| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Рух вниз ніколи не буває по дотичній,
Коли упав — перед тобою тільки вічність,
Без права знову повернутися назад,
І сниться в час той лиш серпневий зорепад,
Такий красивий і такий трагічний.
А далі сон твій поглинає темнота,
Ростуть із серця обгорілі крила,
Та сила світла зовсім вже не та,
І не тримає память ту що не любила.
Яскравий спалах — це всього лиш мить,
Чарівна мить, яку забудуть вже сьогодні,
Та серце зірки з того зовсім не болить,
Лиш тонуть мрії спрагло у сумній безодні.
Рух вниз ніколи не буває уперед,
Коли упав, то не важливо сам чи серед,
Тяжких думок гіркий цілющий мед,
Кладеш на груди, як обридлий верет
І неквапливо ти один його кудись несеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
Забути про все,
І зануритись тихо,
В ту даль що несе
Непомічене лихо.
Шукати в пітьмі,
Не знаходити в тіні,
В словесній тюрмі,
В сонячному сплетінні.
Втікати кудись
Мчать від неї найдалі,
Й злетіти увись
Від стерні і печалі.
Мовчати про знак
Не шукать порятунку,
Збагнуть та ніяк
Що в твоєму малюнку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2019
Якщо ви подивитесь із висоти польоту,
Давнє місто відлетівши, мов листочок від гіллі,
Його рідна сірість буде щемко вас колоти,
І кудись нестимуть спокій суму кораблі.
Якщо ви лишень поглянете задумливо на небо,
На яскраве небо із похмурої і чорної землі,
Ви відчуєте що вам нічого більше вже не треба,
Тільки хмари, що пливуть немов ескадри кораблів.
І якщо насмілитесь покинути розпечені асфальти,
Вам пташки співатимуть в невидимій далі,
І тоді ваші уявні фантастичні кіпри й мальти,
В нереальних хвилях заколишуть мрії-кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
З всіх сил повітря б'ю,
Удар прийма на себе тиша,
Заслона часу у невидимім бою,
Поки живу, доти на повні груди дишу,
А вполовину грудей — то і не живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2019
І я уже не той, і ти тепер не та,
І час летить повз нас, руйнує душі й храми,
І якщо є у нашому житті якась мета,
То не вона лежить в пилу попід ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019
Сонцем розпечена земле,
Дай доторкнутись до тебе,
Щоб у траві зеленій
Злитись з палаючим небом.
Розум пусти мої мрії,
Дай їм могутні крила,
Щоб пригорнутись до хмари,
Сонця відчути силу.
Вітер сухий і гарячий,
Висуши сльози на щоках,
Дай хоч на мить заховатись
В твоїх невидимих потоках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2019
Сховали сонце темні хмари,
Земля намокла від плачу,
Слизьким вужем повзуть у трави
Струмки холодного дощу.
І ти рясним дощем умитий,
Зігрітий сонцем із-за хмар,
Своїм плащем чіпляєш віти,
Куди ідеш, Природи Цар?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019
Ліниве сонце непомітно опустилося додолу,
І десь далеко загорівся небокрай.
Червоний обрій — то верхівка вогняного кола,
Яке від темряви полинуло у рай.
Навислі небеса ввібрали в себе колір ночі,
А сонний день останню свічку загасив,
Докупи збились в парку велетні пророче,
Створивши чорний і важкий масив.
І вже вогнями манить в себе темне місто,
Світлом вітрин і скупчених домів,
Але мені сьогодні в ньому надзвичайно тісно,
Бродить самому між туманних ліхтарів.
Гнітить думок тягар, захований у скронях,
Він, як дурман кудись жене мене тепер.
Принади світу марного вже більше не полонять,
Бадьорить тіло лише аромат вогких дерев.
Я йду поміж вогнів блідих і поки що не знаю,
Які новини принесе мені наступний день,
Мій оптимізм сумний напоєний до краю,
І тільки чорна ніч лунає звуками пісень.
Яскраві зорі вовкувато дивляться з безодні,
Так стало холодно до сліз, хоча і не мороз,
Не мають значення ні вчора, ні сьогодні,
Життя сміється і не вірить в твій прогноз.
І якось дуже дивно й далі з вірою втікати у самотність,
Вплітати мрії у буденний нецікавий світ,
У час коли усі світи відчули первозданну безтурботність,
Забувши в розумі крихкім межу своїх орбіт!
Тому біжу-лечу... Мерщій вперед, останній перехожий!
Десь зупинитись тобі треба, дух перевести.
І от я вже тепер ніхто й ніщо, на себе сам не схожий,
Вдивляюсь в темряву нічну у вічності листи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2019
Я вже не той... Ти знай!..
Не згадуй сон, в якому полюбив колись,
Мої думки тепер, мов айсберг під водою,
Нема нічого на поверхні сірій, подивись,
Лиш мерзлота одна в очах перед тобою.
Я вже не той... Повір!..
Забудь, що розгадала ти давно хто я,
Убережись від нової помилки ненароком,
Мовчи надалі, що ми станемо одна сім'я,
Ніхто не може буть моїм суддею і пророком.
Я вже не той... Тікай!..
Змирися, надто пізно рятувать мене,
Хіба шукаєш непотрібного страждання?
Краще радій, страшна біда тебе мине –
Тверде, мов лід моє зневажене кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2019
Ще тільки вчора ти стояла тут,
А зараз поруч лише пустота і тиша,
І я не знаю, як мені тебе забуть,
Не можу зрозуміти, як так вийшло.
Ще тільки вчора думав я що все одно,
Чи зникнеш ти, залишишся – яка різниця?
