що  дав  легку  і  світлую  долю!

Спасибі,  Господь,  що  ведеш  по  дорозі,
Даруєш  підтримку  й  надію  щодня.
Я  вірю  у  Тебе  в  тиші  й  тривозі,
Бо  Ти  є  мій  Бог  і  Тобі  вся  хвала!

17.09.2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024

День миру

Сьогодні  світ  у  тиші  мир  святкує,
Звучать  молитви  в  кожному  кутку.
Та  в  Україні  знову  біль  крокує,
Війна  обпалює  вогнем  долю  людську.

Цей  мирний  день  —  символізує  спокій,
А  в  ріднім  краю  гримлять  громи.
Дитячий  плач,  розбиті  мрії  й  кроки,
Якими  йдуть  солдати  крізь  густі  дими.

Ми  прагнемо  до  миру  —  до  єднання,
Щоб  зло  пішло  з  земель  наших  навік.
Надія  в  нас  не  гасне  на  світанні,
Щоб  розцвітав  наш  славний,  український  рід.

Хай  день  цей  стане  символом  любові,
Хай  мир  здолає  ненависть  і  страх.
І  в  Україні  —  на  полях  квіткових  —
Навіки  змовкне  зброя  й  буде  мирним  шлях.

21.09.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024

Лист від Осені

Тиха  осінь  про  себе  мені  пише  в  листах,
У  них  смуток,  печалі,  тривоги.
Золотаві  світанки  втрачають  свій  шлях,
І  туман  заховав  всі  дороги.

Шурхіт  листя  під  кроками  тихо  згасає,
Небо  плаче  дощами  протяжними.
Осінь  пише  про  втому  і  час,  що  минає,
І  про  мрії,  що  є  недосяжними.

В  тих  словах  відчувається  тиша  глибин,
Сонце  в’яне  в  промінні  останнім.
І  лиш  вітер,  мов  подих  забутих  годин,
Награє  мені  пісню  прощальну.

І  настане  момент,  коли  все  відпаде,
Тільки  спогад  залишиться  ніжний.
Осінь  тихо  для  мене  свою  пісню  складе
І  полине  у  вечір  безмежний.

13.09.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024

Акварелеві листи

Пишу  осінні  листи  акварелеві,
Золоті  відтінки  в  тумані  пливуть.
Штрихи  пензлем  —  спогади  пастелеві,
Що  в  серці  моєму  назавжди  живуть.

Туман  розливається  сумом  по  травах,
Ніжно  ховаючи  сльози  в  журбі.
Кожен  листок,  що  вмирає  у  травах,
Шепоче  про  те,  що  втрачається  в  сні.

Як  легко  душі  заблукати  у  тіні,
Де  зникли  вже  мрії,  що  гріли  колись.
Осінь  приходить,  мов  тиша  в  обійми,
Залишивши  спогади  знову  на  лист.

Тепло  відлітає,  серце  стискається,
Мелодія  вітру  загублена  в  сні.
А  в  очах  твоїх  світло  лишається,
Немов  акварелі  в  шовковій  весні.

14.09.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024

Сніжне срібло самоти (тавтограма)

Січень  сходить,  сяють  сірі  сни,
Серед  сосен  спокій,  скрип  струни.
Сонце  славить  синє  скупе  світло,
Сизий  схід  скидає  срібне  сито.

Снігурі  співають,  сойки  сиплий  сміх,
Сніжить  сріблом  сонний,  світлий  сніг.
Спогад  серця  стиха  спочиває,
Сказані  старі  слова  стихають.

Слідом  стежка  стелиться  самотня,
Сніжиця  сніжинки  сипле  сотні.
Світ  сонливий,  світанкові  сни
Сяють  сивим  сріблом  самоти.

13.09.2024р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024

Лист до Осені

Осінь,  моя  музо,  прийшла  непомітно,
Як  тихий  шепіт  вітру  серед  ночі.
У  золоті́  сади  запрошуєш  привітно
І  барвами  милуєш  мої  очі.

Осене,  подруго,  листа  тобі  пишу
І  розповім  про  смуток  і  про  мрії.
Ти  чуєш  шелест  листя  і  крапельки  дощу,
І  розумієш  всі  думки  й  надії.

Осене,  ти  мудра  жінка,  я  це  знаю,
Ти  вчиш  нас  відпускати  і  прощати.
Тому  поради  я  весь  час  тебе  питаю:
"Як  від  зажури  душу  рятувати?"

У  меланхолії  твоїй  знаходжу  спокій,
У  неземнім  багрянці  насолоду.
З  тобою  разом  плинуть  наші  довгі  роки  —
Вони  мені  приємна  нагорода.

Осінь,  моя  музо,  назавжди́  зі  мною,
Я  дякую  тобі  за  кожні  миті!
Натхнення  поетичне  знов  тече  рікою  
І  знову  є  жага,  щоб  просто  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024

Тиша безмежності

Твоя  тиша  —  безмежність,    
А  думка  —  це  вічність,    
Твоя  незалежність    
Водночас  і  грішність.

Сонце  в  небі    —  це  спогад,    
А  вітер  —  свобода.    
Минуле  —  це  розпад,    
Забута  жалоба.

Крила  вітру  —  безкрайність,    
У  серці  —  відвага,    
Не  падай  у  крайність,    
Відчуй  рівновагу.

Склад  душі  —  це  ментальність,    
А  світло  —  натхнення.    
Твоя  віра  —  реальність,    
Сліди  сьогодення.

Віднайди  унікальність,    
Бо  ти  є  цариця!    
В  твоїх  руках  сила,    
В  очах  таємниця.    

Ти  —  вогонь,  що  палає,    
Ти  —  мрія,  що  гріє,    
Хай  серце  кохає  
І  квітне  надія!

02.09.2024  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024

Синій птах (2)

З  країв  далеких  і  зірок  мінливих,
Де  мрії  плинуть  вільні  та  барвисті,
Летить  у  небі  пташок  синьокрилий  
Й  щебече  нам  щасливі  й  добрі  вісті.

Його  політ,  мов  з  хмарами  таночок,
Що  вільно  грає  з  вітром  на  просторі.
Він  чує  в  крапельці  дощу  дзвіночок,
Що  веселково  так  звучить  в  мажорі.  

У  нього  крила,  мов  оті  вітрила,  
Що  ловлять  вітер  й  несуть  його  у  даль.
Він  птах,  що  лине  в  небо  посиніле,
В  блакитну  вись,  в  магічну  вектораль.

Ще  крилами  своїми  пестить  сонце,  
Вночі  цілує  ніжно  місяць  й  зорі,
А  рано-вранці  гляне  у  віконця,
Де  дітлахи  прокинулись  бадьорі.

Його  пір'їнки,  ніби  синь  небесна,
Палають  очі,  наче  самоцвіти.
Вісник  добра,  любові  й  благочестя,  
Щоб  мирно  жили  всі  дорослі  й  діти.

Птах  синій,  що  прийшов  до  нас  із  казки,
Пісні  співає  про  краї  чудові,
Про  щиру  ніжність,  милість  й  Божу  ласку,  
І  вірність,  що  плекається  в  любові.

Він  нам  дає  надію  в  Перемогу,  
Таку  омріяну  і  з  молитва́ми,
Щоб  припинилися  війна  й  тривоги,
Й  живі  всі  повернулися  до  мами.

Хоч  птаха  кличемо  ми  до  порогу,
Він  прагне  вгору,  до  висот  небесних,
Бо  там,  де  вітер,  там  його  дорога,  
Там  край  дитячих,  світлих  мрій  чудесних.

07.08.2024
Перший  варіант  вірша  "Синій  птах"
написала  22.07.2024.  
Врахувавши  свої  недоліки,  написала  цей  варіант.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024

Поламані душі

Поламані  душі,  мов  зламані  крила,
У  темряві  ночі  вишукують  силу.  
Біль  і  розлука,  як  в  океані  хвилі,
Змивають  надії,  лишаючи  тіні.

Сльози  солоні,  немов  роси  краплини,
Падають  тихо,  як  ті  вірші  без  рими.
Серця  розбиті,  наче  скло  на  долоні,
Шукають  свій  спокій  у  снах  і  в  безодні.

