| Сторінки (3/211): | « | 1 2 3 | » |
Про що співала мені пташина:
Повір у долю, в свою половину.
Він твій коханий до тебе лине
І навіть зірку із неба зніме.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
В дворі шептала мені калина:
Він твій коханий будь його мила.
Люби так вірно його одного,
Бо більше в світі нема такого.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
А ще казала мені моя мати,
Якщо це доля, її не відняти.
Твій сокіл ясний один-єдиний,
То ж будьте разом, як дві половини.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026092
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
Назбирала меду Бджілка
Аж повне відерце:
- Ох, присяду тут на гілку,
Дім - аж за озерцем.
Віднесу і ще вернуся
Тут меду багато,
Хвору дівчинку Ганнусю -
Негайно лікувати!
- Ти кому несеш медок? -
Почулось тихенько.
Жук підсів у холодок:
- Розкажи гарненько.
Як дізнавсь рогатий Жук *
Про дівчинку хвору,
Взяв горіхів кілька штук
І рушили в дорогу.
Вже й Метелики несли
Червоні сунички,
Щоб рожевими були
У дівчинки щічки.
Спілі ягоди малини
Приніс Коник-стрибунець.
Це і ліки, й вітаміни,
Який спритний молодець!
Ну, а Бабка назбирала
Плодів на шипшині,
Щоб ніколи не хворіла
Ганнуся від нині.
Ось будинок і віконце. Присіли тут друзі.
Угорі всміхалось сонце, пестило Ганнусю.
Добру дівчинку всі знали, гуляли ж в окрузі.
Жуки, Бджілки запевняли, що всі вони друзі.
* *. *
Вірну дружбу лиш тоді
Легко розпізнати,
Як опинишся в біді,
Прийдуть виручати.
-------------------------------------------------------------
Не хворійте, любі діти,
Щоб здоров'я мати,
Мед - це ліки від Природи, -
Треба споживати.
* Рогатий жук - тут жук - олень, занесений в Червону книгу
України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
Втретє вмивається осінь сльозами.
Люди, о Боже, що коять із нами?
Добре жилося нам в мирі й любові...
Ріки від крові уже пурпурові.
Стогне земля, всюди вирви, руїни,
Топчуть рашисти мою Україну.
Трощать сади... Де сховатись пташині?
Де той притулок бездомній тварині?
Надія остання, що їх погодують,
Теплом і любов'ю Герої зігріють,
Страх допоможуть звірятам здолати,
Як чують, що поруч стріляють гармати.
Воїни наші добра і любові.
Звірі на фронті також у двобої.
Ангели, друзі, круті охоронці -
Бліндаж, як домівка, кожній тваринці.
Захисток й силу вони відчувають:
- Це побратими, - їх так називають.
Радості стільки в маленькій голівці?
Як бачать з позицій вертаються хлопці.
Востаннє* вмивається осінь сльозами.
Мир, Перемога вже не за горами.
Повернуться з фронту воїни-хлопці,
А з ними й пухнасті круті охоронці.
* Востаннє - тут прислівник (в останній раз).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
Дві кумасі здибались
Вранці на соснині.
Давно вони не бачились,
Яка ж зустріч нині !
Клопіт у Сови, турботи
Звечора до ранку.
Задля діток - вся в роботі,
В пошуках сніданку.
Четверо їх - ще малі
З них хлопчиків трійко.
Бешкетують у дуплі,
Ніби їх там військо!
- Тобі, кумо, співчуваю, -
Мовила Зозуля.
- Я того, повір, не знаю,
Бо в житті мудруля.
Я живу на цьому світі
Заради потіхи.
Мої діти ситі, вдіті,
Що гріха таїти.
Діти всі мої живуть
У чужих гніздечках.
Кажуть мудра ти. Збагнуть -
Дурна, як овечка! *
Сова мить якусь мовчала,
Тоді до Зозулі :
- Кажеш дурна - тому й буть...
Ти не пошкодуєш?
Молоді роки пройдуть -
Так і прокукуєш...
Хто тебе тоді догляне?
Як станеш старіти.
Хто на тебе хоч погляне?
Згадаєш й про діти...
Зараз життя проживеш
Без свого гніздечка.
Ось тоді сама збагнеш
Хто із нас овечка.
* * *
Поміж людей, не новинка,
Є такі Зозулі.
Діти їхні в дитбудинках -
Їм би лише гулі... *
* Дурна, як овечка - використала народну примовку-порівняння.
* Гулі - тут гульбощі, гулянки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
Тремтить в Осики листя,
Той трепет * - не до втіх.
А поруч росте щастя -
Звабливець пан Горіх.
Осиченька страждає,
Бо нерішучість - гріх.
Вона його кохає,
Не видить це Горіх.
Хіба байдужий зорить,
Що в'яне краса ця ?
У снах вона лиш марить,
Як з ним біля вінця.
Лиш вітер хоч легенько
Сколише деревце,
Тремтять листки-серденька,
Ну, як сказать про це ?
Адже, жених - поважний,
Вродливий, статний... В тім,
Здається, легковажний,
Пихатість трішки в нім.
Добродія всі люблять -
Тут щедрість, доброта.
Кохання тому й гублять
Страхи' й тремтливість та.
Хто в парі так близенько
Їх посадив, на гріх.
Страждатиме серденько...
Чому "сліпий" Горіх ?
* Тремтіння, трепет - це властиве для листя осики,
тому є народна назва її - трепета.
До написання вірша надихнула ця дивовижна пара, що
росте в моєму дворі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Українка я мала
Звуть мене Ганнуся.
Вишиваночку взяла
Зараз уберуся.
В колір неба одягну
Голубу спідничку,
А в косички заплету
Жовті й сині стрічки.
Приспів:
Вибиває каблучок
Мелодію дзвінко!
Це танцює "Гопачок"
Мала українка.
(повтор., підтанцьовуючи).
Із барвистих квіточок
Начіплю віночок,
Чобітки і фартушок
Й намиста разочок.
Українка я мала
Звуть мене Ганнуся, -
Все у спадок я взяла
Буду, як матуся.
Приспів:
Як притупну! Хай лунає
Мелодія дзвінко.
Це танцює і співає
Мала українка.
(повтор., підтанцьовуючи).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
Горлиця воркує в лузі на калині,
Тужить за коханим, що вже в домовині...
Ой, Горлику сизий, як жити без тебе,
Мені світ не милий, в сні вертайсь із неба.
Кляті вороженьки землю перерили,
В усіх лісосмугах все живе спалили.
Полетів коханий землю захищати
Та не повернувся до гнізда до хати.
Горлиця в стражданні... Світ Божий не милий.
Не здолав зле горе Горлик сизокрилий.
А ще б жити й жити, любив землю, волю,
Високо літати... За що така доля?
Горлиця воркує в лузі на калині
В чеканні коханий присниться їй нині.
Знайшов Горлик долю та щастя жорстоке
Й безсмертне кохання на довгії роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Лине Жайворонка гук, *
На ріллі - поважний Крук:
Гордовитий, очі пильні,
Думає, що він, - всесильний.
Бачить, Жайвір в синім небі:
- Годі там кричать! Не треба
Мій "сніданок" тут лякати,
Краще б ти навчивсь співати.
А то крильця лиш тріпочуть,
Доказати ніби хочуть:
Бач, який я тут мастак, -
Тьху! Бездара не співак!
Жайвір сів поблизу Крука,
Каже: - Не проста наука...
Давай Ти, я буду вдячний
Вчитись треба - безперечно!
Крук в поважну позу став,
Гордо голову підняв,
Закрив очі і щосили:
- Кар! Кар! Кар! - заголосив він.
З переляку горобці поховались у кущі.
Зайчик вмить схопивсь за вуха
і помчав у ліс щодуху...
Тільки Крук-хвалько стояв
- Кар-р-р! - кричав і горло рвав.
Весь охрип і безголосий
Ждав "на Біс" його попросять.
_ _. _
Тут мораль без викрутаса: *
Був ніхто - ніким й зостався.
Скільки в позу не ставай
Горло рви не надривай,
Як би ти не вихвалявся,
Знай - оцінять, не старайся.
Примітка: байка для дітей шкільного віку.
* Гук - тут сукупність багатьох звуків
за силою і частотою.
* без викрутаса - тут без хитромудрості.
,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Задумали малі Курчатка
Причепурити свою хатку.
Прийшлось не довго міркувати:
Курчата будуть малювати
Картину на стіні чудову,
А для курятника - обнову.
Пензлі вже знайшли й палітру
Та тільки фарби... десь здуло вітром.
Тут жовтороті - помірковні
Відразу й рішення ґрунтовне:
Фарби будуть позичати.
Овва! Не варто сумувати.
Вже за мить малі Курчатка
Мчали з дому без оглядки.
_ _ _
Пінь мерщій побіг до річки,
В склянку зачерпнув водички.
Пензлі треба промивати,
Щоб чистенько малювати.
Цінь-курчатко вибіг в поле,
Вгорі - сяйво пречудове!
Став у Сонця він просити
Фарби ЖОВТОЇ відлити.
Крильця Сінь підняв до неба:
- Ну, будь ласка, фарби треба...
З Хмарки крапля полетіла
Й на палітру СИНЯ сіла.
Обізвалась з трави Жаба:
- А ЗЕЛЕНОЇ Вам треба?
Лапкою струсила смішно
Й на палітрі - зелень ніжна.
Прилетіла Капустянка
Білокрила, як панянка:
- БІЛОЇ я дам Вам трішки
Намалюєте ромашки.
Жучок-сонце шкандибає.
- Фарби треба? - він питає.
ЧЕРВОНОЇ не шкодує,
Причім, ЧОРНУ ще дарує.
Так позичили всі фарби
Для картини - чудо барви:
ЖОВТА, СИНЯ і ЧЕРВОНА,
БІЛА, ЧОРНА і ЗЕЛЕНА.
_ _. _
Почали малі Курчатка
Розмальовувати хатку:
Небо, сонце засвітило,
На траві ромашки білі,
Зріють запашні сунички
Підняли червоні личка
І метелики літають
Всю картину звеселяють!
Хатку зовсім не впізнати,
Як зрадіє Курка-мати!
Скаже: - Молодці, рідненькі,
Постаралися для неньки!
Радісно було Курчатам,
Що старались задля свята.
Примітка: казочка для молодших дошкільнят, як перша
сходинка під час вивчення і закріплення назв кольорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Стогін розноситься полем -
Нове' кладовИще в імлі...
Люди прибиті горем,
В жалобі летять журавлі.
Свіжі могили, віночки
Затьмарили цей дивосвіт.
Тут домовини синочків
Загиблих у розквіті літ.
Безліч імен... Ось і нині
Стискається серце в жалю...
Сплять тут Герої Волині,
А душі, - на небі в раю.
Згодом накриє могили
Холодний і мертвий граніт.
Славу хай вітер щосили
Розносить на весь білий світ.
Гулко тріпочуться стяги,
Притягують наче магніт.
Дань і уклін - за звитягу,
А пам'ять - на без ліку літ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Любій малечі про
потрібні речі.
Горобчик пісочком ванночки приймає:
Пір'я настобурчив, хвостик підіймає,
Крильцями тріпоче, мружить дивно очі.
Купіль - насолода й заняття охоче.
Ось і ви, малята, літній час не гайте
Сонячним промінням ванночки приймайте:
Ноги, груди, спинка, щоб були голенькі,
Тільки на голівці панама легенька.
Можна це робити на дачі, в бабусі,
В пісочниці навіть... Попросіть матусю,
А дадуть коритце й водичку тепленьку -
Купайтесь досхОчу, як позволить ненька.
Зима прийде люта. Треба вже подбати,
Щоб здоровим бути, спішіть засмагати.
Щоб взимку гулялось, не хворіли вдома,
Будем до здоров'я ставитись свідомо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
Краса смарагдова - ялини,
Цвітуть стокротки, конюшина.
Відчутно сонечко пече,
Присів метелик на плече. *
Украй розхвилював серденько,
Плече облюбував маленький.
- Чому обрав тепло моє
І гріє черевце' своє?
Барвисте диво: ніжні крильця,
Що аж виблискують на сонці,
Тоненькі вусики-антени
Красу уловлюють зелену.
Навколо квіти, люди, гамір...
Настане мить - він змінить намір,
Полине в ту чарівну даль:
- Чи ще зустрінемось? - На жаль,
Погрівсь, поніжився й злетів,
Скрасив самотність, додав сил...
Пучок енергії маленький
Оставив лиш в моїм серденьку.
Всевишнього ми всі творіння,
В нас є свідомість, розуміння.
Гармонії тут не цураймось
З Природою усі єднаймось!
*Тут все реально без художнього домислу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
Хоч літечко, - журба в окрузі.
Майдан... Зібралися всі друзі.
