| Сторінки (1/70): | « | 1 | » |
Не така Іква
Не та Іква із берегами
Та й верболози вже не ті..
Усе намула затягнула
Заплави всюди у смітті.
Немає риби як бувало
Колись в минулому житті.
Як нам діди розповідали,
Часи тоді були не ті.
А зараз все напів існує,
З'їдає все хімічний бруд.
Немов би ракова пухлина
Соляри присмак і мазут.
Їх метастази у криницях,
З яких і воду вже не п'ють.
А люди нібито й не бачать,
В пляшках із газом
Знову ждуть.
Страшні часи, були прильоти
Від московитої голоти.
Та ще у нас є ті сволоти,
Що підсобить біді не проти.
Долити масла в огоньок
І скинуть в річку нечистоти,
Як кажуть люди «під шумок».
Колись була ріка могутня,
А зараз нібито струмок.
І ноги страшно намочити,
Щоб не розʼїло до кісток.
17.09.2024.
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Коли я буду вже старий,
То буду хрін на все ложити.
Не буду важко працювати
І стрімголів кудись спішити.
Запущу бороду та вуса,
Щоб кожен день їх не голити.
Поволі сяду на порозі
І буду люльку в смак курити.
Вірші писатиму, казки,
В думках минуле ворошити.
А ще бурчатиму під ніс,
Що не уміють в світі жити.
Поради пхатиму свої,
Хоч знаю всім на них ложити.
І буду вредним дідуганом,
Бо ж важко буде догодити.
Та завжди скажу що не так
І знаю краще як зробити.
На власний розсуд як колись,
Коли хотілось щось робити.
А так у вуса побурчу,
Бо ж доля пройдена й прожита.
Маршрут обмежиться в житті
Від ліжка ближче до корита.
Поїв поспав і знов поїв
І з дня у день дорога бита.
Цікава старість безтурботна,
Лишень до старості б дожити.
15.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
Вона так голосно мовчала,
А він щось пошепки кричав.
Вона образилась на нього,
На що і сам того не знав.
Чи то на те, що неуважний,
Чи може мало обіймав..
Чи може квіти не так часто
Він їй з цілунком дарував.
Та все ж пробачення попросить,
Бо лиш одну її кохав.
Просив пробачення та пестив,
До себе ніжно пригортав.
І цілував вуста медові,
І тихо шось її шептав.
Вона його, немов не чула,
В очах вогонь немо палав.
Образи погляд, мов билину,
Його бідаку спепеляв.
Вона так голосно мовчала,
А він щось пошепки кричав.
Вона образилась на нього,
Він вибачався, бо кохав.
16.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
А мені тебе просто бракує
Наче кисню для хворих легень
Наче сонця що душу зігріє
Навіть в самий похмуріший день
І живу але так без запалу
Без емоцій що б'ють через край
Я без тебе лиш тлію по трохи
Я забувся про присмак бажань
Не згасаю та все ж не палаю
Як колись ти лиш тільки згадай
Як емоції рвались із серця
І у кожній звучало кохай
А тепер мені цього бракує
Просто тлію без тебе ти знай
Я щодня говорю як молитву
Вмій чекати тримайся чекай
19.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023
Минає рік війни лихої,
Тривоги, сльози і розлука.
В душі лише біда та втрати..
Це все війна стареча сука!
Яку до нас приніс тиран,
А сам у бункері сховався
Бридкий та миршавий тарган!
І дурні сунулись до нас,
Раби безмозглі, наче стадо,
Бо ж їм такий дали наказ.
Самі ж живуть, немов убогі
Та хочуть щось навчити нас!
Одна біда, що ними править,
Зійшовший з глузду підерас!
Який себе царем вважає.
Не усвідомлюють раби,
Що їх усіх за бидло має.
Але нехай, це їх житя.
Хотіли взяти за три дні
Та все пішло у них «по плану»,
Їх флагман з «гордістю» на дні!
І сотні тисяч божевільних
Гниють тихенько у землі.
Усе за планом, як годиться,
Пельмені, шуби у гімні.
Нас не зламали, не вдалося!
Вже цілий рік живем в війні..
Низький уклін і вічна шана,
Хто нас боронить у вогні!
Усім тим хлопцям і дівчатам,
Які воюють день і ніч!
Та захищають нашу неньку
Так, ніби скелі, пліч о пліч!
21.02.2023
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Життя не поле перейти,
Тут треба думать, працювати.
Вкладати душу та зусилля,
Плугами знань переорати.
Прибрати з нього буряни,
Невдач каміння позбирати.
Зрівняти боронами лан,
Щоб легше йти та засівати.
Тобою вибране зерно,
Як цінний дар завжди плекати.
Брехні полоти бур'яни,
Слізьми та потом поливати.
Зібравши перший урожай,
З натхненням будеш смакувати.
На власнім полі і житті
Ти що посієш, будеш жати!
21.01.2023
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2023
Як самотня жінка плаче,
Хоче ласки, не інакше!
Щоб на грудях полежати,
Молот в ручках подежати.
Розказати що турбує,
Мізги трохи помахати.
Хоче щастя, як без нього
Чоловіку дух підняти.
Як пощерблену косу
Зміг він вправно відклепати!
Щоби знову задзвеніла,
Засміялась, гомоніла.
Щоб не тліла, а горіла,
Брила різні перешкоди,
Не журилась від негоди.
Голова щоб не боліла,
Не пиляла, а любила!
І не плакала щоночі,
Щоб світились її очі.
Не казала, розвернувшись,
Що втомилась, хоче спати,
І її все задовбало,
І на тебе їй начхати.
Щоби цього не було,
Чоловік це має знати.
Щоби «пилкою» не стала
Треба жінку шанувати.
У кохані зізнаватись,
Квіти ніжні дарувати!
Загорнути у обійми,
Палко пеститить, цілувати
І звичайно як без цього,
Жінку треба відклепати!
21.01.2023😂😂😘😘😘😝
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
Я відбиваюсь від атак,
Що пруть разом усі щоночі.
Сприймаю темряву як день,
Та більш за все звикають очі.
Вивчаю стелі площину,
Малюю спогади та мрії.
Та не втрачаю відчуття,
Всі сподівання та надії.
Лежу та згадую усе,
Душа десь потайки літає.
У мріях можна геть усе,
Я бачу те, чого немає.
Ця ніч мине, неначе мить,
Як все в житті колись минає.
А мрії збудуться нехай,
Зійде як сонце небокраєм.
Зігріє змучені серця
І в душах наших запалає,
У мріях сховане життя..
Я вірю в це, і я це знаю!
19.012023
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Пригорнися до мене, кохана,
Завітай у солодкому сні..
Щоб відчути тепло і кохання,
Більш нічого не треба мені.
І ось так у обіймах до рання
Цілувати тебе знов і знов,
Щоб у скронях гуділо бажання,
Розганяючи венами кров.
Чути шепіт і ніжні зітхання,
Теплий подих на свому плечі.
І летіти на крилах кохання
По під зорями тихо в ночі.
Цілувати тебе до світання
І заснути разом в унісон.
Я кохаю тебе і сумую,
Хай реальністю стане цей сон!
05.01.2023
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Знову вечір зітхає зимовий.
Ні морозу, ні снігу нема.
Так, немовби весна запізнилась,
А чи може зарано прийшла.
Або може прийшла нас зігріти,
Коли ходить дворами війна.
Захистити, вдихнути надію,
Натерпілися лиха сповна..
І не виють сирени вовками ,
Колискову співа Тишина.
Про весну і про літо ласкаве
Та про осінь тихенько луна.
Засинають налякані діти,
А у серденьку мрія одна.
Перемога, лише перемога,
Щоб закінчилась клята війна!
03.01.2023.
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
Святвечір 🎄
Сім'я вечеря за кордоном,
Вечірня зіронька встає.
Прийшло Різдво, усі чекали,
Кутю Катруся подає.
І як годиться в Україні-
Найстаршим в руки віддає.
Усі куштують нове блюдо
Це щось новеньке, не своє.
Нові традиції для когось,
А для дітей це все своє!
Кутя із медом за кордоном,
У цьому щось магічне є..
Немов додому повертає
Та нові сили надає.
Сім'я вечеря у безпеці-
Це найдорожче, це моє!
Уклін усім, хто прихистили,
Усім подяка за усе!
Нехай же цей Різдвяний вечір
Нам мир та спокій принесе🙏🏻
24.12.2022
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
Синулька ❤️
Маленький сонячний промінчик,
Ти з кожним днем стаєш яснішим!
Ти старший став
Та став сильнішим!
Ти мамин чемний помічник,
Ти вірний друг для свого брата!
Ти найдорожче у житті,
Ти ніжне сонечко для тата!
Одне бажаю, щоб зустрітись
І пригорнути, як раніше..
Почути твій веселий сміх,
Який завжди так душу тішить!
І відстань це не перешкода,
Ти грієш нас, даєш надію!
І я про зустріч кожен день,
Немов дитина вірю й мрію!
23.12.22
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Сховаю крила та душу.
Сховаю крила від війни,
І щоб вони не обгоріли.
І в мить, коли ми переможем
До мене швидко прилетіли!
А з ними серце і душа,
Вони одне, єдине ціле,
Що кожен день
За мене ніжно тріпотіли.
