| Сторінки (1/25): | « | 1 | » |
я виходжу з цього міста
як земля виходить з орбіт
ніби куля випущена впритул
вилітаю із плоті в плоть
немов би ніч що вилазить
з зіниць після приходу смерті
чіпляючись за прохолоду вулиць
та незнайомих обличчь
і нічого не лишається потім
окрім як бігти невідомо куди
менше забивати собі голову
існуванням станції суб
точніше навпаки сидячи
за компом поклонятися
одному із суперечливих
який годує мене часом
а потім вбиває сном
а ще а ще він часто повторює
що або ти є або тебе немає
що життя це одноосібна гра на смерть
і правила цієї гри
ти взнаєш переважно наприкінці
коли тобі вже просто байдуже
чому друг стає ворогом і
навіщо він бере
тебе на приціл
бо помирати – це майже
як народитись від своєї смерті
яка не вміє рахувати
на пальця до десяти
і говорити ні
ми мертві ми майже з тобою живі є
крапка кома тире
от і все
крапка кома тире
от і все
крапка кома тире
от і все
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019
привіт україно
чув що ти помираєш
рак легень здається
плюс осінь простуду сипле
в горлянку
крихти хліба збирає й кладе
тобі під язик
а ти не ковтаєш
горда і гола
я завжди знав що тобі ніколи
не вистачатиме двох крапель
життя щоб одужати
двох кроків щоб
подолати бар’єр
двох сердець щоб
зрозуміти що любов
треба палити на площах
двох слів щоб бути почутою
двох слів щоб бути
зброю в руки береш
квапишся голосно
навіщо
а я от зупинився
стою дивлюся в тебе
і думаю
я не прийшов з порожніми руками
україно
ключ від ключиць своїх тримай
мені набридло їх тримати у внутрішніх
кишенях чужого свого пальто
україно я єдина твоя межа
і кожне з моїх я твій єдиний стереотип
і в кожній з межі інша межа
ти мабуть не повіриш
але в мене є друзі
які цілують тебе
є й такі що цілують зброю за тебе
а я
всього-на-всього
приніс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019
у нас тут рай панове
влаштовуйтесь зручніше ми злітаємо
з глузду
а ти ледарю вставай на ноги
свої кволі-кволі
бери в руки чекана великого-великого
і допоки сонце випорскує зі свого серця
ці вічні вогні
добувай місце собі на білім простирадлі
ібо тільки безсилля і мовчання під час
праці клопіткої винарогоджена
буде тобі вовіки
а ти службовцю державний втомлений
від кави та печень
врегульований законами країни цієї
створений країною цією
скасований країною цією
не вставай на ноги кволі-кволі
сядь на крісло м’яке та широке
та споглядай знервовано й гордо
як плавиться пластмаса ком’ютерів
офісних
вогні заархівованих документів лізтимуть тобі
в зіниці
ти не піддавайся цим провокаціям
службовцю держаний закривай себе й свої очі
цілуй жінку та дітей
і згорай
а ти вчителько молодших класів у сільській школі
відкинь ті конспекти майбутніх невдах
та мільярдерів
і летімо з нами
нам потрібні такі кадри
ми підвищимо тобі ставку
скасуємо вищу математику
запровадимо усну форму навчання
спалимо письмову
буде в нас вільне відвідування
і тільки в нас воля не буде
ототожнюватись з невідвідуванням
летімо
гей а ти водію маршрутного таксі номером 69
наповни баки бензином якісним
заводь мотора машини цієї
і їдь до широких мостів
палаючих міст
зафіксуй передачу й педаль
сам вистрибуй з салону
і хай
хай
пливе твоє таксі на дно річкове
а ти лети з нами
нам потрібні люди з досвідом управління
запровадиш демократизм повсюди
і проїзд по 1,50
летімо
ви так ви діячі культури музиканти художники
письменники і т.п.
