| Сторінки (2/126): | « | 1 2 | » |
А я тоді в твоїх очах пливла… .
Пливла недовго, й раптом, потонула.
Троянда щастя в серці розцвіла.
А як це сталось, я і не збагнула.
Блакитні очі, наче небеса,
мене несли у невідомі далі.
Весь світ заполонила їх краса
та розсівала сонячні спіралі.
Палав любов’ю вогник теплоти
і щастям наповнялися години.
Чарівність днів вдихнув у мене ти
І все життя піднялось до вершини.
Як подих наших ніжних почуттів,
розсіювались зоряні потоки.
І завмирало все уже без слів:
збігали тижні, місяці та роки.
Ті очі через всі мої літа
сіяли дивовижними вогнями.
У них теплилась мрія золота,
трояндовими звита пелюстками.
І тільки стукіт серця зберігав
цю тайну, не довірену нікому.
Бо вперше і назавжди, покохав
й з’єднались долі в подиху одному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
Це осінь нам навіяла печаль…
В твоїх очах поникли іскри щастя.
Тепла того обом ще трішки жаль.
Та чи вернути вже його удасться?!
Дощами плаче опустілий сад,
Безслівно програють музичні ноти.
Вернутися б ще в ту весну назад,
Щоб обігрітись осені супроти.
Ту голубінь побачити в очах,
В той усміх обгорнутися душею.
Кохання пролетіло, наче птах,
І сіло десь над нашою межею.
Тумани протягають долі шаль,
У теплий край летить ключ журавлинний.
І віддаляє нас тужлива даль,
Лишаючи лиш промінець єдиний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
В твоїх очах танцює осінь в позолоті.
На вії впали краплі срібла дощові.
День скинув одяг та явився у наготі
Й туман розкинув на пожованій траві.
А ми з тобою йшли в зачаруванні,
У дихаючій свіжістю красі.
Блискучі промені ховались у смерканні,
Ковзаючи по дощовій росі.
Як надвечір’я прохолодою війнуло,
Листяна ковдра простелила нам нічліг.
Усе навкруг у сонній тиші призаснуло,
Лиш ранній місяць всіх закоханих стеріг.
Дві довгих тіні простягались по стежині.
І часті дихання зливалися в одне.
Здалось тоді, що в цілім світі ми єдині
Й вінчає пару піднебесся осяйне.
Ми тайно грілися у мрійливому щасті.
Ця ніч єднання приголубила крильми.
Вона впліталася у поцілунок страсті,
Вкриваючи нас покривалом тьми.
Вранішній промінь зазирнув у твої очі,
День позолотою своєю обійняв.
Й солодкі чари тої трепетної ночі
Час у серця утаємничено ховав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
Не визначити для кохання час,
Воно приходить інколи неждано.
На схилі літ, буває, звабить нас,
Та запалить вогонь в душі жадано.
І світ засяє фарбами краси,
Та заново розбурхає проміння.
І крапелька вечірньої роси,
Пробудить в серці потяг оп’яніння.
Кохання пізнє – юності сліди.
Нам доля їх для радості вказала.
Бо увесь вік не міг тебе знайти,
А ти мене усе життя чекала.
Любов сяйнула, мов осінній сад.
До серця пригорнулась полохливо.
Як в юність доленосну наугад,
Нас повела так трепетно, щасливо.
Кохання пізнє – юності сліди.
Нам доля їх для радості вказала.
Бо увесь вік не міг тебе знайти,
А ти мене усе життя чекала.
Кохання пізнє наш осінній сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
Баю-баю - спи дитинко,
Ніченька іде.
Перша зіронька на небі
В ліжка всіх кладе.
Сонечко вже за горою,
засинає сад.
Місяць в небі. Над водою
Пливе зорепад.
Спи, малесеньке дитятко ,
Поринай у сни.
Не хвилюйся - поруч татко.
Баю-бай … Засни.
Сплять дівчатка і хлоп’ятка,
Всі звірятка сплять.