А я тут тихо між тривог
Піду собі поміж снігами.
І не страшні мені тривоги
Ні вороги, що із рогами!
І крила знову прилетять
Усе пройду, усе буває.
Та дочекаюся усіх,
Хто десь далеко там чекає.
Та знову разом полетим
По-під небес у ріднім краю.
І буде знов лунати сміх,
Війна мине, усе минає.
А зараз любі зачекайте,
Тривога вовком скрізь лунає..
Тут небезпечно, тут війна,
Яка безжально все ламає!
05.12.2022
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
Сховаю крила та душу.
Сховаю крила від війни,
І щоб вони не обгоріли.
І в мить, коли ми переможем
До мене швидко прилетіли!
А з ними серце і душа,
Вони одне, єдине ціле,
Що кожен день
За мене ніжно тріпотіли.
А я тут тихо між тривог
Піду собі поміж снігами.
І не страшні мені тривоги
Ні вороги, що із рогами!
І крила знову прилетять
Усе пройду, усе буває.
Та дочекаюся усіх,
Хто десь далеко там чекає.
Та знову разом полетим
По-під небес у ріднім краю.
І буде знов лунати сміх,
Війна мине, усе минає.
А зараз любі зачекайте,
Тривога вовком скрізь лунає..
Тут небезпечно, тут війна,
Яка безжально все ламає!
05.12.2022
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Колись таку дурню зробили:
Кацапів диких охрестили..
Було б знання, що зараз буде,
То може зразу б і втопили!
Кацапи все перекрутили,
Зробили з віри апарат.
Себе братами називали,
А у душі ховався кат!
І як колись, то так і зараз,
Хоча хрестили їх давно,
І ніби моляться та разом
Із них усюди пре гімно!
І не змінилося нічого,
В яких краях де б не бував!
Кацап усюди все руйнує,
Куди не вліз, то скрізь насрав!
Там де вони, там всюди горе,
Біда, розруха, море сліз..
Паплюжить віру православну
Так, ніби ними править біс!
Пусти під стіл - на стіл залізе!
Рогатий всюди пхає ніс,
Немов чума невиліковна
Залізло в церкву, в душу вліз.
Хотіли чорта охрестити
Та чорт залишився чортом!
Сховає роги під клобуком,
Виля під рясою хвостом!
Та час настане Перемоги,
Не все так буде як було!
Відірвем хвіст, зламаєм роги
І здохне миршаве хайло!!!
Ми переможемо орду,
Ми щиро віримо та знаєм.
Бо ж як хрестили їх колись,
ТО ТАК МИ ЇХ І ВІДСПІВАЄМ!!
10.10.2022
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022
Я так хочу тебе обійняти
Пригорнути тебе, як колись.
Щоб від радості сльози, мов роси,
По трояндах тихенько лились.
Наші мрії, мов птахи в блакиті,
Обійнявшись у вись піднялись.
Щоб їх зорі почули і небо,
Щоб вони неодмінно збулись!
І нехай зараз ти так далеко,
Розділяють країни й міста.
Уві сні я тебе зустрічаю,
У думках я збудую моста.
Я зустріну тебе і пригорну!
Ця розлука така не проста,
Зацілую тебе до нестями
У медово солодкі вуста!
13.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
Кому ж ви молитесь, убогі?
Раби московської корони.
Царів зрівняли зі святими
Та їх цілуєте ікони!
Скажіть, чому ви мов сліпі
Та що ж вам доброго зробили?
Вони нас мали за ніщо
І наш народ лише гнобили.
За це шануєте ви їх,
Б'єте поклони їм щосили?
А в Україні з кожним днем,
Немов гриби ростуть могили!
За це ви дякуєте їм?
Про що царів своїх молили,
У їх болоті свій статут,
А вас рабами поробили.
Щоб ви забули все своє
І многа літа їм просили.
Немає слів, не розумію
Якої ще потрібно сили.
В той час, коли війна та горе,
Батьки над дітьми голосили.
А ви катів, немов святих
В оправах з золота носили.
Кому ви служите, скажіть?
Куди ви лізете без мила?
Невже кацапське вам рідніше,
Чи Україна вже не мила?
Просніться вже, розплющіть очі,
Вони війну благословили!
І наше горе лиш від них,
Вони дітей невинних вбили!
А ви їм молитеся далі,
Б'єте поклони їм щосили!
У серці краю непокірних
Рабів заляканих зробили.
Та вірю зміниться усе,
Розправить Ненька свої крила!
Дітей до себе пригорне,
На все свій час та Божа сила!
19.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Ніч казкова, всюди тиша,
Зірка з неба в воду впала.
Срібні хвилі берег миють,
Мавка в човнику дрімала.
В очереті сплять русалки
Козаків своїх чекали,
Квіти папороті в лісі
Відьми з Велесом сховали.
Гріх, спокуса на Купала,
Розгорілися багаття.
Пісня гаєм пролунала,
Розплели дівчата коси,
Походжають ніби пави.
У магічних колах танцю,
Руки в гору поздіймали.
А багаття язики,
Жадно тіло їх лизали,
Наче полум'ям гріхи
З тіла ніжного змивали.
До таємного обряду
Душу й тіло готували.
Чарівні пісні і танці
Гріх, спокусу все змішали.
У ставках русалки милі
Юних хлопців лоскотали.
Душі грішні молоді
У спокусах потопали.
І на вік в своїх тенетах
Задля втіхи залишали.
Молодиці нареченим
Трави з квітами збирали
І плели вінки, мов долю
За потоком в даль пускали.
Хто зловив того і буде,
Ті на вік кохані стали.
Ніч духмяна, наче мед,
Зірка з неба в воду впала.
Ніби в казці на яву
Між дерев, мов жар палала.
Цвіт спокуси і гріха,
На Івана на Купала.
06.07.2019
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
Православні , а так і не скажеш..
Дуже легко усіх вбивають,
Кажуть, ніби наша провина,
А вони лише помагають.
Ніби з шляху зійшли, відбились.
Відвернулись від бога, від віри,
А самі нас вбивають, катують,
Мов диявол чи хижі звірі.
В них не діють закони божі,
Їх немає в руському мирі,
А з дзвіниць не лунають дзвони,
Чути постріли наче в тирі.
У молитвах немає бога,
Сатана там усім керує.
Біль, страждання-це їм як миро,
А від правди воно лютує.
Православні, а я не вірю!
І нехай там себе рятують.
В нас тут вибухи, крик та сльози.
В їх молитвах добра не чую!
01.07.2022.
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
Я не вірю жодному слову,
Бо немає там більше віри.
Вони будуть брехати в очі
І майстерно так, ніби щирі.
Позбирають походи хрестні,
Бо вже страшно в деякій мірі.
І щоб вівці їх не розбіглись,
Заховались в овечій шкірі.
Та ведуть вони в ліс через поле
І так, ніби у царство Боже!
Відберуть собі найситніших,
І ніхто вже їм не поможе.
Буде мученик з їхнього стада,
Скажуть вірив і щиро молився.
Та згрішив і трави наївся
І за це життям поплатився.
Блеє шляхом така отара
І під ніс щось собі бурмоче.
Думки власної вже немає
Та вовкам догодити хоче.
І дітей своїх научили,
Як у світі потрібно жити.
Бути вовком в овечім стаді,
За горою по вовчі вити.
І не має там долі правди,
Тільки фрази в життя прошиті.
Не дай Боже змінитися часу,
Будуть гризти й по вовчі вити!
14.05.2022
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Коли імперське здохне зло
Та захлинеться у вогні,
За них не буду перейматись,
Бо буде байдуже мені!
Як цей настане світлий день,
Напевно буду я радіти.
За всі гріхи така розплата,
За те, що плачуть наші діти.
І не шкода, нехай горять,
Хай менше буде зла на світі!
Щоб не залишилось сліда,
Не будуть більше вже смердіти!
Як згине зло і мир настане,
Ну як тут можна не радіти?
Усі повернуться додому,
Батьків обіймуть знову діти!
Від зла не лишиться нічого,
Лиш тільки купа буде тліти.
Комусь це видасться жорстоко.
Тоді чому внас плачуть діти?
20.06.2022
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
Воно приїхало із сраки,
Щоб нас повчати та вбивати!
Їх руський мір -
Це рай для ката.
А їх халупи, як хліви,
Для них палаци наша хата!
Воно краде та нищить все,
Воліє все з собою взяти.
Воно не бачило життя,
Воно не вміє заробляти.
Лише війною лізе всюди,
Щоб знищить, вкрасти, катувати.
До пекла всього не візьме,
Не зможе рідним передати.
Бо як непотріб під кущами
Воно залишиться лежати.
Воно приїхало із сраки
І руським міром нас лякало.
І голе, босе через поле
До пекла пішки почвалало.
01.04.2022
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
Солодкий мед духмяні липи,
Ці неймовірні відчуття.
Їх аромат витає всюди,
Мов підсолоджує життя.
Так, ніби матінка пригорне
Своє малесеньке дитя.
Теплом зігріє, заколише
Та заховає в сповиття.
І заспокоїть, приголубить
Зігрітий сонцем ніжний цвіт.
Ось так під липами пройдешся
Поволі зникне втоми слід.
Загоїть в серці біль та рани,
Розтопить смутку білий лід.
