| Сторінки (1/47): | « | 1 | » |
Зима заглядає у душу вибляклими очима,
коли тебе крають,
Так, що аж літо виболюється
до самого свого зохлялого дна.
В тобі ще стугонить і пам'ять,
і туга як віддих,
і снігом побілена лють.
Сподіватись дарма,
От, лише, десь на самому дні оживає надія,
Що повернуть тобі
усі спогади щастя й добра,
І міцного плеча, і очей,
і волі натомлений усміх.
Не буде ні плачу, ні страху -
нам повіку в жалобі серця,
і туга не зрима у душах, що наче одна.
Добі цій судилося долею – по нас текти пам’яттю,
А нам – себе виміряти совістю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516947
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2014
Плесо історії знову розходиться колами,
Неначе спіраль, стиснута майже до максимуму.
А щось промовляє: не вір в ультиматуми.
Це правда - не владні, ані історія, ні диктатори,
Супроти тієї сили, що примушує
черствіти при кожній втраті,
вже не відчувати болю,
а просто знати, що обов’язково
колись знов зустрінеш тих,
що за ними найглибша туга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516946
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2014
А насправді
спирт розбавляють полум’ям
декоративних вогнищ.
На розжарений гніт
упадуть кольорові пісочні кристали
І осядуть на дні вітражами снів,
що ростуть при яблуні.
Це її корінням
живе ще в тобі дитинство.
А роси тікають з-під ніг
і марне шукати броду -
по шию в літі,
по кісточки - в зимі.
А взимку ж
усім мостам ріки гояться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457441
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2013
Схарапуджені, висохлі сніжності
Все боронять охлялий барліг.
Відлітають у вирій повітряні
кульки, перелатані вічними зимами,
а коріння-мотузки плетуть
відболілі серця лялькарів. Се не так вже і страшно,
Коли осипається гілля,
а тим паче - коли засинають ялинки,
зронивши гірлянди в тобі, мов гаряче насіння.
І найперший врожай, що його починаєш
збирати ще взимку, - з прикрас новорічних.
Швидко зріє. Збираєш, неначе
натоплений вікнами сніг. Відступає
натомлена хмурість. Берешеж антресолям,
аби не лякалися темряви. З того боку,
де в серці стихають вітри тих сторін,
що з собою приносять світанок удосвіта,
Зродиться світлом ялинка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397009
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2013
Ущухла німота, і осінь
догризає вечір-кістку.
Димар стирає нігті об дощі
лиш там, де тісно гніздам.
Всередині у кожному із нас
Розтане сонце, спроквола
Згаснуть свічі в ліхтарях.
І знову тихо, де простелять
кроки, на кожен порух
проростає сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377673
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2012
я попрошу у осені
милиці - босоногій
душі листя.
Так лиш прагнуть крилаті
милості
серед млості майбутніх виріїв.
Стане знову усім нам байдуже -
при зимі -
і мені, й дощам.
Лиш дорога,
Як завжди, з просіддю,
А на крилах сніги мовчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361656
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.09.2012
Все частіше у сни -
шепіт листя й туманом
мережені душі.
Усе гладдю по нас
вишивають дощі (тільки б
крила лелечі - туди,
у безокрай дитинства)
Це нічого, що осінь
латає спроквола
натомлений світ, вода
точить рамена - комусь
найдорожче каміння -
віднайди в собі вирій,
згадай, яка тиш
при твоєму найпершому літі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353445
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.07.2012
Як надвечір ліхтар
точить світло щoденної пряжі -
із твоєї канви спека
витягне бруд і утому.
Вирушаєш в дорогу -
поля підгинають коліно, день
тікає від тебе, свій хвіст
підібгавши з погорди. А у тебе
як завжди зап"ястя
вп"ялися в молитву -
так замолюєш гріх,
і вимолюєш дощ
серед літа. І, здається, -
не треба нічого - тільки б
випасти знов в товщу вод
однієї й тієї ж ріки -
засинати на дні криниці,
якій дано ім"я - обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2012
Замість сизої пари
там, де ледь чутно,
як виють
на камені - дим.
Догорають міста
лязгом келихів стоптаних вин.