Стоїть в зажурі яворина,
В росі-сльозах і горобина,
Верба схилилася у тузі.
Рефри'жератора-машину,
Що лиш розвозить домовини,
Навколішки всі зустрічаєм,
Лунає розпач понад краєм,
Волає мати : - Сину, сину!
Війна змінила їхні долі
Не уявити горя, болі,
Не виміряти тої туги
І хочеться кричать : - Катюги!
Вкраїна потопає в крові...
Доки' ті лапи загребущі,
Доки ті очі завидющі
Гребтимуть все із України?
За вами прийде теж кончина!
Господь на небі - всевидющий.
За горе матерів і тата,
За діток, воїнів... Розплата
Настане вже не за горами,
Боротимося, орки, з вами
Аж до останнього солдата.
Тут побратими, рідні, друзі -
Всі дякують вони матусі :
За чисте небо і за сина...
Ридає літо... Яворина
Й верба схилилися у тузі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
Павук й Метелик - скрипалі,
А Коник - баяніст.
Бджола й Оса - сопілкарі,
Жук-олень - гітарист,
Солістом Джміль. Овва, артист!
Здавалось, кожен має хист.
Всі на галявині зібрались.
Давненько так не розважались
Птахи' і звірі лісові,
Найбільше тішились малі.
Почулися акорди... Втім,
Подумали : гуркоче грім.
Втяли *... За вуха всі взялись...
Шумлять дерева, лине свист,
Як не старалися артисти,
Ні музики нема, ні хисту.
Тоді оркестр розсівся знову,
Змінивши все, і по-новому :
Оса й Бджола вже скрипалі,
Жук-олень - баяніст.
Метелик, Джміль - сопілкарі,
А Коник - гітарист.
Соліст - Павук. Овва, артист!
Здавалось, кожен має хист.
Втяли... Знов свист, - усі за вуха
Й майнули дружно в ліс щодуху.
Як вже артисти не старались,
Без глядачів навік зостались!
Як умієм, так і пієм * * -
Не завжди це розумієм.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Мораль така : крути, верти -
Артистом вже не станеш ти.
Що не роби і не міняй,
А слух, талант й майстерність май.
Примітка : байка для дітей шкільного віку.
* * Використала народну приказку.
* втяли - завзято виконати, заграти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2024
Земле рідна моя, -
Неозора Волинь!
Манить зваба твоя
У весняний цей день.
Той смарагд лісовий
Й голубінь ця озерна,
Краю мій дорогий,
Ти Волинськая земле!
Як тебе не любить
У травневім розмаю!
Знов садочки цвітуть,
Дрозди пісні співають.
Вабить очі мої
Наречена калина,
Вбралась в перли свої
Чарівниця-купина.
Як квітуєш ти знов,
Черемшино духмяна?
Це одна із основ -
Весна справжня настала.
Тішить душу мою
Знов весна на Волині.
В любім, ріднім краю
Вільно дихаю нині.
Хай квітує весна,
Солов'ї знов співають!
Земле рідна моя,
Я тебе величаю.
Хай ця пісня летить,
Про Волинь мою рідну!
В мирі й щасті нам жить -
Бережім її гідно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Я - лісова, бо народилась на Поліссі,
Серед дубів, осик на хуторі у лісі.
У тім раю росла, в красі купалась,
Ще хуторянкою в природу закохалась.
Як скарб, оберігаю ті спомини матусі:
Сидить на спориші малесенька Галюся.
Жуки, кульбаби... в травиці щось шукає
І вуж , неподалік, на сонці спочиває.
Ще груша у дворі росла крислата,
Дрозди збиралися на ній пісні співати.
Гуділи бджоли на грушках, квітках - весною
Той гамір лісовий доповнювавсь красою.
Так плинув час, роки - птахи крилаті...
Вже згодом у селі побудували хату.
Озерна тут краса манила очі,
Співали солов'ї, хор цвіркунів щоночі.
В душі я - хуторянка, хоч в місті, а не в лісі.
Перед очима груша, хатина на узліссі.
Оте з дитинства щось в мені зосталось
І юності роки, - черемхи цвіт, кохалось...
Я - лісова, бо народилась на Поліссі,
Із Музою дружу, коли у парку, в лісі.
І цю любов до лісового краю
Я зберегла :
оспівую, горжусь і величаю!
Примітка : Цікаво, що вужі полюбляли жити в господарських
приміщеннях хуторян. Вони не боялися людей, а
господарі звикали до їх. Вужі поводились спокійно:
виловлювали дрібних гризунів, а вночі досхочу ласували
тепленьким молочком, яке вправно відсмоктували у корівок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Журба в неньки-лебідоньки
Весняної днини:
Де ви, мої кровиноньки,
Цієї години?
Кляті орки-вороги
Топчуть Україну,
Сплюндрували мороги
Землю нашу рідну.
Діток навіть полонИли
Вбивці-супостати.
Села, міста спопелили
Варвари прокляті.
Все в домівках, що знайшлось,
Вивезли в болота.
Гребувати * не прийшлось -
Все шукали злата.
У печалі рідна ненька
Весняної днини.
Жде, що прийде СМС ка
Від синочків нині.
Прочитає в радість мати:
- Ми живі! - два слова...
Спокій лиш - на день у хату,
Завтра - журба нова...
- Поможи синочкам, весно,
Здобуть Перемогу!
Освіти їм, сонце ясне,
Щасливу дорогу!
* Гребувати - нехтувати чимось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
В лузі розцвіла фіалка -
Весни ранньої надія.
Така мила, як панянка,
З фіолету її мрія.
Дружить з сонечком охоче,
Вітерець її ласкає.
Гладить ніжно і шепоче:
- Ти моя краса земная...
Як збираються хмаринки,
Тут як тут примчить вітрисько.
Враз розгонить всі краплинки,
Сам приляже в траві нишком.
В диво закохавсь весняне
У панянку - ранню квітку.
Чарівниця лише гляне
Й будь-кого заманить в сітку.
Фіолетове кохання
Вітер щовесни плекає.
Килим з фіолету* зрання
Пестить і оберігає.
Радість й втіху дасть фіалка,
Ранні почуття, надії,
Бо дарує та панянка
З фіолету весни мрії.
* Фіолет - поетич. фіолетовий колір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Любій малечі
про потрібні речі.
Песик Вінні любив спати,
Вранці не хотів вставати.
Котик й Півник вже гуляють,
На сніданок корм шукають.
Ну, а Вінні : потягушки,
Позіхає, чеше вушка...
Вже й сніданок несуть друзі.
Сонько тут враз у напрузі. *
Швидко встав і до коритця :
- Хочу їсти, вже не спиться!
Наминає й так спішить,
Аж за вухами лящить. *
Довго так терпіли друзі,
Як покінчити нарузі? *
Півник взяв усе на себе:
Тільки сонечко на небі
Миттю Котика розбудить,
Корм знайдуть, з'їдять, - й до буди,
А ледащо і не чує
Спить, бо цілу ніч гарцює.
Ось прокинувсь : потягушки,
Позіхає, чеше вушка...
Відчув голод - й до коритця,
В нім порожньо... Ліг, не спиться.
Ледаря провчили друзі,
Йому соромно в окрузі.
_ _ _
Зрозумів, що він не гість,
Хто не робить, той не їсть. *
Й дружбою не зловживати,
Якщо навіть любиш спати.
*Використала народні висловлювання і прислів'я
* Напрузі - тут дія за значенням напружитися.
* Нарузі - тут припинити знущання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Берізки вбралися в сережки,
Стоять красуні під вікном.
В розлуці із зимовим сном
Замріяно плетуть мережки.
Той дивний сон, що був зимою,
Дав силу їм зустріти днину,
Почути радість журавлину
І привітатися з весною.
Стоять вродливі, довгокосі,
Щось гомонять поміж собою...
Примара лишиться з журбою,
Збиває вітер срібні роси.
Весняна радість скрізь і всюди,
Ілюзія вже не завада.
Краса... Смарагдова левада
І вітерець лоскоче груди.
Зимовий сон - життя потреба.
Спочинок - сила й для істоти.
Той дивний сон триває доти -
ДопОки сонце пригріє з неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Живемо так, як ніби граєм ролі,
В одних - довготривалі, в інших, - ні...
У коміків вони - забавні і прикольні,
Різняться у акторів: трагічні і сумні.
Давайте поговоримо про ролі вічні,
А саме, від народження і протягом життя.
Цю роль виконує Вона уже трирічна,
Від матінки Природи таке її буття.
Ще в бантиках, а роль її - подружка.
Хлоп'я заплаче - вмить Вона втіша.
Пригорне, щось шепне йому на вушко
І затріпоче в хлопчика душа.
Із плином часу, роль її - кохана.
Вчарує ласкою, візьме в полон Вона.
Тоді закоханому - "море по коліна" -
Все їй позволить випити до дна.
Почесні ролі в матері й бабусі.
Присутні тут турбота і контроль,
Опіка, доброта, любов у їхнім дусі,
Вклонімося низенько їм за роль.
Спитаєте : - А друга сторонА медалі?
На ній також є сутність ця?
- Так, є ! Не менш значимі ролі:
Батька, воїна, коханого і дідуся.
Ось так живемо в ролях безкінечних...
Тоді ж у чому мудрість ця?
Жіночі, Чоловічі ролі - вічні
Й не будуть зіграні ніколи до кінця !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Березень й Лютий зійшли на доріжку
Змагання почнуться таємно і нишком.
МАрець ще юний, Лютень - безсилий.*
Яке тут змагання? Пасма вже сиві...
Вигукнув Лютий : - Нумо, до бою!
Вдачею буду боротись з тобою.
НЕмічно крутить сніжком завірюха,
То морозенко щипнЕ десь за вуха.
Березень сонце відкриє з-за хмари,
Лютий назло розпорошує чари.
В парі вже з вітром змагатися хочуть,
Марець і "котики" з Лютня регочуть.
Сили не має, Лютий страждає,
Сходить з доріжки, ВеснУ пропускає.
Юна красуня до Березня лине, -
Йому і вручає підсніжники милі.
** Марець, лютень - прадавні назви березня, лютого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024
" Після нас хоч потоп."
(маркіза Помпадур, Людовік XV.)
Усі ми гості на землі
Закони й правила одні :
Не тільки дано споживати,
Земля - це друга наша мати.
Ми в цьому світі - не одні!
Живемо й "творим" на землі
Тут кожний у своїм кублі. *
Відходи з пластику - в землицю,
Всі нечистоти - у водицю.
Комфортно нам в своїм кублі.
Малі водойми на землі,
Як ті калюжі у багні.
Чому лиш дбаємо про себе,
А після нас - потоп із неба?
Байдужість... Ось тому в багні.
Ми - "господАрі" на землі,
Що нам той дятел у дуплі?
Зрубаєм ліс, загоним... - Гроші !
Які тут ловкі і хороші !
І нам байдуже хто в дуплі.
Все, що ми коїм на землі,
Лиш той міркує - хто в жалі.
Нітрати в тоннах... Підживляєм!
На цім добряче заробляєм.
Про неньку дбає - хто в жалі.
Те, що ми гості на Землі,
Не відають лише малі.
А що залишим після себе ?
Нам не простить Господь на небі.
Нехай це знають і малі.
Проблеми зріють вже Земні *
- Люди добрі, - ми не в сні.
Прискорюєм той судний день,
Не доспіваємо пісень...
Час схаменутись... Ми не в сні !
* Кублі - тут квартира, хата, палац...
*Земні - тут глобальні, стосуються Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Летить ворон понад полем
І журливо кряче.
Перейнявся чужим горем:
- Не лежи, козаче,
Бо дружину й малі діти
На кого лишаєш?
Попри все, ти маєш жити,
Хоча й знемагаєш.
Батьки твої вже старенькі
Теж прибиті горем.
Піднімайся, хоч слабенький,
Подивися вгору.
Глянь до сонця, - ворон кряче -
Пнеться тугий колос.
Ти вставай, вставай, козаче, -
Почув воїн голос...
Зібрать силоньку зумівши,
На ворона речі.
Сперсь на автомат, як змігши,
І розправив плечі.
- Жити треба і боротись
Ще не час вмирати.
Маю живим повернутись,
Ждуть дружина й мати.
Ворогів змету з дороги,
Прощення - нікому!
Як здобуду Перемогу,
Повернусь додому.
Летить ворон понад полем
І врочисто кряче:
- Поборовши смерть і горе,
Ти Воскрес, козаче!
Примітка: написала за мотивами народних стрілецьких,
козацьких пісень на подіях сьогодення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
У кого що болить,
про те й гомонить
( народна мудрість).
Людині треба зовсім мало,
Щоб жити на своїй землі,
Щоб віра в завтра не пропала
Й кінець настав страшній війні.
