| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
І кожен твій ранок не схожий на інші.
Я чай! А ти каву? Все ок. Всі ми різні.
Літаєш по хаті, куйовдиш волосся,
Забула за праску! А ні, то здалося.
Смажиш яєчню, прогортуєш стрічку -
Нічого нового не сталось за нічку.
Шукаєш ключі. Нема? Зводиш плечі.
Чому саме вранці зникають всі речі?
Снуєшся як тінь з кімнати в кімнату.
Чого сюди йшла? Якби ж то ще знати!
Зганяла у душ. Відкрилися очі!
Знову дивилася фільми до ночі?
Ця сукня й піджак? Чи ця буде ліпше?
Ну ок, піду так. Ні слова тут більше!
Згадала за чай. Смаколики в хаті?
Із тумбочки зирк круасани пузаті.
Ну все! Я готова! Ранковий квест вдався.
На вулиці дощ? Парасоля? Не парся!
Відчула на повну магію ранку.
Вдалого дня. Посміхнися! Це гарно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
хто ти?
яка ти?
де твоє місце, координати.
де твоя пристань, де твій причал.
те, про що кожен потай мовчав.
де твоя віра?
вщент, напролом.
скільки нещирості, зайвих розмов.
тягнеш до себе їх як магніт,
де твій дитячий трепетний світ.
йдеш як по лезу,
п'яна від мрій,
вічний конструктор власних надій.
де ти береш силу і страх,
знов вище неба, слід на губах.
де в тобі стільки того тепла,
що віє холодом, п'є аж до дна.
де ти взялася
сповнена всім,
що починалося з давніх віків.
те, що приносило щастя і біль.
всі так жадали, не кожен посмів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2018
осіннє листя і потік думок,
холодне сонце, стомлений світанок.
магічне небо, вибрики зірок,
гаряча кава з теплим "добрий ранок".
похмуре небо в світлі ліхтарів,
танцюють вальс обвітрені калюжі.
багато справ, ще більше ніжних слів,
з тобою поруч лише небайдужі.
така граційна, сповнена надій,
пора бажань і втрачених ілюзій.
солодкий присмак запізнілих мрій,
спасибі, Осінь, ти затишна дуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2018
У тобі так багато сонця -
Так багато, що й дня не треба.
У долонях пульсує вітер,
У очах заховалось небо.
Ти будуєш шалені плани
І пірнаєш в рожеві мрії,
Залишаєш без слів позаду
Те, що ранком тебе не гріє.
Ти дивуєшся, плачеш, літаєш,
Зазираєш в глибини безодні,
Розумієш, що треба жити -
Не учора, не завтра - сьогодні.
Ти всміхаєшся першому снігу,
Ловиш гав, попутки і рибу,
І постійно шукаєш щось інше
Те, що зробить тебе щасливим.
Ти кумедно їсиш цукерки
І стабільно про щось забуваєш.
Ти лишаєш відкритим серце,
Але мало кого впускаєш.
Ну і, звісно, ж ти вмієш кохати
Так щоб ніжність ламала кордони.
Знаєш добре - в коханні лиш двоє,
Попри Всесвіт і заборони.
Ти є промінь у нетрях світу
Невід'ємна його частина
Ти є хаос і ти є світло.
Ти є космос, ти є Людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2018