| Сторінки (3/229): | « | 1 2 3 | » |
Кохай її красу
До самого насіння,
Люби у ній лозу
З вина і до коріння,
До витримки в життя,
До спогадів на скелі.
Приймай її ім’я,
Як крапельки в пустелі.
Олександр Кармишев
27.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
Нам жару життя підкидає
І часом вино захмільне,
Гойдає наш човен, гойдає,
Тримайся, до ранку мине.
А там на пісок, як платівки,
Нас виплюне злий океан.
Наловимо крабів в кросівки,
Наш острів — безлюдний капкан.
А ми голі дупи на пляжі
Стрибаємо через вогонь,
Ти вся сексуальна у сажі,
Ти — П'ятниця, я — Робінзон.
Нас більше з тобою удвоє,
Дрібниці, пусте ремесло.
Стосунки — примхливе каное,
Кохання — баланс і весло.
Олександр Кармишев
27.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
Губы скрутив, я насвистую, думаю,
Ладонью втирая пространство в лицо,
Сижу в темноте над потёртою тумбою,
Сутулясь, сливаюся заподлицо.
Она пахнет лаком и старой косметикой,
Как будто впихнули в неё химзавод,
Взахлёб мы рыдали над арифметикой,
Над нами смеялся горбатый комод.
За ящиком книжным, есть углубленье,
Остался нетронутый верный тайник,
Представьте себе, каково удивленье
Найти сигареты и старый дневник.
А сколько там было ножей и кастетов,
И номер девчонки со словом: «Звони!»
Я вспомнил то самое юное лето,
Как сидя на тумбе, шептали: «Люби...»
Александр Кармышев
22.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937802
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2022
Вчителі, ви мої вчителі,
Я вас серцем завжди упізнаю,
Наче птаха навколо землі,
Я в дитинство дорогу шукаю,
До гніздечка із літер і цифр,
До страшенного слова: «До дошки!»
І в домашнім завданні був шифр —
Поважати натруджені зморшки.
Олександр Кармишев
17.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
По мокрой траве босиком в неизвестность,
Улыбка твоя для меня тёплый дом,
И если нам крикнет суровая местность,
В ответ мы суровей откликнемся лбом.
От клича проснутся и жилы на шее,
И хворост, и брёвна бобры принесут,
Змея нам отдаст карася пожирнее,
А птицы и волки нам кров возведут.
Медведь с медвежонком малины и мёда
Поставят у входа кедровой избы.
Все звери собрались, а мы у комода
Мышам предлагаем свежайшей халвы.
И так, не смолкая, свистит самоварчик
И в этом, мне кажется, счастлива ты.
Наскучит и мы соберём чемоданчик,
В охапку друг друга и наши мечты.
Александр Кармышев
14.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936932
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2022
Уснули баяны на венах,
Вонзились, как рыба-игла,
Протухшая ломка на стенах
Ползёт от угла до угла.
Как чёрная мамба, гонгрена,
По душам скользит наркота,
Хихикающая гиена
И пена у мёртвого рта...
Александр Кармышев
13.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936834
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2022
Старе віконце, перший поверх, драма,
На вулиці мурашник із людей.
Щоденний хаос — це звичайна справа,
У ньому гублять тисячі ідей.
А мрій не полічити і подавні,
Їх зраджених до озера ведуть,
На шиї їм вдягають тяжкі камні,
Вони ж назустріч привидами йдуть.
Тому і погляди усіх лише на землю,
Щоб більш не бачити прохаючих очей,
Але так сталося, що мрії ті безсмертні,
Це діти щастя, спалах із грудей.
І ми в думках звертаємось до Бога:
Чому ж таки до мрій не ідемо?
Кудись біжим, кудись біжить епоха
І так на все життя відстаємо.
Олександр Кармишев
09.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Палає зіронька, радійте,
Різдво Христове в хату йде!
Моліться Богові і вірте,
Ісуса Ірод не знайде.
Над ним архангели співають,
Над ним склонився цілий світ,
Христа у яслах пеленають,
Як Богом даний Заповіт.
Олександр Кармишев
07.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Шары планет сверкают на иголках,
За столиком с тобою режем торт,
Припрятали подарки мы на полках,
Шампанским провожаем старый год.
Мы вместе, как салюты в ночном небе,
Под бой курантов молча про себя,
Любовь я загадаю на планете,
Судьбу благодаря, что ты моя.
А снег засыплет в окнах подбородки,
Мороз на стёклах пишет натюрморт,
Взорвём петарды, как и наши глотки,
Крича в окно: «Да здравствуй Новый год!»
Александр Кармышев
31.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935552
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2021
Я колись-таки небудь помру,
Як до мене померли мільярди
І нічого туди не візьму,
Навіть кохані Карпати.
Рідні ж не плачте мої,
Ваші сльози це, наче грати,
Мене кличуть сяйвом зірки
Десь до рідної хати.
І коли я до неї дійду,
Як дитину, зустріне матуся,
Я її на віки обійму,
Ну, а нас обійме бабуся.
І гукнуть із порога діди:
«Та ідіть, обійматесь до хати».
Я бажаю усім на землі
У житті своїх рідних кохати.
Олександр Кармишев
17.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
Ноздри, как вёдра, паруют,
В лёгких бурлит кипяток,
Бешено гривы танцуют,
Копыта — живой молоток.
Скачут свободные кони,
Шлейфом пылают хвосты.
Им не оденут подковы,
Не закуют в кандалы!
Александр Кармышев
17.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934140
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2021
А я с тобою буду всегда рядом
И по алеям за руку идти,
Делиться, как улыбкой, виноградом,
А в старости дрова буду нести.
А здесь на расстоянии дыханья
Идёт неповторимо с нами жизнь,
Ты помнишь мои первые признанья?
Как лист, мои поджилочки тряслись.
Как будто я слова забыл на сцене,
Бежал к тебе, волнение дробя,
А ты – как гладиатор на арене,
А я — как жёлтый тигр на тебя.
Вот это бой — мечта легионера:
Какая грация в застенчивых шагах,
Крадущаяся дикая пантера,
Как поцелуй застыла на губах.
Я окружён обстрелами армады,
Станцуем танго с пламенным щитом,
Во все орудья бью твои осады,
Как Македонский в битву со слоном.
Победу меря спокойными шагами,
Идём за руку вдаль усталих стен,
Смешался воздух с нашими словами,
Переплелись шаги между колен.
А я всегда с тобою буду рядом,
И под обстрелом за руку ползти,
Делиться, как улыбкой, виноградом,
А в старости тебя буду нести.
Александр Кармышев
16.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934039
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2021
Стояли две души
В обнимку свечи,
Как острые ножи
Коснулись плечи.
Забытые уста,
Наши свидания,
Знакомые места,
Руки прощания.
В карманах кулаки
Слова искали,
Сквозь зубы дураки,
Зачем скучали.
Пол жизни стороной
Одною врозь,
Как будто за стеной,
Ну не срослось.
Как будто из родных,
Что говорить,
Мы словно два больных,
Не излечить...
Александр Кармышев
15.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933955
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2021
А я лазил в окно,
Но
Это было давно.
Пробегал этажи
Лжи,
Где любви муляжи.
Расскажи, как ти там?
Нам
Всё вязать по узлам:
Ты одна, я один —
Клин...
Раскололи, как льдин.
Уплывают года,
Да,
Как по волнам суда.
Досчитаешь до ста:
Ста?
Капитан от винта!
Александр Кармышев
15.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933952
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2021
А по спине гуляет ветерок,
Ступени локтем в рёбра упираются,
Мне сна хотя бы маленький глоток...
Опять соседи за стеной ругаются,
На лестничной площадке каламбур
И я как будто в центре преступления,
Другой сосед напротив планокур,
Сквозняк по полу тянет угощения.
Наверно на седьмой поехал лифт,
Барыжка там устраивает сделки,
А на балконе слышен пьяный флирт:
«Тебе идут так на колготках стрелки».
Бутылки вышел кто-то собирать,
Звенит его похмельная посуда,
Мужик с собакой вышел погулять,
Жена его гулящая паскуда,
С квартиры тянет телик наркоман,
Тихонько просит мать его «не надо»,
Скрипит усердно старенький диван,
Другой сосед с женою прям торнадо.
Наш дворник кладовою заскрипел,
Четыре тридцать, веник и лопата...
Я, сладенько скрутившись, захрапел:
«Прохожий, цыц, будить меня не надо».
Александр Кармышев
08.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933276
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2021
Мы уединённые, кури,
Плюй на крышку и гаси окурки,
С каждым вдохом мы, как фонари
В темноте прокуренной халупки.
Чиркай спичкой нервы по кускам
И лицо щетинистое трогай,
«Прочь» не говори моим рукам,
Хоть сейчас не будь такою строгой.
На моих коленях замолчи
Мы друг друга подожжём губами...
Мёрзнут на перинах богачи,
Мы же на полу горим телами.
Мы же снова дышим тяжело,
Как в погоне за добычей звери,
Дверь халупы снегом замело,
Будто всё вокруг до нашей эры.
Тени околевшие дрожат,
Угольки в печи, как снигери,
Женский голос нежен и разжат,
Мы освобождённые, кури...
Александр Кармышев
07.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933130
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2021
Ніхто не знає, де вона зимує,
І як насправді холодно їй там,
Чи ходить хтось до неї колядує
В супротив наполегливим вітрам.
Той шлях долають лиш голодні діти,
По груди в сніг вгрузають, мов вовки,
По їх слідах мандрують білі квіти
І хлібом з ними діляться круки.
А їх чекають з дальньої дороги,
Немов за хлібом вибігли й прийдуть,
З кутка у кут стираючи пороги
Покинутих дітей матусі ждуть.
Олександр Кармишев
01.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
Яка зима надворі,
Зима яка!
Від подиву скляніють зорі,
Все голяка:
Річки під ковдрой крижаною
І береги,
Сховавши ноги з головою
У теплі сни,
Волосся хвилями гойда,
О, течія,
Як ніжні руки молодого
Гончара.
