Христина Пелікан

ПОРА ПРИВІТНА

СОНЦЕ  ЗІЙШЛО
І  РАЗОМ  З  ТАЛОЮ  ВОДОЮ
ЗИМА  В  ПОТОКАХ  ПОПЛИВЛА.
ВСЕ  ОЖИЛО
І  РУШИЛОСЬ  З  ЗАСТОЮ,
ВІДКРИЛОСЯ  ДО  СОНЦЯ  І  ТЕПЛА.

ПРОКИНУЛАСЬ  ЗЕМЛЯ
З  ПЛЕЧЕЙ  СТРУСИЛА  СНІГ,
ВЖЕ  БІЛЕ  ХУТРО  НЕ  ПОТРІБНЕ.
МОРОЗІВ  ВЖЕ  НЕМА.
ЧАСУ  НЕСПИННИЙ  БІГ
ВЕРНУВ  ВЕСНУ,  ПОРУ  ПРИВІТНУ.

РОЗКИНУЛАСЬ  ЗЕМЛЯ,
МОВ  ЖІНКА  РОЗІМЛІЛА,
ГОТОВА  В  ЛОНІ  ВИГРІТИ  ЗЕРНО,
ЯК  НІЖНЕ  НЕМОВЛЯ.
ТАКА  ДОСТИГЛА,  СПІЛА
І  СОНЦЕМ  ВЖЕ  НЕ  ПЕЩЕНА  ДАВНО.

1996рік  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018

КОЛИ СПІВАЄ ГОЛОС ТВІЙ

ТИ  НЕ  КАЖИ  МЕНІ  НІ  СЛОВА,
А  ТИХО,  НІЖНО  ЗАСПІВАЙ.
Я  СЛУХАТИ  ТЕБЕ  ГОТОВА,
ЯК  НЕБО-  ЛІТНІЙ  ВОДОГРАЙ,
ЯК  ВІТЕР  ВЕСНЯНИЙ-ДІБРОВА,
ЯК  БЕРЕГ  СЛУХАЄ  ПРИБІЙ...
ЛУНАЄ  ПІСНЯ  ПРЕЧУДОВА,
КОЛИ  СПІВАЄ  ГОЛОС  ТВІЙ.
КОЛИ  ДУША  ТВОЯ  СПІВАЄ,
ТО  СОНЦЕ  ВИРУША  В  ПОХІД,
А  СЕРЦЕ  В  ГРУДЯХ  ПЕЛЕНАЄ
КОХАННЯ,  І  РАДІЄ  СВІТ.
І  РОЗЦВІТАЄ  КОЛЬОРОВО,
ЩОБ  ВТАМУВАТИ  СМУТОК,  ЖАЛЬ,
ТЕ  ВИСТРАЖДАНЕ  В  ПІСНІ  СЛОВО...
А  КОЖНА  НОТА  МОВ  КРИШТАЛЬ!

1999рік  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018

ЗИМОВИЙ КАПРИЗ

ЗНУЩАВСЯ  РАНОК  І  КОСЕНЬКИМ  ОКОМ
ХОЛОДНИЙ  ПОГЛЯД  ПОСИЛАВ  МЕНІ,
А  ВІТЕР  ДУВ  ТО  У  ЛИЦЕ,  ТО  ЗБОРУ
І  БІЛУ  БУРЮ  ПІДІЙМАВ  З  ЗЕМЛІ.

НАВИСЛИ  ШАПКИ  НА  ЧОЛАХ  БУДИНКІВ,
ЧЕКАЮЧИ  ТОГО,  ХТО  БЛИЗЬКО  ЙДЕ.
СІКЛИ  У  ВІЧІ  БОЛІСНО  СНІЖИНКИ,
А  ВДОМА  ТЕПЛО-ГІАЦИНТ  ЦВІТЕ.

НАМАЦУЮЧИ  РЕЙКИ,  МОЖЕ  ЇХ  НЕМА,
ЗГОРИ  СПОВЗАВ  ТРАМВАЙ  ПОВІЛЬНО  ВНИЗ.
У  БЕРЕЗНІ  ТАКА  РОЗЛЮЧЕНА  ЗИМА
ОСТАННІЙ  ВИКИДАЛА  СВІЙ  КАПРИЗ.

