| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
[i][b]У ніжному подиху вітру,
У тихому шепоті трав,
Ти була для мене повітрям,
Яке я так міцно вдихав.
Я бачив очей твоїх блиск,
І зорі були не потрібні,
Мов Сонце сліпила мене,
Ай справді, ви сильно подібні.
Не бачив я хмуру погоду,
Не чув я погані новини,
Ти стала для мене усім,
Щодня, щогодини й хвилини.
Наповнений радістю день,
Так хочеться нові звитяги,
Ти замість усіх пісень,
Які додають наснаги.
Щоб я без тебе робив?
Жив би простим життям,
А так я кохав, а так я любив,
Хоч стало це все небуттям.
І замість тисячі слів
Та непотрібного оправдання,
Я дякую тобі за все,
Я дякую за наше кохання.[/b][/i]
Посилання на відео вірша: https://youtu.be/mafp3NuW3C0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Далеко десь далеко,
Життя інше вирує,
Живуть люди в достатку,
Нічого не бракує.
Для них усі комфорти,
Інакше і не знають,
Цілий рік курорти,
І все одно страждають.
Є вищі ще над ними,
Що зверхньо позирають,
Для них можливо все,
Та теж, як всі вмирають.
Багатство, влада, слава,
Їм завжди цього мало,
А старість у думках,
Чого ще бракувало.
Далеко десь далеко,
Краще б були птицями,
Живуть люди в трущобах,
З засмученими лицями.
Живуть і просять в Бога,
Щоб дав їм ще сили,
І дякують за те,
Що день якось прожили.
Вода для них розкіш,
Про що тут говорити,
Основне завдання вижити,
Велике бажання жити.
Такі різні світи,
Усі на одній Землі,
Здається, що далекі,
Та все-таки близькі.
Не буду я про справедливість,
Її не було і не має,
Тому не правильно буде,
Коли людина нарікає.
Є вища цінність над усім,
Не кожен знає чи цінує,
Вона лікує світ в котрім,
Жорстокість й егоїзм панує.
Не всі про неї ще забули,
І це так сильно надихає,
Коли людина не байдужа,
Коли людина серце має.
Посилання на відео вірша https://youtu.be/mash_iMi1I4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Пройшло чимало років,
Відколи ми вільні,
Позаду життєві уроки,
Від ворожої катівні.
Минулося вже багато,
І хочеться забути,
Загиблих душ невинних,
Яких не повернути.
Життя має вчити,
Що нам робити,
Тоді лише збагнемо,
Як правильно жити.
Боролись колись люди,
За правду та волю,
Борються і далі,
За кращу нашу долю.
А доля ця гірка
Бо єдності не має,
Україна на два фронти
Давно вже так триває.
Ворог розділив нас,
Навмисно це зробив
У єдності ми сила,
Яку він погубив.
Такі важкі часи,
Кращих ще не має,
Згадаймо українці,
Що далі нас єднає.
Від Карпат до Донбасу,
Від Чернігова до Криму,
Наші предки воювали,
За одну країну.
Гайдамаки й козаки,
Спільні це герої
Бо всі прагнули одного,
Для держави волі.
Ціною мільйонів життів,
Здобулась важлива свобода,
Єднаймося браття й сестри
Бо знову надходить негода.
Відео вірша: https://youtu.be/L4WTfr2A6bk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
Колись усе минеться,
Пройде юний вік
І вже не повернеться,
Пристрасті потік.
Ви станете інші,
Без цього запалу,
Який так недавно,
Життя дарувало.
Присівши на крісло,
Візьмете чашку чаю,
Думок буде багато,
Та більшість від жалю.
За втрачені роки,
За молодість не ту,
Дивлячись на зорі,
Поховаєте мету.
Можливо і не буде,
Вам чого ховати?
Життя дається раз,
Гріх не цінувати.
Важливий дуже час,
А люди не шанують,
Комусь він вже погас,
Інші теж шкодують.
Є різні помилки,
Втрачені моменти,
Думаєте це кара?
Насправді – інструменти.
У кожного є те,
Що інший не має,
Цінності, характер,
Усе нас відрізняє.
Тому нам дається,
Кожному своє,
У кожного свій шлях,
На це причини є.
Залежить все від вас
Як шлях цей здолати,
Більшість і не хоче
На нього ступати.
А потім жаліють,
Та сильно нарікають,
Усіх кругом винять,
Лише себе прав дають.
Проблеми є і будуть,
Розкрию цінну суть:
Одні в проблемах тонуть,
А інші в них ростуть.
[i]відео вірша:[/i] https://youtu.be/EcTZ7dfPNCM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Я намалюю мир на Землі,
Де серце від ран заживає,
Де діти щасливі, ще зовсім малі,
І Сонце над ними сіяє.
Забулося слово війна,
Минулися різні хвороби,
Велика щоправда ціна,
Та ми досягнули жадоби.
Усе зеленіє, цвіте,
Земля кругом оживає,
Снарядами вже не мете,
Лиш квітами все заростає.
Радіють усі навкруги,
Промайнули вічні тривоги,
З’єдналися два береги,
І зникли між ними пороги.
Збуваються мрії людей,
Усього усім вистачає,
Світ повен прекрасних ідей,
Де кожен від щастя співає.
Красиво усе це звучить,
Та правда на жаль не така,
Ворог усіх нас гнобить,
Ще від часів козака.
Давно вже кожен за себе,
Давно кожна хата з краю,
Ніхто не шукає потреби,
І так без потреб помирають.
Потреби в духовному світі,
Потреби в соціальному житті,
Багато потреб нам треба,
Та люди вже зовсім не ті.
Їх можна усіх зрозуміти,
Багато кому довіряли,
Надіялись, вірили, мов діти,
Даремно надії плекали.
Ми намалюємо мир на Землі,
І стане усе це реальність,
У єдності люди сильні,
Без єдності, просто банальність.
Посилання на відео вірша https://youtu.be/fo-8YvVTWv0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
Багато можна говорити,
На різні теми пандемії.
Чи вдасться вірус зупинити,
У цей період ностальгії?
Яка мета, яка причина,
Невже Господь того хотів?
Звичайно ні, це все людина,
В яку Він вірив і терпів.
Терпів знущання над землею,
Терпів жорстокість до тварин,
Терпів гріховні наші дії,
Які вчинили без причин.
Терпіння Бога не є вічне,
Напевно це для нас урок,
Звісно не мені судити,
Бо теж накоїв помилок.
Але до чого ми дійшли?
І що залишимо по собі,
Нащадки будуть проклинати,
А ми перевертатись в гробі.
Це все жахлива правда,
В якій панує зло,
Воно шукає силу,
І в нас її знайшло.
Минеться з часом карантин,
І будуть всі радіти
З усіх куточків і частин,
На вулиці повибігають діти.
Можливо нас це щось навчить,
Дай Бог, почнемо цінувати,
І виправляти помилки,
Які могли все зруйнувати.
Можливі війни та стихії,
Можливі віруси нові,
Та не лишайтеся надії,
Змінити щось на цій землі.
Я вірю, ми зможемо,
Це виклик для всіх нас,
Здолаємо та переможемо,
Настане кращий час.
Посилання на відео вірша https://youtu.be/BRM9e8wV8EQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
У світі повному брехні,
Де зло панує і гуляє,
Є певна часточка добра,
Яка рятує та спасає.
