| Сторінки (2/184): | « | 1 2 | » |
Равликом скрутилася і рухається вперед
Безмежна круговерть,
В якій ми такі непізнані і не прозорі,
В якій ми і не білі, і не чорні,
А кольорові плями з різними відтінками,
Що бавляться кожен у своєму морі.
Спіраль ця крутиться повільно і безкінечно,
Змінює нахил, напрям,
Підіймає вгору і спускає вниз,
Рухає нас, таких впертих і таких безпечних,
Залишаючи у пам'яті ледь видимий слиз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021
Розгадую тебе, наче вчений,
Шукаючи, пізнаючи, читаючи
Тисячі тебе невідомих.
Поринаючи у загадку, заплутану, підступну,
Розгадка якої постійно поруч, але постійно втікає.
Твої ікси і ігрики переплутуються,
Вони танцюють запальну самбу,
Запрошуючи мої невідомі на танець.
І знову я поринаю, заплутуюсь в лабіринті
З ранкової ніжності і теплоти,
В лабіринті твоїх таких відомих звичок
І таких дивних, ще не розгаданих, тебе.
Твоє минуле – теж загадка,
Воно завжди випливає, як квітка лотоса,
Що розквітла, пройшовши крізь каламутні води.
Не будь прозорим для мене, будь таємницею,
Яку я буду розплутувати, наче вузлики на шнурках,
Яку буду кожного разу читати і кожного разу по-новому пізнавати,
Нове відкривати, пірнаючи, жадаючи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
Я прийду до тебе тихою струною,
Піснею лісовою, дикою водою,
Заберу твій спокій, заберу твій сон,
Буду танцювати, сипати промов.
Торкатись буду ніжно твого обличчя, скронь,
Шепотіти травами, обвивати вітром,
І звичайно бавити, цілувати зеленим світом.
Я тебе приваблю оголеним, молодим тілом,
Травами в волосі і руками вмілими,
Що танцюватимуть, плавно вишкрябатимуть
У повітрі рухи зачаровані, хижацькі,
Які підхопиш ти зненацька,
Про що нікому не розкажеш,
Бо тут, у лісі, свій спокій нарешті знайдеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Він плів її неначе мереживо,
Додаючи все нові і нові візерунки,
Тонкими ниточками змінюючи її маленький замкнутий світ,
В якому було так мало простору,
Так мало досвіду...
Цей світ ставав ширшим, неосяжним.
Там, де проходить здавалося кінцева лінія горизонту,
Народжувалося щось нове, нестримне, розкуте.
Він любив вплітати в її волосся різні квіти.
Квіти радості і сміху чергувалися з квітами суму і сліз.
Яскраві квіти щастя йшли поруч з трояндовими квітами пристрасті.
Він любив милуватися ними, любив торкатися
Любив доглядати.
Потроху вплітаючи все нові і нові шовкові ниточки,
Додаючи все нові і нові кольори, вона ставала іншою,
Вона вже не боялася торкатися землі босими ногами,
Навпаки, їй подобалося відчувати
Лоскіт травинок і прохолодну вогкість вранішньої роси.
Її колись така дивна, обережна замкнутість,
І така ж дивна і нерозмовляюча сором'язливість
Вже не сприймалися як щось необхідне чи нормальне,
Тепер, йдучи вільною ходою,
З її волосся падали кольорові пелюстки нових,
Досі небачених, в повному своєму цвітінні квітів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
Мій спокій, нарешті ти прийшов,
У лісовій простій гущавині,
У дотиках музично-пташиних щебетань,
У трепеті крихітних комах,
У запахах конвалій лісових,
Мов намистинки ховаються вони
У зелені травневій, весняній...
Нарешті спокій, нарешті тиша,
Нарешті мій "Омммм"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Зграйки тюльпанів кучкувались, розгойдувались на вітрі.
Червоно-рожеві пелюстки, фарбовані квітчастою весною,
Вже розпустилися, вже танцювали, лопотіли, ніби мали крила,
Ось-ось би полетіли.
А мильні бульбашки кружляли, переливались перламутром,
Сідали на траву зелену, застигали у тремтінні і раптово лопали,
Перетворюючись на бризги, на ледь помітні краплі мильної води,
Наче дитинства крихітні сліди.
І в цій весняно-дитячій каламуті, у вечірніх сутінках,
У поєднанні ніжного й крихкого,
Округлого й стрункого,
Відчувалася дивна якась мить, чогось нечутого, спокійного, живого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Море, розділи мене з моїм минулим,
Аби не бачити його, не чути і забути.
Я гадав, що вже воно далеко,
Та знову й знову не дає мені заснути.
Постійно болем коле і відволікає,
Може, ще потрібен час? Та він так швидко утікає.
Може, місце змінити, поїхати кудись?
Туди, де взимку завжди сонце грітиме мене,
Де зможу я собі сказати "схаменись!"
І з чистого аркушу все знову розпочати,
Можливо, там навчуся пробачати?
Я так хотів би, щоб між мною і моїм минулим море розляглося,
Щоб все що було поглинув вранішній туман,
Я так хотів би, щоб мені це лиш сном здалося,
Я так хотів би, щоб між нами був безкрайній океан...
( Зміст пісні https://youtu.be/s8WJYwFlyUg)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Ось полум'я, і я сиджу і гріюсь коло нього.
Воно не обпікає, лиш вабить погляд;
Лиш іскорки літають, манять, ловлять,
Ніби зловити хочуть якийсь торішній спогад,
Або давно забутий й недоречний здогад.
Полум`я все бавиться, танцює помаранчем,
В його мерегкотінні стільки передбачень.
В його палахкотінні згорають всі думки;
Палають цілі, висновки, призначення,
Ніхто не знає де завтра будеш ти,
Та зрештою, це зараз і не має значення...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
А я умчусь однажды в ночь
Под скорпиона перебор,
Сантиметры пустоты
Украсят мой ночной минор.
Фонари осветят путь,
И красный снова – не беда,
Мне хочется так ускользнуть
В теплые сердцу города.
Пассажиров не возьму,
Достаточно уж хриплых нот,
Не калечте тишину,
Она одна лишь всё поймёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911942
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2021
Котились по обличчю
Налякані веснянки,
Сполохані дощем
Малесенькі панянки.
Засмагали й бавились
На світлому обличчі,
Розсипались плямками
Кофейні танцівниці.
І по щоках розбіглися,
На ніс також залізли;
Сонечка цілунки,
Хіба ж вони не ніжні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021
А ти ніяк не йдеш з моєї голови,
Твій синій знову зводить з розуму.
Він загадковий, незбагненний, не прозорий,
І в ньому так багато простору.
І хоч холодний ти, і мов айсберг
Приховуєш непізнані глибини,
Мені подобається відчувати
Твою надійність, міць і силу.
Мов цунамі ти змітеш навкруги все
Своїми водами ривким, і нестримними,
Та я знаю, вони дуже ніжні,
Хочуть лиш здаватися непохитни́ми брилами.
Тебе не втримати, в кайдани не закути,
Твій холод обпече, не дасть себе впіймати,
Тож будь лиш просто тихим океаном,
Аби тільки добрими водами плескати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Якщо пі́деш ти
Від сонця лишаться тільки сліди.
У цей день ясний
Птахи відлетять у неба світи,
Під яким наші серця
Танцювали вдвох
Магічний танець кохання немов,
Короткі дні змінювалися ночами ,
І місяць зупинявся з зірками,
Аби послухати птиць щебет тендітний
Крізь розлогі зеленії віти.
Якщо пі́деш ти...
Та залишишся як,
Подарую такий день тобі однак,
Який не бував ще ніколи раніше,
І ніколи не повториться більше.
