| Сторінки (1/77): | « | 1 | » |
Здається, вже пізно питати: чому?
Здається, вже зайве "нащо",
Їбаш їх, як в ту першу ніч, тебе я попрошу,
Просто їбаш їх. І не здавайся. Нізащо.
Більше року пройшло. Дев'ять років.
Але іще так само багато "вати".
І думки такі тривожні, шалені, глибокі.
Найкращі віддають життя. Аби усі навчились цінувати.
Театр - все для ЗСУ, і колони автобусів біля Гарнізонного храму,
А хтось живе так, наче тупо не помічає війну,
Ще й каже, що ми тут зайвий раз псуємо настрій, розводимо драму.
І все по колу. Знову хочуть забрати весну.
Нуль. Вибухи. Смерть. На свіжих могилах - оберемки квітів.
Ракети з Каспію. Гинуть найкращі.
І нам не потрібно було війни, аби Україну любити.
Темрява навкруги. Непролазні хащі.
Через те, що вони такі. Не люди. Не знають жалю.
І тому я - та, хто я є, і роблю те, що роблю.
Через це усі ми такі. Відважні. Не маєм страху.
Прокидаємось під ПВО. Ні на день не лишаєм броню.
Я втомилась страшенно, знаєш,
Через це і вона така. За рік - жодної посмішки.
Кожен день немов знову народжуєшся і помираєш,
І за Україну й Перемогу. Знову. Навколішки.
Чого ти фоткаєшся, блядь, як на портрет?
У мене навіть пес. Команди. Українською.
І у кишені знову. Пачка. Сигарет.
Будь з Україною. І не схиляйся. Низько.
У мене навіть кішка запаковує посилки.
Я прогулюю роботу. Заради волонтерства.
А волонтерка понад рік - символ понеділка.
І душа: то в сльозах, то цинічна і черства.
Але ж нас не зламати. Все одно.
Ми. Тут. Усі. Просто робимо своє.
Рука із фарбою. Синій. Жовтий. Полотно.
І ворогам сміємося в лице.
02.05.23 р. Київ-Львів, Україна
!!! За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність, спрямовану на допомогу ЗСУ. Помстимося за Каховську ГЕС разом!
Кожен донат важливий:
- бус для 116 бригади ЗСУ:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7MGfBgrakz
💳Номер картки банки
5375 4112 0632 3102
- підтримати Захисників-акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
#standwithUkraine
#nowar
#Ukraine
#stopwarinUkraine
#helpUkraine
#Львів
#Lwiv
#stopwar
#ЛьвівськіБджілки
#СлаваУкраїні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Куріння вбиває занадто повільно,
Можна я буду любити тебе? Сильно.
Стільки, скільки лишилось.
Бо все і так. Під три чорти. Покотилось.
Куріння вбиває занадто повільно,
Все у житті вийшло якось дебільно,
Ти мені - дуже, я тобі - майже ні,
І знову всі. Під обстрілом. Самі.
Курці помирають рано,
Знаєш, а може у цьому й справа?
Я наближаюсь у напрямку того, що бажано.
А ти мовчки дивишся. Як завжди. Зневажливо.
Я хочу поділитись із тобою цим димом.
Я хочу. Щоб ти і для тебе. Моє. Важливе.
Я хочу, але перед тим. Як ми станемо одне для одного ніким.
Я хочу дізнатись. Просто. Чого хочеш ти. І як знову зробити. Усе - простим.
Куріння вбиває занадто повільно.
У мене сто одна причина. Любити тебе. Сильно.
Я - желе по асфальту. Перед твоїми бомбезними кросами.
І знаю достовірно лиш одне. Ми стали. Однаково. Дорослими.
Я змагаюсь із Жаданом за звання найгіршого прочитання власних віршів,
Я дивлюся на тебе. І шаленію. Від ревнощів.
Мене кидає то в холод, то в жар, то в прірву очей, то під обстріл.
І погляд впирається у білі високі підошви. Твоїх. Охуєнних. Кросів.
#жадан
#zhadan
#war
#nowar
#ukraine
#saveukraine
01.05.23 р. Київ, Україна
!!! За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність, спрямовану на допомогу ЗСУ. Помстимося за Каховську ГЕС разом!
Кожен донат важливий:
- бус для 116 бригади ЗСУ:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7MGfBgrakz
💳Номер картки банки
5375 4112 0632 3102
- підтримати Захисників-акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
#standwithUkraine
#nowar
#Ukraine
#stopwarinUkraine
#helpUkraine
#Львів
#Lwiv
#stopwar
#ЛьвівськіБджілки
#СлаваУкраїні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Попіл тихо стелиться під ноги,
Просто ще один не тихий вечір,
Без нього. Нормально. Бо всі думки - про Перемогу.
І час настав. Пробачити. Всі втечі.
Просто роздати його речі,
Просто комусь іншому дати шанс,
Або самій зробити крок у порожнечу,
І долю вирішить один нюанс.
Один випадковий вечір. Двоє.
Хто ми такі? Що я взагалі тут роблю?
Я просто самотній, зневірений воїн,
Але, хоча так мало сенсу. Я ще одну. Спробу.
Ще один випадковий вечір.
Без слів. Без понтів. Без жартів.
На цей раз обійдемось. Без кровотечі.
Я тут. Бо це. Сьогодні. Варте.
Думки десь далеко. Про карі очі.
Про нездійсненні мрії.
У голові мільйони різних "хочу",
І я все розумію і ніфіга не розумію.
Хоч один раз послухаю серце.
І все водночас стане складно й просто.
Попереду. Чужі дракони і фортеці.
Тихо. Попіл. Падає. На кроси.
29.04 Київ, Україна
За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність, спрямовану на допомогу ЗСУ. Помстимося за Каховську ГЕС разом!
Кожен донат важливий:
- бус для 116 бригади ЗСУ:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7MGfBgrakz
💳Номер картки банки
5375 4112 0632 3102
- підтримати Захисників-акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
#standwithUkraine
#nowar
#Ukraine
#stopwarinUkraine
#helpUkraine
#Львів
#Lwiv
#stopwar
#ЛьвівськіБджілки
#СлаваУкраїні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Я так сильно хочу її. Побачить.
Сподіваюсь, вона характер мій дебільний. Пробачить.
Сподіваюсь, вона хоч трішки. Буде мені. Рада.
Мені просто потрібні її. Плече, розмова, порада.
Просто так треба її обійми,
Я і так про неї. Постійно.
Дуже хочу. Поговорити,
Просто зустріч ще раз. Відтворити.
Я не можу без неї. Банально,
Будь ласка. Не треба. Зі мною. Безжально.
Головна Левиця міста Лева,
І я так сильно люблю її. Шалено.
Вона заслуговує широких красивих жестів,
А я так безнадійно. В її. Оресту,
Їй так круто з пістолетом і автоматом,
А я так підсвідомо. Її Ренату.
Така глибока, і в житті - до неба драми,
Дякую, за із "Доторкнись і побач" Оксану.
Вона така класна. І майже усе чудово,
Окрім останньої сцени у ролі дружини Грома.
Шевченку зайшла б така Катерина-Катруся,
Я нічого не роблю. Тільки на неї дивлюся.
Її Христина - геніальне уособлення мами,
І я завжди буду за неї. Двома руками.
Її героїні - весь час - по вістю,
Я так сильно у неї. Вірю.
В неї такі милі патріотичні, пробачте, шмотки,
Нам дуже потрібні спільні нові фотки!
Вона виглядає так само, як десять років тому,
І Львів для меня прирівняла дому.
Із листопада - жодного дня без неї,
Я за нею - хоч на війну або в оранжереї,
Приїду скоро до неї у Львів для фото, а навіть не на виставу,
Але дивитися на неї, як з "Відважних" Гончарук. Не перестану.
Моє життя тепер немов нею. Прикрашене,
Але ж чого мене у неї. Вкрашило?
Їй потрібен, як мінімум, Оскар,
І у неї. Таке розкішне. Волосся.
Куди там тому Голлівуду?
Без неї я. Кіно. Дивитися не буду.
Я хочу спільні спогади іще,
Я хочу знову Львовом. Під дощем.
Я хочу пізнати краще,
Присягаюсь. Не кину напризволяще.
Я хочу всього і зразу,
Хоч іноді я та ще зараза.
Слово даю. Поганого не пораджу.
Я ніколи. Вас. Не ображу.
Кассандра-Олександра, принцеса-воїн, королева,
І перед нею схиляються. Навіть дерева.
Її сльози - як мистецтва окремий прояв,
І для мене велика честь. Хоч іноді. Поряд.
Вона мене. У Драмтеатр Львова,
Блііііін, яка вона неймовірна, чудова!
І лиш у погляді, в очах - той фаталізм,
Саша - найЛютіший спонсор моїх сліз,
Немов за два метри іскрить. СаЛют,
Й весь час таке відчуття, немов мене зараз. Приб'ють.
Її харизма і міміка - мов Молотова коктейль,
І ми разом чекаємо, коли провалиться той кремль.
Така відчайдушна, смілива, сильна жінка,
І я тягнуся до неї. Навшпиньках.
Там така чуттєва, ніжна, глибока душа,
Вона така крутезна. Олександра. Саша.
Я свічуся поряд із нею, як Стронцій.
І кожен раз просто море щасливих емоцій.
А можна якось так зайти на її сторінку,
І щоб на дві години не перетворились три хвилинки?
Я написала вже сто сорок рядків,
Але здається, все ще мало слів.
Як є за що, давайте при зустрічі подачу справа.
Від Вас - нормально. Бо Ви, як завжди. Права.
Ви подобаєтесь усім, ми "Сагу" дивились ще з дідом,
Можна я до Вас? Просто приїду.
Дуже чітка енергетика - надпотужна.
Вас. У будь якому випадку. Дуже-дуже.
Можна я справді стану Вашим другом,
Присягаюсь, що не облажаюся удруге.
Весь час думаю, бо, мабуть, все ж по крові,
Як там Саша? У Львові.
Дивлюся на неї благально,
Я така сама, Люто-радикальна.
Вона. Театр і просто все - для ЗСУ,
А я у Києві. Через її відоси. Знову. Не засну.
Вона так заходить, моя сім'я вже прийняла її як нашу,
І не лише я, а багато людей так люблять цю неймовірну Сашу!
Біля неї трясуться руки, телефон вислизає із пальців,
Але я вже більше. Не буду. Соромитись і боятись.
Звідки таке дивне відчуття,
Ніби знаю її усе своє життя?
Зніс стіни, розширив мій світогляд
Той її проникливий погляд.
Я так хочу, - бо сильні чари, -
Просто бачити. Її карі.
Драматургія - її вибір і друга натура,
І їй. Має дуже завдячувати наша культура.
Вона жити не може без сцени,
Вона і сцена просто не можуть окремо.
Усе, що вона робить, подобається, авжеж,
І вона реально дуже талановитий реж.
Вона так сильно. За все. Переживає.
А мені кожен раз. Хочеться. Сказати. Обіймаю.
Хочеться допомогти. Хоч чимось.
І, здається, я скоро в ній. Розчинюсь.
Хочеться у Львів, на чай, на "ти",
Хочеться побачити всіх її котів.
Завоювати її довіру,
Щось про добре-хочу-вірю.
Іноді я теж ловлю себе на думці, що "Навіть не уявляю, як ти",
Мені дуже потрібні. Від Вас. Листи.
За "Сашечку" можна і в ухо,
Гей, Ви тільки не падайте духом!
Поговоріть зі мною. Будь ласка, а?
У мене, крім Вас, реально. Майже. Нікого нема.
І вона така. Справжня. Не схожа ні на кого.
Я так хочу. Стати ближче. Хоча б частково.
Знає "Фейсбук", Київ, львівські калюжі.
Знають усі. Що Ви мені. Дуже.
Ви - мій особистий Космос,
Люблю Ваш впізнаваний голос,
Моя підтримка у Вас завжди буде,
Ви на свято всі мої. Перетворили. Будні.
Ви така крута, по-іншому й не скажеш,
Можете на мене завжди. Обіймаю, Сашо.
Лишилося сказати, власне, ще одне:
Я дякую дуже-дуже. Сашо. За все.
Я можу писати про Вас без кінця і краю.
Іншої такої. У світі. Немає.
Найвища нагорода - її посмішка,
Усміхайтесь частіше, а, Саша, сонечко.
Я Вас. Дуже сильно. Люблю.
І, звичайно, все, що скажете. Зроблю.
Так хочу. Просто. Ваш "привіт".
Дуже подобається. Ваш. Внутрішній світ.
Акторка, автор, реж і волонтер, -
Вона неймовірна. Завжди і тепер.
Я так щиро дякую їй. Щодня.
Вона просто найкраща. Рідна моя.
Я хочу сказати в очі. Насамкінець:
Пишаюсь. Розумничка і молодець!
Ну і, як завжди. Головне. Іще одне:
Будь ласка, Сашо, бережіть себе!
25.04.23 р. Львів, Україна
#ОлександраЛюта
#Олександра_Люта
#OleksandraLyuta
#Oleksandra_Lyuta
#Львів
#Lwiv
За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність, спрямовану на допомогу ЗСУ. Помстимося за Каховську ГЕС разом!
Кожен донат важливий:
- бус для 116 бригади ЗСУ:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7MGfBgrakz
💳Номер картки банки
5375 4112 0632 3102
- підтримати Захисників-акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
#standwithUkraine
#nowar
#Ukraine
#stopwarinUkraine
#helpUkraine
#Львів
#Lwiv
#stopwar
#ЛьвівськіБджілки
#СлаваУкраїні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Львів не відпустив, бруківка Двірцевої площі - за ногу,
Я знову їду дев'яносто першим, бо без нього - вже незмога.
Сьогодні прекрасна ніч, я спати її не буду,
Думаю про неї, а тут чомусь згадала, як ти називав мене "чудо".
Я Львовом пішки уночі. Без навігатора.
І мені, що Львів, що Київ, вже давно однаково.
У Києві вчора холодно, темно, злива,
А у Львові сьогодні сонце, наче диво.
Хвилююсь знову, у голові - спічі* і тексти.
Знову думаю. Про той її погляд. Орести**.
У голові, як завжди, бардак.
У голові: "мала, мабуть, іди вже ва-банк".
День космонавтики, як ще одне не зайве нагадування про Мій Особистий Космос,;)
І хто приперся в Драмтеатр в джинсах і червоних кросах?
У мене чорний піджак, біла сорочка, сині штани,
Ореста-стайл, а я востаннє ще вдягалася так, коли не було війни,
Я вже не така намахана, та тиснуть ті погони,
Але. Я тепер. Категорично без загонів.
Може то все Сатурн, або помінялися Марс з Венерой,
А я хочу стати помічником режисера;)
Це чистий аркуш. Скажена авантюра, либонь.
А я така людина - не можу лишитись осторонь.
Я не хочу сьогодні. Аби кулаки зустрічались з бетоном.
Тримаю себе в руках. А перший раз у Львів приїхала з батоном.
І до сьогодні один урочистий піджак, як у нього,
І взагалі, у мене один піджак і вісім телефонів.
Читаю "Катерину", шукаю рими у Шевченка.
Між нами купа кілометрів, одне небо. Але то все одно. Далеченько.
Я не можу цього пояснити. Цей Космос, магію. Щось лоскоче між ребер.
Ти, може, ще не в курсі, але я - твій джекпот. Сьогодні їду до тебе.
Якби я вміла малювати, зображувала би трамваї Львова,
Всі, хто знає мене, кажуть, що чудова людина, людина слова.
Всі бездарі пролізуть самі, і тут уже не зле згадати,
Що справжнім талантам потрібно допомагати.
Мені потрібно просто одне маленьке "так". Тобі дуже потрібен цей шанс. Я бачу по очах.
Я не роблю нічого унікального,
А вона. Без пояснень. Геніальна.;)
У Львові не знімала ще вокзал,
А Львів мене у цьому році - просто наповал.
Там вже не буде, як раніше,
А тут, - не звикай, мала, - бо тобі ж буде гірше!
Я все бачу і все розумію, в першу чергу - тілоохоронець,
І я просто. Вже є. І буду далі. Без подробиць.
Тільки не закочуй очі, не кажи, що тобі - все одно.
Бо ти можеш легко мене позбутися. Як у тому кіно.
Але просто вимкни телефон, послухай, що маю вимовить,
Я зазвичай нормально говорю. Просто це все. Важко висловить.
І я. Можу жорсткіше і, звичайно, відвертіше.
Ти б точно пишався. Бо я стала ще впертіше.
Сьогодні ніч, коли горять мости,
Сьогодні стане все простим,
Сьогодні я приношу свої вибачення,
Сьогодні я прийму остаточне рішення,
Сьогодні вибір буде зроблено для мене,
Втомилася боятися, та більше - і не треба.
Сьогодні скажу востаннє
Йому про своє кохання.
Сьогодні зітру ті фотки,
Хай залишить на пам'ять відсотки.
Хай. Робить просто, що хоче.
Прикинь. Я відпускаю тебе. Охоче.
Я. Кажу "так". Зітру приреченість з погляду,
Тільки б знову не Форд, молюсь Господу.
Зроблю, що маю, всі виклики долі прийму,
Наважусь і просто до тебе прийду,
Знову дам себе приручити,
То хто з нас кого має вчити?
У мене шикарний краш***.;) Родина. Нова команда.
А у саду. Знову. Його троянда.
Мої друзі бажають удачі, переживають щиро,
А я... нарешті. По-справжньому. Грішно-щаслива.
* - speech - промова (англ.);
** - Ореста - улюблений герой серіалу "Новенька" (Новий канал). Вона як зачепила мене у листопаді, так і не відпустила. Як на мене, то я на неї дуже схожа. Хоча і не побила його ногами на паркінгу. А треба було.
Але так само - до останнього. За своїх.
Дуууууже рекомендую серіал. І неперевершену акторку Олександра Люта
*** - crush - аварія - людина, яка дуже подобається; об'єкт насолоди (англ.).
12-13.04.23 р. Київ-Львів, Україна
P.S. Шановні вільні люди, друзі у Львові, приходьте сьогодні до Національного Академічного Українського Драматичного Театру імені Марії Заньковецької (Камерна сцена) - вул. Лесі Українки, 1, Львів
https://maps.app.goo.gl/nbcSSAbt2MjpqCm9A на виставу "Катерина" за Т.Г. Шевченком.
За участі чарівної, талановитої, харизматичної Олександри Лютої.
Початок о 18.00.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Аби не думати, що на півроку, немов приречена,
Піца і пиво - мої співрозмовники на найближчі три вечора,
Я така рада, що є робота й волонтерка,
Бо спогади знову по колу. Терпкі.
Небо Львова змінює колір - так видно на фото,
Я вдома змінила штори на синьо-жовті полотна,
Руки по лікоть в бензині, і в Києві знов затори,
Я. Наші нові спогади. Весь час по колу. На повтори.
Вперше в житті думаю про нього негарно,
Мама його просила, а він навіть зрадив бездарно,
Він осоромився сам, та червонію я,
А губи за звичкою. На ім'я.
Мама його просила, та все намарно,
Ну що ж, любий, я і без тебе. В справі.
Окремо дякую, за те, ще не бачила його у Львові,
Бо обожнюю місто, а інша людина буде. По крові.
Я зреклася помсти, понтів, піару,
Знаєш, мої справи - добре. Але. Нічого не було "на шару".
Я любила тебе - маю більше сотні. Свідків.
Але так і не знаю. За що так зі мною й звідки.
Життя якесь, принаймні, цікаве,
Лиш тепер я знаю. Що була права.
Лиш тепер знаю, що всьому свій час,
Мені все ще боляче, бо справді любила. Вас.
Я сама вивчилась на психолога,
Я перша лишилась і встала проти ворога,
Я знаю, що ти б мною пишався,
Я лишилась там. Де ти зламався.
Я. Віриш, більше не шукаю зустрічі взагалі.
І більше не кохаю. Бо ці стосунки своє вже, мабуть, віджили.
Я просто хотіла б, аби ти знав:
Я все ж таки зробила, як тоді сказав:
Живу далі, більше не шукаю смерті,
Більше не дам себе в образу, і навіть пальці - не обдерті,
Знаєш, є усе, чого не вистачало раніше,
Я навчилась у тебе всьому, коли ти вже не вчив мене більше,
Я після тебе три роки не сідала у тачку,
Я три роки була геть. Одиначкой.
Я й досі здригаюсь, коли обіймають іззаду.
Але ти б зацінив мою нову посаду.
Сподіваюсь, тобі теж десь добре,
Ти був просто жорстоким, а я - хоробра,
Після тебе я майже не боюся нічого.
Проти мене були усі. Але все позаду, Слава Богу!
У мене і Львів, і Київ,
І я так само. Проти злодіїв.
Прикинь, у мене друзі, собаки, мистецтво, автівки,
Прикинь, можна у тридцять почати з нової сторінки.
Ти вибрав для себе сторону мого батька-антагоніста,
А я просто лишилась. Бо це моє улюблене місто.
І хай тобі буде хоч трішки в образу:
Я закохалась в мистецтво. Відразу.
Мої друзі в захваті від моїх шалених вчинків,
А я дуже дякую і просто обожнюю цю чарівну жінку.;)
Вона - геніальна і, знаєш, справді Людина,
І я. З першого слова і першого погляду - на колінах.
Я рада, що в цьому світі є такі класні люди,
І я. Більш не шукаю тебе. Усюди.
Дід помер, поїхали мама і брат.
У мене гігантський дім і великий сад.
Я буду з тобою і далі чесною і відвертою.
У здійсненні наших спільних мрій без тебе. Буду впертою.
Я ж така сама, як раніше.
Заради інших - все. І навіть більше.
Я буду просто робити все заради когось іншого,
І... все так само дякувати. Їй і тобі. Віршами.
Випадковий таксист - колишній колега з "Метро",
Дякую, Боже і мама, що я така вперта.
Дякую, Дмитрович, за можливості й підтримку,
І дякую Їй, - за неї, за правду й за Вчинки.;)
І ще згадаю трьома словами: вуличний музикант, крутий невідомий чувак,
Твоя музика того вечора на проспекті Свободи. Усі мої сумніви перетворила на "так"!
Пригоди мають запах гальмівних колодок потяга,
А ти знов повернувся в мої сни. Без одягу.
І все в мене добре, а буде ще краще, наче,
Дякую, боляче! За те, що від тебе. Добряче.
10.04.23 р. Львів-Київ, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Я подякую завтра, -
Усе, що було, було варте...
Не вийшло відразу, бо за тиждень - стільки емоцій,
Я сортую останні фотки, і сама собі дивуюсь у шоці!
Я була би щаслива, якби не в'язка самотність,
Шкода, що переможе незворотність.
