| Сторінки (2/165): | « | 1 2 | » |
* * *
І місяць не в хмарах,
І зорі в воді,
Закохані в чари
Поки молоді.
І квітка милує,
І пташка щебече,
Хто ж нам приготує
Гніздо те лелече.
Невже в самотині
Літа пропливуть,
Коли у хатині
На тебе не ждуть.
І серце радіє,
І все розквітає,
Якщо є надія,
Коли хтось кохає.
Промінчик в віконці
Нехай не згасає,
Та вранішнє сонце
Із днем вже вітає.
А зорі згасають,
Зникає їх слід,
Коли щось згорає,
Розтопиться лід
Два серця гарячі
Любов поєднає...
І в молодість наче
Ти знов повертаєш.
І скільки б не жити,
Роки ж так минають.
Найкраще прожите
Нехай нагадають.
3.12.2003р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018
* * *
Я слово вибрав, а не славу,
Чи слово вибрало мене.
Не знаю й сам чи маю право
Те осягнути неземне.
Це вище нас, це щось над нами,
Це твердь посеред океану,
Це той промінчик між зірками,
Це той поклін віддати шану.
Як возвеличити величне,
Мов синю вись в безмежній далі.
Вона нас манить, ніби кличе,
Коли ми в радості й в печалі.
Стою загублений в світах
На роздоріжжі між словами.
Як є, так є. Хай буде так.
Колись і я знайдусь між вами.
25.05.2010 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2018
* * *
Одним рядком, щоб все сказати,
Щоб був вартнішим сотні інших.
Молюсь і мрію відшукати
Те, щось єдине в своїх віршах.
Я вірю, знаю, що не все,
Ще зміг промовити уголос.
Ще десь прийдуть жнива на це
І все зберу в єдиний колос.
Оті зернини, що посіяв,
У душі ваші і серця.
І щоб ніхто не переміряв,
Все від початку й до кінця.
Нехай добро не знає меж,
Хай безкінечним вічно буде.
І разом з вами буду теж
У тих рядках, які ще будуть.
2.02.2004р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018
* * *
Не плач ти, рідна Україно,
За тим, що було, не ридай.
Не згине пісня солов’їна,
Вона повернеться в наш край.
Ще квітом вкриється калина
І лист зелений затремтить.
А ти у нас одна – єдина,
Хай в цьому світі пощастить,
Хто на землі цій народився
Й світанки росяні стрічав.
Й з своєю долею зустрівся
Й тебе одну лиш в серці мав.
Я вірю, щастю усміхатись
На тій землі, що Богом дана.
Уклін тобі Вкраїно – мати,
Моя ти зіронько кохана.
23 – 24.03.2013 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018
* * *
Сіяє сонце, як колись,
Встає і спати так лягає.
Може й шляхи переплелись,
А може просто так гадаю.
Хто-зна, яким цей стане світ
І ми, що в ньому загубились.
Чи до зірок одним політ,
А іншим тим, що приземлились,
Шукати щастя на Землі,
На тій одній єдиній в світі.
Де відлітають журавлі
І сонце гріє у зеніті.
Милує око зелень трав
І хвиля моря б’є у скали,
Хіба хтось краще відшукав,
Ми лиш би це пришанували.
Сіяє сонце, як колись,
Легка хмаринка пролетіла.
Може й шляхи переплелись,
Але чи так, як ми хотіли.
30.05.2005 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2018
* * *
Вогонь потріскує в печі
І теплий дух в хаті витає.
І срібний місяць уночі
Тут крізь віконце заглядає.
Бажає в гості завітати
В оцю оселю непримітну.
В куточку порається мати
І тихо щось щебечуть діти.
Буде вечеря на столі
І свіжий хліб, що пахне літом.
Заснула пташка на гіллі
Місячним сяйвом оповита.
Дитинства та блаженна мить
Поверне нас в часи колишні.
Давно погас і не горить
Вогонь в печі. Лиш плаче вишня
Там, біля батьківської хати,
Мов сирота тут похилилась.
Не буде цвітом зустрічати
Нікого тут. Лиш залишилась
Та добра згадка про той час,
Що десь під серцем защемить.
Ми вірим ще, згадають й нас,
Як стане вічністю ця мить.
19.10.2005 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2018
* * *
Старенька хата на батьківськім подвір’ї,
Стоїть одна у задумі своїй.
Хоч добре розумію, а все-таки не вірю,
Що більш ніхто не житиме у ній.
Ніхто не ступить вже на той поріг
І двері вже ніхто не буде відчиняти.
Бо вже минув той час, минув той вік,
Коли спішили ми до тої хати.
У цій хатині ми прийшли на світ,
І тут нам довелося виростати.
Так склалося життя, через багато літ,
Ми знов вертаєм до своєї хати.
Через маленькі вікна у тій старій хатині
Ми бачили весь неосяжний світ.
Чи плакав дощ десь там у самотині,
Чи ковдрою пухкою вкривав ту землю сніг.
І ніби все було і все переминулось,
І все, що пережили, лиш думка нагадає.
Хоч на коротку мить дитинство би вернулось,
І з нами були всі, кого тепер немає.
Тоді батьки ще були молодими
І вся хатина радістю світилась.
Та пройде час, прийдуть сумні новини.
І те найкраще в минулому лишилось.
І як у добрий час присядем на порозі,
Нас дух старих часів поверне у минуле,
І наше серце заб’ється у тривозі
Як пригадаєм все, що може вже забулось.
Ніхто назустріч з неї вже не вийде,
І сльоза радості в очах не заблистить.
Лиш згадки сум у нашу душу ввійде,
І струна жалю в серці забринить.
Стоїть старенька хата в самотині,
Лиш час невпинний, як та ріка пливе,
Низький поклін її віддаймо нині,
В дань пам’яті про тих, хто в ній вже не живе.
29.05.2002р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2018
* * *
Високих матерій я й не шукав,
Чи сам не хотів, рахував недоречним.
І все, що пишу чи колись написав
Простіше й не треба шукати, до речі.
Легкої дороги собі не стелив
І в хащах глухих я також не блукав.
Я з книги життя лиш сторінку відкрив
І все пережите там потрохи читав.
Кожен пише своє і читає, як вміє.
Чи, як хочеться нам, чи, як доля злукавить.
Щоб в житті не було, та завжди є надія,
Час, мов лікар, тобі сам діагноз поставить.
Чи по правді прожив, чи блукав у брехні,
Щире серце чи камінь за душею тримав.
Хтось розсудить колись, та здається мені,
Що це буде не той, хто на це право мав.
Може це не комусь, може це лиш для себе,
Ті із серця слова у рядочки складаю.
Може й щось і не так, якби би було це треба,
Я лиш пробую все, своє я тут шукаю.