Природа ніби так і хоче,
Щоб став добрішим білий світ!
21.06.2022
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022
Білим цвітом вишні вбралися
Все цвіте та усе буяє.
І затихло, мов сподівається,
Та від спраги усе зітхає.
Почорніло небо, хмуриться,
Вітер хмари в даль підганяє.
Грім гримить з блискавицями,
Все в напрузі дощу чекає.
Ось летять із небес перші крапельки,
Дрібний дощик втому змиває.
Знову грім гримить, ген за обрієм,
Мов кришталь тихий дзвін лунає..
І тремтять пелюстки налякані,
Білий цвіт із дерев злітає,
Мов вуаль на землі мереживом
Сад вишневий ніжно скидає.
Ожило все довкола, зелено,
У смарагдових травах сяє.
Все радіє дощу весняному,
Соловейко в гаю співає.
І летить душа із пелюстками,
Ніби в танці вона кружляє.
Заховається тихо під вишнями,
Поміж квітами десь заблукає..
08.05.2022.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
Мережив ніжних білий цвіт
Квітчають парки та алеї.
І ця краса не первоцвіт,
Та не заховані лілеї.
Цвітуть акації довкола,
Гілля схилили над землею.
Немов обрусок вишиваний
Чарує ніжністю своєю.
Солодким медом оп’янить,
Тихенько вітер цвіт колише.
І полетить душа між квіти
Та заховається у тиші.
Маленьких квітів аромат
В собі чарівне щось ховає.
Бджола тихенько пролетить,
Десь тихо пташка заспіває..
Краса, акації цвітуть,
Усе втомилось, всюди тиша..
Солодким медом білий цвіт
Вечірнє сонце заколише.
05.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2022
Нічого спільного не хочу..
Ані попів, ані церков.
Одне бажання, щоб звільнитись,
Від тих нав'язаних оков.
Що так віками, наче пута
Врізались в душі до крові.
І залишали за собою
Сліди багряні на траві.
Важкий цей шлях, здобути волю!
Куди простіше в рабстві буть.
В бою гартуються герої,
Раби рабами і помруть!
Голодний краще, та на волі,
Ніж їсти те чого нальють.
Знайдеш зерна у чистім полі,
Води попєш з джерел, що б'ють.
О! Як же хочуть нас стриножить!
Лякають *** діток б’ють..
У їх церквах немає Бога,
І там панує тільки лють.
Рабам і думати не треба,
Ідуть туди, куди пошлють.
І ми пошлем: ідть ви на х...й!
У бон-вояж, у добрий путь!
26.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
Хрест золотий,
Ряси золоті.
В гробах перевертаються
Від жаху всі святі.
В церквах як на базарі,
Там молитви продають.
Кагору для причастя
Для хоробрості наллють.
Гріхами залякають,
Щоб не думали ні чого
І немає в їхніх справах
Ані крапельки святого.
Ходить піп,
Бородою трясе.
Він такий модний,
Бо знає усе.
Руки цілувати
Він під носа людям пхає,
Ніби Бога
За бороду тримає!
Гріхи відпускає,
Все про всіх таємне знає.
Дороги всі відкриті
Та проблем нігде не має.
Можна бізнес
Легенько мутити,
А головне
Все треба освятити.
Хочеш машину,
А можна і зброю..
Лише ознайомся
Зарання із ціною.
Скажуть я безбожник,
В душі нема святого.
Та я проти Бога
Не кажу геть нічого!
Колить в серці
Та боляче дивитись..,
Як за гроші
Вигідно молитись!
Ходить піп
Бородою трясе.
Він такий модний,
Бо знає усе.
Руки цілувати
По під носа людям пхає,
Ніби Бога
За бороду тримає.
Така вона правда,
Ось таке воно життя.
Міняють в церкві
Молитви на сміття!
22.05.22
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Коли в людей
Терпець вірветься,
І раб помре,
Козак проснеться!
Злетить ярмо
Та розібється!
Розірве пута і тоді
Розправить крила, стрепенеться!
І вільним птахом в небеса
Над Україною здійметься!
Побаче горе та біду,
Які мов тінь за нами в’ється.
І заридає, мов дитя
І ненька плаче, не сміється.
Бо не калина червоніє,
А кров невинна всюди льється.
І ворог ходить, наче пан
Глузує з нас та в слух сміється.
І серце в грудях защемить,
Мов дзвін тривоги в мить заб'ється.
І раб помре !
Козак проснеться!
І ворог згине як роса,
А ненька знову засміється.
І не сльозами, а дощем
Земля свята з долонь нап'ється!
І солов'їний спів душі
Над Україною поль'єтьться!!!
27.06.2019
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Мені байдуже хто ти і звідки,
Що ти робиш на нашій землі.
Ми не кликали вас, не чекали,
Ви зненацька напали самі!
Наші рідні ховаються в льосі
Немовлята старі та малі.
Сльози лються довкола рікою,
Мов чума лізуть скрізь москалі!
Вони гордо хотіли пройтися
По оплаканій нами землі.
Але здохнуть!
Згорять, наче в пеклі,
Десь засипані в свіжій ріллі!
Мені байдуже хто ви і звідки,
Ви для мене усі москалі.
Я за неньку свою і за діток
Голіруч закопаю в землі!
Ви не браття, ви орки прокляті,
Ваше місце у пеклі, в вогні!
Ми ж гартуємось, наче залізо
У проклятій кацапській війні!
З нами Бог, він нас не покине!
Ми Бандери старі і малі!
Ми відстоємо нашу країну,
А кацапів зариєм в землі!!!
04.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Замітає сніг довкола,
Зіроньки дрімають.
Лиш одна не спить-сіяє,
Дива все чекає чекає.
Може шлях комусь осяє,
Щоб не заблудився.
І добрався до тих ясел,
Де Христос родився.
А маленькі пастушки,
З ними янголята,
Звістку радісну розносять
Від хати до хати.
Що родилося дитя,
Те що світ врятує.
Мир і спокій в Україні
Знову запанує.
Залунає коляда,
Дзвони зналунають,
Що Христос на світ родився,
Всі на світі знають.
І нехай в усіх серцях
Радість розільється.
А Ісус, дитятко Боже,
Всім вам посміхнеться.
І розквітне Україна
З нами Божа Мати.
Тож дозвольте люди добрі
Вас з Різдвом вітати!
06.01.2022
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Зустрілась з мухою бджола
Та й каже їй: агов, послухай!
Дивися, квіти розцвіли,
А пахнуть як, ти лиш понюхай.
Кульбаба, проліски, бузок,
Усе медовим чути духом.
А муха каже їй: ти що?
Найшла собі чого радіти.
І що з того, що все цвіте,
Чи це не диво, всюди квіти.
Летім зі мною, покажу,
Від чого можна шаленіти.
Та й тягне бджілку із собою,
Мерщій, мерщій давай летіти.
Я мчу вперед, а ти за мною
І через поле навпростець.
Оце ж поласуєм з тобою,
Ось прилетіли накінець.
Сідай, сестричко, ти зі мною,
А там таких аж цілий рій.
А замість квітів купа гною.
Бджола сказала: вибачай,
Не по дорозі нам з тобою.
Та й полетіла геть на луг,
Де пахло квітами й весною,
А муха тішилась в гімні,
Бджолу образила дурною.
Лети собі в свої квітки
Не візьму більше із собою.
Мораль проста та варто знать,
Вони не можуть буть рідньою,
Бо муха навіть поміж квіт
Собі шукає купу гною.
04.12.21
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
Сміється в голос сатана:
Дивись, як правлять сучі діти.
Сидять охайні, без турбот,
Блищать на сонці морди ситі.
Усюди безлад та хаос,
І люди змушені терпіти.
А що їм люди, так пусте,
І їм байдуже наші діти.
Вони лиш дбають про своє,
Щоб бути ближче до корита.
Гризеться часом від нудьги
Ота безбожна суча свита.
Народ від бідності тікає,
Країна в морок оповита.
А там за межами реалій
Блищить охайна морда сита.
03.12.21
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
Де гори в тумані,
Ні горя, ні лиха,
Сиджу під вербою,
Дихаю тихо.
Думки, наче хвилі
З'явились..зникають.
Чи то доганяють,
А може тікають.
І роки за ними
Поволі спливають.
Дивлюсь і дивуюсь,
До верби схиляюсь.
І ніби в дитинстві
Листочками граюсь,
Пускаю на воду,
Пливуть та зникають.
Куди занесе їх,
Маленькі не знають.
І нас, наче листя
На хвилях гойдає.
По річці пливемо,
За обрій зникаєм.
Мандруємо світом,
В заплавах блукаєм.
І десь, зупинившись,
Коріння пускаєм.
Ростемо, зростаєм,
Родина та діти
І ніби все добре,
Нема що хотіти.
Та часом так хочеться
В даль полетіти,
Із вітром на хвилях
Про щось гомоніти.
На березі річки
Тихто сидіти,
Де верба зелена,
Де трави та квіти,
Де роси казково
Будуть бриніти.
Де гори синіють
Промінням омиті,
Де граються хвилі
А з хвилями діти.
27.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Внук до діда підійшов,
Та й пита дитина:
Під*рас це хто такий,
Що це за людина?
Дід здивовано замовк,
Тихо в вуса дує.