Мені тридцять років, а я твереза сьогодні,
На світосприйняття так впливають умови погодні,
Мейбі*, це мій найкращий День Народження,
І. Сьогодні я люблю своє оточення.
Принаймні, про мене згадали всі ті, кого я лю...
А я - неординарна й справедлива - прямо говорю,
Мені знадобилося тридцять років,
Аби відшукати правильну послідовність кроків,
Аби зрозуміти, що все ще буде. Справді.
Що важать і слова, і думки, і справи.
А я завжди поряд із тими. Хто праві.
І мені знову стало цікаво.
Чарівний Львів, до тебе - негайно,
Тут так казково-чудово-файно!
Емоції понеділка не відпускають і в четвер вночі,
Я довго думала над текстом, а потім казала собі: мовчи, краще просто мовчи!
Гумор намагається продавити драму,
Але до того. Ще зарано.
А я хвилююсь так, немов тринадцять років,
А я... боюсь до неї - ближче, ніж на вісім кроків,
Я боюсь, але тягне шалено,
Я боюсь, та іду, і буде все навіжено,
Таксист сказав, що сьогодні, типу, цікавий день,
Мій День Народження і День аутиста лишень.
Адреналін підштовхує у спину:
Давай, мала, ти можеш ще когось зробить щасливим,
Емоції переважили професіоналізм,
І це якийсь сюрреалізм!
Я стою і дивлюсь, і всі слова - зайві і порожні,
Слів. Просто. Нема. Але є щось тотожне.
Дивлюсь в очі. Все просто. В цей раз - лиш правда,
І хто написав "Космос" прямо біля Театру? ;)
Присягаюся, то не я, але трішки нервую,
Я не розмальовую стіни, лише будую.
Львів - багатий на сюрпризи, -
Найкращий спосіб вийти з кризи.
Я казала йому, буду чекати аж доки,
Але, майте совість, шановний, пройшло вже п'ять років!
Це все просто хтось визначив зверху,
А я... просто далі живу і його вже не верну.
Я знову буду зберігати чиїсь таємниці,
Я готова знову. Близько. По нитці.
Заміна йому увірвалася в мої думки циклоном-ураганом,
Я сп'яніла від щастя, хоч все немов просочене бутаном.
Я дам йому сьогодні останню обіцянку:
Я витягнуся в дріт, але він буде мріяти про мене і пити валер'янку.
Сьогодні у Львові сонце і сніг,
У мене, як завжди, повна сумка книг,
Я не найрозумніша, але спрагла до нових знань,
І. Підряд три вечори зізнань.
Мої червоні кроси міряють Ринкову Площу,
А мама і Зеленський зараз їдуть в Польщу,
Я залишаюсь в Україні. Майже самотня,
І буду робити далі нашу справу. Замість сотні...
Брат прибіг на вокзал за хвилину до спізнення,
Я підколювала, думала, що не така, і у нас є розрізнення,
Але ледь не побила його рекорд,
Бо на платформу ступила нога під фінальний акорд.
І так сподобалася біганина нічним Львовом,
Що, Львів, чекай, приїду знову скоро!
* - maybe - мабуть (англ.)
02.04-07.04 Київ-Львів, Україна
За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність. Помстимося за Каховську ГЕС разом!
Кожен донат важливий:
- підтримати наших Захисників - акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Під кедами бруківка, і вперше у Львові
Через навушники - музика у скроні,
І вперше Львовом - на таксі,
Сів телефон, і карта міста - на руці.
Проте скажу сьогодні, що він точно мій,
Бо вперше довелось тут буть самій.
Я дивлюсь на Величні Театри,
В голові сортую цитати,
Можу крокувати ним хоч дві доби,
І рік тому він підштовхнув до боротьби!
Вдихаю в себе неповторну атмосферу:
Ти - рідний, Львів, а іншого й не треба,
Театр чи Театр Пива - одне питання,
І хочу тут блукати до світання...
На три дні до тебе - мій подарунок на Ювілей,
Й від радості - сльози - з очей, але я - окей,
П'ятнадцять театрів, дев'яносто дев'ять християнських храмів,
І завжди він - попереду й на зламі.
Тут навіть я оперую поняттями: велич, катарсис, мистецтво, античність,
Тут розумієш, як багато й мало - Вічність,
Тут пишу вірші, сиджу біля фонтана,
Львову навіки: вдячність, захоплення, шана!
Тут так усе автентично-історично-насичено,
Тут навіть усе сучасне немов окласичено,
Мабуть, Земля справді буває моя й не моя,
Ось ця - моя, - я і без окулярів бачу іздаля.
Львів, ми зустрілись знову та дожили до весни,
Дощ - то добрий знак, і, схоже, що сьогодні ми самі.
Тут класні люди, душевні, немає байдужих,
І тільки світлофори і трамваї - у калюжах,
Документи в пакеті, наплічник в пакеті,
москалі - в пакетах, Тризуб - на манжеті.
Я маю тобі дякувати за теплий прийом,
За те, що я досі іду. Напролом.
За неповторні зливи через сонце,
То ти моїм, чи я твоїм - охоронцем?
Дякую дощам, захоплююсь готикою,
А думаю про кІно, каву, пиво й котиків,
І Космос тут так близько, аж важко тримати в руках себе,
І до усіх моїх причин його любити, я сьогодні додаю тебе...
#Lwiv_is_Love
05.04.23 р. Львів, Україна
За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність. Помстимося за Каховську ГЕС разом!
Кожен донат важливий:
- підтримати наших Захисників - акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Я знову маю висловити дяку:
За те, що все, як треба, і за те, що було всяке,
За те, що просто є, кому поряд дякувати,
За те, що я є тут, і менше важить, де є ти.
За те, що цей Львів-тріп* такий лайтовий**,
За те, що "так", і все супер-офігенно-чудово.
Вже третю ніч не сплю від хвилювання,
За те, що все ж перемогли переконання,
За те, що я знайшла свій Топ і Айс,
За те, що знову хочу мор, егейн енд твайс***,
За те, що все сьогодні гармонійно,
І круто одночасно прямо й емоційно.
Львів сьогодні став ще ріднішим,
І замість шуму дощів - снігу тиша,
Я вперше за п'ять років відчуваю себе вдома,
Й на цей раз знаю, навіть, справа в кому;)
Я вперше за п'ять років так злочинно-щаслива,
Не вистачає тільки, мабуть, пива.
Не вистачає тільки Високого Замку,
І знову вгору лізе планка.
Я сьогодні даю обіцянку, -
Я іще не пила від ранку, -
Все буде дуже добре, просто казково,
Я зроблю для того все. Обов'язково.
А там, де вдячність, є місце для вибачень і жалю:
Я досі ще не можу усвідомити, що не сплю,
Я, мабуть, знову трохи хвилююсь й лажаю,
А, може, я чимось ображаю й навіть заважаю,
Хочу сподобатись і здаватися кращою,
А руки соромлять мене і трясуться, як у пропащої.
Тут для щастя не потрібно бути п'яною,
А Геніальна Людина;) й мене назвала геніальною.
Я трохи перегнула, та не помилилась.
І дуже хочу, аби все не закінчилось,
Я не сапер, а просто співробітник безпеки,
І ржуть із мене навіть у шльопанцях давні греки...
* - trip - подорож;
** - light - світло, світлий;
*** - more, again and twice - більше, знову і двічі.
04.04.23 р. Львів, Україна
Lwiv - is Love - Львів - це любов
Шановні вільні люди!!! Я волонтер і з першого дня повномасштабного вторгнення разом із найкращими людьми наближаю нашу Перемогу. Але наша сила - у єдності. За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність. Кожен донат важливий:
- підтримати наших Захисників - акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Якби я дізналась, що завтра помру,
Писала б так само. Їй та Йому.
Плакала, відкривала душу, звала назад,
Захоплювалась, поважала, потребувала підтримки й порад.
Як хочеш, можеш не відповідати,
Але пообіцяй хоча б одного разу прочитати,
Хоч це й буде, немов контрастний душ,
Уявімо мій останній чистий аркуш,
Проглянем швидко його вміст.
По-перше, більше я не егоїст,
По-друге, просто краща версія мене,
Така, яка тобі зайде.
Така, яка тебе знайде,
І, давай, будь ласка, без "але".
Якби це сьогодні - останній мій день,
Я б хотіла бути поруч із Вами лишень.
Якби я знала, що завтра помру,
Стало б легче, якщо з тобою говорю.
Не слухай, що інші говорять,
Пам'ятай, я завжди буду поряд.
Я буду чекати, завжди прийму,
Сказала б просто: іди, обійму,
Давай спробуєм ще раз,
Просто живи. Дай собі шанс.
Я б взяла тебе в інше життя,
Я б так само дивилась. Щодня,
На білій чи чорній смузі,
Я б іще раз додалась у друзі,
Я... ні про що взагалі не шкодую,
Я так само тебе... обіймаю, люблю, цілую!
Можна я ще раз по тебе зайду?
Я і в наступному тебе. Знайду.
Аби ще раз відчути твій погляд,
Я була б завжди десь поряд.
Я б жартувала, поводилась часом дивно,
Але тебе так само. Незмінно і дуже сильно!
Вийди, хоча б на декілька фраз.
Я хочу з тобою. Ще раз.
Можна хоча б трішки?
Можна в нас будуть якісь свої фішки?
Якісь свої жарти, традиції, сльози?
Можна далі разом, по одній дорозі?
Можна з тобою до скону?
Я буду так само дивитись, як на ікону,
Буду для тебе краще за всіх,
А нас давно вже скрізь приймають за своїх.
Я вибачалася б за кожне слово,
Боялась образить хоч чимось. Випадково.
Цілувала руки. Стояла б на колінах.
Обом сказала, які для мене рідні.
Давай хоч до єдиної-першої помилки?
Все одно я весь час обіймаю тебе, просто подумки.
Ви обидва стали моїм рефлексом. Безумовним.
Можна хоча б родичем. Некровним?
Можна я хоча б недовго. Хоч на твоєму порозі?..
Вірю, що скоро побачимось знову. Я вже десь у дорозі...
02.04.23 р. Київ, Україна
Шановні вільні люди!!! Я волонтер і з першого дня повномасштабного вторгнення разом із найкращими людьми наближаю нашу Перемогу. Але наша сила - у єдності. За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність. Кожен донат важливий:
- підтримати наших Захисників - акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
В телефоні - котики, цитати і тексти,
Я, мабуть, все ж завалю складання цього тесту,
Ці реп-вірші місцями такі недолугі й нескладні,
Нагадують моє життя... таке безладне.
Із тріском провалились плани "А" та "Б",
Але на всі "але" я маю теж одне слабке "але".
...але смілива і безстрашна, хоча намахана,
Собою сама покарана, і не загоюється рана та,
Не така, як всі, але складна і щира одночасно,
І вже сьогодні, дякувати Богу, не нещасна!
Тепер у мене справжні цінності замість штучних,
А я ж із тих, Господи, прости, неблагополучних.
І все життя, немов та квітка - догори,
Як маєш що, сьогодні говори!
Я визнаю, що півжиття була обсосом,
Але на "Метро" полюбили не за шмотки-тачки-кроси,
І на роботі поважають теж не за понти,
І я, нарешті, вийшла з темноти.
Повірте, я знімала стружку до крові,
Тому сьогодні вже не соромно самій.
Була робота, контора, служба,
Та важливіші були лиш кохання й дружба,
Тому, забивши на кар'єру,
Сьогодні стала просто волонтером...
А найдешевше у житті, то просто заплатити,
І язика, до речі, треба трохи вкоротити.
А ми з тобою, схоже, як Дорофєєва з Дантесом,
Обоє класні, та разом згубили сенси.
Ніколи не шукала тобі заміну, була лиш для тебе я,
Але у неї карі очі і, не повіриш, твоє ім'я...
Та все пішло, розчинилось, як цукор у каві,
А я все шукаю себе, досліди ставлю цікаві:
Мілітарі, цивіліан, волонтер,
Тудей, томороу, нау енд егейн!*
* - Military, civilian, volonteer, - військовий, цивільний, волонтер,
Today, tomorrow, now and again - сьогодні, завтра, зараз і знову
02.04.23 р. Київ, Україна
Шановні вільні люди!!! Я волонтер і з першого дня повномасштабного вторгнення разом із найкращими людьми наближаю нашу Перемогу. Але наша сила - у єдності. За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність. Кожен донат важливий:
- підтримати наших Захисників - акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Автор невідомий, та правий, як завжди,
Вислухай мене сьогодні востаннє, прошу, зажди,
Це сповідь про біль, кохання і зраду,
Просто вислухай мене, всього заради!
Я маю сьогодні сказати тобі всю правду,
Я не хочу, та маю поставити крапку.
Я любила тебе, ти наповнював мене й спустошував,
Тоді, коли ти пішов, я впала - підкошена.
Я віддала тобі своє серце, перше кохання, і майже п'ять повних років життя,
Я кохала тебе. Пробач за це і прийми каяття.
Я принесла себе тобі в жертву,
Я до останнього була з тобою відверта,
Я не могла й не хотіла далі без тебе,
Залишилось коріння лише без стебел.
У серці - тільки попіл і отвір від кулі,
У мене замість душі і тіла - одна велика ґуля,
Я віддала тобі все, що мала, ще й влізла в борги,
А ти вів себе зі мною, наче ми давно вороги.
Я була сміливою, аби прийти до тебе і зізнатись,
Я була за півкроку від того, аби зламатись,
Я змогла, зважилась і прийшла,
Ти просто вбивав мене всі ці роки, а я... досі жива.
Ти для всіх був крутим, а я просто дурна мала,
Твоя мала, яка усе ж таки тебе перемогла.
Я стала такою, як ти навчив,
Я просто лишилась, хоча й не було причин,
Я дивлюсь тобі в очі сьогодні сміливо,
Пробач мене, хоча я й ні у чому не винна!
02.04.23 р. Київ, Україна
Шановні вільні люди!!! Я волонтер і з першого дня повномасштабного вторгнення разом із найкращими людьми наближаю нашу Перемогу. Але наша сила - у єдності. За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність. Кожен донат важливий:
- підтримати наших Захисників - акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Сьогодні чомусь мучить ностальгія,
Не можу спати, думаю постійно,
А, може, то лиш сніг та алергія,
Та я маю подякувать. Офіційно.
За те, що знову обернули цю функцію на Людину,
За те, що серце - сто шістдесят ударів на хвилину,
За те, що знов відкрили очі на глибинне,
За те, що я теперь. По-справжньому. Щаслива.
За сльози і пальці на фотці о третій ранку,
За вірші, за драму, за себе й сміливість,
За те, що я наважилась і вийшла з того замку,
За Вас і за кожну нову можливість.
Тримати голову прямо, а спину - рівно,
Рюкзак - в руці, кермо - двома руками,
І я б хотіла так сказати йому в очі принагідно,
Я дуже-дуже шкодую й так само сумую за нами.
Ти кращий начальник, і то все - взагалі не моє,
Ти зробив сильною та нещасною,
Та сьогодні я хочу іще раз сказати тобі лиш одне,
Дякую, але краще б коли вчасно.
За те, що все було. Не так, як я хотіла,
За те, що вивело саме життя, де треба,
Коли тремтіли пальці, але я була смілива,
Але сьогодні важко. Буть. Без тебе.
За те, що знаю, якого б хотіла батька,
За те, що вже три роки підтримки,
За те, що сьогодні все більш-менш в порядку,
Я вчусь у Вас відповідати за слова й за вчинки.
Без пояснень. Просто. За сім'ю. За чесність.
За майбутні проєкти. За розмови. Просто за нас.
За одночасну простоту й шляхетність.
І в "ГетКонтакті" просто "Ріта Вася". Без прикрас.
Не сплю сьогодні знов, дивлюсь на фотки,
Чомусь хвилююсь, переживаю, хоча, наче, все і добре,
Думок багато, та слова такі короткі:
Люблю Вас усіх. Ви - мої Герої. Й такі хоробрі.
30.03.23 р. Київ, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Красиве таке мистецтво торкає ніжно душі,
Як сніг у Карпатах, море в Одесі, у Львові - дощі.
Немов все лишилось те саме, але чомусь зліва тремтить,
І наче й не має стосунку, але як за себе - болить!
Оголюює справжнє, стоїть до кінця за правду, пронизує струмом,
Так просто - про важливе і найважче, й чомусь огортає сумом.
Закохує в історію, боротьбу, Україну,
Виховує в кожному справжню Людину!
Відстоює Волю, Свободу, Любов,
І кожен в ньому щось своє знайшов.
Це - магія, краса, щемливість, щирість,
Найкраща зброя побороти сірість!
Відкривши рота, речі дізнаюсь корисні:
Краса і правда - все ж таки сумісні!
А космос ближче, ніж здається,
І дехто зрозумів, про що тут йдеться! ;)
Тут про живе, красиве, класне,
Тут про щасливе і нещасне,
Тут драма, зрада, сльози, біль,
І почуття й думки - ізвідусіль.
Тут боротьба, саме життя і смерть
Поранену душу роз'ятрюють вщерть,
А потім лікують чарівними співами,
І навіть психотравми старі зцілюють.
Сюди потрапляєш як в казку, в інший вимір, чарівний далекий світ,
Тут відпочинок для серця, для розуму - відповідь, коханню - політ!
Це - про відчути й зрозуміти,
Немов боротися й горіти,
Це - про відвертість і довіру,
Немов у душу - через шкіру,
До мурашок, до сліз, до серця,
До всіх і кожного торкнеться!
До справжнього, живого, чесного,
Щось від земного й піднебесного.
Ця магія, тільки без палички,
Нікому не стане "до лампочки".
Вертає віру в дива,
І навіть я - знову жива!
А таїнство перевтілення
Пронизує ефектом зцілення,
І Україні я на вірність присягла,
А так красиво б точно не змогла!
Немов щодня концерт і свято,
І можна ще сказати так багато!..
Я вперше за три роки знову відчуваю сенс щосили,
І дуже-дуже дякую, що нагадали про вразливе!
І дякую за те, що драма - це трагедія,
І Сцена - як життя енциклопедія.
За те, що взагалі таке існує, -
Болить, бентежить, чіпляє, провокує,
За те, що нагадали про життя й важливе,
Скажу сьогодні і щодня: найкраща, браво, дякую, спасибі!!!
27.03.23 р. Київ-Львів, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
Я видаляю старі фотки з телефона,
І накриває, як накрило всіх рік тому:
Як філософія життя, книги, танці, кіно забулись необхідністю вижити,
Бо ми, горді-сміливі-вільні, більше ніколи не дозволимо себе ще скривдити!
Коли сирени замість музики із неба,
А я чи не вперше в житті все вчинила, як треба.
Брат говорив, ще не хоче жити в пустелі,
І я лишилась відстоювать наші оселі,
Відстоювать нашу Свободу, просто побути тут,
А хтось відмовляв, казав, що нам всім - капут!
Не мають страху ті, кому немає, що втрачати,
А я готувалась померти, та хотіла іще раз його обійняти,
Не за себе просила, а за нього і Мир,
Бо ненавиділа себе, і... теж не хотіла пустир.
Дика чужа реальність засмоктала болюче, -
Вона й до сьогодні мене мучить.
Боротьба за Волю вийшла в новий вимір з острова Зміїний,
А в мене навіть "Найки" - патріоти України.
Ця реальність хотіла жертву, крові, піднесення,
Забрала, як мінімум, діда, мрії та мій інстинкт самозбереження.
Зробила нас ще далі з ним,
І все немов закутала у дим.
Але я зуміла його відпустити, коли востаннє і вперше зайшла в укриття:
Я не мала вибору з ультиматуму: моє кохання чи його життя.
Форматування пройшло жорстоко і швидко:
Щастя - не в грошах, понтах, автівках,
Не в шмотках, кросівках, диму,
А просто зробити крок у свою власну пітьму.
Стерти приреченість з погляду,
В мороз в одній футболці не боятись холоду,
Почути від когось, що справді крута,
І знати, що це все - ще та сама я!
Я не забуду, мабуть, до кінця життя,
Коли в один момент шарахнуло: у мене є лиш я,
І є відповідальність і обов'язки,
І немає, кому розказати навіть, як боязко.
Я маю бути сильною, я маю... просто маю бути,
А вибухи й постріли чути, і порох горілий на смак, як отрута,
І маю писати, аби хоч залишити згадку,
І я пишу: правду - в стіл, а для всіх, що в порядку.
А люди дякують, вірші ті згадують цитатами,
А я все думаю, за що зробили винуватими?
В навушниках музика голосно, в думках фарш, в роті - віскар і кон'як,
Я комусь дзвоню/пишу, щось механічно роблю та все не можу забути, як:
Чотири телефони тримали пальці лиш двох рук,
І як вірші підтримували дух,
І "пункт незламності" із нашого будинку,
І хоч недовгий час перепочинку.
Двадцять п'ять тисяч кроків Правим берегом щодня,
І я собі весь час, як мантру: "не плач, мала!",
Як від дому - тридцять хвилин бігом до центру,
Як більш за все мріяла про танці на Хабі на "Метро",
Як промайнув цей рік іншим чужим життям,
І хай назад немає вороття...
І знову дякую: батьку за те, що пішов, залишив дітей, дім, сім'ю,
Але навчив бути сильною, гордою, не відчувати страху,
Мамі, за те, що виявилась права,
За те, що я і сьогодні можу сказать ці слова,
Йому, бо тепер мені є, з чим порівнювати,
І декому ще, хто мотивує вірити, мріяти, змінювати;)
Я залишаюсь далі, роблю все, що мушу,
Та на прекрасне знову потягнуло душу...
Це - Хроніки війни. Весна. Два-Нуль.
Відкрило правду: краш ;)* - сильніше куль.
* - Краш (сленг; англ. crush) — людина, яка дуже подобається, об'єкт насолоди для душі.
21.03.23 р. Київ, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Сьогодні Київ знов без світла,
А я... самотня та відкрита...
Із тими, з ким не можна, хочу говорити,
Почну, мабуть, вз того, що вже кинула курити,
Вишневського міняю на Шевченка,
І сльози скрапують тихенько...
Я трохи підготуюсь, ще раз зважу "за" і "проти",
Знайду відмазку, щоб хоч на трішечки злиняти із роботи,
Шістсот вісемдесят - між Києвом та Львовом,
І я дуже скоро приїду, обов'язково.
Мої тридцять дихають в потилицю,
І дуже хочу обміняти "нуль" на "одиницю"*.
І взагалі, в житті якийсь з'явився сенс,
А у сни вперто вривається ласт денс**...