Ніде не ділась, не пропала,
Її так мало, але є,
Великий опір злу давала,
І до сих пір його дає.
Все менше бачимо добра,
А люди начебто не знають,
Що притягають море зла,
Самі цього не помічають.
Все починається з малого,
А згодом більше виростає,
Так само і людина,
Одне із двох плекає.
Посієм терня зла,
Чи може квіти Богу?
Вибір лиш за нами,
В яку підем дорогу.
Маленький гріх лишає слід,
А слід пускає корні,
І виростає злоби плід,
Душею правлять чорні.
Добрі діла дають плоди,
І душу грішну очищають,
Кришталем чистої води,
Нечисте тіло омивають.
Усе погане нас руйнує,
А добре шансів додає,
У світі злагода панує,
Коли добро у серці є.
Посилання на відео вірша: https://youtu.be/Zk68Ko0xbQk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868814
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 21.03.2020
Почну слова з одного,
Завершу зовсім іншим,
Усе може скінчитись,
Сценарієм найгіршим.
Ми перейшли важкі пороги,
І кожен рік щось нове,
Хто придумав ці хвороби?
Це питання головне.
Їх багато, їх мільйони,
Всяке вірусне сміття,
Бракувало ще корони,
Забирає всім життя.
Влада добре поступила,
Що зробила карантин,
В нас країна не готова,
Безліч є на це причин.
Люди гинуть і не знають,
Як цю напасть подолати,
Світом шириться чума,
Може й нас таке чекати.
Всюди паніка, брехня,
Правди мало на цю тему,
Хтось сміється і жартує,
Хтось страшну робить проблему.
Хто дасть корисні поради,
Як про себе нам подбати?
Люди хочуть жити,
Люди прагнуть знати.
Обійдусь без критики,
Вона не допоможе,
Те що відбувається,
На жахіття схоже.
Ліки всюди дорожчають,
На маски космічні ціни,
Перестаньте наживатись,
На біді в країні.
А тепер слова до влади,
Прошу вас, опам’ятайтесь,
Вам повірили мільйони,
До народу прислухайтесь.
Бо терпіння не є вічне,
І як казав наш Тарас:
«Огонь запеклих не пече»,
Огонь спече лиш вас.
Посилання на відео вірша: https://youtu.be/QHNOw5L7vSU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Дорогі наші жінки,
Сьогодні ваше свято,
Хоча навколо нього,
Дискусій так багато.
Яка кому різниця,
Як воно створилось,
Важливо лиш одне,
Щоб серце не журилось.
Щоб ваші ясні очі,
Від радості сіяли,
А близькі люди вам,
Про вас не забували.
Нехай кожен день
Радощі дарує,
В яскравих тонах,
Життя хай вирує.
Сказати кохаю,
Промовляти люблю,
Повідати ціную
І шубу куплю.
Для нас це не важко,
Для вас це приємність
Бо знаємо ми
Любов це взаємність.
Хай кожен чоловік
Поздоровить дружину,
Хай кожен син,
Привітає маму,
Тітку, бабусю,
Чи просто подружку
Любу сестричку
Та милу пампушку.
Зробіть їм потіху,
Вони цього варті,
Зробіть це з любов'ю
Зробіть це в азарті.
Тож усім жінкам,
Скажу я: Вітаю!
Спасибі за все,
Люблю й поважаю.
Щоб переглянути відео вірша натисніть на посилання:
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://www.youtube.com/watch?v=hzBzIDniK1Y
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
[b]Багато настало подій,
Які мене спонукають,
Розвіяти призму мрій,
Де люди надії плекають.
Надія вмирає остання,
Вигідно всім так казати,
Вмирає насправді бажання,
На себе обов'язки взяти.
Людьми керує страх,
Самі його шукають
І видно по очах,
Що щось на серці мають.
У кожного своє,
Та суть у тім одна,
Усе на світі є,
Бажання лиш нема.
А що воно таке,
Слово це бажання?
Це напрямок вперед
І дії без вагання.
Ми втратили чимало,
Чимало ми здобули,
Про помилки невдач,
Напевно вже забули.
Усім властиво помилятись,
Та треба пам'ятати,
На помилках учитись,
Щоб знову їх не мати.
Тоді пройдуть невдачі
І набереться досвід,
А з ним прийдуть удачі,
В житті настане розквіт.[/b]
Для того щоб переглянути вірш у відео форматі нажміть на посилання.
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://youtu.be/27v6qC2UjE8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2020
[i]Для мене це важливо,
А іншим, я не знаю.
Куди душа заслужить,
У пекло чи до раю?
І як усе це буде,
Як будуть нас судити?
Можливо все не так,
Не так нам треба жити.
Не ці цінності шануємо,
Не там правду шукаємо,
Свій час марнуємо
І завжди нарікаємо.
На все маємо оправдання,
Де наша віра і старання,
Змінити щось в житті,
Знайти свій шлях у каятті.
Багато зла вчинили,
Багато в собі затаїли
Спокуси, злоби, негативу
І душу свою отруїли.
А хочемо усі спасення
І прагнемо до Бога,
Задумайтеся люди добрі,
Чи правильна така дорога?
Пора настала схаменутись,
До правди більше навернутись,
Під правдою бачу я добро,
Яке поборе всяке зло.
Вам дано право обирати,
Куди піти, що сказати,
Плекати в серці своїм віру,
Чи впасти у тяжку зневіру.
Зневіра вас погубить
І в темряву заманить,
Спасенні будуть ті,
Хто душу не обмануть.[/i]
[b]Для перегляду відео вірша, нажміть на посилання[/b]
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://youtu.be/FyavglECfTo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864932
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.02.2020
[i]Засмучений через дурниці,
Зациклився на небилиці
Чекаєш у моря погоди,
А життя то проходить.
Проблема дуже важка,
Грошей не вистачає,
Тоненька у тебе кишка
Раз виходу не шукаєш.
Сидиш депресуєш, усе надоїло,
Життя виниш, що пролетіло,
Збагнути чогось не можеш,
Ніхто тобі не допоможе.
Ніхто окрім тебе самого,
Ти твориш своє життя,
Повинен ти це збагнути,
Відкинути марне ниття.
У тебе багато проблем?
Твої б проблеми сліпому,
Для нього немає проблем
Лиш вада важка у нього.
Ти хочеш все одразу,
Ти прагнеш усього,
Плекаєш на світ образи
Чому не вийшло нічого.
А скільки ти раз намагався?
А скільки ти падав й ставав?
Занадто швидко ти здався,
А Бог тобі шанси давав.
Він вірить у твою перемогу,
У тебе він вірить сповна,
А ти лиш здіймаєш тривогу,
Шкодуєш за тим, що нема.
Встань, досить чекати,
Для чого в тебе голова?
І замість того щоб мовчати,
Скажи собі такі слова:
Якщо я здамся краще не буде,
Якщо змирюся легше не стане,
Слабкого життя забуде,
Сильному нове настане.
Нема ніяких завтра,
Є лише сьогодні,
Будеш зволікати
Прокинешся в безодні.[/i]
[b]Для перегляду відео вірша, нажміть на посилання[/b]
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://youtu.be/UiaxsWj_qDQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
[i][b]За що її любити?
Що вона нам дала?
У ній так важко жити,
Завжди лише страждала.