1996рік  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2018

НАША ОСІНЬ

ОСІНЬ  ТУ  ПРИГАДАЙ,  ТИХО  ПАДАЛО  ЛИСТЯ
І  КИЛИМОМ  СУХИМ  ЗАСТЕЛЯЛО  ПОЛЯ,
А  КАЛИНИ  БУЛИ  У  ЧЕРВОНІМ  НАМИСТІ
ВІД  ЯКОГО,  НЕМОВ,  ЗАПАЛАЛА  ЗЕМЛЯ.

ОСІНЬ  ТУ  ПРИГАДАЙ,  СУМНО  ВІЯЛО  ДИМОМ,
ВІТЕР  ДИМ  РОЗГОЙДАВ,  ПАХЛО  ОСІННЮ  СКРІЗЬ.
Я  В  ТУ  ПОРУ  БУЛА  НЕЗРІВНЯННО  ЩАСЛИВА,
СЕРЦЕ  В  ГРУДЯХ  ЦВІЛО  І  ПРОСИЛОСЬ  У  ВИСЬ.

ЯК  ТОЙ  ЛИСТ  НА  ВОДІ,  ВІДДАЛАСЬ  Я  НА  ВОЛЮ
ХВИЛЬ  БУРХЛИВИХ  ЖИТТЯ,  ХВИЛЬ  БУРХЛИВИХ  РІКИ.
ЗРОЗУМІЛА  ТОДІ,  ЩО  ЗУСТРІЛА  Я  ДОЛЮ,
З  НЕЮ  РАЗОМ  ПРОЙШЛА  ЧЕРЕЗ  ДОВГІ  РОКИ.

ОСІНЬ  ВКОТРЕ  ПРИЙШЛА,  ТЕПЛА,  МИЛА,  БАРВИСТА.
СЕРЦЕ  В  ГРУДЯХ  ЦВІТЕ,  ЯК  ТОДІ  МОЛОДЕ.
СКЛАЛОСЬ  НАШЕ  ЖИТТЯ,  ХОЧ  ЩОСЬ  МОЖЕ  НЕ  ВИЙШЛО,
АЛЕ  ВСЕ  Ж  МИ  РАЗОМ,  НУ  А  РЕШТА  ПУСТЕ.

НАШІ  ДІТИ  РОСТУТЬ,  ВЖЕ  ДОРОСЛИМИ  СТАЛИ,
ВЖЕ  ТАКІ,  ЯК  БУЛИ  У  ТОЙ  ДЕНЬ  Я  І  ТИ.
МАБУТЬ  ОСІНЬ  СВОЮ  ВЖЕ  ВОНИ  ВІДШУКАЛИ,
ЧИ  ВЕСНУ,  ЧИ  ЗИМУ,  ТІЛЬКИ  ЩОБ  НА  ЗАВЖДИ́.

РАЗОМ  ПІДЕМ  В  НАШ  ЛІС,  ЩЕДРО  ОСІННЮ  ВБРАНИЙ,
ХОЧ  НА  СКРОНЯХ  ВЖЕ  СНІГ  СИВИНОЮ  ІСКРИТЬ.
БУДЕМ  ТАМ  МОЛОДІ,  РОКИ  НАШІ  ВСІ  З  НАМИ...
ТУТ  ТАК  ХОЧЕТЬСЯ  ЗНОВ  ЩЕ  СОЛОДШЕ  ЛЮБИТЬ!

1995  рік  Східниця

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2018

БОЛИТЬ

БОЛИТЬ,  БОЛИТЬ,  О  БОЖЕ,  ЯК  БОЛИТЬ!
ЩО  ТАМ  ФІЗИЧНИЙ  БІЛЬ  ІЗ  МУКОЮ  ДУШІ.
У  ГРУДЯХ  ТАК  ПЕЧЕ,  НЕМОВ  ГОРИТЬ,
А  СЕРЦЕ  СХОПЛЕНЕ  МОЄ  В  МІЦНІ  КЛІЩІ.

ВТРАЧАЮ  СЛУХ,  В  ОЧАХ  ТЕМНІЄ,
НЕ  В  СИЛІ  ПАЛЬЦЕМ  ВОРУХНУТИ...
ДУША  НІМІЄ,  МЕРЗНЕ  І  ЧЕРСТВІЄ.
ЩО  ЗМОЖЕ  ЩЕ  КОЛИСЬ  ВІДЧУТИ?