Та  в  темній  пітьмі  знову  світло  проб'ється
І  зранених  душ  промінь  сонця  торкнеться.
Через  страждання  і  крізь  темряву  ночі,
Знову  злетять  й  засяють  щастям  їх  очі.

Поламані  душі,  не  втрачайте  віру,
У  новому  світанку  зна́йдете  силу.
Крізь  війну  і  зневіру,  крізь  темні  часи,
Відродяться  знову,  як  весною  квітки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024

Синій птах

З  країв  далеких  і  зірок  мінливих,
Де  мрії  плинуть  вільні  та  барвисті,
Летить  у  небі  пташок  синьокрилий  
Й  щебече  нам  щасливі  й  добрі  вісті.

У  нього  крила,  ніби  синь  небесна,
Палають  очі,  наче  самоцвіти.
Вісник  добра  любові  й  благочестя,  
Щоб  мирно  жили  всі  дорослі  й  діти.

Птах  синій,  що  прийшов  до  нас  із  казки,
Пісні  співає  про  краї  чудові,
Про  щиру  ніжність,  милість  й  Божу  ласку,  
І  вірність,  що  плекається  в  любові.

Дає  він  нам  надію  в  Перемогу,  
Махне  крильми  і  знищить  усе  зло.
Зникне  печаль,  і  горе,  і  тривоги,
Засяє  сонце  й  заграє  джерело.  

Птах  синьоокий  —  то  є  знак  свободи,
Його  пісні  про  всі  наші  бажання.
Летить  в  безмежжя,  там  де  зникла  злоба,
Він  наша  мрія,  віра  й  сподівання.

22.07.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024

Ти моя тиша

Ти  моя  тиша,  мій  спокій  душі,
Моя  найрідніша  людина.
Для  тебе  пишу  я  ліричні  вірші,
Тобі  їх  дарую  щоднини.

Ти  моя  тиша  і  здійснення  мрій,
І  моя  гавань  спокійна.
Ти  моє  серце  і  радість  надій,
Душі  моїй  суть  емоційна.  

Ти  моя  тиша,  моє  ти  натхнення
І  муза  моя  неосяжна.
Без  тебе  німе  і  сліпе  сьогодення
Втрачає  свій  відлік  поважний.

Ти  моя  тиша,  моє  ти  кохання,
Ти  все,  що  для  мене  потрібно.
Солодко  гріють  твої  всі  зізнання,
В  душі  бережу  їх  тендітно.  

Ти  моя  тиша  і  вічна  любов,
Я  серцем  й  думками  з  тобою.
Без  тебе  не  буде  гарячою  кров,
І  ти  будеш  завжди  зі  мною!

21.07.2024р

«Ти  моя  тиша».  Так  кажуть  у  Японії
 замість  «кохаю  тебе».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024

Магія чарівної ночі

В  обіймах  темряви,  мов  оксамит,
Ніч  розкриває  чарівний  секрет.
Зірки,  як  діаманти,  сяють  ввись
І  місяць  ллє  сріблясте  світло  вниз.

І  світ  затих,  заснув  у  тишині,
В  цій  таємничій  і  нічній  красі.
І  лише  вітер  навіває  чари  
Й  танцюють  тіні,  мов  ті  примари.

Чарівна  ніч,  ти  подаруєш  мрії
Й  відкриєш  двері  у  світ  надії.
І  можна  все,  адже  вона  всесильна,
Така  магічна  й  така  живильна!

У  тиші  ночі  серце  б'ється  спільно
З  душею,  неначе  птаха  вільна.
Ти  подаруєш  натхнення  й  сили,
Щоб  мріяли,  творили  і  любили.

Чарівна  ніч,  ти  подаруєш  щастя,
Мов  перше  таїнство  причастя.
Ти  -  це  таємниця,  справжнє  диво,
Світ  магії,  де  легко  все  й  можливо!

21.07.2024
Світлина  з  мережі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024

***

Не  відпускай  мене,  не  відпускай.
Тримай  за  руку  і  веди  стежками
І  проведи  мене  в  чудовий  край,
Де  почуття  оспівані  піснями.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай.
Нехай  твій  погляд  ніжно  обіймає,
Мене  до  серця  міцно  пригортай,
Бо  лише  ти  мене  кохати  маєш.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай.
Хай  наші  душі  разом  пролунають
У  юність  ту,  де  розквіту  розмай,
Де  наші  почуття  безмежно  сяють.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай.
Нехай  твоя  любов  мене  зігріє,
Ти  проведи  мене  у  грішний  рай,
Де  в  цьому  світі  щастя  шаленіє.

10.07.2024.

"Не  відпускай  мене,  не  відпускай.
Тримай  за  руку  і  веди  стежками."
Цитата  із  вірша  Галини  Потопляк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024

Літня гроза

Тиша  ночі  раптом  розірвалась,
Вогнем  спалахнули  сиві  небеса.  
Громовиця  люто  розгорялась  
Й  розсипа́ла  всюди  іскри-чудеса.

Шквал  дощу  все  зливою  хлюпоче,
Вітер  завиває  голосом  гучним.
Зла  негода  гнівиться  й  тупоче,
Увесь  світ,  здається,  вмить  заполонив.

Сріблі  блискавиці  розсікають,  
Гримнули  могутньо  громи-силачі  
Й  земля  свої  груди  розверзає
Налякана  грозою  уночі.

Поступово  все  навкруг  вщухає,
Вітерець  стихає,  дощ  перестає,  
Ніч  вдруге  у  свої  права  вступає  
І  знов  спокійно  й  тихо  настає.

І  лиш  повітря  свіжість  й  прохолода
Знов  нагадають  про  грозу  бурхливу,  
Мов  заново  народжена  природа
Готова  стріти  літній  день  щасливий.

05.07.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024

***

Ти  приходь  в  моїх  снах  щоночі,  
Коли  місяць  сріблом  блищить.  
Моє  серце  в  грудях  тріпоче
Й  мов  полум'я  свічки  горить.

Твій  погляд  звабливо-грішний
Торкнеться  моєї  душі,
Промайне  подихом  ніжним,  
Як  шелест  вітру  у  тишині.

Я  відчую  твій  дотик  долонь,  
І  близькість  шалено-жагучу
Ти  розбудиш  нестримний  вогонь,
І  пристрасть  мою  кипучу.

Лишися  зі  мною,  коханий,  
Поки  світ  не  розвіявся  в  прах,  
І  в  думках  тільки  ти,  бажаний,
Поки  я  в  твоїх  сильних  руках.

02.07.2024р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024

Присвята

Де  єднаються  творчі  серця

У  царстві  слів,  де  рими  ллються  вільно,  
Спільнота  -  це  є  простір  поєднання.
Серця  поетів  б'ються  у  такт  спільно,  
Вірші  співають,  мов  пта́хи  на  світанні.

Думки  переплітаються  в  катрени,  
І  на  папір  лягають  візерунком,
І  кожен  вірш  -  це  сповідь  без  омани
Це  щирість,  що  оголюється  нервом.

У  ній  немає  місця  для  осуди,  
Кожна  поезія  -  це  скарб  безцінний.  
Вона  несе  натхнення  й  дух  свободи  
Й  єднає  творчі  душі  неодмінно.

Тут  ра́зом  всі  радіють  і  сумують,
Горюють  і  підтримують  в  печалі.
Вірші  поетів  від  всіх  бід  рятують  
Й  дають  надію  й  сили  жити  далі.

"Поезія  для  душі"  -  це  світ  безмежний,
Де  кожен  може  бути  сам  собою,  
Вірші  вирують,  мов  океан  бентежний,
Дарують  щастя  й  душевного  спокою.

Присвята  спільноті  у  ФБ  "Поезія  для  душі"
26.06.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024

Шепіт липи

Чи  чули  ви,  як  липа  шелестить  
У  тихій,  місячній,  липневій  ночі?  
Вона  про  щось  тихенько  гомонить
І  мріє,  бо  їй  мріється  щоночі.

А  зорі,  мов  коштовні  камінці
Розсипалися  серебром*  на  небі.
Грайливий  вітер  наспівує  пісні,
Бо  в  липи  є  на  це  своя  потреба.