Кольорові сни приходять,
Присиплять малят.
Зайчики спішать казкові.
Буратіно мчить.
І на крилах лебединих
Лізонька летить.
Спи, малесеньке дитятко,
Поринай у сни.
Не хвилюйся - поруч татко,
Баю-бай … Засни.
Ходить сон коло віконця,
В кожну хату йде.
Спи, солодко… Колисанка
Страх твій відведе.
Лізонько, тобі співаю
Колисковий джаз.
Спокій, співом,навіваю,
Сон прийшов до нас.
Спи, моє мале дівчатко,
Поринай у сни.
Не хвилюйся, поруч татко.
Баю-бай … Засни.
Баю-Ба й… Засни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
Подув вітру притихає, в тиші річка спить
Сад задумливо дрімає, все навкруг мовчить.
Вечір покриває рядном села та міста.
Нічка сум свій наближає, темінь в’є густа.
Лиш закоханим не спиться у місячну ніч
Йдуть гостинцем понад лугом, щоб од хатів пріч.
Обнялися і воркують в теплоті сердець:
двоє бережно крокують на села кінець.
Потім знову повертають в початок села;
Путь доріжку прокладають в обіймах тепла.
Зорі сіються крізь рядно на путі й стежки,
Їм доріженьку малюють в сяючі квітки.
І здається, що ці двоє в небеса пливуть
та до місяця ходою легкою ідуть.
Їм удвох так любо в парі, мило так іти,
Жаль доріжка недалека, йдуть туди й сюди.
Я згадала свою юність, свій казковий час,
Коли зоряні мережки колисали нас .
Заплітали світло в коси, блистіли в траві
І здавалось, що тоді ми були у майві.
І не кроками ступали по тверді тугій,
А несли нас щастя крила у красі земній.
І духмяний запах цвіту чари навівав
Й кожен вечір в мандрах казки нас тоді плекав.
І щораз оця доріжка сниться по ночах,
Бо це раювання юне згублене в роках.
Нам його вже не замінять асфальтні шляхи.
Ні квітучі барви парків, салют-спалахИ .
Бо ніколи не поверне той щасливий час,
Коли все близьке до серця радувало нас.
Коли ми були щасливі у цих вечорах,
Бо кохання дає крила і летиш, мов птах.
Коли очі з теплотою дивляться в твій слід,
Тоді хочеться рукою обняти весь світ.
Дарувати усім щастя, обіймів тепло,
Щоби встрічному любому радісно було.
Не важливо, що дорога пильна, кам’яна.
А важливо, щоб обнявшись, йшли він і вона.
І тоді не помічаєш вирви на путі,
І прості сільські гостинці будуть золоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021
Ти мені не писав ніжних слів на асфальті,
Не кружляли удвох ми у віденськім вальсі.
Не проводив з кіно, не стрічав на причалі.
Не кохав й цілував, ми зустрілись бувалі.
Я ніколи тебе із доріг не чекала.
І в щасливих думках не тебе я плекала.
Раптом очі мої із твоїми зустрілись,
Просто наші серця в теплоті загорілись.
А в моїй пам’яті кружляє жовтий лист.
Я знаю точно , що не буде, як колись.
Перебирає доля спогадом літа,
Та вдячна долі, що душею молода.
Я вдячна їй за подароване тепло,
За ті слова яких раніше не було.
За щирий дотик до чутливої душі,
За відчуття , яке приносить нам вірші.
Мовчки мовим «люблю» зрозуміло, сердечно,
Бо ми знаєм, як це в спілкуванні доречно.
Це повага людська у маленькому слові
І дарунок тепла у душевній розмові.
Ми, мабуть, береги тої довгої річки,
Що роками лягли, наче шовкові стрічки.
І повік не зустрітися їм в одній долі.
Лише душі близькі на життєвому полі.
А в моїй пам’яті кружляє жовтий лист…
Я знаю точно , що не буде, як колись.