вам не летіти з нами
не коштувати манни небесної
не їздити на німецьких машинах
не втягуватись у міцні відносини
дружби любові і влади
у ваших діях та словах так багато віри
що її просто не видно
вона розтікається у просторі
мов звуки пташині в гаю
вам не потрібні яблука райські
ви давно тримаєте їх у своїх кишенях дірявих
вам не потрібні вина й хліби ісусові
ви щодня частуєте ними немічних та приватних
підприємців
та що тут ходити берегами
вам і раю не треба ні ні
хто вас туди візьме?
та й хто піде?
вам би драми драми драми
комедій і фантастики
осені осені зим
самотності і гучних вечорів
ви нікому не потрібні вас потребують всі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2019
літературо
скільки разів ти рятуєш мене
скільки вбиваєш
не знаю навіть чи дякувати
чи кидати в тебе ножі
а знаєш давай
я виб’ю тобі місце в обласній
лікарні
у мене є зв’язки
за тиждень оформимо документи
укладемо договір оренди приміщення і готово
скажімо будеш ти
у відділі онкології
авжеж
люди яких нічого в цьому світі
не тримає
особливо потребують тебе
літературо
ти головне ніколи не питай у них дозволу
заходь мов повітря у їхні легені
і цвіти-розцвітай
половині з них жити максимум до нового року
а ти вічна літературо
малюй кожного дня у їхній очах
цю вічність
їм це потрібно як хіміотерапія
будь їхньою хіміотерапією
особливо часто приходь
до тих кому ще немає десяти
і хто максимум – до наступного понеділка
я навіть не знаю що далі
але чорт забирай
літературо!!!
позбав їх смерті
дай їм нормальне щасливе
життя .. .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2019
не те що б не говорив до тебе
я мовчав тільки
дощі приходили ранком під твої
березові двері
і наспівували мелодії осінніх мотивів
а виходячи босою на
голі подвір’я й двори
вони шукали у твоїх кишенях сонце й
насіння пшениці та срібних трав
вони прослизали у найпотаємніші закутки
твого тіла
а потім тихо перешіптувались як там
в тобі
солодко чи порожньо
я ж то знаю що
солодко
і
порожньо
не те що б не бачив тебе
я очі закривав
іноді знаєш це справді грає велику роль
вчасно припинити бачити
твій організм вмикає надчуттєві центри
і намагається торкатися чогось зовсім
невидимого
щось типу
легкості
особливо коли ти знаєш
що вона знаходиться
у язиці а точніше на його
кінчику
адже саме ним ти
виграєш на її верхній та нижній
плавно переходячи на шкірні покриви
пальців рук та ніг
зап’ясть і шийних рівнин
починаючи з консонуючих
з сексти сексти сексти
продовжуючи терцією терцією
плавно підтягуючись у квінту
кварту приму й октаву
стогнучи
вона говоритиме щоб
ти не забув
про дисонуючі
септіму
септіму
секунда-а-а-а солодко і порожньо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
де твоє вирвано і кому там залишено
знаєш напевне авжеж
бо кров закипає бо хоче до тебе
а в тебе багато є меж
і серцю не смішно сміятися – смішно
та що взагалі ти верзеш
у бога в кишені без тебе є гірше
ніж в епіцентрі пожеж
де твоє випито і з ким перестелено
пам’ять не губить хвости
вона кожного дня нам так рани цілує
що передчасно розходяться шви
і вже птаху не треба летіти нікуди
і рибі не варто нікуди плисти
до неба не треба до тебе не треба
де ти де ти де ти ми ми ми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019
сонце мов яблуко переспіле
тягне полотна небесні у вени
по них господні локомотиви
несуть тепле серце до тебе
від мене
переплели артерію з вибухом
заколихали маршрути тромбів
дихання мо́є ідентичне вивихам
солодко гріється у тво́єму горлі
холоднім
і не вернутись й не повернути
хочеш – біжи а хочеш – стій
бо саме зараз я мав би все забути
щоб позбавити тебе ішемій
але ні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
хвилі хвилюють хвилі хвилюють
хвилі хвилюють тіло ісуса
шия шукає шия шукає шия
шукає твоїх укусів
ребра римують ребра римують
ребра римують адама та єву
а люди літають люди літають
люди літають коже́н по своєму
і небо червоне а небо червоне
бо небо червоне над головою
і я готуюсь і ти готуєшся і ми
готуємось до першого бою
і цілитись треба а цілитись треба
бо цілитись треба прямо у серце
і знати варто і варто не знати
і знати варто й не варто усе це
бо тебе стереже тебе стереже
тебе стереже час тут і фатум
і обидва вони вчать обіймати вчать
обіймати вибухівки й гранати
відриваючи чеку́ слухати їхню
музику ледь чутну ледь говірку:
для любові й радості радості
й любові достатньо хоча б
доторку
доторку
до-тор-ку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
Третя ранку, типу, ночі і тонни людей проходять повз,
а та, що зліва запитує хрипко: " Як ми померли, Бодь?"
