| Сторінки (2/151): | « | 1 2 | » |
* * *
Не від осені я збайдужіла
У простиглу лиху непогоду,
А тому, що душа спорожніла –
Зникло щастя комусь на догоду.
Поповзли пересуди невтішні,
То сміялись, то просто ганьбили.
Почуття задушевні безгрішні
Ще у зародку людоньки вбили.
Не буває кохання багато,
А у нас вже й ніколи не буде.
Наш міський невибагливий натовп
Не тебе колихатиме в будні.
У минуле сумне поринаю,
Ми не з’їли на двох навіть скибку.
Нащо дума мене розпинає?...
Лише вітер постукує в шибку.
Хто вигадує біди й розлуки,
Розбиває кохання і долі?
Розповзлися по світу зміюки
Лиш міняють то шкіру, то колір.
А могло, а могло б у нас бути
І любов, і духовне зростання.
Хтось змінив нам життєві маршрути
На довічне самотнє… скитання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
* * *
Дивлюся сумно як дощі ідуть,
Нема розради й рима знову вмовкла.
Сльота прогнала літер суєту
І відчуття, немов душа промокла.
Журба. Ідуть дощі вже котрий день.
Мені б сьогодні хоч промінчик світла,
Хоч час від часу сонечко бліде…
Пишу росою на спітнілих вікнах.
Я цю осінню негідь не виню,
В природі не буває однобоко.
Все ніби справді, ніби довго сню
У напівзабутті твоїм глибокім.
Вже не буди, до тями не вертай.
Хоч вимушено – до морозу звикну.
Лишилася чи мрія, чи мета –
Приспати до весни любов принишклу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
Так хочеться у «Клуб поезії» зайти,
і миле серцю прізвище побачити.
Та більш ніколи твого сліду не знайти,
а той що є – багато буде значити.
Твоя поезія на зламі двох епох
жила, хоч струни днів були надломлені.
Теплом від сонця наділяв ти багатьох,
не всі лише торкалися до променів.
Твоя поезія – магічний ритуал –
минулому й сучасному посвячення.
Ти висновки безсонь виносив на загал,
і друзі поспішали на побачення.
А там були прості-простісінькі слова,
в них – біль і радість, на добро – підкова нам.
Тебе нема… Тепер тут тиша вікова.
І пам’ять друзям… шрифтом закарбована.
Спи спокійно, поете!
З сестринською любов’ю, землячка!
Коли розміщала ці рядки до підвіконня прилетів голуб,
і походжав, не боячись мене, хотів в кімнату,
але зупинився від мого погляду...
(пам'яті поета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Нам ще далеко до розлуки, чи до згуби…
Іще вирують непідробні почуття.
Але все важче вимовити «милий, любий»,
якесь незрозуміле у душі тертя.
За нами ще слідкує невсипуще око –
а що у них там далі, як же там у них?
Здається, хтось в космічнім просторі високо
вже не для нас готує свято новизни.
Ти ще цікавишся проблемами щодення,
думки з безсоння ще нав’язуєш свої.
Та якось ділися тепло і одкровення,
немов пустилися в невидимі краї.
А, кажуть, зустрічі завжди невипадкові.
Мабуть і втрати хтось планує із небес.
Якби нас цілували зорі світанкові,
якби я обнімала зраночку тебе…
Книжки – найкращі друзі, кава, квіти,
усе це є, і є ще іноді… дзвінок.
І ти ще в серці є, і ніде правди діти –
УСЕ ЧУДОВО, ЯК У СИЛЬНИХ ВСІХ ЖІНОК.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
З твоїх рук хочу кави філіжанку,
а ще твоє плече взамін подушки.
Жадаю слів для серця спозаранку,
в них маячню немислиму на вушко.
А ще бажаю зірочку із неба,
для різних забаганок в міжсезоння.
Не можна зірку? То нехай, не треба.
Тоді цілунок лагідний спросоння.
Цей дивовижний ранок раєм здасться,
ми наче діти, досі не награлись.
Я хочу просто мріяти про щастя
і так, щоб мрії іноді збувались.
Надійність хочу, і зі слів віночок,
і з рук кілечко, типу – обнімашки.
Я хочу, ну хоча б один разочок,
відпити кави із твоєї чашки.
З тобою день проводити в роботі,
писати хочу, спорити, миритись.
Відклавши, все оставити на потім,
і говорити… не наговоритись.
А вечорами хочу свіч мигтіння,
обнявшись сісти вдвох біля каміну.
Від тебе хочу казки шепотіння,
і чай гарячий, з присмаком жасмину.
Пірнути б у безсоння із тобою,
щоб в парі дивним світом мандрувати.
Відчути літо, море, шум прибою,
там і схід сонця разом зустрічати.
Я знаю, в мене грандіозні плани!
Але ж і ніжністю зігріта мрія.