23.10.2005 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2018
Сонце весняне встає,
Хоч ми не причетні до цього,
Промінням своїм виграє,
В народженні дня весняного.
Люди просніться зі сну,
Працю на благо віддайте.
Встрічайте, як першу весну
І землю свою заквітчайте.
Вже день цей зустріли пташки,
Барвистим своїм стоголоссям.
Посійте у землю зерно
І нива хай вам заколосить.
Хай хліб запашний на столі,
Навіки єднає родину.
Збудіться вже люди зі сну,
Збудуймо свою Україну.
13.03.2002р. (с.Думичі Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787281
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2018
* * *
Поклич мене, позви мене,
Любов –це чудо неземне,
Це вище нас, це щось над нами.
Стрімкою б річкою летів
Поміж високих берегів,
А не блукав би тут ярами.
Поклич мене, позви мене,
Всміхнеться сонечко ясне
І квітка барвами заграє.
Я припаду до твоїх ніг,
Хай пелюстки, але не сніг,
У вихрі танцю закружляють.
Поклич мене, позви мене,
Нехай журба твоя мене,
Радість веселкою розквітне.
Тоді б у вічності спитав,
Невже тебе я не кохав,
Нехай за мене скажуть квіти.
Поклич мене, позви мене,
Душа допоки не засне, Я в твоїх мріях буду жити.
Колись зустрів свою весну,
Як в небі зіроньку ясну,
Щоби навік одну любити.
21.09-25.09.2005 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2018
* * *
Був теплий вечір і весна,
І плакала береза соком.
І ти приходила у снах
Така сумна і одинока.
Ніби не ти, а дві берізки
Стрункі у задумі стояли,
Й тиху розмову їхню різко
Десь на півслові обірвали.
Збігали сльози по корі
Чи по щоках твоїх не знаю.
Щось є таке у тій порі
Сказати слів не підшукаю.
Моє кохання у весні
Чи може юність заблукала.
Чи ти наснилася мені,
Що під берізкою чекала.
25.04.2005
(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2018
* * *
Усе, що маю, людям я віддам,
І чим зумію з ними поділюся...
І плаче дощ отам надворі сам,
А я на нього крізь вікно дивлюся.
Живем до тих пір, поки пам’ятають,
Хай навіть і віки минуть.
Перейде дощ, ніхто і не згадає,
Хіба, що знову хмари надійдуть.
Життя і дощ, усе переплелося,
Бо все тут має і початок, і кінець.
Може не все, але чомусь здалося,
І з тих рядків щось піде нанівець.
А ті вірші, що вже не написав,
І ті, що я ніколи не напишу.
Хай навіть дощ іти вже перестав,
І тільки їх я вже собі залишу.
Дощ проминув та день надворі згас,
Осінній вечір зорі засвітив.
У тім житті приходиться не раз
Віддати щось, щоб потім знов знайти.
Тепло душі нехай серця зігріє,
І доброту бери завжди з собою.
В зневіреному серці також живе надія
І хай завжди вона буде з тобою.
16 – 17.09.2002р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2018
* * *
Я ніжну квітку знайду в ранкових росах,
Щоби вплести в твої пахучі коси.
Хай діамантом квітка ця засяє,
Бо тільки раз в житті отак кохають.
Ти, ти, тільки ти,
Ти найкраща в цілім світі моя мила,
Ти, ти, тільки ти,
Ти навік мене одного полюбила.
Ти, ти, тільки ти,
Ти у полі ще не зірвана ромашка,
Ти, ти, тільки ти,
Ти прилинь до серця мого моя пташко.
В вечірнім небі шукатиму зорю,
Тебе одну сказати, що люблю.
Гори, світи й ніколи не згасай
І щирим серцем ніжно так кохай.
31.05.-9.06.2005 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
* * *
Ні, це не я, це небо плаче,
Дрібненьким дощиком моросить.
І на щоці сльозинка наче,
Тихо впаде і землю зросить.
І разом з небом я сумую,
Що десь було і не збулося.
О те бажання. Намалюю,
Як щедро нива заколосить.
Серед хлібів волошки сині
І маків колір пурпуровий.
Й струмок, загублений в долині.
Усе віддати я готовий,
Щоб в те минуле повернутись,
Що пахло хлібом й теплим літом.
О, як не просто все забути,
Що доля дала пережити.
18.05.2005 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2018
* * *
Невже для щастя так багато треба,
Та хоч би матінка здорова і жива була.
Щоб виглядала нас, як ніби зірок з неба,
Коли на землю темна ніч уже прийшла.
А ми з усіх сторін з цілющою водою,
Верталися б, як ті весною журавлі.
Застати б маму ще хоча б живою,
Цю найріднішу людину на землі.
І квіти на подвір’ї біля хати,
Що мама посадила, нехай би все цвіли.
Щоб ми завжди могли сюди вертатись,
І ми б усі щасливими були.
Ми вже не так багато просимо у Бога,
Вже не для себе, то хоч би щось для мами.
Нехай щасливою буде її дорога,
Ласкава усмішка її хай буде з нами.
Багатством літ не можна поділитись,
Що прожила вона візьме з собою.
На жаль, і мама не зможе вічно жити,
І зустрічати нас предвічною любов’ю.
Щасливі ми допоки ще жива
І має змогу нас іще зустріти,
Хоч може й наша молодість пройшла,
Для неї ми зостались вічно діти.
27.09.2002р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2018
* * *
Я все життя тебе шукав,
Мою зорю, мою надію.
І лиш тебе одну кохав,
Ту, що я бачив в своїх мріях.
Ти приходи до мене в сни,
Як в небо місяць молодий.
Як сонце ранньої весни,
Коли навкруг цвітуть сади.
І щоб нам доля не дала,
Ти вже пробач, що не впізнав,
Бо ти дружиною була,
А я коханої шукав.
Наш ідеал всього лиш мрія,
Яка в житті лиш раз прийде.
Щоб кожний в серці мав надію,
Що він любов свою знайде.
Що нам ще доля зможе дати,
Із всіх бажань хоч би одне.
Любов і мрію поєднати,
Поки душа ще не засне.
Поки вогонь в серці не згас,
Любов хай ватрою палає,
Благословенний є той час,
Коли кохання ти пізнаєш.
12-13.06.2002р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
* * *
Вишневий сад я мріяв посадити,
Як прийде час, щоб пишно він зацвів,
Щоб ягодам отим раділи діти,
А потім дочок приводили і синів.
Як старості пора до нас загляне
І скроні побіліють наче сніг.
Під вишнею в саді тоді я встану
І буду слухати увесь пташиний спів.
