| Сторінки (2/101): | « | 1 2 | » |
Травнева ніч… Давно вже день скінчився,
В гаю співають тихо солов'ї…
Пропав десь місяць, мабуть, забарився,
Лиш тільки зорі сяють у пітьмі...
Легенький вітер з вишнями шепоче,
Скидає з них додолу білий цвіт...
Ще погуляє трохи й, мабуть, схоче
На луг піти - між травами спочить...
Навкруг так тихо... Спить усе в дрімоті,
Лиш зрідка одинокий сич гукне...
За мить з'явився місяць в позолоті -
Тепер до ранку він світить буде...
Анатолій Розумний,
02.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Блукає місяць поміж хмар,
Збирає зоряне намисто….
То там знайде зорю, то там,
Мов тії перли - ніжні, чисті...
Зорю збирає до зорі,
І пил їх зоряний здуває...
Подарувати хоче тій,
Яку так любить, так кохає...
Ще трохи, і намисто зір
Зав'яже вузликом тугенько...
Заграють струни сотні лір,
Й буде співать його серденько...
Яскраві перли одягне
На свою любу, серцю милу…
Та із собою поведе
Аж ген до краю небосхилу...
Анатолій Розумний,
27.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020
Соловейко у гаю тьохкає, співає,
Десь там щастячко моє серед трав блукає...
Ой, піду ж я у гайок слухать соловейка,
Може щастя там знайду я своє, рідненьке...
Підійду я до верби, розчешу їй коси,
Назбираю там роси та й умию очі...
Упаду я у траву, в небо подивлюся,
З калиною постою, ніжно обіймуся...
Я з барвіночку сплету віночок барвистий,
Та й на воду опущу в річку швидку, бистру...
Походжу ще трохи я, щастя пошукаю,
Хоч вже добре знаю я, що його вже маю…
Анатолій Розумний,
12.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Дивлюсь у небо... Місяць сяє,
Так ніжно зорі мерехтять..
І я між ними вже літаю,
Усіх їх хочу позбирать...
Лечу, збираю в жменю зорі...
Мов діаманти дорогі...
Та й розкидаю їх поволі
В нові сузір'я чарівні...
Навкруг час-простір нескінченний,
Посеред нього лише я...
Лечу все далі я натхненний,
Шукаю, де моя зоря...
Вже долетів до краю світу,
І там зорю свою знайшов...
Яскраву, мов росою вмиту,
Гарячу, мов у серці кров...
Помилувався нею трохи,
Та кинув вище, хай летить...
Нехай горить ще довгі роки,
Нехай щоночі мерехтить...
Анатолій Розумний,
11.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871597
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2020
Танцюють вишні-наречені,
В веселім танку у саду...
Мов зачарований, веселий
До них на зустріч я іду...
Не просто йду - лечу на крилах,
Мов голуб я до них лечу...
Бо знаю: там є моя мила,
Свою я долю там знайду...
Знайду я там свою єдину,
Найкращу в світі, на землі...
Свою голубку сизокрилу,
Що серцю мила і душі...
Анатолій Розумний,
10.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2020
І знову вишня розцвіла...
І знов співа пташина в гаю...
Яка чудова ця пора,
Коли й твоя душа співає...
Коли тепло вже цілий день,
Коли вже зелень все вкриває...
Лиш вітерець один, лишень,
Із трав ще роси не зриває...
Бджола вже перший мед несе
До свого вулика-хатинки...
У лісі рясно ряст цвіте,
На небі - жодної хмаринки...
У полі дружно сіють хліб,
І на городі є робота...
Весна лишає гарний слід,
Кругом газдує, вся в турботах...
Анатолій Розумний,
09.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871415
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2020
Соловей співає у гаю,
Біля вишні хрущ кружля вусатий...
Як же добре в рідному краю,
Там, де породила мене мати...
Де, щоразу, вранішня зоря
Умивається в росі сріблястій...
Де, над річкою, густа трава,
У якій блукало моє щастя...
Де зробив в житті свій перший крок,
Сам я, по землі своїй рідненькій...
Де пішов на перший свій урок -
Сів за парту в школі ще маленьким…
Де так стрімко, мов ріка швидка,
Десь спливли мої дитячі роки...
Де веселі юності літа
Розчинились, мов туман на сонці…
Знов співає соловей в гаю...
Хрущ кружля над вишнею вусатий...
Тішусь тим, що я живу в раю,
Там, де породила мене мати…
Анатолій Розумний,
18.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2020
Весну на крилах ластівка несе,
Летить поміж сніги та буревії...
Ніщо її не спинить, не зіб'є
З цього шляху... не відбере надії...
Надії, що десь там є її дім,
Під стріхою маленької хатини...
Скоріш зустрітись хоче вона з ним,
Про це бажає й мріє щохвилини...
Їй було добре у чужих краях,
Там дуже тепло, їжі вистачає...
Проте, щораз, крильми зробивши змах,
Її тягло сюди, до цього краю...
Сюди... Де роси сяють на зорі...
Сюди... Де ллються молоком тумани...
Сюди... Де сонце сяє день при дні,
І буйно квітне де калина в гаю...
Злетіла вперше де в височину,
Де вперше вона стріла свою долю...
Летить вона крізь хмари, крізь імлу,
Несе у рідний дім весну з собою...
Анатолій Розумний,
16.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868276
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.03.2020
Останні хвилини… І рік вже минає,
Який зустрічали ми з вами разом…
Останні хвилини... Він був... І немає,
Новий рік крокує уже за вікном...
Останні хвилини... Ми дякуєм Богу,
Що сили нам дав Він до мрії іти...
Останні хвилини... Вже нова дорога
Вестиме нас далі, в незнані світи…
Останні хвилини... Згадаймо все добре,
Що було із нами… Збулося що вже...
Останні хвилини… Збігають поволі,
Що ж рік нам Новий із собой принесе?..
Останні хвилини... Щасливими будьмо
У Новому році, щодня й назавжди...
Останні хвилини... Любить не забудьмо,
Всіх тих, хто є поруч із нами - любіть...
Останні хвилини... Зоря в небі сяє,
І сурми співають - Новий рік прийшов!..
Останні хвилини... Усіх я вітаю,
Бажаю щоб кожен з вас щастя знайшов!...
Анатолій Розумний,
30.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859750
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2019
Вибір завжди є… Він - за тобою!..
В будь-якій безвиході, біді -
Варто залишатися собою...
Чесним будь, насамперед - собі…
Ти не вір, що шепчуть тобі в вухо...
Часто - мало правди в тому є...
Сам у себе вір, не падай духом!
Знай: в руках твоїх - життя твоє…
Обирай свідомо, не піддайся,
По якій дорозі тобі йти...
Лише так ти знайдеш своє щастя,
Лише так досягнеш ти мети....
Не ховайся за спиною в когось...
Руку дай тому, хто у біді...
І тоді - все зміниться довкола...
І тоді настануть кращі дні…
Анатолій Розумний,
10.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857571
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2019
Колись, здавалось, всесвіт весь в долонях…
Колись, здавалось, вічним є життя…
Колись не було сивини на скронях....
Колись примарним було майбуття...
Колись... Колись ти біг по травах-росах...
Колись ти першу стрів свою любов...
Колись своє дитя увись підносив...
Колись кипіла в твоїх жилах кров...
Колись... Колись сказав ти вперше "Мамо"!...
Колись ти сам зробив свій перший крок...
Колись ріка стрімка текла так само...
Колись пішов ти вперше на урок...
Колись... Колись не раз ти все згадаєш...
Колись... Колись ти в вічність полетиш...
Колись... Але коли - ніхто не знає...
Лиш знаєш ти, що буде це колись…
Анатолій Розумний,
11.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854388
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2019
Туман густий розливсь навколо…
Не видно кроку де ступить…
Туман… Важка осіння втома
Ніяк не хоче відпустить...
Навкруг мов молоко розлито,
І дихать важчає щораз...
Тут, мабуть, загубилось літо,
Відщебеталось в котрий раз...
Наскрізь пронизує волога,
Душа тремтить як билина...
І не знайдеш де та дорога,
Що приведе вже до тепла...
Туди, де ясно сонце сяє...
Де квітнуть трави до небес...
Туман все далі заливає...
Не жди в цей час таких чудес...
Анатолій Розумний,
07.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853968
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.11.2019
Минає осінь… Під холодними вітрами
Опале листя ще кружляє, шелестить…
Частіше пада дощ... Широкими ярами
Біжать струмки... І зовсім голий ліс шумить...
Десь зрідка досить часом сонце ледь всміхнеться,
Однак, не гріє зовсім вже і знов втіка ..
У сірім небі пісня птаха вже не льється,
Мабуть, вже скоро на поріг прийде зима..
Над світом всюди закружляє хуртовина,
І все навкруг сховає під собою сніг...
Він землю до весни накриє мов перина,
Щоб тепло було їй у цім зимовім сні …
Анатолій Розумний,
06.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853878
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2019
Життя - найбільший дар від Бога,
Що дав мені Він в світі цім…
Веде у світ мене дорога,
Куди - не знаю... мов гольфстрім...
То поверне вона направо,
Ліворуч круто розверне...
То спинить рух мій дуже жвавий,
То знов в стрімнину заведе…
Моє життя - ріка широка,
Тече що серед лук і трав...
І стримують його пороги,
Чим далі - то частіш щораз...
Як добре, що на шляху цьому,
З'явився добрий помічник...
Який забув про свою втому,
Й мені поміг, як завше звик...
Бо завжди звик він рятувати,
Бо це - покликання його...
Бо вміє добре лікувати,
І душу, й тіло від всього...
Тепер, щоразу, коли знову
Стрічаю сонця схід новий,
Я дякую щоразу Богу,
Що ЛІКАР поряд є такий!..
Анатолій Розумний,
02.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
На світі вічного нічого не буває….
Не дарма каже так ця істина проста...
І хоч собі багато з нас чогось бажає,
Та варто знати - все обмежиться життям...
Цінуй життя своє... І кожної хвилини
Працюй над тим, що сам ти хочеш досягти...
Повір у себе... навіть в те, що маєш крила,
Летіть що можеш до своєї ти мети...
Ось так тоді і жити легше тобі буде,
Тоді і світ цей раєм здасться на землі...
І встигнеш все... і вічність не втече нікуди...
І простір весь її відкриється тобі...
Анатолій Розумний,
28.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852965
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2019
Похмура осінь вже газдує,
Остання літа мить зника...
Навкруг все сіро... вітер дує...
Не грає хвилями ріка...
Не чутно в гаю соловейка...
Упала з трав сухих роса...
Щемить... щемить моє серденько:
Чи скоро буде та весна?..
А дощ все падає додолу,
Змива з бруківки сірий пил…
Мені так хочеться додому,
Та крил розкрить немає сил...
Десь там чекає отча хата,
І у вікні горить свіча...
Чужих країв навкруг багато,
Та Батьківщина лиш одна...
Анатолій Розумний,
28.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852962
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2019
Спасибі Вам, захисники Вітчизни!
Усім, хто землю рідну боронить…
В боргу ми перед Вами, аж до тризни...
Хай Матір Божа Вас усіх хранить!...
За Вас щодня я Богові молюся,
Щодня прошу у Нього одного:
Щоб кожен з Вас додому повернувся,
Живий-здоровий... Я молю Його...