Людині треба зовсім мало:
Пшеничний степ, трель жайворина,
Життя, щоб в радості тривало,
Хатина, сад, в дворі калина.
Людині треба зовсім мало,
Щоб гідність ту нести в собі,
Держава, щоб про неї дбала, -
Все по Законах, без журби.
Людині треба зовсім мало:
ПлатнЮ пристойну, лиш тоді
Вкраїнці не нАймитували б,
Трудились вдома,* як завжди.
Людині треба зовсім мало.
Хапугам,* злодіям - кончина...
Життя у барвах засіяло б,
Корупція навіки згине!
Людині треба зовсім мало:
Роздай мільйони в дитбудинки -
Дістанеш спокій небувалий,
Не пошкодуєш ні хвилинки.
* * *
Людині треба зовсім мало.
Тут скептики знайдуться звісно:
- Ти чесно заробив?
- Й чимало?!
Ну, не суди мене так злісно.
*Тут - трудитись в Україні.
* Хапуга - той хто бере хабар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Вилетів горобчик зі свого кубельця, *
Хоче пити, їстоньки... замерзло озерце.
День короткий, довга ніч - горе для пташини.
Злюка мороз аж скрипить,* замело стежини.
Вилетів горобчик зі свого притулку.
- Куди ж йому податися? Де знайти зернинку?
Полетів сіренький до людей, до хати.
Примушує голод поживку шукати.
Й тут харчів немає, бо зима затята. *
Горобчик чекає вже на нас малята.
Поспішаймо, діти, пташок рятувати:
Зерно, крихти хліба - для пернатих свято!
Зробим добру справу - врятуєм пташини.
Будьмо милосердні зимової днини.
* Кубельце - тут місце проживання взимку.
* Мороз лютує, аж скрипить ( Т. Шевченко).
* Затята - найвищий ступінь ознаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
Де не було початку,
не буде і кінця.
(народна мудрість)
В усьому є початок і кінець -
Тут філософія присутня та знайома.
Все починається і сходить нанівець,
Як світ стара ця істина відома.
В усьому є початок і кінець...
Ти глянь, як джерельце мале збігає,
Тече вода, верба зняла вінець,
Схилилась і в ріку благословляє.
В усьому є початок і кінець...
Безмежний степ... Життя у нім вирує
Стрілою з неба вниз летить кібець,
Хтось поплативсь... Хижак вини не чує.
В усьому є початок і кінець...
На жаль чи то на радість так буває :
Недавно ріс і бігав хлопець-молодець,
Дивись, дідусь старенький шкандибає.
В усьому є початок і кінець...
Вже січень у права свої вступає,
Бо грудень обламав свій корінець
І рік новий Земля вже зустрічає.
В усьому є початок і кінець...
Чуть менше десять літ війна триває.
Засяють на весь світ і прапор, й тризубе'ць *
Вкраїни, а русня - нехай палає!
В усьому є початок і кінець!
* Тризубець - тут символ Герба, а не рослина,
два види якої росте в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Зимонька-зима прийшла
Сльоту, студінь принесла.*
Не хотілось її ждати,
Мерзнуть козаки-солдати.
Зимонька-зима прийшла.
Захурделило навколо,
Сніжно-біле покривало
Вкрило все і бліндажі
У зимовім пейзажі.
Захурделило навколо.
У бою в мороз і сніг...
Вам вклоняємось до ніг.
Ворогам - непереливки,
Свято вірим, козаченьки.
У бою в мороз і сніг...
Дух козацький зігріває,
Хоч й окопи замітає.
Сила, віра і завзяття,
В душах пломенить багаття -
Дух козацький зігріває.
Молимось, за Вас рідненькі.
Ви тримайтесь, козаченьки.
Вороги і їх прокляття
Не погасять те багаття.
Молимось, за Вас рідненькі!
* Сльота, студінь - мокрий сніг, багнюка, дуже холодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
Життя вирує в батьківській хатині.
Хто хазяйнує й поселився там ?
Високо на горищі - хвостата господиня,
Пухнасте диво - наперекір вітрам.
Моторна і прудка газдиня в домі
Проворно гонить смуток із двора.
Виводить* діток - всім уже відомо :
Турботлива матуся і жвава дітвора.
- Чим живиться? - спитаєте руденька.
Горіх росте крислатий у дворі.
Неподалік ліщина радіє, що давненько
Ніхто не ласував плодами... Бо старі
Сусіди відійшли в світи' далекі
Й батьки мої, де зіроньки ясні,
І залишили гнізда теж лелеки.
- Хто поселивсь на кинутій землі ?
Кому дає життя горіх й ліщина ?
Кому добро таке в прилісовім селі...
Хто вітер слухає і плач в дворі калини ?
- Родина білочок - дорослі і малі.
* Виводить - тут плодити потомство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Які, ви, милі і тендітні
Красуні Мавки-чарівниці !
Війна лютує, а на Півдні
Й на Сході наші захисниці.
Заглянь лише' у їхні очі,
Як ті озерця голубії.
Не в сукнях, - камуфляж... дні, ночі
В сирих окопах... Молодії,
Сміливі, горді і красиві,
Хоч автомат не до лиця.
З-під каски пасма уже сиві...
Та всі надії на Творця.
Снаряди, танки, смерть літає
І небезпека день при дні.
Ви ті, хто хлопців окриляє,
Як сонечка, там на війні.
Ви Мавки - Героїні наші,
Народжені в буремний час.
Живими повертайтесь... Раші
Не вдасться побороти Вас.
Найкращі Мавки - українки !
В війну не судять по красі.
Не сумнівайтесь ні хвилинки :
Вони - Міс Всесвіту усі ! *
* Міс Всесвіт 2023 - представниця США Ірина Безсмертна.
Українка, родом з Херсону. Коронування
відбудеться 18-19 листопада 2023 р.
Примітка: Міфічний образ Мавки відомий з творів Л. Українки,
І. Франко, М. Коцюбинського, В. Симоненко, Є. Гребінки та зустрічається
в українській сучасній поезії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Горить в рубінах калинове диво,
Вдягнувшись пишно у розкішні шати.
Погляне подорожній, скаже : - Мило...
Таку красу хотів би кожен мати.
Чаклунка-осінь не шкодує фарби,
В листочку кожному - земна краса.
Поєднані до тонкощів всі барви,
Те диво калинове палає не згаса.
Схилились кетяги налиті соком,
Як у поклін до матінки-землі,
І задивився ліс підлесним оком
На ягідки-рубіни ще терпкі.
Мороз поніжить золото калини
Красуня скине свої пишні шати.
Вберуться кім'яхи* у снігові шапчини
Стрічати снігурів, що будуть зимувати.
Чарівно вабить калинове диво,
Вогнем горить, палає при долині.
Побачить подорожній, скаже : - Мило...
І гордість понесе за неньку-Україну.
* Кім' ях - те саме, що кетяг, гроно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
На галявині зустрілись
Білочка і їжачок.
Стали друзі сперечатись,
Доводити, вихвалятись
В кого кращий піджачок.
- Маю я руденьку шубку,
Хвіст-мітла не для потіх.
Плиг з дубочка на ялину,
Із ялини - на ліщину
І зірву смачний горіх.
Їжачок замовк. За спритність
Тут нема чого сказать:
- Піджачок у нього сірий
З колючками. Дуже милий...
Білці де такий узять ?
Суперечку чула Сойка.
- Хочу розсудити вас:
Хто у чому народився,
У яке вбрання одівся
Те й цініть - дарунок ваш!
Якщо маєш ти літати,
То живи, - тому радій!
Якщо маєш ти стрибати,
Повзати чи швидко мчати
Тішся, - порятунок твій!
Заспокоїлись звірята,
Стали дружбу шанувати.
- - - - - - - - -
Цікаво, розкажіть дітям:
Розумові здібності сойок виходять за рамки інстинкту.
Вони звуконаслідують спів інших птахів і навіть ссавців.
А ще сойка відіграє роль "лісового поліцейського" - завжди на сторожі.
Вона своїм скрипучим голосом попереджає мешканців лісу про наближення людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Повний Місяць вбрався в золоте
На побачення до Осені він іде.
Краля мило посміхається йому
Нарядилась в золотисте... Та чому?
Вітер хмару дощову пригнав,
Поки Місяць парасольку взяв,
А Вітрисько начепив наряд
Та й собі до Осені ... Наугад
Прилетів до кралі - неспроста
Приголубив, цілував її вуста,
Показав, бач, силу на землі :
Хитрість, вдача в нього - чималі.
Місяць довго ще очікував ту мить
Поки дощик перестане моросить.
Вітер ніжно Осінь пригортав,
Місяць парасольку все шукав...
* * *
Хитра вдача і в людей бува
Та в душі таких - трин-трава*...
"Хитрий завжди лазівку знайде"
Щастя з твоїх рук украде.
Й живчики* існують - про це знай,
Думають: - Все можна...
Пам'ятай :
Якщо трапилось таке, - не барись,
Перейшли дорогу - то борись!
* Трин-трава - тут у значенні: мені всеодно, все байдуже.
* Живчик - тут рухливий чоловік легковажної вдачі.
Використала народне прислів'я:
"Хитрий завжди лазівку знайде".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Повій, вітре, із-за гаю
Всевидющий ти - я знаю.
Світить вже осіннє сонце,
Смуток, жаль в моїм віконці...
Всевидющий ти - я знаю.
Де ти тільки не буваєш
На все згори споглядаєш,
Як прокляті вороженьки
Рвуть, плюндрують землю-неньку.
На все згори споглядаєш.
Повій, вітре, з степу, поля,
Де козача тяжка доля:
Молодецька кров стікає,
Кінця й краю в цім немає.
Де козача тяжка доля.
Повій, вітре, із-за моря
Забери з Вкраїни горе.
Поможи, щоб зе'млі наші
Всі очистити від раші.
Забери з Вкраїни горе.
Повій, вітре, з України
Розкажи, як ворог гине:
Козаки наші солдати
Орків так женуть завзято !
Розкажи, як ворог гине.
Рознеси по цілім світі,
Як в бою Вкраїни діти:
Землю мужньо захищають,
Перемогу здобувають.
Як в бою Вкраїни діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Якби не було ночі, то не знали б
що таке день
( народна мудрість).
Нічко-чаклунко смуглява циганко,
Тобою милуюсь у тиші на ґанку.
Ворожиш, гадаєш, що карта покаже:
День мимо пройде... А чи в душу заляже?
Коханий в турботах без справ не буває:
Будує, майструє і всюди встигає.
Твій сокіл ясний летить. Вечоріє...
До королеви, що манить, чарує.
Ті коси чорняві такі шовковисті,
Вбрання у зірково-сріблястім намисті,
Корона серпанком місячним сяє.
Квапиться День, час плине... спливає.
Вже зорі вечірні ясніють на небі.
Завершив заняття, в думках лиш про тебе:
Чаклунку зустріти - смугляву циганку,
Щоб пити кохання до самого ранку.
Кохання небесне - жагуче і вірне,
Лиш вигляне сонце, на землю День зійде.
Знов буде труждатись* й чекати циганку,
Яка подарує кохання до ранку.
* труждатись - заст. дуже старанно працювати,
трудитися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Хотіла би сонечком сяючим стати:
Промінням іскристим людей зігрівати,
Дивитися з неба, від щастя радіти,
Як весело зграйками бігають діти.
Хотілося б зіркою ясною стати:
В небі Чумацький Шлях пильнувати,
Щоб в космос літали такі лиш ракети,
Дізнатись: існує життя на планетах?
Хочеться лагідним дощиком стати:
Пестити квіти, зе'рна плекати,
Кров на землі всю до крапельки змити,
Щоб босоніж по травичці ходити.
Хотіння моє - білим голубом стати:
Під мирним небом плавно літати,
Героїв додому усіх повернути,
Хоча про війну вже не вдасться забути.
Хочу з дитинства чаклункою бути:
Руїни підняти*, життя в них вернути,
Зло спопелити й мир був усюди,
Жить на Землі, щоб не плакали люди.
Примітка: вірш для дітей шкільного віку.
* підняти - тут відбудувати зруйноване.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
Здибалися білобока
І Бузько цибатий.
Вона хитра, бо Сорока,
Він - птах мудруватий.
- Осінь вже: в тебе дилема,
Знов кличе дорога.
Нащо тобі та проблема?
Жити і тут змога!
Ти летиш в краї далекі
Від рідної хати.
Можна вдома, вам Лелекам,
Перезимувати.
Я, як тільки заморозить,
До людей тулюся.
Птицю вони добре кормлять
І я поживлюся.
Щось дадуть, а більше вкраду
І тим завжди сита,
З голоду не пропаду
Я ж біля корита.
Живу собі без мороки -
Так й зима минає...
Ти, прислухайсь до Сороки
Толк вона в цім знає.
- Хитрість зовсім не велика
Корм у курки відібрати.
