| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Сильних людей так мало у світі,
Їх просто треба цінувати.
Такі люди любовʼю зігріті,
Цю любов вони звикли віддавати.
Сильні люди ламаються тихо,
Вмить зникає посмішка на обличчі.
І якщо у їх душу постукало лихо,
Вони будуть сильнішими втричі.
Бо вони вірять, і у них все виходить,
Вони прагнуть, і добиваються свого.
І щастя до них просто так приходить,
Вони замість чогось не хочуть нічого.
Сильні люди дуже рідко плачуть,
Їхнє слово душу рятує від крику.
Їхній вогник ніколи не гасне,
Проте вони також ламаються тихо.
02.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2025
Ти просто живи! Що? Втомилась?
Набридло жити своїм життям?
То чому чужим не навчилась?
Життя у кожного своє. Затям!
Часом бувало жити не було потреби,
Бо комусь легше, і хотілось, як вони.
Життя одне і жити тобі треба…
Проте від себе ніколи не втекти.
Так, кожна рана нагадує про битву,
І душу довго не гоїть час.
Твоє минуле - давно не гонитва,
Твоя історія і спомин уже згас.
Забудь про біль і одягни усмішку,
Ти уже тут! Тому тут, зараз і живи.
Перегорни минулого сторінку книжки,
Але…не забувай. Закрий і збережи.
Ти все здолаєш, бо ти сильна,
Ти все зумієш, тільки вір у себе.
Нарешті від минулого ти вільна,
Але від себе тікати не треба.
07.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2025
Життя рівнозначне слову «чекати».
Ми чекаємо, коли зупиниться дощ,
Настане літо, прийде час кохати.
Шукаєм один одного серед великих площ.
Чекаємо таксі, автобус чи трамвая,
Доставку чи важливого дзвінка.
Від хвилювання серце завмирає,
Коли звучить чарівна пісня гомінка.
Ми з нетерпінням чекаємо зарплати,
Листів, гостей, щемливого «люблю».
Лише в любові особливі аромати,
Ми чекаємо на долю свою.
Ми чекаємо і в три, і у тридцять,
Турботи, любові, ніжності й тепла.
Час минає, роки швидко біжать,
Ми чекаєм, коли прийде нова весна.
І навіть зараз, в цей момент і час
Можливо, у світі віртуальному.
Всеодно десь хтось чекає вас,
Чекає й тут, у світі реальному.
Ви одні, для них інших немає,
Навіть якщо вдома жде один лиш…кіт.
Всеодно покваптесь до тих, хто чекає,
Бо для них ви, наче цілий світ.
22.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
Я не вірю ні в біль, ні у сльози,
Бо сльоза, як роса на траві.
Кожен з нас так по-різному схожий,
В кожного свої думки в голові.
В когось серце болить до нестями,
В когось сльози течуть із очей,
Дехто біль собі робить руками…
Так багато є різних людей.
Та є безліч таких, як і ти,
Схожі розумом, душею з тобою…
Хто не вірить ні в біль, ні у сльози,
Тих, хто подібний до тебе любовʼю.
Для когось чимало квітів у полі,
Багатьом сонце по - різному світить.
У тебе й у мене навіть інші герої…
Все-таки кожен з нас різний у світі.
06.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
Нарешті я навчилась ЖИТИ,
Прощати, забувати образи.
Нарешті навчилась любити,
Не виконувати чужих наказів.
Я навчилась довго ЧЕКАТИ,
Усім серцем вірити в перемогу.
Я навчилась людей відпускати,
З котрими не можу знайти діалогу.
Нарешті я навчилась РОЗУМІТИ,
Тих людей, яких уже не змінити.
Я навчилась нарешті вірити,
І змогла себе полюбити.
Нарешті я навчилась БЕРЕГТИ,
Свою сімʼю, свою свободу, своє щастя.
Бо треба жити, йти сьогодні до мети,
І не чекати, коли настане завтра.