ПОВІЛЬНО  ПІДІЙМАЮ  ВІЇ,  СКРІЗЬ  ТУМАН.
ЧОМУ  НЕ  БАЧУ  Я,  ЧОМУ  НЕ  ВІДЧУВАЮ?
І  ЩО  БОЛИТЬ  МЕНЕ-ЧИ  СЕРЦЕ,  ЧИ  ОБМАН,
ВТРАЧАЮ  Я  СВІДОМІСТЬ,  ЧИ  ВМИРАЮ?

СОЛОНИЙ  СМАК..ЦЕ  СЛЬОЗИ  ПЕВНО,
СОЛОНИЙ?  ЗНАЧИТЬ  СМАК  Я  ВІДЧУВАЮ!
ТО  Я  ЖИВУ,  ХОЧ  НАВКРУГИ  ТАК  ТЕМНО,
ЖИВУ,  МОЛЮСЬ-І  МОЖЕ  НЕ  ВМИРАЮ!

1986рік  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018

ОГОЛОШЕННЯ

МІНЯЮ  ХАТУ  НА  УДАЧУ,
МАШИНУ-  НА  ДОБРУ  ЛЮДИНУ.
НА  ЩАСТЯ  Я  МІНЯЮ  ДАЧУ,
НА  ВІРНІСТЬ-ДОРІКАННЯ  В  СПИНУ.

МІНЯЮ  ЗОЛОТО  НА  СПОКІЙ,
БЛИСКУЧІ  КАМНІ-  НА  МИНУЛЕ,
НА  МОЛОДІСТЬ-  ПРОЖИТІ  РОКИ,
І  НА  ПОЧАТОК-ВСЕ,  ЩО  БУЛО.

ДОСЛІВНО,  ВСЕ,  ЩО  ТІЛЬКИ  МАЮ,
ЩО  ДОВГІ  РОКИ  НАЖИВАЛА,
Я  НА  ТВОЮ  ЛЮБОВ  МІНЯЮ,
ЯКУ  ЛИШЕ  ТЕПЕР  ПІЗНАЛА!

1995рік  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018

ХХХХХ

ТИ  БАЧИВ,  ЯК  ЗГОРАЮТЬ  ДРОВА
І  ПОПЕЛОМ  СТАЄ  ВИСОКА  ВЕЖА?
ТАК  У  МОЄМУ  СЕРЦІ  КОЖНЕ  СЛОВО
ТВОЄ  ЗГОРАЄ,  ШИРИТЬСЯ  ПОЖЕЖА.

СТРУНА,  НАТЯГНУТА  СТАРАННО,
ВІД  ДОТИКУ  РІЗКОГО  З  ЗОЙКОМ  РВЕТЬСЯ.
ТАК  ЗОЙКНУЛА  ЛЮБОВ  МОЯ  ВОСТАННЄ
І  СТРУМОМ  ВДАРИЛА  В  ЗГОРІЛЕ  СЕРЦЕ.

1994  рік  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018

ХОТІЛОСЬ МИРУ

ВСТАВАЛО  СОНЦЕ,  ПЕСТИЛО  ВЕРХІВКИ
ДЕРЕВ,  ЩО  МРІЯЛИ  В  РАНКОВІМ  СНІ.
СТРУМОК  ДЗВЕНІВ,  МОВ  ГОЛОСОК  СОПІЛКИ
СПІВАВ  І  ВИГРАВАВ  МЕНІ.

ЦВІЛИ  РОМАШКИ,  ЇХ  ЖОВТЕНЬКІ  ОЧКА
ДИВИЛИСЯ  НА  ЦЕЙ  ЧАРІВНИЙ  СВІТ.
В  ГАЮ  МАЙНУЛА  ВИШИТА  СОРОЧКА,
ПЕРЕЛЕТІЛА  ЧЕРЕЗ  ПЛІТ.

НЕБЕС  БЛАКИТЬ-РОЗВІЯНА  ХУСТИНКА,  
НАКРИЛА  ГОРИ  СЯЙВОМ  ГОЛУБИМ.
ЧИСТЕНЬКА,  НАЧЕ  ВИМИТА  ХАТИНКА,
ПУСКАЛА  З  КОМИНА  В  ВИСЬ  ДИМ.

ЗАВМЕРЛИ  ТРАВИ  СКРОПЛЕНІ  РОСОЮ,
ЧЕКАЛИ  ТИХО  ДЕННОГО  ТЕПЛА.
Я  ТАК  ХОТІЛА  БОСОЮ  НОГОЮ
НА  НИХ  СТУПИТИ-НЕ  МОГЛА.