Горді й чесні ми Лелеки,
Вмієм себе поважати.
Зовсім не страшна дорога,
Але так спокійно спати.
Маєм силу, крила, ноги
Знов повернемось до хати.
* *. *
Водяться такі Сороки:
Нагло, ловко обкрадають,
Хоч й корито в білобоких
Та ще усіх поучають.
Думають, так буде вічно
Й годівниця та бездонна.
Ґрати "плачуть"... на Довічне
Змінять життя закордонне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Місячне сяйво торкнулось будинків
Сріблом малює митець-невидимка.
Вулиці мляво ідуть на спочинок,
Липи і клени в нічних сорочинах.
Віченьки-вікна у тиші згасають,
Під колискову Луцьк засинає...
І сниться вже Лучеську середньовіччя
Буремні часи ті минулі сторіччя :
Любарта Замок, як той охоронець,
Що князь збудував - славнозвісний литовець.
Місто стихає й краса та казкова
Чарує і ніжно звучить колискова.
Хто ж тую пісню душевно співає ?
Стир-річка, що Луцьк споконвічно кохає.
Несе свою вірність, красу небувалу
Десяте сторіччя - багато чи мало?
У Прип'ять течуть її чистії води,
Ніколи не змиють чарівної вроди.
Спи, мій натруджений Луцьку, я мушу
Начисто відкрити тобі свою душу :
Чарують мене твої парки, проспекти...
Кохання моє і Стир-річки - відверте.
Місячне сяйво невпинно згасає...
Коханий світанок уже зустрічає.
Примітка : Перша згадка про Луцьк ( Лучеськ ) - 1085 рік.
Луцьку 938 років 20.08. 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Любій малечі, -
про потрібні речі.
Цуценя прийшло до річки,
Щоб напитися водички.
Бігало, стрибало в спеку,
А додому так далеко!
Тільки воду стало пити,
Чує голосок сердитий :
- Бачу, ти, водичку любиш,
Бережок мій каламутиш.
Геть, іди! Не дам, - нізащо!
Вода Рибам треба краще.
Цуценя пішло, а спека
Не дала пройти далеко.
Цуцик знов зайшов до річки,
Щоб напитися водички.
Тільки воду почав пити,
Чує голосок сердитий :
- Бачу, ти, водичку любиш,
Бережок мій каламутиш.
Геть, іди! Не дам, - нізащо!
Вода Ракам треба краще.
Цуцик йде, вже знемагає...
Бачить Жабку і питає :
- Можна я нап'юсь водички?
Ти, дозволь пройти до річки,
Каламутити не буду,
Ну, будь ласка, вдячний буду.
- Ква-ква-ква! Як не пустити!
Скільки хочеш можеш пити.
Ти хороше цуценятко,
Можеш ще й помити лапки,
А води тут так багато,
Що всім вистачить звірятам.
Лиш сказати не забудь:
Дякую, й обачний будь.
Цуценя стрибнуло в річку,
Милось і пило водичку,
З Жабкою в воді пірнало,
Раки й Рибки розважало.
Друзів стало так багато!
Кожний день розваги, свято...
* * *
А тепер скажіть, хороші,
Рибка й Рак скупі? Щось схоже?
( дати можливість дітям поміркувати,
висловити свою думку)
Пам'ятайте, любі діти,
Вмійте гарно попросити.
Ввічливі слова вживайте
І про них не забувайте.
Примітка: віршована казочка для дошкільнят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023
Соняхи в квіті й сонце сіяє.
Стежка протоптана, - йду...
Ромашка, схиливши голівку буяє,
Шепче : - Влюбилась собі на біду...
- В кОго закохане миле серденько?
На сонечко схожа врода твоя :
Кофта жовтава, спідничка біленька -
Ніжна й привітна, Ромашко моя.
Сяєш від щастя і серце радіє,
Обранець твій хто? Підкажи...
Лагідний Вітер, що полем гуляє,
Чи Місяць у небі? Мені ти скажи?
Мить і рум'янцем наповнились щічки
Стиха промовила : - Ні-і-і...
Вдаль подивились засмучені очки :
- Сонях затьмарив душу мені...
Врода і щедрість - все в нім пригоже:
Сонце-сорочка, в манишці ясній.
Сниться ночами, спати не можу,
З ним лише в парі буваю у сні.
Статний, а я - непримітно низенька
Красенем в полі милуються всі.
Не може моє вгамуватись серденько,
Очі мої в тій ранковій росі...
Сонях й Ромашка - краса безперечно!
Божі створіння, щедрОти земні.
Тут щось зворотнє сказать - недоречно -
Вічні наречені на рідній землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Серед пахучих трав, духмяних квітів
Гуляла Юність серпанково вдіта.
Струнка, як та береза, довгі коси,
Умите личко у ранкових росах.
Вуаль в зірках, що загадково сяють.
Навколо мрії у танку кружляють,
Рожеві сни, сердечні хвилювання,
Кохання перше і розчарування.
Промчала Юність полем колосистим...
Настрічу Молодість: грайлива у намисті,
Рішуча, впевнена, бо склалось все, нівроку.
Безхмарні небеса, куди не глянеш оком -
Все їй під силу, біди вона не знає,
Всі негаразди доля оминає.
Здається, Молодість - уже довічно:
Живи, твори, люби - так буде вічно !
Овва ! Минули ве'сни, промайнуло літо...
Мандрує пані загадково вдіта:
Вінок на голові із цмину * квітів,
Не кожному судилось її стріти.
Поважно, в ду'мах по землі ступає.
Більше сумних пісень вона співає.
Не кожному Господь дарує Старість,
Тебе обрали - стрінь її лиш в радість.
Доки свіча горить, оберігай ту просинь,
Літа вже повернули в золотаву осінь.
Не поспішай, той потяг не догнати...
Допоки висота, то зможеш ще літати.
* Цмин піщаний - лікарська рослина,
в народі називають - безсмертник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
Зустрілися Рак і Жаба
На бе'резі біля річки.
Тепло, сонце... Яка зваба !
Повилазили з водички.
Жаба часу тут не гає
Мошку почала ловити.
Язичком липким хватає.
Рак голодний... Як тут бути?
Вмить задкує, їсти хоче,
В мул заривсь і корм шукає.
Жаба сита мружить очі,
Гріє спину, сонце сяє.
- Чому грітися не хочеш
І поживку тут шукати?
Хіба в мулі тобі краще
Копирсатись, бруд ковтати?
- Ти вже сита і ще липне, -
Така відповідь у Рака.
- Кожен живе так, як звикне,
Моя доля небораки. *
Кожний живе так, як може,
Чим природа наділила:
Плавають, стрибають гоже,
Хтось літає, має крила...
В мене щит* і не журюся,
Що в житті я неборак,
Панцир, ноги, клешні, вуса,
Як ущипну, - буде знак ! *
Рак тямущий, не сумує,
Живе так, щоб не журитись.
Все, що має, він цінує.
З тим, що дано, вміє жити.
***
Серед нас, на жаль, є раки
І мораль ця при нагоді,
Якщо відчай в небораки,
Може стати у пригоді.
* Неборак - становище людини, істоти до якої виникають співчуття.
* Щит - тут твердий покрив для захисту м'якої тканини.
* Використала вислів з української народної казки "Коза - дереза".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
В липні в коморі пусто,
зате в полі густо.
( народна мудрість )
Липень заможний примчав - йому дяка,
Вдяг вишиванку з волошок і маку,
Бриль з колосками ячменю, пшениці,
Вуса із жита, вуста в медуниці. *
У шароварах полем мандрує,
Сонцем і дощиком землю гартує.
Справжній козак ! Здоровило рум'яний
Приніс оберемок ромашок духмяних.
Лине над степом, врожай оглядає,
Двінкоголосий жайвір співає.
Барви у липня блакитно-пшеничні,
Що дуже личать йому споконвічно.
Гість довговусий - господар, нівроку,
Поле у збіжжі радує око.
Все, як достигне, - серпню збирати,
Щоб була сита Вкраїна-мати.
Липень вусатий явивсь - за це дяка,
Що з миром прийшов, не якийсь забіяка.
Кулі його не беруть і гармати,
Крокує статечно господар завзятий.
* Тут вуста в солодкім нектарі медунки.
(народна назва - медуниця).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Сини наші кровиночки, -
Все було: мир, воля...
Не давали й вам, донечки,
Ми такої долі.
Спів пташин лунав у гаї,
Цвів чебрець в долині.
Дітьми гралися в розмаї
Й пісня журавлина
Крильми дужими злітала
Понад рідним краєм.
Не думали й не гадали,
Що орда за гаєм.
Налетіли вражі круки,
Зачали клювати.
Сини зброю взяли в руки
Й пішли воювати.
Вірні доньки юні, гожі
З чорними бровами,
Вбралися у камуфляжі
В бою з ворогами.
Вірим, буде Перемога,
Бо Господь із вами.
Очистите всі дороги,
Що під москалями.
Принесете ще онуків
В радість - ми це знаєм.
Поборите чорних круків,
Рашизм подолаєм !
Повертайтеся, синочки,
В спорожнілі хати.
Хай повернуться всі дочки,
Ждуть вас батько й мати.
Низький уклін батькам, що чекають своїх синів і доньок з фронту.
Нехай оберігає їх Господь і живими, здоровими повертаються додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Сперечалися дві кралі
Влітку в зелен лузі:
Котру із них більше люблять,
В кого кращі друзі.
- Соловейко в мене є, -
Повіла Калина,
- Веселун, як заспіває
Пісню солов'їну !
Щодня зраночку встає,
Колінця виводить*,
Витьохкує то щебече -
Мене так він любить !
- Ні, найкращий друг у мене, -
Каже Горобина,
- Жайворонок, його пісня
На світанку лине.
В ясну височінь злетить,
Крильцями тріпоче.
Піснею зустріне сонце
До співу охочий.
На узліссі слухав Дуб
Ось ту суперечку.
- Постривайте, - каже він,
До чого балачка ?
А де ж ваші співуни,
Як спекотно стане ?
В холодочку висиджують,
Ваше віття в'яне.
Тут найкращий буду я !
Друзів не лишаю:
Спека... в тінь свою сховаю,
Пригорну і приласкаю...
Ще й обох кохаю !
* Колінця виводити. - співати чи танцювати витіювато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Тарабанить дощик: - Крап - крап - крап,
Зайчик під ялиночку миттю - драп !
Грім гуркоче в небі: - Та - ра - бах !
Тішиться вухастий, що є дах.
Замовк соловейко, нема - тьох,
Дуб мовчав, а потім каже: - Ох-х-х !
- Вже грози не треба - Ні-ні-ні...
Дуже лячно стало і мені.
Вилетіла сойка: - Ф'ю - ф'ю - ф'ю,
Заспівала пісеньку свою.
Ропуха з-під кущика: - Скре - ква - ква.
Веселка на небі, ну, й дива' !
Ліс радіє, листячко: - Шу - шу - шу,
Вилетіла бджілка: - Жу - жу - жу.
Дятел вибиває: - Тук - тук - тук !
Ритмічний з відлунням в дятла звук.
Літо голосисте вже прийшло,
Будуть пісні, звуки і тепло.
Нехай процвітає рідний край,
В полі дозріває урожай !
Примітка : цікаво, що сойки здатні переймати звуки
інших птахів, навіть ссавців, тому їх спів розмаїтий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Врочисто в квіті калина сяє,
А біль і смуток серце крає.
Витає трунок* той усюди.
Весна... На Сході гинуть люди.
Вражи'ні мало... Ще й на Півдні
Терор влаштовують, катівні.
Що їм весна? Потрібно крові,
Коли є зло, - нема любові.
Закон Природи - невмирущий !
Нам до душі - усе насущне:
Щоб ожили міста і села,
Пісні лунали скрізь в оселях.
Та наше військо - не здолати !
За нами - Україна-мати.
Народ згуртований вкраїнський
Зітремо вщент ординське військо !
Калина в квіті, весна буяє
Надію й віру нам вселяє.
Молімося за Україну,
Стояти будем до загину !
* Трунок - тут п'янкий запах, пахощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Душа щось пише...
Ну, що сказать:
мені у Клубі - всього 5.
Доле моя, ця подяка тобі,
Що мандруючи разом зі мною,
Притулок знайшла
Для душі ще тоді
В поезії Клубі весною.
Світ ліризму й краси був до серця мені
Віру дав у цій творчій окрузі.
Вас зустріла тоді
У травневі ці дні,
Мої вірні й вимогливі друзі.
Красно дякую Вам, колеги мої,
Доброзичливі, чуйні і щирі.
Та роки летять...
Нащо крила свої
Дали коням моїм буйногривим?
Доле моя, я вклоняюсь тобі
За все, що написано мною.