Збудуй свій дім, щоб сина народити
І сад свій посади, щоб пишно так зацвів,
Щоб щось і дітям і онукам залишити,
Щоб не даремно на тім світі жив.
14.03.2002р.
(м.Рава-Руська Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2018
* * *
Я не жалію, що виріс у селі
Серед лугів, де море трав пахучих.
Ще юним серцем відчув той дух землі
І він в душі зостався неминучим.
Тут на полях хліба вже колосились,
Сині ромашки з небом поєднались.
Все було наяву, нічого не приснилось,
Просто лишень тепер ті дні згадались.
Та матінка-земля мене причарувала,
В полоні чар отих навічно зостаюсь.
Свою земну любов вона мені віддала,
А я ціле життя свою їй віддаю.
Я тій землі, як матері, вклонюся,
Усім єством до неї припаду.
За добру долю Богу помолюся,
Слова найкращі в серці віднайду.
Цвітуть сади, чи лист вже опадає,
Чи кропить дощ, а потім сніг впаде.
Я не шукав, бо кращої немає
Тої землі, де ти любов знайдеш.
4.12.2002р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2018
* * *
Під снігом квітка проситься тепла,
Щоб пелюстки до сонечка розкрити.
А ти завжди жаданою була,
Тебе одну я мріяв полюбити.
То був в житті не перший снігопад,
Хоч вже весна стояла на порозі.
І білим снігом квітував наш сад,
А квіти ті не в’яли на морозі.
Прийде весна, коли їй час прийти,
Сніги збіжать весняною водою.
А нам, кохана, поруч завжди йти,
Бо ми на вік з’єдналися любов’ю.
Ой не шукай, кохана, ти весни,
Вона до нас іще колись вернеться.
Одна любов приходить в наші сни
І хай вона ніколи не минеться.
4.03.2004р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018
* * *
Ти прив’яжи мене до себе
Міцними узами любові.
Я присягаюсь синім небом,
Що не покину вже ніколи,
Ті карі очі, чорні брови,
Солодких уст п’янкий цілунок.
І час вечірньої розмови,
Весни минулої дарунок.
Я повернусь через роки,
Якщо вже доля розлучила.
Немов два берега в ріки,
Котрих швидка вода розмила.
Їм поряд йти, а нам з’єднатись,
Навік тим душам поріднитись,
Нам лиш любові дочекатись
І більше нею не ділитись.
Вона для нас лише одна,
Що загорілась і не згасла.
Благословенна та весна,
Вона для нас принесла щастя.
25.04.2004р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018
* * *
Чи кома, крапка, чи тире,
Та кожний знак таки щось значить.
Та прийде час, хтось розбере,
Щось зрозуміє, щось пробачить
У тих рядках, що написав,
А може те, що там між ними,
Що бачив більше, ніж сказав,
Бо я не свій тут між чужими.
А може час по світу бродить,
Ще не прийшов, така вже доля.
Зерно посіяне не сходить
Лише бур’ян, на краю поля.
Чи може мілко я зорав,
Чи хисту сіяти не стало,
Я трішки більшого чекав,
Коли це все отут почалось.
Я заспокоююсь лиш тим,
Нікому б горя не завдати
Тим добрим словом, а не злим,
Що я зумів колись сказати.
В рядках, що написати встиг,
Якщо, звичайно, хтось поправить,
Хай розділові знаки в них,
Саме життя колись поставить.
14.01.2004р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2018
* * *
„Ти докажи мені, що любиш,
Щоб я повірити змогла.
Мов сонце квітку ту голубиш,
Що вже діждалася тепла.
Ти докажи, що так кохаєш,
Як ще ніхто так не кохав.
Одну єдину в серці маєш,
Лише одній ти присягав.
Ти докажи мені, що мрієш
Серця закохані з’єднати.
І сам тоді у це повіриш,
Як під вінцем будеш стояти.
Той день також благослови,
Бо він для нас обох найкращий.
В ту мить зустрітися змогли
І поєднатись душі наші.
Ти докажи...” Я вже не знаю,
Тебе я слухав і мовчав.
Що ще доказувати маю
І ще чого не доказав.
Ніби не в тім житті це було
І може з іншим, не зі мною.
Усе найкраще не забулось
І не спливло воно з водою.
Ціле життя те мріяв доказати,
Але чи ти повірила мені.
Я буду довго відповідь чекати,
Нехай роки минають, місяці і дні.
26.02.2004р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
* * *
А я все жду, як вишня зацвіте.
І білий цвіт по саду закружляє.
Шукав я долі кращої, проте,
Я не знайшов, бо кращої немає.
Лише одна дорогу перейшла,
Лише одна, що повела з собою.
А я все жду, щоб вишня зацвіла,
Щоб знову, як колись, зустрітися з любов’ю.
26.04.2004р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2018
* * *
Світило сонце, дощик капав.
Він вже не йшов, а тільки плакав,
Бо хмара з вітром полетіла.
За лісом райдуга стояла,
З криниці воду набирала,
Мабуть напитися хотіла.
А по стежині серед поля,
В вінку з ромашок наче доля,
Ішло дівча назустріч мрії.
В очах волошок й неба синь,
Краса від чистої роси,
Своїм очам й собі не вірю.
Таке у сні може приснитись,
Води б холодної напитись,
Щоб чари ці, як біль, минулись.
Десь між високими хлібами,
Кивали маки головами,
Наші стежини розминулись.
Ще усміхалось сонце ясне,
Веселка в небі вже погасла,
Усе недовге, швидкоплинне.
Мені не вірилось в цей час,
Таке буває тільки раз,
Що не воскресне, то загине.
Хоч ми з тобою давно в парі,
Тільки у тебе очі карі,
Кого чим доля наділила.
Як і колись хмара прилине,
Нехай любов нас не покине,
Як та, що в полі загубилась.
8-13.06.2004р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
* * *
Кому потрібні зорі,
Що падають униз.
Десь світлі метеори
По небу пронеслись.
Коли зоря згасає,
Згасає і життя.
Майбутнє не чекає,
А лише забуття.
Нехай зоря горить,
Я завжди буду з нею.
Коли ж настане мить
Померти із зорею,
У Господа попрошу
Наприкінці життя,
Як непосильну ношу,
Останнє каяття,
Слова ті залишити,
Немов святе причастя.
Для тих, хто буде жити,
Хай їм всміхнеться щастя.
26.03.2006 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2018
* * *
Коли б не було, придумав би тебе,
І ту весну, що рано розквітає,
І спів пташок, що там звучить з небес,
Й краплину щастя, коли його немає.
У тій весні тебе б одну зустрів,
Як перший дощ, що громом одізветься.
У тім саду, що рано так зацвів,
Коли зоря вечірня усміхнеться.