Перебирає доля спогадом літа.
Та вдячна долі, що душею молода.
Я вдячна їй за подароване тепло,
За ті слова, яких раніше не було.
За щирий дотик до чуттєвої душі,
За відчуття , яке приносить нам вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021
Я у небо вдивляюсь очима,
і торкаюсь зсивілих вже скронь.
Осінь шепче мені за плечима,
та весну грію в стиску долонь.
Мабуть, так ще не хочу старіти
і пливу завірюхою снів.
Ніби прагну на зло всім зуміти
зберегти недоспіваний спів.
Хоч сніжинками роки злітають -
світлий усміх пливе по лиці.
Очі думку щасливу плекають,
й як небесні горять промінці.
Білий сніг цвітом вишень лягає
І весною напоює зір.
Таке щастя в любові буває,
звеселяючи сніжний довкіл.
Закружляють сніги пелюстками
Вітерець обійме ніжний цвіт.
Й наче вишенька поміж гілками
своїм щастям сфарбую весь світ.
В краплях ніжності небо засвічу
і рокам зупиню перебіг.
Стуком серця свій вік перемічу
та накриється веснами сніг.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021
Діти зростають, дім отчий лишають
І розлітаються в різні світи …
В клопотах, рідко батьків навіщають,
А ми чекаємо звістки завжди.
Фотоальбоми журливо гортаєм
Де на світлинах ще дітки малі.
Знали б вони, як за ними скучаєм,
В ночі безсонні зливаєм жалі.
Прагнемо ніжно онуків обняти,
Сонечків наших,таких золотих
Думкою линемо подарувати
Свій поцілунок та кожному з них.
Ми діточками радо пишаємось,
Горді, що внуки-нащадки ростуть.
І, як батьки, завжди намагаємось
Благословити на праведну путь.
Старими себе не почуваємо,
Бо у душі, якби, ще молоді.
Долю свою у житті плекаємо,
Хватко скрашаєм в щоденнім труді.
Завжди в надії звістки чекаємо,
Якби увагою душу степлить.
До телефону все підбігаємо,
Посолодити розмовою мить .
Хоч ви далеко від нас,та ми з вами:
Щастям радіємо, смуток болить.
І зігріваючись в згадках словами,
Молимось Богу за вас кожну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021
Я кожною клітинкою життя
живу в тобі та дихаю тобою.
Несеш моєму болю забуття,
та навіваєш творчою снагою.
Тобою плачу, думаю, журюсь.
І поки по землі ходжу – радію.
В думках про тебе Богу я молюсь,
та ласкою ЙОГО рядочки сію.
Кидає мене болісно життя,
розчарувань букети посилає,
але лиш джерело твого лиття,
надію в напівмертвій оживляє.
Поезія – це зміст мого буття.
Моя сім’я, моя любов, розрада,
моє минуле, нині, майбуття.
І навіть в моїх роздумах досада.
З тобою тепло поміж бурі днів,
ти захищаєш душу від негоди.
Твої римовані краплинки слів
цінніші від любої нагороди.
Я слави не жадаю й визнання:
ні грамот, ні дипломів, ні овацій.
Та хочу посягнуть лише знання -
просте подати в тлі поетизацій.
Я хочу людям сіяти все те,
що затишок дає й малу розраду.
Зерно, яке у душах проросте
у насолоді весняного саду.
Я вам дарую спів душі-пісень,
те, що мені дає Господь із неба.
І коли ваш від того кращий день
дякуйте Богу, а мені не треба.
Я теж купаюсь в Божій теплоті,
його дари вам з радістю віршую.
Поети – люди, як і всі прості,
І я, як всі: і веселюсь й сумую.
Я вдячна вам за сонце у душі,
що радість розділяєте й тривогу.
Читаєте мої прості вірші.
Й за них зі мною дякуєте Богу.