Шепіт  вітру,  мов  ніжний  оксамит,
Що  лагідно  та  м'яко  огортає,
Чарує,  вабить,  як  мудрий  ворожбит,
Вмить  відлетить  і  знову  прилітає.

А  соловейко  вдалині  співає
І  щебіт  ллється,  мов  дзвінкий  струмочок,
І  все  навколо  липи  завмирає  
Вслухаючись  в  цей  ніжний  голосочок.

А  липа  знов  шепоче  і  шепоче  
Все  про  кохання  вічне  та  п'янке,
Про  радість  й  щастя  гілками  тріпоче
І  про  любов,  що  в  кожному  живе.

І  завмирають  віти  в  ніжній  липі
Від  цих  чарівних  звуків  уночі.
І  хочеться  їй  вірити  й  любити,  
І  жити,  поки  сяє  сонце  угорі.

*Серебро  -  заст.  Срібло  (СУМ  -  Словник  української  мови  в  11  томах,  Інститут  Мовознавства  ім.  О.  О.  Потебні.)
 
Надихнув  вірш  П.  Г.  Тичини  "Ви  знаєте,  як  липа  шелестить..."

24.06.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024

Коли поезія торкається душі

Візьму  я  зорі  кришталеві  
Й  цукрових  хмарок  волокна,  
Зберу  ще  й  сум,  і  мрій  рожевих,  
Й  блакиті  неба  полотна.

Додам  ще  сонячне  проміння,  
Веселки  райдужні  скарби,
Літніх  серпанків  мерехтіння
І  сльози  радості  й  журби.

Зберу  я  спів  птахів  веселий  
І  шепіт  вітру,  що  бринить,
І  хвилі  шум,  що  б'є  у  скелю,  
І  тишу  ночі,  що  мовчить.

Всі  почуття,  думки  й  бажання  
В  рядках  своїх  я  поєднаю,  
Зплету  віршоване  кохання,
Де  кожне  слово  в  ньому  сяє.

Поезія  -  це  дар  безцінний,  
Де  все  можливо,  все  співає.
Слова  й  рядки  -  це  скарб  нетлінний
Й  душа  поета  оживає.

19.06.2024р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024

Розмова з собою

Маленька  дівчинка  дивилася  в  майбутнє
Й  промовила  собі  такій  старенькій:
"Твоє  життя  хай  буде  незабутнім,
Щасливе  й  радісне,  моя  рідненька".

Сивенька  дівчинка  дивилася  в  минуле
Й  згадала  про  свої  роки  маленькою:
"Твоє  дитинство  швидко  промайнуло,
Чудова  й  сонячна,  моя  гарненька".

Маленька  дівчинка  так  вірила  в  майбутнє  
Й  записувала  всі  свої  бажання:
"Я  неодмінно  стану  незабутньою,
Людям  потрібною,  в  душі  з  коханням."

Сивенька  дівчинка,  зустріла  свою  осінь
Й  ховала  спогади  в  своє  серденько:
"Ще  мрію  я,  хоч  біле  вже  волосся,
Про  ту  весну,  я  згадую  частенько".

Старенька  дівчинка  дивилася  в  люстерко,
Світились  абсолютним  щастям  очі:
"Життя  своє  прожила  недаремно,
Прощайте  назавжди,  мрії  дівочі."

05.06.2024
Опис  світлини  (з  мережі)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024

Дружба Вуханчика та Лапки

  На  лісовій  галявині  біля  розлогої  ялинки,  де  сонечко  лагідно  гріло  землю,  жив  їжачок  на  ім'я  Вуханчик.  У  нього  була  хатинка,  яку  він  змайстрував  із  шишок,  яких  так  багато  було  навколо.
     Хатка  була  невеличка  і  колюча,  як  сам  їжачок,  але  Вуханчику  було  затишно  в  ній.  Він  радів,  що  у  нього  була  оселя,  так  схожа  на  нього.  Лусочки  шишок  приємно  кололи  лапки  Вуханчика,  як  і  його  колючки  на  спинці. 
    Найбільше  їжачок  полюбляв  гуляти  по  лісу.  Він  цілими  днями  блукав  по  хащах  та  шукав  щось  смачненьке  для  себе,  або  слухав  спів  пташок.  І  все,  начебто,  добре  було  у  звірятка,  але  він  був  самотній  і  це  бентежило  його  добру,  ніжну  душу.
    Одного  дня,  коли  він,  як  звично,  шукав  гриби  для  вечері,  відчув  навколо  себе  дивну  тишу:  вітер  не  грався  у  гілках  дерев,  пташки  не  співали,  нічого  не  шуміло.  Ліс  начебто  заснув!  Від  несподіванки  Вуханчик  зупинився  та  перестав  шурхотіти.  Прислухався  і  зрозумів,  що  хтось  тихо  плаче. 
—  Хто  це  так  гірко  плаче?  —  подумало  звірятко.  Їжачок  ще  раз  прислухався,  попрямував  на  звук  і  побачив  невеличкого  зайчика,  який  загубився  в  густій  траві.
       Їжачок  підійшов  ближче  і  лагідно  запитав: 
—  Чому  ти  плачеш,  друже?  І  як  тебе  звуть?
         Зайчик  підняв  вологі  очі  і  сказав: 
—  Мен-н-н-е-е  кличуть  Лапка  і-і-і  я  загубив  свою  нору  після  гри  з  іншими  зайчиками.
     Їжачок,  не  вагаючись,  вирішив  допомогти  новому  другу  і  почав  його  втішати: 
—  Ну,  Лапко,  не  плач,  я  допоможу  тобі,  адже  в  нашому  лісі  я  знаю  де  розташовані  оселі  майже  всіх  звірів.  Навіть  ведмедя!
—  О-о-о,  мені  так  стра-а-а-шно,  —  прошепотів  Лапка.
     Але  Вуханчик  йому  відповів:
—  Не  бійся,  мій  друже!  Я  не  дам  тебе  скривдити!  Ось  бачиш  які  маю  колючки!  —  і  їжачок  повернувся  до  зайчика  спиною.
—  А  ще  маю  при  собі  ось  цю  паличку-виручалочку.  Вона  мені  допомогає  не  тільки  грибки  знаходити  під  листям!
    Звичайно  Вуханчик  був  хоробрим,  але  за  своєю  вдачею  був  їжачком-добрячком  і  звісно  нікого  лупцювати  своєю  палицею    не  збирався.  Так,  тільки  налякати  нахаб,  щоб  знали  —  їжачок  не  тільки  добрячок,  а  ще  й  хоробрячок!
     Вони  разом  відправилися  в  лісові  пригоди,  щоб  знайти  дорогу  до  заячої  нори.  Їжачок,  блукаючи  на  самоті,  став  добрим  слідопитом  і  йому  не  важко  було  орієнтуватися  в  лісі.
 Спочатку  їм  потрібно  було  перебратися  через  високий  пагорб,  потім  пройти  через  темний  ліс,  повний  загадкових  звуків.  Кожного  разу,  коли  Лапка  почував  себе  наляканим,  їжачок  був  поруч,  підтримуючи  і  підбадьорюючи  його.  Так  поступово  їхня  дружба  все  міцнішала.
     Найбільше  випробування  чекало  на  них,  коли  вони  дійшли  до  широкого  струмка. 
Лапка  налякано  сказав:
—  Я-я-я  дуже  боюся  води.
Хоробрий  їжачок-добрячок  замислився  на  хвильку  і  вигукнув:
—  Є  ідея!  Ми  побудуємо  місток  із  гілок.  І  ми  пройдемо,  і  користь  іншим  буде!
     Разом  вони  швидко  справилися  із  завданням  і  радісно  перейшли  на  інший  бік.  І  от  тут,  за  річкою,  вони  знайшли  заячу  нору.  
   Скільки  радості  було  у  очах  зайчика!  З  вдячністю  і  теплом  у  серці,  Лапка  запросив  їжачка  на  чашку  липового  чаю  та  похрумати  солодкою,  молодою  морквою.  Вони  розповіли  один  одному  багато  історій  і  зрозуміли,  що  справжня  дружба  -  це  допомога  і  підтримка  в  скрутну  хвилину.  Так  їжачок  не  тільки  допоміг  знайти  дорогу  додому,  а  й  знайшов  вірного  друга.  Від  цих  подій  приємне  тепло  заполонило  сердечко  Вуханчика:  —  Я  не  самотній!  —  подумки  радісно  вигукнув  він.
    З  того  дня  Вуханчик  і  Лапка  часто  проводили  час  разом,  відкриваючи  нові  куточки  лісу  і  ділячись  один  з  одним  найтеплішими  моментами  життя.  І  жодного  разу  не  забули,  що  справжня  дружба  починається  з  маленьких  кроків  назустріч  один  одному!