Ми попливемо під сонця парусом,
Будемо їхати під дощем з хаосом,
З деревами квітучими гомоніти,
І поклонятися вітрові мов діти.
Але якщо підеш ти, я все зрозумію,
Тільки залиш мені достатньо кохання сили,
Аби я в руці міг його зберегти,
Якщо пі́деш ти...
Якщо пі́деш ти,
А я знаю мусиш йти,
Не залишиться в світі цьому
Нічого, у що можна повірити знову.
Тільки порожня кімната,
Порожнім повітрям багата,
Ніби погляд порожній,
Що знайти в очах твоїх можна.
Я був тінню твоєї тінні,
Гадав, це допоможе бути з тобою в сплетінні.
Якщо пі́деш ти...
Будь ласка, не йди...
(Майже переклад Frank Sinatra "If you go away...")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2021
Він грав, торкаючись ніжно струн гітарних, ловлячи її погляд.
Потопаючи в нотах примарних, музика закружляла в повітрі,
Вона обіймала їх душі тендітні.
Піддавались акордній палітрі бетонні брили буденності,
що просто розтанули у цій музичній химерності.
Його голос доповнював мінорні акорди,
наділяючи їх барвами змісту,
малюючи осінь в простій квартирі галасливого,
сполоханого весняним дощем міста.
Вона посміхалася, дивилась захоплено,
її очі намагалися поглинути його повністю,
намагалися об'єднати в одній картинці все –
його погляд, посмішку, руки, його обійми з гітарою, і його губи.
Вона наче у сон поринула від цієї ідилії,
в якій переплелися слова з акордами,
доповнюючи один одного, запрошуючи в танок струни її душі,
що натягувалися до межі.
А вечір був тихим, солодко-казковим,
в кімнаті падало листя кленове...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
Я – море, що здіймає хвилі, тихенько і ніжно, шепочучи, торкаючись, лоскочучи...
В моїх просторах стільки милів, що їх просто не збагнути, не осягнути, не обійняти...
Комусь так хочеться літати, пізнати хмари, небо,
А мені достатньо моря, достатньо поряд, іншого не треба.
Ти коливайся, ти розбурхай, розбуди, мій Вітре, тії хвилі,
Що так хочеться пізнати, побачити, зрозуміти, шепотіти...
Тобі безмежні колискові, і най вони не будуть но́ві, і най ти, Вітре, будеш інколи холодним, най будеш сильним і ривким,
Розбурхай хвилі невагомі, здійми піну, дістань з дну пісок, і мушлі най пливуть в тій каламуті;
Впізнай той шторм, що заворожує і знищує, що з блискавкою і дощем;
Та лиш не бійся, ті хвилі обіймуть тебе забуті, і потонуть, від твоєї ніжності ущент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
Пустельний пісок жарився під палючим сонцем, його
піщинки обпікали босі, ніжні стопи, що ще не встигли
огрубіти і зсохнути від гарячого вітру, який не барився
про себе нагадати. Та вона йшла, поволі ступаючи, не
розуміючи, чому опинилася тут, її тіло пестили
промені сонця, вже не перший день мордуючи
зневодненням.
Заблукала отут серед пустелі, заблукала бо не там
повернула, не у того запитала дороги, не там почала
пускати коріння, яке в кінці кінців стало гнити. Її душа
поривалася, підказувала правильний шлях, та розум
не хотів сприймати, він блокував всі підказки своєю
логічністю, яка в даному випадку працювала проти, а
не за.
Вона впала на коліна. Гарячий пісок, здавалося став
ще гарячішим. А небо було ясним, сонце променями
все малювало по тілу і обличчю. Воно таке яскраве,
таке ясне, і так ріже очі...
"Вставай, дівчино, підводся", почула крізь палкі
сонячні промені якийсь чоловічий, мужній голос...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910423
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Я залюбки копирсався в волоссі твоєму.
Скажи, кучері кажуть правду в пориві своєму?
Вони так густо і так округло спадають
До моїх вуст, мов великі струмки грають.
Кожне тільце витке незаймано завивається,
Так ніби жар свій на мене хоче зронити схиляється.
Від бажання хотів би своє серце розбити,
Аби тебе його тисячами уламками обсипати.
(Варіант перекладу вірша Max Dauthendey "Deine Locken")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Мій лабіринт із загнаних думок...
В ньому блукаю, шукаю, і не знаходжу.
В ньому звучить їх так багато –
Навіяних, спростованих, і я між ними тихенько броджу.
В моєму лабіринті ростуть високі стіни із переплетених гілок,
В моєму лабіринті видно цілі, лунає музика, і я знову роблю крок.
Доріжки вже протоптані, мінливий колір листя знов змінився,
То був жовтогарячим, наче сонце, тепер темно-блакитний скрізь тут оселився.
І бродить уві сні, мов та примара, крихкий спокій,
Його так часто вітер колихає, мені так хочеться відчути його дотик,
Його повільне дихання, і цілющий запах моря.
Він все ще щось шукає, йде по слідах мо́їх.
Думки собі плетуть знов лабіринти,
Зводять стіни, перехрестя і мости.
А я ходжу між ними і шукаю квіти,
Які ось-ось мають розцвісти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Розімліваюча весна тихенько позіхає,
І вітер квітів у волоссі торкається ледь чутно,
Погляне вправо – брунька́ми листя вибухає,
А під ногами вже підсніжники білесенькі розкуті.
Хоч її щоки́ все ще не торкнув рум`янець,
Веснянки бавляться на милому обличчі.
Веснянок круговерть немов весняний танець,
Чекайте лиш, і вас вона покличе.
Розімліваюча весна вступає на свій трон,
Взяла в руку булаву, розлила в повітрі щось казкове,
Погляне вліво – виросло мільярд пахучих крон.
Ви вже відчули її торкання невагоме?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021
Досить часто вже я відчуваю, що душа дівоча
Не для себе самої, для коханого народжена.
Блукає нині вона грішна і стривожена,
Шле погляди таємні і звабливі, що мов чужинці
На землі шукають, де б спочити у хатинці.
Вона дрімає у легкій утомі, ледве вкрита,
Дихає тепло і тихо, посміхається ві сні,
Проте думки її далеко звідси галасні.
На щоках колишеться вогонь мрійливий,
Підіймає вітер ніжну ковдру грайливий.
Чоловік, який тоді вперше її пробудить,
Вперше спуститься в цей спокій,
Відчує навкруги шиї сором'язливе сповиття,
Йому буде вірною вона усе своє життя.
(Варіант перекладу вірша Joseph von Eichendorff "Mädchenseele")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
Твій голос...
Втомлений і мужній,
Він обіймає, він дивиться згори.
І нехай в ньому присутні нотки суму,
Та ти і далі тихенько говори.
Розкажи мені про небо і про зорі,
Про твої хитросплетіння у космосі думок;
Розкажи щось про штормо́ве море,
І про те як жити без нав'язливих рамо́к.
Розкажи куди подіти вечір,
І як втопити свою сором'язливість.
Я буду слухати із подивом малечі,
І ставити питання, ти дай лише можливість.
І нехай цей вечір буде довгим,
І не буде в ньому більше нікого́.
Розкажи мені про небо і про зорі,
Я хочу слухати звук голосу твого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
А листя падає...таке різне, кольорове.
А ти співаєш, і сумуєш. І хоч ми з тобою незнайомі, та я завжди танцюю,
чи то у парку серед нічного неба, де незнайомцями зустрінемось ми вдвох,
чи на даху під багряним сонцем будемо кружляти знов і знов,
чи просто знаходячись в квартирі, ти переносиш у інший вимір.