Ти все здолаєш, здужаєш, коханий,
якщо цієї казки я волію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2019
Дозріває ніч невидимо дощем,
знов проллє смолисте небо сльози.
Ручка, зошит і думок вразливий щем…
Як же ранять завтрашні прогнози!
Ми удвох…
Насправді, ми – на самоті.
Жити порізно – гірка наука.
Осінь дні розмалювала золоті,
десь там зачаїлася розлука.
Я з тобою. Але все-таки… одна
зустрічаю розсвіт біля вікон.
Кава.
Чорний шоколад.
Бокал вина.
Тихий сум за справжнім чоловіком…
Суть не у безсонні, чи в тривожнім сні,
і не в римах, що течуть струмками.
Вдвічі важче нам, бо в ці простиглі дні,
доторкнутись можем лиш думками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Природно котиться життя візок,
не прогнозує переміни.
Хоч дні перетираються в пісок,
вони ще не руйнують стіни.
Жива кохання дивовижна гра,
далеко ще примарні драми.
І клята пам’ять – самоти сестра
ще не наносить серцю рани.
Поріг не перейшла розлука ще,
фатальний крах містифікує.
Ще нам за щастя не вручили чек,
час-лікар душі не лікує.
Втім, вибирає ціль уже біда,
порозставляла скрізь радари.
Щоб увірватися, немов орда,
й раптово нанести удари…
Забрала осінь оплесків фурор,
сухою вохрою накрила.
Крах!
Щастя не відбудеться повтор…
Любов – міраж, якщо безкрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2019
Знов підкрадається самотність тихо,
знов нерви оголяє, жити не дає.
Біда – з тобою, а без тебе – лихо,
жадане наймиліше серденько моє.
Ніяк не дійдемо обоє згоди,
уразливий наш кожен видих, кожен вдих.
Розлука поодинці не приходить,
й кохання не заллєш ковтком води.
Жену настирні думи, то стриножу,
то добираю поміркований їм зміст.
Давай здамось хоч раз на милість Божу,
якщо у душах твердо вжився реаліст.
Не сердься, не сумуй, дай мені руку,
іди наосліп, просто йди на серця зов.
Жага незгод до краплі вип’є муку,
і ти упевнишся, що є жива любов.
Переконаєшся, ми надто схожі,
але найбільше нас невпевненість гнітить.
Давай поставимо довір’я сторожі,
Щоб прикрих сумнівів розрушити мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019
Сумую…
Так… на серці гірко…
Не тішать квіти, навіть сонце.
Ще день весни й червнева зірка
Загляне дивом у віконце.
Сумую…
Ми не разом знову…
Не нас покличе в щастя літо.
Веду ніч сам-на-сам розмову
Й лечу лебідкою до світу.
Сумую…
Тихо. Без істерик…
Розраду нишпорю у римах.
Лягає тиша на папери
Занадто стримана і смирна.
Сумую…
Не шкодую слова…
Нехай позначить шлях у небі,
Неначе ниточка шовкова…
Десь там мене чекає… лебідь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2019
Серце не спить, гулко вистукує.
Вся у напрузі я.
Бо незабаром в двері дзвінок.
І це – не ілюзія.
Небо очікує сонця.
Я… чекати втомилася.
Ніби тиха мелодія ззовні.
Не помилилася?
Ти на порозі стоїш.
Пахнеш дощем і квітами.
Мить поцілунку.
Щастю радіємо, наче діти ми.
Ти привіз море лагідних слів
і від сонця промені.
Знову вернулась весна.
Негода лишилась в спомині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Мене не шукай там, де хвилі невловні
бурштиновий лижуть пісок.
Й нема там, де простори надто безмовні,
де чути, як пульс б'є в висок.
Згадай наші любощі, зовсім недавні,
аж струм переймав до кісток.
Вже нас не побачиш в квітучому травні,
мене вкрив туман з пелюсток.
Знов біля верби я з'явлюся не скоро,
мій образ розтав у снігах.
Даремно розвіюєш вранішній морок –
душа моя в вічних бігах.
В міжряддях чаклунка розгадку закрила,
без магії марні слова.
І Ангел не скаже, де дів мої крила,
хоч втрата давно не нова.
Ти, може серйозно, скорій – необачно
душ наших дозволив злиття.
Я квітну тепер в твоїм серденьку вдячно,
в судинах пульсую життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2019
Нині твоя душа прокидається разом зі мною,
Моститься під серцем і п’є мою несолодку каву.
Дім – заповнений нашим щастям, з вікна – пахне весною.
Раптом твоя душа моїй подає думку цікаву.
Вмить бере за руку і мене веде до монітора.
Для початку ми розглядаємо недавні світлини,
Ми з тобою були разом, ми були вкупочці вчора,
А сьогодні до зустрічі лічимо знову хвилини.
