| Сторінки (5/404): | « | 1 2 3 4 5 | » |
* * *
Іще тобі усі слова,
коханим ніжно називаю,
за межами душі провал –
світ почуттів не відчуваю.
Де ти, скажи, чому мовчиш,
чому на серці порожнеча?..
А тиша ніжністю звучить,
немов торкається малеча.
Це так душа твоя, мабуть
моє відчула хвилювання,
почула лагідну мольбу,
і залишилася до рання.
Були розмови і вино,
переписали хутко драму.
Заглянув розсвіт у вікно,
й забрав твій образ через раму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
* * *
Я розрізняю смак і меду, й горобини,
і серцем чую, не кричи душею голосно.
Бо сила в слабкості прощати і любити,
й плекати не стерню, а те що зріє в колосі.
Не лишить без причини пензлика художник.
Заради успіхів твоїх згублюся тайною.
Комусь розлуку виходжу, як подорожник.
Комусь ще стану течією життєдайною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
* * *
Іду вперед, не каюся про втрачену довіру,
сльоза непрохана пече, коли торкаєшся душі.
Себе не відчуваю загнаним у пастку звіром,
і не роздмухую золу, що віршем зворушив.
Два «я», два образи без нас, й кохання на папері.
А ми проторуємо вже маршрути до чужих орбіт.
Вві сні, буває, відкриваю, але інші двері,
за ними чорно-білий незнайомий недосяжний світ.
Ми пригубити з чаші спільної вино не встигли,
як не пробачили наївні і придумані гріхи.
Весна з весною, підсумок – дві теплі парадигми,
а в них каскад любові й віршів лагідні штрихи.
Ти знаєш, не Звіздар я, і зірок з небес не буде,
і ні до чого нині приз із серії минулих мрій.
Нехай маршрут життєвий твій симпатії здобуде,
а мудрість думки захистить від суєти й вторинних дій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
ЧЕКАТИ
Холодна кава. Шоколад… Й така собі… ніяка.
Й ця ніч безсонною була і ранок тихо плакав.
Течуть прозорі потічки, а вікна побіліли.
Дотла згоріли всі свічки, геть думи одболіли.
Ти де живеш, в яких світах, в якого просиш Бога,
щоби поблажливішим став, там, де твоя дорога?
Упали в воду небеса – збив вітер самозванець.
В полоні теж є чудеса, якщо в них вірить бранець.
В волоссі срібла є мазки, в душі гніздиться осінь…
Пусте. Не виросла – в казки я вірю щиро й досі.
І знаю, думкою про нас торкаєш струни серця.
Знов прокидається весна й любов… чи то здається.
Краєчок літа, а між тим жду, скоро листоноші,
розвіють радісні листи, звичайно ж, не за гроші.
А ще коли б мені поштар листа приніс від тебе.
Душевний скинула б тягар, світліше стало небо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
ТОБІ ВІДПОВІДЬ
Не божеволій і не майся,
весна приласкує всіх нас.
Коли закоханий – кохайся,
ти ж особливий на той час.
Тобі, коханий, похвалюся –
пишу в омріяну весну,
там в почуттях живих втоплюся,
в твоїх обіймах знов проснусь.
Не поміняєш свій характер,
він загартований в роках.
Рішучість дій – важливий фактор,
як доля вперта і важка.
Колись мій Ангел без омани,
тебе відзначив із небес…
Тернистий шлях ламає плани,
не звинувачуй хоч себе.
Іди на клич, вже близько зовсім –
й надії ниточки тонкі.
Нехай ми нині безголосі,
лиш біль струмує між рядків.
Не убивай себе питанням,
дай термін, відповідь пишу.
Цей довгожданий день настане,
терпіння трішечки, прошу.
Як і тобі, мені печально,
але хто любить, вартий сліз.
І не журися так благально,
в чеканні зайвий фаталізм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
Український мій зболений краю,
Батьківщино незламна моя,
прийшлі зайди ніяк не скарають,
бо з руїн воскресає Ім’я.
Як людина, що прагне до миру,
ти щороку волієш цвісти.
Та ламають і ліру, і віру,
і землі не дають прорости.
Цвіт весни в Україні вкрив попіл,
і примовкли в садах солов’ї.
Мучать душу і сльози, і клопіт,
всі твої катування – мої.
Як же важко тепер Україні
жити в стані війни і тривог.
Але зараз в борні ми єдині,
у здобутку твердих перемог.
Котрий рік боротьба небувала
із розплідником лютого зла.
Знавісніла ворожа навала,
все грабує і нищить дотла.
У напрузі живеш, Україно,
тіло рве двоголовий орел…
Ти ж не станеш повік на коліна,
ти не втратиш духовних джерел!
12.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
Земля летить в часи падіння Трої.
Новини вперті, невідпорні й свіжі.
На світі розробили стільки зброї,
що в рази більше ніж для людства їжі.
За ціль взяли – на карантин планету!
Нехай відчує гостро смерті подих.
Якщо якась країна й кане в лету –
очиститься повітря, простір, води…
Приходить не з екрану розуміння –
земляни заважкий тягар сьогодні.
Але ж природний є відбір коріння.
Навіщо світ тягнути до безодні?
Усі віки тримали рівновагу –
ми знаємо ці сторінки трагізму.
Чим двадцять перший привернув увагу?
Люд знищити безкровно – верх цинізму.
Мільярдам треба їжа і повітря!
А це в катастрофічнім дефіциті.
Взяли планету на медичне вістря
й шляхи в світ карантином перекриті.
18.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
СОТНІ СОНЦЬ
Котрий рік споглядає «Сотня»…
Не самотня вже, не самотня!
Бо за тим з Іловайська сотні
в небо вирвались із безодні…
Україну шматують в герці,
множать рани і наглі смерті.
У Дебальцеве горя море,
і навколо суцільний морок.
Сіяв смерті нам град імперський
на летовищі під Донецьком…
Котрий рік скаженіє ворог,
в України є й досі порох!
Залишився хтось без любові –
руки снайпера знову в крові!
Скніють скрипки, ревуть трембіти,
журавлями злітають діти…
Люди сходяться, як на прощу,
переповнює сонце площу.
Тиша душі рве на Майдані,
у скорботі стоять кияни.
Сотні сонць ген по небу ходять…
Україна вся у жалобі.
Ненька вистоїть, мов калина.
Мова рідна повік не згине.
Рідна мова – дієва зброя,
варта нині звання героя!
Вороги у злобі лютують,
вої праведні – край рятують!
09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
ДОСІ ВІЙНА
Гортаю стрічку у фейсбуці;
природа, вірші, дивина.
А хтось досяг вершин в науці.
На Сході ж досі йде… війна.
На дачу їду у маршрутці,
година яблучна хмільна.
Новини чую надто куці
про те, що досі йде… війна.
Жадана втіха в кожнім звуці,
птахів гадаю імена…
А десь в окопах ще безвусі,
десь там, де досі йде… війна.
Біжить внучатко, тягне руці,
іскриться усмішка ясна.
А хтось страждає у розпуці
за тих, де досі йде… війна.
Гризуться, маються безумці,
їм замала війни ціна.
А хтось вклонився вже розлуці
там, де ще досі йде… війна.
Мовчу, ловлю себе на думці,
чом знову кров, чия вина?
Чом нахабніють душогубці
там, де і досі йде… війна!
21.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Хочу миру!
Надійного і довгочасного миру,
є бажання, котрі віддзеркалює світ сновидінь.
Я горнусь до землі, я голублю небес рідну віру,
й через сни відчуваю душею зв’язок поколінь.
Як і я, прародителі прагнули справжньої волі,
та для неї завжди існувала надмірна ціна.
Непокірних вбивали: то зрадники, то на престолі,
від нелюдських тортур знемагала віками вона.
Час від часу свобода виборювала незалежність.
(Та на звіра мисливець є, іноді є – браконьєр).
Це загалу відома людської душі протилежність,
і підґрунтя морально убогих для зла і афер.
Вболіваю за мир.
Словом істинну волю плекаю,
щоб нащадки в майбутньому втілили безліч ідей.
Ти не втратив останню надію, знедолений краю!
Є борці – за свободу і щастя держави й людей.
30.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Земля слізьми полита, вмита потом, кров’ю
хай не дістанеться проклятим ворогам.
О, ні! Віками молимося ми не тим Богам,
вони насаджені насильно… з нелюбов’ю.
Не того прийняли, пригріли вдома брата,
ужився «брат», встромив підступно брату ніж.
Славетним Витязям не стало роздоріж,
єдиний шлях віднині їх веде – до ката.
Моя стражденна і незламна, Україно,
знов ошукати твій народ не допусти.
Клич Українки, клич Шевченка ще не стих,
бо те, що незбориме – на віки нетлінне.
Підступні вороги в брехні не мають міри,
а їхня руйнівна стихія – над закон.
Ти ж, Україно, захищалась іспокон,
вернись до витоків своєї правди й віри.
Ти маєш і глибоке й надміцне коріння,
якщо впродовж століть безсилі вороги.
І хай історія вертає на круги,
в тобі триває волі праведне горіння.
30.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
* * *
Моїй любові стачить сил,
як заважка стезя до раю.
Повір, любов не вибирають…
Сама прийшла, ти не просив.
Вона, мабуть таки сліпа,
а я чомусь не реагую,
і знову з серцем ворогую,
контроль над розумом пропав.
Не обіцяєш з неба зір,
не треба й казки, Бог із нею…
Неподалік душі твоєї
моя блукає, ніби звір.
Не вірю у незламність криг,
між нами лід топи сміливо,
терпіти більше неможливо
полону каверзних інтриг.
Лише тобою я живу,
майбутнє потайки малюю,
я душу в снах твою цілую,
зустрітись мрію наяву.
Прошу, рятунок відшукай,
зніми невпевненості маску…
Я гордо визнаю поразку,
чи розцвіту в твоїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
* * *
Погожий ранок майже заяснів,
шелеснув у саду.
То з діалогів, то з уривків снів
для рим слова краду.
Серпанком в’ється ранішнє тепло,
несе полин з лугів.
Спурхнути ввись з одним крилом –
то привілей богів.
Холоне кава вкотре на столі,
вже б перейти на чай.
Фломастер розмальовує на склі
«привіт» і «не скучай».
Стрижі стрімкий виписують танок,
крил посвист навкруги.
Хоча б один! Єдиний твій дзвінок…
рве тиша береги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
* * *
Опустився пізній вечір, та не росами,
дощ вистукує вселенською покутою.
Мокрий слід розтікся за ногами босими,
я ж бреду по пам’яті, тепер забутою.