А листя падає... і я кружляю з ним.
В романтичних барвах опиняємось на Місяці за мить, зупиняємось посеред тисячі зірок,
а на Юпітері і Марсі весна вже робить крок, кружляючи у різнобарв'ї твоїх нот.
Я надягаю твій елегантний капелюх,
що так пасує, чи подаруєш ти мені його?
Твої блакитні очі...здається, не було ще кращого.
А осіннє листя вже майже все опало...
Від твого голосу стає так солодко, і так п'янить.
А роки найкращі теж летять – 17, 21 і 35.
Як було добре і як усе пройшло, тепер залишилось тільки фірмове вино...
Та голос твій лунає знов і знов, не може бути більше вже розмов,
лиш почуття, лиш музика, яка вбиває ніжно, без обмов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Емоцій джаз знов завис в повітрі,
І атоми розріджені шугаються сповна,
І здається зараз має таки щось полетіти –
Або предмет, або несказані колись слова.
І здається, що Етна вже кипить,
Вже лава підступає до горла́,
Але мить, одна лиш мить,
І знов настане тиша та німа.
Тиша, що всередині кричить,
І від мовчання сиплеться стіна;
Та тиша, що інколи болить,
Допоки знов не вирветься вона.
Допоки знов не буде танцювати
У джазі тих емоцій, що нестримні.
Інколи краще нічого не казати,
А просто обійняти, як робить це дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Багато сторін у людей.
Ми всі такі різні, кольорові, різнопланові, знайомі й незнайомі.
Хтось наче кубик такий багатогранний,
а хтось, як куля, у своїй заокругленості прекрасний і жаданий.
Але чомусь нам всім подобається море.
Хтось любить його тепленьким,
щоб можна було поніжитися в його хвилях,
насолодитися їх плесканням,
відчути стопою морський пісок,
і прислу́хатися уві сні до його зітхання.
А хтось готовий любити його різним –
і ласкавим, і бурхливим; і теплим, і холодним.
В принципі як і людину, хтось готовий сприймати будь якою,
а хтось лише в гарному вбранні і в гарному настрої.
Ми такі унікальні, в наших очах відбивається космос.
Космос емоцій, бажань, космос, який ніколи не збреше, бо не вміє.
Космос, який може мати різні відтінки –
і зелені, і сині, і медові, й блакитні, але який так однаково жевріє.
Цей космос може бути сумним і веселим, ніжним і злим.
Очі завжди кричать, навіть якщо губи мовчать.
Ми унікальні, бо всередині нас є так багато різних світів.
Наші клітини такі різні, вони такі неповторні, вони створюють нас.
Ми і є цілий всесвіт. І це так дивно і так прекрасно.
Цей всесвіт завжди працює, цей всесвіт ніколи не спить,
він емоцій нам барви малює –
сум і радість, щастя і печаль, страх і задоволення – це всього лише мить.
Так дивно, що ми цей всесвіт руйнуємо,
в принципі як завжди, природа створює, а людина руйнує.
Руйнує себе, руйнує те, що дозволяє їй жити,
руйнує те, що не має права згубити.
І ми з тобою такі ж різні.
Ти вода, а я вогонь.
Ти любиш з шипами троянди,
а я ніжні тюльпани.
Ти сірий, а я різнобарвна,
але чомусь так тягне до тебе знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Я заблукаю серед тих далеких вогників,
Що розсипались на ночі полотні,
Буду гуляти і сумувати поміж ними,
Не знаючи де саме я знаходжусь і далі йти куди.
До Пегасу загадкового підійду,
Най понесе на крилах він мене .
І Гончі пси на шляху най трапляться,
Наздоженуть і оближуть лагідно лише.
Діва струнка підкаже може шлях?
Чи Стрілець пустить гострою стрілу?
Заблукала я серед нічних прикрас,
І яка найкрасивіша ніяк щось не збагну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
В кафе сиділи двоє.
На задньому фоні їхніх думок грала музика,
що аж ніяк не підходила до настрою цих двох,
ніяк не підходила втомленому кольору ночі,
цю платівку кожен з них змінив би охоче,
та все ж най хоч щось грає,
а місто по-троху вже засинає.
В кафе сиділи двоє.
Ковток палкого напою обпалював кожного з них.
У неї не склалося з новою роботою,
у нього важкий день був, хоча субота.
Вона пила гірке пиво, він пахучий віскі.
По-троху дурманило, розслабляло мізки.
Він подивився на неї тихцем: "гарненька, струнка фігура".
Вона підвела очі: "сильна, кремезна фактура".
В кафе сиділи двоє.
Ковток палкого напою знову залишив пекучий слід.
Компанію цих двох доповнювала така знайома самотність.
Самотність, що оберігає серце від швидких стукотінь і неочікуваних потрясінь,
а мозок від нав'язливих думок, котрі хочуть дістати до зірок.
Самотність, котра часом набридає,
але разом з тим,
відвертає людину від пекучих розчарувань,
які залишають невидимі шрами.
В кафе сиділи двоє.
Він пив пахучий віскі, вона гірке пиво,
самотність між ними кружляла, й була загалом дуже мила.
Вона розповідала їм такі пізнавані казки про те,
що вони різні і не знайомі, про нав'язливість і купу сором'язливий речей,
про майбутнє і про сльози з очей.
А двоє, звісивши вуха, чи то, її чи то музику слуха...
А що було далі ніхто вже й не знає,
бо місто заснуло, не бачило, і вже й не згадає,
чи самотність пішла, чи там й досі кружляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
Крок...ще крок...
Думок немає, лише музика,
строката мелодія, яка наповнює кімнату;
лише відчуття ритму і відчуття партнера,
які не контролюються,
які виринають самі із глибини свого власного, скованого я,
що не може себе вже стримувати від емоцій.
Крок...ще крок...
Червона сукня обтікає по тілу,
плавно заокруглюючи, підкреслюючи всі його вигини;
тканина спадає до босих ступнів;
великий розріз не сковує ноги у русі,
вони вільні, вони торкаються паркету,
торкаються інших ніг, перетинаються з ними,
обтікають їх наче лава, залишаючи гарячий слід.
Крок...ще крок...
Палкий погляд, який не витримує повітря,
бо пристрасть вирує, іскриться, і розкладає на атоми молекули,
які передають свої вібрації глядачам-стінам.
Вімкнений лише один старенький торшер.
Годинник показує ніч,
стрілки рухаються повільно, плавно,
граціозно торкаючись один одного, переходячи по колу.
Крок...ще крок...
Повітря все меншає,
розум не власний над тілом,
ним володіє танго, палке, пекуче, тривке і плавне.
Танго, від якого спітніли долоні,
від якого ноги і руки покрилися мурахами;
що наче вогонь обпалює двох своєю емоційністю,
своєю жагою,
і своїм таким впізнаваним ритмом,
дотики якого зводять з розуму.
Крок...ще крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021
Пустеля...
тиха,
нескінчена,
з солоним присмаком самотності.
Я підіймаю голову і бачу небо,
всипане мільярдами зірок,
таких далеких і таких близьких водночас.
Я відчуваю дотик невагомості,
здається,
до космосу один лиш крок.
Пустеля...
Тут живуть мої міражі,
і тут вони блукають самотні, босі, оголені, спустошені і виснажені сухим повітрям,
тут вони від мене тікають з кожним подихом вітру. Тут розсипаються і знову склеюються мої вітражі,
що давно вже втрачають колір.
Лише тут,
сидячи лотосом серед безкрайності, пірнаючи крізь простір моїх думок, через далекі мрії, що в космос летять, відкривається спокій,
в якійсь небаченій досі реальності .
