| Сторінки (2/142): | « | 1 2 | » |
А з небес - очищення сніг
на побиті війною долі
І у кожного свій поріг
витривалості, сили й болі
І у кожного різний час,
щоб загоїлись його рани
Бо війна проросла в нас
руйнівними своїми стежками
І хвала Небесам за сніг,
що вкриває стежки багнисті
Віру в диво собою зберіг,
і в надію на мрії барвисті
Біло, біло все стало довкіль,
виграє зима свої гами
За вікном снігова заметіль
замітає душевні травми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
Чому журбою пахне день осінній?
Опавшим листям, нездійсненністю бажань,
прощанням, смутком від розлук,
як в журавлиній мелодії
про неминучість відлітань
Багряним листям осінь застеляє
намоклі в парках лави,
а людей усе частіше холодом лякає
додому повертаючи з алей
Сіріє швидко, і доволі скоро
минає день й тривожиться душа
у сутінках осінніх думки хором
римують щось собі своє в віршах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
сум'яття в серці нагадає,
про ту, яка мене кохає,
яка для мене стала раєм
в пустелі пройдених доріг..
яку зустрів я випадково,
як спалах блискавки, раптово
я не подумав би ніколи
що полюбити знову б зміг...
я думав : " Так вже не буває",
не ті часи й війна триває...
але, любов же не питає
коли і де, з яких доріг
прийти і полонити душу
і що робити з нею мушу?
пройшовши море, а чи сушу
не знайдеш кращий оберіг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Опустіли бульвари - осінь
в надвечір'ї сумують лави,
перехожих немає зовсім,
хоч раніш допізна гуляли.
Проминуло гаряче літо
якось швидко, в турботах й справах.
Осінь радує оксамитом
й ще гуля по зелених травах
Відтягає хвилини смутку,
у туманах й дощах ховає
час, коли вже опалим листям
пізня осінь в права вступає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
лютий справдив своє ім'я
в рік трьох двійок на нуль помножених,
люто в лютому люта війна
в Україну прийшла непрошена
шокувала собою усіх,
прозвучавши сиренами злісними,
розірвавши наш звичний світ
на частини - до себе й на після...
украінці, великі й малі,
так підступно сусідом зраджені
покидали домівки своі, щоб
не стати мішенью під "градами",
під нальотами літаків,
під атаками злого ворога
забагавшого вкрасти собі
існування життя чудового
знавесніле, скажене, пусте,
інтелектом не переймаюче
до чужого добра скупе
окупанта життя загниваюче
чорним мороком крило міста,
страх і смерть намагалось посіяти
на квітучих вкраїнських полях
й віру в душах людських розвіяти
рано вранці, коли люди сплять
у домівках своіх, до схід сонечка
той сусід, що ніколи не брат
божевіллям постукав в віконечка...
та його божевіллю кінець неминуче прийде,
згине ворог наш
Україна весь світ підійме
духом роду й молитвою "Отче наш".
Материнська любов свята
захищає крильми Янгола
діточок , для яких війна
не кіно, а нападки дьявола
Йде війна між добром і злом
Сили світла із нами виборюють
право людства на мир і любов,
саме те, що вони уособлюють.
Будуть знищені вороги,
що прийшли в Україну, як Каїни,
мир і злагода навкруги запанують
відкривши таїни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
закохатись до нестями у цю осінь,
руде листя заплітати у волосся,
гріти руки у руках, таких дбайливих
вдвох гуляючи у парках чарівливих
не для досвіду, щоб стала нам ця осінь,
а для щастя, що серця давно вже просять,
щоб обійми наче ковдра зігрівали
щоб реалом давні мрії наші стали
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
дощ сьогодні цілісінький день -
лиє сльози свої вересень
розумієм, що сумно йому,
знає кожен із нас - чому
вже минуло літо й весна,
що безжально в нас вкрала війна
прийшла осінь...невже і вона
повз пройде й знову буде зима?
та зима лютим стала на рік,
не забудеться це вже повік
та минає усе, кажуть так
осінь, дай перемоги знак!
шкварять орків наші війська
осінь золотом вкрила міста
каже:" Трохи ви ще потерпіть"
буде в нас перемоги мить!
Золотава, яскрава, ясна
небесами освячена,
українське сонце зійде
згине нечисть, росія впаде.
Зараз темінь і світло - в війні
та відомо з казок й дітлашні
переможе завжди добро
бо насправді всесильне воно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Він образився, і пішов
коли дощ за вікном ішов,
і холодні осінні вітри
замітали листям сліди...
Продували наскрізь пальто
адже був він для них ніхто,
хоч, насправді хотіли вони,
щоби холод і дощ восени
повернули його назад,
до її жіночих принад,
до її теплих рук, до губ
що не видали жоден звук.
Бо, коли розмовляють серця
ті, що йдуть - повертаються...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
коли дивишся на людину,
і вона є для тебе скеля
чи гора, що вершиною в хмари,
величава така і горда,
запишавшись своїм величчям
споглядає на тебе зверху,
опускаючи до підніжжя погляд
вкрай випадково й нечасто,
твою цінність не помічає,
не цінує, бо ти мізерно
виглядаєш (вона так дума),
адже відстань між вас велика -
не роздивишся без бажання...
та бувають в природі сили,
які рушать у часі й гори....
і камінням із п'єдесталу
тоді котиться та величність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
Ангеле мій, ти ж зараз зі мною?
Вчора так само сиділи тут разом з тобою
Знову тривога над містом лунає...
"Ангеле мій, крильми обійми", - тебе я благаю.
Захисту прошу, а ще - розуміння
Крила твої є для мене спасіння
Знаю, не кинеш мене, не залишиш,
в нічку тривожну до доброго сну заколишиш.
Будеш співати мені свою колискову
Мрію нашепчеш мені якусь кольорову
Знову відчую себе у безпеці
І від любові твоєї так тепло на серці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022
Вони прийшли, як злодії - вночі.
Прийшли, як вбивці до чужого дому.
Безжальні і криваві палачі,
переступленці українського кордону.
На мирний сон квітучих міст і сіл
вогнем смертельним падали снаряди.
Не шкодували наглості і сил ці кляті орки,
а чого зара́ди?!
Заради заздрощів до того,
що жили ми краще ніж вони?
Що вдача наша гожа,
що ми не пхали носа до чужих,
що мали гідність власну й не вороже
на світ дивилися?
Любили власний дім і Україну неньку
й працювали не забираючи чуже,
і кожен день цією працею на хліб свій заробляли.
Усі під Богом ходимо...
Життя все віддає - добром добро вернеться,
а зло? Зло кане в небуття,
дощ змиє його слід, веселка знов
на наше небо повернеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
Вітер сердиться, бо Хурделиця
на Старий Новий рік не прийшла,
десь повіялась, з кимсь розвіятись,
про свої забувши діла.
І скупим дощем цей січневий день
замість снігу кропив довкіль,
засівав як міг, виглядав все сніг
із далеких небесних доріг.
От і нічка вже зоряним плащем
огорнула села й міста,
щоб на сяйво зір за святковий стіл
білим снігом прийшла Зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
Осінь йшла по перону повільно...
Розуміла, що знову вільна,
що не треба їй більше нікого,
буде жити для чогось свого.
Роззирнулась навколо себе -
яке ясне над нею небо!
Яка гарна погожа днина!
Зрозуміла - вона все ж щаслива!
Осінь йшла, а навколо неї
рум'янилось листя зелене,
розквітали осінні квіти -
Осінь щедро уміла любити.
Дарувала погожу днину,
доглядала сади й городину.
Урожай для людей багатий
готувала щедро до хати.
Ну а ще вона пари єднала,
на весіллях їхніх гуляла.
Вона знала коханню ціну,
що чіпає душевну струну.
А от люди завжди дивувались
звідки в Осені є оця малість -
чи то смутку, чи то безнадії,
хоч навколо краса пломеніє.
Так нікому ще не вдалося
зрозуміти золотокосу.
А сама вона не говорила,
що коханню віддала крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
На пероні стояла Осінь -
золотава, простоволоса.
У валізі - листи від літа,
яке жарко хотіло любити.
Ще в листах тих- його сподівання,
про їх зустріч палке прохання,
слів рядки: "Ти прийди, не спізнися!
Я так скучило, не барися! "
Літо пристрастю відпалало,
від любові своєї згорало.
Розчинялось потрохи в думках:
"Може Осені краще в снігах?.."
Поступово пожухло, здалося:
"Що жадалося - не збулося".
Лиш в думках її очі сумні,
коли плачуть холодні дощі.
А вона на цей раз не спізнилась,
навіть надто не чепурилась.
Поспішала, бо Літо ж чекає,
скоро серпень його минає.
Скоро серпень його минає.
У житті таке часто буває...
Не зустріло її на пероні,
не шукало її у вагоні.
Щось раптово усе змінило,
не повірило Літо в диво.
І стояла самотньо Осінь
на пероні , золотокоса.
У валізі - листи від Літа,
яке жарко хотіло любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
Роман, який не почався,
слова, що не прозвучали.
Кому і навіщо здався
сценарій, в якому мовчали?
Якесь неземне тяжіння
не перейшло кордони.
Хто винен? Чиє невміння?
Можливо, це - купідони?
Крилаті, бешкетні малята
що носять з собою стріли,
влучають не в Тих, янголята?
Чи може, це Ті - не зуміли?
Можливо, це Ті, що злякались
любовного болю в серці.