Щоб кожна мати сина дочекалась,
Щоб батько рідну доньку обійняв...
Малеча - мамі, татку щоб всміхалась,
Щоб в мирнім небі журавель кружляв...
Згадаю всіх я, ставши на коліна,
Життя своє віддав хто у бою...
За свою матір, неньку Україну...
В скорботі голову свою схилю…
Анатолій Розумний,
14.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019
Летить лелека високо у небі,
Летить, кружляє, відлітає в даль…
В чужі краї летіти йому треба,
І залишати треба рідний край...
Бо осінь вже похмура наступила,
Частіше вітер холод навіва...
Несуть його уже у вирій крила,
Бо незабаром вже прийде зима...
Лелека відлітати так не хоче,
Та мусить все ж, бо час уже прийшов...
Летить все далі й сумно так клекоче,
Та мріє повернутись сюди знов...
Анатолій Розумний,
17.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851778
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2019
В дитинство можна повернутись тільки в снах,
І лише так ще раз малим побути...
Згадати, як зорів тоді Чумацький шлях,
Коли не все ще міг тоді збагнути...
Коли усе навкруг, здавалось, не мине,
Був кожен день для тебе мов у казці...
І як щораз матуся ніжно обійме,
Та мить, мабуть, була найбільшим щастям...
А ще, як тато тебе в руки свої брав,
І підкидав високо, аж до неба...
А ти сміявсь тоді від щастя, щебетав...
Вернути б все це... більшого не треба...
В дитинство повернутись можна тільки в снах...
Тепер я все це добре розумію...
Дивлюся знову, як зорить Чумацький шлях...
Десь там мої думки та мої мрії...
Анатолій Розумний,
05.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Скінчився день, зоря вже сяє,
В нічному небі десь здаля...
В моїх обіймах засинає,
Найкраще в світі Янголя…
Весь день воно мені всміхалось,
Весь день лунав у хаті сміх...
В веселі ігри ми з ним грались,
І швидко день так пролетів...
В житті багато див буває,
На те, мабуть, і є життя...
Та краще, мабуть, не буває,
Як спить в твоїх руках дитя...
Солодких снів тобі маленька,
Моя ти зіронько ясна...
Моя кровиночко рідненька,
Відрада й втіха дідуся…
Анатолій Розумний,
30.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Жовтий, стиглий дід Гарбуз
Всівся на городі...
Гладить він свій довгий вус,
Ой, втомився ж, годі...
Цілий день порядкував,
Як справжній господар...
Ось і вечір вже настав,
Скінчилась робота…
На город свій погляда
Гарбуз і радіє...
Он, морквиця молода
На грядці рясніє…
Трохи далі - огірки,
Плетуться та квітнуть...
Бурячки свої чубки
Хитають за вітром…
Добрий, щедрий урожай
Виріс на городі...
Стане все, що забажай,
Взимку у нагоді...
Задоволений Гарбуз,
Все у нього ладно...
Далі гладить сивий вус,
На душі відрадно…
Анатолій Розумний,
29.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849801
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.09.2019
Кажуть, доля в тому винна,
Як живеш, що маєш…
Саме в тому є причина,
Ти ж не обираєш...
Як би ти там не старався,
Нічого не зміниш...
І за що б ти там не брався,
Часу лік не спиниш...
Та, мабуть, то все неправда,
Що говорять люди...
Бо всяк коваль свого щастя,
Так було і буде...
Кожен шлях свій обирає,
Як на світі жити...
Та лишень не обирає
Мами й Батьківщини…
Анатолій Розумний,
26.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849478
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2019
Дощик капає з хмаринки,
Полива все у саду...
Усміхнулися жоржинки,
Все тепер в них до ладу...
Пішов дощик поливати
Далі трави на лугу...
Нема часу спочивати,
Прожене він їх жагу...
Напоївши трави вдосталь,
Полетів він в зелен гай...
Де ростуть дуби і сосни,
Квітів де бринить розмай...
Не забув і на городі
Дощик рясно все полить...
Закружляли в хороводі
Бурячки, аж гай шумить...
Напоїв усіх вже дощик,
Вже пора йому спочить...
Взяв й сховався він у горщик,
Вже не капає... Мовчить...
Анатолій Розумний,
24.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849268
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.09.2019
Білі хмарки та й по небу вітер все ганяє,
Мов вівчар отару плаєм весь день випасає…
То жене їх вниз додолу, то вгору кидає,
Що ж то далі з ними буде хмарки вже й не знають...
Одна хмарка, ще маленька, за дубом сховалась,
Тут від вітру пересидіть вона сподівалась...
Прослизнула серед листя, у вись поглядає,
Чи, бува, той грізний вітер її не шукає...
Але вітер, поміж ділом, та й її помітив,
Подув дужче він на дуба, захитались віти...
Хмарка бідна з переляку уся затремтіла,
Стала вона сива-сива та й в небо злетіла...
Полетіла вона в небо, та й там десь поділась,
Мабуть, уся до останку дощиком пролилась...
Полетів угору вітер хмарку ту шукати,
Не знайшов... Пішов він інші хмаринки ганяти...
Анатолій Розумний,
23.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849267
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.09.2019
Червоніє знову у лузі калина,
Мов вдягла коралі молода дівчина...
Одягла коралі, погляда в озерце,
Погляда на себе, немов у люстерце...
Вітерець ласкавий їй віти хитає,
Покохав всім серцем, та й її питає:
"О, моя калино! О, моя ти мила!
Ти скажи, серденько, когось чи любила?..
Як ще не любила, мене чи полюбиш?
Дам тобі я крила, і літать ти будеш…
Полетим у небо... Серед хмар біленьких
Подарую то́бі своє я серденько"...
Вітерець калина взяла й обійняла,
І йому ласкаво, ніжно та́к сказала:
"Нікого ще з роду так я не любила,
Полетіти хочу на тво́їх я крилах...
Як мене ти візьмеш до хмар тих, високих,
Я щаслива буду, ти ж мій ясний сокіл…
Там втамуєм спрагу любов`ю п`янкою,
Нас ніхто не зможе розлучить з тобою"...
Анатолій Розумний,
17.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2019
Пишу тобі… Тобі, мій незнайомий друже…
Пишу тобі в далеке майбуття...
Думки свої я передати хочу дуже...
Тобі ж нема в минуле вороття...
А я, на щастя, я тобі писати можу,
У мене вдосталь часу є на це...
Можливо, так тобі я чимось допоможу,
Підкажу щось... А може щось іще…
Насправді, не про це я хочу написати,
І не мені тебе учить як жить...
Лише скажу: одна у нас Вкраїна-мати...
Не забувай... Цим варто дорожить…
Пишу тобі і уявляю, любий друже,
В якій країні ти уже живеш...
Мабуть, у тій, яку в думках плекали дуже...
Мабуть, у тій, що краще не знайдеш...
Хотів би я ще раз пройтись стежками знову,
Та серед гаю стріти десь тебе…
Хотів би дружню завести з тобой розмову,
Спитати про життя, про те, про се…
Побачити б хотів ще раз на власні очі,
Як буйно квітне рідная земля...
І як вернулися вже до порогів отчих
Усі сини та доньки із далля…
Почути хочу як летить до неба знову
Весела наша пісня гомінка...
Як всюди поважають нашу рідну мову -
В далеких навіть та чужих краях…
Пишу тобі… Тобі, мій незнайомий друже…
Пишу тобі в далеке майбуття...
Пишу… Пишу... І хочу передати дуже
Тобі привіт… З минулого… З далля...
Анатолій Розумний
21.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842626
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2019
Вже сіло сонце спочивати…
Усе навколо завмира…
Вже соловей почав співати,
Уже дрімає сон-трава…
Веселий вітер влігся в травах,
Під шепіт їхній засина…
Веселою була забава,
Весь день хмаринки розганяв…
Стрімкий потік ріка спинила,
На берег винесла човна…
Лиш зрідка вибігає хвиля,
І берег ніжно обійма…
Утомлена земля ледь диха…
Від спеки ледве відійшла…
На небі зорі хтось розсипав…
Вже місяць сяє… Ніч прийшла…
Анатолій Розумний
17.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842301
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.07.2019
Ой кувала зозулечка
У зеленім гаю…
Моє щастя недалечко
Десь тут заблукало…
Заблукало моє щастя,
Я його шукаю…
Знайти його може вдасться,
Вітра погукаю...
Ой ти вітре! Вітре-брате!
Я тебе попрошу,
Може бачив моє щастя
Десь у травах-росах…
Серед трав пройдись легенько,
Розчеши їм коси…
Та дивися ж, помаленько,
Щоб не впали роси…
Я ті роси позбираю
У свої долоні…
Може щастя відшукаю,
Визволю з неволі…
Анатолій Розумний
16.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2019
Шумлять жита в широкім полі...
Іх хвилі йдуть до обрію навстяж…
Вирує море мов поволі,
Хвилює душу мою раз у раз…
Шумлять жита… Про щось шепочуть...
Про щось говорять пошепки собі…
Мені мов нагадати хочуть
Про всі уже давно минулі дні...
Шумлять жита… Роса спадає...
Неначе скарб безцінний до землі…
Отак і наші дні минають,
Мов та роса, всі наші кращі дні...
Шумлять жита… Їх все гойдає
Такий легенький, теплий вітерець…
Іще один мій день минає…
Я йду до свого щастя навпростець…
Анатолій Розумний
15.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842217
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.07.2019
Моєму рідному Заслучному, де я народився і виріс, присвячую…
Моє село… Де верби понад ставом
Схилилися та миють віти у воді…
На сонці де виблискує хрестами
Стоїть величний Храм у всій своїй красі…
Де в'ються вулички - то вниз, то вгору,
Мов доганяють одна одну навздогін…
Де лине пісня ввись у літню пору,
Де ніби час, здається, сповільнив свій плин…
Де хатинки заквітчані весною,
В усіх садах рясніє вишень білий цвіт…
Де залишаєшся самим собою,
І де, здається, що зійшовся увесь світ…
Де хочеться щораз пройтись босоніж
По травах рясно-росяних вздовж Случ-ріки…
Моє Заслучне… Ти найкраще з-поміж
Усіх світів... Ти в мене в серці назавжди…
Анатолій Розумний
12 липня 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841910
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.07.2019
А я гуляю під дощем…
Сміється сонце крізь хмаринки…
На серці в мене ніжний щем,
Немов малий ловлю краплинки…
Мов той хлопчак собі біжу,
Серед калюж шукаю глибшу…
І не вві сні, а на яву
Я мокрий весь… Промок до нитки…
Біжу босоніж по траві,
Здіймаю свої руки вгору…
І легко… Легко так мені,
Немов вернувсь в дитинство знову…
Анатолій Розумний
11 липня 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841655
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.07.2019
Липень… Спека… Нічим дихать…
І надвір хоч не ходи…
Лиш одне бажання - випить
З джерела скоріш води…
Вже іду широким лугом,
Серед трав, що так шумлять.