Потім каже, оглянувшись
Чи ніхто не чує.
Пригадав верховну раду,
Що людей дратує.
Можновладців-брехунів
Ті, що крадуть кожен раз.
Хто народу свому бреше
Та за дурнів держать нас.
Їх людьми не називають,
Просто кажуть - під*рас.
Внук, кивнувши, зрозуміло
Понесе цю звістку в клас.
І дізнається вся школа
Хто такий той під*рас!
Скаже вчительці: я знаю,
Зарплатню хто краде в вас.
І що холодно у школі,
А батьки здають на клас.
І що пенсія мізерна
І доріг немає в нас.
Та й лікують всіх погано,
Геть не винен в цьому час.
Всі хто бреше та грабує,
Той і зветься під*рас!
15.10.2021.
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
З Днем Незалежності!
Слава Україні!!!
Так, ніби вчора крізь роки
Я пам'ятаю ще дитина.
Прибіг, питаю у бабусі:
Чи стала вільна Україна?
Так кожен день
Ходив, питав.
Чогось нового, наче сон
Так, ніби дива я чекав.
І дочекався,
Є терпіння.
Нарешті радіоприймач
Сказав, що вільна Україна!
І ось ця мить, вона одна,
Я по дитячому радів.
В бабусі голос, мов струна
В страху від радості тремтів.
І в неї сльози потекли,
Чому тоді і сам не розумів.
Мабуть, тому що був малим
Та просто мрією горів.
Але з роками все пройшло,
Нема бабусі, я старію..
І сльози також потекли-
Я про квітучу неньку мрію.
Що у вишневому саду
Не буде ворога, ні ката.
І наша ненька Україна
Квітуча буде та багата.
І наші діти заживуть,
Забудуть біди та незгоди.
Та досягнуть таки вони
Тієї дійсної свободи!
by Shtuka Yaroslav
28.08.2020.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Тут зорі ближче до землі
І вечори завжди тепліші.
Та чути шерхіт у траві-
Це цвіркуни читають вірші.
Хто про квітки та про жнива,
А другий просто щось співає.
І так їх спів милує душу,
Мов колискова він лунає.
Чумацьким шляхом між зірок
В роки дитинства повертає.
Де мама зовсім молода
До себе ніжно пригортає.
І тато дужими руками
До сонця в гору підіймає.
І ти мов пташка поміж хмар,
Розправиш крила та літаєш.
Минає час, летять роки,
Гніздо батьківське покидаєш.
Шукаєш кращого життя,
В вітри та шквали попадаєш.
Та все ж летиш, щоб не було,
В житі по різному буває.
І добре як, що є батьки,
Вони завжди тебе чекають.
Хто обійме та підіймає,
Хто все життя тебе чекає.
Про перемоги та поразки
Порадять щось та розпитають.
Бо ти для них завжди дитина,
Вони в тобі душі не чають.
Лети до рідного гнізда,
У край де так тебе чекають.
Де зорі ближче до землі
Теплом вечірнім зустрічають.
І сни дитячі золоті
Чумацьким шляхом, що літають.
Де тихий шерхіт у траві,
І цвіркуни вірші читають.
11.09.2020
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
Мамі❤️
Вклоняюсь, матінко, до ніг
За ті безсонні довгі ночі.
І повертаючись з доріг,
В твої обійми знову хочу.
Ми завжди будемо дітьми,
Хоч посивіємо з роками.
І як колись, коли болить
Ми летимо в обійми мами!
Лише вона так обійме
І поцілує, приголубить.
Лише матуся зрозуміє
І нас безмежно завжди любить!
09.05.2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Пасхальна ніч!
Повіяв вітер десь із Бони,
Та й покотилася луна з усіх усюд -
Монастирів, церков святкові дзвони.
І тонуть в радості людській
Та у вогнях свічок ікони,
А прилетіти б наче птах,
Ось Сапанів, мов на долоні.
І паску свячену несуть
Веселі люди, трішки сонні.
І тихо свічка мерехтить,
Родина вклонитися іконі.
Усі зібрались за столом,
Сидять батьки, немов на троні.
В них крашанки в руках червоні.
І ліг на груди Чесний хрест,
Та скрізь луна -
Христос воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
Шевченкові
Не дочекався ти, Тарасе,
Тієї волі в Україні!
Немає й зараз того раю,
Країна наша далі гине..
Чи буде краще щось, не знаю.
Кругом запроданці, Іуди
Усе до біса продали,
Лиш залишились бідні люди!
Та й ті втечуть,
Залишать хату..
Кудись у найми в край чужий,
На пана будуть працювати.
Живемо бідно і убого
Ось так, Кобзарю, дожились!
Часи минули, більш нічого..
Все залишилось, як колись!
9.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
Така одна на цілий світ,
Що розтопила смутку лід.
Кохання іскра в серці запанує.
І все забулося в ту мить
Душа мов птах у вись летить,
Твоя краса навіки зачарує!
Зачарує, зачарує, зачарує,
Зачарує..
Твоя рука в моїй руці
І сльози щастя по лиці.
Нам доля промінь щастя подарує.
Чарівна музика звучить
Це не повторна дивна мить,
Твоя краса навіки зачарує.
Зачарує, зачарує, зачарує,
Зачарує..
Твій погляд ніжний-це любов
І я благаю знов і знов,
Дозволь тебе, кохана, поцілую.
Твої вуста мов мед п'янкі
І ми закохані такі,
Твоя краса навіки зачарує.
Зачарує, зачарує, зачарує,
Зачарує..
Як два струмки в ріку злились,
Так долі дві в одну сплелись.
Я вірив, що тебе таки знайду я.
Тебе кохаю так і знай,
З тобою поруч вічний рай,
Твоя краса навіки зачарує.
Зачарує, зачарує, зачарує....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Йдуть у вересні до школи
Вчителі, батьки і діти.
Сумно трішки на душі,
Закінчилось тепле літо.
Промайнуло наче день,
Перше вересня настало.
Всюди чути дзень-дзелень,
Закликає до науки
Дисциплін та різних вчень!
Небо хмуриться плаксиве,
Став короткий світлий день.
А в садку ростуть опеньки,
Мов ожив грушовий пень.
Фарб палітра скрізь розлита,
Фрукти різних кольорів
Зшиті, ніби з оксамиту
І багряний клен горів.
Вмиті росами, дощами
Винограду стиглі грона.
І калина так блистить,
Мов з рубінами корона!
А десь на гілці чути стукіт-
Горіха дзьобає ворона.
По стежці в школу навпростець
Іде дитина трішки сонна.
Загляне всюди, мов сорока
Та все скуштує, підійде.
І ще для друзів пригостити
Собі у ранець покладе.
Хай запізнився я до школи
І вже урок напевно йде,
Та я не винен, що стежина
Через садок мене веде.
Ходіть стежками і милуйтесь,
Ідіть туди куди веде!
Дитинство лишиться десь в літі,
А старість з осінню прийде.
26.07.2019
by Ярослав Штука
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Тихий вечір ступив на подвір'я,
Заховавши усе під крило.
На дворі заметіль закружляла,
Білим пухом кругом замело.
Місто стихло, жевріє вогнями,
Спить закутане снігом село.
Лиш тремтіла свіча у віконці,
Ніжну музику чути було.
Білі клавіші з чорними в парі,
Розбудили у струнах пісні.
Чарівниця заграла чарівну,
Дивну казку в зимовому сні.
Закружляли сніжинки та ноти,
Ніжний танець в зимовій імлі.
Залишаючи згадку про себе,
Візерунки казкові на склі.
by Shtuka Yaroslav
30.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Рубайте ліс,
його не треба!
Нам пил та дим
Дорожче неба..
Паліть його,
Сліди ховайте.
Пустелі чорні, як смола
Тваринам згарища лишайте.
Яке чудове відчуття
Весь день подихати у масках.
І сірий ближче до душі,
Аніж весни веселка в красках.
Від сажі чорне буде все,
Щоб у легенях клекотіло.
І розболиться голова,
Піднявся тиск та ломить тіло.
Скажіть чудово, чи не так?
Копать могили, любе діло.
Ось так ми знищимо себе,
Хоч жити гарно всі хотіли!
by Shtuka Yaroslav
17.04.2020.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Дивись, потоп!!!
Вкраїна тоне!!!
Вода шумить,
Реве та стогне!
Мости ламає
Та заслони.
А над водою сил немає,
До краплі крапля - ось ріка.
Біжить із гір, дерев немає,
Їх за мільйони продали!
І кожен в себе запитає:
Чому нас Боженько карає?
Міста та села у воді,
І люди плачуть та ридають,
Що опинилися в біді..
За що ця кара їм, не знають,
А їх рятують на човнах,
Бідак вивозять, співчувають..
І лиш сокири десь у пні
Втомились трішки та зітхають.
Вони самі рубають ліс,
Та ешелони відправляють.
Усе до чорта продали!
Ніхто не бачить та не знають,
Лиш рев моторів, дзвін сокир
Глибоко в горах десь лунають!
Та ще на світі дурні є,
Що рідну землю так карають?
І за зелені папірці
Собі ж могили і копають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Чи хтось цікавився про когось,
Яке за творами життя?
І чим займаються поети,
І як проходить їх життя?