Можливо, це Ті, що вагались,
серця розтрощивши на скельця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Місто мліє під пекучим сонцем,
розморилось, розповзлось сегментами.
Затулившись шторами, віконця
прохолоду відшуковують моментами.
А пожухлі трави марять дощиком.
Хоч краплинку свіжості омріяну
виглядають з неба, де хмаринками
вітер забавляється замріяно.
Сам уже здивований відсутністю
літніх злив у цьому мегаполісі
і, хоча б своєю вже присутністю
трішки охолоджує навколо все.
Ну а люди мають бути в тонусі,
всупереч спекотним дням і клімату.
На тролейбусі, авто чи на автобусі
відстані долають по периметру.
Лише вечір трішки жар притишує
променадом по вечірніх вулицях.
Прохолодою ледь - ледь притрушене
місто спить у сяйві зір примружених.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Любов склала крила,
бо вже несила
бути там, де не може бути
а може, можна, але.. але…
Любов склала крила,
наче вітрила
більше не надимає вітер,
що на лиці сльози витер
і упав до її ніг
відпочити з важких доріг…
Любов склала крила,
стала безсила,
стала - "просто бути",
все розуміти й чути,
повернулась знову у серце,
дивиться через очі - озерця,
очікує, що казково
диво станеться і поступово
на крилах підсохнуть пір’їнки,
що їх намочили сльозинки
і крила розправляться знову
в годину якусь ранкову,
бо Любов просто є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2021
Ми блукаєм світами
від життя до життя,
та завжди будуть з нами
ці близькі відчуття.
Ми міняєм епохи,
навіть материки,
та усупереч всьому
зустрічаємсь таки.
Цей проникливий погляд
від душі до душі,
в них - пароль на впізна́ння,
як небесні ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
Може дружба, а може, і ні.
То розмови, то знову мовчання.
Ми - на відстані, то як чужі,
то близькі без зусиль і вагання.
Нас то вгору, то вниз несе.
Ми блокуємо власні бажання.
Про інтимність - собі лише,
та й собі, як таємне зізнання.
Що це? Долі сліпої урок?
Чи кармічні якісь коливання?
Чи спокуси гріховної шок?
Чи любові випробування?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021
Прощаються не завжди назавжди,
Прощаються, буває - на часинку.
Коли життя на паузі стоїть,
або біжить вперед так безупинку.
Прощатися - не значить в забуття
перенести і мрії і бажання,
чи пам'яті болючі відчуття,
чи радісні моменти і жадані.
Прощання - це до зустрічі шляхи,
що наближаються щодня, якщо вагомі.
Ці зустрічі приходять уві сні,
ще трохи несміливі та знайомі.
Спочатку невловимі та щемні,
магнітами душі спровокування.
Ці зустрічі проходять крізь земні
турботи й відстані
для щастя і кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021
А за вікном дощем сумує травень,
і хмарами сіріють небеса.
Неначе лише вчора починало
усе цвісти та раптом вже пора
усім, на жаль прощатися з весною.
Єдиний день для травня залишивсь - як мить,
хоч аромат бузковий іще в повітрі ніжністю бринить
та слабшають його акордні нотки,
відгукуються шлейфом весняним
допоки не розвіє його цноту
прийдешнє літо запахом своїм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
Наче на гойдалці двоє -
то вгору, то знову вниз.
Ці відчуття драйвові
дістали обох наскрізь.
Здалося б уже владнати
розгойдані почуття.
Напевно прийшов час прийняти
все те, що дає життя.
Він хоче її до нестями,
вона його прагне теж.
Та зупинитись й сказати
про це не виходить все ж.
Коли вона вгору злітає -
додолу його несе.
Знов відштовхнувшись, він - в небо...
Вона - на землі уже.
Неначе якась дивна сила
притягує два світи.
А потім їх знову розводить,
як розвідні мости.
І, що ж їм таким робити,
далеким й близьким водночас?
Як гойдалку зупинити,
і з неї зійти обом враз?
Напевно, до справи візьметься
не логіка, а серця,
щоб в резонансі зійшлися
його і її душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Зранку весняний дощик тихо постукав в вікно:
— Може запросиш у гості? Я вже не був давно.
Може пригостиш чаєм, бо дуже сильно змерз.
Або завариш кави, не пошкодуєш, авжеш?
Що ж з ним таким робити?
— Звісно, заходь уже. Каву з дощем
мені пити не випадало ще.
Може, зігрівшись станеш трішки теплішим ти,
плакати перестанеш, будеш не так часто йти.
Так ми утрьох і сиділи — кава з дощем і я.
Мило про щось гомоніли, наче одна сім’я…
Розповідав він про себе, вірші читала я
Слухав мене уважно, наче мале хлоп’я.
І, помаленьку стиши́вся, майже йти перестав.
Потім підвівся, всміхнувся, тихо сказав:"Бувай!
Дякую за гостину, каву, вірші, тепло.Не забувай"-
і вийшов через відкрите вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Що цьогоріч з весною, де вона?
Що трапилось, чому вона не квітне?
То холодом дихне то дощиком враз схлипне,
а сонячної усмішки нема.
До Березня байдужою була,
і квітень не зумів їй догодити.
Дарма букети з квітів дарував —
не вразили її його візити.
Так, норовлива! Не приборкав ще ніхто.
Сама собі маршрути прокладає.
Та глибоко в душі усе ж чекає,
що особливий хтось прийде, а не будь — хто.
ЇЇ неспокій Травень спричинив,
найкращий серед місяців щорічних.
Такий духмяний і такий магічний,
що серце цим давно заполонив.
Вона чекає, що своїм теплом
візьме її в полон обіймів щирих,
кохаючи без меж, потрапивши в полон
її очей, таких вже по - весняному щасливих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Вже завтра завзятий квітень
вранці вийде з трамваю,
тримаючи в руках квіти
зайде кудись випити чаю.
Від березня прочитає меседж:
«Привіт, мій друже!
З почином тебе чудовим.
Бо в мене це вийшло не дуже)»
Всміхаючись помандрує
вулицями міста,
у пам'ять свою занотує:
де саме й що має зацвісти.
Дівчатам квітки подарує
з букету свого́ іменного,
при цьому ще й пожартує -
день сміху бува лиш у нього.
І хоч цьогорічне свято
з веселощами не дружить,
теплим,усміхненим ранком
Сонце свої очі мружить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2021
Весна цьогоріч не рання.
Похмуро сьогодні зрання.
Але, всупереч погоді
є радісне щось в природі.
То десь защебече пташка,
то вилізла вже мурашка,
квітнуть проліски білі,
В минуле пішли заметілі.
Назустріч ідуть перехожі,
стурбовані чимось може,
а поруч із ними - діти,
що вміють життю радіти.
Для них це життя, як казка -
цікава їм пташка й мурашка,
і ще багато що діти
люблять у цьому світі.
Бо їх головне мірило –
любов до життя, яке –диво.
Усім нам треба зуміти
стати такими, як діти.
Вміти як діти радіти.
Вміти, як діти любити -
щиро від всього серця,
чим наша Земля і спасеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2021
Двадцять третього березня
йде теплий весняний сніг.
Весна із зимою прощається
на перехресті доріг.
Одна посміхнеться сонячно,
друга снігом сипне.
Вже вітер ніяк не второпає
куди він і що несе.
Дощем у вікно постукає,
сніжинками вкриє дахи.
А потім теплом подмухає -
не мерзнуть нехай птахи.
Уже ніхто й не дивується,
що календар "завис."
Березень лиш турбується,
валізу в руках своїх стис.
Важко йому з капризульками,
забули про нього, чудні,
й що тануть наче бурульками
його березневі дні...
Нічого із ним не сталося,
просто минає час.
За тиждень у нього вакації,
тому залишає він нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Березень знову туманом
вкрився як сірим плащем.
Зранку в вікно постукав
снігом і мокрим дощем.
Може він посварився
з сонечком мимохідь.
І до зими пригорнувся,
щось його певно ятрить.
Сумно тиняється містом,
наче згубив щось у нім.
Може із квітів намисто,
що для весни плів як вмів?
Схоже, що він закохався
в юну, грайливу весну.
Але не дочекався,
хоч обіцяла: " Вже йду!"
Дивна Весна - Панянка
десь заховала тепло .
Така вже її забаганка -
щоб цікавіше було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
Запроси мене на побачення,
не любовного зовсім значення,
просто очі мої, мій друже
потребують тебе дуже.
Так давно ми не зустрічалися,
про цікаве щось не сперечалися,
як живеш ти, мені не байду́же,
бо ціную тебе я дуже.
Стільки всього за час цей сталося,
та добро між нами зосталося,
як би очі свої ти не мружив,
усміх щирий у них, мій друже.
Чорна кава, до неї ті̓стечка,
на яких шоколаду стрічечка,
дуже теплі слова до кави,
які довго на час свій чекали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Залишилось ще зовсім трішки,
і всміхнуться до сонця квіти.
І пробуджені сонцем дерева
будуть також весні радіти.
Вже дзюрчать весняні струмочки.
У зими більш немає сили.
І дзвінкі птахів голосочки
сповіщають, що ми дожили...
До прозорих ранкових світанків,
вечорів романтично - звабливих
до смарагдових скверів і парків,
для побачень мрійливо - важливих.
І у душах людських провеснянка
розливає свої диво - чари.