Через роки мені до тебе йти,
Кожну весну зустріти, як останню.
Як щиру сповідь читай мої листи,
Як на душі тобі вже важко стане.
Кожний рядок тобі я заповів,
Хай ті слова промовлять вже за мене.
Бо не придуману тебе в житті зустрів,
Лише моя ти була наречена.
30-31.03.2003р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
* * *
Так ще не хочеться старіти
І все сприймати так, як є.
Та вже батьками стали діти,
А все ж питання постає,
Коли ж моя весна минула,
Чому ж так швидко літо згасло,
Що осінь в очі заглянула,
То й ще зима прийде невчасно.
Душа ж, як в юності колись,
А може просто так здалося.
Прожиті дні переплелись
І іній посріблив волосся.
А все ж в думках назад вертаюсь,
В зелені трави в чистих росах.
І з ранком сонячним вітаюсь
І з милою у русих косах.
Невже все так давно минуло,
Чи десь в туманах заблукало,
Вночі зорею промайнуло
І тільки в пам’яті зосталось.
Життя прожите ніби сон,
Та не завжди він кольоровий,
Забрало все у свій полон
І час надходить присмерковий.
За ним ще вечір, потім ніч,
Нестримний час не зупинити,
Як журавлиний в небі клич,
А так не хочеться старіти.
6-11.09.2003р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2018
* * *
Ти не кохав, ти тільки просто мріяв,
На білих пелюстках про долю ворожив.
В життєвих перехрестях дороги переміряв
І тільки десь у мріях усе, що зміг, прожив.
Тоді ж чому так серце кровоточить
Від ран отих, чому душа страждає?
Чому погожий день стає темнішим ночі,
Коли ти не зустрів, котру ти так чекаєш?
Чому там на лугу десь білі квіти в’януть
Не зірвані іще, не вплетені у коси?
Чи день минув, чи може ще настане,
За все, що ще не встиг, пробачення попросиш.
Кохання, мов стихія, раптово так приходить,
Пройдеться по життю великим буревієм,
Колись стихає, лиш тінь за вами ходить,
А ви, як і колись, закохані у мрії.
8.06.2003р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
* * *
Чекаю свята в будній день,
Дощу чекаю в літню спеку.
Чекаю щастя, що прийде,
Що десь в майбутньому, далеко.
В чеканні час біжить невпинно,
І вже не вірю сам собі,
Чи він сплатить оту данину,
За дні прожиті у журбі.
3.01.2008 ( Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2018
Червоні маки в чистім полі,
Коли ж ви виросли тут встигли.
Неначе впали краплі крові,
Десь між жита і тут застигли.
І знов весною воскресають,
Як тільки їх пора прийде.
І як у полі зацвітають,
Краси такої не знайдеш.
Червоні маки в чистім полі,
Вони цвітуть, ще не опали,
Колись дівчата чорноброві,
Ті маки в коси заплітали.
Вінки з волошок все плели,
Червоним маком прикрашали.
Як гарно маки ті цвіли.
Як на ромашках все гадали.
Червоні маки в чистім полі,
Їх буде вітер колихати.
Щось не судилось в нашій долі,
Щось не змогла вона нам дати.
А може просто ще не встигла.
В житті не раз таке буває.
А час іде і колос стигне
І маки в житі відцвітають.
1-3.06.2002р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2018
* * *
Я пам’ятаю, не забув,
Хоча цей день давно минув,
Як ми з тобою лиш зустрілись.
Навкруг одні сніги біліли
І місяць в хмарах десь заснув,
Я пам’ятаю, не забув.
Я пам’ятаю, не забув,
Ще соловейко не заснув,
Допоки ранок не настав,
Для нас лиш пісню він співав,
Щоб кожний з нас щасливий був,
Я пам’ятаю, не забув.
Я пам’ятаю, не забув,
Який же я щасливий був,
Як перший плач той пролунав,
Як первістка на руки взяв,
Який же він маленький був,
Я пам’ятаю, не забув.
Я пам’ятаю, не забув,
Хоч час лиш раз крилом змахнув
І вже онуки нас вітають.
Чому ж так швидко все минає,
Хай скроні білі, не збагнув,
Я пам’ятаю, не забув.
Я пам’ятаю, не забув,
Хто найрідніший у нас був,
Низький поклін і вічна шана,
Ви нас покинули так рано,
Щоб спокій ваш вже вічним був,
Я пам’ятаю, не забув.
Я пам’ятаю, не забув,
Та прийде вечір, не засну,
Прожиті дні перегортаю,
Щось призабуте пригадаю,
Щоб день майбутній добрим був,
Я пам’ятаю, не забув.
16.09.2003р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2018
* * *
Шукаю тему для розмови
Отут в саду, де стиглі вишні плачуть
Після дощу, який усе оновить,
То може за старе вона мені пробачить.
Що жив не так, що десь не долюбив,
У грішнім світі мріяв про небесне.
Гіркий полин те чисте поле вкрив,
Згубились квіти, що я хотів принести.
Скажу як є, згадаю все як було,
Загляну взавтра хоч на коротку мить.
І виказане все, лише, щоб ти почула,
А все лихе нехай в куточку спить.
У веселих барвах небо виграє,
У тій краплині, що на листку застигла.
То вже пробач, що я такий як є
І хай в саду не плаче вишня стигла.
6.07.2003р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Замовкло радіо на мить
І от вже знову гомонить.
Вечірня сесія якраз,
Тільки не в Києві - у нас.
Знову зійшлися депутати,
Будуть питання піднімати,
Що на порядку вже стояли
І навіть ті, що розглядали.
В якому читанні - не знаю,
Бо тих законів не приймаю,
Бо хтось ще гостем рахував,
В сесійну залу не впускав,
Якщо засідання закриті
Не лізь туди, бо будеш битий,
Хоч в своїй хаті, і не раз,
Такий тепер надходить час.
То краще слухай і мотай
На вус, як маєш, й пам’ятай,
Якщо, дасть Бог, запам’ятаєш,
Та щось забудеш, щось згадаєш.
Та в протоколі записати,
То хто, й коли, мав виступати.
І мікрофон кому включити,
Щоб зміг з трибуни говорити.
І за регламент ще сказати,
Кому і скільки виступати.
Бо час в ефір вже виходити:
“Вважаю сесію – відкриту”.
“А ви вже чули? Як не чули?
То може просто ви забули,
Та я ще вчора вам казала
Коли корову навертала,
Та то ще було восени,
Як привозили нам сосни.
А може літом, не згадаю.
Але я добре пам’ятаю,
Вона мені таке казала,
Не знаю ким ще обізвала.
Ну, а я її вже не стерпіла,
Усе сказала, що хотіла,
Вже собі душу відвела.