Та чи сидять у кабінеті
І мрію мріють про буття,
І як проходять дні та ночі,
Які вирують почуття.
А може ходять поміж нами
Чи це дорослий, чи дитя?
Та помічають те незриме,
Інакше бачать це життя.
Хтось пише лірику, хтось прозу,
Кохання, сльози, каяття.
Чи щось незвично-фантастичне,
Солодкі мрії майбуття.
Не всі сидять у кабінетах
Та мрії мріють про буття.
Та обкладуться словниками,
Чекають музи прибуття.
Буває пишуть, бо так треба,
Тим заробляють на життя.
Як є талант, він не пропаде,
Нехай не лине в небуття.
А інші пишуть із душею,
В усіх є різні заняття.
Гуляють парками, працюють,
Латають зношене взуття.
Черпають з всесвіту натхнення,
Віршів таємне зачаття.
Рядки так, ніби оживають,
В них серця чується битя.
І кожен твір, він має душу,
Так ніби мамине дитя.
І обцілує, приголубить,
А згодом випустить в життя.
І полетить той вірш по світу,
Кудись далеко в майбуття.
Та заховає за собою
Поета сховане буття!
by Shtuka Yaroslav
23.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Баба з дідом поживали,
Чай пили та хліб жували.
Сірі будні та сумні,
Дід гукає: слухай бабо!
Свята хочеться мені,
А зпечи нам колобочка
На веселому вогні.
Баба гірко заридала:
Де муки узять мені?
Дід втішає свою бабцю:
Я попрошу у млині.
І помчався, наче вітер
На буланому коні.
Був у нього другом мельник,
Виручав у дні скрутні.
Ось приїхав він до друга,
Поклонився до землі.
Потім мовить:
Я приїхав за мукою,
Дай будь-ласочка мені.
Виручай, мій любий брате
І коли тобі потрібно,
Допоможу й я тобі.
Звісно дам, мені не шкода,
Не залишу у біді.
Так сказав, набравши торбу
Із мішечка у млині.
Дід подякував, вклонився
Та й помчався на коні.
А, приїхавши додому,
І торбина на спині.
Бабця вибігла, радіє,
Наче сонцю навесні.
Каже: є добро на світі,
Тож бувають світлі дні.
І сметани і яєчок
Люди теж дали мені.
Чинить тісто та співає,
Наче пташечка пісні.
Замісила, наспівалась
Під бузками у тіні.
Та й поставила підходить
У мальованім вікні.
Відпочить вона присіла
Із дідусиком на пні.
Посиділа, потім каже:
Розігрій-но піч мені,
А я в хаті приберуся,
Свято буде аж три дні!
Біля хати ружі мальви
І піони запашні,
Намальована калина,
Мов намисто на стіні.
А довкола гай зелений
у квітчастому вбрані,
Соловейко там щебече,
Красота, немов у сні.
Дід надворі підмітає
Та й наспівує собі:
Буде свято з колобочком,
Погуляєм навесні.
Моя бабця, моя Любка
Всяко вгоджує мені,
А тим часом піч нагрілась
І жаринки у вогні.
Підійшло пухнасте тісто,
Що стояло у вікні.
Бабця фартух надягнула,
Мов чаклує та наспівує пісні:
Вдайся гарний та пухкенький,
Зарумянься на вогні.
Місить, ліпить, виминає
Пишне тісто на столі.
Потім в пічку положила
І нашіптує собі:
Ох зрадіє мій дідусик
Та й подякує мені.
Будем їсти та співати
Під бузочками пісні.
А тим часом чути з печі
Аромати чарівні.
Баба взяла колобочка:
Все готовий!
Тай поклала у вікні.
Дід любується, сміється:
Угодила ти мені!
Як остигне, покуштуєм,
Дуже хочеться мені!
Та й пішли у гай зелений,
А тим часом у вікні,
Колобок розплющив очі:
Мене їсти, чи дурні?
Та й додолу вмить зіскочив,
Покотився по траві,
Лиш фіранка захиталось
На маленькому вікні.
Ось він котиться, сміється:
Пощастило так мені,
Що поставили студитись
У відкритому вікні.
А якби я був в коморі?
Вже жували би старі..
Втік та й добре!
Та куди піти мені?
Може лугом покотитись?
Хтось зустрінеться, та ні!
Чи у поле, і з розгону,
Там, де трави запашні.
Покочуся певно лісом,
Мені звірі не страшні.
Тільки в ліс, а там і заєць
На трухлявому, на пні:
Хто ти є такий кругленький?
Не встрічався ти мені.
Ти їжак, а може жаба?
Ні-ні-ні і ще раз ні!
Ти сліпий я бачу, брате,
Хоч у тебе вуха довгі,
Але звивини прямі
Я румяний колобок,
Я від діда і від баби
Із віконця скік та й скок!
І прогнавши зайця миттю
Сам забрався на пеньок.
Втік від них, втечу й від тебе,
Й покотився у лісок.
Лиш тріщать гілки на стежці,
Розлітається пісок.
Тут з кущів, немов примара
Показався сірий вовк.
І поволі сів на стежці
Колобок на мить замовк.
Хто ти є смачний та гарний?
І зубами страшно щолк!
Я румяний колобок,
Я від діда і від баби
Із віконця скік та й скок.
Втік від зайця-пострибайця
І втечу від тебе вовк.
Так сказав і розігнався,
Вовк здивований замовк.
Добрий день, бувай здоровий,
Крикнув вовку колобок!
Покотився далі лісом
Між деревами в тіньок.
Глядь туди, а там ведмідь,
Їсть із вулика медок.
Ось і хліб прибіг до мене,
Відірву собі шматок!
Дулі з маком ти не хочеш?
Косолапи ти мішок!
Від нахабності такої
У бурмила стався шок.
Хто ти є такий нахабний?
Я румяний колобок!
Я від діда і від баби
Із віконця скік та й скок.
І від зайця, ще від вовка
Дременув через лісок!
І від тебе також зможу,
З медом хутряний мішок.
Так сказав та покотився
Поміж гілок та квіток.
А ведмідь лишився ззаду
Доїдати свій медок.
Ось качається, сміється,
Пересвистує пташок,
А назустріч йде лисичка,
Сяє золотом пушок.
Добрий день, куди мандруєш,
Мій рум'яненький дружок.
Хто ти є такий пахучий?
Чи калач, чи пиріжок..
Ти руда, не бачиш добре!
Я румяний колобок!
Голосніше, я не чую,
Сядь на носика, синок.
Колобок підскочив вгору
І на морду лисці скок,
Та й співає свою пісню:
Я румяний колобок!
Я від діда і від баби
Із віконця скік та й скок.
Втік від зайця і від вовка,
Від ведмедя у лісок,
А лисичка його слуха,
Наче дзвоник голосок.
І задумала лихеє,
Відкусити, хоч кусок!
Він підскакує на морді,
Наче м'ячик скік та й скок.
Не підозрює рум'яний,
Лиска сіла на пеньок,
Враз відкрила свою пащу,
Колобка щосили хлоп!!
Чути тріск та крик: рятуйте!!!
І посипався пісок.
Поломила лиска зуби,
Бо зачерствів колобок.
Зойк рудої всі почули,
Пролунав на весь лісок
Всі злякалися страшенно
І ведмідь, і заєць й вовк!
Соловейко не щебече,
Заховався і замовк!
Ти руда, зовсім здуріла,
Розсердився колобок!
Ти ж мене ще б чуть і з’їла!
Слухай, краще б ти уже замовк!
Шипеля крізь біль лисиця
Зосталася без зубів.
Довгоносая дівиця
Заманулось Колобка,
А мені потрібна птиця!
Колобок, задерши ніс
Мчить до діда і до баби
Через темний, через ліс.
Докотився до хатини,
У віконечко заліз.
Дід почув, що хтось шкребеться
І подумав: що за біс?
Чи це миші завелися,
Може злодій знову вліз?
В нас немає вже що брати,
Колобка забрали в ліс,
І піднявся подивитись,
Кого чорт до них приніс.
Із-за печі визирає
В темноті, лиш видно ніс,
Аж присів як це побачив,
Колобочка хтось приніс!
Дід не міг і уявити,
Що він сам туди заліз.
Підійшов, мов миш до бабці,
Розбудив її тихенько.
Та піднялась, взула капці,
Засвітили каганок.
А з віконця: добрий вечір!
Баба впала, дід замовк.
Гість вечірній їм щебече:
Не впізнали? Я рум'яний колобок!
Поприходили до тями.
Він живий, це просто шок.
Баба сплеснула в долоні
І дивується дідок.
Колобок розповідає:
Є у лісі заєць, вовк,
І ведмідь є косолапий,
Їсть із вуликів медок.
Дуже хитра там лисиця
Та беззуба вже сестриця.
Всі хотіли мене з'їсти,
Обмануть та поживиться.
Я їх всіх перехитрив,
Мене їсти не годиться.
Ми не будем тебе їсти,
Дід та баба обіцяли.
І що він такий удасться,
Навіть в сні не уявляли.
Колобок їм відповів:
Це від тих пісень чарівних,
Що з любов'ю ви співали,
Ось тоді коли місили,
Душу в тісто і уклали!
І жили вони щасливо
Та пісні в гаю співали!