Такий солодкий і солоний водночас,
такий далекий і близький,
та такий жаданий.
Спокій,
який вітер здуває з пісків,
спокій,
про який співають небесні світила, який надає крила, і якого так інколи не вистачає.
Не вистачає чи то його,
чи то часу на нього.
Але серед цієї пустелі він випливає,
огортає,
тримає.
Міражі знову віддаляються, а вітражі склеюються,
по-маленьку,
по-троху;
скелечко за скелечком підіймає невагомість...
А час собі по-троху плине,
не дивиться на годинник.
Йому байдуже скільки зірок запалилося і скільки погасло, байдуже скільки зморшок з'явилося і скільки метеликів розкрилося.
Він тут,
він всюди,
його не зупинити.
Лише спокій може його розчинити, та ненадовго сили лишити.
Лиш ненадовго...
Пустеля...
Пустеля безкраїх, нескінчених пісків, які злилися з небом в єдине.
І серед цього космосу квітка лотоса проросла з людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Крізь стільки форм пройшовши,
Крізь Я, і Ми, і Ти,
Та відповіді так і не знайшовши
На вічне питання: заради?
Це дитяче, наївне питання,
Та зміст його згодом узриш.
Є лиш одне: витримати, як востаннє,
Заради сенсу, міфу, чи поривання,
Тобі призначене. Ти мусиш.
Троянди, сніги, моря –
Все, що розквітає гасне.
Є лише дві речі: пустота
І позначене Я, власне.
( Варіант перекладу вірша G. Benn "Nur zwei Dinge" )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
Ми зіткані із протиріч,
З ниток хаосу у послідовності,
Просякнуті блакитним кольором самотності,
Хоч маємо багато знайомих нам облич.
Ми всесвіт, що у Всесвіті живе,
Що бачить крізь мільярди років світлових,
Але правду на днах океанів загадкових
Все шукає і ніяк не віднайде.
Ми маримо, як марять кораблі
В бажані причалити до берегу надії,
До спокою, та ведуть нас мрії
Знову й знову крізь шторми.
Ми знову ми
Такі дивні і такі знайомі,
Такі тремтячі і непідвладні втомі,
Ми знову ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Скільки ще буде таких незнаних я,
Які вічно тікатимуть від людей і
Від сірості буття?
Скільки ще буде таких вигадливих ти,
Які світ цей дивний сприйматимуть
Через призму своєї краси?
Скільки людей ще пройде між нами,
Поки зустрінемось ми,
Поки разом ловитимемо подих чудної весни?
Увесь світ цей такий тісний,
Доріжки і перехрестя зводяться разом в одну.
Вони вічно переплітатимуться, допоки тебе я не знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Город утопает в снежной дымке,
Второй уж день подряд ликует вновь зима,
Превращая в белые картинки
Маленькие села и большие города.
А в камине тихо ветки догорают.
"Спи мой сладкий, слушай колыбель" –
Маленького кроху мама на руках качает,
Песню за окном поет ему метель.
"Спи мой милый мальчик, и не бойся вьюги,
Вновь и вновь хранить сон твой буду я.
За окном пускай разгуливают зимы слуги,
Нам с тобой уютно, а остальное – суета."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903965
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.02.2021
Моє море...
Чи ти за мною сумуєш?
Чи пам'ятаєш? Чи хвилюєшся ще, торкаючись берегів?
Твої хвилі, такі мені знайомі,
Омивають безмежну кількість кораблів,
Омивають мертві мушлі,
Що на березі застрягли у во́гкому піску.
Так не звично, що через відстань
До тебе пішки вже я не дійду.
Розкинулись асфальту кілометри,
І небо простягнулося на декілька років.
Можливо, в мені ти вже не впізнаєш
Сором'язливу дівчинку із тих безтурботних днів.
Можливо, очі мої по-іншому вже дивляться
На весь цей дикий і водночас такий цікавий світ,
Та твоя синя безмежність
В моєму серці глибоко уже декілька літ.
За тобою час від часу я сумую,
І хвилі твої згадую, що торкались моїх ніг.
Але віршів отих наївно-дитячих, знай, вже не декламую,
Їх вітер давно собі забрав і не зберіг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
А у лютому приходила весна,
У віконця заглядала сонечком привітним,
Дарувала трішечки свого тепла,
І надію першим квіточкам тендітним.
А у лютому приходила весна,
Щебетала пісеньку пташину.
Принесла на крилах всім вона
Радість у зимову, сіру днину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Я прилину до тебе тихо в нічку,
В час коли вже давно все спить.
Я тебе потягну в тиху річку,
Місяць буде нам здаля світить.
Заспіваю ніжну колискову,
Заласкаю до безтями й німоти.
Ти більше й слова не промовиш,
Настане час твоєї дрімоти.
Заглядай у сині мої очі,
Заблукай в їхніх лабіринтах самоти.
Ти пізнаєш, що сльози дівочі
Можуть бути повні гіркоти.
Засинай у мене на долонях,
Не хвилюйся, тримає нас вода.
Слухай лиш мою колискову,
Нехай несе нас з тобою течія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Укрий мене теплою ковдрою,
Що зіткана з ніжності і ласки,
З ниток сильних і впевнених,
Які не бояться поразки.
Укрий мене, коли на душі зима,
Коли хурделиця, і вітер зірвався,
Коли просто зникають слова.
Лиш ти цієї бурі не злякався.
Укривай мене, мов маленьку дитину,
Заколисай в обіймах палких,
Нехай прийде спокій в цю тиху годину,
Нехай не буде на душі ліній терпких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Вона лежала на зеленій, вогкій траві, ще не мертва, але і майже не жива. Її біляве волосся спадало на плечі, і на заповнений минулорічним листям клаптик землі. Легенький вітерець торкався блідої шкіри, овивав стан, підхоплював ледь чутне дихання...
-Де ти її знайшов? Хто це взагалі така, чи точніше сказати таке?
- У лісі? І що ми з нею робитимемо? Га? Я тебе питаю! Краще б кабанчика якого приніс, хоча б м'яса поїли, вічно в тебе одні ягоди і гриби. Ще й ховав її три дні від мене!
Жіночий голос продовжував лаятися, чергуючись з ледь чутним, нерозбірливим бурмотінням. Від галасу розболілася голова. Спробувала піднятися, але у вухах почало дзвеніти.
-Ти що, тобі ще треба лежати! - озвався якийсь чоловічий голос. Хтось підбіжав. Його підборіддя вкривала посивіла борода, обличчя прикрашали зморшки, але очі були все ще повні доброти і любові, не зацьковані важким життям і злиднями.
-Ти мене чуєш? Розумієш?
-Так.- ледь чутним голосом промовила дівчина.
-Лягай, полеж, я принесу тобі чаю.
У сарайчику пахло травою. Дівчина лежала на сіні, накритому м'яким покривалом. У щілинах гуляв легенький вітерець, а крізь ті, що були направлені на захід, пробивалися сонячні промені. Голова все ще боліла.
Увійшов чоловік. Він ніс чай, і дві булочки. Запахло смачненьким.
- Я знайшов тебе непритомною у лісі. Я не знаю хто ти і звідки, і що з тобою трапилося, але вирішив допомогти, тим паче, що колись я вивчав медицину.
- Так, я знаю. Ти був одним з найкращих на своєму факультеті, і міг би стати чудовим лікарем, але потім тобі відрізали крила буденність і невдале сімейне життя. Дякую тобі за допомогу.
- Чому ти була у такому стані?
- Так сталось. Хотіла дістатися до Третього неба, але не вдалося, на шляху підбили крила нерішучість і сумніви, і я впала.
- А у тебе є ім'я?