Я не бажала її зла,
Бо я людина божа, тиха,
Нехай десь там спочине лихо.
Бо вже літа такі прожила,
Скільки в колгоспі наробилась.
Все, що змогла, то підіймала,
(Якщо погано, що лежало.)
А вже тепер літа минули,
Діти про мене щось забули,
Не хочуть слухати мене.
Та я стерплю, хай час мине,
Ще прибіжать, я добре знаю.
Тоді я їм ще пригадаю,
Без мене хати би не мали,
Грошей би тих не наскладали,
Та я...” Та мікрофон переключили,
Бо з часом так переборщили,
Ще іншим треба виступати,
Отак почалися дебати.
“А я її теж добре знаю,”
У мікрофоні вже лунає.
“То може дещо вам казала,
А я не чула і не знала,
Хоч стільки часу вже минуло.
Ще трошки і б своє забула.
Як індики пшеницю з’їли
І по городі там ходили,
Усе живе туди впускає,
Як накричиш, то повтікають,
Хоч день і ніч отам сидіти.
Та є старі удома й діти,
То хтось би з хати заглянув,
Усе б додому завернув.
Та ні, всі ніби втратили там зір,
Того не бачуть, вір не вір.
То як же з ними можна жити,
Щоб не клясти і не сваритись,
Тепер зима, то й спокій маю,
А от весна прийде, не знаю,
Хіба священика спитаю.
А що ви скажете на те?”
“Так, то питання не просте,
Чи в комітети вже віддати,
Щоб мали там, що розглядати,
А потім разом поміркуєм,
А зараз іншого почуєм,
Хоч то вже фракція не та,
То слово дали неспроста.”
“Та що тут можна вже сказати,
От виступали депутати,
Питання ставили ребром,
Хто обізвав коли й кого,
Кому хто шкоди наробив.
Я би по-своєму зробив.
Та то війта треба було
Іти тоді і вже б забули.
Старші казали, Польща була
Отут у нас, жандарм за дулю,
Міг у тюрму вас посадити,
За шкіру сала так залити,
Щоб все це довго пам’ятав,
Кожен боявся і мовчав.
Хоча за межі теж судились,
Так, як і зараз теж сварились.
Та я до чого тут веду,
Що ще нема у нас ладу.
Бо землю знову поділили
І обікрали й обділили.
Майно колись усе забрали,
А в голі руки землю дали.
Нема ні трактора, ні плуга,
То посміховисько, наруга
Над людом тим. Все обіцяють,
Щось дуже довго всі чекають.
Тепер зима, можна й сидіти,
А що весною нам робити?
Коней, на жаль, ми ще не маєм,
Тай вже здоров’я того мало,
А жити треба...Ніби все.”
А мікрофон своє несе,
Ще тільки слово лиш надали,
То й депутат, яких тут мало.
“А я тут слухала й мовчала,
Бо мій старий такий самий,
Чи не дочує, чи глухий,
На мене сварить без потреби,
А я поїхала, бо треба
Десь у дочки трохи побути,
Щось з дому взяти, не забути.
А він вже раду може дати,
Чи то доїти, напувати,
Бо й так на пенсії сидить,
Не йде нікуди й не спішить.
Дочка приїде чи то зять,
Всі знають де дрова лежать,
А також сходи де в підвалі
Нехай рятуються. А далі,
Я довго у дочки не буду,
Бо що в селі ще скажуть люди,
Що десь поїхала й пропала,
У мене все. Хоч може й мало,
Хтось скаже більше.”
“У цей час
Так є ще час в нас на запас,
То додамо, кому ще мало.”
І в мікрофоні прозвучало:
“То було так, я пам’ятаю,
Хоч трохи старша, але знаю,
Що люди Бога більш боялись
Так не грішили. Але мались
В біді і в холоді. Не кожний
Не був, як зараз є, заможний.
Старенька хата і стодола,
В когось ще коні чи корова.
Десь пару класів у тій школі,
А решта вся наука в полі.
Чи то стерня, а ноги босі
І ноги голі теж на роси,
Так ціле літо до зими,
На всіх одні, спробуй візьми
Лиш ті вже чоботи, що в тата,
Такі – то були ми багаті.
А все ще плачете тепер,
Чи в понеділок чи в четвер
В вас хліб й до хліба на столі.
Що може там в чужій землі
Живуть чуть краще чим у нас,
Ще мабуть не прийшов той час.
Якщо вже взяти тут до теми,
То ваші всі оті проблеми,
Вже може і ваги не мають.
Тут щось важніше розглядають.
Ми щось сьогодні не згадали,
Як ми священика приймали.
Щоб нашу паству тут навчав,
Як ту будову він почав.
Та час не можна зупинити
І що тепер будем робити,
Бо він іде тепер від нас...”
І вже закінчується час,
Що на трансляцію віддали.
І щоб усі не забували,
Що ми ще рішень не прийняли.
Лиш обговорення було,
Та щось далеко все зайшло.
Нам треба спільне щось знайти,
Щоб взавтра знову всім прийти,
За цей закон голосувати,
Його, щоб в цілому прийняти,
То прошу визначитись всіх,
Поки лежить на дворі сніг,
А в полі ще нема роботи.
То ще зберемось до суботи,
Бо тих законів ще чимало
І треба всіх, щоб прочитали,
Всі зауваження приймемо
І всі доповнення складемо.
Що з того вийде ще не знаєм,
Тому зберемось, погадаєм.
Ну ось і все. Всім на добраніч.
Хай добре щось присниться на ніч.
Завтра засідання о п’ятій.
Ми раді всім. Будем чекати.”
8.03.2004р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783924
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.03.2018
* * *
Не перший раз я пишу про любов,
Так як не вперше згадую розлуку.
До цих двох тем чомусь вертаюсь знов,
Як тільки чистий лист візьму у руки.
Любові вже присвячують поеми,
Куди віршам написаним невміло.
Хоч знаю наперед, що все буде даремно,
А стало б навпаки, не раз би так хотілось.
Любов – це дар, і Богом нам дано
Когось кохати і коханим бути.
Це щастя мить і хай би лиш воно
Про двох сердець вже не змогло забути.
Любов – слова, коли мовчать уста,
Це блиск в очах, як темнота настане.
Дорога до кохання непроста,
Якщо стріла у саме серце ранить.
Любов – вогонь, що душу спопеляє,
Щоб паростки життя нового проросли.
Щасливий в Бога той, хто це в житті пізнає,
Щоб почуття удвох крізь все життя несли.
Любов – це безкінечність, яку не описати,
Бо скільки є людей, у кожного своя.
Усе найкраще тільки її віддати,
Хай світить нам, як та ясна зоря.
