Родвін

  Притча про блудного сина

                                        За  мотивами
                                           Євангелія  від  Луки.
                                        Глава  15,  вірш  11  -  32.


Були  в  чоловіка  дорослих  два  си́на,
Заможно  жили,  було  все  в  них,  в  достатку...
-  Віддай  мені,  отче,  маєтку  частину  !  -
Молодший  із  них  так  звернувся  до  батька.  

І  що  ж  тому  батьку  лишилось  робити  ?
Прийшлося  маєток  між  дітьми  ділити  ...
Відта́к  син  молодший  зібрав  все,  що  мав
Й  подавсь  десь  далеко...  Відтоді  й  пропав...

Син  старший  що  з  батьком  в  маєтку  лишився,
Невтомно  й  успішно  весь  час  працював,
А  той,  що  повіявсь*  -    неробою  став  !
Гультяйське  життя  вів,  ніде  не  трудився,

Грішми  розкидався,  вдягався  ошатно,
І  спа́док  розтринькав,  бо  жив  марнотратно.


Коли  ж  він  прожив  все,  що  мав  за  душе́ю,
В  тім  краю  нега́дано  голод  настав.
Залишився  сам  він,  з  бідою  своєю,
Без  дому  й  без  їжі  -  батрачити  став.

Пішов  він  тоді  і  пристав  до  одного  
Заможного  пана  -  ратая  сільського.
Той  зглянувсь  на  нього  й  роботу  надав  -
На  поле  свиней  своїх  пасти  послав.

Стручками,  що  їли  їх  свині  на  полі,
Той  син,  нерозумний,  наїстись  бажав,
Та  навіть  цього  там  ніхто  не  давав
І  мріяв  сердешний  -  наси́титись  вволю  !  

Від  голоду  зсохнув,  як  тріска  охляв,
Тоді  спам’ятався  й  до  себе  казав:  


-  У  батька  в  маєтку  завжди  був  порядок.
   Було  так  безглуздо  домівку  покинуть..!
   Бо  там  в  наймиті́в  навіть  зараз  достаток...
   В  них  хліба  аж  надмір,  а  я  отут   гину!  

   Устану,  й  піду  я  до  батька  скоріше,  
   Скажу  йому  :  -  Отче,  ти  мій,  найрідніший,
   Прогрішивсь  я,  каюсь,  як  є  -  против  неба  
   І,  батьку  прости,  бо  згрішив  проти  тебе…  

А  ще  я  із  шаною  мовлю  до  нього  :
-  Негожий  я  батьку  буть  сином  твоїм.
   Візьми  мене  наймитом,  отче,  своїм  
   Й  поводься  зі  мною  суворо  і  строго  !  

Прийми  свого  сина  назад  в  рідний  дім  !
І,  вставши,  пішов  він  в  нелегку  в  дорогу...  

Узрів  його  батько  далеко  від  дому
І  сповнившись  жалем  до  хлопця  свого,
Він  кинувсь  назустріч,  до  сина...   Потому
Почав  обнімать  й  цілувати  його...  

-  Прогрішивсь  я,  каюсь,  як  є  -  против  неба  
     І,  батьку,  прости,  бо  згрішив  проти  тебе…
     Негожий  я  батьку  буть  ча́дом  твоїм  !  -
     Озвався  до  батька  його  блудний  син.  

А  батько  до  слуг  :  -  Мій  синочок  з  дороги  !
     В  одежу  найліпшу,  його  зодягніть  !
     Найкращими  пе́рснями  руки  вберіть
     Й  добротні  сандалі  одіньте  на  ноги  !  

     Негайно  теля,  не  худе,  заколіте
     Столи  накривайте  і  будем  радіти  !!!


   Бо  син  цей  був  мертвий,  з  очей  десь  подівся
   І  бачив  його,  довгий  час,  лише  в  сні
   Та  ось  він  ожив  і,  жаданий,  з'явився  !  -
Й  тоді  почали  веселитись  вони...

А  син  його  старший  у  полі  трудився,
З  роботи  вертавсь,  коли  день  закінчився
Й  учув,  як  з  маєтку  лунали   пісні
І  музику  й  танці  почув  голосні.  

Дійшовши  до  двору  -  гуля́ння  узрі́в,
Покликав  слугу,  та  й  сердито  спитав:
-  І  що  ж  тут  у  вас,  що  я  навіть  не  знав  ?
-  Твій  брат  повернувся  з  далеких  країв,  

   Ваш  батько  теля  заколоти  звелів,
   Бо  сина  здорового  й  цілого  стрів...


-  В  честь  меншого  брата  теля  закололи  ?
І  старший  розгнівавсь,  ввійти  не  хотів  !
-  В  мою  честь,  такого  не  сталось  ніколи  !
Тоді  батько  вийшов  до  ньо́го  й  просив...  

А  той  відповів  і  до  батька  промовив  :
-  Мені  й  в  козеняті  ти,  батьку,  відмовив,
   Аби  лиш  з  приятелем  втішився  я  !
   А  тут  зразу  нате  вам  -   ціле  теля  !  

   Я,  батьку  в  маєток  вклав  труд  свій  і  душу,
   Я,  отче,  тобі,  стільки  років  служив  !
   І  словом  твоїм  -  я  завжди  дорожив
   Й  ніколи  наказу  твого  не  порушив,  

   А   брат  мій  молодший,  зібрав  все,  що  має
   Й  подався  далеко  від  рідного  краю  !!!


   У  краї  далекім  -  ущент  розорився,
   З  блудницями  весь  твій  уділ  там  проїв  !
   А  ти,  коли  він  голодра́нцем  з'явився,
   Теля  відгодоване  різать  звелів…  

Й  сказав  йому  батько,  змахнувши  сльозину:
-  Ти  завжди  зо  мною,  моя  ти  дитино,  
   І  все,  що  моє  -   то  воно  ж  є  твоє!
   І  брату  твоєму  тут  прихисток  є  !  

В  цім  домі  й  для  нього  шмат  хліба  знайдеться
Тож  сину  мій  рідний,  не  гні́вимо  неба,
Бо  нам  веселитись  і  тішитись  треба,  
Дасть  Бог  -  і  погане  все,  врешті  минеться,

Бо  брат  твій  був  мертвий,  з  очей  десь  подівся
Та  ось  він  ожив,  слава  Богу,  з'явився  !


*ПОВІ́ЯТИСЯ  - Піти,  поїхати  куди-небудь,    
   поволочитися.
Словник  української  мови
https://sum11.com.ua/povijatysja/    


27.11.2024  р

Іллюстрація  :  Рембрандт  ван  Рейн
Картина  "Повернення  блудного  сина"
1669  р.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/91/Rembrandt_Harmensz._van_Rijn_-_The_Return_of_the_Prodigal_Son.jpg/600px-Rembrandt_Harmensz._van_Rijn_-_The_Return_of_the_Prodigal_Son.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024

Осені мінливе розмаїття

Горобчик  тихо  плаче  під  стріхо́ю
За  друзями,  що  в  вирій  відлетіли...
Так  страшно  перед  лютою  зимою,
Його  не  взяли,  бо  маленькі  крила*...

Сумує  за  птахами,  хмурить  осінь,
За  сонечком  сумує  в  небі  просинь,
Земля,  колись  палким  теплом  зігріта,
Сумує,  ну́дить  за  гарячим  літом  ...

Хмаринка  слізно  плаче  ген  над  гаєм,
Їй  вітер  ніжно  слізки  витирає
Листочками,  що  з  гілочок  збиває
І  в  височінь,  до  неба  піднімає...

-  Оце  журба...  Хіба  ж  я  так  хотіла  !  -
Опалим  листям,  Осінь  шелестіла  :


-  Та  й  сумно  ж  як...    Потрібно  щось  змінити  !  
Й  злетівши  в  вись  до  Сонця,  попросила
Днів  теплих,  ще...  Хоч  трішки.  Щоб  погрітись  !
Пото́му  -  з  Вітерцем  поговорила

І  той  хмаринок  врешті  заспокоїв,
Провів  додому,  аж  до  їх  покоїв,
А  потім  сам,  під  грушою  вмостився
І  там  заснув,  бо  дуже  вже  стомився...

Синички  й  снігурі́  в  садках  розсілись  -
Бо  Осінь  з  гаю  птаство  запросила.
Багрянцем  золотим  дерева  вкрила
Й  вони,  в  тих  шатах,  мов  запломеніли...

-  Тепер  порядок  !  -  по́спіль  озирнулась:
-  Красиво  ж  як  !...  -  й  до  Сонечка    всміхнулась...


*Цей  горобчик  мав  друга  дитинства  -  журавлика,  і  коли  восени  той  зібрався  у  вирій,  то  горобчик  попросився  летіти  з  ним,    а  журавлик  йому  і  каже  :  "Тобі  не  можна,  бо  в  тебе  крильця  маленькі".  Отож  сидить  горобчик  і  плаче.


15-19.11.2024  р  

Іллюстрація  https://img.freepik.com/premium-photo/sparrow-swing-autumn-woodland_962764-23908.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Горобчик тихо плаче під стріхою

Горобчик  тихо  плаче  під  стріхою
За  друзями,  що  в  вирій  відлетіли...
Так  страшно  перед  лютою  зимою,
Його  не  взяли,  бо  маленькі  крила...

Сумує  за  птахами,  хму́рить  осінь,
За  сонечком  сумує  в  небі  просинь,
Земля,  колись  палким  теплом  зігріта,
Сумує,  ну́дить  за  гарячим  літом  ...

Хмаринка  слізно  плаче  ген  над  гаєм,
Їй  вітер  ніжно  слізки  витирає
Листочками,  що  з  гілочок  збиває
І  в  височінь,  до  неба  піднімає...

-  Всі  плачуть...  -  Осінь  мовила  з  журбою  :
-  Прийде  зима,  поплачете  за  мною  ...


15.11.2024  р

Іллюстація  з  казочки  Тетяни  Прокоф’євої  «Пані  Зима»
https://mala.storinka.org

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Ісус іде по воді

                                                                             За  мотивами
                                                                             Євангелія  від  Матвія.
                                                                             Глава  14,  вірш  22  -  33.
                                                                   

До  учнів  звернувся  з  велінням  Син  Божий,
Щоб  в  човен  вони,  не  барившись,  сідали
Та  й  плили  на  то́й  бік,  допоки  день  гожий
Й  на  березі то́му,  на  Нього  чекали.

Народ  відпустивши,  Він  врешті  звільнився,
На  гору  пішов,  в  самоті  помолився  -
Віч-на-віч  із  Богом,  з  палким  почуттям,
Як  вечір  настав,  то  ще  був  Він  там  Сам.

А  човен  вже  був  на  середині  моря,
Його,  наче  друзочку,  кидали  хвилі  !
І  в  учнів  гребти  -  не  зали́шились  сили...
Став  вітер  супротив,  з  пустельних  просторів  !

В  четвертій  сторожі,  як  сни  сняться  милі,
До  них  підійшов  Він,  ідучи  по  хвилях.


Узрівши,  що  хтось  йде  до  них  по  воді,
Учні  шепта́лись  :  -  Мара  !  -  Бо  злякались  !
Вжахну́вшись  до  смерті,  завмерли  тоді,
А  потім,  від  страху,  вони  заволали…!

Ісус,  наче  поряд,  весь  час  там  стояв,
Одразу  ж  озвався  до  них  і  сказав,
-  Це  Я  !  Заспокойтеся  і  не  лякайтесь!
   Ні  вітром,  ні  хвилею  не  переймайтесь  !

А  човен  крени́вся,  води  зачерпнув  :
-  Якщо  це  Ти,  Господи,  то  проведи,  
    До  Себе,  по  морю,  мене  по  воді  -
Петро  Йому  в  ві́дчаї,  всилу  гукнув  !

Син  Божий  промовив  :  -  Що  ж  Петре,  іди  !
І  той,  вставши  з  човна,  став  йти  по  воді  !


По  хвилях  до  Нього  Петро  йти  почав  !
Та  вбачивши  бурю  й  шаленство  стихій,
Зачав  потопать  і  в  розпуці  скричав  :
-  Рятуй  мене,  Йсусе  !   Дай  руку  мерщій  !!!...

 -  Петро,  маловірний,  чого  усумнився?
   Від  Віри  неста́тку,  ти  ледь  не  втопився!  -
Десницю  простягши  й  схопивши  його  
Ісус  тихо  мовив  до  учня  свого...

Пото́му  у  човні  обидва  вмостились
І  море  затихло,  і  буря  вляглась,
Доріжка  до  місяця,  вдаль,  простяглась
Й  до  берега,  потім,  поволі  поплили  ...

І  всі,  хто  був  в  човні,  Йому  говорили:
-  Ти  справді  Син  Божий  !    -  І  в  ноги  вклонились...
                 
             
31.10.2024  р.
         
           

https://www.progolovne.in.ua/wp-content/uploads/2017/08/16.-%D0%A5%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024

Чудо нагодування п’яти тисяч народу

                                                                     За  мотивами
                                           Євангелія  від  Луки.
                                                                     Глава  9,  вірш    1,  2,  6,  10  -  17.
                                                                     від  Іоана.  Глава  6

Син  Божий  став  учнів  до  себе  скликати,
Щоб  владою  й  силою  їх  наділить,
Щоб  демонів  злобних  уміли  скоряти...
І  вчив,  як  недужим  хвороби  зцілить,

Щоб  Царствіє  Божеє  про́повіда́ли,
І    Добру  Новину  всім  людям  звіщали,
Й  заслаблих  по  селах  цілити,  послав...
І  вийшли,  і  кожен  болящих  зціляв  !  

Коли  ж  повернулися  учні  додому,
Вони  Сину  Божому  все  сповіли  :
Лічи́ли  як  хворих,  кому  помогли...
Детально  й  поштиво,  забувши  про  втому.

А  згодом,  як  разом  зібратись  змогли,
То  до  Віфсаїди,  спочивши,  пішли.


А  люди,  дізнавшись,  пішли  вслід  юрбою...
І  всіх,  в  тім  нуждених¹,  Син  Божий  зціляв,
Бо  Він  їх  прийняв  і  повів  за  собою
Й  про  Царствіє  Боже  Він  їх  провіщав...

-  Дивись,  як  зібралось  тут  люду  багато...
   Хай  на  ніч  розійдуться,  в  села  по  хатах  -
Як  день  закінчився,  Пилип  так  сказав:
-  Щоб  кожен  поїв  щось,  і  ніч  переспав...

Промовив  Ісус  їм  :    -  То  дайте  їм  ви  !
-  Нема  чим  кормити,    -  Андрій  відповів  :
-  У  нас  лиш  дві  риби  й  всього  п'ять  хлібів...
Смиренно  сказав,  не  підвівши  глави  :

-  Не  знаю,  чи  зможем  поживи  дістать,
   Бо  там  чоловіків,  мабуть,  тисяч  п’ять...


-  Ви    по́  п’ятдесят,  розсадіть  їх  рядами.  -
Ісус  повелів  лиш  до  учнів  своїх  :
-  Щоб  без  тісноти,  всі  були  перед  вами.
Отак  І  зробили  й  всадили  усіх.

Покра́явши  риби,  і  хліб  розламавши,
Він  взяв  все  до  рук,  ну  а  потім,  піднявши,
На  небо  споглянув  і  бла́гословив...
Пото́му,  розважливо²  учням  вручив.

І  учні  понесли  й  народу  поклали,
І    їли  всі  в  смак,  і  удо́сталь  наїлись!
Опісля  ще  учні  пройшлись,  де  сиділи,
Й  кусків  зо³  дванадцять  кошів  назбирали  !

 А  ті,  що  побачили  чудо,  казали  :
-  Це  справді  Пророк,  що  в  Писанні  віщали!                  
                     
                                                 *                *                *

¹нуждений  -  крайнє  потребуючий.
Словник  Грінченка.
https://ua-books.com.ua/slovnyk/slovnyk_hrinchenko-slovar-ukrainskoi-movy/%D0%BD%D1%83%D0%B6%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9

²розважливо  -  спокійно.
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE

³зо  -  з,  зі, рідко зо, прийм.,  з  род.,  знах.  і  оруд.  відмінками.
https://uk.m.wiktionary.org/wiki/%D0%B7


19.10.2024  р


Ілюстрація  :  Автор  невідомий
https://i.pinimg.com/736x/1f/a9/58/1fa958c398b33d2fa4983e2fea71cfd4.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024

Весілля в Кані Галілейській

                                За  мотивами
                              Євангелія  від  Іоана,  
                              Глава  2,  вірш  1  -  11  


У  Кані  Галілейській  
містяни  святкували...
Весілля  молодятам  
містечком  всім  справляли.  

Людей  було  там  стільки  -  
що  зе́рню  ні́де  впасти,
Була  там  разом  з  ними  
Марія,  Божа  мати...  

Прибув,тако́ж,  Син  Божий,  
ще  й  учнів  запросили.
Гуляли  так,  що  вина,  
немов  водиця  ли́лись.  

Тож  трунку¹  як  забракло,
Марія  й  повіда́є²
До  Нього,  так,  тихенько  :  
-  Вина  вони  не  мають...  

Тоді   Ісус  промовив:  
-  Ой,  Жоно,  що  робити?
   Ще  не  прийшла   година...
   Щоб  чудеса  творити  ...  

Почувши  таку  мову,
рече³  до  слуг  Марія  :
-  Ідіть  сюди  швиденько,
   робіть,  що  Він  звеліє  !  

Шість  камінних  посудин
по  три  відра  вміщали.
З  очищення  юдейського
у  них  давно  стояли.  

Ісус   до слуг  звернувся:
-  Із  чистої  криниці,
   Ущерть  в  оцю  посуду
   ви  наберіть  водиці.  

Побігли  до  кринички,
у  тіні  смоківниці.
Водиці  натягали
і  налили́  по  вінця...  

Ісус  до  них  говорить  :
-   А  зараз  зачерпніть
    Й  до  старости  весільного,
    до  столу,  занесіть  !  

А  староста  весільний  
ту  воду   скуштував,
Що  сталася  вином...
Та  він  того  не  знав,  

Що  то  вода  з  криниці...
Бо  що  за  ви́на, знали
Одні  лише́нь  служниці,
що  воду  наливали  !  

Тож  староста  покликав
до  себе  молодого,
Й   тихесенько  промовив  -
і  при́язно  й  нестрого:  

-  Спочатку  ви́на  кращі
   до  столу  подають...
   А  потім  -  то  вже  гірші,
   коли  сп'яніють,  п'ють  !  

   А  ти  на  до́сі  вина,
   найліпші  приберіг  !
   Поглянь,  яке  весіля
   зчинилось  у  дворі  !  

Такий  початок  чудам  
зробив  Ісус  у  Кані.
І  ввірували  в  Нього  
всі  учні  першозвані  !  

І  виявив  Він  славу
і  доброту  безкраю,
Як  Бог,  і  як  Людина,
що  ближнім  вболіває  !



¹Трунок  -  Напій (перев. алкогольний).
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA

²Повіда́є  -  Розказує, розповідає,
Каже що-небудь.
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8

³Рече    -   поет. Промовляє
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B5


09.10.2024  р



[i]Ілюстрація  :  Картина  "Чудо  в  Кані"
Автор  -  Володимир  Маковський
https://cdn2.picryl.com/photo/1887/12/31/v-e-makovskij-chudo-v-kane-8b4c05-1024.jpg[/i]







 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024

Ісус і багатий юнак

                                                         За  мотивами
                                                         Євангелія  від  Марка.
                                                         Глава  10  вірш  17-27


Син  Божий  зібрався  в  нелегку  дорогу,
Та  при́тьмом  до  нього  наблизивсь  один
Упав  йому  в  ноги  й  не  вставши  з  колін
Звернувся  смиренно  з  питанням  до  Нього:

-  Учителю  Добрий,    що  маю  робити,
   Щоб  вічне  життя  по  той  бік  вспадкувати?
Ісус  же  йому  відповів  :    -  Що  й  сказати...
Чого  ти  зовеш  Мене  Добрим  ?...  Прожити

З  любов'ю  у  серці  до  Бога...  До  того  -
Не  крадь,  не  вбивай,  не  чини  перелюбу,
Будь  добрим,  не  кривди,  не  ской  людям  згубу.
Ніхто  не  є  Добрий,  крім  Бога  Самого...

Шануй  своїх  батька  та  матір...  Довіку  !
А  ще  не  забудь  -  не  свідкуй  неправдиво.
Завіти  ти  знаєш...  З  них  кожен  важливий.
Сказав  і  за  руку  підвів  чоловіка.

-  Учителю,   це  я  ще  змалку  засвоїв.  
Юнак  до  Ісуса  поштиво  промовив.
Ісус  же  з  любов'ю  поглянув  на  нього  
І  мовив    :  -  Бракує  тобі  лиш  одного  –  

 Іди,  розпродай  все.    Що  матимеш  з  того  -
 Убогим  роздай.  І  не  будь  у  журбі
 То  буде  на  небі  скарб  вічний  тобі,
 Бо  чистим  постанеш  тоді  перед  Богом,

 Потому  приходь та  й іди  вслід  за  Мною,
 Узявши  хреста  -  неси  в  світ  над  собою  !

Юнак  засмутився,  слова  ті  почувши,
Бо  сам  був  заможний,  маєток  свій  мав,
Ретиво  й  доладно  він  ним  управляв,
Отож  і  пішов...    дуже  тяжко  зітхнувши.

Поглянув  Ісус,  як  той  зникнув  квапливо
Й  прорік  Своїм  учням  уче́ння  важливо:
-  Як  тяжко  багатим  мети  досягнуть  -
   Ввійти  в  Царство  Боже,  закінчивши  путь!

Та  учні  жахнулись  від  цих  Його  слів.
Ісус  їм  на  те  тоді  так  відповів:

-  Тож діти  мої,  дуже  тяжко  отим,
Надію  які  всю  кладуть  на  багатство,
Щоб  в  Божеє  Царство  за  будь-що  пробраться!

   Купатися  в  розкоші,  й  бути  святим  -
   Яке  ж  нетямуще  й  бридке    святотатство  !

   [b]Верблюду  простіш  в  вушко  голки  пройти,
   Аніж  богачу  в  Боже  Царство  ввійти  ![/b]

Вони  здивувались  :  -  Тоді  взагалі,
   Спастися  хто зможе,  на  грішній  землі  ?

Ісус  же  поглянув  на  них  і  промовив:
-  Це  людям  незмога,  та  тільки  не  Богу  !
   Усе  у  цім  світі  можливе  для  Нього  !
   До  всіх  я  звертаюсь,  таке  моє  слово  !


05.10.2024  р


Ілюстрація  :  Картина  "Христос  і  багатий  юнак".  
Автор: Школа  Г.  Гофман.
Друга  половина  XIX  сторіччя.  

[i]https://kdais.kiev.ua/wp-content/uploads/2022/09/hristos-i-bogatyy-yunosha-526x526.jpg[/i]  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024

Що Бог спарував

       [b][u]Що  Бог  спарував,  людина  [/u][/b]

                   [b][u]  нехай  не  розлучує
[/u][/b]
                                                         За  мотивами
                                                         Євангелія  від  Марка.
                                                         Глава  10  вірш  1-12


У  землю  Юдейську  Ісус  перебра́вся
На  той  бік  Йордану.  В  зорю  завітав...
І  знов  перед  юрбами  люду  постав
Й  за  звичаєм,  ре́вно  навчати  їх  взявся...

Відта́к  підійшли  фарисеї  й  спитали  -
Хотілось  їм  дуже  йому  досадить  :  
-  Чи  може  дружину свою відпустить
   Той  муж,  що  не  хоче  буть  в  шлюбі  надалі?

Син  Божий  спокійно  почав  говорити:
-  А  що  ж  вам  в  законі  Мойсей  повелів  ?
-  Мойсей  написати  листа  заповів,
   Листа  розводо́вого  та  й  відпустити...

Тоді  їм  Ісус  так  промовив  сердито:
-  За    жо́рстокосердя  він  вам  написав,  
 Щоб  вас  вгомонити,  цю  заповідь  склав!
 А  потім,  задумавшись,  тихо  додав:

-  З  початку  творіння  -  рук  Божих  це  діло,
   Створив  чоловіком  і  жінкою  їх,
   Полишать  вони  найрідніших  своїх
   І  стануть  обоє  одним  лишень  тілом...

   Не  буде  вже  двох,  а  одне  тільки  тіло,
   Що  Бог  спарував  !  -    Ісус  та́к  проріка́є.
-  То  хай  вже  людина  їх  не́  розлучає  !
   Сказав  і  закінчив...  Більш  не́  гомоніли.

А  вдома,  про  це,  учні  знову  спитали,
То  Він  відповів  :  -  Хто  дружину  відпустить,
 А  сам  із  другою  учинить  розпусту,  
 Той  ско́їть  пере́люб,  що  б  Там  не  писали.

 Коли  ж  чоловіка  покине  жона
 І  за  грошовитого  заміж  ускочить,
 А  може  справнішого  в  ліжку  захоче  
 То  вчинить  пере́люб,  в  цім  разі,  вона  !


28.09.2024  р.


[i]Ілюстрація:    Христос  і  фарисеї.  Гравю́ра  (друга  половина  XIX  сторі́ччя),  Франція.
Автор  невідомий.
https://star-knigi.msk.ru/upload/iblock/78a/1005607486.jpg
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024

Подих осені.

[u][b]Подих  осені.[/b][/u]

На  жаль    це  все.  Скінчилось  літо,
З  тополі  листя  вже  летить...
Рука  в  руці...  Лишень  на  мить,
А  далі  -  розбіжимся  світом...

Ще  трішки  і  суворий  погляд
Зима  зупинить  на  тобі    
І  ти  розчинишся  в  юрбі,
Лиш  в  спомині  ще  будеш  поряд.

Та  поки  не  холодна  осінь
Й  ще  серце  радістю  тремтить
Люби,  бо  швидко  час  летить,
Не  стане  завтра  його  зовсім  !

І  кожну  мить  ту  бережіть,
Докіль  в  руці  рука  лежить...

04.09.2014  р.


Фото  :  https://vsepic.ru/uploads/posts/2022-02/medium/kartinka-ruka-v-ruci-35-foto-14.jpg



[b][i]До  уваги  варіант  в  стилі  онєгінської  строфи  :[/i][/b]

[b]Подих  осені.[/b]

На  жаль    це  все.  Скінчилось  літо,
Ми  разом,  але  час  -  він  мчить
І  далі  -  розбіжимся  світом,
Рука  в  руці  -  лишень  на  мить...

Лиш  в  спомині  ти  будеш  поряд.
Ще  трішки  і  суворий  погляд
Зима  зупинить  на  тобі    
І  ти  розчинишся  в  юрбі...

Та  поки  не  холодна  осінь
Й  ще  серце  радістю  тремтить
Люби,  бо  швидко  час  летить
Не  стане  завтра  його  зовсім  !

Тож  кожну  мить  ту  бережіть,
Докіль  в  руці  рука  лежить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024

Веселка

                 [u][b]Веселка[/b][/u]

                                   [i]Ремейк  на  вірш  "Райдуга"  
                                         від    13.04.2024  р.[/i]

Десь  сон  пропав...  Гримить  над  гаєм,
Досвітня  тиша  вщент  розбита  !
Земля,  вся  хмарами  сповита,
На  дощ  стривожено  чекає...

Палають,  сліплять  блискави́ці  -
Стрімкі  й  нестямні  їх  удари  !
В  їх  сяйві  тіні  -  мов  примари...
Рвуть  небо  громи-громовиці  !  !  !

Прокинувсь  раптом  злющий    вітер  -
Плюндрує,  шарпає  ялину,
Немов  билинку  гне  осину,
Зірвав  й  поніс  пелюстки  цвіту  !

Розве́рзлось  небо.  Божий  світ,
Накрило  зливи  пеленою  !
Вже  не  весняною  грозою  -
Гарматним  боєм,  грім  гримить  !

Як  з  це́бра  з  неба  стало  лити  !
Струмок  дзвінкий,  роздавсь,  розлився,
В  потік  стрімкий  перетворився  -      
Так  може  й  світ  весь  затопити  !  !  !

Почав  щось  холод  дошкуляти,
Вогонь  погас,  в  наметі  мряка...
Заснути  б...    Тільки  розбишака,
Зухвалий  грім  не  дасть  поспати  !

А  втім  вже  чути  -  дощ  стихає...
Земелька  до́чиста  умита,
Серпанком  сизим  оповита,
Весняний  ранок  зустрічає  !

Ясніє  небо  -  вже  світає...
Зриває  вітер  краплі  з  листя,
Ранкові  співи  донеслися  -
Пташиний  гвалт  стоїть  над  гаєм  !

Лиш  сонце  все  ще  не  проснулось,
Бо  за  вікном  -  досвітній  ранок...
Та  небосхил  наливсь  багряним
І  тихо  вітерцем  війнуло...

Багрянець  золотом  ясніє,
Світанок  сили  набирає
І  над  далеким  небокраєм
Яскрава  стрічка  пломеніє  !

А  в  небі  свято  барв  буяє  -
Зелена  поруч  з  ясно-синім,
Яскраво-жовта  з  неба  лине,
Оранжева  як  жар  сіяє  !

Так  і  не  довго  до  пожару...
Край  неба  полум'ям  палає,
Заграва  –  в  височінь  сягає  !
Набрались  в  сонця  фарби  жару...

Та  ось  уже  ранкове  сонце,
Над  небосхилом  появилось  
Й  проміння  сонячне  поли́лось
Прямісінько  в  моє  віконце.

Зійшло...  Води  краплинки  в  травах
Мов  діаманти  заіскрились.
Аж  серце  трепетно  забилось
Від  сяйва  розсипів  яскравих  !

А  над  землею  -  примха  Фе́ба*...
Повірить  навіть  неможливо,
Що  є  в  цім  світі  більше  диво  -
Ясніє  райдуга...  В  півнеба,

Веселка  понад  світом  сяє  !
Прогнала  геть  жахливу  хмару
І  разом  з  сонечком,  на  пару,
Світ  Божий  днем  нови́м  вславляє  !



[i]*      Феб    у  давньогрецькій  міфології  
син  Зевса,      бог    світла    і    сонця.
[/i]

05.02.2021  р.  -  12.03.2024  р.  
15.08.2024  p.  -  22.08.2024  р.





             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024

Дрімав на хмарці місяць срібний.

[b][u](  Санжійка.  Досвітня  зоря.  )[/u][/b]


Дрімав  на  хмарці  місяць  срібний,
Красою  нічка  чарувала,
Прокинувсь  ранок,  ще  досвітній,
На  краю  неба  запалало.

Бреду  я  вдосвіт,  по  покосах  -
Стерня  колюча  п'ятки  коле.
Збивають  роси  ноги  босі,
Так  зле  ступать  росистим  полем  ...

Як  лід  роса  холодна  вранці  -
Судомить  ніжки,  ломить  пальці,
Невсипний  бриз  ледь-ледь  подув:
-  Ну  що  ж,  нарешті,  я  прибув  ...

Пройшовсь,  завмер  над  кручі  краєм,
Перед  бездонним  небокраєм,
Під  синім  зоряним  шатром...
Ще  спить  все  досвіта  кругом.

Сіяє,  ще,  на  небі  місяць,
А  зни́зу  в  хвилях,  плещуть  зорі,
Бо  там,   під  кручою  іскри́ться,
Брилья́нтом  чорним  -  Чорне  море  !

Помалу  сонечко  вставало,
За  небокраєм  затаїлось,
Остання  зіронька  зірвалась
І  десь  за  море  покотилась.

А  над  водою,  в  темнім  небі    
Блакитна  смуга  засвітилась
Й  чорнильна  синь,  мов  так  і  треба,
На  захід  трішки  відступилась...

Над  морем,  прямо  із-під  хвилі,
Зелений  промінець  пробився
Смарагдом  ніжним,  колір  милий
Попід  блакитним  прихистився.

З'явивсь,  засяяв  і  зостався...
Вже  жовтим  небокрай  палає,
Дарує  світло  -  день  почався
І  темінь  ночі  розганяє.

А  сонце  ж  де  ?!    Воно  заснуло  ?
Та  ні,  йому  ще  трішки  рано...
Налився  небокрай  багряним
І  вітром  з  берега  війнуло.

Багрянцю  колір  золотіє,
У  помаранчів  фарб  позичив.
Вогнем  над  морем  пломеніє,
Де  небо  з  хвилями  граничить.

Набрались,  певно,  фарби  жару  -
Заграва  полум'ям  палає  !
Аби  ж  не  сталося  пожару  -
В  півнеба  зарево  сягає  !

Та  ось  у  купелі  багряній
Вже  видно    край  гарячий  сонця  !
Ще  мить  -  і  лик  його  вогняний
Всміхнеться  і  в  твоє  віконце  !

Зійшло...  Одразу    в  травах  роси
Немов  перлини  заіскрились.
Як  самоцвіти,  на  покосі,
Аж  в  радість,  серденько  забилось  !  

Все  поле  в  крапельках  роси,
Вогнями  райдуги  палає  !
Пейзаж  чарівної  краси...
Так  ладно  -  душенька  співає  !  

Як  гарно  ж  тут  стоять,  на  кручі,
Ранковим  сонцем  милуватись,
Вслухатись  в  моря  шум  могучий
І  хвилі  мовчки  споглядати...

Хвилинки    розсвіту  скінчились,
Погас  край  неба  -  не  зорить...
І  фарби  зблідли  й  десь  поділись...
Лишились  сонце  і  блакить!


10-12.06,  18.06.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024

Чорний сонет.

Час  мчить,  немов  в  шаленім  танці,
Під  рев  сирен,  судьба  крива
Веде  в  світ  діток  -  долі  бранців,
А  доля   їх  -  передова...!  

І  вдень,  і  в  ніч,  з  зорею  вранці,
Болить  від  думок  голова...
Та  вже  побриті  новобранці
І  Смерть  готова  жать  жнива,

На  чорну  випалену  землю,
В  угоду  осоружнім  кре́млю,
Дітей  звали́ти,  мов  снопи...

Щоби  найкраще  наше  зе́рня
Врожай  дало  -  колюче  терня
І  білі  голі  черепи  ...


30.04.  -  30.05.2024  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

Райдуга

Десь  сон  пропав...  Гримить  над  гаєм,
Досвітня  тиша  вщент  розбита  !
Земля,  вся  хмарами  сповита,
На  дощ  стривожено  чекає...

Палають,  сліплять  блискави́ці  -
Стрімкі  й  нестримні  їх  удари  !
В  їх  сяйві,  тіні  -  мов  примари...
Рве  небо  гуркіт  громовиці  !!!

Проснувсь  від  грому  буйний    вітер,
Плюндрує,  валить,  гне  ялину,
Зламав  при  корені  осину,
Зірвав  й  поніс  пелюстки  цвіту  !

Розве́рзлось  небо.  Божий  світ,
Накрило  зливи  пеленою  !
Вже  не  весняною  грозою  -
Гарматним  боєм,  грім  гримить  !

Як  з  це́бра  ллє,  невтомна  злива  -
Струмок  дзвінкий,  роздавсь,  розлився,
В  потік  стрімкий  перетворився  -
Заллє  весь  світ  вода  бурхлива  !

Вогонь  погас.  В  наметі  мряка  -
Вже  й  дрижаки  почав  справляти...
Заснути  б  швидше  !    І  поспати  ...
Та  грім  гучни́й  не  дасть  ніяк  !

А  втім  вже  чути  -  дощ  стихає...
Земелька,  до́чиста  умита,
Серпанком  сизим  оповита,
Весняний  ранок  зустрічає  !

Ясніє  небо  -  вже  світає...
Зриває  вітер  краплі  з  листя,
Ранкові  співи  донеслися  -
Пташиний  гвалт  стоїть  над  гаєм  !

Небесний  край,  як  жар  палає,
Гарячим  барви  налилися,
Назу́стріч  сонцю  простяглися  -
Світ  Божий  день  нови́й  вславляє  !
 
А  над  землею  -  примха  Фе́ба*...
Повірить  навіть  неможливо,
Що  є  в  цім  світі  більше  диво  -
Ясніє  райдуга...  В  пів  неба  !



*            Феб  --  в  римскій  міфології
син  Зевса,      бог    світла    і    сонця.



05.02.2021  р.  -  12.03.2024  р.


Фото    https://cdn.mapme.club/images/2379/23792-snimok-vsej-zhizni-molniya-i-raduga-v-odnom-kadre.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024

Гумор. Васько Блоха - рекордсмен

Васько  Блоха  -  у  нас  кумир,
Найкращий  і  найшвидший,
Без  нього  наш  спортивний  двір,
Не  став  би  самий  ліпший  !  

У  школі  Вася  -  рекордсмен,
Бо  раз,  на  фізкультурі,
Сто  метрів  він,  в  один  момент,
Пробіг  -  рекорд  в  натурі  !  

Коли  стояв  він  в  день  ясний,
Готуючись  до  старту,
Сусідський  півень  в  двір  шкільний
Забіг...  Тож  не  до  жарту,  

Бо  цьо́го  півня,  за  хвоста,
Недавнішньої  днини,
Впіймав  Блоха,   не  просто  так,
А  вискуб  три  пір'їни  !  

Їх  вставив  в  головний  убір,
В  убра́ння  індіанця,
А  потім,   вийшовши  у  двір,
Тим  пір'ям  хизувався  !  

А  півень  ще  тоді  не  спав  -
Вони  з  Блохою  стрілись
Та  ко́гут  Васю  не  чіпав,
В  "індєйця"  -  лук  і  стріли  !  

А  тут   -   тут  доленьки  презент  !
Васько   "НА  СТАРТ"   схилився  ...
Відкрився  тил  ...   Один  момент
І  ко́гут  не  збарився  !  

Команда  "МАРШ"  !    В  єдину  мить,
Васько,  як  та  пружина,
Зривається  і  з  місця  мчить  
Бо  спорт  -  це  ж  поєдинок  !  

