| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
В тиши ночной сверкают звезды,
Поют влюбленно соловьи.
А для любви совсем не поздно,
Ведь ночью небо для двоих.
Трава,как шелк ласкает плечи,
И греет душу тёплый взгляд.
Заря зарделась...Что ж...до встречи...
Глаза мне грустно говорят.
Когда же вновь укроет тьмою
Ночь необъятный небосвод -
Опять увидимся с тобою
Любовь нас в небо унесет.
И будет вновь нагие плечи
Ласкать прохладный шелк травы.
Для нас двоих наступит вечер
И звезды только для двоих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940780
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2022
Пригласи ты меня в свою зиму,
Раз тебе по душе холода...
За тобою повсюду,любимый...
Я готова быть рядом всегда.
Мне с тобою замерзнуть не страшно,
Сквозь мороз,леденящую стужу
Шаг за шагом по снегу отважно
Босиком проберусь в твою душу.
Отогрею застывший замок-
И тихонечко в сердце войду...
Разведку там любви костерок,
Нежным ландышем в нем расцвету.
А потом запоют в унисон
Наши души, поведавши рай.
И оставив зимы белый сон
Улетим мы с тобою в наш май.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940779
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2022
Меня тошнит от пафоса, понтов.
Крутые тачки, алкоголь, мозгов отсутствие...
Ночные клубы - рай для мужиков
Мы все хорошие, но большинство распустные.
Подходит папик к девочке знакомиться,
Конечно круто, выпьет пару шотов.
Но не успеет до конца опомниться,
Уже лежит без маечки и шортов.
Потом поплачет, что была наивною.
Во взрослой жизни игры посерьезнее.
И снова манит клуб, напитки винные
И не спешит домой во время позднее.
Идёт парнишка, лет так восемнадцать,
Ну как идёт...точней передвигается.
Вопрос один: зачем так набираться?
Ах,да...Меня ведь это не касается...
А это самолюбование в инсте?
Смотрите, мол, какие отрастила!
Наверно, взгляды у меня не те.
Но точно знаю, что не в попе сила.
Вот снова фото:"Это мой обед",
"Отличный день", "любимая подруга".
О Боги, ну какой же это бред!
Мы заболели пафосным недугом.
Я круче всех. Всех краше и умнее -
Читаю я во взгляде тошных селфи.
А что готовить даже не умеем,
За то умеем потрудиться сверху.
Ещё один момент так удручает,
Что правят деньги нами, словно боги
И кто богат - Луну и Марс скупляют,
Но не помогут ни за что убогим.
Вы покормите африканских деток,
Кому-то жизнь, в конце концов, спасите!
Не в праве я руководить бюджетом.
Но вы серьёзно? В космос полетите?
Болит душа смотря на беззаконие,
Где власть- не значит честность и порядок.
И бьётся нищета с разрухою в агонии,
Трудись, как вол - вот жизни распорядок.
Собрать бы вещи и уйти как ёж в туман,
Не видеть этих сливок высшей касты.
Где нет тупых и пьяных обезьян,
Где не гуляют в парке педерасты.
Но нет, увы, таких укромных мест,
Где можно спрятаться от хаоса и грязи.
И только в стих засуну свой протест,
А больше некуда. С богами нету связи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940606
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2022
В'ється стежка до рідного дому,
Поросла споришем й конюшиною.
Вітер ніжно розвіює втому,
Коли йду я цією стежиною...
Попід хатою квітне бузок,
І біліє садок яблуневий.
З рідним домом незримий зв'язок...
Рідна стежко моя споришева!
Забувається все на шляху,
Трави біль і печаль залоскочуть...
Я до рідного маю жагу...
Спокій все тут тобі нашепоче.
По світах,серед злих і чужих,
І байдужих,і часом ворожих
Тільки рідне - твій оберіг.
Не шукай,не знайдеш навіть схоже...
Тиха й щира мамина пісня,
Слово лагідне, доторк руки...
Йди додому, допоки не пізно,
Поки ще там чекають батьки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Среди лицемерия,лжи и двуличия
По шею стою, и так трудно дышать...
А хочется ведь по былому обычаю:
Любовь,правду, честность всецело вкушать.
Мне часто в ответ говорят, что груба я,
Все так, ведь мне чуждо лукавить и врать.
В двойную игру никогда не играю.
Люблю-будет видно, а нет- дам я знать.
Я лучше один на один посижу,
Напьюсь,как вином тишиной, одиночеством.
В душе боль, обиду совсем не держу,
Но верю преданьям, молитвам,пророчествам.
Куда я иду- знаю точный маршрут,
И хоть по ухабам идти неудобно...
Туда не сверну,где не любят,не ждут,
Скрывая под маской насмешки и злобу.
