| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Мене огортає холод,
І обіймає туга...
Лютий, його білий порох.
Спогад-солодка журба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
О, хотіла вітром би стати...
Як не вітром, то птахом чи цвітом...
Чи хоча би вміти літати,
І летіти, летіти, летіти...
Мов хмаринкою я б полетіла,
Вверх до сонця, до світла, до смерті...
У промінні гарячім б згоріла,
Не найкраще чи так ось померти?
Не найкраще чи позбавити тіла,
Мою душу летку, неосяжну?
Чи не краще було якби тліла
У обіймах теплих й кулястих...?
"Най би крила дав мені, Боже!"
Та не чути відмови чи згоди...
Лиш берези шепочуть одвічні,
Що не зміниш людської природи...
О, хотіла вітром би стати...
Як не вітром, то птахом чи цвітом...
Чи хоча би вміти літати,
І летіти, летіти, летіти...
Я б голубкою полетіла,
Я б людського не знала болю.
Загалом, нічого б не знала,
Окрім сонця,неба та поля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
І знову я пишу вночі,
Про сонце, хмари та дощі,
Про щось банальне і про все,
Про все, що я пережила.
Можливо, просто треба написати,
Хоч щось, щоб словом не казати,
І простір звуком колисати,
Не треба, краще так мені, повір.
Так, краще розіллюся я чорнилом на папері, на чистій, вже спотвореній, німій душі, туди вкарбую лиш три слова: світило,хмари і дощі.
Німа душа, папір-безмежний простір,
Куди графіт втираю, мов ефір,
Куди ховаю букви, мов в труну,
Бо краще так мені, повір.
Німа душа, така сама як інші,
Але НІМА, ГЛУХА, СЛІПА...
Що сторінками-склепами хоронить вічність, на кладовищі між добра та зла.
А що добро, що зло, що вічність?
А що світило, хмари, дощ?
Це змінна що несе незмінність,
Це постулат одвічних прощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Силуети лимонів на підвіконні, на фоні чорної ночі, заколисують своєю присутністю, заповнюють видимим очі.
Очі спати не мають часУ, мають час лиш писати.
Очі кажуть усе, та не мають змогу сказати...
Мов планети, зіниці, дві кулі, сповиті в тілесну галактику шкіри,що сльозою- металом стікають, тетановим домішком, чистих сапфірів...
Огортає туман білизною годину одвічну та темну і лиху, вітер листям спогад шепоче сумний, а вони накривають буття своїм шелестом-вдихом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Тебе не було і більше не буде,
Ти підеш так само як і прийшов.
І люди насправді зовсім не люди,
А просто кістки, шкіра та кров.
Їх більше не буде, бо їх і не було,
Не було нічого, це все-маячня!
І люди насправді зовсім не люди,
А що таке люди, як не брехня?
Людина, людина, людина, людина...
Сукупність чогось наділене нічим,
Тебе не було і більше не буде,
Бо тобі пощастило стати ж̶и̶в̶и̶м̶...
Чому ти так вирішив, що ти є, що існуєш?
Бо дихаєш, бачиш, говориш усе?
Бо ти відчуваєш і слово трактуєш,
Яке у собі твій сенс не несе?
А що таке сенс? Чи є він в л̶ю̶д̶и̶н̶и̶?
А може його насправді нема?
Картина без суті-не зовсім картина,
А просто красиве й дороге полотно...
А ми полотно пусте і не вічне,
А ми полотно без початку кінця,
А ми полотно не почате і чисте,
А ми полотно... А ми-полотно?
Тебе вже не стало, бо ти н̶а̶р̶о̶д̶и̶в̶с̶я̶,
Бо ти є нічим і в нікуди підеш.
Ось так полотном загинеш як зійдеш,
Лише полотном, лише полотном..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
Діамантовим дощем спадала кров водою із небесних ран, і кришталевим пилом голови вкривала, мов полиці...
І незліченні крила накривали лан, вбива його пелюстки жовтолиці...
Одвічний дуб, холодні стіни і лиман,
Все огортало, мов туман, в приємний смуток...
Самотній сірий,раннє сонце,нітрометан-це все згорало в утробі самокруток...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Справи - звичайним трибом.
Час всеосінніх прощ...
Пахнуть щоденним хлібом
сни опівнічних площ.
І затиха над світом -
пристрасне"soledad..."
Пахне вчорашнім літом
світлий пожовклий сад.
Носять чортяки міхом
смуток - мій вічний гріх...
Завтрашнім пахне снігом
Повні блідий горіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021