Та  півень  ще  на  старті  встиг  
Спортсмена  клюнуть  дзьобом,
А  потім  Васю  він  настиг
І  ЩЕ  додав  до  того  !!!  

Дзьоби́ще  в  когута  як  сталь,
Тож  мало  не  здавалось  !
Блоха,  як  міг  тікав  ...  На  жаль
Від  півня  -  все  ж  дісталось  !  

Той  когут  гордо  походжа́в,
В  дворі  -  король  законний  !
Ще  й  груди  колесом  держав,  
І  гребінь  -  як  корону  !  

Васько,  неначе  дикий  звір,
До  фінішу  домчався  !
Фізрук  спинив  секундомір
І  аж  за  серце  взявся  ...  

На  дві  десятих  наш  рекорд
Побив  рекорд  району  !
Портрет  Блохи  -  аж  на  біг  борд  !
Ще  й  грамоту  -  додому  !  

Сестричка  Васі  -  мілкота,
На  ній  і  написала  :
-  Якби  не  півень  без  хвоста,
   Рекорду  б  не  бувало  !


[b][i]Зі   слів   внучка,  записано  правильно.
Підпис                                              /  Родвін  /
[/i][/b]

19-20.03.2024  р.



Ілюстрація  :  https://png.pngtree.com/png-clipart/20220116/original/pngtree-a-little-boy-chased-by-a-rooster-png-image_7103619.png

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024

Дві години вже тривога

Дві  години  вже  тривога  -
Як  же  ми  стомились  !
Жінка  мо́литься  до  Бога,
Просить  в  нього  Сили  !

Просить  захисту  від  дрона,
Щоб  відвів  ракету,
Щоби  наша  оборона  
Вберегла  планету  !

Коли  стіни  ходуном  -
Сльози  витирає.
-  Щоб  ота  падлюка  здохла  !    -
Часто  промовляє  !

Як  воно  там  далі  буде  -
Господь  Бог  лиш  знає  !
Доки  все  там  грима  й  буха,
Віршик  виставляю  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024

З Весняним святом 8 Березня !

У  весня́ну  теплу  днину
Щиросердно,  вас  вітаю  !
Повний  ке́лих  піднімаю
І  кажу  на  всю  Вкраїну  :  

-   Всіх  з   Жіночим  світлим   святом,
    Любі   жі́ночки  й  дівча́та  !  

В  славне  й  рідне  ваше  свято,
Хочеться  сказать багато  -
Вас  люблю,  вас  поважаю...
Та  найбільше  :   -  всім  бажаю,  

     Перемоги  й  мирних  літ  !  

      Щоб  ви  довгий  вік  прожи́ли  !
     Щоб  ніко́ли  не  тужи́ли  !  
     Щоб  здоров'я  -  як  граніт  !  

   Вам  в  цей  день  -  палкі  вітання !!!
   Щоб  здійснились  всі  бажання,
[b]
   Миру  й  щастя  -  НА  ВЕСЬ  СВІТ    !  !  ![/b]


08.03.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024

ЯК  ДИЯВОЛА В ПЕКЛО ЗАГАНЯЛИ 16+

[i]            Слідами  світової  класики.

                             За  мотивами  твору

                               [b]Джованні  Бокаччо
                                         "ДЕКАМЕРОН"[/b]

                       В  перекладі  з  італійської  
                                         Миколи  Лукаша

                     День  третій.  Оповідка  десята.

[/i]
                                                       *              *              *

У  древнім  царстві  Берберійськім,
В  краю  пустинь  й  сухих  озер,
Неподалік  земель  Лівійських,
Де  лиш  літа  степний  орел,

Жив  чоловік,    мав  віру  в  серці,
Жонатий  був  він  на  берберці¹
Господар  добрий  -  мав  свій  дім
І  все  що  треба  було  в  нім.

Щасливо  жив  він  із  сім'єю
Маленьку  кучу  діток  мав,
Радів  їм,  доньку  балував
Й  втішався  долею  своєю

Дочка  була  вже  не  мала
То  ж  мамця  доцю  стерегла  ...


Була  дівчина  гожа  й  мила  -
Її  леліяли  і  знали,
Усе  живе  навкруг  любила  -
Красуню  ту  -  Алі́бек    звали.

Алі́бек  вірила  у  Бога
Та  віра  та  була  не  строга,
Бо  віри  у  Христа  не  знала
Й  Аллаха,  теж  в  душі  не  мала  !

Від  християн  вона  почула  -
Од  тих  людей,  що  вона  стріла,
Що  в  них  найкраща  в  світі  віра  !
Її  слова  ті  й  навернули...

Цікавість  гостру  розпалили
І  міцно  в  голові  засіли  ...


Тож  у  захожих  християн
Питала  :  -  як  в  тій  вірі  жить?  
А  у    священників  й  мирян  :
-    Як  краще  Господу  служить  ?

Від  них  тоді  й  почула  суть  :
-    Найліпше  службу  ті  несуть,
     Які  все  світське  уникають,
     І  душеньки  в  скитах  спасають...

В  свої  чотирнадцять  годочків
Вона  дурненька  ще  була
І  зрозуміть  все  не  змогла...
Мала  вона  ще...  Просто  -  дочка....

Їй  треба  вдома  ще  сидіть
А  не  сере́д  скитів  бродить...

                                                       *              *              *

Тож  із  примхливого  бажання  -
Ніхто  не  силував,  сама
Зібралась  тихо,  на  світанні
В  дорогу  дальню,  геть  одна.

Добро  все  в  клуночок  зв'язавши
Й  нікому  слова  не  сказавши,
В  обхід  солончаків  і  скель...
Пустилась  аж  до  тих  пустель.

Пустелі  в  спеку  -  просто  страх  !
Лиш  на  бажанні,  цілковито,
Дійшла  аж  до  якогось    скиту  -
Пустельник  там  стояв  в  дверях  :

-    Ти,  мабуть,  жіночко,  блукаєш  ?
       Чого  прийшла,  чого  шукаєш  ?


-    Прийшла  сюди  шукать  такого,  -
     Йому,  Алібек  у  одвіт  :
-    Щоб  хтось  навчив  служити  Богу,
       То  я  служила  б  много  літ,

       Щоб  взнала  лиш,  як  то  робити,
       Щоб  Богу  праведно  служити  !  
       Пустельнику,    мене  навчіть,
       Як  ревно  Господу  служить  !
   
Пустельник  глянув,  що  вона
І  молоденька  і  вродлива...
Дивитись,  навіть  неможливо
На  ту  красу...  Вночі,  одна,

Спокуса  вабить,  це  жахливо  -
Не  спить  нечистий  ...  Все  можливо...


Злякавсь  аскет  тої  спокуси,
За  ду́мки  чисті  похвалив,
Погризти  дав  сухенький  кусень
Й  водиці  в  черепок  налив.            

А  потім  вивів  на  дорогу
І  помолившись  ревно  Богу
Подальший  напрям  указав,
А  на  додачу  вслід  сказав  :

-  Дочко́  моя,  пройди  ще    далі,  
   Там  муж  один  святий  живе  ,
   Який,  ще  краще  завізве²
   Й  тебе  на  путь  спасіння  справить³  !

І  почалапала  дитина
На  пошук,  далі  у  пустиню  ...


Брела,  одна  в  безлюднім  світі
Куди  пустельник  показав,
А  як  знайшла  того  у  скиті,
То  він  однак  одвітував  -

За  скит  провів  -  не  дав  присісти,
Лопу́цьків  дав  сухих    поїсти,
Водиці  з  бурдюка  налив,
За  ду́мки  чисті  похвалив...

І  відіслав  її  ще  далі...
Щоб  зваба  молода,  стиха,  
Не  спокусила  до  гріха,
Завів  за  скит  і  геть  направив  !

І  знову  побрела  дитина
Без  прихистку,  мов  сиротина...


Алі́бек  схудла,  мов  примара,
Мов  привид,  по  пустині   йде
Допитливість,  як  Божа  кара,
В  пустелі  глиб  палку́  веде  !

Невтомно  палить  в  небі  сонце
Та  врешті    бачить  вона  скит,
Добротний,  начебто  на  вид  -
В  халупці  навіть  є  віконце  !

Стомилась  Алібе́к  в  дорозі  !
Та  серця  стук  несамовитий  -
В  відкритих  дверях  цього  скиту
Стояв  відлюдник  на    порозі  :

-    Ти,  ма́буть,  дівчино,  блукаєш  ?
       Чого  прийшла,  кого  шукаєш  ?


-    Сюди  прийшла,  шукать  такого,  -
     Алі́бек  жалібно  в  одвіт  :
-    Щоб  хтось  навчив  служити  Богу,
       То  я  служила  б  із  цих  літ,

       Бо  хочу  знать,  як  то  робити,
       Смире́нно  Богу  щоб  служити  !  
       Пустельнику,    мене  навчіть,
       Як  ревно  Господу  вслужить  !
   
Пустельник  глянув,  що  вона
І  молоденька  і  вродлива  -
Що  втратить  голову  можливо...
Та  пропаде  ж  вночі,  одна  !

І  не  врятує  її  диво...
Загине  дівчина  ...  Жахливо  ...


Не  захотів  їй  тої  долі,
Дівчи́ну  бідну  пожалів,
Поїсти  дав,  було  що,  -    вволю
Й  водиці  в  туєсок  налив.            

А  потім  вивів  на  дорогу
І  помолившись  ревно  Богу
Додому  напрям  показав,
У  вічі  глянув  і  сказав  :

-    Ти  маєш,  жінко,  вільну  долю,
       Тож,  щоб  не  сталося  біди
       Збирайсь  скоріш  й  додому    йди,
       Але  на  все  -  Господня  воля  !
         
Якщо  так  хочеш  -  залишайся,
В  куточку  скиту  розміщайся  !

                                                       *              *              *

Так  розсудив  аскет  побожний,
На  ймення  Рустіко́.  Красивий,
Ще  молодий,  благий,  спроможний
Іще  спастись.  Тож  мав  ще  сили,

На  пробу  твердість  перевірить
І  хіть  терпінням  пересилить.
Тож  це  він  спро́бувать  рішив
Й  Алі́бек  в  келії  лишив.

Стелив  постіль  їй  з  пальми  віття,
Ще  й  спати,  рано  її  вклав,
А  як  заснула,  то  стояв
Забувши,  що  робити  з  хіттю...

Бо  в  чарах  місячного  сяйва
Спасіння  раптом  стало  зайве...


Попід  звабливий  шелех  ночі,
Під  подих  тиховію  ніжний,
Краса  незаймана  дівоча,
Навіяла  на  думки  грішні.

Над  ложем  Рустіко́  схилився,
В  лице  дівоче  подивився
Й  проснулась  хіть  в  нім  невситима,
Забувши  про  обіт  і  схиму  !

Йому  несила  опиратись,
Лишивши  помисли  святі,
Став  думать,  що  в  цьому  житті,
Що  має  -  то  хай  має  статись  !

А  потім  звів  собі  на  думку    -
Ну  як  йому  занадить  любку  ?!


На  другий  день,  все  розпитавши,
Дізнавсь  -    не  мала  ще  мужчини,
І  головне,  переконавшись,
Що  душенька  проста  в  дівчини,

Став  сам  собі  тоді  гадати,
Як  би  на  гріх  її  дістати...
Вона  ж  красива  й  молода,
Тож  треба  думать...  Не  біда,

Бо  під  покровом  служби  Богу,
Таку  підмовить  він  на  все  -
Відправу  ревно  понесе,
А  по́тім  -    матиме  він  змогу

Надать  дівиці  допомогу...
А  може  й  більш...  Як  повезе  ...


-    То  хочеш  ти  служити  Богу,
     Тебе  Господь  благословить  !
     Шукаєш  тут  ти  допомоги,    
     Того,  хто  вміє  службі  вчить  ?  -

Аскет  спитав...  Й  не  помилився...
А  потім  ревно  помолився,
Ще  раз  дівча  перепитав,
І  з  Богом,  вчить  її  почав  :

Почав  науку  він  із  того,
З  чого  сам  вчитись  починав  -  
Він  про  нечистого  мовчав,
А  славив  велич  й  силу  Бога  !

Диявола  -  не  споминав,
Лиш  потім  перейшов  до  нього...


Відтак,  він  розповів  докладно,
І  про  врага  Господнього,
Та  ще  й  про  пекло  куди  владно,
Наві́ки  Бог  заслав  його  !

А  по́тім  дав  їй  зрозуміти  :
-    Миліш  для    Бога    не  зробити,
     Чим  в  пекло  сатану  загнать  !
     Ти  це  повинна  тут  пізнать  !

Вона  все  слухає  уважно  :
-    Кажіть  скоріш,  я  все  зроблю  !
-    Роби  лиш  те,  що  я  роблю  !
Статечно  мовив  він  й  поважно  ...

Сказавши  це,    роздівсь  до  тіла;  
Так  само  й  дівчина  зробила...


Він,    потім  на  коліна  став,
Немовби  час  прийшов  молитись
Та  наготу  лиш  споглядав,
Й  бажання    зовсім  розпалились  ...

Ще  кращою  вона  здалася
Коли  дого́ла  роздяглася
Тож  плоть  окріпла  й  піднялась
І  служба  в  скиті  почалась...

Ту  плоть  Алібек  споглядала  :
-    Русті́ко,  що  то  випина,
     Що  в  тебе  є,  в  мене  катма?  -
Вона  стурбовано  спитала  ?

-    Ото  і  є  той  сатана,
     Мордує  -    витерпу  нема...


     Диявол,  я  ж  тобі  казав  ...
     Так  мучить  -  сили  вже  немає,
     Це  ж  я  про  нього  розказав,
     А  він  на  волі  тут  гуляє,

     А  має  маятися  в  пеклі,
     Я  з  ним  веду  бої  запеклі  -
     Загнать  не  шкодило  б  туди,
     Щоб  клятий  не  втворив    біди  !

-    Це,  слава  Богу,  означає,  
     Мені  тут  легше,  ніж  тобі.  -
     Сказала  Алібек  в  журбі  :
 -  В  мене́  диявола  немає  !  

       Мені  так  жаль  -  тобі  з  пір  ранніх,
       Жить  випало  в  таких  стражданнях...


 -    Ти  правду  кажеш  ...  -  Відрікає
Пустельник  дівчині.  -    Дарма  !
       Ти,  дщерь  моя,  щось  інше  маєш  
       Таке,  що  у  мене  нема  !

 -    Так  що  ж  то  є  ?!  -  Пита  Алі́бек  -
       Про  все,  що  маю  -  знаю...  Ніби...

 -    У  те́бе  пекло  є  ...  Ось  тут.
       У  ньо́го  древній  є  статут  :

 -      Щоб  Божу  волю  учинити  -
         Злоді́я  в  пеклі  слід  тримать  !
         Диявола  слід  міцно  взять
         Й  без  жа́лю  в  пекло  засадити⁴  !

         А  як  жирує  він    на  волі,
         То  ду́ші    спокуша  в  сваволі    !


         І  істинно  тобі  глаголю,
         Що  Бог  прислав  тебе  сюди  !
         Звичайно  ж  то  -    господня  воля,
         Мене  спасати  від  біди  !    

         Бо  мучить  мене  а́спид  оний,
         То  ми  до  те́бе  враз  загоним.
         Диявола  у  пекло  тихо
         Це  Богу  дасть  велику  втіху.

Алі́бек  каже  :  -  Святий  отче,
         Якщо  мордує  Вас  нужда,  
         То  в  пеклі  хай  аспид  стражда,
         Коли  Господь  цього  так  хоче  !
       
         Що  хоче  Бог,  те  хочу  й  я  !

                                                       *              *              *

-        Блаженна  будь  же,  дщерь  моя!


         Щоб  він  нарешті  дав  нам  спокій  
         Ми  зараз  заженем  туди  -
         До  пекла...  В  ка́тівні  жорстокій,
         Аспи́ду  місце.  Назавжди  !  

Русті́ко  знав,  що  мав  робити,
Щоби́  аспида  ув'язнити.
Дівча  до  лігвища    позвав,
І  як  їй  діять,  показав...

Диявола  до  пекла  свого
Алі́бек  зроду  не  впускала  :
 -      Ай  правда,  отче,  -  так  сказала  -
         Диявол  той  -  Господній  ворог,
   
         Мабу́ть  паскудник,  прошептала,
         Бо  пеклу  боляче,  від  нього,

     
-      Та  не  хвилюйся,  дав  я  слово,
         Не  буде  пекло,  більш  страждать,  -
Всміхнувшись,  Ру́стіко  промовив  :  -
 -    Аспи́д  не  буде  завдавать

       Тобі,  Алі́бек,  більше  болю,
       Хоч,  зараз  він  утік  на  волю
       Та  сил  у  нього  більш    нема,
       Бо  трохи  змучивсь  сатана.

То  перш  ніж  із  постелі  встати,
Дияволу  дали  наказ
Й  загнали  в  пекло  ще  шість  раз,
А  потім  не  змогли  підняти  ...

Бо  добре  збили  з  нього  пиху,  
Щоб,  ча́сом,  не  створив  він  лиха  !


Атож,  відтак,  якщо    пізніше
Та  пи́ха  знову  відчувалась,
То  Алібе́к,  по  змозі  швидше,
До  діла,  швидше  долучалась  -

У  пеклі  демона  томила,
Його  гординю  там  скромила⁵,
Та  непроста́,  побожна  справа,
Для  неї  стала  -  як  забава  !

З  Русті́ко  якось   гомоніли  :
-     У  Ка́псі⁵    правду  говорили,
       Коли  збиралась  я  в  дорогу  -
     Найліпша  річ  -  служіння  Богу  !

         Тож  я  скажу  Вам,  віч-на-віч,
         Це  -  найсолодша  в  світі  річ  !


         Забави  кращої  не  знати,
      Не  відати  найкращих,  втіх,
      Чим  в  пекло  аспидів  вганяти,
      І  безогля́дно  мучить  їх.

         Тому  я  впевнено  вважаю,
       Всі  ті,  що  в  пекло  не  бажають
       Вганять  диявола  й  служить,
       А  хочуть  інше  щось    робить  -

             Вони,  скажу  при  цій  нагоді,      
             Тварюки,  просто  та  і  годі⁶  !


Відта́к  Пустельнику  казала  :
 -    Я  не  прийшла  байдикувать,
       Ніколи  днями  тут  не  спала  -
       Я  маю  душеньку  спасать  !

       Тобі  ж  потрібно  конче  знати  :
       Пора  давно  вже  починати
       І  службу  Божу  відправлять  -
       Аспида  в  пекло  заганять  !

А  під  час  служби  говорила:
-      Русті́ко,  думка  є  така,
       Чому  із  пекла  він  тіка  ???
       Хотів  би  він,  як  я  хотіла,

       То  в  пекло  шастав  би  без  ліку
       Й  сидів  би  радий  там  довіку  !

           
Частіше  все  вона  просила
Русті́ко  службу  відправлять.
Та  в  його  віці  -  не  та  сила,
Не  може  день  і  ніч  спасать  !

То  ж  він  їй  став  таке  казати  :    
 -      Аспи́да  слід  тоді  карати,
         І  в  пекло  нагло  наганять,
         Як  голову  почне  здіймать  !!!

         Алі́бек  -    демон  одинокий,
         Не  може  шкодить  нам  ніяк.
         Його  вкокоськали  ми  так,
         Що  він  благає  дати  спокій  !

Давай  про  це  не  забувать
І  просто  так    не  турбувать  ...


Тож  Алібе́к  угамувалась,      
Від  чесних  слів  -  на  пару  днів,
А  далі  бачить,  що  не  склалось  -
Немає  служби    й  поготів  -

До  пекла  він  й  не  наближався,
Все  маявсь,  навіть  не  збирався
В  нього  диявола  зазвать,
Не  те,  щоб  службу  з  ним  справлять...

Алі́бек,  звісно  ж  вередує  :
 -    Тебе,  я  бачу,  не  турбує...
       А  в  ме́не  -  пекло  !      Отче,  чуєш  ?
       Чому  ж  мене  ти  не  рятуєш  ?

       Ути́шіть  ярість  мого  пекла
       Свої́м  дияволом  запе́клим⁸  !

         Як  пеклом  я  Вам  помагала  -
         Коли  пиху́  йому  збивала  ...


Мовчить  Русті́ко,  серце  мліє  -
Не  може  дівку¹⁰  врятувать
Бо  ж  на  лопуцьках⁹  і  на  мріях
Йому  аспи́да  не  здолать  ...

Не  вгамувать  йому  і  пекла  -
Одним  дияволом  запе́клим  ...
Для  порятунку    від  біди  
Чортів  потрібні  череди  !

Та  він  все  зробить,  що  можливо...
Її  ж  вдавалось  вдовольнить  !
Була  така  блаженна  мить
Для  пекла,  звісно,  що  важливо  ...

Нечасто  ...  Що  то  для  дівчини  -
Мов  леву  кинуть  горошину  ...


Алі́бек  ремствувати  стала
Здається  дівчині  -  вона
Служити  Богу  перестала  !
Що  невгамовний  сатана

Не  в  пеклі  -    інде  десь    герцює,
Що  Рустіко́  її  не  чує,
Що  між    дияволом  і  пеклом,
Борі́ння  на  розбра́т¹¹  померкло¹²...

Розстроєні  вони  й  сердиті
Як  неспроможністю  одних,
Так  ненаситністю  других,
Сиділи  сутінками  в  скиті  ...

А  так  же  гарно  починалось
І  геть  нічого  не  зосталось...


                                                       *              *              *


Пожежа  в  Капсі  то́ді  сталась
І  батько  дівчини  -  згорів  !
Не  зразу  Алібе́к  дізналась  -
Ніхто  їй  вчасно  й  не  сповів...

Згорів  у  домі,  із  сім'єю,
Ще  й  із  родиною  всією.
Лишилась  Алібек  сама  -
Нікого  більш  в  її  нема...

Але  дісталось  їй  у  спадок
Все  ціле  батьківське  добро,
Будинок  цілий  і  шатро  -
Лиш  трішки  навести  порядок...

Багато  всякого  добра...
Й  товару  -  як  у  гендляра.


Юнак,  з  багатої  родини,
Геть  прогулявши  свої  статки,
Почув,  що  Алібек  в  пустині,
Надумав  дівку  розшукати.  

Женитись  він  схотів  скоріше,
Щоб  вспадкувать  нараз,  бистріше
Її  батькі́в  відумерщину  -
Ну,  як  не  всю,  то  половину,  

Скоріш,  щоб  не  загарбав  суд.
Знайшов  її  в  пустелі,  в  скиті  -
Ну  як  дівчи́ні  в  скиті  жити,
Сере́д  пустельників,  заблуд¹³  ?  

Забрав,  всупротив  волі,  тихо,
На  радість  Рустіко  і  втіху  ...


Відвіз  її  з  пустелі  в  Капсу
І  одружишись,  чесно  й  чинно¹⁴,
Успадкував,  таким  ось  чином,
Усе  майно,  що  було  в  спадку.

Тоді,  як  дру́жка  від  безділь,
До  того,  як  вести  в  постіль  
До  молодого,  запитала:
 -      Спасалась  чим  вона  ?  -  Сказала  :

 -      Служила  Богу,  краще  всіх,    
         Аспида  в  пекло  заганявши,
         Жених  вчинив  великий  гріх,    
         Мене́  од  служби    відірвавши.

         Вам  тут  так  смішно  все  здається,
         А  служба  Богу  не  ведеться  !


Тоді    посипались  питання  :
 -      А  як  те  роблять  заганя́ння  ?
Тож  все  вона  їм  розказала  
І  ще  й  на  кивах  показала.  

Ото  жінки  розреготались  !
Аж  сльози  лились,  в  боки  брались  !
Спинить  ніяк  -  мов  коні  ржуть,
В  фату  ніяк  не  приберуть  !

Сміються,  певно,  до  сих  пір  !
А  потім  кажуть  :    -    не  журись,
         До  Неербала  посміхнись,
         Бо  він,  твій  чоловік,  повір  -

       Не  гірше  вміє  це  робити  !
       З  ним  будеш  Господу  служити...


Цю  притчу  рознесли  кумасі
По  всьому  місту  древнім  -  Капсі
Пішла  відтоді    приповідка  -
Всі  жі́нки  знають,  вона  звідки  :

Найліпша  Божа  служба,  знать  -
Аспи́да  в  пекло  заганять  !


                                                       *              *              *


Ця,  із-за  моря  приповідка
Ніким,  і  досі  не  забута.
Ця  повість,  гарна,  наче  квітка,
У  Капсі  десь  була  почута.

Тим-то  й  ви,  такі  святії,
Шляхетні  дами,  молодії,  
Прислу́хайтесь,  оці  байки́  -
Для  вас  -  найкращі  язики  !

Тож,  як  ви  хочете  дістати  
Тут  справжню  благодать  Господню,  
То  треба  Вам  уже  сьогодні
Такими,  як  Алі́бек  стати  -

Навчитись  службу  відправлять
Й  диявола  у  пекло  гнать  !


Воно  і  Богу  буде  мило,  
Воно  й  жіноцтву  -  ой,  як  гоже  !
Чимало  з  того,  що  страши́ло,
Велику  радість  дати  може  !


                                                       *              *              *


¹Берберці    -  корінна  етнічна  
   група Північної  Африки  -  Бербери,   
   або Амазиги  (бербер.   ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ,     
   Imaziɣen) -  віроісповідування  -  
   Апатеїзм,  також  відомий    
   як прагматичний атеїзм, —  риса  
     світогляду,  яка  виявляється  
     в «апатії» щодо  релігійної  віри.    
     Апатеїсти  розглядають  питання  про  
     існування  божества  як  таке,  що  не  має  
     для  їхнього  життя  жодного  значення


     В  подальшому,  в  основному  витіснена  
     християнством,  а  потім  -  
     мусульманством.


²Завізве  -  запросить

³Справити  -  спрямовувати

⁴Засади́ти (розм.) помістити  у  в'язницю,    
   позбавити  волі

⁵Поскромити,  млю́,  миш, гл. ,  усмирити,
   опустити  голову.

⁶В  українському  перекладі  твору  
   Миколи    Лукаша,    з    італійської  мови,  
   написано  :  "а  робить  щось  інше,  
   просто  тварюка,  та  й  годі"  .

⁷Названий  по  стоянці  у  м.  Гафсі  (Капсі)  в  
   Тунісі. 

⁸Запе́клим  -  завзя́тим

⁹Лопу́цьки  —  молоді,  м'які  їстівні  
   парослі  деяких  трав  та  дерев.  Такими  є:  
   козельці,  калачики,  рогіз,  щавель. 

¹⁰Питання  виникло  тому,  що  багато  
     жінок  уважають  це  слово  образливим
     і  принизливим.  Слово  дівка  в  
     українській  мові  нейтральне.  
     Те  саме,  що  й  дівчина  -  тобто   
     неодружена  особа  жіночої  статі.

¹¹Розбрат  -  відсутність  згоди  в  стосунках        
     між  кимнебудь;

¹²Померкло  -  утратило  силу,  значення

¹³Заблуда  -  людина,  що  збилася  зі  шляху,          
     заблудила.

¹⁴Чинно  -  з почуттям власної гідності.


01-29.02.2024  р.


Ілюстрація    https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/30.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024

ЯК  КОБИЛІ РОБЛЯТЬ ХВІСТ 16+

   
                 [i]Слідами  світової  класики.

                             За  мотивами  твору

                               [b]Джованні  Бокаччо
                                         "ДЕКАМЕРОН"[/b]

                     День  дев'ятий  .  Оповідка  5.
[/i]
                                                       *              *              *

Священник  Джанні  ді  Бароло
Колись  в  Барле́тті  проживав.
Приход  убогий  був  та  з  цього  
Ніколи  він  не  горював...

Але,  щоб  якось  все  ж  прожити,
Бароло  мусив  щось  робити  -  
То  він  кобилу  запрягав
Й  по  краю  з  гендлем  мандрував.

По  ярмарках,  а  то  й  базарах
Він  їздив  на  своїй  кобилі  
По  всій  багатій  Апулії*
І  знався  в  крамі  і  товарах  -

Де  дешево  -  то  щось  купляв,
А  де  дорожче  -  продавав.


Десь  недалеко  від  Таранті
В  однім  базарному  селі
Він  стрівся  з  П'єтро  із  Тресанті,  
Той  був  баришник.  На  ослі

Він  їздив  теж  ярмаркувати,
Товари  й  кросна  купувати,
А  потім  вміло  продавав.
І  в  тім  -    живу  копійку  мав  !

Вони  на  ринку  сонце  стріли,
З  них  кожен  добре  справу  знав,
Товари  кожен  розіслав,
Й  люб'язно  й  мило  говорили...

Про  те,  про  се...  про  своє  діло  ...
Про  що  -  ніхто  не  пам'ятав  !


Немов  раніш  десь  розлучились...
Священник  П'єтро  кумом  звав  -
Так  міцно  й  славно  подружились.
П'єтро  у  Джанні  чаював,

Коли  по  справах  був  в  Барлетті,
Вгощались  дорогим  спагетті,
В  Тресанті  Джанні  ночував
І  П'єтро  радо  частував...,

Від  серця,  мило  і  привітно,
Його  усім,  чим  Бог  послав.
А  потім  спать  його  поклав
Аж  на  солому,  у  повітку,

У  ліжко  кума  не  вложив  -
Бо  П'єтро  дуже  бідно  жив  !


Він  мав  будиночок  в  Тресанті,
В  нім  ліжко,  де  постіль  він  слав.
Ані  балкона,  ні  веранди  -
Лише́нь  повітка  для  осла.

Вони  з  жоною  в  ліжку  спали.
Для  Джанні  -  місця  бракувало  !
Він  мусив  на  соломі  спать,
Біля́  кобили  постіль  слать  !

Джемма́то  сповнилась  бажанням
В  сусідки  Зіти  ночувать,
Щоби  із  П'єтро  міг  поспать
Священник  із  Барлетти  Джанні.

-    В  постелі  він,  як  гість  щоб  спав,
     А  не  кобилу  обнімав  !  -


Джеммато    -  так  дружину  звали...
То  чоловік  лиш  промовчав,
А  в  Джанні  очі  запалали,
Він  посміхнувся  і  сказав  :

-  Кумо́  Джеммато,    не  турбуйся,  
   Бо  я,  як  оком  підморгну  -
   Кобилу  в  дівку  оберну
   В  таку,  що  просто  залюбуйся  !

   І    сплю,  як  з  жінкою,  всю  нічку.
   А  потім,  знову  -  тільки  чхну,
   То  враз  в  кобилу  одверну
   І  запряжу  у  віз  чи  в  бричку  !

   Свою  кобилку  я  люблю
   Тож  біля  неї  пересплю  !


Хазяйка  дому  здивувалась,
Але  повірила  йому...
Ще  й  чоловіку    розказала
А  по́тім  мовить  по  тому́  :

-  Якщо  він  вміє  чарувати
   Та  ще  й  великий  твій  приятель,
   То  хай  тебе  навчить  тих  чар  -
   У  нього  ж  -  небувалий  дар...!

   Ти  о́бернеш  мене  в  кобилу.
   Вдвох,  на  кобилі  й  на  ослі,
   Поярмаркуєш  у  селі,
   Поті́м  вернеш  личину  милу.

   Подвійний  зиск  ми  будем  мать,
   А  втім  -    пора  лягати  спать  !


Кум  П'є́тро  ніч  крутився  в  ліжку
Джеммато  навіть  не  змогла
Приспати  любощами,  ніжно...
Бо  думка  спати  не  дала.

Повірив  П'єтро  в  ту  дурницю,
Послухав  жінку,  як  годиться,
Кумася  став  прохать  навчить
Кобилу  з  жінки  як  зробить.

Хотів  його  відговорити
Приятель  Джанні,  та  ніяк
Не  піддається  неборак  -
До  чарів  хоче  долучитись  ...

 Кортить  кобилу  свою  мать
 Й  з  ослом  на  пару  гендлювать  !

   
-  То  що  ж,  навчу  вас,  що  робити,
   Проснемось  завтра  ми,  чуть  світ,
   Бо  гриву  важко  сотворити...
   Та  найтрудніша  штука  -  хвіст,

-  Кум  Джанні  важно  так  промовив,
   А  потім  ще  додав  два  слова  :
-  Щоб  хвіст  гарнезний  сотворить  
   Із  ним  прийдеться  помудрить  !

   Його  так  тяжко  приробити...
   Для  цього  треба  щось  утнуть...,
   А  без  хвоста  ж  -  не  обернуть  !
   Це  важко  навіть  уявити...

   Та  раз  вже  взялись  -  не  вернуть  !
   У  нас  все  вийде,  певен  будь  !

       
Джеммата  з  П'єтро  знов  не  спали,
В  постелі  йорзали  всю  ніч...
На  чудо  так  вони  чекали,
Що  з  сонцем  побрели  навстріч,

До  кума,  дорогого  Джанні,
Скоріш,  щоб  чари  ті  бажані
Перевтілили  на  кобилу
Джеммату  -    П'єтра  жінку  милу  !

А  Джанні,  лиш  в  сорочку  вдітий,
До  них  підвівся  і  сказав  :
-  Нікому  б  це  не  показав
   Раніше  я  у  цілім  світі  !

Лише́нь  для  вас,  своїх  кумів
Таїнство  це  розкрить  посмів  !
   

Коли  ви  так  це  забажали,
То  я  навчу,  дивись  сюди  -
Щоб  все,  що  ви  запам'ятали,
Не  принесло  для  вас  біди,

Щоб  без  помилок  чаклувати,
Не  слід  нічого  мудрувати  !!!
Я  все  вам  зараз  покажу,
Робіть  лиш  так,  як  я  скажу  !

-  Ми  згодні  все  робить  по  слову,
   Лишень  тобі  я  тут  корюсь,
Джеммата  мовила:  -    Клянусь  !
-  Клянусь  і  я...!    -    П'єтро  промовив...

Тоді  кум  Джанні    свічку  взяв
Ткнув  П'єтру  в  руку  і  сказав:


-  Ну,  от  і  добре,  все  чудово,
   Я  бачу  -  все  до  Вас  дійшло  -
   Й  додав,  здригнувшися  нервово  :
-  Язик  у  вас  -  не  помело,

   То  щоб  не  сталося  -    ні  слова  !
   Бо  все  розладить  та  розмова,
   Дивіться  добре,  що  чинить,  
   Й  затямте  все,  що  говорить  !

   Щоб  не́  було  -  терпіть  щосили  !
   Бо  зойкнеш,  крикнеш  -  нанівець
   Зведеш  всю  справу  і  -  кінець  ...
   Й  не  буде  в  вас  тоді  кобили  .

   Щоб  кожен  Господа  благав
   Про  хвіст...  До  ладу  щоб  пристав  !


Кум  П'єтро,  в  руки  свічку  взявши,
Запевнив  -    буде  все  як  слід  !
Завмер  він,  дух    затамуваши,
А  від  неспокою  -  аж  зблід  !

Отець  звелів  Джемматі  милій  :
-  Нараз  догола  роздягнись,
   Постань  же  рачки,  міцно  впрись  !
   Стій  так,  немов  стоять  кобили  !

   Тихенько  стій,  не  озивайся.
   Хоч  хто  би  раптом  не  позвав,
   Чи  доторкнувся,  чи  злякав  -
   Ти  навкруги  не  озирайся  !

   І  щоб  не  сталося  -    мовчи  !
   Бо  все  розладить  навіть  пчих  !


А  сам  до  неї  руки  суне,
Ко́си  гладить  їй  грайливо,
Говорить  П'єтру  :  -  Слухай,  куме,
   У  нас  розкішна  буде  грива  !

В  Джематти  коси  розплелися  -
Так  в  шию  Джанні  їй  вчепився
І  примовля  при  цім  слова:
-  В  кобили  гарна  голова...

А  сам  -  мов  кіт  коло  сметани,
Навкруг  оголеного  стану  :
-  В  кобили  будуть  гарні  ноги  -
Каже    Джанні  :    -  щоб  дороги,

   Для  неї  легкими  були...
І  гладить  -  знизу  догори...


Від  дотику  вона  здригнулась,
Назад,  легенько,  подалась...
Неначе  грізне  щось  почула.
Та  виду  все  ж  не  подала...

А  той  вже  груди  її  мацав,
По  спині,  як  кобилу,  ляскав,
А  перса  -   повні  і  пругкі,
Та  ще  й  привабливі  такі...

Аж  в  нього  встало  щось  незване,
Ще  й  з  під  сорочки  вигляда,
Та  добре  -  то  не  є  біда,
Бо  він  же  теж  людина  -  Джанні  !...

Тож  Джанні  й  каже  :  -  Певно  будуть
У  кобили  гарні  груди  !


До  живота  він  теж  звертався,
Й  до  спини  складно  ворожив,
А  щоб  міцніший  круп  удався,
До  стегон  тихо  шепотів  :

-  В  Джеммати  є  красиві  стегна,
   В  кобили  буде  сильний  зад,
   Бо  це  ж  -    кобила,  не  коза,
   Ще  й  чистокровная,  напевно...

Лишень  хвоста  зробить  зосталось...
То  він  сорочку  закотив,
За  тичку  свою,  рослу,  взявся  
І  прямо  в  дучку  застромив,

Що  зроблена  для  того  діла...
-  Хвіст  буде  гарний  у  кобили  !

Врочисто  Джанні    заявив  !
Джематті  й  втямити  не  вспіла  !


Кум  П'єтро,  що  уважно  слухав,
Бо  все  хотів  запам'ятать,
Вдивлявся  і  мотав  на  вуса,
Враз  став  обурено  кричать  :

-  Панотче,    стійте,  зупиніться
   Хвоста  не  треба,  відступіться  !
Та  рідиво  нараз  стіка,
Те,  що  від  нього  рость  людська...