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
Сію-сію, посіваю,
З новим роком Вас вітаю!
І у цей святковий день,
Не сиджу, неначе пень.
Я не ходжу, а літаю,
Завдання важливе маю.
Обійти усі усюди,
Де чекають мене люди.
Мчусь від хати і до хати,
Всіх засіять, привітати.
Засіваю всіх зерном,
Щоб збирались за столом!
Жито, просо щоб родило
Та здорові щоб ходили!
Колоситься хай пшениця,
Рум'яніють завжди лиця!
Сію гречку і горох,
Хай в серцях панує Бог!
Проростає хай насіння
І квітчає Україна!
Тож бувайте здоровенькі
І дорослі і маленькі!
Хай біда обходить боком,
Всіх вітаю з Новим Роком!!!
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Дивися день який чудовий!
За руку радість, мов веде!
Сховалось сонечко за обрій,
Зоря вечірняя зійде!
Свят Вечір тихо з Колядою
В домівку кожну хай прийде!
Різдво Христове з тихим дзвоном,
Зі сходом сонечка ввійде!!
І колядник, немов Апостол
З благою вісттю увійде.
Що народилося дитятко,
Ісус з любов'ю в дім іде!
Несе з собою радість, ласку,
А негаразди відведе.
Нехай він мир нам подарує,
Нехай страждання пропаде!
Нехай щасливі будуть люди,
Нехай любов в серця ввійде!
І коляда з чарівним дзвоном
У кожну душу увійде
06.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Я вітаю усіх з Новим Роком!
З Новим Роком
Та світлим Різдвом!
І бажаю Вам щастя й здоров'я
Знов і знов, знов і знов,
Знов і знов!!!
Хай збуваються мрії казкові,
Що намріялись Вам перед сном!
І Господня Вас ласка зігріє
З року в рік знов і знов, знов і знов!
Негаразди забудьте з минулим,
А в майбутнє із чистим листом.
І підкорюйте нові висоти!
Знов і знов, знов і знов,
Знов і знов!
Я бажаю в усьому натхнення
І у справах усіх лиш підйом!
Щоб терпіння завжди вистачало!
Знов і знов, знов і знов,
Знов і знов!!!
Щоб усі досягнули ми цілі,
Щоб спокійний дитячий був сон!
І лунає хай сміх, наче дзвоник!
Знов і знов, знов і знов,
Знов і знов!!!
І кружляють сніжинки, мов зорі!
Рік Новий, щоб приходив з добром!
А в серцях хай панує кохання,
Огортаючи душу теплом!
Я вітаю усіх з Новим Роком!
З новим щастям і світлим Різдвом!
І лунає хай пісня весела!
Знов і знов, знов і знов,
Знов і знов!!!
31.12.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900668
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Живу я в мріях, як дитина
Чогось чекаю від життя.
А в скронях біла павутина
Розпочала своє шиття.
І хоч у снах вже не літаю,
Як птах у небі в вишині,
Та відчуття це пам'ятаю,
Мов крила маю на спині.
Пройшли роки, солодкі сни
Так швидко…
Мов сонця захід восени.
Я маю крила - мої діти,
ростуть у мене два сини!
Без них не зміг би я летіти,
Збулися мрії давнини.
Я можу цьому лиш радіти,
Летять до мене, ось вони!
Мої хлоп’ята - два сини!
05.01.2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Довкола себе озирнись!
Квітчають душі-вишиванки
І гладдю хрестиком лягли,
Сади квітучі та серпанки!
І дух козачий оживає!
Дівчата в квітах, наче мавки.
Казки, легенди та душа
В собі ховає вишиванка.
Це наша сутність, оберіг,
Мов щит на серце ніжно ліг.
Життя народу України
В полотнах й ниточках зберіг,
Мов долю різними нитками,
Що вишивали руки мами.
Пісні співали, колискові,
Щоб снились діткам сни чудові
Та із дитинства пам’ятали
З яких країв сорочку взяли!
І руки матері та батька
Ми цілувать не забували!
Що в світ пустили вишиваний
Та серце й душу нам віддали!!!
І вишивали нам життя,
Щоб квіти хрестиком та гладдю
Нам долю завжди застилали!
05.01.2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Старість
Зів’яла квітка, відцвіла..
Вона постаріла, змарніла.
Коса, що чорною була,
Мов молоко зробилась біла.
Глибокі зморшки, як рілля,
Мов борони пройшли по тілі.
І руки стали, як гілля,
Тримають скроні посивілі.
Холоне кров, немов ріка,
А ще колись вона кипіла.
Рум'янець полум'ям горів,
І жар життя ішов із тіла.
А зараз квітка відцвіла,
А ще цвісти вона хотіла..
Та без зупину час летить,
І не повернеш юність тіла!
11.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Вона навчилася брехати,
Хоча набожною була.
Лились слова солодким медом,
Душа чорніла, мов смола.
Їй так хотілося відмитись,
Ходила в храми для людей.
Похизуватись, так годиться,
Щоб говорили цілий день.
Здавалось щиро так молилась:
Причастя, сповідь та свічки.
Брехня змією притаїлась
І за спиною балачки.
Вона сама прекрасно знала,
Що гріх не сажа, а життя.
І все надіялась в поклонах,
Сльозу пускала, мов дитя.
Була, немов на роздоріжжі,
Ніхто не взнає те життя.
Але цей смак солодко-п'яний,
Втопив в душі всі каяття.
Гріхи манили та спокуса,
Назад немає вороття.
І так залишиться назавжди
Непереписане життя.
І за для втіхи все покине,
Шукає кращого буття.
І не зупинять умовляння,
Ані покинуте дитя!
І так покотиться по світу,
Немов би листя чи сміття.
І так кружлятиме допоки,
Під серцем з'явиться життя.
І знову жалості, страждання,
Назад немає вороття.
Та в храмах чути не молитви,
А лиш фальшиві каяття.
Ба так потрібно для годиться,
Сльозу пускати, як диття.
Та все ж залишиться назавжди,
Не переписане життя.
12.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Шумлять смереки і дуби,
Колише вітер їхні крони,
А ген на пагорбі лиш пні,
Кружляють, крячуть там ворони!
Повезли ліс, немов тіла
Та погрузили у вагони.
В легенях рани на віки,
В вогні горять зелені крони.
Стрижуть ліси, немов лишай,
Повзуть мов гусінь ешелони,
Кудись за обрій в край чужий,
Перетинаючи кордони.
А потім плачемо, біда!
Вода, потоп, свічки, ікони..
Потоки з гір, як кров із вен.
Не допоможуть бинт, тампони.
За гріх розплата завжди є -
Несе вода багнюки тонни.
Будівлі зносить на шляху,
Ціна за лісу ешелони,
І не шумлять уже дуби,
Нема смерек - згоріли крони!
І не співають там птахи,
А плачуть вдовами ворони!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
І наробився наче віл,
Мов в пеклі проклятий чортяка.
Працюєш з ранку до зорі,
Біжиш кудись, немов коняка.
Життя загнало до межі,
Звалився з ніг і в милі срака.
І вже не знаєш, що робить
Чи це сміятися, чи плакать.
Горілиць дошкою впадеш
З останніх сил, піднявши руки
На груди навхрест покладеш,
Скінчився день.
Під лоба очі підведеш,
Вдихнув іще на повні груди.
Тай не відчуєш, як заснеш
І бачиш в сні блакитне море.
Босоніж берегом пройдеш
І морс холодний та солодкий
Під пальму ліг по волі п’єш,
Немов в раю..
Ось так полежиш, відійдеш
І сили в сні свої відновиш,
Дихання друге віднайдеш.
Підіймеш вранці своє тіло,
Води в долоні зачерпнеш,
Лице омиєш і поп'єш
Та підеш знову працювати.
Себе за гроші продаєш
І щоб до мрії досягнути,
Біжиш допоки не впадеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Дивись Кобзарю, наш Тарасе,
Кругом жиди та під..си!
Невже ми їх самі обрали?
Себе у ярма запрягли,
Щоби вони нас поганяли.
Ти нам писав,
Попереджав…
Та мало ми тебе читали,
А так ніколи нізащо
Ми б цю сволоту не обрали!
Якби ми тільки правду знали..
Довкола пальця обвели,
А так багато обіцяли,
Ми довіряли мов сліпі,
Та змій на грудях зігрівали,
А в результаті, що в нас є?
На шило мило обміняли!
А так ніколи, нізащо!
Якби ми тільки правду знали..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Cуспільство ліплять на довірі,
Кричать у голос хижі звірі!
Щоб бідні вівці повелись,
Вовки їм в вірності клялись,
Що вже не буде як колись
У курнику голосить лис!
Я буду вас охороняти
Аби спокійно ви неслись!
А тхір у лапи потерає
Та лиса часто підміняє!
Бенкет гуде не перший рік
І мало хто ізвідти втік,
Одне одного заміняють.
А вівці далі довіряють…
Вовки живуть
Та нові шкіри приміряють,
А тхір та лис
Проблем не мають,
По курнику собі гуляють!
А хто кричить - нема довіри,
Того тихесенько з'їдають..
І знову спокій, нові шкіри,
На шкірі гасло майорить!
Нема суспільства без довіри!
Тож вірте так,
Як довіряють вівцям звірі!