- Так, я Лія. Скажи мені, коли я зможу полетіти?
- У тебе пошкоджене крило, але зважаючи на твій швидкий темп зцілення, думаю, що через три дні ти зможеш спробувати.
Тим часом настала ніч. Лія вийшла з сарайчика аби подихати свіжим повітрям і помилуватися нічним небом. Вона подивилася на двір і подумала, що він ніби великий, проте місця в ньому мало, безліч непотребу валяється. Тут тобі і чужі переконання, і якісь незрозумілі очікування, і нав'язані стереотипи. Вона підняла голову і посміхнулася. Небо було сьогодні прекрасним. Розсипані сузір'я танцювали вальс, а місяць був їхнім верховодою. Лія відчувала себе краще, сили почали до неї повертатися. Ще трохи і вона зможе знову спробувати здійснити свою мрію - дістатися до Третього неба. Головне не опускати крил.
Чоловік часто приходив до неї: готував настійки з цілющих трав, перебинтовував крило, мазав рану якоюсь маззю з неприємним запахом. З Лією вони проводили разом багато часу. Рятівник виявився цікавим співрозмовником, багато знав, бачив, і вміло про те розповідав. А вночі разом виходили на подвір'я, аби послухати музику зірок, і почитати один одному вірші. Всі ці дні дружина чоловіка продовжувала потайки сваритися, але не при Лії. Боялася її. Тому сварилася за спиною, скаржилася сусідам, і звичайно, виносила мозок своєму чоловікові.
Не дивно що на подвір'ї частенько стали з'являтися інші мешканці села. Всім було цікаво, що це за дивна дівчина походжає, на яку так скаржилася їхня односельчанка, і чому у неї на спині крила. Та Лія була не дуже говіркою. Вона не любила розказувати про свої крила, не любила розповідати про свої плани, і про те, чому вона опинилася тут. Тож зазвичай люди не були надто задоволені її відповідями, тому йшли додому розчарованими, переконуючись у правоті дружини чоловіка.
Вечір змінювався днем і ось, нарешті, чоловік сказав:
- Твоє крило загоїлося, воно повністю здорове. Ти можеш спробувати політати.
Лія посміхнулася, і з гарним настроєм вибігла на вулицю. Вона розправила свої великі, білі крила і зробила ними змах, потім ще один, і ще один...і ось вона вже летить. Понад селищем, понад лісом, понад річкою. Вона розкидає хмари аби ті дали їй прохід. Як чудово знову відчути себе сильною!
Дівчина почала приземлятися, аби подякувати чоловікові за все і попрощатися. Та на подвір'ї зібралося чимало люду, всі вони були чомусь з вилами, лопатами, сокирами і здіймали такий галас, що зрозуміти бодай щось було просто неможливо. Лія ступила на землю. Вона очима шукала чоловіка, але не могла знайти.
- Що сталося? - запитала стривожено дівчина.
- Що сталося?! Ти глянь на неї. Вона ще й запитує. Ти хто така? Ти загроза для нас!
- Чому це? Я вам нічого поганого не зробила.
- Це поки що, а хто його знає що буде далі. У нас ні в кого крил немає, а в тебе ондо які великі. Знімай їх!
- Що? Мої крила це продовження мене самої, я не можу їх просто зняти.
- Ну тоді ми тобі допоможемо!
І люди ринулися до Лії, почали її оточувати з усіх сторін, кидати мотузки. Серед них була і дружина чоловіка.
- Що Ви робите?
- Ти загроза для нас! Ти не така як ми!
Тут з сараю вибіг, ледве волочачи ноги побитий чоловік, з мотузками на руках.
- Ліє, лети! Швидше, аби вони не відрізали тобі крила!
Дівчина отямилася, а й справді уже один молодик дістав сокиру і хотів було бити нею по крилу. Зробила змах, ще один... Вона вже була над землею. Вона відчула силу, відчула що вже в безпеці.
- Дякую, тобі, чоловіче!
Зробивши ще змах, опинилася ще вище. Люди на землі почали кидати каміння, але Лія була вже надто високо. Вона летіла помірно, насолоджуючись красою природи і промінням сонця, яке сідало за горизонт. Тепер третє небо було для неї не примара, воно вже було зовсім близько...
Надихнув твір http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902927
Сподіваюсь, автор Дружня рука, не буде ображатися, що я взяла ім'я його героїні, не хотілося, аби вона загинула, нехай це буде свого роду продовження.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902953
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
Ну привіт, пупки Землі,
Як вам тут живеться?
Чи прості люди вам не замалі?
Чи світ маленьким не здається?
Ну привіт вам, пліткарі!
Чи свого носа вже в усі кутки запхали?
Чи знайшли всі недоліки, великі і малі?
Чи на всіх радіохвилях про те розповідали?
І вам привіт, всезнаючі всезнайки!
Ви поради всім уже дали?
Як? Хтось ще не знає як закручувати гайки?
Виправляйте, що ви просто так це знання у собі несли?
Ну і звичайно, привіт вам, ідеальні люди,
У яких напрасовані шкарпетки.
Сподіваюсь, всім ви натякнули,
Як мають виглядати правильно складені газетки.
Добрі люди, зичу вам всього найкращого!
Нехай життя буяє і цвіте,
Нехай не буде в ньому лиха і зловтіхи,
Нехай кожен день лиш радість принесе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Ніч вкрила небо темним полотном,
І розкидала зорі-квіточки.
Майорять яскраво за вікном
Ліхтарі – дорожні світлячки.
А місто, звісно, ще не спить.
Йому пасують вогники нічні.
Хтось кудись все іще спішить,
Хтось комусь купив пончики смачні.
Стає потроху холодно, морозно.
Та нам все одно, ми удвох
Їдемо назустріч ночі віртуозно,
Вмикаємо найкраще із різних епох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
Я тебе тримати буду знову,
Наче колихати зірку пурпурову.
Руку стискати твою міцно,
Її відчувати серцю так звично.
На кінчиках пальців до тебе полину,
Аби не розбудити нічну хвилину.
Ти лиш довіряй, не бійся на кра́ю.
Я тебе втримаю, я знаю, я маю.
Якою би та скеля високою не бу́ла,
Якого би неба вона не сягнула,
Я тебе втримаю, ти не бійся,
Лиш не покидай мого серця обійстя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
А сніг тихенько собі йшов,
Землі торкаючись нечутно.
Хтось наче хмарку намолов
І розкидав по закутках.
Маленькі лицарі й принцеси
Поприпадали до вікон:
Малювала вже зима,
Все брала в білий полон.
А вечір тихий і казковий.
Місяць ріжки показав.
Як чудово бути вдома.
А сніг вкриває тротуар...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Моє життя як тихе море:
В будинках, що на березі проживає горе,
І не наважується піти.
Лиш іноді від наближення й віддаленості тремтить:
Коли мрія налякана полетить,
Мов чайка срібна у небесні світи.
А потім все знову спокійно.
А чи знаєш ти, чого життя моє хоче сильно,
Чи вже зрозуміла?
Як моря хвиля ранкова хоче воно шелестіти
Й так міцно, як мушля скам'яніла
Біля берега твоєї душі зомліти.
(Варіант перекладу R. Rilke "Mein Leben ist wie leise See" )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
Ти мій тихий острів - кремезний, залізний,
Пристанище моїх диких світів.
Безлюдний, у просторі океану самотній,
Один такий, не потребуючий зайвих слів.
Навпомацки, в дрімоті солодкій,
В тумані пливу за течією до твоїх сильних вітрів.
Тобі мости за спиною не заважають, ти їх як трофеї залишаєш,
Нагадування своїх власних протестів.