Вітри хриплять, неначе
Старі ланцюги,
Усе довкола вкуталось
В сніги.
Дахи дрімають, гріє
Їх кожух,
Підняв кудлатий комір
Аж до вух,
І тільки ніс стирчить і мерзне
В цій порі,
Мов соплі, дим тягають
Димарі.
Кармишев Олександр
01.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
Горбатые заснеженные крыши,
Скрипят сухие балки на ветру,
Под пол еду таскают ночью мыши
И скачут по столам, как кенгуру.
А мы одеты по уши, как зайцы,
И неуклюже топаем в снегу,
Сняв рукавицы, хекаем на пальцы,
Рычим, как медвежата на пургу.
Заледенели варешки с-под шапки,
Как с дымохода валит дым трубой,
Ой, веником получим мы от бабки,
Такой каток залили мы с тобой!
А на морозе запахи стократно
С печи магнитом тянут нас домой
И на пороге веник беспощадно
В бабулиных руках устроит бой.
Штаны, ботинки — всё на батарею.
Весь мокрый, как военный водолаз,
Сейчас я только душу отогрею
И снова вспомню всё, как в первый раз...
Олександр Кармишев
29.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932495
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2021
Стали їстоньки варить,
Наче мовчки говорить.
В казанку лише вода,
Голод — смерть, а не біда.
Та дощі не оминуть,
Всіх загиблиг пом'януть,
Як сльза не омина
Худі боки казана.
Олександр Кармишев
12.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021
Она так просто наливает чай
И, как луна, колотит небосводы,
По капельке рисуя невзначай
На скатерти галактики, их роды.
Из губ её округленных метель
Обрушиться на эту чашку чая,
Обняв её, садиться на постель...
Я в центре кем-то созданного рая.
Она так просто смотрит на меня,
А я уже хочу к ней прикоснуться
И, как вулкан, холодная ступня...
В её ладонях ласковых проснуться.
Олександр Кармишев
26.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932045
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2021
Уже петухи поют на дворе
И дворник метёт всё на кучу,
В четыре часа у окна при луне
Мы пристально смотрим на тучу.
Прижавшись, как два одиноких щенка,
Под пледом целуясь руками
Сбегаем, как пена из молока,
Друг друга поймавши губами.
Вскипаем от страсти, бежим через край,
Рассветы без сна догоняя.
По лунным проспектам гуляет бабай...
Ты веришь, ты очень смешная.
Давай посидим ну ещё хоть чуть-чуть,
Посмотрим, луна как ложится,
А ты, дорогая, попробуй уснуть
И сон пусть про небо приснится.
Олександр Кармишев
24.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931897
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2021
Войны, пожары, трупы на суше
В виде китов плескающих в луже,
Словно, упавшые чёрные груши
Тонут в крови гниющие туши.
Люди за смертью стоят на аренах,
Дети — убийцы на переменах,
Ненависть болью льется по венах,
Кровь кулаками рисуя на стенах.
Верою вбили гвоздь лжеучений
В то, что родились мы лишь для мучений,
Толпы разбиты на собственный «я»
В уши вливают с рождения яд.
Кто вы, несущие тугу мою?
Я отдохну, покурю, постою...
Олександр Кармишев
24.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931852
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2021
Ты приходишь с закатами солнца,
Лунным светом в тебе растворяюсь,
Настежь двери, открытые окна,
У камина с улыбкой присядешь.
Мне расскажешь про длинные ночи,
Кочергой ковыряя очаг,
И лукаво посмотришь мне в очи,
Как внедрённый в доверие враг.
Треск полен и голос твой манкий,
Запах дыма, мешает парфюм,
Ты — моя бессонница, тайна...
Мой тревожный несбывшейся сон.
Ты без стука, без приглашения,
Не помеха любая погода,
В душу влазишь воровкой со стажем,
Не боясь заключения строгих.
Моя девочка... Грусть — твое имя,
Поцелуи твои Иуды.
Ковыряешься в памяти, в сердце,
Будоража забыто-былое.
Ты в душе осенняя, мокрая —
Я с тобой до костей промерзаю.
Ты, незванная девочка ночи,
Уходи, я один помечтаю...
Александр Кармышев
14.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931101
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2021
А на дворе нелетная погода,
Горячий кофе крепкий, заварной.
К тебе приду в любое время года,
Пусть лично не знакомы мы с тобой.
Своим молчанием пойму тебя дословно
И так не кстати телефон мой зазвонит,
На том конце, осенняя погода...
Мне теплый плед подскажет, где купить.
И я сорвусь листком осенним с ветки,
Поймаю одинокое такси,
В охапке плед, я вырвался из клетки:
«Нет адреса, куда-нибудь вези».
Александр Кармышев
11.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930476
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2021
Дві долі, дві розлуки —
Тобі одна й мені,
Ми роз’єднали руки,
А серце у вогні.
Порвало нас, як жили,
Кипів у грудях рій.
Чому ж ми так тужили?
Чому неравний бій?
Пройти таку дорогу
Відрізком у життя,
З подвір'я до порогу,
Де ти вже не моя.
І все ж таки герої,
В полон ми не здались.
Іконці я святої
За тебе помоливсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
Солнышко по небу водит
Тучек маленький табун,
Над пустыней одна бродит,
Ведь её позвал колдун.
Ночь пески на дюны сыплет,
Хвост гремучника дрожит,
Все в округе сохнет, гибнет,
А в шатре костёр горит.
Вызывал он ночью духов,
Бил по бубну весь в поту,
Пил отвар из яда зубов,
Мчался в небо на ветру.
Поклонился тучке в ноги,
Пригласил на огонёк:
«Вы уставшая с дороги,
А у нас здесь солнцепёк.
Да и ночи здесь суровы,
И зыбучие пески».
А она насупив брови:
«Ни дождя и не реки».
Так они за разговором
Сели оба у костра,
Обкатила тучка взором
Молодого колдуна.
Он ей шкуры в ложе кинул,
Дал лепешки, молока
И цветок из тени вынул,
Напоил из родника.
Тучка мигом почернела
И вернулась в белый цвет,
Я планету облетела,
Но таких цветов уж нет.
Над шатром как закружила
И в кулак собрав дожди,
Словно ведьма ворожила
Молниями на груди.
Создала оазис Satus
В честь последнего цветка,
Так в раю проснулся кактус
Весь в порханьях мотылька.
Тучка в небе танцевала,
Опускаясь на шатёр,
Колдуна поцеловала,
Обожглась, как об костёр,
И осталась с ним навеки,
Как невеста, как цветок,
Шли дожди, поднялись реки
Вымыв почву на песок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929942
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.11.2021
Так случилось, что помчались
Кони на галоп,
А судьбинушка-злодейка
Лишь в ладоши хлоп.
Я в извозчики не годен,
Пятый катит год,
А карета хороводит
Задом наперед.
Грязь летит и тройка скачет
Прямо на обрыв,
«Разгоняй коней!» — судачит
Голос на прорыв.
И прорвали жизнь иглою,
Залатать нельзя —
Шёл в обнимочку с тюрьмою,
В куполах друзья.
Мамки нет, а ты далёко
Взаперти, как я,
Оба с лысой головою,
Форма — кепеля.
С интерната на свиданку
Еду я к тебе,
Дед и баба на затарку,
Я же налегке.
Лишь конфеты в детской сумке
Для тебя копил,
Но в дороге в полной скуке
Их приговорил.
После дедкал: «Сколько ехать?»
Дед рукой: «Вот так!»
За окном одни деревья —
Бесконечный парк.
Деревянные сиденье,
Кривой Рог – Днепро
В электричках было пенье,
Пиво и ситро,
Сало, хлеб, яйцо, цибуля,
Просто дед шахтер.
На руки взяла бабуля,
Ходит контролёр.
Так мы к лагерю примчали:
Сумки, я, перон,
Дед и бабка аж рычали,
Тяжести вагон.
Сигареты, чай, наверно
Классика, стандарт.
В общем целая таверна,
Папка будет рад.
Помню я заборы, окна,
Страшно аж бегу,
Человека с автоматом
Взглядом стерегу.
И колючку, вышку тоже,
Длинный коридор,
По нему шёл здоровенный
Дяденька майор.
А потом меня на руки
Папка подхватил
И от долгой я разлуки,
Как волчонок выл.
Дед конечно в разговоры,
Бабка за обед,
Яйца, сало, помидоры —
Праздничный банкет.
Эти длинные свиданки:
Песни, слёзы, смех,
Затрещали самобранки
В этот день для всех.
Под гитару мы прощались,
Дед весь день молчал,
Обнимались, целовались,
А накал крепчал.
Я в чехол залез гитарный:
«Папочка, родной,
Интернат, как сон кошмарный,
Буду жить с тобой!»
Олександр Кармишев
03.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929855
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2021
В нашем дворе так уютно и тихо,
Я называл тебя нежно «малыха»,
А ты вся моя до конца, без остатка,
И в горечи дней нам двоим было сладко.
И соло нам пела подбитая птица,
А кров так кипела, ну как не влюбиться.
Ты рядом со мной, я — твоё отраженье,
В разлуке мы — эхо, голосов искаженье.
Дремали над нами фонари с проводами,
Их головы ниже опустились с годами,
А мы поменяли адреса с городами
И в памяти двор измеряем шагами.
А в нём, как тогда, всё уютно и тихо,
И жизнь нас по миру разкинула лихо,
Но мы никогда, никогда не признаем,
Что под фонарями в обнимку гуляем.
А где-то в Нью-Йорке в толпе с чашкой кофе
Плечами столкнемся, как в катастрофе,
«I'm sorry», «Excuse me» — слова прозвучали
И взглядами вниз в суету убежали.
Друг друга в упор мы, увы, не узнали
И в горечи дней в одиночку сгасали,
И лишь фонари с проводами кричали
О том, что любви такой больше не знали.
Олександр Кармишев
02.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929748
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2021
Распускался цветок по утрам,
Солнце небо до дна целовало,
Снег рекою бежит по горам,
Ночью с гор одеяло упало.
Водопадом в обрывы и сны
По плечам каменистого сада
Опускались из шелка шарфы
На хрипучую песнь камнепада.