01.06.2024.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014580
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024

Мама

     Мама...  Яке  ж  це  маленьке,  коротеньке  слово,  а  якої  ж  воно  має  життєдайної  сили,  духовної  величі  та  водночас  і  тихого  трепету,  рідної  ніжності  та  безмежної,  безкорисної,  найвірнішої  любові.  Такого  схожого  почуття  немає  ніде  у  світі,  як  кохання  мами  до  своєї  дитини.
     Жінка  стає  мамою  тоді,  коли  у  ній  твориться  чудо  і  зароджується  життя.  Воно  ще  таке  крихітне,  таке  манюсіньке,  таке  тендітне,  але  викликає  такі  безцінні  відчуття  радості  очікування  і  теплоти,  що  з  кожним  днем  росту  дитя  в  утробі,  ростуть  вони  й  у  душі  самої  жінки.  Дев'ять  особливих  місяців  з  Богом,  дев'ять  незабутніх  місяців  щастя,  дев'ять  довгожданних  місяців  радісних  емоцій.  Це  очікування  повністю  змінює  не  тільки  тіло,  а  й  наповнює  душу  такими  відчуттями,  що  важко  підібрати  слова.  
         Вперше  побачивши  оченята  свого  народженого  немовляти  у  жінки  назавжди  залишається  цей  момент  знайомства  і  зароджується  всесвіт  мами  та  її  дитя.  На  початку  цей  всесвіт  такий  маленький,  як  зернятко,  але  з  кожним  днем  він  стає  все  безмежнішим  та  неосяжним  і  набуває  таких  масштабів,  що  його  уявити  та  вмістити  в  своєму  серці  може  тільки  мама.  В  маминому  серці  найпотужніша,  найсильніша  сила  материнської  любові,  що  здатна  подолати  будь-які  перешкоди  і  будь-які  відстані.  Щоб  не  робило  дитя,  де  б  не  було,  його  завжди  буде  захищати  любов  мами  та  її  молитва.
         Мама  -  це  перше  знайомство,  перші  обійми  і  найрідніші  очі.  Мама  -  це  перша  посмішка,  перше  слово,  перші  кроки,  перші  зліти  та  падіння.  Мама  -  це  перша  іграшка,  прочитана  книжечка,  проспівана  колискова,  ходяча  та  любляча  енциклопедія  на  тисячу  питань  "А  чому?".  Мама  -  це  подруга  й  порадниця,  найрідніша  людина.  Мама  -  це  підтримка  та  потужний  тил.  Мама  -  це  абсолютне  слово  для  всіх.  Мама  -  це  просто  мама  і  цим  все  сказано.

12.05.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013264
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024

Джмелиний оркестр

Рано-вранці  навесні
Враз  проснулися  джмелі,
Сонце  всіх  їх  розбудило
І  теплом  комах  зігріло.

Довго  грілись  на  осонні
І  були  вони  ще  сонні,
Свої  крильця  розправляли
Басовито  так  дзижчали.

Фіззарядку  поробили
Й  тільця  джемилики  зігріли.
Роєм  на  траві  сиділи  
Вмить  знялись  та  й  полетіли.

Бачуть  луки,  ще  й  полянку,
Що  нагрілась  з  позаранку.
Там  кульбабки  розцвіли,
Бджілки  квіти  стерегли.

Раптом  джмелики  заграли:
Хтось  гудів,  хтось  на  цимбалах,
Ніжно  скрипочки  лунали,
Решта  рою  заспівали.

Ясне  сонце  в  небі  сяє,  
А  оркестр  все  лунає.
Вже  не  видно  пелюсток,
Бджілки  всі  пішли  в  танок.  

Ох,  радіє  комашня
Веселиться  так  щодня,
Сонцю  спинки  підставляє
Весну  милу  прославляє.

11.04.2024
Світлина  створена  за  допомогою  ШІ  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024

***

Веселковим  цвітом  квітень  заквітчало,
Блискотіла  барвами  увібрана  земля.
Мережковим  дивом  віти  розквітали,  
Духмяніли  звабами  росяні  поля.
 
Загадковим  співом  пташки  заспівали,
Щебетом  заливистим  повняться  сади.
Барвінковим  килимом  всі  ліси  застлало,
Дощ  подарував  усім  живильної  води.
 
Мерехтливим  сріблом  річенька  тріпоче,
Лагідним  осонням  світиться  душа.
Трепетливим  цокотом  серденько  стукоче
Пламенем  кохання,  бо  знов  прийшла  весна.

10.04.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024

Я стану твоєю

Я  стану  твоєю  весною,  коханий,  
що  веселкою  квітне  в  райськім  саду.
Я  стану  твоєю  любов'ю,  жаданий,
Доріжку  до  серця  твого  віднайду.  

Я  стану  твоїм  промінчиком  сонця,
що  зігріє,  засяє  у  темній  душі.
Я  стану  твоїм  світлим  сяйвом  віконця,
Що  надію  дає,  хто  збився  з  путі.  

Я  стану  твоїм  первоцвітом  кохання,
що  знов  пророста  крізь  холодні  сніги.
Я  стану  твоїм  забутим  зізнанням,
що  сказати  колись  не  наважився  ти.

Я  стану  твоєю  залежністю,  любий,
що  так  наркотично  дурманить  й  п'янить.
Я  стану  твоєю  примарою  всюди,
Що  тінню  своєю  над  тобою  летить.  

Я  стану  твоєю  весною,  коханий,
Тою  весною,  що  дано  на  віки.
Я  стану  твоїм  одкровенням,  бажаний,
Ти  будеш  моїм  одкровенням  завжди.

22.03.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024

Обірвані лілії

Не  питай  мене,  чом  слова  мої  наче  лезо
тонко  продумані  лінії,  мов  витинанка
Не  тривож  мене,  час  тече  наче  річка  плесом
щойно  обірвані  лілії.  Ставимо  крапку

Не  торкайсь  мене,  все  розірване  не  склеїти
ми  довго  тримались  краю,  але  все  луснуло
Не  повчай  мене,  надоїли  твої  бесіди
серце  ножами  не  крає,  в  душі  все  ущухло

Не  турбуй  мене,  вже  назад  вороття  марнеє
не  буде  життя  про  яке  солодко  мріяли
Забудь  мене.  І  повір  у  майбутнє  кращеє
пожинаємо  те,  що  з  тобою  посіяли

15.03.2024

Світлина  з  інтернету.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024

Лист собі

Привіт,  моя  поважна  пані!
Тобі  ще  тільки  півсотні  літ.
І  як  твоє  життя?  На  грані?
Чи  квітне,  немов  вишневий  цвіт?

Привіт,  моя  душа  у  тілі!
Ну  як  тобі  живеться  в  ньому?
На  десять  років  постаріла?
Що  відчуваєш?  Легкість,  втому?

Привіт,  моє  кохання  в  серці!
Чи  стих  палкий  вогонь  з  роками?  
Чи  б'ється  воно  знов  на  герці
з  коханим  темними  ночами?

Привіт,  мої  реальні  мрії!
Ну  як,  здійснились  ви  на  часі?
Не  загубились,  не  змарніли,
чи  досягли  вершин  Парнасу?

Привіт,  моє  життя  майбутнє!
Яке  ж  воно?  Пишу  в  віршах.
Надіюсь,  щасливо-незабутнє,  
Тепло  в  очах  і  усмішка  в  устах.