Ти - пристанище тихе, і ти - моє лихо,
Мій простір розкутий.
Тебе не зламати, тебе не впіймати,
Ти наче у залізну броню закутий.
Зашивай моє серце червоною ниткою,
Залатай його рани.
Ти мій тихий острів, моя самота,
І той що, що між нами розляглись океани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Пам'ятаєш, ми з тобою танцювали
Під музику нічну, під зірок тремтячих спів.
Пам'ятаєш, як ми подих тамували
Від кожного торкання наших рукавів.
Під Джо Дассена оксамитове "L'été Indien"
Наші ноги робили невпевнені, маленькі кроки.
Ми танцювали під ніжність французьких слів,
І ловили сором'язливі погляди, стоячи один одного навпроти.
А вітер лоскотав тихенько плечі.
Мелодія захопила нас обох.
Це був такий чудовий, теплий, літній вечір.
"Па-ба-ба..." звучить в голові моїй знов і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
В небо закохана, вона йшла повільно,
В руках дивні квіти несла, стискала їх сильно.
Ті квіти розвіював вітер тихенько,
Пелюстками бавився, кружляв їх низенько.
По сірому місту вони пролетіли,
Торкались асфальту, будинків чорно-білих.
Червоні пелюстки на безкольоровому тлі
Вмить виділялись - вони барви несли.
Відразу заграло яскравими барвами місто,
Що було сірим наповнилось змістом.
І люди, тонучи в сірій буденності,
Радісно посміхнулись такій протилежності.
Бо сірії будні мають наповнюватись чимось прекрасним -
Поезія, музика, звичайно кіно,
Картини химерні, все, що мистецтвом дано.
А дівчина квіти тихенько несла,
Їх вітер розвіював, на вулиці стало так тепло, наче весна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021
Мандаринки...
Мандариновий запах...
Мандаринове поле...
Мандаринове море...
Це все мені?
Мені! Мені! Мені!
Мандаринок торбинка висить на стіні!
Такі запашні, солоденькі, соковиті,
Помаранчевою стрічкою обвиті!
Мандаринки котились по білому світу,
Впали в долоні мені в нічку тиху.
Ця ніч святая, в небі вже зірочка сіяє.
Нехай вона всім мир дарує,
А дітвора вже колядує!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
А хмари такі чудернацькі сьогодні -
Такі пір'їсті, пухнасті, мов сніг!
Одна до одної туляться,
Їх місяць тихенько стеріг.
Під тим куполом небесним,
Пам'ятаєш, гуляли з тобою вночі.
Ти співав мені смішні пісні,
Я тобі читала вірші.
Навіть зоряне сяйво заховалось за свій щит небесний,
Аби не заважати грації ночі.
Лиш дивляться, наче ловлять якийсь дивний світ,
Твої сяючі каро-зелені очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021
Мої думки наче поранені ноти.
Вони випливають, ламають, стирають,
До тріпотіння розривають спогади.
А ти мовчи, неначе поранений птах,
З перебитим крилом не можливо зробити й змах.
А ти і далі мовчи, віддавай свої спогади вітрові.
А ти і далі кричи, все одно тебе ніхто не почує,
Не відчує як відчувала вона,
Не зупинить, коли в голові туман.
Холод навіює море.
Де ви, мої вільні простори?
Схаменись, вітре, не зривайся,
Залиш мені спогади,
Де відчував, де занурювався, де кохався.
А море? Де моє море, де ти тепер?
Краще б я з тобою зостався,
Краще б я написав тобі ще сотні пісень...
Розгублені ноти впиваються мов цвяхи в скроні мені.
Я не хочу їх чути, не хочу грати, не хочу знати.
Навіщо я тебе обіймав?
Навіщо тебе я згадав?
Мої ноти тонуть в безвиході.
Мої ноти, мої спогади...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020
Вона ніколи не ходить першою,
Повільно й відважно веде свою гру.
Чорні і білі рахує клітини,
Ставить собі, відповідно, мету.
У неї ніколи не забракне сили.
Знає де зупинитись, а де треба сміливою бути і просто йти.
Вона вміє згладжувати нерівні схили,
І спалювати непотрібні мости.
І щоб не сталось за гру цю пекельну -
Вона на підборах, і завжди красива.
І як би не штовхали її,
Знає за спиною король - її сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
А я також хочу цукерок,
І щоб Дід Мороз чи Санта Клаус до мене прийшов.
Мандаринок повний мішок,
І подарунок від зайчика щоб мені надійшов.
А я також хочу у казку
Новорічну потрапити о півно́чі,
І дарма що вже не дитина,
Ну хіба справедливо залишати без казки серце дівоче.
Хіба винна я, що також хочу свята,
Різдвяного дива, і здійснення всіх бажань!
Піду, напевно, вчити колядку,
Можливо, хоч тоді дадуть шоколадку без зайвих про те запитань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Я відшукаю тебе, мій вітре,
В полі широкім, де спить колосся.
Я зламаю сухі віти.
Ти розтріпаєш моє волосся.
Я відшукаю тебе, мій вітре,
Там, де моря торкається небо.
Мені без тебе так мало повітря,
Мені без тебе інших не треба.
Я відшукаю тебе, мій вітре,
Серед пустелі де пливуть міражі.
Лиш не знаю куди подіти
Гордість свою, що уже на межі.
Я відшукаю тебе, мій вітре,
Серед інших мінливих вітрів.
З тобою хочу торкнутися неба,
З тобою хочу торкнутися інших світів.
Я відшукаю тебе, мій вітре,
Серед квітня пахучих трав.
Ти тільки тихенько шепни на вушко,
Що лиш мене завжди у снах обіймав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
Злості щупальця зелені
Душать людину, її гублять.
Той восьминіг забереться навіть в легені,
Дихати не дасть і все погубить -
І стосунки, і майбутнє, і все без каяття...
Ці щупальця вприскують багато негативу у життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Чомусь у нашому житті так багато чисел:
Німих, беземоційних, і просто скряг.
Вони впливають на людину,
Підраховують величину фінансових благ.
Культ чисел у нас уже прижився,
І в кого більше той ніби переміг,
Та хіба можливо числами
Передати як сильно ти когось любив.
Хіба можливо ставити в одну шеренгу
Відношення до людини і казначейські величини?
Можливо, просто я в цьому нічого не розумію,
Бо з числами на" Ви" у повсякденні.
Спинися світе, що застряг у математичній дірці!
Мені більше подобається писати вірші на папірці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Мої дракони
Такі різні і самотні,
Літають уві сні, ловлять веселку.
Чи подужає їх хтось - не знаю,
А може, я подужаю, а може, вже й не треба то мені.
Розправляють свої крила,
Буває, навіть, закривають сонце.
Вони могутні і красиві, але боюся їх,
Тримаюся осторонцем.
Не шукайте змісту в цих словах,
А як знайдете - то не побійтеся сказати,
Бо страх малює нам драконів,
Які часто заважають високо літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Лиш уяви собі на мить -
Все людство живе у мирі:
Немає війн, скрізь чиста блакить,
Ніде будівля не горить,
Ніде дитина від страху не кричить,
І просто дихається спокійно в темряві.
Та хіба ж таке можливо уявити?
Це ніби сон, якась чудесна казка.
Коли ж ми навчимося таки по людські жити,
Аби діти наші мали віру у щось краще?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020
А на темному полотні сріблясте павутиння розляглось,
Таке гарне і ніжне, що захоплює подих.
З давніх-давен так повелось -
Його світло торкається землі мов ніжний дотик.
Хіба можливо залишитись байдужим
До краси цієї, що в небі майорить.