И в обнимку меж уст берегов
Облака словно лодки качает,
Реки вечно исходят с снегов,
Будто тело душа покидает.
Олександр Кармишев
31.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929524
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.10.2021
Я хочу тебе попрохати
На мові любові, як мати,
На мові мовчання у небо,
Душі моїй тяжко без тебе.
Не дай мені Боже упасти,
Дай сили не вбити, не вкрасти,
Не заздрити сміху від щастя,
Коли за плечима нещастя.
Дай меч мені проти гордині,
Прощення до ворога нині,
До зла, щоб не мав компроміса,
Сміливості дай йти на біса.
Наснаги до світла й прозріння,
Людей рятувать від падіння,
Ім’я твоє скрізь називати
І людям добро дарувати.
Я хочу тебе попрохати...
Олександр Кармишев
30.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Уйди с дороги, дай пройти,
Теперь с тобой не по пути.
Я ухожу, не обессудь...
Ты знаешь, детка, в чем вся суть.
Не говори весь этот бред,
С тобой мне быть всегда во вред!
Ты хуже бедствия, беды....
Ты как колодец без воды!
Ты — вредные мои привычки
И часть характера в тебя,
В карманах мальборо и спички,
Вновь запрещенные дела.
Ты — сторона моя другая,
Подруга жизни, роковая,
Кошмар моих тревожных снов,
Начало всех моих грехов.
Ты слезы всех кого люблю!
Ты отравляешь жизнь мою.
Ты обожгла мне часть души!
В ней тлеют все наши грехи.
Теперь с тобой не по пути,
Уйди с дороги, дай пройти!
Ты знаешь, детка, в чем вся суть!
Я ухожу... Не обессудь!
Олександр Кармишев
19.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929059
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.10.2021
Дорога темная, мой путь
Мне с каждым шагом давит грудь,
Все ближе к страху подхожу,
Но тут же трушу, торможу.
Я уходил, блуждал во мгле,
Глаза я видел в темноте,
Кровавый злобный сущий взгляд,
В них явно отражался ад,
Казались тени за спиной
Я слышал хохот их ночной!
Мне открывались тайны ночи,
Я страху заглянул в глаза,
И голос хриплый мне пророчил,
Что нам живым сюда нельзя!
Мне жутко стало, дрожь по телу,
Мне начал нравится их вой,
И под сирены ихних песен
Кружатся в вальсе надо мной.
Луна за плечи гор садится,
Касаясь снежных их вершин,
И грохот эхом прокатился
С сопровождением лавин.
Я оглянулся, лес по всюду,
Руками я протер глаза,
И вдруг услышал вой знакомый...
И подо мной дрожит земля.
Порывы ветра засвистели,
Листву швыряя мне в лицо
И тени мрака хохотели,
И ветер с ними заодно.
Знакомый голос хриплый дряхлый
Пронзил весь этот балаган
И предо мною стал корявый
С дубиной старый дедуган.
Глаза горят кровавым цветом,
Полузакрытое лицо...
Мне страх пронизовал все тело,
И я к чертям послал его.
Ту вечность крик нарушил звонкий,
Рассвет входил в свои права,
Звезда последняя за кромку
Ушла в далекие края.
И с третьем криком петухов,
Все закружило, завертело,
Не видно больше никого,
Лишь старика с дубиной белой.
Стоял, как вкопанный, смотрел
И исчезал с лучами в кронах,
А я молился и бледнел,
Сжимая крест в своих ладонях.
Олександр Кармишев
15.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929016
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.10.2021
В далёком Космосе кружимся мы с тобою,
Вокруг оси своей и тысячи планет.
Мне очень нравится оттенок твоей кожи,
Неповторимый песочно-снежный цвет.
Нам нравится смотреть полёт кометы,
Самоубийство падающих звёзд.
Я так хочу! Хочу тебя увидеть...
Средь миллиарда ярких густых грёз.
Я каждый день сигналы посылаю,
По всей галактике, кричащее «Люблю!»
Сквозь всю систему солнечного края,
В ответ, я получаю: «I love you...»
Нас миллиарды километров разделяют,
Метеоритные идут дожди,
Здесь осень и Плутон скучает,
Венере пишет письма о любви!
Александр Кармышев
16.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928717
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2021
Озернись в минуле, друже,
Хто ти справді є.
Нашим предкам не байдуже,
Що земля реве.
Із кургану ціле військо
Встане із мечем,
А за ними, як дівчисько,
Правда за плечем.
Мова, наче солов'їна,
Але скрізь пани,
І земля немов руїна,
Хмуряться лани.
Підуть геть діди в непам'ять,
Наче не сім'я,
Станем вічно в ноги кланять
Тіло до Кремля,
До своїх панів при владі,
Покидьків брудних.
Весь народ живе у зраді,
Хто ми серед них?
Хто ж вони такі між нами,
Зрадників гурба,
Йдуть вони за головами
Прапора й герба.
Олександр Кармишев
20.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Я ноги поджимал и с головою
Запрыгивал от страха на кровать,
О ночь моя, как весело с тобою
И страшно было в детстве засыпать.
Под одеялом прятался пол ночи,
С фонариком смотрели тишину,
В углу и под кроватью ждали очи,
Когда же наконец таки усну.
А по окну карабкались деревья
Корявыми ручищами во мгле,
В стене возникло жуткое ущелье
И голос слишу вновь: «Иди ко мне».
Лежу и не дышу, и не моргаю.
Фантазия моя и темнота,
Ах, как же я по вам ещё скучаю,
Вот мне бы хоть на ноченьку туда.
Расстроится, что выключил дед телик,
Бабуля, как всегда уложит спать,
С фонариком мечтали мы про велик,
Чтоб старого бабайку покатать.
Олександр Кармишев
18.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928315
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2021
Щасливі в парку довго цілувались,
Один до одного ще ближче притулялись,
Очима пошепки в коханні зізнавались,
Неначе в прірву двоє обірвались.
А поруч пристрасть і любов стояла
І рук усе не відпускала пара,
Біда ж, як гриф, кружляла і чекала
І лиш любов політ оберігала.
А там іще в століттях десь у моря
Така кривава битва протекла
І лиш любов загинула, як Троя,
А пристрасть, як Єлена, утекла.
Олександр Кармишев
17.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
Мне нравится, когда приходят письма,
С далёких черно-белых городов,
В звонках я слышу тон идиотизма
Объевшихся до пуза мудаков.
Мне помнится, как пахнули газеты
И шелест, и мурашки по спине,
В журналах уже наголо раздеты,
Их вырежут, повесят на стене.
Мне нравились и махачи до крови,
Никто друг друга в них не убивал,
А в мире очень много зла и боли,
Сценарий будто дьявол написал.
Противно мне, что все вокруг актеры,
Всемирный сумасшедший Голливуд,
И судьи в главной роли — прокуроры,
И власти всё никак нас не добьют.
Противно мне, что есть у нас границы:
В общении и в дружбе, и стране,
С богатыми и бедными в больнице,
Ведь мы все умираем наравне.
Всё рушится и всё идёт до чёрта,
Мой дед когда-то мудрость говорил:
«Добро и зло границею подтёрто,
Там праведник и грешник наложил».
Надеюсь я, как воин, на победу
И в хаосе построим мы ковчег,
Не верю я, что Бог создал планету,
В которой разрушитель человек.
Олександр Кармишев
16.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928123
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2021
А дым кружится за окном,
Уходит в стужу.
Твои ладони за плечом
Обнимут душу,
Как будто перьями до тла
Меня сжигаешь,
Мой ангел, я теперь — зола,
Меня узнаешь?
Я — капля, я — росток Земли,
Восьмое чудо.
В мое окно сейчас взгляни,
Лицо оттуда
Посмотрит прямо на тебя
Сквозь все печали.
А дым проходит сквозь меня,
Уста зажали
Сковали руки, а глаза
Слезами крыли.
А дым кружиться над окном,
Дрова убили.
И только ветер, дымоход
Об этом знали,
А в теплом доме на восход
В обнимку спали.
Олександр Кармишев
15.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928071
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.10.2021
А я буваю часом, як низький,
Хоча міцний, красивий чоловік
І погляд до того такий слизький,
Я інших таким осудом обпік.
А я бував ще інколи, як грім,
І городив від гніву щось гірке,
І дулі дулі тикав я усім,
Казали всі: «Ну шо воно таке?»
А я бував і зовсім щось не то,
Каштани кидав в їхавше авто,
Заліз я якось з другом на чердак
І вкрали гінератор і табак.
А ще давав сусідам прикурить
І міг себе на місяць загубить,
А вдома дід і баба: «Де ж це він?»
А я хлистаю з другом самогін.
А я ставав із друзями другим:
Веселим, дурнуватим і блотним,
На рівні так хотів я виглядать,
З удара відправляв бувало спать.
А часом моя дупа і жим-жим,
Хоча на турніках робив я жим,
І вийти з кимось сильним раз-на-раз,
Да вроді ж я робив таке не раз.
А вправду я був трохи боягуз,
Хоч непогано скінчив двірний вуз,
Там сила вся насправді є кенти,
Які тебе відтягнуть від біди.
Але насправді все є навпаки,
Батьків ми не сприймали як таки
І влазили по вуха у лайно,
Напевне всім знайоме це кіно.
Батьки були у нас, як моряки,
Тягли за вуха, наче мотузки.
Давайте ж, хлопці, вклонимо поклін
До тих дитячих збитих в кров колін.
А зараз я частенько іду в бій,
Характер бью я непокірний свій,
І кожен день кажу собі: «Ти дій!»
І з кожним кроком рухаюсь до мрій.
Олександр Кармишев
13.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
І як же почути ту пісню твою,
Бабуня, рідненька бабуня.
Я чую відлуння в зеленім гаю
Ти кличеш, ти кличеш: «Сашуня».
А я ж не збагну, де ти є, де ти є,
Трава тут така зависока.
Я плигаю, плигаю, плигаю вверх
І згадую, ти ж невисока!