А зараз крутяться думки, немов кіно
І серце б’ється, ніби у сирій темниці.
Ще тільки вчора був щасливим я,
Хоч усвідомити цього не захотів нізащо.
І от уже далеко ти і більше не моя,
А я у розпачі й не знаю жити нащо.
Ще тільки вчора ти була на відстані руки,
Та я мовчав і не посмів тебе спинити,
Додому їдь, казав, лишайсь там навіки!..
Тепер я сам-один і ми з тобою квиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2019
Дощеві краплі упадуть,
Автомобілі розтягнуть по асфальту чорне скло.
І мокре небо сіре, справді, полотняно-сіре,
Ледве пропустить світло тьмі назло.
І от вже дощ летить,
Барвисті парасольки розбавлюють похмурий колорит.
І квіти ніжно так розгублено повісили головки,
Вітром скуйовджені і мокрі вмить.
Прохожі йдуть зіщулившись,
Минаючи калюжі, вгризаючись підошвами в багно.
І чутно барабанний стук води по підвіконню,
Та відзвук бризок у моє вікно.
Я у теплі сиджу, захищений стіною,
В сухому місці, вдома, як завжди в цей час один.
І марш дощу чіткий й плаксива безтурботність
Під вітровій душі й думок сріблястий дим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2019
Якось знову тебе я зустріну,
Серце в такт зазвучить, як колись,
В ту нежданну мовчазну хвилину
Я промовлю до тебе: дивись!
Подивися на небо блакитне,
На дерева, що тягнуться ввись.
Трави ті, що замріяно квітнуть
В горизонті у хмари вплелись.
Глянь лише, різнобарв'я із квітів
Проростила чорнява земля,
І пташки, що обсіли всі віти
Спів веселий снують між гілля.
Підніми лиш уверх свої очі,
Там поодаль горить у вогні
Та планета, що спалює ночі,
Своїм світлом окреслює дні.
А тоді коли місяць воскресне
Й прохолода нічна упаде,
Набубнявіла ковдра небесна
Оксамитом із зір зацвіте.
Їх звабливість висока й холодна
Відіб'ється у тебе в очах,
Таємничість потоне в безодні
За миганням ховаючи страх.
Не дивися на зорі намарно
А подумай хоча б тільки раз,
За усю ту красу їх захмарну
Була краща мені ти в той час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Я не суддя тобі,
Я лише твій поет,
Якого ти пустила у свої світи,
Навчила мір краси і доброти.
Я не посмів тобі сказати: ні!
І вже назад немає вороття,
Нічого я не знаю до пуття,
Я лиш поет, який заплутався в собі.
Я лиш поет. А ти фантазія моя!
Не знаю як ми познайомились з тобою.
Де ти була коли я вийшов з небуття,
Щоб слід залишить в ненаписанім сувої?
Чому, скажи, обрала ти мене?
Чи я обрав зустрівши ненароком?
Щоб я любив тебе усе своє життя,
Милуючись ходи твоєї кроком.
Я твій поет. Мені наділа ти вінок зі снів,
Під ноги кинула каскади слів,
Щоб зміг я голосно усім сказати те що ти
Тихо нашіптуєш з своєї висоти.
— Скажи мені, прошу, фантазіє моя,
Чому знайшов тебе в житті своєму я?
— Тому, щоб міг ти бачити серед несправедливості і бід
Навколишній величний неповторний світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2019
Цей день позаду...
Ніч втопила все,
Своєю чорнотою вкрила землю.
Забудь про всі тривоги і про те,
Що ти посіяв, як під грунтом зерно.
Забудь про сказані слова,
Які тобі уже ніколи не вернути.
Забудь й про те, що не сказав,
Щоб завтра з інших вуст почути
Свої думки, свої слова...
Закрутить знов життя водоворотом.
А зараз лише темна пелена
І звуки ночі в часовім потоці.
Лиш дочекайся, скоро новий день прийде
І його світло буде як сигнал до бою.
Сонні повіки буде важко відкривать
А тіло змучене проситиме покою.
Та все ж не думай зараз ти про це,
Хай хід думок приглушить свої кроки.
Поглянь на зорі, що застрягли в висоті,
Немовби в мулі часу потонулі роки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
Я не знаю як тебе забути,
Ти завжди живеш у пам'яті моїй,
Що зробить мені щоб більш не бачити й не чути,
Ніжний голос і красивий погляд твій.
Я уже тебе ніколи більше не побачу,
Непотрібна більше пісня солов'я,
Хай собі змайструють крила і мене пробачать,
Непочуті ніжність і любов моя.
Я не хочу більше мріяти даремно
І надії марної плекать думки,
Непотрібні, видно, почуття мої тобі буремні,
Не відкрию їх нікому залюбки.
Переплавлю я свої фантазії на вірші
І хоча ніколи їх не прочитаєш ти,
Сподівання вбиті й плани ті, які тебе не тішать
Все ж досягнуть певної мети.
Я вкладу в поезію красу тої любові
У якій сповна могла купатись ти,
І в сумнім зажуренім згорьованім віршовім слові
Памятатиму, повір, тебе завжди.
Може ти колись із іншим знайдеш щастя,
На дорозі вперто не стоятиму тобі,
Хай минуть тебе ті болі, труднощі й усі напасті,
Що віднині я нестиму на собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2019
Мені снилось життя в тому світі
Де повсюди лунає чийсь сміх.
В нім я бачив омріяне літо,
Та сховатись від себе не зміг.
Там блукав я сновидою... Щастя,
Не знайшов — воно десь між людей.
Знаєш, страшно буває упасти
Наяву біля чорних дверей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019