Звільняю пам'ять телефона, -
Знайомі лиця й незнайомі,
Намагаюсь жартувати з покер-фейсом***,
Відучуюсь лаятись рефлексом,
Сумую трохи за минулим,
І дякую, навіть собакам сутулим.
Я знов пишу, бо це найкраще, що вдається,
Та інколи пронизує - до мозку і до серця,
Пишу, бо маю ще сказати так багато...
Пишу, аби не стало пізнувато...
* - мається на увазі двійкова система числення;
** - last dance - останній танець (колись я танцювала і трохи чудила);
*** - poker face - обличчя, яке не висловлює свої почуттів.
16.03.23 р. Київ, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
У мене немає прав, а тільки одні обов'язки,
Й задача ця підвищеної складності, мабуть, не має розв'язку.
Через два тижні буде тридцять років,
Але куди не глянь, лише розчарування й косяки із усіх боків.
Я не вийшла за нього заміж,
Хоч відкрила і душу, й серце - навстіж.
Я любила його так сильно, але зараз зроблю те, що мушу:
Я дещо йому обіцяла, та сьогодні, нажаль, порушу.
Я чекала його так сильно,
Я кохала, як божевільна,
І падала навколішки я біля нього,
А він не поспішав мені на допомогу.
За останні роки у згадках - лиш він,
Я так довго чекала змін, а діждалась війн.
Я присягала в вірності йому,
Але сьогодні маю рушити в пітьму.
Я не можу обирати - він чи Україна,
Я люблю його і прошу зрозуміти - на колінах:
Сьогодні я маю зробити те, що маю,
А він, як схоче, хай на мене тепер чекає.
Як буде все успішно, то мені точно стане легше,
Сьогодні я обрала не його - уперше,
Я прийняла рішення, стала на шлях боротьби,
І, любий, вибач, але це можеш стати не ти.
Якщо мене уб'ють, або я там загину,
То знай, що всі думки були про тебе до останньої хвилини,
Але прощальне слово по мені
Казати буде не Надя Дорофєєва й не ти.
Я не вірю, що наша історія має скінчитись отак,
Але бережи себе, люблю, обіймаю, і не чекай, про всяк!..
15.03.23 р. Київ, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
На День Народження Шевченка і Кращої в світі Людини
Лунали тривоги, летіли " Кинджали", кров стигла в судинах,
Дванадцять кілометрів пішки, бо трамваї зупинились,
А наші кращі вільні люди ні на крок не відступились!
Вибух о шостій ранку - замість святкового салюту,
Останній шанс, рашисти, самі скоріше пийте отруту!
Вибух о шостій ранку, і сьому годину тривога,
Ніхто сьогодні й не лягав, і падає картина на підлогу...
До щему у серці, до сліз - українська жива філософія,
Сьогодні кров'ю платять кращі за нашу нову історію,
Безсмертні Тараса твори - візитівка України,
І так зворушливо сьогодні пам'ятати про важливе:
Що ми - вільні-живі-нескорені, стоїмо до кінця,
У нас найбільше Героїв - від Президента до Митця,
Ми - найсильніша армія у світі, -
Й сьогодні важать сльози, обійми, квіти!
Ми славимо Бандеру, поширюєм "бавовну",
І в цьому році переможемо. Обов'язково!
Що маємо, те вже маємо, але цінуємо й плекаємо,
Бо живемо, лиш доки любим, віддаєм і відчуваємо!
Сьогодні квіти - волонтерам, ЗСУ і офіцерам,
Слава Героям! Вірність Україні! Подяка Небесам!
Цілуєм руки, витираєм сльози,
Й ніколи не злякають вже погрози!
Краще без всього, але і без них,
І до останнього стоїмо за своїх!
А день сьогодні теплий і красивий,
Весна, життя, і наші українці - особливі.
Для них одних, лиш завдяки кому,
Сьогодні ми стрічаємо іще одну весну!
І знову кожну ніч тривоги,
І знов до Неба монологи,
Вісімдесят одна ракета - замість салюту,
І наша ненависть давно досягла абсолюту!
Що за свавілля й беззаконня?!
Табу - тортурам і розстрілам у полоні!
Ще Хемінгвей колись давно сказав слова правдиві і пророчі:
Людину можна знищити, та не перемогти. Остаточно.
І ті геройські вчинки, які чіпляли,
За відмову зняти шеврон - розстріляли!
Сьогодні ми пишаємось усіми тими,
Хто в свою останню у житті хвилину
Промовить щиро: Слава Україні!
Й за жовте жито, й за небо синє,
Ціна свободи України -
Життя такі важливі!
І з неба дощ під вечір, як від Бога знак:
Все буде Україна, буде тільки так!
Котики ЗСУ, відважні добровольці, Няшки-Волонтери,
Ми дуже скоро звільнимось від тої "руської холєри"!
На Перемогу налаштовані приціли,
Доброго вечора, ми з України!
За те, що не здались, за цю нову весну
Слава Волонтерам, Слава ЗСУ!
#no_war
#війнавукраїні
#українапонадусе
#ні_війні_в_україні
#волонтери
#ні_війні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Я спробую ще раз, напишу ще десять листів,
А потім, нарешті, здамся, зроблю, як він просив.
Я не вмію продавати себе, завжди життя навчало іншому,
Не отримати бажаного іноді може спасти від найгіршого.
Красивих багато, а вірних - не дуже,
І у квітні мені теж усе стане байдуже.
Я, як Ромчик*, відкрию серце, дім і життя,
Й на цей раз спробую зробить все до пуття.
Я не буду нічого ні в кого більше просити,
Деякі удари долі доведеться тупо пропустити,
Я не буду чекати два тижні у черзі,
Бо вже не раз опинялась на лезі.
Я підійду один раз на одному подиху, очі в очі,
І краще зразу обирай, ти хочеш чи не хочеш:
Кататися зі мною Львовом на машині,
Всміхатись, обійнявшись на світлині,
Одну на двох - до щему у легенях,
А потім - постріляєм по мішенях.
Не можу руку й серце, лише плече і вірність,
Але у кожній миті обіцяю неймовірність!
Я хочу по-справжньому стати сестрою і другом,
І ця пропозиція не буде озвучена вдруге.
І, якщо нам іти далі одним шляхом,
Давай одразу розберемося з усім єдиним махом:
Життя таке коротке, і усе у ньому просто,
Розкриєш крила, лише коли крок зробиш з мосту,
Щасливим станеш, коли змусиш себе ще раз повірити,
Бо як немає почуттів, то їх, на жаль, не випросити.
Усе ще буде, ти зустрінеш долю і життя збудуєш,
А як мене залишиш поряд, ніколи вже не пошкодуєш!
07.03.23 р. Україна, Київ
* – Роман Журавський, головний герой із мегакрутого українського телесеріалу «Новенька» (Новий Канал)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Прийшла весна - і знову білі кроси,
А на землі - і лід, і сніг, і роси.
У Буковелі - гори, заметіль й "вельвет",
А у небі над Києвом й Львовом - багато комет.
Три сиві волосини, - дивлюсь на старі світлини,
Із кожним днем ми наближаєм Перемогу України!
На улюбленій фотці - Собор Святого Юра,
Чарівний Львів, на його фоні минулорічна я...
"Фейсбук" нагадує про рівно рік тому,
Коли фашисти відбирали в нас весну,
Коли ракети з неба - наче сніжні пластівці,
І тільки для паперу ніж, зажатий в кулаці.
Коли у роті гіркий смак від пороху і попелу,
А я тоді наговорила трохи зопалу.
Коли сирени вили так сутужно,
І вибухи по рідній - надпотужні.
Коли спалили "Мрію" й майже знищили Гостомель,
Але розгнівали народ, і пробудилася свідомість!
Коли дорога з Києва до Львова
Залишилась єдиною в житті основой.
Коли на три доби ввели комендгодину,
А ми усі - немов у липкій павутині.
Коли метро закрили і сховали літаки,
А по Вкраїні - скрізь полізли чужаки.
Коли одні і ті ж думки із присмаком помиїв:
Врятуєм Львів, якщо не здасться Київ!
Не віддамо ми Запоріжжя, Харків і Донбас.
Це - друге коло сповіді війни. Без прикрас.
І як до сліз просили: "Щоб Вас всіх! Закрийте небо!",
Але мовчали Штати і Європа, наче так і треба!
Українці йшли на небо до Бога Героями,
Мій дід останній свій подих зробив у кардіології.
І вибухи й тривоги вдень і ніч з усіх сторон,
У голові - самотній Київ, люди у підвалі й похорон.
Й до звільнення області Київської -
Не більше й не менше рівно одного місяця.
Й з усіх боків летять новини і чутки,
А телефон - продовження руки.
І серце завмирає, як перед стрибком в басейн:
Ві'р стронг. Ві'р стей форева фо Юкрейн!*
Я і сьогодні пішки, а не Теслой,
А хтось в війну купує Мерседеси!
Я справді краща, ніж здаюся,
Та вже давно нічого не боюся...
Самотня, тим більше зараз,
Й ніхто не винен, що так доля склалась...
І рік минув, приніс багато горя,
І я тоді іще не знала, дивлячись на зорі:
Що буду зневажать російську мову,
Що стану лікувати душі словом,
"Джек Денієлс" поступиться "Джим Біму"**,
А я знайду свою людину. Особливу.
І взагалі той віски, як повітря чи вода,
І все навкруг крихке, немов зі скла.
Я восьмий раз за рік іду здавати кров,
І повертаємось потроху до основ,
Усе на світі переможе лиш Любов,
І вже немає взагалі умов,
І скільки б не топив за напад їх "шаман",
Гаряча українська лють завжди перемагає план!
Мій брат виріс хорошою людиною,
А Україну відбудуємо, цеглину за цеглиною!
Драматургія - теж потужна зброя,
І Генія перетворила на Героя.
Й вже три людини рідні - Саші,
І всі давно поділені на "наших" та "ненаших".
Цей рік минав так швидко і повільно,
І нас усіх він обернув на сильних!
Я знову все читаю зразу по очах,
А у душі - любов, ненависть, лють і страх.
У затерплій руці - Молотова коктейль:
Ві'р файт енд дай фо Юкрейн***
Велика Земля Великих Людей.
Ми помстимося. Хоча б за дітей!
Бережу фотки, людей, цитати із фраз,
І, цей, давай вже без образ...
04.03.23 р. Україна, Київ
* - We're strong. We're stay forever for Ukraine - Ми сильні. Ми стоїмо назавжди за Україну (англ.);
** - Jack Daniel's; Jim Beam - сорти елітного віскі (алкоголь);
*** - We're fight and die for Ukraine - Ми боремося і помираємо за Україну
#холоднийлютий
#війнавукраїні
#зукраїноювсерці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Привіт... хоча минуло трохи літ,
Так само я скажу тобі: "Привіт!".
Сьогодні перший день весни,
А ми тут... трохи звикли до війни.
Цей рік змінив свідомість і пріоритети,
Триває ця шалена естафета,
Під залпи "Градів", постріли і свисти куль,
Сьогодні - березень війни "два-нуль".
Ті, хто тримають оборону, -
Живі щити, людські кордони,
Доземний Вам усім уклін,
Що не схиляєте колін,
І ми живемо, залишаємось собою,
У ЗСУ - лише Герої!
І най-най-най-, золоті руки у наших волонтерів, -
Дістануть все - від привітання Дорофєєвой до дронів і гелікоптерів,
Я не втомлюся повторити ці слова одні-єдині:
Найкращі люди народились в Україні!
Я так пишаюсь тим, що земляки,
І поряд десь вже Перемоги маяки.
Ми всі, звичайно, тішимось весні,
Але... втомились трохи від війни.
Тримаєм кулаки, схрестили пальці й руки,
Переживем російську кожну суку!
За дім, за рідних, Святу Землю і кордони,
Ми виженемо їх за наші терикони!
Бажаю нам наснаги, сили і удачі,
Ми переможемо, але ніколи не пробачим!
Тримаємось у єдності цинічної проклятої війни,
Ми - України всі сини та одне одному брати!
01.03.23 р. Україна, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Я смотрю на неё, ничего не стою,
С головы до ног обнажаю свою паранойю,
По лицу - кровь, руки связаны,
И мы обе теперь замазаны.
Её Ад - бесконечный и длинный,
И ритуал, как сам мир, - старинный,
Глотку вяжет пластик одноразки, дым,
А я... вернусь к приёмам боевым:
Шире плечи, стойка, кулаки - к груди,
А ей... так хочется поближе подойти.
Главный демон - копьём прямо в сердце,
А на ногах - снова "Найки", а не берцы,
И машина не "Фокус", а чёрный "Гелик",
А между мной и им - две параллели:
Я - в крови и рубашке, без телефона,
И лифта нет - из её Ада до балкона,
И до меня ему - дел никаких,
И я сегодня здесь подохну за двоих.
Откуда в этих карих столько льда?
И сколько там лететь ещё до дна?
Любил ли он меня хотя бы краткий миг?
Но сдохну, я, похоже, за троих.
Откуда ты вообще взялась на свете?
Твоя любовь - на фильтре, в сигарете,
Твоя любовь - как в жанре юмора фанфик,
Сегодня завела меня в тупик.
А небо где-то было над землёй,
А Небо не хотело нас с тобой,
И как теперь нам выжить всем в аварии:
Зелёные-зелёные-карие?
Короткий миг, и руки шарят по карманам,
Тебе всё пофигу, по двум огромным барабанам,
Ключи от дома, "Айкос" и браслет,
И это повод, ей ответить: "Нет".
До смерти, кажется, один несчастный миг,
И я... приму её язык.
28.02.23 г. Киев, Украина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975373
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2023
І, мабуть, мало бути волонтером й донором,
І час уже розбігися із гонором...
Лишився місяць лиш до тридцяти,
І маю я тебе знайти!..
Мала подорослішала із першим пострілом,
Молилася у ліжку під ракетним обстрілом,
Дозволила собі пожити перед смертю наостанок,
І... знову полюбила кожен ранок.
Дорослість нас настигла в одну мить,
Коли відчула на собі, як ближньому болить,
Коли лишилась і відкинула рюкзак,
Коли йому сказала "ні", а собі - "так".
Коли відчула, що свобода має смак,
А дехто нехай лишиться у снах,
Коли підняла руки вгору і сказала: "Я іду!",
Дивись на мене, я у першому ряду.
Коли навчилась відмовлять самій собі,
І досі залишаюся у грі,
Коли життя дало побачить інші двері,
А плани залишились на папері!
Я вибору не мала, просто брала, що дають,
І лиш тепер так вдячна, що я тут.
Я зрозуміла батька, та лишилась з мамою,
І лиш тепер дізналася, що сховано за брамою.
Я все життя шукала кращого життя,
Але коли втомилась, то себе знайшла,
Ми всі є різні - просто ляльки в Бога,
Й колись мене це привело до дому твого.
Я залишусь собою і надалі,
А білі Найки до підлоги тиснуть на педалі,
Ми подорослішали просто одним днем,
І я іду до тебе із мечем!
Сьогодні я - твоя принцеса-воїн,
Я все віддам у боротьбі за волю,
Ми переможемо весною, обіцяю.
Весна у двадцять третьому, ми так тебе чекаєм!
27.02.23 р. Україна, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Герої не вмирають, а просто далі живуть серед нас,
Готують каву, миють автівки, водять дітей в перший клас,
Цитують книги, читають вірші, знімають кіно,
Подивись навколо - це може бути будь-хто!
Вони непомітні, та разом створюють море:
Сусіди, заправники, інженери, актори,
Твій ліпший друг, його мама, моя сестра -
Герої живуть від Карпат до Дніпра.
Шиють форму, випікають хліб,
Лікують рани, роздобвують лід,
Будують будинки, фарбують паркани,
Крутять свічки, саджають каштани,
Проводять перевірки, викривають обмани,
Кидають гранати, запускають фонтани.
Живуть в Україні, її латають рани,
Тримають межу, боронять храми.
Не виїжджали у лютому-березні,
Чи додому вернулись тільки у вересні,
Сиділи у підвалі чи були у ТрО,
Усі-усі, кому болить й не все одно!
Ми просто втомлені відважні українці,
І наші хлопці всі герої, а дівчата - чарівниці,
Ми виборемо раз і назавжди свою свободу,
І подолаєм кожну підлу перешкоду,
Ми поставимо крапку в російській історії,
І вже до практики перейдемо з теорії.
Сьогодні рівно рік, як ми усі Герої,
Ми майже переможці у нечесному двобої,
Ми протримались цілий рік, і не жалієм сили!
Дай, Боже, все ще буде! Слава Україні!
Герої не вмирають - приречені бути легендами,
І ти, і я, і вона, і всі вони, так само, як із тобою ми!
24.02.23 р. Київ, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Мои демоны пришлись по вкусу её,
Я стою и смотрю, а внутри - всё - огнём,
Я проваливаюсь в бездну её холодных глаз,
А там, на дне, в разломе вижу нас.
Она манит меня к себе, дым выдыхает в лицо,
Я стою и смотрю, а на пальце - кольцо,
Она наносит удар с целью до крови рассечь,
А я... захочу её сберечь,
Губы в кровь, руки - в мясо,
Мы одинаково несчастны,
Она меня вдвойне опасней,
А я хочу к ней быть причастной.
Я не помню себя, всё, что было, осталось где-то вверху,
Я вообще никто, а её имя - у всех на слуху,
Она не умеет любить, ей проще каждые три шага - по затяжке,
И хлёстко так в лицо - с оттяжкой.
Я не умею любить, страстью была обожжённая,
А она стоит предо мной, обнажённая.
Её руки цепляют и тянут, никто никому ничего не расскажет,
Она нанесёт за ударом удар, ни за что не промажет,
И мне бы остановить всё это безумие,
О, Боже, где ж моё благоразумие?
Она хватает и тянет, меня к себе - к своему последнему дну,
Я иду всё за ней, а там так холодно, как во льду,
У последней черты - резкий "Стоп",
Похоже, за этой дверью - её Циклоп,
Дулом под рёбра, против сердца, под лопатку,
Мы с ней в Аду, на самом дне, но я в порядке.
Она всё смотрит в глаза, агония накрывает последним припадком,
Уже пузыри на губах, она где-то останется моим горьким осадком,
Я хватаю её, - ударить/свалить/прижать, конечно, легче,
Но, к чёрту всё, и руки - на плечи.
22.02.23 г. Украина, Киев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974580
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2023
Знаешь, а её демоны - страшнее моих,
И даже столько лет спустя грустно от старых обид,
Восемнадцать шрамов по телу - картой,
И, знаешь, я больше не считаю себя виноватой.
Традиционно накрывает этими ночами,
И я одна задыхаюсь под своими мечтами,
И всё по кругу - старые песни - на репит*,
И то, что зимой казалось прошло, снова весною болит.
Я всё помню и очень скучаю,
Из крайности в крайности снова бросает,
Я не сказала тогда, не хватило пороху,
По лицу - табу, и мне тоже хватило - доверху.
Как обещала - жива, дом-работа-диплом,
Я простила тебя, но напишу, может, как-то потом,
Я зашла за черту, побыла и с одной стороны, и с другой,
Я готова сейчас умереть, но остатся хоть на день с тобой.
Её демоны высосут душу по капле,
И клинком самой острой сабли
Пригвоздят моё тело к ней,
Но душа - навсегда остаётся твоей.
Окати меня огнетушителем,
Похоже, жертва сама стала мучителем,
Верни меня в мой персональный Ад,
Я больше не ищу её наград.
Её демоны крепко вцепились в запястья,
А она... прижимает к себе, наслаждаясь властью.
Хотела? Получи и распишись,
И, *** жри теперь, смотри, не подавись.
Её демоны служат верно, суча хвостами,
И только то, что было между нами,
Швыряет вновь за шкирку за черту,
А я... ищу её теперь в её Аду.
И может дело только в сбитых кулаках,
А может, в её чёртовых слезах,
В искусанной губе и дыме сигарет,
И снова разорвёт на "Да" и "Нет".
Она обнимает, умоляет сдаться,
И перед демонами мне не оправдаться,
Но кровь выходит толчками, пальцы леденеют,
И я, похоже, отвертеться не сумею.
Она обнимает крепко, руки так мажут в плечи,
Губы её так близко, и, кажется, эти встречи
Либо покончат со мной, либо так...
Швырнут тебе, в последний блядский страх.
Я иду за ней в этом грёбанном царстве теней,
Оно хотело покалечить/стереть/убить, а не сделать сильней,
Я иду вперёд, повторяя твой путь,
Я иду за ней, обещаю, бля, буду, и ты просто будь!
Я верну её, вырву из этих лап,
Спасибо всем причастным за этот дебильный стартап,
Я спасу её, упаду вниз, достигну дна,
И вернусь к тебе, как наступит в апреле весна.
Я рычу, как зверь, в боли нет ничего прекрасного,
И зелёные тают в карих, до красного.
* - повтор
21.02.23 г. Украина, Киев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974485
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.02.2023
Гугл, окей, зі мною все окей,
А як прожить на світі без його очей?
Коли фінал у нашої лав/хейт*?
А в цьому році ж буде ювілей!
І скільки ще терпіти це, скажіть,
Щоб українцям москалів тих пережить?
Не люблю зиму, скажу відверто,
А особливо лютий. Двадцять четверте.
Коли життя на друзки - 'до' та 'після',
Коли щемить у серці кожна пісня,
Коли міста руйнують ті ракети кляті,
А ми разом: приречені, живі, невинуваті.
Коли під вечір накриває ностальгія,
Коли стріляю із пневмата в дошку-мрію,
Коли переді мною чиста Ворд-сторінка,
Принцеса-воїн, пересічна українка.
Коли закрию очі і згадаю,
Чомусь так хочу те, чого не маю,
Очікування і реальність - мем мого життя,
І розумом керують почуття!
Без ліку - втрат, по пальцям щастя,
А сенс - лише тримать чиєсь зап'ястя.
Коли дивлюсь на небо догори,
Коли лице ховаю у два рідні кольори,
Коли щодня виходжу з дому,
І знову сльози на лиці блідому.
Ми майже протримались цілий рік -
Це Україну сам Господь беріг,
Ми й далі будемо стояти проти смерті,
Найкращі в світі - будемо відверті!
Вже рік, який приніс нам з надлишком лихого,
Для них - шкода й російську мову,
Але не пошкодуємо останнього патрона,
І бидло те повернемо в загони!
Але, мабуть, і щось хороше теж було,
Бо далі тільки вверх, штовхнули ноги дно,
Цей рік відкрив для нас самих себе, -
Сміливих, мужніх і готових на усе.
Сьогодні знає навіть Гугл,
Як українець Україну любить,
І до останнього стоїть за неї,
А ворог знов свої шикує 'батареї'...