Низенька, старенька, кривенька хода,
А очі ж, а очі ж глибокі,
Як смуток мій в серці холодна вода
І темні такі ж кароокі.
І десь вдалині, у такій далині,
Так пам'ять за душу вхопила,
Я в ній, наче човен на глибині,
До тебе пливу, моя мила.
А ти там така, як завжди, як колись:
Мене притуляєш до себе,
Смієшся і кажеш: «Сашко схаменись,
А я ж тут сумую без тебе...»
Олександр Кармишев
12.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
А що людині справді іще треба?
Душа щаслива поруч і шмат неба...
Надію і надію на найкраще,
Щоб щастя всіх багатств було найважче,
Щоб в старості не злидні рахувати,
Дітей потрібно декілька хоч мати
І внуків тоді буде цілий дім,
Отут і щастя бахнуло, як грім.
Тоді не буде вам коли хворіти,
Залишиться лише вам молодіти,
А «молодіти» — слово непросте,
Це наслідок кохання, от і все.
Воно в житті приходить раз на смерть,
Прогавиш, менше житимеш на треть,
А зрадиш, то літа твої пусті,
Їх не заповнять повні гаманці.
Не приймеш, серце золотом скуєш,
Навіки душу в'язенем замкнеш.
І там збагнеш, що справді тобі треба —
Душа щаслива поруч і шмат неба...
Олександр Кармишев
12.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
Потяг шле гудки свої до лісу,
Німоту у нього не віднять.
Зупиніть, благаю, я до віку
Мить оцю не зможу обійнять.
Змій повзе ж залізною тропою
Повз дерева ягоди кущі,
Погляд мій пірнає з головою,
Осінь з лісом снідає на пні.
Олександр Кармишев
27.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Дякую, кохана, і поклін,
Я тобі жагу свою дарую,
З п'яточок твоїх уздовж колін
Аж до вуст палких твоїх мандрую,
Погляд твій мій смуток прихистив,
Бог все бачить, нам не треба свідка,
Дух неначе вітер підхопив
Від твоєї ніжності, лебідка.
Олександр Кармишев
26.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Загадкова дівчина туманна,
Громовиця неба, як печаль,
Яблукам малює вже рум'яна,
Під дерева стелячи вуаль.
І трясе із вітром-побратимом
Ліхтарі і шибу та й одну
Яблуню нахилену за тином,
Ніби мою душу відо сну.
Врожаї на ярмарку потягне,
Об каміння ноги, ноги б'є,
Впала, а руки ніхто не тягне,
Неврожай на людяність лиш є...
Олександр Кармишев
26.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
А десь життя дитиною пробігло,
Куди ж воно ото по колючках?
Нехай би біля мене поруч сіло
Метеликом на жовтих квіточках.
А вітер підійма моє вітрило
Та й я уже босоніж не біжу,
Ой, як же ти, життя, оце вхопило
Отак за мою душу, що пишу.
Куди мені звертатись за рядками?
Навіщо оцей хрест мені нести?
Я хочу за метеликом з батьками
В кульбабах аж до обрію плести.
Пустіть мене, там чую співа мати,
Я мушу, хоч на мить оцю зійти,
Летять роки гарматами у хати,
В які нам аж до смерті не ввійти.
Отак летить усе поміж собою:
Життя і смерть, обриви і шляхи...
Та між усим зустрілися з тобою
На півдороги втомлені птахи.
Зустрілись, відпочили й полетіли
До щастя, що відміряв для нас Бог.
Так довго на одинці клекотіли,
Давай же помовчим тепер удвох.
Олександр Кармишев
21.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Чому я в світі народивсь? —
Питаю я у Бога. —
З дитинства я тобі моливсь,
Чому ж тяжка дорога?
Чому життя, як океан,
Бурхливе та жорстоке?
Чому багато так оман
І зло таке глибоке?
Чому, як сіяв в полі хліб,
Не мав міцної віри?
Чому нажав снопи я бід?
Чому у латах діри?
І Бог сказав через дощі,
Що я не те питаю
І все життя не для душі,
Багатства я прохаю.
Що треба брати в руки плуг
І з вірою орати,
Не тільки землю, а і дух
І щастя засівати.
Олександр Кармишев
14.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
Вже гріються по норах усі звірі,
Шаріється калина, аж пала,
Хмарки пливуть пухкесенькі і білі,
Їх вітер, як хлібиноньку, лама.
Ведмідь жири накоплює на зиму
І все рибалить з ранку й до зорі,
Ворожить осінь листями на зливу,
Аж полум’я танцює у дворі.
Привал птахам не бачити до ранку,
Їм вектори затьмарив океан,
А ми гарячу каву п'єм на ганку
І нас лякає вранішній туман.
А там у небі втомлюються крила
І кожен змах — суцільна боротьба,
Мов гілка в океані, плава брила,
На ній спочине птаха голуба.
Кармишев Олександр
13.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
Не спиться світу і мені.
Чого? І сам не знаю.
Я помандрую у човні,
А там когось спитаю.
Річки, пустелі, океан —
Нема людей навколо,
Лише безкрайній автобан
І я крокую кволо.
На плечі сонечко зійшло
І тінь моя під ногу
Зі мною крок і десь пішло
Із самого порогу.
Сидить і гріє на плечі,
Проміннями гойдає,
Пече думки, як у печі,
Аж в жар мене кидає.
Як першокласницю несу,
Веснянки їй рахую
Навколо світу пронесу
І людям подарую.
І зійде сонях запашний
У небі, як спасіння,
Розвіє ніч і сон смішний,
Розкинувши проміння.
І все цвіте, і все співа,
Йде сонце за весною,
Як голу землю плуг ора,
Одягне все красою.
Дійдуть до краєчку землі,
За обрій ляжуть спати,
А я мандрую у човні,
Щоб сон цей описати.
Олександр Кармишев
09.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021
На неї сосни не чекали
І навіть нари в ті роки,
Від її музики стихали
І неприборкані сніги.
А поки ще вона в утробі,
Батьки іспанка і француз,
Та викладають у Сорбоні —
Талановитих двох союз.
З дитинства музика, як гирі,
Донька їх вчиться у Корто,
Та у дванадцять з Тосканіні
Так хмільно грала, як вино.
На піаніно ніжні пальці
Лягяли, як на землю сон,
Гастролі та шаленні танці,
Там десь чекав її Самсон.
Та щастя бігло, як каліка,
У чорних клавішах життя,
НКВД взяв чоловіка,
Вона ж за ним у небуття.
В холодну злиднями пустелю,
Де замість хліба косять ліс,
Шматують Віру, наче скелю,
Всі пальці ломлячи до сліз.
Але ж як доля хуртовила:
Коханий в таборі помер,
Війна дітей її згубила
І час навіки там завмер.
І ріжуть з нари, ріжуть зеки,
Фортепіано для глухих —
Злетіли руки, як лелеки,
До душ замучених, палких.
І грука Віра у бараку,
Кривенькі пальці, наче грім,
О, слухай серцем, арестанту,
І ти відчуєш рідний дім.
І грала так тринадцять років
Та від дзвінка і до дзвінка,
І смерть стояла в пару кроків
Від її музики п'янка.
(Присвячено Вірі Лотар-Шевченко)
Олександр Кармишев
08.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
Нависли гори над морями,
Мов вимагали щось назад,
Так само хмари з тополями
Про щось таємне говорять.
Та ліс шепочеться із вітром,
Ні слова там не розібрать,
Зоря співає вже над світом,
Туман теж вийшов погулять.
Та ніч тягнулась тятивою,
Дрімали велетні дуби,
Поля покошені журбою,
Осінні зібрані скарби.
Я засинав, а місяць плавав,
Як короп в небі золотий,
А під ногами аж заплакав
Ключем камінчик молодий.
І закрутив мене у вирій
Імпровізованих вистав,
Талановитий світ красивий,
Він на руках мене плекав.
Олександр Кармишев
05.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Єднайтеся з природою,
Єднайтеся,
Як тіло із душею.
Зливайтеся з коханими,
Зливайтеся,
Як ріки із землею.
Цілуйтеся, ви чуєте?
Цілуйтеся,
Неначе то востаннє.
Кохайтеся з коханими,
Кохайтеся —
Душа щаслива стане.
Працюйте аж до сьомого,
Працюйте,
Мозолі то до блага.
Народжуйте й десятого,
Народжуйте,
Країна так багата.
Борітеся із ворогом,
Борітеся,
Чатує він вороже.
Що сталося, народе мій,
Що сталося?
На нас це вже не схоже!
Побралися з дияволом,
Побралися,
Хоча б не овінчались!
Зрікайтеся нечистого,
Зрікайтеся,
На щоб не спокушались.
Молітеся із вірою,
Молітеся,
Як Іісус в пустелі.
Бог явиться прохаючим,
Бог явиться
До вашої оселі.
Олександр Кармишев
02.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
1. Людина біжить доти, доки не змокне до нитки.
2. Коли кохані нам люди ідуть,
серце не б’ється, а лише качає кров.
3. Як пояснити, що таке кохання?
Опишіть сліпому сонце...
4. Для творчості немає віку,
як час для творчості — ніщо.
5. Будьте з батьками завжди дітьми.
6. Флірт закоханих людей виглядає як турбота.
7. На все життя не напасешся.
8. Своя дупа — це ж завжди шанель.
9. Єднайся з природою так, як з душею.
10. Не пірнай у себе, пірнай у Всесвіт.
Олександр Кармишев
2020 – 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923887
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Танцює осінь на порозі,
Намисто з квітів одягла,
Ідучи літо по дорозі,
Розгубить стиглого тепла.
Туман красуню обіймає,
Як срібло ллється на траву,
Бабуню ще город чекає,
Збирать гарбуз, як булаву.
В горище сіна вже напхали,
Жувати буде до весни,
Курчат усіх порахували,
За літо свині підросли.
Вже день утомлюється швидше
І ніч на інію лягла,
В хатині стало холодніше,
Бо осінь руки простягла.
Рукав до ліктів засучила,
Подвір’я листям замела,
Сокиру гостро заточила
І дрова в хату занесла.