БО  СНИЛОСЯ.  ТАК  БУЛО  ТЕПЛО  Й  ЩИРО
МОЇЙ  ЗБОЛІЛІЙ,  ЗМУЧЕНІЙ  ДУШІ,
І  ТАК  ХОТІЛОСЬ  СПОКОЮ  І  МИРУ,
ПИСАТИ  РАДІСНІ  ВІРШІ́!

1995рік    с.  Урич,  Львівська  область.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018

ХХХХХ

ВСЕ  ПОЛАМАТИ,  ПОТРОЩИТИ,
СВІТ  БЕЗ  ОПОРИ  ЗАЛИШИТИ,
СПОКІЙНЕ  МОРЕ  РОЗГОЙДАТИ,
ІЗ  НЕБА  ЗОРІ  ПОЗРИВАТИ,
ПАХУЧІ  КВІТИ  ЗАТОПТАТИ,
І  ДУШУ  НА  ШМАТКИ  ПОРВАТИ,
НАДІЮ  В  СЕРЦІ  ЗАДУШИТИ...
ЯК  ТИ  ЗУМІВ  ВСЕ  ЦЕ  ЗРОБИТИ?!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2018

СІРИЙ ВІРШ

В  СІРІЙ  МРЯЦІ  СІРИЙ  РАНОК,
У  БУДИНКІВ  СІРІ  СТІНИ,
В  СІРІМ  НЕБІ  НАМ  СВІТАНОК
ШЛЕ  НА  ЗЕМЛЮ  СІРІ  ТІНІ.

І  НА  СІРОМУ  АСФАЛЬТІ
ТАНУТЬ  СИЛУЕТИ  СІРІ.
ВЖЕ  НЕ  ТІШАТЬ  СІРІ  ЖАРТИ,
СІРІ  ДУМКИ,  ВЧИНКИ  СІРІ....

І,  ВИБЛИСКУЮЧИ  СІРИМ,
В  СІРИЙ  ВЕЧІР  ГАСНУТЬ  ОЧІ.
ПОДИХ  ДИМУ-ТЕМНО-СІРИЙ,
ЯСНО-СІРИЙ  СПАЛАХ  НОЧІ.

В  ПОПІЛЬНИЧЦІ  СІРИЙ  ПОПІЛ,-
В  СІРІЙ  КУПЦІ-СІРІ  МРІЇ.
І  НАДІЯ,  ТАКОЖ  СІРА,
В  СЕРЦІ  ЗМУЧЕНІМ  ЩЕ  ТЛІЄ.

1993рік  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018

ГАРЯЧИЙ ВІРШ

МОЄ  КОХАННЯ  СПОПЕЛИВШИ,
ВСЕ  Ж  ОПІКІВ  ТИ  НЕ  ЗАЗНАВ!
І  ОТ  ІСКРУ  ЯКУСЬ  ЗУСТРІВШИ,
НА  БЛИСК  ЇЇ  НОВИЙ  ПОМЧАВ,-
ОБ  НЕЇ  ДУШУ  ОБПАЛИВШИ,
НА  ЗГАРИЩЕ  ВЕРНУВСЯ  ТИ,-
ЩЕ  ТЕПЛИЙ  ПОПІЛ  УХОПИВШИ,
ТАК  ХОЧЕШ  СПАЛЕНЕ  СПАСТИ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018

ЯБЛУНЯ

ГОВОРЯТЬ,  ЩО  У  КОЖНОЇ  ЛЮДИНИ
Є  МІЖ  ДЕРЕВАМИ  СВІЙ  ПРОТОТИП.
Є  ЛЮДИ-СОСНИ,  ВЕРБИ,  Є-КАЛИНИ,
Є  СХОЖІ  ДО  БЕРІЗ,  ДО  КЛЕНІВ,  ЛИП....

НЕНАЧЕ  ТА  СТАРЕСЕНЬКА  БАБУСЯ,
В  САДУ  МОЄМУ  ЯБЛУНЯ  ТАКА.
РОЗЛУКИ  З  НЕЮ  ДОВГОЇ  БОЮСЯ,
ЗРУБАТИ  НЕ  ПІДВОДИТЬСЯ  РУКА.