Бо вона іще та панянка,
що забудеш про сум і чвари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
То завіє завірюха,
то всміхнеться сонце,
теплим променем весняним
зазирне в віконце.
Хоч зима іще лякає
холодом колючим,
все ж чудово розуміє -
весна неминуча.
Її подих вже з-під снігу
птахи відчувають,
своїм щебетом бадьорим
людей звеселяють.
Іще Лютий режисує
зимові вистави,
та не може припинити
котячі забави.
До весни вже зовсім трохи,
коти не чекають.
Вони зиму своїм Марцем
потрохи стирають.
Під ногами - каша з снігу,
на дахах - бурульки,
ось такі вже наостанок
в зими капризульки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Все, як і має бути -
лютий лютує вітром,
лютий лютує снігом,
дивного в цьому нема.
Ми просто уже призабули,
якими бувають зими,
справжні, з морозом і снігом,
з заметами зокрема.
Тут раптом зима пригадала,
що ще її час, й забажала -
щоб лютий прийшов до нас лютим,
без стертих кордонів своїх.
Він наче зняв з неба зав'язку
і повернув всіх у казку,
білу, зимову казку,
де радість й дитячий сміх.
А сніг усе падав і падав
пелюстками сніжного саду,
які покривали собою
сірість земних мірил.
Білим, пухнастим пір'ям
вкриваючи все довкілля,
як подарунок людям з
ніжності ангельських крил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Вона холодна і байдужа,
З букетом квітів льодяних.
Їй не страшні мороз і стужа
Аж до струмочків весняних.
Але коли гаряче серце
зігріє серце льодяне
В ії душі бадьоре "скерцо"
Забуту радість сколихне.
Вона пом'якшає одразу,
така турботливо - м'яка.
Що зрозуміють всі одразу-
Святковим дивом йде зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
Вона була закохана у небо...
Рум'янцями цвіли іі достиглі грона.
Така чарівна для усіх, йому ж - не треба,
занадто високо було, це - перепона.
Улітку зелені навколо так багато,
не дивно, що губилась на тім фоні.
Та з часом грона стали достигати
в осінньому багрягім марафоні.
А небо завжди мало свої справи -
весна і літо потребують часу:
відпустки, зустрічі, хмарки, якісь забави,
не до калини...потім...колись... з часом...
А час ішов, і лагідна блакитність
потрохи посіріла, аж до сталі.
Холодний дощ періщів все частіше.
Дерева раптом зовсім голі стали.
Вже перший випав сніг у міжсезоння.
Поснули вкриті ним сумні дерева.
А небу не до сну й чомусь безсоння -
незвичною для нього є перерва.
І серед сіро-білого довкілля
узріло раптом ці рум'янцем вкриті грона.
Неначе відбулось якесь прозріння:
- Яка ж красуня ця калинонька червона!
Та не одне воно замилувалось,
бо до краси багато є охочих.
Ягідками калини ласувалось,
і прикрашалось у вінках дівочих.
А їй не жаль втрачати намистинки,
нехай радіють з них птахи і люди.
І, загорнувшись в снігові перинки
заснула до весни...нехай їй тепло буде!
***
Таке життя...На все своя причина Буває й ми живем, як та калина. Закохуємсь у недосяжну висоту.
І все життя чекаєм, та не ту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
Поцілувала яблуко в саду,
Зітхнула тихо : "Що ж, іти пора,
До зустрічі усім! За рік до вас прийду
А зараз он стрічайте - йде зима."
Накинувши на себе жовту шаль
пішла, зникаючи потрохи у туман.
Лиш вітер навздогін співав про жаль
і незакінчений із осінню роман...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
А наостанок осінь плакала дощем.
Бо розуміла - вже іти прийшла пора.
Прощання - то завжди болючий щем,
на небайдужі душі що ляга.
Від сліз її розтанув навіть сніг,
що раптом на траву зелену ліг,
на гілля й пізні яблука в саду
прикривши листопадову журбу.
Ще несміливий, поки не зима,
як перша спроба сніжного крила.
Лиш притрусив собою все навкруг,
неначе в розвідку прийшов - зими ж бо друг.
Враз осінь посмутніла, й кольори
яскравих фарб їй вже не до снаги.
Пожухле листя втратило красу.
Стоять дерева голі в пору цю...
Ще вчора кольоровість фарб навкруг
яскравістю захоплювала дух.
Вдивляючись в осінню ту красу
гулялось в скверах й парках досхочу.
А зараз, в темряві горять лиш ліхтарі.
Бульварні лави без людей стоять пусті.
Притихлим містом осінь йде сумна.
І, наче листя тихо падають слова...
Прощатись завжди складно, та зате,
нову вже зустріч наближає це.
І радісно від того так бува,
що наче квіти розквітатимуть слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Коли весна - бузковий рай навколо.
А зараз - хризантема править бал.
Гірчить в повітрі аромат шлейфовий
- осіннього парфуму ідеал.
Тонкими нотками вплітаються тумани,
пожухле листя, крапельки дощу.
Для свіжості, свої осінні гами
в парфуми вітер додає ще досхочу.
І аромат цей, хоч і є щорічний,
якісь душевні струни зачіпа.
Незримий і чомусь такий магічний,
що наші межі враз переступа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Чи може йти кохання в небуття,
як жовтий лист в туманний день осінній?
І, з неминучістю пов'язані слова
про почуття із часом, стають тлінні?
Буває часто тьмяними стають
п'янкої пристрасті солодкі піруети.
Насичені жагучістю ідуть
на відпочинок вірші та сонети.
Вже не такі яскраві кольори
минулих зустрічей у пам'яті зрадливій.
І сірі напади осінньої хандри
не зігрівають променем надії.
Дає фільтри відсутність каяття:
що то було - закоханість, кохання?
Закоханість - то шанс на прийняття
життєво-доленосного єднання.
Кохання справжнє просто так не йде,
бо не зникає в серці його трепіт.
Воно понад свідомістю живе,
збережене сакральністю у Всесвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Залишивши у місті осінь,
повернулась у тепле літо.
Де медово гірке різнотрав'я
у повітрі по вінця налито.
Там, де сонце не палить, а ніжить,
оксамитом торкаючись тіла.
Там, де море, що завжди втішить,
коли дощ на душі чи злива..
Тихим бризом розвеселяє,
Із хмаринок складаючи пазли.
Ніжно хвилями огортає
й шум прибою складає у фрази...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
А на ранок щезають зорі,
диво небо стає світлішим,
і повітря ще дзвінко прозоре,
від рослин росяно-свіжих.
Проміь сонця милує дерева,
наче в хованки з ними грає.
Бешкетує він не даремно -
настрій сонячний їм підіймає.
Заглядає в шибки віконні,
посміхається заспаним людям.
Бо від посмішки на світанку
й день хорошим для всіх нас буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Сонце зайчиком на подушці,
посміхається і цілує
ніжно щічки та ніжно вушка,
розбудивши - зі мною жартує.
За вікном ластівки літають.
Тепло, дуже погожа днина.
Літо в маківці, і не мають
жодних шансів ні дощ, ні злива.
Заварю запашної кави,
скористаю час безтурботній,
почекають буденні справи
у цей добрий ранок суботній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Черешневе літо
через край розлито,
Сонечко в зеніті,
спека цілий день.
В небі ні хмаринки.
Сплячі навіть бджілки.
Хочеться до моря,
у його купіль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Алеями, парками,
в сірому шарфику,
не озираючись, і не ховаючись
йшов він самотнім дощем,
і, на душі його щем...
Про щось міркуючи,
з Небом спілкуючись,
що наче сірим плащем
місто накрило вщент.
Злива...Надто вже щира,
нестримна, бурхлива,
повністю змиє бруд всяк,
вона не любить будь як.
І раптом, посеред міста
два оцих нонконформісти
стикнулись, і все -
наче міцне ласе.
Ось так зіштовхнулись,
і, раптом всміхнулись ...
І стало це місто барвистим,
а ще - дуже чистим.
А далі? Далі - шосе,
і щось воно принесе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Люблю споглядати море.
Люблю споглядати небо.
В очах моїх по частинці
від кожного з них, і так треба.
Буває, що в них штормує,
і колір сталево- сірий.
Буває, що штиль панує,
тоді - дуже добрий синій.
Стихії в очах безмежні,
безкраї, як море і небо.
І це, водночас прекрасно.
І це - так і треба, треба....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Цей неповторний аромат бузку
розлитий щедро романтичним травнем,
розбурхує знов душу не одну
в передчутті чи щастя, чи кохання...
У кожного свої думки й роки,
та серце щиро радістю вібрує
коли цвітуть травневії сади,
коли веселка після дощику квітує.
Коли у небі лебідь проліта,
чи у гнізді лелек побачиш пару,
то відчуваєш повноту життя,
його красу в весняному розмаю.
Голубизну небес, між хмарок сонце,
шалений запах трав у полі за селом,
коли гойдає вітер шторку за віконцем,
знаходиш те, що є цілющим джерелом -
просте на погляд інших, тихе щастя,
і, безумовне відчуття любові.
І віриш, що усе у тебе вдасться,
і будуть ранки росяні і світанкові.
І буде щось, незвідане поки що,
Та безумовно світле і щасливе.
Відомо Богу лиш - коли й навіщо
життя стає по-справжньому красиве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Як же на світі хороше
цими весняними днями!
Пахне бузком на вулицях.
Дощиком з неба - привіт!
