Влад Куімов

Сторінки (1/6):  « 1»

Стіни

З  тобою  ми  наче  стіни,
Як  небо  чисте,  безмежні,
Наші  обійми  були  би  простими,
Та  почуття  тепер  протележні.

Поміж  нами  чорніють  смуги,
Що  навпіл  нас  розірвали,
Тільки  б  серце  не  знало,  не  бачило  туги,
Тільки  б  ти  мене  більш  не  гукала.

І  у  снах  моїх  більш  не  з’являлась,  
Щоб  на  ранок  в  душі  не  боліло,
Щоб  стрічка  між  нами  на  вік  розірвалась,
Що  з  тобою  сплела,  моя  мила.

Бо  шию  ця  стрічка  обвила,
Я  не  можу,  я  в  ній  задихаюсь,
Я  знаю,  я  бачу,  що  ти  не  любила,
Але  я  все  одно  посміхаюсь.

Я  знаю,  що  все  не  вічно,
І  мене,  якось,  також  не  буде,
Але  я  уві  сні  бачу  твоє  обличчя,
І  ніколи  його  не  забуду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2018


Пробач

Запроси  мене  у  свої  сни,
Дай  побути  поруч  ще  хоч  раз,
Щоб  були  знову  тільки  ми  одні,
Поклич  мене,  ще  поки  маю  час.

І  я  не  буду  більш  дивитись  в  очі,
Бо  тільки  страх  у  них  побачу  я,
Лиш  пригадаю  теплі,  світлі  ночі,
Коли  ми  улітали  в  небуття.

Ми  мріяли  що  є  тут  тільки  ми,  
Ніщо  навколо  вже  не  існувало,
Не  знали  більш  ми  холоду  зими,
Лиш  один  одному  завжди  пісні  співали.

Ніколи  не  забуду  я  слова,
І  не  забуду  більше  тихий  плач,
І  поки  в  мріях  ще  любов  жива,
Прошу,  мене  на  вічно  ти  пробач.

Пробач,  що  знов  за  руку  я  тримав,
Пробач,  що  завжди  гірко  помилявся,
Пробач,  що  іменем  твоїм  тебе  гукав,
Пробач,  що  я  у  тебе  закохався.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2018


Небо

Обличчя  неначе  небо,
Світле,  неначе  майбутнє,
Я  в  небі  завжди,  кожен  раз  бачу  тебе,
Бо  небо  мені  незабутнє.

І  вітер,  його  обійми,
Волосся  твоє  колише,
Безкрайні  простори  моєї  країни,
Де  ми  сподівались  на  тишу.

Даремно  шукали  мрії,
Коханням  себе  вбивали,
Не  знали  де  взяти  краплину  надії,  
Птахами  без  крил  літали.

І  потім,  німим  камінням,
До  низу  безсильно  летіли,
І  сонце  вбивало  безжальним  промінням,
Як  струмом  по  нашому  тілу.

Лежали,  розкинув  руки,
Дивились  в  безкрайнє  небо,
Не  чули  серця  невидимий  стукіт,
Нічого  нам  більше  не  треба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2018


Розбите серце

Я  бачив  чарівні  квіти,
Я  бачив  чарівну  тебе,
З  тобою  були  як  маленькі  ми  діти,
Я  забуваю  себе.

Я  забуваю  всіх,
Для  мене  є  тільки  ти,
Ти  мої  мрії,  мій  страх  і  мій  сміх,
Отруєний  смак  гіркоти.

Для  мене  ти  пекло  і  рай,
Ні  на  що  це  більше  не  схоже,
Ти  руку  мою,  прошу,  не  пускай,
Без  тебе  літати  не  зможу.

Я  стукав  в  закриті  дверці,
Які  ти  навічно  закрила,
Я  дуже  увійти  в  твоє  серце,
Але  ти,  чомусь,  не  пустила.

Ніколи  мені  не  забути,  
Ніколи  мені  не  пробачити,
Та  хочу  хоч  хвильку  з  тобою  побути,
І  хочу  лиш  раз  ще  побачити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2018


Подивись

Подивись,  яка  красива  ніч,
Небо  зіткане  із  наших  снів,
Почуття  забуті  наче  дивна  річ,
Ми  забуті  наче  тихий  спів.

Подивись,  як  бризкає  вода,
Лишає  на  стіні  від  губ  сліди,
Вона  лишилась  завжди  молода,
Мені  лише  б  ковток  її  води.

Подивись  на  вицвілий  плакат,
Він  наче  забувався  вічним  сном,
Я  наче  лід,  я  наче  сильний  град,
Чи  чуєш,  що  кричу  тобі  за  склом?

Подивись,  чи  бачиш  між  рядків?
Чи  це  лише  не  сказані  слова,
Вони  усі  з  забутих,  давніх  снів,
Про  котрі  не  згадаю  більше  я.

Подивись,  що  чуєш  ти  тепер?
Мертвий  сміх  всіх  тих,  хто  не  любив,
А  хто  любив  тепер  для  них  помер,
І  більше  про  любов  не  говорив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2018


За межами

Душа  під  прицілом,
Руки  обвиті  путами,
Безмежність  єднає  тілом,
Яке  не  можна  забути.

Не  можна  забути  слова,
Які  тепер  не  суттєві,
Неначе  росою  обвита  трава,
Та  спогади  більш  не  життєві.

Сильною  стала  реакція,
Штовхаючи  душу  у  прірву,
Яку  поміж  нами  сплела  радіація,
Фарбою  нашою,  сірою.

І  хоч  ми  безмежно  щирі,
Як  хмари  пливем  у  безодню,
Згадаючи  очі  безкрайньо  красиві,
Яких  не  бачу  сьогодні.

І  голос  тепер  не  почується,
Не  чутно  шелест  мережами,
Мрії  більш  не  відбудуться,
Не  будемо  більше  за  межами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2018