Немає в неї долі,
Немає перспективи,
Лиш буржуї пузаті,
Висмоктують активи.
Народ наш виїжджає,
Так важко працює,
Хто як може виживає
І хаос панує.
Вона не винувата,
Винуваті тільки ми,
Самі себе довели,
До бідності й війни.
Хто в нас господар,
Голова чи громада?
Скажу лише одне,
Які люди, така влада.
Дивимось на інших,
Як добре живуть,
Інші за копійки,
Землю не продадуть.
Інші за права,
Стоятимуть горою,
А ми хочемо одного,
Залиште нас в спокою.
Різниця тут велика,
Різниця лише в нас,
Ми нація велична,
Але ми нищий клас.
автор Юрій Мельничок
У світі ми ніхто,
Раби, які працюють,
Ми вигоду несемо,
Тому нас експлуатують.
І хоча там заробляємо
І хоча там краще,
За домом сумуємо,
Від цього стає важче.
А вдома злочинці,
Мільярди розкрадають,
Коли їх припре
Тоді вже втікають.
Така гірка правда,
А ми у ній жертви.
Україна в біді,
Її можуть стерти.[/b][/i]
Для перегляду відео вірша, нажміть на картинку
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://youtu.be/jidsjjhnyYg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863298
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.02.2020
Для чого ми на світі?
Яка у нас мета?
І чим ми відрізняємось
Від мавпи чи кота?
В усіх одні завдання
Потомство та виживати,
В усіх одні потреби
Пити, їсти, спати.
Хтось скаже: в людини розум,
А в інших його немає.
Чому ж тоді людина,
Цей розум не залучає?
Самі себе гробимо,
А потім лікуємо,
Своє життя не бачимо
Про інших ми пліткуємо.
Життя вічне прагнемо,
Усе для цього знаємо,
Завидуємо, ненавидимо
І навіть зла бажаємо.
Говоримо про одне,
А робимо друге
І так життя пройде,
А іншого не буде.
Нічого не вчимося,
Нічого не читаємо,
Ідемо тихо в прірву,
Деградуємо пропадаємо.
Усе нам навіюють
Телебачення, соц., мережі,
Усе це нас вербує,
Перейшло всі межі.
Немає ніяких цінностей,
Якщо є, то не цінуємо.
І так проходить життя
І так ми його марнуємо.
Задумайтесь на хвилину,
До чого ми ідемо,
Чи вчинками такими
Себе в житті знайдемо?
Думаєте вам не пощастило?
Виходу вже немає?
Тоді знайте любі друзі,
Хтось не живе, а виживає.
У вас ще є час,
Для того щоб почати.
Чи буде завтра, я не знаю,
Тому не варто зволікати.
Для перегляду відео вірша, нажміть на посилання
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://youtu.be/QmbqT_DqsAI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020
[i][b]Любіть людину не за гроші,
Вони то є, то їх нема,
А люди бувають підлі,
Лиш час потратите дарма.
Любіть за те, що вас цінують
На першу чергу ставлять вас,
Які себе цілих дарують,
Присвячуючи цінний час.
Такі ніколи не підведуть,
Такі ніколи не обмануть,
Таких людей в оману ведуть,
За доброту їм серце ранять.
Усі шукають вигоди,
Усі дивляться за красою.
І так знаходять нелюдів
Із внутрішньою пустотою.
Ось так будується сім'я,
Тоді за усім жаліємо,
Не таке хотілося життя,
Та вже нічого не вдіємо.
Сильний союз – це розуміння,
Де все базується в любові
В таких людей є віра сильна
Для ближніх своїх на все готові.
Де є любов там є життя
Там є підтримка і довіра,
Якщо у вас цього нема
То будуть чвари та зневіра[/b][/i].
[b]Для перегляду відео вірша, нажміть на посилання[/b]
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://www.youtube.com/watch?v=2JcnD8yY7FM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2020
[i][b]Летять у небі журавлі,
Вони здалеку бачать,
Що люди в більшості сумні
І часом навіть плачуть.
Високо журавлі летять
Відчуваючи, що вільні,
А дивним людям байдуже,
Вони мов божевільні.
У них свої клопоти,
З появою світанку,
З дому до роботи
І так без перестанку.
Для них є кордони,
У них все за гроші
І підлість панує,
Такі не хороші.
А птиці летять,
В них повна свобода,
Де хочуть там є,
Ось це насолода.
Кому як не нам
У птиць треба вчитись,
Життя не просте,
Тож варто змінитись.
Відчути у собі сповна
Смак справжньої насолоди,
Нічого краще нема,
Як запах свободи.
Життя на жаль пройде
І буде нічого згадати,
Не жалійте часу на те,
Що може радість дати.[/b][/i]
Щоб переглянути відео вірша натисніть на посилання:
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://youtu.be/CnYCADRGTFU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020
[i]Дзвенять святкові дзвони,
Повсюди лине щастя
І вже затихли стони
Від бід і нещасть.
Сьогодні Спас родився,
Святкуємо всі нині
І рознесімо хвалу
Рожденному на сіні.
Лунає перша коляда,
Людей на вулиці багато,
Радіє щиро дітвора
У це величне свято.
Такі моменти незабутні
Тому їх треба цінувати,
Навідайтесь до рідних,
Щоб разом святкувати.
Просімо щиро всі у Бога
Тоді він нас почує,
Хай зникне зло і вся тривога
І мир на світі запанує.
Просімо Матінку Марію
Нехай зішле надію,
Відчуйте серцем доброту
Повірте у свою мрію.
І хай казкова ця зима,
Любов розвіє всюди,
Нехай панує добро
Тоді спасемось люди.[/i]
[b]ВІТАЮ ВСІХ З НАСТУПАЮЧИМ РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
Бажаю усіх благ, удачі та процвітання в новому році!
ВЕСЕЛИХ ВАМ СВЯТ![/b]
Щоб переглянути відео вірша натисніть на посилання:
https://www.youtube.com/watch?v=Kt8K9oL1C5Y
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860247
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.01.2020
[i]Кожен знає й повинен знати,
Слава буде панувати,
Героїчна слава з роду,
Українського народу.
Хочеш вір, хочеш не вір,
Все почалось з пишних гір,
З морів, річок, лісів, степів,
Гаїв, дібров, полів й лугів,
З відважних героїв козаків,
Усе сказав я, що хотів.
Були часи колись то славні
Для України й страшні.
Тому що вороги безщадні,
Трощили нас з усіх сторін.
На захід Польща нападала
І мирний нарід убивала,
За схід москалі вхопились,
Землі їм видно не хватило,
А з півдня татари гнали,
Усе в дорозі руйнували,
Та ще Литва чогось вчепилась,
Хвала Богу, що відступилась.
О це були часи руїни
Для Неньки матері країни,
Козацтво сил вже не мало
І ледве, ледве край спасало.
Уже не знали, що діяти,
Як землю рідну захищати.
І ось зібралися гетьмани
Усе братство й отамани
Та скільки їх немає ради,
Усі чекають, ждуть наради,
Коли нарешті всі зібрались
То ця нарада розпочалась.
І вирішило усе козацтво,
Уся верхівка і все братство,
Що слід негайно вирушати,
Союзників собі шукати.
Не було це просте завдання,
Складне у нього виконання
І головним грека дали,
Енеєм цього хлопця звали.