03.01.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024

Колишній

Ми  загубили  кохання  в  минулому,
Де  віють  вітри,  холоднеча  та  біль.
І  в  тому  нашому  світі  померлому
Забули  і  мрії  рожеві,  і  хміль.

Ми  спопелили  чуття  в  пережитому,
Де  сварки  залишили,  тугу  та  плач.
В  темному  нашому  світі  надбитому,
Уламки  не  склеїш,  ти  тільки  пробач.

Згоріли  без  цілі,  напружили  нерви,
А  серце  кипить  та  вогонь  не  згаса.
В  поєднанні  сердець  виникла  прірва,
Не  полетять  вони  знов  в  небеса.  

Не  буде  вже  разом,  не  буде  союзу,
Що  міцно  єднав  дві  шаленні  ду́ші.
Не  буде  відносин,  що  стали  обузою
Погляди  стали  холодно-байдужі.

Тепер  горда  назва  у  тебе  -  колишній.
Немає  вже  смутку,  розрухи,  жалю.
Я  все  відпустила.  А  білий  цвіт  вишні
Знову  розквітнув  в  моєму  саду.

27.12.2023

Світлина  з  інтернету.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023

Волонтерам

Ви  -  другий  фронт  на  захисті  країни,
Невтомна  та  важлива  Ваша  справа!
І  попри  все,  коли  душа  й  серця  в  руїнах,
Вам  не  потрібне  визнання  та  гучна  слава.

Мов  ті  бджілки,  добро  у  світ  несете  
І  знаєте  завжди  про  всі  потреби.
Всим  забезпечите,  потрібне  віднайдете,
Допомагаєте  тримати  землю  й  небо.

Великий  внесок  несете  у  Перемогу
Завжди,  щодня,  щоночі,  щохвилини,
Низько  вклоняємося  Вам  за  допомогу
Із  вдячністю  до  Вас  від  кожної  родини!

05.12.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023

Кохання на межі божевілля

Фантазії  буйства,  чуття  шалені.
Божевільна...  Назвали  би  люди...
Хворобливість  душі  затиснута  в  жмені.
А  всі  навкруги  правдолюби!

Марить  удень,  сновидіння  вночі,
У  туманних  думках  уся  вічність.
Розмови  про  світ,  всі  навкруги  слухачі
Осуджують  голосно  -  грішність!

Тіло  тремтить,  ти  стоїш  на  краю  
І  відкриті  земні  таємниці.
А  може,  ти  в  пеклі,  чи  ти  вже  в  раю?
Твій  світ  потемнів  у  в'язниці.

Не  маєш  весел,  не  маєш  вітрил,
Все  пливеш  в  океані  кохання.
Летиш  у  всесвіті,  не  маючи  крил
З  одним  лиш  любові  бажанням.

23.11.2023

Натхненням  до  написання  вірша  стало  
оповідання  "Елеонора"  Едгара  Аллана  По.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023

Колискові

Колискова  для  дівчинки

Сон  тихо-тихо  прийшов
Дівчинку  нашу  знайшов,  
Буде  тихенько  співати
Наша  малесенька  спати.
Люлі-люлі,  люлята
Наша  малесенька  спати.

А  дрімота  бурмотить
Пісню  свою  шепотить.
Сплять  всі  у  лісі  звірята,
В  ліжечках  любі  малята.  
Люлі-люлі,  люлята
В  ліжечках  любі  малята.  

Доню,  зіронька  ясна,
Місяць  веде  у  казку.
Ангел  з  небес  споглядає,
Твій  спокій  оберігає.
Люлі-люлі  люлята
Твій  спокій  оберігає.

Наше  дитятонько  спить
В  носик  щасливо  сопить,  
Буде  на  хмарках  літати
Мрії  в  долоньки  збирати.  
Люлі-люлі,  люлята
Мрії  в  долоньки  збирати.

Колискова  для  хлопчика

Сон  тихо-тихо  прийшов
Хлопчика  в  хаті  знайшов,  
Буде  тихенько  співати,
Наший  малесенький  спати.
Люлі-люлі,  люлята
Наший  малесенький  спати.

А  дрімота  бурмотить
Пісню  свою  шепотить.
Сплять  всі  у  лісі  звірята,
В  ліжечках  любі  малята.  
Люлі-люлі,  люлята
В  ліжечках  любі  малята.  

Сину,  соколе  ясний
Місяць  веде  у  казку.
Ангел  з  небес  споглядає,
Твій  спокій  оберігає.
Люлі-люлі  люлята
Твій  спокій  оберігає.

Наше  дитятонько  спить
В  носик  щасливо  сопить,
Буде  на  хмарках  літати
Мрії  в  долоньки  збирати.  
Люлі-люлі,  люлята
Мрії  в  долоньки  збирати.

18.11.2023

Ілюстрація  з  інтернету  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023

Казкова Осінь

Тихесенько  лісочком  ходить  жінка-Осінь.
Пошурхає  листочком  під  золотим  кущем,
Подивиться  на  сонце  і  блакитну  просинь,
Сяде  та  й  заплаче  засрібленим  дощем.

Сумує  вона  трішки  та  малює  казку,
Рукою  помахає  клину  журавлів.
Сонячним  промінчиком  подарує  ласку
Й  обігріє  в  небі  зажурених  птахів.

Тайну  вітру  шепче,  на  павутині  грає,
А  людям  подарує  урожай  грибів.
Листя  пожовтілії  всюди  розвіває,
Зашумлять  дерева  на  сотню  голосів.

Ведмедя  заколише,  їжачка  та  мишку,
Землю  всю  покриє  багряним  килимком.
Білку  пригостить  горішками  та  шишкою,
А  перед  прощанням  притрусить  все  сніжком.  

Вийде  загадково  з  першими  Морозами,
Буде  все  чекати  зустрічі  з  Зимою.
Стояти  мріяти  про  Весну  із  грозами  
Осінь  не  спіши,  побудь  ще  золотою!

24.10.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023

Осиротіле материнство

Осиротіле  материнство...
Війна  забрала  кращих...

—  Соколик  мамин,  моя  дитина,  
Ангеликом  полинув  в  небеса.
На  кого  ти  мене  полишив,  сину?  —
І  подумки  його  все  воскреса.

Все  у  думках  щасливі  дні  й  хвилини,
Коли  вагітною  була  дитям.
Як  в  радості  й  коханні  народила
Й  синочку  милому  дала  життя.

Пригадує  перші  слова  та  кроки,
Забави,  радощі,  кумедні  фрази.
Як  став  школяриком  й  усі  уроки,
Перше  кохання  й  перші  образи.

Згадала  юність,  як  став  зростати:
Студентство,  пари  і  дівчини́ну,
І  щирий  поклик  серця  захищати  
Рідну  землю,  неньку  –  Батьківщину.

В  молитвах  дні,  в  молитвах  темні  ночі,
Лице  вмивається  сльозами.
"Боже,  збережи,  —  блага  щоночі,  —
Дитя  єдине  в  Твоєму  храмі!"

Раптом  луна  дзвінок,  ввесь  світ  завмер...
Упала  в  прірву  відчаю  і  болю.
—  Чому  жива  ще?  А  він,  синок,  помер...—
І  страшне  горе  ввійшло  у  долю.

Як  пережити,  здолати  божевілля?
Де  взяти  сили,  щоб  раз  вдихнути?
Війна  забрала  кращих.  Від  безсилля,
Не  знає,  бідна,  як  у  світі  бути.

Осиротіле  материнство...
Війна  забрала  кращих...


07.10.2023.
Ілюстрація  з  інтернету.  
Вразила  презентація  книги  Марії  Матіос  "Мати‌",  видавництва  Абабагаламага.  У  книзі  розповідається  про  п'ять  жінок  у  яких  різні  долі,  але  об'єднує  їх  одне  —  найстрашніше,  що  може  спіткати  маму,  —  втрата  єдиного  сина.  
"Кожна  переживає  горе  по-своєму,  а  разом  вони  доповнюють  одна  одну  і  розкривають  усю  глибину  й  розпач  трагедії  осиро­­­тілого  материнства".
Осиротіле  материнство  —  ця  фраза  так  вразила  мене,  що  не  задумуючись  я  відразу  написала  вірша.  
Я  дуже  співчуваю  мамам,  які  втратили  саме  найдорожче  у  світі.
Я  не  зможу  уявити  їхній  біль...
Щиро  дякую  і  земний  уклін.
Героям  Слава!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023

Маестро та Осінь (Анацикл)

Мелодія  осіннього  кохання  зацвіла
Красою  розкішною,  палітрою  пишною
Рапсодія  осені  феєрично  ввійшла
Ходою  золотою,  теплою,  затишною.

