| Сторінки (2/112): | « | 1 2 | » |
Навчи мене, Боже, мудрості
у щоденній розмові з Тобою,
аби всі життєві труднощі
я долала твердою ходою.
Аби цінувала такі скарби,
які можна з собою забрати.
А світ малювала лише в фарби́,
що вміють любити й кохати.
Навчи мене, Боже, стійкості
летіти ключем журавлиним,
аби я не мала слабкості
зневіритись в прикрі хвилини.
Дай чути мені і бачити —
поради Твої вловити.
Навчи, коли треба — пробачити,
а як треба — благословити.
Постирай найгіркіші спогади,
немов ґумкою на папері.
Я хочу чути, мій Господи,
як Ти стукаєш в мої двері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826189
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2019
Спішу день за днем усе далі і далі ―
прокручую ось так життєві педалі.
Кручу́ся-верчуся, звиваюсь, як дзиґа,
а хочеться чаю й захопливу книгу.
Чи то на диван і цікавого фільму,
або коліжа́нок і бесіди спільні.
А ще каблучки і кудись прогулятись,
усім перехожим радіти, всміхатись.
Чи, може, за місто в зручних босоніжках,
а потім їх зняти і босій йти пішки.
Далеко-далеко кудись мандрувати ―
туди, де світає, коли ми йдем спати.
Так хочеться сонця і моря, і вітру,
а ще — навкруги кольорового світу.
Або до театру ― десь там, за лаштунки.
А може, побачення… Зорі… Цілунки…
Ще — квітів, обіймів і гарних емоцій.
Так хочеться щастя на кожному кроці!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
Не мовчи…
Не дивись кудись наскрізь.
Тобі подарую світ.
За усмішку твою і, власне,
за кохання у кілька літ.
До тебе торкаюсь думками,
тебе випиваю до дна,
йду до тебе солодкими снами:
дивовижна, твоя і чудна.
Що з того,
що наївна для когось,
ну і що
що сміюсь, як дитя.
Я ― відлуння на твій щирий голос,
відгук твого серцебиття.
Не мовчи,
не дивися далеко.
Я для тебе в цей світ прийшла,
щоб водою тобі бути в спеку.
Я в тобі себе віднайшла.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2019
На синьому морі імла,
я схилилась тобі на плечі.
Чи то з нами жартує весна,
чи таки нетверезий вечір?
Розчиняюсь в твоїх очах,
спокій серця твого порушу.
Мені би тебе на вустах,
мені би до тебе в душу.
В горнятку холоне чай.
У сусідів — гучна гулянка.
Далі що?
Не кажи, не питай,
я подумаю про це зранку
або завтра.
Чи може я
не подумаю про це зовсім.
У цей вечір я лиш твоя,
в легкому халатику й боса.
Ти, як завжди, бажатимеш снів
найсолодших,
а далі — смайлик.
Ранок знову завчасно поспів,
вже на кухні посвистує чайник.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2019
А ти мене спини.
А ти мене поклич.
Зірви собі й мені
всі маски із облич.
Щоби без перепон,
без роздумів й вагань.
Аби лиш я і ти
без зайвих запитань.
Щоб подих у щоку,
а на устах роса.
Щоб руки у руках,
а в серці — небеса.
Щоб так до глибини,
до болю, до межі.
Щоб «Я тебе люблю!» —
не з уст, а із душі.
Щоб лиш для тебе я.
І тільки ти мені.
А ти мене поклич
хоча би уві сні.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
Зацілуй мене ніжним поглядом,
тихим подихом обійми.
Знаю — завтра це буде спогадом,
так, неначе то були сни.
Таж то завтра… Сьогодні ба́йдуже,
бо сьогодні так хочеться слів.
Намалюй словами щось райдужне,
як веселку з семи кольорів.
Я з тобою немов переспівниця —
ти спитаєш, а я відповім.
Може, й вимовлю нісенітницю,
як не зможу добрати слів.