Духом занепала, вперті спори з дійсністю.
Шлях назад звивається окремо стрічкою.
Віддаюся іншій течії з покірністю,
і від безнадії дотліваю свічкою.
Доля наглумилась, почуття оголене.
Ну чому мені дорога в іншу сторону?
Рано, не святкуй мою самотність, осене,
не морозь і не діли розлуку порівну.
Це кохання добродушне, неприховане,
та за кожний крок приходилось змагатися.
Люди вбили те, що Богом подароване.
А мені б до нього подихом дістатися…
Може й так, але не вмотивовано,
кажуть, ти розумний, і для тебе лихо я.
Нам би щастя, що людьми змарноване,
і на дві душі – одне-єдине дихання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
ЗНАЛА…
Я знала,
що в розмовах буде куций вік,
і не торкнуться ваших пальців мої руки.
Що не зустрівшись,
ми розлучимось навік.
А поки…
На краю фатальної розлуки
погасла радість і пропав спокійний сон.
До ранку майже зависаю в інтернеті.
Втішаю словом інших,
їх беру в полон,
а наші почуття тримаю у секреті.
Ми не зуміли
і не перейшли на «ти»,
і телефон мовчить частіше, як на кару.
Лише не затихає трепетний мотив,
що мав благословити на кохання пару.
Шукаю привід розпочати діалог,
травмую
об думок бездоння душу.
В розмовах відчуваю скорий епілог,
і безнадії покоритись мушу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
До крику згорьоване літо,
зачіплює пазуром душу.
Для когось – затихне гранітом,
комусь – домовиною з плюшу.
На світі одне світить Сонце,
по-різному всіх зігріває.
Віками війна охоронців
за місце під Сонцем триває.
Умита сльозами і кров’ю
священна моя Україна.
Ординці прийшли з нелюбов’ю –
за ними і смерть, і руїна.
Плюндрують Донбас безґрунтовно!
За що ж він так терпить наругу?
Лелеки туди, безумовно
забудуть надовго дорогу.
Іде у історію серпень…
Не йде… від нащадків тікає.
А серце од відчаю терпне
і миру чекає… чекає…
23.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Браття українці, відродіть козацтво,
славу України поверніть з віків.
Тільки вільна воля, тільки сильне братство
може захистити світ від ворогів.
Байда-Вишневецький витязь із Волині
заснував у плавнях Запорізьку Січ.
Подвиги козацькі тих років і нині,
згадує Московія й Посполита Річ.
Слава українцям випала на долю,
вибороли право жити без ярма.
Тож батіг чужинський не впокорить волю,
ні полон, ні шабля, навіть каземат.
Воювали гідно, падали твердині,
козаків боялись хани й королі…
Розхитавши устрій, ворог в Україні
зруйнував козацтво – стер з лиця землі.
М’ясорубка смерті душі підминала,
варварські розправи супостат вершив.
Триста літ по тому під ярмом стогнала,
стільки ж не корилась – дух козацький жив.
Знову ворог суне із новим нахабством,
судять і паплюжать московинські пси.
Браві українці відродіть козацтво,
хай очолить гетьман – України син!
21.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Ці сторінки давно забуті,
поглинув їх минулий вік.
Стояв колись під лісом хутір,
в нім жив самотньо чоловік.
Росте в дворищі й досі липа
могутня, видно віддалік.
Вцілів колодязь від Пилипа,
хоч і рокам утратив лік.
Віддав хазяїн душу Богу,
садибі теж прийшов кінець.
Переорали і дорогу,
змілів колодязь нанівець.
Й для нього час приспів негоди,
забилось мулом джерело,
і журавель усім на подив,
схилив до кадоба чоло.
Не вмиє личко ясний місяць
в воді студеній перед сном,
і хоч заплач, а хоч засмійся –
відлуння вклякне під багном.
Не зблисне сонечко-люстерце –
чорніє отвір без води.
А дно колодязя, мов серце
що залишилось без судин.
Водою він не пригощає,
вже кілька літ отак пройшло.
Лиш вмілих рук не вистачає,
щоб знов забило джерело.
Цей труд підвладний чоловіку,
й хто зробить справу до пуття,
відчує серцем голос віку
води й біля води життя.
Спекотний червень. Косовиця.
Катує спрага без води.
А поруч з журавлем криниця…
Лиш заросли сюди сліди.
28.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
МИНУВШИНА
Яблуні мохом взялися й гілляки старезні
тужно кивають у спину оджитій епосі.
Терен, тим часом, плете шалини непролазні,
надто спішить, бо за обрієм нудиться осінь.
Час приберіг від подвір’я зелену мережку,
та бездиханна минувшина болем проймає.
Ледве сіріє до хати, щось схоже на стежку,
роки затерли сліди, їх віддавна немає.
Сплів павутину павук у неметених сінях,
зорями сяє дірчаста без кольору миска.
В торбі під сволоком жде господиню насіння,
тут же з горища звисає вербова колиска.
Вже не покличе ніхто до смачної вечері,
й марно шукати притулок отут при негоді.
Вітер заходить у навстіж розчинені двері,
та за розбитими шибками втриматись годі.
Знову безсоння в душі розтривожує втрату,
думами вічними знов набиваю оскому.
Спомином вкотре тримаюся міцно за хату,
певно, й вона вірить, що повернусь я додому…
09.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
* * *
Я ступила із осені в зиму,
а вона не питає, чи зимно.
Я ж з роси в холоднечу ступила,
а зима снігом враз осліпила.
Я прихильності трішечки прагла,
а вона холодить душу нагло.
Я б у осінь вернула на трішки,
а зима замела всі доріжки.
Я чекала хоча б на відлигу,
а вона розгадала інтригу.
Я боротимусь скільки є сили,
а зима хай мій опір осилить.
А подужає. Що ж… від покари
я лебідкою злину за хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Т И Ш А
У ночі канва щільніша, терпкіший повітря смак.
Зі мною щоночі тиша – спокійна, глуха, німа.
Мережка нового вірша плете особливу суть.
Моєю рукою тиша малює свою красу.
Від місяця ніч видніша, промінчик проліз крізь тюль.
Моїми думками тиша вимірює час і пульс.
Над ранок мовчанням глибша, сни винесла за дужки.
Моїми очима тиша у Космосі тче стежки.
Світанок. І тиша інша гаптує для дня канву…
Й ніяка вона не тиша, якщо народився звук.
18.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
* * *
Лечу душею знов і знов
туди, де щастям пахне вечір
і ми, мов у гнізді лелечім
клекотимо лиш про любов.
Хай нерозбірливі слова,
їх розуміють руки, губи,
іще далеко нам до згуби,
іще попереду жнива.
Бузьки за теплої пори
у вирій злинули охоче.
Як думка голосно клекоче
у ці самотні вечори!..
Така вже доленька моя
нести любов і щастя іншим,
а потім плакатися віршем,
що загубила солов’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
* * *
Я люблю, але не вірю
в справедливість полюсів,
тож не треба понадміру
відкривати душу всім.
Ти не мій уже обранець,
і обмежив дум політ,
якщо час лікує рани,
не лети на хибний слід.
Це не гріх, а небилиця,
де обман – любові крах.
Хай летить з руки синиця,
голос вмовкне на вітрах.
Талісман утратить владу,
розмагнітить полюси.
Почуттів живу принаду
поховає шквал грози.
Тихо вгаснуть діалоги,
обірветься рим потік,
після бурного прологу
епілог на видноті.
Не лишилось прав віднині
на побачення обом.
Я втомилась в блуканині,
прав немає й на любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
* * *
Ревучий хвилями не б’є об кручі,
спинили покручі дніпровський шал.
А був колись свободою могучий!
Чи ж залишився хоч єдиний шанс
іще прорватися дніпровим водам,
тягар обтяжний скинути з плечей?
Проб’є фальшиві штучні перешкоди –
у Чорне море вільно потече.
У витоках замулились джерела,
а надмір неприродних перепон
створили пекло і ріка завмерла,
прискорюючи цим Армаґеддон.
Пора звільнятися стожильний Дніпре,
час рятувати води й береги.
Надми з козаччини свободи, вітре,
знищ об пороги скопище могил.
Дніпро наш гине, схаменіться люди,
нема життя нащадкам без води.
Хто вашу совість приспану розбудить?
Спасителю, пора прийшла, іди!
08.08.2020
У 2020 році і гадки не мала, що ціною людських життів, Дніпро звільниться від штучних перепон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
* * *
Працює арта, аж здригається хатина,
радію вибухам – палай в огні, скотина.
Рідненькі, хлопчики, їм жару ще піддайте,
рашиську нечисть в саме пекло відправляйте.
Нема жалю до них, є океан прокльонів,
женіть цих виродків до мордорських кордонів.
Я все стерплю і часті вибухи, й безсоння,
от тільки б вищезло огидне гайвороння.
Відбій сирени, наче божий дар із неба.
Що від життя ще нам стражденним треба?
Весна малює для душі барвисту днину,
пора прийшла у землю вкинути зернину…
29.03.2022
Київська область. Коли рашисти рвалися зі сторони Броварів на Київ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
Я тримаю в руках твій бузковий букет і очима вишукую щасливі пелюстки. Різкий аромат розбризкує насиченими парфумами, аж в голові паморочиться. А може від зустрічі так солодко в грудях, від того, що ти тримаєш мене за руку, чи тому, що ти даруєш мені ніжнішу за квіти усмішку.
Я так довго чекала цього моменту, я малювала день, коли ми обміняємося поглядами.
Ми тут… стоїмо напроти, утопаємо в ароматі бузку і сплітаємо наші думки в кольорову райдугу, по якій піднімемося на вершину блаженства.
Наші короткі уривки слів губляться в гомоні міста, нам байдуже. Ми розуміємо мову ароматів весни, котра формує особливі взаємини сердець.
У найкрасивішому букеті десь причаїлося кілька зайвих пелюсток, а мої очі слідкують за твоїми рухами і твоїми губами. Вони легенько торкнулися моєї руки. Від несподіванки я зашарілася і опустила голову до букета, а за мить на моїх губах розцвіло п’ятипелюсткове щастя.
15.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
Як ти живеш, бабусю, звідки в тебе стільки мудрості,
ти школу сто мільярдів мільйонів років, як закінчила?
Я вчуся, онучку.
Я вчуся в дерев терпеливості й витривалості.
Я вчуся у птахів кмітливості й постійності.
Я вчуся у хмар, жити в тиші і плинути думками.
Я вчуся бачити розумом і очима розуміти.
Я вчуся слухати і розрізняти.