Скажи мені, мій друже,
Ти теж не можеш відірвати погляд,
Коли зірок магічна музика тремтить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Пограймо у цікаву гру,
Гру натхнення й дивної краси?
Ми будемо поєднувати ще досі не поєднуване,
Шукатимемо рими, що досі не знайшли.
Будемо бавитись словами,
Пов'язуватимемо їх між собою так,
Щоб заграла новими барвами уява,
Й краса з'явилась ніби дивний птах.
Нитками зав'яжимо словам вузлики,
Щоб тримались разом, навіть, якщо вони далекі й чудернацькі.
Ми будемо створювати нову музику,
Й записувати рядки, що випливатимуть зненацька.
Папір складе нам добру службу,
Ніч покличе музу чарівну.
То що, пограймо у цікаву гру?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Так приємно почати все спочатку,
Й нові намітити шляхи,
Бути вдячним кожного ранку
За пройдене, за щастя, і за помилки.
Так приємно насолоджуватися красою,
Й нове відкривати кожен день,
Можливо, навіть стати для когось тією рукою,
Що допоможе досягти нових звершень.
Так приємно знову осягнути
Всю красу світу і магію зірок;
Чомусь часто не можемо збагнути
Що мрія поруч, треба лише крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
Твій голос дзвенить
в тиші солоній,
наповнює змістом мої теплі скроні.
Стіни сіріють від попелу...
Твій голос торкається мене
ніжним дотиком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
Ми ходимо самотні, наче кораблі
У відкритому, безмежному океані,
Чомусь, хочемо завжди відірватись від землі,
Й пізнати що там за полюсами.
Нас постійно кудись течією несе,
Бува б'є об високії кручі.
Хтось відповідальність на себе бере
І відводить хвилі ревучі.
Не мало тут тих, хто поховав свою мрію,
На дні вона давно спочиває.
Проте крихітний проблеск надії
Маяк всім кораблям завжди відкриває.
Але знайти його важко,
Той маяк, що світиться саме тобі.
Лише серце підкаже,
В які за ним треба пливти світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Хочеш, я тобі зіграю на гітарі
Музику оту, що море грало нам.
Пам'ятаєш, ми з тобою були ніби в парі.
Пам'ятаєш, як ми вірили книжкам.
Не хвилюйся, я тобі зіграю тихо,
Ледь торкаючися струн.
Аби не злякати те єдине,
Що залишилося спогадом - мій сум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
А ніч може бути різних кольорів,
Хоч чорну сукню носить зазвичай.
Вона вмикає свої яскраві ліхтарі,
І запрошує на теплий чай.
Відтінок смутку, що з нею повсякчас,
Сірий колір навіює туманом.
А хмари утопають в темно-синьому,
В холодній тиші, що там, біля лиману.
Зеленим мерехтить марево надії,
Що приходить десь перед світанком.
Рожевим палахкотять ті мрії,
Що бачаться до самого ранку.
Ніч ходить тихо, щоб не злякати сни:
Кольорові й чорно білі, мрійливі й галасні.
Вона шепоче зорям колискові,
Щоб вони закоханим світили у пітьмі.
Коли кохаєш щиро
Ніч тебе на крилах веде до серця,
Що горить так ясно у пітьмі.
Якщо ж кохання невзаємне -
Дарує вірші, гарні, хоча й сумні.
А зі світанком вона піде, забравши обладунки.
Не допивши чашку чаю, їх на полицю покладе,
І сама тихесенько засне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Сапфіри очі твої,
Такі ніжні, такі чарівні.
О, тричі щасливий той,
Кого з любов'ю стрічаєш ти.
А серце твоє, воно діаманд,
Який так шляхетно сяє.
О, тричі щасливий той,
Для кого любов'ю воно палає.
Вуста твої - то рубіни,
Гарніших на світі не знайти.
О, тричі щасливий той,
Кому в любові зізнаються вони.
О, якби я знав того щасливого мужа,
О, якби його тільки знайшов!
В самотньому, зеленому лісі
Його щастю відразу кінець би прийшов.
Варіант перекладу вірша "Sapfiren sind die Augen dein" H. Heine
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Лист, який ти надіслала,
Зовсім мене не збентежив.
Не хочеш більше кохати написала,
Проте він надто довгий, не як належить.
Дванадцять сторінок стислих і прекрасних,
Наче маленького рукопису рядки.
Люди не пишуть так детально,
Коли прощаються навіки.
(Варіант перекладу "Den Brief, den du geschrieben" H. Heine)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Ось таке у нас перше мовчання:
Даруємо вітрові наше зітхання,
Ми тремтимо як гілля,
Прислухаємось до травня буття.
Там є тінь у нас на шляху -
То йшов дощ кудись вдалину.
Увесь світ прокинувся у цю хвилину,
Щоб подивитись на його ходу.
Варіант перекладу "Und so ist unser erstes Schweigen" R. Rilke
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Нічого не маю, окрім смутку і сірого неба.
Де ти є я не знаю, та, може, вже і не треба.
Хотіла подарувати тобі свою самотність.
Куди її надсилати, де бродить твоя одинокість?
Хотіла тобі віддати печаль і тишу німу.
Хотіла б душу зігріти й сказати "дай обійму".
А небо все ще сіріє і не відпускає плакучі хмари.
А я все ще мрію забути тих дивних зірок чари.
Скажи, ти за мною хоч трішки сумуєш? Хоч іноді згадуєш в тиші?
Напевно вже й не впізнаєш мелодію моїх віршів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Вже осінь заграла останній джаз
В старому, забутому саді;
Листя під музику плавно кружляла
В кольоровому карнавалі.
Босими ногами торкалась землі,
Ступаючи впевнено і повільно.
Туманом знов заполонила шляхи,
Хоч не всі оцінили цей жест задовільно.
А люди такі чудернацькі,
Хтось швидко біжить, а хтось їде.
Лише деякі згадають зненацька,
Що осінь ось-ось і полине.
Кожна осінь - неповторна,
Й свою атмосферу навіває,
Згадаю тебе, хоч ненадовго,
Й душа знову у спогади улітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Людська душа безмежна і глибока,
Вона як океан ховає таємниці.
Вона така тендітна й ніжна, одинока,
Її прочитати можна тільки у зіницях.
Лише очі підкажуть, де шукати правду,
Де сумніви, бажання і любов.
Вони покажуть незалічені ще рани,
І місця через які тремтиш ти знов.
Добре, що люди не вміють читати по очах.
Моє має залишитись мені.
Проте тобі дозволю зазирнути в них,
Щоб ти побачив мої іскри зоряні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Заплакана осінь,
Знову похмура,
Пустила із неба прозору сльозу.
Вона покотилась крізь
Кущі і дерева,
І впала десь у жовтогарячому саду.
Хоч би й заплакана,
Осінь - прекрасна,
Навіює спокій і тиху утому,
Навіює смак чаю і теплий плед;
І хтось чекає на тебе вдома
З гарячими блинчиками по яких тече мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Чи ти будеш мене кохати,
Якщо я стану сивою?
Чи ти будеш мене обіймати
Навіть заплакано - некрасивою?
Чи читатимеш по вустах,
Коли голос мій зірветься?
Чи обернешся на мій крик,
Якщо ніхто більше не озветься?
Чи станеш провідником,
Якщо очі поглине туман?
Чи протягнеш руку мені,
Коли боятимешся впасти сам?
Чи підіймеш на своїх крилах,
Якщо свої я опущу?
Якщо колись від злості піти захочу
Скажеш "не відпущу ?"
І хоч розум здіймає свій крик,
Слухати серце треба,
Нехай шепоче,
Та лиш воно знає, чого хоче небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Куди тебе занесло, дівчино?
Де ти заблукала?