Не те, що повністю він грек,
Такий собі був чебурек.
Його мати в Україні жила,
Від грека сина народила,
А сам то хлопець був моторний,
Щоправда, був він трохи чорний
І вуса дуже чорні мав,
Козацьким сином ся назвав.
Але він добрий був і милий,
Душею й серцем дуже щирий,
Тай годі вже про це мовляти,
Потрібно в подорож рушати.
А подорож була далека
До батька Енея, короля греків,
Метою цього завдання,
Було козаччини прохання,
Щоб Греція нам поміч дала,
Велику армію прислала.
І от подався Еней в дорогу,
Не сам, а з козаками слава Богу.
Тому, що те, що їх чекало,
Вони собі й не уявляли.
Тільки рушили в похід,
Москалі забрали схід
І татари на них напали,
Тільки скоро пошкодували,
Повтікали бусурмани,
Так вам треба баклажани,
Вже на заході вони,
А тут бач, як ті орли
Розпустили свої сраки,
Та кажу я вам поляки
І у бій ся подали.
Довго бились помирали,
Шаблі раз у раз блищали
Та так сильно заблищали,
Що поляки полягли.
І рушили далі козаки в Європу,
Але зненацька десь там з боку,
Обступила їх отара,
Військ ворожих чорна хмара.
Почалась нерівна битва,
Не поможе тут молитва,
Але диво, диво сталось,
Сили козаки набрались
І почали всіх трощити,
Без пощади смертно бити
І здобули перемогу,
Слава їм і слава Богу,
Та так мало їх залишилось,
Що аж серце зажурилось,
Енея ледь не вбили.
Що прокляті наробили,
Добре хоч, що ще живий,
А то б був похід марний.
Взяли парубка цього
І подалися в дорогу,
А голодні та їй Богу,
Бачать «янголи святі»
Грецькі люди золоті,
Що з рибалки повертались,
Вслід за ними вони подались.
Бігли з радості кричали
І Еней почав кричати:
"Παρακαλώ περιμένετε - прошу чекати".
Ці почули свою мову,
Аж відняло їм промову,
Еней Анхізів промовляли,
Відразу парубка обняли,
Почали його питати,
Де ти став так пропадати?
Еней веселий повний сміху,
Зрадів підстрибнув на потіху,
Почав усе розповідати.
Почувши це все, греки,
Здивовано розкрили пащеки,
Не знали, що й сказати,
Не їм все тут рішати
І повели їх до Анхіза.
Чудове місто, красивий край,
Здавалося, що це є рай,
Як тут всі добре поживають
І як культурно їх вітають,
Які жінки тут є красиві,
Мов Афродіта чорнобриві,
Як квіти, що цвітуть у полі,
Як птиці, що летять на волі.
Тут горя і ніхто не знає,
Анхіз із замка виглядає,
Неначе щось він відчуває
І як побачив свого сина,
Він кинувся йому на спину,
Почав прощення благати
І на коліна став вклякати.
"Прости мене мій любий сину,
Пробач мені моя дитино,
За те, що підло поступив,
Тебе у злиднях залишив".
Еней обняв старого батька,
"Не плач прошу тебе, будь ласка
Я все тобі прощаю
І в тебе помочі благаю".
"Усе, що хочеш любий сину,
Усе віддам тобі дитино,
Це все твоє бери,
Ходи ж до трону підійди,
Я з трону зійду я зійду,
Тобі корону натягну".
"Не треба батьку твого трону
Не хочу я золоту корону,
Я хочу край свій захистити
Де ми б могли з тобою жити".
"Я все зроблю, ти лиш скажи".
Еней ще раз обняв старого
І сів на троні біля нього
І все детально розказав.
Анхіз послухав все серйозно,
Піднявся і сказав грізно:
"Від нині ми одна сім'я
І будемо разом мов рідня".
Союз греки підписали,
Енеїда його назвали,
На честь славного Енея,
Я то думав Прометея.
А після цього всі гуляли,
Сивуху пили, оселедцем заїдали,
Та врешті решт ся спам'ятали.
І підняли всіх на ноги,
Час же браття нам в дорогу,
Час до бою вирушати,
Україну визволяти.
Зібралось багато греків
Їх тут море мов ацтеків,
Еней з Анхізом мечі підняли
І разом голосно сказали:
"Ми тут для того, щоб вороги
Ніколи не робили нам біди
Щоб наші діти в мирі жили,
А предки на небі не тужили".
І рушили в Україну,
На нашу з вами Батьківщину,
Дорога була довга, але й мила
Ніяка зла ворожа сила
У бій на них не наступила
Тому, що дуже добре знала,
Що значить сила козаків
Та грецьких мужніх вояків.
Ввійшли герої в Україну,
А наша ненька у руїні,
Її грабують і руйнують
І мирний нарід наш катують
Не мають козаки вже сили,
Останні віддають краплини,
Своєї крові молодої,
Відважної, чистої, святої,
В останній бій ся подали
На Польщу наші соколи
Почали хоробро нападати
І рідний захід визволяти.
Не мали вже вони надії,
Що збудуться їх вічні мрії
І що підмога до них прибуде,
Не буде щастя в нас, не буде.
Вмирають наші соколи,
Вбивають їх люті орли,
Поляки наших обточили
І ще б хвилина, їх убили б.
Аж тут Еней почав кричати:
«Готуймося браття у бій наступати!»
Вороги зі страху і переполоху,
Не знали, що діється і потроху,
Почали хто куди втікати,
Не повірить рідна мати
Ми здобули перемогу
Слава всім святим і Богу.
А тим часом таке творилось,
Що нікому б не приснилось.
Татарське військо й москалі
Рушили зі східної землі.
Їх сотні тисяч, вони скажені,
Біжать на захід мов навіжені.
Щоб козацтво розгромити
І греків собі підкорити.
Почалася буря і над небом всім,
Сховалося сонце і вдарив грім,
Зустрілись війська і дві сили
Відразу в бій наступили.
Почалась різанина,
Беззупинна стрілянина,
Шаблі раз у раз блищали,
Ріки крові протікали,
Гарматний вистріл ззаду чувся,
Еней одразу обернувся,
А там поляки наступають,
Страху прокляті вже не мають,
Ще й підмогу понасилали
Ну все хлопці ми пропали!
«Не здавайтесь соколи» -
Анхіз крикнув, як ніколи
Хоч на смерть нам іти,
Але дійдемо до мети.
І підняли шаблі вгору
Славні наші герої
Та подалися у битву
Із бажанням волі.
Сильно били блискавиці,
І між шаблями іскриці
Так дзвеніли наче дзвін,
Біжить Анхіз і його загін,
А польське військо відступає,
Гармати свої залишає
Бо відчули на собі силу,
Тих хто любить Україну.
Вже ніч пройшла
Над ранок туман,
А битва все йшла
І кричав отаман
Смерть накрила ціле поле,
Повно мертвих, справжнє горе
Гармати польські захопили,
Усіх поляків положили,
Лишилось їх дуже мало
І сонце вже встало,
Почало ясно сіяти
Усюди хаос і загибель,
Земля рідна плаче.
Татари розбиті, а нас
Половина лягла і душа ридає
Вбиває ворога Еней вбиває
І нічого він не знає,
Що батько лежить й помирає.
