| Сторінки (3/211): | « | 1 2 3 | » |
Вересень з вересу тче килимок,
Бо знає у цім неабиякий толк.*
Вже ночі холодні, а ранки в росі,
Буде погрітись звірятам усім.
Перший розкрив колючки їжачок.
Відчув, що зігрівся животик, бочок.
Мурашки, жучки радіють, не сплять,
Що можуть в красі вересовій гулять.
Жаба-ропуха розплющила очі.
Виліз і вуж на пеньочок охоче.
Вересень всіх обігрів, обсушив,
Ящіркам місце теж залишив.
Тішаться звірі й комахи усі,
Як хОроше їм в вересовій красі !
Сонечко майже не гріє звірят...
Скоро прийдеться всю зимоньку спать.
Толк - тут глузд, розумне рішення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Вплітають берізки стрічкИ у косиці.
- Як до лиця вам, красуні-сестриці !
Хто позолОти для вас не шкодує ?
Сонце чи дощ кісникИ вам гаптує.
- Це щедрая Осінь до нас завітала.
Пестила віти, пісню співала,
Що літо минуло, холоднії роси...
Щоранку розчісує нам довгі коси.
Начіпить на гілля сріблясте намисто,
У сукні нарядить - такі золотисті !
Осінь для нас, наче, рідная мати.
Знявши вбрання, скаже: - Ну, спочивати.
Осінню турботу ми дуже цінуєм, -
Це наш порятунок, тому і шануєм.
Зимою під ковдрою будемо спати,
Розбудить весна, щоб з красою зростати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
" Не буде хліба, не буде й обіда "
народна мудрість.
Лежать шматочки хліба на стежині.
Їх кинули... Тут неважливо : вчора, нині, -
Забуті птахами, тваринами, людьми.
В піску, засохли... І такі байдужі ми.
Діди, батьки пережили війну і голод.
Їх кусник хліба рятував і грів у холод.
За хліб молилися і молитвИ складали,
Ціну насущному дорослі й діти знали.
З дитинства в голову вкладали нам науку,
Як скибку хліба взяв собі у руку, -
Доїсти треба, а не викидати,
Бо хліб святий - це треба пам'ятати.
Бувало, як впаде шматочок на підлогу.
Що тут робить? Не думали ми довго :
Цю скибочку швиденько піднімали,
Перехрестившись, хлібчик цілували.
В нас хліба не завжди було уволю.
Тяжкою працею батьки кували долю.
На хліб насущний потом заробляли,
Тому повагу й шану до святого мали.
Тож бережімо хліб і молитвИ складаймо,
Що він святий, - це зАвжди пам'ятаймо.
Навчаймо наших діток і онуків
Тримати в голові святу науку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
Збираються в зграї лелеки
Й полинуть у теплі краї :
- Чому так летіти далеко,
Лишаючи рай на землі ?
Ще світить так лагідно сонце,
Гніздо покидаєте, двір...
Зі смутком дивлюсь у віконце.
У відповідь чую : - Повір,
Вже осінь, зима у дорозі,
За холодом - голод уже навздогін.
Лелекам прожити не в змозі,
Тому й оставляємо дім.
Дітям покажем дорогу,
"Зимівлю" в чужій стороні.
Буде для них засторога :
Нелегко прожить в чужині.
- Летіть же щасливо, лелеки,
В заморські квітучі краї !
Додому вертайтесь здалека,
Стрічатиму вас - навесні.
Примітка : за народним повір'ям лелеки відлітають у вирій
19 серпня (на Спаса).
Недаром народна мудрість каже. : прийшов Спас - готуй рукавиці
про запас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Місяць на небі, виблискують зорі.
Нічка на землю спустила рядно.*
Тиша і спокій... ФірАнки прозорі -
Спить у колисці вкраїнське село.
Вітер так ніжно гойдає стражденне,
Співа колискову мати-Вкраїна.
Скільки таких у нас, рідная нене,
Обійсть в бур'янах - сумна слава лине...
Де ті пісні, що повсюди лунали, -
Весілля, хрестини, обряди утіх.
Пісня у праці важкій помагала,
З нею жили й окриляла усіх.
Співали у клубах, на вечорницях,
Скрипка, баян лунали півночі.
На танці ходили дівкИ, молодиці,
Хлопці співали про карії очі.
Лишились розвалини, гнізда лелечі,
Сови кричать чутно лише вночі.
Не співа соловейко, спорожніли криниці,
У журбі "журавель" на одній нозі.
СЕла зникають з мапи Вкраїни,
Багато із них ще існують напів.
Не до веселощів... Глянь, люба нене,
Село вимирає, тому такий біль...
Місяць на небі і зоряне сяйво,
В сні спочиває вкраїнське село.
Гірко й болить... Але ми пам'ятаймо,
Що наше коріння звідти зросло.
*Рядно - вид покривала з ряднини.
Фіранки - занавіска з тюлю, або тканини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Ще літо в рОзпалі, так сонце пригріває.
Дівча з собачкою у дворику гуляє.
Розквітла конюшина, травичка зеленіє,
Чистенько навкруги й душа радіє.
Ми на землі, це правда, - небезгрішні.
Потреби в кожного свої. В собак - невтішні,
Як тільки вибігають прудко з хати,
Й нужду * свою нема чого тримати...
І цього разу було так : все несвідомо,
Не повертатися з "добром" назад додому?...
За мить дівча в пакетик все прибрало,
НаспІх до смітника попрямувало.
Цей вИпадок, відмітимо, - буденний,
Однак свідомість в нас росте щоденно.
Вірю : молоді, прийдешні покоління
Будуть свідомі, прцьовиті, із сумлінням.
---------------------------------------------------
Скептикам додам, бо добре знаю, -
Проблема є... Чи скажете : - Її немає?
Якщо село, приватний сектор - це не тема,
В містах великих - собаки вже проблема.
Не в тому справа, що не має де гуляти,
Тут за улюбленцем потрібно прибирати.
*. Нужда - тут потреба, необхідність в чомусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
Тихий, теплий дощик з неба накрапає,
Поле і садочок ніжно поливає.
Радість на городі, всі його чекають :
Кавуни і дині щічки підставляють.
Тарабанить дощик по вікнах, калюжах,
Умиває личка яблучкам і грушам.
Ось хлинула злива в сарафані з граду,
Заховались під листочки грона винограду.
Враз майнула блискавиця з помелом вогняним.
Вся природа причаїлась, принишкла слухняно...
З гуркотом промчався грім у колісниці,
І розкрили парасольки гриби- печериці.
Дочекалися блаженства... Всі радіють дощику !
У новОму горщику наваримо борщику. *
Пампушки і борщ духмяний винесемо з хати.
Дощик славно потрудився - будем частувати !
* Використала фразу з укр. народної заклички " Іди, іди, дощику."
Примітка : вірш для закріплення знань дошкільнят про літні явища природи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Перші кроки топ-топ по землі малятко.
Тягне руки до травички, сонечка-кульбабки.
Всміхається до квітоньки, до ротика тягне,
Хоч малюк, а відчуває, як краса ця пахне.
Від народження людина й природа - єдині.
Чому потім виростаєм й черствієм? А нині
Природу-матінку чомусь, навіть, зневажаєм.
Лиш про статки і багатство тепер тільки дбаєм.
Чому ліс, поля, озерця на Землі байдужі?
Що, - зазнались? Горді, зверхні тепер стали дуже.
Це все пити, споживати будуть й ваші діти.
Чи на острови, в маєтки, відправите жити?
Схаменіться, люди добрі, поки ще не пізно...
Доброту носіть під серцем й не думайте грізно.
Не робіть зла і біди на Землі нікому !
Нехай сниться, як у пісні, трава біля дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
Зросли при дорозі... Простують прохожі :
Хтось погляд зупинить, можливо, хтось ні.
Ромашка і Мак - закохані, схоже,
Привітно і мило кивають мені.
Мак-красень багряний й тендітна Ромашка
Переплелися в обіймах звабливо.
Вітер гойдає легенько... Я стишка
Милуюсь сплетінням квіткового дива.
Виросли разом, росою вмивались,
Жайвір ранкові пісні їм співав.
Незчулися, навіть, як закохались,
А дощик в любові їх об'єднав.
Щасливі квітують, радіючи сонцю,
Щоб дати насіння, продовжити рід.
Хоч світ їх - Природа й мізерне віконце,
Але на Землі, щоб оставити слід.
Ромашка і Мак - краса споконвічна.
Мати-земля життя їм давала.
Хоча їх кохання сезонне - та вічне !
Знов прийде весна, щоб любов воскресала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021
Знов манить медоцвіт - липневе диво,
Вдихнувши аромат, чарує мило.
Ті пахощі п'янкі витають всюди -
Такий медовий квіт збирають люди.
Споконвіків із липи цвіть сушили
І ліки цінні готувати вміли.
Чай липовий ще із дитинства знаний
Ним, при потребі, лікувала мама.
Був трУнок той в коморі і у хаті...
Тоді жили ми зовсім небагато :
Узвар з багнА , а ще із гілок вишні
І ложка меду - тут була не лишня.
Гуде бджолиний рій, нектар збирає,
Несе у соти, бережно складає.
І буде з липи мед : такий цілющий -
Це скарб для українців - багатющий !
Тож бережімо край і липи пишні !
Медові ліки в нас не будуть лишні.
Ще мед освятимо, працюймо в будні,
Лишаймося людьми, а не як бджоли-трутні.
Трунок - тут п'яний запах, пахощі.
Багно звичайне - рослина лісового болота.
14 серпня - Медовий Спас, Маковея ( освячення меду, маку...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
На старій, сухій вербі -
Там й ліс недалечко.
Пара лелек ще весною
Зробили гніздечко.
Метушились, клекотали,
Галузки носили,
Згодом діти-лелечата
В гніздечку сиділи.
Мати діток крильми гріла
І життю раділа,
А лелека носив корм
Й не кружляв без діла.
Легковажно під вербою
Вогнище лишили.
Верба тліла без полум'я,
Лелеки сиділи.
Жевріла верба вище, вище -
Вже й сонце погасло.
Ніч... Кому було лелек
Врятувати вчасно ?
Ось вогонь піднявсь угору
Й зайнялось гніздечко...
Стривожилась лелечиха,
Занило сердечко.
Піднялася над гніздом
І заклекотала...
Міцно склала свої крила
Й на гніздечко впала...
Рано-вранці на узліссі
Верба догорає.
Убитий горем над згарищем
Лелека кружляє...
Рокований - невідворотний, фатальний, неминучий.
Написала під враженням прочитаного епізоду в книзі
" Малиновий дзвін" Ю. Збанацького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
З літом приходить, - не самозванець
ПОлудень року червень-рум'янець.