Навіть коти свій марець
перенесли на травень,
їхні музичні love-story
незмінні за купу літ.
Сонечко посміхається,
цілує каштани розквітлі.
Жовтогарячі кульбабки
красуються у траві.
Навіть люди сьогодні
на диво якісь привітні.
Такими б і мали бути
усі ми на цій Землі.
А поки що, в карантинний час
нам знову згори дають аванс.
На заклик людський, що є сил:
— Спаси нас з біди, Господи!
Він нас почув і в добрий час,
чекає лиш звіт собі від нас...
— Спасибі тобі, Господи!
Що не лишаєшся осторонь,
і безумовну любов свою
даруєш нам стільки літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Бузковий вечір закутав плечі.
Святковий настрій такий до речі...
Бульвари сонні, шибки віконні,
а за шибками вогні лимонні.
Іду неспішно, навколо тиша.
Весняний вечір стає густіший.
Зірки яскраві все небо вкрили,
собою Всесвіт причепурили.
Притихле місто весною наскрізь
усе пропахло, на серці — радість.
Свічки каштанів уздовж бульварів,
вони — частинка весняних чарів.
Бузок тихенько свої куплети
мені шепоче, каштан — сонети.
Я посміхаюсь, життю радію,
і вірю в те, що здійсняться мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
Словом можна зцілити.
Словом можна убити.
Словом можна підняти
до висоти Небес...
Можна дати надію.
Можна розбити мрію.
Можна для когось стати
менеджером з чудес.
То ж не жалкуймо слово
щире, що за основу
має Любов - найбільший
скарб серед всіх ідей.
Лагідне і цілюще,
віру й надію дающе
в цьому складному світі
часто байдужих людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Скільки б не було років,
Очі лишаються тими ж...
В тебе вони глибокі,
Дивляться в саму суть.
Темніють у непогоду,
штормуюють грізні та сірі,
як океанські хвилі,
що сильні вітри женуть.
Бувають колючі, наче
розбиті дзеркальні скельця.
Ранять і захищають,
як плаче Душа твоя...
І сяють іскринками Сонця
від того, що щастям зветься.
Тоді вони, як віконця
в яких - Небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
Весна в душі, весна навколо...
Світ поступово оживає.
Не допускаймо більш ніколи
Стрімке повернення до краю.
Бо вже в безодню заглянувши,
стаємо іншими, навчаймось
життєвих цінностей, збагнувши -
те, що руйнуєм, й дочекаймось.
Цінуймо дане нам від Бога.
Шануймо Землю - це домівка,
Не ображаймо в ній нікого:
будь то людина, чи тваринка.
Живімо! Сонечку всміхаймось,
вдихаймо запах різноквіття,
бути добрішими стараймось -
Любов спасе від лихоліття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
Світ замкнув людей на карантин -
видно дуже сильно нагрішили.
Гасло :"Раз живемо, можна все!" -
виправданням дій своіх створили.
Набундюченість вагомістю персон.
Знехтування цінності Любові.
Впала більшість в летаргічний сон,
наче і живі, та несвідомі.
Біг по колу, не життя - міраж.
Обмаль часу на розмову з Богом.
Довго ждав до себе Він всіх нас
з покаянням...Та хіба ж до цього?
Обмаль часу, суєта суєт..
Ось і дочекались - зупинили.
Кожен витяг іспиту білет -
Чим мізки свої заполонили?
Наш прихід в житття - вагомий шанс.
В кожного - свої Земні уроки.
Та частенько забуваємо аванс
виданий при цьому нам на вході.
Забуваєм, що Земля - наш дім.
Що вона жива і неповторна.
Прагнути до миру в домі тім
маємо, щоб не прийшла війна потворна.
Що людська душа, своя й чужа
цінною є кожна, всі під Богом.
Що колись, в кінці свого життя,
звіт прийдеться здати досить строго...
А на двОрі вже весна цвіте,
пелюстками ніжно обіймає.
Все проходить, й ця біда мине.
Стати кращими усі натомість маєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869909
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2020
Щирість насамперед.
Просто іди вперед.
Просто твори добро.
Просто - "не все одно..."
Навіть якщо сама.
Навіть, якщо зима.
Світло в собі неси -
цей еталон краси.
Кожен наступний крок -
знову якийсь урок.
Та в послідовності днів
мало часу для снів.
Але ти памятай,
вір у добро і знай -
все є не просто так,
Бог дає тобі знак...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866382
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 28.02.2020
Небо плаче дощем...
Сіре місто накрила
дуже дивна, зовсі́м нетипова зима.
Час її вже мина, а вона й не сніжила,
все чекала чогось, тепер дуже сумна...
Не розтане в долоні холодна сніжинка,
лиш краплинкою з неба привіт передасть.
Цей привіт від зими, як прощальна журбинка:
"Повернуся за рік, якщо Бог шанс цей дасть".
Своєчасність важлива! Час є швидко мінливим.
Пролети́ть й не повернеш того, що бажав.
Що чекаєш завжди, ти, як справжнього дива,
й по самісінькі вінця цим наповненим став.
Та коли надто довго, зачарованим бувши,
тверезієш потрохи, зрозумівши одне -
надто пізно буває! Сподівання не здійснивши,
присмак, кольору щастя на жаль, кудись йде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2020
...Навчила любити? Значить не марно
приходила осінь то ясно, то хмарно.
Здаля посміхалась,
Зблизька приглядалась,
Бувало, що й листям грайливо кидалась.
І йшли перехожі, такі усі різні -
веселі й бешкетні, серйозні і грізні.
Ішли і ішли, а один зупинився,
бо раптом у очі її задивився....
Чи щось в них побачив, а може здалося...
Куйовдив руде її вітер волосся,
вона посміхнулась йому, дивно наче,
бо вже зрозуміла палку його вдачу...
Та час невблаганно сказав їй :"Пора.
Уже на підході холодна зима".
...
Хоча, якщо серце навчилось любити,
то можуть і в січні розквітнути квіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
А осінь збирає останній в цім році бал.
Ще трішки, і скаже усім нам вона "Прощай!"
Хоч сум огорне, та знаєш одне -
Зима неминуче прийде.
Казкова, святкова, і, навіть така чарівна,
І вже закружляє нас в білому танці вона.
І ми живемо, життя, як кіно -
від вальсу до вальсу воно.
Весняний і літній, осінній й зимовий наш вальс,
Любов'ю розквітне у душах людських кожен час.
Цінуймо усе, що Бог нам дає.
Це щастя, що всі ми тут є.
Падіння і злети, без цього немає життя
І щоб не ставалось, приймаймо -
це й є сенс буття .
Щоб там не було, шануймося, бо
життя - воно варте того...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
Похмурий ранок навіває
щемливий смуток,
задає такі вже звичні запитання:
Чому я тут? Для чого це?
Що відпрацьовую? Навіщо?
І чим закінчиться урок?
Чи здам я "іспити" успішно?
Чи зважусь на наступний крок?
А в місті осінь.
Ми так схожі із нею в чо́мусь.
У саду збираю яблука червоні,
чогось чекаю, когось жду...
Вже листям вкриті тротуари.
Тремтить в повітрі гіркота
того, що звемо ми прощанням.
Бо зустрічі - то як весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2019
Береза сумно похилилась,
клен своє листя відпуска,
і, навіть небо зажурилось -
дощем заплакала журба...
Туман над озером,
не видно птахів, і, тихо так...
Лиш по воді, осіннім вітром
нагнані хвилі тремтять в такт.
Жовтогаряча та яскрава
все місто Осінь обійшла,
вдихнувши аромат кав'ярні,
туди зігрітися зайшла.
За столик сіла, задивилась
в вікно, на свій же листопад...
В її очах туманом сірим
думки про озеро і сад,
про те, що скоро все навколо
покриє сніг, прийде зима...
Що все минає, часом з болем,
та все в житті є не дарма...
Усе пов'язано насправді
одне із одним, і, тому
за смутком, може хвиля щастя
прийти усупереч всьому.
І, навіть, якщо раптом Осінь
в кафе на каву завіта,
нехай іі там хтось приго́стить,
спита як справи, чом сумна?
І, від тепла простого серця
їй враз полегшає, дива -
в очах світлішають озерця,
І, знов всміхається вона.
І дощ раптово припинився,
журба розтанула мов дим.
Здалося, наче повернувся
У осінь літній день один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2019
- Сідай, ластівко, не бійся, маленька, -
від слів таких зраділо серденько,
та й розтануло, після усіх мук...
Не приведи, Господи потрапити до злих рук.
Серед усіх, кого там побачила за останню добу,
він нагадав мені велику таку гору́.
А скільки в "горі" цій доброго поміщається,
радію, що є такі люди, пишаюся.
Так, я розумію - робота у них непроста,
вони звикли до болю інших й бува, зчерствіла душа.
Та коли потрапляєш у пекло лікарняних палат,
ти потребуєш крил Ангелів, а не лише низки медичних посад..
Знаю, лікар іноді робить боляче, щоб потім ти був живим.
Та навіть при цій необхідності, добро нехай буде з ним.
Слово лікує не гірше скальпеля іноді.
Хворі хочуть, щоб до них людяно, а не лише "профі́".
Вони заглядають в очі лікуючих лікарів,
щоб позбутися страху і немочі, скажіть їм, що будуть живі,
що все владнається, ви ж бо поруч! А це - вагомий факт.
І їхнє життя - це повість, і ще не кінцевий акт.