Лиш твоїй душі не терпиться, хоче знайти щоденник,
Записати думки, котрі хвилюють тебе постійно.
Може так трапиться й моя душа твоєю натхненна
Сформулює рядки м'яко, лагідно, сонячно, мрійно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2019
Не сплю. А вже вгорі ледь-ледь світає.
Думки ніч сновигають, як вужі.
Я знаю, ти мене без сну читаєш,
І тишу, і мій крик душі – вірші.
Упевнена, ночами теж сумуєш,
Твій настрій дістається і мені.
Буває й сам у відповідь римуєш,
Уявою малюєш спільні дні.
Моя душа пташам таємно рветься
Життя вдихнути в роздуми твої.
Дзвони частіше. Як тобі живеться,
Чи повернулись з півдня солов’ї?
Вже первоцвіт в лісах прослав мережки,
І ряст барвисто виткав гобелен.
Берізка знов приміряла сережки,
А в золото вдягнувся білий клен.
В дворі зарожевіли абрикоси,
Гудуть над цвітом весело джмелі.
Верба в воді полоще жовті коси,
Й відчутній з кожним днем тепло землі.
Дзвони. Де думка відтепер ночує,
Скажи, що бачиш у короткім сні?
Повір. Моя душа твою почує,
Відправ у Космос наші позивні.
Ніч розмотала темноту до краю.
Похолодало. Квітень змерз, мабуть.
Лови моїх думок весняних зграю,
Вони твої неспокої зведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2019
У звуках квітня незвичайні ноти,
що недосяжні березню і травню.
В них крики щастя, висота польотів
тремких і втішних зрана до смеркання.
Ці звуки творять тисячі мелодій!
Враз розлетиться видиво врочисте
відтінком голосистим на свободі,
покриє кущик, дерево безлисте.
Любов постане, досі невідома,
підхопить ці живі природні звуки,
їй вже набридла березнева втома –
злетить у сад і гай, на поле й луки.
Втім, час обмежений, одначе, треба
заповнити вщерть гомоном пустоти.
А там, гляди, на горизонті неба
піймає вітер милозвучні ноти.
Й носитись буде з ними аж до травня,
нам заспіває джерело й травинка…
Як тільки вдасться гра у квітня справжня,
природа раптом скаже:
«Стоп, зупинка».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2019
Шаленіє вічним прагненням весна,
Полум'яна зваба пристрастю цвіте,
Щось співзвучне відчуває кожен з нас,
І надіється – цвіт в серці проросте.
Ви не вірте, що любов суцільний кайф,
Насолоди безперервної снага.
То життя… і нарікай чи дорікай –
Навіть букві справедлива є вага.
До мовчання підбираю знов ключі.
Попри все, мені вповільнити жагу б,
Прокидатися, хоч зрідка на плечі,
Й теплий досвіток спивати з ніжних губ.
А натомість докір й сумнівів вагон,
І безсонні ночі з книжкою в руці.
Хоч моя весна і схильна до пригод,
Та її ґвалтують думи-мудреці.
Є в природи: і спокуса, і протест.
Як зуміти й зрозуміти дивний світ?
Прохолода у взаєминах – підтекст…
Зайва метушня душі, чи вдалий хід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832402
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2019
Тихі і розмірені удари –
Рівновага щирих двох сердець.
Не вдягай рожеві окуляри,
Бо зведеш реальність нанівець.
Вже осіли вистуджені чари,
Притаїлись залишки надій.
Не вдягай рожеві окуляри,
Не сколочуй кола на воді.
І зірок ослабнули пожари –
Юності яскраві кольори.
Не вдягай рожеві окуляри,
Не обманюй серце до пори.
Незабаром розійдуться хмари,
Фільтр просіє промені весни…
Не вдягай рожеві окуляри,
Краще спокушай рожеві сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
Тривожить душу дещо незбагненне,
Весни початок, чи зими фінал…
Скажи, ти посміхаєшся без мене,
Коли між нами із проблем стіна?
Тебе штурмують справи повсякдення,
Я мучусь в пошуках потрібних слів.
Комусь на видих і на вдих – натхнення,
А нам крихтини дотиків малі.
На жаль не стали щастя збирачами,
В думках пропала струнка новизни.
А все ж вдається іноді ночами
Творити ноти нашої весни.
Зникає задушевність.
Помилково?
Таке буває часто між людьми.
Я явно бачу, як страждає слово,
Й нам посилає світло з напівтьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2019
Я вільна.
Е-гей!
Я до щастя лечу!..
А «хтось» залишився без мрії й тепла.
І той «хтось» задув по дорозі свічу.
А я ж бо до цілі сягнути могла…
Печалька.
Перерваний пробний політ.
У мороці березня зникнув кураж.
Згинаються крила.
Повітря, як лід.
Попереду марево – сонця міраж.