І нехай за вікном зносить голову,
там немає вітрам межі.
Я тебе від ворожого холоду
заховаю в своїй душі.
Лиш не дай мені, Боже, спіткнутися.
Знати б, де та межа за край.
Все колись таки має минутися,
та сьогодні НЕ ВІДПУСКАЙ!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825904
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2019
Солодкий сон під ангельським крилом.
Спитає хтось: «Хіба таке буває?
Хіба буває, що одним ковтком
ніч твої сни, мов душу, випиває?»
А я лише у відповідь сміюсь
і від недоспаної ночі позіхаю.
Я серцем зацілованим молюсь.
Я вся тремчу і, наче віск, стікаю.
І раптом день, під кави аромат
мене ошпарить, мов кипляча лава:
«Вставай уже, закохана! Віват!
Час прокидатись, бо холоне кава».
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Обійми мене
обома руками.
Пригорни мене
очима, думками.
Приголуб мене,
як дитину.
На твоїм плечі
відпочину.
Залікуй мені
в серці рани.
Загойдай мене,
мов вітрами.
Пильнуй мене,
як лелію.
Цілуй мене —
вуст не жалію.
Розігрій мене,
як те літо.
Скільки, серденько,
того світу.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825152
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.02.2019
Мені бракує стежки до села,
гори до неба,
тріщини у скелі.
… щоб но́ги лоскотала ковила,
а небо розчиняло акварелі.
А ще — води живої із криниці,
старої хвіртки,
мого Бровка-пса…
І молока, й жаркої косовиці
… як у вуджарці мліє ковбаса.
І того саду, де сливки звисали,
де квітли ружі, стигли полуниці.
… гуділи бджоли і птахи співали.
Мені бракує Божої десниці.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
У кожного на світі є місця,
де б’ються швидко й трепетно серця,
де залишились спогади та мрії,
місця, про які згадка душу гріє.
Агов! Ви де! Сумую я за вами,
мої стежки, дороги, тротуари,
церкви, будівлі, сквери та провулки,
крамниці, ринки, брами і завулки.
Чи вами хтось милується й крокує?
Агов! Ви як? Мені вас так бракує.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
По-панськи почуваюся у зґардах,
аж тріпотить у жилах кров…
Якби ж то знати, чи є варто
плекати в серці ту любов.
Нічка виє, та так нестримно,
баламутить залюблені душі…
Насліпо, нанімо, невпинно
трясе серце, як серпень груші.
Мені кажуть, що то від любові
я така вся вогненно-медова…
Бліді вилиці знову ружові,
розпашілись від ніжного слова.
Але де там. То радше від злості
за розірвані зґарди з намистом.
Коби борше до ніжності-млості,
доки сонце світлом не блисне.
Я бажала би, та я б воліла,
щоб ти визбирав всі намистини.
То би й, може, з любові мліла —
до знеможеної до краплини.
Ой якби ж то я гадки не мала,
що світ краю на дві половини.
А та ніч, що в любові палала —
бере з мого кохання данину.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
Нанизую пацьорочки на голку,
ретельно обираю кольори.
Здається, що тримаю світ в подолку —
всі барви літа, осені, весни.
З трави беру зелену намистинку,
із сонця я́сного — палкий, гарячий жар.
З небес — блакитну бусинку-краплинку.
Який то, Боже, Твій великий дар!
Так вишиваю — наче обереги,
черпаю їх із глибини душі…
Нанизую від альфи до омеги,
кладу стібки — барвисті вітражі.
Розшию полотно легким серпанком,
на ньому вигаптую материнки цвіт.
Змережу стежку в полі до світанку,
хай квітне мій візерунко́вий світ.
Молитву, вишиваючи, співаю,
яку навчила матінка колись.
У ритмі серця бісер викладаю,
аби слова на полотно лились.
Нанизую не голкою — душею,
під шепіт Твоїх, Боже, молитов.
Дай вишити не просто цвіт лілеї —
добро і радість, щастя, і любов.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019