| Сторінки (3/209): | « | 1 2 3 | » |
моя душа не бачить перепонів
коли болить, не до красивих фраз
моя душа тріпоче на долонях,
простягнутих до вас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
***
Хай там що! Хай у дзеркалі сум!
Все одно уже краща не буду...
Я у вічність свою понесу
всю любов, що дали мені люди.
А якби ще насправді були
в нас можливості для перевтілень,
я б змахнула щосили крильми
і журавкою в небо злетіла,
щоб з безмежності синіх висот
подивитись на все, що лишила.
І почути, як музику з нот:
недарма ти жила, ти любила!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
***
За ніч навкруги раптом все побіліло,
ледь-ледь виринає з-під снігу рілля,
замовкла душа моя, мов оніміла,
на довгі часи засинає земля...
А як би раділа і мліла душа,
так само прокинувшись ранком раннім,
якби це була не зима, а весна
і сніг щоб не перший був, а останній...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
За усі роки, що з милим в парі,
Я й не знала, що живу в окулярах,
В дивовижних і суцільно рожевих,
Крізь які усе щасливе й веселе.
А про те, що світ є чорним і білим,
Я і думки допускати не сміла.
Усі бачили мене в цьому світлі
І були завжди ласкаві й привітні.
І нічого не хотіла я більше,
Виливалася любов моя в вірші,
Йому першому їх завжди читала.
Так жила собі і горя не знала.
Звідкіля вона з’явилась, та хмара?
Але, якось ти зламав окуляри.
Пам’ятаю, сталось це серед ночі,
Як сирітки дві, заплакали очі.
Тихо капали сльозинки до ранку,
А коли вже дочекались світанку,
То збагнули вони й зрозуміли,
Що навколо усе – чорно-біле…
Що оте усе рожеве й тендітне
Не таке уже ласкаве й привітне,
І не те, щоб якось світ потемнішав,
Просто враз усе навкруг стало іншим!
Час минав, і я змогла зрозуміти,
Що у світі і такім можна жити.
Можна дихати, чогось там бажати,
На образи і біль не зважати.
Але раптом, аж до смерті злякалась,
Коли блискавкою думка зайнялась,
Я зомліла, віднялась моя мова –
Треба жити тепер без любові?
Без кохання, що у серці палало?
І мов квітку мене доглядало?
Та навіщо, кому це потрібно?
Без любові і срібло не срібло,
І марніють навіть золота чари.
Ти полагодь, мої окуляри…
Поверни мені рожевеє світло,
Хай кохання наше знову розквітне,
Хай навколо буде все, як раніше,
Хай у грудях буде завжди тепліше
Від думок про твої руки і очі,
Ні, не можу я без цього, не хочу!!!
Пригорнися швидше до мого стану,
Без кохання я, як квітка, зів’яну…
Відтепер я раджу всім, хто у парі:
Бережіть свої рожеві окуляри.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2019
***
Іде дитинка. Скрипочка в руках.
Долає поспіхом свою дорогу.
Який то непростий, тривожний шлях –
у класі вже чекає вчитель строгий.
Він для дитинки справжній чарівник -
смичком уміє ноти оживляти!
О! Як у нього скрипочка звучить!
Мені б колись навчитися так грати…
Одразу зрозуміє – вчив не вчив,
фальшиві ноти змусить перевчити -
якби ж маленький учень розумів,
що вчать його без фальші в світі жити.
Нехай йому сьогодні тільки п’ять -
маленький шлях стає шляхом незримим.
Спіши скрипалю, йди туди де вчать
на світ дивитись іншими очима!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
***
Якби мені змалку іспанкою бути,
я б поглядом чорних очей ворожила,
щоб тільки мене ти міг бачити й чути,
я б гордістю й честю тебе полонила.
Якби мені мати німецьке коріння –
сім’ї і родини була б берегиня.
Якби ж я (щаслива!) була парижанка –
найкраща б у світі була б я коханка.
Для тебе могла б італійкою стати,
співати і страви смачні готувати.
А хочеш, станцюю для тебе латину?
Мовляв, я з Бразилії чи з Аргентини?
Як хочеш японки покірної мати,
японською буду для тебе мовчати.
Шукаєш собі ідеальної жінки?
Все є у мені! Просто я - українка!
Та найголовніше, що нині ти маєш,
Це те, як безмежно тебе я кохаю!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
Стояла жінка на порозі,
Дивилася у далину,
Де по в’юнкій сільській дорозі
Пішов коханий на війну.
Ще довго в пустоту дивилась,
Хранила поглядом своїм,
Губами сохлими молилась:
Михайле, повернись живим!
Не повернувся. А у хаті
Найменшенький із трьох синів
Ніколи не побачить тата,
Що над усе його хотів.
А їй? Їй тільки ледь за тридцять.
Струнка, весела, чарівна,
Всміхається, та не сміється,
Вона ж навік тепер одна –
Однісінька! З трьома синами
Зростить і долю дасть. Сама.
Назавжди будуть біля мами,
Як не прокинеться ВІЙНА!
Здається, виспалась, потворна.
Так хоче їсти, аж горить
У череві її бездоннім.
Найкращим шлях туди лежить.
Стояти ж на порозі мамам,
Заручникам воєнних дій,
Благати сохлими губами:
Михайле, повернись живий!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Покажи, відкрий мені свою душу,
Коли вона без прикрас,
Неодягнена, боса…
Пізнавши тіло, я душу пізнати мушу,
Чого вона наодинці у Бога просить…
Це не те, що ти читаєш і з ким дружиш,
Не твоя повсякденність
чи самотність в дрімотній тиші,
не мрії, якими ти ранки будиш…
не те, що в житті твоїм найголовніше,
все не те…
Почитай мені свої вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
***
Відлітала душа козацька
від землі,
залишала криваве тіло
на ріллі…
Я попрОшу, козаче, в Бога –
він – любов!
щоб калИновим соком стала
твоя кров.
Бо така то козацька справа –
битися
й залишатися у калИнових
китицях.
Відлітала душа козацька,
й не одна,
бо така чоловіча доля,
бо війна.
Нас в піснях, просять душі в Бога,
залиши,
бо ж нічого не варта пісня
без душі!
Вишивається наша правда
у піснях,
досягається наша воля
у боях.
Землю-матінку від запеклих
ворогів
боронили й боронять душі
козаків…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019