12.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
Я вже вкотре питаю у себе,
Кожен раз думаю лиш про одне…
Може, так комусь того треба…
Може для когось це було головне…
Знову вкотре думки проминають,
А чому почалась ця дика війна?
Чому в нас, у людей не питають?
Невже нам потрібна вона?
Батька діти виглядають з вікна,
Чоловіка дружина чекає з полону.
Так багато сімей розлучила війна,
Тисячі матерів ждуть синів додому.
Хто ж зупинить цю кляту війну?
Коли ж нас перестануть вбивати?
Чи не раз в цю хвилину важку
Зустрічала загиблого мати…
Скільки болю в її глибоких очах…
Скільки надіялась, чекаючи сина…
Занадто коротким був його шлях,
Занадто швидко її син загинув.
Поруч більше не буде його,
Більше ніколи не обійме за плечі…
І лиш чорна хустина вкриває чоло…
Він назавжди Герой у матусинім серці.
01.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
Коли на світ з’являється дитина,
То вчать її батьки любові, ніжності, краси.
Що головне на світі – це людина,
Котра народжується для миру й доброти.
Бо люди різні є: є добрі та привітні,
Є злі, неприязні та боязкі.
А є й такі, що посмішка розквітне
Лиш тільки від короткого: «Привіт!»
Дитятко для матусі – скарб дорогоцінний,
котрий берегтиме цілу вічність.
Його ніхто нічим й ніколи не замінить,
Його любов безмежна материна буде гріти.
Я кожен день запитую себе,
Де ті люди мирні, добрі і красиві?
Куди поділось небо голубе,
Де усмішки людей, де їхні очі щирі?
Рік 2022… Як? Війна?
Яка війна ще може бути зараз?
Так! Війна!!! Нещадна до людей вона,
Все на шляху вбиває, нищить ворог.
«Але за що?»,- питаю знову в себе я.
Чим завинили люди, діти перед лютим звіром?
Чому щаслива, радісна сім’я
Не може жити у своїй країні мирно?
«Мамо, я вже не повернусь до тебе, чуєш?
Поцьомай братика й сестричку міцно!
Ти у підвалі досі ще ночуєш?»,-
Спитав дитячий голос ніжно.
«Мого «мішку» поховай біля мене,
І не плач, матусю за мною.
Шум вітрів, синє небо, травичку зелену…
Не побачу я більше ніколи».
Хай нізащо і ніхто на світі
Не зазнає болю тих батьків й дітей!
Бо їм сонце вже ніколи не засвітить…
Не настане новий день…
Ми переможемо і буде мирний час!
Настане новий день для України.
Ми не забудемо, маленькі янголи про вас!
Вічна пам’ять для кожної померлої дитини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
Моя доля склалася непросто.
Я мала все, чого і в інших не було.
Вдавалося усе, чого попрошу,
Хоча інколи «не за планом» ішло.
Та одного дня моє життя змінилось,
змінилось все, бо народився син!
Ота свята любов лише зміцнилась!
Безмежно люблю, без жодних на те причин.
У твої очі дивлюсь,—забуваю про біль і невдачі.
Такий ти маленький, мій великий світе!
Коли твої ручки міцно обіймають за плечі,
Моє серце багатством безмірним зігріте.
Мій сину! Будь щасливим у житті завжди,
Бо його не просто пережити.
І на які б ти не ступив шляхи,
Пам‘ятай, що сім‘ю треба любити.
І куди б не занесла тебе доля,
Яку б не вибрав ти дорогу
Я буду завжди із тобою,
Бо ти для мене — подарунок Бога.
І хай летять невпинно найдовші дні й роки,
А взимку найміцніший лід хай розтане.
Бо нам ніщо не завадить бути разом завжди.
Велике щастя — бути твоєю мамою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
Коли народжується на цей світ дитина,
То її вчать любові й доброти.
Що головне для неї – це родина,
Поки сама не піде у світи.
Спасибі вам, мій тату,
За життя, дароване мені.
Нехай воно квітне й процвітає,
І ніколи не згорить у вогні.
