Оксана Гордієнко

Сторінки (1/4):  « 1»

* * *

Спантеличена,  заморочена,
Схарапуджена,  заохочена.
Заворожена  та  збентежена,
В  своїх    поглядах  необмежена.

Геть  стривожена,  насторожена.
З  тим,  що  коїться  –  непогоджена!
Ледь  засмучена  та  зав’южена,
І,  напевно,  від  цього  напружена.

Не  надломлена  і  не  здавлена,
А  співуча  та  зацікавлена.
Не  надмірна  та  не  принижена,
А  чуттєва  і  трохи  засніжена.

Сонцем  мічена,  вітром  зморена,
Але  вільна  і  непідкорена.
Не  зневажена,  не  знебожена…
Але,  мабуть,  вже  трошки  знеможена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020


Разом

Я  тобі  дарую  всі  свої  світанки,
Пісню,  що  співає  соловейко  зранку.
Я  тобі  дарую  небо,  сонце,  зорі,
Хвилі  що  здіймаються  у  смарагді  моря.

Ти  мені  даруєш  поле  із  волошок,
Радісного  настрою  величезний  кошик.
Ти  мені  даруєш  неземні  глибини  –  
Почуттів,  емоцій.  І  натхнення  крила.

Ми  з  тобою  разом,  як  пориви  вітру.
Разом  долучаємо  фарби  у  палітру.
Ти  мені  даруєш  казки  давніх  веж,
Я  тобі  дарую  почуття  без  меж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2020


Осінній перфоманс

В  круговерті  осені,  жовтня  декадансі,  
Стало  все,  як  треба,  в  нашому  пасьянсі.  
Вздовж  дороги  стелить  листя  –  екібани,  
Разом  у  перфомансі,  занурили  в  тумани.  
Підвладні  сьогоденню,  як  завжди,  в  неформаті,  
Шукали  спільні  відповіді,  в  кубі  та  в  квадраті.  
А  дощ  змивав  декори  примхливої  погоди,  
І  залишав  від  неї  чудові  епізоди.    

Невимушений  погляд.  Перони,  електрички.  
У  нас  з  тобою,  навіть,  одні  й  ті  самі  звички.  
Тримаєш  мене  за  руку,  я  чую  стукіт  серця.  
А  очі  твої,  ніби,  моїх  очей  люстерце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020


Натхнення

Кришталь,  неначе  лютнева  крига,
А  в  серці  ніби  стрибає  дзиґа.
Якщо  від  часу  затерті  миті,
То  з  чаші  разом  вони  іспиті.

Стояти  опліч,  дивитись  вгору.
В  легенях  кисень  і  мить  простору.
Натхнення  –  наше  кермо  та  крила,
Тому  що  разом.  Це  наша  сила.

Відчую  вітер,  побачу  небо.
Якщо  без  тебе  –  мені  не  треба…
На  ясні  зорі  дивитись  –  разом.
Літати  в  мріях…  Під  звуки  джазу.

Стояти  опліч,  дивитись  вгору.
В  легенях  кисень  і  мить  простору.
Натхнення  –  наше  кермо  та  крила,
Тому  що  разом.  Це  наша  сила.


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XAC6UzWI_Do[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020