Хай в рядках рим всі вісники благі
вам служать щедротою свого СЛОВА
Й ПОЕЗІЯ дає рости тугі,
неначе тепла наших душ розмова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Як серце болем огортало
І в долю вкралася біда,
Божа рука мене обняла,
Щоб не сповільнилась хода.
Невидима велика сила
Мене штовхнула до життя;
І болі мої погасила,
Й прискорила серцебиття.
І дала друзів, щоб по долі
Упевнено роками йти.
Щоби у їх душевнім колі
Усі недуги відсікти.
Давно знайомі й віртуальні,
Близькі й далекі та благі
Душевні, щедрі, геніальні –
Прекрасні й серцю дорогі.
Усі вони дані від Бога,
Прийшли з любов’ю й в теплоті,
З ними засяяла дорога
І стало легко у житті.
Їх не буває забагато,
Вони дарують світлі дні.
Із ними завжди в хаті свято,
Вони жадані всі мені.
Приносите в життя світанок,
Сум в спілкуванні розтає.
Я з вами починаю ранок
Й щаслива, що ви в мене є.
Ви всі для мене – дар безцінний,
Проміння, вкраплене в мій шлях.
Життєвий скарб дорогоцінний,
Мій затишок – прихисту дах.
Люблю вас, друзі, та бажаю
Здоров’я й щастя у житті.
Хай вас Господь оберігає
І не лишає в самоті.
Хай у серця любов вплітає,
Оберігає від біди.
Й нас щира дружба всіх єднає,
Бо разом здатні все пройти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
О, як ти граєш піаніст!
Торкаєш грою серця струни.
Аплодисментів шквал на біс
Звучить для тебе у відлунні.
Лягають руки на рояль
Й пальці по клавішах танцюють
Романс душі злітає вдаль
Й сердечні ритми кров хвилюють.
О, як ти граєш піаніст!
В тій музиці туга згасає.
Пожовклий одинокий лист,
Немов весною оживає .
Вкладаєш в музику життя,
Відрізком миті ноти сієш.
Звуками райського лиття,
Неначе вдруге молодієш.
О, як ти граєш піаніст!
Долю у музиці малюєш.
І проміжку людського зміст
Фарбами радості тушуєш.
Заграй нам щастя піаніст!
Вдихни душі весну квітучу!
Розлий таланту свого хист,
Та розбуди струну жагучу.
Зіграй свого життя романс,
У нотах виплесни кохання.
Попробуй втілити цей шанс -
Зіграть мелодію світання.
Можливо, цей щасливий шанс
Мелодія ще не остання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Ноги в церкву самі привели:
біль думок перелилась за край.
Слова стрімко в молитві пливли
й забирали неспокою гай.
Заблукала самотність в душі
і розлила незвану печаль.
Та в блаженній церковній тиші
вмить відходить небажаний жаль.
Проясняються очі від сліз,
по щоках плине радість тепла
Пошматований долі відріз
прикриває надії імла.
Тут Спаситель стоїть біля нас,
ми тут завше в родинній сім’ї
В його щедрості плине тут час,
й відганяє вмить болі мої .
Молю Господа: - Слабкість прости!
Грішу й каюсь. І знову грішу.
Але дай сил безгрішно пройти,
й не тягти не підйомну ношу.
Просвіти в своїх ласках всі дні,
обтули у дарах теплоти.
Відведи з душі тугу мені,
щоб по долі з тобою пройти.
Щоби я обігріти змогла
всіх близьких та далеких мені.
Щоб любов’ю Твоєю цвіла
та належно пройшла дні земні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Знов музика розлуки тихо грає.
Вітрець торкає цвіту вітражі.
Весна в серцях промінням розквітає,
А я пишу в думках слова чужі.
Свої, мабуть, недавно розгубила,
Коли пішов у засвіти. Й затих
В кімнаті голос твій… і оповила
вечірня тиша зливу днів гірких.
Там вітерець легенько повіває,
Хитаючи невтоптану траву,
Могильна вічність в смутку спочиває,
Заглиблюючись в тверді тужаву.