Скажіть, що розумієте їхній біль, підтримайте, не кричіть.
Якщо ви вже в цій професії, навчіться людей любить.
Жартуйте, бувайте строгими, лишень не байдужими, бо -
Ви - інструмент в руках Господа, завжди пам'ятайте то.
А лікар, що викликав посмішку, той, який наче гора,
здався мені Архангелом до якого прийшла.
Коли сказав :"Все владнається" - як обійняв крильми...
Відчула турботу Господа до себе, тут, на Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2019
Випити капучино,просто поговорити...
Знаєш, є щось безцінне ось у таких от митях.
А у вікні - сяйво ілюмінацій міста.
Знаєш, це так притягально - щось тобі розповісти.
Просто, щоб очі в очі, навіть, якщо мовчання,
я все одно зрозумію, слова твої несказа́нні.
Читаю мовою жестів, читаю мовою тіла,
лишень не можу збагнути, чого загало́м хотіла...
А може, кривлю душею? Сама собі суперечу?
Знаєш, якби не знала, то скасувала б цей вечір...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2019
Другу, що пише неймовірні
вірші...
Ну нарешті! Усе ж дочекався.
Не даремно її виглядав..
Листопад вже у дощ сірий вбрався,
листяний парасоль в руки взяв.
А вона, вся в холоднім тумані
йшла, зриваючи листя з дерев...
Іі очі, такі ним жадані
Понад погляд земних королев.
Дочекався! Ще трохи...Вже завтра!
День, і ніч, і, настане ця мить -
Королева осіннього царства
у обійми його прилетить.
У закохані очі погляне,
поцілунком своїм оп'янить,
й серед осені - літо настане,
хай не довго, хоч навіть на мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Море - Хлюп...хлюппп...
- Люблю...люббб...
Тебе пам'ятаю,
і завжди чекаю
Шшшш....шшш...
- Пиши вірші...
Хоч я не читаю,
що пишеш їх, знаю!
Чайка над морем літала,
чайка мені кричала,
- І я тебе зустрічала! Знала,
- приїдеш! Знала!
Сонечко посміхнулось,
ніжно тіла торкнулось,
- Нічого, що вже не літо,
Ти мною ще будеш зігріта!
Волосся куйовдить вітер,
Ласкавий такий, барховитий.
Від ніг до маківки голубить,
напевно, теж мене любить...
Хочу усім нагадати -
потрібно любов помічати.
В кожній життєвій хвилині
вона до нас звідкісь лине...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Наздоганяю літо, чи себе....
Не знаю цього і сама ще досі.
Осіннє сонце зігріває день.
Спішить, щоб встигнути,
поки "заплаче" осінь.
Біжить мій потяг повз зелені ще ліси,
а у полях пожухлі трохи трави.
Лелечі гнізда зустрічаються пусті,
бо їх господарі у мандрах вже тривалих.
А потяг чимось схожий на життя,
яке біжить повз станціі дорожні.
Квиток купуємо, буває, навмання,
щоб мрії не залишились порожні.
Осінній день торкається чола,
питає, чи готова до пригоди...
Отак взяла, і з міста утекла
до моря й сонця від поганої погоди.
Не знаю, чи готова, та біжу...
Навздо́гін літу, чи себе, такі от справи.
Вже сонце літо переве́ло за межу.
Я - там, де море і духмяно пахнуть трави...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Місто Лева запалило ліхтарі.
І, містичним все зробилося навколо.
Перехожі поспішають, хто куди.
Я займу в кафе десь вільний столик.
Накриває ніч знайомий силует
шпилів привокзального собору.
Пахне свіжоспечений багет,
що купив напевно, хтось собі додому.
Кава випита, пора мені вже йти,
за годину потяг - від'їзджаю...
Та за Львовом я уже скучаю
Повернусь за тиждень...лишень жди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2019
Катрусю, мамину донечку
Зранку збудило сонечко.
Поцілувало в щічку,
погладило в кісках стрічку.
— Вставай, прокидайся хутенько,
бо справ є чимало, маленька!
Вона оченята відкрила,
всміхнулась йому, така мила.
Встала, умилась швиденько,
поснідала, чим дала ненька.
І стала допомагати
матусі дім прибирати.
Іграшки поскладала,
пил з меблів повитирала,
нагодувала курчаток,
помила кілька горняток.
Книжечку почитала,
Котика розважала.
Ще поливала квіти,
бо дуже хотіли пити.
На гойдалці погойдалась.
У потічку купалась.
Ще загоряла трішки —
чекала, щоб висохли кіски.
Багато, багато роботи
в Катрусі у цю суботу!
А вечір літній вже близько,
втомились Катрусині ніжки.
Прийшла у дім сон — дрімота,
Скінчилась денна робота.
Чекає Катрусю вже ліжко,
щоб відпочили ніжки.
Катрусю сон колихає,
їй сниться — вона літає.
Наче маленька бджілка.
Знайома їй кожна травинка,
усі стеблинки з квітками,
— Завтра зберу їх для мами!
Завтра сонечко знову
тебе розбудить знайоме.
А зараз, дитинко, спи,
відпочивай і рости!
- Казкових снів, маленька! -
шепнула їй нічка тихенько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845460
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.08.2019
Катрусю, мамину донечку
зранку збудило сонечко.
Поцілувало в щічку,
погладило в кісках стрічку.
— Вставай, прокидайся хутенько,
бо справ є чимало, маленька!
Вона оченята відкрила,
всміхнулась йому, така мила.
Встала, умилась швиденько,
поснідала, чим дала ненька.
І стала допомагати
матусі дім прибирати.
Іграшки поскладала,
пил з меблів повитирала,
нагодувала курчаток,
помила кілька горняток.
Книжечку почитала,
Котика розважала.
Ще поливала квіти,
бо дуже хотіли пити.
На гойдалці погойдалась.
У потічку купалась.
Ще засмагала трішки —
чекала, щоб висохли кіски.
Багато, багато роботи
в Катрусі у цю суботу!
А вечір літній вже близько,
втомились Катрусині ніжки.
Прийшла у дім сон — дрімота,
Скінчилась денна робота.
Чекає Катрусю вже ліжко,
щоб відпочили ніжки.
Катрусю сон колихає,
їй сниться — вона літає.
Наче маленька бджілка.
Знайома їй кожна травинка,
усі стеблинки з квітками,
— Завтра зберу їх для мами!
Завтра сонечко знову
тебе розбудить знайоме.
А зараз, дитинко - спи,
відпочивай і рости!
- Казкових снів, маленька! -
шепнула їй нічка тихенько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2019
Напевно, ти зараз на дачі.
Пахне дощем неначе.
Теплий серпневий вечір
легенько окутав плечі.
Далеко десь громовиця
виблискує і, щось не спиться.
Може, через задуху,
а може, серце щось слуха...
На столику чай та книга -
проста вечірня утіха,
звичайне сільське життя
після міського буття.
"Доброї тобі ночі" -
я побажати хочу,
а завтра, ще на світанку-
"Доброго тобі ранку!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2019
Любов буває обмежена,
здається, що вже обстежена.
Проста, що не заморочує,
до змін у собі не заохочує.
Живуть собі з нею люди,
буденність їх часом губить.
Працюють, вирішують справи,
шукають "легкі" забави.
Наче і разом — та нарізно,
наче і люблять — та байдужно.
А є любов — необмежена,
не до кінця обстежена.
Така, як море і небо,така, як душі нашій треба.
Не кожен зважиться на таку,
бо з нею непросто, краще — просту.
Безумовна — значить без меж,
І, хоч рідко, та зустрічається все ж.
Така значить — що просто любиш.
Нічого натомість не ждеш , і не судиш.
Така сама дає крила,
Чи піднімає вітрила.
З такою — хоч на край світу
плисти, а чи летіти.
А може, навіть і далі —
в космічні небесні далі.
В дорозі буває різне —
вітри налітають грізні,
життя штормить наче море,
і думаєш, часом, що тонеш...
З приливами і відливами
боротися часом неси́ла нам.
Любові потрібно віддатися,
на хвилях її гойдатися.
На берег вона сама винесе
І більше нас не покине вже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2019
Прокинулась сьогодні на зорі.
Зігрітий сонцем день всміхнувсь мені.
Не страшно, що калюжі де-не-де,
життя прекрасне коли й дощ іде.
Ми просто забуваєм інколи
прості, але важливі істини —
для щастя досить то́го, вже що ти
такий як є вродився на Землі.
Тебе обрали, й місія твоя
відома Богу лиш. І хоч твоє ім"я
ще невідоме у літо́писі століть,
воно значуще все одно звучить.
Твори добро, виконуй щось своє,
що планував ще там, де Дім наш є.
Стирають пам"ять, коли йдеш сюди,
щоб ти зумів усе в житті пройти.
Та не лишають без підтримки і ведуть.
На допомогу Ангела — Хранителя дають.
І відчуваєш часом крил його тепло.
Старайся не образити його.
Своїми діями, думка́ми у житті,
бо вибір завжди робимо самі.
Свободу вибору нам Небеса дають,
бо дуже люблять нас, про це ти не забудь.
Коли повернешся у Дім праотчий свій,
струсивши втомлено з душі космічний пил,
заналізуєш — де й чому ти був,
що виконав, ну а про що забув.
А поки ти живеш на цій Землі,
не витрачай намарно свої дні
на те, що руйнуватиме тебе.