У нього в прислузі - кресало небесне
Найвище на небі, то й назвали креснем.*
Кресня чекають всі і усюди :
Найбільш виглядають з надією люди.
З теплом, дощем прийде, почне поливати
Аґрус, порічки, про городину дбати.
Первісток літа працює завзято,
Рум'янить черешню, суниці, бо свято
У пОлудня року. Треба спішити
Півонії, маки почервонити.*
Місяцем тиші його називають,
Звірі й пташки маленят доглядають.
Первісток літа, червень- рум' янець,
ПОлудень року - не самозванець.
Почервонити - забарвлювати в червоний колір.
Крес - небесний вогонь, сонце. Звідси - кресало.
Кресень - старовинна назва червня з часів Київської Русі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Ливень пройшов, в струмочки збігає.
Хлопчик маленький кораблик пускає.
Пливе... Є парус і щогли на ньому.
Татко поміг змайструвати малому.
Рибки й дельфін у воді іграшкові.
Кораблик пливе, наче в справжньому морі.
Замріяний Саша... В уяві - місточок,
І вже за штурвалом маленький синочок.
Пливе він сміливо в шторм і туманом,
Саша вже бачить себе капітаном.
Вітер гойдає вітрила легенькі,
Здалеку видно берег рідненький.
Боцману чітко команду дає :
- Якір за борт! Тут кораблик стає.
Ким виросте хлопчик ? Так хочеться знати...
Ви будете ким ? Скажіть- но, малята.
1 червня - Міжнародний день захисту дітей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021
Ледь-ледь бринить у спориші стежина,
В траві сюркочуть дзвінко цвіркуни.
Тут не одна стара у самоті хатина :
Рідня, сусіди, - де ж тепер вони?
Давно живуть в краях чужих, далеких,
Хто там, де зіроньки такі ясні...
Лишились ластівки і ще лелеки,
Їх клекіт, спів - такі уже сумні...
Вже поржавіла і скрипуча хвіртка*,
Не повертаються корівки іздаля.
Лише літають час від часу бджілки,
Біля криниці - постать "журавля".
Самотньо і порожньо у садочку :
Дрімає яблунька і груша бачить сни...
Присяду, як колись, у холодочку,
Порину в ностальгію і аромат весни.
Цвітуть кульбаби і п'янить бузок,
Повів калини в білому вбранні.
І пісня в споминах, щось на зразок :
- Як Галя несе воду у відрі...
Село моє, стара батьківська хата,
Стежина у пірчастім спориші.
Минуло так вже літ багато,
Лишилась ностальгія з болем на душі.
Хвіртка - невеликі двері в огорожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
Вишивала дівчина, вишивала,
Думи й мрії на полотно слала.
Таке світле вишивання й чисте,
Як роса від сонця, - золотисте.
Вишивала на сорочці квіти,
Буде на Великдень що одіти.
Вигаптує вишиванки всій родині,
Бо живемо в Україні милій.
Рушники, серветки - їх багато...
Будуть окрашати коровай і хату.
Молодим застелять на щасливу долю.
Хлопцям - обереги в боротьбі за волю.
Вишивала дівчина, вишивала,
Хусточку в кишеню коханому вклала.
В ній серденько й трепетне бажання,
Пам'ять про нев' януче кохання.
20 травня 2021 року День вишиванки в Україні і не тільки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
Квітують стокротки , тюльпани,
Фіалки в веснянім саду.
Ступаю по травах духмяних
На зустріч з Весною іду.
Нарциси тендітно схилили
В реверансі голівки свої.
Кульбаби цвітуть... Такі милі,
Як сонечка, тільки земні.
В смарагдових шатах дерева
Здолали зимовії сни.
Красується сходами нива,
Як доказ приходу весни.
Лунає дзвінкий голосочок
Малої пташини в гіллі.
Наповнили луг і садочок
Весни аромати хмільні.
Чому так серденько тріпоче?
Радіє весняному дню.
Воно признаватись не хоче :
За що я так Весну люблю ?
Співає душа, все навколо цвіте...
Весною окрилена, справжня.
Богу й батькам вдячна за те,
Що зірка зійшла моя, - 1-го Травня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
Хто нас мудрості навчає
Непомітно, нишком ?
Ну, давайте відгадаєм :
Це, - звичайно, книжка.
Розповість уміло, звично
Про світи незнані,
Подорожі фантастичні
На дні океану.
Так розпише мудра книжка
Тонкощі кохання...
Ляжем з нею тихо в ліжко
Й не заснем до рання.
Правда в книзі торжествує,
Вчить : не розминатись. *
Зло ганебно розмалює,
Як його здолати.
Книги розуму навчають,
Як з добром й любов'ю жить.
Вони роль свою втрачають,
Дивишся, й душа болить...
Небагато вже читають :
З віком... й одиниці.
Кафе, бари орендують
В книжкових крамницях.
Інтернет, аудіокниги,
Гаджети тепер в руках.
Одиноко лежать книги
В книгозбірнях, бутиках...
Примітка : не розминатись - не обходити стороною (правду).
Книгозбірня - бібліотека (син.)
23 квітня - Всесвітній день книги та авторського права.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
Лунають трелі солов'я, дрозди співають.
В траві стрекоче коник-стрибунець.
А пісні іншої вони не знають, -
Лиш ту, що від Природи дав Отець.
Людині - голос, мову й пісню. Несвідомо
Вбирає від народження дитина.
Пісні складав народ й маловідомі
Поети, музиканти України.
Народну пісню пращури плекали,
Передаючи з уст магічний спів.
Співаючи, в дорогу вирушали,
Яка тут сила милозвучних слів !
Нам пісня жити, в мріях помагає.
Її , рідненьку, добре знають в світі.
На подвиги героїв вдохновляє...
Народну пісню, - як нам не любити !
Вкраїнська пісне, така рідна, мила...
Полониш серце, як бальзам на душу.
Нехай зростають і міцність крила,
Пісенну славу й шану, - ЇЙ, залишу !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
Воркує голубка жалісно на клені.
Вже зима минула, весна-красна нині.
- Чому одиноко у журбі воркуєш ?
Чи весні не рада, а тому й сумуєш...
- І весні я рада й привітному сонцю.
Постукало горе у моє віконце :
Зима була люта і снігу багато,
Полетів мій голуб поживу шукати.
Полинув коханий, тай не вернувся...
Тому у зажурі з собою борюся.
Ясний світ не милий... Бути молодою, -
Якже тепер жити, зоставшись вдовою ?
- Не сумуй, голубко, бо доля вдовиці:
Розраду шукати в будь-якому віці.
Ой, сива голубка воркує на клені,
Розраду шукає у красі весняній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
Сонечко ясне з небес пригріває.
Весна, як володарка, прав набуває :
Пестить і ніжить зелену травичку,
В озерах, ставках зігріває водичку.
Кущам і деревам вдягає манишки,
Впевненим кроком мандрує і стишка
Слухає пісню ранкову вівсянки,
Щоб настрій весняний витав зпозаранку.
Весну зустрічають красуні-берізки,
Пишно убрались в чудесні сережки,
Соку чекають... Їм треба багато :
З людьми поділитись й на ліки дати
Цілющих бруньок і листочків клейких.
Берізкам не шкода, бо ліки із них -
Помічні людям. Лиш всім треба знати :
Правильно й бережно в міру зривати.
Щедрі берізки - трудяги завзяті,
Людям лиш треба не зловживати.
Адже, природа щедра дарами,
Якщо про неї подбаєм ми з вами.
Манишка - нарядний нагрудник під вбрання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Живуть у садочку в живому куточку :
Хвилястий папуга і Хомка - два друга.
Папужка горластий, хвалитись завзятий,
Коли хом'ячок вилазить із хати.
- К-о-орм в мене к-р-ращий, терта морквиця,
Пророслі зернята, свіжа водиця.
Хомка послухає, носик помиє,
Сховається в хатку і, ніби, не чує.
Якось поспішали додому малята,
Забули хвастунчику зерняток дати.
Сидить наш папуга голодний, сумує,
Нема чим хвалитись, не галасує.
- Де хом'ячок? Чому не виходить?
Чого у хатинці мовчить, не говорить?
Хомка тихенько носик свій миє :
- Поголодає, - щось зрозуміє...
- Хвалитись не треба, - скажу, вам малята,
Дружбу загубиш, - не відшукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Волинь моя, мій краю дорогий,
Майже третина - в зоні лісовій.
Велич озер, гаї, луги, ліси,
Як не любить тебе за цю красу !
З дитинства вабить врода ця твоя,
Пташиний спів і трелі солов'я :
Дуби, граби величні і розкішні,
Берізки, клени і осики ніжні.
Хвойні бори' і досі бачу в сні...
Вони завжди у пам'яті моїй.
Давно було, як ми ще школярами,
Шишки соснові й жолуді збирали.
На повні груди дихаю тоді,
Весною, як листочки молоді.
Коли кують настирливо зозулі :
- Чи довго жить? - питаю у мудрулі.
Коли цвіте калина на узліссі,
Конвалія, купина пахнуть в лісі.
П'янить той аромат медовий -
Всі пори року у лісах - чудові !
Мій краю лісовий, Волинь моя !
Чарівність, магію ту відчуваю я,
До крапельки тону в красі твоїй...
А гордість і любов - в душі моїй.
Примітка : Граб, як і дуб, - могутнє довговічне дерево. Окремі особи
доживають до віку понад 200 років. Цікаво, що їх родина, -
березові.
Купина запашна - рослина лісу.
-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
Самотня берізка в зимовому сквері,
Вона спочиває, поринула в сон...
Лишивши відчинені трішечки двері,
Щоб чути мелодію вітру шансон.
Співзвучні акорди, десь пісня лунає
Про літо і квіти, погожії дні.
Гілля легенько синичку гойдає,
Мелодія вітру вчувається в сні :
... Колоситься жито, сонце сміється,
Ромашки і маки яскраво цвітуть.
Пташине серденько так трепетно б'ється,
Тепло і любо, не го'лодно тут.
Взимку маленька синичка бідує,
Голод і холод - нестерпні і злі.
Весну дожидає, страждає, сумує...
Вижити треба пташині малій.
Вітер велично шансон виграває,
Берізка мугиче мелодію в сні.
Лети, лети, пташко, журба хай минає,
Перезимувала... Порадій весні !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021
Міський Меморіал. В скорботі ясени...
Й берізка, що схилилася додолу.
Стоять Герої - бронзові сини,
Як, ніби, з бою повернулися додому.
Зіграла доля - всі на монументі:
В очах любов, жага і юність.
Хто знав, що їм стоять на постаменті,
А мирно йшли, відстоювали гідність.
Не можна бути без жалю і млості...