Усім лукаво посміхнулась,
Із лави плаття одягла,
Жаринкой миттю обернулась,
Зайнялась піч... Зима прийшла.
Олександр Кармишев
20.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021
Обними меня, брат,
Обними меня, сестра,
Я так встречи рад,
Посмотри в глаза.
Говори со мной,
Как в последний раз,
Ты, мой друг родной,
Вытри слёзы с глаз.
Посиди ещё,
За окном луна.
Всё моё — твоё,
Так давай до дна.
Там далёкий путь
Предстоит, браток,
Будет ветер дуть
Вдоль и поперек,
А я буду там
Хворост собирать
И, сжигая хлам,
Встречи буду ждать.
И дождусь друзей,
Счастья наловлю
И душой своей
Вам тепла налью.
Захмелевший я,
Взвою от тоски:
Эх, мои друзья,
Как вы далеки.
Александр Кармышев
18.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922693
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2021
День лучами стучится:
Просыпайся скорей
И попробуй влюбиться
В нежность детских речей.
Не пугайся тигрёнка,
С ним в лесу веселей,
Стань смелее ребенка,
Разгони голубей.
На асфальт лей гуаж
И кораблик пускай,
Солнцем небо измажь
И друзей угощай,
Чтоб на сладкие губы
Послетались шмели,
Как пушистые шубы,
Нам на плечи легли.
И жужаньем подняли
К бело-синим полям,
Мы в подсолнухе спали,
Улибаясь шмелям.
И во сны погружаясь,
Как на дно батискаф,
Мы на солнце валялись,
Как на камне удав.
Александр Кармышев
19.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922683
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2021
Коли народився у тілі:
Червонім або чорно-білім,
Між небом та їх лісами
До світла тягнись руками.
І доки себе не знайдеш,
Не сточиш і не зламаєш,
Народжуйся з криком, біллю,
Зростаючи з хлібом і сіллю.
А поки колиска з коріння,
Перину застелять хмарки,
Сови, очей мерехтіння,
Як мудрість, проникне в думки.
З душею так тіло зрослося,
Неначе з травою роса,
Я вивчу і мову колосся,
Воно ж неймовірно співа.
Мелодія пахне та хлібом,
За медом бджола вируша,
Я стану для тебе гідом,
Моя неповторна душа.
Олександр Кармишев
17.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021
Якщо екскурсію
Нам проведуть ведмеді,
То ми збагнемо
Красу земної тверді.
Якщо кити
До дна на спинах спустять,
То нас зірки
Без стуку в хату впустять.
Якщо птахи
Співатимуть із нами,
То дві руки
Обернуться крилами.
Якщо кохання
Від лебедів прийняти,
Тоді без крил
Ми зможемо літати.
А як мовчати,
То разом зі слонами
І спілкуватися
Красивими думками.
Але якщо
Ми так деградували,
Що ведмедІв
На стіни прибивали.
Але якщо
Святі у нас корони,
Слонову кістку
Ріжем на ікони.
Але якщо
Й кити від нас на сушу,
Тоді будь-що
Час рятувати душу!
Бо без душі
Ми гірші за тварину,
Тому і звір
Боїться так людину.
Олександр Кармишев
17.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
Рвешь меня на клочья,
Кричишь, что я — упырь.
Ты словно стая волчья,
Свой пыл утихомирь.
Ты любишь очень жадно,
Вокруг запачкан рот,
Целуешь мармеладно,
Кусаешь, словно торт.
Прилипла, как липучка,
Девченка отколись.
Из девяностих штучка
Танцует зашибись.
Манеры не блестают,
Зато блатной жаргон,
Соседям угрожает
Под песенки шансон.
Тебе пятнадцать с гаком,
А мне почти два ноль.
Ты любишь булку с маком,
А я ношу пистоль.
На стенах моё имя
И с подписью: «Убью!»
Ты так невыносима,
Но я тебя люблю.
Александр Кармышев
13.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922200
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2021
В блокнотах спрятанная плеть
И незаполненная клеть,
В неё сажаю буквы я,
Меж строк судебная скамья.
Беги глазами, скулы жуй,
Листай страницы, ветром дуй.
Открой себя, взгляни на верх,
Почувствуй силу своих век.
Узри, что прячется на дне,
Нырни в себя, взлети извне,
Сложи за голову крыло,
В скалу вонзайся, как кайло.
Стань надзерателем, усни,
Дай своровать свои ключи,
Щелчки замка не замечай,
Зевай, хропи, слюну глотай.
Не дай тревогу бить, схитри,
Вина ты стражникам плесни,
Пусть спят на дружеских плечах,
Лаская женщин при свечах.
Пусть клеть на полную вздохнет,
Пусть узник мимо вас пройдет,
Дыханье в порах затая,
Скользя меж вами, как змея.
Потом кричи во всю: «Побег!»,
Преследуй узника, как лев,
Запутай след, ты — Могикан,
Чтоб стражи падали в капкан.
Открой страницы, осмотрись,
Какая ширь, какая высь,
Что все сбежали убедись,
Шепни: «Здесь есть кто? Отзовись...»
И лишь тогда прочувствуй боль,
Неволя с волей вступят в бой,
Скрипит засов, проснулся лес,
Меж ними каторжник пролез.
Руками тянется в углы,
Обняв изодраны столбы,
Считая стены за друзей,
Он избавлял их от камней.
Так буквы спас я из темниц,
Попавших в клетки с перьев птиц
И за главой главу читаю,
Я строки в небо отпускаю.
Но в каждой букве рецедив,
Когда писал их вновь садил,
На цепи длинными тире
И в клетки тесные по две,
И троеточьем подпирал
И восклицаньем охранял,
Но вновь и вновь шальной побег
Из-под читающих их век.
Александр Кармышев
07.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921748
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2021
Вже зима за горами дрімає
І струмками пробіг кучугур,
Голу землю трава обіймає,
Відлітає останній снігур.
Затанцює світанок промінням,
Заглядає у кожне вікно,
Відігріється в лісі коріння
І проникне у землю тепло.
А над дахом лелеки клекочуть,
Обіймають хатинку крильми,
Один одного дзьобом лоскочуть
І заповнять гніздечко дітьми.
Між людей дикі бджоли рояться,
Пропонують торічні меди,
Час зокохуватись і кохаться —
Найпалкіше бажання весни.
А ми вперто не чуєм природу
І коханню встромляєм мечі,
Так спокусливі очі на вроду,
А вона лиш тьмяніє в ночі.
Як солодка квітуча ожина,
Від кохання до вроди тяглась,
Темні сльози збирає людина
І душа в колючки заплелась.
Олександр Кармишев
06.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Такая вот странная штука любовь:
Она прорастает сквозь толщу снегов,
Пульсирует, молотом бьёт по висках,
Она сексуальна и в тёплых носках,
Играет на нервах — струны дымят,
В бою заменяет роту солдат,
В ней сила огня, пепелящий беду,
Она, как ребёнок, ласкает мечту,
Характер не сахар, губы хмельные
И мне от неё не нужны выходные,
Как дети, за руку мы снею идём,
Смеёмся и скачем под летним дождём.
Такая вот странная штука любовь,
Она согревает и душу, и кровь,
В пути окрыляет, кто с нею идёт,
Ведь дома в носочках любимая ждёт.
Александр Кармышев
10.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921285
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2021
Ты подошла ко мне и, улыбнувшись, смутила мои апельсины. Да, две посадки моих апельсинов, которые не видели еще такого света. И даже мои окна старого дома не видели его. Иногда мне кажется, что стены там покрыты мхом и я не могу облокотиться на них, потому что они живые и растут. Им просто не хватает твоего солнца улыбки, чтобы стать обычными каменными стенами.
Но я молчу об этом и лишь как всегда взвешиваю тебе килограмм апельсинов, и, вдыхая твою солнечную и лёгкую походку, с нетерпением жду, когда у тебя снова закончатся апельсины.
Александр Кармышев
27.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921127
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 01.08.2021
Дитинство розплющує очі,
Босоніж біжить по росі,
Із Богом говорить що ночі
І сльози течуть по щоці.
Гримлять гладіаторські битви,
Наш двір — це завжди колізей,
Арена, розлючені тигри,
Досягненний мій апогей.
Дитинство — це вірні пегаси,
Казки дістає із ковша,
Любов ця міцніш за алмази,
Як небо, відкрита душа.
Щасливе неначе ромашки,
Так схожі на сонце лицем,
В долоні збирає комашки
Та тішиться своїм синцем.
А пам'ять — магічна властивість,
Нам Богом дана, не віднять —
У кожного з нас є можливість
В дитинство своє завітать.
Олександр Кармишев
28.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Що за лишенько спіткало?
Лаємось без межі.
Нас життя пошматувало,
Як гармати вежі.
Не даю тобі пройти
Молока попити,
Від такої лаятні
Можна озвіріти.
Як проходиш, коли сплю,
Чую когіточки.
Укушу тебе, пухнась,
Дам тобі я збучки!
Навіть кістка вже не мила,
Хвіст мій не виляє.
Крізь зубів проходиш ти,
Бо ланцюг тримає.
Що ж буває на душі
У кота й собаки,
Як так сваряться вони,
Що бійку не розтяти?
Може це, що вільний кіт,
Там де хоче й ходить,
А собаку злий ланцюг
За шияку водить.
Кіт, що хоче, то і з'їсть —
Бо зі столу цупить,
А собака через злість
Кісточку вовтузить.
Навіть мишу для утіх
Рудий тільки ловить,
Геть нічого у дворі
Наш пухнась не робить.
Запросив до себе дід,
Я приїхав влітку.
В один голос пес і кіт:
«Запріть малого в клітку!»
Ухватив кота за хвіст,
Пса дратую зранку.
Ай, по шиї, по спині
Сварить мене татко.
І одразу об'єднались,
Наче рід і гени:
Кіт у буду заховавсь,
Пес гарчить на мене.
Осінь раптом підійшла
І забрала в школу.
Я пішов у перший клас,
Зна звірячу мову.