Я пробую ще.
Долетіти між скель.
Ламається пір’я.
У грудях – вогонь…
Усе навкруги безтілесне й бридке…
Покликати поміч?
Даремно.
Й кого?..
Мені б до світанку.
Тримаюсь.
Мовчу.
Чи ж серце домріє, доснить, доживе.
Спасіння.
Нарешті!..
Секунди лічу.
І з мороку виплив навстріч журавель.
За мить спалахнуло до тисячі свіч,
Внизу силуетом постала земля.
Я ж, саме до щастя летіла всю ніч,
До нього проліг ризикований шлях!..
Надійно узяв він мене на крило,
Із темряви ночі на світло забрав.
Я бачила чітко, як сонце зійшло,
Й розвіяла морок ранкова пора.
Вдивляюся в стелю, недвижно лежу,
Радію світанку, що сон розігнав.
Я ще не готова піти за межу…
Втім… звідки про сон, про вояж він узнав?
У Космос піднявся у цій чорноті,
На поміч мені журавлем поспішав...
В матерії Всесвіту – схрон почуттів,
Лиш там розуміє і бачить душа.
На столику мирно світлина стоїть,
Мій образ коханий – невгасна свіча.
Що сон нез'ясовний по суті таїть,
Чи ж слушно вночі він потратив свій час?..
Ні,.. пальців сплетіння вже не розірве:
Ні відстань, ні час, ні проблеми, ні сни.
Бо в душі вросло те, що вічно живе –
Бездонність очей й незворотність із них.
20.03.2019 07:10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2019
Це якась маячня, чи справжнісінька втеча
Від тепла березневого й хмар, заодно.
Поспішає сніжок, крутить майже хуртеча
І благально постукує в темне вікно.
Запізнився на місяць, нема холоднечі.
До землі долетіти не вдасться і зась...
Від лапатого снігу світлішає вечір
І святково за вікнами. Казка вдалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830705
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2019
Про що писати? Боже, милий!
Про те що горлиця-душа
до тебе квапиться щосили
й тріпоче серце, мов пташа.
А ніч незатишна, нервозна
не обіцяє навіть снів…
Чи ж ми побачимося, хто зна...
Я божеволію без слів.
Думки кусають гарячково,
немов собаки навісні.
А може все це помилково,
це все наснилося… О… ні!
Заціпеніла над каміном,
дратують тіні на стіні.
Чаклую знову з кофеїном,
і… мов спокійніше мені.
Вже за вікном блідніє нічка,
невдовзі досвіток, а я…
зорію, плачу, наче свічка…
і чути хочу Солов’я.
25.03.2019 05:33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
Я посміхаюся очима тиші,
Бо знаю, що в оцю щасливу мить
Душею ти мені диктуєш вірші,
Від того в серці млосно так щемить.
Вдягнула ніч закоханим обручку,
А нам послала спомини ясні.
Все ж… не беру до рук блокнот і ручку,
Хай – їх переживемо уві сні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
П’ять.
Розбудив.
Й тобі не спиться.
Долають думи час і відстань.
Розкрий долоню.
Там – синиця.
Не випадково.
Знає пристань.
І не тривожся.
Я – не привид.
І не твої нічні кошмари.
Я – від весни легкі пориви,
Живі акорди для гітари.
Крізь сиву млу лечу до тебе,
Несу кохання теплий подих.
А простір всотує молебень –
Прохання щире до природи…
Там і моя, й твоя розмова.
Хто вже відчув душею щастя.
Світає.
Не спимо.
То – змова.
Сакральний заклик до причастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2019
Лиш передрання, не святковий настрій,
Зоря здіймає крила золочена.
Тебе чекаю, знову скажеш:
– Здраствуй,
Привіт, моя від Бога наречена.
В душі десь нотки з’являться веселі,
Коли ти тіло обів’єш руками.
І стане тепло, затишно в оселі,
Впаде на ложе щастя пелюстками.
Ми будемо в нірвані, поза часом,
Коли до губ торкнуться ніжно губи.
Святе блаженство – просто бути разом,
Я так обожнюю ці миті, любий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2019
Ранок спустився на землю несміло,
не обіцяє погожого дня.
Тихо, сороки, кому яке діло,
хто і кого просто ніжно обняв.
День підступає у світ помаленьку,
сонце пробило хмарини важкі.
Тіштеся, люди, що ваше серденько
знов уловило мотиви гінкі.
Вечір насупив оранжеві брови,
потай вистежує зорі тремкі.
Виповзли й слухи таємно на лови.
Згляньтеся, нащо гріхи вам такі?
Нащо судити: де хибно, що вірно,
хтось же придумав для гри карамболь*.
Все у житті цьому закономірно:
сльози і радість, розлука й любов.
Карамболь* – більярд
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829577
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2019
Пульсує частіше у скронях:
Зима на порозі, зима.