Пеленають човни вітрилами -
чуєш - ранок,
і марш затих. В серці
дихають зашпори,
рибки на твому дні.
Зустрічай, як навчишся
дихати, - цілий світ
на єдиний вдих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345503
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.06.2012
Оживай! -
Поміж зрощених ребер
Сходинок.
Тобі паперть шліфують
Підборами, твої брови
Насупились втомою.
І картавиться
плесо рікам
під мостів нерозведені
схлипи.
Шаленіє дзиґар,
і поздвін
все ясніше
лунає в скронях.
Відпускаю на воду
вечір - корабель
пілігримів-біженців.
І нехай їм знайдеться
світу край - шахівниць
половинки роз'єднані -
щастя гавані й неба опівночі
*vivre - фр. "жити"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332179
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2012
Прост́оріки
Перетнуті ріками.
Просто ріки ті
Ліку не знають.
Просто руки ті
віку не відають,
В літо не злічені
Сонцем і часом.
Ця гра осоружна -
чужинний звук флейти.
Сира оця темінь
наляканим чарам.
Крізь спів лебединий
Торують шляхи
каравани та лицарі.
Тихим тихо ті пальці
Вам вимісять душу,
Сліди їх на тілі -
Нестимуть у ситі.
Пожадлива тінь
марафоном вражає
платівки і стяги.
Слідом від голок
усім дощам косо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2012
Насурмлене небо
Зірвалось у літепло
гуркотом. У безмірі товщ
заховались булавки-зірниці.
І знов зійде сонце,
все ж тих по-весяному тихих
асфальтів. Відшумить тротуар -
і щораз по душі, як
по зустрічній колії поїзд.
Час всесвітнього інію
й сонму чужих божевіль.
І не так уже й важко
спасти от сей протяг
у шпаринах власного вулика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327548
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.04.2012
Перейди задзеркалля
пішки. Плюхнись
димом у ніч з молоком.
Перейди ці дзеркала
бродом. Бо ж навспак
виростають мости
у тобі. Ти один.
Сам один. Єретик,
інквізитор і месник -
просто тінь звідусіль,
твій надломлений гріх -
не натомлений відчаєм
вітер.
_________
*Фуга - лат. fuga - "втеча", "біг", "швидкий плин"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321369
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2012
Має так бути?
Свіча відігріє слух,
Крига притлумить дух-
Середина століття
у найсокровенніших скрух?
Так має бути?
Лузаєш власну луску,
пам"ять згорає пір"ям
з останнім ударом
у скронях піску,
крові в годиннику.
Чи ж так бути має?
Суєта гасай-кола.
Півників крики
в будильнику.
Так! Має! Бути!
* Мусить так бути (нім.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318787
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2012
На ранок -
опара зі снігу,
Що з неї замісять
тумани.
Відчуй лиш,
як кисті вростають у воду.
Та броду
немає. І руки,
що носять
собою неспокій рахманний,
ховаєш за спину.
Волошково
мальовані кисті.
Між іншим,
вони таки схожі
на квіти: навіть з
водою - в"януть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318749
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2012
А у тих, які нам
Нарочито вгризалися
в панцир, була тінь,
наче віск, і пітьмою
вкривалися сотні
непроханих станцій.
Так лиш хвоя тікала
крізь наші задихані
пальці. Одиноке
відлуння, усмі́х
опромінена доля.
І замислено близько
чиясь не шагренева
шкіра, і маски із лусок.
Ти потрапив у цей
лабіринт. Тут на тебе
не тиснуть піски.
І усі парасолі
усторч розкидатиме
вітер. Твій дім - це
акваріум, де за воду -
дощі сотень вимерзлих
ринв. У цій нірці
згубився клавір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2011
Затанцює самотньо бруківка,
Як у вирій наді́шлють листи.
Де й подінеться заяче сонце,
Коли вальс танцюватиме тінь
На руках у закоханих пар.
І хребти-близнюки всіх снігів
Знов зростуться - спасен, хто терпів.
А ти все наслухай, як на паперть
скресатиме лід,
Нам співаючи тихо казок.
І тектиме пісок. А легенду
Зап"єш молоком
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2011
Нікому не віддам
своєї туги -
На відстані
схрестились полюси.