Спасибі вам за мої перші дні,
За впевненість у перших кроках.
Іще з дитинства виховували в мені
Любов до Бога і щоб не літати високо́.
Спасибі, що навчили вірність цінувати,
За те, що турбувалися про мене,
Що тепло так уміли обіймати,
Спасибі за веселе дитинство моє.
А іноді мені вас так не вистачає,
Бо ви, тату не разом зі мною.
Та радісно стає, коли згадаю,
Що мене зростили вродливою такою.
Спасибі за ту вроду, за радість і любов,
За те, що ви, тату є на світі.
Я так хочу пригорнутись до вас знов,
Бо серце ваше добром зігріте.
Спасибі за розумні всі слова,
І посмішку вашу спокійну.
Такого, як ви у світі більш нема…
Не знаю жодну людину більш надійну.
26.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
***
Дитинство не повернеться ніколи
І юність не прийде назад,
Не переступиш вже порога школи,
Не побіжиш маленькою у сад.
Не скажеш "мама" так, як було вперше,
Не прочитаєш перший віршик.
Не потягне Петрик за косу Наталку,
І не сядуть разом всі за шкільну парту.
Промайнуло вже твоє дитинство,
І почався мрії час.
Там за хмарами, за білими,
За піснями лебединими,
Життя доросле починається, у світ тебе веде.
Нове життя, нові дороги
Майбутнє -у твоїх руках,
Бо вибираєш сам собі ти
Як жить і по яких іти шляхах.
Бо сам ти вчишся на своїх же помилках.
Отож, крокуй назустріч долі,
Нехай про це усі говорять,
І нехай щасливою ти станеш на вірно обраних шляхах.
27.10.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
Не знаю, чи зрозуміє сенс моїх слів, той хто зараз їх читає, але я просто пишу те, про що думаю, що відчуваю, і про те, що болить…
Я вже не знаю який раз запитую у себе: «Чому так важко проживати оті нібито щасливі миті життя?»
Здається, що щастя близько, але всі ми шукаємо його, гонимося за ним і, не зважаючи ні на що, у тій гонитві за щастям іноді забуваємо про власне «я».
Ми завжди комусь щось доводимо, завжди робимо щось, щоб подобалось комусь, але тільки не собі. А коли ж нарешті настане той момент, коли ми зможемо жити так, як хочемо лише ми, лише тільки ти, а не хтось, коли зможемо бути просто дійсно по - справжньому щасливими? А де оте щастя? Скільки іще часу треба гонитись за тим щастям? Здається, що ловиш його, а спіймати не можеш…😔
Чи є хтось на світі, хто б міг зрозуміти, що у тебе на душі? Чи є хоч одна людина, яка б просто так поспівчувала тобі і зрозуміла тебе, бо для неї дійсно важливі твої почуття, твій біль… Біль не від ран тілесних, а ран душевних, бо найсильніше болить тільки душа.
Можливо, десь і є… Тільки де ті люди? Чи здатні вони почути отой «крик душі»?
І скільки іще часу треба гонитись за простим людським щастям?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029580
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
А навкруги тиша…
Лиш промайнула мить в думках.
Я думаю і мовчки пишу,
Зате в душі великий страх.
Я не боюся грому, вітру, снігу
Я не боюсь ні темряви, ні висоти.
Боюсь, що не відчую дотик ніжний,
Бо я дозволила тобі піти.
А ти зачіпив мене чимось до болю,
Пішов, залишивши у серці слід.
Та знай: якою б не склалася наша доля,
Наймилішим завжди буде твоє: «Привіт!»
А навкруги тиша…
Біль досі не стихає…
Я думаю і мовчки пишу,
І тільки губи про все пам‘ятають.
27.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
Наймиліший куточок у світі –
Рідне село моє.
Тут люди всі його теплом зігріті,
І горе, й радість в ньому є.
На ромашковому полі,
Де птахи живуть на волі,
Квіти, трави запашні –
Все у нашому селі.
Тільки тут ранкові роси,
Стрічка, вплетена у коси.