П'ять літ промайнуло,
Мов сон, відтоді,
Як знайомились в Клубі весною.
Я виливаю всі думи свої
У віршах так натхненно і щиро.
Не спішіть, покружляйте...
Літа ви мої,
Творчі коні... хоча й буйногриві.
Щиросердечно дякую всім колегам, друзям,
що підтримували і надихали, були поруч 5-ти років!
Здоров'я Вам, наснаги, нових творчих злетів під Переможним,
мирним небом.
З повагою, теплом душі і любов' ю Галина Лябук.
Волинь, Луцьк 18. 05.2018 р.
18. 05. 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
Квітне диво в лузі - вероніка,
Хоч непримітна, роль її велика:
Прийти на поміч і перемагати,
Ту життєдайність людям дарувати.
Небесна голубінь в траві зеленій -
Цей скарб природи є неоціненний.
Лікарською звати вероніку,
Хоч тендітна, сили - нема ліку.
Адже, несе повсюди перемогу*
І поспішає людям на підмогу.
А той нектар цілющий не шкодує,
Взамін на шану лише претендує.
Вероніка - знана є Богиня,
Волонтерки й Героїні нині.
- Мила, синьоока, вероніко,
Оздоровлюй, радуй всіх довіку !
Вірим, принесеш нам Перемогу.
Вороги, геть з нашої дороги !
Хай у лузі вона квітне гоже,
Мирне небо - так на неї схоже.
* вероніка - в переводі з грецької :
та, що несе перемогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Звила' гніздо мала пташина
Під мирним небом на калині.
Майстерно галузки' сплітала,
Трудилася й біди не знала.
В турботах прокидалась зранку,
Пісні співала на світанку.
Радіючи, несла яєчка,
Щоб вивести діток в гніздечку.
Ось так, як горлиця, Вкраїна
Дочо'к й синів своїх ростила.
Як смерч, рашисти налетіли, -
Все сплюндрували, потрощили...
Вщент знищили цілі містечка,
Безвинних діток...мертві личка...
Бо народилися, щоб жити,
Щоб рід примножить на цім світі.
Ті сльози, що течуть з журбою.
Ту кров, що пролилась рікою, -
Повік нікому не забути!
Те горе і біди не змити.
Зруйновані людські гніздечка,
Розтоптане життя... Сердечко
Вкраїни-горлиці у ранах -
За що? Бо в оборону стала?
Що вистояла, не упала,
Синів і дочок згуртувала?
Таких Героїв - світ не бачив,
Непереможний рід козачий!
Знову співатиме пташина
І пісня Слави нехай лине...
Нескорена повік держава
Героям, Україні Слава!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023
Волинь, земле моя,
Незабудковий краю,
Синь безмежна твоя
У веснянім розмаю.
Знов цвітуть бузина,
Горобина й калина.
Ще одна дивина :
Квітне в лісі купина.
Мальовничі гаї
І волинські озера.
Незабутні мені
Квіти кольору неба.
Незабудки цвітуть
Гарні, скромні і милі -
Такі люди живуть
У нас на Волині.
Моя рідна Волинь
Незабудковий краю,
Куди оком не кинь,
Ти - найкраща, я знаю!
Краю мій, завжди будь
У красі незабутній.
Нехай внуки живуть
У щасливім майбутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Добрий плаче від радості,
А злий - від заздрощів.
( народна мудрість)
Іду... назустріч спішать люди.
З добром чи злом? Не знать мені.
Крокую в роздумах... Усюди
Серед прохожих - добрі й злі.
Душа у доброго відкрита,
Йому потрібно зовсім мало.
Можливість хоч і не велика,
Зате вже щедрості - чимало.
Усмішка, втіха на устах,
Бо любить світ. Як не радіти!
Щасливий навіть він у снах,
Його всі люблять: друзі, діти...
-
З-під лоба погляд десь далекий,
Можливості вже - не малі.
Заздрість, тьма... в нутрі * неспокій...
Такі особи, звісно, - злі.
Душа закрита, щось шукає:
Шпарину, щоб пролізло зло.
Розкидати - нехай гуляє
І викорінює добро.
Добро і зло - давно на світі.
Що вибирать? Рішай собі:
В гармонії ти хочеш жити,
Чи порпатися у багні? *
Хай на Землі зійде добро,
Його посієм скрізь і всюди.
Боротимось - здолаєм зло!
Від нас залежить, добрі люди...
* В нутрі - тут внутрішня суть кого, чого-небудь ( людини ).
* У багні - тут у поганому оточенні лихих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
Кузя й Рижик були друзі
У дворі, малята.
Полюбляли в цій окрузі
У " Хованки " грати.
Вже промовили лічилку,
Песик став жмурити.
Кузя прудко плиг на гілку
Й буде там сидіти...
Рижик ходить, кличе друга -
Не знайти нізащо.
Втомиться вже так бідняга,
А воно ледащо
Так чекатиме на туї
Поки песик зляже...
Злізе з хованки отої
Та таке розкаже,
Що він був тут коло хати,
Біля нього близько.
Рижик не схотів шукати, -
Так брехав котисько.
Мудрий Ворон те почув :
- Обман... Як мовчати !
Окуляри начепив
Й став кота повчати :
- Сором з другом так чинити,
В очі подивися сміло.
Дружбою вмій дорожити,
А брехати, - то не діло.
Підійди до друга краще
Так, щоб лапу міг подати :
- Ти пробач, - скажи. Нізащо
Більш не буду хитрувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Не журись весна настала, не журись,
Як природа оживає подивись.
Повертаються додому журавлі,
Знов співатимуть щасливо солов'ї.
Перші квітоньки весняні - усміхнись,
Підняли свої голівки в синю вись.
Ось медунка й волохата сон-трава
Мружать віченьки від сонця...Ну, й дива!
Ізумруд вкриває землю... Зупинись,
До фіалок й первоцвіту доторкнись.
Струнко крокуси згуртовані у ряд
Починають весни красної парад.
І лелеки повернулись в рідний край,
На калюжниці сліпучий водограй. *
Топчем ряст * і в хоровод ставаймо всі
Нехай тішиться землиця у красі.
Ой, ти веснонько-панянко, веселись,
Бо вкраїнці всі за руки узялись,
І згуртовані ідуть в щасливу днину,
Величають рідну землю, Україну.
Переможно йде весна - не журись,
Славним воїнам-Героям поклонись.
Вирушаймо пліч-о-пліч усі в дорогу,
Щоб здобути довгождану Перемогу!
* Водограй - тут сліпучі бризки на поверхні листя.
* Топтати ряст - це одна з народних традицій. На свято
Сорока Святих 22 березня - босоніж топтати
молоді сходи рясту, щоб не хворіти протягом року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Яке кому вдома - невідомо нікому
( таке і самому ).
Народна мудрість.
Порожньо й сумно коло хати,
Хоча прилинула весна.
Кому шпаків тепер стрічати?
А восени їх проводжати,
На жаль, матусі вже нема...
Провісників весни любила,
За спів й манила їх в садок.
Із підходящого поліна *
Дуплянки майструвати вміла,
В руках і цвяхи, й молоток:
Пола'годить шпаківні треба -
Матуся зробить це сама.
Очистить їх, якщо потреба,
Прийде' в садочок, гляне в небо,
Зажуриться : - Ні, ще нема...
А горобців гонила славно!
- Весна прийшла, з дуплянок - Геть!
Шпаки прилинуть дуже рано
І зазвучить дзвінке "сопрано",
Щебіт, свист - весняна ж мить!
Спішать шпаки, летять тому
В садок. Додому все-таки,
Та вже стрічать нема кому...
Знайдуть притулок та чому?
На яблуньках сидять... поки...
* Під час заготівлі дров на зиму, поподались
стовбури деревини з отвором-дуплом.
Це було те саме підходяще поліно, яке відпилювалось,
просушувалось. А весною була вже прилаштована
дощечка-дах і планка біля отвору.
Дуплянка прив'язувалась на яблуньці чи груші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Ти народивсь в епоху Незалежності,
Як проростали паростки Свободи.
Тоді були в суспільстві протилежності
Й міць гартували в боротьбі народи.
На світ з'явивсь й з тобою твоя доля
У час важкий, буремний для країни.
Прийшла тоді очікувана Воля
Народу нашому й для неньки України.
Зростав під сонцем й мудростей навчався,
Призвали, щоб Вітчизні зміг служити.
Війна нагрянула і ти не сумнівався,
Щоб йти на фронт і землю боронити.
Немов шуліки хижі, кровожерні птахи
Злетілись... Ти - нескорений, солдате:
Незламний, мужній, а вороги-невдахи
Рвуть кігті в паніці, біжать з твоєї хати.
Важка, козаче, нині твоя доля
І ти в бою за рідну Батьківщину,
Щоб знову посміхнулась очікувана Воля,
Стояти у двобою будеш до загину.
Боєць ти гордий й мова твоя звісно
Звучить, неначе пісня, а ворогів лякає.
Град куль висвистує, снаряди рвуться грізно
Відважному Герою жага* допомагає.
Ти - Переможець у війні, солдате,
А міць твоя ще із Майдану Гідності.
Пишається весь світ і Україна-мати,
Себе прославив ти - в бою, звитязі й вірності.
* Жага - тут нестримне почуття любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
Намалюю сонечко в синім небі,
Хмарку, цятки* дощику - він в потребі.
На землі - травичку шовковисту,
А на ній росичку, як намисто.
Намалюю квітоньки в зелен лузі.
Хай не плачуть дітоньки в цій окрузі,
А літають бджілки, мед збирають,
Їх ворожі танки не лякають.
Намалюю річечку і джерельце,
Де водичка чистая, наче скельце.
Жайвори' співають - не сирени
Завивають лячно, як гієни.
Намалюю веселочку* біля річки
Сині й жовті будуть в неї стрічки.
Миру голуби нехай кружляють,
Україну-неньку прославляють.
Намалюю матінку й мого тата,
Братика, сестричку, нашу хату.
Так барвисто розфарбую радість !
Зло зітру... жорстокість і ненависть.
* * *
Цю картину хай побачать в світі,
Що малюють українські діти !
* Цятки - тут краплини.
* Веселочка - "Як у Дніпра веселочка воду позичає" Т. Шевченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
- Ой, Морозе - Морозенку,
Чому Зиму зрадив?
Де вже силоньку подів
Та куди занадив?
Може, в полі розгулявся,
Чи блукаєш в лісі.
Невже заснув у чеканні,
Заховавшись в стрісі.
- Не таюсь*, не спочиваю -
Зима вередлива.
Закохалася у дощик,
В почуттях примхлива.
А він радий старатися,
Барабанить гучно!
Розважає, тішить Зиму,
Щоб було не скучно.
От сиджу й вичікую,
Бо долі немає.
В неї любощі пройдуть
Й про мене згадає.
Та Зима так норовиться! *
Мороз вже у злості...
Жде і вірить, що, можливо,
Покличе ще в гості.
- Ой, Морозе - Морозенку,
Чи так воно буде?
Зима, мабуть, така стала,
Бо винні в цім люди...
* Таюсь- син. ховаюсь.
* Норовиться - тут виявляє неслухняність, упертість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023
Восени Каштан упав
Й закотивсь до дуба :
- Гей, привіт ! Ти, як попав ?
Чия будеш згуба ?
- В мандри рушив, - Каштан каже,
Ніде правди діти.
Адже, в батька хіба гоже
На шиї сидіти ?
- Жолудь я, скажу: Овва!
Розуму не маєш.
Лиса твоя голова,
Блудиш, щось шукаєш...
Я тримаюсь біля тата
І гадки не маю.
Мені треба небагато :
Лежу, спочиваю,
"Предок" кормить, одягає...
Нащо та морока !
І турботою зігріє
Дитя одиноке.
Дивись, маю капелюха
Думаєш, - ледащо.*
Життя моє - одна втіха,
Хіба твоє краще ?
Каштан в ярості гукнув :
- Ич*, стали панами !
Капелюха ти вдягнув,
А мізки - з бур'янами !
Як реп' ях вчепивсь за неня,*-
Соромно... І ти не гість !
Завжди вітер у кишенях -
"Хто не робить, той не їсть".
*. *. *
Таких Жолудів багацько...
Живуть в насолоду.
Забезпечує їх батько
Ледарів від роду.
* Ледащо - тут поводитись легковажно, безпутно.
* Неньо - діалект. батько.
* Ич - вигук, згідно нового правопису.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Місяць і зорі такі ясні в небі,
Вітер в руїнах заснув вже давно.
Не спи, Україно, спочинь лиш в потребі,
Зігрівшись на мить синьо-жовтим рядном.
Тільки з-за обрію вигляне сонечко
Кожний спішить свою лепту вкладати:
Прядиво тонке, але міцна ниточка,
Щоб переможне ряденце зіткати.