Упав Анхіз і повно крові
Не вимовить він навіть слова,
Еней старенького обняв,
Анхіз при смерті сказав:
«Врятуй себе, врятуй країну!
Не дай їй впасти у руїну.
І про народ мій пам'ятай
Прощай синочку прощавай».
Жага помсти, жага волі
Жага за мир і кращу долю
Проснулась в наших вояків
Вони пішли на ворогів.
Усіх вбивали, умирали
Самі ж болю не відчували.
І закінчилась велика битва
Тепер поможе нам молитва,
Щоб країну відродити,
Щоб братів похоронити
Дякувати Господу Богу,
За цю перемогу,
За загиблими не сумуймо,
Пам'ятаймо і шануймо
Як вони здобули волю,
Тепер Україна заживе в спокою.
[/i]
[b]Прошу сильно не судити, оскільки вірш був написаний, декаду тому, коли мені було 16 років. Але я думаю він має право на життя.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
[b][i]Багато чого треба вміти,
Багато варто чого знати,
Та перш за все потрібно люди,
Навчитись іншим пробачати.
В образі гнів панує
І біль несе вона сповна,
Злість людиною керує,
Душа у неї є сумна.
Та як забути важкі рани,
Як залатати на них шрами,
Як все минуле відпустити
І наново, щасливо жити?
А як зустрінете людину,
Яка вам біль причинила,
Котра встромила ніж у спину
І не жаліла, що вчинила.
Тоді згадайте про Ісуса,
Відчуйте ви Його слова:
«Прощайте і буде вам прощено»,
Єдиний шлях це, іншого нема.
Ми гості на землі
І з часом нас не стане,
Пройдуть змарновані роки,
Тоді кінець настане.
Образи треба всі забути,
Образи треба гнати,
Щасливі люди у Христа,
Хто вміє пробачати.
Життя і так всіх покарає,
Хто не жаліє, той не має,
Не має прощення у Бога,
В таких людей своя дорога.
Усе в житті вернеться,
Нічого марно не пройшло,
Все неодмінно повернеться,
Відчує кривдник своє зло.
Суть життя проста,
Ускладнювати не треба,
Живіть законами Христа,
Щоб опинитись там де треба.[/i][/b]
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=MEjCXXESGnE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859533
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 28.12.2019
[b][i]Була колись страшна руїна,
Страждала в муках Україна.
Татари з півдня нападали
І все зі шляху свого змітали.
Палили села і міста,
І грабували все до тла
Людей невинних убивали
Жінок, дітей у рабство брали.
Живого місця не знайти
На цій землі, у цій країні
Пропали всі, пропало все
І гине нарід у руїні.
І з кожним днем, і щогодини
Щось пропадає і хтось гине
Немає щастя, нема спокою
Весь край потрапив у неволю.
Усюди темно, повсюди страх,
Мандрує ворог по кістках,
Весело ходить і радіє,
Збулись його прокляті мрії.
І молиться наш християнський люд,
За свою землю і за труд,
Яким так важко всі працюють
На бусурманів час марнують.
А, що робить, а що діяти?
Кому, із ким нам визволяти
Рідну землю, отчий край?
Благослови нас Боже в рай!
І сил своїх небесних дай
Щоби могли ми ще повстати
Та Батьківщину захищати
Пошли нам мати, Україно,
Своїх синів, своїх героїв
Зішли нам рідна Батьківщино,
Руську силу, як за давніх часів,
Щоб знищили ми ворогів
І визволили братів,
Сестер і нарід свій
Не залишили у біді.
Почув Господь молитву люду,
Зіслав на землю справжнє чудо
З'єднав гетьманську державу
Запорізьку Січ, козацьку славу.
Послала й мати – Україна
Свого героя, свого сина
Петра Конашевича – Сагайдачного
Полководця, отамана козацького
І чутно крики йому на славу,
Що він спасе нашу державу,
Що він надія всього народу
І що здобуде нам свободу.
Аж тут і сам Петро з'явився
І на козацтво подивився,
Вклонився він своєму народу
І крикнув: «Браття за свободу
За свій народ, свою країну,
Що помирає у руїні
На Кримське Ханство і на Османську
Оцю імперію велику,
Ми сто походів проведемо
І доки волі не здобудемо
Ні на крок не відійдемо.
І хоч на чужині помремо
Радіти ворог вже не буде,
А слава ворожа проклята буде,
А дух наш козацький живе і радіє
До бою соколи, щоб збулися мрії».
І вже другим днем
Козаки зі своїм вождем
Не чекали ні хвилини,
Вийшли в море мов перлини
Тридцять чайок козацьких,
Чути співи юнацькі
Слава Україні, Героям Слава!
Козацька сила сьогодні повстала.
Пливуть вони швидко аж море дивують
На них на галерах турки прямують
І в мить вдарив шум гарматний,
Неочікуваний яничарам і не знатний
Здивовані вороги, сповнені страхом,
Почали відступати й одним махом
Відбита ворожа атака
Під Калією розгромлений флот
І взято фортецю Варна
В Кримському Ханстві переполох.
Неприступна турецька фортеця
На західному узбережжі Чорного моря
Була повністю розбита,
Вороги зазнали горя.
Козацькі хитрощі та слава
Цілу Європу дивували,
Перекоп і придунайські фортеці
Ізмаїл, Кілія та Білгород в небезпеці,
Чорне море козаки подолали
І на Трапезунд напали,
Штурмом було взято Сноп
І спалено весь турецький флот,
А вже наступного року
Підійшли козаки до Босфорської протоки
Стамбул – столицю турків атакували,
Всіх полонених по визволяли.
Радіє слава козацька і співає,
Султан розлючений збирає,
Страшні ворожі сили,
Козаки Кафу обступили,
Велику турецьку фортецю
Де повно полонених і справжня нечисть
Де крик, плач і смерть панує,
Де нарід наш життя марнує.
Зібравши 150 чайок і 7000 козаків
Сагайдачний із флотилією вояків
Поплили в бій на Кафу
І відразу рушили в атаку.
Почалась велика битва,
Повсюди шум і гонитва,
Шаблі блищать неспинно
Козаків все менше і беззупинно
Турки готують підмогу,
А в нас немає вже нікого
Хто б міг вступити до бою
Завдає нам ворог болю
І стріляють вже гармати
«Пора нам браття відступати»
Вигукнув хтось із козаків,
А Сагайдачний відповів:
«Ні на крок не відійдемо
Хоч на чужині помремо,
Час невільників звільнять
І гармати захоплять»
Все козацтво порозбігалось
Ворог думає, що здались,
А ті невільників звільняють
Брати ідуть на допомогу
Успішно гармати захоплюють
І Кафу беруть в облогу.
Полонені повстали, дух наш оживає
Нас вже більше і ворог це знає,
Страх турків огортає,
Але вони не здаються,
Теж до смерті вірно б'ються.
Вже дні пройшли, а битва триває
Із кожним подихом хтось помирає
Бій цей запеклий кінця не має
Вітер теплий в бою повіває
Повно мертвих ріки крові
Все в руїні, справжнє горе.
Під натиском ворог відчуває,
Що втратив контроль і підмогу,
А козацтво перемагає
І хтось здійняв тривогу
«Султан наш залишив країну
За кого воювати, за кого гинуть»
Залишають турки бій
Відступають і здаються
Перемога наших дій
І тепер вже не сміються
Яничари над нами
Лиш помилування благають
Ніхто їм не допоможе
І вони це добре знають.