Я вчуся радості, а також смутку.
Я вчуся проходити, не лишаючи старечого сліду.
Я вчуся втрачати і відпускати.
Я вчуся контролювати свої дії і чужі вчинки.
Я вчуся починати справи знову, якщо не досягла успіху.
Бабусю, я не розумію, навіщо тобі саме зараз оце все?
Тому що, дивлячись на моє тіло, яке втрачає здатність активно жити, потрібно вчитися тому, на що раніше я не тратила час, це все не було потрібним для здорового організму. Щоб розуміти свій імпульсивний біль, помірне життя вночі, смак кожного дня, треба шукати підходящі варіанти.
Я зрозуміла, що треба любити, по іншому, нехай без мрій і планів.
Бувають моменти, коли навіть нерухоме тіло танцює, а серце спокійне, це значить я відчуваю любов зовні. Це твої щоденні слова «бабусю, я тебе люблю», дають можливість відчувати, що в цьому світі я ще комусь потрібна і треба вчитися чи хоча б пристосовуватися до нових відчуттів.
Доро́га моя, внучку, скінченна, мені лишилося трішки шляху.
Цей відрізок мені треба пройти з гідністю, а значить треба багато вміти.
16.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
Додому час, душа бунтує:
– А хто ж тебе чекає там?
Уже не шепче, репетує,
– кому гукнеш з порогу «мам»!
Немає хати, а дворище
вдяглося густо в спориші,
позаростало й попелище,
стоїть занедбана глушінь.
Хто тишу цю зненацька зрушить,
де тлінь заклякла часова?
Мо' заскрипить без віку груша,
гукне стара, як світ сова…
Я поклонюся тиші, груші,
розгледжу в сутінках сову,
а за селом зустрінуть душі,
мене в скорботі, ледь живу.
Торкнусь надгробків, помолюся,
про наболіле розкажу…
Я з ними й смерті не боюся,
та ще пожну свою межу.
23.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
На полотні червневих шат зелених
дві постаті вдивляються у світ.
У білім – доброта і як на мене,
їй притаманний неземний політ.
Вона спроможна сонце притулити
до того, хто в печалі й без тепла.
Уміє біль без лікарів зцілити,
хист має миротворця і посла.
До губ торкнулась усмішка привітна,
з дверей розчула начебто романс…
Яскрава, прехороша і тендітна,
кохана жінка дивиться на нас.
А поряд в чорнім, кажуть, горда постать,
не признає поразок, ні звитяг,
втім, переміни відчуває гостро,
а ще… вона в поезії дитя.
Вплітає зерна істини у слово,
в рядках земну оспівує любов.
Живе нелегко і невипадково –
в біді спішить всякчас на перший зов.
І хоч розчарування вже спіткало,
закохується просто у людей.
Воліє щоб натхнення не змовкало,
і не мілів потік нових ідей.
Був червень. Мить спинили панни,
неподалік відомих світу стін.
Їх привело сюди бажання шани,
вони прийшли до Лесі на уклін.
12.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
* * *
Мені ласкаве слово, ніби плед,
чи руки теплі лагідні на плечі,
безпрограшний квиток, троянд букет,
вино розігріваюче на вечір,
чи сонця промінь в темному вікні,
стакан води із льодом в літню спеку…
Скажи в цю мить, скажи його мені,
і я забудуся про небезпеку.
Ледь чутне коло тиші на стіні
виводять сонні стрілки циферблату.
Це сяйво місяця? О, ні!
Це знову шле ракети ворог клятий.
Погасло світло. Блимнула свіча.
Послала безпілотник за «москвою».
Ковтаю тишу, несолодкий чай…
А я, напрочуд, ще здаюсь живою.
Відбій тривоги.
Запроси в свій сон,
дозволь твої бажання розгадати.
Світає майже, контури за склом…
Вже кілька слів з’явилося про втрати.
Мені б ласкаве слово, напиши,
хай висвітить віконце ноутбука.
Як жити між тривогами, скажи,
якщо у двері стукає розлука.
16.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
Не життя, а окремі з життя епізоди.
Хтось до миру схиляє, а хтось до сокир.
Знову чвари, брехня, ні рядка про свободу,
а святе «розіпни» прагне злодій й кумир.
Знов стріляють словами із телеекранів,
знов думки закоцюрбилися від новин.
Ти не квапишся в пекло й мовчиш про Майдани,
на хресті мабуть образ побачив новий.
Рук розімкнення – впевнене переконання,
гідний шанс поодинці вціліти обом.
Я не втрата твоя – хиб чужих не признання,
їх конкретніше визначить час, може – Бог.
Про натхнення не думаю, все тут складніше,
за вікном сірість днини вбиває азарт.
Голос рими охрип і дедалі тихіше,
я в безгоміні здібність гублю не на жарт.
Вкоротила розмови, замкнула квартиру.
Майбуття перемін все ж поволі гряде.
Я осилю самотність, ця тиша – не вирок,
ми ж покинули мирно вчорашній едем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
* * *
Напиши, я прошу, напиши, не мовчи,
глохну в тиші самотньо, душа лиш кричить.
Стогнуть жалібно струни ослаблої скрипки,
оправдання нема від нової помилки.
В слові сила є, ніжно схвилюєш струну,
віртуозно промовою згладиш вину.
Відізвись, подаруй нам окрилені ноти,
у минулім залишу надмірні турботи.
Невеселим рядком я награла цей вірш,
і не дай, щоб мотив скрипки втих.
Просто вір.
Різнобарв'я повернеш в розпачливі ночі,
джерело ніжних слів легко смуток розточить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
ПОРУШ ТИШУ
Ти раніш в риму дихав і жив.
Напиши, що тебе спонукало
залишити все чим дорожив,
де ж натхнення твоє заблукало?
Шлях життя неймовірно швидкий,
встигни впору занести фрагменти.
Пошкодуй крапку, кому, лапки –
хай для нас виділяють акценти.
Розкажи про насущне. Пора
розтривожити приспані рими.
І не думай, що сумнів, як гра
безнадійний, навік незборимий.
Зрозумій, ти романтик в душі,
там просторо завжди для любові,
а вона є – незмінний рушій
будь-якої події в основі.
Подаруй кілька ноток струні,
через риму паперу довірся…
Ти на слово ще не зголоднів?
Чи мого одкровення боїшся?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
* * *
Знову із дзвіниць гукають дзвони
поштовхом життя і новизни.
Після низки прикрого безсоння
ти вернувся відповіддю в сни.
Почуття на відстані незмінні,
вибачай, що інколи мовчу.
Душу зворушила терпко ніжність
нотами осіннього дощу.
Діалоги наші ще в дорозі
і ворожить на краплинах ніч,
ще серденько мається в облозі,
тріпотить на фоні протиріч.
Жду тебе і видалила казку
про самотню втомлену вдову.
Недовіри скинула пов’язку,
я тобою, милий мій, живу.
Буде все у нас і спека, й повінь,
непомітно зв’яжуться в роки.
Розташує долі в стислу повість
нам життя й напише сторінки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
* * *
Ми не вип’ємо цю ніч до дна,
не пригубимо бодай ковточок.
Не журися, не твоя вина,
пересох моїх думок струмочок.
На каміні запалюю свічу,
вогником окрилення розбудить.
Напиши хоч ти, коли мовчу,
ніжністю наповни мої груди.
Серед тисячі потрібних слів
розрізню твоє палке бажання,
а над ранок в лоні віщих снів
знов відчую повіви кохання.
Повідо́м, до ранку не засну,
всі твої листи для мене свято.
Про любов пиши і про весну,
і про мрію сонячну й крилату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
* * *
Україна славна, наче писана з картинок.
Скільки в ній сьогодні плаче вдів і сиротинок!
Хай тобі, ворожий кате, печаль доокола,
щоб і ти знав як втрачати засіяне поле.
Щоб й твоє палало місто – вдень і серед ночі,
за всі звірства, щоб осліпли твої хижі очі.
Бодай, ти сконав в утробі, ґвалтівник проклятий,
а твоїм дітиськам-зомбі вік добра не знати.
Де б не слалася дорога, всюди вам могила,
не надійтеся на Бога, не поможе сила.
Саме зараз, *** сину, й твоя плаче мати,
в чорний лантух-домовину влігся спочивати.
«Друга армія» – лякає, та полки розбиті.
Друге місце військо має вже на тому світі.
Засмітили людям мізки – ми одної крові.
Проживете років триста без рідні й любові.
Перемога дуже близько, знищать давню «дружбу»,
Українське дуже військо й генерал Залужний.
Слава Україні!
28.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
* * *
Багато справжнього вмістив,
хоч за світоглядом – розстрига*.
На все тобі не стане сил,
адже життя коротка книга.
Діяння ревні і смішні,
складають радість і тривогу.
Ми грішні, мудрі і дурні –
всі йдем до спільного порогу.
Людей прокляття – карма тьми,
життя не цьому нас учило.
То справа ницих на уми,
кого кохання не злічило.
Моє природжене єство
дає натхнення й думки силу,
а душ подібність – острівок
котрий відстрочує могилу.
Тепер залежить все від нас
й тривоги наші й рівновага,
і почуття, і сліз баланс,
і звичні совість і відвага.
Сьогодні відповідь одна –
піднятись мудрістю над світом,
щоб завтра наші імена
несли добро, любов і світло.
РОЗСТРИГА - Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений чернецтва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
У час, як роса ще не впала до ночі,
іще степовик із травою шепоче,
крук здобич відчув, у повітрі тріпоче.
Упевнений, в смерті з’явились охочі.
Схрестились шаблі і зустрілися очі,
ніхто з них коритися в битві не хоче.
Ще кров по судинах так юно клекоче!
Котрогось умиють все ж сльози дівочі.
Один – яничар, другий – сокіл із Січі,
націлились хлопці на битву рішуче.
А сонце під вечір занадто сліпуче,
й проміння пече, мов запалені свічі.
Притис яничар козарлюгу до кручі.
Крик матері-чайки: – виплутуйся, хлопче,
У прірву впадеш, чи буланий затопче!..
Ллє піт ручаями, як сльози пекучі.
– Сини мої милі, які ж ви незрячі,
звелися в бою ворогами. Одначе,
я вас породила, – причитує, плаче, –
Ви крові одної, обоє гарячі.
Здригнувсь яничар, ніби вчув тії речі,
й шаблюка розсікла лице парубоче.
Всі сили підтяг. Смерть відверто регоче.
І хлинула кров з козака, вмила плечі.
Загинули вдвох, не вдалися до втечі.
Є тут нерозгадане щось, таємниче.