У щастя нема міжсезоння
І відстані також нема.
Любов – неймовірна святиня,
Вчаровує світлом довкруж.
Вона – не пора передзимня,
А стан зацілованих душ.
Мережу рядки від безсоння,
Й завдячую кожній порі.
В кохання нема міжсезоння,
Є – щастя земне круглий рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2019
Із мобільним, немовби з іконою…
Поза зоною він, поза зоною!
А душа протестує і кається.
Він не може не бути!..
Вплітається
СМС зі своєю розмовою –
Він уже на зв’язку.
Але знову я…
Спантеличена дивним сим спокоєм…
Се мовчання занадто жорстоким є.
Дощ хвилює, збігає краплинами,
Я рахую години хвилинами…
У мобільному тиша здригається,
Рідний голос, зі сну озивається.
Не тривожся, я вдома, в порядку,
Вже поставив смартфон на зарядку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2019
«Так ніхто не кохав» В Сосюра
«Так ніхто не кохав» – букви рвуться в блакить.
І ніколи ніхто так як ми, не кохатиме.
Ми – побілені мудрістю два диваки,
І по смерті наш пломінь жаги не вщухатиме.
В кожнім слові – душі невичерпне тепло,
Наша книга любові із нього сформована.
Збережеться, вціліє століттями тло –
Життєдайна основа, що нам подарована.
Як молитву шепчу, «так ніхто не кохав»,
Ми зріднились, насправді, сердечними вузами.
Хоч залишимо світ, тіло тлінне, нехай,
Тут зостануться строфи, пов’язані Музами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2019
Я – кохана тобою, успішна,
і кохаю без правил і гри.
Судді скажуть:
– негідна і грішна,
ти кохана лише до пори.
Я кохаю не вчора – сьогодні,
й це кохання – тендітний кришталь.
– На вогонь –
скажуть слуги Господні,
і з очей зірвуть ніжну вуаль.
Все що в мене є – ти і кохання,
те… до чого торкається Бог.
То ж чому, як оскал передрання,
хто штовхає у прірву любов?
Я нікому нічого не винна,
вільний птах – без умов і турбот.
Втім, допитливих мучить провина,
як лишити кохання чеснот.
Хто б над вірою не познущався,
перед Богом постану сама.
Щастя – в нас, у буденності щастя,
а на цвинтарі щастя… нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828134
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2019
Де, скажи, твоя казкова ніжність?
Вчора ж запасали вдосталь ми.
Губ і рук, і слів свята надійність
Тайною ховалась між крильми.
Трепет особливий від кохання
Досягав невидимо сердець…
А тепер ночами душ зітхання.
Де моєї ніжності співець?
Темна ніч, мов переспіла вишня.
Досвітку очікую сама.
Як же розбентежує затишшя
І коли вже скінчиться зима?
Зріє ранок звуками і світлом,
Контур постає уже новий.
Знов за ніч думками, непомітно,
Списаний блокнотик чорновий.
Таїну щоденника прикрила,
Я до неї потім повернусь.
Що в мені не так? Я ж не безкрила!
То коли я виберусь з півсну?
Ти за ніч: то поруч, то незримий,
То над ранок сонцем до вікна…
Не сумуй і ти, весна в обійми
Візьме й подарує зустріч нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2019
Не сумуй, що не з тобою,
Не тривожся, що далеко.
Хоч і прикро, і нелегко,
Ми – поєднані любов’ю.
Не жалкуй, що я не поруч,
Не страждай, що ми не разом,
Бо ж кохання поза часом,
Завжди вір на зустріч скору.
Не тужи, що дні минають
В мимовільній дикій тиші.
Зрозумій, що наші душі
Зовсім відстані не знають.
Не кажи, що час мінорний,
І вимогливий правитель.
Він – мудрець і наш – цілитель,
Й критик іноді суворий.
Не хвилюйся я в негоду
Переповню сонцем душу,
Порожнечу днів порушу
Думи вийдуть на свободу.
Відстань, звісно, невблаганна,
Відхиляй усі вагання,
Покладайся на кохання,
В ньому Я – твоя кохана…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2019
Невже... після зустрічі болі і втрати!?
Не смикай за струни, порвуться, їй-бо.
Влітай!
На балконі відсуну я ґрати,
Послухати казку про вічну любов.
Сама у квартирі.
Як птаха на волі.
Втім, десь загубила від щастя ключі.
Й за вікнами віття холодні і голі,
Там навіть синичка зимою мовчить.
Земля відійшла, від струмочків змокріла,
Над лютим кепкує весна не на жарт.
Влітай-бо!
Я настіж всі вікна розкрила...
Злякавсь?
Я вгашу передчасний азарт.
Згадай, як сердечко тремтіло зайчатком,
Як билось від щастя з моїм в унісон.