І хай над головою знову свисти,
Я через рими представляю особисте:
Намахана мала, самотня, трохи дивна,
У чомусь винувата, десь - невинна.
Себе прийняла - майже тридцять років,
Але попереду іще важкі чекають кроки.
Я й до сьогодні розгрібаю дрова,
Які ламала ще три роки тому,
Шкодую, що не вернеш час назад,
Але... буває і казковий снігопад.
Краса і правда - найдорожчі й несумісні,
Але не викинути слів із пісні.
Був список, існували наміри і плани,
Але здійснити їх завадили ті москалі єбані.
І як поки немає змоги йти вперед,
Помилки виправлять настав черед!
Я не пишу тепер трагедію і драму,
Лиш хеппі-енд й кохання до нестями,
І більше часу приділяю спорту,
А ще тяжію знов до натюрмортів.
Я намалюю 'Fuck and russian ship**',
І, Львів, чекай, я скоро знову їду в trip***,
Життя зробило самостійною й самотньою,
Але відкрило очі над безоднею,
Як ненароком стала я письменником,
А починала ще у школі зі щоденника,
І як 'Останній ідіот' таки побачить світ,
А я - свої зустріну тридцять літ.
Як вірю я тепер в камбеки,
А кіно - добре під 'Просеко',
Як потім пошкодують всі відверті,
І як цінується життя за крок до смерті.
То Гугл, зрештою, окей,
Коли мені здійснити овер дохуя речей?
- Не відкладай нічого в старий мавзолей,
Бо завтра може і не буть, окей?
Окей, окей, окей, окей,
Життя - калейдоскоп і гра тіней.
Вже потеплішало і повернуло на весну,
І ми прокинемося всі із напівсну.
І все ще буде, це я знаю точно,
Бо тільки смерть - жахливо остаточна.
То, Гугл, окей, коли вже перемога?
Віддати ще одну весну незмога...
Скажи вже, Гугл, і не муч людей,
Де ті ключі від саме тих дверей?
16.02.23 р. Київ, Україна
* - любов/ненависть (англ.);
** - вказано напрямок для руського корабля (англ.);
*** - подорож (англ.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
Найперший ворог - то є наша гордість,
Але сміливість, то не є хоробрість.
Свою провину я вже випила до дна,
Я люблю так його і вже набулася одна.
Найтяжче, кажуть, то судить себе самого,
Проте сьогодні правда й чесність - то гран-прі основи.
Дешева кава, і битому телефону - чотири роки,
У когось наверху почуття гумору нівроку,
Під ногами кришиться лід, але це мої кроки,
Все сталося не так, як говорили ті пророки.
Мій план має літеру "Еф" і його обличчя,
І до консенсусу прийшли всі протиріччя,
Всі мрії й розрахунки полетіли шкереберть,
І де початок, й де кінець, не знаю я тепер.
Я більше не ускладнюю життя,
Але загострені до болю відчуття...
В руці рюкзак, і кеди без шнурівки,
В заляпане вікно метро дивлюся на автівки,
Летить життя, але його тепер не помічаю,
Із кожним новим днем все більш себе втрачаю,
Зима так тяжка, не видно сонця зовсім,
Між мною й щастям - цілий космос,
Нічого не лишилося із попереднього життя,
Лише єдина мрія, - та, де він і я.
А в відображенні схилилася до мене
Приречена, одна в метро, неначе так і треба,
Оливкове трико і куртка камуфляжна, -
Якщо загине він, я поряд ляжу.
Він розвернувся і пішов, три довгих роки тому,
А я - немов сьогодні знову біля його дому,
А майже через місяць - тридцять років,
Й здається, ця відмінниця забула всі уроки.
Не так я думала моє життя складеться,
Але, мабуть, себе прийняти, зрештою, прийдеться...
Між мною й братом півтори тисячі миль,
Легені знову хочуть хлібзаводів пил,
Дідусь помер у перший день цієї клятої війни,
А Перемоги ще чекати до весни.
Мої вірші читають всі, окрім моєї мами,
І покажіть мені когось, хто більш ніж я є королевой драми.
Найкращий друг мене лишив на поталу депресії,
А скільки бачила в житті агресії!
Начальник охорони не схотіла йти на каву,
Хто хоче помінятися зі мною - просимо ласкаво!
Пройшло три роки після грандіозного провалу,
Коли вона з даху скотилась до підвалу.
Думки - в "Фікбуці" і віршах в блокнотах,
І вона не пробачила себе, малу наївну ідіотку!
Мала - складна, всі - родом із дитинства,
І більш все ненавидить презирство.
Не "Королева ночі", - королева драми,
Та не повренься язик сказать: "Вона - погана".
А хочеться писати, наче Чацька,
Та речення виходять чудернацькі.
Колись в цей час чекали Буковель та Львів,
А зараз - ні ідей, ні мрій, ні дій.
В обличчя плюй, що хочеш говори,
Але я залишаюсь в Києві під час війни.
Я - не герой, і втомлене лице,
І ще сьогодні - наче пишу олівцем.
Мала наївна, забагато щирості,
І, мабуть, шкодять їй самій ці прояви сміливості.
До світла тягнеться, але засмокчує безодня,
Й чому вона завжди така самотня?
І все, як треба, в неї лише в снах,
Але якщо про себе в трьох словах:
Помилка, жаль і вірність,
Любов - найбільша цінність.
Я запізнилась десь на років двадцять-тридцять,
І тягне так до себе неба оповитість.
А говорити завжди легше, ніж робити,
Й чи може хтось когось судити?
Якби сьогодні мій скінчився час,
Я рада, що колись пізнала нас,
Так мало було всього, але думка зігріває:
Я у житті кохала лише раз, та він, хоча би про це знає,
І невідомо, де беруться сльози знову,
А ще римовані рядки лягають долу,
А вирок винесли, він зразу набрав чинності:
Моя провина в тім, що різні цінності,
Не вірю зараз, але колись я мала крила,
І стратили мене за те, що я любила...
27.01.23 р., м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
Прапор на березі, хвилі Дніпро несе,
Метро, шляхи, мости: Україна - понад усе!
Як можна Україну, *** не любити?
За цей лиш рік вам у вогні горіти і горіти...
Вже майже рік війни, підніму очі догори,
Давай, згори, скоріш, москва, згори,
Нехай лишаться від кремля одні руїни, -
Нічого не шкода для Перемоги України!
Нехай та волга все затопить до кордону,
І в скроні катам закарбуються патрони,
І хай увесь їх клятий арсенал в росії
Тупо зникне, здійснивши українські мрії.
Нехай їх танки залишаються в болотах,
І у своєму мордорі здихають ті ворожі ідіоти,
І на річницю ганебного їх вторгнення
Велика Україна розпочне своє відновлення.
Ще трішки нам до Перемоги. Ми переможемо,
Це просто аксіома, бо інакше ми не можемо.
Ганебні покидьки, обсосані собачі діти,
Як можна Україну, *** не любити?
Як рот розкрився і прокаркав той наказ,
О, як же хочеться вас вбити за Донбас,
За Бахмут, Маріуполь, Харків, Київ, Львів,
І за одного нашого, хоч триста їх козлів!
Ми вас ненавидимо щиро і безмежно,
І будем знову жить: щасливо, вільно, незалежно!
Код нації - то наш таємний код,
Найкращий в світі український наш народ,
В машині - прапор, а на грудях - вишиванка,
Україна - світ, а мордор - лиш бридка поганка.
Забрали молодість, весну, життя і мрії,
За це горіти в пеклі, - підлі змії.
Ми кожен Божий день вас проклинаєм:
Чого приперлись, нафіг геть, вас виганяєм!
Немає гіршого в житті як злющий, жадібний сусід,
У нас все краще, а то - просто кат і дармоїд,
Ми не відступимось і вам нічого не дамо,
І нам, і світу вже тепер не все одно.
Ви всі - ганьба, жахи, сум, розпач, біль,
І сдохнете самі в своїй країні божевіль.
Ви навіть память і любов хотіли в нас забрати, -
Колись діди ходили разом воювати,
Не віддамо москві повагу, шану, Пам'ять, Перемогу,
За руським кораблем сама знайде дорогу.
Колись любили ваші фільми, музику, пісні, людей,
Але тепер - всі геть з думок й з-перед очей.
І там, де любий, милий, рідний край,
Нікого з рашки, Боже, бачити не дай!
Всі наші сорок з хвостиком мільйонів
Ненавидять і проклинають вас, тупих гондонів!
Бажаєм вам зогнити заживо й згоріти,
І за все зло нехай страждають ваші внуки й діти!
А правда є проста, одна-єдина в цьому світі:
Як можна Україну, *** не любити?
Як можна Україну, *** не любити?
Ми до останнього її готові боронити...
Ми любимо її, кохаєм щиро і безмежно,
Красива, вільна, рідна, горда, незалежна!
Чудові люди, життя їх склалося у речення одне:
Сьогодні, вчора, завжди: Україна - понад усе!
Просив колись Один Великий і говорив слова:
"Любіть Україну у сні й наяву"
Читали, вчили, потім - випили до дна,
Лицем би зараз впасти на траву...
Київ, 20.01.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Люблю, кохаю і завжди буду. Він знає, кому
Я, мабуть, знову програю,
Контроль втрачаю, більше не веду,
Усе складається не зовсім так, як треба,
Але мені не страшно, бо зі мною Небо.
Я вибрала тебе давно і сильно,
Тепер для тебе маю бути вільна,
Якщо мені потрібно вибрать тут і зараз,
То забирай сьогодні - я зібралась.
Шляхи, мабуть, зійшлися не даремно,
За все я дуже-дуже вдячна "Метро",
Як би не було смішно і наївно,
Я стала тут по-своєму щасливой.
Ніхто нічого в цім житті не дарував,
Лиш ти колись мене оберігав,
Мені тепер бракує так довіри,
Коли стою одна на краю прірви.
І щось було там, де нічого не було:
Було життя, війна, і смерть, і дно,
Була її усмішка і її рука,
Хоча для неї я й чужа.
Була робота і була війна,
Була з тобою, і була сама.
З тобою завжди щось було:
Твоїх очей сумний полон,
І навіть там, коли не було ще нічого,
Я знала вже, куди веде дорога:
Ця лінія тонка від пальців до зап'ястку
Мене тобі приречила у пастку.
Були тривоги, і були спокійні ночі,
І був відбій, її блакитні очі,
Була розвага, і була робота,
А я усе гадаю, хто ти?
Я все про тебе думаю, так само,
Я подумки твої цілую шрами,
Я завжди поряд із тобою -
Із того дня, як стрілися зимою.
Я зву тебе коханим і цілую твій портрет,
І подумки розкручую кохання наш сюжет,
Молюсь за тебе, твоє ім'я шепочу,
Заради тебе зроблю все, що хочеш.
Тримаюсь тут, роблю свою роботу,
А у думках лиш ти і гра в одні ворота,
Нічого не змінилось і змінилось:
Я бережу любов, яка здійснилась,
Я жду тебе, мене нема без тебе,
Лиш ти і мир, а більш нічого і не треба.
Я проживу без них і неї,
Я пошукаю інші вільні двері,
Ми прорвемося разом із тобою,
І надолужимо усе, що віднято весною.
Три дні. Лишилося лише три дні.
А далі - гасимо вогні.
І тільки рампи "Метро" вряди-годи
Усе нагадують старі хлібозаводи.
Я вже нічого з себе не ліплю,
Така, як є, такою і помру,
Доросла, самостійна і самотня,
І жить без тебе я не годна,
Я просто втратила себе,
Без нас не буде і мене.
Я чи не все уже здійснила з того списку:
Життя мене зробило майже пофігісткой,
І, віриш ти мені, чи ні,
Для тебе я запалюю вогні.
Я п'ю за тебе і тебе люблю,
І хоч сто двадцять раз це доведу,
Я стану перед тебе на коліна,
Люблю тебе, хіба я в тому винна?
Немає ліків, і ніде не ділись рани,
Люблю тебе, кохаю до нестями,
Мене такою Бог створив для тебе,
І це кохання низпослало Небо.
Я цього точно, блін, сама не обирала,
Я просто тебе покохала,
Мабуть, було комусь так треба,
Живу лише одною думкою про тебе,
І у житті нічого більше не було й нема,
І я без тебе наче не своя.
Час не лікує рани, але змінює людей,
З приходом ранку не залишиться тіней,
Я все на світі усвідомила, зробила, що хотіла,
Ну а тепер для тебе просто стала вільна.
Прошу тебе повірити мені востаннє,
Дай лиш єдиний шанс коханню,
Не хочу, щоб ти ревнував мене або про мене думав зле,
Це вперше за чотири роки я відкрилася комусь, і все,
І це дівчина, бо лиш ти єдиний чоловік,
А мені дуже важко буть одною серед всіх,
Я іноді дивлюсь на неї, як ніхто не бачить,
Й про два ікса та ігрик все вирішую задачу.
І ось сьогодні, у цю літню спеку,
Під час тривоги з нею ділим сигарету.
Й ти можеш запитати, але скажуть всі разом,
Я лиш тебе чекаю, життя відклавши на "згодом".
А зараз хочу скористатися з нагоди і
Із Днем Народженням тебе вітати, дорогий!
Хай все вдається, буде мир і спокій,
Ти як вино - все кращий з кожним роком,
Люблю тебе, закохана шалено,
Клянуся не псувати більше нерви.
Люблю тебе, ще так ніколи не любила,
Лиш у тобі моє кохання й сила,
Бажаю Миру, щастя, Перемоги, -
Для тебе всі вершини і дороги.
Прошу живи, завжди молюсь за тебе,
Хай не мене - тебе оберігає Небо.
Люблю, люблю, люблю із дня знайомства,
Ти - все, що є - таємне несвідоме і свідомість.
09.08.22 р., Київ, Україна
Не можу сказати інакше, аніж:
"Якщо відкинути усе, геть до самих основ,
То залишилось тільки "Метро" і Любов".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
На плечі лягає приємна втома,
Я майже живу на "Метро", а не вдома,
Сто днів війни, немов два дні,
Й так само залишаємось самі.
Я бачила його за весь цей час лише два рази,
І десь раптово зникли всі образи,
Розвіюється дим від "Айкоса" нечутно,
І хоч би голос ще його почути,
І хоч би ще сісти поряд у авто,
І хоч би ще продовжилось кіно.
Вночі лише робота і рятує,
Думки і мрії серце так мордують,
І скільки залишилось тих якби ж,
Але сьогодні все пусте, облиш!
Весна ця пролетіла двома днями,
Вакарчука і "Калуша" піснями,
У роті димом табака і сигарет,
Й життя крутий зробило, *** піруєт.
Зірвало маски і обличчя показало,
В кого лице, ну а в кого, пробач, єбало,
І деяких, як вперше, бачу я тепер,
Ну а сьогодні я тут просто волонтер.
І майже до втрати свідомості,
Страждаю я від самотності, -
Багато поряд є людей, але нема Людини,
А, може, я чекаю лише слушної години,
Не знаю, як це прозвучить, але,
Я вже й сама не знаю, хто я є?
Втрачати боляче, та просто здатись ще гидкіше,
Тому сьогодні я стою за найрідніших.
А йти так само важко, як і залишати,
І краще б цього вибору не мати.
Вже вкрадена весна змінилась літом,
А я усе дивуюсь світу,
Так вірю, що колись все стане добре,
І не засмокче нас безодня.
Я набираю СМС двома руками,
Літаю "Метро" із понтами,
Все справедливість захищаю,
І вже від себе не тікаю.
По Дарниці стріляють суки,
А я твої цілую руки,
Дві імені ще крутяться у голові, але
All I need - is You*, мій генерале!
А віскі все жонглює важливими людьми,
І збурює крамольні всі мої думки:
І в мене вже лише топ-два у списку,
Тут ти - ти все, що в мене є, без блиску,
Люблю тебе, любить не перестану,
Бо лиш кохання так наносить рани.
Тобою вражена я наповал, форева,
Й без тебе мене nope, not and never**,
Вона, хоча тепер все ще складніше:
Кажу до неї, а у відповідь - лиш тиша,
І як із нею спілкуватись, я узагалі не знаю,
Вона мене не любить, а від того я страждаю,
І, наче вже не так дає у голову адреналін,
Лише сказала, що мені не пофіг, на неї так не пофіг, блін,
А їй по-кайфу так зі мною гратись,
Та захотілось, *** знову їй поусміхатись.
Що сталося із нами? Що зі мною сталось?
І що кому урешті-решт дісталось?
Мені лишився Київ, музика на "Метро",
Болючі живі спогади відверті,
Твоя автівка, дим у роті й мрії,
І я тебе тепер, нарешті, розумію.
Я теж мовчу, вслухаюсь в тишу й себе,
В навушниках лежу, дивлюсь на небо,
Все думаю і згадую шалено,
Як у дві тисячі двадцятому було все охуєнно.
А зараз якось, - я іще не знаю...
Можливо, щось нове чекає.
Можливо, дасть життя ще шанс,
А, може, вибір зроблено за нас.
Хай зараз - наче хто на "Паузу" натиснув,
А відчуття - немов він руку стиснув,
І я продовжую дивитися на неї,
Хоча чия це взагалі була ідея?
Повіриш, якщо скажу, що сдаюсь,
Втомилась, більше не борюсь,
Мовчу, курю, ходжу багато пішки,
Лежу, пишу вірші, читаю книжки,
Пишу тобі, наш діалог не припиняю,
Лише під ранок засинаю,
Дороблюю уже ремонт в квартирі,
Збираюся купити "Теслу" через місяці чотири,
Будую плани і плекаю мрії,
Хоча так важко через всі оці події.
Слова на горло тиснуть, несказані,
А у кишені сигарети простікірувані,
І не розібрана із лютого валіза із речами,
Та обіцяла я на море ще звозити маму,
Та й від тополі білий пух, як білий сніг,
Нагадує, що в лютому збивало з ніг:
Як Києвом трусило, й ми чекали,
Що можем опинитись під завалом,
І як усе пізналось швидко в порівнянні,
Коли сто днів завмерло все в чеканні.
Як круто просто їхати в метро,
Як класно заплатити за авто,
Яке п'янке на смак нічне повітря,
Й дивитися на неї непомітно.
Як добре просто буть самим собою,
Як гарно в Києві і літом, і весною,
І світ, звичайно, не зійшовся ще,
Але і те, що є, не зле.
Якщо зробити інвентаризацію,
Я все ж таки скорочую дистанцію,
І якщо все відкинути, окрім основ,
То залишилось тільки "Метро" і любов.
Й під залпи 'Байрактарів' і гармат,
Я відпускаю його й не дивлюсь назад.
* - Ол Ай нид із Йу - Все, що мені потрібно, це Ти;
** - Ноуп, нот енд неве - Ні, ні й ніколи
08.06.2022 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
Пишу тобі я втретє за три дні
Сказать, що я на клятій цій війні,
І розказати хочу по секрету,
Як зблизька бачила ракету,
Як танк проїхав поряд з поїздом метро,
І як ненависть вже пробила дно.
Як восьме березня зустріли ми в підвалі,
Бо тут у Києві, прикинь собі, стріляли,
І вщент розбили Харків, Бучу та Ірпінь,
І ще багато наших міст, прикинь?!
Як випав сніг на День народження Тараса,
І шле Росію нах Бориспільська вже траса,
Як просто з неба падають ракети,
А я курю й стою одна на парапеті.
Як воїнську частину в Броварах
Перетворили майже вже на прах,
Як всі не сплять тринадцять днів у сховищі,
Скажу тобі, це те іще видовище.
Як у метро тепер за паспортом лиш вхід,
А полуниця паляниці шле привіт,
А як, прикинь собі на мить,
Могли б спокійно зараз жить:
Поїхали б літати в Буковель,
А далі - "Айкос", ліжко, секс, коктейль,
І "Чорні" траси навіть вже не так лякають,
Коли по Києву із "Градів", блін, стріляють.
А як поїхало багато друзів з міста,
І в мене теж тепер є автопарк свій, чисто,
І я ніколи, чуєш, що говорю,
Не хтіла брати в руки зброю,
Й дивитися на місто у приціл,
І в живих людях бачити лиш ціль.
Як сліз тут вже пролито океан,
Але все не зупиниться той довбаний тиран.
Як я завжди любила вірші й танці,
Але напали на нас ці поганці,
І як тепер ті навички брейк-дансу
Мені допомагають вийти з трансу,
Як я колись садила квіти,
Як намагалася усім вгодити,
Як плакала, коли дивилася кіно,
І як любила тишу і вино.
Як поєдналися любов і боротьба,
І як я виявилась вперше неправа.
Я не ждала війни, ніхто її не ждав,
Але ж я мирний воїн, а не злий удав,
І мені дуже важко те робити:
Служити, підкорятися, убити.
І я не піду, *** в їх полон,
Я піднесу до пляшки цей вогонь,
Я підірву себе і їх, клянусь,
Готова вмерти, більше я їх не боюсь.
Я люблю тачки, сигарети, алкоголь,
Понти, котів, собак, втрачать контроль,
Карпати, Україну, море, сніг, весну,
Книжки, вірші, людей, - таке люблю;
Люблю косметику, світанки і красу,
Форд Фокус, "Акс-ефект", душ, Дніпро, Десну,
Дощі, гуляти в парку, матюки і теплі руки,
Одеську залізницю, джинси, точні ще науки,
Київ, начальника з колишньої роботи,
І відповідь на філософський запит: "Хто ти?",
Цілуватись, вечірнє місто, гавань та причал,
Поділ, який з тобою обвінчав,
На брудершафт, щоб близько й очі в очі,
Й коли пасує вечір ночі...
Дезодоранти, шорти, затишок, дітей,
Нові знайомства, кеди, кольори очей,
Долоні у долоні, плечі та картини,
Прес, квітень, сигарету за хвилину,
Усмішки і обійми, рози, теплу каву,
Хрещатик і Дніпро, гуляти з мамой,
Роботу, "Метро", друзів і саме життя,
Дев'яте травня, музику та гострі відчуття,
Солодке, дим, пісні, перемагати,
Одесу, Кіпр, Львів, а ще люблю Карпати,
Мости, свій дім, "Айфон" та спорт і ліс,
Але не те, що двадцять другий рік приніс:
Російський корабель, їх РПГ, гармати,
"Руський мир" та "Руську ту весну" до нашой хати,
Цих орків п'яних, які хочуть воювати,
Їх провокації ганебні та жага вбивати,
Ці танки з фарбой біля наших міст,
І їх провалений "блітц-криг",
І цей вусатий зрадник-білорус, що геть здурів,
І через свою територію до нас орду привів.
Я це не люблю, це мені противно,
І ця підступна зрада - не спортивна:
На нас напали та втягнули у війну,
Та ще й спаскудили весну.