Вогонь хрестився
димом і туманом,
Палали тіні -
полудень застиг.
Вода згорала
інеєм на скронях,
На дно тікало
вимерзле вино,
Лиш сніг мовчав,
а небо снило склом
І павутинням
цілував чоло,
крізь літо сміючись,
осінній вітер.
Закрию очі, гратиме на ніч
Вода крізь човен.
Знов зустріну сонце.
Зігріє какзка.
Розбіжаться сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.11.2011
Прекрасний мій світе!
якому ще молишся богу?
Хто сміє не чути,
Зійшовши у воду глибоку?
Плисти за бажанням,
неначе крижина.
Чуєш, ти дихаєш!
Тільки за течією.
Шалений мій світе!
Спитати б, завіщо це небо?
Та й годі почути хоч звуку.
Далебі, небого, далеко.
Проститься...І відстань...і злука
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268044
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2011
Данина цій свічі - перший лист і утоми сургуч,
Небеса і піснями не приспаний спокій.
Так минає остання з твоїх невгамованих скрух,
Твої сни наче стовб на оцім перехресті історій.
Ще відкриті для світу твоїх п"ять невимерзлих стигм,
По живому б"є дощ, осідає на покуті простір.
Залишився лиш звук, лиш зарева пломінь стих.
І не диму при осені, талому снігу повір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267641
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2011
У твоїй голові
одиноко танцює
Танатос.
Хронос звив у тобі
найстарішій зозулі
гніздо. Ну а ти
все хитай
оцей небом
підвішений маятник
І зумисне забудь,
що в пустелях
скінчився пісок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266995
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2011
Закуті дзвони,
подзвін серед ночі,
чи саме так
тікають метрономи?
Чужії істини
нам виправляють долю,
вправляють душу,
з хрускотом утоми.
А жити легко -
Просто віриш тиші.
Світанок стрінеш,
Навіть стане тепло.
Аж пекло пеком.
Скажеш, так і треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266824
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2011
Cивіють тіні, сивіють кості.
Cиніє вовку прорвана осінь.
Точиться кров, мов кленова живиця,
Пійманий вий наче лик проявився
аж до східмісяця. Меркне й східсонце.
Котиться заходу сходження вовче.
Ран не злічити. Вмию в Каялі
кволу облуду. Стеляться яслі,
ду́ші у крижмі. Порох скресає.
Як воно, бачити небо востаннє?
Світу стояти завше за нами,
Поки ще хмари блукають в заплаві,
Доки самітників в зграях багато,
Кожне світання сповите блідаве
Криком і співом. Тихе сфумато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2011
Сонцепоклонникам
в жилах полярний день,
І поділено навпіл світ.
Сонцепоклонникам
вічні яранга і дим,
воєдино сніги і брід.
Сонцебіженець
стане койотом умить,
і мусонам із року пів.
Всі піроги при сонцепристані,
в головах причаїлась тінь.
Всі причали і сцени єдині тоді,
коли чути підмостку скрип.
Чуєш цей лебединий спів?
Мій, на останньої з весен
схлип
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2011
на пам"ять про нас залишиться
оце неясне моросіння,
мов кігті під шкіру. Правиці
всі пальці судомить в молитві,
допоки ще не скалічено
останню з не морених душу.
Аж раптом і тиша за глину,
і простір та й наче за небо.
Чого ж ти іще зажадаєш,
Коли навіть снів не зосталось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265817
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2011
Згасла паланка.
Аж раптом
З погорди
розсипались зорі.
Ширіли
крилаті хребти -
нам плечі
спускались під воду.
Зі спраги
згоріти. В кортеж
увійдуь фаетони.
А як уже тонеш,
то лід проклинай свій,
що плавиш.
І заприсягнись,
що іскру
бергетимеш крізь попіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265671
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 18.06.2011
Простори...Безміри.
Падав би...Росами.
Плив би...Туманами
Тіней без листя.
Благо мовчання
Нині відпущено.
Гріх уродив.
Що ж, і забудеться.
Вільно так. Падати.
Пам"ять годинника -
Муки пісчанії.
