| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Шмат вогкістю оббитої стіни
Малює мені коників в уяві.
Собі ж я вимальовую розкутість.
А мав би вимальовувати заздрість.
А чи більмо свого далекозору?
Хтозна.
Не сам ставлю в житті такі питання.
Мої надбання
комусь у користь стали взагалі?
Як не мені,
То вже нікому.
Зеленкуваті сливи.
Двомісячна солома
Із ароматами вчорашнього дощу.
Я не писав. І не пишу.
Я сутінками граюся у вірші.
Навколо, ніби білий шум,
Пливуть статті.
Рядки у тиші
Волають публіці, що лине повз думки.
Оці рядки.
Рядки моїх докорів і сумління.
Вагань і сподівань.
Утома.
Ніч.
Безсилля.
Письмовий стіл став цвинтаром старань.
////
12.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Я ж ніби революції дитя.
Я ж ніби Сонця пам'ятати маю схід,
Шлях зарева палкого по Вкраїні!
Мине життя.
Студентські будні скінчаться війною.
А мати - в сльози, тремтячи від страху.
А чи від безнадії.
"Я з тобою!
Я ніц не буду добувать брехнею!
Я буду чинно людям слугувать!
З тобою, обездолений народе,
Іти у світ сльозливою журбою!"
Зимовий бій досяг вже апогею,
А ідеали вичерпала кров.
Лиш думка про невизначене завтра
Спиняла думки розсуду.
Немов
це мало сенс.
Розруха.
Божевілля.
Постали самоназвані кати.
Тепер вже сила - плуг.
А правда - рілля.
Кроїли розум.
Душу розкроїли.
Та не дістали духу каяття.
Я пам'ятаю: дзвони гомоніли.
Ба ж ніби революції дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020