А я їй брешу, що не знаю, Маріє, що це все вокзали й ножі,
що нам просто забракло часу і ми народились такі.
колись нам дзвонили, щоб просто знайти, щоб листя не лізло у вени,
а зараз все щезло, і всі десь не тут. Але Бодь, питає вона - і все таки де ми?
І знову не точно кажу їй :" Маріє, не бійся, все добре. Я час зупиню і всяке таке.
Тримай, ось, цигарку, і байдуже правила. З нею життя не таке вже й гірке."
Яке ще життя, Богдане, ти бовдур? Нас же немає, ми ж ніде, нікуди й ні з ким...
Хвилини мовчання і роки дивних слів, пожежі в думках і розпачі дим.
Не знаю куди нас закинуло разом, чому саме ми і що з нами буде ще
я, Маріє, знаю точно я кохаю тебе, я кохаю тебе, ти - все, що в мене є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019
Серце твердне, мов грунт у посуху
шукаючи марно у небі всевишніх
а йому ж не вижити ти тільки послухай
все т и х ш е і т и х ш е
і час став молочним шипить на долоні
готові горіти мости й автостради
а я про все на світі забути готовий
щоб тебе не в т р а ч а т и
бо у цьому маренні днів буденних
між нами роки суцільного «недо»
сотні кроків не зроблених
і о д н а л ю б о в.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019
І тільки тим, хто дихати вмів, хто кожного дня роздирав міраж за міражем
в часи, коли сонце грузло у болоті чужих залежностей і не було життя у воді,
я вірші хрипко голосив, які хтось називав неякісною травою чи то тупим ножем,
який ріже, ріже і нема від нього ні спасіння, ні алкоголю - ніщо не допоможе тоді.
Тобі потрібен лікар і операційна,
або знайди сам свої ліки, не тупи!
Хай прооперують твоє безцінне,
чувак, якщо не зможеш вижити (лети).
Допоки сохнуть губи і стіни обсипаються павутинням думки та брудного диму.
Теши, теши свою долю, теши - в цьому гряде щось невпинне й тверде.
Держи, держи її хвіст, вона ж бо втікати повинна, держи, ковтай гірку слину.
Це твоє останнє коло, остання війна, ніщо не важливо - ти сам і собою тепер
Тобі потрібен лікар і операційна,
солодко буде потім, зараз терпи!
Спаси в собі щось безціннне.
Живи (помри), живи (помри).
А зараз, зараз прокидайся, бо на цій підлозі трава проросте між твоїх ребер, вставай
Шукай свою рибу, пливи, від берега в берег кидайся. Ось тобі я, ось тобі ми.
Все інше - лиш колір, ілюзія думки. Греби, допоки гребе, греби. Цей берег останній, знай.