Сонця сплетінням
Хрест виростає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2011
Додому. За шлях
буде пара
поношених ребер,
Літуватиме іней,
аж поки свій лет
не закінчить
недозрілого попелу
сплеск. Так уже
повелось - кровоточить
усяк самотою,
де жде переправа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264763
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2011
Моїй тіні та й
падати в Лету,
Мої зорі
осядуть на гніздах,
Цілим стануть
коріння і стебла,
у пісках, що
зростали з веслами.
Моїй тіні дай
падати в Лету.
Моїм лобом вже
вистигла пам"ять
І впала навхрест
на плечі. Тій,
що несе
перед себе
ківш лиха,
та й повік
залишатись
ведмедицею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264069
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2011
Триматись
цієї хвилі,
допоки горло -
розхрестям вікна
розіп"яте.
Зітнешся на ноги
Та й човен
напнеш свій
клекотом,
та так, щоб
по вітру
всім гребеням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263656
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2011
В ту ріллю, що незорана,
Та й лелечим уступиш ти клекотом.
В ту ріллю, що незорана,
По шию - всім всесвітам наперекір.
Тій ріллі, що незорана, -
Та й стернею бути повік,
Вже не в"януть вінки - почуй,
як чоло проростатиме тереном.
Тій ріллі, що незорана,
Не забути ніколи неба.
Сокіл-каменем сповіді
все швидше по вітру тінями.
Серед жита, сим шляхом не зім"ятим,
У зарінку зі звитими гніздами,
Відшукаєш собі зорю
І у крилах своїх свою душу
Обвінчаєш із полум"ям берега
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262495
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2011
Немає нам раю -
твердинь піднебесся.
Заплутаним тіням
відлуння озветься.
Де півні за нами
кричатимуть двічі,
Де грім серед снігу,
І грим наче зрада -
Не вмити повіки.
Як надумаєш падати вперше -
тінь свою вирвеш з коренем раз,
свої гнізда в тобі зів"ють сови -
у годиннику з криком зозулі.
Відрікаються й ріки ректи.
Схлипнуть кола по чистій воді.
Оніміють туманами хвилі.
Отакий він, край світу і світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261677
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2011
Лебедокрило
вікувати долю,
Журавлекриком
вирости з колиски.
Відквітувати шлях
і падолистом,
як тою зливою,
благословити світло
у третє літо.
П.С.: Мабуть, таким буде мій заповіт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245503
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2011
Життя – театр,
Люди – лиш актори:
Чекають вихід свій,
неначе свій відхід.
І кожен водночас
збирає ролі,
епоху його творять
сім віків.
Спочтаку – немовля
В руках у годувальниць,
Згодом – школяр, він
З ранцем за плечима,
Лицем сяйливим зранку,
Похнюпившись,
Він равликом,
Повільно йде до школи.
Пізніша роль – коханця.
Зітхання – жар печі, сумна балада –
Втіха бровам милим.
Ось вже й солдат,
Не звідав він присяг,
Він – дикий леопард.
На честь ревнивий,
Він палкий у сварці.
Шукає стійкості
своєї репутації
не бачачи
і зарева гармат.
Тепер вже він суддя
З округлим черевом,
Він ситий боягуз,
Його гостріша погляд
І бороду підстриг він
як гаразд.
Взірець він афоризму,
Зразок для поведінки.
Ось так він грає роль.
У шостий вік –
Це схудлий Панталоне.
На носі – окуляри,
При боці носить гроші.
У штанях, що зберіг
Ще з молодих років,
Широких надто
Для сухих тих ніг;
Його всевладний голос –
Дитячий знов дискант,
Мов посвист флейти.
Остання з усіх дій –
Вінець химерам всім.
Дитинство друге,
просто забуття,
позбавлене зубів, очей, смаку.
Вільям Шекспір, "Як вам це сподобається", Друга дія, Сцена VІІ, монолог Жака
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2011
Завари наніч чай із осіннього листя –
Все у саднах сьогодні – від плоті, до неба
Падолистові хвоєю вкрилися душі.
Навіть їм вже не зоряно. Вчились літати.