Ключ журавлів у небі голубому,
Що кличуть і зовуть додому.
Отам бузок, а там калина,
а у колисоньці дитина,
співає мама колискову ніжно,
в саду цвіте розлога вишня.
Тут ліси смерекові, пшеничні поля…
Моє рідне село, моя рідна земля!
Як не любить цю красу незрівнянну?
Де веселка у небі,де сиві тумани,
Де вічна ласка, де вічне добро,
Де прекрасне, мов казка
Моє рідне село.
Моє село найкраще в світі!
Тут люди щирі й працьовиті,
Тут матусі руки мозолясті,
Батьківське тепло і ласка,
Тут мій перший звук і перший крок,
І дитинство, і перший урок.
Тут народилась я і тут живу…
Село моє, тебе я люблю!
Тут сонце ранкове, солов’їні пісні,
Тут люди знайомі, найрідніші мені.
Тут стежка вузенька,що наверне до хати,
Тут люди живуть ті, що вміють співати.
Співають на честь, добро і на славу,
Прославляючи нашу вільну державу.
Моє село, моя колиско,
Коли згадую про тебе – мовчу.
Бо нема більше слів передати,
Як всім серцем тебе я люблю.
Я вдячна Богу, що живу на Україні,
Що український в мене рід,
Що в серці ласка, доброта й тепло,
А в глибині душі – казка:
Моє рідне село!
24.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Я не виню тебе за те, що іншу ти кохаєш.
Я не виню тебе за те, що вже мене не знаєш.
Та чого ж тоді печаль вбиває серце
І перед тобою із сліз моїх озерце?
Я вже не знаю, що тепер казати,
Я вже не знаю, як мені чинити,
Бо ми давно перестали кохати,
Стали один одного сторонами обходити.
Навіщо були всі оці слова любові?
Навіщо подарунки, ласки, море сліз?
Давай розлучимося у простій розмові,
А не у сварках і образах, як колись.
Залишимося просто друзями,
Знайомі будем « просто так»,
Бо наші долі розійшлись дорогами,
І відлетів кохання птах.
2014 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Привіт, моя хороша, вірна дружино.
Як живеш ти, як діти мої, я не знаю.
Якщо я сьогодні загину
Пам’ятай: я безмежно тебе кохаю.
За радість життя дякую тобі, дружино,
Ти «ангелят» мені подарувала.
Моя люба, лагідна,єдина…
Ночами довгими не спала.
Наші діти – маленький рай…
Як же сумую я за вами…
Боже,завжди їх оберігай,
Поруч будь з моїми синами.
Кохана моя, мила, не забудь,-
Відпиши цього листа.
Як піду в далеку путь,
Будеш ти тепер не та.
Вибач мені за чорну хустину,
За велике горе і за сльози.
Чи будеш тужити, як загину?
Чи пережити таке зможеш?
Моя лебідко, не сумуй,будь ласка,
Поцілуй від мене синів.
Розкажи їм улюблену казку,
Побажай солодких снів.
Мої синочки, мужики,
Оберігайте свою маму.
Ми разом з нею – навіки…
Була в мене єдина кохана.
Дякую тобі, дружино
За ті безсонні довгі ночі,
За свого серця половину,
За ті глибокі карі очі.
Я люблю вас, хороші мої,
Пам’ятаю вас кожну хвилину.
Я вірю, що буде мир на землі
Може, в цьому бою не загину.
Знаю я напевне одне:
Сини мої українцями будуть,
Нашу державу чаша болю мине
Й Україну повік не забудуть.
Я не прощаюся з вами,
Я хочу сказати «Бувай».
Як же люблю я вас із синами…
Та, видно, прийдеться сказати «Прощай»…
15.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Світ прокинувсь,мов дитина й сонце весело заграло.
Ніжна пісня лебедина над землею пролунала.
Зустрілися два лебеді на воді ще із рання,
Так говорили вони ніжно про кохання.
Розправивши крила, полетіли в небо,
Бо ж для кохання волі треба.