Озирнувся я навкруги,
Бачу - верби ген стоять…
Я пришвидшив свої кроки,
Одну вербу я впізнав…
Тут мої дитячі роки
Десь згубились серед трав…
Ця верба уже старенька,
Її видно із далля…
Стріла мене, наче ненька
Своє ріднеє дитя…
А під цею, під вербою,
Б'є маленьке джерельце…
Трохи заросло травою,
Та живе іще… Живе…
А вода в джерельці чиста,
Б'є ключем із-під землі…
І проміння променисте
Виграє в воді собі…
З джерельця струмок дзюркоче,
І біжить серед лугів…
З ним десь збігли мої роки,
Їх спинить я не зумів…
Досхочу напивсь водиці
Я з отого джерела…
Далі сил набрався жити,
Мабуть, літ ще десь до ста…
Попрощався я з вербою,
Її міцно обійняв…
Та й пішов собі поволі,
Ще вернутись обіцяв…
Анатолій Розумний
01.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840674
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.07.2019
Давай полетимо з тобою в небо,
Як вільні птахи з грішної землі…
Залишим все… Нічого нам не треба,
Лиш я і ти разом в височині…
Між хмар з тобою ми летіти будем,
Туди - все вище й вище до зірок…
Ми мить оцю з тобою не забудем,
Це наших мрій політ, політ думок…
Залишимо позаду ми тривоги,
Журбу, утому, сірість будніх днів…
Ми маєм сили ще та маєм змогу
Здійснити все з своїх дитячих снів…
Анатолій Розумний
27 червня 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2019
Духмяна липа квітне знову,
П'янкий дарує аромат…
Згадалась з дідусем розмова
Багато літ тому назад…
Як він казав мені малому,
Як з липи бджоли мед беруть…
Усі разом й не знають втоми,
Весь день над квітом тим гудуть…
Збирають мед, собі та людям,
Вони ж бо щедрі, не скупі…
Нектар вони шукають всюди,
Й несуть до вуликів собі…
Отак і люди жить повинні,
Як тії бджоли-трударі…
І працювати без упину,
І хліб ділить - комусь й собі…
Я пам'ятаю ту розмову
З моїм стареньким дідусем…
Дітей своїх навчив я цьому,
Навчу цьому і їх дітей…
Анатолій Розумний
28 червня 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2019
Ой, у полі три тополі
Стоять, зеленіють...
Як три сестри, як три долі,
Стоять... Про щось мріють...
Одна мріє про кохання,
Таке ніжне, чисте...
Як весна квітуча, рання,
Дзвінка та барвиста...
Друга хоче кращу долю,
Щоб життю радіти...
Хоче вирватись з неволі,
Мандрувати світом...
Третя ж хоче просто жити
У цім милім краю...
Не одну ще весну стріти,
Вірить у це, знає...
Анатолій Розумний,
09.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019
Стоїть верба над водою,
Вітами хитає...
Обвінчалась із журбою,
І щастя не має...
Стоїть вербиця і плаче,
Та роняє сльози...
Світу білого не бачить,
У душі - морози...
А колись вона ж любила,
І цвіла весною...
Були в неї тоді крила...
Була молодою...
Швидко тії дні минули,
Канули у лету...
Що любов то - не збагнули...
Розійшлись по світу...
Тепер вербонька самотня,
Стоїть над рікою...
Сліз гірких не одна сотня
Змішалась з водою...
В неї серце ледве стука,
Й дихання немає...
Без любові жить - то мука...
Тепер вона знає…
Анатолій Розумний,
03.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2019
Ти чуєш?... Вітер шепче щось вербі...
Ти бачиш?... Квітне все довкола...
Повір: журби минають сірі дні,
Весна до нас вертає знову...
Разом з собою нам вона несе
Тепло та кращі сподівання...
Несе надію, віру нам несе...
Та, головне, несе кохання...
Весну завжди у серці бережи...
В похмурі дні, в морози люті -
Тебе зігріє... Нею дорожи...
Цінуй всі миті незабутні...
Анатолій Розумний,
26.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830611
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.03.2019
Не плач, моя Мамо, не плач...
Давно твої виросли діти...
Мене, моя рідна, пробач,
Що вдома буваю я рідко…
Не плач, моя Мамо, не плач...
Утри свої яснії очі…
І пісню мені заспівай,
Свою колискову... Так хочу…
Не плач, моя Мамо, не плач...
Я знаю: болять твої руки,
Бо звикли завжди працювать,
Нема для них втоми та скуки...
Не плач, моя Мамо, не плач...
Всміхнись, моя люба, рідненька…
В обіймах своїх обіймай
Вже правнучку першу, маленьку...
Не плач, моя Мамо, не плач...
Років вже назад не вернути...
Цвістиме ще довго твій сад,
І квітнути вишня ще буде...
Не плач, моя Мамо, не плач...
Ти знай - Ти у світі найкраща!
І в щасті… І в миті невдач -
Зі мною у серці Ти завжди...
Анатолій Розумний,
25.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019
Зіграй мені, моя бандуро!
Зіграй мені, прошу тебе...
Ти не мовчи, моя зажуро!
Хай лине пісня до небес...
Зіграй мені, моя бандуро!
Мою ти долю розкажи...
Чи ясно буде, чи похмуро
В моїм житті... Наворожи...
Зіграй мені, моя бандуро!
Зіграй... У свої струни вдар...
Щоб не було життя понурим,
Горів щоб в серці завжди жар...
Зіграй мені, моя бандуро!
Зіграй мені, прошу тебе...
Давай згадаєм все, що було...
Давай помрієм що буде...
Анатолій Розумний,
25.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
О, Весно, Весно, сестро моя!..
Ти поведи мене туди,
Гуляє вітер де у полі,
Де пишно вже цвітуть сади...
Веди туди, де сонце сяє,
Дзюркоче де малий струмок...
Зелена де трава буяє,
Де запах квітів-пуп'янок...
Туди, співа де соловейко,
Де ллється пісня у гаю...
Де завмира моє серденько,
Знайшов любов де я свою…
Веди туди, де зорі світять,
Туди, де місце моїх мрій...
Через роки, через століття,
Веди у край моїх надій...
Анатолій Розумний
24.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830306
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.03.2019
“Іди… Скоріш іди", - шепоче мені вітер…
“Біжи… Біжи", - підспівує швидка ріка…
А я не йду… Постоять хочу я на місці...
Бо знаю, що назад не буде вороття…
Стою... Дивлюся... Дихаю... Хочу відчути...
Усім єством своїм: навкруг така краса!..
Я хочу трохи зачекати, відпочити...
Збагнуть все хочу я... І світ най зачека...
Най зачека... Вже годі мені бігти й бігти...
Блукати, пропадати в буднях сірих днів...
Я хочу мріяти, співати та радіти...
Навкруг весна... Вона уже в житті моїм...
Я хочу прокидатись у весняних ранках...
Густими травами ходити босоніж...
Збирати в свої жмені роси на світанку...
І у житах вузькою стежкою пройтись...
Вдихнути хочу я п'янкого аромату
Цих перших квітів у весняному гаю...
І хочу знову бачити як біля хати
Розквітне пишно вишня в маминім саду…
Анатолій Розумний
11.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828783
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2019
Дорогі наші жінки!
Рідні наші матусі та бабусі!
Кохані дружини та люблячі сестри!
Чарівні донечки та лялечки-онучки!
Зі святом весни хочу Вас привітати!
І лише добра хочу Вам побажати!
Весна у серцях Ваших хай розцвітає,
І квітами все навкруги Вас буяє...
Щоб були веселі... Щоб були щасливі...
Щоб були усміхнені й були красиві!
Хай люблять Вас рідні, цінують хай друзі...
Життя хай цвіте, як калина у лузі!...
Бажаю я Вам лише сонячних ранків,
Та лагідних днів, оповитих серпанком....
Хай теплі вітри принесуть Вам Надію,
Хай завжди збуваються всі Ваші мрії...
І кожен Ваш день нехай буде щасливим...
Достатку і злагоди Вашим родинам!
Нехай соловейко співає Вам дзвінко,
А доля дарує Вам щастя довіку!
Зі святом Вас, любі!
Зі святом Вас, кохані!
Анатолій Розумний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828182
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.03.2019
Героям Небесної Сотні,
присвячується…
Тепер Вони тримають Небо України...
Пішли Вони у вічність в ті лютневі дні...
Зостався хтось без батька… Хтось - без свого сина...
В той час, коли палало все тут у вогні...
Так швидко плине час... Та він не гоїть рани...
У пам'яті щодня зринає клекіт куль...
Де гинули Вони - цвітуть тепер каштани...
І тихо-тихо так… Не чутно тут зозуль…
Щодня проходять тут численні верениці...
Їм з вдячністю несуть і квіти, і свічки...
Ледь чутно лине дзвін з маленької дзвіниці...
Ледь-ледь колише вітер траурні стрічки...
Дивлюся в очі Їх на чорному граніті...
Карбую в своє серце я Їх Імена...
Якби ж я тільки міг: віддав би все на світі...
Проте, на жаль, нема в минуле вороття...
Навкруг кипить життя... Лиш тут, у цьому місці
Спинився час, немов стоп-кадр в німім кіно...
І линуть до небес тепер проміння світлі...
З тих місць, де пролилась на землю Їхня кров…
Анатолій Розумний
06.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828040
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2019
Додому… Знову їду я додому…
Несе мене з собою вдаль швидкий експрес...
Летять повз мене за вікном поволі
Луги й поля, ліси... Вгорі блакить небес…
Додому... Знову їду я додому ...
Туди, де виріс я, зробив де перший крок...
О, скільки ж днів уже спливло потому?...
Мабуть, що стільки, як на небі є зірок ..
Додому... Знову їду я додому...
Сиджу, вслухаюся в мелодію колес...
Вже зовсім скоро, вранці, все знайоме
Побачу я: вишневий сад, і річки плес...
Додому... Знову їду я додому...
Душа співає, мов той соловей в гаю...
Вже бачу стежку до свого порогу...
Нарешті, знову, опинився я в раю…
Анатолій Розумний
04.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827839
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.03.2019
Надворі біла віхола гуляє,
Стрімку ріку скував міцний, прозорий лід.
Зимову пісню вітерець співає...
Який же він казковий - цей зимовий світ…
Відщедрували звечора дівчата,
Меланку відводили хлопці в хоровід...
Святий Василь вже засіває хати,
Бо нині знову свято - Старий Новий Рік!..
Зі святом цим усіх я вас вітаю!
В традиціях народу рідного мого:
З долонь пшеницю щедро засіваю,
Усім на Щастя, на Здоров`я, на Добро!..
Хай в році - кожен день щасливим буде!
Нехай високим буде ваших мрій політ!
Щоб Божа Ласка вберігала всюди,
І нашу Землю Рідну й наш увесь Нарід!..
Сію!.. Вію!.. Посіваю!..
З Новим Роком всіх вітаю!..
Щастя, Радості, Добра й Миру нам усім бажаю!
Анатолій Розумний
14.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821012
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2019
Уже “п'ять : нуль” в моїм календарі…
Не знаю: чи багато це, чи мало?..
Проте, весна буя в моїй душі…
Себе я юним все ще відчуваю...
Я не задумуюся ні на мить,
Що щось пройшло й його вже не вернути...
Як і раніш продовжую я жить,
Й продовжую своє життя любити...
Мабуть, хтось скаже: хватить... зупинись...
Спини свій біг та перейди на кроки...
Що твій солідний вік... Мов, озирнись...
Навкруг тебе уже кружляє осінь...
Дарма... Хай кажуть й думають собі...
Нехай на себе все це приміряють...
Я лиш всміхнусь... Так хочеться мені...
І сам себе в цей день я привітаю...