Тоді і яйця будуть цілі
І будете ходити в своїй шкірі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Стоять кургани у степах
Та козаків старі могили.
Хрести у сірих сорочках
Над ними голови схилили.
Прийшли кати у рідний край
Перекроїли, перешили.
І добрехали, як змогли,
Незгідних просто задушили!
І стали жити замість нас
Так, ніби ми і жить не жили.
І кров не наша у серцях,
І що вони дали нам жили.
Усе продумали вперед,
Рабів для себе з нас зробили.
Та так роками, мов сліпі
З ярмом на шиї і ходили.
Не помічаючи довкола
Чиї кургани і могили,
Забули прадідів, дідів,
Як рідний край вони любили.
І захищали все своє,
Ні перед ким чолом не били.
І шанували дім, батьків
І не паплюжили могили.
А ми таки забились в кут
І не дурні, а одурили!
Ми повелись усі на мед
Та дьогтю нам, таки налили.
Забрали землі і хати,
Пшеницю й жито, все спалили.
Поля горіли і ліси,
А ми боялись, не гасили.
Лише похнюпили носи
Та руки в боки розводили.
Водичку повне решето
Довкола бігали, носили.
І дуля пахла калачем,
Її під ніс нам положили.
Це нагорода за усе,
Оце ми гарно заробили.
Ми стали, ніби жебраки,
Пожертву в злодія просили.
Нас висилали в табори,
Голодоморами косили.
І колоски для діточок
Тихенько в пазусі носили.
Ми їх вождів, немов святих
До себе в хату запустили.
Лише від страху, а в душі
Лайнном їх пики замастили.
І сльози ріками текли,
А нас гнобили і гнобили.
Діди зітхали у курганах,
Хилились зкошені могили,
А на кістках росли міста
І в болотах людей топили.
Майбутнє світле, дороге!
За нього кров'ю ми платили.
І щиро вірили брехні,
Катів своїх за все хвалили.
Так, ніби дикими були.
Так, ніби ми без них не жили.
Та все закінчиться таки,
Ми перед Богом заслужили.
Ми захищаємо своє
І зла нікому не зробили.
І в нас історія своя,
Свої кургани і могили.
Свої сади, лани, степи, поля,
Високі гори, небосхили!
Усе своє, лише вони,
Усюди пхали своє рило!
14.07.2019
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Ось так подивишся на раду
І душу мучить відчуття,
Що вся непотріб чинить зраду,
Ганьбить народу все життя!
Набрали збоченців і хамів,
Мов по кутках змели сміття!
Вони живуть, немов у казці,
Плюндрують нації буття!
Самі людей ні за що мають
Та витирають в нас взуття.
А їх думки в зірках літають,
Шукають в космосі життя.
І безнаказано гуляють,
Поради вижити дають...
Та насміхаються з народу,
У душу кожному плюють!
Дурні закони, наче воду
З пустих голів потоком ллють.
І б'ють себе щосили в груди,
Що за народ і кров проллють.
Присяга, гімн і ось шеренги,
Один за одним всі стають.
І на Мальдіви та Сейшели
Квитки на чартери дають.
А там на сході у окопах
За них Атовці кров проллють.
І депутати, відпочивши,
Поради вижити дають...
Батькам загиблих брешуть в очі
Та обіцянки роздають.
І повернувшися до ради,
На нас із вами наплюють!
І знов закони
Пишуть, брешуть,
Шукають хвойд
Та яйця чешуть!
І пропонують пса продати,
Ось так і дбають про людей
Народу слуги депутати,
А схожі ніби на свиней!
А може годі обирати
Таких собі недолюдей?
А за провини, щоб карали,
А не сварили як дітей!
Тоді б не лізла всяка падаль
Творить закони для людей.
І не було б дурних законів,
І не було б дурних ідей!
Та зажили б усі щасливо,
Була б повага до людей!
Тоді б закони теж творились,
А не потік дурних ідей!
06.02.2020
by Yaroslav Shtuka
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Роки брехні,
Течуть і досі ріки крові!
А там в високих кабінетах
Сидять і ситі, і здорові.
Хтось заробив собі на хрест,
А хтось заможним став на крові.
Комусь прокислий сухпайок,
А в когось лобстери цукрові.
Вони кричали: куля в лоб,
І відправляли воювати.
Втікли так, ніби пацюки
І що там далі наплювати.
Немає винних, десь пропали,
Хоч обіцяли покарати.
Людські життя лише ламали,
А нащо було обіцяти?
Руками власного народу
Вам жар простіше загрібати.
І не зважали ні нащо,
Була лиш ціль пограбувати.
Миліші гроші від людей,
Із грішми легше керувати.
Комусь могила та вінки,
Другим Сейшелами гуляти.
І награбоване в народа
Уже не знають де сховати.
Живуть так ніби то царі,
І сяють золотом їх хати.
Для них народ це просто стадо!
Заможні стали та багаті,
І діти їхні не бідують,
Зухвалі ситі та пихаті.
Ось так шість років і пройшло,
Немає винних, щоб саджати!
Немає доказів, пропали!
І вже навряд чи відшукати..
Народ збіднілий до межі,
Тікає в світ добра шукати.
Одне питання: скільки ще
За дурнів будуть нас тримати?
21.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Я розмалюю світ довкола,
Набридли сірі кольори!
Хай буде річка веселкова,
Біжить з блакитної гори.
Зелені хмарки баранцями,
М'які, хоч в руки їх бери!
Дороги жовті із цятками,
Рожеве сонечко горить.
І в помаранчеві калюжі
З хмаринок дощ такий летить.
Трава бузково-пурпурова,
Роса смарагдова бринить!
Усе довкола розмалюю,
Залишу неба лиш блакить!
І уявлю, як ключ пташиний,
Немов веселка десь летить!
Лише в думках таке буває,
Коли замрієшся на мить...
І розіграється уява,
Коли в душі любов бринить!
22.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Я розмалюю світ довкола,
Набридли сірі кольори!
Хай буде річка веселкова,
Біжить з блакитної гори.
Зелені хмарки баранцями,
М'які, хоч в руки їх бери!
Дороги жовті із цятками,
Рожеве сонечко горить.
І в помаранчеві калюжі
З хмаринок дощ такий летить.
Трава бузково-пурпурова,
Роса смарагдова бринить!
Усе довкола розмалюю,
Залишу неба лиш блакить!
І уявлю, як ключ пташиний,
Немов веселка десь летить!
Лише в думках таке буває,
Коли замрієшся на мить...
І розіграється уява,
Коли в душі любов бринить!
22.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Весняне сонце землю гріє
І все довкола оживає.
А від кохання серце мліє,
Душа вогнем життя палає!
Така одна, ось та, єдина!
Любов земну в руках тримає.
Вона богиня і людина,
І все віддасть коли кохає.
Та подарує доньку, сина,
Безсонна ніч і спів лунає.
Коли, та як не спить дитина,
Вона одна напевно знає.
Вона сильніша за усіх,
Хоча тендітна, мов лебідка!
В її очах і плач і сміх,
Милує душу, наче квітка.
Така одна, немов весна!
Вона така одна буває.
Ти та єдина у житті,
І кожен з нас свою кохає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Де не глянь брехня забралась
По собі усіх судила,
Смутком в душах оселялась,
Недовіру породила!
З вуст лилася, наче мед..
Чвар гніздо для себе звила,
Спланувала наперед,
Правду хвойдою зробила!
За безцінок продала,
По руках її пустила,
Та глумилась, як могла
І за ніс усіх водила!
По оселях, ніби вдома
Де хотіла - там ходила.
Як то кажуть скрізь була,
Лізла всюди і без мила.
У такі місця залізе,
Де не всунеш навіть шила!
З киснем в мізки потрапляла
Та гойдались на могилах.
Не шукай її далеко
І даремно не ходи!
У політиці та владі
Видно всі її труди!
Це для неї рідна хата
І керує всім завжди.
Там один закон існує-
Оббреши та обкради!
Все заплутане, розмите
З каламутної води.
Не знайдеш кінця і краю
І в законах не блуди.
А як з'явиться там правда
Не минути їй біди.
Так її цькують відразу
Арештують та в суди!
Правосуддя теж убоге,
Ваги брешуть в один бік.
Витирає в правду ноги,
Так триває з року в рік!
Меч закинутий на плечі,
Слід кровавий ще не стік.
Голова лежить невинна,
Хтось збрехав, а меч відсік.
Той хто винен - тут немає,
Вже давно з країни втік!
Зажурилася Феміда,
Лиш платком махає в слід.
І шукають люди правду
Не одну вже сотню літ.
Щиро вірять, не згасають,
Б'ють словами кривди лід!
Віднайдуть та переможуть,
І добрішим стане світ!
Буде правда панувати,
А брехні пропаде слід!
04.09.2019.
by Штука Ярослав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Відчуття.
Ось так подивишся на раду
І душу мучить відчуття,
Що вся непотріб чинить зраду,
Ганьбить народу все життя!
Набрали збоченців і хамів,
Мов по кутках змели сміття!
Вони живуть, немов у казці,
Плюндрують нації буття!
Самі людей ні за що мають
Та витирають в нас взуття.
А їх думки в зірках літають,
Шукають в космосі життя.
І безнаказано гуляють,
Поради вижити дають...