Герої на фронті нас захищають,
Ми хліб випікаєм, хтось рани лікує,
Одні допомогу бійцям постачають,
Той зброю кує, а другИй ремонтує.
Цю кожную нитку до нитки складаєм,
Звитягу й незламність берем за основу*.
- Згиньте, загарбники! - ворогу скажем,
Вкраїні зітчемо рядно* Перемоги.
Місяць і зорі такі ясні в небі,
Вітер в руїнах заснув вже давно.
Не спи, Україно, й дрімати не треба
В осколках, на жаль, синьо-жовте рядно...
* Рядно - покривало з домотканного полотна.
* Основа - тут міцні подовжні нитки, що
використовують в ткацтві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Приніс зимою з лісу татко
Мале пухнасте зайченятко.
Воно під кущиком сиділо,
Либонь, замерзло, бо тремтіло.
- Та, ні, злякалось! Діти бачать :
На лапках рани кровоточать.
Напевно, бігла за ним лиска
Була вже поруч... кінець близько...
Лисиця вчула : - Тут не жарти!
Рушницю... Треба утікати!
Злякалась, хвостиком махнула,
Про зайчика за мить забула.
Тепер пухнастик живе в домі.
Радіють діти. Всі свідомі :
Ретельно ранки промивають,
Про молочко не забувають.
Поправився* маленький зайчик
І звуть тепер його Промінчик,
Бо зігрівав зимою душі
І в домі не було байдужих.
Теплом у затишній хатині
Ділилась дружно вся родина.
* * *
Весна прийде... Скажу, малята,
Для зайчика влаштуєм свято :
Відпустим Промінця на волю
Лиш помахаєм вслід рукою.
* Поправився - тут видужав, відновив сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Спи, синочку. Спи, дитино.
Нічка... Час вже спати.
Твій татусь поїхав, сину,
На Схід воювати.
Він боронить Україну,
Щоб цвіла калина.
Життя наше було вільне
Й пісня солов'їна
Так лунала в цілім світі !
Щоб почули всюди,
І не плакали більш діти,
В мирі жили люди.
Щоб купалось сонце в небі,
В промінцях ласкавих.
І ховатися не треба
В льохах і підвалах.
Щоб пташки кружляли в небі,
Не дрони літали.
Дощик крапав при потребі,
Зерно проростало.
Спи, синочку, бо дорога -
Непроста для тата.
Він здобуде Перемогу
Й вернеться до хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
Один син - не син, два сина - пів сина,
Три сина - ото тільки син! ( народна мудрість).
Матінка-Зима багата:
Три синочки-соколята
Хоч холодні... Повім, друже,
Маму вони люблять дуже.
Первісток у неї - Грудень.
Чи то в свято, чи у будень
Трудиться, річки морозить.
Віхолу-другиню* просить:
Снігом землю притрусити,
Щоб не змерзли ростки жита,
Засипатимуть доріжки,
Ялинки' прикрасять трішки.
Січень-син вельми поважний!
Він до матінки уважний,
Щоб свята' вона зустріла,
При здоров'ї відпочила.
Кутю, борщик приготує -
Все подасть і стіл накриє,
Щоб матусі догодити,
Була в радості і сита.
Синок Лютий - вередливий,
То з морозом, то зрадливий.
Зима скаржиться щороку.
Він лютує і, нівроку,
Як рушає в путь останній,*
Приготує мамі спальню
І запросить спочивати,
Щоб наступний рік діждати.
Ось такі в Зими синочки
І не знадобляться й дочки !
Три синочки-янголята...
Спитаєте: - А хто ж тато?
* другиня - заст. подруга,
* останній - тут який закінчує ряд явищ.
-------------
Гоноровий Рік - їх татко
Й не один хрещений батько:
Дві тисячі двадцять третій
Вже крокує по планеті !
З прийдешнім Новим 2023 роком, друзі !
Перемоги, мирного неба, здоров'я, любові, добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Сніг пухнастий стелиться
В лісі на доріжки.
- Не мети, хурделице,
Почекай-но трішки.
Миколай ладнає санки -
Дарунків багато!
Поспішає спозаранку
До малят на свято.
Птиці й звірі лісові
Святого чекають,
На галявині усі
Сніжок прокидають.
Миколай всіх обдарує -
Гостинців чимало!
Ласкою, теплом зігріє
Так здавна бувало.
- Сніговице, не мети,
Мить ще почекай.
В Україну край - Святий
Спішить Миколай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Кров не водиця
проливати не годиться.
( народна мудрість)
Срібляться ген левади, дерева у сніжку
Й засмучена калинонька в червонім кожушку.
Під ватою пухнастою рубінами горить
В оправі диво срібній, що душу так ятрить...
Зима сніжком притрушує ті вирви на землі,
На Півдні і на Сході, де кляті москалі
Красу цю білосніжну бруднили, як могли,
У пурпурові, чорні й у сірі кольори.
Червоні краплі-цяточки куди не глянь яснять -
Це кров, а не водиця... Землі їх не прийнять!
Та зимонька старається, змиває кров сніжком,
Ретельно обтирається біленьким рушником.
Не буде більше крові! Природа змиє все,
А прагнення до волі, - ординців всіх знесе!
Настане мир й повернуться строкаті снігурі,
Клюватимуть ті кетяги калиноньки в дворі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
Знову й знову країна в руїнах.
Скільки можна топтати, глумити!
Стогне в ранах моя Україна
І рашисти не в змозі скорити.
Дух у спадок ще той, козацький,
А від прадідів, - воля і сила.
Ворожу навалу зненацьку*
Козача звитяга скосила.
Тому й мова у нас солов'їна,
Пшеницею світ весь годуєм.
Співуча і горда моя Україна
За неї життя не шкодуєм.
І ракетами не залякати,
Нехай темрява згине навіки!
Збройні Сили орді не здолати,
Не скорити Вкраїну довіку.
Бо незламні у нас Герої,
Непоборні в боях солдати.
Перемогу здобудуть в двобої,
Щоб пишалась Вкраїна-мати.
*Зненацьку - тут раптову, несподівану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
Не розуміє молодий старого аж
доки сам ся не постарів.
( народна мудрість)
Як наречена Берізка стояла,
Осінь у шати красуню вдягала.
Розчісував ніжно вітер їй коси,
Личко вмивали сріблястії роси.
Струнка, білокора - дивитися мило,
Небесна блакить шатром її вкрила.
Береза - щаслива... молодість, сила.
Старенна* Верба, - скрипуча і сива,
Трухлява, самотня вітер оминає,
Ніхто не причеше, та й кіс вже не має.
А де ж тая врода і радісна днина?
Одна лише думка: коли та година
Настане для неї, бо світ вже не милий,
Літа прошуміли, гроза відгриміла...
Спомини й пам'ять такі вже старечі...
Хто б шаль їй накинув? Мерзнуть вже плечі.
- Не журись, Вербице, не все в наших силах,
Живем тільки доки "літаєм на крилах",
А склавши чи втративши їх на хвилину, -
Шубовсь, як той камінь, та вже в домовину...
* Старенна - (рідко вжив.) дуже стара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022
Осіннє листячко летить,
У танку кружляє...
Вітер всівся відпочить
На сопілці грає.
Ось березовий листок
В пару взяв кленовий.
Заграв вітер гопачок -
Танець пречудовий!
Осиновий підхватив
Красня з горобини.
Вітер музику змінив
І вальс уже лине.
Ясен-лист в обійми взяв:
Золоті - з тополі.
Хороводом закружляв
Й пісні калинові -
Так лунають понад краєм!
Й кружляють листочки...
ЗСУ оберігають -
Вірні сини й дочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
На пасіку забрів Ведмідь,
Косолапий любить мед.
Бачить: вулики стоять,
Соти з медом... Як не взять!
Вчули бджоли небезпеку
Приготовились в атаку,
Ласуна того зустріти
Ще й добряче проучити.
Та Ведмідь у нас - Герой!
Що там бджоли! Вулик той
Ухватив, мерщій несе,
Хоче меду... Ну, і все!
Бджоли тряску ту відчули,
Миттю в оборону стали :
Жалять в ніс і лізуть в очі,
Ведмідь вулик неохоче
Кидає... У ліс біжить,
Під кущі заліз, дрижить.
Бідоласі аж до ранку
Снилась бджілок прочуханка.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Ласуна нам шкода, діти...
Не гоже красти,
Вмій просити.
А матимеш лиш забаганку, -
Потрапить можна в прочуханку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022
Палахкотять у барвах
Рубіни на калині
І яворина в шатах, -
Та тільки сумно нині...
Двохсотого раненько
Волинь в сльозах стрічає :
Стискається серденько,
А морок * душу крає.
Село... В жалобі люди...
Вінків, квіток багато.
Тут темні барви всюди.
Зібрались, - дань віддати.
Колись в осінню пору
Лунало тут весіля...
Піднявши очі вгору,
Тримаючись за гілля,
Матуся кличе сина :
- Додому йдем, Герою...
... Здригнулася калина,
Наповнилась сльозою.
Така трагічна днина,
Ще й дощ став накрапати, -
То плаче яворина...
Журба прийшла до хати.
* Морок - тут безнадійне, сумне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
Бабка й Коник-стрибунець
Здибались у лузі.
Поспішав наш молодець
Одружитись, друзі.
В Бабки статки величенькі
І бізнес - Медовий.
Ще й хороми чималенькі,
Коник - босий, голий.
Спритність й молодість лишень
Єдине багатство.
А тупий був, наче пень,
Де й взялось те чванство.
Бабка все йому прощала,
В усьому годила :
В модні шмотки одягала,
Розходи платила.
А коли наш Стрибунець
Став десь пропадати, -
Тут уже ввірвавсь терпець...
Не стала шукати.
Бабка мудрою була,
Він й не здогадався.
Стежку медом намастила,
Вночі і попався.
- За який же такий гріх
Тут липнуть довіку ?
- Це за те, що жив для втіх,
Не так, як личить чоловіку.
* * *
Скільки Коників-альфонсів
Розвелось в окрузі !
Якби Бабки не прощали,
Менш було б їх, друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
Осіннє золото встеляє землю, брук.
Каштани падають і стукотять: - Тук-тук!
І виграває вітер мелодію: - Шу-шу...
Пригрівсь жучок на сонечку: - Жу-жу.
Горобчики на вітах: - Цвінь-цвірінь.
Синички їм підспівують: - Цінь-пінь.
Ворони голосно ведуть: - Кра-кар!
Такий лише до музики в них дар.
Похмурий Дуб мовчав якусь ще мить,
Не стримався... Тоді як зашумить:
- Ич*, розспівалися! Мовчіть, - Ша-ша!
Ця ваша музика не варта і гроша.
У барвах листя опадає, шелестить...
Дуб шапки не знімає, жде ту мить:
Зачинить двері Осінь для звірят,
Тоді і Дуб останнім стане* спать.
* Ич - вигук згідно нового правопису.
* стане - тут почне якусь дію (засне).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Мандрує осінь по Вкраїні
Хоча гаї, ліси зелені.
Осінній подих домінує
Й права на зміни претендує.
Готує пензлі, фарби нові,
Палітру. Задуми чудові !
Щоб край наш так розфарбувати,
Причепури'ть садки у шати,
У золото вдягнути клени,
В черлене - листя горобини.
А в жовту шаль вбере вербичку,
Що так пасує її личку.
В багряно-золоте - калину,
Де виглядає мати сина.
Сумує, виплакала очі,
Сова кричить уже щоночі... *
Тоді ще більше тужить мати :
- Синочку, де ти? Хочу знати...
На Сході десь воюєш, сину ?
Боже, молюсь... Йому дай силу.
Не пошкодує осінь фарби
Жовтогарячі зробить барви,
Щоб душі матерів зігріти
Й живими повернулись діти.
* За народним повір'ям нічний крик сови, пугача віщують нещастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Прощається Літо, вже Осінь в дорозі.
Зібрало пожитки й стоїть на порозі.
Вбралося в сукню духмяну, барвисту,
Низки' з горобини й калини намисто.
Вінок з чорнобривців, пахучої м' яти,
З сап'яну в чоботях червоних обуте.
Пишне*... Зайшло на город, у садок
Врожай передати Осені в спадок.
Прощаються з Літом усі трударі,
Вклоняються вдячно дорослі й малі.
На луг поспішає. Пташок так багато!
Збирає вожак в теплий край відлітати.
Заплакало Літо... Сумно прощатись, -
Це дощик із неба почав накрапати.
З блакиті почувся голос Хмаринки :
- До нас повертайся, Літо рідненьке!
Салют Перемоги вже буде звучати
І мирне небо тебе зустрічати.
* Пишне - тут дуже гарне, привабливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Українець я малий
Вбравсь у вишиванку.
В мене коник вороний,
Осідлав ще зранку.