У лабіринті дивних снів
Собі казку малювала.
Та розвіявся туман,
Нема вже зілля чарівного,
Пройшов кудись отой дурман,
Тут так багато нерідного!
І люди, й мова, стіни, двір;
Тут все таке чуже, повір!
Немає маминої казки,
Й сестри малої ласки,
Немає батькового плеча
Ну куди ж ти так, наївне дівча?
І все хочеться додому -
Вдихнути море, почути рідний сміх,
Й подолати цю утому,
Що давно вже перейшла мій поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Вже квітка багряної осені
Пахне інеєм і дощем,
Вона замерзає щоночі,
Їй вітер шепоче пісень.
Зустрічає кожен світанок,
Пелюстки сонцю підставляє;
Вдихає кожен ранок,
Бо таки вже добре знає:
Ще трохи й минуть ці теплі дні
У часі вічнім плині,
Осінь уступить зимі
І все що було стане не важливим.
Все буде здаватися сном
Й взимку душу зігрівати.
Ну а поки радіє знов,
Що може цвісти і кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Не знаю що стало зі мною,
Чому ходжу такий сумний;
Не дає мені спокою
Одна казка із давніх часів.
Де вершина гори палахкотить
У сонця багрянім заході,
Тихий Рейн в сутінках мерехтить,
Й теплий вечір уступає прохолоді.
Там дівчина дивної краси
Згори на хвилі споглядає;
На сонці виблискують її прикраси,
Вона золоті коси розплітає.
Веде свій золотий гребінець,
Співаючи пісню казкову.
Та пісня звідусіль луна
Могутньо і загадково.
Чоловік в маленькому човнику
Вже й про скелі підводні забуває.
Він дивиться вдалечінь, кудись вгору,
Великий жаль його проймає.
Знаю, що хвилі накотили,
Він з човном на дні поліг.
І кожен ось так загине
Через Лореляй прекрасний спів.
(Мій варіант перекладу вірша Г. Гейне "Lorelei")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Дай собі час, не поспішай,
Все прийде, все буде,
Лише побажай.
Метелик не завжди
Мав крила й літав.
Дай собі час!
Щасливий той хто пізнав
Всю мудрість спокою,
Й дзен цього світу,
Милуйся красою,
Рости в собі квіти,
Наповнюй їх радістю
Теплотою й любов'ю.
Дай собі час щоб стати собою!
Щоб пізнати себе й привести до вершин
Дай собі час і не жалкуй цих хвилин.
Змінити світ не можливо відразу,
Краще і краще буде раз за разом.
Тож просто запам'ятай:
Дай собі час і не поспішай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Засмучені димом червонії очі
Знову чекають на теплії ночі.
Щоб снилися знову обійми й світанки,
В рожевому димі танцювали до ранку.
Щоб вітер кружляв в повітрі кохання,
А море раділо й дарувало зітхання.
Червонії очі в тумані рожевім
Навіщо вам сльози в саду яблуневім?
Задимлені очі... плачуть в саду...
І просять ще дайте і дайте вогню.
Щоб казка тривала, вогонь не згасав,
І знову у димі ти попелом став...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020
Маленький хлопчик не знає болю.
Маленький хлопчик шукає долю.
Ходить тихо. Не знає втоми.
Маленький хлопчик тримає зброю.
Червоний мак такий багряний.
Він знову всюди. Прийди до тями.
У снах він сниться і на яву.
Каже "знову тебе знайду".
Є у світі великі люди.
Не мають жалю. Вони є всюди.
Що їм ті маки то лише квіти.
Що їм ті долі. Небу знову чорніти.
Маленький хлопчик ти мого роду.
Козак вродливий. Спіймав негоду.
І знову полум'я. Знову маки.
Знову зброю в руках тримати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Люблю слова, коли вони складаються у рими,
Коли вони зненацька підкрадаються,
І в тиші ніжній і несамовитій
Щось магічне в них таки з'являється.
Переплітається все у цьому вальсі,
І радість, і біда кружляють в парі.
Під музику душі, що так здригається,
На струнах грають вічності кобзарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Я осінь запрошу на чашку чаю,
У тепле місце, в наше улюблене кафе.
Ми будемо гомоніти з нею до рання
Про щось тихе, добре й золоте.
Про дощ, що тупотить по даху,
Про ніжність квітів, що іще цвітуть,
Про те, як на світанку
Беру додаткову ковдру і не можу знов без тебе заснуть.
Про те, як чай гарячий набуває особливого смаку,
Коли ти п'єш його перед заходом сонця.
Хіба можливо відвести очі, споглядаючи оту багряну красу
Крізь маленьке, прикрашене краплями віконце.
А чай такий смачний, і з присмаком осінньої самоти
Хочеш я тобі теж зроблю, ти ж зайдеш ввечері після роботи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Покинуті будинки, налякані давно,
живуть собі без вікон, та мріють все одно,
що якось зійде сонце і буде знову сміх,
що буде знову радість і дитячий дзвін.
Покинуті будинки, забуті усіма,
стоять такі самотні, світла тут нема.
І пролітають птиці, і час летить поволі,
покинуті будинки самотні по неволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Гарну жінку не просто обійняти,
Гарну жінку не просто обійти.
Вона струнка і ніжна, вона мати,
Вона вміє радіти і цвісти.
Для неї не буває перешкод,
І час із нею плине наче хмари.
Вона легкою здається, і від негод
Вміє відвертати своїми крилами.
У неї серце не з кришталю -
Воно велике, тепле і м'яке.
Воно має в собі незагоєні рани,
Проте любові там понад усе.
Гарна жінка коли вона щаслива,
Коли є спокій і в розумі, і в серці,
Коли знає сама що в неї сила
Прикрашати і змінювати світ, як це дано веселці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Боюся ночі, бо вночі так хочеться тепла,
Так хочеться відчути ніжний дотик,
І прогулятися під небом зоряним, а тебе нема...
Ти вже як марення - такий далекий і прозорий,
А моя самотність не вщуха, вона малює дуже ясно:
Лиш ти і я...
І наше море, наші зорі, і небо, і все що навкруги.
Я? Напевно, вже не я, напевно, вже хтось інший у цю гру гра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Зустрічайте мене, гори,
що вкриті лісами!
Зустрічайте мене, квіти,
й метелики між травами!
Й, ти, лелеко,
що летиш у далечі,
принеси мені удачу
на своєму плечі!
Заспіває жайворонок
пісню у долині.
Розцвіла червона,
розцвіла калина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Хіба тебе можливо не кохати?
Хіба з тобою можна не цвісти?
Ти - квіти, що так хочеться зірвати,
Й вдихнути запах тієї ранньої зорі.
Ти - небо, що завжди наді мною,
Ти - місяць, що підсвічує шляхи.
Нема куди тікати, ти зі мною,
Хоча так хочеться сховатись і піти.
Так хочеться тебе не відчувати,
Ти - кара для моєї самоти.
Ти - небо що завжди наді мною,
Ти - місяць що підсвічує шляхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Так хочеться в дитинство, так хочеться у казку!
Дивитися на зорі, відчути батьків ласку...
Так хочеться сміятися увесь день досхочу,
І фантазувати що я кудись лечу.
На гойдалці ловити легенький вітерець,
І всьому радіти, й втомитись накінець.
Тихесенько заснути під маминую пісню,
І плести у серці лише з радості намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Десь там за мною сумує море,
воно гуркоче і шумить.
Десь там, де води прозорі,
хочеться залишитись ще мить... ще тільки мить.
І руку твою не відпускати,
і нехай увесь всесвіт зорить!
Десь там за мною сумує море,
Ще мить... ще тільки мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020