І з тих пір вони разом —
Пазурі та ікла,
Пес виля своїм хвостом,
Ворожнеча зникла.
Олександр Кармишев
27.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021
Ніч навколо хрипоче снігами,
Вітер хука і дме без кінця,
Ми з тобою обнялись крилами
І збираємо зморшки з лиця.
Старість поруч крокує з роками,
По слідах за коханням ідуть,
А ми палко торкнулись вустами,
Так від спраги нестерпної п’ють.
Ми пліч-о-пліч серце-у-серце
Грієм душі коханням своїм,
Наше дихання в нотах замерзне
І симфонію гратиме грім,
І співатимуть хори співучі,
І сади привітатись прийдуть —
Знову ми молоді і квітучі,
Там нарешті сніги одметуть.
Олександр Кармишев
22.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021
О, світе мій теплий, м'який і єдиний,
Ти й досі моя незбагненна краса:
Криниці, озера, ліси й полонини,
Палають калини, печуть небеса.
Розплющуйте очі, обійми даруйте
Навколо живому славімо Творця,
У травах босоніж коханих цілуйте
І квіти у коси вплітайте зрання.
Співайте камінням, сонцю всміхайтесь,
Дерев не цурайтесь, торкайтесь гілля,
Про долю кургану спитайте в туману
І біль його серця змеліть у жорна.
Провідуйте гори, бо раптом тополі
Образили сніжну її сивину —
Корінням шпиняють і так докучають,
Мов змії вповзають в її глибину.
Приймайте у серце журбу журавлину,
Це ж так їм полегшить політ.
Шукайте кохання, неначе перлину,
Як в море пірнайте у світ.
Олександр Кармишев
21.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
І досі люблю тебе
Й досі сумую
Та йду за тобою
В думках.
По сліду твоєму
Із ласки до мене
По цих незабутніх
Стежках.
А осторонь в полі
Біліють тополі
І стелять м'яку
Сивину.
І маки палають
Навік проводжають
У пам'ять тебе,
Як весну.
Вже стежка тікає
І слід твій зникає
Та й сад не співає —
Одквів.
Бабуня старенька
Руки не тримає,
Бо обрій її підхопив.
Олександр Кармишев
25.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Верба — дівчина-журба.
Гілки, мов коси, сумно розпустила,
Пісні красуня більше не співа,
Заплакане обличчя похилила.
І хто її нелагідно кохав?
Від зради певно хиляться і гори?
А раптом і солоний океан —
Це сльози розчарованих в любови?
І верби — це дівчата, що колись
В сльозах своє кохання потопили,
Та й хиляться тепер вони до тих
Очей, які від зради оміліли.
Олександр Кармишев
25.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021
Що ж такого сталося,
Чому пишу вірші?
Напевно це від сонечка,
Що сходить у душі.
А раптом це від райдуги,
Яка мене гойда?
Неначе кінь смугастий
Під дощиком стриба.
І палиця на дибки,
Як Буцифал, стає
І меч в руках по шибці
Ущент стареньку б'є.
І військо розбігається,
Я — Македонський цар.
Курчата всі ховаються
На сідало в сарай.
А півень-забіяка
В атаку знову йде,
Даю команди гусям
І свиням заодне.
Кота в цей час не видно,
Він — знову дизертир
А пес сидить у будці,
Неначе то сартир.
Беру свою рогатку,
Агенти-горобці.
Бабуня б'є по шиї,
Саджай йди огурці.
І я лечу до діда:
«На річку відпусти!»
Беру червей і вудку,
Ловити карасі.
Заходжу по коліна,
Закинуть щоб в далля,
Крючком завжди чіпляю
Штани або гілля.
До хати вже гукають,
Вечірній тут поклів.
Ой, комарі кусають,
А я ловлю линків.
І вже зоря палає,
А я пишу вірші,
Напевно це від місяця,
Що сходить у душі.
Олександр Кармишев
25.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021
Я розквів,
Бо тебе зустрів.
Олександр Кармишев
05.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
Біжить наввипередки з часом,
Тече сльозою по щоці,
Дощем віконце обіймає
Молодія в твоїй душі.
Ти грай дитиною без страху,
Що ось додому заженуть,
Спиняй людей, дай серцю жару,
Нехай в домівку принесуть.
Зігрій все небо без остатку,
Нехай палає горизонт.
Твоя мелодія — світанок,
Гойдає діток між зірок.
(Присвячується талановитому музиканту Сергію Смирнову)
Олександр Кармишев
27.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Між капустою ширші рядки,
Нижні листя зморщені й гидкі.
Я зі шлангом малюю стежки
Й оббиваю з голівок пилинки.
Колір скрипу спробуй почуй,
Приголуб її по голівці
І одразу запах відчуй,
Заплющ очі і лист почни гризти.
І коли догризеш до «Айя!»,
Розкривається щелепа низько,
На зубах зацокоче маля,
Камінець витанцьовує слизько.
Больові відчуття — кривита,
Тягнеш щелепу, слідом і мізки.
Язиком, мов сліпе кошеня,
Перевіриш чи зуб той не тріснув.
А рядки вже в болоті ув'язли,
Босоніж краще ковзанки, знай,
Не так страшно в багнюку упасти,
Капустину зломи — наганяй.
І ще шланг-анакодна чорнява,
Щоб напір був, краєчок стискай,
Він такий задубілий від часу,
Спробуй сам розкрути та й замотай.
А в кінці все погано полито...
«Що за свині болото знайшли?
Йди у хату, візьми покривало
І бур'ян за ворота носи!»
І з тих пір помічник я ніякий,
Мене важко було надломить.
Спогад дачі: яєчки та сало,
Риболовля і раків ловить.
Олександр Кармишев
01.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
О, світе мій теплий, м'який і єдиний,
Ти й досі моя незбагненна краса:
Криниці, озера, ліси й полонини,
Палають калини, печуть небеса.
Розплющуйте очі, обійми даруйте
Навколо живому й шануймо Творця,
Купайте волося промінням пшениці
І квіти у коси вплітайте зрання.
Співайте камінням, сонцю всміхайтесь,
Дерев не цурайтесь, цілуйте гілля,
Про долю кургану спитайте в туману
І біль його серця змеліть у жорна.
Провідуйте гори, бо раптом тополі
Образили сніжну її сивину —
Корінням шпиняють і так докучають,
Мов змії вповзають в її глибину.
А гори, як гори, їм ворог — тополі,
Від пуху сверблять і каміння жбурля.
Побиті тополі та змучені гори,
Над їх ворожнечей стерв'ятник кружля.
І все, що я бачу і що відчуваю,
Наповнює душу господнє тепло.
Так повняться ріки, озера, моря,
Підземна жива течія.
Між образом Бога, від смерті й пологам
Спускаємо дух та ідем в небуття.
Одних пеленаєм, інших ховаєм
І ця домовина є стартом життя.
А тінь пуповини єднає неспинно
Із матір'ю, світом, з її молоком.
Народженний стоном,
Пройшовши крізь лоно
Під наглядом Бога і Духа Його.
І перше повітря вуста у вуста,
Дитина вдихає, Творець надиха.
Ім'ям нарікають архангели душу,
До крил тягне ручки, мов хвиля на сушу.
І серце у грудях б'є кров молотком,
І світить народжений ніжним теплом,
Співають лелеки, дельфіни, земля,
З каміння сичить від поваги змія
І схилиться мудра її голова.
А мати любов'ю дитя спелена
І світло проллється з землі до небес,
У кожний куточок самотніх сердець,
Посіє любов і вона проросте.
Розквітне планета і сонце зійде,
І зорі в хатинку не заженуть,
Та й хмари одягнуться в білий тулуп.
І місяць-сонько повернеться до нас,
Протре свої очі, хильне свіжий квас
І райдуга вийде, сестриця весни,
З дощем-побратимом впадуть до землі,
До рідних стежинок на спини горбам,
На кручі й долини і диким степам,
В садки, у лісах, в яких птах не співав,
Адам свою Єву у них покохав.
Так пристрастно липли їхні тіла,
Медова акація так не цвіла,
Покусані губи, волосся дибки,
Ми — ехо любові, ми — їхні плоди.
Ми — частка господня й гординя гірка,
І Єва не винна й Адам без гріха,
Бо ангел той павший нас не злюбив,
Він дуже нещасний, дитина без мрій.
На Батька з гординей гостріше меча
За те, що він людство коха без кінця.
Денниця ім'я його, син він зорі,
Він був головний архангел краси.
І все це він втратив, вигнанець з небес,
Христа спокушав, щоб за нас не воскрес,
А Бог нас чекає в своєму саду,
Бо Сина розп'яли за нас на хресту.
І смерті немає. Богу хвала!
Славімо ж живого Ісуса Христа!
Олександр Кармишев
28.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
По життю, по спогадам, по мріям
З кожним днем хутчіше я іду,
А життя новколо тихо плине,
Тихше за пір’їни на вітру.
Поспішають жити тільки люди,
Ніби то із гуми це життя:
Ми летим, як поруч рідні руки,
Падаєм без них без вороття.
Падає так марево в пустелі,
Привидом згасаючий маяк,
Долею зневоднюються очі,
З вірою тримається юнак.
Та й біжить закоханним вигнанцем
Стрімголов, бо геть нічо нема,
Так весна спиняє сніжний танець
І кохання в кризі ожива.
Між камінням бубонять струмочки,
Наче дзвоники вітаються, джурчать,
Час прийшов з'єднатися з рікою
І любов’ю землю наповнять.
Так чому ж ми люди геть пропащі,
Заздримо та зраджуєм своїм?
Ми ж не кращі пташок на галявці,
Що зернятком діляться з другим.
Але є інакші поміж нами,
Вгледіти очима їх ніяк,
Відчуттям свободи їх шукайте.
Уяви, ти — вогнище, ти — мак.
Жаром, захурделицею в небо
Вище всіх досягнень і світів,
На коні із вітром побратимом
Скаче табір з піснею дідів.
Я відчув народу того волю
В жестикуючих замурзаних руках,
Їхали в трамвайчику, як в полі,
Терли яблука об саляний рукав.