Влітай і завмри!
Для весни стань початком –
Пригорнеш теплом, може… викличеш сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2019
Не заганяй себе в кут безнадії,
Блукати серед снігу самоти.
Ожиле серденько хай порадіє,
І підбере для нас новий мотив.
Він налаштує душі на майбутнє,
Щоб недомовки зникли із життя.
Прийшло ж кохання ніжне і могутнє,
Лишилось світлом в нас без вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Цікаво день сьогодні, друзі,
Складають цифри дев’ятнадцять.
Щось значить це в життєвім крузі,
Хоч числа трішки всі різняться.
[b]19.02.2019[/b]
Комусь же знаки ці підвладні,
І саме зараз місяць повний.
Мої ж підказки безпорадні,
Я в інших діях послідовник.
А ще сьогодні рівно місяць
Сюди розкрила я віконце,
Комфортно тут і досить місця,
Й творці, немов весняне сонце.
Чого мені іще хотіти…
Люблю життя і рідну мову.
І рими горнуться, мов діти,
Звуть безкінечно на розмову.
Утворюймо й творімо, друже,
І випадково й тимчасово…
Я вдячна всім, хто небайдужий,
Й тривожить щирим теплим словом.
19.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826097
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2019
Навіщо зараз ліхтарі –
дивуюся, їй-богу…
Рум’яний місяць угорі
підсвічує дорогу.
І ти не спиш? Мабуть, як я
гойдаєшся на хмарі.
Як розповісти солов’ям,
що ми уже не в парі…
Розлуки нашої творцям,
звичайно ж, я пробачу.
А як втлумачити серцям
про смуток і невдачу…
Яку мовчанню дав ціну –
з безсоння переймаюсь…
Втім, між рядків про таїну
ніколи не дізнаюсь.
До ранку десь зникають сни,
нема меж дивуванню.
Кому комфортніше без них:
Коханню чи Ваганню…
Дні у любові золоті
вгасають рік за роком.
Втішайся вже на самоті
весняним теплим кроком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2019
Ти зникаєш, та не сліди,
Рік стікає, та не події.
Наші свічі – не просто дим,
Наші душі – взірці надії.
Нас чекають іще міста,
Млистий захід і теплий південь.
На окремих п’яти листах
Наближаємо словом квітень.
Хай завія, хай мокрий сніг,
Дошкуляє й мороз місцями.
Нам так славно в своїй весні,
Хоч не бачимось місяцями.
Ми в полоні: чи сну, чи гри,
Все зіпхнемо на примхи долі.
Плинуть колом десятки рим
Серед ночі сліпі і голі.
Ризикнули піти за край,
Стерли почерком застороги.
Боїмося ступити в рай,
Бо немає назад дороги.
Засипає наш листопад
Всі прожиті не нами роки.
Світ яснішає від лампад,
Й посилає на двох неспокій.
Ти приносиш букети слів,
Поцілунками перевиті.
Я шаную твій кожний слід,
І збираю побачень миті.
Ми легендою відбулись,
Почуттів обопільних повінь.
Вірю, знайде ще хтось колись
Рими, вкраплені в сонця промінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2019
Ряд за рядочком вервечка із літер
Десь ненавмисне мене повела.
Йду бездоріжжям, прилащую вітер,
Мовчки й до міста небавом дійшла.
Вогники всюди моргають слухняно,
А доокола й живої душі.
Дихати легко, привільно, весняно,
Низки рядочків складаю в вірші.
Вмить завихрилося видиво вітром,
І понесло у безмежжя вогні.
Ніяк творити, бо щезнуло світло,
Я десь потрапила. Лячно мені.
Мабуть душа про біду сповістила,
Образ знайомий явився очам.
Крила уява свої розпустила,
Поглядом ніжно торкнулась плеча.
Ніби стою в старовинній фортеці,
Стіл для паперів, пергамент, перо.
Щойно відчула себе у безпеці,
Образ знайомий усівся на трон.
Голос до мене прорік із нікуди,
Від несподіванки вклякла на мить.
«Знаєш, тобі не минути спокути,
Біль, що роз'ятрює, не відщемить.
Всі хвилювання пора вколисати,
Я посприяю, вір, слово держу.
Будеш тепер біля мене писати,
Правильний напрям життя покажу»…
«Що тобі знати про муки і болі,
Вчинкам усяким є справжня ціна.
Без аргументу слова твої голі,
А особливо, коли йде війна.
Якось відмучу роки наодинці,
Чесно живу, не розмінний товар».
Він подає на тарелі червінці,
Я вибиваю рукою сей дар.
Дзвінко розсипались долі монети,
Втім, якось дивно складають мотив.
Я прокидаюся. Де, я і де,.. ти?
Постіль… будильник… і смак самоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825323
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.02.2019
Пливе у ніч думок лавина,
Уривки класики звучать.