Їх семеро - Героїв України.
Похований Василь Мойсей, всі інші...
"прийшли в гості"...
Вони синочки синьоокої Волині.
Біля Героїв підросла калина.
Стоять замріяні і дивляться увись.
І лине пісня з неба журавлина,
Десь голос матері : - Синочку, повернись...
Роки стирають пам'ять про Майдан.
Вже хтось забув, але цього не буде.
Небесна Сотня пам' ятає й Там...
І правда, все-таки, восторжествує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
Лютий від січня прийняв естафету.
Трудиться Лютень охоче, завзято.
Старезний мішок розв'язав для утіхи,
Сипле сніжком і жбурляє під стріхи.
Річки заморозив, озера скував,
За мить в кучугурах злодійство сховав.
Межень не хоче Весні уступати,
Йому чим подовше лютість тримати.
Сніжень сніжком засипає поля,
Буде радіти весною земля.
Нап'ється рідненька досхочу вологи
І березню буде хвала й перемога.
Стрітення вже у вікно зазирає.
Крутень регоче, морозом лякає.
Стала Зима з Весною до бою -
Та сили нема... Поборись з молодою ?!
Сонце в підтримку ледь-ледь пригріває,
Радіє двобою. Зима відступає...
Так і в житті намагайся зробить :
Сила здає - гідно вмій уступить.
Зі Стрітенням, любі друзі ! Нехай Весна принесе нам тепло в душі, а
Зима забере всі негаразди.
Лютень, сніжень, крутень, межень (календарна межа між зимою і весною) -
це народні регіональні назви лютого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
Заховалось сонечко золоте,
Лиш рожевий обрій ще цвіте.
Виглядають хмароньки здалини,
Пливе Місяць-човник з вишини.
Молодик Хмарину заманив,
Лише срібні весла загубив.
Вітер вночі тайно відшукав,
Щоб кохану Місяць не відняв.
Плине красень з Хмаркою в небесах,
Ніжна пісня звабника не згаса...
Вітер, рвучи горлечко завива,
Тужить так за любкою... Зазива :
- Я тебе кохаю, повернись !
Понесу далеко в синю вись.
Спустимось до моря : ти і я,
Будем разом в парі, милая моя.
Вже не чує Хмаронька Вітра зов,
Як не дивно, з Місяцем - тут любов.
Ось така зрадлива любов та,
Бо співають й возять - неспроста...
Молодик - називають новий молодий Місяць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Зима малює інієм -
Така навкруг краса !
Сніг на дахах виблискує,
Бурульками звиса.
В мереживо убралися
Дерева і кущі.
Ялинки прихоро*шились
В сріблясті комірці.
Стоять, мов зачаровані, -
Така земна краса !
Дзвенить зимова пісенька
Й летить у небеса.
Гойдає вітер вітами
Сніг обсипа з гілля.
Притрушена сніжинками
Дрімає, спить земля...
Купаються горобчики
В проталинах зими.
Летять із гірки хлопчики,
Ладнають ковзани.
Дівчатка із санчатами
Виходять за поріг.
Співа душа на радощах
В танку кружляє сніг.
Примітка : можна використати для зимових розваг з дошкільнятами чи
молодшими школярами.
Пісенька гарно співається під мелодію
"В лесу родилась ёлочка".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Ходить Січень-молодець
Крижаний на нім вінець.
Довго думав, приміряв
І , нарешті, ось придбав.
Підбирає в тон вінця
Шубу білу . До кінця
Має бути той наряд :
Сніжний, пишний, бо парад
Починає вже Зима :
- Де хурделиця ? - Нема...
Січень жде її, гукає
І у Вітра він питає :
- Скрізь, усюди ти буваєш
Закоморки добре знаєш.
Де красуня забарилась,
Може, ще не нарядилась ?
- Вбралась, й запросила нині :
Снігопад і хуртовину,
Ще мороза, завірюху -
Хай морозять щоки, вуха...
Бо який без них парад !
Чи відбувся би ? - Навряд...
Зима Січня привітала,
Нагорода вже чекала.
Закоморки - закутки син.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Білий-білий першосніг
На дахи й подвір'я ліг,
А сріблясто-білий -
На деревах іній.
На поля і луки ліг
Жовто-золотавий сніг.
Сонце променем гаптує
Позолотою дивує.
Чи бува, багряний сніг?
Прикро, що на Сході ліг...
Війна фарби не шкодує
В пурпуровий сніг малює...
Прийде вечір: на лутках
Сніг рожевий, наче птах.
Тільки ляжем спати -
Птах покине хату.
Полетить він до землі.
Його зваблять фонарі.
Ніжним блиском, світанково
Сніг засяє веселково.
Ще буває дивина,
Зачаровує вона :
Випадати сніг посмів
Веселкових кольорів.
Казка це, а може, ні?
Ось такий буває сніг.
Все на світі кольорове
Й життя в барвах - веселкове!
Лутки - підвіконня (син.)
1955 р. - Каліфорнія : зелений часто червоний сніг.
1969 р. - Швейцарія - чорний.
2018 р. - Одеська обл. - жовтий сніг.
2018 р. - Луганщина : оранжевий, відтінки коричневого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
А ми були ще зовсім діти...
У пам'яті моїй - ці квіти.
Не під вікном і на столі,
Вони - на грубці, у селі.
Букет розцвів... Чому він там?
Хто розписав красу цю нам?
Дивлюсь дитячими очима :
На грубці малювала мама.
Волошки сині, мак червоний,
Зелене листя й стебла довгі.
Як стало в хаті гарно, мило...
Таку красу створила мама !
Чудові барви - все у тоні :
Яскраві квіти, кольорові.
І фарби тут - вже не новинка :
Сік з буряка, зеленка, синька.
Про за'тишок матуся дбала
До свят і грубку прикрашала.
Любила квіти й вишивати :
Картини, рушники у хаті.
Ось так у пам' яті моїй -
Незвична грубка у селі.
Краса на ній ця дивовижна...
Моє прикрашене дитинство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Порожньо й похмуро у парку,
Дерева дрімають в імлі.
Лиш чути мелодію зранку
Зимові акорди сумні.
Вітер на струнах охоче
Виводить мелодію дня.
Солістка-сорока скрекоче
В ритм музики пісню щодня.
Десь пролетять ще синичка
З горобчиком в парі. За мить,
Дует зазвучить невеличкий :
- Цвірінь... Як ту зиму прожить?
Хором заводять ворони :
- Кар-р ! Пісню невтішну свою,
Як важко співати голодним,
Навіть, у ріднім краю.
Дятел й собі на ялині
Лепту вкладає свою.
Вистукує в ритм і донині
Оду зимовому дню.
В дрімо'ті дерева і віти
Мугичуть мелодію в сні...
Тут правди нікуди не діти :
Такі ось зимові пісні.
Десь морозець забарився
Сніжку, завірюхи нема.
Неповна мелодія вийшла -
Така вона нині зима !
Виводить мелодію - тут вигравати.
З наступаючим Новим роком, друзі !
Здоров'я, наснаги, любові, добра .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Рік - татусь завзятий
На синів багатий.
Своя в кожного є вдача:
Працьовиті, не ледачі.
Рік - татусь багатий.
Дружна в них сім'я, чудесна:
Всі приходять радо, вчасно,
Батька слухають поради,
Не терплять запізнень, зради.
В їх сім' ї - все вчасно.
Обдаровані, вродливі, -
Всі синочки є при ділі :
Орють, сіють, жнуть встигають,
Садять, урожай збирають...
Мудрі, і при ділі.
Рік синами так гордиться !
Сам у них, буває, вчиться.
Негараздів тут багато
Треба їх мерщій долати.
Рік в синочків вчиться.
Добре, що синів багато,
Всіх ви знаєте, як звати...
Вони - різні, але гожі,
Між собою не похожі.
Їх матусь, як звати ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
Скрізь по світі радість ходить,
Бо ніхто не верховодить.
Як прийде', теплом втішає, -
Звеселить, то розважає.
Поспішає в кожний дім
Хто в любові живе в нім,
Не чекає благодаті,
А сам трудиться завзято.
Чути десь дитячий сміх :
- Радість там, і море втіх !
До дорослих поспішає
В кого усмішка сіяє.
Якщо радість зайде в хату,
Може, навіть, в небагату.
Бачить, що любов панує, -
Тут візьме і заночує.
А коли у домі горе...
Кличе ВІРУ на підмогу.
Згодом з'явиться НАДІЯ,
З очей іскорка зігріє.
Перемозі радій теж.
Тоді радості - без меж !
Вір, вона завжди з тобою,
Бо не дружить із журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Осінній двір, скрізь купи з листя...
Красується на них сміття барвисте :
Пля'шки, непотріб, пакети з поліетилену...
Хіба нести в смітник - тут є потреба?
Лежать і зваблюють, як ніби, так і треба.
Поспішно хлопець підійшов до мене :
- Де тут смітник? Стаканчик викинути треба.
У відповідь йому : - В дворі катма,
Виходьте на центральну, поблизу тут нема,
До супермаркету. То ж буде недарма.
Пішов зтурбований хлопчина - далеченько,
Шукать смітник. І тьохнуло серденько :
- Який свідомий ! Хочеться радіти !
Не всім байдуже, як ми будем жити...
Чи довго матінка-Земля буде терпіти?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Осіння пора. В парку смуток і жаль...
Килим барвистий, а в серці печаль.
Листочки лежать на землиці сирій
І бачать у сні погідливі дні.
Як мами-гілки' їх ніжно ростили,
До стовбура-тата міцно тулили.
Їм вітер свої серенади співав,
Щебіт пташок веселив, розважав.
А сонце світило, тепло посилало,
Проміння їх пестило то зігрівало.
Окраса з смарагду, краса полонила.
Нині в зажурі... Де нашії крила?
Зів'яли... Без соку тепер на землі.
Минули погожії, сонячні дні.
Ще мить, і накриє сирая землиця...
Життя обірвалось... Наче, так і годиться.
Ви не сумуйте, осінні листочки,
Життя вам повернуть брати і сестрички.
Всі ваші мрії будуть не марно,
З приходом весни, продовжать їх славно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Краса й багряно-золотава мить,
Осіння серенада десь звучить.
Жовтаве листя так чарує восени:
- Чому сумуєте, прекрасні Ясени?
Ви вбралися у золотий наряд,
Безмовно у зажурі стали в ряд.
Зваблива казка в сквері восени...
- Що вас турбує, браття Ясени?
- Обидва ми закохані в Берізку,
Яка росте у самоті, - тут близько.
З дитинства вабила, коли зросла,
То на очах красою розцвіла.
Лишень легенько вітерець повіє,
У братиків серденько тьохне, мліє.