І мати щоночі їх чайкою кличе.
Та змовкли навіки серця молодечі.
Здавен височіє курган на заріччі.
Легенду прохожим всім вітер лепече,
вночі соловей на калині щебече,
де сплять непробудно брати на узбіччі.
21.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
ВОЖАК
Стали нині карою події…
Де вона, хоробрості межа?
Рискаєш ночами в безнадії,
зграєю покинутий вожак.
Легко зневажав чужі кордони,
здобич для забави полював.
Не зважав на дозвіл і сезони,
мав і привілеї, і права.
Час ішов, за зграю вже не бився,
всім чим міг безкарно володів.
Є кінець, як ниточці не вийся!
Й на арену вийшли молоді.
Сповістили твердо, будь хто буде,
тільки б не очолив більше він.
Завтра вовчий світ його забуде,
зграя ж вимагає перемін.
Лютий, безпощадно-лицемірний
то німіє в сказі, то біжить.
Шастає безвладний, непокірний
і шукає захисту в чужих…
Зрозумів вожак, погана справа,
в зграї бунтарі, хоч боязкі.
Тож подався аж до вовкодава,
силою приборкати вовків.
– О, для тебе час постав розплати, –
вирок чітко виніс вовкодав.
– Ти вовчат не здужав подолати,
я ж тобі і лапи не подам…
Не скули в безвиході, покайся,
буде сильна поміч, тільки знай,
тиші в своїй зграї дочекайся
й до моєї миттю приєднай.
– Я для них ніхто і я нізвідки,
їх не усмирити й тумаком!
– Ти тепер бери мене у свідки,
я тебе признаю вожаком…
Є вожак, хоч не признала зграя,
в нерішучості вовки щомить.
І щодня невинно хтось вмирає,
бо до волі рух не зупинить.
Рано опускати там завісу,
боротьба вовків ще й досі йде.
Отаку історію із лісу
можна перенести на людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
* * *
Лютнева крига ще не скресла,
морозить душі навіть в липні.
Вже літо в’яже перевесла,
і мед до губ гарячих липне.
І для весіль пора прекрасна,
й казкові ночі для безумців.
А я у лютому зав'язла,
щодня вклоняюся розлуці.
Пишу ночами у неосяжність,
і власно складену молитву,
шлю нашим воїнам відважним,
у вир драконівської битви.
Ще довше днина, світла дати
в життя знеструмлених домівок.
Ще б дату кляту поміняти,
й насолодитись птичим співом.
07.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
* * *
Вже несила молити й кричати…
Чом не слухаєш, сита Європо?
Я до смерті втомилась втрачати!
Чи вселенського треба потопу?
Втопиш в крові держави і совість,
як не чуєш мольбу України.
Хто поразку пізнає там повість
хтось напише на свіжих руїнах.
Україна благає доземно,
Не захоплюйся вдалою грою.
Достовірний літопис щоденно
Оборонці записують кров’ю.
Прокидайся, Європо, вже зараз,
світ оплутав терор і лютує.
Стисла коло злодійська почвара,
тож стурбованість вас не врятує.
12.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
* * *
Він, всім відомий поет,
раціонально підходить,
любить вчорашній портрет,
вранці границю підводить,
ревно ховає секрет.
Бій за придуманий рай
важче щораз вигравати.
Зникло просте «вибирай»,
серце втомилось змагатись.
Фініш – борися чи грай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Невідворотний час, і силуети мрій
до тебе незбагненністю прийшли нізвідки.
Не фантазуй, вже не розшукуй образ мій.
Ти не впізнав любов, й безмовні долі свідки.
Спокійно спи.
Не вимишляй у снах погонь.
Приборкай роздуми, я згинула віднині.
Тепер збагнув, як пізно ти роздув вогонь?
Не той, звичайно, що горить в твоїм каміні.
Не скаже демон, чом твоя душа болить,
а мудрий відповість – чому в футлярі скрипка.
Ти бережеш секрети, Бог так не втаїть.
А у житті твоєму, що не крок – помилка.
Мені з півслова зрозуміла ця печаль.
Не ти мене стрічаєш у моїм провулку.
Весні суперницею я не стала, жаль.
Жаль, не знайшла в твоїй душі притулку.
Вже через вірші почуття не передам.
А як ми щиро і піднесено любили!
Дрейфує човник наш під назвою «Біда».
Нас не осудить час, його ми вчора вбили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Пишно біля отчого порога
споришами вкрилася стежина.
Лиш до призьби підвела дорога,
у причілку зойкнула пташина.
Віджило вгорі гніздо лелече
біль закляк в замуленій криниці,
і калина зникла, вгнула плечі –
загляда в колодязя зіниці.
Вікна посміхнулися щербаті,
закричали із розпуки двері:
«Добривечір, доню, в нашій хаті»…
Шпичаками в душу вп’явся терен.
В сінях літо виплело колиску,
потихеньку спогади гойдає.
Час зберіг ще горобини низку,
а навіщо – він і сам не знає.
У світлиці поселилась осінь,
по закутках листя носить вітер.
На дверях чиїсь зарубки досі.
А чиї? – Уже не видно літер.
Піч зімкнула отвір винувато,
бо не пахне звідти пиріжками…
Пригадалось мимоволі свято:
образи на стінах з рушниками.
Заруділа глиною долівка,
різнотрав’я подихом влетіло.
Як на свято вбралася домівка,
і серденько знов повеселіло…
Ще просилась пам'ять в давнє літо.
Думи ж, мовчки, в зиму повернули.
Відцвіли дитинства жовті квіти,
лиш вінок на спомини вдягнули.
13.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Оговтуюсь від сну. Війнуло чимсь терпким.
Присів на підвіконня теплий ранок.
Безгомінь неземна, не рушена ніким,
лиш повів доторкнувся до фіранок.
Отямився вітрець, змахнув з чола росу,
пронісся босий травами, нарешті.
На горизонті ніч, та вже імли косу
промінчик жваво тягне до черешні.
Оця щаслива мить, мов незбагненний сон
призводить в рух життя, що поступає.
Приспівує душа природі в унісон
й натхнення непоспішливо черпає.
Перистий горизонт від сонця заяснів,
пролив на трави колір золотавий.
Розкидані думки обтрушую від снів
і допиваю філіжанку кави…
29.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Не буду вам надокучати
своїм повчанням у віршах,
але й не сила вже мовчати
на хизування й забаганку…
Не одягайте Вишиванку,
якщо зросійщена Душа!
Ви не бажаєте збагнути,
що там кінчається поріг,
де скуштували ви отруту.
Тим зруйнували код істотно,
й стає для вас безповоротно
чужим і мертвим оберіг.
23.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
* * *
Хто пройшовся по лезу смертельної бритви,
їх страждання у проповідь доля вплела.
Не шепчу я ні на ніч, ні вранці молитви,
обережно вона в мою душу вросла.
Я не ангел в житті, не придуманий демон,
не читаю писання, і я не пророк,
але з тонких світів постають різні теми,
часом відповідь з тем прослизає в рядок.
Час від часу турбують думки-очевидці,
і відтворюють різні події вві сні.
Хто мене ненароком заніс до провидців,
хто душі в передзим’ї поправки заніс?
12.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
* * *
Дитиною голубила крилята,
манила далечінь і висота.
Ще неоперена, але затята
я дратувала маму неспроста.
Казала, – ти настирлива і вперта,
і горда, – буде важко у житті…
Душа й тепер оголена, обдерта –
підкорюють вершини не святі.
Святі спостерігають із вершини,
куди мене нещасну понесло.
Як потрапляю на ламкі крижини,
дають таємно рятівне весло.
Бо знають мій характер, горду вдачу,
я перед небезпекою не плачу.
27.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
А хтось же читає без ком і пробілів,
хтось майже підспівує в тон солов’ю.
Міняє хтось суть на дебюти невмілі,
хтось крапку поставив на думку мою.
Хтось ганить рядки роздратованим жестом,
показує ряд прозаїчних невдач.
А хтось задоволений повністю текстом.
Мені не байдуже, що бачить читач.
Хтось стежить невидимо із задзеркалля
і ставить усе на сумлінь терези.
Хтось має за честь, а хтось суне в провалля,
є критики слова не варті й сльози.
Отак от щоденно метаються вірші;
шукають, втрачають, знаходять, несуть.
Мої дивотвори перлинок не гірші,
втрапляють, як гріх на відвертості суд.
14.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
СПОМИНИ
Відчуй, як вночі обіймаю,
як гладжу повіки очей,
вкриваю легенько плече…
й нечутно з усіх сил тримаюсь.
Тривожно забилося серце,
душа опинилась в раю,
поволі проникла в твою.
Ти спи, це невдовзі минеться.
Тут трішки побути дозволю
душі невблаганній своїй,
як важко крик стримати їй,
та втихнути все ж приневолю.
Ніщо не проходить безкарно,
життя – не зітхання до зір,
не списаний дрібно папір…
Невже, що намріяли – марно?
Не вижити в цьому хаосі
надуманих штучних причин…
Ти, той з особливих мужчин
з ким варто піти разом в осінь.
Думками й тебе розбудила.
Знов пам’ять терзає без сну,
і кличе в ту давню весну
приміряти щастя вітрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
* * *
Вже наслухавсь пліток?
Подивись, як зоря
розмальовує захід натхненно.
Хто у грудні на себе весну приміряв,
збагатиться теплом незбагненно.
Буде вечір на двох. Дотик рук і свіча
зцілять душі від зла і вагання.
Від обіймів гарячих розтане дівча,
зникне сумнів, ослабне змагання.
У підтекстах міжрядь недомовок нема,
є прозорість в невмисних питаннях.
Межи тріском в каміні і звуком письма
ледве чутно весняне старання.
Я помилка твоя, небилицю пришив,
начитавшись, наслухавшись вісті.
Доторкнися. Не бійся, якщо согрішив.
Будь правдивим і лагідним, звісно.
І весну не губи.
В ній кохання, як сон,
з достовірними там іменами.
Скільки років ми сієм добро в унісон,
стільки ж ходять і слухи за нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
* * *
А були ж то зимоньки, ой великими,
а сніги глибокими з хуртовинами.
а до тих морозоньків дітьми звикли ми,
з гірочки спускалися та й годинами.
А були ж то весноньки, дивовижними,
а струмочки-річечки розливалися,
а малими дітками в гай ходили ми,
там до нас і квіточки усміхалися.
А були ж то літечка, ой яскравими,
а довкілля в сонечку тай купалося,
а дітьми губилися в пишних травах ми,
до домівок бігли всі, як смеркалося.