Бокал вина, тремтить свіча,
А над столом… твоя світлина.
На фото погляд зупинила,
До скронь торкнулася теплом…
Недавно нас міцним вузлом
Зв’язала доля й поріднила.
Не спиться.
Про життя мудрую,
Що в тебе дома безліч справ,
А щоб до ранку мирно спав,
Свій тихий сон тобі дарую.
Уже позначив місяць розсвіт,
Свічний малюнок відтінив,
Мене від роздумів звільнив,
За ніччю їх послав у Всесвіт.
Без тебе слово примітивне,
І гіркуватий присмак вин,
Не гріє ковдра і камін,
Передчуття бентежно-дивне.
І ніч-не-ніч, а втрата часу
На дум потік, облаву рим,
Твій образ дивиться згори,
Мов просить вилучити фразу.
Моє ти щастя невловиме,
Мій мандрівник і мій поет,
Обняти б ніжно тет-а-тет
Кохання наше неділиме.
Неспішно в тиші світанковій,
Вражати доторками рук,
Відчути серцем кожен рух,
Й обом зігрітись від любові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2019
Ти – мій Наставник, мій Учитель,
Якщо точніше – приклад честі,
Поет-кумир і змін вершитель,
Мій вказівник на перехресті.
Життя, як попіл від пожежі,
Ще вогняне, однак, вгаває.
Та поспішати гріх за межі,
Звідтіль повернення немає.
Невдало вивчила уроки?
Живим, така властива вада.
Не Бог спитає за пороки,
А совість. От і вся досада.
Якщо існує заборона,
В такому разі є і ґрати.
Для мене ж лінія червона
Хороший стимул вигравати.
Душевні наші суперечки
Приносять користь, випадково…
Повір, я ще сплету вервечки,
Де є підґрунтям – щире слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Зачепила весна струною,
і заграла мотив струна.
Не зі мною він, не зі мною!
Хоч душа в нас на двох одна.
Він не мій, в тому вся причина,
мій – по зорях, мій – зодіак.
Він – сторонній цілком мужчина,
лиш без нього мені ніяк.
Запізнився на довгі роки,
десь затримався, чи не встиг.
Тільки зараз забрав мій спокій,
зарясніли від слів листи.
Я ніколи ним не страждала,
не принаджувала краса.
Як так сталося, як невдало,
пустоцвітом зацвів наш сад!
Хоч нема його, він є – всюди,
стиснув груди холодний лід.
Він нізвідки прийшов… в нікуди
кане з часом останній слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2019
Рука спадає на подушку
торкнутись теплого чола.
Повітря лиш студену смужку
подушка нишком віддала.
Тебе немає. Порожнеча.
Немає рідного тепла.
А в вікна стукає хуртеча –
сріблястих вітер осідлав.
До ранку слухала завію,
важка з безсоння голова,
від дум своїх ніяковію,
ледь-ледь пригадую слова.
Мої римовані уривки
рядком лягли на монітор,
як ноти для твоєї скрипки,
щоб зміг озвучити повтор.
У цій прелюдії важливо –
не ти, не я, а тільки б – ми
стрічали день новий щасливо
під тихі стогони зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2019
У нас сьогодні так, як і спочатку –
Усмішка щира і блискучі очі,
Хоч вже давно награлися в мовчанку,
Все ж і до тиші є таки, охочі.
Тому, що двоє сизих… незалежних
Не мають даху, щоб поворкувати.
А дій простих і надто обережних
На тлі чуток ніяк не спростувати.
Лишаємо на потім чари й чвари
І від людей не зводимо фортеці.
Переконалися – розвівши хмари,
І ми, і душі, справді, у безпеці.
Стираю з роздумів уяву хвору,
Тулюсь до тебе серцем горда й сміла.
Веснію знов, бо із тобою поруч
Я ласку п’ю із губ і з твого тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Чи то місяць, чи блиск зірок
не бувають гарячі…
Ти – мій вирок і мій – пророк,
передвісник удачі.
Ще м’язисте міцне крило
розпорошує морок.
Ти зберіг у собі тепло,
хоч давно вже за сорок.
Ти прагматик і реаліст –
дій вражаюча скромність.
Мудрість слова для тебе – зміст,
сила слова – спроможність.
Почуттів золоті жнива
осінь шле надто пізня.
Я тобою живу… й жива
наших зустрічей пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019
Є сила молитви, що здатна з безодні
Підняти, спасти, врівноважити пульс.
І погляд до неба, і вкупі долоні –
За тебе, коханий, щоденно молюсь.
Не спиться. І настрій тому незавидний,
І смутком лягає печаль на папір.
Скучаю, люблю і тривожуся, рідний,
На відстані важко зцілити, повір.
Злітаю обняти, до себе забрати,
Пташиною б’юся в закрите вікно.
