Alex Notski

Сторінки (1/4):  « 1»

На червоне світло

По  лініям  тривог…  По  відгукам  сирени…
По  темряві  вночі  і  світлу  у  обід…
Я  міряю  життя  з  малесенької  сцени,
шукаючи  маршрут,  яким  крокує  світ…

І  все,  здавалось,  є…  І  серце  б’ється  рівно…
І  люди  навкруги  не  плачуть,  а  живуть…
І  хтось  мене  чита  по  пам’яті  дослівно,
рятуючи  свою  невихожену  путь…

Та  вічно  щось  не  так…  І  мапа-таємниця
веде  мене  туди,  де  в  річці  поміж  хвиль
стежинонька  щеза  в  шепочучій  водиці,
забравши  в  глибину  моїх  інтенцій  біль…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023


Мара

Як  дерево,  однісіньке,  немов
зоря  на  світанковім  небокраї,
він  світом,  кимось  вигаданим,  йшов
до  того  дня,  якого  ще  немає.

Йому  ставало  музики  і  слів
для  перших  мрій  величної  кантати
про  те,  як  хтось  коханням  відігрів
одягнуту  у  рим  холодних  шати

мовчання  суть.  Його  спокійний  рух
взнаки  давався  виключно  для  того,
хто  виправляв  мелодію  стару
до  стану  передбачення  нового.

Вражала  розум  півночі  краса,
і  все,  що  римувало  ніч  із  ранком,
сплелося  у  тканину  в  небесах,
що  застигають  нині  над  Паланком.

Карпатська  мряка  стерла  вічний  сум
з  обличчя,  вже  захованого  в  хустці
на  тисячах  сплюндрованих  парсун,
що  Б-г  вмістив  на  вічності  пелюстці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023


Щось

Щось  легеньке  на  другий  Різдва…
Щось,  як  небо  квітневе  -  веселе…
Щось  приховане  в  теплих  словах
що  торкнулися  нині  оселі…

Щось  яскраве,  мов  зорі  ясні…
Недвозначне,  як  залишки  храму…
Щось  давно  притаманне  мені
як  одному  з  онуків  Адама…

Щось  останнє  від  перших  сердець…
Непряме,  мов  життєва  дорога…
Щось  не  схоже  на  вічний  взірець
іронічно  невічного  Б-га…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2023


Хтось

Хтось  кличе…  хтось  мовчить…
хтось  просить…  хтось  дарує…
хтось  ліпить  з  миті  мить…
хтось  з  вічністю  вирує…

хтось  плаче…  хтось  вдає,
що  сльози  -  то  дрібниці…  
хтось  кріпиться…  хтось  п’є
із  мороку  криниці…

хтось  здався…  хтось  вража
мільйони  душ  ворожих…
хтось  з  гострого  ножа
простогне:  
-  Боже…  Боже…

хтось  вмре…  хтось  оживе…
хтось  з’явиться…  хтось  зникне…
І  простір  в  ніч  пливе…
І  час  до  дня  не  звикне…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2023