Допоки війна, допоки пливуть під землею тіла. Живи, чувак, допоки – живи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019
важливо не померти на її легких руках
важливо сьогодні навчитись вміло стріляти
важливо пам’ять сховати вчасно у рукав
важливо ніколи нікуди не повертатись
важливо цілувати тільки у скроню й зап’ястя
важливо часто вбивати миритись й брататись
важливо не впасти коли тобі вже за двадцять
важливо ніколи нікуди не повертатись
важливо відчувати сенс чиїхось обіймів
важливо мати крила і навчитись літати
важливо кожної секунди бути вільним
важливо ніколи нікуди не повертатись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019
Землю та море
крутить на пальці
вітер червоний,
руйнуючи зір
літо крилате
б’ється об центр
нашої дати,
повної прірв
втомлений місяць
суне в печери
а ти не спинися
й не вір
холодні багнети
на вогнепальній
чекають поетів
та лір
день із туманами
загублено ниє
криється матами
у вогні
а вітер сміється
а вітер братається
разом із серцем
моїм
у небо каються
і падає небо
обличчя торкається
стерні
землю та море
небо й серця
тримають суворо
святі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019
В мене тут рік як день
день як система хаосу
траву розкурено вщент
всім жахливо і радісно
гріється ніч посеред трас
машини й люди в обіймах
між сердець де згорає час
місця нема для надійних
поміж нами і посеред вен
густо течуть чорнила надії
в них ти так і не помер
торкаючись рис шизофренії
лікоть до ліктя кров до лиця
гнуться метали мов крила
жінка біжить неначе зима
теплом вона нас зігріла
шепіт і шум сон та дахи
повзе у очі ведмедиця
перерахуй-но перелічи
хто до тебе не повернеться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
Шкіра як карта твоєї сутності
Повна жахливого смутку й любові
Ртуть у очах, деформація юності
серце - праобраз дівочої зброї
кохай свого сокола, грішно кохай
віддайся йому, як остання втрата
без спілих стогонів, з ордою мовчань
навчися в цім пеклі хоч якось літати.
а потім хоч кидайся вогнем і водою
в штрафбати шли всі слова і жести
співай першу пісню і берися до зброї
смерть в той день має померти
Але ти, дівчино, не бий сильно рук
цей холод осінній тобі до лиця.
і між ворогів незліченних та мук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019
вона босоніж ходила по воді
й тримала сонце у долонях.
у чисто-білім полотні
носила райдугу на скронях.
в очах - зелені оксамити
на землю зносили добро
боялась руки забруднити
й пошкодити нове фельтро
ляклива зграя солов'їв
спинялась нишком біля неї
й лунали співи на плечі
гарніш злотоголосого Орфея.
з долонь її тікало сонце,
то ніч біжить, стає на п'яти
встають суворі охоронці
вона ж - із світом іде спати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Трикутні стіни, порожні коридори,
розбиті вікна і двері без замків.
Туманні вулиці, червоні світлофори
і ворона старого тихий спів.
А між будинками розгулюють дерева,
машинний сморід з відкритих гаражів
Людей нема - стовбова перспектива,
лиш ворона старого дикий спів.
А може досить? Кричу йому з відлунням...
Залиш в собі безглузде "кар-кар-кар!"
І спокій дай моїм й чужим ти будням,
лети в Сибір же або в Мадагаскар.
А він мені строкатими несе крильми,
що спів його є подих ночі серед дня.
Життя - то біль, та все лікується людьми
і сон за сном стирати буде незнання.
Тоді з гнилих дерев посипалося гілля
і птах раптово злетів повітрю на плече.
Потрапила в капкани свідомість осіння,
я глянув на час. Все добре, ще йде.
На другий день він знову був зі мною,
сідав на праве плече й наспівував грози:
Криве майбутнє хоче цільового бою
й схильності до щоденної метаморфози...
Проходив день, за ним роки, сточасся.
Перетлівало все від каменю до слів.
Далось в знаки вчорашнє моє щастя
і ворона старого сильний спів.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Коли з обличчя сповзають моменти стандартного « все добре»
і принципові ідеології смутно діють на власні необдумані дії,
десь під значними спробами до неї приходить екзотично- хоробрий,
щоб на тривалий час приборкати внутрішньо-венні стихії.