Попереду, я знаю, все життя...
Яке я хочу до кінця прожити...
І впевнено дивлюсь я в майбуття,
Тут не потрібно й воском ворожити....
Уже “п'ять : нуль” в моїм календарі…
Не знаю: чи багато це, чи мало?..
Проте, я Богу дякую за всі ті дні,
Що я прожив… і що прожить ще маю…
Анатолій Розумний
01.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
Один-однісінький листок зоставсь в календарі…
Із ним останній року день минає…
А завтра новий рік вже покрокує по землі...
Що принесе він нам?.. Ніхто не знає…
Останній лист... Потроху добігає до кінця
Історія, що рік як почалася...
І дуже шкода, що назад немає вороття,
Як не старайся ти, така вже вдача…
Останній лист... Немов останній подих, крайня мить...
А далі що?.. Ти спробуй, догадайся!..
Все буде так, як хочеш того ти... Продовжуй жить...
Люби життя... Люби і не вагайся…
Останній лист... Ти відірви його і не жалкуй...
І мрій про новий день... Про день прийдешній...
Ти сам своє життя твори... Ти сам у нім пануй...
І допоможе най тобі Всевишній...
З Новим роком! З Новим щастям! Кохайте та будьте коханими!
Анатолій Розумний
31.12.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
У небі запалала Вифлеємська зірка,
Стоїть дванадцять страв святкових на столі.
На покуті зорять Ікони, світить свічка...
Настав Святвечір... Стало темно надворі...
Вже за столом зібралася уся родина,
І пошепки Молитву дружно промовля...
І Бога дякують, що дарував Він Сина,
Ісуса нашого, Спасителя, Христа...
Відвідавши багатої куті із медом,
І "Нову радість" разом дружно заспіва,
Несе святу вечерю до своїх хрещених
Дзвінка й весела, щебетуча дітвора...
На всю вже колядують парубки й дівчата,
Далеко чутно їх веселий гомін й сміх.
Везуть наколядоване добро в санчатах,
Скрипить й співає під ногами білий сніг…
Окраєць місяця за хмарку зачепився,
На банях церкви так виблискують хрести...
Опівніч вже... Ісус - Син Божий народився!
Славімо всі Його! - ти так відповіси…
Анатолій Розумний
03.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018
Ми так на Зиму сніжну всі чекали,
І для морозу готували кожушки.
Свої хтось діставав із вовни шалі,
Хтось купував собі новенькі чобітки...
І мрій та планів в нас було багато -
Як весело разом зустріти Новий рік!
Щоб покататись з дітьми на санчатах,
Щоб падав й падав з неба білий-білий сніг...
Однак, Зима змінила наші плани,
Та дощ дрібний нам замість снігу принесла.
Ось так про це у нас в народі кажуть:
- Ой, підманула ж нас ти, ой, і підвела!..
На вербі знову бруньки розпустились,
Цвіте собі троянда біла у саду...
У лісі звірі всі вже пробудились,
Після короткого зимового півсну…
Поля озимі буйно зеленіють,
Немов у гості знов до нас прийшла Весна...
І гучно хвиля б`є у морі синім...
І отаке бува... Жартує так Зима...
Анатолій Розумний,
Січень, 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
Зоря ясна у небі вже палає...
Зимовий вечір... Новорічна ніч…
В святкових вогниках ялинка сяє,
Та жаром дихає у хаті піч...
Мороз розмалював шибки на вікнах...
Надворі тихо... Падає сніжок...
Повірим в казку ми, як вірять діти,
Бо, вже за мить, настане ніч казок…
Вже скоро сурми голосно заграють,
Свій шлях земний закінчить Рік Старий,
І на порозі дзвінко заспіває,
Свою веселу пісню Рік Новий!..
Хай він для кожного буде щасливим,
Дарує лише радість нам усім.
Нехай здійснить всі наші світлі мрії,
І Божа Ласка береже нас всіх...
Хай він несе достаток в кожну хату,
Нехай луна дзвінкий дитячий сміх.
Надійних друзів щоб було багато,
І Дух Різдва об`єднує усіх!..
Щоб в мирі й злагоді усім жилося,
Щоб свіжий хліб був в домі на столі...
Вже так давно на світі повелося,
Що мрієм ми у Новорічні дні...
Анатолій Розумний
29.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
Молю тебе, мій Боже, мій Ісусе!
Почуй мене й молитву цю прийми...
З душею щирою Тобі молюся,
Та визнаю усі свої гріхи…
Молю Тебе, даруй нам хліб щоднини,
Хай ситим буде всяк - малий, старий...
Пошли нам ясні і погожі днини,
Верни на землю рідну мир міцний...
Молю Тебе, пошли усім нам віру,
І навіть тим, забув вже хто про це...
Бо тільки з нею матимем надію,
Що завтра буде краще ніж тепер…
Молю Тебе, мій Боже, дуже прошу
Даруй любов свою Ти нам усім …
І не введи усіх нас у спокусу,
По-правді кожен жив щоб в світі цім...
Молю Тебе, не упускай ніколи
Ти з поля зору свого наш народ...
Бо він з собою силу Твого Слова
Несе, не вимагаючи щедрот…
Молю Тебе, Ти дай нам розуміння,
Щоб кожен іншого зумів почуть...
А ще, нам дай, хоч трішечки терпіння,
Щоб негаразди всі здолать й забуть…
Молю Тебе… Молю я і благаю,
Даруй щодня смиренність нам усім…
І в першу чергу тим, хто має владу,
Щоб не ховались під Ім'ям Твоїм…
Молю Тебе, й мені дай сили вдосталь,
Щоб зміг здолати все, що судилось...
Випробування, що пошле ще доля,
Сприйму як Твою Волю, мій Господь...
Мій Боже!.. Знаю я, що ця молитва
Буде почута… Вірую я в це...
Я з вірою у Тебе буду жити,
І далі нести по життю свій хрест…
Анатолій Розумний
20.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814635
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 20.11.2018
Тополя скинула останнє листя...
Їй холодно... Вночі вже був мороз...
Вже доспівало літо її пісню,
Всю до кінця... І це, мабуть, всерйоз...
Стоїть вона… Хитається на вітрі...
Тремтить її оголена душа...
Одна-однісінька на цілім світі,
Все жде вона... Чого?.. Сама не зна...
Стоїть вона... Поволі засинає...
Холодний сон окутує її...
Вже майже спить... А, може, помирає...
І сон не випустить з обійм своїх...
Стоїть тополя... Майже вже не диха...
Стоїть одна, край поля за селом...
Лиш іноді хитає віттям стиха,
Та мріє, щоб зустріти весну знов...
Анатолій Розумний
13.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813701
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2018
Ідуть дощі... Бувають вони різні...
І кожен з них своє щось нам несе...
Бувають лагідні, бувають грізні,
Та все ж ідуть... Ідуть вони з небес...
Ідуть дощі... Йдуть теплі, йдуть грайливі...
Вмивають все, наводять чистоту...
Немов оті господарі дбайливі
Газдують... Все щоб було до ладу…
Ідуть дощі... Навкруг усе квітує...
І в полі колоситься щедрий хліб...
Та все ж, щоразу, душу так хвилює:
Що принесуть?.. Який залишать слід?..
Ідуть дощі... Несуть нам прохолоду,
Геть спеку проганяють: хай іде...
А, часом, йдуть - й на нас журбу наводять,
У роздуми вганяють... в щось іще...
Ідуть дощі... І переходять в зливи...
Пиріщать так, що світу не побач...
Ледь капає, бува, і ти щасливий,
Мов скарб збираєш краплі… Враз - багач...
Ідуть дощі... Ідуть весною й літом...
І восени ідуть, без них - ніяк...
Ідуть дощі... Бо володіють хистом
Щоб завжди йти... Ідуть... Це Божий знак...
Ідуть дощі... Все ллють без перестанку...
Мов небо плаче… Сльози пролива...
Ідуть дощі... Мабуть, це - на удачу...
Без них бо, мабуть, не було б життя…
Анатолій Розумний
10.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813327
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2018
У цей осінній, теплий день з далека,
Долаючи негоду, терплячи жагу,
До мого дому прилетів лелека,
Й приніс з собою в дзьобі дівчинку-красу.
Зовсім маленьке, крихітне дівчатко,
З`явилося на світ цей нині чарівний.
Відкрило вперше сині оченятка,
Свій голосочок вперше подало дзвінкий.
Ми так усі Тебе давно чекали,
І мріяли усі - якою ж будеш Ти?
Ти ж перевершила всі сподівання,
Бо Ти найкраща в світі! Ти - вінець краси!
І хоч на дворі осінь вже вирує,
І хоч вона уже давно в житті моїм,
У моє серце весну Ти вернула,
Та радість принесла з собою у наш дім.
Віднині я дідусем називаюсь,
Бо є у мене вже онученька мала.
І більш за все на світі сподіваюсь,
Що буде доленька щасливою твоя.
Рости щасливою, моє Дівчатко!
Ти розквітай на радість й втіху нам усім!
Ти наша Крихітко, ти - Янголятко!
Хай буде завжди сонячно в житті Твоїм!
Анатолій Розумний
30.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2018
Літо в осінь повернулось...
Не назавжди, лиш на день.
І за мить уже забулось:
Дощ... Туман... Жура пісень...
Літо в осінь повернулось...
Ожило усе навкруг.
І в обіймах пригорнуло,
Наче справжній, давній друг...
Літо в осінь повернулось...
І зраділа пташина.
У гаю заметушилась,
Враз... І пісня вже луна...
Літо в осінь повернулось...
Стало радісно душі...
І кохання пробудилось...
Б`є, мов з-під землі ключі…
Анатолій Розумний
09.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813185
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2018
Ходить осінь чарівниця по моїй землі,
Все малює своїм пензлем в барви золоті...
Одягла у жовту сукню молоду вербу:
Хай побачить свою вроду й прожене журбу...
Далі осінь малювати пішла у саду,
Вже на вишні червоніє листя до ладу...
Трохи пензлем покропила - засіяли враз
Айстри пишні... Хризантеми заспівали джаз...
В гай швиденько вже майнула, бо ж пора й туди,
Зачекались там на неї клени та дуби…
Малювала їх старанно, щоб не пропустить,
Щоб усе було у барвах… Все хай багрянить…
Вправно осінь малювала... Час перепочить...
Зажурилась вона трохи... Дощик моросить...
Шкода стало їй усе це... Всю оцю красу,
Скоро вітер позриває... Трохи б ще часу...
Треба встигнути їй трохи... Зовсім мало ще,
На узліссі залишилось одне деревце...
Мить одна - і все готове... Ой, яка ж краса!
Та й собі вдягла коралі... Їй бо ж до лиця...
Ті коралі на калині, мов вогонь, горять,
Лине пісня журавлина... Журавлі летять....
Осінь глянула угору та маха їм вслід:
Буде хай безхмарним небо та легким політ…
Анатолій Розумний
05.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812691
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2018
Стоїть самотній дуб в гаю,
Скидає листя він додолу...
Весну він згадує свою,
Далеку ту, чудову пору...
Коли він вперше в цім гаю,
Із жолудя пробивсь нагору.
Та опинився, мов в раю...
Ту мить не вернеш вже ніколи…
Стоїть один... На самоті...
Стоїть… І досі все гадає:
Чому він тут? Чому один?