Кум  тичку  витіг  й  важно  мовить  :
-  Гей,  П'єтро,  що  ж  ти  натворив?
   Хіба  ж  мовчать  я  не  велів  ?
   Була  кобила  вже  готова,

   Ти  розкричався  -  нанівець
   Ізвів  всю  справу  і  -  кінець  ...


   Хвоста  вже  наново  не  втулиш  ...
-  Та  добре  зразу  було  там...
   Хвоста  того  не  треба...  Чули  ?
   Мені  б  сказали  :    -  Зроби  сам...  

   Та  й  направляли  його  низько  !
-  Приріс  би  добре,  там  же  близько,
   Тому  тобі  я  й  не  сказав,  
   Бо  ти  ж  бо  влучно  б  -  не  попав,

   На  перший  раз.  Не  зміг  би  вставить  !
   Це  діло  тонке,  любий  куме  -
   Потрібен  досвід,  треба  думать...
   Не  зміг  ти  б  так,  як  я  приставить  !
 
Промовив  Джанні  :    -  Жаль...  Не  стати
Кобили  гарній  із  Джеммати  !


Почувши  їхню  суперечку,  
Звелась  Джематта  й  аж  кипить  !
На  чоловіка,  безперечним,
Сварливим  голосом  кричить  :

-  Який  дурний  ти,  чоловіче,
   Кажу  тобі  я  прямо  в  вічі  :
   Ну  де  ж  ти  бачив,  біднота́
   Живу  кобилу  без  хвоста  ?

   Та  ти  і  так  уже  є  бідний,
   Дай  Боже,  щоб  бідніший  став,
   Як  ти  із  мене,  без  хвоста,
   Кобилу  робиш,  жалюгідний  !

   Чого  ти  рота  відкривав  ?!!!
   Хвоста  не  треба...?  Ти  сказав  !


Словами  чари  ти  розвіяв,   
   Тож  про  кобилу   -   тільки  мріять...!
   А  я  ж  старалась,  як  могла  !  -
   Джематта  вділась  і  пішла...

А  П'єтро,  з  панотцем  напару,
Скупивши  гарного  товару
Осла  й  кобилу   запрягли
Бо  часу  га́ять  не  могли  -

В  Бітонто,  Лечче,  місті  Барі*,
Вони  завзято  торгували,

А  в  Барі  ж  ярмарки  -  ой  славні  !...
Там  П'єтро  добрий  гендель мав
Й  ніколи  більш  не  розмовляв
Він  про  кобилу  з  кумом  Джанні.

Лише́нь  одній  Джанетті  милій
Ще  снились  сни  про  хвіст  кобили...

                                                       *              *              *

*  [b]Апулія[/b]  -  один  із  найрозвинутіших  регіонів  Італії,  розміщений  на  півдні  країни.  Складається  з  провінцій  Барі,  Барлетта-Андрія-Трані,  Бриндізі,  Лечче,  Фоджа,  Таранто.  
     Столиця,  адміністративний  центр  і  найбільше  місто  -  [b]Барі[/b].


22-29.01.2024  р.



Фото  :    https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/90.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024

ТРОЄ І ВЕЛИКА БОЧКА

               [i]Слідами  світової  класики.

                           За  мотивами  твору

                                     [b]Луція  Апулея
"МЕТАМОРФОЗИ,  АБО  ЗОЛОТИЙ  ОСЕЛ"
[/b]
                 Книга  дев'ята  .  Розділи  5  -  7.
[/i]

                                   *              *              *

Мовчання  таїнством  сповита,
Належно  в  пам'яті  укрита,
Була  б  ця  розповідь  забута,
І  більш  ніколи  не  почута  ...  

Про  казус  той,  лиш  двоє  знали
І  в  тайні  б  до  сих  пір  тримали
Та  те,  що  в  серденьку  ховають,
Так  часто  іншим  довіряють  ...

Тож  якось  з  вуст  до  вух  жіночих,
По  дружньому,  посеред  днини,
Слова,  немов  горох  з  торбини,
В  цей  світ  посипались  охоче  !

Тож  можна  нашорошить  вуха
Й  цю  байку,  по  секрету,  слухать...

                                   *              *              *

В  землі  якійсь,  в  якомусь  краї  
Хазяїн  в  бідній  хаті  жив.
Жилося  як  ?  Лиш  Бог  те  знає  !
Хоч  бідував  він  -  не  тужив.

До  ночі  тяжко  працював  !
Заняттям  не  перебирав  
І  щоб  копійку  заробити  -
У  кузні  тяжко  мав  робити  !

Такая  ж  бідна  і  проста.
Була  в  нього  дружина  мила,
Та  всі  про  неї  говорили  :
-  Розпусниця  вона  ще  та...

Недобру,  тобто,  мала  славу    -
Мов  гріховодная...,    шалаva  ...
       

Одного  разу,  рано-вранці,
Коли  ще  сонце  тільки  встало,
До  неї  завітав  коханець,
Коли  господаря  не  стало  -

Побіг  той  бідний  на  роботу,
А  жіночці  -  нема  турботи  !
Стриба  коханець  -  прямо  в  ліжко  !
Цілує  їй  і  вушко  й  ніжку,

Від  любощів  немов  літають,
Чимдуж  кохаються,  щомога
На  потім  не  лишив  нічого,
В  обімах  палких  засинають  ...

Такі  наївні  й  безтурботні...
У  ніжній  трепетній  дрімоті  ...
           

А  чоловік  пройшов  дорогу
До  кузні,  прямо  до  порогу  ...
Згадавши,  що  забув  ключі.
Додому  повернув  мерщій  !

Прибіг  до  хати,  сіпнув  двері  :
-  Мабуть  моя  дружина  спить  !
Він  в  двері  грюка  ще  й  свистить  -
Неначе  сон  якийсь  химерний  ...

-  Прокинсь,  дружино...!  Відчини  !!!
Та  тільки  ж  замкнені  вони  :
-  Мабуть  розбійників  злякалась
   Та  й  з  переляку  десь  сховалась...

     Бо  зараз  бродять  всякі  люди,
     А  так  воно  спокійніш  буде...
     

А  за  дверима  -  переляк  !!!
Куди  втекти,  куди  сховатись  ?!
Коханець  в  розпачі  закляк  -
Оце  так  влип  !  Все  ж  може  статись  !

Кулак  у  коваля  -  як  молот  !
Закрався  в  душу  страх  і  холод  !
Тікать  -  куди  ж  ти  побіжиш
Коли  від  жаху  весь  дрижиш  !?

Але  ця  шельма,  знала  справу,
Все  оком  обвела  довкіл
Й  узріла,  вриту  прямо  в  діл,  
В  кутку  порожню  бочку  справа  !

Чималу  бодню,  замість  скрині,
Ще  й  вкопану  до  половини  !
     

Від  страху  швидкий  і  безмовний
Кохнець,  голий,  як  з  води,
Шугну́в  в  ту  бочку,  безсоромний,
Аби  подалі  від  біди  !

А  жінка  двері  відчиняє
Й  до  чоловіка  промовляє  :
-    Ну  що,  з'явився  ?  Ти,  ледащо  ?!
     Та  заблудився  б  десь  ти  краще  !

     А  то  десь  лазиш,  волоцюго  ?!
     Ти  хоть  копієчку  приніс  ?
     Мабуть  носив  тебе  сам  біс  ?
     З  тобою  жить  -  одна  наруга  !
 
     Шматочка  хліба  не  діждуся...,
     За  кужілем  вся  ізведуся  !
           

     Не  світить  лампа,    темно  в  хаті,
     Про  заробітки  ти  не  дбаєш  !
     Що  заробив  -  те  проїдаєш
     Не  буть  мені  отут  багатій  !!!

     Та  ти  ж  не  чоловік  -  ледащо  !
     Сусідці  Дафні  онде  краще  -
     Бо  чоловік  про  неї  дбає  
     І  гроші  гарні  заробляє  !

     А  та  Дафна  -  та  ще  панна  !  
     Зранку,  досита  наївшись
     І  донесхочу  напившись
     Тільки  й  марить  про  кохання  !
       
     А  я  вже  і  не  жду    на  милість  -
     Боже,  як  же  я  стомилась  ...
     

-    Та  заспокойся,  Бог  з  тобою,
       Не  верещи,  спокійніш  будь  !
       Я  вже  подумав  головою,
       Грошей  як  можна  роздобуть  !

В  мене  така  цікава  справа  -
Ти  оком  обведи  довкіл,
Ти    ж  бачиш  бочку,  вриту  в  діл  ?
В  кутку,  порожню  бочку,  справа  !?

Чималу  бодню,  замість  скрині,
Ще  й  вкопану  до  половини  !
Із  неї  користі  немає  -
Порожня,  тільки  заважає  !

То  я  рішив  її  продать
Дина́ріїв...  скажім  -  за    п'ять  !!!
         

Вже  й  покупця  стрів  на  дорозі
Коли  додому  з  кузні  йшов
Він  скоро  буде  на  порозі
Дивись  -  уже  він  підійшов  !

Тож  треба  бочку  витягати
Щоб  покупцю́  її  віддати.
Фарту́х  на  себе  накидай,
Давай,    скоріше  помагай  !

Бо  п'ять  дина́ріїв  -  то  гроші
І  на  дорозі  не  лежать  !
Потрібно  їх  швиде́нько  взять,
Бо  лиш  свої  вони  хороші  !

Скоріше  б  бочечку  продать,
Динаріїв  -  аж  цілих  п'ять  !


Тут  жінка  тим  і  скористалась,
Що  чоловік  грошима  марить
Нахабно  сміючись,  озвалась:
-    Ну  й  чоловік  в  мене...  Не  тямить...

       Удома,  гожий  цей  товар,
       Я  продала  за  сім  динар  !
       А  ти  десь  бігав  продавать
       Й  продав  його  за  цілих  п'ять  !

       Який  же  є  з  тебе  гендля́р,
       Якщо  ти  річ  продав,  прито́му,
       Дешевше  чим  я  баба,  вдома
       І  взяв  якихось  п'ять  динар  !

-    Оце  ти  справжній  молодець  !
     Коли  ж  прийде  той  покупець  ?
     

Промовив  чоловік    зрадівши
Ціні,  що  жінка  сторгувалась:
-    Хто  ж  заплатив  за  неї  більше  ?
     І  як  воно  так  гарно  склалось  ?

Вона  на  це:  —  Та  він,  причинний,
     Сидить  у  бочці  з  півгодини.
     Заліз  у  бочку  й  розглядає,
     Чи  вад  якихсь  у  ній  немає.
 
-    Та  є  тут  в  бочці  дві  щілини
Нежданно  з  бочки  долинає  :
-    Я  все  уважно  оглядаю  -
       Хороша  бочка.  Трішки  в  глині,

       Потрібно  лампу  -  присвітить,
       Щоб  бачити  -  за  що  платить  !
     

     Бо  я  ж  ті  гроші  не  клепаю  !
     Он  трохи  бруд  отут  пристав...
     Я  зараз  бруд  цей  поздираю,
     Щоб  різних  вад  не  прикривав  !

Тоді  коваль  приніс  шахтарку  
-      У  тебе  в  бочці  душно  й  жарко  !
       Вилазь  но,  брате,  почекай,
       Я  сам  почищу...    спочивай

І  знявши  одяг,  вліз  до  бочки,
При  світлі  слабкому  шахтарки
Схватив  шкребок  і  дуже  шпарко
Здер  бруду  кірки  і  шматочки    

Світ  лампи  ледве-ледь  тремтить,
 А  в  бочці  вже  коваль  сидить  ...
     

Над  ним  дружина  нависає,
Коханець  -  ззаду  примостився,
Своє  він  діло  добре  знає,
До  жінки  тісно  притулився

І,  як  обперлась  та  на  бочку,
Продовжив  з  жінкою  любо́щі  !
І  ублажав  свою  коханку  -
Робив  все  так,  як  вдіяв  зранку  !

Була  та  жіночка,  порочна,
На  чоловіка  вкрай  сердита  -
Бо  грюкав  так,  щоб  розбудити  
Та  ще  й  згадав,  невлад,  про  бочку  !

Ледь-ледь  не  вибив  в  хаті  дверці
І  взагалі,  чого  приперся  !?
     

То,  щоб  ще  більше  допекти,
Просунувши  башку  під  віко,
Ще  й  глузувала  з  чоловіка  -
Тиця́ла  пальцем,  де  шкребти  !

Скінчив  трудитися  коханець,
І  витер  голову  від  поту.
Коваль  завзятий,  бочки  бранець,
Заве́ршив  теж  свою  роботу.

Сім  ди́нарів  забрала  краля
Й  на  ринок  побрела  по  тому.
А  бочку  той  коваль  помалу
Припер  коханцю  аж  додому.


       13.01.2024  р.


Фото  :    Alexander  Daniloff
https://illustrators.ru/users/id5048  
https://illustrators.ru/illustrations/884087

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024

Сніжинки

[b][u]Сніжинки[/u][/b].

Коли  йде  сніг  -  повітря  чисте-чисте
І  пахне  свіжим,  спілим  кавуном  ...
Мов  пух  літає,  тихо  й  урочисто
І  все  навкруг  здається  дивним  сном...

Сніжинки  плавно  й  вичурно  кружляють,
Немов  панянки,  нудно  вибирають
Постіль,  в  якій  прийдеться  довгу  зиму  спать,
Дрімать  щасливо  й  мирно  спочивать  ...

А  може  просто  -  трішки  полежать  ?
Бо  доленьки  одвік  ніхто  не  знає,
Ніхто  ж  у  світі  Бога  не  спитає,
Чи  заіскришся,  чи  то  канеш  розтавать  ...

Сніжинки  стомлені  з  небес  летять...
На  грішну  землю...  Доленьки  шукать...

16.12.2023  р.

Фото  :  https://pustunchik.ua/uploads/school/cache/faa5a82d5e632dfcfd903bfddf2e983c.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

FPV  дрон. Сонет.

[b][u]FPV   дрон.  Сонет.  [/u][/b]

В  завзятім  леті,  серед  білих  хмар,
Ширяє  чорна,  наче  ворон,  птиця.
Шукає  на  землі  чужих  почвар  -
Це  наших  хлопців  -  око  і  десниця  !

Ледь  видима,  настирна,  як  комар,
Ні  вдень,  ні  в  ніч  -  ніколи  їй  не  спиться  !
Завжди  готова  нанести  удар  -
Над  полем  бою  -  демоном  кружиться  !

В  окоп  метнула  бойову  гранату
І  вщент  розне́сла  москаля-солдата  !
Кацап  бридкий  !   Чого  приперсь  сюди  ?!  

Прийшов,  з  мечем,  через  моря  і  гори  ?
Тісни́ми  стали  ро́сійські  простори  ?!
Сидів  би  дома  -  не  було  б  біди  !  


11.12.2023  р

Фото  :    https://img.pravda.com/images/doc/1/d/1d16b61-1680.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023

Завірюха і Ведмідь. Казочка.

[u][b]Завірюха  і  Ведмідь.  Казочка.[/b][/u]

Продовження  віршика  "Веснонька  і  завірюха"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980240



                             [i]Квітує  сад  та  Завірюха
                             Не  хоче  йти  і  вельми  злиться  !
                             Весни,  нахаба,  геть  не  слуха
                             Ніяк  не  хоче  поступиться  !  

                             Хурделить  сніг  на  ніжний  цвіт   -  
                             Завіять  хоче  цілий  світ  !  
                             Та  стрілась  з  вітерцем  гарячим  -  
                             Ой,  як  же  він  її  обняв  !...

                               Що  мало  зовсім  не  здолав
                               Гарячим  подихом  юначим  !  
                               Ледь  вирвалася  -  не  спіймать  
                               І  га́йда  в  ліс  -  скоріш  тікать  !

                               Метнулась  з  страху  по  дорозі,  
                               А  потім  -  через  бурелом  !  
                               І  опинилася  в  берлозі,  
                               З  ведмедем   за  одним  столом.  
       
                               -  Послухай,  друже  косолапий,     
                                   Єсть  справа...  Добре  дам  на  лапу...     
                                   Берлогу  здай,  щоби  пожить...     
                                   Та  літо  якось  пережить  !  

                             Ведмідь  второпав,  хоч  спросоння,  
                             Що  діло  вигідне.  Зопа́лу  
                             Ціну  заправив...  Ой,  чималу  !  
                             Й  угоду  склали...  Двохсторо́нню  !

                             Тож  доки  літо  чарувало,
                             Дара́ми  осінь  частувала,
                             В  берлозі  завірюха  спала
                             Під  ковдрою,  в  шовкових  травах...
         
                             Та  час  пройшов,  тепла  не  стало
                             Птахи  у  даль  подались,  в  вирій  ...
                             Із  снігом  дощ,  і  небо  сіре,
                             Вже  і  зими  пора  настала  ...    
[/i]
                             *              *              *

У  темнім  лісі,  при  дорозі,
Де  непролазний  бурелом,
У  теплій  затишній  берлозі,
З  ведмедем   за  одним  столом,

Сиділа  сонна    завірюха,
А  їй  ведмідь  бурчав  на  вухо
Щось  про  угоду  двохсторонню
І,  бідненька  вона,  спросоння

Ніяк  не  в  силах  зрозуміти  :
-  Про  що  це  він  весь  час  бурмоче  ?  
   Ну  що  ж  від  неї  він  так  хоче  ?
   І  має  що  вона  робити  ...  ?

Продовжував  бубніть  Ведмідь  :
-  А  то,  таких  як  ти  я  знаю  !
   Клялась  ти  щедро  заплатить,
   А  як  прийшла  розплати  мить,
   Шукай-свисти  тебе  по  гаю...  !

Вона  второпать  не  могла  :
-  Який  ще    борг  сплатить    пора  !  ?
Ведмідь  нахнюпився  й  ричить  :
-  Комірне  час  прийшов  платить,

   І  краще  мене  не  гнівить  !
   Бо  миттю  вижену  з  двора  !

-  Ти  ж  бо  літо  все  проспала,
   Спеки  справжньої  й  не  знала  !
   Кажеш,    голова  болить  !  ?
  Комірне  нічим  заплатить  !  ?

   Про  що  ж  ти  миленька  гадала,
   Коли  угоду  ту  складала  ?

-  Послухай,  друже  косолапий,     
   Та  згодна  я...  Давай  брат  лапу...   
   Ось  зараз,  зараз,  розплачу́ся...
   Лишень  від  сну  розворушуся  !

І  потихеньку  повернулась
Та  й  до  дверей...  Ледь-ледь  дмухнула...
І  двері  рипнули,  розкрились,
А  за  дверима  -    білим-біло...

-  То  що  ж  це  я...?  Невже  проспала  ?
   Он  снігу  ж  бо  понасипало...
   А  хто  ж  у  нас  тут    на  порозі,
   Як  вартовий  стоїть  в  берлозі  ...?  

   Та  це  ж  ведмідь...  Щось  я  забула...
   Та  лишень  мимоволі  чхнула,
   Як  тут  ведмедя  хитонуло
   А,  потім,  із  барлігу  здуло...

Він  вилетів,  перевернувся
Ще  й  в  кучугуру  носом  вткнувся  !
В  снігу́  увесь,  засніжив  очі,  .
Вже  і  комірного  не  хоче...

Отут  вона  все  й  пригадала  -
І  як  від  вітерцю  втікала,
Та  й  до  берлоги  як  прибилась
Й  на  літо  як  тут  прихистилась  ...

Тож  підійшла,  сніг  обтрусила,
Клиша́вого  перепросила.
Ще  й  ду́кач  зо́лотий  дістала
І  у  медвежу  лапу  вклала.

Провела  його  в  берлогу
І  пішла,  але  з  порогу  
Наказала  на  прощання
Клишоногому  повчання  :

-  Взимку  в  лісі  не  гуляй
   І  барліг  не  полишай  !
   Будь  всю  зимоньку  вві  сні
   То  й  зустрінемсь  навесні  !...

                                       *              *              *

Потім  в  танці  закружляла
Замела,  запорошила
Гілок  кучу  наламала
Вхід  в  берлогу  притрусила,

А  сама  знялась  над  лісом,
Крутить  снігову  завісу,
Верховіття  дерев  хилить
І  натужно,  дико  квилить  !

І  набравшись  врешті  сили,
Захурделила  світ  білий    
Гілки  з  тріском  відриває,
Гуркіт  знявсь,  немов  стріляють  !

Стогне    схилена  осина,
Впала  зламана  соснина  !
Росте  куча  бурелому
Та  хурделиця  невтомна  -

Невгамовній  усе  мало  -
Аж  до  хмар  вона  дістала,
Завертіла  круговерть,
Налякала  всіх  у  смерть  !

Заревла  і  загуділа,
Сонце  геть  ущент  закрила,
Землю  з  хмарами  змішала,
Кучугур  понагортала  !

Захурделила  щосили,
Всі  шляхи  позамітала,
Шкоди  всюди  наробила...
І  не  трішечки...  Чимало...

Через  три  доби  стомилась,
Покружляла  і  спинилась,
Обдивилась  дуже  строго
Все  своїм  хазяйським  оком  :

-  Треба  б  ще  було  кружляти,
   Та  піду  я  до  берлоги
   І  в  ведмедика  під  боком
   Завалюся  міцно  спати  ...

А  народ  -  як  є  завзятий,
Хай  хвата  скоріш  лопати
Й  чистить  старанно  дороги  ...
Ще  завію...  Ради  Бога  ...


07.12.2023  р.

Фото    https://st.violity.com/auction/big/auctions/89/1/91/89019194.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023

Спокуси пустелі. Ісус і диявол

[u][b]Спокуси  пустелі.    Ісус  і  диявол.[/b][/u]

                                                       [i]За  мотивами
                                                       Євангелія  від  
                                                       Матвія.
                                                       Глави  4  вірш  1-11[/i]



Повів  дух  Ісуса  в  пустиню  безводну
Туди  де  людині  -  ніяк  не   прожить.
Тримав  Він   там  піст,  був  без   їжі  -  голодний
Й  лука́вий  з'явивсь,  щоб  Його  спокусить.

Приблизивсь  до  Нього,  вальяжний  і  гожий
Й  улесливо  в  очі  Йому  загляда  :
-  Послухай  Ісусе,  коли  ти  -  Син  Божий,  
   Звели,  щоб  каміння  ці  стали  хлібами  !

Син  Божий  на  те  обізвався  до  нього  :
[b]-  Не  хлібом  сами́м,  буде  жити  людина*,[/b]
   А  словом  з  уст  Божих  -  це  правда  єди́на  !
Й  спогля́нув  у  очі  нечи́стому  строго.

Знітився  лука́вий,  але  ще  не  здався,
Приніс  Сина  Божого  в  Єрусалим,
На  храму  наріжник,  а  сам,  поряд  з  ним,
На  коник  покрівлі,  мов  ворон,  забрався  !

І  каже  нечи́стий  :  -  Коли  ти  Син  Божий,  
   То  кинься  додолу  !  В  писанні  ж,  як  треба,
  Отець  велить  ангелу  дбати  про  Те́бе,
   Не  дасть  тобі  вбитися  в  день  такий  гожий  !...

Промо́вив  нечи́стий  й  єхидно  всміхнувся  :
-  На  руки  візьме́,  щоби  ти  не  спіткнувся  **...

І  мовив  Ісус,  повернувшись  до  нього:
-  Написано,  також  в  святому  писанні  :
«Не  спокушатимеш   Господа  твого»,
Тож  не  звертайсь  з  недолу́гим  проханням  !

Злетів,  в  злобі  демон  на  гору  правічну  ***,
І  вмить,  для  Ісуса,  весь  світ  показав  :
Всі  царства,  людей,  їхню  силу  й  величність,
Багатство  земель  всіх  й  Ісусу  сказав  :

-    Я  дам  тобі  владу  і  славу  й  шляхетність,
     Бо  то  є  від  ме́не  і  жалую  я  !
     Що  бачиш  ти  оком  -  моя  все  належність  !
     У  ме́не  під  владою  ціла  земля  !
 
     До  са́мої  смерті,  твоє  все  -  дивись  !
     Впади  лише  ниць  і  мені  поклонись  !

Ісус  із  відразою  ворогу  мовив  :
-    Ізгинь,  сатана!    Оттаке  Моє  слово  !

     Написано  :   -    Богу  навіки  твоєму,        
     Йому,  лиш  єдиному,  будеш  служить  ****  !
     Ні  велич  Сінаю  ,  ні  хліб  Віфлеєму  -
     Любові  до  Бога  ніщо  не  затьмить  !

     Я  хочу  з  всім  людством  любов  розділить  !...

     Ізі́йди,  нечистий,  про  що  говорить  ?!
     Тобі  не  дано́  у  цім  світі  любить  !

Задумався  демон  :  -  Не  знаєш  ти,  Сину,
Яку  тобі  підлість  готує  людина...

Тут  хвилею  вітру  від  нього  війнуло
І  високо  в  небі,  лиш  тінь  промайнула...

Ісус  же  зали́шивсь,  відто́ргши  вражину,
Один  на  вершині  в  туманній  імлі...
Хоч  був  він  Син  Божий,  але  ж  і  людина  -
Голодний,  і  гордий  на  мерзлій  землі...

Ослаблений,  змучений  і  помарнілий,
Лиш  серце  гаряче  у  нім  ще  жило.
Та  Богом  Єдиним,  безмірно  любимий,
Був  ангелом  взятий  на  міцне  крило...
                         
                           
             
                                       
         *  Другозаконня,  Глава  8  вірш  3.
                   
     **  Псалом  91,  Біблія.
               
   ***  Гора  правічна  -  гора  Каранталь,  Палестина,        
               гора,  на  якій  присів  відпочити  Бог  Отець  
               на  сьомий  день  створення  світу.  (Буття.  2:2-3)
             
****  Другозаконня,  Глава  16  вірш  3.




04-06.09.2023  р.


На  фото  "Спокуса  Христа",художник  Арі  Шеффер  :  
https://i2.wp.com/www.god.in.ua/wp-content/uploads/2017/03/%D0%A5%D1%80%D0%B8%
D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81_44.jpg?w=400

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023

Ісус і блудниця.

                                                       [i]Євангеліє  від  Іоана.
                                                             Глава  8  вірш  1-11[/i]


Син  Божий  пішов  на  Оливкову  гору,
В  маслиновий  гай,  недосяжний  вітрам,
А  з  променем  сонця  -   з'явився  він  в  Храм
Й  народ  весь,  до  ньо́го,  прийшов  в  ранню  пору...

Ісус  став  людей  там,  з  світа́ння  навчати,
І  в  Храмі  вже  жваво  точилась  розмова
Та  лемент,  зненацька,  став  в  стінах  здійматись
І  це,  перебило  Учителя  мову...

То  жіночку  книжники  і  фарисеї,
Побиту  й  налякану  в  храм  привели,
Як  варта  постали  навкруг,  коло  неї,
А  далі,  з  людьми пересуд  повели  :

-  Цю  грішницю  ми  в  перелюбі  застали.
   Мойсеїв  закон  нам  потрібно  згадать  !
   Юрбі  її  видать,  в  покуту  пристало  -
   Цю  жінку  камінням  на  смерть  закида́ть  !

Слова  ці    бентежать,  весь  натовп  лякають  !   
З  камінням  в  руках  всі  застигли  тривожно  :  
-  То  як  же,  Ісусе?...  Сказати  щось  зможеш  ?!  
А  книжники  жадібно  сло́ва  чекають  ...

Хотілось  почути  їм  в  цьому  сум'ятті
Таке,  щоб  Ісуса  змогти  розіп'яти,
Збезчестити  Ім'я,  чи  лиш  забруднити,
Або,  хоч  би  славу  Його  очорнити...

Ісус  схиливсь  низько,  і  став  щось  писати
На  долу  землянім,  аби  не  зважати  ...
Та  книжники  вперто  стояли  на  слові
Тоді   він  підвівся  і  сам  до  них  мовив  :
     
[b]-  Хай  той,    серед  вас  хто  не  має  гріха,
   Найперший,  в  цю  жіночку,  каменем  кине[/b]

Юрба  все  почула  і  гамір  стиха
І  за́пал  покути  тихесенько  стине  ...
Знітилися  люди,  а  потім  зам'ялись,
А  самі  настирні  -  то  ті  стушувались...

Їх  совість  прокинулась,  руки  розтислись,
Каміння  з  рук  випали,  і  розкотились.
Тихесенько,  боком,  задку́ють,  навшпиньках
Юрба  розповзалась,  а  потім  розбіглась  ...

Зоставсь  лиш  Ісус,  весь  осяяний  світом*
Та  грішная  жінка,  одна  перед  Світлом**  :

Підвівшись  Син  Божий,  у  неї  питає  :

 -  А  де  ж  ті  усі,  що  до  те́бе,  щось  мають  ?
     Чи  винною  те́бе  вони  не  вважають  ?
     Тебе́  з  них  ніхто  так  і  не  осудив  ?
 -  Добродію,  жоден...  ,  це  диво  із    див...

Ісус  посміхнувся  і  мовив  :  -  Іди  ...
Із  вірою  в  Бога...  І  більш  не  гріши  !
Неси  милосердя  з  собою  в  душі,
Хай  в  серці  твоєму  Бог  буде  завжди  !

Бо  Бог  й  милосердя  -  то  разом  вони,
Я  теж  не  вбачаю  твоєї  вини  !




*Світ  -  в  значенні:  частина  доби  після  ночі, РА́НОК,СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ, 
СВІТА́НЬпоет  ,  

[b][i]тобто  :  -  осяяний  ранком  [/i][/b]


**Світло  -  в  значенні:  Ісус  Христос,  Божий  Син,
       є  «Світлом  правдивим»
 ( Євангеліє  від  Іоана.  Глава  1  вірш  9  ).


[b][i]тобто  :  -  грішная  жінка,  одна,  перед  Ісусом.[/i][/b]



17-19.08.2023  р.  

Фото  :
https://ic.pics.livejournal.com/wlad55wlad/
71949366/7894/7894_900.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023

Не варто будити красуню

                                           [i]Поетесам  України  присвячую.[/i]


Край  неба  розцвів,  як калина  -
Червоним  і  жовтим  палає.
Палка  серенада  пташина
В  відкрите  вікно  долинає.

Росинка  в  травичці  спочила  -
Перлинкою  в  променях  сяє  !
Остання  зоря  пролетіла,
На  хмарочці  місяць  дрімає...

Вже  сонечка,  промінь  веселий,
Привітно  до  нас  заглядає.
Промінчик  влетів  до  оселі
І  тіні  з  кутків  виганяє  !

Веселий  промінчик,  дбайливий,
Заглянув  у  очі    грайливо,
Торкнувся  рум'яної  щічки
Й  давай  цілувать  ніжне  личко  !

Промінчику  любий,  їй  спиться  !
Зморив  міцний  сон  діву  юну,
Хоч  ранок  багрянцем  іскриться,
Не  варто  тривожить  красуню...

Сиділа  вона  до  півночі,
Небесним  шатром  милувалась,
Вслухалася  в  подихи  ночі,
Й  до  серця  свого  прислухалась,

Вдивлялася  в  порух  сузір'їв,
В  політ  з  неба  впавшої  зорі,
Вслухалася  в  музику  вітрів
Й  до  шелесту  хвилі  у  морі...

А  серце  її  не  мовчало,
Воно  цілу  ніч  калатало,
З  ним  Муза  тихцем  говорила  
І  в  парі  із  Серцем  творила  :

Найліпші  слова  добирали,
Найбільш  принагі́днії  рими,
І  їх  потім  в  строфи  зібрали
Й  зробили  віршами  палкими  !

Тож  пісню  чудну,  солов'їну,
На  ноти  вони  переклали,
А  ноти  на  аркуш  упали
В  віршах  про  красу  України.

До  них  ще  й  Душа  приєдналась
Й  додала  рядки  про  кохання...
Та  врешті  вони  об'єднались
Й  творили  до  самого  рання.

Їх  думки  кружляли  в  етері
Та  врешті  красуня  стомилась,
Застигли  рядки  на  папері,
Невтомне  перо  надломилось

І  випало  враз  із  десниці...
Зморив  міцний  сон  діву  юну...
Промінчику,  любий,  їй  спиться  !
Не  варто  будити  красуню...


03.08.2023  р.
м.  Моршин

Ілюстрація  до  твору  :    https://beolin.club/uploads/posts/2022-06/1654798742_57-beolin-club-p-risunki-na-temu-poezii-krasivo-64.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023

Катерина

[u][b]Катерина[/b][/u]


               [i]Кохайтеся,  чорнобриві...
                   Т.  Г.  Шевченко[/i]



Нічка.  Тихо.  Спить  село,
любо  так  на  дворі,
Всівся  місячень  на  хмарку,
сяють  в  небі  зорі.

Вишня  квітне  пелюстками,
ніби  снігом  білим.
Не  засни,  моя  кохана,
вже  давно  стемніло...

Сад  заквітчаний  дрімає,
аромат  казковий...
Вітер  ти́хенько  співає  
пісню  колискову.

-  Мила  дівчино  моя
   не  проснуться  мати
   Лине  пісня  солов'я,
   вийди  погуляти  !

   В  цвіту  вишні,  наче  в  раю...
   під  розлогим  віттям
   Сядем,  будем  милуватись
   Божим  розмаїттям...

   Де  ти,  мила,  я  чекаю...  
   десь  вогні  сіяють,
   Місяць  хмарку  обнімає,  
   й  тихо  засинає...

Ось  тихесенько  у  хаті
скрипнуло  дверима  :
В  сутінках,  з'явилась  мила  -
ледве-ледве  зрима,

Як  метелик  серед  ночі,
промайнула  тінню
і  сховалась  серед  цвіту
чарівним  видінням.

Дівчину  свою  кохану,
ніжно  пригортаю
Мабуть  правду  кажуть  люди,
що  то  -  краще  раю  !

Що  сказать  про  ті  обійми  -
вітерець  все  знає  ...
Підглядали,  правда,  зорі
й  місяць  пам'ятає.

Хмарка  бачила,  звичайно,
вона  ж  не  заснула  !
А  коли  побачила  -
погляд  відвернула  !

Пісня  ніжна,  солов'їна  
лине    про  кохання,
І  танцюють  пелюсточки  
з  вітром  до  світання...
   
До  світання  милувались,
ніжились,  кохались,
А  як  зо́ря  заясніла,
світом  любувались.

В  край  небесного  шатра
заглянуло  сонце.
вже  проснулась  її  мати  -
глянула  в  віконце.

Де  там  ходить  її  доня,
де  вона  ночує  ...?
Вийшла  кликала  тривожно,
а  доня  не  чує...

Доня  з  милим  на  осонні,
взя́лися  за  руки,
Вже  звучать  слова  прощання  -
Час  настав  розлуки.

Білі  ніжні  пелюсто́чки
підхопило  вітром:
-  Що  ж,  до  зустрічі,  красуне
   ми  ще  стрінемсь  літом  !  

   Соком  ягода  наллється
   на  солодкій  вишні.
   Ми  ще  стрінемсь...  Катю,  Катю,
   не  ридай  невтішно  !  

   Найгіркішими  сльозами
   горе  не  спинити  !
   Йду  до  війська  з  легінями
   край  свій  боронити  !  

   Повернуся  літом  ясним,
   дочекайсь,  кохана  !
   Під  вінець  підем  до  церкви,
   на  рушни́чок  станем  !  

Сонце  встало  -  вже  без  нього...
сад  -  у  цвіті  пишнім...
А  вона  -  сама  стояла,
обіймала  вишню.  

Довго  й  гірко  сумувала,
плакала  невтішно.
Та  й  крізь  сльози  відчувала
поцілунки  грішні...  

Раптом  вітер  злий  повіяв  -
дійшла  до  порогу.
Замітає  білим  цвітом  -
серце  б'є  тривогу  !  

Залишилась  Катерина
з  чорною  журбою,
Все  молилась,  щоб  Госпо́дь
не  полишив  в  бо́ю  !  

Потягнулись  сірі  днини
серед  буйства  травня.
Вісточка  тоді  прийшла,
вісточка  остання...  

Мов  весняні  пелюсто́чки
літо  відлетіло.
Вітер  рвав  з  дерев  листочки  -
осінь  наступила.  

Осінь  з  сірими  дощами  -
не  приходять  вісті...
Де  ти  милий,  що  з  тобою  -
серце  не  на  місці  !  

Бідна,  з  тяжкими  думками,
сам  на  сам  з  собою.
Та  й  воно,  під  са́мим  серцем
вже  штовха  ногою...  

Вже  й  зима  в  права  вступила,
снігом  землю  вкрила.
Та  ніхто  про  те  не  знає,
де  Катрусин  милий...  

Стало  важче  вже  ходити,
живіт  випирає.
Від  очей  чужих  ховатись  -
Для  чого  ?...  Всі  знають...  

Знають,  горю  співчувають,
бачать,  що  вагітна.
Хто  чим  може  помагають  -
в  нас  народ  привітний  !  

А  як  строк  прийшов  -  без  крику,
прокусивши  губи,
Народила  дитинчатко  -
хлопченятко  любе  !  

Личком  -  викапаний  батько,
як  Микола,  звісно.
Де  ж  він,  Катін  воїн  хвацький  ?
все  немає   звістки  ...  

Сльози  виплакала  гіркі,
зустрічала  ве́сну.
Розцвіли  сади  вишневі,
теплі  дні  чудесні...  

Взя́ла  в  руки  дитино́ньку
та  й  пішла  до  саду  -
-  Біля  вишеньки  посто́ю,
   то  моя  відрада...  

Підійшла,  а  там  людина  -
згорблена,  худюща...
Наче  знята  із  хреста  -
вбита  й  невмируща  ...  

Заглянула  їй  у  очі  -
серце  заболіло  !
Очі  рідні  ...  Люди  добрі,
мало  не  зомліла  !  

Любий  їй  стоїть  Микола,
дивиться  на  сина.
Ноги  в  Каті  підкосились,
впала  на  коліна.  