Шаровари, камізелька,*
Смушева шапчина,
Чобітки риплять маленькі -
Такий я хлопчина !
Українець-козачок
І гарний на вроду,
Затанцюю "Гопачок"
Й люблю пісню зроду.
Сміло з ворогом у бій !
Козак з мене славний.
Шабелька в руках моїх,
На конику справний. *
Бо козацький в мене рід, -
Люблю Україну.
Були мужні прадід, дід
В бою - до загину.
Виросту то Україну
Буду захищати,
Бо вона у нас єдина,
Як рідная мати.
-------------------------------------------
Рости, малий козаченьку,
З чистим небом, мирним.
І примножуй нашу неньку
Та будь сином гідним.
* Камізелька - жилетка, безрукавка.
* справний - тут має досвід, навички у якій-небудь справі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Вже не співають солов'ї, не линуть трелі,
Страждає матінка-земля, як у пустелі.
Народ в підвалах у страху... Розкати грому,
Сирени виють... Смерть летить у ціль відому.
Колаборанти-зрадники, зухвальці, зупиніться !
Як можете ви жить і Богу ще молиться ?
Розплата прийде кожному - не за горами,
Вас проклинатимуть за діток їхні мами.
Як можете чинити зло, дивитись в очі !
Хіба сум'яття й совість не гризуть щоночі ?
Настане час горіти вбивцям в пеклі :
За те, що кров людську вже пити звикли.
Колаборанти, камера за вами "плаче",
На нарах сон і баланда... А як иначе ? *
Страждання й муки вам, бо правда тут єдина.
Ми вірим - з попелу воскресне Україна !
І заспівають знову в краї соловейки...
Та цього зрадникам не чути, лише фейки,
Що ви "героями" були лиш за рашистів,
Нагряне кара всім коригувальникам-фашистам !
* Инак, иначе - словник укр. мови за Грінченком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Літа - мандрівці земнії...
В дитинстві - хмаринки небесні:
Ширяють у небі добрі, не злії,
Пухнасті звіринки чудесні.
Дитячі роки - сонцем ясні.
В юності вже неспокійно,
Як вітер літа пролітають:
То буревієм несуться, то вільно,
Бурхливо, кохання пізнають.
Роки молодії - всі знають.
Наче птахи у небі кружляють,
У зрілість літа прилетіли:
Крила зміцніли, мудрість вже мають,
Рід зберегли, бо долю зустріли.
Щось досягли, а вершин - не зуміли.
Як та пісня, - літа наостанок,
Яку іноді не доспівали...
Сумна чи весела, дісталася в спадок,
У правнуки, внуки все краще заклали.
Літа - наша пісня полине вже з нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
- Сенсація в лісі ! Послухайте, друзі,
Вовк і Лисиця в сімейнім союзі !
Сорока скрекоче, звістку розносить
Юна Лисичка і Вовк її просять.
Швидко нови'на кругом облетіла,
Почули - й забули, кому яке діло.
Настали вже будні у вовчій родині,
Панянкою стала Лисиця від нині.
Вовк зпозаранку вже в лісі полює.
Лиска в хоромах хвіст, очі малює.
Шуби і шмотки модні вдягає,
Лиш про обід... Тут вона знемагає.
Вовк все найкраще несе для Лисиці :
Пишній і гордій - видно по пиці.
Так пролітали роки, дні минали, -
Вовк вже втомився... Давай їй забави !
Згодом в старого взялися болячки.
Всерівно старався для жінки-гордячки.
Як знепритомнів, - упав на дорозі,
Крук вибрав очі. Став Вовк у незмозі...
Лисичка у золоті, очі хитренькі -
Вигнала Вовка, хай їсть хоч опеньки.
Сама подалася у світ за Вовками,
Щоб десь розважатися ще з дураками.
***
Є тут мораль для Вовків-чоловіків :
Дивіться, щоб вам не прийшлося довіку,
Юним Лисичкам платити за вроду.
Вас переступлять. Вам камінь, - і в воду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Пара голубочків сидять на пісочку,
Від сонця кумедно примружують очки.
Тепло пташок ніжить, бо літечко ясне.
Любо подивитись... В парі жить прекрасно !
Голуб до голубки люб'язно* воркує,
З дзьобика кохану він чимось годує.
Мило поправляє їй кожну пір' їнку :
Причепурив шийку, крила і спинку.
Десь узявся голуб - гордий, одинокий,
Став гонити пару у різнії боки.
Злякана голубка місця не находить,
Від нахаби милий кохану боронить.
Розлучив жорстоко ! Зруйнував те щастя...
Здобув собі пару на чужім нещасті.
Чи зможе спокійно красень тепер жити,
Коли біль і горе так легко вчинити ?
Птахи, - ніби люди, довела охоче.
Живуть вони в парах. Так природа хоче...
Завжди ласим буде те чуже "гніздечко", -
Так діяти й будуть "блудливі овечки".
* Люб'язно - тут сповнений уваги,
" блудлива овечка" - той, хто збився з правильного
життєвого шляху.
Примітка : до написання вірша надихнули цікаві, неодноразові
спостереження за птахами в природі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
Літо в розпалі. Буяє...
Ліку кольорам немає, -
Все барвисте, веселкове
Вбралось в дорогі обнови.
Ліпших барв немає !
Доторкнемося до літа,
Відчуттів аж забагато :
Воно лагідне, тепленьке,
Ніби, це долоні неньки.
Вражень так багато !
Пахощі п'янкі у літа,
Жити хочеться й радіти :
Запах чебрецю і м' яти,
Чорнобривців біля хати.
Вдихнувши, радіти !
Тільки колір нині в літі, -
Всім відомий в цілім світі :
Буро-сірий, чорно-димний,
Вогняний, рудий і темний.
Його знають в світі...
У стражданні зараз літо
Злобою війни сповито.
Запах крові, тіл гниття,
Пахне смерть, а не життя.
Мороком сповито...
Все, що літу є властиво, -
Ми повернем справжнє диво.
Літо злом не замінити,
В мирі будем знову жити.
І настане диво !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Ніс Мураха соломинку,
Втомився бідненький.
Сів спочити на хвилинку
Й задрімав маленький.
Сонце лагідно торкає
За носик Мураху.
Хтось із гілочки гукає :
- Гей, ти бідолахо !
- Що втомився? Не силач...
Від роду слабенький ? *
Будьмо друзі : Жук-Рогач, а ти ?
- Мурашенко.
- Бачу тяжко Мурашенку,
Спішу помагати.
Дай на роги соломинку
Й підемо до хати.
Друзі вийшли на стежину
І втоми не мають.
Несуть разом соломину
Й пісеньку співають:
Ой, яка чудова днина,
Легко в світі жити !
Ноша стала, як пір'їна,
Якщо з кимсь дружити.
Тут така мораль і гоже
Дітям треба знати :
З вами трапилось щось схоже, -
Спішіть виручати.
* слабенький - тут невелика фізична сила.
Примітка : Жук - Олень, або Рогач звичайний занесений в Червону Книгу України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
-Тату, татку, таточку, -
Промовля дитина.
- Батьку, неню, батечку, -
Чуємо від сина.
Чого тільки не розкажуть
Натруджені руки.
Працювали день при дні,
Тому біль і муки.
Коли діти ще маленькі
І не сплять ночами, -
Він опора і підтримка
В родині для мами.
Він є приклад, як любити
Й маму шанувати,
Щоб сім'я була щаслива,
Про достаток дбати.
Він все знає, все уміє
Полагодить в домі,
Тому й синів научає
Ставитись свідомо.
Батько - мудрість, розум, сила
Вчить, як треба жити :
З правдою не розминатись
І добро творити.
Якщо треба постояти
За свою родину,
Стане мужньо - все віддасть,
У біді не кине.
Коли треба боронити
Україну-неньку,
Він із зброєю в руках
Захистить рідненьку.
Батькові ще при житті
Оду ми складаємо.
Мати й батько - найдорожчі,
Про це пам'ятаємо.
До Дня батька - 19 червня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
Стоять верби біля ставу,
Віти над водою.
Знедолена ходить мати
В сльозах із журбою.
Виростила орла-сина,
Щоб старість зустріти.
Не дала орда ворожа
Мирно людям жити.
Полетіли вражі кулі,
Полізли рашисти :
Руйнували, знущалися,
Гірше за фашистів.
Син-орел розправив крила
Сказав : - За матусю !
За Вкраїну мою славну !
Живим повернуся, -
Буду сіяти, орати,
Бо сила - орлина.
Щоб цвіла, стала багата
Ненька-Україна !
Стоять верби біля ставу
Шепчуть з осокою.
Посивіла тужить мати
За сином Героєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022
До Дня захисту дітей
Першого червня.
Я не хочу війни, щоб гриміли гармати.
Я не хочу, щоб ворог забрав мого тата.
Не топтали, щоб танки зелену травичку,
Не лякали сирени маленьку сестричку.
Я не хочу війни і розвалин будинків...
Хай війна залишається лиш на картинках,
Щоб побачив весь світ - море сліз тих пролитих,
Як страждав мій народ й що прийшлось пережити.
Я не хочу війни, щоб не бачити крові.
Хай дорослі й малі завжди будуть здорові !
Нехай ворог загине від власної люті,
А Герої Вкраїни - не будуть забуті.
Я не хочу війни, щоб не плакали діти.
Не здригалась земля... Тільки сонцю світити !
Хочу мирного неба й крилаті ракети
Хай у космос летять на далекі планети.
Хочу чути завжди' лиш пісні солов'їні,
Щоб квітучою стала моя Україна,
Щоб у діток завжди були мама і тато,
Як я хочу добра'! Й ще усього багато...
Нехай наші діти, внуки ростуть здорові, щасливі
на радість нам і Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Двадцять четвертого ще до світанку
Плаче дитя... До грудей тулить ненька.
Виють сирени... В сльозах шепче мати :
- Не дають, синочку, мирно нам спати.
Не лякайся, любий, бо там уже тато,
Від ворога буде нас захищати.
Зупинять рашистів й добро переможе,
- Чому зло, матусю, на нічку так схоже?
Дим й чорне небо, хоча вже світає.
Місто в руїнах... Імла, все палає.
Мені дуже страшно...Чому воювати?
Мирних людей хіба можна вбивати?
Холодно й темно, а світило сонце...
Бездушні вони, крижане у них серце.
Чому увірвались до нашого краю?
Хіба діток вдома власних не має?
- Є люди недобрі, - повідає мати, -
Без жалю, жорстокі, люті окупанти.
Вони - безсердечні, а прагнуть лиш крові,
Як злі хижаки, що не знають любові.
Уночі, дитино, зійдуть ясні зорі,
Вони допоможуть нашим Героям.
Хоробро й сміливо будуть захищати,
Виженуть ворога з нашої хати !
Темрява згине, день знову настане.
Перемога, сину, буде за нами !
Повернеться тато і радість у хату.
Україна стане щаслива й багата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2022
Цвітуть садки, природа не дрімає.
- Чому така печаль? - народ Вкраїни знає.
Весна буяє знов, в душі лиш каменюка...
Сплюндрована земля, а ворог пре, падлюка !
Святе руйнують, храми і діток убивають,
Їх ввік не оправдать, бо звірство не прощають.
Платить здоров'ям будуть наступні покоління,
Не думають про те, що зло росте з коріння.
Вони його обрали і кров' ю поливають.
У головах - бур'ян... Хіба того не знають?
Душі у них нема, лише нечиста сила.
За це розплата прийде... Та Україна мила
Ще буде болісно і довго гоїть свої рани
І плакатимуть в сні маленькі діти рано.
Не спатимуть жінки і молоді дівчата,
Бо те насильство звірів, було ще гірше ката.
Квітучим веснам бути! Лиш не таким, як нині...
Здобудем Перемогу, - ми дужі і єдині,
Згуртовані в боях за Матір-Батьківщину, -
Героям Нашим Слава ! Слава Україні !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
" Іди, зимо, до Бу'чина,* бо ти
вже нам надокучила."
( народна приказка)
Плаче Зимонька-зима
Сльози - дощик з неба.
Сніг пропав, давно катма
Й вона вже не треба...
Зрадив Іній-молодець
Не заходить в гості.
Вирішив : Зимі - кінець
Й помандрує... В злості
Володарка вже ридає,
Залишилася одна.
Сніговія десь немає,
Плаче дощиком вона.
Мороз також постарався,
Навіть змив свої сліди.
Десь на Північ вже подався...
Ось піди його знайди.
- Не плач, Зимонько, бо час
Збиратись в дорогу.
В грудні ти приходь до нас,
Будем раді знову.
Бо в житті таке буває :
Лише втратити контроль -
Все тоді кудись зникає
Чи міняє свою роль.