Тобі пишу й пишу, тебе я прошу,
Ти не лишай мене і Україну, мій хороший,
Ти приїзди до мене в ТРО скоріше,
Й влаштуєм оркам самі "режим тиші",
І будем гнати ми московську ту орду
Угору до Кремля аж по Дніпру,
І, як у сорок п'ятому мій дід,
На їх стіні залишимо свій слід,
Розпишемось на "Красній площі" кровью,
А потім все відмолимо любов'ю...
09.03.22 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
Дев'ята ніч без сну,
Загострені чуття,
Він Україну ту свою,
Як перший раз охороняв.
Три шрами на щоці додались нові,
І ще сильніш посивіло волосся,
Але ті блядські вилупки ****ві,
У землю полягли, як зрізане колосся.
Сьогодні тихша ніч,
І Київ спить спокійно,
Він серед стомлених облич,
Як мур стоїть надійно.
Вдивляється блактиними до болі у дорогу,
Душа його тремтить, а серце вірить в Перемогу.
...Вона з ним поряд, та його мала,
Цілує у плече, лікує рани,
Могла б поїхати в країни інші та міста,
Але не зможе жити у вигнанні.
Вже краще тут, зі зброєю в руках
Хай покладуть у землю рідну,
Вона жила, як вміла чи як Бог послав,
Але хай смерть хоча би буде гідна.
Лунають постріли, давно не видно неба,
Двигтить земля, в обличчя - запах диму,
Тут страшно, *** страшно, але треба
Померти й жити за свою країну.
Хай двісті сраних танків наступає,
Хай пролунає ще не раз сирена,
Але поки на неї хтось чекає,
Вона лишиться тут і зробить все, як треба.
Він біля неї - типу чоловік, -
Закурить знову, підставля обличчя небу,
Хоча й його короткий вийшов вік,
Так само, як вона, він зробить все, що треба.
Зарядить автомат, вона вже не здригнеться,
Назустріч вийде до орди,
Востаннє, може статись, усміхнеться,
І прошепоче: "Небо, поможи!".
На рукаві - в три шари стрічка жовта,
А сині очі так вдивляються вперед,
Він тут стоїть один, неначе сирота,
Но вар, но вар, но вар, - так мріє дотепер.
І та вона, яка низького зросту,
Яка мала та ще така наївна,
Яка ще рік тому в Дніпро летіла з мосту,
Ну а тепер ховає мрії та надії.
Яка ще прав не має і автівки,
Яка лише недавно закінчила школу,
Яка здригалася від пострілу гвинтівки,
І кайфувала так від рок-н-ролу.
Тепер за дев'ять днів удвічі схудла,
І перестала спати взагалі,
Їх убивати треба, - лиш тепер збагнула,
Щоб стерти геть з лиця Землі.
Для них вона сьогодні стане сукою, -
Підводить очі олівцем,
Обляпує номер грязюкою,
Перемога буде, кінець - кінцем.
Перемога вже близько, вона відчуває,
Лунають вже постріли далі і далі,
Мабуть, хтось зверху їх-таки оберігає,
Вони їм і не п'яді землі не віддали.
Вони переможуть, вона точно знає,
Ще вистоять треба лиш пару ночей,
А потім все буде, вона відчуває, -
У неї, у нього, у них - все окей.
Вона ще із чистого жити почне,
Помилки минулого зможе забути,
І більше ніколи уже не втече,
Нехай буде все так, як має вже бути.
Все виправить він, теж тікати не буде,
Послухає серце уперше в житті,
Він чемпіон, і плювать на минуле,
І очі прикриє у забутті...
Київ, 06.03.22 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
...Боїться так приходу ночі,
Не закрива сьогодні очі,
Чекає. Вірить. Жде,
Що все мине...
І обіцяють взяти Київ за два дні, -
Так хочеться поржать із цьої, блін, ***ні,
А потім дати чергу з автомата,
Бо Перемога буде, як навчимося вбивати.
Характер не кисіль - дамаська сталь,
Автівок уже дві, а прав не має досі,
І Україну у вогні так сильно жаль,
А ворог може буть на кожнім кроці.
Вона вже накурилась на життя вперед,
Й від віскі теж вже виверта,
У джинсах, у кишені є його портрет,
А на устах - завжди його ім'я.
Вона коха його так само сильно,
Проте уже не бачила три роки,
І набирає знову й знову на мобільний,
Хоча й засвоїла життя уроки.
Все зрозуміла й знов почала жити,
Збулись пророцтва, як їй говорили,
Вона, неначе, знов зуміла полюбити,
І, як він обіцяв, пробачити зуміла:
За те, що він пішов, що сам її покинув,
Що плакав і мовчав, не пояснив причину,
Що примінив до неї грубу силу,
І що останній погляд кинув в спину.
Вона тепер живе своїм умом,
І серце відкриває дуже рідко,
Та й спить собі з своїм котом,
І розцвіла, немов у полі квітка.
І, знаєш, не страждає взагалі,
Точніше, не страждала до війни,
Навчилась посміхатися і іншим людям в очі
Знов дивиться і дивиться охоче.
Життя попустить, - так вони казали,
Все так і є, понтів поменше стало,
Але її життя та його зрада - не зламали,
Хоча не раз й не двічі прилітало по єбалу.
Навчилась бить у відповідь з віддачею,
І не з одною справилась задачею,
Хоча тепер, звичайно, стала обережною,
І лиш під вечір накрива її безмежно.
Що все було, було із ним одним,
І з ним усе розстануло як дим,
І друзі всі були лише його,
А в неї - тільки "Айкос" та вино.
І хай хто каже, та хіба не все одно,
Із ним вона пізнала справжнє дно.
Як не піднялася рука продать машину,
Як почувалась наче втрачена людина,
Як через день чи два себе ловила на мосту Патона,
Й ні разу не звала його "гандоном"...
Любила, любить, буде вік любити,
Як він так захотів, без нього буде жити,
Й нарешті знає смак свободи на губах,
Але він іноді з'являється у снах...
І тут війна прийшла на землю грішну,
І сльози полились її невтішні,
Знов запекли її глибокі рани,
Наснився він, додались нові шрами.
Переживає знову й знову за нього,
Три ночі вже сидить сама в його авто,
І молить Бога без упину:
Врятуй його, прошу, і Україну!
І стало гаряче по справжньому сьогодні,
Вона відчула поряд вже безодню,
І думає, що час прийшов прощатись,
А так хотілось з ним іще обнятись...
І просто випить чаю з гарною людиною,
І стати поряд зі своєю, блін, дитиною,
І вже отримати, нарешті, ті права,
І голосно кричать його ім'я...
Вона стискає телефон у кулаку
І строчить рідним і чужим: " Я на зв'язку!",
І вже готова висмикнуть чеку, -
Як в Біблії - підставити щоку.
Він сам підійде до того блок-посту,
І посеред цього страшного голокосту
Побачить ту, як послав до дідька,
І, ти диви, - та це ж його автівка.
Він пив сьогодні трохи коньяку,
Він пив і бив, як личить козаку,
Але до зустрічі із нею це життя
Його весь час вело із небуття.
В трьохсотий раз відкрив він двері сірі,
Сказав: "Героям Слава!", вона - "Слава Україні!"
І тут ворожа черга з кулемета
Влупила у спину його бронежилета,
Його на неї кинуло так сильно, -
Збулась її слинява мрія про його обійми.
Він був готовий вмерти на її руках,
Але закрався в душу підлий страх:
Він знов її лишає тут саму,
Лишає в пеклі, у війну...
Він притискався тілом до її тепла,
Та близько вже москальська та орда.
Пробач мені, - він вичавив ледь чутно,
І все, лише два слова скудні
Сказав, а потім під обстріл
Потрапила автівка у приціл...
...Нікому не відомі Господа дороги,
Вони пережили, разом діждуться Перемоги!
07.03.22 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
За тихі ночі й дні,
Коли мовчить сирена-сука,
Я дякую тобі,
Сумую й дякую, така ось штука!
Місяць мовчання і планів,
Перше дев'яте травня без тюльпанів,
Життя - як поміж пальцями пісок:
Вчить більш не допускати помилок,
Вчить більше думати за себе,
І брати все, та ще й відразу,
І сподіватись лиш на тебе, себе й небо,
І ні на кого не тримать образу.
Я знаю, скоро Перемога,
Лишилось трішки протриматись,
А далі в кожного своя дорога,
Але не зможу я від тебе відірватись.
І ти мені завжди казав:
Живи своїм життям,
І ти завжди казав,
Що має бути запасний ще план.
Казав, що треба заявлять про свої мрії,
Не опускати руки й не втрачать надії,
І як раптово трапиться таке в житті,
То маю я й без тебе далі йти...
Але ці місяці війни розставили пріоритети:
Я хочу танцювати. Зараз, тут, у цьому кабінеті,
Хочу з тобою разом на піски Одеси,
А не оці усі робочі стреси...
Колись ти запитав, що я люблю,
І я тобі казала вперше за весну,
А потім ще години дві розповідала,
Про все, що я любила і втрачала,
А ти тоді сказав, що маю вибрать лиш одне,
Я довго думала, куди ж мене веде?
Авто, курити, говорити,
По місту цілу ніч бродити,
Стрибати з мосту, зорі рахувати,
Вірші писати і понти кидати,
А потім стати ніжною й вразливою,
Та в першу чергу - просто буть щасливою!
Мені так добре зараз, просто айс,
І не виной тому віскар на весь аванс,
Та знову дим так в'яже в роті,
І дуже вдячна я суботі...
Я так давно не розслаблялась,
Я так давно не напивалась,
Я так далеко всі свої запхала мрії,
Що іскра та життя вже ледь жевріє...
І, може, це не сповідь, а просто дрімси п'яні, -
Кружляє дим під стелею, я марю у нірвані...
Хай буде ніч, вона її відтворить,
І хай в мені завжди говорить
Співробітник Департаменту Безпеки,
Тут будем тільки ми удвох з цієї дискотеки.
Я згадую тебе, - ти завжди в мене поруч,
Казав завжди, допоможи собі власноруч,
Але нехай завжди з тобою друзі будуть,
Тоді нема чого боятись Суду...
А потім ти іще раз запитав, -
Очей не підіймав, на відповідь чекав,
Чи є у мене хтось крім тебе ще близький?
А я тобі сказала, краще бути вже самій,
Але нехай мої слова звучать необережними,
Я знаю, кого тієї ночі врятувала б першою.
І хай мені казали сто разів:
Тримайся від неї подалі,
Я знаю, навіть ти б хотів,
Щоб я танцювала із нею на Хабі.
Хай все не так, але якби могли ми вибирати:
І з ким дружити й взагалі ким стати,
То зараз крутиться у голові одна лише людина,
Яка спілкується зі мною так, немов я в чомусь винна,
І може в мене теж немає клепки в голові,
Але я знову спробую до неї підійти.
І їй до тебе так далеко, це не стоїть питанням,
Але в її очах читається зізнання,
І погляд той її сканує й зневажає,
Немов щоразу я їй заважаю,
І їй потрібно більше часу, може,
А, може, тут ніщо не допоможе...
І це не камінг-аут й близько навіть,
Але я б танцювала із нею до ранку на Хабі.
Над Києвом ракети,
А я у ліжку в кедах,
Слова римую,
По тобі сумую,
Думаю про те,
Куди мене веде,
Чому у голові засіло божевілля:
Скажіть, які мені іще зробить зусилля,
Щоб просто тихо, мирно здійснить своє бажання,
Так ніч провести першу і останню:
Напитись на роботі через твоє кохання,
Щоб посміхатись просто і по п'яні
Танцювать на Хабі,
Наче в тому Портер Пабі.
Просто один лиш танець,
І я обіцяю їй не посміхатись,
І вранці знову буду жить лиш ним єдиним,
І ніхто нічого нікому більше не винен...
А я із нею спілкувалась, відкинувши понти,
А я із нею спілкувалась в активну фазу війни,
А я для неї наче й зовсім нічого не важу,
Але якщо спитає, я їй все розкажу:
Про перемоги й втрати, по самотність,
По відчуття, коли десь губиться свідомість,
Про першу думку і останню мрію,
Про відчуття польоту й ностальгію,
Про сенс життя і важкість помилок,
Про хрускіт в вогнищі гілок,
Про рими і поезії, їх значення для мене,
І про мої три метри над рівнем неба.
Про "Гаррі Поттера" та "Гру Престолів",
І дисципліну при відсутності контролю.
Про танці, слиняві наївні мрії і плани,
Про травми та інші капкани,
Про дорогі автівки і любов,
Й про цінність ось таких розмов...
Я все розкажу, як зберу думки до купи,
Я все класифікую й поділю на групи,
Ми завтра все забудем й розпочнем спочатку,
Але сьогодні хай просто нап'ється зі мною до ранку.
Хай просто нап'ється й не думає дуже погано,
Мені треба іще один шанс, складати зброю ще рано.
21.05.22 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Куди несе її життя?
Сидить на парапеті знов сама,
Нікому зовсім не потрібна,
Хіба вона у чомусь винна?
Вже кинула курити і писати,
Із лексикона вивела всі мати,
Та хай на фейс не Анджеліна Джолі,
Але й сама у полі воїн!
Хто втратить більше, ще життя покаже,
Нехай своє життя не раз назвала "лажей",
Але не зрадила себе і не кидала інших,
І за тих інших постраждала ще сильніше.
Та люди різні є, ну що поробиш,
Навіщо, Боже, ти їй серце гробиш?
Чому ці сльози знову на очах,
І розчинився в сумі страх?..
Вона закохана уже чотири роки,
І від кохання того шрами ще глибокі.
Вона одне ж єдине має серце,
І лиш за того і для того воно б'ється.
Його так любить, що якби не він,
То хай не буде більше у житті її хвилин,
Без нього, - будемо відверті,
Життя не треба, і немає страху смерті,
Ну а все інше - що ж така натура:
Допомагає і підтримує усіх, як дура,
Не може просто, блін, по-іншому, проте
Не завжди це на користь їй іде,
Не знаю, що вже виграла в житті,
Та хоче все ж усіх спасти.
А Бог простить, а краще б не прощав,
І ці чотири роки біль у серці не вчухав,
Вона уже не вірить в те, що сука-час лікує,
А синдром Гельсінки усе ж таки існує!
Вона сумні прикриє очі,
Втомилася боротися одна,
І кожен день з приходом ночі
Її вчергове накрива.
Чотири роки в нікуди,
Робити щось на автоматі,
Чотири роки боротьби,
Але і зараз винувата.
Чого боятись їй іще?
Усе страшне уже відбулось,
Чотири роки мало? Та невже?
Нічого зовсім не забулось:
Як їхала без прав в його авто,
Як у лице летів прямий удар,
Як цілився у неї пістолет,
І як від полум'я йшов жар,
Як відвернулись усі рідні і близкі,
Як довелось покинуть рідний дім,
Як ночувала в Броварах в його дворі,
І як дізналась, що направду він хотів.
Пережила ганьбу, вигнання, його зраду,
Чужий кредит у двісті тисяч,
Про нього всю нарешті взнала правду,
І не змогла йому урешті дати відсіч.
Як довго не виходила з депресій,
Як не могла знайти роботу,
Як на собі відчула біль агресій,
Але не розгубила доброту й турботу.
Як раз за разом повторила спробу,
А їй, як Марченко, казали: "Пробуй знову",
Як геть нічого не лишилось, тільки цей обранець,
Як залишилося лише кохання і ненависть,
Як чесно намагалася без нього,
Але усе верталося по колу,
Як не могла ніде знайти прихисток:
Його любов палила ядом Василіска.
А Бог простить, а краще б не прощав,
І вона витримала новий вже удар,
Довірилася знову і відкрилась,
В той час із тим, ким треба, опинилась.
Неначе знов повірила і - на:
В черговий раз лишилася сама.
Тепер не Ігора, ні Ані,
Куди вели її дороги п'яні?
Чому усі вони не ті, котрі?
І знову як себе знайти?
Одна гидує й відверта лице красиве:
Мені пофіг, - каже, не підходьте, я щаслива.
А другий, просто слів нема:
На неї все повісив і сказав: вона сама,
Хоча він просто трус і підкаблучник,
І дурості своєї став заручник.
Хто показав би місяці зо три тому,
Що будуть знову сльози по лицю:
За тих, яких не знала майже зовсім,
За тих, які нагадують про осінь,
За тих, які сподобались, але,
За тих, яких самих веде.
За тих, которі прив'язали, як собаку,
А потім полетіло все у сраку.
Згадала, як казала восени:
Ніколи більше, навіть не проси,
Якими б не були вони, але...
Та якось всіх переживе!
Собі сказала, що це був останній раз.
Ні, не тримає, Боже, збав, образ,
Та серце це розтріпане її карає ще,
І сльози знов змиваються дощем.
26.04.22 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
Она ещё не решила,
Остаться ей или?..
Прошло уж четыре года,
Забыть бы могла, вроде,
Но тянет и тянет к нему
Подряд четвёртую весну.
Давно уж нечего терять,
И ей отнюдь не двадцать пять,
Бояться тоже перестала,
Но не начнёшь ведь жизнь сначала.
Теперь всё стало проще и банальней, -
Играет за себя, свисток финальный, -
И что имеем мы в итоге?
Куда сошлись пути-дороги?
Она бы ничего не изменила,
Она бы вновь и вновь его простила,
Она бежала бы к нему всегда,
И, как тогда, себя бы отдала.
Она бы ничего не поменяла,
Пускай не думает, - она не изменяла:
Да, подвозил её однажды тип,
Да, на работе кто-то на неё залип,
Но важно ведь не то, что принимала,
А только то, что снова проиграла.
С работы лишь домой идёт пешком,
И просто с другом угостились, блин, пивком,
И в жизни был вообще один лишь друг,
Но тот продал её за двадцать штук.
Два года телефон молчал на полке,
Два года вынимала лишь осколки,
Ну а потом, поднявшись с пола,
Подряд всем доверять тянуло снова,
Но вновь два раза наступив на грабли,
Приблизится захочется уж врядли.
И снова старый страшный сон:
Она одна, есть только он,
Других не будет и не надо,
Лимит людей уж исчерпала.
Взяла его фамилию и фото в телефоне,
Ну а рука его лишь ждёт ладони.
Она сама, но только лишь его,
Пусть будет он и больше ничего,
Переживёт сама уж как-нибудь работу,
Собакам, кошкам, чужим детям и цветам отдаст заботу,
Пусть не общаются с работы эгоисты,
И по мостам катают лишь таксисты,
Ждёт дома сериал, фанфик и нулевое пиво,
Собаки, кот, машина - всё, чтоб стать счастливой.
Ну ладно, пусть обнимет ночью плед,
Без поражений не бывает ведь побед!
18.04.22 г., Киев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945398
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.04.2022
Сьогодні День Народження черговий,
І лиш тебе собі прошу у долі,
І згадую найкращі тії дні,
Коли з тобою разом ми були,
Як я тобі носила "Пепсі" у стакані,
Як пили віскі та коньяк й не були п'яні.
Як ти мене собі посадив на коліна,
І як колись сказав, яка ж я ще дитина,
Як під дощем летіли Броварським проспектом,
І як займались не одним проєктом,
Як скрізь виходили ми переможцями з тобою,
А я дивилася на тебе й мріяла зайнятися любов'ю.
Як ти, блін, приручив мене, немов собаку,
І фотку показав свою у фраку,
Як я тобі повірила і вірю до сих пір,
Як до сьогодні прошу: "Й ти мені повір",
Як ти мене просив своїм зайнятись пресом,
І як тоді ми ледь не зайнялися сексом,
Як я в житті влюбилась вперше і востаннє
І зрозуміла, що таке кохання.
Як ти начив мене всьому-всьому:
Боротись, програвати, бути одному,
Сміятись, жартувати, обирати,
Кохати, жити, помирати, воскресати.
Я люблю так тебе, що боляче й донині,
Любов - у кожній сліз краплині,
Та знаєш, ти зробив мене сильніше,
Ніхто й ніколи не образить мене більше,
Бо всі вони лиш кошенята проти тебе,
І гірш не зробить навіть Небо.
Ти знаєш, я сумую за тобою,
Моє життя давно вже стало грою,
За ці останні роки три, здається,
Лиш пару епізодів зачепили серце:
Війна і біль за Україну, -
Як треба, то за неї я загину,
Це страшно, боляче і сумно,
І більше говорити - нерозумно.
Ще на роботі є одна-єдина та її понти,
До неї не під'їдеш на кривій козі,
Й посада в неї та, з якої починав і ти,
І це лиш може мене з розуму звести.
А ще ті очі сині-сині, підведені й бездонні,
І щось таке є в ній, немов давно знайомі,
Але не довіряє і не дружить,
А я усе дивлюсь, як вона очі мружить.
Не хоче не курити, ні на каву,
І говорити згодна лиш по справам.
А що до решти, так, по-суті,
Ти знаєш, пізнається все у скруті:
Я вже дізналася, що значить мати все,
Коли у тебе вже все є, й не треба ще,
Я так наїлася грошей, що вже достатньо,
Ти був правий - це не останні,
Автівки, сигарети, елітний алкоголь,
Круті посади - а емоцій ноль.
Квартири дорогі, приватні ті будинки,
І "Лакшері-життя" - немов з картинки,
Та знаєш, все частіше і частіше,
Я згадую, як слухали ми тишу,
І ти ділив по-братський свій обід,
А як на Ланосі підвіз мене додому, - заздрив мій сусід.
Як ми додому їздили метро,
І гуглили, як розтаможити авто,
Як куртку шкіряну ми просто склеїли і все,
І я могла пройти десь тридцять кілометрів по шосе,
І як у мене був лише один рюкзак і кеди,
А зараз їх у п'ять раз більше, аніж треба,
Як було одночасно просто й складно,
А це нове життя таке нещадне...
Про що іще сьогодні написать
Тобі й сама уже не знаю,
Неначе вже й не двадцять п'ять,
А вже на пенсію чекаю,
Жартую звісно, хоча йду
Ледь-ледь переставляю ноги,
Немов на тонкому льоду,
Не розбираючи дороги.
Роботи є багато, як завжди,
І телефон червоний від дзвінків,
Я згадую й кажу собі: "Зажди,
Ти не прийшов, бо сам так захотів".
Я вже не горда, як була тоді,
А так хотілося б вернутися туди,
Де ще всміхалася на усі тридцять два,
Де відчувала, що я в світі не сама,
Де було просто, чітко й зрозуміло,
І, якось, я робила, що хотіла...
А зараз я не горда, не свята,
Проста, як двері, все та сама я,
Лиш очі дивляться не прямо - наче скрізь,
І час від часу відкривається поріз,
І, може, я колись зумію осягнути:
Ось є межа, її не перетнути,
Я маю відпустити й підкоритися,
І лиш тоді ти зможеш залишитися.