На  колінах  і  коханий...
їй  цілує  руки  !
Мовби  винен  перед  нею
за  всі  дні  розлуки.  

Повернувся  він  з  полону  -
тіло  ледве  дише.
В  руки  взяв  свого  синочка
милого,  колише...  

Підхопила  попід  руку,
повела  до  хати.
Треба  в  стрій  скоріше  ставить
рідного  солдата.  

В  бані  мила,  вимивала,
сто́ли  накривала.
А  по  тім,  як  чоловіка
ніжно  шанувала.  

А  щоб  ліпше  величали
в  селі  молодичку,
в  третій  день  вони  побрались
у  малій  капличці  ! 


Іллюстрація  :    
В  надійних  обіймах  ©Соломія  Ковальчук     
https://img.monoart.com.ua/assets/images/products/
43935/dff71503b6fc9d5e518b02597a9c1559d2ae45ed.jpg

20.07.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

Пам'яті Чорнобиля…

Був   квітень   і   земля   буя́ла.
Яскраве   сонце   і   тепли́нь.
Весна   в   своїх   правах   стояла
Скрізь   цвіт   весни   -   куди   не   кинь...

Субота.      Ніжність   і   сонливість
Іду,   поли́шив   передпо́кій.
Блакить   небес,   ранко́ва   свіжість
І   ніжний,   дивови́жний   спокій   ...

Пелю́сток   вишні   тихий   та́нок,
Вже   чуть   пташо́к   весня́ні   співи.
Нара́зі   хвіртка   заскрипіла...
Сільськи́й   звича́йний,   тихий   ранок.

Ступа́ю   тихо   через   ганок
І   наші   погляди   зустрілись...

З   пустим   відром   зайшла   сусідка,
В   очах   тривога,   жах   і   туга...
Весня́ий   настрій   стерся   швидко   :
-   Стрясло́ся   що   ,      яка      нару́га   ?   !

Я   не   питав,   дивився   в   очі,
А   в   відповідь   вуста   шепочуть   :
-   Ти   знаєш,   а́томна   взірва́лась   ...
Отак   ця   вісточка   ввірва́лась,

Як   ніж   у   мозок...   Час  летить,
Із   цим   зжили́сь   ми,   а  в ту  мить  -  
Здоровий  глузд  -  ніяк  не  смів,  
Сприйнять  весь  жах  почутих  слів  !..

-   Тьоть   Мань,   спокійно,   то   -   брехня   !
    Обман   !   !   !   Такого   не   буває   !
    Я   ж   там   працюю,      добре   знаю   :
    Це   -   ви́гадки,   це   маячня́   !   !   !

    Не   може   атомна   взірва́тись
    Ніко́ли   !      Це   не   може   статись   !
    Плітки́   це   все   !   Якась   облуда   !
    Реактор   -   надміцна́   споруда...!

Нара́з   ,   неначе   перемкну́ло,
І   фрази,   що   хотів   сказати,
В   очах   сусідки   потонули...
Там   біль   ...   не   можу   передати...

                            *         *         *

Неква́пливо,   весь   в   клопо́тах
Зго́рбившись,   немов   старий
Йде,   натомлений,   з   роботи
Наш   сусід   Петро   Цибрій   -

Сторож   гідромонтажу́   

Зупинився,   привітались   :
-      Дядьку   Пе́тре,   що   там   сталось   ?
       Ка́жуть,   а́томна   взірва́лась   ?   !
-      За́раз,   хлопці,   розкажу   ...

Дядько      мо́вчки   зупинився,
Дістав   "Приму",   закури́в,
Помовча́в,   заговорив   :
-         Блок   крізь   зе́млю   провали́лвся   ...

          Блок   четвертий,   мов   пропав,
          Навіть   стін   його   нема́є   ...
          Сильно   щось   вгорі   палає   ...
          Та   я   довго   не   стояв,

          І   не   все   там   роздивився...
          Що,   до   чого,   -   я   не   знаю,
          Та   реа́ктора   -   немає   !   !   !
          Може,   просто   розвали́вся   ...

          Нічо́го   там   ніхто   не   знає,
          Ну   що   я   то́лком   розкажу́   ...   ?
          Я   -   сто́рож,   скла́ди   стережу   ...
          Яду́чий   дим   навкру́г   вита́є,

          Від   то́го   диму   погиба́ють         
             Поже́жники...   Покрі́влю   га́сять,
             Вогонь   збивають   та   не   злазять           
             І  в  то́му  чаді  зомлівають  !  !  !  

             Їх   в   медсанчасть   везуть   машини,           
             Поже́жні   но́ві   під'їжджають       
             І   лізуть   хлопці   по   драби́нах           
             У   са́ме   пе́кло,   на   верши́ну   ...  

             І   пе́кло   те   не   покида́ють   !      .
 
Замовк   Петро,   погасла   "Прима"   :
 
-         Лихо   лю́те   там   зчини́лось,
          Таке   жахі́ття,   що   й   не   снилось   ...
          Аби   це   горе   під   дверима
          У   наших   хат   не   опинилось   ...
 
Та   й   рушив   далі,   невеселий...
 
А   десь,   жорстока   і   незрима,
Біда   вже   кра́лась   до   осе́лей ...




[i]Повнісю  текст.  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941208
[/i]
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

Ве́снонька і Завірюха. Казочка

Весна,  набухшими  бруньками,
Прийшла  нарешті  в  зимній  сад,
Пройшлась  замерзлими  стежками
Й  давай  скоріш  наводить  лад  !

Сніжок  останній  розтопила,
Земельку  щедро  відігріла,
Уважно  глянула  на  став  -
Чи  є  ще  лід,  чи  вже  розта́в  ?

Туманом сивим  оповитий,
Дзюрчить  руча́єм  талий  сніг  -
Зимовий  час  своє  добіг...
А  Дід  Мороз  несамовитий

Ледь,  зранку,  хрускає  з-під  ніг  -
Він  в  сплячку  бідненький  заліг...

В  прогалині,  як  перли  -  квіти,
Пробившись  через  жухлий  сніг,
Казкові,  милі  первоцвіти
Красуються,  як  в  дивнім  сні  ...

Весна  ж  бо  часу  не  марнує  -
Від  серця  всім  тепло  дарує,
І  разом  з  сонцем,  з  вишини
Промінчик  простягла   мені  !

Зманила  в  гості  теплий  вітер,
А  щоб  лунав  пташиний  спів,
Зазвала  з  вирію  птахів  :
-   Додому  час  усім  летіти  !

    У  рідний  край  !   Пісні  співать  !
    Концерт  в  гаю  пора  давать  !

Одна  нахабна  Завірюха
Веде  себе,  як  хуліган  !
Весни,  зухвала,  геть  не  слуха...
Танцює  зимній  свій  канкан,

Як  тільки  Ве́сна  відвернеться  !

Ніяк  вона  не  схаменеться,
Хурделить  сніг  на  ніжний  цвіт   -
Завіять  хоче  цілий  світ  !

Та  стрілась  з  вітерцем  гарячим  -
Ой,  як  же  він  її  обняв  !...
Іще  б  лиш  трішки  -  і  здолав,
Гарячим  подихом  юначим  !

Ледь  вирвалася  -  не  спіймать
І  га́йда  в  ліс  -  скоріш  тікать  !

Метнулась  з  страху  по  дорозі,
А  потім  -  через  бурелом  !
І  опинилася  в  берлозі,  
З  ведмедем   за  одним  столом.

-  Послухай,  друже  косолапий,
   Єсть  діло...  Добре  дам  на  лапу...
   Берлогу  здай,  щоби  пожить...
   Та  літо  якось  пережить  !

Ведмідь  второпав,  хоч  спросоння,
Що  діло  вигідне.  Зопа́лу
Ціну  заправив...  Ой,  чималу  !
Й  угоду  склали...  Двохсторо́нню  !

Тож  Завірюха  міцно  спить...
Весни  прийшла  чарівна  мить  !


12.04.2023  р.

Фото  "  https://wallpapers-fenix.eu/lar/181123/175324532.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023

Молитва за сина .

[b]  [i]Етюд  до  твору  "  Звечоріло.  За  край  неба  вже  сховалось  сонце"[/i][/b]

 [i]Ніч   скидає   вже   убра́ння,
лагодиться  спати.
Зо́ря  рання  пломеніє,
час  іти  до  хати.

Вже  з'явились  довгі  тіні,  
зрання  встала  мати  -
В  довгу  подорож  до  війська  
сина  споряджати,[/i]

[b]
Як  примара,  ходить  в  хаті,
біллю  серце  крає  ...
Думки  з  сином  всі  -  сердешна,
з  Богом  розмовляє  :

-   Боже  милостивий,  зглянься,
    на  мою  дитину,
    Захисти  мого  синочка,
    Не  дай  йо́му  згинуть...

    Відверни  від  нього  кулю
    й  полум'я  пекельне  !
    відверни  від  нього  бомбу
    й  все,  що  є  смертельне  ...

    А  як  доленьці  судилось
    йо́му  рану  дати  -
    Хай  та  рана  легка  буде,
    щоб  в  строю  зостатись  ...

    А  якщо  йому  на  долі  -
    у  війні  загинуть...
    Ні,  не  треба,  Боже  милий  !
    Не  полиш  дитину  !

    Господи,  я  так  благаю,
    змовкнуть  хай  гармати  !
    Хай  синочок  мій  вернеться
    до  своєї  хати  !

Уже  склала  сину  торбу
повсідались  чинно...
Плаче,  молиться  до  Бога,
розпрощалась  з  сином...

Зглянься  Боже  на  молитву,
хай  не  плаче  мати  !
Боже  милий,  захисти
й  збережи  солдата  !

Бо  солдати  -  вони  діти,
Вони  -  батько  й  мати  !
Їм  би  всім  -  життю  радіти,
А  не  погиба́ти  ...

Та  розбиті  вщент  міста,
і  палають  хати  -
Вдерлися  до  нас  з  війною
москалі  прокляті
[/b]

[i]Треба   йти  і  воювати, 
долю  здобувати,  
Підлих  ворогів  незваних 
з  краю  виганяти  !
 

Далі  -  по  тексту  твору  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976741


[/i]


26.03.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023

Звечоріло. За край неба вже сховалось сонце

Звечоріло.  За́  край  неба,
вже  сховалось  сонце.
Місяць  срібним  промінцем
стукає  в  віконце.

Мила,  любонька  моя,
вже  заснула  мати.
Двері  в  хаті  не  скриплять  -
вийди  погуляти!

Вийди,  мила,  я  чекаю...
зіроньки  так  сяють!  
Явір  вербу  обнімає,
гори  засинають...

Під  плакучою  вербою,
біля  криниченьки,
Сядем  поряд,  голубонько,
візьмемсь  за  рученьки...    

Тихо  скрипнули  ворота,
тінню  промайнула  ...
І  в  обійми,  наче  пташка,
трепетно  пірнула*.

Милу  свою  дівчиноньку
ніжно  пригортаю.
Хто  не  знає  тих  обіймів,
той  не  знає  раю.

Зорі,  наче  самоцвіти,
в  піднебессі  сяють,
Повсідалися  на  небі,
та  ще  й  підглядають.

Місячень  приліг  на  хмарку
хай  він  нас  пробачить  ...
Косами  верба  прикрила  -  
то  й  ніхто  не  бачить  ...

Пісня  лина  солов'їна
з  вечора  до  рання,
Шелестить  тихе́нько  листя  -
шепче  про  кохання.

Ладним  личеньком  любуюсь,
пещу  ніжно  ручку
І  на  пальчик  надіваю
шлюбную  обручку...

Вітер  тихо  щось  шепоче,
не  дає  сказати...
Не  час  зараз  говорити,  
зараз  час  кохати.

На  шатрі  небоснім  зорі
самоцвітом  сяють,
Вітерець  ласкавий  ніжно
стан  твій  обнімає.

У  твоїх  обіймах  вічність
сплинула  водою
Бо  не  спинить  часу  ніжність  -
плине  час  рікою...

Серце  ніжно  завмирає,
душенька  співає  ...
Та  не  мій,  неначе,  голос
глухо  промовляє:

-   Мила,  я  тебе  кохаю,
    в  мене  ти  єдина!
    Та  в  біді,  вогнем  палає,
    стогне  Україна!

    Завтра  з  легінями  разом,  
     на  війну,  в  солдати  -
    Воювати  з  москалями,  
    край  свій  захищати  !

    Ну,  а  доки  сонце  встане,  
    то  кохаймось,  мила  !
    Щоб  навік  запам'ятати  
    про  цю  мить  щасливу  !

    Побажай  мені  кохана,   
    в  гірку  мить  розлуки,
    Слово  чільне,  щоб  дать  сили  
    в  тяжкий  час  розпуки  ...

Вже  над  краєм  горизонту  
спалахнуло  жаром,
Розгоравсь  на  сході  обрій  
згарища  пожаром  !

Мила  в  очі  подивилась,
сльози  не  ховала  ...
Мову  в  неї  відібрало,
гірко  прошептала:

-   З  ворогом,  як  маєш  стрітись,
    бий  !  Не  сумнівайся  !
    З  Перемогою,  скоріше,
    цілим  повертайся  !!!

    З  Перемогою  і  миром!
    буду  я  чекати  !
    Я  свій  вік,  з  тобою  милий,
    хочу  доживати  ...

Ніч   скидає   вже   убра́ння,
лагодиться  спати.
Зо́ря  рання  пломеніє,
час  іти  до  хати.

Вже  з'явились  довгі  тіні,
зрання  встала  мати  -
В  довгу  подорож  до  війська
сина  споряджати.

Як  примара,  ходить  в  хаті,
біллю  серце  крає  ...
Думки  з  сином  всі  -  сердешна,
з  Богом  розмовляє  :

-   Боже  милостивий,  зглянься,
    на  мою  дитину,
    Захисти  мого  синочка,
    Не  дай  йо́му  згинуть...

    Відверни  від  нього  кулю
    й  полум'я  пекельне  !
    відверни  від  нього  бомбу
    й  все,  що  є  смертельне  ...

    А  як  доленьці  судилось
    йо́му  рану  дати  -
    Хай  та  рана  легка  буде,
    щоб  в  строю  зостатись  ...

    А  якщо  йому  на  долі  -
    у  війні  загинуть...
    Ні,  не  треба,  Боже  милий  !
    Не  полиш  дитину  !

    Господи,  я  так  благаю,
    змовкнуть  хай  гармати  !
    Хай  синочок  мій  вернеться
    до  своєї  хати  !

Уже  склала  сину  торбу
повсідались  чинно...
Плаче,  молиться  до  Бога,
розпрощалась  з  сином...

Зглянься  Боже  на  молитву,
хай  не  плаче  мати  !
Боже  милий,  захисти
й  збережи  солдата  !

Бо  солдати  -  вони  діти,
Вони  -  батько  й  мати  !
Їм  би  всім  -  життю  радіти,
А  не  погиба́ти  ...

Та  розбиті  вщент  міста,
і  палають  хати  -
Вдерлися  до  нас  з  війною
москалі  прокляті  !

Треба   йти  і  воювати,   
долю  здобувати,  
Підлих  ворогів  незваних   
з  краю  виганяти  !

Щоб  земля  під   вороженьком
клятим  запалала!    
Щоби  швидше  Перемога
наша  засіяла!

Щоб  із  фронту  повернулись  
у  свій  дім,  навіки,
Наші  славнії  герої,  
діти  й  чоловіки!

Повернулись  щоб  живими  
всі,  хто  воювали
Й  нашу  славну  Україну
в  битвах  захищали!

Діточки  щоб  народились,  
а  відтак  і  внуки  !
Щоб  земля  для  нас  родила
й  не  було  розлуки  !

Щоб  ми  всі  були  єдині
з  Заходу  до  Сходу  !
Миру  й  щастя  Україні  -
нашому  народу  !




пірнула*  -  припала

11-26.03.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023

В'юни. Оповідання для дітей похилого віку.

                                                                           

     Як  тільки  річенька  забрала  із  заливних  луків  назад  до  себе  свої  води,  землі  сповнені  життєдайної  вологи  і  щедрого  річкового  мулу,   вибухнули  всіма  відтінками  зелені  і  золота  -  то  забуяли  лугові  трави  і  розквітли  яскраво-жовті  квіти  -  дикі  іриси,  гусячі  лапки,  квіточки  мати-й-мачухи,  а  на  більш  сухих  ділянках  -  цілі  зарослі  кульбабок.  

       Повітря  ожило,  наповнилось  по  самі  вінця  цілющим  п'янким  ароматом  трав  і  нектарів,  а  небо  заполонили  невтомні,  ненажерливі  і  голосисті  чайки.

       Весняний  день  рік  годує.  На  землях,  відведених    для  городів,  вже  копошились  люди,  а  в  тих  місцях,  де  трави  вже  набралися  сили,  повільно  і  поважно  паслися  корови,  неквапливо  і  ритмічно  пережовуючи  соковиті  пучки  зелені,  ніби  ще  раз  нагадуючи  про  те,  що  їжу  необхідно  пережовувати  старанно   і  без  поспіху.

       Але  як  же  без  поспіху,  коли  ніженьки  легенькі,  небо  блакитне  і  бездонне,  сонечко  пригріває,  а  вітри  весняні  вже  давно  стомилися  і  сплять  десь  під  листям  лопухів.

       Ніженьок  було  шестеро  -  три  пари...
Перша  пара  належала  мені  -  самому  маленькому,  найменшому  Микольці.  Мені  ледве  виповнилось  п'ять  років  і  я  був  вже  майже  дорослий,  і  не  перший  раз  ходив  з  своїм  братом  Гришунею,  який  сам  себе  чомусь  називав  Григорієм,  на  луг  до  діда,   до  корів,  коли  приходила    черга  їх  пасти,   і,  навіть  допомагав  діду  управитись  з  чередою,   правда,  тільки  тоді,  коли  не  було  сусідської  корови  Зорьки,  бо  та  теличка  дуже  норовлива  і  вічно  влазила  в  якусь  халепу  -  то  город  чужий  потопче,  то  в  болоті  застрягне  та  так,  що  її  доводилось  витягувати  трактором.  

      Отож,  перша  пара  ніженьок  з  усіх  сил    дріботіла,  намагаючись  не  відстати  від  двох  других  пар  ніг,  що  належали   моєму    Гришуні  і  двоюрідному  дядьку  Валері,  які  хутко  чимчикували  попереду,  про  щось  жваво  розмовляли,  збуджено  розмахуючи  руками.

       В  руках  у  мене  красувався  виструганий  з  соснової  кори  кораблик,  з  трьома  мачтами  з  вербових  гілочок  і  парусами  з  паперу.  Називався  кораблик  "Фрегат",  змайстрував  його  старший  брат  і  я  тримав  його  обома  руками,  щоби  не  впустити,  весь  переповнений  гордості  від  довіреної  честі  донести  кораблик  до  найближчої  великої  калюжі.

       Григорій  вже  ходив  до  школи,  і  навіть  не  в  перший  клас  а  в  другий.   Сьогодні  уроків  не  було,  бо  день  вихідний  -  неділя  і  до  бабці  в  гості  з  Чернігова  приїхала  її  сестра,  а  з  нею  -  її  син  Валера.  Чорнявий,  високий,  старший  за  брата  на  три  роки.  Він   вимагає,  щоб  ми  його  називали  дядьком,  а  я  от  думаю  -  який  же  він  нам  дядько,  коли  він  для  нас   кращий  друг  і  товариш  по  іграх.  Хай  дядьком  його  називає  Гришуня,  бо  це  за  нього  Валера  старший  аж  на  три  роки,  а  за  мене  він  -  ледь-ледь,    ну  зовсім  трішечки  старший.  

       Валера  вдітий  "по-городскі".  Штани  в  нього  класні,  сині  -  техаси  називаються.  На  тих  штанях  багато  різних  кишеньок,  блискучих  заклепок,  і  прошиті  вони  товстими  червоними  нитками.  А  з  боку  -  глибочезна  вузька  кишеня  для  величезного  ножа,  який  називається  "мачете",  туди  Валера  надійно  сховав  свій  заточений  як  бритва,  перочинний  ножик.  
       Потім  він  трішки  подумав  і  зверху  до  ножика, в  ту  ж  кишеню,    засунув  великий  чорний  пластмасовий  гребінь  для  волосся,  зі  зручним  руків'ям,   дуже  схожим   на  рукоять  ножа  "мачете",  так  що,  якщо  хтось  не  знає,  то  може  навіть  подумати,  що  у  дядька  Валери  там  "реальний  босяцький  ніж".

       А  ще  в  тих  числених  кишеньках  були:   справжня  бензинова  запальничка  без  кременя,  пістолет,  який  стріляє  пробкою,  прив'язаною  до  дула,  люстерко,  щоб  пускати  в  очі  "зайчиків"    і  ще  дещо,  що  дядько  Валера  не  показав,  бо  ми  ще  малі  на  таке  дивитись.  

       Футболка  в  нього  справжня,  щоб  грати  в  футбол,  синя  з  білим  і  написом  "Динамо",  на  ногах  справжні  китайські  кеди,  а  на  голові  справжня  ковбойська  шляпа.

       Кеди  дядько  зняв,  підвісив  збоку  до  пояса  і  йшов  так,  як  і  ми  -  босяком,  бо  вже  було  дуже  тепло,  а  ми  вже  давно  бігали  по  вулиці  роззутими,  без  взуття.

       Та  й  одягнуті  ми  були  трохи  не  так,  не  по  городскі  -  і  на  мені,  і  на  братику  були  просторні  сині  труси,  про  які  Валерина  мама  сказала,  що  вони  сімейні...  Чого  б  це  вона  так  сказала,  не  розумію  -  мої  труси  ніхто  із  моєї  сім'ї  окрім  мене  не  носить.  
       Ні  майок,  ні  сорочок  на  нас  не  було,  зате  на  головах  у  нас  красувались  чудові  картузи  -  восьмиклинки.

Новенькі  !

       Баба  Уляна,  мама  дядька  Валери,  привезла  їх  із  Чернігова,  оділа  нам  на  голови  і  промовила:

 -  Це  вам  внучки,  подарунки.  Щоб  сонце  голови  не  напекло  ...

       Прямо  посередині  картузів,  там  де  сходились  клинки  тканини  був  гудзик.  Дядько  Валера  сказав,  що  то  антена  і  від  неї  можна  дивитися  "тілівізор",  а  "тілівізор"  то  така  штука  як  кіно,  з  екраном  і  спеціальною  банкою  перед    ним,  в  яку  до  самого  краю  наливають  воду.  А  я  ніяк  не  можу  зрозуміти  цього  "тілівізора".  Якщо  є  екран,  то  має  бути  будка,  звідки  на  нього  світять  кіно...  А  банка  з  водою  -  то  класно,  коли  захотів  напитись  води,  то  ось  вона  перед  тобою  і  не  треба  нікуди  ходити.  Це  як  графин  на  столі  у  начальника  сільради  Куранди,  до  якого  ми  з  бабцею  заходили  взяти  якусь  "справку".

       Обновочки,  без  єдиної  плямочки,  пахли  текстилем,  фарбою    і  сиділи  на  наших  головах  гарно  і  рівненько,  бо  по  внутрішньому  краю  в  них    ще  й  був  заправлений  цупкий  картонний  обідок,  так  що  ми  були  одіті    з  братом  у  все  новеньке,  хіба  що  не  рахуючи    сімейних  трусів.

       Далеко  не  вся  земля  після  весняної  повені  висохла.  То  тут,  то  там  під  ноги  потрапляли  невеличкі  мілкі  калюжки,  наповнені  теплою,  прогрітою  сонечком  водою.  
       Дядько  Валера    говорив  без  умовку  -      розповідав,  наче  артист  київської  філармонії,  який  виступав  минулої  неділі  в  нашому  клубі,  про  те,  як  вони  з  мамою,  на  паровозі,  залізною  дорогою,  їхали  до  нас  із  Чернігова...

       Я  залізної  дороги  зроду  не  бачив,  зате  бачив,  як  дід  настеляв  залізні  листи  на  покрівлю  замість  солом'яної  стріхи  і  в  моїй  уяви  вималювалась  дорога,  широка  як  наша  вулиця,  виложена  величезними  листами  бляхи  і  по  якій  їде  здоровенний,  як  трактор  паровоз  і  тягне  за  собою  на  прицепі  вагончики  з  людьми,  немов  коняка  підводи.

       Сонечко  ніжно  пригрівало,  вітерець  дрімав,  брат  з  дядьком  весело  шльопали  по  калюжах  і  я,  звичайно,  з  щирою  дитячою  радістю,  теж  брьохав  по  них,  піднімаючі  снопи  сяючих,  іскристих  бризок  просто  аж  до  неба.  

     За  густими  кущамими  верболозу  відкрився  чималий   простір  чистої,  прозорої  води,  що  залишилася  від  повені,  на  блакитній  спокійній  поверхні  якої,  купалися  білесенькі  невагомі    хмаринки.  Підійшли  ближче,  сонечко  з  неба  вскочило  прямо  на  поверхню  води  і  заставило  нас  примружити  очі:

-  Наче  дзеркало...

-  Точно,  тільки  посеред  лугу.

       Промовив  Валера  і  запустив  чималим  камінчиком,  який  йому  потрапив  під  ноги,  прямо  по  білих  хмаринках...  
     Камінець  шубовснув  у  калюжу,  піднявши  фонтанчик  іскристих  бризок,    і  хмаринки  разом  із  сонечком  загойдалися  на  хвильках:

-    Давай  сюди  "фрегат"  !

       Але  мені  так  хотілось  самому   погратися  корабликом  у  такій  гарній,  великій  водичці,  що  я  зробив  вигляд,  ніби  не  почув  дядька,  але  добрий  стусан  від  Григорія,  швидко  відновив  субординацію  в  команді  і  я  похнюпившись,  швидко  передав  "фрегат"  брату,  а  той  в  свою  чергу  -  дядьку  Валері.  Валера  приосанився,  обдивився  окілля,  обслюнявив  вказівний  палець  і  підняв  його  високо  вгору:

-  Вітер  норд-ост!

     При  цьому  його  обличчя  набуло  надзвичайно  розумного  і  впевненого  вигляду,  а  ліва  рука  рішуче  показала  напрямок  вітру  -  прямо  на  весняне  сонечко*.
     Ми  з  братом  теж  поплювали  на  свої  вказівні  пальці  і,  наче  по  команді,  піднявши  їх  якомога  вище,  дружно  закивали  головами  на  знак  згоди.

       Нахилившись,  дядько  Валера    взявся  підкочувати    холоші  своїх  техасів.  Потім,  задерши  їх  аж  до  колін,    пішов  прямо  по  воді  аж  до  протилежного  берега.
Ми  з  братом,  як  каченята  за  качкою,  почалапали  за  ним.

-  Я  буду  капітаном,  Гриша  буде  боцманом,  а  ти  -  подивився  на  мене  -  будеш  матросом.   -   Валера  розпорядився  голосно,  як  справжній  капітан  і  додав:


-  Так  !  ...  Воду  не  баламутьте  -  по  воді  не  ходіть,  мул  з  дна  не  збовтуйте,  а  то  наше  чистісіньке  море  швидко  перетвориться  в  багнисте  болото!

 Сказав  і  опустив  "Фрегат"  на  воду.  Як  зачаровані  ми  дивились  на  нього  і  чекали  коли  ж  вітер  наповнить  білі  паруси  кораблика  і  він  весело  помчить  по  просторах  нашого  моря,  але  на  морі  панував  штиль,  паруси  обвисли,  капітан  і  боцман  були  геть  не  готові  до  такої  ситуації,  а  матрос  якраз  ковирявся  в  носі:

 -  Давайте  разом  подуємо  в  паруси...
   Григорій  сказав  неголосно,  але  Валера  почув  і  схвально  кивнув  головою.

     Присівши  навпочіпки  прямо  посеред  калюжі,  і  набравши  повні  легені  повітря,  ми  взялися  дмухать  на  кораблик.  Дядько  Валера  -  по  правому  борту,  брат  -  по  лівому  а  я  з  усієї  сили  намагався  зробити  попутний  вітер  дуючи  прямо  в  паруси  з  сторони  корми...  Фрегат  проплив  пару  кроків  і  зупинився,  немов  очікуючи,  що  ж  ми  будемо  робити  далі...

       Валера  знову  старанно  наслюнявив  пальця,  підняв  якомога  вище  вгору,  подумав,  а  потім  взяв  кораблика  в  руки  і  побрів  з  ним  до  протилежного  берега  калюжі.  Ми  за  ним.  А  за  нами,  слідами  по  воді,  з  самого  дна  калабані,  піднімалися,  хмари  потривоженого  нашими  ногами,  мулу.

     "  Фрегат"  довго  стояв  непорушно,  як  впертий  віслюк,  потім  війнув  вітерець,  легенький-легенький,    по  поверхні  калюжі  пробіглися  брижі  і  наш  "Фрегат"  спочатку  сіпнувся,  а  потім  швидше  і  швидше  поплив,  понісся  під  своїми  біленькими  парусами  на  той  бік  калюжі  :

-  Ура  !  Ура  !  Ура-а-а  !  !  !

     Від  нашого  радісного  галасу  здригнулися  лугові  трави,  захитався  молоденький  ще  зелений  очерет,  а  чайки  навіть  не  знали  куди  тікати  від  наших  новенькіх  картузів,  які  стрімко  злітали  поміж  ними  в  повітря,  ображено  квилили  і  летіли  геть,  подалі  від  того  тарараму,  що  порушив  тишу  і  спокій,  що  панували  на  розквітлих  весняних  луках...

     Ну,  як  же  тут  не  кричати  і  не  підкидати  високо  вгору  наші  картузи,  коли  ми  так  довго  і  терпляче  чекали  саме  на  цю,    головну,  так  жадану  подію  нашого  походу...

       Кораблик  вже  гордо,  як  стріла,  пересікав  середину  нашого  моря,  як  раптом  поряд  з  ним  щось  шевельнулось  -  звивисте,    чорне  і  страшне  :

-  Змія  !  -  заверещав    я  !

-  Риба  !  -  закричав  брат  Григорій  !

-  В'юн  !    -  вигукнув  дядько  Валера  !

       Кинулись  !    Я  -  швидше,  на  бережок,  а  брат  з  дядьком  -  прямісінько  у  воду,  до  середини  калюжі.  
     Гриша  швидесенько  схопив  кораблика  в  руки  і  притис  його  до  себе,  як  рідного,  а  дядько  Валера  -    вхопив  руками  щось  чорне,  довге  як  змію,  впіймав    і  затис  в  кулаці  !    
       Це  "щось",  раптом  голосно  пискнуло  і  легесеньким,  невловимим  порухом  вислизнуло  з  дядькових  рук,  упало  в  воду  і,  звиваючись,  як  справжнісінька  змія,  поплило  навтьоки  !  

       Дядько  зойкнув,  немовби  смертельно  укушений  цією  змією  і,  як  кіт  на  здобич,  стрімко  метнувся  на  втікачку  !  Видно  було  що  його  рука  таки  щось  ухватила,   та  раптом  Валерині  ноги  мелькнули  високо  над  водою,  бризки  стовбом  шугонули  в  небо,  а  спина  і  голова  -  навпаки,  пірнули  в  глиб  так,  що  тільки  ковбойська  шляпа,  як  той  "Фрегат"  загойдалася  на  збуреній  поверхні  -  Валера  підсковзнувся  і  з  усього  маху,  на  спину,  гепнувся  у  воду  !

       Через  якусь  мить,  він  вже  стояв  на  ногах,  весь  в  багнюці,  мокрий,  вода  ручаями  стікала  з  його  одягу,  рук  і  підборіддя  зате  на  обличчі  його  сяяла  торжествуюча  посмішка  -  в  правій  руці  він  таки  тримав  того  в'юна.

-  Єсть  !  Впіймав  !

     Та  клята  рибина  з  цими  словами  не  погодилась,  легесеньким  порухом  вона  таки  вивільнилась  на  свободу  і  з  тихеньким  плескотом  знову  впала  в  воду...

       А  в  тому  місці,  де  дядько  здійняв  з  дна  величезні  клуби  мулу,  на  поверхню  калюжі  виринуло  з  добрий  десяток  рибинок.   Їхні  чорні  гнучкі  спинки  стрімко  вихилялись  в  безперервному  ритмічному  русі,  здавалося  що  вони  в  паніці  від  того  гвалту,  що  його  спричинив  дядечко  своїм  неочікуваним  падінням,  схожим  на  вибух  глибинної  бомби...

     Ми  аж  заніміли  з  подиву...    А  дядько  Валера  неначе  сказився  -  одразу  ж  почав  за  ними  шалено  ганятись,  намагаючись  впіймати  руками.

-  До  мене    !    Всі  до  мене,  ловити  рибу,  тут  її  багато!

       Гриша  залишив  свій  дорогоцінний  "Фрегат"  на  березі  і  кинувся  до  середини  калюжі,  весь  забрьохався,  але  руками  азартно  щось  шукав  у  воді.  

       Я  забрів  аж  по  коліна.  Прямо    переді  мною,  на  самій  поверхні  води,  звиваючись  неначе  змія,  плавало  щось,  довжелезне,  величиною  з  мій  лікоть,  зі  страхітливою  мордою,  всипаною  грізними  вусами,  і  з  лютими  очицями.  Ще  й  розмахувало  жахливими  плавниками,  неначе  налякана  курка  крилами.

-  І  це  риба  ?  -  Пронеслась  у  моїй  голові  думка...

-  І  де  на  ній  написано,  що  вона  в'юн  ?

-  А  може  це  змія  ?  Цапне  зубами  за  палець,  буду  потім  все  життя  ходити  калікою,  а  то  і  помру  !

Плин  переляканих  думок  перебив  дядьків  окрик  :

-  Дивіться,  дивіться  !  Там  де  вода  мутна,  там  вся  риба  поспливала  на  поверхню  !

     І  справжнім  капітанським  голосом,  голосом  в  якому  прорізались  залізні  нотки,  скомандував  :

-  Замутити  всю  воду  !  !  !      Гриша,  і  ти,  Коля,    вздовж  і  поперек  баламутьте  калюжу,  човгайте  по  дну  ногами  і  підніміть  весь  мул  !    Брьохайте,  як  можна  сильніше,  і    всі  в'юни  будуть  наші  !  

     А  сам,  немов  навіжений,  намагався  руками  в  замуленій  воді  впіймати  і  втримати  в  руках  вертляву  і  слизьку  рибинку...  Ловив  і  Гриша.  Результат  у  нього  був  той  же,  що  і  у  Валери.  Впійманй  в'юн  щось  жахливо  пищав   на  своїй  риб'ячій  мові,  мабуть  говорив  такі  негарні  слова,  за  які  мама  надавала  б  мені  по  губах,  а  потім  легенько  крутонувшись,  вислизав  з  рук.

       Довго  таке  неподобство  продовжуватись  не  могло,  тож,  після  кількох  невдалих  спроб,    вирішили  зробити    перерву  для  наради.

       Всі  вибрели  на  бережок  калюжі,  дядько  розвісив  свою  мокрі  техаси  і  мокру,  як  хлющ,  футболку      на  гілляччя  верболозини:

-  На  сонці  висохне  !

       Потім  дістав  за  рукоятку,  з  величезної  кишені для  "мачете",  гребінь  для  волосся,  причесав  свої  мокрі,   заліплені  багнюкою   коси,  присів  на  травичку  і   замріяно  промовив:

-  Я  про  цю  рибу  давно  знаю,  нам  мама  купляла  її  на  базарі  в  Чернігові.  Ох  і  смачна  ж  вона,  смажена  на  пательні  !  А  тут  калюжа  ними  аж  кишить.  Уявляєте,  як  мами  наші  зрадіють,  коли  ми  принесемо  на  вечерю  такої  риби,  та  ще  й    зовсім  безкоштовно!

       Ми  з  братом  виразно  уявили  всю  цю  смачну    гастрономічну  картину,  а  наші  носи  навіть  відчули  той  апетитний    запах,  який  мав  би  бути  при  цьому,  і  схвально  закивали  головами.

-    Треба  щось  таке  придумати,  щоб  ці  в'юни    від  нас  ніяк  не    змогли  втекти...

 Гриша  подумав  і  тихенько  сказав:

-  От,  якби  нам  сітку  рибальську,  або  хоча  б  підсаку...  чи  штанам  холоші  зав'язать...

Дядько  за  нього  продовжив:

-  Можна  було  б  ловити  майкою...  Треба  було  б  майку  вдіти  під  футболку,  але  ж  жарко  в  майці...

     Тут  його  погляд  втупився  на  мій  картуз  і  в  очах  його  промайнула  іскра,  така,  мабуть,  як  дядька  Н'ютона,  коли  того  по  башці  бехнуло  яблуком:

-  Картуз  !

-  Точно,  -  підримав  Григорій  :

-  Замість  підсаки  !

-  Не  дам  !  Це  мій  подарунок  !  Мені  баба  подарувала,  щоб  голову  не  напекло  !  -    з  усієї  сили  вереснув  я  і  заревів.

-  Та  у  нього  картуз  малого  розміру,  великий  в'юн  не  поміститься.

Доречно  заявив  Гриша  з  жалем  подивившись  на  мою  голову.

       Валера  зметикував  блискавично  -  протягнув  до  брата  руку  і  той  урочисто  передав  йому  свій  новенький  картуз.  Дядько  уважно  його  обдивився  і  акуратно  витягнув  з  капелюха    картонну  полоску,    закладену  ободочком,  ще  на  фабриці,  для  надання  картузу  ошатного  вигляду  :

-  В'юни  мокрі,  картонка  розмокне.  Потім  поставимо  назад.

І,  як  дбайливий  господар,  причепив  обідок  на  верболозині,  поряд  зі  своєю  футболкою.