Козаки спалили Кафу
Все багатство забрали
Нарід свій український
З полону врятували
І на рідну землю
З перемогою помчали.
Та не закінчилась на цьому слава
Ще не раз лякали вони султана,
Стамбул могутній розграбували
Тричі свою здобич брали
Та верталися додому
У рідну свою країну,
Не потрібно їм чужого
Лиш помститись гнівно.
Ось така це слава,
Слава ця козацька,
Що живе віками
Та вічність буде жити,
Вона у кожного в крові
Хто вміє любити:
Землю свою рідну, святу
Кров'ю посвячену і золоту
Повік до смерті шанувати,
Ворогам чужоземним її не віддати
І мови нашої милозвучної,
Співучої, багатої й живучої
Ніколи у світі не цуратись,
А лиш повсюди спілкуватись
Бо це є наше, Бо це єдине
Душі це кожного частина.[/i][/b]
Вірш присвячується великому українському полководцю — Петру Конашевичу Сагайдачному та відважним воїнам козакам, які хоробро та достойно боролись з наймогутнішою в ці часи Османською імперією.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859168
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 25.12.2019
[b][i]Цей день настав, сказав собі я:
«Вже досить чекати»
Своя історія це добре,
Та її героїв треба знати.
Є ті, що знаємо ми їх
І слава лунає віками,
А є і ці про яких,
Не сказано жодними рядками.
Є ці, що слава в них була
Та славу цю у них забрали,
А є і ці, які самі,
Собі цю славу приписали.
Держава муки пережила,
Весь час в неволі і брехні
Яка б влада не приходила,
А ми для них весь час чужі
Лихі й важкі часи
І так вже сотні років,
А ми живемо собі, як жили
Не роблячи важливих кроків.
І лише вони одні,
Святі та грішні люди
Тяжкий наш хрест несли,
Не перейшовши на бік Юди.
Вони боролись й полягли
І не жадали цієї слави
Бо в них мета була одна
Прогнати ворога з держави.
Це воїни нескорені режимом,
Загартовані кров'ю і добром
За свою правду, права та волю,
Боролись і борються зі злом.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859166
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.12.2019
[b][i]Переживши голод і страшенні муки
Не спочивши зовсім від біди й розлуки
Всі чекали дива, всі чекали щастя,
Але дочекались смерті та нещастя.
Не судилось людям трохи відпочити
Без війни й насильства, в спокою пожити,
Як страшна чума світ охопила
Війна Вітчизняна сонце погасила
Руйнували землю злі – окупанти,
Її захищали наші сержанти
Оборону тримали, цілий рік
І в Росію не пускали ворожий потік.
Велике горе на нас наступило
Про таке нікому певно і не снилось
Та війна йшла, війна все тривала
І все, що живе вона убивала.
Ах скільки цієї крові Скільки ще муки,
Пролити та витерпіти Україна мусить?
Скільки тих героїв, молодих солдатів
Полягли в могили за Вкраїну мати?
Скільки сліз материнських та сердець розбитих,
Втрачені надії і бажання жити.
Не сумуймо люди, за тими часами
Все, що мало статись, сталося вже з нами
Панщину, голод, війну пережили
Чого ж нам ще треба, щоб добре зажили?
Чого ж нам ще треба, чого ще чекати?
Чи не знайдеться такого, щоб народ підняти?
Щоб народ підняти і здобути волю,
Щоб нарешті Україна зажила в спокою.
Щоб не було банд і корупції злої,
Щоб українці не цурались мови своєї,
Щоб жили люди, як мають жити
І землю свою понад усе любити
Культуру і традиції свої величати,
За Україну горою стояти.
Любити, кохати та шанувати
Бо це наша ненька, бо це наша мати.
Тоді це сонце, що війна погасила,
Засвітиться ясно і Божа сила
Зішле нам ласку і благодать свою
І Україна заживе в спокою.[/i][/b]
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=6HJNIq6aPFM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859058
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.12.2019
[b][i]Він бачив смерть, він бачив горе,
Але такого ще ніколи.
Що діється на цій землі
Не бачив навіть уві сні.
Тут пекло справжнє,
А був колись рай.
На що перетворився край
Ніхто гадки й немає.
Як люд невинний тут страждає…
Яка тут мука і руїна…
Запала в неї Україна.
Та помочі вона благає:
«Хто поможе, хто ще має
В собі сили хоч краплину?
Спаси її, а то загине!
І все у темряву полине…»
Не міг на це вже дивитись.
Підняв народ, щоб пробудити
Їхню мужність, їхню славу,
Щоби спасти свою державу.
Всі повстали, об’єднались,
Тяжко було – не здавались.
Славні здобували вони перемоги,
Рятуючи країну від ворожої облоги.
А він радів, а він пишався,
Землею гордо милувався.
З роду до роду віками бродить,
Слава про нього століттями ходить.
І в кожнім герої,
І в кожній людині
Він є замість зброї,
Що додає сили.
Лунає, мов заклик за свободу.
Він був і є – це дух народу.[/i][/b]
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=7m2W3cjkvBQ&t=4s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859057
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.12.2019
[b][i]З неї все почалось,
Вона нас об’єднала
Сенс у цьому світі,
Радість дарувала.
Незабутні миті,
Вирує в жилах кров,
Всім вона відома
Під назвою любов.
Любов – найбільший дар,
Велика сила в цього слова
Її належить все,
У неї своя мова.
Її підлеглі всі серця
І їй доступні всі простори,
Вона безмежна і пуста,
Вона це щастя й горе.
Вона дивує, усе міняє,
Вона руйнує і спасає,
Вона як перла в океані,
Під нею люди всі мов п'яні.
Та не буває все як в казці,
Існує інша сторона,
Коли любов твою не цінять
Або минулася вона.
Тоді й настає туман,
Зворотний бік раю,
Великий біль через обман
Не бачиш ні кінця ні краю.
В такі моменти, час стає
І спогади картають,
Щасливі люди в Бога є,
Які любові не втрачають.
Життя дарує нові дні,
І ніби кличе за собою,
А ти стоїш у цій пітьмі,
З розбитим серцем і душею.
Та вихід з цього є,
І хоч людину він міняє
Минає з часом біль
І лиш осколок залишає.
Приходить пора відпустити,
Найкращі ліки це змиритись,
Вірний вихід це почати,
Новий сюжет закарбувати.
Самі ж ми обираємо,
Згадувати чи забути,
На це вибір маємо,
Як вчинити і як бути.
Минуле все руйнує,
Змиріться його немає,
Живіть в дану мить
Бо час не чекає.[/i][/b]
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=NqappuN0Dbo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2019
[b][i]Важлива думка в нього була
І він хотів її здійснити,
Але щось сколихнулось
І замість дій почав вагатись.
Що сталось, обірвалось,
Чому йому не вдалось,
Здійснити задум свій
І досягнути мрій?
В усьому всіх винить,
Себе ж він оправдає,
Уся причина в ньому
Та цього не признає.
Давно ми з вами звикли,
В усьому всіх винити,
Жалітись на життя
І помочі просити.
Привикли, що нам винні,
Що нам щось мають дати,
Ніхто ніщо не винен
І можуть лиш забрати.