Один говорить чарівні слова,
А другий пестить і пісні співа.
До Ясенів Берізка не байдужа.
Закохана в обох і любить дуже :
Молодшого - він добрий і вродливий,
Старшого, - бо статний і зманливий.
Сумують втрьох, як прийде осінь,
Як листопад і дощиком моросить.
Прокинувшись, радіють навесні,
Як Білокору бачать наяву, не в сні.
Що тут робить ? Таке буває :
Два братики одну кохають.
Не дай Бог бачити, коли сини
Страждають, мучаться, як Ясени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Зроста ростинка бачить світ
І тягнеться угору, в ріст.
Бо є коріння, цвіт і плід,
Родина, клас - усе, як слід.
Ростинка пнеться попри все.
Мета : лиш зберегти свій рід.
Не статки, а прожити все ж,
Щоб залишити після себе слід.
Із року в рік вона росте,
А ціль одна, - щоб дати плід.
Не забувай, а пам'ятай про те:
Своє призначення, свій родовід.
Згадай на мить: сім'я, мій рід...
Ти вдумайся у ці слова:
Батько, син, прадід, дід -
Поки ще сутність в них жива.
Летить Земля, кудись спішить,
Адже не весь пізнаний світ.
Сьогодні нам не легко жить...
Ти, як ростинка, - пам'ятай свій рід.
Ростина (заст. синонім) - рослина.
Родина, клас - тут класифікація рослин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Знайшла білочка дупло на дубочку.
Дім облаштувала в холодочку.
Народились дітки-білченята,
Хазяйнує білочка завзято.
Літо красне швидко промайнуло.
Білченята виросли, змужніли.
Стала мати діток научати,
Що в природі може їх спіткати:
- Ви, гуляйте тільки біля дому.
Де живете - не кажіть нікому,
Як угледите лисицю, - не лякайтесь.
Гульк, на дерево ! Мерщій ховайтесь.
Перестріне в лісі десь куниця.
Спритність тут - тікайте, як гордиться,
Бо заманить в хащі вас, хитрюща,
Вже додому не поверне - злюща.!
Коршун в небі зирить, виглядає:
Де білча саменьке тут гуляє?
Лише з мамою безпечно, діти,
Біду краще попередить, ніж зустріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Є на Волині - Замшани
Славне поліське село.
Туди повертаюсь думками,
Як сонячно й любо було.
Охайна в тополях хатина,
Стежина бринить в спориші.
Цвітуть чорнобривці й жоржини,
Мчить юність моя по межі.
Змахнула крилом - і в садочок
Весела, щаслива, в'юнка.
В рожевий убралась віночок
Кохана, вродлива, струнка.
Кетяги хилить калина -
Вірна подруга моя.
І пісня звучить тополина,
Вклоняюсь тополям і я.
Є на Волині - Замшани
Чудесний куточок землі.
Там юність моя промайнула,
Здається, неначе у сні.
Приспів.
Не зупинити плину життя,
В снах я ступаю по росах.
Не повернути її з небуття
Юність мою - довгокосу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Осінній сквер. Так ясно світить сонце.
Сидить дідусь із костуром на лавці:
Поважний погляд й доброта живая,
А поруч зграйка голубів літає.
Чому злетілися? Чого їх так багато?
Що думає дідусь - мені того не знати...
Бере велику торбу, в колір неба,
І ставить зовсім близько біля себе.
Розсілись й голуби по лаві. У мовчанні...
На руки дідуся, сидять в чеканні.
Старенький дістає свої наїдки,
Можливо, віддає усе до нитки.
І стільки втіхи і блаженства буде!
Він не один: птахів присутність всюди.
Він - ще потрібен на землі комусь...
А скільки щастя випромінював дідусь!
Поніс тепло і радість не останню.
Приходить він щодня в години ранні.
Давайте будемо добріші, люди,
То й Божа благодать із нами буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Місяць білолиций дивиться в вікно.
Сплять дерева, квіти... Вітер вщух давно.
Дрімає пташина, там, десь на гіллі.
Ще горять у вікнах стомлені вогні.
Ой, місяцю ясний, душу не ятри.
Згадалось... Кохались при місяці ми.
Цілунки медові, п'янкий дотик вуст.
З присмаком черемхи... Ти був свідком тут.
Гуляли... Дурманив аромат весни...
Молодість і місяць - кохання і ми.
Ой, місяцю красний, не дивись в вікно,
Не ятри серденька... Це було давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Літечко минуло, холодочком віє,
Зранку сиві роси, трава половіє.
Хазяйнує Осінь, в неї справ багато :
Урожай збирає - працює завзято !
Справжня господиня і втоми не знає.
Трудиться в полі : картоплю копає,
Бурячки і моркву - все збирає чисто,
Фартушок барвистий з калини намисто.
Завітать в садочок вона поспішає,
Фруктовий віночок відразу вдягає.
Щедра і багата Осінь-чаклунка,
Не слід забувати, що вона й ласунка.
На баштан майнула. Урожай багатий !
Кавуни і дині просяться до хати,
А соняшник-сонце потух, визріває
В коси кукурудзі золото вплітає.
Осінь-хазяйка - все в кошик складає,
Всіх нагодує й про запас подбає.
Тільки у небі сумують лелеки...
Збираються в зграї, летять в край далекий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
Вересня Перше - святкова пора,
Галинка зібралась до школи.
Плаття новеньке матуся вдягла,
Щасливе дівча, як ніколи !
Сусідський хлопчина корівку пасе,
Любив спілкуватись з малою :
- Квіти чому в руках не несеш,
Тільки Буквар під пахвою ?
Вернулась. За хвильку в букеті були:
Айстри й осінні жоржини.
Квіточку мальви дівчатко взяло
Й до школи біжить без упину.
Радіє... Букварик і квіти в руках,
Бантики - в колір жоржини.
Відчинений клас і тиша така...
На жаль, не спинити хвилини.
Вчителька в строгості тут додала :
- Ти, запізнилась, звичайно !
Галинка, тремтяче, букет простягла
І каже : - На, квіти, Світлано.
Жбурнула букетик !...
За мить у траві,
Неподалік, мальва теж згасла...
І досі лунає в моїй голові :
- З тобою свиней я не пасла !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Про що говорить поле,
Колосок, зернина ?
Щоб хліба дати вволю
Для матінки-Вкраїни.
Що почуєш в лісі ?
Де молоді дубочки,
Берізки пишнокосі -
Його сини і дочки.
Тут трелі солов'їні,
Живе пташине царство.
Для матінки-Вкраїни
Це - лісове багатство.
Та не мовчать і гори
Піснею трембіти...
Джерела ваблять, доли, -
Такі дзвінкі Карпати !
А море, що говорить
Звуками прибою ?
На відпочинок манить,
Кличе всіх з собою.
Скільки нас багато !
Всі щось повідають...
Це - Вкраїна-мати,
Її люблять й знають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Ходить Правда по землі,
Зерно сіє на ріллі.
А як сонечко сідає,
Правда затишок шукає.
Вдивляється пильно в очі,
Може прийти серед ночі.
Як загляне до людей, -
Іскорка летить з очей.
Не всі двері відчиняють,
Декого вона лякає...
Горить іскра і пече,
Хто лукавить - враз втече.
А Брехня, та, - солоденька,
До людей іде раденько.
Така мила, така гожа -
Геть на Правду не похожа!
Всім обіцянки дарує,
Часу даром не марнує.
Радо двері відчиняють
І Брехню у дім пускають.
Тут вона подурить трішки,
А тоді наставить ріжки...
Та мерщій, бігом із хати,
Щоб десь Правду наздогнати.
Так і ходять вони в світі :
Правда і Брехня в розцвіті.
Вчися вміло розрізняти,
Лише Правду в дім пускати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Прилетів жук-сонечко на лужок,
Сів на милу квіточку наш дружок.
Думав, на хмаринці десь пливе,
Що у небі синьому він живе.
А блакитна квіточка - щедра та,
Сік-нектар збирала неспроста.
Незабудка - квіточку цю зовуть,
Як хороше й затишно з нею тут!
Поласував жучок-сонце й полетів.
По дорозі він метелика зустрів,
Милу бабку й коника-стрибунця -
Ось яка компанія стала ця!
Враз примчали друзі на лужок.
Танцювали з квітами гопачок,
Соком, медом пригощалися усі
В диво-незабудковій красі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Дикі голубочки сидять на ялині :
Від природи пара - такі любі, милі.
Щось нишком воркують, про щось повідають...
Пір'ячко чистять і жури' не знають.
Хоча голуб'ята сидять у гніздечку,
Але тато й мама - тут, недалечко.
Для них діти - щастя і велика радість.
Вони поруч з ними, бо це їхня старість.
Голуб і голубка в рідне'нькому краї,
Хоч зимою важко - разом все здолають.
Хто сказав, що пташці легко в світі жити?
Просто, ми не вмієм отчий дім цінити.
Летимо, - все мало, у краї далекі...
Хоч би повертались, як мудрі лелеки.
Та жили в любові, як ті голубочки,
Тоді б щастя мали і сини, і дочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Поле пшеничне, як море безкрає,
По рідних просторах вітер гуляє.
Лагідний голос чується стишка,
Про щось повідають Кукіль і Волошка.
Кохану Кукіль до себе' пригортає,
Бо кращої в світі за неї немає.
Струнка і пригожа, - ті сині очиці,
Що в їх глибині можна лише втопиться.
Проходять вагання, минають години...
Кохання вже спито... все до краплини.
Красою Кукіль Волошку полонить,
Медові вуста цілує і мовить :
- Волошко кохана, в пшеничному полі
Давай поєднаєм навік наші долі.
Бо жито, пшениця - в потребах насущних.
Кохання залишим - взірцем невмирущим.
Так і зростають у хлібному полі :
Кукіль і Волошка - обвінчані долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Між небом й землею є протиріччя.
Їх знають, досліджують цілі сторіччя.
Небес мандрівці': зорі, Місяць, хмарини.
Останні пливуть кудись без зупину.
Линуть хмарини казкові і милі,
Здається, живуть у любові і мирі.
Не так усе просто: і там суперечки,
Ще б пак, воюють небесні овечки.
Блискавка й грім пролітають між ними,
Сварка і гнів - тоді сльози і злива.
Люди радіють. Не буде иначе...
Падають сльози... Хай небо поплаче!
Мандрівці - странники (рос.)
Инак, иначе - по Грінченко, маловживані слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Липень кучерявий
З дванадцяти братів.
Ступає він отавами,
Росами, муравами,
Ромашки хиляться до ніг.
Пахне липень медом
З бджолиних щільників.
Пройшов він гордо садом,
Торкнувся фруктів, ягід
І в поле полетів.