Вже осінь завітала у мій сад
І листячком його позолотила.
Нарешті, довгожданний листопад-
Той час, коли я тебе зустріла.
Я дивлюсь:на наших квітах два метелики сидять.
Вони, напевно, тепле літо згадують і гомонять.
Який дует чудовий склався,
Хоч той полетів, а той зостався.
Ось так і ми колись з тобою
Ділили радість із журбою.
Та осінь для нас була часом кохання,
Блиском очей, смаком бажання.
Оті метелики, отой дует осінній
Нагадали мені про нас.
Про ті дні у жалю, в голосінні,
Про щасливо проведений час...
Так і ми з тобою могли б бути двоє.
Та, на жаль, не судилось,
Значить така наша доля.
Напевно, все оце мені приснилось:
Метелики, луг, зелена трава...
До мене більш ходить не треба.
Не треба квіти приносити.
Бо хіба є якась потреба?
Ти ж знаєш, що не вмію я любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Осінню милуюся, осінню чаруюся,
Осінь – улюблена пора.
Щоосені дивуюся,
Що дорослі, немов дітвора:
Візьмуть листя жовте у долоні,
І підкинуть до самого неба.
Зараз вони в осіннім полоні
І щастя їм більшого не треба.
Листя жовтіє, дерева пустіють,-
Настав прекрасний час.
Осінь принесе нові надії
Й обдарує кожного із нас.
19.10.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805737
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2018
Знову птахом сизокрилим
Повернуся в Україну,
Бо вкраїнський маю рід
І сама я українка.
До твоїх полів, садів вернуся,
За тебе, Україно, помолюся.
Не зможу ніколи забуть я той край,
Де народилася й живу.
Трави запашні, ранковий розмай…
Не забуду ніколи вкраїнський я край!
10.05.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805736
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2018
Знову птахом сизокрилим
Повернуся в Україну,
Бо вкраїнський маю рід
І сама я українка.
До твоїх полів, садів вернуся,
За тебе, Україно, помолюся.
Не зможу ніколи забуть я той край,
Де народилася й живу.
Трави запашні, ранковий розмай…
Не забуду ніколи вкраїнський я край!
10.05.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2018
Скажи, чому тебе люблю я?
Скажи, чому довіряю тобі?
Скажи, чому не зникне мрія
Подарувати кохання тобі?
Ти мій навіки —я це знаю,
Але ніяк не можу сказати,
Що вже тебе не кохаю,
Що не зможу тебе обійняти.
Скажи, чому приходиш у снах.
Чому являєшся щоночі?
Чому постійно ти в думках,
Забути не можу твої очі,
Твій ніжний дотик, твої руки,
Твій голос і твої вуста?
О, нестерпимий біль розлуки…
Я визнаю, що я не та
Скажи, чому оте кохання
Приносить нам лише страждання?
Чому не може бути щастя з ним,
Таким безмежним, дорогим?
Скажи, чому любов така солодка,
Але водночас і гірка?
Чому твоя любов холодна,
Коли я у тебе одна?
Та я вже й не думаю про тебе,
І голосу твого не пам’ятаю.
Нагадувать мені про себе більш не треба,
Бо тебе я більше не кохаю.
21.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2018
Я сумую за тобою, сил нема.
Поєднала нас тоді весна.
Бо весна-це час кохання,
Час любові і надій,
Час бажань і сподівання,
І неосягненних мрій.
Я сумую за тобою, сил нема.
Розлучилися з тобою...
Знаю, винна я сама.
Я тепер про це шкодую, згадую тебе...
Ти кохаєш вже другую і забув мене.
Чому відкинуло серце тебе
Я й сама не розумію.
Дорога терниста до щастя веде,
По такій я іти не вмію.
Я сама собі вибрала долю,
Я сама залишилась...
Ще й досі сама.
Треба було тоді, як любила
Не кидати на вітер слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2018
Тепер і я не я, і ти не ти,
Ми з тобою любить розучились.
Полетіла любов у далекі світи,
Але мрії навік залишились.