Звичайно є ці люди
Які вам допоможуть,
Але зробити все за вас,
Вони самі не зможуть.
Тому збагніть і пам'ятайте,
Ваше життя в ваших руках,
Потенціал свій розкривайте
І прокладайте собі шлях.
Робіть що любите робити,
До чого маєте талант,
Все можна у світі підкорити
З землі зробити діамант.
На все потрібен час,
А він так швидко лине,
Як будете лінуватись,
То все у вас загине.
Не дайте цьому статись,
Прокиньтесь і живіть,
Хочете багатства
Повірте і зробіть.[/i][/b]
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=vYGIxLkhnmg&t=1s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019
[b][i]Привіт красуне, чарівнице,
Скажу усе тобі як є,
Бувають чудеса на світі,
Та Бог не кожному дає,
Пізнати рай земний і щастя,
Відчути серцем все сповна,
Минулись біди й нещастя,
Зустрілась мавка чарівна.
Не знав і я, що так буває,
Наповнив радістю дотла,
Свій дух і серце, що співає,
У вирі вражень і добра.
Тобою розум заповнився,
Тобою жити я почав
І світ мій внутрішній змінився,
Я наче інший зовсім став.
Така душевна, така миленька,
І ніжний голос мов оксамит,
Ти стала вже мені рідненька
І швидко я до тебе звик.
Можливо все неправда
І це лише міраж,
Та я повірив у цю казку,
І повторю у котрий раз,
Ти неповторна ти наче небо,
Така простора і жива,
Мені тебе одної треба
Бо знаю, що таких нема.
Я дякую тобі за все
Бо ти мій шлях причарувала,
З тобою я забув усе,
Ти мені шанс подарувала.
І я ціную кожну мить
І кожне слово, що звучало,
Моя душа живе, не спить,
Її немов щось зігрівало.
Твоє тепло, твоє добро,
Твій ніжний голос і уста,
Які тихесенько шептали
Приємні для душі слова.
Я хочу щоб ти знала,
Що все в житті буває,
Шанує Бог усіх
Хто вірність в серці має.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019
[b][i]Так мало знаємо ми,
А може і не хочемо знати,
Весь час одні помилки,
Нема бажання щось міняти.
Бажання може то і є,
Та сумніви йому мішають
Що буде, як не вийде нам
І тут надії погасають.
І так щодня і щогодини,
Згасає вогник у людини,
Забутий дух її жадання
Щоб подолати всі страждання.
Закрийте очі на хвилину,
Полиньте в думку цю єдину
Життя одне, ваш шанс чекає.
Він разом з вами пропадає.
Візьміть себе у свої руки,
Так це не легко, будуть муки,
Будуть невдачі і падіння,
Немов несете ви каміння.
Та лиш задумайтесь, що буде,
Якщо усе це не дарма,
Лише для цього варто жити,
Щоб реалізувати себе сповна.
Буде важко, та це спочатку,
А далі піде насолода
І стане легкою для вас,
Люба життєва перешкода
Настав час життя міняти,
Тому прошу запам'ятати:
Ріст це падіння, успіх невдачі
За ними йде досвід і сила удачі
Досягши цю силу,
Людина зрозуміє,
Що в нашому світі
Збуваються мрії.[/i][/b]
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=ZSAo5rD8ERs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
[b][i]Я знаю це не легко,
Весь час є перешкоди
І де знайти цю стежку,
Якою щастя ходить?
Мандруємо по світу,
А суть земну не знаємо,
Що щастя є у нас,
Дарма його шукаємо.
Воно в малих деталях,
У звичних нам дрібничках,
Які є Божим даром,
Забутим на поличках.
Комусь бракує грошей,
А інший прагне слави,
Хтось на колінах Бога просить,
Побачити світ своїми очима.
Один засмучений ходить,
Чому машини не має,
А другий прикутий до візка,
Про перші кроки споминає.
І де мораль, де справедливість,
Чи все в житті на Бога милість,
А відповідь усіх здивує,
Людина нічого не цінує.
Коли в житті все добре,
Здається так і має бути
І хочеться ще більше,
Придбати та здобути.
Ми забуваємо про все,
А все, це те що маємо,
Цінуємо лише тоді,
Коли назавжди втрачаємо.
Живіть поки можете,
На ніщо не нарікайте,
Є гірші біди у людей,
Про це ви пам'ятайте.
В житті буває різне
І замість того щоб нити,
Живіть зараз, живіть тепер,
Почніть добро творити.[/i][/b]
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=j8b0ljZhOmw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
[b][i]Думками жив довгий час,
Давно хотів почати,
Ідей у нього було досить,
Та він продовжував чекати.
Я молодий, я маю час,
Казав собі він це весь час,
Батьки в усьому допомагають,
Його проблеми не лякають.
Та рано чи пізно,
Усе це минає,
Життя не стабільне,
А він це не знає.
І скільки ще років,
Так буде вагатись?
Життя все складніше,
Готовий вже здатись.
І так усюди, так мільйони
Людей зламали свою долю,
Вони постійно боялись,
В житті своїм зазнати болю.
А біль все більше їх гнітив,
Від цього більше все страждали,
В думках лиш сум і негатив,
Чому раніше не почали?
Чому так важко зробити крок
І не зважаючи на все почати,
Цей крок до мрій, він до зірок,
Він може все на світі дати.
Нічого легко не дається,
Але дається якщо бажати,
Із кожним днем іти вперед
І цілей своїх досягати.
Назад немає дороги,
Якщо почав то до кінця
І щоб не говорили люди,
Не змінюй напрямку життя.
Перший крок завжди найважчий,
Не кожен в змозі його зробити,
А далі буде найкраще
І ви звикнете так жити.[/i]
[/b]
Посилання на відео вірш: https://www.youtube.com/watch?v=f75mwx-RfmQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
[i][b]Життя, коротке слово з п'яти букв,
А скільки в ньому сенсу,
Воно іде і серця стук,
Підтримує його консенсус.
Життя не довге, таке миттєве,
Довгим ніколи не буває,
Усе у ньому є суттєве,
Усе в минуле поглинає.
Усім життя на світі мало,
Ніхто ніяк не наживеться,
І завжди чогось бракувало,
Всі думали: якось минеться.
І так миналось, не збагнули,
Пішли під землю спочивати,
А скільки шансів вони мали,
У своїм житті, себе пізнати…
Проходить рік, проходить два,
І немовлятко виростає,
Воно формує своє Я,
І шлях життєвий починає.
Наш розум, наповнюється з роками,
Його батьки для нас дають,
А чи задумувались ви люди,
Звідки вони його беруть?
Пізніше, школа всіх формує,
А вчителі для них святе,
Так часу вільного бракує,
І що із нас таке росте?
А далі, тяжкі будні,
Робота, жінка, діти,
І ніби все прекрасно,
Та нічого радіти.
У світі є дилема,
Що всі такі хороші,
Але весь час проблема:
Де взяти кляті гроші?
Ми народилися на світ щоб жити,
Щоб жити, а не існувати,
Відмінність в цьому є велика,
І кожен має її знати.
У кожного життя своє,
Таке незвичне й особливе,
Його людині Бог дає,
А далі нам усе під силу.
Щасливий стає той,
Хто вчасно зрозуміє,
І жити стане так,
Як більш ніхто не вміє.