Він закохуються в неї, в її небо із невміло закритими очима.
Сьогодні вони – єдина субстанція, від якої забуті часові рамки.
Вперше (назавжди?) за спиною творять мелодії доспілі крила,
у грудях тісно, переливаються погляди, цілунки, мовчанки.
За секунду до прощання на видих не залишається сил,
він привик дихати повністю нею та її золотистим волоссям…
Через визначений термін у неї появиться сонячний син.
«Ми будемо разом назавжди, назавжди» – подумав… - здалося.
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019
Тихо ніч нав'язується крізь вії до сну,
перегортаючи двадцять четверту на завтра.
Ти не спиш, час від часу обриваєш струну,
життя, як не дивно, вдалось і без фарту.
Я іноді бачу, як зранку ти не п'єш чай,
холодно одягаєшся в сіре і йдеш на роботу.
Сигаретами, музикою і вином топиш печаль.
На вихідних через крик граєш з котом у доту.
Відстань… хм наголос жбурляєш переважно на другий склад.
При тобі плентається якесь украдене щастя.
Радикальне майбутнє, як в човні, як чорний квадрат
шепоче під вухо, немов, не одна, - міняйся.
Гаряче… холодно, іноді разом і в такт, крізь бурі
щось все-таки виривається на волю крізь стіни,
сяде біля тебе,скаже привіт, потім б'є по обличчю, - ти що, дура?
Візьми себе у руки, спіши жити, я чекаю від тебе кардинальної зміни.
Ти знову не ляжеш спати до 5-тої ранку, щоб зрозуміти суть
важкість у грудях зробить наголос на слово "прийди!"
Чесно кажучи, я не думав, що в житті існує душевний бруд.
Тому, стомлено, але щосили, будь-які труднощі візьми і спали…
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019
ми з тобою наполовину закохані
наші ранки чекають на вечір
і серед цієї згорілої осені
ми цілуємось коридорами втечі
ми з тобою наполовину живемо
у розхристанім тілі й душі
і торкнувшись одне одного ревно
сміємося всупереч глуздові
ми з тобою наполовину втрачені
в цьому світі явищ строкатих
де прийдуть ще і наші дні
та себе ми не станемо шукати
ми з тобою наполовину будемо
так по швах розривати не вперше
всі шляхи щоб скотились на дно
але в нас на обох одне серце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Зникати безпосередньо до небаченого сумніву та серцевих контузій
між давно забутими кварталами надто чорної кави і спалених книг,
де жадають зустрітися, але не з тобою теперішнім не теперішні друзі,
бо тіло твоє стало прозорим, очі знесилені і голос пустельно зник.
Невдале відчуття власного перекреслення зсередини та ззовні
пустить коріння, відтак доведеться споживати плоди незграбних падінь,
а кричати доречно, мабуть, там, де ніхто не почує, хіба що якісь невиліковні,
тобто, серед згорілого степу, падаючого неба і чорних від погляду стін.
А завтра, не доходячи до ранку, тебе буде пронизувати дощ, ніби пекельний вогонь,
в очах, мов секунди перемоги жеврітимуть іскри любові, переважно останні.
Б'є в боки щось, біля п'ятого ребра, з якого створеною була… Вистачить! охолонь…
Живеться? Живи : безвихідь, абстракції; зима, осінь, літо, весна і Вівальді.