Симфонія  затяжного  дощу  накрапає
Пеленою  срібною,  мрякою  дрі́бною,  
Гармонія  звуків  і  музи́ка  все  грає
Водою  прозорою,  чистою,  чарівною.

Сонетами  грайливими  вітер  навіває
Звуками  пестливими,  співами  лагідними,
Монетами  жовтими  килимом  встеляє
Листками  рудими,  багряними,  ягідними.

Оркестра  осіннього  ноти  всюди  лунають  
Переливом  дзвінким,  звучанням  барвистим
Маестро  та  Осінь  знову  палко  кохають
Розливом  жарким,  золотистим,  вогнистим.

05.10.2023

АНАЦИКЛ  -  Вірш,  написаний  таким  чином,  що  його  
можна  однаково  читати  як  зверху  вниз  зліва  направо,  
так  і  знизу  вверх  справа  наліво;  анацикл  читається  в  
обох  напрямках  не  по  буквах  (як  у  паліндромі),  а  за  
словами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023

Коля і школа (абетковий вірш)

[b]А[/b]бетку  діти  вчили  в  школі,
[b]Б[/b]о  потрібні  їм  знання.
[b]В[/b]сі  навчались,  ну  а  Коля
[b]Г[/b]рав  на  вулиці  в  м'яча.

[b]Ґ[/b]ав  на  дереві  побачив,
[b]Д[/b]ременув  мерщій  туди.
-  [b]Е[/b]й,  школярику-чудаче
[b]Є[/b]  ж  уроки,  ти  куди?

[b]Ж[/b]артував  увесь  час  хлопчина,
[b]З[/b]абавлянки  все  шукав.  
[b]И[/b]ч,  пристали  до  дитини
[b]І[/b]  знать  нічого  не  бажав.

[b]Ї[/b]й-бо,  право,  ну  що  таке?

[b]Й[/b]ому  кажуть:  -  Схаменися!
[b]К[/b]оли  ти  будеш  вчити?
[b]Л[/b]ише  брови  піднялися:    
-  [b]М[/b]ене  цим  не  корити!

-  [b]Н[/b]у  що  ж  за  шибеник,  хлоп'яче!
[b]О[/b]й,  хто  ж  з  тебе  виросте?
[b]П[/b]резидент,  а  не  іначе!,  -
[b]Р[/b]адіє  Коля  з  щирістю.

[b]С[/b]тану  головою  держави!,  -
[b]Т[/b]ицьнув  пальцем  у  небо.
-  [b]У[/b]роки?  Не  мої  справи!
[b]Ф[/b]утбол  -  це  те,  що  треба!

[b]Х[/b]лопче,  діти  вчаться  в  школі!
[b]Ц[/b]е  ж  всі  з  дитинства  знають.  
[b]Ч[/b]ого  противитися  долі?
[b]Ш[/b]кола  радо  всіх  вітає.

[b]Щ[/b]об  знать  абетку  і  читати
[b]Ь[/b]  і  не  бути  м'яким  знаком.
[b]Ю[/b]наче  вчись  на  результати,
[b]Я[/b]к  мрієш  президентом  стати!

26.09.2023
Ілюстрація  з  інтернету  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023

Вереснева прелюдія осені

Сповиті  золотом  вересневі  акорди
Шумлять  у  деревах  журливо.
Навіює  спокій  струна  монохорди,
Вібрує  у  такт  серце  й  тіло.

Початок  прелюдії  і  музика  вітру
Нашіптує  фугу  мінорну.
Розкриє  звучання  й  чудову  палітру
Осіння  пора  неповторна.

На  струнах  серпанку  ранок  стиха  зіграє,
В  тумані  загубляться  звуки.
А  сонце  проснеться,  зігріє,  засяє,  
Дзвіночком  бринять  сизі  луки.

Шурхотять  на  деревах  пожовклі  листочки,
А  пташина  пісню  співає,
Тужливо  виводить  про  рідний  садочок,
Що  знов  до  весни  покидає.

Стоголосся  дощів  забреде  ненароком
І  симфонія  грає  форте.
ПрийдЕ  мелодійно  із  впевненим  кроком
Осінь  із  заключним  акордом.

05.09.2023

Ілюстрація  з  інтернету  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023

Тобі присвячується

Ви  бачили  поля  пшеничні  та  безкраї?
Там  маки  і  волошки  квітнуть  всюди.
Гаряче  сонце  і  блакить  на  небокраї,
Й  привітні,  добрі,  щирі  й  чуйні  люди.

Чи  слухали  ви  спів  гучний  і  звук  трембіти?
Що  линуть  все  у  височінь  блакитну.
Велич  Карпат  і  полонини,  луки  в  квітах,
Там  люди  віри  з  серцем  непохитним.

Чи  були  в  садку  вишневому  за  хатою?
Там  любо  й  мило  серденько  тріпоче.
Чорнобривці,  мальви,  матіола  з  м'ятою
Духмянять  душу  й  ніжності  шепочуть.

А  чи  були  ви  де  Дніпро  широкий,  кручі?
І  заповіт  Тараса  бережеться,
Де  плине  час  і  український  дух  могучий,
Полонить  тіло  й  серце  швидше  б'ється.

А  чули  чи  співали  ви  пісні  народні,  
Які  так  дзвінко  й  солодко  чарують?
Линуть  вони  молитвою,  як  дар  Господній,
Споконвіків  їх  трепетно  шанують.

Чи  одягали  вишиту  хрестом  сорочку,  
Що  так  старанно  вишита  руками?
Матусин  оберіг  і  доньці  і  синочку,
Що  свято  зберігаємо  роками.  

Це  все  про  тебе  -  квітуча,  вільна  й  мила.
Нема  такої  більш  ніде  у  світі!
Це  ненька  Україна  -  душу  полонила!
Ну  як  її  всім  серцем  не  любити?

15.08.23
Світлина  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023

Послухай серпень

Спинися,  послухай  як  серпень  шепоче.
Туманним  серпанком  втамовує  спеку,
І  зливою  сипле,  і  громом  гуркоче,  
І  пахощі  трав  розвіває  далеко.  

Спинися,  послухай  як  серпень  жнивує.
Колосяться  всюди  лани  неосяжні.
Поважною  зрілістю  літо  панує,
Всюди  малює  панорамні  пейзажі.

Спинися,  послухай  як  серпень  співає.
Дзвіночком  витьохкує  в  небі  пташина,
А  вітер  грайливо  хмаринки  гойдає
І  співом  голубить,  як  мати  дитину.

Спинися,  послухай  як  серпень  чарує
І  щедрий  врожай  нам  дарує  щоднини,
Строкатістю  барв  всіх  вражає  й  дивує,
Закохує  солодко  серця  глибини.

08.08.2023
Ілюстрація  з  інтернету.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023

Цветок

На  ее  ресницах  на  рассвете
После  сильной  утренней  грозы,
В  светлом  и  лучисто-ярком  свете
Засияла  капелька  серебра-росы.

И  она  проснувшись  ранним  утром
Вновь  встречая  новый,  ясный  день,
Улыбнулась  солнцу,  небу,  ветру
Вдруг  услышав  звонкую  капель.

И  шагнув  на  встречу  в  тёплые  объятия,
Кудри  растрепал  ей  лёгкий  ветерок.
Весна  ей  подарила  из  лепестков  платье  -
Прекрасная  и  нежная,  как  маленький  цветок.

04.01.2022

Ілюстрація  з  інтернету    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990558
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2023

Благодарю…

Я  не  хорошая  и  не  плохая,
А  недостатков...  да  их  не  счесть.
Благодарю  я  тех,  кто  меня  зная
Воспринимает  такой,  какая  есть.