3 – 7.02.2003р (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
* * *
Не плач ти, дощику,за літом
І за теплом отим не плач.
Бо відцвіло, достигло жито,
І запашний буде калач.
А хліб рум’яний на столі
Збере родину, як на свято.
Щоб довго жили на землі
І щоб усіх було багато.
Онуки й правнуки зростали
У щасті, злагоді й достатку.
А старші вірили і ждали,
Що все повернеться з початку.
15.10.2012(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2018
* * *
Та я сказати ще не встиг,
А ти не вислухала знову,
Та навіть вітер в полі стих,
Хотів почути ту розмову.
Та що ж мені, знову мовчати,
Шукати зустрічі з тобою?
Ти не навчилася прощати,
Хіба назвеш оте любов’ю.
Ну, може щось не так сказав,
Так, спересердя, ненароком,
Що біль тобі такий завдав,
То що ж, сидіти склавши руки?
Чи то молитися на тебе,
Чи то зробити змах рукою.
Нехай тобі пробачить небо,
Я не знайду собі спокою,
Поки тебе я не побачу,
Руки твої в своїх зігрію.
То може ти мені пробачиш,
Нехай залишиться надія.
10.03.2004р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
* * *
Учіться бачити красу,
Яка на перший погляд ніби й непомітна.
Це ніби зустрічаєте весну,
Коли навкруг усі сади розквітнуть.
Краса у всьому: в перших пелюстках,
Чи у листках на гілочці тоненькій.
Це ніби знов до вас приходить в снах,
Усміхнена й щаслива ваша ненька.
На квітку гляньте, що в лузі розквітає,
Чи колосок, що в полі встиг дозріти.
І щастя більшого в житті немає,
Оцю красу побачити зуміти.
Зумій побачити красу і тих, хто поряд йде.
Чи друзів, рідних, навіть незнайомих.
Тоді любов у серці місце віднайде,
Добро і згода заживуть у домі.
Учіться бачити красу,
Щоб пісню солов’їну розуміти.
І кожний день вам принесе весну,
Щоб те життя у радості прожити.
25.09.2002р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2018
* * *
Хай хліб насущний на столі,
Як та молитва, з нами буде.
Вклонімось матінці землі,
Вона віддячить, не забуде.
Ми ніжність душ і рук тепло
Віддаймо тому колоскові.
Щоб в землю кинуте зерно,
Стрічало роси світанкові.
Щоб нива рясно колосилась
І теплий дощик поливав.
Пшениця золотом налилась,
Тай щедрий колос достигав.
Цих рук тепло хай з хлібом прийде,
Хай стіл прикрасить коровай.
Такий, як ніби сонце зійде,
На світанковий небокрай.
Хай хліб збирає за столом,
В одну сім’ю, в одну родину.
В піснях оспіване село,
Всю нашу рідну Україну.
23 – 24.09.2002р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2018
* * *
Зерно посіють і зберуть,
Щоб хліб був вічно на столі.
Дітей завжди удома ждуть,
Чи вже дорослі, чи малі.
Як перепілка у житах,
Тих пташенят своїх скликає.
Старенька мати, у літах,
Дітей зі світу виглядає.
І як та пташка, лиш змогла б,
В куток найдальший полетіла б.
Щоб зберегти дітей від зла,
Своїм крилом усіх накрила б.
Хай сльози радості блищать,
Струна у серці забринить.
Діти додому всі летять,
Хай благодатна буде мить.
29-30.07.2002р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2018
* * *
Хто колоски в руках тримав,
Теплом і золотом налиті,
І запах хліба відчував,
Як їх до себе нахилити,
Той в полі був.
Хто сонце вранішнє встрічав,
Як перші промені заграють.
І перший хліб в руках тримав,
Що короваєм називають,
Той в полі був.
Хто світанкові чисті роси,
Ногами босими топтав.
Пахучі трави клав в покоси,
Хто запах літа відчував,
Той в полі був.
Хто у спекотний літній день,
На ниві рук не покладав,
Коли не чути вже пісень,
Бо навіть жайвір не співав,
Той в полі був.
Його зоря перша зустріла,
Як літній день уже згасав.
Задумалась пшениця стигла,
Бо жнивувати час настав.
13 – 14.07.2002р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2018
* * *
„Весь час зима, а де ж це літо” –
Сидів задуманий Іван,
„Щоб було хоч чим зігрітись,
О, вже тоді я був би пан.
І щоб в печі хтось розпалив,
А я собі лежав і мріяв,
І доброго борщу зварив.”
Сусід заходить на подвір’я.
„Здоров, Іване!” „Та. Здоров.”
„Ти ще живий?” „Живий, як бачиш.”
„Та я погрітися прийшов,
Та в тебе й в хаті зима наче.
Ти розпалити піч не встиг,
Чи може тяжко захворів?”
„Не зміг я дров тих принести,
Бо вийти з хати не схотів.”
11.03.2005 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783155
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.03.2018
* * *
Минає осінь. А зима
Десь там блукає поза гаєм.
Більше півроку йде війна,
Кінця і краю їй немає.
Димлять степи, горять степи
Лиш за соборну Україну.
У тім житті так мало встиг,
Там у степу упав й загинув.
Лиш друзі поряд там були,
Не було матері , ні брата.
В останню путь його несли,
Останню шану, щоб віддати.
Могила в квітах потонула,
«Героям слава!» - пролунало.
Щоб Україна не забула
Скільки синів життя віддало.
17.11.2014 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783154
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2018
* * *
Ти жінку вислухай й зроби все навпаки
І буде добре, життя тобі докаже.
Ти зрозумієш це, коли пройдуть роки
І рання сивина тобі на скроні ляже.
Можливо це лиш думка, а може і порада,
Це зовсім не закон, що можна обійти.
Якщо нема проблем, то сам собі ти радий
І вже нема потреби, щоб крайнього знайти.
Не все в житті сприймай категорично
І в кожнім твердженні існує доля жарту.
Ціле життя ти жінку возвеличуй,
Бо що воно без неї було б варте.
31.05.2005 (Михайло Чир )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782517
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.03.2018
Ростуть онуки мов травичка,
Коли весняний дощик зросить,
Ще ніби вчора невеличкий,
А вже сьогодні Бога просить,
Щоб дав здоров’ячка для мами,
Щоб дав здоров’ячка для тата.
Щоб бігти босими ногами
Те сонце вранішнє стрічати,
Тою стежиною, що в травах,
Умитих чистою росою.
Там сходить сонячна заграва
Й прикрасить небо над тобою.
Всміхнеться матінка і зронить,
Сльозу від щастя за дитину.
Ще й долі доброї попросить
Й помолиться за кожну днину.