А були ж то осені, непостійними,
а дощі і сонечко там змагалися,
а опалим листячком шелестіли ми,
і надвір на перший сніг всі збігалися.
Всяка пора у дитинстві щаслива,
добра і щедра, і завжди красива.
05.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Заголубіло ніжно небо,
приколисав хмаринки вітер.
Весна розбрунькувалась геть-бо,
я ж не найду потрібних літер.
Уже садів біліє простір,
програв мороз весняну битву.
Я знову кличу Музу в гості.
Душа мовчить, не чує ритму.
Лягають трави у покоси,
вже холодіє сива м’ята.
Лиш я радію безголосо,
і жду натхнення, наче свята.
Шукаю слово підходяще,
у риму літо час вдягати.
А може так воно і краще
дива в чернетках зберігати.
Навіщо мучити сумління,
нехай в теплі собі дозріє.
Настане в думах просвітління,
від того й Муза подобріє.
Пошле за римою на луки,
до різнотрав’я проти нічки.
А щоб втопить вчорашні муки,
мене зупинить біля річки.
Чекати зась винагороди,
над барвами чаклує осінь.
Втім, від таких чуднот природи,
гляди, душа воскресне зовсім.
01.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
* * *
Не бійтеся ніколи перемін,
звертайте часом з певної дороги.
Ваш путь судити можете самі,
окреслюючи напрям від порога.
Хоч є любителі вбивати клин
у дружбу, у любов. Ви без істерик
цей тимчасовий апатичний плин
перечекайте краще без суфлерів.
Скорилися хвилинним почуттям?
Не скигліть, не просіть пощади, друже.
Цей світ не любить скарги і ниття,
а за апатію вас покарає дуже.
Вже поламали не одні граблі,
розшукуючи вимріяну правду.
По совісті чиніть… і взагалі
не признавайте над собою владу.
01.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
* * *
Тече ріка життя в далечину.
Ми пливемо в ній різними човнами,
і головне трапляється не з нами,
а вже човни торкають мілину.
За виднокіл біжить ріка життя.
У кожного свій обрій і перебіг,
а вже когось із нас чекають в небі.
Не тратьмо часу на якісь тертя.
До краю котиться життя ріка.
В цім світі разом ми не набулися,
роки без нас окремо пронеслися…
Комусь вгасає світло маяка.
Хай стишить хід, але нехай струмить
ріка життя, наповнена коханням.
І хоч серця розшарпує вагання,
отут і зараз цінна кожна мить.
05.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Охайно в домівці, в городі порядки,
і з печі хлібини розкішні м’які.
Внучатам – завжди колисанки, колядки
співають старенькі бабусі сільські.
Послалися складками зморшки глибокі,
немов на землиці шпарини вузькі.
То праця важка, то одвічний неспокій
лягли на обличчі бабусі сільській.
Народні пісні, думи рідного краю,
купальські забави, частівки дзвінкі,
традиції знають, прядуть, вишивають –
все можуть і вміють бабусі сільські.
Не плачуть на долю свою безталанну,
приймають життя переломи тривкі.
Про мир, Україну квітучу, як панну
молитву складають бабусі сільські.
В них мова чудова, п’янка, солов’їна,
любові чуття непідробні, близькі.
Цвістиме віками моя Україна
допоки живуть в ній бабусі сільські.
23.12.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
У безкінечній повсякденній метушні
телефонуємо лиш час від часу мамі.
Затим, караючись, вклоняємось труні,
бо не уникнути безжалісної драми.
Буває в час цвітіння юної весни,
чи в завірюху із колючими снігами,
чи в літню спеку, може й пізно восени –
ідуть у вічність від дітей назавше мами.
Низький уклін, їм найдорожчим, за життя.
Є мама, хоч ми і дорослі, а все ж, діти.
а щоб не мучило спізніле каяття,
поїдьте до матусі разом порадіти.
Переступіть з любов’ю батьківський поріг,
до них зверніться тепло щирими словами,
котрі з дитинства в серці кожен приберіг…
І ви побачите щасливі очі мами.
13.03.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
Серпень небагатий на вірші,
став скупим і на пташині звуки.
Мамо, аж до неба спориші
підняли свої тоненькі руки…
Знов беруться зацвісти кущі,
лише зайве скніти пустоцвітом.
А виною затяжні дощі,
що випроводжають в осінь літо.
В норах вимок навіть дикий звір,
терпить в скруті нелегку наругу.
Дума котиться у рідний двір,
потай навіває в серце тугу.
А слідком душа, немов пташа
до домівки рушила з візитом.
Вклякла, де подвір’я в споришах
блискотіло ніжно оксамитом.
Де в криниці кришталем вода,
загляда жасмин в малі віконця;
й мама – удовиця молода,
ревно й тихо молиться до Сонця.
Щоб пригріло п’ять її сиріт,
а над миром би повік не меркло,
та не краяв серце недорід,
і було поблажливим, не пеклом.
А думки, як перелітний птах,
повернулися назад по днині.
Мамо, де Ви, у яких світах,
молитесь якому Сонцю нині.
03.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Скільки б не набралося причин,
як би не тримали в карантині,
линь, хоча б душею відпочинь
на привіллі милої Волині.
Поспішай до рідної землі,
як щаслива випаде нагода.
Линь додому так як журавлі,
з ними оживає вся природа.
Добирайся, друже, до села,
зникне зимня втома і досада.
Там, куди б стежина повела,
для душі і ліки, і розрада.
Мабуть винуваті в тім роки,
кваплюся в дитинство босоноге.
До Волині тягнуться нитки,
у думках до неї всі дороги.
Вже й весна розкішно відцвіла,
літо барви сіє на планеті.
Я багато ще б розповіла,
літні дні марную в інтернеті…
Ви ж, не тратьте часу на байки,
де дитинство – мрії кольорові.
Поспішайте на Волинь, таки –
навпростець до вічної любові.
27.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Тече життя, як у ріці вода
і то вирує, то спокійно плине.
Чарівна, мила, завжди молода
до тебе голос мій сьогодні лине.
Ти жінка, матір і кохана ти,
щасливих літ тобі і теплих весен.
Хай над тобою схиляться світи,
в душі панує доброта чудесна.
Ти нерозкритий найдорожчий скарб,
загадка Космосу, див повсякдення.
Малюй життя набором світлих фарб,
у тебе боже є благословення.
12.03.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Узбіч видніється хатина, уже не хутір, й не в селі.
Загати листяна свитина її тримає у теплі.
Горіх гіллям обняв пів хати, хоч розгубив усі листки.
Ще менші стали від загати малих віконечок шибки.
Колодязь снить за кілька кроків, очиці-хвірточки склепив,
а під землянкою напроти темніють злежані снопи.
А ось і хлів… і він не дише, і будка Рекса теж пуста.
Якась таємна мертва тиша мені заціпила вуста.
Здається, я одна забута – усіх приспала зимна ніч.
Хіба тут можуть люди бути? Не ворухнулась жодна річ.
А я стою біля хатини, жду, що незнаний чародій
мені зсередини відчинить ці двері злущені, руді.
А вже вчувається: «дитино, заходь, на холоді не стій,
знімай скоцюрблену хустину, до грубки йди, чи сядь за стіл».
А я ж у пліт сухий вростаю, а я ж кричу, але – німа.
І заперечливо хитаю: «там нікогісінько нема…».
Чийсь голос ніби сльози сушить, чи то торкається чола:
«неправда, тут зостались душі, якщо серед ночі прийшла».
О, Боже, Господи Всевишній, скажи, а що ж я тут роблю?
Й зоріє відповідь у тиші: «прийшла до тих, кого люблю».
Це яв усе, мені не сниться, і місяць блимнув «тільки вір».
Лежу, заплющені зіниці і дві сльози, мов зблиски зір.
20.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Не старіє душею романтик,
хоч би як його били роки.
Заздрить цинік йому і прагматик,
і землі пульс дається взнаки.
Світ жбурляє у вир нісенітниць,
трохи з гумором вирине з бід.
Не дає він бездумно обітниць,
але слово тримає як слід.
Шлях його досягає галактик –
через терни йде до перемог.
Тішить словом одвічний романтик –
цвіт нев’янучий низки епох.
Щиросердно несе слово в люди,
не чекає визнань і подяк.
Придивіться, романтик є всюди,
в повсякденні він, ніби маяк.
В нього серце палке Прометея,
а стосунки міцніші струни.
Тож не рвіть ланцюги Гіменея,
як романтик потрапив у них.
01.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Не придумуй нове, наспівай давню пісню.
Пам’ятаєш, в дитинстві ти соло співав?
То мурликав під ніс, то горланив щось. Звісно,
без вокалу. Втім, співом усіх дивував.
Розкажи про малюнки щасливі дитячі,
подаровані полем і літнім дощем.
Чудо-пензель в руках малював мить удачі,
поспішав, бо був певний, одразу ж втече.
Проведи берегами у ліс до озерця,
де суниця духмяна й квіток передзвін.
Ти шукав промінець для струни свого серця,
налаштовував темп, не лякавсь перемін…
Я постійно тебе, рідний, копіювала.
Грала роль у виставах. Ти сам їх писав.
Із пістолем між лозами теж воювала,
і раділа нестримно, як ти «воскресав».
Ми б у юність ступили і легко й щасливо,
адже мали талант і путівку з села.
Тільки доля злиденна чомусь норовливо
через терни болючі в життя повела.
Повертатись в минуле.
Чи ж варто, чи треба
розкривати ночами принадний тайник?
Й так з тобою навік і молюся за тебе –
провідник у дитинство, мій братик – двійник.
30.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Вельмож усіх мастей було віками достобіса,
знекровлювали край не раз монголи й татарва.
Четвертували і на кіл саджали з криком «бійся!»
ті, хто не сіяв, лиш збирав скривавлені жнива.
Боялися! Покора рабська досі є у генах.
Від того безборонно почуваються кати.
Їх оргія розпусна, безпощадна і скажена,
а інтелект дегенератів – ниций примітив.
Вони є в нашому житті, вони осіли – всюди!
Тупі виконувачі монархічних й царських примх.
З прадавніх літ – запроданці, безбожники, іуди
з хрестом на шиї паленіють від нової гри.
І скільки б не казали їм про паростки любові,
століттями вживляли в мозок гени доброти,
хто крові скуштував хоч раз, піде на запах крові,
й не спиниться ніколи, скільки їм не заплати.
Вони спиняються, коли їх жертва в домовині,
їм до снаги знущатися над будь-котрим життям.
Через віки на запах крові йдуть кати донині,
під виглядом, як пише преса, – інопланетян.