     Ловити  в'юнів  картузом  виявилось  набагато  ліпше  і  цікавіше,  ніж  руками.  Заморені  в  збаламученій  воді  вони  звивалися  на  поверхні  води  і  легко  потрапляли  до  дядькових  рук  і  в  підставлений  Гришою  картуз.  В'юни  викручувались,  пручалися  і  голосно  й  розпачливо  пищали,  немов  ті  курчата,  які  відбилися  від  квочки.  
       Пішов  у  діло  і  другий  картуз,  в  нього  ми  почали  складати  впійману  здобич  -  мені  для  справжнього  діла    навіть  бабиного  подарунка  було  вже  зовсім  не  жалко  !            
       
         Час  збігав  стрімко  і  невпинно,  а  в'юнів,  здавалось,  менше  не  ставало,  брат  з  дядьком  просто  ошаліли  від  азарту  такої  рибалки,  навіть  я,  переборовши  страх  перед  цією,  схожою  на  зміючку,    рибкою,  схватив  в'юна  і,  доки  з  нього  і  з  моїх  рук  стікала    вода,  вкинув  у  підставлений  Гришою  картуз.  
       Ох  і  слизький  же  він  був  !    Брат  одразу  ж  затис  картуза  так,  щоб  в'юн  не  втік  і  рибка,  голосно  пискнувши  поповнила  нашу  спільну  здобич.

            У  неглибокій  виямці,  біля  калюжі,
ми  зробили  склад  -  виложили  туди  з  картузів  частину  виловлених  рибок,  а  потім  старанно  прикрили  їх  свіжою  зірваною  травою,   бо  дядько  Валера  сказав,  що  літнє  сонечко  таке  палюче,  що  перетворить  наших,  так  тяжко  спійманих  в'юнів,  на  в'ялених  бичків.
           Я  і  подумав  :   -  Щось  тут  Валера  наплутав...  я  ж  добре  знаю,  які  ті  бички,  ми  ж   братом  гуляли  на  колгоспній  фермі,  бачили  і  корів,  і  бичків,  а  колгоспний  бик  тільки  зиркнув  на  нас  одним  оком,  то  ми  з  Гришою  одразу  ж  дременули  тікать...

         Згодом  калюжа,  яка  до  нашого  прибуття,  нагадувала  красиве  неглибоке  чисте  озерце,  від  невгамовного  бовтання  і  човгання  наших  ніг,   геть  замулилась  і  перетворилась  на  брудну  калабаню  -  справжню  мрію  всіх  наших  сільських  свиней,  а  ми,  мокрі,  з  ніг  до  голови  в  багнюці,  з  азартними  вигуками  продовжували  цю  рибалку,  розпалені  гарячим  завзяттям  первісної  людини,  ганялися  за  звистими  впертими  рибками,  незважаючи  на  те,  що  сонечко  швидко  котилося  донизу,  ще  трішечки  і  воно  зачепиться  за  верхів'я  дерев  над  сільськими  хатами,    які  ледве  виднілися  вдалині.
       Корови,  які  тихо  і  мирно  паслися  неподалік,  раптом  згуртувалися  в  череду  і  помаленьку,  а  потім  все  швидше  і  швидше,  попрямували  ло  села...

-    Гляньте,  корови  !  -  Закричав  Григорій.

-    Що,  корови  ?  -  Перепитав  Дядько  Валера,  потім  поглянув  на  сонце  і  розгублено  промовив:

-  А  вже  пізно,  годин  вісім.  Давайте,  збиратись,  бо  буде  нам  на  горіхи.

       Ми  з  жалем  востаннє,  подивились  на  наше  море,  яке  врешті  решт  перетворилось  на  справжню  чорну  калабаню,    на  поверхні  якої  до  сих  пір  кружляло  десятків  зо  два  в'юнів...

       Дядько  Валера  ледве  вліз  в  свої  мокрі,  невисохші  техаси,  пару  разів  лапнув  футболку  і  перекинув  її  через  плече  :

-  Дома  досохне,  Тітка  ж  піч  протопила...

     А  ми  в  цей  час  з  братом  швиденько  збирали  до  кучі  улов.  В'юнів  у  нас  назбиралось  двоє  повнісіньких  з  горою  картузів,  а  ще  ж  у  нас  була  повна  виямка,  в  яку  ми  складали  здобич,    прикрита  травою,  біля  самої  калюжі...  
     Валера  схилився  над  нею  бурмочучи  під  ніс:

-    І  куди  ми  їх  складати  будемо,  в  руках  же  не  донесем,  а  футболку  жалко...  

     Потім  лапнув  раз    по  траві    рукою,  другий...  

-    А  в  шляпі  ?  Ковбойській  ?  

-    А  шляпа...  солом'яна...  вона  розвалиться,  якщо  намокне...

   Дядько  відповідає  Гриші,  але  явно  хоче  сказати  щось  друге:

-    Ей,  братці  ...  А  де  ж  в'юни  ?  

   Нарешті  вигукує  він,  здивовано  розгрібуючи  руками  траву,  якою  ми  так  старанно  укривали  виямку  зі  спійманою  раніше  рибою...

В'юнів  у  виямці,  під  травою  не  було  ...

-    Може  їх  чайки  розікрали  ?  -   спробував  здогадатись  Гриша.  

-   Чайки  ...  Ми  б  помітили  -  сказав  Валера  і   пильно  подивився  на  мене.

-    А  може  їх  літнє  сонечко  перетворило   на  в'ялених  бичків  і  вони  тихенько  порозбігались...

       Абсолютно  серйозно,  вставив  і  я  свої  п'ять  копійок,  в  надії  на  схвальний  відгук  брата  і  дядька  на  моє  припущення.

     Та  замість  слів  похвали  почув  сердите:
-   Це  ти  їх  випустив  ?    
     Дядько  насупив  брови,  втупившись  мені  прямо  в  очі.

-   З  чого  б  це  я  їх  випускав  ?  -  Ображено  крикнув  я  і  приготувався  заревти.

 В  цей  час,  в  цілковитій  тиші,  трава  біля  самого  бережка  ворухнулась  і  з  неї  в  воду,  з  майже  нечутним  плескотом,  шаснуло  звивисте  слизьке  тільце...  
 
-    В'юн...  -    тільки  й  злетіло  з  отеретілих  дядькових  вуст.

-    Ну  це  ж  треба...  По  траві...  -  тільки  й  спромігся  сказати  брат

-  Ага  !  Ага,  а  ви  зразу  ж  на  мене    !    -    радісно  і  зловтішно  вереснув  я.

-    Повтікали  ...  Ну  і  добре,  а  то  прийшлось  би  їх  в  футболці  нести...

     На  тому  наші  збори  і  закінчились.  Дядько  Валера  взявся  нести  більший,  Гришин  картуз,  повнісінький  з  горою,  вертлявих  рибок.
       В'юни  ніяк  не  хотіли  спокійно  лежати  в  картузах  і  по  дорозі  весь  час  намагались  вистрибнути  з  них  на  дорогу,  в  пилюку,  так,  що  їх  потрібно  було  підбирати  і  складати  знову  назад.
     Гриша  обома  руками  ніс  мого  картуза,  заповненого  в'юнами  так,  що  більше  в  нього  вже  нічого  не  могло  влізти,  а  я,  геть  стомлений,    ледве  чалапав  позаду,  зате  в  мене  у  руках  знову  був  наш  геройський  "Фрегат",  який,  поміж  зміючок  і  хижих  риб,  переплив  наші  чарівні  морські  простори,    а  також  -  два  картонних  ободочки,  які  потрібно  було  обов'язково  вставити  назад  в  картузи,  коли  ті  висохнуть.

       Сонечко  вже  спустилось  на  самі  стріхи    чепурненьких  хаток,  остання  корова  з  череди  вже  почвалала  в  широку  сільську  вулицю,  коли  ми  стомлені  але  радісні,  нарешті  дібралися    до  села...

   Біля  самих  хат,  на  височезному  пагорбі  стояв  наш  дід  і  уважно  вдивлявся  в  залиті  останніми  променями  сонця  простори  заливних  луків,  нервово  покручуючи  в  руках  різку.  Та  ось  із-за  пишних  зарослів  верболозу  з'явилась  компанія  із  трьох  хлопчиків,  двоє  із  яких  несли  поперед  себе  щось  в  руках,  чи  то  каструлі,  чи  то  якісь  чорні  баняки,  а  третій,  самий  менший  ніс  в  руках  досить  величенького  кораблика  з  кори,  ще  й  з  парусами,  а  на  зігнутих  ліктях  ще  й  якісь  невеличкі  обручі.

-  Цікаво,  що  ж  там  у  нас  за  гостинці  ...

Прошепотів  про  себе  дід  :

-      Діду,  дідусю,  а  ми  в'юнів  наловили  ...

       Дід  уважно  подивився  на  ще  мокрих,  вимазаних  в  болото  коханих  онуків  і  небожа,  на  перемазані  риб'ячим  слизом  і  багнюкою  новенькі  картузи  і,  випустивши  з  рук  лозину  ніжно  посміхнувся  в  пишні  вуса  :

-    Добре,  внучки,  добре...  біжіть  скоріше  додому  ...    От  матінка  буде  рада...


     Що  було  далі  ?  Не  пам'ятаю...  
Ну  чого  ви  до  мене  причепились  -  не  пам'ятаю!   Мама  з  братом,  іноді  сміються,  пригадуючи  цю  бувальщину,  а  я  не  пам'ятаю  !   Ні  того  як  мама  тим  картузом  шмагала  Григорія,  цілила  нижче  спини,  а  потрапляла  по  плечах  і  по  голові...  Ні  того  як  баба  Уляна  лупила  дядька  Валеру  мокрими  техасами  по  задниці,  примовляючи  при  цьому:  

-  Ось  тобі  !  Ось  !   По  башці  твоїй,  дурній,  щоб  думала,  хоч  трохи  !...  Щоб  знав  з  ким  ходить  !    Куди  ходить  !    І  коли  додому  повертатись!

     Їй,  Богу,  не  пам'ятаю,  як  дід  з  батьком  переглядувались  і  дід  все  казав  :  -  Ну  досить,  досить  вже...  синяків  понабиваєте,  на  стілець   не  сядуть.  А  я  сховавшись  за  дідовою  спиною   тихенько  спостерігав  за  екзекуцією  і  за  котом  Ляпою,  який  аж  вуркотів  від  задоволення  поїдаючи   наші  в'юни,  які  мама  спересердя  викинула  у  розору.

     Зате  дуже  добре  пам'ятаю,  як  бабуся  широко  відчинила  двері  і  з  кухні,    разом  з  хвилею  аромату  смаженої  риби,  до  нас  донісся  її  милий  рідний  голос:
-  Ну  годі  вже  Вам,    годі  !  Швиденько  всі  в  хату  !  В'юнів  смажених  їсти!

       І  одразу  ж  всі  крики,  зойки  і  лайка  стихли  і  всі  дружно  потяглися  в  світлицю,  де  на  довжелезному  столі,  поряд  з  гарячою  картоплею  зі  шкварками,  квашеними  огірочками  і  капустою,  поряд  з  горою  зеленої  цибулі  височіли  аж  дві  пательні  з  золотистими  смаженими  в'юнами,  і  всі  одразу  ж  стали  милі,  добрі  і  спокійні,  неначе  і  не  відправляли  діда  на  болота,  на  розшуки  пропавших  безвісти  дітей...  

     Отож,  мабуть,  не  всі  в'юни  дісталися  Ляпі.

     А  смажені  в'юни  вкуснющі  ...  Словами  
не  передати  ...



*  прямо  на  весняне  сонечко -  в  сторону  півдня,  міжнародне  позначення  — S (від англ. south),    на  ЗЮД,  або  ЗЮЙД,  тобто  ніяк  не  НОРД-ОСТ.



13.02.2023  р.


Фото  "https://cdn.pro-fish.com.ua/images/184/184-2-7-685x440.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974111
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023

Зимонька.

Цілу  ніченьку  дощило,   
Вило  тужно  між  будівель,
Ручає́м  лилось  з  покрівель,  
Вранці  стихло  й  засніжило  -  
Осінь,  врешті,  відступила  ...

Мокрим  снігом,  сірим  небом
Зимонька  в  права́  вступила,
Встала  рано,  обдивилась,
Чи  усе  довкіль  як  треба  ?
Та  й  тихенько  зажурилась  ...

Слякоть  хлюпа  під  ногами,
Все  навко́ло  геть  розкисло,
Небо  хмарами  нависло  
Й  плаче  зимними  сльозами...
Сумно  так,  що  серце  стисло.

Рук  Зима  не  опустила  !
Ча́су  даром  не  марнує  -
Щось  планує,  щось  мудрує,
Морозе́нка  припросила
Хай  швиде́нько  щось  майструє  !

Той,  нараз,  ріку  скував  !
Вбрав  в  дзвінку́  тріскучу  кригу
І,  леге́ньким  шаром  снігу,
Зе́млю  під  покро́в  сховав,
Ну,  а  потім  -  всім  на  втіху,

Сотворив  Мороз  на  вітах  
Срібні  інею  дарунки,
Ще  й  на  вікна  візерунки  -
Фантастичних  диво-квітів,
Для  дітей  чудні  малюнки  !

А  багнюку  край  дороги,
Заморозив він  від  скуки
В  груддя, наче  каменюки,
Щоб  не  грузли  у  ній  ноги  
Й  цокотіли   закаблуки  !

Далі  -  владно  допомо́ги
У  хмари́нок  попросила.
І  вони  давай  щосили
Завівать  кругом  дороги,
Сніговицю  запросили,

Захурде́лили  дерева,
Замели  обійстя  й  поле,
Все  укрили  -  ліс  і  доли
Снігом  білим,  перкалевим,
Срібним,  ся́йним,  все  довкола  !

А  коли  те  все  зробили,
Наказала  сонцю  й  вітру,
Щоби  в  зимнюю  палітру
Фарб  яскравих  положили,
Щоб  було  побільше  світла  !

Ві́три  хмарок  розігнали,
Сонечко  мерщій  з'явилось,
Промінцем  униз спустилось  -
І  сніжинки  засіяли,
Мов  перлинки  заіскрились  !

Зи́монька відтак  спинилась,
На  красоти  задивилась  ...
Довго,  довго  любувалась  :
-   Бач,  як  гоже  я  убралась  !
Ніс  задерла,  загордилась,

Мовила,  узявшись  в  боки  :
-   Як  же  гарний  світ  широкий  !
    Бачите,  що  я  зробила  !  ?...
Та  ще  й  крикнула  щосили  :

-  Я  тут  славная  газдиня  !
    Я  -  зимова  господиня  !
    Я  тут  правлю  лиш  одна  !
    Я  царюю,  я  -  Зима  !  !  !


28.01-16.03.2023  р.


Фото  "https://pibig.info/uploads/posts/2021-06/thumbs/1623609512_17-pibig_info-p-zimnii-sezon-priroda-krasivo-foto-19.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023

Ось і зимонька настала

Ось  і  зи́монька  настала,
Снігом  стежки  замела,
Кучугур  понагортала
Від  села  і  до  села...

По  засніженому  полю
Мчить  на  лижах  малишня  !  ...
От  зима  дала  їм  волю  -
По  снігу́  ганять  щодня  !

Привела  лижня  за  ставом,
До  чудесної   гори...
Якнайліпші  там  забави
Для  сільської  дітвори  !

Піднялись  аж  до  вершини
І  скоріше  вниз  летять  -
У  такі  погожі  днини
Дітки  в  хаті  не  сидять  !

Тут,  на  виковзанім  схилі,
З  снігу  зліплений  трамплін...
Вниз  до  нього  полетіли
Всі  хлоп'ята,  як  один  !

Ой,  як  страшно  на  трампліні  !  ...
Відчайдушні  наші  хлопці  !
Хтось  упав,  промчавсь  на  спині,
Хтось  спустивсь  на  «п’ятій  точці»*   !

Величезні  кінні  са́нки,
Із  конюшні,  хлопчаки
Притягли  аж  спозаранку  
Й  мчать  із  гірки  залюбки  !

Скільки  ж  їх  на  них  усілось  -
Я  не  можу  зрахувать  !
А  ще  трійко  -  причепились
Й  на  підошвах  вниз  летять  !

Перекинулись...  Це  ж  треба  ...
Розметались  по  горі  ...
Сміх  і  гам  стоїть  до  неба  -
Аж  злетіли  снігурі  !

З  но́чі  сніг  пройшов...  На  сонці
Сяє  ніби  самоцвіти  !
В  за́хваті  дівчатка  й  хлопці  !
Аж  пищать  в  азарті  діти  !  !  !



*п'ята  точка  -  термін  «п’ята  точка»  використовується  з  XVI  століття  в  теорії  танців,  позначаючи  місце,  яке  розташоване  нижче  спини.


05.01.2023  р.


Фото  :   "http://flomaster.club/uploads/posts/2021-11/thumbs/1637724787_84-flomaster-club-p-lizhi-risunok-dlya-detei-detskie-105.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2023

Бахмут. Ранок.

Мороз  прибрав  дерева  в  іній,
Скрипить,  іскри́ться  білий  сніг...
Влягли́ся  спати  хуртовини  -
Сніжок  ледь  сиплеться  до  ніг  ...

Край  неба  золотом  палає,
Безмовний  ліс  ще  спить,  дрімає,
Лиш  чути  птиці  перегу́к  -
То  манить  дружку  чорний  крук  !

Їх  хижий  лет  -  над  полем  бою...
На  чорній,  спаленій  землі
Лежать  загиблі  москалі  -
Укрили  поле,  все,  собою.

Голодний ворон...  Спозаранку
Подружку  кличе...  До  сніданку...


27.12.2022  р.

Фото  "http://www.deryabino.ru/ptaha/voron/voron07.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022

Зима. Рондель.

Нестримний  час  -  так  швидко  плине,
Його  нікому  не  спинить  !
Дощила  осінь,  та  за  мить  -
Сріблиться  іній  на  калині...

Ще  з  ночі  сніг  пухкий  летить,
Морозить  і  земля  застигне...
Нестримний  час  -  так  швидко  плине,
Його  нікому  не  спинить  !

Сувора  і  тяжка  година  -
Весь  світ  від  холоду  дрижить  ...
Ех  !...  Нам  би  до  весни   дожить,
А  там  -  тепло  до  нас  прилине  !

Нестримний  час  -  так  швидко  плине  ...

23.12.2022   р.


Фото  "https://www.rabstol.net/uploads/gallery/
comthumb/108/rabstol_net_winter_22.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2022

Дон Жуан.

[b][i][u](  скоріше   -  Дон  Жуан  на  пенсії  )[/u][/i][/b]



Вогонь  горить.  У  хаті  тепло,
На  черені*  котяра  спить.
Немає  світла  -  зовсім  темно,
Так  сумно...  Треба  щось  робить.

То  може  до  куми  податись  -
У  неї  світло  й  тепло  в  хаті  ...
А  щоб  добріш'  була  кума,
Зціджу́  ще  пляшечку  вина  ...

Одів  святкову  кожушину,
Ступив  швиде́нько  за  поріг  -
Сьогодні  у  куми  пиріг  !
А  ще  -  яка ж  в  неї перина  !  ...

Та  темно  й  страшно  у  дворі,
Бо,  щось,  не  світять  ліхтарі  ...

Сніг  бавиться,  немов  дитина,
Й  тихенько  падає  до  ніг.
Та  пані  -  люта  хуртовина,
Не  може  стримати  свій  біг  !

Примчала,  в  очі  заглянула,
У  спину  холодом  війнула,
За  шию  снігу  намела...
Ох,  та  панянка...  Дуже  зла  !

Заме́тів  скрізь  понамітала,
Стежки́  довкола  замела,
А  в  лісі,  що   окрай  села,
Гілляччя,  з  тріском,  наламала  !

Не  можу  до  куми  дібратись...
Та  й  темно  вже  -  все  може  статись,

Куди  ж  там  пертися  на  ніч  ?
Додому,  та  й  скоріш  -  на  піч  !


Зі  слів  вуйка  Дон  Жуана,  записано  правильно.  
Підпис                                                              /  [i]Родвін[/i]  /

*черінь  -  Площина  над  зводом  печі  (між  комином  і  стіною),  на  якій  сплять,  сушать  зерно  і  т.  ін."  http://sum.in.ua/s/cherinj"


15.12.2022  р.

Фото  "   https://kartinkin.net/pics/uploads/posts/2022-09/1663155231_15-kartinkin-net-p-kot-na-pechke-instagram-16.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022

Морозенку. Сонет.

Ще  ранок  і  мороз  тріщить,
На  вітах,  наче  срібло  -   іній  ...
Зоріє  ... Небо  -  ясно-синє,
На  річці  лід,  як  скло,  блищить  ...

Війнуло  снігом,  пороши́ть,
В  окопах  люди,  наче  тіні  ...
Не  сплять  у  вранішній  годині  -
На  гибель  москальня  спішить...

Морозе,  грізний  морозенку,
Скоріше  постели,  серде́нько,
Перину  сніжну  москалям  !  !  !

Нехай  лежать,  закоченілі,
Ще  й  са́ваном  укриті  білим,
Хай  пухом  буде  їм  земля  ...  

14.12.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022

Вітровію. Сонет.

Сніжок  на  віти  пада  тихо,  
Ласка́во  землю  пеленає,
Мов  ніжний  пух,  зимо́ва  втіха...
Ялинку  сріблом  прикрашає  ...

Вже  сонце,  всім  нам  на  потіху,
Встає,  іскринки  розсипає,
Ледащо  вітер,  ледве  диха,
Ліниво  поле  завіває  ...

Славетний  вітре,   вітровію,
Здіймись  могутнім  буревієм  !
Всіх  ворогів  змети  з  країни  !

Щоб  не  лишилося  і  сліду
Від  окаянного  сусіда  
В  щасливій,  вільній  Україні  !


12.12.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022

Ми - незламні !

Кожну  ніч  реве  тривога,
Хай  реве  -  та  ради  Бога  !
Переве́рнемось  на  спину
Й  заховаєм'сь  під  перину  !

Світлу  вже  кінець  настав,
Ми  на  свічці  смажим  сало  !
Значить  -  ще  не  все  пропало,
Нас  х...ло  ще  не  дістав  !

Ну  і  скотиняка  він  -
Хоче  знищить  водогін  !
Та  води  в  мене  -  три  бочки,
З-під  торішніх  огірочків  !

Заморозити  нас  хоче  -
Ой,  холодні  ж  стали  ночі  !
Я  до  діда  притулюся,
Попід  ковдрою,  в  кожусі  !

В  мережі  нема  напруги  -
Генератор  деренчить  !
Я  хотіла  б  відключить,
Та  біжать  бігом  подруги,

Щоб  смартфони  зарядить  !
Щоби  дружно  посидіти,
Серіал  щоб  подивитись,
І  про  все  поговорить  !

А  те  падло  хай  іздохне,
До  кісто́к  нехай  ізсохне  !
Ну  а  нам  -  своє  робить  !
Буде  Україна  Жить  !


Зі  слів  баби  Люби  записано  правильно.
Підпис                                 /  [i]Родвін[/i]  /

04.2022  р.

Фото  "  https://i.pinimg.com/736x/fb/b1/0b/
fbb10be3a00e2c2d0469757a1142d858.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022

Колискова. Сонет.

Тихе́нько  вечір  засинає,
В  травичці  спить,  стомившись,  вітер,
Поснули  й  сплять  до  ранку  квіти.
Багрянцем  захід  сонця  грає  ...

Затьохкав  соловейко...  Літо  ...
Вже  нічка  небо  прикрашає  -
Над  світом  зіроньки  вмикає,
Щоб  сни  щасливі  снились  дітям  ...

А  щоб  малят  не  розбудити,
Навшпи́ньках,  всім-усім  ходити  !
Хай  сон  нечутно  прилітає  ...

Засни,  дитинонько  моя,
А  я  -  ще  слухать  солов'я  -
Бо  гарно  -   серце  завмирає...



 30.11.2012  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022

Здрастуй,   вербонько.

Здрастуй,   ве́рбонько  привітна,  
чарівна  верби́чка
Розпустила  ніжне  гілля,  
наче  молодичка

Простягла  униз,   додолу,   
довгокосі  віти
І  вплела  свої  листочки  
у  осінні   квіти.

Пригадай,  моя  хороша,  
як  в  весняну  пору,
З  милою  сиділи  разом,  
коло  цього  двору,

Проводжали  сонце  красне,  
мов  з  любовним  трунком,
Зустрічали  ранок  ясний  
пристрасним  цілунком   ...

Покляли́сь  ми  знов  зустрітись,  
присяглись  в  коханні
І  розстались  у  схід  сонця, 
під  промінням   раннім.

Твій  далекий  шлях  -  на  захід,  
ну  а  мій  -  до  бою  !
На  схід  -  битись,  край  свій  рідний,
боронить  собою  !

Та  ця  ніченька,  коротка,  
в  нас  була  остання  ...
Ятрить  зараз мою  душу  
спомин  про  кохання,

В  буднях  і  ночах  воєнних,
в  страшній  круговерті,
Кожен  день  -  за  крок  і  ближче,  
до  лютої  смерті  !

Смерть  далека  й  прудкокрила,  
з  татарських  просторів,
Пролетівши  аж  півсвіту,  
через  море  й  гори,

Розшукала  мирне  місто  
і  скоріш,  з  дороги,
Прямо  з  неба,  нагло  й  підло,  
впала  милій  в  ноги  !

Враз  косою  долю  стяла  -
небо  слізьми  вмилось  !
Зірки  з  неба  обірвались,  
впали  і  розбились  ...

Світ,  раптово,  став  немилий,  
на  мить  серце  стало
Та  рука,  бить  вороженьків,  
зовсім  не  пристала*  !

Треба   й  далі  воювати,  
рани  залічити,
Підлих  москалів  незваних  
у  Дніпрі  топити  !

Тяжко  й  болісно  серденьку,   
та  все  ж  -  треба  жити  !
Клятих  вражих  московитів  
треба  вщент  розбити  !

Перемоги   день  настане,
згояться  руїни,  
Буде  доленька  щаслива
в  вільній  Україні  !

Кров  ворожу,  в  Чорне  море,
змиє  Дніпр  широкий  !
Запанує  в  нашім  краї
тиша,  лад  і  спокій  !
 
А  у  пам'ять  про  загиблих,
чуєш,  моя  мила  ?
Встануть  золоті  тризу́би  
на  кремлівських  шпилях  !


*пристати  (від  праці)  -  стомлюватися,   знесилюватися.


27.11.2022  р.


[i]Додаю  подачу  вірша  в  класичному  стилі  для  тих,  хто  не  відшукав  рими  між  1-м  і  3-м  рядочком  в  побудові  "шевченківський  вірш"
[/i]

[u][b]Здрастуй   ве́рбонько[/b].  
[/u]
Здрастуй   ве́рбонько  привітна,  чарівна  верби́чка
Розпустила  ніжне  гілля,  наче  молодичка
Простягла  униз,   додолу,   довгокосі  віти
І  вплела  свої  листочки  у  осінні   квіти.

Пригадай,  моя  хороша,  як  в  весняну  пору,
З  милою  сиділи  разом,  коло  цього  двору,
Проводжали  сонце  красне,  мов  з  любовним  трунком,
Зустрічали  ранок  ясний  пристасним  цілунком.

Покляли́сь  ми  знов  зустрітись,  присяглись  в  коханні
І  розстались  у  схід  сонця, під  промінням   раннім.
Твій  далекий  шлях  -  на  захід,  ну  а  мій  -  до  бою  !
На  схід  -  битись,  край  свій  рідний,боронить  собою  !

Та  ця  ніченька,  коротка,  в  нас  була  остання  ...
Ятрить  зараз мою  душу  спомин  про  кохання,
В  буднях  і  ночах  воєнних,  в  страшній  круговерті,
Кожен  день  -  за  крок  і  ближче,  до  лютої  смерті  !

Смерть  далека  й  прудкокрила,  з  татарських  просторів,
Пролетівши  аж  півсвіту,  через  море  й  гори,
Розшукала  мирне  місто  і  скоріш,  з  дороги,
Прямо  з  неба,  нагло  й  підло,  впала  милій  в  ноги  !

Враз  косою  долю  стяла  -  небо  слізьми  вмилось  !
Зірки  з  неба  обірвались,  впали  і  розбились  ...
Світ,  раптово,  став  немилий,  на  мить  серце  стало
Та  рука,  бить  вороженьків,  зовсім  не  пристала*  !

Треба   й  далі  воювати,  рани  залічити,
Підлих  москалів  незваних  у  Дніпрі  топити  !
Тяжко  й  болісно  серденьку, та  все  ж  -  треба  жити  !
Клятих  вражих  московитів  треба  вщент  розбити  !

Перемоги   день  настане,  згояться  руїни,  
Буде  доленька  щаслива  в  вільній  Україні  !
Кров  ворожу,  в  Чорне  море,  змиє  Дніпр  широкий  !
Запанує  в  нашім  краї  тиша,  лад  і  спокій  !
 
А  у  пам'ять  про  загиблих,  чуєш,  моя  мила  ?
Встануть  золоті  тризу́би  на  кремлівських  шпилях  !


*пристати  (від  праці)  -  стомлюватися,   знесилюватися.

27.11.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022

А ви каталися у чо́вні ?

А  ви  каталися  у  чо́вні
У  літню  ніч,  що  пахне  сіном,
Дмухняним  цвітом  і  поли́ном,
Під  небом  зоряним  безмовним  ...?

Тихенько  ве́сельце  плескоче,
Об  борт  незримі  плещуть  хвилі...
Як  самоцвіти  -  зорі  милі   
Воліють  у  водицю  вскочить.

Іскриться  місячна  доріжка,
Чарує  вродою  латаття,
Своїм  розкішним  бальним  платтям  -
У  неї  з  місяцем  інтрижка  ...

А  той,  як  пан  розсівсь  на  хмарі
І  пильно  з  неба  спогляда́є   
Бо  квіти  ті,  він  добре  знає,
Ще  зрадять  в  ша́лому  угарі  !

Спустились  в  воду  з  неба  зорі
З  лата́ттям  кружаться  у  танці
А  той,  що  греблі  рве,  русалці,
Нашіптує  :   -  втечем  за  море  !

Шепоче  щось  водя́ник  мавці
Бо  в  неї  закохавсь  без  тями
Намисто  дарить  з  кораля́ми
Й  персте́ні  надіва  на  пальці

-  Еге...  подумав  місяць  ясний
   Зівати,  братці,  тут  не  треба  ...
   Скоріш  потрібно  злазить  з  неба,
   А  то  ще  вкра́дуть  дівку  красну  !

Спустився  місяць  аж  на  воду
Спокійно,  важно,  бо  гордує,
По  світ-доріженьці  прямує
До  квітки,  чарівно́ї  вроди  ...

Та  звідкісь  вітер  злий повіяв,    
Здійнявши  хвилі  ой,  не  дрібні  !
Прогнав  із  хвильок  зорі  срібні
Й  доріжку  місячну  розвіяв...

Тож  місяць  трішки  завагався  ...  
Вітрисько  ж  швидко  все  обшастав,  
Неві́сту-квітоньку  засватав
Й  за  море  з  нею  геть  подався  !

А  місяць  знов  посів  на  хмарі
Вниз  ошелешено  взирає
І  як  то  сталося  -  не  знає,
Що  він  залишився  без  пари  ...


05-28.11.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022

Чудасія

Цілий  місяць  хлюпа  слякоть,
З  неба,  мов  з  цебра́,  лило́ся,
Та  сьогодні  зра́ння  -  свято  !
Сонце  яснеє  знайшлося  !

Рано  яблунька  проснулась,
Позіхнула,  потягнулась,
Простягла  до  сонця  віти  -  
Пізні  яблучка  зігріти.

Вже  й  не  вірилось,  що  осінь,
Посміхнеться,  наче  літо,
І  земля,  теплом  зігріта,
Знов  побачить  в  небі  просинь...

Дощик  дрі́бний  з  но́чі  сіяв,
Раптом  сталась  чудасі́я  -

Вітерець  із  Півдня,  жаром,
Хмари  сірі  геть  розвіяв  
Й  над  самісіньським  стожаром,
Зранку,  райдуга  ясніє  !

Жартома  ранкові    роси
Вітер  лагідно  збиває,
Ледве  дише  й  заплітає  
Золоті  вербові  коси.

Сонце  щиро  пригріває,
Надає  наснаги  кленам  -
Жовтим,  палевим,  зеленим,
А  навкруг  -  багрянець  грає  !

Кольори,  як  самоцвіти  !
Як  цим  фарбам  не  радіти  ?  !

Розцвіли  осінні  квіти,
Самі  пізні,  у  садочках,
Горобці,  теплом  зігріті,
Повсідалися  рядочком.

А  шпаки  вже  збились  в  зграї,
В'ються  хвилями  над  гаєм,
Будуть  від  зими  тікати  -
Літа  теплого  шукати  !

Павучок  зібравсь  летіти,
Вперто  суне  вверх  по  тину  -
Там  снує  він  павутину,
Щоб  на  ній  у  небо  змити  !  

Ба́бине  на  дво́рі  літо  -
Досить  на  печі  сидіти  !


28.10.2022  р.

Фото  https://naurok.com.ua/uploads/files/387653/
122065/133543_html/images/122065.002.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022

Люблю тебе сонечко

Люблю  тебе,  сонечко,
десь  же  ти  є   !  ?
Ви,  разом  із  літечком  -
щастя  моє  !

Ну  що  це  за  осінь  -
дощі  одні  й  слякоть  !
Як  сонечко  в  небі  -
в  душі  моїй  свято  !

Поїм  гарно  каші,
і  з  дідом  піду  !
Тебе,  миле  сонце,
край  світу,  знайду  !


    Зі  слів  внучка,  записано  правильно.
    Підпис                                 /  [i]Родвін[/i]  /


14.09.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022

Холодна осінь. Сонет

Холодна  осінь.  В  небі  хмари  злі.
Дощи́ть,  поме́ркло  -  мо́вби  вечоріє  ...
Копа́  соломи  мокне  край  ріллі,
Осіннє  сонце  ледве-ледве  гріє  ...

Вже  топлять  печі  в  хатах,  у  селі,
На  тра́вах,  зра́ння,  мокрий  сніг  біліє.
Сади  дрімають  у  холодній  млі,
Сердито  вітер  між  гілляччям  виє,

Збиває  пізні  яблука  з  гіллі́,
Ламає  ві́ти,  гне  аж  до  землі́  !
Невтомний,  злющий...  Дує,  шалені́є,

Немов  скажений...  В  мерзлій  ковилі,
На  збля́клих  фарбах,  на  осіннім  тлі,
Калини  кущ  червоним  пломені́є  ...


15.09.2012  р.

Фото   https://hozyain.by/wp-content/uploads/2019/11/i.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022

Україно моя, ти прекрасна

Україно  моя,  
ти  прекрасна  як  спів  солов'їний  !
Мій  заквітчаний  рай,  
край  навіки,  безмежно  любимий.
Я  кохаю  тебе,  
твої  ниви  безмежні  й  покоси,
Первозданні  ліси,  
і  садочки  у  вранішніх  росах.

І  хати́ни  в  селі,  
і  степів  придніпровські  простори,
І  лелек  на  стовбах,  
і  прадавні  Карпатськії  гори  ...
Я  люблю  тебе  Крим,  
моря  Чорного  чистую  воду,
Рідне  місто  моє  -  
долі  щедру  мені  нагороду  !

Моє  місто  вже  спить,  
вже  й  погасли  вогні  у  будинках,
Нічка  тишу  несе  -
відпочинку  й  розради  хвилинки.
Дітки  в  лі́жечках  сплять,  
їм  наснилися  казки  чудові,
І  лунали  для  них  
пісні  ніжні,  як  цвіт,  колискові  !

Ворог  підло  напав,  
у  досвітню  холодну  годину
Спали  со́лодко  всі,  
мати  сонна  гойдала  дитину  ...
Стрепенулась  земля,  
нажаха́лись  птахи,  в  небо  зринув,
Враг  мерзенний  -  москаль,  
підло  сонну  бомбив  Україну  !

Загорілась  земля,  
запалали  нескошені  ниви  !
Сільські  хати   в  диму,   
їх  шматують  ракетні  розриви  !
Почорніли  поля,  
край  дороги  лелеки  убиті  !
У  руїнах  міста, 
церкви  дощент  у  селах  розбиті  !

Задрижала  земля,  
загриміли  колонами  танки,
Застогнала  земля,  
під  ногами  лихих  окупантів,
Як  чума,  по  селу,  
потяглися  від  хати  до  хати,
Від  двора  до  двора  -  
йшли  з  стволами,  людей  грабувати  !

Що  не  так  -  знавіснів,  
автомат  у  лице,  направляли,
А  то  -  чергами,  враз,  
без  розбору,  по  людях  стріляли  !
Убивали  мужчин,  
бо  живих,  орки  дуже  боялись  !
Непорочних  дівчат,  
кагалом,  силоміць,  гвалтували  !

Мертвих,  тих,  що  були,  
в  цій  підступній  війні  підло  вбиті,
Не  було  вже  кому,   
по-людськи,  у  гробах  хоронити  ...
Батько  в  землю  доньку  
поховав,  у  садочку,  під  вишню  !
Бабця  діда  в  дворі  
закопала  і  плаче  невтішно  !

Горе  люте  прийшло,  
увірвалось  до  всіх,  в  кожну  хату  !
Смерть  клепає  косу  
і  спішить  урожай  свій  збирати  ...
Гірко  плаче,  рида,  
виряджає  на  фронт  сина  мати  !
Квилить,  тужить   жона,  
проводжаючи  мужа  в  солдати  !

У  запе́клих  боях,  
виганяли  назад   московитів  !
Іхні  підлі  війська  
були  вщент,  край  столиці,  розбиті  !
За  "паребрик"  хтось  збіг,  
хтось  в  лісах,  немов  звірі,  сховались   !
Познаходили  !   Всі  
зброю  кинули  і  поздавались  !