Та відповідь, нажаль, не знає…
Над ним пронеслись як вітри,
Вже сотні років... Збився з ліку...
Він пам'ятатиме завжди,
І не забуде їх довіку...
Як ріс... До сонця як тягнувсь,
На вітрі як шуміли віти...
Ще раз навколо озирнувсь,
Й від щастя захотів злетіти…
Стоїть самотній дуб в гаю,
Скидає жолуді поволі...
Не лає долю він свою,
Бо зна - буде в них краща доля...
Анатолій Розумний
04.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812566
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.11.2018
Рідне місто моє! Ти мов птах сизокрилий,
Що летить в небесах і здіймається в вись...
Ти, мов човен маленький, долаєш сміливо
Шквали шторму та сивії хвилі століть...
Як люблю я тебе! Твої росяні ранки,
Теплі, лагідні й жаркії літнії дні...
І твої, оповиті осіннім серпанком,
Парки, сквери, алеї й дубові гаї...
Я люблю твоїх вулиць квітучі квадрати,
Де, коли б не звернув ти, до моря дійдеш...
І зимові вітри, з моря дмуть що завзято,
Бо ніде в цілім світі цього не знайдеш...
Рідне місто моє! Хоч я тут не родився,
І далеко відсіль Батьківщина мала...
Полюбив я тебе, бо в тобі роздивився
Суть твою, що складається з щастя й добра...
Більш століття тобі... З Днем народження знову
Я вітаю тебе в вересневі ці дні...
Тож квітуй, розвивайся й засновника свого
гордо ім`я, Скадовську, неси у віки!
Анатолій Розумний
01.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812540
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 04.11.2018
У нашого народу є свої, чудові свята.
У деяких із них - своя, червона дата.
Чомусь в календарі цей день, на жаль, не є червоним,
Хоч заслуговує на це, бо є - народним.
Це свято, вірю, для всіх нас близьке та особливе,
Святкуєм всі разом - й від того ми щасливі.
І хоч гуляє Осінь вже - холодна та похмура,
Віншуєм нині ми працівників культури!
Хто ж люди добрі ці? Вони - усі тут особливі!
Працюють бо вони всі на культурній ниві.
А нива не проста ця є - не зна вона пір року.
Жнивують тут щодня, таланти тут нівроку!
Вони у полі, хліб де жнуть, в цеху біля верстата.
У спеку, в холод й там - де кулі з автомата...
Дають натхнення жити нам, творити і любити.
Підносять дух, й веліють подвиги робити!
Завжди вони дарують нам красу та насолоду.
Несуть у люд духовне надбання народу:
Чи танок запальний, чи пісню лагідну, ліричну.
Їм завдяки - культурі нашій жити вічно!
Ми щиро дякуємо вам у професійне свято!
Вам щастя хочем побажать, й звитяг багато!
Лунає пісня хай завжди, в серцях у ваших й душах!
Уклін від вдячних глядачів… Вас любим дуже!
Анатолій Розумний
09.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812420
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 03.11.2018
Моєму батькові, Розумному Григорію Павловичу, присвячую...
Без Тебе сиротою стала рідна хата,
І час, і простір - наче зупинивсь...
Нема мені тепер кому сказати: “Тату!
Стрічай! Я знов до дому повернувсь!”...
Тепер мені, здається, ніби тільки вчора,
Коли я зовсім був іще малим,
За руку Ти мене водив з собою в поле,
Любити землю вчив, як Ти любив....
Щоб знав я завжди: звідки й як той хліб береться,
Такий духмяний й свіжий на столі...
І як казав Ти, що сторицею вернеться
Добро, що зроблю у своїм житті...
Завжди Ти вірив в мене, і пишався мною,
У мить невдач - підтримати умів...
Твою Любов батьківську я лишу з собою,
У серці... Як і Твій чудовий спів...
Раптово так скінчилася Твоя дорога...
Мов сивий птах, Ти зник в височині...
Та хочу вірити: десь там, в саду у Бога,
Тобі співати будуть солов`ї...
Вже не піду з Тобою я широким лугом,
Не гляне сонце у Твоє вікно...
Ніколи не зійде, посіяне за плугом,
З Твоїх долонь укинуте зерно...
Не зможу більш ніколи я Тобі сказати
Ще безліч, безліч добрих й теплих слів...
Прости мені... Прости мені, мій любий Тату!
Якщо я щось, колись не так зробив...
Як жаль, що я не можу час назад вернути...
Й без Тебе вже минають нові дні...
І можу знову Тебе бачити і чути
Тепер я лише тільки уві сні…
Анатолій Розумний
07.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812320
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.11.2018
Із вітром сталось щось негоже,
Мабуть, розсердив хтось його...
Мов навіжений став він, схоже...
Злий... Не жаліє нікого...
Зігнав він хмари з всього світу...
Все круте їх... Пиріщить дощ...
Та мало все йому... Ще свиту
Привів із грому й блискавок…
Його всі просять, всі благають,
Щоб втихомирився ураз...
Та він не слуха... Завиває...
Ще лютішим стає щораз...
А вітер свище… Все лютує...
По морю хвилі все ганя:
То підіймає їх щодуху,
То в берег люто розбива…
Не знає хвиля, що твориться...
Чого так вітер знахабнів?
О берег б'ється та піниться,
Та піна - біла, наче сніг…
Та мало вітру все... Не йметься...
Йому б іще чогось утнуть...
Зібравсь й пішов у спеп, здається...
Чого накоїть - не збагнуть…
Анатолій Розумний
01.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812178
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.11.2018
Тече ріка… У даль тече…
І хвиля плескає, хлюпоче.
На берег вибіжить… Стече...
Мов щось сказати мені хоче…
Тече ріка… Несе потік
З собою все, що нині було...
Журбу і радість, щастя й гріх -
Змішала все… Мов і не було…
Тече ріка… Немов жива…
Біжить… Кудись все поспішає…
Дивлюсь на неї… Мрію я...
Вона ж - мої думки читає...
Тече ріка… Тече стрімка…
Бурлять, шумлять її потоки...
Спинить - не спиниш… Лиш в думках
Долаю з нею всі пороги…
Анатолій Розумний
31.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812050
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2018
Тримаю сонце я в своїй долоні,
Ловлю останній промінь на своїй щоці...
Воно у море вже сповза поволі,
Його ж я хочу втримать у своїй руці...
На мить іще нехай цей день триває,
Нехай ще мить одну зі мною побуде...
Нехай те щастя він не забирає,
Що дав мені сьогодні... Трішки хай зажде...
Прекрасний був він, ні на що не схожий,
І зовсім не такий, як усі інші дні.
Для осені, незвично, був погожий,
Лишив окраєць літа у моїй душі…
Анатолій Розумний
25.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811973
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2018
Я кличу усіх на каву...
На берег синього моря.
Де можна зустріти світанок,
А може, навіть, і долю...
В цім місці, земля де і море,
Зійшлись мов брат із сестрою,
Ти зовсім забудеш про втому,
Лиш радість візьмеш з собою…
Бо море тут тепле, прозоре,
В проміннях сонячних, чистих,
Пірнеш ти цілком в насолоду,
Знайому ще із дитинства…
Тут, скільки окинеш ти оком,
Побачиш ланів широчінь...
Лиш тут ти згадай ненароком:
Чий син ти? З яких поколінь?..
Бо древня земля ця, прадавня,
Степів українських твердинь...
І слава козацька, відважна,
Хай буде для всіх поколінь!
Тож, будьте ласкаві, ще знову,
Сюди приїздити не раз...
Продовжимо з вами розмову,
На березі моря ще раз…
Анатолій Розумний
26.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811919
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2018
Захмарилось… Захмарилось довкола...
Немає сонця... Дощ полоще, як з відра...
Захмарилось... Так сумно... Ну й погода!..
Тепло останнє вже у вирій відліта…
Захмарилось... Захмарилось довкола...
Холодний вітер дме, змітає палий лист...
Захмарилось... Самотньо... Дуже шкода,
Бо осінь - то не літо... Має інший хист...
Захмарилось... Захмарилось довкола...
Не видно, мабуть, зовсім вже цьому кінця...
Захмарилось... Морозить... Думка квола
Тремтить… Зігрітись хоче світлом каганця...
Захмарилось... Хай хмариться... Минеться...
Іще настануть, вірю, теплі, ясні дні...
Хай хмариться... Душа, мені здається,
Не замерзає… Навіть у морози злі…
Анатолій Розумний
27.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811617
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2018
Пишу вірші… Чому? І сам не знаю…
Пишу про те, лежить що на душі.
Про те, що моє серце відчуває,
Про те, що часто сниться уві сні…
Пишу про те, чого собі бажаю...
Пишу... Не знаю: правильно чи ні,
В рядках своїх я рими підбираю?
Чи ритм тримаю? Все ж пишу собі...
Пишу про те, чим я живу, що мрію...
Що бачу поруч, дихаю я чим.
Пишу, бо, мабуть, маю я надію,
Що легше так іти шляхом земним…
Пишу... В свої рядки любов вкладаю,
Свою любов до рідної землі...
Пишу... Пишу... І все ще сподіваюсь -
Вірш кращий вдасться ще колись мені…
Пишу вірші... Не можу не писати...
Пишу й тоді, як зовсім мені зле...
То ж буду й далі вірші віршувати,
І не осуджуйте за це мене...
Анатолій Розумний
26.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2018
У цей прекрасний ранок світанковий
До мене Осінь зазирає у вікно...
І я згадав, як ще малим до школи
З портфелем швидко біг через усе село...
Бо тут на мене вже чекали друзі,
За ними скучив дуже та зустріть хотів,
Щоб взнати: мандрували і де були?
Й собі сказати - як чудово відпочив...
І ось, та мить, коли дзвінка шкільного,
Над нами пісня малинова проліта,
І кличе в клас, де з радістю нас знову,
Усіх разом привітна вчителька стріча…
Щоб знов і знов з любов`ю передати
Свої знання оцим грайливим малюкам,
Щоб, згодом, дружні сходи могли дати
В житті дорослім, ставши при нагоді нам…
Згадав, як вчили літери ми знову...
Ті формули, історії минулий час...
Збагнули як красу своєї мови,
Яку оспівував Великий наш Тарас…
Шкода, що швидко ті літа минули,
Й стежини наші в світ широкий розійшлись...
І ми, немов птахи, ще зовсім юні,
Дорослого життя у вирій понеслись...
Хоч з того часу літ пройшло багато,
Хоч час від часу в серці туги щемить жар,
Я рідну школу буду пам`ятати,
У споминах своїх - маленький я школяр…
Анатолій Розумний
30.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2018
Розквітли маки у широкім полі,
Горять вони мов кров полеглих за Вкраїну.
І очі матері сумують знову,
А серце її кличе: “Сину! Де ж ти, Сину?”
О, скільки ж їх тут, поміж трав зелених,
Зросло нелічено і тягнуться до неба.
І кожен просить з них: “Згадай про мене,
Згадай про кожного, бо пам'ятати треба”.
До серця мати маки пригорнула,
Та тихо мовила до них: “Мої рідненькі!”
Гірку сльозу із жалем проковтнула,
І заспівала колискову їм тихенько…
- Спокійно спіть, мої сини-соколи,
Я буду завжди про усіх вас пам'ятати.
І може десь, на зовсім іншім полі,
Моєму сину заспіває ваша мати...