А навколо погляди мовчали,
Блиск в очах зневагою стріляв
Та вони нітрохи не зважали,
Дух свободи дикої кружляв.
Погляд мій хлопчину не збентежив,
А мене, як чесно, навпаки.
Як ув'язнений, дивився я на небо,
А вони були немов зірки.
Посмішку мою прийняли м'яко,
Між собою ширше засміясь,
Два мужчини, жінка і хлоп'яка
З піснею кочують на вустах.
Скільки ми проїхали зупинок
Та, де вийшли, тями я не дам.
Жінка вщент полатаній спідниці
У смітник поклала якийсь хлам.
І без сорому та поглядів довкола,
Не вагаючись, встромила у сміття
Свою руку честну, як ніколи,
До свого тендітного плеча.
Та й дістала згаслого опалку,
Ніби із кишені гаманця.
Роздивилась марку, ніби ляльку,
Той недопалок, як знахідку несла.
Рушив мій трамвай та я поїхав
По життю, по спогадам, між мрій.
Кожен із романів — вільний вітер,
Дме в вітрила табір з кораблів.
І несуться в далі безупинно,
Сам Колумб дивується: «Куди?»
Всі ж куточки світу вже відкрито
Та вони без власної землі.
А ми маєм право клеймувати
Землю, де родились чи живем?
Хто ми є, щоб власниками стати?
Пригадай, як повзав між дерев.
Пригадай, що значить бути вільним
У подертих кедах і штанах.
Назбирай до пазухи малини
І від сторожа сховайся в бур'янах.
Пьять хвилин — це вічність, обіцяю,
Якщо з другом в тебе нічия.
Зараз, мамо, тільки я дограю,
Вище б’ю воріт у горобця.
Так у пам'ять глибоко не входив,
Щоб відчути м'ячик і синці,
Горобці сміялися з городів,
Хибив по воротах, їв млинці.
Тож життя моє — це кіноплівка,
Пам'ять нескінченна течія,
Затишок дитинства — це домівка,
Поцілунок бабці й дідуся.
Так птахи літають над морями
Між батьківським краєм і чужим.
Якщо брати просто і відверто,
Ми в душі птахи, роман, грузин.
Ми в душі такі, як у дитинстві,
Пряника на горщику їмо.
Всі народи світу обійміться,
Нас зліпили з тіста одного.
Не черствійте і не розкисайте,
Поважайте мудрий Божий суд.
Він почнеться з маминої ласки,
З молока, любові, ніжних рук.
І тоді повстане розуміння,
Наче непідкоренний козак —
Все на світі богове творіння,
І добро, і зло не просто так.
Навіть ти до кількості віїнок,
Світлих справ і потайних думок.
Не пізніше сонця ти здійснишся,
Не згориш раніше за зірок.
А там далі, то фантазій справа.
Пекло, рай чи інше небуття.
І я вірю, так, не сумнівайся,
Бог врятує кожнеє дитя.
Олександр Кармишев
27.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Наша доля не із глини,
Не з садів квітучих шлях,
Бо зліпили б ми бідину
І запЕкли на вуглях.
А по тім шляху вогненнім
Та з бідою на руках…
Ліпше долю кам'яную
Та з молитвой на вустах.
І нехай тяжка до стону,
Волочи, тягни той верст.
Доля та, що дана Богом,
І голгофа, і твій хрест.
Олександр Кармишев
19.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
Я не можу, бабуню, не зможу,
Роздивлятися фото твоє.
Пам‘ять серце до стуку тривожить,
Аж до пилу як кінь наче б‘є.
Я частенько згадую дачу,
Тормозочок в хустинці твоїй.
«Помідори рожеві, синочку, —
Чую голос, — зірви та помий».
Ці роки так нестримно скакають,
Табуном необузданий час.
А твої запечалені очі
Я кохаю, сумую, пробач .
Я не можу, бабуню, не зможу,
Все згадати без сліз на щоці.
Ось тому й не дивлюсь я на фото,
Бо живеш ти у мене в душі.
Олександр Кармишев
02.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Таки не розумію
І скільки не гадай:
Чому життя так мало,
Коли у серці рай?
І тут без вічних «чому?»
Не зможу зрозуміть:
Чому життя багато,
Коли в душі болить?
Кого про це спитати?
І як то пояснить?
Чому такі питання
Турбують цілий світ?
Куди мина кохання,
Як любить ще один?
Як птахи однолюби
Тужать без половин.
Чи є життя на небі?
Чи буде страшний суд?
Без страху щоб грішити,
Чи Богу вірним будь?
Птахів це не турбує —
Кохають все життя,
А ми його втрачаєм
На пошук небуття.
Дивлюся все на небо
І думаю про птах.
Які вони щасливі,
Далеко нам до хмар.
Вони страху не мають,
Їх небо колиха.
Птахами стають люди,
В яких питань нема...
Олександр Кармишев
17.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Закоханих два погляди і ніч
Ворожить на зірках на орбіталі.
Далекі нез'єднанні полюси
Не пара паралелі й вертикалі.
Але чекай, чекай, моя весна,
І я тебе чекатиму до скону,
До склону гір охрипшомуся грому,
До вибуху планет, до неба стону.
До атома, малекули, до слова,
Допір, коли не знали зорі Бога,
До погляду цілуй, цілуй вогненне,
Але чекай мене, чекай, чекай на мене!
І світ здригнеться, серце калатає —
Душа з тобою поряд розквітає!
Олександр Кармишев
14.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Народ, повстанемо чи ні?
Доколи житимем в багні?
Чому земля уся в крові?
Це винен я? Ми всі? Вони?
За скільки пельки стулять нам?
За що будують новий храм?
Чому в степу лежить козак?
Гниє юнак, немов чужак!
Бандит бандита не кара!
Виходить, їхня це земля!
І ти, і я — ми тут ніхто!
Раби, раби, майно, майно...
Народ розділить влади клин…
Хабар бандитові — поклін…
Дітей війна бере взамін…
Убивці мають вищий чин…
Так що? Повстанемо чи ні?
Хай руки краще в боротьбі!
Трудами землю накорми!
Бог, борони нас від війни!
Так ми повстанемо чи ні?!
Олександр Кармишев
13.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Це не вірш, а пострибай,
Прокотися громом в полі,
Завірюху обіймай
І не знай навіки горя.
Це не вірш, а ливень лиш,
Що грохоче: « Хочу каші ! »
І веселка у вікно
В твою душу світить хащам.
Це не вірш, криниця лиш,
Зачерпни, прошу, напийся
Та у затінку усни,
І з душей його зустрінься.
Це не вірш...
Олександр Кармишев
13.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
День як день, що йому додати?
Птахи і небо, радість і журба.
Іду я знов дорогою своєю,
Навколо осі крутиться земля.
Навколо сотні долей і стежинок
Укриті то у радість, то в журбу,
А гіркота полині між травинок —
Від горя хтось роняв тяжку сльозу.
«Кохає? Не кохає?» Полетіли
По світу білі мрії пелюсток
І сонячні голівки поклонили
Ромашки без волосся до зірок.
Річки в долинах пахнуть, не уйняти,
Така волога запашна трава!
Чебрець не встиг і голову здійняти,
Як прокотилася долиною коса.
І доля є такая не на втіху,
Не заздри ні ромашці й чебрецю —
Для кожного стежина є на небо,
Для кожного є місце у раю.
Олександр Кармишев
05.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Не бійтесь бурі, ті стихають,
На мить як рани у душі.
Самим собі зізнатись тяжко,
Що боїмося темряви.
Самі з собою наодинці
Ми грішимо при всіх, в собі,
І тільки тиша, мудра тиша
Таємну вислухає біль.
Вона усюди всім пристання,
Як Божий храм для каяття,
Як у священника молитва,
Для покаяння грішника.
Не бійтесь бурі, ті стихають,
А біль ніколи не стиха.
Нам для спасіння треба тиша
І Богу щира молитва.
Олександр Кармишев
13.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Літа минають за віконцем.
Тік-так, тік-так...Іде життя.
Це ж треба так когось чекати —
І день і ніч біля вікна.
Щоночі вогник запалає,
Стареньку шибку зігріва,
А там вона завжди чекає.
Чека того, кого нема.
Літа минають за віконцем
Тік-так, тік-так... Спинився час.
Самотня шибка, згас той вогник —
Їм знов зустрітись випав шанс...
Олександр Кармишев
18.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
В небі зорі запалають,
А я бачу в них тебе.
Я літаю, ти літаєш —
Один одному ми все.
Поцілунки до тремтіння,
Любиш ти і я люблю.
Наші сонячні проміння
Ловиш ти і я ловлю.
Одна птаха ми крилата,
Один одному стіна.
Я сумний як ти сумуєш,
Бо душа на двох одна.
Олександр Кармишев
18.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
І так віднині і до віку
Ми одне ціле без помилок.
Одне на двох кохання дано,
Щоб народити сина й доню.
Пізніше з‘являться і зморшки,
Малеча — вмить уже батьки,
Онуки нам лоскочуть боки,
Як влітку ноги колоски.
І така радість обіймає,
Сто три питання за одне:
Чому бабуся завжди сварить,
А з дідом завжди можна все?
І все життя перед очима
З насіння квітне та родить.
І не турбують більше хвилі,
Багатство біга, бубонить.
А запорука щастя в домі
Залежить від кохання двох:
Якщо по серцю перед Богом,
То подарує ще вам трьох.
Найважливіше буде далі —
Навчити так дітей любить,
Щоб внукам також прививали
Сім’ю в любові народить.
І обирать серця гарячі,
В обіймах душу відчувать.
Щоб окрилитися любов‘ю
І смерть навіки подолать.
Олександр Кармишев
10.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Спи, моя кохана, я на варті.
З янголом колишемо твій сон.
Він співа космічну колискову
Із твоєй душею в унісон.
Ти — моя нектарова лаванда,
Бджілонька в обіймах пелюсток.
Обернусь я пугалом городнім,
Нечисть прожену я до болот.
Визбираю сльози на подвір'ї,
Пригорну зажурені лани.