Адже на щастя безліч шансів в житті є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2019
Зачепилась сльоза за вію...
Мабуть, хтось комусь щось навіяв.
Може, словом образив грубим,
бо сказали образу губи.
І від цього очі погасли.
Стали очі такі нещасні.
Загубили іскринки сміху.
І, забули про жарти і втіху.
Довго очі ще сумували,
і сльозами себе вмивали.
Поки жаль весь не вийшов із серця,
сум купався в двох сірих озерцях.
Та одної погожої днини
добре слово усе це змінило.
Щось хороше сказали губи,
очі словом хтось приголубив.
Освітив промінь сонця душу,
розтопив в серці лід і сту́жу.
Іскри сонця в очах засія́ли —
очі знову щасливими стали.
Хтось любов"ю очам дав надію,
що не буде більш сліз на віях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Добре хатку свою мати —
Сплять у нірках мишенята,
У гніздечках — пташенята,
У корівнику — телята.
Павутинку павучок
сплів собі як гамачок.
Равлик — той свою хатинку
якось примости на спинку.
Ведмежата у барлозі сплять,
коли навкіль морози.
Попід берегу хатинку
звів бобер, ото домівка —
поряд річка, ліс, комфорт —
ну, справжнісінький курорт!
А у крабика домівка —
мушля з моря, от картинка!
Хоче — спить в ній, хоче — ні,
бульк у море, й вже на дні.
В морі друг у нього є,
коником його він зве.
Він не схожий на земного,
бо морський він, й що такого?
Коник теж домівку має,
та за крабиком скучає.
Запросив в свою домівку
його крабик в якусь днинку.
Каже : "Ванна в мене є,
буде плавати там де".
Так і ходять вони в гості час від часу...
Ну, вже досить нашу казочку казати,
бо пора уже всім спати...
Закривайте оченята, дорогі мої малята.
Нічка вже прийшла до нас.
Всім добраніч! Спати час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844813
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 12.08.2019
Добре хатку свою мати —
сплять у нірках мишенята,
у гніздечках — пташенята,
у корівнику — телята.
Павутинку павучок
сплів собі як гамачок.
Равлик — той свою хатинку
якось примостив на спинку.
Ведмежата у барлозі сплять
коли навкіль морози.
Попід берегом хатинку
звів бобер - ото домівка...
Поряд річка, ліс, комфорт!
Ну, справжнісінький курорт!
А у крабика домівка —
мушля з моря, от картинка!
Хоче — спить в ній, хоче — ні,
бульк у море, й вже на дні.
В морі друг у нього є,
коником його він зве.
Він не схожий на земного,
бо морський він, й що такого?
Коник теж домівку має,
та за крабиком скучає.
Запросив в свою домівку
його крабик в якусь днинку.
Каже:"Ванна в мене є,
буде плавати там де".
Так і ходять вони в гості
час від часу...Ну, вже досить
нашу казочку казати,
бо пора уже всім спати...
Закривайте оченята,
дорогі мої малята.
Нічка вже прийшла до нас.
Всім добраніч! Спати час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2019
Зранку сонечко сіяло,
потім хмаритися стало.
Дощик почав накрапати.
Поховалися звірята.
Хто у нірку, хто - в дупло,
хтось із пта́шок у гніздо.
А комусь не пощастило -
дуже вже раптова злива.
Як далеко до домівки,
схованкою буде гілка,
чи листочок, чи грибок,
чи над річкою місток.
Літній дощик - не біда,
бо недовго йде бува...
Он маленький горобець
теж сховався накінець.
Поки думав та гадав,
дощ добряче поливав.
Правда, вийшла та домівка
ненадійна, гнеться гілка!
Ще й хитає вітерець її трохи...
Горобець вирішив
-То не біда,коли з неба льє вода.
Вирішив чекати далі.
- Дощ не страшно, то - деталі.
Скільки того там дощу!
Лиш затихне - полечу.
Трохи капає із неба.
Може, так воно і треба.
Лиш тоді не цвірінчу,
коли ноги промочу.
Я ж не скачу по калюжам,
бо слухняний, навіть дуже!
І, хоч капає із дзьоба,
не страшна мені хвороба.
З малечку із спортом дру́жу,
а спортсмени міцні дуже!
Я ж не просто горобець.
Я - спортивний молодець!
Ванни сонячні приймаю.
Потім - скачу і літаю.
Тренуватись завжди треба.
Бо хто зна, що там із неба
завтра буде пролітати,
може й снігом "замітати"...
Дощ і сам вже схаменувся.
Винувато посміхнувся,
і, скінчився накінець...
Полетів наш горобець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844666
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 11.08.2019
Зранку сонечко сіяло,
потім хмаритися стало.
Дощик почав накрапати.
Поховалися звірята.
Хто у нірку, хто - в дупло,
хтось із пта́шок у гніздо.
А комусь не пощастило -
дуже вже раптова злива.
Як далеко до домівки,
схованкою буде гілка,
чи листочок, чи грибок,
чи над річкою місток.
Літній дощик - не біда,
бо недовго йде бува...
Он маленький горобець
теж сховався накінець.
Поки думав та гадав,
дощ добряче поливав.
Правда, вийшла та домівка
ненадійна, гнеться гілка!
Ще й хитає вітерець її трохи...
Горобець вирішив:
-То не біда, коли з неба льє вода.
Вирішив чекати далі.
- Дощ не страшно, то - деталі.
Скільки того там дощу!
Лиш затихне - полечу.
Трохи капає із неба,
може, так воно і треба.
Лиш тоді не цвірінчу,
коли ноги промочу.
Я ж не скачу по калюжам,
бо слухняний, навіть дуже!
І, хоч капає із дзьоба,
не страшна мені хвороба.
Змалечку зі спортом дру́жу,
а спортсмени міцні дуже!
Я ж не просто горобець.
Я - спортивний молодець!
Ванни сонячні приймаю.
Потім - скачу і літаю.
Тренуватись завжди треба.
Бо хто зна, що там із неба
завтра буде пролітати,
може й снігом "замітати"...
Дощ і сам вже схаменувся.
Винувато посміхнувся,
і, скінчився накінець...
Полетів наш горобець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2019
Якщо хочеш пізнати людину -
подивись у її очі.
Навіть, якщо хтось з вас винен.
Навіть, якщо дуже й не хочеш.
Навіть, якщо то не просто,
зробити це все таки варто.
Не залишай на потім
для серця жалю́ ватру.
Бо інколи можна зробити
для себе висновки хибні,
отримавши звідкісь й почуті
про когось слова "новітні".
Буває, що так і щезає
вбита раптово довіра.
Як зрозуміти для себе -
чи справді винна людина?
Найкраще - коли зіниці
чиїсь тет-а-тет побачиш.
Можливо, в кінці розмови
тебе хтось, чи ти пробачиш.
Прийди й запитай просто
про те, що хотів би знати.
І добре дивись, щоб потім
у чомусь не прогадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2019
Тихо падає дощ на захмарене місто.
Накрива все навколо заплакана ніч.
Хто її засмутив, що дощем, як намистом
із краплин дощових розкида врізнобіч?
Не розкаже нікому про те, що турбує,
Бо напевно, немає того, хто б почув,
що підтримати зможе й тепло подарує,
щоб коли ось так сумно, просто поруч побув.
Щоб побув, коли раптом охопить неспокій,
безпричинно, а може й підстава вже є.
Головне, щоби знати - ти не одинокий,
що потрібен комусь, в цьому щастя і є.
Хто не спить уночі?
Чиє серце сумує?
Може мріє про щось,
вдень про це промовчить.
Так буває, що ніч наші душі лікує,
і слова відкривають серця як ключі.
Так буває, що ніч нам відвертість дарує,
розкриває все те, що ховаємо вдень.
Дивним чином якимсь наші межі руйнує,
у відвертих розмовах зближає людей.
Я дивлюсь у вікно - схоже, нічка притихла.
Заспокоїлась видно, не плаче уже.
Дощ минув, сліз нема,
видно вітер їх витер.
Прилетів, бо відчув, як сумує вона...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2019
Котик лапки намочив,
Бо надво́рі дощик лив.
Чобітків не мав при цьому,
Мусив бігти так додому.
Поки біг, дощ бузупинку лив і лив...
Вже змокла спинка, хвіст і вуса,
От біда, хоч пливи - кругом вода.
Кіт купатись не любив,
бо з водою не дружив.
Навіть вдома, де тепло́,
то - проблемою було.
Ну а тут, така біда...
Мокро, холодно, вода!
Змерз бідненький, аж тремтить,
Але все одно біжить!
От нарешті й поріг хати.
Як же тішились малята!
Як раділи, що прийшов!
Бо давно гулять пішов.
Не пручався вже й коли в теплу ванну віднесли,
Від болота відмивали, рушниками витирали,
Феном гріли черевце,
хвостик, лапки - сохло все.
Вдома добре так було!
Пив він тепле молоко.
Відігрівся і заснув...
Про погоду вже забув.
Навіть втома вся зникає,
Коли вдома хтось чекає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844490
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 09.08.2019
Котик лапки намочив,
бо надво́рі дощик лив.
Чобітків не мав при цьому,
мусив бігти так додому.
Поки біг - дощ бузупинку лив і лив...
Вже змокла спинка, хвіст і вуса.
От біда, хоч пливи - кругом вода.
Кіт купатись не любив,
бо з водою не дружив.