Вони тепер не одинокі, а таємну секту
охороняє право і закон усіх столиць.
Поїдьте в гущу міст, пройдіться по проспекту,
там є доволі вбивць, а зовні – пересічних лиць.
Не каялася, не тягнула я до лоба пучку,
а все ж, невизначеність дії мозок мій свердлить.
Не відаю, хто в руку дав мені блокнот і ручку,
кому ж ночами рана кровоточить і болить?
19.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
ДИТИНА
Дитина – вона відсовує всі наші плани на невизначений період,
а наші мрії летять шкереберть.
Дитина – вона на той же невизначений період стає
головним управляючим і натхненником у всіх наших справах.
Дитина – вона порушує наш спокій, вона відбирає нашу тишу,
вона її наповнює радісним сміхом, а іноді голосним плачем,
заповнює нашу тишу своїм життям.
Дитина – вона поцілунками розказує, як вона нас любить,
а нам на вушко шепоче всяку нісенітницю.
Дитина – вона сміхом розбризкує щастя по території,
яку вона окупувала на тривалий термін.
Дитина – вона міняє наші плани у будь-який момент.
Вона вживлює в наш мозок клітини тепла, добра, любові.
Дитина – вона стає рятівником всіх наших невдач,
вона гостро відчуває і плаче разом з нами.
Дитина – вона лише засинаючи, дає нам час помріяти
і щось спробувати змінити в нашому хаотичному житті.
Дитина – вона композитор і поет, вона мрійник і путівник,
вона шукач пригод і шукач скарбів.
Дитина – вона вірить у добрих фей і за кожний вирваний
молочний зубик шукає вранці під подушкою винагороди.
Дитина – вона знає, що рік за роком Миколай більше не носить різок,
а його торбина вщерть заповнена подарунками.
Дитина – вона дивується, що з таких самих хмарин падає і дощ і сніг
і запитує де вони там взялися.
Дитина – вона поспішає вирости,
а ми вражаємося і намагаємося час призупинити.
Дитина – вона колись втече з дитинства, а ми й не угледимо.
Ми тоді згадаємо про наші юнацькі мрії,
але відмовимося від них, у нас будуть скромніші плани.
Наше життя набуде іншого змісту.
Але наша доросла дитина цього не помітить,
вона завжди буде відчувати незмінну батьківську любов.
24.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016281
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
Д І Т Я М
Життя складає особистий план –
скупі обійми, мало слів любові,
але у кожнім вимовленім слові
синочку й донечці моя хвала.
Ви – найдорожче, що у мене є:
мої безсоння і мої світання,
моє натхнення і моє кохання,
по суті ви – усе життя моє.
Люблю по-материнськи ніжно вас,
бажаю вам поблажливої долі,
щоб мали щастя світлих днів доволі,
у ваших сім’ях все було гаразд.
Мій сину, Олексієчку, життя
буває тягарем чи, як пір’їнка,
заповнена твоїм пером сторінка
нехай формує славні відкриття.
Кохана доню, Юлечко моя,
ти із народження вродливе диво,
ступай життям упевнено, сміливо,
хай голосніше зазвучить ім’я.
Два Сонечка привітних, дві Зорі
народжені для щастя і розради,
ревнителі мої святої правди,
постійно вас чекаю із доріг.
Живу самотньо, втім, я не сама,
щодня шлете ви вісті задушевні,
а у таких стосунках, будьте певні,
моє тепло не вистудить зима.
Хай буде хліб і чистий небозвід,
живіть, рідненькі, в мирі й благодаті,
шануйте рідну землю й рідну матір –
продовжуйте скрипківський родовід.
20.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
ЗАЧЕКАЮ
Я блукаю очима стежками таємного неба,
примітивно шукаю вгорі
незатьмарений клаптик.
А внизу цвіркуни зголосилися:
– Рано, не треба,
ще ніхто не вертався
з невидимих оку галактик.
Ти ж не знайдеш у Космосі
барв кольорову палітру,
там ніколи пташиного співу
почути не вдасться.
Тож побудь за землі і послухай мелодію вітру,
а образу вгамуй учорашньою краплею щастя.
Настрій прикрого слова – не є незворотна утрата,
і в мовчанні нема ні поразки, ані перемоги.
В ароматі весни потонули подвір’я і хата,
я сльозиною стерла з душі непотрібні тривоги.
То пусте –
«есемески», дзвінки, інсценовані чати,
де насправді хтось ділиться чимось,
диктує умови.
І чекає від нас, вочевидь на якісь результати:
позитивні, бува експресивні, коли й безтолкові.
А за краще почути напроти живісіньке слово,
а до слова, чи мовчки
відчути руки ніжний дотик.
Стане й в будні на серці відрадно і трішки святково,
і здадуться казковими наші щоденні турботи.
18.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Рожеві промені
сплітають в сутінках малюнки,
в рухливі тіні поринає нинішня доба.
Дарує вітер перехожим теплі поцілунки,
медовий присмак літа залишає на губах.
А час летить, перетікає безупинно в Космос,
і кожна мить дає посил чи пам'ятку для снів.
Чи ж можна спокусити в сни
м'який знайомий голос,
щоб насолоджуватись серцем у самотні дні.
Фіксую
погляд, доторк, подих, усмішку ласкаву,
в надії вижити без казусів тривалий час.
Поклала дрібку настрою в передранкову каву,
аби хоч нарізно, але спокійно день почавсь.
Світає.
Ще повітря напівсонне у покорі,
а серпокрильці розтинають синю благодать.
Йому мабуть не спиться теж,
чарує хмар прозорість
десь там, де нитка тягнеться від сонця золота.
Душа поводиться незрозуміло, якось дивно,
взнаки дається душна ніч, роздерта на шматки.
Пробач мені, незнана, серцю дорога людино.
Живу не так як всі, а – всупереч і навпаки.
12.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
* * *
Роки промайнули, мов коні спесиві –
і хрест був, і був оберіг,
і біль самоти, і усмішки щасливі,
медяник був, був і батіг.
Фортуна крилом обняла лише двічі –
проклала в майбутнє місток.
Збираюсь в дорогу, відкинувши відчай,
без права вернути квиток.
13.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
Чи Новий рік, бодай, Різдво,
вони мені не завжди в радість.
В усе моє живе єство
стежинку топче сива старість.
А все ж лишаю світлий слід –
життя дала дочці і сину.
Хай представляють гідно рід
і сонцелику Україну.
Дверний помовкує дзвінок,
дітей очікую щоднини.
В житті засвоїла урок:
не трать даремно ні хвилини!
Літа вже не загоять ран
душі, що мучилась нізащо.
Я долі вдячна за талан,
хоч пізній – може так і краще.
Несу у світ полин і мед,
розраду й біль, любов і смуток.
Щасливий виграла білет,
словам служити – мій здобуток!
09.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
* * *
Знов ніч смакую по краплині,
солодкі спомини гортаю,
душа світліє в часу плині,
коли у весни повертаю,
де мами руки янголині
мене до серця пригортають
в колисці рідної Волині…
я там щаслива, я – зростаю.
06.01.2023
МАМИН РУШНИК
Бережу рушник десятки літ
той, де мама долю вишивала.
Але так, як щастя не зазнала,
то лишила горя прикрий слід.
З висоти років дивлюсь на світ,
на стежки що мама гаптувала.
Доля часто і мене минала,
бо не раз втрапляла в мамин слід.
12.11.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
Ця мовчазна самотня жінка, щоб відірвати очі від монітора, щоночі підходить до вхідних дверей і повертає ще на раз ключ. Пересвідчившись у закритих дверях, жінка в м’якій піжамі виходить на балкон і вдивляється в нічне небо.
На фоні безмежної темноти, ця маленька жінка в блакитній піжамі часто моргає очима, бажаючи скинути нічну втому.
Потім вона повертається у ванну, бере гребінець і акуратно і довго розчісує сиве волосся. Після легкого масажу голови, ця жінка з милим поглядом іде в спальну кімнату. Сідає на край ліжка і дивиться на ноутбук, який мав би уже до ранку відпочивати.
Але за цей час думки зібрали випадковості і жінка з легкою посмішкою пробуджує монітор від сну. Чиста сторінка наповнюється дрібними буквами.
А ця миловидна жінка знову поринає у подорож, в тільки їй відомий простір.
Її подорож не завжди закінчується однією ніччю…
Обриси вазонів на підвіконні сповіщають про прихід нового дня. Квіти на вікнах запрошують повернутися до реального життя…
17.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016040
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Відкриваючи двері кожному наступному дню, говори – словами, думками, серцем, душею… Говори, лишай свій земний слід тут. Там, в потойбіччі, якщо щось існує, його ніхто не побачить.
Ми не знаємо, що нам приготував час, чи в нас є майбутнє, говори – піснею, усмішкою, помахом руки, легким порухом губ… Говори, дай відчути іншим свою присутність.
Будь-які стосунки, як би вони не називалися мають місце у цьому житті. Говори, що вони для тебе важливі, потрібні, цінні… Говори, доведи своє місце в житті іншої людини.
Словами ніжності говори до того, хто переживає періоди болю і втрат, допоможи йому одужати… Говори, наскільки вагомий для тебе його фізичний і психологічний стан, підтримай його у різний спосіб.
Говори словами любові до тих, хто цього чекає і потребує. Неважливо кохання чи дружба, роби добрі справи кожного нового дня.
25.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016039
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
ТАК МЕНІ Й ТРЕБА
Дивись краще в небо і годі гадати!
Чи зірці, чи сонцю, чи пташці радій…
Так ні! Мені треба горіти, страждати,
за будь-що триматися нитки надій.
Підкорена зрілість – остання вершина,
а доля жбурнула знов на крутизну.
Хоч крах неминучий, душа – як пташина
воліє співати про вічну весну.
Ще в слові і вчинках є стала потреба,
ця кліть тимчасова й звичайне ниття.
Самотність – не вирок, мабуть так і треба
продовжити іншим у щасті життя.
Змирися із віком, прийми безгоміння!..
Покори нема, протестують думки.
Мій фініш попереду й вдосталь терпіння.
Не тлію – живу, як всі сильні жінки!
06.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
КОСМІЧНІ МАНДРИ
Роки повернули на зиму,
фантазії час пригашати,
а душу до слів невдержиму
приваблюють зоряні шати.
Вродлива, красива і сива
голубка щоночі літає,
додому вертає щаслива,
як тільки на сході світає.
В підхмар'ї душа не фальшивить,
і схильна на всі одкровення.
Енергія космосу живить,
дає їй краплини натхнення.