Душа тихенько спогадами плаче
І дні стирають образ дорогий.
Ховаючи свою печаль терпляче,
Іду життям без тебе рік другИй.
Пливуть роки, та пам'ять не міліє,
Із серця неможливо відпустить
Те, що було, хай навіть вогник тліє,
Але тепліш за все його тепло.
Молюсь за тебе, і немов пірнаю
В минуле наше радості слізьми.
І до душі твоєї доторкаюсь;
до щастя, коли були разом ми.
І знову весна в променях стрибає…
Вже починає все навкруг цвісти…
І спогад мій вуаллю закриває,
У пам’яті залишені сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Зими холод пливе по душі…
Ми з тобою за столиком вдвох.
Сидимо, затаївшись в тиші.
Розійтись нам велів видно Бог.
Скрипки плач застигає в словах…
Ще хвилина… та зустріч мине.
Біль розлуки вогнем на вустах
Й враз зривається слово одне.
Прощавай! - повторяю без мук…
Але очі шукають тих слів,
що доносить мелодії звук.
Які вимовить ти не зумів.
Погляд твій все благає:” Ще б мить!
Ну, давай ми відкинемо все!
Хай у серці кохання горить
і ще трохи нас вдвох пронесе!”
Знов торкаєшся ніжно руки
і у погляді сльози тремтять.
Ловиш мого мовчання думки..
Лиш очима все можем сказать.
На столі догоряє свіча
й гасить вогник у наших очах.
І стаю вже для тебе чужа,
розчинившись в прощальних словах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Задмухаю в хаті свічу
Й про себе в тиші прокричу.
Обгорне ночей синя шаль
Мою важкоплинну печаль.
І думка у думці блисне
Й вже ніч не укриє мене.
Аж вранішня зірка зайде
І тугу душі розмете.
День в ласках пригорне тепло,
яке так давно вже було.
Й в небесну обгорнусь гладінь,
закутавшись в променів тінь.
По мріях своїх пробіжу,
Знайду зчарування стежу,
Бо знаю, що тільки на мить,
В моїй душі ніч відболить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Душа, мов метелик, до тебе летить.
В розлуці слова розливає.
Крізь даль, кілометри минаючи, мчить,
у погляді ласки шукає .
Кохання незмірне у віддалі днів,
воно любий шлях подолає.
Та раз лиш приходить в півсотні років
і сонечком в серці стрибає.
Просторе й глибинне, як море, мов даль.
Сіяюче в блисках проміння.
Тремтить в звуках музики, що ллє скрипаль,
відлунює, мов провидіння.
Де двоє сплітають весняний букет
п’янким ароматом любові.
Виношують з мрії ліричний сонет,
змальований щастям в розмові.
І все оживає в палких почуттях,
дарує весну сновидіння.
Коли рука міцно в надійних руках,
а в поглядах легкість сп’яніння.
І музика ніжності гріє серця.
Й літа пропливають в польоті.
Союз, що вінчається з волі Творця
в любові, у вірі й чесноті.
Його віддзеркаль чародійний кришталь
попід небесами злітає.
Й стежки засіває промінням кораль -
серця у коханні єднає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Наша зустріч...
Як її чекаю знову я
В мріях плине
Слово незабутнє -"Я твоя»
І чекання
Спокій забирає із душі.
Зірка рання
Світить в надсвітанковій межі.
Знову в росах
Заблукаєм у вечірню тінь.
Квіти в косах
Будуть дарувати нам теплінь.
Я весною
Розквіту в обіймах твоїх мрій.
Будь зі мною
Тільки не згуби моїх надій.
Приспів .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
Вечір...
І тебе чекаю в мріях я.
Сонцем
Обігріта вся душа моя.
Щастям
Ти прийдеш на зустріч не у сні.
Знаю
Лиш один потрібний ти мені.
Краплі
Розволожать спрагу на вустах.
Радість
Блиском зір мигне в твоїх очах.
