| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
По лініям тривог… По відгукам сирени…
По темряві вночі і світлу у обід…
Я міряю життя з малесенької сцени,
шукаючи маршрут, яким крокує світ…
І все, здавалось, є… І серце б’ється рівно…
І люди навкруги не плачуть, а живуть…
І хтось мене чита по пам’яті дослівно,
рятуючи свою невихожену путь…
Та вічно щось не так… І мапа-таємниця
веде мене туди, де в річці поміж хвиль
стежинонька щеза в шепочучій водиці,
забравши в глибину моїх інтенцій біль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
Як дерево, однісіньке, немов
зоря на світанковім небокраї,
він світом, кимось вигаданим, йшов
до того дня, якого ще немає.
Йому ставало музики і слів
для перших мрій величної кантати
про те, як хтось коханням відігрів
одягнуту у рим холодних шати
мовчання суть. Його спокійний рух
взнаки давався виключно для того,
хто виправляв мелодію стару
до стану передбачення нового.
Вражала розум півночі краса,
і все, що римувало ніч із ранком,
сплелося у тканину в небесах,
що застигають нині над Паланком.
Карпатська мряка стерла вічний сум
з обличчя, вже захованого в хустці
на тисячах сплюндрованих парсун,
що Б-г вмістив на вічності пелюстці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
Щось легеньке на другий Різдва…
Щось, як небо квітневе - веселе…
Щось приховане в теплих словах
що торкнулися нині оселі…
Щось яскраве, мов зорі ясні…
Недвозначне, як залишки храму…
Щось давно притаманне мені
як одному з онуків Адама…
Щось останнє від перших сердець…
Непряме, мов життєва дорога…
Щось не схоже на вічний взірець
іронічно невічного Б-га…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2023
Хтось кличе… хтось мовчить…
хтось просить… хтось дарує…
хтось ліпить з миті мить…
хтось з вічністю вирує…
хтось плаче… хтось вдає,
що сльози - то дрібниці…
хтось кріпиться… хтось п’є
із мороку криниці…
хтось здався… хтось вража
мільйони душ ворожих…
хтось з гострого ножа
простогне:
- Боже… Боже…
хтось вмре… хтось оживе…
хтось з’явиться… хтось зникне…
І простір в ніч пливе…
І час до дня не звикне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2023