Із сумом доспівала колискову...
Оглянула все поле маків своїм зором.
І помолилась, щоб ніколи знову,
Не проростали нові маки на цім полі...
Анатолій Розумний
30.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811491
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2018
Не шукай ти свого щастя
У чужій, далекій стороні...
Знай, що віднайти не вдасться
Краще рідної тобі землі...
Там, де Мати колисала,
Як ти зовсім був іще малим...
І вночі в Небес благала,
Щоб завжди щасливим був їй Син...
Ця земля тебе зростила,
Сил тобі дала вперед іти...
Дарувала тобі крила,
Щоб досяг своєї ти мети…
В світі є країн багато,
Там мандруй собі ти хоч щодня...
Знай: чека Вкраїна-Мати,
Кожен день... Бо ти - її дитя…
Анатолій Розумний,
31.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811380
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.10.2018
Спекотно дуже... Липень – у дворі...
Таке воно у нас, звичайне літо.
Навкруг лиш чутно гомін дітвори,
І сяє сонце шпарко у зеніті…
Десь зовсім щезли тіні від дерев,
Не знайдеш тут ніде ти прохолоди.
Завмерло все, лише машини рев,
Дратує слух... Так сумно, що аж шкода…
Захтілось так кудись собі піти,
Побути там самому наодинці,
Лишити вдома всі свої думки,
Забути про турботи, як годиться...
Поволі, взявши лиш м`який рушник,
Неспішно йду на зустріч з синім морем.
Немов начаклував щось чарівник,
Іду і бачу я: ніщо – навколо...
Аж ось, мене так радо зустріча,
Таке безмежне, синє й тепле море...
І хвилями своїми обійма,
І я пливу, забувши свою втому…
Вода прозора, чиста мов сльоза,
Що видно всі найменшії піщинки.
А онде краб із каменя сповза,
Й несе кудись, мов скарб, свої ікринки...
Я згодом повернувся горілиць,
Лежу, гойдаюся у теплих хвилях...
І непомітно час кудись біжить,
І вітерець напнув свої вітрила…
А наді мною неба синь, блакить,
І я вдивляюсь у його безмежність.
Немов душа у просторі летить,
Та відчуває світу незбагненність...
І я зрадів… І вмить відчув себе
Найщасливішим, мабуть, в цілім світі.
Бо хвиля щастя на собі несе
Мене... І як я можу не радіти...
Анатолій Розумний
19.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811359
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2018
Лети, моя Мріє! Високо лети!
Аж там, де літають лелеки...
На крилах Надії мене ти неси!
Туди де є щастя, далеко...
Лети, моя Мріє! До сонця лети!
Неси свою силу з собою...
Ту силу, що з Вірою дав я тобі,
До Бога молитвою свою...
Лети моя Мріє! В майбутнє лети!
Лети, як літають комети...
Красу і Любов із собою візьми,
Й думок моїх світлих багнети...
Лети моя Мріє! В край рідний лети!
Який я люблю до нестями...
Щоб люди щасливі в Вкраїні жили!
Та горя не знали віками...
Анатолій Розумний
22.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2018
Пливу в човні я річкою життя,
Несе мене потік все далі й далі...
Пливу в човні вперед, у майбуття...
А що за звивом? Радість чи печаль?
Пливуть повз мене, наче береги,
Пливуть і залишаються позаду,
Тривоги, труднощі та вороги,
Мов очерет сухий... Я дав їм раду...
Махають вітами услід гаї,
Якими я гуляв колись доволі.
Попереду чекають нові дні...
Пливу все далі я в човнові долі...
Ще довго річкою мені пливти,
Де будуть, знаю, ще нові пороги,
Які потрібно вдало обійти,
Та маю сили ще, і маю змогу...
Несе мій човен бистра течія,
У хвилях чистих сонце так іскриться...
Десь там, за звивом, доленька моя
Мені свої відкриє таємниці…
Анатолій Розумний
22.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2018
Він - у кухні в нас стоїть,
Береже для нас обід.
Все свіженьке щоб було,
Сир, сметана й молоко.
В ньому можна ще покласти
Одне й два кільця ковбаски.
Яблучка та помідори,
М`ясо, рибку й шампіньйони.
Все для нас він зберігає,
Про здоров`я наше дбає.
З снігом й льодом він чаклує,
Усе з нього нам смакує.
Відкривай в ньому дверцята,
Серед літа буде свято.
Мов до нас сама Зима
Серед літечка прийшла.
Як його все ж називають?
Нумо друзі, відгадаєм?
Телевізор? Чи будильник?
Ні! Це друг наш - ХО-ЛО-ДИЛЬ-НИК!
Анатолій Розумний
26.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810745
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 20.10.2018
Багряне листя падає, кружляє,
І на землі його вже вітер все горта...
Немов він книгу Осені читає,
Цікаву повість, як усе наше життя...
Кожен листок - мов ціла сповідь дивна,
Про всі вже прожиті раніше ними дні...
Про почуття, і про любов наївну,
Про віру, про надію та про сни ясні…
Читає, перелистує все знову,
Не може вітер відірватись, пропустить,
Бодай одну, найменшу листя сповідь,
Запам`ятати хоче все, що їм болить...
Читає вітер далі - й уявляє
В своїх думках усі весняні, теплі дні,
Коли це листя зеленню буяло,
Коли так дзвінко їм співали солов`ї...
Коли вже далі - літні дні настали,
Коли, здавалося, нема їх щастю меж...
Читає вітер листя - далі й далі,
Потроху осягає їх думок безмеж…
Анатолій Розумний
20.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810719
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2018
Багато каже хто, що зорі - всі холодні,
І не чекай від них тепла, усі вони - як лід...
Що шлють свій блиск лише й літають у безодні,
Що мертві всі вони, і що зважать на них не слід...
Та кажуть ще, що і без них прожити можна,
Який же толк із них: чи є вони, чи ні?.. Дарма...
Ще кажуть: місяць є, і жодна з них не зможе
Його пересвітить повік, що доля їх сумна...
Та я цьому не вірю - бути так не може!
Раз є вони вгорі - комусь потрібні, і горять...
І світло їх ще стане при нагоді, схоже,
Тому, хто вірить в це, мабуть, тому вони яскрять...
Я вірю в це! Ба більше - впевнений у цьому!
Що зорі світять кожному із нас - вгорі, з небес...
Що в кожного вона - своя, і річ не в тому,
Чи бідний, чи багач - зоріє ними неба плес...
А те - твоя зоря як світить, і чи гріє...
Залежить, впевнений, від кожного із нас, повір -
Від того як живеш, і що в душі жевріє,
Так і світитиме вона - хоч вір, а хоч не вір...
Не гріє, мабуть, зірка того, хто не любить,
Хто жив абияк, не творив, а лиш себе жалів,
І лаяв долю без кінця, таких - все нудить...
Я певен, в них життя пусте: летів собі - й згорів...
Хай кажуть там собі, мов, світять та не гріють...
Та знаю я, моя зоря - горить, палахкотить...
І не лише мене вона зігріє... Вірю -
Й тоді, коли піду я в інший світ, буде світить…
Анатолій Розумний
19.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810615
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2018
Тумани розлились так рано,
Полощить ве́рба листя у воді...
Пливуть малі качата ставом,
Пливуть без качки, самі по собі...
Відбилися від свого клину,
Куди плисти, шукати де його?
Гребуть, маленькі без упину,
Кудись пливуть, не бачачи ніщо...
Лиш тільки чують - качка поряд,
До себе кличе, десь вона отут.
Де ж взявся цей "туманний" морок?
Чи ж свою матінку вони знайдуть?
Качаткам сонечко всміхнулось,
Розвіяв вітерець густий туман.
Вони до клину повернулись...
Скінчився їх "пригодницький роман"...
Анатолій Розумний
17.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810571
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.10.2018
Остання зірка вже поволі догорає,
Навкруг усе ще спить солодким сном...
І лиш ріка тече - кваплива не дрімає.
І так духмяно пахне полином...
Ласкавий вітерець, що спав у травах-косах,
Прокинувся... Хоч зовсім ще слабкий,
Пішов гулять, умившись у ранкових росах.
В полях рясніє колос наливний...
Густий туман, немов важка вчорашня втома,
Заплутався серед кущів в гаю.
Десь зойкнув тихо-тихо перший птах в діброві,
Веселу пісню заспівав свою...
Вже перший промінь вибився з-за небокраю...
У лузі дзвоник задзвенів - “Дзелень!”,
Така краса бува лиш тільки в ріднім краю!
Ступа на землю новий літній день…
Анатолій Розумний
01.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810464
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2018
Я знову так чекаю на Весну...
Коли усе прокинеться довкола,
Після зимового міцного сну,
Й мого життя почнеться нове коло…
У лісі знов підсніжник розцвіте,
З під снігу-криги, вибившись нагору.
З берези сік духмяний потече,
І я, в думках, вернусь в дитинство знову...
Онде - малим, безкраїм полем йду,
Яке буя зеленою травою.
І першу квітку поміж трав знайду,
І вмию свої очі я росою…
В гаю - зозуля знову де кує,
Як завжди я прошу у неї, молю,
Щасливим щоб було життя моє,
І дарувало мені світлу долю…
А як же ж пишно вишні зацвіли,
В саду веснянім біля мої хати...
І мої очі щастям розцвіли -
З порога виглядає мене мати…
На мить спинився, стиха я зітхнув...
І бачу, мов у казці - десь здалека,
В гніздо старе знесилений вернув,
До мого дому сивий птах лелека…
Він - як і я, на світ з'явився тут,
У цім чарівнім та прекраснім краю,
Де так “хрущі над вишнями гудуть”,
І іншого такого більш немає...
Я знову так чекаю на Весну…
Вдихнути хочу знов - на повні груди,
Усю цю Богом створену красу,
Щоб йти дорогою життя усюди...
Анатолій Розумний
19.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810463
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2018
Не стій на місці, завжди йди вперед,
Долаючи всілякі перешкоди,
Які щодня життя тобі дає,
І кроку не роби назад ніколи.
Ти не зважай на недругів своїх,
Які чекають, лиш би ти спіткнувся.
Долоню міцно у кулак зіжми
І далі йди, відкрито посміхнувшись.
Будь сильний духом, сам у себе вір,
І знай - життя слабких не поважає.
Бо тільки так досягнеш ти вершин,
Які ти сам для себе обираєш.
Цінуй добро, даруй його усім,
Хто скривджений, хоч їх ти і не знаєш.
Повернеться сторицею, повір,
Хоч впевнений, цього ти не чекаєш.
Будь вірний своїм друзям - до кінця.
Цінуй по справах, а не за багатство.
Бо справжній друг за тебе все віддасть,
І ні на мить не буде сумніватись.
Та де б не був ти, пам`ятай щодня,
Про своїх рідних, про свою родину.
Повір, безцінний скарб - то є сім'я,
І пам'ятай про це ти щохвилини.
Анатолій Розумний
03.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810338
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2018
Летять мої літа, немов та тиха пісня лине...
Курличуть знову журавлі у небі чистім, синім.
Летять мої літа - назад їм вороття немає,
Люблю своє життя, відтак моя душа співає…
Згадав я знову як мені співала Мама колискову,
З тих пір душею й серцем полюбив я нашу рідну мову.