И  не  осудит  вдруг,  и  не  накажет,
И  не  расскажет,  как  мне  жить.
Свою  гордыню  мне  не  покажет,
А  будет  в  лодке  со  мною  плыть.

Разделит  все  печали  и  тревоги,
Минуты  счастья  и  радости  моей.
Спасибо  вам  за  все  мои  дороги,
Что  вы  со  мной  столь  много  дней.

19.12.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990557
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2023

Не хочу тебя терять…

Как  мало  страсти,  так  много  пыли...
Играть,  как  будто  чувства  есть.
Я  так  устала!  Мы  все  забыли.
У  каждого  свой  жизни  крест.

Как  мы  любили  и  наслаждались,
Какой  безудержной  любовь  была...
Теперь  лишь  мысленно  остались
Любви  желанные  слова...

С  тобой  закрыты,  душа  вся  в  пепле.
Згорели  чувства  в  один  миг...
Глаза  открыты,  а  мы  ослепли?
Пожар  потушен,  остался  крик.

Душа  вся  в  клочья...  Что  происходит?
Умом  все  это  не  понять.
Я  знаю,  в  жизни  все  проходит.
Я  не  хочу  тебя  терять...

22.08.2021

Ілюстрація  з  інтернету  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990391
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023

Рыжий цвет

А  в  моде  снова  рыжий  цвет...
И  Осень  рыжая  шагает  по  деревьям.
А  я  иду  вся  рыжая  в  ответ,
И  рыжое  у  нас  двоих  веселье.

И  все  вокруг  меня  горит  огнём-
Огнём  осеннего  и  яркого  тепла.
И  с  Осенью  гуляем  под  дождём,
Она  всех  в  свое  танго  вовлекла.

А  листья  рыжие  кружатся  вокруг  нас,
И  все  быстрей  в  своем  осеннем  танце.
Закружат  в  ритме  вальса  в  тот  же  час,
Плавно  на  землю  прилетят  багрянцем.

А  в  моде  снова  рыжий  цвет...

09.12.2021

Ілюстрація  з  інтернету    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990390
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023

День Вишиванки

День  Вишиванки  -  свято  України.
Символ  нації,  культури  та  краси.
Сорочка  вишита  -  як  оберіг  країни,
І  гордо  й  з  честю  ти  її  носи!

З  днем  Вишиванки  щиро  привітаю
Всіх  українців,  де  б  ви  не  були.
Від  серця  чистого  народу  побажаю
Миру,  спокою,  щоб  в  радості  жили!

Тож  вишиванку  одягни  сьогодні  -
Наш  оберіг  і  тіла,  і  душі.
Вишито  таїнство  і  сила  в  ній  народна,
Код  нації  назавжди,  на  всі  віки!


18.05.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023

Колискова

Кіт  волохатий  заходить  до  хати,  
Сон  із  ним  тихо  іде.
Будуть  в  хатині  діточки  спати
І  кошенятко  руде.

Дітонькам  тихо  мама  шепоче
І  колискову  співа,
А  кошеняті  кішка  муркоче
Кошачі  милі  слова.

Стиха  дрімота  дітям  бурмоче,
Яскраві  сни  напряде,
А  кошеня,  згорнувшись  в  клубочок,
В  лапку  щасливо  сопе.

Місяць  в  вікно  заглядає  цікаво
Променем  срібла  м'яким.
Дітонькам  сняться  мрії  яскраві
З  малим  кошенятком  рудим.

17.05.2023.

Ілюстрація  з  інтернету  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

Катруся (акровірш)

[b]К[/b]вітко  моя  люба,  єдина,
[b]А[/b]нгеле  мій  прекрасний.
[b]Т[/b]и  Богом  дарована  дитина  
[b]Р[/b]ідна  донечка  мила  та  ясна.  
[b]У[/b]  тебе  очі  темно-карі,
[b]С[/b]ерденько  твоє  ніжне.
[b]Я[/b]  бажаю  не  знати  печалі,

Тільки  щастя  щоденне  й  безмежне!


25.04.2023

Всіх  донечок  вітаю  з  Днем  доньки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023

Вербиця

Квітень  місяць  зеленіє,  в  небі  сяє  сонце,
А  свята  Вербиця  світла,  загляда  в  віконце.
І  душа  вірян  співає,  щире  просвітління,
Бо  вже  близько  на  порозі  Христа  Воскресіння!

Свічки  в  церкві  запалають,  свята  віра  в  Тайну
В  Божу  силу  чудодійну,  велич  неосяжну.
Після  Вербної  неділі  -  писанка  та  паска,
Бо  на  нашу  землю  зійде  Божа  милість  й  ласка.

Гілочки  вербові  святять,  в  християнське  свято
І  бажають  усім  серцем  щастя  й  благодаті.
Рідним  й  близьким,  українцям,  здоров'я  та  миру,  
Україні  нашій  любій  —  сили,  слави  й  віри!

09.04.2023

Світлина  з  інтернету.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

В очікуванні

Ми  думаємо,  що  наше  життя  крутиться  навколо  нас  і  найбільших  моментів  у  житті,  які  загорнуті  у  вишукане  пакування  і  подаровані  нам.  Але  найбільші  моменти  приходять  раптово,  не  сподіваючись  і  не  очікуючи  їх.  І  так  радісно  та  солодко  стає  на  душі!    Хоча  для  інших  це  може  стати  такою  дрібничкою,  що  не  варте  уваги.
По-дитячому  щира  усмішка  перехожого,    ванільно-шоколадний  аромат  випічки,  свіжий  та  легенький  вітерець,  який  раптово  війне  і  пропаде.  Ніби  грається  з  тобою.  Випадково  помітивши  перші  весняні  квіти,  їх  неповторну  та  ніжну  красу,  здається,  немовби  сама  весна  заглядує  в  твої  очі.  Ось-ось  вона  розправить  свої  зелені  крила  і  полетить  над  світом  малювати  чарівним  пензлем  строкаті,  буйні,  незрівнянні  картини.  
Ну  а  ти  прогулюєшся  рідними  вулицями  і  дихаєш  вільно,  на  повні  груди,  у  своїй  незалежній  країні.  Хоча  сьогодні  похмура  погода  і  хочеться  під  теплу  ковдру  з  філіжанкою  духм'яного,  трав'яного  чаю,  але  ти  крокуєш  своїм  рідним  містечком.  Незважаючи  ні  на  що,  ти  летиш  окрилена  весною.  Подумки  цінуєш  кожну  хвилину,  кожний  подих,  кожний  рух  і  дякуєш  за  це  Господу  Богу  і  нашим  славним  Воїнам.
В  очікуванні  весни  та  Перемоги!

01.04.2023

Світлина  з  інтернету  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979383
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023

Весняна благодать

Прийшла  весняна  благодать
Сади  цвітуть,  квіти  дивують
Дерева  в  зелені  стоять,
Немовби  мавки,  що  чарують.

Веселки  дзвоники  бринять,
Струмки  дзюрчать,  пташки  співають.
Діброви  з  вітром  гомонять,
Нібито  й  справді  розмовляють.

Весни  веснянки  майорять,
Кохання  в  серці  оживає.
Сонця  промінці  струменять,
Неначе  й  справді  ми  у  раю.