Місяць
Обіймає довгі тіні двох.
Ранком
Обвінчає нас коханням Бог.
Скупану дощами світла мрій
У обіймах вітру мене зрій.
Солоду цілунками облий.
Тільки серця мого не розбий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
І знову зацвіла красна-весна…
Й гойдає вітерець квітучу мрію.
Літа удаль пливуть…Та я одна.
Вже пелюстків ромашкових не сію.
Ворожить невмолимо доля дні
та золотить листочки календарні.
А я усе пливу в своїм човні
у сонячних надіях в краї давні.
О, не летіть удаль мої літа!
Не посипайте срібла на волосся!
Ще трішки хочу бути молода,
щоби усе задумане збулося.
А коні-роки мчаться із гори
навипередки від мого бажання.
Розсіюючи творення дари
на доленосне поле сподівання.
Вже заховався той казковий край.
Ті промені, що у душі стрибали.
Гойдає вітерець весни розмай,
мої ж листочки в осені зав’яли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
Весну свою в роках вже заховала
І залишилася в осінньому житті.
Та враз сніжинкою зимовою упала
Ота неждана наша зустріч на путі.
І закружила білим танцем снігопаду
Та понесла мене у віхолі надій.
Раюю в сяйві зачарованого саду
І розсіваю ніжний подих своїх мрій.
А ти веди мене, веди своїм життям.
Хай білий цвіт рясніє спогадом в суцвітті.
Тобі весни своєї білий сад віддам
І стану вишенькою на зимовім вітті.
Рука в руці та через роки по стежині,
Де на шляху замрія наша в два крила.
Пливемо разом у зимовій хуртовині,
Любов вінчають піднебесні купола.
Кружляє долю білий танець снігопаду.
Несе життя сторінку віхола надій.
Зігрій кохання наше сяйвом зорепаду
У теплоті своїх весняно-ніжних мрій!
А ти веди мене, веди своїм життям.
Хай білий цвіт рясніє спогадом в суцвітті.
Тобі весни своєї білий сад віддам
І стану вишенькою на зимовім вітті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
Доля їм дарувала щасливу весну в пізній осені,
після втоми та болю і довгих плачевних розлук.
Пробудивши кохання, у час посивілої просіді,
в течії літ спізнілих, програвши сердець перестук.
Відігріла серця, донедавна зморожені втратами.
Заколисану ніжність збудила у дотику тіл.
Й понесла осінь в зиму весняного подиху шатами,
щоб розквітнув у маєві щастя для них двох довкіл.
І кружляли сніжинки у віхолі чарами райськими.
Синя ніч обіймала у струнах небесних світил.
А вони дарували цілунки жагучими ласками
і неначе злітали в надіях невтрачених крил.
Завмирали душею при кожному ніжному дотику,
щоб не ранити й словом невдалим зігріту любов.
Немов долею заново йшли по тоненькому прутику
гіллям щастя свого, ненадовго воскреслого знов.
Дарували кохання, намріяне тишею подиху,
боячись розполохати звуком палкі почуття.
Завмирали обіймами рук, без єдиного поруху,
пропливаючи казкою музики серцебиття.
Доля їм дарувала кохання спізнілої осені.
Розбудила серця після болю та довгих розлук.
Хоч і вкрила зима скроні їх у посипаній просіді,
але душі зіграли весняних дощів перестук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021
Вона жінка: кохана й мати.
В неї ласки небесний дар.
Вміє ніжно любить й кохати.
В ній глибінь невичерпних чар.
Вона радість й тепло дарує,
красить кожну життєву мить.
Поцілунком очей чарує,
в яких сонце весни царить.
Розсіває щасливу мрію,
гріє подихом доброти.
Все на світі вона зуміє,
лиш би близьким в спокої йти.
Ладна навіть весь вік страждати,
щоби смуток забрати ваш.
І теплом душі зігрівати
в безнадію й тривоги час.
А самій так мізерно треба:
усміх бачити ув очах.