Навіть вдома, де тепло́,
то проблемою було.
Ну а тут, така біда -
мокро, холодно, вода!
Змерз бідненький, аж тремтить,
але все одно біжить!
От нарешті й поріг хати.
Як же тішились малята!
Як раділи, що прийшов,
бо давно гулять пішов.
Не пручався вже й коли
в теплу ванну віднесли,
Від болота відмивали,
рушниками витирали,
феном гріли черевце,
хвостик, лапки - сохло все.
Вдома добре так було!
Пив він тепле молоко.
Відігрівся і заснув...
Про пригоду вже забув.
Навіть втома вся зникає,
Коли вдома хтось чекає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2019
Раз маленький павучок
залетів на будячок.
Як? З ним вітер жартував,
упустив і не спіймав.
Сам повіявся кудись
безтурботно сміючись.
Не злякався павучок
будякових колючок.
Павутинку почав ткати,
як учила його мати.
Трішки криво, так і сяк,
не виходило ніяк.
Потім знову починав,
і канатик все ж зіткав.
І по ньому павучок
зліз в травичку, й у лісок
дуже швидко поспішив,
бо навколо стільки див...
Ось мурашка пробігала,
павучка чимсь пригощала.
Там десь виліз черв'ячок,
аж здригнувся павучок!
Ухопився за стеблинку,
потім виліз на ялинку,
роздивився навкруги:
-Ой же лишенько! Куди
мені треба прямувати,
щоб дістатись мами й тата?
Тут метелик прилетів,
подивився, й пожурив
— Ну куди таке малому,
залишатися без дому?
Каже :"Знаю я хто ти!
Он твій дім, туди лети!"
- Як лети? Та я ж не вмію,
крил немає, не зумію!
Може, ти поможеш, друже?
Хочу я додому дуже.
- Що ж сідай мені на спинку,
Будеш вдома, за хвилинку.
Долетіли. Добре так -
недалеко той будяк
від павучої домівки.
Бо непросто то для спинки.
Ну а потім зустрічались,
цілувались, обіймались,
пригощались чим було,
аж до ранку все гуло.
Казка ця про те малята -
Слухати щоб маму й тата.
Не сказавши де й куди
ви зібралися - не йти.
Добре вчитися усьому.
Знати шлях до свого дому.
Не боятись перешкод,
якщо прагнули пригод.
Друзів добре обирати.
Всім завжди допомагати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2019
Раз маленький павучок
залетів на будячок.
Як? З ним вітер жартував,
упустив і не спіймав.
Сам повіявся кудись
безтурботно сміючись.
Не злякався павучок
будякових колючок.
Павутинку почав ткати,
як учила його мати
Трішки криво, так і сяк,
не виходило ніяк.
Потім знову починав,
і канатик все ж зіткав.
І по ньому павучок
зліз в травичку, й у лісок
дуже швидко поспішив,
бо навколо стільки див...
Ось мурашка пробігала,
павучка чимсь пригощала.
Там десь виліз черв"ячок,
аж здригнувся павучок.
Ухопився за стеблинку,
потім виліз на ялинку,
роздивився навкруги...
-Ой же лишенько! Куди
мені треба прямувати,
щоб дістатись мами й тата?
Тут метелик прилетів,
подивився, й пожурив
— Ну куди таке малому,
залишатися без дому?
Каже — Знаю я хто ти!
Он твій дім, туди лети!
-Як лети? Та я ж не вмію,
крил немає, не зумію!
Може, ти поможеш, друже?
Хочу я додому дуже.
- Що ж сідай мені на спинку,
Будеш вдома, за хвилинку.
Долетіли. Добре так -
недалеко той будяк
від павучої домівки,
бо непросто то для спинки.
Ну а потім зустрічались,
цілувались, обіймались,
пригощались чим було,
аж до ранку все гуло.
Казка ця про те малята -
Слухати щоб маму й тата.
Не сказавши де й куди ви зібралися - не йти.
Добре вчитися усьому.
Знати шлях до свого дому.
Не боятись перешкод, якщо прагнули пригод.
Друзів добре обирати.
Всім завжди допомагати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844177
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 05.08.2019
Я просто для нього - знайома.
Не зрозуміла свідомо.
Просто - "запав" на очі.
Просто сказав - "Хочу..."
Спершу це здивувало.
Потім - уроком стало.
Вдячність йому збережу
за те, що вірші пишу.
Що далі? Ні, не збулося...
Не гладив моє волосся.
Не цілував губи.
Ніколи мене не голубив.
Я просто для нього - знайома,
захована у підсвідоме.
Бо, щоб когось добре знати,
потрібно цього бажати.
Всупереч принципам й часу,
всупереч власного страху,
прийнятих кимось критеріїв,
та своїх власних містерій.
Бажати - як свою мрію.
Та я його розумію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
Краплинками сонця, поривами вітру
наповнює серце бажання любити.
Здається, весь світ обіймаєш при цьому...
Щасливі не ранять, щасливі - невтомні
в бажанні своєму весь світ наділити
щасливим умінням радіти й любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
Літо увійшло в круте піке -
час, що наче вишенька на торті.
Серпень закохався на курорті,
де безмежне море й час пливе...
Неймовірні ці погожі дні!
Від цілунків сонця завмираєш.
Розімлілі трави степові пахнуть так,
що голову втрачаєш...
Закрутило вітром, понесло,
аж за хмари, до зірок близенько,
щоб вночі, під зоряним шатром
віддавало всю жагу серденько...
Так збулись пророчі відчуття.
У зірок бувають почуття?
Навіть зорі можуть червоніти,
а навколо ніч, де правду діти?
І, забувши про свою зірковість,
віддаються пристрасті натомість...
І вдивляючись мрійливо в зорі - очі,
зачаровані красою диво - ночі,
в морі тихо хвилі хлюпотіли...
Море теж романтики хотіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2019
Спи, малий лелеченько, засинай,
скоро ти покинеш наш любий край.
Полетиш далеко за море ти,
доленька така є твоя в житті
Спи, малий лелеченько, підростай,
набирайся силоньки, час не гай.
Золотиста осінь в дорозі вже,
змусить відлітати кудись тебе.
В тих краях так тепло, зими нема,
але все ж нерідна то є земля.
Пам'ятай, лелеченько рідний край,
в Україну нашу знов прилітай.
Виглядати будемо ми тебе,
ти - сакральне диво для всіх нас є.
Твої крила, пташко - наш оберіг,
символ України з усіх доріг.
*Ілюстрація - Картина
бережанського художника Олега Шупляка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2019
Наодинці із вечором серпневим
спілкуємось під зоряним шатром.
Хоча ні він, ні я йому про себе
ні слова не говоримо...вже сон
у вікна заглядає, навкіль - тиша.
І засинає місто,
- Добрих снів!
У чарівне, із зір і снів намисто
ніч одяга себе, щоб полюбив
її чудовий, ніжний, літній ранок.
Все сподівається так щиро, хоч дарма…
Не бути разом їм, у цьому - вічна драма,
коли є він, її тоді - нема.
Нехай на мить вона його побачить,
десь на межі світанку і, піде.
Розчиниться в ранковому серпанку,
лиш промінь сонця шлях їй прокладе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2019
Я для тебе - ніхто, і звати мене - ніяк...
В наших коротких розмовах не звеш мене на ім'я.
І, щоб я не говорила - здебільшого ти мовчиш.
Лиш інколи, наче крізь силу, бува, щось озву́чиш.
І чим далі, тим глибшою робиться тріщина ця,
Що я ще можу зробити?.. Лиш написати вірша́.
Та навіть вірші́ не чіпають закриту душу твою,
Все виглядає намарно, напевно я все ж піду...
Напевно треба зали́шити тебе там, де знайшла.
Хоч це дуже не просто, адже звикла уже душа.
І не лише моя звикла, але й твоя також.
Та ти ще не розумієш, до чого іде цей дощ...
Бо поки я переймалась, чому все між нами так,
десь пташка моя літала, мені десь світив маяк,
для мене писав хтось вірші, чекав хтось мої листи...
Колись поговоримо більше, а зараз - мене відпусти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2019
Когось за щось любити – надто просто.
А спробуй полюбити ти за все.
Що інколи, буваю надсерйозна,
і не люблю прощань понад усе.
Що так люблю дивитися на зорі.
За каву, що люблю, за посмішку мою.
За те, що вперта інколи та не типова,
що часто запитання задаю.
За те, що сліз, коли я плачу – не ховаю.
За те, що втратити тебе не хочу - правда це.
За те, що у душі своїй плекаю щось особливе, і, не кожному про все…
За що мене любити?
Може просто за те, що я є я? І більш – ніяк?
Любити ЗА щось – надто вже є просто.
А ти – люби за все. Любов – маяк.
( інтерпретація на вірш з інтернету)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2019
Шепочуть хвилі ніжності слова.
Сонце виціловує засмагле тіло.
Вітер свіжим бризом обійма,
його обіймам віддаюсь без супроти́ву.
Тихий спокій,
Наче у Раю почуваюсь...
В небі білі хмари таємницю бережуть свою,
а навколо так шалено пахнуть трави!
Закриваю очі, і вслухаюсь в світ,
дивний, незбагненно загадковий.
Поруч - море, воно має стільки літ,
як піску гарячого навколо.
Не затримаєш піщинку у руці,
і краплинку моря не спіймаєш.
Лиш красу навколишню сприймаєш
через всі рецептори душі.