Замість крил - пара рук, при зимі - рукавичка
(Рукавів-бо замало на паперті тиші,
Щоб сховати від холоду власну самотність).
Завари сходам чай. Чи на сходових ранах.
Та собори зіщулились, тисне домівка,
Час від часу маскують лиш мосту перила.
Може, зійде врожай. Святі скажуть, то буря.
То, ще досі не звикло і знову зохляло?
Та ще б пак! Тобі вітер за брата, на плечах
у дівчат коромисло. (Древні кажуть - дракони).
"Ой хто-хто в рукавичці?" Заходьте - врожаю
нам на зиму сторицею всім вистачає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2010
Вдосвіта сонцю висохли очі.
Вдосвіта настіж прочинені вікна.
До світу передчасно достигне по ранку
І кожному – тіні. Спів на світанку,
Дорогам - скрижалі - лише до світла.
Засвічують вікна. Дожити до ночі.
Прокидайся! Ми в домі, котрий збудували самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206285
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.08.2010
Обігріти б -
згорнути всі трави на зиму –
Розтеклася б потоком моя лебедія,
Малювали б падіння
розталому снігу.
Хай відторгнуто крила –
спаплюжено пір'я,
Та й берег
розсипаний покриком стиха,
Без права на постріл
і, навіть, годинник.
Тільки знають пустелі
спустошені крики-
посивілі полотна,
й мости, вкуті саваном криги.
Та тікатиму знову
Останнім із глини ребром,
Наслухатиму серце -
Твоє, як пірве мені груди.
Ти тоді полетиш -
а я небом проляжу крізь простір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196809
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.06.2010
Так маються тополі в унісон -
обпалена сієста сьогодення.
Порожні перехожі спересердя
сафарі знов поставили на кон.
Приблудна суміш тембру ліхтарів -
це вікон тінь, повстала зі сновид -
процвяшить спогади, що морок оповив,
знов сплутавши кору. І кожен звик,
дивуючись цій сивій порохні,
шукати щось в сусідньому вікні.
Світання диха сотні тому кіл
все третім криком. Нам рідніше сонце,
чумацьке роздоріжжя, наче слід,
і кожен, ніби вістря, вкаже сповідь.
На споді знов останній берег зблід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194690
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2010
Вона юшить крізь пір'я, де всім нам посаджено крила,
Пересушує зиму, щоб пальці охлялі не гризли.
І засушує серце, порожнії очі живиці
Над вікном несподівано знову падіння нависло.
При зимі не так млосно шукати у клавішах сховку,
бо роялю – беззвуччя, і днів високості – ні в року,
де вже вкотре розмови про ці підмальовані смуги,
чи, здається, більш тьмяні ніж завжди чи то лампосонця,
та, мабуть, сонцелампи. Та Тебе в надвечірніх дзеркал -
лише шмат, чи загуслий кавалок життя і хорал
Для утіхи і тиші, пролитої ще до світ сонця.
Лише тіней, зігрітих барлогом напровесні, шкода –
там, де вечір зійшов, мов пагіння, зостанеться кода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194010
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2010
Я приречений в'язень з журбою за вічність -
на плечі fleur-de-lys, і розіп'ято шпаги
за невірність в борні та проколені шрами.
Ліхтарі, обважніло-погаслі зіниці
вже останнє пророцтво замолюють знову:
кажуть, тлінне життя, мало йоду на шрами,
і блука, мов чума, наша пам'ять містами.
Відійде у минуле це згарище сховку
чи останній притулок до самого скону.
Та останнєє слово, єдине бажання, - по венах,
мов натягнутих струнах, - смичком по всіх веснах.
Рік новий нам корінням сягатиме споду,
передчасно прекрасним цей світ на догоду
Випадатиме снігом, укриє всі тверді
і всі зорі ставатимуть рідні в безсмерті,
в решеті, врешті-решт, нам носитимуть воду,
У мушкетерство повірити б сліпо, -
цього разу минеться: цвістимуть іриси,
чи це будуть лілії, тільки б не списи, -
і без вилитих ран на цю білість осліплу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191796
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010
Шукаю тиші з втечею обіруч,
відлунює у скронях простір вікон.