І над вами блакитне небо,
де в дні мирні злітає птах.
Та уваги хоча б маленько
й чоловіче поруч плече.
Щоб вспокоїлося серденько,
й лиш любові сльоза тече.
Вона та, що дає розраду.
Та, що світу несе красу.
Квітка у весняному саду,
та, що в’яже верби косу.
Боже! Дай їй земного щастя!
Світла й радості у житті.
Хай розвіється днів ненастя
у безхмарному почутті.
Хай посіє твоя правиця
щедрий усміх в її вуста.
Вона ж серцем земна цариця,
хоча з виду така проста.
В ній вирує безмежність слова
невичерпної щедроти.
І та музика загадкова,
яка ллється на всі світи .
Вік не знати б її серденьку
ні обману,сльози, образ.
Подаруймо уваги жменьку
хай квітує літ сто для нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021
Густі ліси й пшеничнії поля
І біля тину схилена калина/
Моя свята намолена земля-
Гартована у славі Україна.
Козацький рід та обійстя батьків.
Ти - наша мова й пісня солов’їна.
Оселя рідна в барвах рушників
І радо в дім запрошена гостинна.
Україно, Україно!
В щасті мирно розквітай!
Наша зоряна перлино,
В поколіннях проростай!
Урожаями зростися
і заводи піднімай.
В міцності своїй кріпися,
Перемоги сій розмай.
Ми тут усі, немов одна сім’я
Дівчата-сестри, хлопці-побратими
Я тут родилась - доля тут моя.
й пишаюсь діточками я своїми.
Ми мирний й доброзичливий народ
І здатні захистить свої простори.
Не стерпимо ворожих загород,
хто б не надумав ставить нам затвори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Без тебе дні померкнуть назавжди
І у житті моїм погасне промінь .
Не залишай,не забувай, не йди…
Не розливай дощів осінніх повінь.
Ще залиши казковий водограй.
Та мрії, що в коханні розквітали
Весни ще незабутої розмай
і почуття, які з сердець злітали.
Свій образ, намальований в мені,
Й слова, які в очах твоїх горіли …
Побачень наших неповторні дні
І вечори, що у розмові гріли.
Ті спогади, які несли тепло.
Надії , що посіяли натхнення.
Те, що між нами у житті було
та обгортало радісними снами.
Нехай в уяві все, лиш би пливло.
І не згорталось смутними думками.
Й скрашало яв пророщене зело,
Посаджане на аркуші рядками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Свічки відблиск, дзвони кришталю.
На столі невипиті бокали.
У коханні я тебе спалю….
Ми обоє так цього жадали.
Обіймає темрява тіла
і серця жагу переливають.
Поки ще зірниця не зійшла,
двоє у коханні догорають.
Дотики душ, дотик довір.
Потяг до тіл, розпач зневір.
Вогонь сердець не спопелить
в коханні двох нестримну мить.
Дотики рук, дотики тіл….
Лиш не розбий, любий,
серце навпіл.
Як підеш, то опустіє дім .
Часу плин сповільниться в чеканні.
У яскравім сяйві зірковім,
розчиню надії довгождані.
В зустріч нашу, зорі уночі
розпалять в очах вогонь кохання.
І рука обіймів на плечі
розворушить у тілах бажання.
Дотики душ, дотик довір.
Потяг до тіл, розпач зневір.
Спалах сердець не спопелить
в коханні двох нестримну мить.
Дотики рук, дотики тіл.
Лиш не розбий, любий,
серце навпіл.
Хоча тінь розлуки на шляху,
ми живемо мрією одною.
І коханням долю нелегку,
вірю, подолаємо з тобою.
Дотики душ, дотик довір.
Потяг до тіл, розпач зневір.
Спалах сердець не спопелить
в коханні двох нестримну мить.
Дотики рук, дотики тіл…
Мить цю забути немає сил.
Зорі ранкові долю вінчають.
Двоє в коханні вже догорають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021