Поступово вечір настає,
у пастель вбираючи навколість.
Сонечко цілує на ніч день.
Місяць вирина з води натомість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2019
Люди колються нерівностями своїх орбіт,
колючки випускають назовні неначе зброю.
Не любов притягають до себе, а стільки бід
у постійній готовності до власного болю.
І відрощують колючки всу́переч своїм мрій,
колють душі собі, і усім навколо.
Розуміння немає, лиш втрата своїх надій
на почутість і лагідне, щире слово.
Все так складно, хоча насправді - все просто так.
І відомі усім Найвищі Закони -
"Що віддав - те й отримав", але більшість бідак,
як в тумані біжать свої перегони.
Їм замало усього, у них - марафон,
ілюзорних призів маячня далека.
Переходять для цього свій Рубікон,
на початку зробивши "фальстарт" в небезпеку.
Закон Джунглів сповідують -
"вижива - хто спритніший, і той - у кого сила".
Та насправді, ми створені для добра,
ми - не звірі, по суті - ми Боже диво.
Не намажеш на хліб ти свої почуття,
добре серце не купиш, до чого тут гроші?
Ким ти є, так і бачиш цей світ і життя,
а вони є прекрасні, і навіть досить!
Не приймай Королівство кривих дзеркал,
важко вийти вже звідти, хоч хід є і вихід.
Все залежить від тебе - який ти сам,
ким ти є, і у чому Твоя втіха.
І, якщо торкаєшся інших душ,
залишай по собі відчуття приємні.
Не болючі для когось і не вогне́нні,
а що схожі на ніжність трояндових уст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2019
Коли починає "плющити"
від шуму великого світу,
і хочеться так відчути
захищеність у житті,
в поезію, як у хатинку
з пуху кульбабок звиту,
тікаю від всіх я інколи,
у спробі себе віднайти...
У захисті ніжного пуху,
у тиші, слухаю серце,
і налаштовую душу
на внутрішній камертон.
Думки переводжу в слово,
зі слів складаються вірші,
які відпускаю з часом
у вільний політ я знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2019
Дощ змиє сліди усі
минулих образ у душі.
І знову розквітнуть у ній
пуп'янки нових мрій...
17.05.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2019
А кажуть, очі - дзеркало душі,
вони не брешуть - їй відкрита вічність.
А перед вічністю не встоїть гріх брехні,
все вийде "на - гора" і на відкритість.
І як не прикрашай себе
для презентацій і дзеркал усього світу,
та камертон душі попри усе
всю суть твою збагне, нехай й прикриту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2019
Розчарування...Гірше не буває,
бо це - кінець всього, на що чекав.
Ніщо вже не дивує й не чіпає,
і, навіть ні за чим уже не жаль...
Омріяне - усе ж важливо вчасно.
Бо час іде, він - всупереч надій.
Дорога з назвою "Відкладено на потім"
веде до міста з назвою "Без змін".
А ще є місто з назвою "Ніколи",
туди ведуть дороги небуття.
Їх обирають душі, що доволі
на цій Землі набулись за життя.
І, долею вважається - наш вибір
пріоритетності для себе, шлях і час.
Куди й на що їх скерував - це й є той вимір,
який отримаєш - летиш, чи впав і згас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2019
Не виправдовуйте когось, а лиш прощайте,
"Чому хтось так вчинив?" - все думати не варт.
Причин й чужих мотивів не шукайте,
це - їхній вибір, зроблений на їхній смак.
Бо дуже часто - власне ЕГО наймиліше.
"Своя сорочка ближча...", - світ такий.
Від когось не чекайте щось, так є простіше,
бо смак розчарувань - завжди гіркий.
Не зачаровуйтесь, не створюйте ілюзій,
самі себе обманом не дурі́ть.
Людей скануйте, бачте їхні душі,
бо розуміння не приходить в одну мить.
Співзвучності мелодію відчуйте,
і відгукніться на її мотив.
Слова до музики складіть, імпровізуйте!
Сакральним змістом в них душа, як лейтмотив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2019
Благословенні Небом ті, що небайдужі,
що біль твій відчувають, хоч й мовчиш.
Кому не все одно - з тобою що,
і їхні душі - як камертон твоїй розгубленій душі.
Дзвінок раптово продзвенить, що й не чекаєш...
Знайомий голос: "Як ти? Розкажи.
Все добре? Чи проблеми якісь маєш?
Лиш не сумуй! Як треба що - кажи!"
Від слів цих посміхатись починаєш,
і відчуваєш щирість і добро.
Це - маячок у бурю, як не знаєш
робити далі із собою що...
Як забуваєш, що літати вмієш -
свої підставлять крила, щоб не впав.
І ти в такі хвилини розумієш -
Світ на добрі тримається, і це є - Божий дар.
Благословенні Небом ті, що небайдужі.
Вони самі приходять, без прохань.
Їх вчинки зігрівають наші душі.
Їх посмішки для нас - як чарівний бальзам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
Вулиці наповнюються сонцем.
Посміхаються назустріч люди.
Проліски несу в своїй долоньці
я для подруги - хай радісно їй буде.
А зими неначе не бувало.
І про те я думаю, що завжди
після холоду - весна буяє.
Після втрат - приходить часто щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2019
Гуляю парком весняним, десь пополудні,
й незвично те, що вільна я посеред буднів.
У тогорічному вбранні стоять дерева,
пробудженням уже дзвенить погода березнева.
В передчутті тепла - земля, і я чекаю,
чогось нового, ще чого - сама не знаю.
В повітрі - свіжість весняна, хоча й холодна,
так і в мені погода трохи ще "нельотна".
Чекаю потепління теж, щоб збадьоритись,
і сили сонця з його променів напитись,
Ввібрати легкість білих хмар
й блакить небесну до кольору очей додам,
ще сил тілесних в землі та неба попрошу - мені це треба.
Радію то́му, що живу, й ще є потреба -
щоб в людях більше доброти, не лиш для себе,
а навзаєм.
Щоб жили ми під мирним небом!
Нехай всю лютість у серцях й сердечну зиму
весна розтопить.
Нехай будуть всі щасливі!
Вона пробуджує життя, у даль незриму
несе любов, що подолає темні сили.
Від нас залежить - хто куди свою свідомість
скеровує, і що отримає нато́мість.
Бо ощасливлює лиш той, хто сам - щасливий,
хто розповсюджує добро, й дарує сили.
Все повертається в житті, любов - мірило,
бо лиш вона дає всім нам щасливі крила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2019
Сонячний трамвайчик, і у ньому я -
відчуття дитинства й радість від життя.
Голубіє небо весняне в вікні,
люди посміхаються, вже кінець зими.
Сонячний трамвайчик - міста світлий знак.
Дзенькіт його чути зда́леку, і так
радісно на серці, бо життя трива,
Навіть якщо тяжко зараз нам бува.
Сонячний трамвайчик всіх кудись везе.
Хтось - зайшов і вийшов, хтось - чекає ще
на свою зупинку, і не поспіша -
хто зна, може віршем думає душа...
Надто поспішаєм жити, спішимо́
щось все доробити, часу обмаль бо.
Слухати - вже рідше, бачити - також...
Спішності успішність є у багатьох.
Та насправді щастя у малому є.
Там, де час для себе, для любові, й де
є бажання - просто сісти у трамвай
сонячний, й дитинству крикнути:"Чекай!
Дай відчути знову радість просто так,
що весна, що сонце, що живу, що всяк
може посміхнутись, що хтось поруч є,
ключиком сердечним відкривати все".
Місто затихає...вечір настає,
ліхтарі вже сяють, сонце спати йде.
Сонячний трамвайчик втомлено зітха:
"Зупинка кінцева. Вранці буду я!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2019
Він "впіймав" мене на свої вірші.
Він так швидко став мені "до душі",
що збентежена ця душа моя
мов "зомбована" у полон пішла.
Як це сталося - все дивуюсь я.
Наче блискавка зустріч ця була.
Наскрізь вразила і болюче так,
думала - мине, не мина ніяк.
Хоч і різні ми наче два світи,
притягнулися наші дві душі.
Хто чого чекав - вже в минулому.
Маєм те, що є, от і думаєм...
Ні, не зовнішність вийшла "на - гора",
а Небесний план нашого буття.
Правим був пілот, що Екзюпері -
справжнє бачиш серцем, очі тут сліпі.
І мені байду́же - вік, вага та зріст.
Бачу його душу, бачу його хист.
Планів не будую, зовсім їх нема,
цим лиш насмішу я Бога, і дарма.
Час усе розсудить, ясність принесе.
Мій кораблик мрії витримає все!
Вже його вітрила вітер надима,
мостик капітана хтось займе, чи я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2019
Знову Львів, тільки зараз - зима.
Пахне кава ...зі мною ще спомин.
Все, як влітку, тебе лиш нема.
Не отримаю меседж знайомий.
І нічого далебі нема
в тому дивного, все так банально.
Надто швидко в житті все мина,
перша зустріч буває й прощальна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2019
Біле місто, біла казка,
біла нитка, біла в'язка -
одягає все навколо
в біле диво нитканкове
рукодільниця Зима,
що плете узор сама.
Де ажуром прикрашає,
Де гачком стопці складає,
запухнастила навкруг -
білий сніг, як білий пух.
Все покрила, прикрасила,
і тихесенько присіла відпочити.
Спить вона...Сниться їй -
спішить весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2019