КОЛИ  У  СЕРЦІ  ТУГА  ЗАНОЧУЄ,
ДО  НЕЇ  ЙДУ  ВАЖКИХ  ПОЗБУТИСЬ  ДУМ,
А  ДЕРЕВО  СТАРЕНЬКЕ  НІБИ  ЧУЄ
І  ЗАБИРАЄ  ВСІ  ТРИВОГИ  Й  СУМ.

НЕ  ЗНАЮ  ДЛЯ  ДУШІ  Я  КРАЩИХ  ЛІКІВ,
ТОМУ  Й  НЕ  ЗДИВУВАЛАСЯ  НІЧИМ,
КОЛИ  ЧИТАЛА  ГОРОСКОП  ДРУЇДІВ,-
Я  ЯБЛУНЯ  ЗА  ГОРОСКОПОМ  ТИМ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018

ЖМЕНЬКА ЛІТА

МАЛЕНЬКИЙ  ПРОСТІР...РУКИ,  ПЛЕЧІ....
ДОБРОМ  НАПОВНЕНИЙ  ДО  КРАЮ.
НЕ  ВІД  ВОГНЮ  ГОРИТЬ  ЦЕЙ  ВЕЧІР,-
ТЕПЛОМ  ДУШІ  ЖИТТЯ  ПАЛАЄ.

НЕ  ВІД  ВОГНЮ,  НЕ  СОНЦЯ  ПРОМІНЬ...
ВІД  ПОГЛЯДІВ,  ВІД  СЛІВ,  ВІД  РУХУ...
ВСІ  ПОЧУТТЯ,  МОВ  НА  ДОЛОНІ,
ВІД  ЖАРУ  СЕРЦЯ  В  ГОРЛІ  СУХО.

БЕЗ  СТРУН  БРИНИТЬ,    БЕЗ  НОТ  СПІВАЄ,
БЕЗ  СЛІВ  НІМИЙ,  БЕЗ  СЕРЦЯ  МЕРТВИЙ....
НЕВЖЕ  ЗИМОЮ  ТАК  БУВАЄ,
ЩО  НАБРЯКАЄ  В  ГРУДЯХ  СЕРПЕНЬ?!!!!

НЕВЖЕ  БУВАЄ  ТИХЕ  СВЯТО
У  ГАЛАСЛИВІМ,    ШУМНІМ  СВІТІ?
ДЛЯ  НЬОГО  ТРЕБА  НЕБАГАТО,-
МАЛЕНЬКИЙ  ПРОСТІР,  ЖМЕНЬКА  ЛІТА!

1997рік  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2018

Львівська зима

ТАКІ  ГЛИБОКІ  СНІГОВІ  МАСИВИ....
ВІД  ЇХ  ВАГИ  ДЕРЕВА  МОВ  ПРИСІЛИ.
І  БІЛА  РІВНИНА́́,  НЕ  РУШЕНА  ЩЕ  З  НОЧІ,
ІСКРИТЬ  ДО  ЧОРНОГО  ЗАСЛІПЛЮЮЧИ  ОЧІ.

НЕМА  СЛІДІВ,  ЛЮДЕЙ  НЕ  ВИДНО  МОВБИ,
ГЛАДІНЬ  ЗАВМЕРЛА  СНІГОВОЇ  КОВДРИ.
СТОЯТЬ  ТРАМВАЇ,  З  МІСЦЯ  РУШИТИ  НЕ  В  СИЛІ,
ХРИПЛЯТЬ  МАШИН  МОТОРИ,  НАЧЕ  КОНІ  В  МИЛІ.

ПОРИНУТИ  Б  У  СОН  ЗИМОВИЙ,    БІЛИЙ,
ЩОБ  СВІТЛО  ЛІД  НА  ШИБКАХ  НЕ  ПРОБИЛО,
І  ТАМ  У  ЗАТИШКУ,  ПІД  ПОЕТИЧНУ  РИМУ,
У  ТЕПЛИХ  МРІЯХ  ПЕРЕВІРШУВАТИ  ЗИМУ.

ВЕРНУТИСЯ,  КОЛИ  ЗНОВ  СВІТ  РОЗКВІТНЕ
І  ЗУСТРІЧАЮТЬ  ЛЕВИ  СОНЦЕ  РІДНЕ,
А  ГОРОБЦІ  КРИЧАТЬ,  НАВЧАЮЧИСЬ  ЛІТАТИ...
ДАЙ,  БОЖЕ,  СИЛИ  ЗИМУ  ЦЮ  ПЕРЕЧЕКАТИ.

1996  рік  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2018