Нам часто інші люди,
Розказують, як бути,
Як щастям увінчатись,
І досвіду здобути,
Таких людей багато,
А правди зовсім мало,
Спитайте їх завзято,
Що щастям для них стало?
Для когось щастя гроші,
Для іншого це ненормально,
Хтось бачить щастя в дітях,
Комусь це так банально,
І кожен свою думку,
Своє життя диктує.
Щастя кожному своє,
А вам мізків бракує?
Прислухайтесь до себе,
Почуйте голос серця,
Що дійсно вам потрібно,
До чого воно рветься.
Яке життя насправді,
Ви хочете прожити,
І що заради цього,
Готові ви зробити.
Іти на жертви треба,
Заради своєї мрії,
Саме свідома думка,
Змінить усі події.
Багато, хто працює,
У муках та у сконі,
І все життя марнує,
У рабському полоні.
Такий сценарій нам
Придумали тирани
І розум наповнили
Хибними знаннями.
Для них влада й гроші
Святіше святого,
А ви для них ніхто
Це простіше простого.
Тому не бійтесь, розвивайтесь,
Відстоюйте своє, правди не цурайтесь,
Хай кожен день вас просвіщає,
Знань забагато не буває.
Цінуйте тих хто поруч,
Добро добром віддайте,
А тих хто йде ліворуч,
Забудьте, та прощайте.
І пам'ятайте про думки,
Бо це велика сила,
Не дарма ідуть чутки:
Думка Всесвіт породила.[/b][/i]
Щоб переглянути відео вірша, перейдіть по посиланню нижче.
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://www.youtube.com/watch?v=ohShi4WagtU&t=95s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
Коли на серці важко,
Коли нема надії,
Ти помолись до Бога
До Матінки Марії.
Коли усе нестерпно
І тягне у спокусу,
Ти помолись усердно
Спасителю Ісусу.
Коли в душі тривога,
Полинув у зневіру,
Не забувай про бога,
Плекай у серці віру.
Без віри ми ніхто,
Без віри ми блукаємо,
А з вірою живемо
І Божу ласку маємо.
Немає ніде такого,
Щоб легко все бувало
І завжди буде щось,
Що буде вам мішало.
Як ми це пройдемо,
Залежить усе від нас,
Ідіть за своїм Творцем
І Він врятує вас.
Нехай панує слово Боже,
Нехай охоплює любов,
Ісус навчив як треба жити
Пролив за це він свою кров.
Живіть, життя своє в любові,
Плекайте правду в кожнім слові
І хай душа не забуває,
Вічне життя її чекає.
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=LK5108wAqyk&t=18s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857908
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.12.2019
Довгі роки час минав,
А про них ніхто не знав,
Ці хто знали, то мовчали
Бо їм рота закривали.
Їх історія це слава,
А трактують як брехню,
Все святе для них Держава
Все життя вели в бою.
Ці герої чи бандити
Добрі люди, Вам судити.
Десять років воювали,
Щоб ми кращу долю мали.
Велика радянська сила,
Їхній дух не погубила
І довга з ними боротьба,
Режим в безвихідь завела.
Щоб цих воїнів здолати
Треба нелюдами стати,
Потрібно совість переступити
І лихі діла творити.
Саме так і поступали
Обманом і брехнею воювали,
Всі свої грішні діла
Приписали на УПА.
Це лише початок слів,
Не все сказав я, що хотів
Щоб все дослівно передати,
Я хочу правду розказати...
Був тихий вечір, вогонь горів,
А я із хлопцями сидів,
Сидів у лісі, та думав я
Яка ж прекрасна ця земля.
По ній ходив мій пращур, дід
На ній Шевченків Заповіт,
На ній усе, що хочеш є,
Аж серце радо в грудях б’є.
Неподалік шумів струмок
І тут на віялось думок,
Скільки маю ще ховатись?
Коли зможу показатись,
Своїй дружині, своєму сину,
Сказати: Пробач мені дитино.
А може він і не знає,
Що батько в лісі пропадає?
Кожен з нас, що тут сидів,
Думками був у себе вдома.
Та не я їх сюди привів,
Їх привела мета вагома.
Мета, що прагнуть всі народи,
Мета, якої хочуть люди,
Мета, що душу рве до бою,
Мета за щастя, мир і волю.
З нічого армію зробили,
Люди знайшлися не байдужі,
З нічого владу утворили,
Тож не сумуйте любі друзі,
Казав до хлопців сміючись,
А на очах сльоза блищала,
Боліло серце і за тих,
Яких війна уже забрала.
На ранок нас чекає бій
Бо зла людина нас продала,
Тож станьмо разом браття в стрій
І хай лунає наша слава.
Ще ранок не настав,
А ворог атакує
Їх десь до сотні є,
А нам людей бракує,
Стріляють в лісі кулемети,
А в нас гвинтівки й пістолети,
Беруть прокляті нас в облаву
За наші голови, хочуть славу.
Та не судилось москалям
Сьогодні бенкет справляти
Їхнім воїнам безчесним,
Нас не подолати.
Ми воюємо за народ,
Ми поляжемо за державу,
А вони ходячий скот,
Що давно утратив славу.
Командир усім звелів
Наші міни підірвати,
А тоді дає наказ
Оборону проривати.
Кулеметник наш «Спартак»
Довгу чергу випускає
І відразу на повал
П'ятьох укладає
Ворог збитий з пантелику
Не чекав таких утрат,
Аж тут чути порив крику,
Що убитий наш солдат.
Він упав і вже не дише
І не можемо підібрати
Бо по заду нас стріляють,
Тож всім треба відступати.
В цій облаві бій ми дали,
Ворог втрат значних зазнав.
Та ми радості не мали
Бо наш друг життя поклав.
Окрім цього два ранені,
А між ними командир.
Будьте прокляті скажені,
Що порушили наш мир.
Продовольчі всі запаси
До останнього забрали
І криївку, що звели ми,
Без вагання підірвали.
Тож на зиму не лишилось,
Ні їди ні хати,
Прирекли нас вороженьки,
В муках помирати.
Холод, голод – це проблема,
Та є важливіша,
Що країну полонила,
Орда найлютіша.
Наше браття є завдання,
Цю орду здолати,
Тож не смійте панове
Безславно помирати.
Все здолаємо, виживемо,
«І не дочекаються»,
Це наша земля,
Тож нехай начуваються.
Пройшли роки, десятиліття
Невже забулися жахіття,
Невже загоїлись усі рани,
Які завдали нам тирани?
Та як же можна у своїй країні
Забути героїв Батьківщини?
Як можна рота відкривати
Їх бандюками називати?
Відкрийте очі добрі люди
І своєчасно спам'ятайтесь
Хто нарід наш віками губить,
Ви ж їх братами називайте.
Вони ж за народ нас не мають,
Хохлами, малоросами називають,
Для них ми просто нижча раса,
Велика сірих рабів маса.
Згадайте, хто знищив козацьку державу,
Розвіяв лють, розсіяв терор,
Хто винен у смерті 20 мільйонів,
Яких забрали війна й голодомор.
І зараз війна на сході триває,
А ворог той самий, той самий, що був.
Біль серце великий огортає,
Як народ український про все це забув.
Воїни ОУН та УПА, Ви назавжди залишитесь Героями та визволителями у наших серцях. Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=z4-GUDjwMgQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857907
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.12.2019