Меня не поймет ни один человек,
Да,впрочем,я в этом совсем не нуждаюсь.
Сама себе пластырь,подушка,ковчег.
Так знаю сложней, но я очень стараюсь.
Я слушать могу, жаль,не слышат меня...
Кому-то мой крест,может,был бы за счастье...
Но так не хочу всю себя разменять,
На мелочность ссор, пересуды и страсти.
В ночной тишине мои звёзды горят,
И шепчут о том,что я делаю-верно.
Пускай осуждают,пускай говорят,
Ведь я закалилась от фальши экстерном.
Ещё лишь побыть бы счастливой разок,
Свернуть меж чужих, в свой родной переулок.
Мне нужен лишь воздуха свежий глоток,
И тот, кто в душе не оставит окурок.
Кто молча поймет мою тихую грусть,
Не будет ворчать, упрекать, сквернословить.
Пока таких нет...А раз нет-ну и пусть!
Сама себе лекарь,поддержка и совесть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940428
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2022
Ким бути серед зграї звірів,
Голодних, злих, лихих, паскудних?
Забитись в кут пустих подвір'їв,
Тікати від речей безглуздих...
Чи посміхатись для "як личить"?
Чи в очі правди,наче солі?
Під маску втиснути обличчя?
Що захистить мене від болю?
Дивитись байдуже новини,
Радіти гривням у кишені.
І пам'ятати щохвилини,
Що ти актор в житті - не сцені.
Зачерствіти,мов хліб забутий.
І пліснявою всіх страхати.
Труїти словом,мов цикута.
Чи лицемірити,брехати?
Ким бути?Бо ж життя не вічне,
Надійде каяття пора!
Давно питання риторичне...
Без правил ця життєва гра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
Белый пух на землю тихо оседает,
Кружева развесил на стекле мороз.
Каждый что надумал – от того страдает,
Снова ищем повод для обид и слез.
Заревом багряным ослеплен закат,
Иней прячет в блеске наготу берез.
Переводишь стрелки - я не виноват…
Виноваты оба в том, что не срослось…
А с трубы дым серый в небо уплывает.
Минус семь – устало кто-то говорит.
Разлюбили? Может…В жизни так бывает…
Если дров не бросишь – все дотла сгорит.
В вальсе снег кружится, землю устилает.
Белой пеленою станет нам стеной.
И дорогу к счастью тихо заметает.
Мы не будем больше никогда с тобой…
Видно так бывает: холод наступает
Не в погоде только, а в душе людской…
Оба виноваты…Хотя, Бог нас знает…
Может быть зима нам всему виной…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2022
Я пишу тобі завжди листи,
Та не чуєш моїх привітів.
Розкидало нас на світи
Серед хмар і зів'ялих квітів.
Серед тисяч німих доріг,
Серед неба,зірок й мовчання.
Ти не чуєш мій ніжний сміх,
І щоночі важкі зітхання.
Я пишу тобі завжди листи,
Лиш ніколи не відсилаю.
За кохання мене прости.
Я ж за сльози свої прощаю...
Хай ніколи уже в житті
Не зійдуться наші дороги
Будь щасливий- слова прості...
Мені більше не треба нічого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Мамо...
Лечу, мов пташка
В якої зламане крило,
Бо лиш у тебе є тепло,
Яке зігріє,коли важко.
Мамо...
Ти пам'ятаєш: я мала,
Тоді ще,зовсім несвідома
Хотіла щонайшвидше з дому.
Якою ж гордою була...
Мамо...
Тепер не так. Роки летять
Один за одним зграєю.
Так хочеться їх наздогнать
Й сказати:не встигаю я.
Ви не спішіть у небуття,
Бо там,на жаль, вже пізно.
Пройде, мов мить, усе життя,
Затихне серця пісня.
Мамо...
Твоєї правди сила,
Твоїх очей відрада
Мене несе на крилах,
Крізь терни й палісади.
Мамо...
Ніколи більше у житті
Не стану я маленька,
Та пам'ятатиму святі
Молитви твої,ненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Сірий серпанок одяг листопад
Сонце ,мабуть, у депресії спить.
Сонно зітхає стомлений сад.
Снігу чекає земля в таку мить.
Вкриється ковдрою із головою,
Солодко так до весни задріма.
Звісно,стомилась і прагне спокою.
Сили й наснаги,на жаль,вже нема.
Сива зима із морозом рипучим
Стежку протопче в засмучений сад.
Падає з неба сніжинка блискуча.
Ще одна...Й ще...І почавсь снігопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
У нас АТО?-У нас війна!
Де гинуть, де вбивають...
Чия скажіть, у цім вина
Що воїни вмирають?