Відкоти́лись  назад  
та  не  йметься  ніяк  московитам  .
Сил  зага́рбать  нема,  
то  ракетами  хочуть  нас  вбити  !
Вже  квітує  земля   
та  з-за  моря  летять  не  лелеки,
До  насиджених  гнізд,  
смерть  крилата  летить  із  далека  !

Плач,  сирени  набат,  
чути  скрізь  -  у  містечках  і  селах  !
У  великих  містах  
і  в  далеких  відлюдних  оселях  !
І  дитинка  мала,  
яка  ледь  почала  говорити
Свою  неньку   пита  :
-  Мам,  за  що  нас  так  хочуть  убити  ?

Що  маленькій  сказать...  
що  у  ворога  жадібні  очі  ?
І  що  руки  його  
до  чужого  нестримно  охочі  ?
Ніде  жити,  мабу́ть, 
в  величезній  ворожій  країні?...
То  припе́рлись  до  нас,  
щоби  зе́млі  віднять  в  України  !

Мріють  нас  заярми́ть,  
нашу  Волю  чобітьми  попрати  !
Та  ми  будемо  жить  
і  свободу  свою  захищати  !
Битись  будем,  на  смерть,  
стане  кожен,  хто  може,  до  бою  !
Не  один  у  Дніпрі  
захлинеться  загарбник  водою  !

Почорніє  земля  
від  чужинців,  поле́глих  у  полі  !
Вітерець  налетить,  
прах  ворожий  розвіє  в  роздо́ллі  !
Перемога  в  війні  -  
наша  ціль,  наша  правда  і  воля  !
Перемога  і  мир  -
лиш  тоді  посміхнеться  нам  доля  !

Знов  розквітнуть  сади,  
будуть  в  небі  лелеки  летіти  !
Встануть  з  праху  міста,  
і  сміятися  знов  будуть  діти  !
Заколи́ше  жита,  
наче  хви́леньки,  лагідний  вітер.
Буде  знов  урожай  
і  від  яблук  похиляться  віти  ...

Ще  воскресне  земля,  
позабуде  навіки  про  горе  !
Дніпр  могучий,  завжди́,  
буде  води  нести  в  Чорне  море  !
Тільки  ниє  душа,  
не  стихає,  стенає  від  болю,
Пам'ятає,  про  тих,  
хто  поліг  за  нескорену  Волю  !

Хто  себе  не  жалів  
не  скорився,  на  смерть,  став  до  бою  !
І  в  жорстокім  бою  
захистив  Україну  собою  !
Прийде  мир  і  до  нас,  
залунають  пісні  солов'їні  !
Щастя  кожній  сім'ї  ! 
Миру  й  злагоди  всій  Україні  !


02.09.2022  р


Фото  https://sites.google.com/site/ukraienanezaleznakraiena/_/rsrc/1395335408161/ukraiena-moa-batkivsina/img19.jpg?height=490&width=651

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022

Сон.

Важко  в  На́стоньки  на  серці  -
Взя́ли  у  солдати
Йванка,  га́зду  молодого  -
Край  свій  захищати  !

Цілий  день  трудилась  в  полі,
А  відта́к  -  у  хаті...
До́ньку,  сто́млена  приспала,
Сіла  горювати  ...

Сіла  тихо,  край  віконця,
Бо  вже  звечоріло
Та  й  давно  сховалось  сонце,
Рано  потемніло.

Хмари  небо  затягнули,
Місячень  не  світить.
Дощик  нудно  накрапає,
Засинає  вітер  ...

В  хаті  тихо,   тільки  мишка
В  нірочку  шмигну́ла...
Голову  до  рук  схилила
Та  й  собі  заснула  ...

Сон  її  підняв  під  небо
І  поніс  на  крилах,
В  ті  далекії  простори,
Де  воює  милий.

Знизу  ви́ділись  місте́чка,
Димом  оповиті,
І  сільськії  людські  хати,
Спалені  й  розбиті  !

Прилетіли.  Ось  і   поле,
Вибухами  зрите.
Стогне  полечко  від  болю,
Зга́ром  все  укрите  !

Серед  вирв,  у  тім  страхітті,
В  бліндажах  розбитих,
Стинуть  мертві  воріже́ньки,
Кляті  московити  !

Сплять  незламні  українці,
В  за́ростях  ромашок  ...
Зупинилась,  нахилилась,
Заплакала  тяжко  -

На  сплюндрованому  полі,
Білим  цвітом  вкритий,
Бездиха́нний   ї́ї    Йванко  -
Неживий,  убитий  !

Кров  застила  в  ї́ї  жилах,
Серденько  спіткнулось,
Закричала  гірко  з  болю,
Скрикнула  й  проснулась  !

В  хаті  присмерк,  доньці  спится,
Сходить  раннє  сонце...
Хтось  заскочив  на  подвір'я,
Стукає  в  віконце  !

Стрепену́лася,  побігла
Двері  відкривати  !
Сво́го  милого  Іванка
Ве́сти  швидше  в  хату  !

Донечка  мала́  проснулась  -
Аж  стриба́  від  щастя
Перелякана  кошмаром,
Ще  не  вірить  Настя  !

Притулилась  до  Іванка  -
Зморений,  з  дороги,
Ніжно  ї́ї  обіймає  ...
Цілий,  слава  Богу  !


22.08.2022  р.


Фото  https://st2.depositphotos.com/3616689/9975/i/600/depositphotos_99752186-stock-photo-sad-girl-illustration.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022

Буде жити Україна

Перемоги  день  -  він  буде,  орки  кляті  згинуть  !
Будуть  ще  радіти  люди,  й  славить  Україну  !
Ворог  хижий.  Наша  доля  -  в  прах  його  розбити!
Ми  не  будемо  в  неволі,  під  ярмо́м  ходити  !

Глотки  рватимем  зубами  і  до  смерті  битись  !  
Волю  нашу  ворогам  -  не  дамо  скорити  !
Ми  не  схилимось,  ні  разу  ! Москалів  -  геть  гнати!
Буде  пам'ятник  Тарасу  у  віках  стояти  !

Дощик  тепленький  у  полі  кров  ворожу  змиє,
Вітер  ла́скавий,  в  роздоллі,  їхній  прах  розвіє  !
Позабудуть  люди  горе  і  земля  воскресне  !
Дніпр  могучий  в  Чорне  море  буде  во́ди  нести  !

Будуть  зи́ми,  будуть  весни  і  сади  розквітнуть  !
Будуть  літа  дні  чудесні,  будуть  гро́зи  літні  !
Будуть  знову,  над  землею,  ле́леки  летіти  !
Будуть  знов,  у  кожній  хаті,  діточкам  радіти  !

Осінь  щедрими  дарами  схилить  рясні  віти  !
І  за  партами,  не  са́мі,  будуть  вчитись  діти  !
Ората́й  зі  сво́го  поля  повиво́дить  терня  !
В  українську,  теплу  землю,  знов  посіє  зерня  !

Вітер  ниву  заколише,  наче  море  -  гарну  !
Всіх  віддячить,  якнайліпше,  поле  хлібодарне  !  
Жи́та  будуть  достигати...  Кожен  з  нас,  із  болем,
Буде  вічно  пям'ятати  тих,  хто  впав  за  Волю  !

Хто  в  найтяжчую  годину  став,  на  смерть,  до  бою  !
Хто  від  смерті  Україну  захистив  собою  !
Позагояться  руїни,  буде  щастя  всюди  !
Буде  жити  Україна  !   Будуть  жити  люди  !  !  !


18.08.2022  р.

Фото  https://polinfo.gov.ua/images/2020/08/17/den-nezalezhnosti-ukrainy.jpg



[u][b]Буде  жити  Україна[/b][/u]
(  варіант  для  дітей  )


Перемоги  день  -  він  буде,
О́рки  кляті  згинуть  !
Будуть  ще  радіти  люди,
Й  славить  Україну  !

Ворог  хижий.  Наша  доля  -
В  прах  його  розбити  !
Ми  не  будемо  в  неволі,
Під  ярмо́м  ходити  !

Ми  не  схилимось,  ні  разу  !
Москалів  -  геть  гнати  !
Буде  пам'ятник  Тарасу
У  віках  стояти  !

Дощик  тепленький  у  полі
Кров  ворожу  змиє,
Вітер  ла́скавий,  в  роздоллі,
Їхній  прах  розвіє  !

Позабудуть  люди  горе
І  земля  воскресне  !
Дніпр  могучий  в  Чорне  море
Буде  во́ди  нести  !

Будуть  зи́ми,  будуть  весни
І  сади  розквітнуть  !
Будуть  літа  дні  чудесні,
Будуть  гро́зи  літні  !

І  лелеки  над  землею  
Будуть  знову  летіти  !
Будуть  знову,  в  кожній  хаті
Діточкам  радіти  !

Ората́й  зі  сво́го  поля
Повиво́дить  терня  !
В  українську,  теплу  землю,
Знов  посіє  зерня  !

Вітер  ниву  заколише,  
Наче  море  -  гарну  !
Всіх  віддячить,  якнайліпше,  
Поле  хлібодарне  !  

Жи́та  будуть  достигати...
Кожен  з  нас,  із  болем,
Буде  вічно  пям'ятати,
Тих,  хто  впав  за  Волю  !

Позагояться  руїни,
Буде  щастя  всюди  !
Буде  жити  Україна  !
Будуть  жити  люди  !  !  !


18.08.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022

Санжійка 2022. Про степ, море і вогонь …

Морю  не  спиться  -  шумить,  розважається  !
Хвилі  до  круч  пригортаються ніжно,
Зо́рі  на  хвилях  тихе́нько  гойдаються,
З  хви́льок  стрибають  в  пісок  білосніжний  !

Пта́шки  вже  стихли,  скінчи́лись  забави,
Шу́мний  прибій  в  глибині  потонув,
Вітер  стомився,  улігся  на  трави  ,
Стомлений,  в  сонних  обіймах,  заснув  ...

Місячень  я́сний  на  хмарці  дрімає,
Зорі  стомились,  розсілися  тихо,
Дале́ко  у  морі,   де  птах  не  літає,
Підступно  і  підло  прокинулось  лихо  ...

Проснулось,  злетіло  -  стовп  полум'я  й  диму  !
Розкраяли  тишу  архангельські   труби  !
Навкруг  обдивилось  й  до  берега  зринув,
Поне́сло  в  світ  смерть  і  палаючу  згубу  !

Те  лихо  створили  не  моря  стихії  -
В  красивій  морській  уніформі  -  паdлюки  !
Все  'дно  їм  що  бо́мблять  -  Одесу  чи  Київ,
Бабусю  в  літа́х,  чи  із  дітками  люльки  !

Як  яструб  злітає  сталева  жар-птиця,
Летить  навпере́йми,  щоб  лихо  спинити,
Щоб  втрапити  в  ціль,  щоб  не  дать  пролетіти,
Не  дати  прорватися,  не  поступитись  !

Спа́лахом  берег  на  мить  освітився,
Настигли  ракету  над  степом  -  підрив  !  !  !
Гу́ркотом  грім  навкруги  прокотився  !
Клу́бом  вогонь  до  землі  полетів  !

Скрикнула  гірко  від  болю  й  жахну́лась   
Земля  від  удару,  здригнувшися  тяжко  !
За́спаний  степ  у  тривозі  проснувся  !
Зірвалися  в  небо  сполохані  пташки  !

Від  стру́су  у  кручі  серде́нько  спинилось,
Вона  розкололася  і  похилилась  ...
Ще  мить  постояла  і  в  море  упала,
На  берег,  де  хвиля  її  обнімала  ...

Десь  виє  сирена,  тривоги  ж  бо  час...
Маяк  стрепетнувся,  мигну́в  і  погас...

08.08.2022  р.

Фотомонтаж  автора

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022

Санжійка 2022. Дикий пляж.  

Мо́ря  безкрайнього  синь  неозора,
Берег  в  обіймах  ласка́вої  хвилі,
Вода  кришталева,  на  диво  прозора,
Здавалось  заснула  в  безмовному  штилі  ...

Пісочок,  дбайливою  хвилею  ви́праний,
Сія́є  на  сонці,  мов  перли  розси́пані  !
Скрипу́чий,  гарячий,  на  дотик  тендітний,
Чисте́нький,  лиш  ча́єчки  слід  ледь  помітний  !  ...

Ледве хвилюється   ла́гідне   море.
За́тишком сповнене,  мирним  споко́єм,
Кри́ками   чайок,  лінивим  прибоєм,
Ласкою  сонечка  в  синім  просто́рі...

Вітер  стомився,  в  травичці  дрімає,
Виглянув  краб  з-під  камінчика  тихо,
Чайки  щось  кви́лять,  над  морем  ширя́ють  ...
А  з  моря  підступно  підкралося  лихо  !

Здавалось  -  спокійно  все,  тихо  й  нестрашно  ...
Та  вклякло  від  жаху  все  поряд  живе  -
Зірвавшися  з  якоря,  тихо  й  поважно,
Міна  рогата  у  гості  пливе  ...

08.08.2022  р.

Фото   "https://focus.ua/static/storage/thumbs/1088x/e/3f/796beaf8-590a159d82abb32029dd29d17f5393fe.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022

Як гарно лежати в густій ковилі

Як  гарно  лежати  в  густій  ковилі,
Уту́пити  погляд  в  хмарки́  білосніжні,
Блаженно  вдиха́ть  аромати  землі
І  жайвора  слухать  пісні́  дивовижні.

Десь  поряд  гуде  заклопо́таний  джміль,
Кружляють  метелики  в  тихому  вальсі,
Цикади  невтомно  дзвенять  звідусіль,
Маленький  жучок  примостився  на  пальці.

Це  ж  сонечко,  бе́дрик,  червоний  в  крапи́нку,
По  пальцю  до  неба  поде́рся  завзято,
Поліз,  зупинився,  завмер  на  хвилинку
На  сталі  холодній  ствола  автомата  ...

03.08.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022

Сьогодні з дідом на футбол

Сьогодні  з  дідом  на  футбол
Ідем,  за  руки  взя́вшись  !
Васько́  Блоха  забити  гол,
В  дворі  нам,  нахваля́вся  !

Васько  Блоха  -  він  Футболіст  !
У  нього  но́ві  бутси,
Футболка  синя  і  труси  -  
Пошила  їх  бабуся  !

А  ще  у  Васі  -  но́вий  м'яч,
Щоправда  -  волейбольний.
Ним  будуть  грать,  сьогодні  матч,
Він  -  зо́всім,  як  футбольний  !

Нас  п'ять  !   Команда  -  чемпіон  !
Всі  класні  футболісти  !
А  за  селом  -  наш  стадіон,
Ще  й  ла́вочки,  щоб  сісти  !

З  другої  вулиці  до  нас
Уже́  прийшла  команда  !
Чотири  хлопці  і  одна,
А  ко́си  в  неї  в  бантах  ...

Фізрук  -  суддя  !   Все  до  пуття  !
Свисток  -  і  матч  поча́вся  !
Ми  грали  славно  та  суддя
Підсу́джувати  взявся  !

Як  м'яч  в  ворота  нам  летів  -
Голкіпер  не  дотягся,   
Блоха  його  назад  відбив  !  !  !

Лиш  ледь  рукою  зачепив  ...
Він  ненароком,   не  хотів  !  !  !

Суддя  і  пристіба́вся  ...

Назначив  пе́наля  фізрук  !  !  !
Кричим  :   -  Суддю  на  мило  !  
Покі́ль  товклися  всі  навкруг,
Дівча  штрафний  пробило  !

Той  м'яч,   як  з  дерева  гарбуз
Летів  з  страше́нним  свистом  !  !  !
Наш  воротар  -  не  боягуз,
І  хлопець  не  без  хи́сту,

Відбив  м'яча  у  гурт  гравців
Та  прямо  Васі  по  башці  !
А  від  башки́,  така  пiдлóта  -
Той  м'яч влетів  в  свої  ворота  ...

Отак  Блоха  наш,  гол  забив  !

В  наступний  день  пішли  на  став,
Ловити  рибку  -  файне  діло  !
А  я  у  діда  все  питав  :
-   Яке  ж  з  фізру́ка  буде  мило*  ?


*  мається  на  увазі  :   -  туалетне  чи     
    господарське.  .  .


    Зі  слів  внучка,  записано  правильно.
    Підпис                                 /  [i]Родвін[/i]  /


19.06.2012  р.
м.  Чернівці


Фото   https://bipbap.ru/wp-content/uploads/2019/08/6-1-730x888.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022

Я прибіг швиденько в сад

Я  прибіг  швиде́нько  в  сад,
Бо  достиг  наш  виноград  !
І  сьогодні,  спозаранку,
Жде  мене  дідусь  на  ганку  !

Ми  із  ним  не  в  жму́рки  граєм,
Урожай  ми  вдвох  збираєм  !
Вже  стоять  пусті  корзини  -
Дід  їх  сам  зв'язав  з  лозини  !

Виноград  вродив  на  славу  .
Я  ж  прийшов  не  для  заба́ви  -
За  якихось  три  хвилини  
Вже  нарвав  аж  пів  корзини  !

З  дідом  мрія  в  нас  давно  -
Ми  затіяли  ...  вино  !
Завтра  зробимо  мезгу́,
Тільки  мамі  -  ні  гу-гу́  !

Краще  їй  про  це  не  знати  !
Буде  гнівно  доріка́ти,
Гратись  з  дідом  не  дозволить
І  сиді́ть  мені  у  школі  ...

Якщо  мама  не  прозна́є  -
Я  до  діда  завітаю  !  
Буду  виноград  давить,
Сік,  із  дідом,  буду  пить  !

Робить  мій  дідусь  вино,
Ох  і  га́рненьке  воно  !
Тільки  я  його  не  п'ю,
Через  те,  що  не  люблю  !

Дітям  -  пити  не  дають  !
А  самі́  -  звичайно  п'ють  !
І,  не  треба  ...  Обійду́сь  ...
Лимона́ду  я  нап'юсь  !

І  скажу́  вам  найщирі́ше  :
-    Лимонад  -  напій  найліпший  !


    Зі  слів  внучка,  записано  правильно.
    Підпис                                 /  [i]Родвін[/i]  /


23.06.2012  р.
м.  Чернівці


[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022

Сім лімериків про Чернівці

Як  диви́тись  з  гори  на  Черні́вці,
Ви́дно  ба́ні,  шпилі́  і  дзвіни́ці
Серед  буйних  дерев  -
Гарне  місто  старе́  !
Вікові́  стереже  таємниці  !

                   *        *        *

Є  в  Черні́вцях  на  що  подиви́тись  -
Побродить,  погулять,  роздивитись  !
У  кав'ярню  зайти,
Тихе  місце  знайти
І  на  хвильку  від  справ  віддалитись  !  

                   *        *        *

Річка  Прут  протікає  в  Черні́вцях,
Стрімко  в  річці  вирує  водиця  ...
З  чистих  гір  пли́не  вдаль,
В  ній  води  -  не  обма́ль  !
А  як  повінь,  то  страшно   дивиться  !  

                   *        *        *

На  весні́,  біля  парку  культури,
Розквітають  роже́ві  саку́ри  !
Та  краса  неземна,
Лю́дям  Богом  дана́,
Щоб  на  квіт  той  злітались  Амури  !

                   *        *        *

У  весня́ному  місті  Черні́вці
Гарні  ді́вки,  жінки  й  молодиці  !
Серед  квітів  живуть,
Наче  квіти  цвітуть  !
Не  жінки́,  а  якісь  чарівни́ці  !  

                   *        *        *

У  славетному  місті  Черні́вці
Роз'  їжджають  авто  по  бруківці  !
Їх  там  дуже  трясе,
Часто  ю́зом  несе  !
Для  авто  -  то  дороги-убивці  ...  

                   *        *        *

В  центрі  славного  міста  Черні́вці,
Неможливо  десь  стать  на  паркі́вці  !
Як  приткну́всь  десь  -  дивись  ...
При́йде  коп  -  стережись  !
Не  погладить  тебе  по  голівці  !  

                   *        *        *

10.06.2022  р.
м.  Чернівці

Фото  https://st.depositphotos.com/1027803/3096/i/600/
depositphotos_30960021-stock-photo-watercolor-painting-of-the-cityscape.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022

Останній промінчик змигну́в і погас.

Останній  промі́нчик  змигну́в  і  погас.
Сонце  нарешті  втону́ло  у  морі  ...
На  ша́трі  небеснім,  як  низки  прикрас,
Засяяли  ніжними  іскрами  зорі  !

Вітер  затих,  не  гойдає  й  билину,
Місяць  рогатий  на  хмарці  прили́нув.
Хвилі  на  морі  неначе  заснули, 
Зорі  із  неба  у  воду  стрибнули  !

-   Що,  кожен  з  вас  про  роботу  забув  ?
Місяць  на  них  подиви́вся  сердито  :
-   Що  тепер  з  вами  я  маю  робити  ?
Трішки  подумав  -  й  за  ними  пірну́в  !

Мі́сячень  срібний  у  морі  купається,
Зі́роньки  з  хвилями  в  пі́джмурки  граються.
Зі́рочкам  в  небі  набридло  світити,    
Ранню  зорю́  хочуть  в  хвилях  зустріти  !

Чорним  брилья́нтом  все  море  іскри́ться,
А  місяць  купається  й  зо́всім  не  злиться   !

02.06.2022  р
м.  Чернівці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022

На цій землі - буя́ли б квіти …

На  цій  землі  -  буя́ли  б  квіти  ...
Сере́д  горілої  трави
Лежать  чужі  солдати  вбиті ,
Лежать  в  запе́ченій  крові  !

Розвіяв  вітер  силу  вражу,
Все  оберну́в  у  пил  і  сажу,
Розбитих  танків  кістяки́
Й  горілі,  мертві  вояки́  !

Ще  вчора  бігали  по  ха́тах
І  не́сли  смерть  та  гвалтували  !
Що  в  око  впало  -  грабува́ли,
Під  дулом  сво́го  автомата  !

І  ось  вони  лежать  ...  Безмовні,
Невідспівані,  гріховні  ...

Лежать  в  кана́ві  сучі  діти  !
Куди  ви  вде́рлись,  для  чого́  ?  
Вас  тут,  незва́них  москови́тів,
Всіх  переб'ють,  до  одного́  !

Якої  до́леньки  лихо́ї,
Прийшли  ви  до  чужих  осель  ?
Замало  вам  своїх  земе́ль  ?
Землі́  схоті́лося  чужої  ?

То  буде  мама  ваша  бідна
Стоя́ти  в  церкві  на  колінах,
Моли́тись  ре́вно  за  дітей  -
Просити  в  Бога  милосте́й  !

Блага́ть  за  ваші  ду́ші  грішні,
Безнаді́йно  й  безуті́шно  -

Не  дасть  вам  Бог  вові́к  проще́ння  !
Горіть  вам  в  о́гненній  геє́ні   !  !  !


20.05.2022  р.
м.  Чернівці

     

Фото  "   https://thumbs.dreamstime.com/z/%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB-%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2-%D0%B8-%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%89%D0%B0%D1%8F%D1%81%D1%8F-%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D1%85-165328223.jpg  "

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022

Знову біле покривало …

Знову  біле  покрива́ло
Вранці  впало  на  село  !
Цілу  ніч  мело́  й  кружля́ло  -
Ох  і  снігу  намело  !

Перший  сніг  -  неначе  свято  !
З  гі́рки  вниз  летять  завзято,
На  санча́тах,  хлопчаки́  !
З  сміхом  граються  в  сніжки́  ,

Хлопці  і  дзвінкі́  дівчатка  ,
Лі́плять  бабу  снігову,
Крутобоку,  як  живу  !
Очі  -  чо́рненькі  зерня́тка,

На  башці́  баня́к  блищить,  
Ма́леч  рада,  аж  пищи́ть  !

Ніс  із  моркви,  чорноброва,
Фа́йна  баба  снігова  !
По́мість  рук  -  гілки́  вербо́ві,
Ще  й  з  мітлою,  як  жива  !

Старші  хлопці  і  дівчата
Повсіда́лися  в  санчата  !
І  летять  униз  з  гори
На  потіху  дітвори  !  

Сад  засніжений  дрімає,
Срібним  інеєм  прорі́с  !
Са́ваном  спови́тий  ліс
І́скрами  на  гі́лках  сяє  !

Під  ногами  сніг  скрипи́ть.  
Час  іти  -  село  вже  спить  !

 24.05.2022  р.
м.  Чернівці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022

Розставання над Прутом. Сонет

На  схил з  гори  туман   спадає  тихо,
Клубо́чить,  па́смами,  ляга́  на  воду  ...
А  я  дивлю́сь  ...   Твою  лиш  бачу  вроду  !
Моя  ти  радість  і  моя  ти  втіха  ...

Пора  вже  йти,  твої́м  чару́юсь  сміхом,
Ще  спить  спокійно,  вра́нішня  природа  ...
Ловлю  твій  по́гляд,  наче  нагороду
Й  слова  кохання  промовляю  сти́ха  ...

Про  щось  шепо́чуться  десь  ясен  з  бу́ком,
Цілую  ніжно  я  коханій  руки  :
-  Побудь  ще,  серденько,  чуть-чуть  зі  мною  !  
 
Вже  небокрай  давно  налився  жаром.
Ще  мить  і  обрій  спалахне  пожаром,
І  сонечко  всміхнеться  над  водою  !

20.05.2022  р.
м.  Чернівці.





[u][b]Прощання  над  Прутом.  Тривожний  сонет[/b][/u]

На  схил з  гори  туман   спадає  тихо,
Клубо́чить,  па́смами,  ляга́  на  воду  ...
А  я  дивлю́сь  ...   Твою  лиш  бачу  вроду  !
Моя  ти  радість  і  моя  ти  втіха  ...

Пора  вже  йти,  твої́м  чару́юсь  сміхом,
Ще  спить  спокійно,  вра́нішня  природа  ...
Ловлю  твій  по́гляд,  наче  нагороду
Й  слова  кохання  промовляю  сти́ха  ...

Про  щось  шепо́чуться  ще  ясен  з  бу́ком,
Та  вже  нависла  чорна  тінь  розлуки  -
Набатом  в  се́рденьку  звучи́ть  тривога  !

Гримить  палає  навкруги́  війна  !
Та  в  нас  любов  -  сильніша,  ніж  вона  !
Ми  все  пройде́м  і  буде  Перемога  !  !  !

19.05.2022  р.
м.  Чернівці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022

Неопалима купина. Поема про вогонь

Війна  гримить,  пала́ють  хати,
Десь  рвуться  гради,  сіють  страх  !
Хто  міг  -  сховався  в  погреба́х  ...
Прийшли  в  село  чужі  солдати  !

В  двора́х  поставили  машини,
Побли́з  сільмагу  метуша́ться,
Грабу́ють  все,  що  тільки  вдасться  -
Пусто́шать  хати,  магази́ни  !

Зайшли  в  обійстя,  роздиви́лись,
На  жі́нок  ласо  подивились  :
-    А  ну-ка  мать,  накрой  нам  жрать  !
     Давай,  быстре́е  !  Чтоб  не  ждать  !

Схилилась  мати  над  столом,
Дістала  хліб,  дістала  сало,
Борщу  в  миски́  поналивала  -
Поїли  і  пішли  селом  ...

А  ввечері  припе́рся  п'яний,
Розв'язний,  і  ніки́м  незваний  !
Став  до  хазяйки  приставать  -
-    Не  бойсь,  не  бу́ду  убивать  !

Оха́льна  по́смішка  на  пиці,
А  руки  тягне  до  спідни́ці  :
-    Да  брось,  иди  скоре́й  ко  мне  !
     Мы  ж  не  в  гостя́х,  мы  -  на  войне  !

Аж  сли́на  хле́ще  -  так  хотів  !
Злякалась,  глянула  на  нього  -
Нещасне,  чмо́шне,  ра́ди  Бога  !
Турну́ла  так,  що  полетів  !

Ще  й  автомат  з  руки́  злетів  !
Встає,  наводить  ствол  на  груди,
Та  що  ж  він  робить  ?  !  Добрі  люди  !  !  !
Неначе  зо́всім  очмані́в  !

Ось  приложу́  кулак  до  тіла  ...
Та  раптом  хвіртка  заскрипіла  -
Вернувсь  до  до́му  з  поля  дід  !
Суворий  погляд,  грізний  вид  !

Завжди́  вступи́тися  охочий
За  сла́бших  і  за  честь  жіно́чу  !
Й  вояк  зів'яв,  відчувши  гнів  !  ...              
Та  раптом  автомат  підвів

І  стрі́лив  діду  межи  очі  ...  !

Здавалось,  світ  поме́рк  в  той  час  !
Вперед  метнулась,  боронити
Та  До́ленька  не  да́ла  вбити  -
Прикла́дом  вдарив  !  Світ  погас  ...!

Прийшла  до  тями  -  вже  світа́ло  !
Та  бу́ло  видно  -  ще  горіло...
Людське  добро  вщент  догорало  ...
Ледь  підвела  побите  тіло

І  помале́ньку  пошкульга́ла  ...
Нараз  і  чоловіка  взрі́ла.
Ледь-ледь  не  впала,  не  зомліла,
До  чо́ла  мертвого  схили́лась,

До  тіла  мертвого  припала
І  навіть  сліз  не  витирала,
І  шепотіла  й  говорила,
Що  все  життя  його  любила,

Що  світ  без  ньо́го  їй    не  милий...
Проще́ння  жалібно  просила,
Що  горе  в  хаті  допустила,
Що  краще  б  гада  сама́  вби́ла  !  !  !

Закрила  очі,  як  годиться,
Й  пошкандиба́ла  до  світли́ці  ...
Та  тільки  стала  у  порозі,
Стовпо́м  засти́ла  у  тривозі  !

Бо  у  примарнім  світлі  зга́ру,
В  кривавих  ві́дблисках  пожа́ру,
Лежало  ті́ло  на  дорозі,
На  спаплю́женій  підлозі  !

Нахилилась,  придивилась
І  без  сили  поряд  сіла  ...
Доня  старша...  Світ  немилий  ...
Звірі,  що  ж  ви  сотвори́ли  ...  !  ?

Не  ридала  -  скам'яніла  ...

Довго  ще  ота́к  сиді́ла,
Як  відчула  -  в  сні  мерзе́ннім,
В  грязних  чо́ботах  казенних,
Спить  воя́ччина  сп'яніла  ...

Хропу́ть  три  горе-окупанти
"Асвабаді́тєлі"  -  гара́нти,
В  хмільно́му  п'яному  угарі,
Безбожнії,  паскудні  тварі,

На  оббльованій  білизні
Воя́ки  із  "свято́й  отчи́зны"  !

Навпо́мацки,  нечу́тно,  бистро
У  сі́ни  впевнено  зайшла
І  до  бензопили́  каністру
В  кутку,  повнісіньку,  знайшла.

Ввійшла,  як  привид  до  світлиці
З  пічу́рки  сірники  дістала
І  бо́са,  як  в  селі  годиться,
До  спальні  все  це  притаска́ла  !

На  іко́ну  похрести́лась
Тихе́сенька,  немов  сова,
Над  воя́ками  схилилась
Й  пості́ль  бензином  облила  ...

Обілля́ла  всю  підлогу,
Беззвучно  двері  зачинила,
Помолилася  до  Бога,
А  по́тім  хату  запалила  ...

Вона  стояла  і  дивилась  -
Пала́ла  хата,  як  бага́ття  !
Чіпля́ло  полум'я  за  плаття
І  чорна  кі́птява  кружи́лась  !

А  ра́зом  з  нею  -  ду́ші  чорні,
Невідспі́вані  з'явились  !
Нараз  розве́рзлися  безо́дні,

Почувся  плач  і  зу́бів  скрегіт,
Ще  й  сатани́нський  дикий  регіт  !

І  в  пе́кло  ду́ші  провалились  !

Зверзла́сь  земля,  вогонь  погас  !

І  мати  Божа  озирну́лась  !
Заплакала  і  ледь  всміхну́лась  ...

Й  хазяйка  ди́виться  на  нас,
От  тільки  зо́всім  посиві́ла,
А    хата  -  ціла,  незгоріла  !
Немо́в  не  був  вогне́нний  час  !

Там  менша,  ба́лувана    до́нька,
Ону́чку  пе́стить  голово́ньку,
Під  хатою  цвіте  калина,
Круго́м  жахітя  і  війна,

А  хата  та  неопали́ма,
Немов  бібле́йська  купина́  !



На  фото  :  Ікона  Богородиці  Неопалима  Купина.    

Фото  :  https://facedobra.com/wp-content/uploads/2019/09/c6fdc2b8de732f48a058c9fe2dhq-kartiny-i-panno-ikona-bozhiej-materi-neopalimaya-kupina-768x958.jpg


29.04.2022  р.
м.  Чернівці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2022

Російським військовим злочинцям. Рондель.

Час   при́йде   й   нами́лить   джуто́ву   вірьовку   палач,       
Гаспи́д   стрепене́ться   й   розкриє   до   пе́кла   воро́та   !    
На  світ  цей,  востаннє,  спогля́неш  ти  з  під  ешафоту   -
Суд   лю́дський   ніко́ли   тебе́   не   пробачить,   хоч   плач !   

Суд   Божий    тебе́   не   прости́ть,   не   надійся,   зазна́ч   :    
В   геє́ні,   вогне́нній,   горі́ть  тобі   бе́зповоротно  ! !  !              
Час   при́йде   й   нами́лить   джуто́ву   вірьовку   палач,    
Гаспи́д   стрепене́ться   й   розкриє   до   пе́кла   воро́та   !      

На   грішній   землі́   ти   посі́яв   лиш   сльо́зи   і   плач   !           
Творив  лихі  звірства,  криваву  наругу  й  скорботу  !  
Та  ви́сить  петля  і  вже  кат  зготувавсь  до  роботи...
"Проща́ньє   славянкі"   в   доро́гу   просу́рмить   труба́ч   !   

Час   при́йде   й   нами́лить   джуто́ву   вірьовку   палач    !

                                                       *        *        *   


На  фото  :

John  C.  Woods  (Джон  Вудз)

Джон  Кларенс  Вудз  був  старшим  сержантом  армії  Сполучених  Штатів,  який  разом  із  Джозефом  Мальтою  здійснив  Нюрнберзькі  страти  десяти  колишніх  вищих  лідерів  Третього  рейху  16  жовтня  1946  року  після  того,  як  вони  були  засуджені  до  страти  на  Нюрнберзькому  процесі  (  Вікіпедія  )

За  що  ?  !

Із  Статуту  Міжнародного  трибуналу,
далі  -  на  російйській  мові,  щоб  краще  розуміли  :


 Из  Устава  Международного  трибунала  :

Полезно  напомнить,  какие  именно  преступления  попадали  под  юрисдикцию  данного  трибунала.  В  статье  6  они  сформулированы  так:

a.    Преступления  против  мира,  а  именно:  планирование,  подготовка,  развязывание  или  ведение  агрессивной  войны  или  войны  в  нарушение  международных  договоров,  соглашений  или  заверений,  или  участие  в  общем  плане  или  заговоре,  направленных  к  осуществлению  любого  из  вышеизложенных  действий.

b.    Военные  преступления,  а  именно:  нарушение  законов  или  обычаев  войны.  К  этим  нарушениям  относятся  убийства,  истязания  или  увод  в  рабство  или  для  других  целей  гражданского  населения  оккупированной  территории;  убийства  или  истязания  военнопленных  или  лиц,  находящихся  в  море;  убийства  заложников;  ограбление  общественной  или  частной  собственности;  бессмысленное  разрушение  городов  или  деревень;  разорение,  не  оправданное  военной  необходимостью,  и  другие  преступления.

c.    Преступления  против  человечности,  а  именно:  убийства,  истребление,  порабощение,  ссылка  и  другие  жестокости,  совершенные  в  отношении  гражданского  населения  до  или  во  время  войны,  или  преследования  по  политическим,  расовым  или  религиозным  мотивам  с  целью  осуществления  или  в  связи  с  любым  преступлением,  подлежащим  юрисдикции  Трибунала,  независимо  оттого,  являлись  ли  эти  действия  нарушением  внутреннего  права  страны,  где  они  были  совершены,  или  нет.

Все  ясно  ?  !  !  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022

Российский народ, я к тебе обращаюсь

Росси́йский  народ,  я  к  тебе  обращаюсь  :
-  Зачем  ты  прислал  к  нам  сыно́в  воевать  !?
Их  на́  смерть  отправил,  навек  распроща́ясь,
В  чужие  пределы  посла́в  умирать!  

Лежат  они  мертвые,  пе́плом  укрылись,
Свой  взгляд  устремили  в  небес  глубину
А  ду́ши  их  ве́чные  в  ад  покати́лись
За  то,  что  с  мечо́м  к  нам  приперлись  в  страну  !

За  то,  что  пришли  к  нам  незванно  и  подло,
Неся  в  наши  стены  разру́ху  и  смерть  !
Как  древние  ва́рвары,  дикое  кодло  -
В  аду  им  прокля́тым  наве́чно  гореть  !

Не  осознав  перед  Богом  провинность,
Не  осознав  своей  тя́жкой  вины  -
Бомбили  и  жгли  города  Украины,
За  то,  что  мы  что-то,  вам  вроде  должны!

Мы  этот  должо́к  отдадим  вам  стори́цей!
Гру́зом  двухсотым  полу́чите  вы  -
Сынов  ваших  мы  размели́  под  столицей!
И  всем  остальным  -  не  сносить  головы́  !

Страну  обязательно  мы   восстано́вим  !
Дере́вни  и  се́ла,  и  вновь  -   города  !
Це́ркви,  сожже́нные  вами,  отстро́им,
А  не́нависть  к  вам  сохрани́м  навсегда!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943274
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.03.2022

Российский солдат, я к тебе обращаюсь !