У липня присмак хліба
Від житніх колосків.
Промчав десь тут стежиною,
Кукіль й волошки синії
У пшеницях зустрів.
Не обминув і соняха,
Його липневий квіт.
Торкнувсь крилом голівоньки
І привітавсь до бджілоньки,
Подавсь в стрімкий політ.
Летить над краєм липень,
Дарує радість всім!
Земля барвисто вдіта,
Втім, маківка-вершина літа
Ще й кучерявий він.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Верба віти нахилила,
Стовбур гне додолу.
Вітер лагідно колише
І веде розмову :
- Чому стоїш не весела?
Бачу зажурилась,
Стільки смутку і жалю...
Чи жити втомилась?
- Літ мені тепер багато,
Видиш - одинока.
Були радощі і свято,
Зараз крутить в боки.
Нема чого веселитись,
Вже моє минуло...
Тільки діти прибігають,
Як ні в чім не було.
Видеруться на мій горб,
Тішаться, радіють.
Я тоді щаслива з ними
Й душа молодіє.
Заплетуть мені косиці,
Як дівчинці милій.
Сиві коси - моя гордість
Й порадію з ними.
Вітер вислухав й полинув...
Куди йому старість?
Він цього не зрозуміє,
Що старість - не радість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Життя на небі, як і на землі,
Постійно все летить в шаленім русі.
Ми заклопотані, проблеми не малі,
На небі, там, закони є свої.
Ти зупинись й поглянь на небеса,
Яка блакить мінлива щохвилини.
Ти тільки подивись: - Яка краса!
Летять хмарини, наче, ті пір'їни.
А сонечко сміється, раде нам,
За мить пір'їни купчастими стали.
Як, ніби, кучугури снігу там,
А ми, в зимовий сад попали...
Сховалось сонечко, за невелику мить
Хтось там, на небі, розкидає вату.
Все в русі, все кудись біжить
І хмари вже перисто-шаруваті.
Згущаються хмарини, - темний небокрай,
Гуркоче грім, земля радіє...
І дощик поливає рідний край,
На гарний урожай залишиться надія.
Таке життя на небі й на землі.
Воно мінливе і доки не згасне:
Чи старші ми, чи молоді -
Шануй життя, воно таке прекрасне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Порожньо й сумно стало в сквері,
Лиш чути стогін з-під землі...
Коріння просить відчинити двері,
Щоб випустить свої жалі.
Ще зовсім молоді каштани,
Вони, як братики, собі росли.
На брук плоди свої роняли,
Для горобини - друзями були.
Ще восени, зібравшись на спочинок,
Тихо поринути в зимовий сон;
Заскреготали пили, загули, завили -
Каштани-братики всі полягли разом...
Стоїть в жалю і тужить горобина
І сквер тепер навік осиротів.
Лиш пні від стовбурів й донині,
А корені гниють в землі сирій.
Як можна оцінити людські вчинки:
- Жорстокість до природи - так. - Чи ні ?
Тепер оця ,,чума" , напевно, не новинка,
Бо ми - піщинки Матінки-Землі .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Сонце втомилось, за обрій сідає.
Останнє проміння золотом сяє,
Пустує, не хоче спати лягати
Поки ще дивиться сонечко-мати.
Сонячні промені теплі, ласкаві
Полем побігли: - Ще погуляєм !
Зустріли у лузі вечірню росичку,
Погралися з нею і... Гайда до річки !
В очереті жабки кумедно скрекочуть.
Горласті радіють, спати не хочуть.
Промінці стрибнули прямо на водичку
Перед сном старанно вимили личка.
Небо вже міниться, сонце низенько.
Промені-діти пустують раденько.
Так їм не хочеться спати лягати
Доки ще дивиться сонечко-мати.
Стала матуся пустунців гукати.
Вони діти чемні, і швиденько спати.
Сонце спочиває і заснули діти...
Новий день настане - будемо радіти !
До Дня Захисту дітей 1 червня.
Нехай ростуть діти :
Здорові, щасливі, веселі, рухливі,
Чемні, як ці, - малі пустунці.
А ми будем з вами, як Сонечко- Мами,
Любити і дбати, оберігати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Ялини від вітру про щось повідають...
То миттю звучить дивовижний дует.
Весною забули про них... Обминають,
Не хоче згадати жодний поет.
Пісні відспівали. Давно все минулось;
Красунь возвеличать лише в Новий рік.
Чарівні й звабливі - такими зостались,
Нажаль, місяць грудень вкорчує вік.
Весною ялини красою втішають,
Тягнуть до сонечка шати свої.
Такі миловидні, - само'ти не знають.
Провідую ж вас, королеви мої.
Смарагдове віття, хвоїнки колючі;
Безліч в родині діток-шишок.
Живиця на них духмяна, пахуча.
Янтарні бруньки, чарівний кожушок.
Іду на побачення, кличуть ялини, -
Тут магія, спокій... друзі мої.
І будуть радіти : Ялини й Галина.
Скажу вам, що в кожного втіхи свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Квітне кульбаба
на сонечко схожа:
Ніжна й привітна
у днину погожу.
Тільки дощик з неба
стане накрапати,
Спішить свої щічки
від води ховати.
Не любить вмиватись,
боїться росички.
Звабливе й чарівне
її жовте личко.
Разом з весною
кульбабка мандрує.
Біла парасолька
діточок дивує.
Летить парасолька
весняним розмаєм,
Втішається сонцем,
у танку кружляє.
Упаде насіння
на рідну землицю.
Виростуть кульбаби -
квіти- мандрівниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Лежить поранений боєць
На пам'ятному п'єдесталі.
Восьмий десяток літ - взірець,
В ногах - нарциси і тюльпани...
Затис він лівою серденько,
А в правій - міцно автомат.
Десь виглядали його: ненька,
Дружина, батько, син чи брат.
Відвага, мужність у очах, -
Тут молодість, горіння жити.
На постаменті, у чужих краях
Лишився мир оберігати.
Земля квітує навесні,
Давно вернулися лелеки.
Десь мій дідусь, на чужині,
Загинув у краю далекім.
Цвітуть каштани і бузок
Так, як тоді, у 45-ім.
Дідусь додому не прийшов,
В чужій землі зоставсь лежати...
Пройшли роки... Лише б радіти !
Сьогодні знов тривожний час...
В чеканні - матері і діти,
Солдата ждуть, що захищає нас.
Взірець - тут, варте наслідуванню, героїзму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
В глибокій пам'яті і спогадах - село,
Садок і хата у пірчастім спориші.
До болю рідне, моє Синове,
Де босі ніженьки ступали по росі.
Весною пахло медом, і джмелі
Із бджолами кружляли над садочком.
А ми були тоді - такі малі
З сестричкою в ромашкових віночках.
Г'елгочуть гуси і співають цвіркуни,
Дзвінкоголосі бігають хлоп'ята.
В рухливі ігри граються вони,
У "дочки-мами " - закосичені дівчата.
Жовте латаття і вербовий пух,
Озерна синь, джерельная водичка.
Краса земна... Перехопило дух
Від білих німфей, кружалець листочків.
Згадались, запах хліба на стерні,
Духмяні буханці з матусиної печі.
Живуть у пам'яті ці пахощі земні,
Роздолля, сміх і радощі малечі.
Пливе життя, а в споминах - село :
Багато сонця, світла і краса...
Моя любов, моє ти Синове,
Вже невпізнані вулички, безхмарні небеса...
Німфея - біла водяна лілія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Зимонька скупа була,
Сніжком не трусила...
Посох Березню дала,
Владу завершила.
Березіль гуляв, морозив,
Не дбав про земельку.
Дощиком лише моросив,
Ніжився раненько.
Вийшов Марець, не проспав
Квітня зустрічати.
Патерицю передав, -
Та й мерщій тікати !
Квітень місяць - молодець,
Весну-красну любить.
Майнув полем, навпростець,
Трудитися буде.
Миттю Цвітень із відром
Помчав до криниці.
До людей прийшов з добром
Набрати водиці.
Оре землю, зерно сіє,
Зразу загортає.
Воду носить Водолій,
Вправно поливає.
Квітень, Цвітень, Водолій -
Він втоми не знає.
Все посіяв і полив, -
Будемо з врожаєм !
Березіль, марець - давні назви березня,
цвітень, водолій - квітня.
Патериця - посох ( син.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872747
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.04.2020
Волинь, ти мій краю, зелений розмаю,
Дрімучі ліси і квітучі гаї.
Ще змалку люблю і донині кохаю:
Червону калину й Волинь навесні.
Повів калиновий витає над краєм,
Коли наречених одягнуть вбрання.
Щебіт пташиний летить понад гаєм,
Пісні солов' їні лунають здаля.
Як не любити красу калинову:
Ріки, озера, небесну блакить !
Зачарована змалку, заворожена знову
В калину багряну, що душу ятрить.
Волинь і калина - дві вірні подруги,
Бо дружба у них із давніх-давен.
Одна - синьоока й червоная друга
Щасливо живуть по сьогоднішній день.
Повів - аромат, пахощі ( син. )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871730
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2020
Ой, у гаю зелененькім
Ходить хлопець молоденький,
Ходить дівчину шукає,
Стрічку у руках тримає.
Зустрілися біля броду,
Зчарувала його врода.
Лиш хотів її обняти -
Вона кинулась тікати.
- Не лякайся мене, крале,
Давай разом погуляєм, -
Обминула кущ калини,
Стала бігти без зупину.
Наздогнав біля дубочків,
Пригорнув у холодочку.
Вирвалась, щодух майнула...
Лише стрічку загубила.
Ниє серденько козаче,
Він сумує, чуть не плаче.
Покохав її за вроду :
Довгокосу , чорноброву.
Ой, у гаю зелененькім
Тужить хлопець молоденький.
Красну дівчину шукає,
Стрічку гладить, бо кохає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2020
Вернулись лелеки з заморського краю,
До свого гнізда поспішають вони.
Сіли спочить на лужку біля гаю -
Крилаті провісники сонця й весни.
Голоду й холоду, ви, не злякались,
Сміливо здолали: такий довгий шлях...
На чужині ще у пари побрались,
Про вірність лелечу співають в піснях.
Зима відступила, пішла на спочинок,
Мороз дошкуляє і голодно ще.
Лелекам потрібен лише відпочинок,
Рідна домівка - дорожча за все.
Радіють лелекам дорослі і діти,
Снігам і морозам настане вже край.
На крилах своїх принесли вони квіти,
Побачив лелек - то весну зустрічай !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020
Квітне Фіалка - красуня вродлива,
Від сонця ховає очиці свої.
Зелена спідничка, бузкова кофтина,
Лагідно, мило всміхнулась мені.
Така ніжна й щира, ростом низенька,
Вмиватись не любить, росте на вікні.