Мовчать уста..Зоря згаса...
Душа летить,мов птах.
А сльози мами-не роса,
Не щезне на очах.
Сплять вічним сном чоловіки...
Лиш на столі свіча....
Як жить без вашої руки?
Як жить без вашого плеча?
Як жить без них?Скажіть, кати?
Вже крові ціле море!
Коли наб'єте животи? Понаїдаєте роти?
Це не АТО!Це горе!
Це жах!Це пекло!Це війна!
Де гинуть,де страждають..
Чия,скажіть,у цім вина
Що наш народ вбивають?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
У мене купа скарбів,
Мабуть, я багата.
Хоча і нема в мене хати,
Й не дуже висока зарплата.
Зате, і немає боргів.
Я бачу, ходжу й не хворію,
Є в мене чудова родина:
Малесенька люба дитина,
І поруч кохана людина.
Що треба іще – тільки мрію.
Хоч іноді сумно буває,
Що мрії ті – наче лелеки,
Десь в небі кружляють далеко,
Між ними і мною парсеки,
Та все ж прилетять. Почекаю.
Для щастя не треба шукати
Якогось приводу, дати,
Бажанням своїм мецената.
Життя – ж бо і є свято
І щастя. Так, я багата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Коли ти - ніхто.Коли все дарма.
Коли йдеш невідомо куди.
Коли люди злі.Коли дім-тюрма.
Коли серед усіх – один.
Коли сон не йде.Коли ніч весь час.
Коли зливи в душі шумлять.
Коли тонеш в них, бо не водолаз.
Коли нікому врятувать.
Коли в скроні б'є ніби струмом пульс.
Коли шквал думок і образ.
Скажеш ти: «Іду. Більше не вернусь.
Відтепер більш не має нас»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Девочка с глазами цвета виардо
Любит черный кофе и вино бордо.
Пишет вечерами в дневнике стихи,
Как ей надоели псевдоженихи.
Утром на работу, вечером – домой,
Кто-то называет жизнь ее тюрьмой.
Только ей нет дела до земных утех.
В книгах и тетрадях… позабыв о всех.
От чего же стала девочка грустить?
Чашу боли дикой ей пришлось испить.
И не знает мама, как душа болит…
Новый день вновь слезы и печаль сулит.
Может быть случится, что в какой-то миг
Будет не до грусти, дневников и книг.
Новые заботы ей подарит жизнь…
А пока…ну что тут…Девочка,держись…
Ведь проходят годы унося на крыльях
Слезы, боль. И лица…тех, кого любили.
Станет легче. Горе не топи в бордо
Девочка с глазами цвета виардо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875757
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2020
Как хорошо в деревне летом!
Бросайте городскую пыль,
Летите к бабушке с приветом,
Пусть отдохнет автомобиль.
Идите в лес, где сосны, ели,
Там чистый, свежий аромат
И ягоды-грибы созрели,
Ручьи прохладные журчат.
В полях раскиданы как бисер
Ромашки, клевер, васильки.
Июль – искусный живописец
Излечит душу от тоски.
И птичьи песни до рассвета,
И звездный ночью небосвод.
Как хорошо в деревне летом
В тени берез, в прохладе вод!
Пройдитесь утром рано-рано
На босу ногу по росе,
Когда еще лежат туманы,
Когда восход во всей красе.
Пора, пора купить билеты
Душе своей устроить пир.
Как хорошо в деревне летом
Вдали от шума и квартир!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875666
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2020
Ти вже не той, ким був не так давно.
Не ті думки, бажання, друзів коло…
Частіш душа, наспівуючи соло,
Верта туди, що вже здається сном.
І стерлись з пам'яті події, імена.
Лишилися уривки і фрагменти,
Найщасливіші й болісні моменти,
І та єдина, назавжди, весна…
Не так вогонь вже гріє твої руки.
Як добре те, що літо за вікном…
І все частіше грієшся вином,
Хоч знаєш - це не ліки від розпуки.
Життя іде. Пливуть важкі хвилини.
Що змарнував свій час – ти скажеш згодом,
Коли на серце ляже тонна льоду,
Коли задавлять від безсилля стіни…
Коли мов зорі, позгасають мрії,
Лишивши чорну, мертву порожнечу,
Що тягарем впаде на кволі плечі,
Не залишивши відблиску надії.
Коли роки, мов трактори невтомні,
Обличчя переорють, ніби лан.
Коли осяде втома, мов туман,
І сивий іній посріблить ще теплі скроні.
Тримай свій час! І поки ще не пізно
Все зайве – викинь, залиши важливе.
Прощайсь з усім, що робить нещасливим.
Твоє життя - твій вибір. Ми всі різні.