23-24.04.2012 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2018
* * *
Ми в іншім часі народились,
Ішли до школи, працювали.
В житті теж дечого навчились,
Щось на майбутнє планували.
Хтось космонавтом мріяв стати,
Щоби злетіти до зірок.
Той вчителем, дітей навчати,
До мрій отих ступити б крок.
Та в світі щось перевернулось,
Він іншим став, ми ж залишились.
На то й минуле, щоб минулось,
Та ми в майбутнім загубились.
Цей через когось переступив,
Спішив й на совість не зважав.
Та головне – бізнес створив,
Лишень його б хтось не займав.
І йдуть до нього мов до пана,
Вклонитись в ноги низько – низько,
Особа він нетодорканна,
Бо депутати – друзі близько.
Купи мандат і ти вже щось,
Таке цабе, що й світ не бачив.
І не болить душа, що хтось
У крихті хліба завтра бачить.
І прірва ця на жаль зростає,
Пекло для бідних, рай для багатих.
В глухих лісах правда блукає,
Не може стежку відшукати.
7.02.2011 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2018
Не візьмеш – уже не твоє,
Залишиш – пиши, що пропало.
Таке вже життя настає
А нам все здається, що мало.
Ми хочем забрати все вмить,
Такі вже, напевно, ми люди.
Якщо ти сьогодні не встиг,
То завтра запізно вже буде.
Лиш викрій хвилину з буття,
Ніхто вже тебе не забуде.
Якщо ти присвятиш життя,
Служінню знедоленим людям.
Багатство від цього не жди
І слави від цього не буде,
Але пам’ятай ти завжди
Про душу, що спокій здобуде.
12.03.2002р.
(с. Чирі Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782372
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2018
* * *
Упало синє небо у жита,
Волошками від вітру колисатись.
Нас літо зустрічає, а літа
Кудись летять, щоб більш не повертатись.
В червоних маках літо ще палає,
Та прийде час і ця краса погасне.
Життя, як маки, також відцвітає
У тих хлібах, що ми зовемо щастям.
20 -23. 06.2010 (Михайло Чир )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2018
* * *
Не йшов крізь терни до мети
І кров там ран не омивала.
Шукав той шлях й не міг знайти,
Чи доля інший торувала.
Бажав злетіти до зірок
Й знайти свою, що ще не згасла.
Та де ж той шлях, ступити б крок,
Та не всміхнулось сонце ясне.
В пітьмі чи темряві, не знаю,
З малою свічкою в руках,
Йду, спотикаюсь та шукаю
Отой незнайдений свій шлях.
29. – 30.10.2008 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2018
В спекотного літа дощу не просив
І в люті морози тепла не благав.
А може у світі тім білім не жив
І тільки у іншому десь існував.
І болі чужої ніяк не сприймав,
І радості щастя з ніким не ділив.
Чи в іншому світі десь існував,
Чи може у світі тім білім не жив.
Нікого під зорями тут не любив
І радість батьківства ніколи не знав.
Ти в світі тім білім ніколи не жив,
А тільки у іншому десь існував.
Хай Бог всіх розсудить, хто й що заслужив,
Та тільки цей час ще мабуть не настав.
То може б у світі тім білім пожив,
А не у захмарному десь існував.
3. – 4.12.2008 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2018
За все, якщо зможеш, прости,
Не край мого серця тугою.
Не треба палити мости,
Про те, що в нас було з тобою.
У день весняний ти прийди,
Веселкою мені усміхнися.
Цю квітку чарівну знайди,
Й до серця мого прихилися.
І туга на серці пройде,
Й журба попливе за водою,
Коли ти зустрінеш мене,
Як душі з’єднаєм обоє.
6.03.2002р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2018
Життя прожити – не поле перейти,
Хоч, може, і те поле неосяжне.
А суть лиш в тім, щоб в нім себе знайти,
А решта все, не так воно і важно.
Ти з’явишся на світ відкрито, нетаємно,
Щоби у ньому свою стежину віднайти.
Щоби життя відпущене прожити недаремно
І потім стати з вічністю на ти.
А в проміжку отім знайди себе самого,
Серед мільйон сердець знайди свою любов
І та, що ти зустрів, це послана від Бога,
Щоб ніжність і кохання у серці ти знайшов.
Через багато літ, коли настане осінь,
Та сядуть діти та онуки за столом
І ти згадаєш все, коли вони попросять,
Про спільне те життя, яке воно було.
Бо ти правдиво жив, ніколи не лукавив,
Можливо все за цей короткий вік,
Угору піднеси ти очі ці ласкаві
І усміхнись до тих, чию любов зберіг.
13.02.2002р.
(с.Думичі Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018
* * *
Вузенькою стежиною,
Он там попід калиною,
Ішла любов до нас.
А літо пахло травами,
Зеленими дібровами,
В цей неповторний час.
А над хлібними нивами
Розлився липень зливами,
Там колос достигав.
Над дощовими хмарами
Заграло небо барвами,
А я тебе чекав.
Як крапельку-росиночку,
Як квіточку-билиночку,
Тебе одну кохав.
Не будь доле примхливою,
Нехай буде щасливою,
Я серце їй віддав.
Ти білою хмаринкою,
Легенькою пір’їнкою,
Згубилась у саду.
І десь в той час назначений,
На радісне побачення,
Знову до тебе йду.
Та ти чомусь засмучена,
Що може не заручена,
Ще не настав той час.
На рушничку весільному
І при бажанні вільному
Любов з’єднає нас.
Знову стою над річкою,
Такою невеличкою,
Кудись спішить вода.
А я тебе виглядую
І все тобі нагадую
Як була молода.
Та ми навіть не глянули,
Як дні у безвість канули,
Нема їм вороття.
Ніби в кіно з продовженням,
Чи суджено ще довго нам,
Щасливого життя.
17-20.07.2003р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Як хочете вам заплачу,
Як скажете, ні, то заплачу.
У мене проблеми такі,
Таку вже я маю і вдачу.
У когось проблеми одні,
У когось вони уже інші,
Хтось мріє писати пісні,
Я мрію писати лиш вірші.
Я друзів втрачав і не раз,
Бувало втрачав і надію,
Та, щоб не спіткало би нас,
Ми всі невиправдано мрієм.
Бо жити без мрій – не життя,
І бути без неї не можна.
Приходить пора каяття
І знає про це з нас кожний.
Що в цьому житті ти вже встиг,
Що зміг на престол ти покласти.
Як очі піднесеш до тих,
Хто так не діждавсь твої ласки.
Живімо, поки ми ще тут,
У цьому реальному світі.
Бо там нам уже не дадуть,
Нічого такого зробити.
Стараймось зробити добро,
Всім тим, хто на нього чекає,
І мріймо, смертям всім на зло,
Про вічність, що іскрою в серці сіяє.