І вірить – там душі поетів
блукають у пошуках дива.
Багато пішло їх на злеті –
фортуна і щедра, і мстива.
Мігрують, неначе примари
серйозні, смішні, загадкові –
віршів недописаних хмари,
обірвані кимсь на півслові.
Скільком їм вона дописала
майстерно довершені твори.
Сама від трудів воскресала,
скидаючи сумнівів шори.
Донині мандрує цим шляхом,
стежками, як світ прастарими…
Колись і вона стане прахом,
й хтось інший допише їй рими.
15.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
* * *
Приліг на Київ пізній теплий вечір.
Подекуди вогні вгасають перед сном.
Стою самотньо в лоні порожнечі,
дивлюсь в посутенілий простір за вікном.
Тут море спокою в м'якій палітрі…
Нечутно на стоянку котиться авто.
Парфум насичений лоскоче ніздрі,
до сліз близький мені.
Проте, уже ніхто
не скаже ніжне слово, не обніме,
і не розрадить…
О, мій чай вже прохолов!
Нуртує пам’ять – хто ж її відніме.
Я повертаю в спальню, у своє кубло…
Ніч опустила свіже покривало,
пора й мені у сон.
Відсунула блокнот.
Втім, слово… друге… їх було так мало,
лягають римами на біле полотно.
12.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
ВІДШУМІЛИ РОКИ
Одинока, живу на пероні –
на платформі людської доби.
Тимчасовий транзит я, вже скроні
посріблили відтінки журби.
Відшуміли роки калинові,
підступає фатальний зеніт.
Серце створене тільки з любові
підраховує часу ліміт.
Відкидаю в минуле проблеми,
в авангард підіймаю слова.
Постають нерозв'язні дилеми –
розсортовують хиби й права.
Не стихає життя на вокзалі,
де шумить повнокровно перон.
Я не тисну на буднів педалі,
бо не прагну в останній вагон.
09.03.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
УЗОР ЖИТТЯ
Моїх бажань і мрій нитки
велінням часу тонко звиті,
звичайні, цінні, ваговиті –
у голку вдягнуті роки.
Відвертий, десь гнучкий сюжет.
Основу з цих ниток мережу:
то граю роль, то збоку стежу,
то відхиляю щось чуже.
Розшила творчості рушник,
бажала словом здивувати –
хтось намагається порвати,
й руйнує критик мій квітник.
Латаю римами шиття.
Жива. Кидаю виклик долі,
ще є можливостей доволі
в орнамент скласти вишиття.
Із голки кінчика слова
зринають м'яко безпорадні
туди, де фарби листопадні
й повільна стрілка часова.
Ще відчувається мажор,
він добавляє нотки шарму.
Підсилю стилем власну карму
й створю останній свій узор.
29.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
В Е С Н А
Весна життя, весна кохання,
щоніч до ранку солов’ї,
нема журби, самі зітхання,
й ще так далеко до сім’ї.
У жилах молодість нуртує,
п'янить од слів гарячу кров,
й до нас упевненій крокує
ледь-ледь пригублена любов.
Ще юна. Тільки-но на старті.
Їй припаде ще сто доріг.
Веселий сміх і море жартів
нас непокоять до зорі.
Кохання ніжний візерунок
ввижався із яскравих барв,
а самий перший поцілунок
в душевнім схроні ліг за скарб.
Весна спішила в лоно літа –
кохання пахощі стійкі,
любов, серцями обігріта,
міцній ставала і палкій.
Л І Т О
Були закохані й кохані,
та не тому, що час приспів,
бо душі досі бездиханні,
зійшлись в ріку без берегів.
Перецвіли весни садочки,
дозріли бажані плоди.
Втішали доньки і синочки
невтомних нас і молодих.
Ще почуттів шуміла злива,
манили в далеч відкриття.
Відверто молодість бурхлива
все краще брала від життя.
І дорожили, і любили,
і серце квітло, як весна,
а літо потайки губило
дещицю сонячних принад.
Все більше срібла у волоссі,
і шкіра теж-бо не атлас.
Несамохіть дорогу в осінь
нам торував невпинно час.
О С І Н Ь
У міру стримані стосунки
чи то в сім’ї, чи між людьми,
скупій від долі подарунки,
втім, півжиття ще до зими.
Ми – наче лебідь і лебідка,
здоров’я є й достатньо сил.
Лиш нічка мулить думу зрідка:
«Де доня зараз, чи з ким син?».
Спроможні віддано кохати,
і щастя тішимо просте.
Вже хліб несуть свати до хати,
сім'я і множиться й росте.
З’явились первістки внучата,
в дім знову селиться весна.
Нудьгує старість ледь почата –
нерозторопна і смішна.
Ще погляд серце гріє ніжно –
приберегла душа тепло.
Та скроні всіялися сніжно,
і зимним духом потягло.
З И М А
З багатолітніми дарами
відходить осінь золота.
Зима сувора пише драми,
оповиває самота.
Ночами спомини гортають
минулих весен щедрі дні,
в далеку молодість вертають
живими іскрами на сніг.
За довгий вік втомилось серце,
манливих подвигів рушій,
відверте слово, як джерельце
спокійно лине із душі…
Відпломеніло, відбажало
земне буття, та з віку в вік
кохання сонячне кружало
життя продовжує потік.
Сягають знов-таки до зірки,
для когось поруч медозбір,
і не зрікаються примірки
всіх чотирьох сердечних пір.
12.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
* * *
Що зробили ми не так?
Милий мій, о Боже!
І окремо вже ніяк, й разом теж не можна.
Долю нам не обійти і не маєм права,
і розлуки не знести, це ж бо не забава.
Де б зустрітися, скажи, на якій планеті,
десь на карті покажи, чи в космічнім леті.
Розчинитись в почуттях – мрія потаємна
для життя і майбуття, бо ж любов взаємна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
* * *
Люби.
Ночами їй розбурхуй душу.
Сам знаєш, у кохання куций вік.
Пік осені ідилію порушить.
Збагни, ти не всесильний чоловік.
Люби.
Звільни її від повсякдення.
Чи хоч всели в майбутнє оптимізм.
Люби любов, бажання і натхнення.
Виконуй і фантазії й каприз.
Люби.
І уяви, вона – ікона.
Надію дай, не можеш, помолись.
Нема в кохання правил і законів.
Не вмієш так любити, відступись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
ПАМ’ЯТАЙТЕ
В ніч лютневих дощів й сльоти,
кілометрам наперекір,
я наважилася зайти
у батьківський порожній двір.
Відійшло тут життя давно,
втім, допоки думки живі,
я журавкою все одно
прилітатиму в отчий двір.
Озираюся навкруги,
причаїлася, ніби звір.
Пам’ять шарпає береги,
проливається сонцем в двір.
Там батьки і було добро,
і священне – люби і вір.
Стала ближче я ще на крок
до матусі, в наш рідний двір.
Чи втішає десь доля вас,
чи фортуна сягає зір.
Повертайтесь сюди щораз,
пам’ятайте родинний двір.
13.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
ВОНА
Вона по життю була сильною натурою, не завжди впевненою, але сильною духом. А тільки він з’являвся в її помешканні і вона відчувала розслабленість, якусь дитинну безпорадність.
Вона розраховувала лише на себе і знала ціну вчинкам, а з ним вона поводилася безпечно, наївно і щоразу потакала його забаганкам.
Вона любила тишу, вела замкнуте життя, а з ним, наче прибував цілий оркестр, і вони на свій смак підбирали улюблені композиції. Тиша, а з нею й слово відходило на інший план. Лише після його від’їзду вона знову поринала в тишу. Наче рятувалася від всякого безглуздя, що вони за кілька днів могли натворити.
Вона все частіше дарувала йому усмішку і якось непомітно стала вдячно сприймати його компліменти. Їй подобалось йому подобатися. Життя тимчасово стало солодко-сонячним і не вимагало гонорар за безтурботність.
Вона втрачала самоконтроль, кудись дівалася реальність. Але його часті телефонні дзвінки, тривалі розмови давали їй зрозуміти, що вона і не сама, і не з ним. А головне – ніколи не буде з ним. Горда і незалежна, десь у глибині душі ображена на несправедливість світу, втрачала рівновагу і… мабуть вперше відчула дратівливу вразливість і оманливу захищеність.
Вона іноді поривалася сама відмовитися від усього що її оточує і відвоювати його від усього світу, хотіла десь на незвіданому острові бути з ним і в радості, і горі…
Минали дні, а з ними приходило розуміння, що тільки тиша її рятівник і порадник.
Якось, вона щезла з його життя, забрала спомини і пішла в свою тишу.
Залишила його тій, котрій він потрібний більше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015757
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
СВІТ
Сьогодні в Україні у кожного жителя свій Світ,
і кожен користується тим, чого досяг і має в результаті.
Світ – це комедія для тих, хто маніпуляціями здобув прихильність.
Світ – це фарс для тих, хто користується вкраденими благами.
Світ – це диво для тих, хто розпочинає день без новин.
Світ – це проза для тих, хто проживає в прифронтових районах.
Світ – це драма для тих, хто отримав похоронки.
Світ – це трагедія для тих, хто в епіцентрі війни.
Хто живе в реальності, той серцем сприймає драматичні події.
Хтось робить висновки, війна все спише і краде, наче востаннє.
06.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015666
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
* * *
Несуть тебе ворожі крила,
у муках сходить кров’ю Схід…
В небесне царство я закрила
собою й молитвами вхід.
Моя душа проникла страхом,
тобі не можна ще туди.
І крила слабнуть мах за махом,
аж сонце блідне від біди.
Тебе у Бога відпросила,
вдалося ще життя вдихнуть…
Я ж сина ще не народила,
живи, коханий, просто будь.
Моїй хорошій знайомій. Бажаю її коханому повного одужання.
Після поранення, вона кілька років бореться за збереження його життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
* * *
Доторкнися до інших світів,
перекинься думками за межі.
Я ж торкаюсь твоїх почуттів,
і тоді як мені не належиш.
Доторкнись підсвідомо крилом,
як ніхто, ти цих доторків вартий.
Зник в минулому наш діалог,
час і відстань зіграли злі жарти.
Доторкнися до мрії вночі,
ти ж чаклун, чи ним бути старався.
Розпливається віск від свічі,
поспіши, доки світ не зайнявся…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
* * *
Нічка стелеться сувоєм, кволо в досвіток струмить.
Я одна, чи ми ще двоє, чом без сну душа щемить?
Хтось когось не розуміє, хтось пливе по течії.
Чи ж любов одна зуміє, ми вже певно нічиї.
Посміхається світанок, притулився до вікна.