І проміння сонячне умию,
І збуджу веселкою сади.
Та з птахами квітам заспіваю,
Вітром у волоссях засміюсь.
Прокидайся ніжно, моя мавко,
Затінком для тебе обернусь.
Побудую затишок у серці
Із коріння, неба та річок.
Хай зів'ють гніздо собі лелеки,
Хай зростять багато діточок.
Ми біду розділимо коханням,
Щастя ми помножимо на два.
Дітки наші бігають в подвір'ї.
Ох, їх і лелека нанесла…
Олександр Кармишев
01.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Моє натхнення, моя воля,
Моє кохання ти і доля.
Моє життя в гірських потоках,
Моє повітря в хвилях топких.
Моє ти все — ніяк інакше!
Моє спасіння в хижих хащах,
Моя свята, та не ікона,
Моя кохана ти від Бога.
Ти моє все! Планети, зорі...
Ти на вустах солоне море .
Ти щастя першого цілунку,
А я для тебе кимось буду?
Олександр Кармишев
09.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Тече-тече ріка Фламінго,
Белькоче, хлюпає, гарчить,
Хитає течію, плескоче,
Мабуть, про тебе говорить.
Так хочу-хочу, як же хочу
Проміння місяця спитать.
Літає птаха в тіні ночі,
Тебе не зможу обійнять.
Я забуваю поцілунки!
Біжу, скажи: куди-куди?
І плачу-плачу за тобою
Шукаю я сліди-сліди...
Твої, коханий, бачиш-бачиш!
Дай оклик, я молю-молю!
Отак говорю я з тобою,
Ти чуєш-чуєш: я люблю!
Я далі йти уже не можу,
Я відчуваю, що прийшла!
Фламінго-птахо бистроводий,
Бери мене — я вся твоя!
Топи мене у хвилі-хвилі,
У вир на дно тягни-тягни,
Без нього день і ніч не милі —
Я захлинаюся! Топи!
Тече-тече-тече Фламінго,
Белькоче, хлюпає, гарчить.
Дві хвилі поруч пливуть, поруч —
І більш ні в кого не болить.
Олександр Кармишев
11.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Бути з тобою поруч.
Просто сидіти зранку.
Чути твої наспіви,
Щоб підспівати також.
Пити вино і каву,
Мріяти і мовчати.
Бути з тобою поруч
Вечір удвох зустрічати.
Так, щоб життя летіло,
Часу завжди так мало.
Ранок, зима, вечоріє,
Душу твою обіймаю.
Гріємось у обіймах,
Навіть, коли не поруч.
Ти моя, досі мрія
Навіть, коли ти поруч.
Олександр Кармишев
03.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Ось тому, тато, й пізно,
Називатися сином та батьком.
В цьому винні роки та хвилини,
Вони стрімко стирають нам пам'ять.
Як зірки, так далеко дитинство,
ЛЮблю, лЮблю тебе, як хлоп’я.
Я — твій погляд, яблуко схоже,
Що від яблуні впало дарма.
Так скажи мені, батечко любий,
Як зростити дітей своїх сад?
Щоб у скруту і тяжкі хвилини,
Були поруч, як небо і птах.
Ти зростав, були батько і мати —
Це мої бабуся й дідусь,
Я лелею їх в пам’яті досі,
Замість тебе їм буть довелось.
Не таке виховання, як хочеш,
Воно з вулицей один на один.
Ти не став мені прикладом досі,
А характер у мене як твій.
Як дві краплі, з тобою ми схожі,
Навіть жінку кохаєм одну:
Вона — мати моя довіку,
Тобі — жінка кохана і друг.
Ти пробач мені те, що існую,
Може я — тягар для душі?
Знаю, знаю… На матір я схожий!
І в мені є частинка її.
Ось тому, мабуть, батько і пізно,
Щось вертати на місце своє.
Ти пробач, пробач за все тато.
Я любитиму вічно тебе...
Олександр Кармишев
06.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Моя пелюстко, ти не журися,
Заплющуй очі і уявляй,
Що спить дитина у колисці,
А ми співаем їй: «Баю-бай!»
Ти уявляй, як ніч приходить,
Коли на серці твоїм журба.
Блакитний промінь в твоє віконце
Зирне тихенько — то біль моя.
Моя рідненька, сама-самотня,
Пробач мені, що не разом.
Скривають зорі дівочі сльози,
Я — сумний місяць, що за вікном.
Олександр Кармишев
15.12.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
А я пам’ятаю і тепло,
Хоч це було дуже давно:
Бабуня на кухні готує,
Дідусь в чорно-білім кіно.
У креслі і пультик на бильці.
Війна на екрані, війна.
Навіщо про неї дивитись?
«А мультику, діда, нема?»
В кутку у кімнатах ікони:
Старенькі, великі й малі.
Там плаче і молиться Богу
Бабуся за нас уночі.
Простими м’якими словами
Укутує ліжко моє.
Молитва її — колискова,
Мене до Ісуса несе.
І це неймовірнії ночі,
І це неймовірне життя.
І я у турботі бабусі,
І я у ремні дідуся.
І я пам’ятаю і тепло
Крізь пам‘яті в шибу дивлюсь:
«Ростеш бур‘яниною,» — сварять,
А я до них ближче горнусь.
Олександр Кармишев
14.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Попроси у Бога за мене,
А я за тебе в думках помолюсь,
Щоб зустрілись в житті ми іному,
Коли в цьому не довелось.
А я ділив з коханками ночі,
Але постіль холодна була,
Як вода із брудного колодця —
Не джерельна, а дощова.
Ти пробачила всі мої зради,
Сумувала, коли був сумний.
Ти — кохана моя... Кохана!
Ти — пелюстка моя, ти — мій сміх.
А як же сталося так, як же вийшло,
Що без тебе минають роки?
Мабуть, зрадила ти мене також
У якомусь інному житті.
І щоб пройшли ми з тобою дорогу
Алфавіту від А і до Я,
Коли вивчим слова ми любові,
То зустріну десь тебе я.
Олександр Кармишев
28.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Я не мріяв й не гадав,
Що в житті тебе зустріну,
Ти — кохання з моїх снів,
Серцем я до тебе лину.
Ти, як зіронька на небі,
Освітила шлях в ночі,
Я до зустрічі з тобою
Був самотній та й сумний.
А тепер моє кохання
І танцює, і співа,
Але шкода, тільки сниться,
Бо в житті його нема.
Александр Кармышев
16.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Моя рідненька, послухай мовчки,
Я на прощання тобі скажу,
Що я кохаю, і ці останні
Слова любові тобі кажу.
А далі буде, ти сподівайся
І посміхайся, як дощ іде.
Твоє обличчя я поцілую,
А вітер слізки твої утре.
Минуть роки, а може й більше,
Століття гори в пісок зітруть.
Я буду поруч, як птаха з небом
І моє серце в тобі тук-тук.
Я знаю, знаю, як потяг схожі,
І друг без друга ніяк-ніяк:
Одна в нас колія з тобою,
Але квитки у різний шлях.
Олександр Кармишев
12.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Як на серці моїм тяжко,
Я сумую, моя пташко,
За твоїм волоссям темним
З переливом, наче терен.
Як у серці твоїм смута,
Не журись, я прийду, люба.
Шлях до серця твого знаю,
Бо лише його кохаю.
І шукатиму віднині
Твої очі чорнокрилі
І волосся твоє темне
З переливом, наче терен.
Олександр Кармишев
28.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Ноги під себе,
Матрац.
Лежу в телефоні,
Клац–клац.
Бомба у вухах,
Баси.
Сумно без тебе,
Пісні.
Просто до мене
Лети,
Тануть між нами
Мости.
З тобою так мало
Годин.
Дві тисячі двадцять
Один.
«Готова зі мною?»
«Вперед!»
Сідлаймо пару
Комет.
Летим до неба,
Хмарки,
Молочні ріки —
Шляхи.
Старенький місяць
Хропить,
Сяє у небі
Ведмідь.
Діти — маленькі
Зірки,
Кашу не люблять
Вони.
Мріють про меч
І коня,
Скачуть в зіркових
Полях.
Красива і мудра
Мораль.
Час прокидатись:
«Бувай».
І знову ранок:
«Привіт.
Спалося добре,
Мій світ?»
«А що наснилось?»
«Зірки».
«Мені теж саме,
Прикинь…»
Тиха вечеря,
Вино.
Ніжно цілую,
Спимо.
Знову провалля.
Кіно.
«Дідусь і зорі?»
«Воно!»
«Ти на коліна?»
«Давай!»
«Поп-корн і кола?»
«Нехай».
«Хочеш на другий
Сеанс?»
Білети —
Сон і матрац.
Олександр Кармишев
11.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Хмари хмурять брови,
Блискавки виблискують чолом.
Птах залізний у людській подобі
Небо підкоряє не крилом.
Двигуном… Чи має на то право?
Але хто йому забороняв?
Коли птах з пір’їною в природі
Також падав й більше не літав.
Але небо, ти хіба не бачиш
Сліз пролитих в землю до ядра?
Не губи залізного ти птаха,
Не губи, земля тебе блага.
Тобі мало моря, океанів?
Це краплина сліз тих матерів,
Які плачуть хвилями з причалів
І дітей чекають з кораблів.
А вони дельфінами у хвилях
Проводжають парус корабля
І на обрії вистрибують до сонця,
І питають: «Як моя сім‘я?»
Чи ти також хочеш затопити
У гірких до скреготу сльозах
Пишні хмари, зорі соковиті,
Як лани, погинути в морях?
Ой, благаю, небочко, не треба,
Цим сльозам не вірила земля.
Не губи птахів залізних в небі,
Не втопи зірковії поля.
Олександр Кармишев
09.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
А вона мені не мила
І серденько не стучить,
А до тебе воно лине,
В грудях тисне і болить.
Мабуть дам йому свободу
І піду від неї геть.
До очей
Коханих чистих,
В яких бачу я весь світ.
І за покликом такого ж
Стука серця
У грудях
Ми зустрінемось в обіймах
І цілунках до безтям.
Олександр Кармишев
28.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021