Шкода, дитинство промайнуло, наче сон у літній ранок,
І юності роки спливли немов над річкою тумани.
Летять мої літа, минають осені і літа,
І з ними швидко так повиростали мої діти.
Летять мої літа, на травах рясно сяють роси,
Вже перша паморозь зими укрила мої коси.
Минає день за днем, життя проходить звично, все в турботах,
І друзям я кажу усім: “Все добре - дім, сім`я й робота!”
Та все частіш, щораз, так хочеться назад усе вернути,
Аби ще раз на собі щастя кращих митей знов відчути!
Летять мої літа, і щиро дякую я Богу!
За все, що є в житті, і жити далі маю змогу!
Летять мої літа, минають так вони невпинно,
Та гордий з того я, що народився в Україні.
Анатолій Розумний
01.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2018
Літа, літа… вони летять так швидко…
А з ними нашого життя минають дні.
Лиш на світлинах збереглись ті миті,
Той час, коли усі були ми молоді…
Коли життя здавалось нам безмежним,
Коли щодня ми мріяли про щось нове.
Й не мали віри - все що має межі,
І що життя та час, немов ріка тече...
Тече вона в незвіданих просторах,
Щодня долає перепони на шляху,
Аж поки не досягне свого моря,
Де спинить зовсім течію свою стрімку.
Та як би сумно не було від того,
Що не дано людині знов життя прожить,
Цінуймо кожну мить і добре слово
Не забуваймо людям завжди говорить.
Тоді життя у нас пройде не дарма,
І нам згадати буде що на схилі літ.
А поки... поки ще будуєм плани,
І віримо, що довгим буде наш політ.
Анатолій Розумний
18.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810225
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2018
Усім полеглим за Україну присвячую...
Щоночі плаче горем вбита мати,
Ще молода та сива водночас...
Чекає вдома на свого Солдата,
Хоч знає, її Син - на Небесах...
Не буде так уже, як було вчора,
Як Його голос в слухавці бринів...
І як сказав Він: “Мамо! Люба моя!
Повір, здолаємо ми ворогів!
Вернуся я додому зовсім скоро!
Не встигне й вишня одцвісти в саду.
Ти лиш чекай мене й проси у Бога,
Щоб сил нам дав, і згодом я прийду!”
Ще зовсім юний, русий, синьоокий,
Що так любив життя й пісень співать.
І мріяв Всесвіт підкорить глибокий,
Пішов свою Ти землю захищать...
Як і Твій дід - у ті далекі роки,
Пройшов окопами усю війну,
Могла щоб в мирі жить уся Європа,
І переміг коричневу чуму…
Так само й Ти - у час нового лиха,
Яке прийшло у Рідну Сторону,
Полишив Ти свій дім, забув про втіху,
Зібрався і пішов на цю війну...
У бій ішов Ти кожен раз сміливо,
З своїми побратимами разом.
Могла щоб мирно спати Україна,
Цвіла щоб вишня вдома під вікном...
Вперед Ти йшов в атаку з автоматом,
Нестримно ворога Ти гнав на Схід.
Не міг Тебе спинить вогонь гармати,
Ні дощ свинцю не міг Тебе спинить...
Та якось враз побачив краєм ока,
Ти друга свого, що упав в траву,
І попри свист та клекіт куль жорстокий
До нього ринувся Ти напряму...
У мить, коли Ти був з ним зовсім поряд,
Під серцем в Тебе наче запекло...
Притис свою долоню Ти під бронік...
А далі все було - наче в кіно...
В коротку мить побачив рідну хату,
Стежину в поле... дикі полини...
І очі світлі - очі мами й тата...
На землю впав Ти… подих свій спинив…
Пішов у вічність Ти, мов птах полинув,
Далеко десь - за обрій, в височінь...
По Тобі нині плаче вся Вкраїна
Слізьми цього та нових поколінь…
Тебе ми будем завжди пам'ятати,
Ім'ям Твоїм назвем дітей своїх.
І певні - Ти будеш нас вберігати
Й тримати Небо у руках своїх...
Анатолій Розумний
06.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810191
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.10.2018
- Скажи, чому щодня нам в небі сонце світить?
Чому щоночі місяць посміхається зорі?
Чому гуляє так в широкім полі вітер?
Й чому літаєм ми, немов птахи, лише у сні?
Скажи, чому все спить дрімучим сном зимою?
Скажи, чому й куди так квапиться стрімка ріка?
Чом буйно квітне так все навкруги весною?
Чом осінь все навкруг у красні шати одяга?
- Чому?.. Скажу я так тобі, моя дитино!
Насправді, дуже просто є усе на світі цім.
Ти скоро зрозумієш це, бо ти - людина,
І пам'ятай, що пізнавати світ - дано не всім!
Затям - життя земне свої закони має!
Повір, ніхто й ніщо порушити не може їх.
Відтак, щоразу, коли щось кудись зникає,
То замість нього щось нове з'являється на світ.
Тобі поки що все це важко зрозуміти,
Та скоро прийде час і ти дізнаєшся про все.
Заради цього варто на цім світі жити,
Та, головне, зважай - знайти у цім житті себе...
Анатолій Розумний
14.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810023
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2018
Самотній лебідь по воді пливе,
Шука своє утрачене кохання...
Минув вже день і ніч вже настає,
Він все шукає, має сподівання...
Знайти він хоче ту, яку любив...
З якою підлітав він аж до неба.
Яку оберігав, жалів, цінив,
Що серцю мила - іншої не треба.
Знайти він хоче ту, яка в грозу
Своїми крильми діток укривала
Й не думала про себе в мить оту,
Як грізна хвиля била її, рвала...
Знайти її він хоче, повернуть...
Щоб знов було усе - як і раніше.
Так хоче знову крильми огорнуть
Й відчуть її обійми найніжніші...
Самотній лебідь по воді пливе…
Шука своє утрачене кохання...
Надію має й вірить, що знайде,
Відтак надія - помира остання...
Анатолій Розумний
14.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2018
Промайнуло наше літо, наче сон казковий,
Розійшлися ми з тобою, мов стежки у полі…
Бачу досі твої очі - у той час ранковий,
Як стрічалися з тобою… Як ішли поволі...
Там, де верба над рікою, розпустила коси
Де на травах так бриніли й вигравали роси...
І здавалось нам з тобою: наше щастя вічне...
Не зогледілись, як взявся й розгулявся вітер…
В душі кружляє листопад...
А я у літо наше хочу.
В душі кружляє листопад...
Вернись моє кохання, прошу!
В душі кружляє листопад...
Я вірю - сонце нам всміхнеться.
В душі кружляє листопад...
Й кохання знову повернеться.
Не співає соловейко, не кує зозуля,
Не радіє більше серце, полонила туга...
Хочу вірити, що скоро весна повернеться,
І кохання лід розтопить у твоєму серці...
В душі кружляє листопад...
А я у літо наше хочу.
В душі кружляє листопад...
Вернись моє кохання, прошу!
В душі кружляє листопад...
Я вірю - сонце нам всміхнеться.
В душі кружляє листопад...
Й кохання знову повернеться.
Анатолій Розумний
17.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2018
Із чого починається життя?..
Мабуть, із першої усмішки мами.
З її очей ясних та відчуття
Вона тебе що любить до нестями...
Із чого починається життя?..
Мабуть, із дерев'яної колиски.
Де ти щоразу мирно засинав,
Під тиху, лагідну та ніжну пісню...
Із чого починається життя?..
Мабуть, із першого отого кроку.
Коли маленькі ніжки ще дрижать,
Коли ще падаєш ти ненароком...
Із чого починається життя?..
Мабуть, із першого отого слова,
Яке ти безупинно промовляв,
Немає ж бо дорожчого за нього...
Із чого починається життя?..
Мабуть, з порога батькової хати.
Який ти сам уперше подолав,
І світом цим почав ти мандрувати...
Із чого починається життя?..
Мабуть, із першої шкільної парти.
Із книжки, яку вперше в руки взяв,
Із ручки тої, що навчивсь писати...
Із чого починається життя?..
Мабуть, із першого твого кохання.
З ночей, коли ти зорі рахував,
І так - аж до самісінького рання...
Із чого починається життя?..
Мабуть, як вперше взяв на руки сина.
Коли йому ти тихо промовляв,
Що тато ти, а він - твоя дитина...
Із чого ж починається життя?..
Мабуть, з того, що знаєш: ти - людина!
І сам для себе долю обира...
З того, що є у тебе Батьківщина!
Анатолій Розумний
25.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809683
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2018
Нехай насняться тобі лише добрі сни,
Про те, як вітерець гуляє в чистім полі.
Про те, співають пісню як в гаю птахи,
І як тримаю я тебе в своїх долонях.
Про те, як місяць посміхається зорі,
Й кружляє з нею тихо у веселім танку,
Й тихенько як по небу, ніби кораблі,
Пливуть собі кудись далеко білі хмарки.
Пухнастий заїнько насниться хай тобі,
Що зачаївся в лісі під кущем ожини,
Й руденька білочка, збирала що гриби,
Й ховала у дуплі високої ялини.
Нехай насниться уві сні зелений гай,
Безкрайнє море диво-квітів біля ґанку...
Добраніч тобі, моя радість, засинай!
А я - оберігатиму твій сон до ранку…
Анатолій Розумний
05.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2018
Малює Осінь все довкола,
Й вкрива строкатим полотном,
І сад, і ліс, широке поле,
Й горить калина за вікном...
Холодні зовсім стали ранки,
В лугах тумани розлились.
Повітря сповнилось серпанком,
Й частіше дощик моросить...
І зовсім скоро птахів зграї
У вирій полетять туди -
Де літо ще на всю буяє,
Та все ж - повернуться сюди.
Сюди, де рідне все довкола,
Де кожен день, немов - в Раю,
А поки - Осінь хазяйнує,
В моєму Рідному Краю...
Анатолій Розумний
19.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809592
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.10.2018
В очах твоїх тону, у них я майже потопаю,
У них - немов безкрайнім всесвітом лечу.
Чи може уже сплю, чи тільки засинаю?
Здається це мені, чи справді ще живу?
Так гучно б'ється в мене серце, калатає,
Коли я в глибину очей твоїх дивлюсь.
Не вірив досі я, що так в житті буває,
Що до останку весь у них я розчинюсь...
В твоїх очах є світло дня і сяйво ночі,
Я озираюсь круг: можливо, я в Раю?
Вернутися назад? Та ні - тонути хочу
В твоїх очах... Без них я, бачиться, помру...
Анатолій Розумний
08.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018
Вкради мене у самоти...
Вкради мене, цього я хочу.
У сні до мене ти прийди,
Щоразу знову я шепочу...
Вкради мене у самоти...
Вкради мене посеред ночі.
Я хочу, поряд щоб лиш - ти,
І бачить, як сіяють очі.
Вкради мене у самоти...
Вкради мене іще до рання.
Ми вдвох з тобою будем йти,
В обіймах ніжного кохання.
Вкради мене у самоти...
Вкради мене і не вагайся.
Полинемо в нові світи -
Туди, де буде наше щастя…
Анатолій Розумний
05.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018
Уже місяць молодий та й по небу ходить,
Із зорею красунею танок він заводить.
Свою пісню у гаю соловей співає,
Та так собі витьохкує, що аж серце крає…
Біля ставу, під вербою, гомонять дівчата,
Та гадають, чи буде їх доля на щастя багата.