Ще маєш шанс - на повну, до кінця,
Прожити без втручань , порад, нотацій,
Чужих і непотрібних декорацій
В твоєму світі. Бо ж - одне життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
Я не чую мови!
Люди, так не можна!
Чи ми не здорові?
Чи душа порожня?
Чом забули рідну?
Може і не знали?
Носіїв не видно...
Всі позасинали...
Соловей у гаю
Краще мову знає,
Не мовчіть,благаю!
Мова нас чекає.
Пісня українська,
Тихе щире слово,
Мово материнська,
Найрідніша мово!
Ти живи віками,
І лунай по світу,
Боже,дай нам тями...
Хай говорять діти
Замість "ок" і хай"
Добре і привіт,
И не "жди" - "чекай" ...
Через терен літ,
Хай барвінком в'ється
Достига калиною,
І звучить у серці
Піснею невпинною.
Хай вночі діброва,
Солов'єм співає
Українська мова!
Кращої немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
Верни меня в детство, мама.
Я взрослой устала быть...
Достань с узелка ту пижаму,
Что очень любила носить.
Мишутке зашьем обе лапы,
Ведь нитки по шву разошлись.
Верни меня в детство, папа.
Там светлой казалась жизнь.
Мы вместе поедем семьею
Как раньше, к бабулечке нашей
Тихонечко дверь приоткроем:
-Вот гости к вам! - радостно скажем.
А вечером в тесном кружочке
Посмотрим любимые фильмы.
Хочу постоять в уголочке,
Обидевшись, только не сильно.
Как жалко, что детство умчалось,
Бабули нет с нами давно...
Но где бы я, мам, не скиталась -
Мне с вами лишь было тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2020
Страшна, лякаюча реальність…
На паузу ввімкнув весь світ,
Заблокував життєдіяльність
Король незвіданий Ковід.
Не обира, кого вражати:
Від жебраків і до еліт.
І кожен день рахуєм втрати,
Жахає нас щоденний звіт.
Ви хочете кусати лікті?
Свідомість ваша як в амеби!
Чому на владу ви сердиті?
Вас не зачепить? !Що їй треба?
Закрила вас на карантини,
Не можна вийти погуляти,
І заважає вам дитина,
Уваги стільки приділяти…
Уроки з нею вчити треба,
За що ж учителю платити?
В садок не відвести – халепа.
Ну як так можна? Що робити?
А я скажу. Нам Бог дав час,
Потурбуватись про безпеку.
Чи є безсмертні серед нас?
А то таке - від нас далеке?
Так, є хвороби більш страшні,
Що не дають людині шансу.
Так, гинуть й далі на війні,
І дтп, й трагедій маса.
Чому ж тоді коронавірус
Усіх на світі налякав?
Країни на замки закрились
Для цього не було підстав?
Ви подивіться, справжнє пекло
Тоді Китай, тепер в Італії
Веде війну вона запекло,
Страшну , тяжку, сумну баталію…
І кожен день плюси червоні…
Росте статистика невпинно.
І праця медиків безсонна,
І смерть…І знову…Щохвилинно…
-Мені не треба ізоляції,
Не в зоні ризику, на щастя.
Це для старих ось та дистанція.
Чи можна так з мене знущаться?
Із заробітків ось приїхав,
Тепер сидіти мушу в хаті.
Хтось хоче, щоб я з глузду з'їхав?
Ні так не піде. Йду гуляти.
Та посиди ж, ти недолуге!
Подумай про своїх батьків,
Бабусю, діда, чи то друга,
Та й незнайомих земляків.
Не маєш права наражати
Ти будь-кого на небезпеку.
Не треба було приїжджати!
Сидів би там собі далеко.
А повернувся – ізолюйся.
Два тижні – це не так багато.
Не вмреш від цього - не хвилюйся.
Щоб не картатись винувато.
Якщо одразу захворіють
Десятки тисяч українців -
Всіх врятувати не зуміють.
Поб'єм «рекорди» італійців.
Давайте пройдемо це гідно,
Життя у всіх одне. Й відверто
Скажу, що краще бути бідним,
Сумним, голодним, аніж мертвим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Найніжніші слова,найтепліші обійми
Для святої людини,що життя нам дала.
Мамо рідна моя, берегине,святине!
Твої руки дитині два священних крила.
Хай не згасне в очах божа іскра надії,
Хай під ноги тобі квіти стелить життя,
Хай здійсняться усі твої,ненечко,мрії
І болючі думки геть із серця летять.
Посміхайся,рідненька, твоя посмішка - сонце,
Хай наснага прилине,а не старість і втома.
Хай постукає радість тихенько в віконце
І ніколи не йде з твого світлого дому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020