Ти знаєш, мені важко дуже йти,
Ти б знав, як мріяла все кинути й піти,
Але дивлюсь на твоє фото кожного я дня,
І наче віддаляється від мене та безодня.
Я, може, тільки зараз зрозуміла,
Що досі є сама, бо я так захотіла,
Як прокричала роки три тому:
"Тебе чекаю і відмовлю будь-кому".
Тебе чекаю. Особливо зараз,
Ти знаєш, мені теж дісталось,
Життя ніколи дуже легким не було,
Ну а останній рік це просто дно:
Війна. Війна. Війна. Проклята ця війна.
Ти віриш, я тобі заміну не знайшла.
Спілкуюсь з Ігорем, та не ревнуй, то друг і брат,
І на роботі ще є декілька дівчат...
А так... з роботи, - та й додому,
І так і не призналася нікому,
Що досі жду тебе й люблю,
І все, що там вготовано, терплю,
Що не здаюсь, хоча й не переможу,
Я просто роблю все, що можу,
Не вмерла, хоча досі не живу,
А просто так: сиджу, лежу, хожу,
А далі, наче в "Фактор-2",
Все так, як в пісні їх "Війна",
І наче треба вміти й програвати,
Але ж, не хочеться вмирати...
І як би не в'їбало те життя,
Ти, *** подиви, я ще жива!
02.04.2022 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
Сьогодні двадцять дев'ять літ,
І хочу передать 'привіт',
Тому, хто дивиться із Неба, -
Ти бачиш, роблю все, як треба,
Не осоромила нікого,
І далі йду своєй дорогой,
Здається, зовсім вже доросла,
Та все у мене так непросто.
Тепер я знаю з висоти прожитих літ,
Що не завжди все гладко, як граніт,
Не люблять ті, які подобаються сильно,
І це не круто, коли все стабільно,
Не все буває так, як того хочеться,
Та замість сліз так голосно регочеться.
Ти знаєш, я сумую, як раніше,
Але забути все не хочу більше,
Я визнала свої помилки і прийняла,
І, знаєш, трохи легше стало,
Я неправа була, тепер я знаю це,
І залишилось тільки виправити все.
У відзеркаленні щоденно проти ночі
Вдивляюсь прямо я в зелені очі,
Себе питаю, чи не соромно мені,
Чи гідна я до тебе дорости?
Я вже доросла, справді віриш вже,
Ти поміхаєшся й запитуєш: "Невже?".
Купила "Найки", "Айкос", жуйку "Орбіт",
Пірнула з аквалангом, і цей світ
Дізналась трохи краще і себе,
Було по-різному, та класно ще буде!
Та знаєш, більш за все мені у цім житті
Не вистачає просто близькості.
Ношу жакет із джинсами і кедами,
Й понтуюся своїми віршами нев'їбенними,
Спасибі сухому шампуню та темним окулярам, -
Як мені немає, що робити, то виглядаю бездоганно.
Здійснилась мрія ідіота - білі кроси,
Ти подиви, та й справді вже доросла!
Зайняла керівну посаду, і щоночі
Вібрує телефон, лиш я закрию очі,
Авто - то дорого й нервово,
І мити кожен день його - лиш попервах кайфово,
Гублю ключі, ламаю часто телефони,
І вся адміністрація на 'Метро' - то мої знайомі,
Життя веде, куди сама не знаю,
Я щось знаходжу, щось втрачаю,
Можливо, я не маю кращих друзів,
Та серед моїх друзів хоч немає боягузів,
Близьких людей не так багато поряд є,
І хто ж на День Народження коньяк наллє?
І я пізнала справжній кайф,
Коли так пофіг, пофіг через край,
І, можна я іще раз повторю:
Коли все пофіг - це ось я люблю,
Й свобода - це не дим від сигарет,
А лиш без сліз дивитись на його портрет,
Вже зрозуміла, що не в грошах щастя,
І перестала мучити зап'ястя.
Найважче - вимолить пробачення,
Найгірше - як не маєш значення.
І замість музики частіше обираю тишу,
Й додому пішки йду частіше,
Не люблю каву, обираю чай,
І вже не тягне той далекий край...
Нікому не доводжу вже нічого,
І знаю, що усе є ненадовго.
Вже так не важать перемоги,
І десь поділось відчуття тривоги,
Панічних вже атак немає теж,
І взагалі немає меж.
Я майже не ходжу, куди не звуть,
І знаю, що усі усе переживуть,
Курила, кидала, іще раз починала і кидала,
Знайомилась з людьми, не довіряла й довіряла,
З роботи йшла додому і нікому
Свій не давала навіть номер телефону,
І завантажила я дні мільйоном справ,
Але давно ніхто не обіймав,
І, можна я іще раз повторю, аби ти знав:
Мене за цей рік ще ніхто не обіймав...
Вже стала говорити людям "ти",
А ще "пробач", "дозволь", "прости".
Взяла собаку та закінчила ремонт,
Аж разів двадцять з'їздити зуміла за кордон,
Зассала за цей рік лише один раз і сказала: "ні", -
По чорній трасі з'їхать лижами з гори.
Переступила через гордість і, -
Нормальна стала же ж людина, - ти диви:
Ні з ким не сварюсь, не ревную, не ору,
Стараюсь й норм себе веду,
Вже не драконю маму,
І майже пережить змогла ту драму,
І на мосту дивлюсь не вниз, а вдаль,
І трошки вже розвіялась печаль.
Уже не плачу, не страждаю, та й не почуваюсь винною,
Й неначе залишилася людиною.
Я посміхаюсь, відкриваюся, жартую,
Я мислю, - кажуть, - отже, я існую,
Пишу вірші, книжки, дивлюсь кіно,
Не стою осторонь, мені не все одно,
Сама себе зібрала по частинках,
Хоч зіпсувала не одну сторінку.
І знаєш, якось знов люблю весну,
А ще радію людям і життю,
Бо знаю я тепер всього ціну,
Та й помилку зробила не одну.
Ти знаєш, як любила і страждала,
Як боляче я все переживала,
Як дуже довго не могла піднятися з підлоги,
Але були на мене плани в Бога...
І врешті-решт довірилася долі,
Й нарешті опинилася на волі,
Якщо одним простим сказати словом -
Пережила, - і Слава Богу.
02.04.2022 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
Життя нагадує якийсь шалений сюр,
Немов щоразу збитими коліньми об бордюр,
Я йду одна по Києву із паспортом в руці,
І зупиняють мене хлопці-молодці.
Хто міг би уявити хоч колись
Весною по безлюдному Хрещатику пройтись,
Й нікого - біля Золотих Воріт,
Й лиш пам'ятник Шевченку шле привіт,
Мости закриті, зупинилося Метро,
Це не час пік - це повне дно.
Це - гірше від локдауна страшна картина,
Як можна Київ взяти, та й покинуть?
Мости, парк Рильського, Поділ та Оболонь
Не віддавай, ти до кінця його боронь,
Тарасівську, Березняки і Кільцеву,
І навіть з Гірки Володимирськой траву,
Ліси, "Чернігівську", Печерськ і Харківський масив,
І Лівий Берег, що своїм оголосив,
Поштову Площу, річковий вокзал,
ВДНГ, Сирець, Славутич та Причал,
І Набережну від "Табачки" до "Фармака" -
Не віддавай сутулим тим собакам.
Я українка й так пишаюся собою,
Задля безпеки міста взяла в руки зброю,
І не ховаюсь, не тікаю, не біжу,
Сама-одна і вдень, й вночі ходжу.
Такої тиші навкруги
Тут не було спокон віків,
Лише покинуті автівки,
І вітром носяться листівки.
Коли закінчиться війна,
То перше, що зроблю сама,
На цілий день у Гідропарк приїду,
Й з Дніпром я матиму бесіду.
Й по набережці пішки, а не у авто,
Бо я без Києва - ніхто,
Його я на машині, пішки й комбо,
Його я знаю від народження свойого,
І рідні всі тут вулиці, мости, дороги,
І не віддам його ніколи і нікому,
Я під дощем, і в плюс, і мінус тридцять,
Мені завжди приємно Києвом пройтися,
У миті радості і від образи зуби стисну,
Сама чи не сама, але іду бродити містом.
Бруківку полірую кедами й асфальт,
І десь дівається і сум, й печаль,
У заметіль, чи сракопад, туман та спеку,
Лиш тут я відчуваю дім й безпеку.
І не вкладається у мене в голові,
Як можна його небо ракетами сікти?
Так хочу плюнути у ті ворожі рожі,
Й сказати, Київ вистоїть, нам Бог поможе.
І як мантра щодень кажу одне-єдине:
Все буде Київ. І все буде Україна.
Київ чарівним є о будь-якій порі,
Моє це місце сили, що не говори,
І я не можу навіть приблизно сказати,
З початку року скільки кілометрів встигла намотати,
І сподіваюсь дуже-дуже щиро,
Що ця війна закінчиться вже Миром,
І Київ стане ще красивішим і чистим,
Але залишиться так само особистим.
Моїм. Твоїм. Її. Його і Нашим,
Й не буде він залежати від раші.
28.03.22 р., Київ
[i][i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2022
Три роки я боролася з життям,
Три роки говорила, що тебе їй не віддам,
Три роки я для тебе і за тебе,
Але тепер усе іде своїм чередом.
Хто міг мені тоді хоч раз сказати,
Що за країну нашу піду воювати,
Що замість плаття буде "мультик"-камуфляж,
Й не світить нам цьогоріч наш вояж,
Що очі підведу, закушу губи,
І у моїх віршах слова всі стануть грубі,
І через слово руський і англійський мат,
Й не викликають вибухи панічних вже атак.
Я вже не пригинаюсь, як летить ракета,
Я вже давно не пила каву, сидячи на парапеті,
Та я вже, блін, із лютого її не п'ю,
Й за це росію я окремо не люблю.
Що я без прав сідаю за кермо сьогодні знов,
І що від нервів носом юшить кров,
Що вже забула майже, як каталися в метро,
А ти сміявся і казав: "тобі зі мною "повезло",
І уяви собі тепер на мить,
Хоча так важко одночасно ржать і говорить,
Що мрія ідіота справдилась, і не Кличка здобутки,
Прикинь, у Києві не їздять вже маршрутки,
Та вибачаюсь, правда, це поганий жарт,
Але у мене із двох шотів був сьогодні старт,
Я стала не такою, як тобі тоді хотілось,
Але від тої мене мало, що лишилось,
І, правда, вибач, вибач, ти мене пробач,
Я не така, як ти хотів, але не плач,
І хай не все так склалося в житті,
Та поряд мене зараз є не він, а ти,
Ще трошки часу пройде, і ми станем,
Прикинь, як дід і прадід, бляха-муха, ветераном,
Я кину пити і курити, обіцяю,
Але сьогодні наостанок погуляю.
Давай ми закладемось на мою зарплату,
Що десять орків ми покришим для салату,
І дай хоч раз мені шмальнути з РПГ,
Ти ж не забув, як в тирі вибила я ВСЕ:
Трофеї, іграшкі м'які, касиру зуби, вікна в залі,
То був мій День Народження, й були ми п'яні,
А зазвичай, ти ще не міг цього забути,
Як я змінилась за ці роки, як збагнути,
Як ніжна дівчина низького зросту,
Стріляє як ковбой, стрибнувши з мосту,
Літає на механіці, як сам Шумахер,
І батьківщині служить, наче офіцер?
Але давай з тобою проговоримо спочатку,
Ми скоро переможемо, і буде все в порядку,
Ми знову будем разом назавжди,
Я попущусь й відкину геть понти,
Я стану знову ніжною малою,
Що під білявку косить й носиться з тобою,
Я перестану заробляти більше тебе,
І пхати ніс, куди не треба,
Я знову стану твоїм замом, мій начальник,
І включемо в авто плей-лист печальний,
Поїдемо на той улюблений твій пляж,
Я вимию авто й зловлю кураж,
А ти розкажеш тихо про своє життя,
І я тебе роздивлюсь до пуття,
Чотири букви - на тім брелоці від авто, -
На плечах - знов твоє пальто,
А хто мене ще зможе полюбить?
Й так важко нас не загубить...
Ми все відтворимо, пробачимо, врятуєм,
Поплачемо, згадаєм, пожартуєм,
Ти вибачиш мене, а я - тебе,
І все найкращим чином вже буде.
Ти вибереш мене востаннє так, як я тебе,
І доля більш тебе не підведе.
Все буде добре, будемо єдині,
Найкращим чином все буде Україна!
Я зроблю все за списком обіцяю,
Ти ж просто будь. Я так тебе кохаю.
23.03.22 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Найкраще - хорошого антагоніст,
Й розчерчене небо трасерами,
Минає березень, який війну приніс,
І знову з тобою не разом ми.
І наче усе не погано,
Над головою є дах,
Але ж як усе дістало,
І спиною лізе страх.
Втомилась боятись і
Кожного дня у справах,
Життя минає, мов вві сні,
Де ділись її плани?
Життя на паузі, завмерло в укритті,
Та дивиться в вологі очі сині,
Здається, що не все ще програно в житті,
І буде мир і спокій в Україні.
Так мріє вона ненадовго забутись,
І навіть уже не лишилось, із ким би випить вина,
Та щоб від землі відштовхнутись,
Мабуть, ще має сягнути дна.
Вона не сама, наче б то,
І пальці стискає міцно,
Але себе почуває нікчемно,
Як телефон завислий.
Заспокійливе не допомагає,
Говорить сама до себе,
І тупо під вечір вирубає,
Та дивиться в рідне небо.
І сильно так ламає,
Неначе у перший раз,
Мабуть, вона все втрачає,
Навіть тягар образ.
Й рядки в голові, як бджоли,
Кружляють, й болить голова,
Й вона пошепки, як ніколи
Шепоче такі слова:
"Як Гаррі Поттер "Ай ем реді ту дай",
Але, благаю Боже, ще пожити дай,
І, як уже казала, "Реді ай'м ту дай,
Бат, пліз, май Деар, лет хі іс елайв!"*...
І небо не п'ятдесят, а всі сто відтінків
За вечір покаже але,
З тонких таких павутинок -
Наше життя, сині очі й це все...
І, може, вона й не Кхалісі,
І де три її дракони?
Але в цім жорсткім замісі -
Її всі Залізні Трони.
І, може, він не Джон Сноу,
Й не вміє тримати меча,
Але все одно знову й знову
Іде та стоїть до кінця.
І хай Україна - не Північ**,
І вже майже-майже весна,
Та жахів сповнена ця ніч,
І Перемога вже близька.
19.03.22 р., м. Київ
* - I am ready to die - Я готовий померти;
Reаdy I'm to die - Готовий я померти;
But, pleаse, my Dear, let he is alive - Але, будь ласка, мій Дорогий, дозволь йому бути живим - Дж. К. Роулінг - 'Гаррі Поттер та смертельні реліквії';
** - Посилання на серію книг саги Джорджа Р.Р. Мартина 'Пісня Льоду й Полум'я' та серіал за її мотивами від HBO 'Гра Престолів'.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
У ці безжальні дні війни,
Коли від вибухів чорніє небо,
Вона залишить щось собі,
Таке, що дуже-дуже треба:
Його обійми, теплу каву,
Вірші, пісні, червоні "Найки",
Свою єдину Україну як державу,
В "Інста" й "Фейсбуці" лайки,
Одесу літом і Чернігів навесні,
І Львів та Буковель без меж,
І мокрий сніг, і ті дощі рясні,
І кожну з фортифікаційних веж,
І вісім всіх мостів через Дніпро,
І колії на сотні кілометрів,
І Київське та Харківське метро,
І десять кольорових светрів,
"Форд Фокус" сірий і такий знайомий,
Світанки на роботі за столом,
І стежку через ліс, що йде до дому,
І двадцять фото, що просочені теплом,
Колегу по роботі, що подобається сильно,
Своїх котів, собак і спогади всі мирні,
І сотню-другу смсок на мобільном,
І Україну - любу, рідну, вільну.
Запилений асфальт, що кроки полірують, -
На плечі тисне той рюкзак,
А люди за спиною хай пліткують,
Все буде добре й тільки так.
Німіє мозок від безсилля,
Коли ж уже, коли прийде весна,
Припиниться насилля,
Закінчиться війна?
Коли весняне сонце
Зігріє вже теплом?
Хай швидше все здійсниться це,
І вся сім'я, нарешті, збереться за столом.
Він очі прикрива, бринить сльоза під віями,
Ще відіспиться, з'їздить за кордон,
Та поки мрії залишаються лиш мріями,
А у стволі - один патрон.
Чекає на весну,
Жде Перемогу,
Переживе війну,
Надіється на Бога.
Принаймні, він живий ще,
Під ноги пада попіл тихо,
Він боронить кордон, щоб той не щез,
Та відвернеться, й буде лихо.
Хай дивиться у небо та випускає дим,
І знову до світанку залишиться на стрьомі,
Та раптом пригадає себе ще молодим,
Як зараз він стояв на цім кордоні,
Під берцями пісок карбує слід,
І десь початок свій бере Дніпро,
Він вчора дописав свій заповіт,
Та помирать не хоче все одно.
За руським кораблем пішов весь світ,
Що мовчки бачить все, але...
І хай там як було раніш тоді,
Все буде дуже добре, все мине.
Закінчиться війна, весна прийде,
Забути скажуть, просто жити далі,
Розкажуть, як пробачити усе,
Та як забути, як на нас напали?
А як пробачити Чернігів, Суми, Харків, Бровари?
Удар ракет по людям мирним?
І Маріуполь, і Гостомель, і Бучу нашу та Ірпінь?
І після того можна як удома спать собі спокійно?..
14.03.22 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
Перед тем, как мы умрём,
Перейдём с тобой на "ты",
С тобой и с ней замутим секс втроём,
И я отброшу все свои понты.
Теперь мне пофиг, что подумает она,
Я позвоню, и приглашу, и напою,
Сейчас всё можно, ведь идёт война,
А я её уже давно, по-ходу, блин, люблю.
Нас всех убют, и ждать осталось мало,
И не нужны слова, мои где тормоза?
И может дать она, конечно, по ебалу,
И, в принципе, окажется права.
Я список составляла много раз,
Успеть что нужно мне до тридцати,
Ну а теперь уж дёргается глаз, -
На всё про всё - два месяца весны.
Авто, права, штамп в паспорте с тобой,
Мой личный первый миллион,
Одесса, Рим, Париж, Берлин весной,
И я в глаза ему скажу, что он - гондон,
Вот только серце он унёс моё с собой,
И без него я словно получеловек,
И, если честно, это полный, блин, отстой, -
Из "Матрицы" играет саундтрек...
Я подойду к нему впритык,
Так, как давно себе мечтала,
И посмотрю в глаза на миг,
И вспомню, как поцеловала.
Две тысячи шестнадцатый шёл год,
Мне было где-то двадцать два,
И, видимо, влюбиться мне пришёл черёд,
И полюбить такого мудака.
Потом я думала, что, может, отпустило,
И вроде снова стала жить, дышать,
Но, видимо судьба не доучила,
И нужно было его снова повстречать.
Всегда была хорошей девочкой и что же,
По правилам, уставам и шаблонам,
Всегда оправдывала ожидания, быть может,
И жизни принимала все законы.
Ну а теперь, когда осталось мало время,
Я жить хочу, хоть пару месяцев, как я хочу,
Себя услышать и себе поверить,
Прижавшись к его тёплому плечу.
На скорости чуть выше, чем сто сорок,
И "Айкос" спорт любимый - тяни и выдыхай,
И всех собрать в авто, кто дорог,
Хотя тогда, наверно, лучше взять трамвай.
Закрыв глаза на Южном Берегу,
Месить песок в порыве танца,
Вино с горла, раздеться догола,
На брудершафт, купаться, целоваться.
И в небо тёмное смотреть, не отводя глаза,
И за руку держать, плевать, что с маникюром,
А сердце верит в небо, Бога, чудеса,
И вроде бы готова умирать, а всё же плачу, блин, как дура.
И вроде было плохо, даже страшно,
И вроде было бы не жаль...
Ну а теперь уже не так отважно, -
Чему-то научил февраль...
И лучше всё же жить, не зная, как,
Курить, работать, пить и танцевать,
Дрочить на это фото, где улыбается мудак,
И из-за ерунды переживать:
Что у него другая, сын и дочь,
И что опять проблемы на работе,
Что ты одна, и вовсе некому помочь,
И, как всегда, летишь в круговороте;
Что не общаешься с начальником охраны,
Что после должности полезной и крутой,
Теперь ты занимаешься, блять, грязными полами,
И кажется, что всё вокруг отстой,
И эта пресловутая депрессия весной,
Закончилась за день вторая одноразка,
И хочется вернуться вновь домой,
И хоть на миг поверить в сказку.
Пусть нас не любят те, кто дорог нам,
Пусть даже не хотят общаться, кофе пить, писать,
Но это точно лучше, чем к врагам
Схватив в живот две пули, под ноги упасть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942379
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.03.2022
Ти знаєш, я веду тут діалог сама з собою,
І вже по звуку залпу відрізняю зброю.
Молюсь, коли сирена завиває,
Та знаю, що усе ми подолаєм.
Весна цьогоріч обернулася зимою,
А хочу так сказати: "Ми з тобою...",
Але, назло та всупереч всьому,
Тут я одна зустріну цю весну.
У кросах бігаю та падаю в снігу,
І куртку тижня два ношу одну,
А ще курю, пускаю в небо дим,
І взагалі живу лиш днем одним,
Затерпли руки, що тримають автомат,
І через слово рветься щирий мат,
То хто я є, і що я роблю тут сама?
Шукаю відповідь, коли закінчиться війна,
Чекаю, коли влупить "Байрактар" наш,
І з "руських ополченців" зробить фарш,
А ще чекаю дуже нашу Перемогу,
І вільну з Києва дорогу,
Щоб повернулись рідні й близькі люди,
І взагалі, хай мир усім нам буде.
І, хочу ще сказать тобі одну важливу суть:
Якщо тобі потрібна я, то до кінця вже буду тут.
Чекаю, що прийде весна, прийде,
А сніг в обличчя все мете,
І знову мінус десять уночі,
А в змерзлих пальцях не тримаються ключі,
І з лісу віє та зимова прохолода,
І до весни далеко ще, по-ходу,
Велику вороги ще обіцяють нам атаку,
А ватажок їх схожий на макаку, -
Над ядерною кнопкою тримає палець старий хрич,
Але як переможем - з мене могорич.
Ми переможем, я тобі клянуся,
Ми сильні, горді, "не піддамся - всруся",
Ми будем пити каву і сміятись,
І на пісочку теплому валятись,
Ми зорі порахуємо у серпні всі і кожну,
Та головне, ми скоро переможем.