Душа в неї добра, хоча і маленька,
Секрет свій відкриє красуня мені :
- Чому так грайливо серденько тріпоче?
Скажи, хто звабливець, де ж він?
- Гордий... На мене дивитись не хоче, -
Красень багряний - стрункий Бальзамін.
Він любить водицю і сонечко ясне.
Тільки у снах - Я і Він...
Чому я низенька? Він - вродливець красний,
Чого не кохає мене Бальзамін ?
Ось так поміж нас дуже часто буває :
Він - гордовитий сам по собі.
Вона любить серцем, плаче, страждає,
Той - зневажає, не бачить її .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Небо, як поле, безмежне, безкрає...
Вітер і сонце на небі гуляють.
В полі колоситься жито, пшениця -
Радість земная - все, як годиться.
Небо, як море, синє, глибоке...
Линуть хмарини такі одинокі.
Морем пливуть вдаль кораблі;
Дощик небесний - дарунок землі.
Небо, як шлях, довгий, широкий...
Місяць на небі й зірки ясноокі.
Шлях не простий та здолаємо, люди,
По зорях небесних ніколи не зблудим.
Неба "шматочок" не можна купити,
Замки й палаци не збудувати.
Хай небо буде сонячне й чисте,
Під дахом блакитним - всім вистачить місця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Ось хатина не багата,
Ясне сонце світить.
Садок вишневий коло хати,
Як тут не радіти !
В дворі - рай... Любо, мило,
Спориш зелененький.
Хлюпочуться качаточка
В ставочку раненько.
Пишно розцвіла калина,
Мальви дивоквіти.
Десь щебече соловейко,
В школу ідуть діти.
А ось хатка дивовижна...
З каменю горожа.
Гордовита і пихата
У дворі сторожа.
Міцні врата на запорі,
Двері непробійні.
Вікна в г'рати повдягали,
Щоб було надійно.
Що, не хата? Це - палац...
,,Тачки", вертоліти
Там озеро, сад, басейн;
За кордоном діти.
Ще Тарас колись писав
Про панів і бідних.
Де тепер вони взялись
В Україні вільній ?
Встав Тарас би подививсь,
Його правда й нині.
Ті царі - то олігархи
В рідній Україні.
Використала: врата на запорі, ін. відомі
висловлення Т. Шевченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Моя матуся грамот не спізнала;
Звичайна, скромна жінка із села.
Молилася... Біду від нас ховала.
Ще з добротою й мудрістю була.
Любила гладдю славно вишивати, -
Все викладала в узорах рушників.
Дивлюся, барви стали вигравати
На білизні сорочки й рукавів.
Запитую : - На свято вишиваєте ?
Вона спокійно, втім, відповіла :
- Ні, доню, відійду, то в ній і поховаєте,
Щоб вишиванка світлом в темряві була.
Відчувши подих той... Здригнулася.
Матуся в очі глянула мені :
- Чому, ти доню, бачу засмутилася ?
Послухай, що скажу лишень тобі.
Ти не лякайся, так воно буває,
Адже життя - це дуже дивна річ.
Як та свіча, горить, поспішливо палає,
А скапала й поринула у ніч...
Закарбувались в пам'яті оці слова,
Хоча пройшло уже чимало літ.
Бо мудрість вишивана в них жива
І буде жити - доки бачим світ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864238
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2020
Тече річка на Волині,
Берегом хлюпоче.
Древнім Луцьком милується,
Щось сказати хоче:
- Тебе люблю, мій коханий,
За чарівну вдачу.
Вже століття обіймаю,
На радощах плачу.
Не сльозами плачу я -
Краплинами з неба,
Щоб цвіла краса твоя,
Тобі цього треба.
Будеш любий, Лучеськ мій,
В красі молодіти,
Щоб зі мною разом в парі
У любові жити.
Подивився древній Луцьк
На свою кохану.
Ніжно-ніжно пригорнув
Річку Стир жадану.
Він кохає свою милу
Сотні літ і нині.
Цінить вірність і красу,
Й береги зелені.
- Будем разом, моя люба,
Сонечку радіти,
Щоб з тобою разом в парі
Тисячоліття стріти.
Річка Стир на Волині
Берегом хлюпоче.
Лучеськ милу пригортає,
Щось сказати хоче...
Перша згадка про Луцьк ( Лучеськ ) - 1085 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862628
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.01.2020
Окраєць хліба на столі...
Він запашний, духмяний.
Згадалось: на Волині у селі,
Як хліб бабуся випікала.
Для випічки у хаті була піч,
І звичаї були у всьому.
Опару ще готовили на ніч,
В діжі, що призначалася для цього.
Діжа дубова - щось святе,
В ній тіста залишки лежали.
Додавши воду, скибку хліба - все!
Ось так опару готували.
Бабуся з сонечком вставала
І був заміс вже у руці.
Перехрестивши, тісто ще стояло,
Тоді виплескувала буханці.
Подовгу пахощі витали...
Дрова тріщали у печі.
А на столі, прикритими лежали,
Росли, підходили вже буханці.
І досі пам'ятаю запах той,
Духмяний хліб з бабусиної печі.
Відразу перехрестить, накриє рушником,
Тоді лиш пригощає, нас, малечу.
Давно забули про діжу, припарки...
В крамницях хліба - валом!
Такі шкідливі дріжжі і добавки,
Тепер вони вже правлять балом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
Зросла у Ялини донечка Шишка:
Вродлива, тендітна була.
Плекала матуся в любові, і нишком
Від дощику й сонця краса розцвіла.
У Дятла серденько давно тріпотіло,
Щоденно вистукував ритми гучні.
То вальс Лісовий, що аж серце щеміло,
То вибивав серенади свої.
Красуня не чує, до Дятла байдужа,
Не ваблять мелодії ніжні, п'янкі.
Слухала шепіт Вітру, що дуже
Закохано й лагідно гладив її.
Вітер розгойдував... Мати зітхала...
Доні казала: - Оглянься на мить!
Вітер награвся, і Шишка упала, -
Лежить на землі, страждає, мовчить...
Чує далеко десь пісня лунає,
Дятел вистукує ритми сумні.
Вітер вже іншу Шишку гойдає,
Гладить і пестить, але не її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860271
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.01.2020
Стоять в зажурі ясени...
Тихенько з вітром розмовляють.
А поруч, в камені, - сини,
Із болем в постаті вдивляюсь.
Тут молодість, жага і вірність.
Їх семеро - на обеліску Слави,
Що віддали життя за гідність,
За волю нашої держави.
Небесна сотня і Майдан...
Героям пам'ять - біль не легший.
Що коїться у душах мам ?
Синочки не прийдуть, як завше.
Не прийдуть: тато, брат і чоловік,
Бо їх "життя" - на постаменті.
Ту мужність, героїзм - навік !
Тій славі не дамо умерти !
Стоять в молитві ясени...
Смиренно віти підняли угору.
Бо там - Небесні десь сини,
Які не вернуться ніколи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858717
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2019
Вже сонце на спочинок, день згасає...
Повсюди вечорова мелодія лунає.
Всміхаюсь місяцю, що світить, а не гріє.
Життю радіти - це не кожен вміє.
Радію, коли йдуть із усмішкою люди,
Як бачу немовлят, щасливих мам усюди.
Дивуюсь молодим: життя, як в каруселі,
Болить душа, бо в них,- лиш гаджети в кишенях.
А квітка, дерево, смарагдова травичка, -
Чому байдужі нам ? У нечистотах річка...
Коли живуть в добрі, - звикають в егоїзмі,
Тому турбота й радість стали несумісні.
Мене засмучує, що в дитбудинках діти,
Байдуже ставлення, як хворі батько й мати.
Кажу: почуйте, схаменіться, люди !
Бо молодість пройде, і не завжди так буде.
Молюсь до Господа, як спатоньки лягаю,
Щоб нічка огорнула всіх теплим одіялом.
Ще дякую за кожний день прожитий,
Як сонечко зійде, то буду з ним радіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2019
Поспішком крокує Грудень,
Осінь проганяє.
На узліссі - Дуб старезний,
Він його питає :
- Чому свити не знімаєш ?
Бачиш, прийшов Грудень.
Всі в страху мене стрічають,
Ти, стоїш, як блудний !
Тут столітній Дуб задумавсь
І каже раденько :
- Якщо, ти, прийшов у гості,
Вклонися низенько.
Звичай є у нас такий:
Старших - поважають,
Перед нами, столітніми,
Ще й шапку знімають.
Гордий Грудень обізлився
За таку науку.
Він ще дужче натягнув
Вушанку на вуха.
Так і досі Дуб стоїть,
Свити не скидає.
Всі дерева вже безлисті,
Дуб, Зиму чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856543
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.12.2019
Співає соловейко, про щось хлюпоче річка
І дощ вистукує мелодію по склі.
Наймилозвучніша - це мова українська,
Яку плекали прадіди, на цій землі.
Вона співуча, калинова і така багата,
Бо з молоком матусі увібрали ми.
Любов'ю й щедрістю наповнена та хата,
Де родовід примножують сини.
Як не любити нашу рідну мову!
Тоді і неньку треба не любить?
Оберігай, вивчай, не забувай ніколи,
Де б не прийшлось тобі на світі жить.
Як прикро слухати, що мову зневажають,
Хіба ми неуки, чужі на цій землі ?
Чому англійську й інші мови знають,
Барвисту, рідну топчуть у багні.
Нехай живе вкраїнська наша мова:
В піснях, поезії і наяву, і в сні.
Навік щасливою у неї буде доля,
Тоді ми - українці, знайте всі !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2019
Чому вам, так сумно, берізки-сестриці ?
Віття похилили до наших вікон.
Напевно, вітрисько розплів, вам, косиці.
А може, лякає зимовий вже сон ?
Зібрали врожай, опустіли діброви,
Пташки відлетіли в далекі краї.
Тихенько вплітає стрічки золотаві
Осінь-чаклунка в косиці тугі.
Ще з неба всміхається лагідне сонце.
Осіннє вбрання - дуже, вам, до лиця !
Та смуток і жаль бачу там за віконцем...
А вітер і дощ торохтять без кінця.
Не треба тужити, берізоньки милі.
Сон і спочинок - така дивна річ.
Спочивши, весною прокинетесь в силі.
Я вас, привітаю з вікна віч- на- віч.
Холодна роса не блищить на травиці.
Дрімають безлисті красуні мої...
А поруч ще гордо цвітуть чорнобривці,
Піднявши до сонця голівки свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854227
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2019
Чарівність, магія і незабутня мить
У Львові - в стінах залізничного вокзалу.
Тут не була вже два десятки літ,
І ось хвилина зустрічі настала.