Чи згадаєш мене ти колись, я не знаю,
Чи згадаєш слова, поцілунки мої ?
Тож зізнайся мені: “ Я тебе не кохаю!
Хай згорить кохання у вогні”.
Добре, хай горить, а я кохатиму,
Не забуду ніколи я твоїх очей.
Все життя на тебе чекатиму,
Безліч днів і безліч ночей.
Добре знаєш, що тебе я кохаю,
Що життя без тебе нема.
Як далеко ти, я дуже страждаю.
Ти, на жаль, лиш мрія моя. 20.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2018
Зима. І сніг навколо білий,
А моє серце знову у журбі.
А я лечу, мов птах стокрилий, ˗˗
Спішу подякувати тобі.
Спасибі, милий, що ти є,
Що став частинкою мого життя,
Запалив колись ти до болю серце моє
І назад вже нема вороття.
Вже котрий пишу тобі вірш – не знаю,
Але точно знаю одне:
Що всім серцем тебе я кохаю,
Я щаслива, що ти в мене є.
Мені не треба дарунків, прикрас,
Теплих слів, що покриті любов’ю,
Лиш згадати, як ми перший раз
Познайомились взимку з тобою.
Яка то зустріч тепла була,
Як ми раділи, сміялись,
Розквітала в серці весна
І ми з тобою любить намагались.
Зима лютує, завірюха мете, ˗˗
У мене в серці – спалені мости…
Ох, як же боляче жар той пече,
Той вогонь, що навіки залишив ти.
Повернуть тобі мене не вдасться,
Ти ж бо іншу сподобав собі…
Я тоді за хвилини щастя
Могла душу віддати тобі.
Колись я тебе кохала,
Плакала, страждала…
Тепер мене ти гідний,
Та мені вже не потрібний.
23.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2018
Чомусь не спиться мені..темно в кімнаті..тільки чутне дихання людей, котрі стали для мене рідними..хай навіть не надовго...всеодно вони-частинка мого життя. Чомусь такий біль спадає на груди..а що, коли завтра вже не буде так, як щойно, і я зможу заснути..вже на папері не з'являться рядки, написані олівцем посеред ночі..хоча, чому ні? Напишеться, ще й не тільки трохи, вдосталь. Чомусь ця ніч така тиха й спокійна..лише крізь шибки вікон чую знайомі звуки:сміх, шум вітру, рух машин..завтра буде те ж саме, але вже не так..сьогодні, в цей момент, ці звуки чомусь не такі, як завжди..чому? А ніч просто така тиха й спокійна.....завтра все буде інакше..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2018
А люди різні. Є, як сонечко привітні,
Що для всіх дарують тепло.
Вони душею щирі і тендітні,
У них любові чисте джерело.
Є люди добрі, вміють співчувати,
Є ще розумні, ще талановиті є.
Є ті, що не вміють брехати,
У цьому світі кожному своє.
Є люди різні. Я їх зустрічала.
Нема однакових, та тут ніякої біди.
А серед тих, що я ось тут назвала
Можливо і себе знайти.
Всі ці слова я дарую для вас,
Ви зовсім різні, але й водночас схожі.
Хай поруч з вами буде радісним час,
І минуть усі дні погожі.
Ви для нас улюбленими стали,
Полюбилися нам навіки.
Свій талант ви усім показали,
Бо зуміли його віднайти.
Ви співаєте і ми щасливі,
Хлопці ви, ну просто молодці.
Ви добрі, мудрі та красиві,
Даруєте тепло усім.
У вас є слава, шанувальники і друзі,
Море компліментів й океан надій.
Незнайомців багато у вашому крузі,
Що бажають здійснення мрій.
А що таке є слава? Світ ілюзій,
Бурхливих оплесків букет,
Широке коло рідних й друзів
І сподівань буття гірке.
А, може, це є слава? Безліч втіхи,
Прийоми з квітами і подарунки.
Де зал наповнюється сміхом,
Що чути навіть за лаштунки.