Свої коси розпустили, квіти в них вплітають,
Вінки кидають на воду та й пісень співають.
Ну а парубки моторні та й гуртом зібрались,
І у лозах від дівчат тихенько сховались.
Через віти, тишком-нишком, на них поглядають,
Ту, що серцю свому мила, між них обирають.
Згодом вийшли до дівчат, чемно привітались,
Обійняли, пригорнули та й гулять подались.
Понад ставом, у діброву, де цвіте калина,
Там де пахне рута-м'ята, дозріва ожина.
На траву густу, зелену та й собі сідають,
І на небо ясне-чисте собі поглядають.
Там, по небу, чумаченьки возом проїжджали,
І по ньому злато-зорі та й порозсипали.
Отак, дивлячись на зорі, ніжно цілувались,
Не зогледілись, як з ніччю швидко розпрощались.
Уже сонце із-за гаю хоче визирати,
Ой, пора вже дівчат своїх, любих проводжати.
Анатолій Розумний
24.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2018
Вже знов червоні кетяги калини
Горять собі між листям, а в полях -
Достиг новий врожай... Спів журавлиний
Ледь чутно десь згори у небесах...
Настав серпневий день… Жагуча спека...
На дворі знов гарячая пора.
Куди не глянеш ти, ген-ген далеко,
За обрій аж розкинулись жита...
Беруть женці вже стиглеє колосся,
І дзвінко серп стинає до стерні
Струнке стебло... Розвіює волосся
Легенький вітер... Піт в них на чолі…
Слідом за ними йдуть жінки й дівчата,
Збирають жать та в'яжуть у снопи.
Малі тупочать поряд ноженята,
Й луна веселий щебет дітвори…
Присіли відпочить в обідню пору,
Шмат хліба і гладущик молока...
Забули трохи ледь про свою втому,
І знов до праці стала вся сім'я.
Останні зжато колоски на ниві,
Обв’язано уже останній сніп...
Втомились... Лише очі в них щасливі,
Бо гарний уродився нині хліб...
Ось вже й до дому їм пора вертати,
Веде вузька стежина до села...
Вже виглядає їх старенька мати,
А на столі вечеря їх чека...
Зійшов вже місяць, сяють в небі зорі,
Лунає тиха пісня над селом...
З тих пір багато літ минуло й досі -
Це в нашій пам`яті, це наш геном...
Анатолій Розумний
24.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809266
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2018
Пливе човен у тумані,
А куди - не знає.
Пливе в синім океані,
Берег свій шукає...
- Де ж ти берегу мій рідний?
Де ж тебе шукати?
Скільки ще я маю, бідний,
Поміж хвиль блукати?
Вже не маю я вітрила,
Ві́три його вкрали.
Та й плисти нема вже сили,
Весла хвилі поламали.
Ой, не знаю, як ще довго,
Буду я блукати.
Та повір, не перестану,
Я тебе шукати.
Вірю, стрінемось з тобою,
Берегу мій рідний.
От тоді-то під вербою,
Я і відпочину...
Анатолій Розумний
31.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Вишивала мати свому сину вишиванку,
Всю любов свою вкладала в хрестики, в дрібні стібки...
Усю ніч вона не спала - з вечора до ранку,
Вишивала сину долю на усі його роки...
Ось червоний хрестик вже на полотно лягає,
Це любов її безмежна, чиста, ніжна і свята.
Від негод і лиха хай завжди оберігає
Її сина всюди, упродовж всього його життя...
За червоним - чорне, як земля наша багата,
Що його зростила і життєвих сил йому дала.
Пам`ятав щоб завжди, де його є рідна хата,
Тут його завжди чекають, тут живе його душа...
Поруч з чорними вже сині хрестики так в`ються,
Мов вода джерельна, чиста, прохолодна і п`янка,
Хай в скрутну хвилину чорні хмари розійдуться,
Серце в сина заспіває й лине пісня хай дзвінка...
Слідом мати вже зеленим хрестик вишиває,
Її син щоб сили вдосталь мав й любив своє життя.
Най його невдачі й людська заздрість оминають,
Й Божа ласка буде з ним та береже її дитя...
Наостанок мати жовті нитки в руки взяла,
Й візерунок вишивати на сорочці почала,
Щоб у сина - друзів по життю було чимало,
Щоб в житті у нього було вдосталь сонця і тепла...
Ось й останній хрестик ліг на вишиту сорочку,
За вікном світає... Сонечко з-за обрію встає...
Мати тушить свічку й каже: “Любий мій синочку!
Де б не був ти, рідний, знай - я поруч із тобою є!”
Анатолій Розумний
29.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Так тихо-тихо падала зоря...
Вона в нічному небі догорала...
Задумався в ту мить поволі я,
Що ж загадать мені - які бажання?
Так хочу, щоб уся моя сім`я,
Щасливою була кожну хвилину.
Та більш за все, напевно, хочу я,
Щоб мир вернувсь на рідну Україну!
Щоб колосилися навкруг жита,
А серед них - волошок очі сині.
Джерельна била щоб з землі вода,
Щоб кожен день були погожі днини...
Щоб Весни буйно знову тут цвіли,
Літа співали соловейком дзвінко,
Щоб Осені з дощем тепло несли,
А Зими - щоб минали дуже стрімко...
Щоб вдосталь було хліба до стола,
У кожній хаті, в кожної родини.
І в кожній хаті хай завжди луна,
Лише дзвінкий, щасливий сміх дитини...
Щоб кожен ранок, мрію, знов і знов,
Вставало ясне сонечко з-за гаю.
Щоб в цім Краю вічно жила Любов,
Ось все про що я мрію, що бажаю...
Так тихо-тихо падала зоря...
В нічному небі, десь уже зникала...
Та дуже хочу вірити в те я,
Що збудуться усі мої бажання!
Анатолій Розумний
24.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809037
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2018
Дощем вмиває рідну землю Осінь…
Додолу падає пожовклий з клена лист.
У лузі квітка все тепла ще просить,
Від холоду на вітрі, бідна, вся бринить.
Позаду вже зостались теплі ранки,
Натомість сиві хмари небо сповили.
Не зазирає Сонце за фіранки,
І так нестримно дмуть холоднії вітри.
Горять червоно-рясно горобини,
У лісі на пеньку дріма самотній гриб.
І смачно так смакує журавлина,
Манить мене собою у лісову глиб.
Не чути зовсім вже пісень пташиних,
Лиш одинокий крук озветься вдалині.
Зігріє мою душу чай з шипшини,
Коли вже скоро за вікном підуть сніги.
Анатолій Розумний
03.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2018
Квітує пишно вишня біля хати,
У тім чудовому та милому краю,
Життя мені дали де батько й мати,
Який так сильно, до нестями, я люблю...
Тут все мені по-іншому здається,
Таке просте, близьке, та рідне для душі,
То гай мені зозулею озветься,
То дзвінко закурличуть в небі журавлі...
Знайома мені кожна тут стежина,
З того дитинства босоногого мого.
І так прекрасна й мила кожна днина,
Коли щораз вертаюсь у своє село...
Тут розмаїття трав та запах хліба,
Гарячого іще, що вийняли з печі.
І сонце тут ляга за краєм неба,
І так яскраво світять зорі уночі...
Тут завжди дихаю на повні груди,
Вбираю в себе я усю оцю красу,
Поділля рідного, де гарні люди,
В душі якого я частиночку несу...
Люблю цей край, цю Малу Батьківщину,
Де Случ-ріка тече собі серед лугів.
І де б не був я - завжди сюди лину,
Мов птах із вирію до рідних берегів...
Квітує пишно вишня біля хати...
Мене до себе вона кличе знов і знов…
О, як не хочу звідси від`їзджати,
Бо тут земля моя, бо тут моя любов...
Анатолій Розумний
24.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808924
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2018
Знов вечірнєє сонце неспішно сідає за гаєм,
І на небі, як завжди, вже сяє найперша зоря.
Краще рідного краю у світі нічого немає,
Це моя Богом дана мені українська земля.
Як люблю я твої неосяжні, безмежні простори,
Шелест трав у лугах навесні та зелені гаї.
Як колишеться хліб у полях, наче лагідне море,
І як в синьому небі високо летять журавлі.
Живу тобою, Україно!
У мене в серці Ти одна.
Спів соловейка, цвіт калини,
Вкраїно-матінко моя!
Живу тобою, Україно!
Люблю твої ліси й поля.
Я звідусіль до Тебе лину,
Святая земле Ти моя!
Щось шепочуть собі тихо верби, схилившись над ставом,
Десь у горах високо над плаєм трембіта луна.
Розлились молоком у широких долинах тумани,
Розчесала на вітрові коси в степу ковила.
Знову мальви цвітуть біля тину батьківської хати,
Пахнуть яблука медом й купається сонце в росі.
Як люблю я цю землю - вона наче рідная мати,
Так прекрасна і ніжна в своїй неповторній красі.
Живу тобою, Україно!
У мене в серці Ти одна.
Спів соловейка, цвіт калини,
Вкраїно-матінко моя!
Живу тобою, Україно!
Люблю твої ліси й поля.
Я звідусіль до Тебе лину,
Святая земле Ти моя!
Анатолій Розумний
17.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808923
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.10.2018
Летять у синім небі журавлі...
Із вирію вертаються додому.
Багато бачили чужих країв,
Та тільки Рідний Край миліше всього.
Куди не глянь - широкії поля,
Зеленим листом вкрилися діброви.
Теплом весняним дихає земля,
Все дороге, все ріднеє довкола.
Чекає вже на них гніздо старе,
Біля моєї батьківської хати.
Ніщо із пам`яті їх не зітре,
Той шлях, яким так хочеться вертати.
Отак і ми - як сиві журавлі,
Блукаєм серед простору земного,
І мріємо, і бачим уві сні,
Як знову повертаємось додому.
Анатолій Розумний
01.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2018
Стоїть Верба над водою, похилилася,
То Дівчина молодая зажурилася.
Стоїть вона, тихо плаче та зроня сльозу,
- Де ж ти, де ж ти мій козаче? Я ж тебе люблю…
Пролітає поруч Вітер та пита в Верби,
Чого сестро моя плачеш? Ти скажі мені.
- Як не плакать мені брате та не буть в жалі,
Полюбила я козака на гнідім коні.
Їхав якось біля хати, попросив води,
Напоїв він свого коня й посміхнувсь мені.
Посміхнувся, моргнув оком, на мою біду,
Сів на коня та й поїхав в чужу сторону.
З того часу серце крає, я ночей не сплю,
Він того іще не знає, як його люблю.
Як би знав би, то б не їхав в чужу сторону,
Залишився б тут зі мною, в рідному краю.
Вітер Вербу утішає: - Не журись, не плач!
Дай розчешу твої коси, буде все гаразд!
Ще розтане в нього серце та настане час,
Прийде Весна і кохання поєднає вас.
Ой не плач ти сестро моя, не рони сльози,
Ой візьми ж ти мої крила та й лети туди,
Де чека тебе твій милий, в зеленім саду,
А я поки тут побуду, розжену твою журбу.
Верба коси розпустила та всміхнулася,
Взяла в Вітру його крила та й полинула,
В край далекий шукать щастя, далі від журби,
Бо як любиш - все покинеш, щоб його знайти.
Анатолій Розумний
22.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018