Росси́йский  солдат,  я  к  тебе  обращаюсь
Тебе  Украи́ну  вовек  не  сломать  !  !  !
Штык  в  в  землю  вонзи  и  домой  возвращайся,  
Ведь  ждут  тебя  дома  невеста  и   мать  !

Но  если  сейчас  ты  меня  не  услышишь,
Продолжишь  суровую  с  нами  тяжбу́  -
С  мечо́м  ты  пришел,   от  меча  и  погибнешь  !
И  гру́зом  двухсотым  верне́шься  в   гробу́  !

Танков  коло́нны  и  градов  машины
Испепели́м,  защити́м  города  !
Силу  дает  нам  любовь  к  Украине,
Рабо́м  нам  не  быть,  под  пято́й  -  никогда  !

От  крымских  степей  до  полесского  края
Раскинулась  наша  родна́я  земля  !
Готовы  погибнуть  тебя  защища́я,
Любовь  беззаветная,  горесть  моя  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941909
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2022

Струмочок

Окра́й  розлогої  калини,
Де  ліс  до  кручі  похилився,
Якоїсь  грозово́ї   днини  
Струмочок  джерельце́м  пробився  !

Погля́нув  вгору,  огляді́вся  !
І   знов  у  глиб  землі  забився,
Бо  дуже  про́стору  злякався, 
Що  раптом,  перед  ним  роздався  !

Мерщій  між  ко́ренів  сховався
Дрижить  і  злякано  шепоче  :
-  Матусю,  я  туди  не  хо́чу  !
   Я  ледь  там  з  кручі  не  зірва́вся  !

   Земе́лько,  матінко  рідне́нька, 
   Не  хочу  в  світ  той,  лю́ба  ненько  !

Шепоче  матінка  :   -   Мій  милий,
   Весь  час  триматись  за  спідни́цю,
   Струмо́чку,  лю́бий  -  не  годиться  !
   Прийшов  твій  час  !  Набравсь  ти  сили  !

   Не  бійся  синку,  той  світ  білий  -
   Безмежний,  зва́бний!   Будь  же  смілий!
   Ступа́й  з  домашнього  порогу,
   І  плинь  у  дальнюю  дорогу  !

   Течи́  крізь  до́ли,  стань  рікою,
   В  посу́ху  спрагле  поле  зро́сиш,
   Водою  спра́гнених  напо́їш
   Й  зіллє́шся  з  хвилею  морсько́ю  !

   Струмо́чку,  сину  мій  рідне́нький, 
   Збира́йсь  в  дорогу  потихе́ньку  ...

                       *      *      *

Струмок  зітхнув,  підня́всь  нагору,
Спинивсь  на  схилі,  обдивився  !
Й  джере́льцем  чистим,  з  косогору,
До  світу  білого  пролився  !

Я  пам'ятаю  те  джере́льце,
Якийсь  прохожий  -  добре  серце
Зладнав  із  лу́бу  жолобо́чок,
Та  ще  й  з  бере́сти  туєсо́чок  !

Вода  в  струмочку  -  ло́мить  зуби  !
А  смак  -  в  слова́х  не  передати  !
Горішка  вільхи,  листя  дуба,
Всіх  трав  ввібрала  аромати  !

Дзвінки́м  мале́ньким  водогра́єм
Зіско́чив  з  жолобка́  струмочок,
Водою  спо́внив  туєсочок
Й  чимду́ж  побіг  до  до́лу  з  гаю  !

                       *      *      *

Лиш  мить  -  і  він  скоти́всь  в  доли́ну.
Ніде́  не  став,  не  забари́вся,
В  обі́ймах  рі́чки,  що  там  пли́не,
У  день  погожий  опини́вся  !

Спокійна  й  сонна,  як  здавалось,
Річе́нька  Ро́двіною  зва́лась  ...
Тихе́нько  во́ди  не́сла  вдаль
Прозо́рі,  чисті,  як  кришта́ль.

Під  тінню  пра́лісів  поліських,
Крізь  хлі́бні  ниви  на  осо́нні,
Чере́з  просто́рні  оболо́ні
Лежав  той  шлях  її  неблизький  .

По  Прип'яті,   Дніпру  до  моря,
До  хвиль  солоних  -  вольна  воля  !

                       *      *      *

Так  пли́нув  час  -  не  знали  горя.
Річки́  текли,  як  час  -  невпи́нно...
Вогня́на  раптом  спала  зо́ря*,
І  стали  во́ди...  як  поли́нню  ...

Поли́нню  й  Ро́двіну  накрило  ...
І  згі́ркла  чиста  і  прозора  !
Незлі́чно  лю́ду  помори́ло,
Жахливі  зга́дки  про  ту  по́ру  !

Щоб  в  море  не  діставсь  поли́н,
Брута́льно  рі́ченьку  спини́ли  -
По  руслі  дамбу  споруди́ли*
І  Родвіни  скінчи́вся  плин  !

Рвону́лась  річка  з  берегі́в,
Аби  не  втра́тити  свободу  !
Та  не  здола́ла  перешкоду
Лиш  розлила́сь  сере́д  лугів  ...

А  з  ча́сом  поросла  травою
Ще  й  комиша́ми,  й   осоко́ю,
Дрібно́ю  ря́сочкою  вкрилась  -
Болотом  Родвіна  зробилась 

Попала  річенька  в  неволю
І  пли́нуть  вдаль  -  нема  вже  сили  ... 

                                           *          *          *

А  джерело́  ?   Струмочо́к  милий  ?

-   На  схилі  ще   дзвенить  джере́льце,
    Та  де  ж  прохо́жий  -  добре  серце,
    Що  зро́бить  з  лу́бу  жолобо́чок,
    Та  ще  й  з  бере́сти  туєсо́чок  ?  !  

    Вода  в  джере́льці  -  ло́мить  зуби  !
    Ввібра́ла  лісу  аромати  -
    Трави  і  листя,  хвої  й  лубу  !
    Смачна́  -  в  слова́х  не  переда́ти  !

Хоч  до́бра  в  джерелі  води́ця,
Та  ні́кому  її  напи́тись  !
Людей  давно  нема  в  окру́зі  !
Нема  ні  в  лісі,  ні  в  яру́зі,

Нема  ні  в  се́лах  ні  в  міста́х,
Ніхто  не  по́рпається  в  полі,
Безлюдні  се́ла  сіють  страх,
А  ві́кна  в  місті  по́вні  болю  !

Коли  вогня́на  впала  зо́ря,
Трава,  земля,  й  мала́  били́на
Гірки́м  напо́внились  поли́ном.
Зазна́ли  люди  в  то́й  час  горя  !

Тіка́ли  всі  -  й  старе́  й  дитина
Домі́вки  рі́дні  залиша́ли
Нічо́го  з  хат  не  забирали
Зірва́лись  з  місця  ...  Й  на  чужи́ну  ...

Струмок  самесенький  лишився,
Він  із  берізкою  здружився,
Дзюрча́в  їй  тихо  щось  на  схилі
І  мріяв  про  соло́ні  хвилі  ...  

          *      *      *
                            36  ро́ків  по  то́му  .

Пройшли  роки́.  Світ  став  іна́кший.
Але  не  гірший  і  не  кращий,
На  сонці  ні́жились,  дріма́ли,
Біди  ніщо  не  віщува́ло  ...

Напа́сть  прийшла́,  коли  не  жда́ли.
Берізку,  ва́рвари,  зрубали,
У  грязних  ки́рзових  чоботях,
В  багнюці,  полині́  й  болоті

У  воду  влізли  до  струмочка  :

-   Сматрі́  Ярьома  ручєйо́чек,
    Савсе́м,  как  дома,  в  Ярасла́вле.
    Давай-ка  сдє́лаєм  чайочек
    И  фля́ги  здесь  панабира́єм  !

    А  пато́м,  ядре́на  мать,
    Пає́дєм  Києв  ваєва́ть  !

Стої́ть  їх  двоє,  в  камуфля́жі,
Тупі,  жорсто́кі  і  байду́жі,
Чужо́го  світу  персона́жі,
Нена́висні,  гаспи́дські  душі  !

-   Земе́лько,  матінко  рідне́нька, 
    Це  ж  що  твори́ться,  лю́ба  ненько  !
    Не  хочу  я  їх  напува́ти  -
    Зага́рбники,  чужі  солдати  !

Дістали  фля́ги,  нахили́лись,
Армійські  фляги  у  обох,
Струмок  в  світ  білий  подиви́вся,
А  по́тім  вмер  і  пересо́х  ...

Зага́рбникам  не  дав  напи́тись,
Не  дав  їм  спрагу  вдовольни́ти,
Бо  краще  вмерти,  чим  змири́тись
І  в  ра́бстві,  під  п'ято́ю,  жити  !

-   Куда  ето  вода  дева́лась  ?
    Сквазь  землю  на  глаза́х  ушла́  !
    Хатя  бы  ка́пелька  аста́лась,
    Насы́тить  жажду  не  дала  !  

Спраглі  й  злю́щі  ще  кружля́ли
З  пусти́ми  фля́жками  в  обо́х,

А  десь,  в  дале́кім  Яросла́влі,
Струмо́к  росі́йський  теж  засо́х  ...

                                           *          *          *

Вогня́на  раптом  спала  зо́ря*  -    [i]І  засурмив  третій  Янгол,  і  велика  зоря  спала  з  неба,  палаючи,  як  смолоскип.  І  спала  вона  на  третину  річок  та  на  водні  джерела.  А  ймення  зорі  тій  Полин.  І  стала  третина  води,  як  полин,  і  багато  з  людей  повмирали  з  води,  бо  згіркла  вона... 

Об'явлення  св.  Йоана  Богослова
8:10-11:[/i]


дамбу  споруди́ли*  -  Google  координаты  
   цього  місця    51.363176,30.116286

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022

Лежать ключі в моїм столі . Негероїчна поема

             

          [i]На    світлині    :        ключі    від    хати,    що    стояла,    на   вулиці   Кірова,   за   номером   5,     в    селі    Копачі,    
Чорнобильського    району.[/i]       
 
 
                                         *            *            *


Лежать    ключі    в    моїм        столі...
Болючий   спомин,   наче   рана,
Про   жах, поли́н   і   я́сний    ранок,
Й    про   біль    розп'ятої    землі...

Де  пекло  й  рай  в  одне  сплели  -
В    моєму    рі́дному    селі...


                                               *            *            *

                                                         с.    Копачі.
                                                         26    квітня    1986    р.    Субота

Був    квітень    і    земля    буя́ла.
Яскраве    сонце    і    тепли́нь.
Весна    в    своїх    правах    стояла
Скрізь    цвіт    весни    -    куди    не    кинь...

Субота.        Ніжність    і    сонливість
Іду,    поли́шив    передпо́кій.
Блакить    небес,    ранко́ва    свіжість
І    ніжний,    дивови́жний    спокій    ...

Пелю́сток    вишні    тихий    та́нок,
Вже    чуть    пташо́к    весня́ні    співи.
Нара́зі    хвіртка    заскрипіла...
Сільськи́й    звича́йний,    тихий    ранок.

Ступа́ю    тихо    через    ганок
І    наші    погляди    зустрілись...

З    пустим    відром    зайшла    сусідка,
В    очах    тривога,    жах    і    туга...
Весня́ий    настрій    стерся    швидко    :
-    Стрясло́ся    що    ,        яка        нару́га    ?    !

Я    не    питав,    дивився    в    очі,
А    в    відповідь    вуста    шепочуть    :
-    Ти    знаєш,    а́томна    взірва́лась    ...
Отак    ця    вісточка    ввірва́лась,

Як    ніж    у    мозок...    Час   летить,
Із    цим    зжили́сь    ми,    а   в ту   мить   -   
Здоровий   глузд   ніяк   не   смів
Сприйнять   весь   жах   почутих   слів   !..

-    Тьоть    Мань,    спокійно,    то    -    брехня    !
     Обман    !    !    !    Такого    не    буває    !
     Я    ж    там    працюю,        добре    знаю    :
     Це    -    ви́гадки,    це    маячня́    !    !    !

     Не    може    атомна    взірва́тись
     Ніко́ли    !        Це    не    може    статись    !
     Плітки́    це    все    !    Якась    облуда    !
     Реактор    -    надміцна́    споруда...!

Нара́з    ,    неначе    перемкну́ло,
І    фрази,    що    хотів    сказати,
В    очах    сусідки    потонули...
Там    біль    ...    не    можу    передати...

                                     *            *            *

Неквапливо,    весь    в    клопо́тах
Зго́рбившись,    немов    старий
Йде,    натомлений,    з    роботи
Наш    сусід    Петро    Цибрій    -

Сторож    гідромонтажу́    

Зупинився,    привітались    :
-        Дядьку    Пе́тре,    що    там    сталось    ?
         Ка́жуть,    а́томна    взірва́лась    ?    !
-        За́раз,    хлопці,    розкажу    ...

Дядько        мо́вчки    зупинився,
Вийняв    "Приму",    закури́в,
Помовча́в,    заговорив    :
-            Блок    крізь    зе́млю    провали́лвся    ...

             Блок    четвертий,    мов    пропав,
             Навіть    стін    його    нема́є    ...
             Сильно    щось    вгорі    палає    ...
             Тож   я    довго    не    стояв,

             І    не    все    там    роздивився...
             Що,    до    чого,    -    я    не    знаю,
             Та    реа́ктора    -    немає    !    !    !
             Може,    просто    розвали́вся    ...

             Ніхто   нічо́го    там    не    знає,
             Ну    що    я    то́лком    розкажу́    ...    ?
             Я    -    сто́рож,    скла́ди    стережу    ...
             Яду́чий    дим    навкру́г    вита́є,

                   Від    то́го    диму    погиба́ють            
                   Поже́жники...    Покрі́влю    га́сять,
                   Вогонь    збивають    та    не    злазять               
                   І   в   то́му   чаді   зомлівають   !   !   !   

                   Їх    в    медсанчасть    везуть    машини,               
                   Поже́жні    но́ві    під'їжджають         
                   І    лізуть    хлопці    по    драби́нах               
                   У    са́ме    пе́кло,    на    верши́ну    ...   

                   І    пе́кло    те    не    покида́ють    !        .
 
Замовк    Петро,    погасла    "Прима"    :
 
-            Лихо    лю́те    там    зчини́лось,
             Таке    жахі́ття,    що    й    не    снилось    ...
             Аби    це    горе    під    дверима
             У    наших    хат    не    опинилось    ...
 
Та    й    рушив    далі,    невеселий...
 
А    десь,    жорстока    і    незрима,
Біда    вже    кра́лась    до    осе́лей ...

                                     *            *            *
 
В      сільраді      то́лком      не      сказа́ли,
Бубні́ли      щось      про      непола́дки...
А      по́тім      прямо,      в      лоб      спитали      :
-         Ти      ж      знаєш,  що  в нас  за   порядки...
 
          Ти    ж    грамотний,    чого    питаєш    ?    
          І    станцію    ти    добре    знаєш...
          Поїдь...   Роздивишся,   з'ясуєш
          І,   звичайно   ж   -   щось   почуєш   !

Атож  і  правда...  Хоч  субота,
Потрібно  їхать  на  роботу  -
Несправні  МІПи¹  слід  мінять*,  
Допо́ки  буде  блок  стоять...

Нелегка  праця...  Що  й  сказати...  
Й  для  них  щось  зможу  розізнати...

Я      з'їздив,      краще      б      там      не      був      ...
А      ліпше,      навіть,      щоб      не      чув      ...
 
 
                                        *            *            *


Доро́гу    вла́сті    перекрили,
Одначе,   вихід   є  -   по   полю   ...
Край   річки   дамбу   спорудили²   
Для   мотоцикла   -   вольна   воля   !

Через    лужок,    поті́м    по    да́мбі
Та   по́під    ліній    проводами...
Яки́хсь    в    дорозі    п'ять    хвили́н
І,    ось     він    -    АБК³    один   !

ОРУ́⁴    проїхав,    зупинився,
На    блок    поглянув    й    обломи́вся⁵   !

Якби    сказав    Петро    Цибрій    :
 -     Крізь    землю    блок    той    провали́вся    ...
         Якщо    не    так    -    то    розвали́вся,
         Немає    блока    -    хоч    убий    !

Жахну́всь    я    сили    руйнівно́ї
І    розверну́всь    ...        До    прохідно́ї    ...

                                        *               *               *

                                                     ЧАЕС.    АБК-1,    прохідна.
                                                     26    квітня    1986    р.    Субота                                                            

Проско́чить    швидко    не    вдало́ся,
Бо    про́пуск    прапорщик    забрав.
Він    був    розгубленим,    здало́ся,
І    довго    щось    перевіря́в    :

-     Є    в    спи́сках    ...    На    четвертий    блок    ...
      Немаю    пра́ва     не    пустити    ...
      Та    ра́джу     Вам    -    не    слід    ходи́ти    ...
      У    очі    глянув    і    замовк.

Я    пам'ятаю.        Ту    пора́ду,
Звича́йно    ж,    я    ігнорува́в    ...
Тим    більше,    чув    я,    як    позаду,
По    дроту    хтось    доповідав    :

-    Реа́ктор    цілий,    безпере́чно    !
     Вода    в    реактор    подає́ться,
     Дах    погаси́ли.     Не    займе́ться    !
     Все    під    контролем,     все    безпе́чно    !

Не    знав    тоді    масштаб    біди́    !
Не    слухав    до́брую    пораду    !
Залишив    прохідну́    поза́ду
Й    помчав,    чимду́жче,    до    труби́    !    

                                           *            *            *                                                                                

Горілим    тхне    тут,     сажа    й    пил    !
Четвертий    стро́щений    і    тліє    !
Дим    бу́рий    криє    небосхил,
Від    цього    жа́ху    серце    мліє    !

З    нутра́    ввись    ва́лить    ї́дкий    дим    !
Навкру́г   все   вси́пано     скалка́ми     !
Бетон,     залізо    -    все     густим
Кіптя́вим    ша́ром    під    ногами    !

В   повітрі   сті́йкий   запах     зга́ру,
Смоли́    й    пале́ного    вугі́лля,
А    ще    -    гарячого    металу
І    за́пах    хімії    з    окі́лля    ...

Четвертий,     близько,    я    спини́вся,    
Як   зміг,   довкола   обдивився    !
В   диму   все,   в   чорному   тумані,   
Знайомий   корпус,   невпізнанний   ...

Заточи́всь,    перечепи́вся
Ледь   -   ледь    не    впав    і    не    уби́вся     ...

Під   ноги,   врешті,   придивився   -
Невті́шна    і    страшна́    картина
Поста́ла    враз    пере́д очима   ...
Неначе,    білий    світ    скінчи́вся    !

Траву     накрило    чорним    пилом,
Вугіллям    всипаний    маршрут    ...
Так    не    буває    !     Що    за    диво     ?
Не    може    буть    вугілля    тут    !

Це   ж   не    вугі́лля    це   ж   ...     Графі́т⁶   ,
Розби́тий   ви́вергнув   реактор   !
Графіт   в   траві    -    жахливий    фа́ктор...
Катастрофа ... На    весь    світ    ! !   !

Й    нічи́м    вже    тут    не    допоможеш    !
Потрібно    йти    відсі́ль    !     Скорі́ш    !
Пора    вертатись,    по́ки    можу    !
Бо    пропадеш    тут    ні    за    гріш    !

Та    б'ється    думка,    недоречна    :
-    Реактор    цілий,    все    безпечно,
     Все    під    контролем,    безпере́чно    ...

                                              *            *            *

Чимду́ж    наза́д,    якмо́жна    швидше,
І    на    прохі́дній    ли́ше    мо́вив    :
-      Дружи́ще,     дя́кую    на    слові,
       До    бло́ка    не    підходьте    ближче    ...

      Графіту    там    лежить    чима́ло    ...
      Реактор,    пе́вно,    розірва́ло    ...

У    ві́дповідь    :     -     Про    це    ми    знаєм,
      І    на́віть    всіх    попереджаєм    !
      Начальство,    тільки,    Бога    мать    !
      Ніяк    про    це    не    хоче    знать    !

      Бояться    правди,    от    шакали,
      А    всі    ж    дози́метри    в    зашка́лі    !
      Твердя́ть    від    ра́нку    :    -    Все    безпе́чно,
      Все    під    контролем,    безпере́чно    !


                                                 *            *            *

Верну́всь    в    село.    Квіту́ють    вишні.
Ледь    видно    листя,    в    цві́ту    пи́шнім,
Голу́бить    вітер    ніжно    ві́ти,
Куди   не   глянь   -   буяють   квіти    !

Сміє́ться    сонечко    на    небі,
Невтомний    жа́йворон    бринить,
Бджола    стурбо́вана    летить   ...
Ну    що    іще    для    щастя    треба    ?!

В         РАЮ,      у   рідній   стороні,
В   весняний   день,   під   ясним   небом,
Немо́в    в   тяжкі́м    кошмарнім    сні
Я    бачив    ПЕКЛО,    по́руч    се́бе   !

Чи    то    приви́ділись    мені   ?!...
Жахливі   спомини   й   страшні   ...


                                           *               *            *

                                                         с.    Копачі.    Сільрада
                                                         26    квітня    1986    р.    Субота

З    обіду    я,    зайшов    в    сільраду,
Про    що,    де    бачив,    розказа́ти.
Не    встиг,    бо    зам.    не    дав    сказати    -
Він    сам    все    знає    !        Він    тут    -    влада    !

Не    заставив    зам.    чекати    -
Він    підвівсь,    дістав    бумаги,
Тиші    попроси́в,    ува́ги,
Й    урочи́сто    став    читати    :

-     З    району    нам    прийшла    депе́ша,
      З    якої    слі́дує    
         по-пе́рше    :

         В    машза́лі    лопнув    трубопровід,
         Тож  стався    ви́тік,    ви́лив    масла,
         А  потім,  загорівся провід    
         І  запала́ла    маслотра́са    !

         Поже́жники    вогонь    туши́ли,    
         Гаси́ли    полум'я    безстрашно,
         Уміло,    грамотно    й    відважно    !
         Й    пожежу    швидко    погаси́ли    !    !    !
        
         По-дру́ге    ,     
         маю    що    сказати    :

         Пані́чних    слу́хів    не    сприйма́ти,
         Й    сами́м    плітки́    не    розпуска́ти    !

         І    вре́шті    решт,    та    в    Бога    ж    мать     !

         Спокі́йно    !     Не    панікува́ть    !
         Додому  йдіть,  ляга́йте    спать    !    !    !

         Кажу    Вам    ще    раз    -    все    безпе́чно    !
         Все    під    контролем,    безпере́чно    !

                                      *        *        *

Ті    дні    кошмаром    промайну́ли    ...
Пройшли́    літа́,    біль    не    стиха́є
Хоч    може,    з    ча́сом,    призабу́лись,
Та    в    снах    події    ті    зрина́ють    ...!


                                         *        *        *

                                                        27 квітня  1986  р.  Неділя

Неділя.        Вийшов    в    передпо́кій,
Ще    рано,    але    спать    -    незмо́га    !
Нервозний    і    тяжки́й    неспокій,
В    душі́,    як    крик,    брини́ть    тривога    !

Красивий    і    бенте́жний    ранок    ...
Ступаю    тихо    че́рез    ганок,
Не    чуть,    чому́сь,    пташи́ні    співи    ...
Нара́зі,    хвіртка    заскрипі́ла    -

Прийшла,    пові́рена    від    вла́ди,
З    папе́рами    у    пу́хкій    па́пці,
Посильная    сільсько́ї    ради,
Й    наказ,    читає    по    бумажці    ...

Дослівно    зміст     не    пригада́ю.
Текст,    може,    десь    в    архі́в    й    схова́ли    ...
Та    суть,    звича́йно,    пам'ятаю,    
Прибли́зно,    так    вона    сказала    :

-      Затя́мте    всі    й    не    забува́йте    :
       В    хата́х    віко́н    не    відчиня́йте    !    
       Діто́к    гуля́ть    -    не    випуска́ти    !
       Нехай    сидять    тихе́нько    в    хаті    !

       Й    доро́слі,     вдома,    щоб    сиді́ли,
       По    дво́ру    й    са́ду    не    ходили...
       Ну,    там,     худо́бі     їсти    дати    ...
       Папе́ри    всі    свої́    зібра́ти,

       Кошто́вні    речі    й    гроші    взяти,
       Ще    й    те́плий    одяг...    І    чека́ти    !

       Чека́ть    візиту    медсестри́,
       Роби́ть    щось    -     в    хаті,    чи    в    веранді
       І    буть    готовим,    по    команді,
       Поли́шить    хату,    днів    на    три...

Під    пі́дпис    все    -    щоб    не    забу́ли    !
А    ще    -    таблетки    роздава́ла...
Під    пі́дпис,    що́би    в    рот    покла́ли
Пігу́лки    з    йо́дом    !      Наказала

Не    ви́плюнули,    щоб    ковтали    !
На    ді́ток    пальцем    насвари́ла,
Щоб    ро́тики    малі    відкри́ли,
Й   чи   є   пігулки,   показали    ...

Поті́м,    знервована    й    нера́да,
По    ха́тах    да́лі    побрела́,
Ще    залиши́лось    пів    села́
Їй    обійти́,    поті́м    -    в    сільраду    ...

                    *        *        *

Пройшо́вся    й    я,    зайшов    в    сільраду,
Гибі́в    там    зам.,    над    телефоном...
Чи    знає    щось    ?    Чи    дасть    пораду    ?
Туди    ж    зайшов    наш    агроном.

На    до́шці    став    наказ    читати,
Ніяк    не    може    зрозумі́ти,
А    як    дійшло́,    дава́й    кричати    !
Його́    проси́ли    не    шуміти,

А    агроном    -    всіх    в    Бога    мать    :
-        Посівна́    ...!        Не    дам    зірва́ть    !
         Жіно́к    -    перебирать    в    кага́ти    
         Картоплю    ж,    бо    пора    саджати    !

             Механізаторів    -    на    стан    !
             Роботи    -    море    ...!        Океан    !
             Плуги́    й    сіва́лки    готува́ти,    
             Два    тра́ктори    ремонтувати    !

Він    не    каже,    він    вола́є    !
Бо    день    весняний    -    рік    годує    !
Не    перший    рік    він    ...!    Добре    знає    !
Та    раптом    гул    моторів    чуєм        !

Монотонний    і    надривний.
Над    принишклою    землею...
Довжелезною    змією,
Буси    тя́гнуться,    невпи́нно...

Я́сним    днем,    при    світлі    фар,
Пусті́,    безлюдні,    як    прима́ри,
Людей    щоб    вивезти    від        зга́ри,
Спішать    з    усю́дів,    на    пожар    !

Скільки    їх    ?    Десятки    ?    Сотні⁷    ?
Там    проїхали    того́    дня.
Зняті    з    київских    маршрутів...
Ту    колону    не    забути    !

Нараз,    на    спо́лох,    телефон
Цю    тишу,        дзвінко,    розтривожив    :
-        Так,    слу́хаю,    сільрада ...    Зможем    !
Та    враз,    здригну́вся    барито́н    :

-        Все    зробим    ми    !        Я    гарантую    !
         Не    допускати...        Чую,    чую    !

А    потім,    трішки    промовчав,
Повісив    трубку    і    сказав    :
-        Евакуація...        Людей    із    міста...
         Матір    Божая,    пречи́ста...

         Гарантува́ти    ві́льний    рух.
         Із    дванадцяти    до    трьох    ...
         Узбі́ч    дороги    не    стояти,
         На    шлях    плуги    не    випускати...

Присутні   стихли,   скам'яніли,
Бо  ті,    хто    був    тут,    зрозуміли,
Що    буде    далі,    із    селом...
Замовк,    нарешті,    й    агроном...   

                                        *        *        *

Нічо́го    більш    не    виясня́ли.
Тихе́нько    в    двері    подали́сь,
Як    в    чо́мусь    ви́нні,    розпроща́лись
Та    й    по    домівках    розбрелись    ...

Спіши́ли,    щоб    скорі́ш,    до    хати...
Папери    в    кучу     всі    зібра́ти,
Кошто́вні    речі    й    гроші    взяти,
Ще    й    теплий    одяг...    І    чекати    !
      
Сидіти    -     в    хаті,    чи    в    вера́нді    
І    буть    готовим,    по    команді,
Днів    на    три    поли́шить    хату,    
Три    дні    -    це    ж    зо́всім    небагато    ...     

                                     *        *        *

                                                      1986    р.    Ве́рбна    неділя.

Той    час    мину́в,    немов    вві    сні,
Не    в    сні,    в    жахливому    кошмарі    ...
Весна    в    пекельному    угарі
І    спо́внені    тривоги    дні    ...

Під    грізний    гу́ркіт    вертольотів,
Вдиха́ючи    їду́чий    дим,
Ішли    щоранку    на    роботу    !
Покинувши    зати́шний    дім    !

Жінки́    ходили    на    кага́ти,
В    мішки    картоплю    відбира́ти,
Дідусь    у    млин    -    муку    моло́ти    !
Весна    багата    на    роботу    ...

Та    жо́ден    праці    не    цура́вся    !
Для    всіх    закон    в    селі        прости́й    :
-    Вмирати    може    ти    й    зібрався,
     А    хліб, будь    ла́скавий,    засій    !     

Пройшла    неділя,    дні    вербо́ві⁸,    
На    ста́ні    у    ремонті    трактор,
Дві    сіва́лки,    вже    готові
Та    тліє    за    селом     реа́ктор    ...     

                                  *        *        *

                                                  3    травня    1986    р.    Понеділок

Автобусів    в    той    день    не    жда́ли,
Хоча́    звича́йно    добре    знали,
Що    нас    чекає    гірка    путь    !
Що    при́йде    час    і    заберуть

В    автобуси.    І    повезуть    
У    даль,    від    рі́дного    порогу    ...
Готові    всі    були    в    доро́гу
Пода́лі    від    біди    гайну́ть    !    

Грузи́лись    швидко,    без    зупинок.
Тули́лись    мо́вчки,    не    без    сліз    !
Немало    бо́лісних    сльозинок
Тоді    упало    до    коліс    !

Вмостились    діти,    як    дорослі.
Неусмі́хнені,    серйозні,
Стриво́жені    :     -    Куди    ж    ми    з    дому    ?
-    Мату́сю,    а    коли        додому    ?    !

-      Днів    через    три    -    вам    все    об'являть    -
       Ви    ж    тя́мите,    у    чому    суть    ?
       Пожежники    тут    все    попра́влять
       Й     додому    всіх    вас    привезу́ть    !

В    ванта́жівки    грузи́ли    скот    ...
Корів,    свине́й    везли    на    бі́йню    !
Нерво́вий    тик    і    рук    тремтіння
І    скри́влений    від    пла́чу    рот...

Більш    повезло́ домашній    птиці    -
Зерна́    їм    да́ли,    як    годи́ться    
І    хві́ртки    скрізь    повідкривали    !
Котів    із    хат    повипускали,

Собак    від    бу́док    відв'язали⁹,
Прощально,    з    жалем    подивились,
В    автобус,     спо́внені    турбот,
Знерво́вані,    нарешті    всілись.

Та    ду́ші    коло    хат    лиши́лись    ...

                                                *           *        *

До    тих,    хто    був    в    той    час    у    полі,
Або    на    тракторному    стані,
Хто    був    на    фермі    чи    у    школі,
Автобуси    були    пода́ні

Прямі́сінько    до    їх    роботи    !
Тоді    й    скінчи́лись    їх    турбо́ти    -
Жіно́к    забра́ли    від    кага́тів    -
Чуть    -    чуть    лиши́лось    перебра́ти    !

Мого    діду́ся,    Кицуна́
Під    руки    вивели    з    млина,
І    так,    в    робочому    убра́нні,
У    бус    всадили,    невблага́нні    ...

Людей    забрали    із    полів,
А    трактористів    -    від    ріллі́,
Від    о́ранки    взяли́    мужчин    !
Була    на    те    значна́    причина    :

Весня́ний    вітер    хи́ский,    змі́нний,
Подув    з    пожа́рища    в    село    !
І    дим,    їдки́й,    радіакти́вний,
На ха́ти    лю́дські    понесло́    !    

                                             *        *        *

Зібрали    всіх    -    мали́х,    стари́х,
Усі    в    автобусах    розсілись,
Нарешті    всі    угомони́лись.
В    салоні    навіть    шум    затих    ...

Водій     уже    мотор    завів,
Пора    рушать    від    цього    лиха    .
-     Стривай    !    -    Чийсь    голос    задзвенів    :
-     Ключі    на    ла́вочці    зали́шив    !

Побіг,    верну́вся    сам    не    свій
-     Ключі    забув,    ключі    від    ха́ти,
      Ну    ти    хоч    па́дай,    а    хоч    стій
      Замки́    б    прийшло́сь    тоді́    збивати    ...    

                                                  *           *        *

Пройшли́    обі́цяні    три    дні,    
З    тих    пір,    як    з    дому    відлучи́ли    ...
В    чужі    оселі    притули́ли
Та    ще    й    в    далекій    стороні    !

Спинився    час,    лиш    сірі    дні,
Листки́    в    календарі́    зрива́ли,
Зміша́лись    бу́дні    й    вихідні́,
Лиш    кло́потів    вони    дода́ли.

Минали    тижні.    Невесе́ла
Нови́на    швидко    нас    дістала    -
Зломи́ли    й    в    зе́млю    закопа́ли
Всі,    в    рі́дному    селі́,    осе́лі    !

Хати́    звали́ли    й    потрощили    !
Зламали    двері,    стіни    й    стелі    
Й    бульдо́зерами    в    глиб    зарили    !

Лише́нь    ключі    від    них    лиши́лись    ...

                                            *           *        *

Давно́    замки́    заіржаві́ли,
Лежать    в    сплюндро́ваній    землі.
Давно    вже    люди    постарі́ли,
Живуть    в    збудо́ванім    селі.

І    ті    ключі    вже    не    потрібні,
Що    відмика́ли    ха́ти    рі́дні    .
І    треба    б    все    давно́    забути,
І    тих    ключів    давно    позбутись    ...    !

Лежать    ключі    в мої́м    столі́...
Такий    тяжки́й,    болю́чий    спо́мин,
Про    я́сний    ранок    і    поли́н,
Про    жах    й    поки́нуті    осе́лі

В    моє́му    рі́дному    селі́,
Й  про    біль    розп'я́тої    землі́...    

                                               *           *        *

*  тут    і    надалі    -    абревіатури    подаються    без    перекладу,    як    імена    власні,    для    більш    реалістичного    відтвореня    подій.

¹МИП  (  рос.)    МІП  -  магнітно  імпульсний  перетворювач  сенсора  подачі  води  в  канал  реактора.  Знаходяться,  в  кількості  1693  шт.  безпосередньо  під  реактором,  мають  надзвичайно  нехорошу  властивість    виходити  з  ладу  навіть  при  нормальній  роботі  реактора.

²дамбу   спорудили   -     навколо   ставка-охолоджувача   (   пруда-охладителя  -  рос. )   ЧАЕС.   
Штучна відкрита водойма    для   охолодження   нагрітої   на   АЕС   води.
Навкруги   ставу,   прямо   по   берегу,   була   прокладена   бетонна   дорога   аж   до   АБК-1.

³АБК    (  рос.)    АПК  -    адміністративно    побутовий  корпус  .

⁴ОРУ  (  рос.)    ВРУ  -    відкрита  розпо́дільна  установка.    

⁵облом    -    різкий    перехід    до    негативних    емоцій

⁶графіт    -    графітова    кладка,    знаходиться    виключно    всередині    реактора,    поміж    уранових    стержнів    (    пробачте    за    простоту    пояснення    ).    Герметичний    від    зовнішнього    середовища.    Графітові    блоки    мають    характерну,    унікальну    форму,    переплутати    їх    ні    з    чим    не    можна.    Графіт    зруйнованого    реактора    надзвичайно    радіоактивний,    і    разом    з    уламками        ядерного    палива    становить    радіаційну    небезпеку    номер    один    -    на    віддалі    в    два    метри    до    уламка    графіту    смертельна    доза
радіаціі    набирається    беззахисною    людиною    приблизно    за    10    хвилин.

⁷У Прип'ять прибуло    понад    1200 автобусів з    інших    міст    України.    На    залізничну    станцію    Янів    було    подано    два    дизельних    потяги    на    1500    місць. Евакуація була    оголошена    жителям    як    тимчасовий    захід,    із    собою    дозволяли    брати    тільки    речі    першої    необхідності.    (    Вікіпедія    )

⁸дні    вербові -        вербна    неділя,    в    1986    р.    відмічалась    з    27    квітня.

⁹Собак    від    бу́док    відв'язали,    -    одна    із    собак    знайшла    своїх    хазяїнів    у    Лехнівці,    новозбудованому    селі,    за    230    км    від    Копачів,    через    рік.


25.02.2022   р.


Світлина  автора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022

Сонет дівочих надій

Квіти  латаття,  мов  зіроньки  ся́ючі,
Ра́зом  із  місяцем    в  пле́сі   купаються  !
Зі́стрибнув  мі́сячень  із  неба   в  воду
По́милуватися  на  їхню  вроду  !

Місяць  з  лата́ттям  кружа́ть  обніма́ються,
Ні́би  і  справді  навіки  вінчаються  !
Мов  зачарована,  со́нна  природа,
З  місяцем  вальс  -  незабутня  пригода  !

В  бе́резі  верби   стоять  посміхаються,
Шо́вкові  ко́си  на  хвилях  гойдаються,
Че́рга  настане  і  їх  милих   снів  ...

Мрії  про  щастя,  недмінно  всі  збудуться,
Радість  прийде,  а  журба  позабудеться,
До́ленька  щедро надас́ть  милих   днів  !

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/1995e215585da246b8f984634e916f11[/img]

26.11.2021  р.