Перон, платформи, потяги в чеканні,
Ті ж поцілунки, як були у нас.
І пара молодих, обнявшись у коханні.
Старий вокзал - розлучник повсякчас.
Тут не одна матуся проводжала сина,
Як він збирався десь на чужину.
І не одна змокріла у сльозах хустина,
Як виряджали хлопців на війну.
Вся та ж архітектура, у граніті зали
Лишились в пам'яті, а спогади - не ті.
Хотілось повернутися в часи бувалі,
Але приходиться стоять у самоті...
Пройшли роки, як води прошуміли,
А я, як птах, дивлюся в сіру даль.
Нема того, - хто був колись із нами.
Тепер нас двоє : я, й старий вокзал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2019
" Життя прожить - не поле перейти ," -
Сказав колись один мудрець.
Не поспішай , стежиною земною йти
І не мандруй ніколи навпростець.
Життя стрімке: летить, як піна в вир.
У суматосі справ не помічаєм ми.
Життя прекрасне - ти у це повір,
То Божий дар, тому його прийми.
Ми за своє життя - завжди в одвіті.
Оберігати треба, як дитя.
Не доглядів, як скло, уже й розбите.
Зірвалося, - летить у небуття...
Живи із вірою, надією, кріпись.
Скажи собі: - Мені ще довго жити!
І міцно за життя своє держись,
Щоб внукам й правнукам радіти.
" Життя прожить - не поле перейти, " -
Цю мудру істину запам'ятай.
Не поспішай! Свій шлях земний пройти,
Люби життя, шануй, оберігай !
Примітка: одвіт - відповідальність ( синон.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852729
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2019
Горить, палає небокрай,
Проміння шле ласкаве.
Ранкове поле, річка, гай
Багрянець одягає.
Вже перша блискітка радіє,
Що вирвалася із пітьми.
А небо міниться і грає,
Світанню вже радієм ми.
Срібляться роси на травичці,
Як перли хтось розкидав в ряд.
Біжить проміння по водичці,
Убравшись в золотий наряд.
Земля прокинулась, в чеканні,
Від ніжних променів, тепла.
Вже перші поцілунки ранні
Вона отримала сповна.
Багряний обрій не згасає,
Пробудженню радіємо!
Розсвіт вже сонце зустрічає
І будем жить, як вміємо.
Нехай щасливі будуть ранки
Й багато сонячних ще днів !
Тож будемо стрічать світанки,
Але, як кожен вже зумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851839
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2019
Народна мудрість є одна,
Її ніде не діти.
Вона підтверджує сповна,
Що "Діти - наші квіти."
Бо так було воно і є, -
Цього не заперечиш.
Діти - продовження твоє,
А їх, - ти не позичиш.
Щасливі діти лиш тоді,
Коли є мама й тато.
Якщо живуть в любові всі,
А кожен день, як свято.
Діти раді і веселі,
Як біди не знають.
Батьки, а в школі вчителі
Їх мудрості навчають.
Плачуть діти... В тих краях
Стріляють гармати.
Нема батька - десь у мандрах...
Не знати: - Де ж мати ?
Чадо плаче... Не новина,
Якщо тут карають.
Тільки незначна провина -
Безглуздо повчають.
Нехай світ буде добріший,
Хай сміються діти !
Пам'ятати будем завше:
Діти - наші квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2019
Художниця-осінь
по землі мандрує.
Фарбами майстерно
пейзажі малює.
Ліс змалювала,
над лісом -лелеки
Кружляють, сумують,
летять в край далекий.
На узлісся вийшла:
верес, пеньочки...
За мить на картині
опеньки-грибочки.
В полі, на городі -
натура багата.
Урожай збирають,
лиш встигай малювати.
Майнула в садочок -
яскрава картина:
Яблука, груші
стоять у корзинах.
Підставила диню
і гарбуз бокатий.
Натюрморт багатий
стала вправно писати.
Все змалювала
Осінь-художниця,
Лише портрет, сюди,
так і проситься!
Портрет намалює
з України-мами,
Яку всі ми любим
й завжди буде з нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849762
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2019
Надвечір'я... Знов спливає днина:
В роботі, справах у турботах. Не одна
Година, мить чи то хвилина, -
Вони вже випиті сповна, до дна.
Вже оксамит вечірній, а зіроньки срібні
Шикуються із місяцем у ряд.
Зніми одежину, що носиш в будні,
Вберися у звабливий свій наряд.
Хтось тихо, ніжно відчиняє двері...
Коханий Вечір вже зайшов до вас.
Залиш тривогу, смуток, жалі, нерви
Звабливцю-вечору віддай свій вільний час.
Прийшов він на побачення з тобою:
Обняти, пригорнути від душі.
Розкрий всі карти лиш йому одному,
Щоб він забрав печаль, дилеми всі.
Ти посвяти його в свої проблеми.
Віддай усе, що може лиш узять.
І щастя більшого тоді й не треба,
Коли залишиться з тобою благодать.
Чаклунка-нічка стелить покривало.
В душі, на серці - спокій і тепло...
Бо завтра прийде День, як не бувало,
А місяць й зорі дивляться в вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019
Матінка - лебідка, пташка сизокрила-
Порівняння влучні, звучать дуже мило.
Пташечка і жінка, наче два крила.
Як воно велично ! Що в житті бува:
Якщо скромно вбрана, прибрано у домі,-
Ця жінка є пташка, добре нам відома.
Синичка-хазяйка з гілочки на гілку,
Веде господарство й вимиє голівку
Синочку чи доні, і сама охайна,
Завжди чепурненька, господиня файна.
Не горді і щирі жіночки Синички,
І їхні потреби - зовсім невеличкі.
Яка протилежність - жінка Зозуля !
Про себе лиш дбає, все кує мудруля.
Все кудись літає і когось шукає,
Потім в дитбудинок діток підкидає.
Жіночки Сороки - горласті, язикаті,
Про все вони знають, навіть в чужій хаті.
Де вони бувають - сварки, суперечки,
Всіх "стрижуть" однаково, наче ті овечки.
Голубки воркують, в коханні обільні,
Завжди їх шанують, вони жінки вірні.
Голубка - коханка, дружина і мати -
Кожен хотів би таку пташку мати.
Вони схожі й різні, вибір багатий,
Долею дано свою відшукати.
Хтось одну-єдину навік обирає,
Інший, як зозуля: кукує, шукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Літечко минає, скінчились жнива.
Осінь набуває хазяйки права.
Будем зустрічати осінь золоту,
Вже в повітрі чути поспішну ходу.
Першим вирушає: Серпень-молодець,
Серп в руках тримає, з колосків вінець.
Коня осідлає, сяде на ходу;
Мчить назустріч осені, вітає до ладу.
За ним, з короваєм, вийшли ми стрічать.
Славну, щедру осінь будем пригощать.
Літечко минає, на спочинок час.
В наступному році - знов прийде до нас !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
Соловейко звив гніздечко
На пишній калині.
Не для неї виспівував, -
Стрункій горобині.
Рветься серце в калиноньки,
Бо трелі кохання,
Не для неї витьохкував
З вечора до рання.
Горобина, при дорозі, -
Ошатна, в намисті;
Соловейко прилітав
До неї у гості.
Красуня ця миловидно
Віти розпустила...
Він попався у тенета
І заполонила...
Полюбилась горобина
Співаку малому.
Втратив голову і серце,
Закохавсь до скону.
Соловейко рве горлечко,
Пісня така мила!
Вночі плаче, вдень сумує
Зраджена калина.
Чомусь так воно у світі
І таке буває :
Живе з одною, в її хаті,
А іншій співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2019
Дивлюся на небо, милуюсь, гадаю,
Яка далечінь без кордонів і краю!
Жителі неба - звабливі хмарини.
Такі вони різні ! Пливуть без зупину.
Небо щасливе, коли сонце сяє,
Сміється тоді, як весна буяє.
Тішить, - як з поля збирають врожай,
Люди збагачують свій рідний край.
Радість крізь сльози, і таке буває,
Коли спрагле поле дощ поливає.
Веселяться люди, а блакить радіє,
Земля оживає, цвіте, зеленіє.
Задимлене небо у зажурі, плаче,
Як бачить руїни і сльози дитячі.
Кровава земля стогне: - Пити...
Вмирають герої, стріляють гармати.
Сонце заходить, блакить спочиває,
Люди, природа - все завмирає...
Місяць і зорі ночами і вранці
Ведуть хороводи, кружляють у танці.
Небо, як люди, - емоцій багато,
Коли мир і сонце, в цьому домі свято!
Якщо небо світле, чисте, блакитне,
Життя наше буде - щасливе, комфортне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2019
Соняшник квітне на сонечко схожий:
Пишний, привітний, коли день погожий.
Сонце високо по небу гуляє,
Смарагдове листя сонях гойдає...
Ніжно колише, пісню співає:
Про Україну і поле безкрає.
Ця пісня лине квітучим краєм,
Сонях голівку свою повертає.
Тільки за обрій сонце сідає,
Сонях сумує, пісня стихає...
Сонечко - в небі, а соняшник в полі,
Такі вони схожі, різні в них ролі !
Сонця проміння світить і гріє,
"Золото" соняшне всіх нас годує!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2019
Те життєдайне джерело -
Старі сільські криниці.
Скільки щасливих літ пройшло,
І випито водиці !
Збирались хлопці і дівчата
На літні вечорниці.
Було веселощів багато!
Де? - Біля криниці.
Танці, сміх, веселий спів,
Напившись водиці.
Живі свідки тих часів:
Старі сільські криниці.
Призначались побачення,
Любощі до ранку.
Освідчувались у коханні
В обнімку до світанку.
Зі сонцем воду набирали
Бабці й молодиці,
Чутки, плітки позволяли,
Все - біля криниці.
Стоять зарослі споришем
У самоті криниці...
І одноногі " журавлі ",
Як вартові водиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019
Повернулись ластівочки
У село до хати.
Не знайшли своє гніздечко,
Встигли зруйнувати.
Покружляли, потужили:
Вгорі, під причілком,
Збудували знов гніздечко.
Трудились, як бджілки.
Працювали, щебетали,
Соломку носили,
Облаштовували дім
І життю раділи.
Появились в новім домі
Ластів'ята-діти.
Батькам - щастя і потіха,
Як же не радіти !
Піклувалися про діток,
Хіба не важливо ?
Турбуватися про старість
Поки це можливо.
Є люди, - як ластівки,
Тільки що безкрилі.
Повертаються додому -
На Вкраїну милу.
Збудувати, щоб гніздечко,
І дати коріння -
Не треба бути ластівкою,
Лиш мати хотіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839588
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.06.2019
Місяцю красний, чому зажурився?
Чого невеселий? Куди задивився.