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
це вже норма тобто коли алкоголь це єдиний вірний
друг
себто краще нехай вже він заносить
в свідомість
радіацію
здається й правильно недугу лікувати пошуком інших
недуг
щодня вбивати людей адже заповіді давно втратили
рацію
війна війною люди людьми а час прийде
й присипле пам'ять землею
поодинокі гравці казатимуть що так буде не довго тобто довго
але не так
ніби буквально тебе лоскотатимуть в п'яти весело ж гратись з отруйною
змією
а потім рятуючись від
вогню позаду і
спереду тебе виросте щось без
життєвих ознак
за горизонтами обпалених невдач не бійсь не проросте вона ні завтра
ні сьогодні
і два життя не вистачить щоб взнати правду і трохи вічності потрібно
для мети
настане день де серед куп підірваних
думок почута буде істина господня
¡ зникне
сенс
війни
¡ зникне
сенс
війни
і зникне сенс війни
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Тебе хвилює море, а потім вже я, а потім знову море,
наша кров, як його течія, торкається серця і воно – голе.
Мої вірші, як хвилі – відчуті повністю, але не закінчені,
ми пливемо серед спільних днів – і нестерпно вічні ми.
по горло у воді кохаємось і куримо жахливість життя.
Як востаннє, цілую губи і розумію, що не знаю твого ім’я.
Ти прокричала мені опісля, щоб я впав у якесь бісове дно,
і я впав, там грала музика, якесь тепле тіло і морське вино.
Коли сонце розрізало день на енергію і пекельну втому
і приходив час нічого не розуміти, весь сенс був в тому,
Що ти була поряд, все інше берегло чорне, як ніч, море,
Але наше кохання знайшло прірву, чорт, воно просто тоне.
Раджу відкинути голову і шукати його серед космосу
Люди – це теоретично вода. ( життєва точка простору)
І якщо тебе спіткає лезо смерті, байдужості або брехні,
Знай, все, що тобі треба – перебуває в морі, в його воді.
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Небезпечна ілюзія при відсутності тебе будує ідеальну стіну, у якої дві сторони,
з однієї - ангел, який оберігає нас, з іншої - безперспективно «зникнути!»
Читаючи тебе, твоє тіло, кожен міліметр твоєї ніжної до невагомості шкіри,
я псував реалізм та копирсався в енергії, в силі, тобто, в надто іронічній вірі.
Це дає змогу відчути вітер, твій дотик,та блаженне синє небо навпроти,
тоді я міг бачити , тоді можливо все. Зникла депресія і солодкий страх,
ніяких повторень та манії до безкорисливих слів, процесів «в нікуди»,
тільки легкі краплі нездійсненності та такий довгоочікуваний кайф.
Знову…продірявлені емоції, холод по тілу, викривлення свідомості,
і таке знайоме повернення до попереднього, до чогось несуттєвого.
Знову…вічні вогні в руках приносяться тендітно, як сон, до мостів,
і вони руйнуються, поряд з ними шлях. Тепер вже не існує його.
Тільки б не… не забути дихати… Переплітається мрія… і тут… вона тут.
Потихенько все забувається. Клаптик життя стоїть на своєму місці.
Я віддаюся недолі, крізь бажану лють прокладаю до тебе маршрут.
Все, що ми цінуємо і нам дороге, однозначно, приречене на вічність.
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019
легке тремтіння рук згубно діє на натискання модернізованих клавіш
при цьому в їхній музиці присутній невидимий маятник – пальці
які не вербально показують чи то "ходи сюди" чи то жест коли шлють подалі
все ж осяяння прибуло до берега і душа почала монотанці
так тривало близько дев'яти хвилин тобто до влому розум
далі - доля секунд: весь простір захоплено тишею та розсудком
грізний "суддя" виніс рішення: максимально зменшити дозу
і на клавішах заграли так що з вікон повилітала вся пoгaнь із смутком
на ранок у кімнаті був відчутний запах диму знадвору
вікна стояли навстіж і все що хотіло лізло їм на спину
день у день та музика клавіш знищує вщент будь-яку перешкоду
приймаючи людські пальці виконує місію "вічного плину"
передує ідея фарбувати їхнє волосся у символічний колір
замінюючи при цьому всю матеріалізовану зброю
бувають же альтруїсти завдяки яким зникає щоденний стогін
прагнеш миру - готуйся до війни і клавіші візьми з собою
2014 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019