06.04.2023

Світлина  з  інтернету  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023

Яблука дитинства

У  дворі  дідуся  і  бабусі  було  посаджено  не  так  багато  яблунь.  Пепінка  з  краю  города,  Семеренка  на  клумбі  перед  хатою  і  дві  яблуньки  на  місці  старої  хати,    не  пам'ятаю  назву  сорту,  але  точно  осінній.  І  якось  ці  два  деревця  були  особливими.  
Кожен  стовбур  яблуні  обкопаний  та  гарно  обкладений  побіленими  напівкирпичиками.  Прабабуся  Маня  садила  навкруги  яблуневих  клумбочок  свої  найулюбленіші  квіти  -  настурції.  Вони  гарно    оздоблювали  яблуньки  своїми  помаранчевими  квітами  і  круглими  зеленими  листками.
Коли  було  спекотне  літо,  дідусь  під  яблуньки  виливав  з  десяток  відер  води  з  криниці  і  говорив:  
—А  це,  щоб  яблучка  були  соковиті.
І  ці  яблуньки  віддячували  нам  завжди  гарним  урожаєм.  Вистачало  яблук  усій  родині:  і  на  зиму  заготовити,  і  сік  вичавити.  А  смак  не  сильно  солодкий  і  не  сильно  кислий,  ароматний,  насичений  літом.  Хрусткі,  жовтуваті,  соковиті  плоди  середньої  величини.  Для  мене  найкращі  яблука  з  мого  дитинства.  
Також  полюбляли  ці  яблучка  і  мої  однокласники.    У  нас  клас  був  великий,  дружній.  І  якщо  я  несла  в  школу  поласувати  ними,  то  потрібно  було  брати  чималенько,  щоб  було  чим  пригостити.  А  якщо  вони  закінчувалися,  інколи  я  з  декількома  однокласниками  прибігали  на  перерві  до  бабусі,  щоб  набрати  їх.
Поринувши  в  спогади  про  дитинство,  виринула  з  пам'яті  ось  така  чудернацька  історія  з  ними.
Не  пам'ятаю  який  це  був  клас  чи  четвертий  чи  п'ятий,  але  точно  восени.  Я  захворіла  і  була  вдома  на  лікарняному.  Мої  однокласники  мабуть  так  засумували  за  смачними  плодами,  що  виникла  кмітлива  ідея.
Мою  бабусю  знали  майже  всі  однокласники  і  було  вирішено  піти  по  яблука  без  мене.  Мабудь  ну  дуже  хотілося  поласувати  смачненьким.  Коли  прийшли  до  бабусі,  то  заявили:  
—  Алла  передала,  щоб  ви  дали  яблук  на  клас.  Бабуся  ж  звісно  пригостила,  але  ледь  стримала  сміх.  
Пізніше  від  бабуні  я  почула  цю  розповідь,  не  буду  писати  імена  героїв,  можливо  прочитавши  самі  згадають  і  посміхнуться.  
Ось  така  кумедна  історія  сталася  в  дитинстві.  З  теплотою  пригадую  і  бабусю  з  дідусем,  і  однокласників,  і  смак  яблук  дитинства.
Щасливі  були  часи,  світлі  та  безтурботні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023

Віниччя та суботник

Суботник...  Таке  знайоме  і  забуте  слово.  Кожен  дорослий  пам'ятає  значення  цього  слова:  школа,  осінь  чи  весна  і...  суботник.
Бувало  приходиш  восени  до  школи,  нічого  не  підозрюючи,  а  тобі  вчителька  на  першому  уроці:
 -  Діти,  завтра  суботник  після  другого  уроку.  Проходьте  з  віниками  і  ряднинами,  будемо  прибирати  подвір'я  школи.
І  це  найкращі  слова  того  дня.  Адже  завтра  не  буде  6-7  уроків  підряд.  Ура-а-а!
А  де  ж  взяти  віників  на  цілий  клас?  
Основним  постачальником  віників  для  мого  класу,  була  моя  бабуся  Оля.  За  літньою  кухньою  на  краю  городу  росли  дивовижні  рослини  -  кохія.  Але  на  Черкащині,  у  нашому  селі,  мало  хто  знав  цю  наукову  назву.  Все  було  простіше-простого  і  називали  цю  рослину  -  "віниччя".  Це  були  здоровезні,  високі  та  густі  кущі.  А  коли  йдеш  повз  них,  то  уявляєш,  що  потрапив  у  якийсь  густющий,  непролазний,  чудернацький  ліс.  Принаймні  так  мені  тоді  здавалося.  А  "віниччя",  аж  цілий  рядок!  Є  де  сховатися.
Ближче  до  осені  бабуся  зрізала  їх,  міцно  зв'язувала  снопики  рослин  шпагатом.  Потім  сокирою  обрубувала  краї,  щоб  були  рівненькі,  і  клала  їх  на  дах  гаражу  для  висихання.  Коли  зв'язані  снопики  висохали,  то  перетворювалися  на  такі  собі  світленькі,  новенькі  вінички  -  деркачики.  Чому  деркачики?  А  тому,  що  деякі  товстенькі,  сухі  стовбурці  "віниччя"  дряпають  асфальт  або  землю  в  процесі  підмітання.  На  цьому  етапі  закінчується  бабусина  магія  перетворення  з  насінини  рослини  у  такий  необхідний  у  господарстві  інвентар.  Гора  віників  готова!
День  суботника.
Вранці,  деякі  однокласники,  як  завжди,  прийшли  без  знаряддя  праці.  Закінчується  другий  урок.  І  делегація  на  чолі  якої  я,  дружно  топає  до  моєї  бабусі.  А  жила  вона  через  одну  хату  від  школи.    Бабуня  всім  роздає  віники,  та  ще  й  по  яблуку  або  пиріжку  пригостить.  Але  то  інша,  не  менш  захоплююча  історія.
Задоволені  гостинцями,  ми  йдемо  на  цікаве  та  корисне  заняття  -  прибирання  території  подвір'я  нашої  рідної  школи.
Незабутні  спогади  з  мого  дитинства...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023

Зайчик

Був  собі  маленький  зайчик
Сірий  увесь,  в  травичці  жив
Ох,  стрибучий  побігайчик
Куций  хвостик  він  носив.

От  прийшла  до  нас  зима
Снігу  всюди  натрусила.
Глянь,  а  зайчика  нема!
В  нього  шубка  побіліла.

03.01.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023

Прощай, 2022-ий!

Прощай,  2022-ий
Ти  був  таким  важким..
Сірим,  гіркавим,
Колючим,  не  живим.

Прощай,  2022-ий
Ти  виживав  у  злі...
Ти  був  похмурим,
Неначе  уві  сні.

Прощай,  2022-ий
Ти  вкрав  наші  серця
Важкі  й  напругі,
Але  жива  душа!

Прощай,  2022-ий
Будеш  у  пам'яті...
Чи  рік  чи  другий
Може  в  непам'яті...


01.01.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023

Молитва Миколаю

Добрий,  ласкавий,  Святий  Миколаю!
До  тебе  молюся,  тебе  я  благаю  —
Даруй  мирне  небо,  свободу  і  волю,
Усім  українцям  щасливую  долю.

Дитині  найкращий  у  світі  дарунок  -
Прийшов  з  війни  тато,  його  поцілунок.
І  брат,  і  сестра,  чоловік  і  дружина,
Усі  повернулися  в  сво́ї  родини.

Повернеться  син,  його  мама  чекає,
Найбільшого  щастя  у  світі  немає!  
Висохнуть  сльози  і  в  душевному  храмі
Дай  загоїтись  всім  роз'ятреним  ранам.

Дай  хворим  здоров'я,  а  воїнам  жити
Сили  незламної  війну  зупинити.
І  мирне  і  тихе  життя  щоб  настало,  
І  серце  із  лютого  з  часом  розстало.  

Від  щирого  серця  прошу  за  країну
Дай  Перемоги  моїй  Батьківщині.
Усі  ми  молитися  будем  до  Тебе,
Святий  Миколаю,  почуй  нас  із  неба!

19.12.2022
Світлина  з  інтернету    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022

***

Зима  -  час  писати  білим  по  білому.
Мереживні  літери,  знаки,  слова...
Світу  холодному,  а  може  змертвілому?
Ти  прокричиш  -  не  замерзла  душа!

Ніч  -  час  писати  чорним  по  чорному.
І  зоряне  небо  і  місяць,  й  імла...
Мареву  темному,  а  може  химерному?
Ти  прошепочеш  -  є  світла  душа!

Світає  -  час  писати  сірим  по  сірому.
Обрій  блідий,  й  перелив  серебра...
Сонцю  холодному,  а  може  огнистому*?
Ти  промовляєш  -  гаряча  душа!

День  -  час  писати  білим  по  білому.
Іскри  сніжинок,  сивий  іній,  зима...
Морозу  тріскучому,  може  веселому?  
Скажеш  -  не  холодно,  щаслива  душа!  


*Словарь  української  мови:  в  4-х  тт.  /  За  ред.  Б.  Грінченка.  —  К.,  1907—1909.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022