Навіщо коханим хвороби і ґрати?..
Не знаю… Й молюся настирливо знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
Безсоння.
Тиша…
Наче постріл
Летить з покрівлі мокрий сніг.
Тобою пахне наша постіль,
Ти не пускаєш в ліжко снів.
Тобою сповнене повітря,
Й ще на подушці теплий слід.
Думки нанизую на вістря
Твоїх останніх ніжних слів.
На серці лагідне «кохаю»
Застигло краплями роси.
Вже у ваганні не зітхаю,
Єдиний ти, на всі часи.
Із губ знімаю поцілунки,
У передрання темне шлю.
Прийми вітання від чаклунки,
Й моє невдаване «люблю».
Зима змагається, знов осінь
На сніг спустилася дощем.
Ми ж у весні застрягли досі,
Нам солов’ї співають ще.
Живу в тобі, живу тобою,
В щасливих днях тепер живу.
Багаті справжньою любов’ю
Ми повість пишемо нову.
Відтак і душі одностайні –
Реальна зустріч – не дзвінок,
Бо вірять… в нашому коханні
Лишилось безліч сторінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019
Пронизує мозок ночами відлуння
думок, що від тебе пливуть.
Якби запитав хто: «для кого живу, я»…
Сказала б: «для тебе… живу».
За тебе віддати і душу не шкода,
ти – сонця танок у вікні.
Від долі вагома моя нагорода,
розрада і пломінь в мені.
Як з юності мрія – реальний і справжній
мужчина: і маг, і митець.
Ти сон нерозгаданий і неосяжний,
віршів унікальних взірець.
Тебе у тобі не втомлюсь відкривати,
наповнюю щастям всі дні.
Й приємно для тебе життя вишивати
на сонячному полотні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
Руки, мов крила на плечі лягли,
Губ поцілунок солодкий і млосний.
Знову зустрілись, зуміли, змогли
Сонячним ранком, січневим морозним.
Щастя усмішка, грайлива, нова,
Щастям наповнені теплі долоні,
Очі щасливі, навіщо слова,
Щастя ж відкрило обійми сьогодні.
Стукає в скроні ледь видимий пульс,
Ніжно тулюся до нього губами.
Щастя біжить по судинах спокус,
Нас невдержимих виводить із тями.
Байдуже, що у зимовім пальто –
Двоє безумних в гарячім сплетінні,
В душах вібрує живий камертон,
А в коридорі змагаються тіні.
– Скучила…
– Скучив…
– Коханий…
– Люблю…
Від почуттів переповнених душно.
Голос твій, подих і порух ловлю…
Поруч лежить телефон… незворушно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
Помрій...
Чого хотів би для душі?
Солодких снів, чи... звично, просто яви,
Чи теплий тихий плин моїх віршів,
Чи з поцілунків й пестощів облави?
В усьому:
й сни, й реальність, й лава слів,
І стук сердець, і з ніжності пігулки.
Й температура пристрасних полів,
І почуттів невивчені завулки.
Скажи, направду…
Усвідомлю я
Стежину ту до істинного щастя.
Хто зрозумів без слів спів солов’я,
Тому любов міфічною не здасться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Спустився вечір до вікна,
Крізь млу проникли зорі...
Яка вона, любов земна,
В якім блукає морі?
Є – дивне море почуттів,
Є – сліз безкрайнє море,
Як розпізнати в наготі
Таємне й неозоре?
Когось на гребінь піднесе,
Рятунку інший кличе,
Невже в любові глузд і сенс
Вагомі лиш на відчай?
То хвиля горнеться легка,
То шторм жахає грізно…
Я знов заплуталась в думках…
Дзвінок у двері… Пізно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Гарячим полум’ям спустилася заграва
І серце у вогні, але я все стерплю.
Я знаю, що кохати Вас не маю права,
То що ж мені робити – я уже люблю.
Ви – сон старих часів, давно забутих,
Коли на вогнищі згорали за любов.
Й сьогодні тої страти, мабуть, не минути,
Лише хотілося б палати нам обом.
Чужий коханий – долі відчайдушний присуд,
Мені під силу все і… навіть забуття.
Душа моя вкарбує кожну Вашу рису,
Ваш образ пронесе через усе життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
…свічі недопалок зотлів,
пливе у темряву димок,
бокал невипитих думок
за північ, начебто змалів…
ноктюрн Шопена не замовк,
в душі снодійним розімлів,
потік невимовлених слів
не зайве взяти під замок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2019
́
Злітає угору кохання свіча,
І кожен наш вірш почуттями розшитий.
Ми доторком рим зігріваємо час,
Нам легше розлуку вночі пережити.
Як томляться крила, скінчиться строфа,
Малюємо серцем до серця стежини.
А з вранішнім променем хвиля нова
Дарує для рими нові одежини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019