Хочу кави на сніданок, втім смакую сум до дна.
Час на зустріч витер дати, помилково стер рядки.
Годі щастя виглядати не приласкане ніким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
* * *
Не сплю. А вже вгорі ледь-ледь світає.
Думки снують всю нічку, як вужі.
Я знаю, ти мене без сну читаєш,
і вірші – непідробний крик душі.
Упевнена, ночами теж сумуєш,
твій настрій дістається і мені.
Буває й сам у відповідь римуєш,
уявою малюєш спільні дні.
Моя душа пташам таємно рветься
життя вдихнути в роздуми твої.
Дзвони частіше. Як тобі живеться,
чи повернулись з півдня солов’ї?
Вже первоцвіт в лісах прослав мережки,
і ряст барвисто виткав гобелен.
Берізка знов приміряла сережки,
а в золото вдягнувся білий клен.
В дворі зарожевіли абрикоси,
гудуть над цвітом весело джмелі.
Верба в ставку полоще жовті коси,
й відчутне з кожним днем тепло – землі.
Дзвони. Де думка відтепер ночує,
скажи, що бачиш у короткім сні?
Повір. Моя душа твою почує,
відправ у Космос наші позивні.
Ніч розгорнула темноту до краю.
Похолодало. Квітень змерз мабуть.
Лови моїх думок весняних зграю,
хай твій неспокій нанівець зведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
ОЧІКУВАННЯ
Не знаю де ти, де?
А хочу, хочу знати!
Там, видко, дощ іде…
Ти вже зайшов до хати?
Чи ж хто тебе зустрів?
Ніяк не спиться, чуєш…
Тебе хтось обігрів
отам, де ти ночуєш?
Хоч голос би подав –
страшне мовчання ночі.
Збіга зі скла вода,
дощ шибку вмити хоче.
Щоб виділа тебе,
милуючись ходою.
Сум по душі шкребе
незнаною бідою.
Дощ з вітром не змиривсь –
щось за вікном шалене.
Ти, знаєш, не барись,
спіши скоріш до мене…
О, де ти, де тепер?
Вже стукнув розсвіт в двері.
Мій капосний четвер
застигнув на папері.
Тривоги досхочу,
немов на полі битви.
Дощ, нібито ущух,
тихіші й серця ритми.
Вернувся би, аби ж,
в передчутті зітхаю…
Можливо й ти не спиш.
Не сердься. Я ж кохаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
* * *
Кава?
Марно, не лікує тугу…
І якась незграбна знову рима.
А мені б один дзвіночок другу.
Але горда я і одержима.
В нього день, як день.
Тому потреба
зайвий раз тривожити відпала.
То моя: чи байка, чи халепа!
Я ж сама безглуздя це приспала!
Він серйозний надто, пунктуальний.
Якщо любить – дихає любов'ю.
Я ж абсурд додумую реально,
і знущаюсь дико над собою.
Знову кава, музика, ще… кава…
Так минає час… і все по кругу.
Вже й свіча підморгує лукаво –
ризикни, один дзвіночок другу…
Мучать ревнощі тебе?
Можливо.
Ну, чому, якщо послало небо?
А в житті до сліз обом – жахливо.
Я на самоті ревную теж бо.
Потонули в пристрасній лавині
відчайдушно, щиро, без оглядки.
Щастя дрібка в самій серцевині
прижилася й так, без пересадки.
Ніч…
Не гріє задубіла кава.
Але віри проросло насіння.
Й скраю неба смужечка жовтава
натякає, що пора – весіння.
За вікном народжує світ звуки
із природних і живих матерій.
Нам би тільки прикрий час розлуки
пережити без біди й істерик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
* * *
Кохання навстіж рами розтулило,
не втрималося щастя, і з віконця
упало на каміння і розбилось,
любові підморгнувши блиском сонця.
Яким же світлим був сьогодні досвіт!
Дзвінок… і зникли кольори заграви.
Тепер є у кохання час і досвід,
і рій думок за чашечкою кави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
Б Е Р Е Ж И
Бережи те що маєш,
не розтрачуй на спомини…
Лютий шапку знімає
хоч дощами наповнити.
Не вертайся в минуле,
не порівнюй з колишніми…
Розтривожив поснуле
лютий водами вишніми.
Не хвались – не бувають
два кохання подібними…
Лютий землю вкриває
вже дзвіночками срібними.
Чим хизуєшся зараз,
нащо душу роз’ятрюєш?..
То ж не лютий – покара,
накивав мабуть, п’ятами.
Не забув їх, не хочеш,
чи хвалько в тобі грається?..
Лютий тепло й охоче
до весни залицяється.
Марно тему розвинув.
Я, на лихо, дозволила?..
Лютий, кажуть, загинув,
бо весна все ж відмовила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Гарячим полум’ям спустилася заграва,
і серце у вогні, але я все стерплю.
Я знаю, що кохати вас не маю права,
то що ж мені робити – я уже люблю.
Ви віщий сон старих часів, давно забутих,
коли на вогнищі згорали за любов.
Мені й сьогодні тої страти не минути,
лише хотілося б у полум’я удвох.
Чужий коханий – долі відчайдушний присуд,
мені під силу все і… навіть забуття.
Душа моя вкарбує кожну вашу рису,
ваш образ пронесе через усе життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
БОЛЯЧЕ
Відчуй, як боляче! Бо двоє
собі відмовчуються гордо
й за літнім радісним акордом
не чують власного.
Герої!..
Не тямлять, що любов окремо
не може бути гойним трунком,
бо є – розлуки подарунком –
й те що засіємо – пожнемо…
Хтось з нас у ніч піде від згуби,
кохання втопить у мовчанні.
Уроки гордості повчальні,
як не шепнуть «вернися», губи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
НЕ МОЯ ВИНА
Не гарячкуй.
Я звикнуся без тебе, слову вір…
Перечекай, не винувать мене у всіх гріхах.
Під прапорці зацькований тобою ніжний звір.
Помру.
А може вислизну, до викликів глуха.
Не пропадай, благаю, наче досвітковий сон,
далекою зорею не зникай на сході дня.
Оперезала самота з усіх сторін.
Дощів сезон.
Як спрута щупальця – так міцно страх обняв.
Прошу, не обривай зв’язки всі зразу.
Зачекай.
Велика небезпека, що затихне серця стук.
Ти злі пересуди до себе більш не підпускай.
Не залишай мене одну.
Побудь мені… як друг.
Зажди!
Нехай терпіння виснажилося дотла.
Спинись!
Біди сокиру над чуттями не занось.
Чужа душа нас не зігріє, нам не дасть тепла…
Не треба вирок нам виносити.
Вини когось.
Й в собі попробуй розібратись мудро.
Не спіши.
Можливо, що на двох лягає ревності вина.
Суд над коханням тільки в одиночку не верши!
Розлуки чашу разом будем пити все життя…
До дна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
А ТИ…
Жага минулих весен не вмовкає,
і за мотивом створює мотив.
Вона ж і досі ще тебе чекає.
А ти?..
В любові пристрасть забуття не знає,
якщо в думках її не відпустив.
Вона ж плоди розлуки пожинає.
А ти?..
Вас почуття на відстані тримає,
але заваду може повінню змести.
Вона ж тебе щоночі обіймає.
А ти?..
Весна вже тут, вже скоро заспіває.
Ви можете так радісно цвісти!
Вона ж на щастя зерна засіває.
А ти?
За ніч спокуси Бог не покарає,
лише на поміч може вам прийти.
Не пізно ще, хоч серце сумнів крає.
Лети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
* * *
А ми, дві лінії зустрічні!
Й що розігратися могло,
щоб обірвався раптом в січні
наш безбережний діалог?
«Привіт», лунає лаконічне,
і вабить щирістю обох,
й живе у цьому слові вічне,
і слово бачаться, як Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
* * *
Кохати тебе що хвилиночки,
кохати як Бог, безкорисливо,
любов берегти до крупиночки
і знати, розлука немислима.
Кохати і вдихом, і видихом,
в палаці і в бідній хатиночці,
і щоб найпрекраснішим видивом
був образ твій в кожній росиночці.
Кохати. Побаченням гоїти
печалі до болю фантомного.
Щоразу в руках божеволіти
від кожного доторку томного.
Кохати. Таке переродження
відновить сердечну мелодику,
посіє любові продовження
для двох до останнього подиху.
Кохати, вагання подужати,
довіку тобі бути вірною.
Любити тілами і душами
любов'ю святою безмірною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2024
* * *
Тривоги до вечора сходжені –
десь кави, десь чаю ковток.
Частково питання стриножені,
а вечір накинув платок
на вулиці, спекою зморені,
безлюдні, покірно глухі,
опісля малюнки спотворені
накриє нічний балдахін.
Димок від цигарки звивається,
по клавішах руки біжать.
У відповідь слово з’являється,
сльоза запекла. Просто жах!
О, ревнощі! Справа не в істині,
й дарма: у бою, чи в тилу,
одвічно кохана на відстані
придумає стільки розлук!
Погладиш кота вуркотливого,
змахнеш із очей пелену...
Чимало життєво важливого
ти спишеш на долю земну.
Ви, справді, обоє щасливчики,
бо ж зустрічі свято для вас.
А я вам бажаю пришвидшити,
вінчання назначити час.
Згоріли зірок дивні розсипи,
світанок намітив сліди.
Надію плекаєш до осені?
Не варто, до милої йди.
Всі кроки тверезо осмислені,
ти й так надто довго мовчав.
Коханням обоє окрилені,
покваптесь на спільний причал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2024
ПОКЛИЧ
Розбуди в мені, милий, коханку,
приголуб тихим словом вві сні.
Обернусь до світання в вільшанку,
полечу на принадні вогні.
Маєш хист особливий містичний,
спробуй в магії сили свої.
Замани в край, що зорями вічний,
де щебечуть в садах солов'ї.
Де волошки небес красивіші,
вабить мак – дивина для очей.
Я б хотіла в блаженній сій тиші
опуститись тобі на плече.
Забери з недовіри у ніжність,
в славне царство кохання і мрій,
в загадкову святу дивовижність,
де вікують легенди старі.
Думи знову до слова охочі,
як раніше – в любов повели.
Дай нап’юся тим спокоєм ночі,
що тумани в долині сплели.
Почуття ці плекала віддавна
у квітково-розкішній весні.
Там де місяць стежину прослав нам,
ти в коханні признайся мені.
Лиш, прошу, не гадай на ромашку,
бо вагання схвилює струну.
Обійми, вже приручену пташку,
і сп'яни словом пристрасть земну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024