Чи зіроньку ясну ти дожидаєш,
А може, вже іншу, другую кохаєш?
Невже, утомився на землю світити,
Не хочеш небесних зірок веселити.
Чому твоє срібло з гарячим відблиском,
Так міниться, сяє і падає низько?
-Так, я в печалі томлюся, скучаю,
Бо іншу красуню тепер виглядаю,
Кохаю до скону маленьку Хмаринку,
Що вабить мене, як легенька пір' їнка.
Коли разом з нею - щасливий, веселий,
Нам хороше в парі, по небу гуляєм.
Коли я не бачу її, то сумую,
Того у зажурі, тому і нудьгую.
Така вона мила без блиску, зі шармом,
Чарівная, ніжна, зваблива, недаром,
Дрібненькі краплини, як ті ізумруди,
Розбили серденько, ізранили груди.
Дивлюся згори, бо красуню чекаю,
Іншого щастя не хочу, не знаю.
Покірна, ласкава маленька Хмарина
Мені найдорожча, як мамі дитина.
Хмарина і Місяць - кохання небесне,
Коли вони впарі - чудово й прекрасно!
Як Місяць ясненький за обрій сідає,
Хмарина коханого жде, виглядає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2019
Літній день багатий
Йде до нас до хати.
Відчиняємо ворота,
Будем - зустрічати !
Як стрінемо з хлібом,
Будемо вітати.
Почастуєм - медом,
Будемо співати:
- Літній день, іди до нас,
Теплий і привітний.
Веселитися вже час!
Земля влітку квітне.
На городі: сонях, мак,
А в лузі - калина.
Потанцюємо гопак,
Гарна влітку днина!
В полі, лісі у гайочку
Зіллячко збираєм.
Гриби, ягоди в лісочку
В козубок складаєм.
Літній день багатий
І втоми не чує,
Як прийде до хати -
Цілий рік годує !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
Пісня лине: так високо!
В цю святкову днину.
Стоять в журбі, одинокі -
Каштан й тополина.
Сім десятків літ минуло,-
Свято Перемоги.
У могилах сплять герої...
Чому гинуть знову?
Радість, сміх лунає всюди
І розваг багато.
Там, далеко десь на Сході,
Стріляють гармати.
Сивина покрила скроні,
В жалю тополина...
Там, далеко десь на Сході,
Єдина дитина.
Білі свічі каштанові
Світять на дорогу.
Дай, Боже, синочкові
Здобуть перемогу.
Трави в росах, у долині
Зацвіла калина.
Стоять в журбі, одинокі -
Каштан й тополина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836469
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2019
Яка краса, яка чудова мить!
Я тут живу і бачу дивний світ.
Щодня дивлюсь - вдивляюсь в небеса,
До Господа молюсь. Яка навкруг краса!
Молюсь за тих, що бачу за вікном,
І буде в них удача із добром.
Щасливі всі: то їдуть, то біжать,
А може ні? Мені того не знать.
Я Богу дякую за неповторну мить,
Що бачу небеса, і хочу ще пожить.
Ще милуватися весною і теплом,
Із Господом в душі, з любов'ю і добром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835944
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.05.2019
Цвіте орхідея - заморська цариця,
Розкішне вбрання, струнка, білолиця.
Впевнено, гордо стоїть на вікні,
Зверхньо, якось, посміхнулась мені.
Цю розкіш квітучу потрібно придбати,
Росте у палацах, у замках багатих,
В оранжереях, в добрі і красі,
Її полюбляють, звичайно, усі.
Поруч квітують - барвисті герані,
Вони є прикрасою в кожному домі.
Ніжні красуні ростуть на вікні,
Лагідно, щиро всміхнулись мені.
Білі, червоні, відтінків багато,
Вони - берегині кожної хати.
Їх полюбляють у місті, селі.
Скромне вбрання - дуже звичне мені.
Наші дівчата, як ті орхідеї,
Їм до душі іноземні ідеї.
Тільки туди, вони їдуть по волі.
Шкода, - вкраїнські загублені долі.
Герані-жінки залишаються вдома.
Вони господині і мами чудові,
Виховують діток в любові, теплі,
Їм хороше й добре на рідній землі.
Герань й орхідея - квіти чудові,
Такі вони різні й різні в них долі,
Одні - в Україні, другі - за кордоном.
Будьте царицями кожного дому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2019
Квітень - квітами багатий,
Землю будить він завзято.
Працювати квітень звик,
Він, від роду, - трудівник.
Прикрасив стрункі берізки,
Одягнув на них сережки.
Вербу в лузі не забув,
Вбрання з "котиків" вдягнув.
Ніжно обійняв травичку,
Зігрів подихом водичку,
І з'явились молоді
Сходи ряски на воді.
Калюжниця пробудилась,
Теплою водою вмилась,
Одяглася в жовту сукню,
Посила цілунок квітню.
Майнув квітень на лужок:
Через поле - і в лісок.
Приголубив ряст, медунку,
Зазвучала пісня дзвінко.
Прокинулась сон-трава,
Як ні в чому не бува.
Анемона й первоцвіт
Квітню шлють палкий привіт.
Ходить квітень по землі,
Зерно сіє по ріллі.
Жайвір в небі голосистий
Славить квітень - урочисто!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832631
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.04.2019
Прилетіли лелеченьки
Із теплого краю.
Ноги, крилонька втомили,
Спочивають в гаю.
- Чому сумні, лелеченьки,
Чому невеселі ?
- Бо не всі ми повернулись
У свої оселі...
Сіли спочить біля моря,
Напитись водиці,
І стрілося лихе горе
Вожаку-лелеці.
Розгулялось синє море
Хвилею страшною.
Поламало крила, ноги
Птаху молодому.
Лежить, стогне лелеченько,
Кров'ю істікає:
-Летіть, летіть, брати мої,
До рідного краю...
Нема гірше, як одному,
В чужині вмирати,
Повертайтесь, брати мої,
До рідної хати...
Вирушайте, вірні друзі,
З чужини додому.
Мені тут залишатись
Повік молодому.
...Стоїть в гнізді лелечиха,
Всамоті ридає...
Коханого вожака
Ж д е , в и г л я д а є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830293
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.03.2019
Тихо надворі і світяться зорі.
Місяць пливе у вечірній імлі,
А поруч берізки: стрункі, білокорі,
Добре знайома стежина мені.
Все промайнуло: всі витівки долі,
Літа, наче птахи, пірнули у даль.
Так швидко летять проти власної волі,
Забрали на крилах радість і жаль.
Берізки-сестриці, ви - свідки вагомі,
Як зорі сіяли, щасливі були.
Так було сонячно в нашому домі!
Як ми раділи! Внуки росли...
Важко втрачати, ще гірше забути,
Ніхто не розлучить у пам'яті нас.
Хочеться голос твій ніжний почути,
Бо душу лікує один тільки час.
Тихо надворі і світяться зорі.
Місяць на небі - милуюся я...
А поруч берізки: стрункі, білокорі,
Добре протоптана стежка моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2019
Закон Природи є для всіх,
Не нам його міняти:
Роби, твори добро усім-
Тоді все будеш мати.
Бо у страху, у муках жить,
Гребти, гребти - все мало!
Подумай, зупинись на мить,
Із ким це не бувало.
Якщо ти крав і жив, собі,
А думав - найбагатший...
Лихим повернеться тобі,
За що? Чому? Я ж - кращий!
Сама Природа - це Закон:
Любов, добро і ласка.
Існує Божий ще Канон-
Живи із ним , будь ласка.
Робить добро не запізнись-
Це треба пам'ятати.
Подумай, вчасно зупинись,
Проси у Бога благодаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822862
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2019
Гуляє, свище завірюха,
Ще так далеко до весни,
Азалія, як наречена,
Стоїть у мене на вікні.
Милуюся і посміхаюсь:
Лілові квіти і краса...
- Куди, красуне, так убралась?
Чому тріпоче так душа?
Невже, Мороза покохала,
Бо холод порятунок твій.
Тому і вельон ніжний вбрала?
- Скажу, він - наречений мій.
Люблю його за силу й ніжність
Він зводить на річках мости.
Мені дарує холод й вірність,
Примушує мене цвісти.
На вікнах пише візерунки
Холодним подихом своїм.
Вночі приносить подарунки
І пестить пелюстки мої.
Зелене листя, безліч квітів...
Стоїть красуня на вікні,
Мороза вгості виглядає
І посміхається мені.
Примітка: Азалія зацвіте взимку тоді,
якщо осінню її тримати на балконі чи в холодному
приміщенні до заморозків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2019
Дві красуні сперечались
У зимовім лісі.
Котра із них найгарніша,
Кого люблять більше.
- Глянь, як личить все мені,-
Мовила Ялинка.
У смарагдовім вбранні,
Хвоя коротенька.
Облюбують лиш мене,
Повезуть на свято.
Іграшками прихорошать
На радість малятам.
Сосна гордо підняла
Зелені очиці.
- Найгарніша буду я !
Поставлять в світлиці.
Вдінуть срібний дощик
На соснову глицю.
Закружляють хороводом,
Будуть веселиться.
Суперечку слухав Дятел,
Що сидів близенько,
Стукнув дзьобом по корі
І почав гарненько:
- Ви красуні, безперечно,
У лісі зимою.
Сперечатись недоречно,
Погодьтесь зі мною.
З вами Рік Новий стрічають
З давнини і нині.
Ви - обидві вшановані
В нас в Україні !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818657
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.12.2018
Зелений моріжок, жовте латаття...
Стоїть лелека на одній нозі.
Мелькає вдалині квітчасте плаття,
Матуся стелить полотно в росі.
Зимою пряла, а весною ткала,
Мочила, прала, парила в золі.
Бувало так, що й нічку не доспала,
А ми були тоді - такі малі.
Як затишно було, світило сонце!
А полотно лежало по траві.
Ця білизна була для нас віконцем,
Куди дивились ми - такі малі.
Нема вже полотна, нема латаття,
Відлетів лелека у чужі краї.
У пам'яті лише - квітчасте плаття,
І слід від полотна, та спомини мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816899
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.12.2018
Скрипить, порипує сніжок,
Виблискує, сяє.
А ми ідем, собі, удвох
Милуємось, гуляєм.
У срібло вбралася земля,
Дрімає, змерзла в сні.
Сніжком засипані поля,
Не чуть пташин пісні.
Кружляють у танку сніжинки,
Кущі й дерева в млі.
У сукні вбралися ялинки,
Ідуть старі й малі.
Така навкруг земна краса
Заворожила нас!
Мороз витає в небесах,
Настав його вже час.
Лунає музика зими,
На струнах виграває.
А ми ідем щасливі вдвох.
- Куди?
- Й самі не знаєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815893
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2018