ihor_fediv

Кава

 
Ось  філіжанка  кави  на  столі,
Маленьке  диво  з  таїною  долі.
Із  нею  затишно  на  самоті
Та  добре  гомоніти  в  дружнім  колі.
Цей  чорний  всесвіт  знає  і  мовчить,
Про  щось  важливе  у  житті  людини.
І  час  уже  стомився  та  не  мчить
Розмінювати  миті  і  хвилини.
Коли  спитаєш:  «Що  за  таїна?
Як  шлях  пройти  нам  по  життєвім  полю?».
У  відповідь:  «Допий  мене  до  дна.
З  ковтком  останнім  ти  побачиш  долю.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814539
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2018

Вісімнадцять

 
Уже  вісімнадцятий.
Сонце  сідає,
Під  серцем  щось  тягне  й  болить.
Уже  вісімнадцятий.
День  догорає,
І  голос  зрадливо  тремтить.
Уже  вісімнадцятий.
Сум  огортає.
А  часу  не  можна  спинить?
Невже  вісімнадцятий?
Потяг  рушає…
Нехай  у  житті  вам  щастить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2018

Свіча

 
Горить  свіча,  повільно  тане  віск,
І  полум’я  метеликом  злітає.
Уже  з  дерев  осінній  пада  лист,
І  пам’ять  про  минуле  оживає.
Горить  свіча,  неначе  сльози  льє
За  тим,  кого  немає  більше  з  нами.
Нехай  вогонь  з  собою  забере
Печаль,  що  нас  охоплює  ночами.
Свіча  горить  і  легше  на  душі.
Осіннє  сонце  тихо  випливає.
Минуле  залишилося  в  пітьмі.
Майбутнє  новий  день  розпочинає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814483
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2018

Думки

 
Думки  в  слова,
Слова  в  рядки
Орнаментом  лягають  на  папері.
Бринить  струна,
Блищить  сльоза,
Оспівуючи  очі  невеселі.
Ти  чуєш  дзвін,
Говорить  він,
Кого  немає  поряд  із  тобою.
Зникає  тінь,
Як  часу  плин,
Два  береги  об’єднані  любов’ю.
Проміння  блиск,
І  щастя  крик,
У  мому  тексті  змінено  акценти.
Папір  в  смітник,
Орнамент  зник,
Життям  реалізовані  рецепти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2018

Самотність

Ти  не  дивись  на  мене  крізь  кільце  диму.
Однаково  між  нами  нічого  не  вийде.
Бо  бачиш  перед  собою  тверезу  людину,
Яка  у  болоті  спокою  гине.
Сіра  речовина  стає  як  бетон.
Тобі  словами  її  не  пройняти.
І  навіть  срібний  дзвінкий  камертон
Не  може  стіни  зламати.
Кільце  диму  поволі  пливе.
Кава  чорним  оком  морга.
Вечір  з  неба  сонце  краде
 І  постіль  на  двох  накрива.
Не  турбуйся.  Не  треба.  Я  вже  один.
Вона  до  другого  підсіла.
Малює  петлю  цигарковий  дим,
І    серце  самотність  закрила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2018