І перестанемо від пострілів здригатись,
Й від вибухів в метро ховатись.
На Київ мають замахнутись ще ці орки,
Але в черговий раз ми завдамо їм порки,
Й на честь Великої Події
По списку я здійсню свої всі мрії:
По-перше, підійду і, не ховаючись,
Потисну руку й вип'ю каву, вибачаючись,
Із тою, що казала: "Ну тримайтеся!
Кому Ви стоїте тут, посміхаєтесь?",
А потім я приїду і з тобою
Займемося, нарешті, вже любов'ю,
І заведу собі собаку-хаскі,
І припини свої ти жарти пласкі,
А ще отримаю права, та не жартуй,
І припини хреститись і казать весь час: "Рятуй!".
І стану гроші тринькать я на право і на ліво,
Якщо зробити зможе це мене щасливой,
І книжку допишу, як обіцяла,
І, скільки не зроблю, все буде мало.
Ми потанцюємо під Свєту Лободу,
Та ще пізнаємо свободу на усю!
Я буду дихати на повні груди,
І все повітря мало мені буде,
І буду спати в ліжку "два на два",
Але з тобою, - не сама,
І більш не запізнюся на роботу,
І пофарбую вдома ті старі ворота,
Підлогу вимию, і книгу дочитаю,
І та самотність вже не так лякає,
Нехай близьких немає друзів,
Але тепер немає і ілюзій,
Нехай сама, але не пофіг з ким,
І виявився світ таким крихким...
Повірю не словам, а лише фактам,
Та видалю із телефона неактивні всі контакти,
Ремонт зроблю, куплю собі ще дачу,
І через якусь хрінь я більше не заплачу,
Палити кину, стану кращою людиною,
І Перемога є тому причиною.
Війна міняє, хочеш чи не хочеш,
"На мило шило, - з мене ти регочеш",
Але ти робиш це дарма,
Бо вже тепер крута твоя мала.
Доросла. Самостійна. Незалежна,
Але кохає ще тебе безмежно.
Прикинь, я ношу зброю й маю дозвіл,
І більше не лякає мене постріл,
Не спати можу декілька ночей,
Й навичилася нових речей:
Обходитись без всього. І без тебе,
Віддать своє життя за Землю й Небо,
Літати. Вірити. Прощати,
Та іноді іще - думки читати.
Приходь, тут "Айкос", мед, вино
Затягують мене на дно,
Тут із навушників рубає NЮ та "Без обмежень",
І тільки очі палять вже без попереджень,
Приходь, тут холодно самій, -
Стомилась без твоїх обійм,
Тебе чекаю й, може, лише через тебе
Я захищаю наші Землю й Небо.
Сама я подарую тобі квіти ті,
Як переможцю Третьої війни.
І стану на коліна на землі,
Все буде. Переможемо самі.
Ношу на рукаві я стрічку жовту ту,
І, як у "Танках", так ненавиджу арту.
Приходь, закінчимо війну, і хай обзаведемось шрамами,
Приходь, ми будем переможцями і ветеранами.
11.03.22 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
Ракета впала. Постріл. Ще ракета, ще,
Стріляють, не сховатися ніде,
І темно навкруги, хоч в око стрель,
Та бачу дуже добре я тепер:
Як я люблю кохану Україну,
Як Київ нізащо тепер не кину,
Як ні на що не поміняю Харків й Львів,
Як сталося все те, про що ти говорив.
Як раптом стали браття - вороги,
Але чи зараз лиш, чи так було завжди,
Як знов за нас переживає цілий світ,
І ми з тобою мовчки йдемо до воріт.
Сьогодні друге березня вже, чуєш,
Весна прийшла, скажи, що ти жартуєш,
А через місяць День народження черговий,
І календар той рік змінив на новий.
Мені вже двадцять дев'ять, як же так?
Та не дивись на мене, як дурак,
І не кажи, що мені личить камуфляж,
А краще скинь його та поряд ляж.
Ця ніч, хіба ще не остання,
А жінка - завжди мріє про кохання,
І припини ти ржати, наче дикий кінь,
А справді поряд ляж і відпочинь.
І припини дивитися на мене пильно так,
Я й так закохана у тебе вже, чувак,
І то не сльози, - просто в очі дим,
І знову я живу лиш днем одним.
І все неначе у поганому кіно,
Але мені й тобі не все одно.
І знов сирени, і на голову дощі,
А сталь холодна так торкається руки.
І знаєш скільки мрій було та планів,
І все накрилося, по-ходу, через тих єбланів.
Вам, *** що тут, полігон?
Пішли ви звідси *** за кордон!
І знову ніч, і знову нас лиш двоє,
І знову ми готові вже до бою,
І на щоках малюю прапор наш,
А треш давно вже перейшов в кураж.
Ця ніч, коли не гріє куртка навіть,
І нерви перетворені на камінь.
А ми з тобою тут, як два придурка,
І пригодилась, *** камуфляжна куртка,
І став в нагоді, *** старий трофейний корт,
І добіжи, або помреш - зимовий, *** спорт.
І стали раптом у нагоді навики стрільби,
А ми ж тоді були з тобою п'яні й молоді,
І, дякувати Богу, ти навчив авто вести,
І малювати на бортах за збитими хрести.
А ще згадай торішній Буковель зимою,
Коли літали з витяга на лід та мчалися горою,
І як на дачі ми стрибали із дахів,
А ти тоді ще мріяв так про дітлахів.
І в горлі дим, та не від "Айкоса" чи стіків,
І лиш тепер я знаю, скільки у світі недоліків.
Ми йдемо, нас уже не зупинити,
Як переможемо, то кину я курити,
А ще, я вийду, чуєш, мене, так?
Я вийду за тебе, ти мій крутий чувак!
Я заведу іще собаку і кота,
І, так, наважусь і стрибну з моста,
І перша попрошу пробачення у мами,
І викину із голови усі порожні драми,
І ще волосся пофарбую і відріжу,
І ще... не хочу більше до Парижу.
Але поїду не один раз в Буковель,
Бо згадую щого щодень тепер.
І це не сльози на щоці, не жаль, -
Це відбиває наші фари магістраль.
І я сама приїду за тобою,
І буду далі я лише сама собою.
І хай все буде так, як має бути,
Страху нема, бодай його відчути,
Коли вже бозна скільки я не сплю,
Коли я вже не кашляю, хоча курю.
Коли я вже нічого не боюся,
Коли вчергове я молюся:
Дай Боже, дотягнути до весни,
Дай Боже, щоб не знали ми війни,
Дай Боже, просто ще один лиш шанс,
Дай Боже, доки світ не згас...
Дай Боже жити ще моїй країні!
Героям Слава! Слава Україні!
02.03.22 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Я зніму окуляри, всміхнуся
Уперше за дні війни.
Я давно уже не боюся,
Я радію, що поряд є ти.
Марш-броски на адреналіні,
Стерті підошви кросів.
У підвалі люди - ні в чому не винні,
Неубезпечені від попадосів.
Так багато не встигла зробити:
Знов без прав сідаю за кермо,
Нас сьогодні могли убити,
Як у поганому кіно.
Поряд хороші люди,
Просто жахливі обставини,
Київ - найкраще місто,
Просто обстріляне "Градами".
Я чекаю тебе третій день, -
Віскі з колою не розводжу,
І серед чужих одкровень
Просто роблю, що можу.
Я першою завжди нариваюсь,
Ти до цього колись привикнеш,
Але якщо вже відкриваюсь,
Ти мене полюбиш і не кинеш.
Я страюсь тримати удар,
Але так стискається серце,
Цей жахливий чужий кошмар
Більше до нас не вернеться.
Кричу я до хрипу матом,
Коли вже ми всі проснемось?
Це ж, блядь, як в сорок п'ятом,
Але, кажу всім, прорвемось!
Хто б мені показав це ще вчора:
Біля міста - колони танків,
У мене є машина, вона чорна,
А на ногах - замість кедів - тапки.
Я, звичайно, не побіжу,
Не віддам моє місто ворогу,
Я четверту вже ніч сиджу
Щоб лишити усе, що дорого.
Я не знаю, що буде далі,
І коли цей скінчиться треш,
Але, в цих сумних реаліях,
І хороше є щось, авжеж:
"Айкос" із м'ятними стіками,
Тихі води сумного Дніпра,
Сльози мої під повіками
Нагадають, що ще жива.
Теплий чай, гірка кава на смак,
Десь поділись мої донебесні понти,
На фотці в телефоні - цей смішний чувак,
Що із вчора зі мною на "ти".
Прохолодні світанки і море,
І так тягне хоча б куди,
Все не буде завжди херово,
Лише б не було війни.
Я знайду і дізнаюсь правду,
Не ховатимусь більш від себе,
І хоч кожну ворожу пітарду
Поверну у москальське небо.
Я так вдячна сьогодні Богу,
Хоча майже вже під захватом,
Але ми повторимо подвиг,
Як мій дід колись у сорок п'ятом.
Торік я не мала планів,
А колись вони були сумні,
А тепер нема жодних обманів
За чотири дні до весни.
Сподіватись, любити, жити, -
Я все спробую ще раз знов,
Тільки б не відпустити
Україну, Київ - ван лов.
Я не сплю вже чотири дні,
Я готова не спати завжди,
Тільки б одну Перемогу
За останній день до весни!
27.02.22 р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Отже, давай ще раз:
Сирени, постріл, вибух, газ.
Ти поряд, це усе, що є, -
Напився, й більш нічого не їбе.
У нас на двох - остання сигарета,
Півпляшки коньяка за перемогу,
І хай відбудеться оця страшна вендета,
І кожен з нас знайде свою дорогу.
Ніч. Постріли. Дві пачки стіків на усіх,
Куди веде дорога ця, питать не смію,
І перше березня, а випав білий сніг,
І жалю вже нема, а я іще жалію.
Мені шкода, що ці ракети кляті
Розріжуть полотно нічного неба,
Що ми з тобою будем зранку винуваті,
І вибір є між "хочу" й "треба".
Що Київ - у кільці, і ворог наступає,
Що не цвіли іще каштани в цьому році,
Що я люблю його уже, а він про це не знає,
І що приречені ми тут на кожнім кроці.
Що ледь не розбомбили телевежу,
А скільки ще в приціли взяли,
Що нову цю весну бентежну
Вони у нас ледь не відняли.
Що ніч холодна й темна без надії,
І майже вже закінчились патрони,
І що замерзлі пальці та прикриті снігом вії
Зробили з нас Героїв Оборони.
Що ти десь на кордоні, під прицілом
Щодень збира себе до купи,
А я одна у місті цілом,
І гірше ран пече розлука.
Що я тобі так довго не казала,
Хоча останні шість ночей - немов останні,
Я так іще нікого не кохала,
Що я живу й вмираю за твоє кохання.
Як я себе жалію й ненавижу, -
Коли дивилися на мене у приціл,
Як я стояла на ногах навдивовижу,
Як очі ці благали: "тільки вір!".
Як двадцять кілометрів своїм ходом
Із тягарем провини за плечем,
Але лицем із фашистом-ворогом,
Як Батьківщина-мати із мечем.
І хочеться у тебе знов спитати,
Притиснувшись губами до грудей,
Скажи мені, чи страшно помирати,
Чи далі жити без твоїх очей.
І як без тебе ту весну чекати,
Як далі просто бути і іти?
І як бодай що-небудь відчувати,
Коли ми станемо Героями війни?
Ти знаєш, мені страшно помирати,
І серце вже вискакує з грудей,
Але я так пишаюсь воювати
За Україну, Київ і людей.
І наче мені знов сімнадцять років, -
Загострені всі відчуття до межі,
А дим солодко розчиняється в роті,
І наче у грі - "Бий та біжи".
Коли ти п'єш і тверезий - уже чотири доби,
І лише одна та воля тримає на цій землі,
І ти не біжиш нікуди, хоча уже можеш іти,
І тільки краплі роси - на прапора полотні.
Це наче першого разу сідаєм в одне авто,
І ти дивишся, дивишся в очі, а я дивлюсь у вікно,
Ти куриш, мовчиш і стискаєш пальці у кулаки,
Ми майже ще не знайомі, але вже такі близькі.
Я закриваю очі і згадую ті часи,
Ми з тобою вже переможці, аби залишились живі...
Немов це перша сигарета,
І перший віскі ковток,
Чорна сталь пістолета,
Назустріч до долі крок.
Присмак крові у роті,
І новий телефон,
Сирени на тяжкій ноті,
Триває марафон...
01.03.22 р.[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Пусть этот апрель без него,
И ей через неделю двадцать семь.
У неё кроме него никого,
Но она пережила ноябрь-апрель.
Просила Бога: «Хватит испытаний,
Верни его, пожалуйста, верни!»
Но лишь во снах и утренних мечтаньях
Зимой вдвоём они, опять одни.
Её он снова за собой зовёт и держит руку,
И вновь её глаза в его глазах.
Они смогли преодолеть разлуку,
Пускай пока во снах, в её мечтах.
Она ради него на всё готова,
Лишь только тихо шепчет по ночам:
«Жестоко так терять его опять и снова,
Его я даже Богу не отдам!»
Он для неё всегда так много значит,
Ведь к ней так никогда не относились,
И не понять ей никогда, ну как иначе,
И как вообще всё это получилось?
Она теперь одна, совсем-совсем сама,
И только думает, за что мне Боже,
И лучше б никогда не… или навсегда,
Ведь так жестоко отпускать, что всех дороже.
Зачем ей было суждено узнать,
Как мягко на его сидеть коленьях,
Зачем тогда его так часто целовать?
И вместе отмечать все дни рождения?
Зачем она два года как родная с ним?
И столько было нежности с утра в объятьях!
И сколько было только их двоих…
И почему ей – потерять всё?
И для кого теперь вот это всё осталось?
Кому страна, моря и горы, Киев?
И обнимать с утра кого кому осталось?
И кто кого теперь обнимет?
И для кого качает кровь по венам,
И открывать глаза и делать вдохи,
И колотить руками стены,
И все к нему ведут дороги!
«Ты для кого создал всё это?» – тихо спросит.
«Зачем вообще меня с ним познакомил?
Я так хотела стать счастливой просто,
А ты меня так просто обездолил»…
Зачем для них дороги и машины?
Зачем вообще земля под синим небом?
И говорят, не хлебом ведь единым,
Одним-единым человеком, а не хлебом.
Кому шоссе и финиш красной ветки?
И восемь для кого мостов с асфальтом?
И кто разбил вокруг себя все клетки,
Кто главный чемпион всех пьедесталов?
И для кого все лайнеры в аэропорты?
И для кого на море летом шорты?
И для кого слова поддержки, нежности, заботы?
И кто все без него, и кто ты?
И для кого гроза в начале лета?
И в лужах для кого лучи рассвета?
И пахнет воздух так дождём и ветром?
И если ты не с ним, то тебя нету...
Куда ведёт теперь дорога к его дому?
И кто ещё такой красивый, умный?
Кому она бы отдалась, кому другому?
И тихо станет, отшумел и шумный.
Ей больше нечего сказать, она уж всё сказала,
Ей без него вот это всё не нужно,
Три шрама на ноге ему не показала,
И те, что на душе, так будет лучше…
И все слова теперь швырнуть в кого ножами?
И перед кем упасть, разбив колени?
И что теперь осталось там, за гаражами?
И что ей делать в этот день последний?
И для кого и спорт, и секс, и жизнь?
И остров на Днепре, что в Гидропарке?
Ему всегда желала: «Только ты держись!»,
И за руку держала крепко в парке...
Про гордость стоит ли здесь говорить?
Когда к нему душа, все мысли, тело,
И если только лишь с ним быть –
Твой смысл жизни, только этого хотела?..
За это ничего теперь не жаль,
Да и другого не осталось ничего…
А так хотелось до упора на педаль,
И слёзы на глазах вновь про него.
И вот теперь одна совсем осталась,
В душе, мечтах, вокруг – немая пустота,
Она по воле Божьей ошибалась,
Вино налито. Чаша выпита до дна.
И видимость вдруг резко до нуля,
Куда теперь идти, кому поверить?
Она без него сирота,
И как у боли глубину измерить?..
И доллар опустился для кого?
И для кого снега весной растают,
Ведь всё вокруг создали для него,
Дождь в лужах с красками играет…
И что она ему когда-то говорила?
Куда теперь её слова пересказать?
И как она его всегда любила,
И всё же не ему её терять…
Стоять на трассе и искать его госномер
Во всех машинах мокрого асфальта,
И каждый раз вновь ощущать, что тонет,
Но в этот раз всё так банально…
Его глаза ей не забыть до смерти,
Как и тепло души, и рук уюта,
В последний раз его Вы ей доверьте,
И она всё исправит покуда…
И для кого моря и пачки этих денег?
И пальцы по стеклу его рисуют…
И для кого рассветы начинают день?
А он ещё, скажите, существует?
А он вообще живой? Он дышит?
Он так же на работу и обратно?
А я кричу ему, кричу, а он не слышит…
А он опять поверит в наше «завтра»?
Он так же в тех очках от солнца?
И в этих в обтяжку джинсах?
Он громче других смеётся?
Он снова не даст мне разбиться?
Он так же такой красивый,
И шрамы его украшают,
Немного грустный и молчаливый,
Таких, как он, только раз выбирают!
И ноги сами привели на мост,
И до воды – лететь и падать,
А сколько раз они здесь – под откос,
И только в этот – не исправить…
Здесь всё случилось в первый раз, наверное:
В напитке лёд, в его глазах огонь,
Она смирилась, приняла судьбу неверную,
И словно в лёд – в висок патрон.
И пальцы на курке дрожат несмело,
Не научил, а только обещал…
И лучше будет так, ведь очень надоело…
«Стоять, убью, сказал стоять!»...
Вторая часть души ей подмигнёт сигнальными,
И он в охапку тащит в кожаный салон:
«Ты так меня достала, ненормальная!», –
Держал, дрожал и целовал. Шептал мне он.
Он просто один-единый,
Так сердце её сказало,
Весной и в его машине
Они всё начинают сначала.
Он так же идеален за рулём,
И вновь во всём всегда он первый,
И слёзы смоются дождём,
Он самый-самый верный!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867845
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2020
Я хотіла б тобі розказати,
Що значить для мене ця дата:
Три роки тому я у іншій машині,
Нас двоє разом, ми ні в чому не винні.
Я в Інтернеті ночами блукаю до ранку,
І з дому так само тікаю іще до сніданку,
Ламаю щодень собі мізки думками по колу,
Коли мене інша людина підвозить до дому.
Мені дуже личать ті шмотки з чужого плеча,
І дуже хотіла для тебе я стати близька,
І щоб переплетені пальці двох рук,
І щоб ти дозволив тебе називати мій друг.
Щоб дізнатись, які в тебе шрами,
Щоб із тобою гуляти дворами,
Щоб сісти хоч ще раз тобі на коліна,
Щоб знову почути, що я ні у чому не винна!
Щоб знову дозволив сідати в авто за кермо,
Щоб ти наливав у два келихи наші вино,
Щоб сам обіймав, цілував, як уперше, у скроню,
І щоб відчувала у пальцях твою я долоню.
Щоб ще жартував про шорти-труси і кросівки,
А справа сиджу я –доповненням до автівки,
Щоб знову писати по Вайберу о шостій ранку,
І знати, що ти всі пробачиш мої забаганки.
Наші лікті лежать на торпедо і поряд,
Я дивлюся на тебе без звуку, але твої губи говорять.
Три роки минуло від тої останньої дати,
Коли від земного життя я взяла забагато.
Сьогодні я вперше бачу тебе без одягу,
І мовби прикута на коліях перед швидкісним потягом.
Ми двоє сідаєм на березі тої ріки,
Що назавжди звела твої і мої шляхи.
Краплини води збігають по твому лицю,
Лише розумію, що маю завжди пам’ятати хвилину я цю.
Не тіло твоє, а зараз ти весь оголився,
Я так щаслива від того, що ти залишився.
Не знаю, чи вперше тебе бачу я, чи востаннє,
Але то було єдине моє бажання.
Хотіла б з тобою я поряд завжди...
Ти взяв за плече і повільно повів до води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2019
Я отпускаю. Жестоко и больно.
Уже не будет хуже. Всё действительно просто.
Кровь. Вдох-выдох. Вольно!
В далёком космосе голодном умирают звёзды.
Ничего не пусть, только уже не держат ноги.
Из самых близких – в самых далёких.
Лёд не утонет. Не огонь и вода, а люди жестоки,
Мне жалко тебя и меня. Вдвоём. Одиноких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847769
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.09.2019
Как у тебя дела?
Знаешь, для меня это важно.
Я сегодня опять не спала,
Обливала слезами твою рубашку.
Ты мне по-прежнему очень дорог,
Я ещё тебя защищаю,
Голос простужен – не вини холод,
Продолжаю ждать и не отпускаю.
Я не знаю, как тебя вернуть.
Ты упрямый. И сейчас счастливый.
Мне наше прошлое не зачеркнуть,
Ты для меня единственный, любимый.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837406
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 02.06.2019
Спецслужбы будут плакать над нашими переписками,
Я тоже сейчас плачу, вспоминая, как были близкими.
Ты уедешь так далеко, что поезд не сможет вернуться,
А я усну без мыслей о тебе и не смогу проснуться.
Твой номер – десяти цифр любимое сочетание,
«Я всё помню», – самое ужасное долгое прощание,
И ноги до сих пор по памяти на четвёртый этаж выносят,
А сердце бьётся всё быстрей, вспоминая две тысячи пятнадцатую осень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837405
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 02.06.2019
Звёзды смотрят с неба на нас,
Боги судят поступки людей.
Где был счастлив, вернулся сейчас,
Чтоб остаться на несколько дней.
Солнце горы с утра осветило,
И прошли ледяные дожди.
Ночи помнят, они не забыли,
Как мальчишкой в деревне я жил.
Ложны наши надежды,
Но ветер хранит,
Что вернёмся однажды,
Шелест травы говорит.
Освещает мой путь, моё сердце хранит.
Помню, верю, найду.
Ту звезду, что имя твоё повторит.
Просто знай, как люблю.
Буду жить я тысячу лет,
Обойду этот мир и найду
Ту девчонку, чьё имя навек
В темноте я шепчу и люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837219
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 01.06.2019
Римовані рядки лягають на сторінки,
На моніторі – минулого картинки.
Там ти і я, поряд інші люди й міста,
Проте я починаю все із чистого листа.
Знаєш, усе то правда, що мені колись обіцяли:
Очі зелені навпроти, перший раунд зіграли.
Я більше тобі не напишу.