Та насміхаються з народу,
У душу кожному плюють!
Дурні закони, наче воду
З пустих голів потоком ллють.
І б'ють себе щосили в груди,
Що за народ і кров проллють.
Присяга, гімн і ось шеренги,
Один за одним всі стають.
І на Мальдіви та Сейшели
Квитки на чартери дають.
А там на сході у окопах
За них Атовці кров проллють.
І депутати, відпочивши,
Поради вижити дають...
Батькам загиблих брешуть в очі
Та обіцянки роздають.
І повернувшися до ради,
На нас із вами наплюють!
І знов закони
Пишуть, брешуть,
Шукають хвойд
Та яйця чешуть!
І пропонують пса продати,
Ось так і дбають про людей
Народу слуги депутати,
А схожі ніби на свиней!
А може годі обирати
Таких собі недолюдей?
А за провини, щоб карали,
А не сварили як дітей!
Тоді б не лізла всяка падаль
Творить закони для людей.
І не було б дурних законів,
І не було б дурних ідей!
Та зажили б усі щасливо,
Була б повага до людей!
Тоді б закони теж творились,
А не потік дурних ідей!
06.02.2020
by Yaroslav Shtuka
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Сьогодні масово хворіють,
А всі надіються мине.
І що не він щодня радіє,
Це відчуття у всіх одне.
І так не зчуєшся відразу,
Коли нещастя обійме.
І приголубить, в ліжко вложить
І жаром тіло все пройме!
Так, ніби клин забили в груди,
А в голові набат гуде!
І знов надія не вмирає,
Це не воно ось-ось пройде..
І десь далеко думка тліє,
Дай Бог без наслідків мине!
Ось лихорадка, тіло ломить,
І біль тупий у мізки тне.
Не чути запахів ніяких,
Ось так нічим хвороба тхне.
Немає радості ні грама,
Усе похмуре та сумне.
І знову тіло все палає,
Мороз під ковдру зажене.
Не можеш їсти до нудоти,
В калач закрутить та загне!
І тут вже молишся як можеш,
Дай Бог не гірше, все мине.
А у новинах тільки й чути
Як та зараза людство жне!
Не заховаєшся від неї
І не втечеш, наздожене.
І так майстерно відметелить,
Без рук, без ніг тебе помне.
І кине в ліжко, мов ганчірку,
Легені кляпом ще й заткне.
І на бенкет усі болячки
Воно з собою їх гукне!
Лежиш та чахнеш і чекаєш,
Коли воно таки мине.
Дай бог не гірше, як буває,
Коли без кисню не дихнеш.
І кров по венах, мов мазут,
Густа, що серце ледве пхне,
А у легенях, ніби пекло,
Все клекотить та жалом тне.
І так в надії дві неділі,
Здається скоро вже мине.
Минає біль, немає жару,
У грудях важкість досі мне.
Але вже дихаєш на повну,
В калач не крутить та не гне.
Ось перші запахи відчулись,
Біда здається омине.
Дай Бог не гірше - це терпимо,
Є людям важче, довше мне.
З бідою важко жартувати,
У всіх по різному мине!
Прийде до когось непомітно,
Хтось не відчує, не збагне.
Над кимось сильно поглумиться
І в ріг баранячий загне.
Нехай ніхто біди не знає,
Нехай вона усіх мине!
І непомітно, мов не було,
Себе в минулому замне!
12.11.2020
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Карантин..
Ось так тихенько, день за днем
Летять години, дні минають.
Страшні новини б'ють в набат,
Що в світі люди помирають.
Чи то є правда, чи брехня,
З косою віруси гуляють.
В покоси ложать урожай
Старих та хворих забирають!
А в нас старих не дуже є,
Бо молодими ще вмирають..
Помер, діагнозу нема
І лікарі його не знають.
Про це новини не гудуть,
А тихо в ямку закопають.
Була людина і нема,
І так нас тисячі зникають!
Ми знаєм всі, що в них біда,
Як їх лікують, як співають.
Чи їм в новинах і про нас
З усіх каналів сповіщають?
Ми переймаємся за них:
За що ж то їх так Бог карає?
Та їхня влада їм поможе,
Вона за них усяко дбає.
Сеньйора, пані нашій бабці,
Не варить борщ, не прибирає.
І постіль також не пере
Та дупи їй не витирає.
Не допоможе нам ніхто,
Своїх проблеми їм вистачає.
А нас, хоч любить сильно Бог,
Та влада чесно в сраці має.
Бариги ціни підіймуть
В тяжкі часи, таке буває.
А влада нібито сліпа
Проблема є, та дій не має.
Ходіть у масках! Де вони?
Пропали, та слідів немає!
А влада чухає лоби
Та схеми різні розкладає.
Бо що за дурень сам себе
Візьме відразу покарає?
Знайде мільйони оправдань
І справи в ямку закопає.
Загнали всіх на карантин.
Потрібна річ, біда гуляє!
А як ти будеш виживать?
Ніхто про тебе не подбає!
Не принесуть тобі крупи,
Кредит про себе нагадає,
Тарифи також підіймуть,
Так, ніби в спину ніж запхає!
І руки в боки розведуть,
Корона вірус всіх лякає.
А ми зачинемось в хатах
Та шиєм, маски хто як знає.
Терпіть, крепіться і чекайте,
Біда усяка теж минає!
Бо ми потрібні лиш собі,
І хай нам Бог допомає!!!
30.03.2020
**********
Сумую трохи за людьми,
Бракує посмішок весняних.
Я хочу слухати птахів,
Що у гаях співають п'яні.
І як раніше це було,
Пройтися парком вільним кроком.
І щоб без маски та страху,
Що покарають ненароком.
Зустріти сонце, день новий
Без тих новин дурних буремних,
Що мізки ріжуть на шматки
Та по кутках ховають темних.
Щоб душу й тіло, аж наскрізь
Зігріло сонячне проміння!
Бо ж так між стін і сам стаєш
Холодним, нібито каміння..
Не хочу слухати брехні,
Що всюди ллється без зупину!
Бажаю вийти між людей
Та залишити павутину!
З дітьми гуляти без страху,
В гаю послухати пташину!
І щоб забути назавжди
Ті сірі будні карантину!
16.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Спогади
Стоїть хатинка під каштаном,
Зелений двір, стара криниця.
Назавжди в пам'яті лишились
Дідусь, бабуся, їхні лиця..
Колись в дворі життя кипіло,
А зараз сива тишина.
Порозлітались з дому діти,
Стареньких теж давно нема.
Лиш пам'ять спогади малює,
Де сміх дитячий, скрізь луна.
А зараз тихо під каштаном
хатина спить собі одна.
Криниця теж сумна дрімає,
І все надіється вона,
Що хтось прийде таки попити
Води холодної із дна.
Та сяде знову під каштаном,
Де скрізь трава, стежок нема.
В дитячі спогади порине,
І заколише тишина.
11.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Дощ
Містом ходять по бульварі,
Мов закохані під руки
Дощ із Осінню у парі,
Закінчились їхні муки.
Він гуляв, вона чекала,
Цілий рік була розлука.
І босоніж по дахах
Гупотів у вікна стукав.
Дощ тужив,
Зимою спав,
А як сонечко пригріло
Із весною загравав.
Громовиці барабани
Дивні ритми вигравав,
Блискавиці-феєрверки
Небо навпіл розривав.
Влітку з сонечком .любились,
В сінокосах обіймав
У житах пшениці грались
І веселки дарував.
З вітром другом гомоніли,
Гнув дерева і ламав.
Град, мов перли сипав з неба,
В ріках воду підіймав.
Нагулявшись спав тихенько,
Грівся, осені чекав.
І коли її зустріне
Дні і ночі рахував.
Безліч планів, мрій таємних
Він для неї готував.
І як будуть йти під руки
Бачив в снах та уявляв.
Ось вона, і сам заплакав,
Вмить зрадів та обійняв.
І під тихий шелест листя
Дощ кохану цілував.
16.08.2019
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Туман
В тумані місто,
Все дрімає.
Дерева вкуті в пелену,
Останнє листя опадає.
Затих веселий спів пташок,
В гаях та в лісі не лунає.
А в небі чути тихий плач -
Це журавлиний ключ ридає.
Він залишає рідний край,
На крила шлях важкий лягає.
І десь далеко в вишині,
Курличе тихо та зникає.
Скрізь затягло та посивіло.
Нема Дніпра, немає міста.
Усе змішалося в одне
Так, ніби все з одного тіста.
Туман похмурий навкруги
І сонце зникло, заховалось.
Чи хтось образив ненароком,
А може щось лихеє сталось?
Та ні,
Воно там є і завжди сяє.
Тоненький промінь молоком,
З небес на землю протікає.
Так, ніби з глечика навмисне
Хтось невідомий розливає
Людей, так ніби кошенят
Промінням ніжним пригощає.
Роса краплинами висить,
Така прозора, чиста-чиста.
На павутинні зколихнулась,
Немов з перлинами намисто.
А зачепивши ненароком,
Мов струни тихо забринять.
Зірвуться крапельки прозорі
Та в жовте листя полетять.
На них проміння ніжно льється.
Як діаманти мерехтять.
Прозорі сльози журавлів,
Що за туманами летять!
25.10.2019
by Shtuka Yaroslav
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020