* Примітка : село Бучин в Камінь-Каширському районі на Волині,
але " кожне сільце має своє слівце" (народна приказка).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
" Нема потрібнішого для народу
мистецтва, ніж музика".
Зденек Неєдли.
У глибині душі мелодії лунають.
Такі знайомі... Грає кларнетист.
Хто ж музикант? Лиш старожили знають.
Повім : з народу він, а не артист.
Простий, сільський трудяга на Волині,
Раненько разом з сонечком вставав.
Був пастухом в колгоспі. Перед очима й нині :
Хліб, сало й дудочку з собою брав.
Пасеться стадо, дудка виграває...
Пасови'ще в лісі * і неземна краса !
Яскраво світить сонце, мелодія лунає :
Протяжно, гучно лине в небеса.
Згодом заміна дудки на сопілочку.
Більш ніжне, мелодійне вже звучання,
А глядачі і слухачі - пташки і білочки.
Лунає в лісі музика ще зрання.
Ось так він вигравав, душа співала
Репертуар народний, хоч і не артист.
Кларнет придбав, бажання помагало,
Незчулися, як з пастуха, - став кларнетист.
Проходив час, літа у даль спливали...
Ве'село, хоч бідно, жилося на Волині.
Зібравши урожай, й до посту - так бувало :
Гучні весілля, проводи і не одні хрестини.
Невдовзі гурт народний - вів кларнетист :
Вальс, польку вигравали мелодійно.
Став знаний в селах, до музики мав хист,
Хоч самоучка, було все професійно.
У глибині душі мелодії лунають.
Такі знайомі... Грає - не артист.
Хто ж музикант, що й досі пам'ятають?
Повім : це - батько мій, той кларнетист.
Щиро вдячна поетесі Ніні Незламній за вірш " Звуки з минулого" 7.11.2021р.
що надихнув, окрилив мене до написання цього вірша " Відлуння".
Світла пам' ять нашим батькам - музикантам з народу.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
* Примітка : стада з півсотні корів випасали тільки дорослі
на узліссях, лісових галявинах, перелісках... У стаді завжди
були тварини-вожаки, які чудово орієнтувалися в лісі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
На гілці горіха висИть годівничка.
Злетілись до неї маленькі синички.
Підвішене сало й зерняток багато,
Щоденно приносять Василько і Ната.
Це, ніби, їдальня - гостей повна хата.
Синички щебечуть, для них справжнє свято !
Ухватять зернинку, чи сало клюють,
А тут під горіхом й ворони снують.
Впаде десь на землю маленька зернина,
Тоді і ворона теж має поживу.
Важко пташинам зимою... Голодні,
Як снігу багато і днини холодні.
Давайте, малята, птахам помагати,
А в цім допоможуть вам мама і тато.
----------------------------------------------------------------------
Байдужі не будьте, як просять вас діти,
То й вам допоможуть... Час прийде й старіти...
Добро, любов сійте в голівку дитині,
Те і пожнете - з часом, чи нині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2022
Рік - багатий в нас козак
Й до жінок він теж мастак.*
Всю роботу вони роблять,
Так йому в усьому годять...
Гоноровий* Рік-козак !
Ось візьмем, - Весна кохана :
Така мила і жадана.
Настрій - хто йому підносить,
Оре, сіє, садить, косить?
Скрізь - Весна кохана !
Прийде Літо - тепло, спека...
Рік примчить навіть здалека.
Літо пестить Рік, шанує
І душі в ньому не чує.
Прийде Літо - любов, спека.
Осінь поспішає вчасно,
Щоб про Рік подбать завчасно :
Вправно урожай зібрати,
Треба ж Рік прогодувати?
Осінь прийде вчасно.
Козака Зима зігріє :
В шубу, шапку Рік одіне.
На печі будуть лежати,
Калачі лише жувати...
Зима Рік зігріє.
Так, й живе козак наш славний,
А жінки в нього - преславні !
В Новий рік омолодиться,
Подавай лиш молодиці...
Рік - козак наш славний !
* Мастак - досвідчена в певній ділянці людина.
*Гоноровий - заст. знатний, багатий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
" На Новий рік прибавилось дня
на заячий скік " (народна мудрість).
День зимовий, в грудні день
Такий коротенький.
Тільки сонечко зійшло -
Вже й вечір близенько.
День і Вечір закохані
В чорнобриву Нічку.
Спішать, вабить їх вона
Краля-чарівничка.
Чого тільки День не робить,
Щоб швидше минати.
Вечір - поперек дороги :
- Не поспішай, брате !
Давай будемо змагатись.
Ти в нас сміливіший :
Хто шлях швидше подолає,
Той буде прудкіший.
Стали брати' до пробіжки.
Красуня сміється :
- Вже в дорозі Новий рік,
Він і розбиреться! *
Стараються День і Вечір
Швидше б їм до Нічки,
А вона втішається,
В зорях срібних щічки.
Похнюпився День грудневий...
Ось прийшов і Новий рік !
День став довший, небагато,
А лише на зайця скік.
* Розбиреться - тут виносити певне рішення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022
Скрипить, порипує сніжок,
На скрипці вітер грає.
Ведуть ялинки хоровод,
Сніжиночки кружляють.
Виходить справжній диригент -
Таке могутнє Сонце.
Бурульок зазвучав оркестр,
У такт тріпоче серце.
Пустунка лиш хурделиця
Вночі хоч волю має.
А людям вже не терпиться,
Наряд в ялинок сяє.
Чому така скрізь метушня
І музика лунає ?
Це Рік Новий іде здаля,
Прихід свій сповіщає.
Спішать Снігурка, Дід Мороз,
На санках - величезний міх !
З Новим роком, друзі Вас !
Здоров'я, миру, благ усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
Вічнозелені в листі красуні,
В піснях неоспівані - туї.
В зимовій зажурі... замріяні,
Омиті дощами, засніжені.
Їх влітку пташки веселили,
Сонце давало смарагд їм і сили.
В сосни і ялини вже звичка
Туй називати - сестрички.
Не рідні вони - двоюрідні
І шишечки мають, бо хвойні.
Ефірні масла' виділяють,
Зцілюють землю і освіжають.
Туї зростають високі й низенькі,
Вони і терасу прикрасять гарненько.
Стрункі і розлогі, - поглянь лиш сюди :
Милі, звабливі, горді завжди.
Вбрані в смарагдові шати -
Таких миловидних принад не багато.
Дивлюся на пишні у чарах красуні,
З любов'ю у вірші оспівані туї.
Долонями сонця ніжно зігріті,
Красою земною тендітно сповиті.
Зростайте у нас на Вкраїні,
Сестрички двоюрідні - милі !
Примітка : цікаво, що туя - рід хвойних, а родина
кипарисових рослин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
У карпатських лісах,
Де модрини, смереки,
Де вершини гірські
Вкриті снігом повік.
Бродить в хащах сумний
І думками далеко -
Дивовижний, самотній
Сніговий чоловік.
Він нудьгує, страждає
Без радості, долі,
Без коханої, що
Пригорнула б на мить.
Яка серце його
Полонила б на волі,
І відразу було б
Кому вірити, жить.
Хто сказав би йому
Тепле, лагідне слово.
Хто б обняв і зігрів,
Розтопив в душі лід.
Не блукати одному,
А жити заново,
І у горах Карпатах
Залишити слід.
Де джерела течуть
У горах високих,
Де трембіти звучать,
Коломийки повік.
Там живе, мріє стріти
Таку синьооку,
Свою долю самотній
Сніговий чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Забула Вона про ті карії очі.
Літа прошуміли, як води весняні.
У снах не тривожив, минали дні, ночі...
Лишились у серці загоєні рани.
Вірив, кохав Він її до безтями,
Листи і світлину, як перли, беріг.
Думав - щасливий і мріяв ночами,
Про зустрічі згадував, як тільки міг.
Не судилось, а роль свою доля зіграла...
З іншим зібралась в далекі світи'.
- Заміж виходиш ? Не вірю, кохана...
І сльози у карих очах назавжди.
Так і розстались. Роки, наче вОди,
З милим прожите щасливе життя.
Він... світлину беріг, ту чаруючу вроду,
Хоч знав, що не буде уже вороття.
Сон віщий приснився... Наледь упізнала :
Сутулий, змарнів, вкрила чуб сивина.
І ті карії очі лишень нагадали...
Не стерли літа, все така ж глибина.
- Потривожив... Хоч зустріч така довгождана...
Я прилинув в останнє, йдучи в небуття...
Залишаю тебе, щоб ти знала, кохана,
Що любов свою гідно проніс все життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Знову на Поліссі осінь хазяйнує,
Розмашисто і вміло пейзажі малює.
Шати в день погідний золотом сіяють,
А ліси поліські - це багатство краю.
Вбралась так ошатно і Волинь моя -
Зваблива, неповторна окраса ця твоя.
В дібров, гаїв розкішний бурштиновий наряд,
Смарагд з ялин і сосен завершує парад.
Рубіни калино'ві палають на узліссі.
Давно уже не чути соловейка в лісі.
Лиш шелест вітру й опадає листя...
Волинь моя, - в калиновім намисті.
Озера Світязь сумуватимуть без літа,
Краса їх буде серебром сповита.
Природа краю спочиватиме у сні,
Щоб розквітчатися красою навесні.
І знов куватимуть зозулі в лісі.
Загомонить природа на Поліссі.
У кришталю' озернім - небо голубе,
Мій краю калино'вий, - так люблю тебе !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
Ходить гаєм листопад,
В жовтня він прийняв парад.
Огляда кущі, дерева,
Трусить листячко де треба.
Призвав* вітер на підмогу
Сам рушає у дорогу.
Мимоволі в парк забрів.
Назбирав букет з листків :
Клена, ясена, калини
Ще з каштана, тополини.
Він до любки чимчикує,
Ікебану їй дарує.
Хто ж другиня* в падолиста ?
З ким та дружба вічна, чиста...
Хто подруга вірна ця ?
Памороззю мила зветься.
Полюбляють вдвох гуляти,
Листя трусять - так завзято !
Коли сили вже немає,
Чари паморозь пускає.
Вкриє землю серебром,*
Каже, що прийшла з добром,
Зиму разом зустрічати,
Вічну дружбу величати.
* Призвав - тут покликав,
другиня - заст. синонім подруга,
серебро - заст. сл. срібло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Осіння хмарка пропливала
В небі на світанку.
Бачить, люди орють землю
Іще спозаранку.
Під озимую пшеницю
І ячмінь вусатий.
Жито сіють теж озиме -
На врожай багатий.
За трактором во'рон ходить,
Бо харчі шукає.
Помагає, видно, й людям,
Шкідників збирає.
Хмарка і собі рішила
Свою лепту вкласти :
Дощиком поморосила,
Стала поливати.
Ущухає дощик... Миттю
Помагає сонечко.
Хоч й осінні промінці,
Пестять, гріють полечко.
Швидше проростуть зернинки
Зима не лякає.
Втішатимуть нас ростинки -
Будемо з врожаєм !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
На клумбі Соняшник - такий пригожий !
Зріс з насінинки, дощик поливав.
Ідуть милуються, у захваті прохожі...
Він - гордовитим і пихатим став.
В його оточенні - звабливі квіти :
Флокси, лілії, троянди чарівні.
Так мило, що й очей не відвернути :
Стрункий і пишний у смарагдовім вбранні.
Привітно, ніжно голову схиляє,
Бо вбрався в золотий вінець.
Себе звеличує і красенем вважає,
Не думає : й красі прийде кінець.
Так швидко десь промчало літо,
Майори квітнуть, чорнобривці скрізь.
Стоїть наш Сонях, правди ніде діти :
З обвислим листям, головою вниз...
Коли ще молодість - не зазнавайся дуже :
Краса буяє й кров кипить...
Достойно з нею попрощайся, друже,
І вчись зі старістю повік дружить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Віє в полі Вітрюган :
Вуса сиві - дідуган,
Борода - аж до землі,
Заміта сліди в стерні,
Що лишились від врожаю.
Трощить все у лісі, гаю...
Мить й шмигнув він у садок.
Сила є...І тут мастак :
Бородищею вхватив
Яблуні всі обтрусив,
Поламав весь виноград,
Все шпурляє наугад.
Лиш би шкоди наробить,
Щоб всім людям насолить.
Познімав дахи уміло,
Все змішав : солому, сіно,
КопицІ порозкидав,
Тин, ворота поламав.
А коли втомивсь добряче,
Ліг спочить, бо як иначе, *
Сила вже - не молодеча :
Руки терпнуть, спина, плечі...
Ось такий він Вітрюган
Без ліку років дідуган !
*Инак, иначе - маловживані слова по Грінченко.
Примітка : в останні роки руйнівні вітри частенько залітають до нас на Волинь і
завдають людям значної шкоди. Так в серпні 2021р було повалено
буревієм більше 30га лісу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021