Не розіб’ю дзвінком нічну тишу.
Ніколи не побачу ще твоїх очей.
Не доторкнуся більше до твоїх речей.
Ти знаєш, що завжди кращі є.
Твоя відмова вже нікого не вб'є,
Як не ми, то знайдуться інші за нас.
А ми лише проґавили останній шанс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2019
Строчки простые ложатся несмело,
Знаешь, давно рассказать я хотела,
Нет, слишком резко, плохое начало,
Взмах, – и бумага в огне исчезала.
Что написать тебе, скажешь мне, а?
Что тронет душу, какие слова?
Перо отложила, глядишь в потолок,
Сжимается сердце в холодный комок.
А может подскажешь, тебя как назвать,
Или ты хочешь мне сам написать?
Я говорить с тобой долго могла бы,
Но только серьёзно, не ради забавы.
Любую беседу лишь нужно начать,
И письма читая, на них отвечать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836916
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 29.05.2019
Ничего не смогу исправить,
Я устало иду по улице,
Лучше, как есть, оставить,
И надеяться, что скоро забудется.
Мы с тобой не такие уж разные,
Просто остались чужими,
А мне так хотелось до безобразия,
Чтобы нас назвали родными.
Я сотру твои фотографии,
Что подписаны инициалами,
И карту порву географии,
С отмеченными тобой вокзалами.
И не знаю я, как пропали,
Наши СМС-ки с дурацкими переписками,
И вопросы эти достали:
Мы с тобой хоть чуть-чуть были близкими?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836915
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2019
А знаешь, уже не нужно,
И я смогу без тебя дышать.
Мне кажется, всё заслужено,
Просто не к кому больше бежать,
Просто некуда уже звонить,
Проснувшись среди ночи в слезах,
А я ведь думала, мне не жить,
Не согреваясь в зелёных глазах.
Просто никто не погладит руки,
Сдохну от одиночества, не доживу до утра,
Или не смогу пережить разлуку,
А кто-то упрямо вторит: «Смогла!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836601
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.05.2019
Никогда я не сдамся, слышишь?
Я сильнее своей судьбы,
И пока знаю я, что ты дышишь,
Посылаю в небо мольбы.
Никаким вокзалам воздушным,
Никаким чужим городам,
Вражеским мирам бездушным,
Я тебя никогда не отдам!
Я достану тебя из Пекла,
В космос за тобой полечу,
Даже если не будет света,
Руку твою не пущу!
И сколько бы жизней не было,
Все их я с тобой проживу,
Моё сердце тебя не предало,
Сотню лет уж тебя я жду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836599
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.05.2019
Я больше не верю в твою любовь.
Разбила мне сердце, и мир вокруг – боль.
И кровоточат раны, – не сыпь свою соль,
Я буду с кем-угодно, только не с тобой!
Сто раз ты меня бросала, а я прощал,
И столько же раз уходила, а я тебя ждал.
Ты новую жизнь начинала, я умирал,
Теперь ты уже устала, а я так давно устал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836485
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2019
Твоя улыбка похожа на мамину очень,
Но всё же ты папина дочка,
Мы ещё когда-нибудь встретимся точно,
И с большой буквы начнём после многоточий.
У тебя дома всегда порядок,
Хозяйкой быть научила мама отличной,
А вот характер достался батин,
И мне от тебя прилетало прилично.
Ты любишь своих родителей,
Их нет для тебя дороже,
Я тебя не достоин, видите ли,
Но люблю тебя сильно тоже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836484
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 25.05.2019
Она клялась себе забыть, –
Два года вычеркнуть из биографии.
И если будет он, то ей не быть,
И даже удалить сумела фотографии.
И вроде жизнь пошла немного вверх:
Работа есть, квартира и учёба на заочном,
Она – одна, но снова лучше всех,
Не думает, как от него хотелось дочку.
Забыла, как от него хотела сына,
И как его ладони вдруг накрыли руки,
Когда учил её водить свою машину,
И как смотрели на него подруги-суки.
Позволила себе опять курить,
А он назло ей был всегда спортсменом,
И ей бы навсегда его забыть,
Но как забыть того, кто навсегда остался первым?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835313
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 12.05.2019
Она любит его бесконечно:
За что-то, да и вопреки всему.
Когда он нежно её за плечи,
И когда уйдёт, и оставит одну.
Когда закрывает глаза в ответ,
На коже оставляет синяки,
Целует вместо «привет», –
Пальцы хотят касаться руки.
Он немного бывает груб,
Мог бы быть отцом, братом или…
До дрожи, до в кровь искусанных губ,
И он сам решил, а не «так решили».
Он позволяет, и она целует,
Она ждёт, а он приходит.
Она сильно любит, а он кайфует,
Но он захочет, и она позволит.
Она хочет просыпаться вместе,
Он не против иногда остаться,
Она хочет стать сестрой, женой, невестой,
А ему бы просто её губ касаться.
Она любит все его тату,
Языком проводить по коже влажной,
Поймёт, если вспомнит вдруг ту,
И в глаза посмотрит отважно.
Знает, когда нужно уходить,
А он сказал ей, что найдёт другую, мало ли?
Обнимать, целовать, заводить, –
Гермиона встретила своего Драко Малфоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835312
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 12.05.2019
Убей меня прощальным словом,
Давай сейчас закончим это,
Останься случайным знакомым,
Убей меня из пистолета.
Сотри мои контакты,
Забудь мои глаза,
Не найди даже по карте,
Не дай пролиться слезам.
Не вспомни, как держала за руку,
Не думай, как искала всегда.
И не узнай, что каждую разлуку
Я отодвигала, как могла.
Не жди, что отглажу рубашку,
И больше не порежу бутерброд,
Скучай по моим замашкам,
Но думай обо мне в Новый Год.
Вспомни пальцев моих тепло,
Как тогда к тебе прижалась,
Это было редко и давно, –
Я к груди губами прикасалась.
В старой тоненькой книжке,
Меж истерзанных жизнью страниц
Бережно хранит твоя малышка
Лепестки роз и слёзы ресниц.
Она спит в твоей зелёной майке,
Помнит наизусть все твои слова,
Но не знает эта всезнайка,
Что до ужаса тебе нужна.
Читает книжки только про любовь,
Ну а сама в неё давно не верит,
А твоё имя вызывает боль и кровь,
И на вопрос о личном не ответит.
Но кто-то не поверит и задаст вопрос,
И в голове вдруг оживут воспоминания,
И снова всё сорвётся под откос,
И больно так от недопонимания.
И ты невысказанное сформулируешь неслышно,
Покрутишь пару раз кольцо на пальчике:
Ты просто хочешь быть женою бывшего, –
Ты так и не забыла того мальчика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835179
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.05.2019
Не будет подходящего момента,
Сегодня и сейчас вершатся судьбы.
И всё вокруг – повтор эксперименты,
Что раз за разом совершали люди.
Вдаль время убегает безвозвратно,
Часы устали отмерят минуты.
И нашим строгим судьям непонятно:
Стоим и мелим в ожидании почему-то.
И всё, что в жизни человека есть,
Сегодня – лишь сейчас и здесь.
Не стоит ждать благоприятных обстоятельств:
Смелей вперёд, – лишь от тебя зависит счастье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835178
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.05.2019
Свободна, одинока и одна, –
Жестокий выбор посулил.
Решившись, правила игры той приняла,
Но мимолётный взгляд всё изменил.
Забыто всё, что было в прошлом, –
Никто не сможет что-то важное забрать.
Чем никогда, уж лучше поздно,
Храни у сердца, что не хочешь отдавать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835038
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2019
И Свет, и Тьма – сегодня всё для Вас,
И Ночь, и День – у Ваших ног.
Я ради блеска Ваших карих глаз
Пускай не раз ещё переступлю порог.
Вы – молоды, наивны и ранимы,
С высот огромных смотрите на мир.
Мои душа и сердце снова одержимы,
Глазам открылась неизведанная ширь.
Вы, усмехаясь, криво смотрите,
А я стою, боясь дышать.
Вы, несомненно, много больше стоите,
Чем я, но что ещё могу Вам дать?
Вы так красивы и добры ко мне,
Себя не помню я от счастья.
И чувства, как в бушующем огне,
А я мечтаю оказаться в Вашей власти.
Прошла моя победная минута,
Я тихо ухожу, склоняя голову.
Но до сих пор я помню смех Ваш почему-то,
И понимаю, что дрожу я не от холода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835036
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.05.2019
Словами пустыми, ненужными,
Что тонут в холодной тиши
Не нужно от меня отмораживаться,
Да и больше мне не пиши.
В коридорах, остывших за ночь,
Что толкали меня к тебе
Оставайся, ходи без меня ежедневно,
а мысленно – возвращайся ко мне.
Закрывай глаза и страдай,
Обнимай, целуй, забывай
В эту ночь, каждый день и сейчас
Ту, что недавно в любви поклялась.
И пошла она, ненавижу тебя!
Обвинения, снова ложь,
Посыпая голову пеплом
Ничего уже не вернёшь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834582
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 05.05.2019
Своїм найбільшим досягненням
Вважає блискучу кар’єру,
Найпалкішим жаданим прагненням –
Запрошення на прем’єру.
Себе любить за душу,
Поважає за правду голу,
Мотивується словом «мушу»,
Часто згадує школу.
Розмазує пальцем сльози,
Коли ніхто не бачить,
Цілує пелюстки у рози,
П’є каву і знову плаче.
На душі часто сумно буває,
Плечі мерзнуть у піджаку легкому,
І як тільки його згадає,
Чекає на дзвінок по телефону.
Як на людях – залізні нерви,
І тримається з усіх сил,
І її всі вважають стервом,
А вона робить, як лиш він просив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834581
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.05.2019
Я не о том мечтала,
Но всё именно так сегодня.
Знаешь, я замолчала.
Заплатила. Опять свободна.
Если бы можно было,
Я бы снова выбрала тебя,
Я стою у мишени в тире,
Без тебя, но все так же твоя.
Я не снимаю твоё кольцо,
И в Фэйсбуке твоя фамилия,
И на фотке твоё лицо,
Но всё вышло так по-дебильному.
Я не знаю, чем виновата,
Или, быть может, ты,
Но с судьбою играть чревато,
И ошибка – цена мечты.
Мне пришлось заплатить эту цену,
Ты говорил, не копи долгов.
И теперь из этого плена
Мне не спастись во веки веков.
Если бы было можно,
Я передала бы тебе:
Запомни, это не сложно:
Я всегда на твоей стороне.
Мне так жестоко жаль бесконечно,
Что теперь ты там, а я здесь одна.
И теперь всё продлится вечно,
И нельзя мне сойти с ума.
Я теперь за двоих на смене
И все делаю ради тебя.
И из этого страшного плена
Убежать и забыть нельзя.
И уже ничего не изменишь,
Я бы только ещё спросила:
Ты прощаешь меня, ты поверишь,
Через год я себя простила.
И если бы было можно,
То лучше бы и вовсе без тебя,
Я бы справилась, хоть и сложно
Был бы жив. Отпускаю, любя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834454
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 04.05.2019
То не дощ, а сльози по її лицю біжать,
А місяця не видно із-за чорних хмар,
Вона стоїть одна, сама собі чужа, –
Життя заставило прийнять новий удар.
Вона давно не знає достеменно,
Як пахнуть квіти в мами біля хати,
Як можна довго кликати даремно
Й по вулицях міста до ранку блукати.
Як можна до підлоги тиснути педаль,
Як дим солодко й терпко тане в роті,
Як тяжко зізнаватись, що їй жаль,
І як вона втомилась на роботі.
Як ніжно огортають хвилі тіло,
Коли вона летить униз з моста,
І як вона усе ж була щаслива,
Як ненадовго залишалася сама.
Як може бути все неоднозначно,
Як тиха музика запалює вогонь,
Коли вона так ніжно й необачно
Гітару випустить з своїх долонь.
Як вона себе малює персонажем,
А телефон мовчить – не чуть дзвінка.
І як боїться, що їй нарешті скаже,
Що просто все, і вона лишиться одна.
Вона давно упевнена на усі сто,
Що він її кохав, проте боявся,
А не вона як, то більш і ніхто,
І він їй уві сні у всім зізнався.
Вона бачить його у снах,
І сльози завмирають під повіками.
Була схиблена на його устах,
Але кохання обернулося помилкою.
Дощ тихо співає про неї
І у калюжах розчиняє сум її,
Але у телефоні в галереї
Лише його старі фотографії.
Вона згадує його лице,
Коли на своє дивиться обличчя,
Не хоче думати, що це вже все,
Й між ними знову протиріччя.
Вона його просто любить,
І жгучі сльози знову під повіками,
А він лиш просить відпустить,
Й не жить минулими помилками.
І вона, звісно ж, йому підкориться
І тільки всміхнеться гірко востаннє,
І більше нічого уже не повториться,
Та вона виконає його бажання.
Просто зробить два несміливих кроки,
Пальцем торкнеться щоки
І згадає всі прожиті поряд з ним роки,
І серце розіб’ється від почуття вини.
Притиснеться до губ знайомих,
Потисне рідне плече
І не покаже своїх очей червоних,
Де сильно так від сліз пече.
Нехай іде. Це просто вже нарешті все,
Він хоче йти без неї, хай уходить з Богом.
І то лише її стосується, що не переживе,
Але ж чия вина, що в кожного своя дорога?
Він тихо її відпустить,
На прощання потисне руку,
А її нарешті попустить,
І вона визнає розлуку.
Усміхнеться тремтячими губами,
Промовить тихо: «Прощавай».
І ким же вони стали? Ворогами?
Промовить тихо: «Краще відпускай».
І він піде, вона це зразу знала,
Й вона без нього теж не буде,
Але ж завжди його чекала,
Тепер же точно не забуде.
Як молитва знову кожен вечір:
«Тільки би ти просто був»,
І тремтять її втомлені плечі,
І у голові – лише шум.
Він так сильно їй подобається,
Вона заради нього піде на усе,
І кожен день немов би знов закохується,
І почуття її святе.
В обличчя гірка правда:
Він її не вартий,
І досить жартів тих дурних
Про те, що зовсім не хотів.
Вона йому байдужа,
Й не знає, що сказать,
Болить ще дуже-дуже,
Але все ж треба вибачать.
Зовсім не потрібна йому вона,
Так буває у цьому житті,
Він просто піде, далі хай сама
Ридає в темряві на самоті.
Він буде з ким завгодно, та не з нею,
Він буде без неї щасливий,
А вона хай йде дорогою своєю,
Й не згадує, як любила.
Він чужа для неї людина,
Й цього ніколи не змінити.
І яка, в біса, із них родина,
Як він без неї хоче жити?
Він уже навіть не кричав,
Але по пальцях кров стікала,
Він просто часто-часто видихав,
Та на колінах перед ним вона стояла.
Вони сварились голосно і сильно,
Він подумки уже давно пішов,
Але ж вона рида, як божевільна,
Але ж колись він щось у ній знайшов.
Він просто дивиться на неї,
Йому навіть майже не шкода,
А вона ще не знає миті тієї,
Що вже давно була одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834453
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.05.2019
А десять не прошло,
Прошло лишь два.
И вопреки всему
Свела опять судьба.
Твои мечты сбылись,
Мои сбылись частично.
И вновь тонуть в глазах –
До дрожи неприлично.
Как всегда, поцарапаны руки.
И немного глаза блестят.
Тяжело пережить разлуку.
Но вернуться назад нельзя.
Ничего невозможно, как прежде:
Всё давно поделилось на ноль.
Я теперь живу новой надеждой,
Вымывая из раны соль.
И работа уже другая –
Я же говорила: «Смогу»!
Каждый раз я себе обещаю,
Но совсем никогда не уйду.
И всё так же без шапки хожу зимой,
На максимум музыка в смартфоне.
И так идеально лишь у меня одной
Рука помещалась в твои ладони.
И не думай, что я бы забыла.
Я всё помню, будто стихи наизусть.
Как тебя очень сильно, до слёз любила.
Как всё исчезло, а мы решили: пусть.
То ли я тогда тебя *** то ли ты меня, –
Это всё не имеет значения, знаешь.
Я чуть больше курю, без остатка отдаю себя.
Я простила тебя, ну а ты прощаешь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834388
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 03.05.2019
Тебе не узнать никогда,
Какие посещаю города.
Паспорт новый. Диплом.
Знаешь, мы достроили наш дом.
Работу сменила. Утром – пробежка.
Я так и не смогла полюбить эти кафешки.
Рядом – другие люди.
Верю, что всё ещё будет.
Много курю. Не высыпаюсь.
Уже не доказываю, ещё стараюсь.
Не предала тебя. И теперь не предам.
Не спрошу у твоих знакомых: «Ну, как ты там?».
Порезала руку. На «скорой» дежурю ночью.
Всех не спасти, но пытаюсь помочь и
Взглядом усталым долго в окно смотрю.
Слушаю музыку. С собою сама говорю.
«Всё ровно», – я говорила так лет восемь назад.
Киев остался. Огни телебашни горят.
Читаю запоем. Пью залпом с локтя.
Много болтаю. Вроде всё есть, хотя,
Может, через десять лет перепою Земфиру,
Или найду панацею и спасу полмира.
Научусь готовить. Создам семью.
Сумею без слёз повторить: «Я люблю!»
Решусь полететь самолётом через океан.
Допишу когда-нибудь «Запасной план».
Перестану говорить твоими фразами.
Признаю поражение. Мы слишком разные.
Голубые линзы закрыли глаза зелёные.
Если рубашки, то строгие и тёмные.
Я теперь тоже просыпаюсь до рассвета.
И смогла бы простить тебя. Но ты не узнаешь об этом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834387
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 03.05.2019
Не пам’ятаю нічого, –
Хто ми є такі взагалі?
Кожен хоче відчути свого
Й залишитись вірним собі.
Хто ти є тепер такий, –
Твій погляд повз мене наче.
І ти є рідний, і такий чужий.
І так хотіла я тебе побачить.
А ти тоді забрав похапцем руку,
І мої сльози по твоїх щоках,
Бажав назавжди ти для нас розлуку,
А чого я хотіла, не спитав.
Ти був для мене і батьком, і сином.
А я для тебе лиш жила.
І ти завжди у мене був єдиним,
Але тобі я непотрібною була.
Стояла біля тебе на колінах,
Благала: «Сонце, будь моїм!»,
Але тобі подобалась чужа дівчина,
І обирати довелося вам самим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2019
На кожне із ста «чому?»
Єдине лише «пробач».
Так, я кохаю тебе,
Благаю лише не плач.
Ні, не існує ніяких «нас»,
Але я просто поруч із тобою.
Шкода, проте минув вже час,
Який колись назвала ти любов’ю.
Я все знаю, маленька моя, –
Ти мені шепотів часто так.
Повір, мені також шкода.
Пробач мене за те, що слабак.
Відчайдушно до сліз і до болю,
Я кохаю тебе так само.
Я готова до останнього бою,
Я помру за тебе, коханий!
Я помщуся за твої шрами,
Не віддам тебе я нізащо.
Я піду до твоєї мами
І скажу: її син – найкращий!
Я присяду з тобою поруч,
Обійму твої втомлені плечі.
Я врятую тебе власноруч, –
Це – найважливіші у світі речі.
Витру сльози твої поцілунком:
То брехня, що чоловіки не плачуть.
І найкращим твоїм дарунком
Буде спроба мені пробачить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833243
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.04.2019
Його останні слова – по тілу як ножі,
Каміння летить, вони знову стали чужі.
Але ж у неї очі тих самих кольорів,
А він лиш думає про те, що сам так захотів.
У неї все і так чудово вийде без...
Вона була його, а тепер вона його екс-.
І інші двоє будуть більше пасувати,
Але як він зумів у неї не спитати?
І як він усе вирішив рішити сам,
І як сказав, що їй усе уже віддав.
І як тепер він буде одним з її ворогів,
А вона чує лише: «він так захотів».
І як усе могло скінчитись непомітно,
Як він колись торкав її тендітно?
А нині навіть не подивиться в її лице,
І вона думає, що це уже нарешті все.
І він їй купу не віддасть старих боргів,
А скільки біля нього просиділа вечорів!..
І як сама плекала мрії і надії,
А він заміну їй шукав в новій повії.
Були тяжкі часи, вона рида щоночі,
Він десь без неї не змикав зелені очі.
Вона по трасі більше ста гнала свою автівку,
А він стаканами вимірював терпку горілку.
І їй самій вже довелось шукать роботу,
А він давно не проявляв турботу.
І кожен сам на сам лишивсь з думками,
А син не розумів, що між його батьками.
Вона була його дружиною останні років п’ять,
А він за тиждень проміняв її на срану б...
Колись вона подобалась йому,
Але сама зустріне цю нову весну.
І все колись у неї знову буде добре,
І хтось новий усе для неї зробе.
Та від обручки слід з руки зітреться,
І та печаль на щастя обернеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833119
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.04.2019
Вона любила зброю.
Йому подобались квіти.
Вона готувалась до бою.
Він не знав, де кохання подіти.
Вона завжди жадала перемоги,
А він радів лише від участі.
Йому подобались нові дороги,
А вона шаленіла від везучості.
Він вірив у фізику й розум,
А вона бавилась із долею.
Вважав себе лише її знайомим,
Коли вона торкалася долонею.
Вона завжди всіх ставила на місце,
А він жадав всіх врятувати.
Він був закоханий лише у її мізки,
А вона скоріше хтіла переспати.
Вона язик запхала в дуло пістолета,
А він на самоті книжки читав.
І сенсом їй лишалася вендета,
А він не міг збагнути, ким сам став.
Вона пила лише пекельний віскі,
А він розводив морс водою.
І він ненавидів прощатись по-англійськи,
І так хотів із нею буть собою.
Його не хвилювало, хай що буде,
Але ж вона завжди все чітко зважить,
І сам себе скоріш засудить,
Якщо у чомусь їй завадить.
Вона як навіжена їздить на авто старому,
А він кросівками вимірює міста;
Він скрізь чужий, а вона всюди вдома,
Проте він грішний, а вона свята.
Вона така палка, така жагуча,
Немов граната у відкритого вогню.
І така неповторно-блискуча,
І так сильно потрібна йому.
Вони такі до болю різні і чужі:
Вона байдужа, але хай вже з ним.
Він розсудливий, а вона – баба-грім,
Проте давно вже не вважа його чужим.
І він усе ж таки у неї вже закоханий навік,
А вона, ну скажімо, звикла просто:
Вона його кохана, поряд – чоловік,
І він лише одного сильно просить:
Нехай хоч трохи буде думати про себе,
Здає нехай в музей чи на метал свої патрони,
Хай буде жінкою йому і мамою, як треба,
Але ж вона така струнка у формі, і так личать їй погони!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2019