Фото
https://s1.1zoom.me/big0/586/Lotus_flower_Moon_440920.jpg

Фото  https://girko.net/uploadedMedia/service/gmvladimi
rovna1/9877/reduce_quality/2dbeaaafa02f8faeb04f
f301ef9d120d688dec122fc9c335cfc530973f825fd6.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021

Ковидка 01

Градусник  уж  бьет  тревогу
Только  сколько  ж  мне  страдать  ?  !
Сел  в  кровати,  свесил  ноги
И  давай  стихи  писать  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930400
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2021

Как бы я хотел проснуться

Как  бы  я  хотел  проснуться
По  тревоге,  быстро  й  споро.
По  морозу  -  аж  за  сорок,
В  ку́зов  впопыха́х  метну́тья  !

Рев  моторов  у́тром  ранним,
Мощь  -  стихо́м  не  переда́ть  !
Да  быстре́е  !   На  экра́не  -  
Цель  в  квадра́те  !  ...  Бо́га  мать   !

                   *      *      *

Как  бы  я  хотел  проснуться
Под  будильник,  в  шесть  пятна́дцать.
По  морозу  -  аж  за  двадцать,
В  бус  служебный  запихну́ться  ...

По  заснеженной  доро́ге
Ехать  ре́зво,  без  тревоги,
Через  ди́вный  зимний  лес  ...
На  работу   -  на  ЧАЭС  !

Чу́вствовать  себя́  при  деле,
Людям  свет  давать  и  силу,
Жить  на  всю  !  Не  еле  -  еле  !
Только  жизнь  та  не  сложилась  ...

                   *      *      *

Как  бы  я  хотел  проснуться
Слушать  шум  дождя  под  лодкой...
Да  с  растрепанной  молодкой,
Утром  -  солнцу  улыбнуться  !

Потяну́вшись,  в  куче  сена,
С  поцелуем,  непременно,
Выйти  у́тречком  к  реке́
На  безлюдном  островке  ...

Со́лнышка  в  воде  косну́ться,
В  чистой  речке  окунуться,
Жар  в  костре  сильне́й  поднять
Да  уши́цу  затева́ть   ...

                   *      *      *

Как  бы  я  хотел  проснуться
Да  не  спится  мне  ничуть  !
Ко́вид  ру́лит,  не  уснуть  !
Без  огня,  огне́м  горю  ...

Как  бы  я  хотел  проснуться  ...
Только  я  никак  не  сплю  !

09.11.2021  г.

                   *      *      *

Фото  https://stihi.ru/pics/2015
/05/09/8384.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930379
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2021

Пізня осінь

У  ви́рій  відлетіли  журавлі,
А  з  ними  ра́зом  -  теплі  дні  яскраві  !
Дере́ва  го́лі,  у  туманній  млі  ...  
Іскри́ться  па́морозь  вдосві́т  на  тра́вах  !

Гаря́чі  фа́рби  зга́сли  ...   Ген  в  далі́
Похму́ра  ски́рда,  по́серед  ріллі  ...
В  розо́рах  свіжий  мокрий  сніг  білі́є 
Та  ла́тка  поля  зо́рана  чорні́є  ...

Ген-ге́н  за  полем  сірий,  мокрий  ліс,
Крає́чок  со́нця  із-за  хмар  видні́є  ...
Осіннє  сонце  ...   Сві́тить,  та  не  гріє  ...
А  вітер  зно́ву  дощ  до  нас  прині́с  !

Холодний  дощ  ...  Над  нами  десь  завис
І,  наче  ма́ком,  ле́две-ле́две  сіє  ...

Дріма́є  я́блунька,  про  ве́сну  мріє,
Намо́клі  яблука  колише  на  гіллі́  ...
Колю́чий  вітер  ...   Кру́тить,  шалені́є,
Заме́рзлі  кві́ти  хи́лить  до  землі́  !

Ледь-ле́дь  сніжи́ть,  та  скоро  захурде́лить   
І  білий  са́ван  зи́монька  посте́лить  !
А  по́ки  -  сля́коть  хлю́па  під  ногами  ...
І  осінь  плаче  зи́мними  сльоза́ми  !

Воло́гий  холод  ла́пає  за  плечі,
За  шию  кра́плі  почали́  стіка́ти  ...
Б'ють  дрижаки́   !   Пора́  тіка́ти
У  теплу  хату  ...  Всістись  коло  пе́чі,

І  ба́ять  добрі  ка́зочки  малечі  ...
А  осінь  -  у  віко́нце,  спогляда́ти  !

 
05.10.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021

Останній вальс

Є  в  о́сені  яскра́ві  миті  -
Коли  дерева  і  кущі́,
Барви́стим  по́кровом  укриті  
Й  блука́ють,  да́леч,  десь  дощі  ...

Легенький  вітерець  ледь  віє  ...
Запа́хло  лісом,  чи́мось  чистим  -
Сосною  і  опа́лим  листям  ...
Чарі́вні  дні  -  аж  серце  мліє  !

                    *      *      *

Грайли́вий  вітер  відрива́є,
Від  гі́лок,  сто́млені  листо́чки  .
Вони  не  плачуть  -  тихо,  мовчки,
Разо́м  із  вітерце́м  кружля́ють  ...

Немо́в  метелики.   Літа́ють
В  сумні́м  свої́м,  останнім  вальсі  !
Та  вітер  врешті  відпускає
І  тихе́нько,  після  танцю,

Нечу́тно  до  землі́  сяга́ють  ...
Вкривають  зе́млю  килима́ми,
Шурша́ть  грайливо  під  ногами,
А  по́тім  міцно  засинають  ...

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/ddcb0f60dbdc4e6eb84c5927ba949618[/img]

26.10.2021  р.


Фото  https://99px.ru/sstorage/86/2015/11/
image_860411151412001266287.gif

Фото  http://www.graycell.ru/picture/
big/listopad3.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021

Мій край. Ліричні етюди. Тетраптих

[b][u]Етюд  осінній.[/u][/b]

І  знову  -  осінь  ...  Запала́ла
Барви́стим  кольором  гаїв.
В  черво́нне  золото  прибра́ла
Покро́ви  вікових  дубів.

Видні́ються  зелені  шати  -
Стоять  ялини,  як  солдати,
Зеле́ний  колір  у  сосни́  -
Не  сплять,  чека́ють  до  весни  !

Сірі́є  мокрий  сніг  в  розорі,
Чорніють  при́брані  поля
І  зо́рана  на  пар  земля.
Холо́дне  й  сіре  все  надво́рі  ...

Ще  й  мокре  -  під  нога́ми  твань  !
Журба́  і  сум,   куди  не  глянь  !


[b][u]Зимовий  етюд.[/u][/b]

Нарешті.  Зра́ння  забілі́ло  !
Вночі́,  нежда́но,  випав  сніг  !
Все  білим  са́ваном  укрило
Дзвенить  в  двора́х  дитячий  сміх  !

Мале́ча,  вправна  й  галасли́ва,
Із  сні́гу  ліплять  справжнє  диво  -
Величну  бабу  снігову  !
Рум'янощо́ку,  як  живу  !

Із  моркви  -  ніс,  з  вугли́нок  -  очі,
На  голові́  відро  блищить  !
Малеча  рада,  аж  пищить  !
Дурі́ють,  на  дворі́,  до  ночі,

Мороз  міцні́є,  сніг  скрипи́ть.
Пора  іти,  село  вже  спить  !


[b][u]Етюд  весняний.[/u][/b]

Прийшла  весна,  вже  потепліло.
Ще  вчора  хру́сткий  сніг,  попли́в  !
Струмо́чки  ніжно  задзвеніли,
Похмурий  ліс  зазеленів  !

Набу́хлими  в  брунька́х,  листка́ми,
З-під  сні́гу  -  ніжними  ростка́ми,
Зеле́ним  ко́льором  сосни  !
Чима́ло  зе́лені  в  весни  !

Чуть-чуть  гойдає  віти  вітер  ...
Узбіч  у  проліску  стоять,
Тенді́тні  квіти-первоцві́ти  -
Чарівна  Божа  благода́ть  !

Так  рано,  та  вони  не  сплять  -
Проснулись  ве́сноньку  стріча́ть  !


[b][u]Літній  етюд.[/u][/b]

Тихе́нько  пле́ще  ніжна  хвиля,
Скрипить  розжарений  пісок,
Прийшло,  нарешті  літо  миле  !
Ще  не  нали́вся  колосок,

Уже́  відхо́дить  полуни́ця,
Та  я́гід  по́вно,  подиві́ться  -
Черешня  хи́лить  вниз  гілля́  !
Соло́дка, пле́кана,  своя  !

Додолу  фрукти  тя́гнуть  віти,
Садо́к  перетвори́всь  на  рай  !
Тут  -  що  захо́чеш  ...  Вибира́й  !
На  клу́мбах  са́мі  ніжні  квіти,

Зали́тий  сонцем  небокра́й  !
Чарі́вний,  милий,  рідний  край  !

І  хо́четься  у  ньо́му  жити  ...


[b][u]20.10.2021  р.[/u][/b]



Фото https://files.liveworksheets.com/def_files/2018/
11/25/811250145145494/811250145145494001.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021

Осінні барви

Тихе́нько  кінча́ється  ба́бине  літо  ...
Ла́гідний  вітер,   небе́сна  блакить,
Ще  при́язним  сонцем  окі́лля  зігріто,
І  павучо́к  -  ген   у  небі  летить  ...

Та  раптом  зміни́лося  щось  спозара́ння...
Нічка  холо́дна,  мороз  досвіта́ння,
Небо  рапто́во,  немов  потемні́ло  -
Ні,  не  похмуре,  воно  -  посині́ло  !

Ро́си,  сьогодні  повітря  умили,
Свіже,  пахуче,  ним  дихати  легко  !
Видно  за  о́брій   -   дале́ко-далеко,
Ключ  журавлиний  над  обрієм  квилить  !

Бабине  літо  нежда́но  скінчи́лось  ...
Осінь,  краса́  золота́,  наступи́ла  !

Чарі́вний  мольбе́рт,  біля  гаю  розкрила,
Фарби  барви́сті  з  пеналу  дістала,  
Навкру́г  озирну́лася,  поворожила
І  пе́нзлем  чарі́вним  пейзаж  дописа́ла  -

Кра́сеня  ясена  вділа  в  бордо́ве,
Окинула  по́глядом  -  вийшло   чудово  !
На  клена  зеле́ного  -   зо́лота  я́сного,
А  в  верхові́ття  -  ще  й  трішки  багря́ного  !

З  пи́шною  вишнею  -  за́вжди  морока.
З  лівого  боку  їй  треба  червле́не,
З  правого  -  жовте,  а  ззаду  зеле́не  !
Та  вишня  у  нас  -  неймові́рно  солодка,

То  хай  покрасу́ється,  поряд  із  кленом  !
Осінь  всміхнулася  -  всяк  тут  чуду́є

Берізка-капри́зка,  і  та  вереду́є,
Хоче  той  колір,  що  з  білим  пасує  !
Про́сить  крім  жо́втого,  ко́лір  зелений,
А  ось  і  дубо́чки.  Немо́в  навіже́ні  -

Бажа́ють,  щоб  ша́ти  були  із  прінта́ми,
З  прико́льними  на́писами,  з  вензеля́ми
Осінь  люб'язно  до  них  посміхну́лась,
Трі́шки  подумала  і  відверну́лась.

На  очі  коси́нку  собі  пов'яза́ла,  
І  знов  за  роботу,  з  завзя́ттям,  узя́лась  !
Пе́нзель  чарі́вний  в  руках  аж  літа́є,
Фарби  нао́сліп,  навкру́г  розкида́є  !

Кра́пельки  фарби  -  роя́ми  злітають,
На  ша́ти  дере́в  і  кущі́в  потрапля́ють  !

Бри́зки  летять  невпопа́д,  як  попало  !
Червоним,  оранжевим,  скра́шене  листя,
Дубо́чки  прибра́лись  -  в  багря́нець  вдягли́ся,
А  осінь  сміє́ться  :    -   Всім-всім  щоб  дісталось  !

Ба́виться  ко́льором  і  весели́ться  !
Темним  бордо́вим,  роже́вим,  як  квіти,
А   жо́втих  відті́нків  -  то  вік  не  злічи́ти  !
Майсте́рний  художник,  як  є  -  чарівни́ця  !

А  що  в  неї  ви́йшло  -  самі́  подиві́ться  !
Милу́йтеся  ба́рвами  -  осінь  у  лісі  !
 
 [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/5500080f1d282eb5abc57081a5a4bce2[/img]

14.10.2021  р.

Фото   http://4.bp.blogspot.com/-Zs5Zns0su-I/Ve7iD71EBRI/AAAAAAAABD0/_WJbJaffk5Y/s160
0/%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2596%25D0%
25BD%25D1%258C.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021

Передчуття зими. Сонет

Оста́нній  павучо́к  у  вись  злетів,
На  ниточці  тонко́ї  павутини  !
Клин  в  небі  закурли́кав,  журавли́ний,
І  в  теплий  край,  у  ви́рій,  полетів  !

Здійня́вся  дрізд,   до  зграї в  небо  злинув
І  весь  співо́чий  ка́гал  відлетів  !
І  ко́жен  з  них,   свій  рі́дний  край  покинув
І  вже  не  чуть  в  гаю́  пташи́ний  спів  !

І  ні́кому  віта́ти  сонце  співом,
Дзвеніти  в  лісі  ди́вним  перели́вом  -
Настане  че́рга  тихих  сти́лих  днів  ...

Ще  й  білим  са́ваном  всю  зе́млю  вкриє
І  за́мість  співів  -  вітер  тут  завиє  !
Та  й  побажа́є  тихих  зимних  снів  ...

07.10.2021  р.


 Фото   https://www.psychologos.ru/images/zhuravlinnyi-klin-1024x671_1414528914.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

Бабине літо. Рондель

Вже  осінь.  В  небі  павучки́  летять
І   сонце  зо́всім  не  пече,  а  гріє   !
Дере́ва  -  сонні,  в  зо́лоті  стоять,
Про   дні   квіту́чі,   у   дрімо́ті   мріють ...

Пташи́ні  зграї  ла́дяться у  вирій,
Ще  трі́шечки  -  і  в  да́льню  путь  злетять.
Вже  осінь.  В  небі  павучки́  летять
І   сонце  зо́всім  не  пече,  а  гріє   !

Ласка́вий  вітер  ледве-ледве  віє,
Яскраві барви  пло́менем  горять,
Осінні   квіти,  ніжні, серце  мліє  -
У  пишних  ша́тах  -  Божа  благодать  ...
Вже   осінь.   В   небі   павучки́   летять   ...


27.09.2021  р.

Фото   https://pickimage.ru/wp-content/uploads/images/detskie/indiansummer/babieleto7.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021

Виноград, вино и лимонад

Мы  из  дедушкой,  вдвоем
Виноград  сегодня  рвем  !
И  нарвали  мы,  с  утра
Пять  да  три  больших  ведра  !

С  дедом  тайна  в  нас  давно  -
Мы  зате́яли  ...  вино  !
Завтра  сделаем  мезгу́,
Только  маме  -  ни  гу-гу́  !

А  то  к  деду  не  отпу́стит  
И  сидеть  я  буду  в  гру́сти  !
Де́дку  сильно  заругает,
Лучше,  пусть  она  не  знает  !

Если  мама  -  ни  гу-гу́,
То  я  к  деду  побегу  !
Буду  виноград  давить,
Сок,  с  деду́лей,  буду  пить  !

Де́да  сделает  вино,
Ух,  красивое  оно  !
Только  я  его  не  пью,
Потому́,  что  не  люблю  !

Мне  такого  не  дают,
Сами  же,  известно,  пьют  !
И,  не  надо  ...  Обойду́сь  ...
Лимона́да  я  напьюсь  !

И  скажу́  вам,  по  секрету  -
Лучше  лимонада  -  нету  !

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]

    Со  слов  внучка,  записано  верно.
    Подпись                              /  [i]Родвин[/i]  /


24.09.2021  г.


Фото   https://st.depositphotos.com/2788765/3704/v/600/
depositphotos_37049877-stock-illustration-vineyard-and-grapes-bunches.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926074
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2021

Досвітній переполох

На  тин  ще  пі́вень  не  забра́вся,
А  в  двері  вну́чок  вже  ввірва́вся  ...
З  поро́гу  в  крик  :  -  Діду́сь  вста́вай,
      Штани  і  чо́боти  вдіва́й  !

     Скорі́ше,  в  сад  потрібно  мчати  -
     Ми  бу́дем  со́нечко  стріча́ти  !
               

     Наш  пі́вник  де  ?  !  Чому  він  спить  ?  !
     Його́  потрібно  розбуди́ть  !  
     Неха́й  встає  !   Хай  кукурі́че  !
      Хай  всіх  діте́й  у  сад  покли́че  !

      Схід  со́нця  що́би  не  проспа́ли,
     І  з  на́ми  со́нечко  стрічали  !
                 

     В  садку́  ми  всіх  пташо́к  розбу́дим,
      Неха́й,  вдосві́т,  щебе́чуть  лю́дям
      Весе́лі  й  ра́дісні  пісні́  !
      Та  сплять  в  гнізде́чках  ще  вони  !  

      Нехай  встають  !   Пора  співа́ти,
      Щоб  сонце  пі́снею  стріча́ти  !
           

     Включа́й  буди́льник  !  Хай  дзвени́ть  !
     Тату́ся  треба  розбуди́ть  !
     Бо  день  сього́днішній  -  субота  !
     Й  не  тре́ба  та́тку  на  роботу  !  

      Ми  бу́дем  сонце  з  ним  стріча́ть,
      А  потім,  ра́зом,  в  жму́рки  грать  !
                 

      Ну   де   ж   ти,      Со́нечко?    Вставай    !
       Яскраві   барви   розсипа́й   !      
       Мерщій  фарбуй   вогне́м   обрі́й,
       Всіх  нас  теплом   своїм   зігрій   !

      З   травиці   ро́си   позбива́й,
      Вже   ранок   !    Де   ти   ?   !    Не   дріма́й   !
               

     А  я  давно́  вже  не  дріма́ю,
      І  з  дідусе́м  тебе́  чекаю  !  

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/e0ec8cfd39e09ae1c4af1e6c35d7d545[/img]


      09.09.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021

Лиш чути, як дощ барабанить

Низе́нько,  над  кро́нами  хмара  пови́сла,
Дере́ва  прини́шкли,  чека́ють  дощу́.
Вітри́сько  наха́бний,  зриває  з  них  листя,
Шарпа́є  сердито,  грози́ть  :   -  Потрощу́  !

Сморо́дині  вітер  викру́чує  віти,
В  садо́чку  бісну́ється,  несамови́тий  !
Споло́хав  пташо́к,  повали́в  спіле  жито,
Пелю́сточки  ніжні  зриває  на  квітах  !

На  дах  метале́вий,  баба́хкають  гру́ші,
Бабу́ся,  зляка́лась,  вікно́  зачиня́є,
Мо́литься  Богу  :   -  Спаси́  наші  ду́ші  !
Бо  бли́скавка  в  хату,  бува́,  заліта́є  !

Пала́є  вогне́м  -  блискави́ця  згора́  !
В  коли́сці  просну́лась  і  пла́че  дитина,
Гри́мнуло  так,  що  зірва́лась  карти́на  !
Розве́рзлося  небо   і   ллє,   як  з  відра́  !

Сві́тло  пога́сло,  вже  су́тінки  в  хаті
Споло́ханих  ді́ток  вколи́сує  мати
-   Засні́ть  мої  лю́бі,  неха́й  вам  тала́нить  ...
Заснули.  Лиш  чути,  як  дощ  барабанить  ...

31.08.2021  р.

Фото  :

 https://i.pinimg.com/originals/01/
92/7d/01927d6940b728834131b829e44bbb0d.gif


                    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021

Санжійка. Дикий пляж.

Ласка́вого  мо́ря  блакить  неозора,
Купа́ються  ніженьки  в  шо́вковій  хвилі,
Вода  пустотли́ва,  іскри́ста,  прозора,
Проро́чить  блаже́нства  хвили́ночки  милі  !

Пісок  білопі́нною  хвилею  ви́праний,
Сія́є  на  сонці,  як  цукор  розси́паний  !
Скрипу́чий,  гарячий,  від  сонця  вогнистий  !
Чисте́нький,  лиш  ча́єчки  слід,  як  нами́сто  ...

Хвиля,  грайли́во  водою  оббри́зкала,
Торка́ється,  ма́нить,  шепоче  -   купа́йтесь,
Воді́  благода́тній,  на  ми́лість  віддайтесь  !
В  обі́йми  до  се́бе,  пустунка,  покли́кала  ...

Вода  криштале́ва,  ледь  дише  прибоєм  ...
Красу́  твого́  тіла  ховати  не  хоче  !
Таму́ючи  по́дих,  милу́юсь  тобо́ю  ...
В  обійми,  в  обійми  -   нам  море  шепоче  !

В  обі́йми  -  повто́рює  круча  луно́ю  ...
А  тіло,  нарешті,  з'єдна́лось  з  водою  !
Ні́жними  пе́рсами  ба́виться  піна,
Вода  обмива́є,  сідни́чки  й  коліна,

Пе́стить  живіт,  доторка́ється  ло́на,
На  хви́льку  завме́рла  в  діво́чій  доло́ні...
За  мить,  голе  тіло  вже  скрізь  обніма́є  !
Крапли́нки  на  шкі́рі,  перли́нами  ся́ють  !

Сонце  в  воді  діама́нти  розси́пало,
З  хвилею  ра́зом,  у  море  покли́кало  !
Теплим  блаже́нством,  змори́ло  все  тіло,
Зася́яло  ніжно і  час  зупини́ло  !

А  кру́чі   стоя́ть  на  сторо́жі  всеці́ло  !
І  на́віть  не  знають,  що  час  зупини́вся,
Мая́к  насторо́жився,  чуть  нахилився,
Мені  підморгну́в  і  ледь-ле́дь,  зашарі́вся  ...

Мовля́в   -   Я  не  ви́дів  !   Яке́  моє  діло  ...  ?

А  море,  ледь  чу́тно,  за  ним  шелесті́ло  :
-   Ніхто  вас  не  ба́чить,   коха́йтеся  сміло  !


                      10.08.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021

Санжійка. Про степ, море і кохання

Гаря́чий  степ  сухий,   безкрайній,
Укритий  зо́ряним  шатро́м  ...
Липне́ва  ніч  укрила  край  свій
Сухим  полу́денним  теплом  ...

Не  всі  у  нічку  цю  заснули.
Безшумні  кри́ла  промайну́ли.
Нічне  життя  -  дзвенять  цика́ди,
Звучать  пташи́ні  серенади.

Давно́  погасла  вже  зірни́ця,
Не  сплю  і  я,  срібля́стий  місяць
Ліниво  на  стежи́ну  світить  !
Прима́рно  ви́дніються  квіти

Й  суха,  неско́шена  трави́ця,
Яку  ледь-ледь  колише  вітер...   

А  зорі  -  наче  самоцвіти,
Прони́зливо  на  небі  сяють.
Шатро́  небе́сне  устеля́ють
Сузі́р'я  -  но́чі  дивоцві́ти  ...

Мала́  й  Велика  ведмеди́ця
Розлі́глись  в  зо́ряних  кущах,
Пега́с  помі́ж  зірка́ми  мчиться
І  ма́нить  вдаль  Чума́цький  шлях.

Зоря́  зірва́лась  і  упала,
З-за  хмари  вигляда́є  місяць...
То  акваре́ллю  написала
Південна  нічка  -  чарівни́ця  !

Стежи́на,  врешті  обірва́лась,
Десь  в  тра́вах  акварель  зоста́лась  ...

Безкра́йній  степ  знайшов  свій  край,
Й  казкова,   дивная   картина
Нара́з  встає  пере́д  очима  -    
Бездо́нний  синій  небокра́й  ...

Вгорі  на  небі  срібний  місяць,
А  зни́зу,  в  до́лі,  плещуть  зорі,
Бо  там,   під  кручою  іскри́ться,
Сія́є  чорним  блиском  море  !

Йому  сьогодні  щось  не  спиться,
Жарту́є,  ба́виться  прибоєм
І  пісні  моря  вже  сплелися
З  словами  пісні  степової  !        

Штовхає  в  спину  теплий  бриз
-   Не  стій  !   До  моря,  швидше  вниз  !

Голу́бить  беріг  хвиля  ніжно,
Збиває  піну  білосні́жну  !       
Стоять  на  варті  моря  кручі,  
Стрімкі́,  обри́висті  й  могу́чі  !  

Від  спеки  розпаші́ле  тіло,
Вода  ласка́во  обіймає,
А  зо́рі,  що  купа́лись  в  хвилі
Іскря́ться  й бри́зками  тікають  !

О,  води  блаже́нство  миле  !
Пе́стять  хвилі  голе  тіло  ...
-   Милий  !  Я  чуть-чуть  спізнилась  ...
-   Я  так  чекав  на  тебе,  мила  !    

То  може  море  шелестіло,
Чи  круча  хвилі  шепотіла  ...

Що  вам  сказать  про  ті  обі́йми  ...
Про  все  лиш  знає  вітер  вільний,
Зірки́,  що  з  неба  підгляда́ли
І  ті,  що  у  воді  плеска́лись,

Маяк  безсонний,  над  прибоєм,

Безстижий  місяць  над  водою
І  бе́рег  з  кру́чою  стрімко́ю  ...     

            
            12.07.2021  -    24.07.2021  р.


Фото  "  https://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/67407_800x600_sanzheyka6.jpg"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021

Вишневий сік, п'янкий, солодкий …

Вишне́вий  сік,  п'янки́й,  солодкий
Застиг  нектаром  на  вуста́х,
А  за́пах  м'яти  -  ніжний,  то́нкий
І  сяйво  місяця  в  очах  ...

Дозріла  вишня,  ми  з  пів-ночі,
Втону́ли  в  місячному  світлі.
-   Цілуй,  цілуй  коханій   очі,
Тихе́нько  вітере́ць  шепо́че

-    Зривай  їй  ягоди  достиглі  ...

Та  ніч  вдягає  вже  убра́ння,
Вже  зо́рі  зблідли,  зо́ря  рання
Шепоче  ніжно   -   вам  пора  ...
І  в  край  небесного  шатра́

Загляда́є  вже  багря́нець.
Пора  іти...  Пора,  пора  ...

Вуста  солодкії  від  вишні  ...
Я  п'ю,  не  можу  відірватись,
Прикри́ли  місяць  хма́рки  пишні
І  просить  соловей   -   кохайтесь  !

Та  треба  йти,   чуть-чуть   поспа́ти,
Бо  скоро  вже  проснуться  мати.
І  буде  день  і  будуть  справи
Та  боже,  як  же  па́хнуть  тра́ви  !

Вола́є  ніч  -  не  йди,  не  йди  !
Бо  серце  з  се́рденьком  злило́ся,
Волосся  все  переплело́ся  !
Єство́  все  про́ситься  -  люби  !

Край  неба  жаром  вже  налився,
В  садочку  тіні  простяглися,
Венера  згасла  і  стожари,
Лиш  місяць  в  небі  залишився  -

Один,  самесенький,  без  пари  ...
Вже  світять  вранішні  вогні,
Чи  може  ма́риться  мені,
А  може  то  було  вві  сні,

Бо  встало  сонечко,  зніти́лось
І  зашарі́вшись,  відвернулось  ...
Та   одразу  ж  схамену́лось  
І  швиде́нько  покотилось

У  небесній  вишині́  !
І  все  пробачило  мені  ...  


                    
                   10.07.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021

Деда, деда, эНэЛО ! 

 [i]  2  июля - World  UFO  Day.  [/i]

Деда,  деда,  эНэЛО  !
Там,  над  лесом,  пронеслось  !
Ну,  пожалуйста,  вглядись  -
Улетело,  прямо  в  высь  !

Да  всмотрись  же  -   эНэЛО,
Как  прожектор  засияло,
Искорками  засверкало,
И  огнями  расцвело  !

Деда,  видел  ?!    ЭНэЛО,
Возле  школы  пролетело,
Будто  трактор  прогремело
И  умчалось  за  село...

Это  ж  надо  -  эНэЛО  !
Улетело  ...  Как  назло  !
Вот  опять  бы  прилетело
Да  за  нашей  школой  село  !   

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/8bbc1d73b6227fc2a18db230fa25468b[/img]
            
       09.09.2020  -  02.07.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918385
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2021

В солнце купаясь, в небе́с синеве́

                           Памяти  Сергея  Цушко,

                           Памяти  всех  моих  
                           друзей-ровесников,
                           ушедших  в  синеву  небес  ...


В  солнце  купаясь,  в  небе́с  синеве́,
Домо́й  я  бреду,́  по  зеле́ному  лу́гу  !
Босы́ми  нога́ми,  по  сжатой  траве́,
Пою́  громогла́сно,  трево́жу  окру́гу  !

Жнивье́  наступило,  стоя́л  летний  пал  ,
Рассы́пало  солнце  пылающий  жар,
Земе́льку,  безжалостно,  день  раскали́л,
Поко́сы  горя́чим  дыха́ньем  стоми́л.

Сена  души́стый,  хмельно́й  аромат,
Собою,  как  будто,  весь  мир  заполня́ет  ...
Аист,   беззвучно,  в  лазу́ри  вита́ет,
Бабочки  па́рами,  в  вальсе, кружа́т,

Кузне́чики,  спе́шно,  с  доро́ги  слетают,
Иди́ллия,  ро́здых,  цика́ды  звенят  !

Взлетел  над  цвето́чками  шмель,  закружи́л,
Засты́ло,  наве́рное  все,  в  той  дремо́те,
Страсти  утихли,  и  ско́рьби,  заботы
А,  жа́ворон  в  небе,  мой  слух  покорил  !

Жаво́р  в  зените,  чуде́сный   соли́ст,
Же́мчугом,  трели  вокру́г  рассыпа́ет  !
Маэ́стро  великий,  как  крошка,  артист,
Пе́ньем  волшебным,  весь  мир  наполня́ет  !

Не  торопи́лся,  в  траву́  лег  на  спи́ну,
Взгля́дом  проникнул  ,  в  небе́с  глубину́  !
Мечтал  я  взлететь  и,  земли́цу  покинув,
Пари́ть  между  ту́чек,  махну́ть  в  вышину́  !

Со́колом  в  гре́зах,  над  миром  взметнулся...
Не  ведал,   как  кра́тки  минуты  поко́я  !
Кра́ешек  неба,  уже  затяну́лся
Мглою,  злове́щею,  как  пелено́ю  !

Я  тут  же  вскочи́л,  да  быстре́е  в  доро́гу  !
Мрак  резво  стремится  в  небе́с  бирюзу...
Ну́-ка,  дава́й-ка,  наля́гу  на  но́ги  -
Совсем  неохо́та  попасть  под  грозу  !

Ветер,  внезапно  возни́к,  заструи́лся,
Ла́сково  ду́нул,  с  траво́й  поигра́лся...  
Пове́ял  лени́во,  немного  взбодри́лся,
Резко  поду́л  -  да  во  всю́  разгуля́лся  !

А  туча  уже́  небоскло́н  весь  накрыла.
Вдруг  ве́тер  ути́х,  воздух  ста́л  как  стекло.
И  тишина́  все  вокру́г  поглоти́ла...
Но  грома  раска́ты,  тотча́с  донесло́  ...
 
Прити́хли  кузне́чики,  смо́лкли  цика́ды.
Не  слы́шны  небе́сные  тре́ли,  рулады...
Жа́вор  умо́лкнул  в  небе́сных  глуби́нах.
Ли́стик  застыл,  не  дрожит  на  осине.

Поко́й  наполня́ется  сму́тной  тревогой.
Уж  я  не  шага́ю,  бегу  по  дороге  !
Перед  нена́стьем  природа  застыла.
Но  но́ги  легки́  и  я  мчу́сь,  со  всей  си́лы  !

Дохну́ло  внеза́пно  бодря́щей  прохладой.
В  такую  жари́щу  -  конечно  отрада  !
Лицо  ветеро́чек   слегка  овева́ет,
Но  вид  небосво́да,  не  в  шу́тку,  пуга́ет  !

Мрак,  беспросве́тный,  полне́ба  закрыл,
Да  так,  что  всю  синь  попола́м  раскрои́л.
Разда́лся  злове́щий,  раска́тистый  ро́кот  !
И  я́ростный  спо́лох,   весь  мир   озари́л  !

Ветер  взъяри́лся,  совсе́м  стал  неи́стов  !
Пылью  доро́гу,  тотча́с  заклуби́л  !
И  подхвати́вши  оха́пками  листья,
Вы́соко  ви́хрем  вверху́  закружи́л  !

Ка́плями  дождик  упал  на  траву́,
Вы́мочил  плечи,  обры́згал  листву́.
Обру́шился  ли́внем  и  тут  же  приста́л,
Рассы́пался  гра́дом,  пото́м  перестал.

Мра́чным  свинцо́м  свод  небе́с  затяну́ло...
Мгла  непрогля́дна,  бурли́т,  и  клоко́чет  !
Небе́с  синевы́  уцелел  лоскуто́чек,
А  солнце, наве́рно,  во  тьме  утону́ло  !

Плыву́т  облака́,  тяжелы́  как  сугробы.
Несу́тся,  клубя́тся,  кружа́т  в  небосво́де,
Над  миром  проно́сятся,  по́лные  зло́бы,
Нена́стьем  препо́лнены  и  непого́дой...

Ве́тер  холодный  рванул,  как  назло́  !
Ветку  осины,   как  ли́стик,  сорва́ло  !
Копну́  растерза́ло  и  вщент  размета́ло  !
И  мра́ком,  тотча́с,  все  вокруг  облекло́...

Березка  за  зе́млю  корня́ми  вцепи́лась,
Трепе́щет  и  сто́нет  на  бу́йном  ветру́.
Оси́на  до  са́мой  земли́  наклони́лась,  
Стои́т,  надломи́лась,  но  нет  -   не  смири́лась  !

Никак  не  сдае́тся  лихо́му  вихрю́  !  

Во  мра́ке  реву́щем  -  кошмар  первозда́нный  !
Мир  ослепи́ло  -  зарни́ца  сверка́ет  !
Ветер,  скрути́вшийся,  ви́хрем  гигантским  
Хо́ботом  с  тучи  к  зе́мле  прораста́ет  !

Хо́бот  изви́вист  и  хле́сткий  как  кнут  !
Реве́т,  как  безумный,  грохо́чет  и  свищет,
Все  бли́же  и  бли́же  !  Кого́-то  он  ищет  !
Секунда,   мгнове́нье  -  и  о́н  уже  тут  !

Вы́дернул,  то́тчас,  с  корня́ми  березку,
Вы́рвал  лего́нько,  как  будто  трави́нку,
Сре́зал,  под  ко́рень,  как  бри́твой,  оси́нку,
И  зашвырну́л,  как  были́нку,  в  быстри́ну  !

Гром  шандара́хнул,  поми́луй  мя  Бо́г  !
Зе́млю,  шу́тя,  вышиба́ет  с  под  ног  !
Ветер  взбесился  -  ника́к  не  вдохну́ть  !
Очи  слезя́ться  -  ника́к  не  взгляну́ть  !

Согну́ло,  скрути́ло,  мне  на́земь  бы  па́сть,
К  земли́це,  роди́мой,  как  к  маме,  припа́сть.
Прижа́ться,  вцепи́ться  и  крепко  держа́ть  !
Вгры́зтись  зубами  и  не  отпускать  !

Ко́рнями   надо  бы  в  зе́млю  врасти́,
Ги́бельной  бу́ре  -  не  да́ть  унести...

Но  воздух,  колючий,  как  тысячи  жал,
Хлестну́л,  наподда́л  и,  прижа́ться  не  дал,
На  кры́льях  упругих,  над  миром,  подня́л
И  зе́млю,  нахра́пом,  наве́ки  отня́л  !  ...

Нет,  мне  не  сни́тся,  и  впрямь  -  я  лечу́  !

Кри́ком  беззву́чным,  я  в  стра́хе  кричу  :
-   Бо́же  !      Поми́луй  !!        Ведь  жи́ть  я  хочу́  !!!
Но  Го́сподь  не  слы́шит,  ведь  буря  грохо́чет  !
То  во́ет,  то  сви́щет,  то  глухо  роко́чет  !

И  жи́ть  мне  оста́лось  -  поку́да  лечу́   .  .  .

Мелька́ють   виде́нья,  а  может  я  сплю  ?
Проно́сятся  быстро,  но  смысл  их  ловлю́  ...

Пе́ред  глаза́ми  - всей  жи́зни  карти́ны  !
Во́т  я  -  ребе́нок,   вот  -  ро́слый  юне́ц...
А  во́т  я  -   в  объя́тиях  ми́лой  дивчи́ны  ...
А  да́льше  -  что  ?   Сме́рч  ? !   И,  наве́рно,  коне́ц  ?  !  ...

Мгнове́нья,  упрямо,  как  ка́пли  сплыли́  ...
Ли́шь  пустота́  ...   да  страда́нье  земли,
В  тот  ми́г,  когда  к  не́й,  прикосну́лося  тело,
Исче́зли  виде́нья,  но  па́мять  хранит,

Карти́ну,  где  жа́ворон  в  небе,   звенит  ...

Лежу́  я  поко́йный,  уже́  бездыха́нний...
Внеза́пно  зако́нчилось,  бу́днее  дело...
И  ду́шенька,  бе́дная,  взглядом  проща́льным
На  мир  этот,  бу́йный,  в  уко́р,  погляде́ла,

Лего́нько  ступи́ла  по  сжа́той  траве,
Чуть-чу́ть  подлете́ла,  снача́ла  несмело,
Пото́м  стрепену́лась  и  в  высь  улете́ла,

В  со́лнце  купа́ясь,  в  небе́с  синеве́  ...


                       11.10.2020  -  12.06.2011  г.