Асфальти зливи скошують сумлінно
і червнем квітнуть яблуні достиглі.
Напівнічні осатанілі рани.
Про них і ранки проспівають півні
й легкозаймистий світ заляже в сплячку,
впаде по самі вінця у барвінок,
заляже дном. Зникати знов. Назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190800
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
Всього лише передумова кулі –
безокість неба ввись, розлогі сни
корінням в тебе. Спалені мости
не вміють тліти; стомлений цей вулик
блуканням вулиць в пам'яті віків.
А, може, поспіхом розплести лабіринт,
повірити казкам і в тінь дощів
і впасти талим снігом в літа плин?
Зимі ж залиште всіх сніговиків,
о тій порі порослий димом дах,
час ночі - найсинішому з птахів,
а зорям всім на ранок - земний шлях.
Цей постріл мовчки – завше навмання
і завжди влучно. Знов шаліє вітер,
не лишить нитки втікачам для віри
в рятунок тишею знекровленою. Я
Лишу терпкий лиш попіл після скону,
та лету крила прагнутимуть знову.
І з'ява фенікса оберне все на вістрі.
Немає Лети, понад нами – висі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190416
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
Ми навчились ділити на чверті століття
і слова приміряти на виріст з дощами,
бо своїх і достоту нових нам бракує.
Всі небиті шляхи розбрелись у судинах
і раптово забракло годиннику вітру;
вже скуйовджено маятник, жити – безсердо,
лиш ввергати у простір процвяшені крики,
і вінілом по венах - на випадок віри
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190018
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
Лиш "АNAГКН" - рок давньогрецький...Життя - позаочно
Ніщо все ж не зміниш...ні на що, навічно...
Статичні лиш стяги, герби чи крилатість,
І згорбленість дзвонів...Які ж то напасті
Без прав відчувати...Не мучте блакиттю
І світлом безликим найближчого дому,
Чи кроком з вікна, чи кінцями у воду
Всім рікам навсібіч. Та вже не розілюють
Розоране - зоряне випале листя. Хіба ненароком
Лиш чайним зелом привітають спроквола,
Коли вже молочні стежини розвіють
десь поряд на гілці зі снігом торішнім
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189875
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
Замало димарів пташиним крилам,
аби весні зотлілій розцвісти.
Міняти дощ, мовчання довгоплинне,
собі лишивши тіні та котів.
Торішнім небом-тверді та сузір'я
простують горе-шляхом безупинно,
Аби лиш сни і очі не зотліли.
Вернув-би горе-шлях назад у жито,
де воля дише лагідні вітри.
То горе, може, в безвісті тікало,
полин уплівши й лілії в вінець.
Весна розквітне знов зеленооко,
і сизь розгорне кронам й серед ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189862
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
Я посію дитинство змарніле своє-
аби як і нізвідки, й не знати коли,
Де світ водам весняним осанну снує
І пуска у безодню усе від біди.
Осипається снігом ліхтарна зима;
та чи знову найперші зустрінуть цю весну
котенята вербові? Та знову дарма
нам носитимуть ситі дощі після сну,
Розсипатимуть сонце у повні. Нема
місяців у зеніті, там тихих сновид
лиш зникають химери й ранкова роса.
А охлялій зимі - тільки дим на обід
Нам потрібен з тобою на двох лише спогад, -
хоч і різний на двох, - не про зболені шрами,
лиш про те, як вертатиме тиша до слова,
десь від року і кроку небес понад нами
Я посію дитинство зволоженим віям
і поля полуниць, де відлига пляміє.
Відцвіте нам колиска у снів на узбіччі,
І нас розсипом час поєднає у тиші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189767
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
Отим-бо й ба, що світ на всіх єдиний,
на всіх у нас одні й ті самі пута:
на рідних, друзів, спогади і волю.
А світу солодко-молитися на долю
Писати фоліант чужих очей,
Чужих пісень із голосу не свого,
Пісків, пройнятих сонцем випадково,
Вогнем і зеленню обійнятих ночей
А світу й тісно якось у чужих зіницях.
Страшніш шукати втечі звідусюди,
Страшніше-німота по самі вінця,
і спогад болю пошепки, у люди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189763
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010