Це світло камер,
Мільйонів фото та пліток.
В цю славу чужими руками
Домішують моральної отрути шматок.
А що для вас є слава? Тепле слово,
Бажання щастя й вічних благ.
Не розчаровуйтесь ніколи! Все чудово!
Ви заслужили жити так.
Ваша « Історія» проникає в душу,
Ваш « Твій світ» став для нас казковим.
Про це сказати кожен мусить,
Бо світ наш був простим, а став чудовим.
Ми вас любимо і не забудем,
Бо ви—найкращі, наймиліші.
Пам’ятати завжди будем,
Ви стали для нас найрідніші.
Успіхів вам, радості багато,
Щастя, здійснення бажань.
Кожен день хай буде святом,
Сповнений надій і сподівань.
Тріода—душа нашого вкраїнського народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804661
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.08.2018
Барвiнковий рiдний край,
Прекрасна моя земля.
Жити тут—це справжнiй рай,
Луки, трави і поля.
Люблю я тут усе навкруг,
Бо природа-це мій друг.
Люблю я сонце, люблю я хмари
Оце усе— це твої дарИ.
Тебе, моя Україно,
Тебе, моя Батькiвщино,
Тебе сьогоднi я величаю,
I у вiршах прославляю.
Будеш вiчно жити ти мiж нами,
Разом з доньками своїми й синами.
Люблю тебе, моя земля,
Бо ти у мене лиш одна.
Люблю я мiсяць, люблю я зорi,
Люблю весь свiт на твоїй долонi.
Любов моя— безмежна
I їй немає краю.
Ти, Україно, вишиванка мережна,
Яку до серця притуляю.
Слався, рiдний краю мiй,
Моїй душi такий дорогий.
Безмежна радiсть хай буде моя
Вiд того, що родилась тут i живу,
Гори, рiки, трави люблю.
Бо де така ще є країна,
Щоб дерева так родили,
Щоб дiвчата так любили,
Дiти радiсть приносили?
Та тiльки наша Україна
Така багата i преславна.
Лише наша Батькiвщина
Славилася здавна.
Скiльки мук подолала вона,
Пила чашi гiркого вина.
Топтали її, зневажали,
Плювали на неї, камiнням кидали.
Казали: “Не знаємо назви такой-Україна,
Такої на картi нема“.
Та наша держава вiльною стала,
Всiм свою силу й мужнiсть показала.
Моя Україна-найкраща у свiтi
Вона для мене, як сонце свiтить.
Люблю я тебе, земле моя,
Священним хай буде твоє iм’я.
Вiльна наша держава…
Слава тобi, Україно,навiки слава!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804659
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.08.2018
***
Мене розбудило осіннє сонечко,
Таке ще тепле і приємне.
Зазирнула любов у віконечко,
Вірна, щира і взаємна.
Хіба можна так любити день осінній,
Щоб забути про всі клопоти земні,
Щоб забути про усе на світі
І гадать, що ти єдина на землі.
Цей день для тебе раєм є сьогодні,
Цей ранок не такий, як були всі.
Ще один день – подарунок Господній…
Тепер і справді ти одна у цім житті.
Та мить прийшла, і все минуло,
І знову люди, знову суєта.
Про думку ту ти вмить забула,
Бо коли є люди, то ти вже не сама.
А завтра буде інший день,
І ранок інший, не такий уже.
Птахи співатимуть нових пісень,
Й для тебе все буде нове.
І знову ти, прокинувшись від сну,
Будеш глядіти у віконце.
Хай світ любить тебе одну
Доти, поки не зійде сонце.
А потім знову люди, люди,
Їх мільярди, сотні їх.
Тебе єдиної ніколи не буде,
Бо ти і є одна із них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2018
Пролітає ластівка низько над землею,
Все встає від сонечка, місяць вкривсь імлею.
Пробудились всі красиві, добрі квіти,
Вітер ніжний нахилив вже віти.
Ластівка радість землі принесла,
В нашу красну Україну забрела.
06.03.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804627
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2018