Я мрію, то значить живу,
Така вже проста теорема.
Побачити б все наяву,
Що все, що пройшло, недаремно.
Хай діти нас не осудять,
Що їм залишаємо в спадок.
Я вірю, що краще їм буде,
В них добра залишиться згадка.
Онуки колись підростуть,
І діти вже встануть на ноги...
Так добре, коли тебе ждуть,
Як встанеш на рідні пороги.
Вклонімося ненці своїй,
Вклонімся старенькій хатині.
Хай збудуться всі з наших мрій,
На нашій святій Україні.
11.03.2002р.
(м. Рава-Руська Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2018
* * *
Була зима, лише зима,
Не осінь пізня і не рання.
У мене була ти одна,
Любове перша і остання.
З небес високих падав сніг,
Щоб на руках водою стати.
Лише одну в житті я зміг,
Всім щирим серцем покохати.
9.12.2009 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
Так часто сниться сон, що я тебе кохаю,
Кохаю до нестями, як ніби в перший раз.
Чи було так в житті, я сам тепер не знаю,
Бо мрії ті мої забрав з собою час.
Знов бачу я у сні, що ти йдеш садом неначе,
І так щасливо усміхаєшся мені,
Із далини років знов мрії ті юначі,
Як в юності колись тривожать мене в сні.
В саду під вишнею стоїш ти в сукні білій,
А вишня та так гарно зацвіла.
Хоч скроні ті мої вже стали, як той іній,
А я все згадую, якою ти була.
Якими ми були, ще зовсім молоді,
Закохані в життя ми прагнули любові.
Який прекрасний час прожили ми тоді,
Щоб через стільки літ все згадувати знову.
Як в юності колись тепер приходь у сни,
Красивою такою й чарівною...
Щасливі ми, що дочекалися весни,
Коли серця з’єднали ми обоє.
23.03.2002р. ( Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2018
Як маєш ти погане щось сказати
І наробити тим собі біди,
Найкращий лік – це краще промовчати,
Очей щоб не ховати, не знаючи куди.
Якщо погане ти задумав щось зробити,
Ти сотню раз обдумай і зажди.
В житті за все прийдеться заплатити,
Тому відплата знайде нас завжди.
Якщо душа не владна на розмову,
Бо з неї ллється невимовна лють,
Гнівити Бога не спіши ти знову,
Ти заповідей Божих ніколи не забудь.
Час сіяти добро, посій його у душу,
Щоб пагоном воно тим проросло,
І біль чужа тоді тебе зворушить,
Думки твої навік покине зло.
22.03.2002р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780546
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.03.2018
* * *
Жив не для себе, а для всіх.
Орав те поле й рясно сіяв.
І був один, єдиний гріх -
Жив майбуттям і вічно мріяв.
Плило минуле в далечінь
І сьогодення з ним згасало.
Майне майбутнього лиш тінь,
Щоб в серці полум’я палало.
Мрії не те, що вже було,
Стало реальністю, здійснилось.
Це завжди те, що не збулось,
Те, що ніде не повторилось.
Мрія, мов квітка, відцвітає,
Щоб розцвісти у іншім часі.
Живеш і віриш, і не знаєш,
Коли ж здійсняться мрії наші.
23.03.2008 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2018
Вже скоро дерева воскреснуть зі сну,
Бруньки гілочки заквітчають.
Лелеки принесуть весну,
Веселкою небо заграє.
Із вирію птахи летять,
Всі ті, хто свій дім тут покинув.
Як діти до неньки спішать,
На зустріч жадану, єдину.
Так, значить, надворі весна
І сонце промінням хлюпоче.
Лиш жайвір у небі співа,
Малими крильцями тріпоче.
Навкруг оживає рілля
Від довгого сну зимового,
Щоб в себе прийняти зерно,
Й врожаю діждатись нового.
З весною і ми оживаєм,
Душею, що прагне до ласки.
Ми серце своє принесем,
До тих, кому гірко і тяжко.
І доля вже їх не мине,
Надія їм душу воскресне.
Любов, як весна, зацвіте
І віра ніколи не згасне.
10.03.2002р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2018
* * *
А старість треба поважати
В якім обличчі не прийшла б.
І вдячним бути, що діждатись
Доля таки допомогла.
А де ж та вдячність від людей
За ті мозолі на руках?
Невже вона тоді прийде,
Як по землі розвіють прах.
І дітям щось закриє очі,
Якась облуда і омана.
Що старість бачити не хочуть
Й стареньке серце важко ранять.
А як же можна зневажати
Тих, хто в життя вам дав дорогу.
То впасти треба, а не встати
І поклонитись за це Богу.
Як по щоці сльоза збіжить,
Сльоза гірка, сльоза солона,
То вже настала ваша мить
Й до вас прийшла старість безмовна.
15.02.2006(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2018
* * *
Не проклинай мене ти,нене,
І зла на мене не держи.
Ти богу помолись за мене
Й добро у серці збережи.
Мене ти, мамо, народила
Чи в світ той білий привела.
Іскри надії не згасила,
Хоч сліз немало пролила.
Десь я спіткнувся на стежині
Так недоречно, ненароком.
Ти не шукай в душі провини.
На все життя буде уроком
Один лиш біль, одна провина
І рана в серці незціленна.
Любов твоя лиш незгасима,
О, наймиліша моя, нене.
7.04.2008 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2018
Буває, буває. Чого не буває.
З високого неба сніжинка злітає
І пухом біленьким всю землю вкриває.
А, як потепліє – струмком задзюрчати,
Щоб потім колись знов зими дочекатись
Буває, буває. Чого не буває.
Як прийде весна, то і сад розквітає
І пташка в гніздечко своє прилітає.
І луг заквітчають ще нескошені квіти,
І після весни ще десь знайдеться літо.
Буває, буває. Чого не буває.
І ліс нас багатством своїм зустрічає,
І колос у полі важкий достигає.
А хвилі у морі хлюпочуть грайливо,
Заграє веселка у небі щаслива.
Буває, буває. Чого не буває.
І лист пожовтілий з дерев опадає,
А осінь так щедро врожаєм вітає.
Прощається небо з ключем журавлиним
І знову зима десь з – за обрію лине.
Буває, буває. Чого не буває.
Як любиш когось, то і щастя безкрає,
І серце сміється, і серце співає.
І тільки розлука – нещастя для нас,
І час, що летить, невблаганний той час.
8.02.2006(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2018
Достигає вишня
В мами за вікном,
Стало вже колишнім,
Що тоді було.
Красувалась цвітом
Вишня, як цвіла.
Милувалась світом
Мама, як змогла.
Час не повернути,
Що давно минув.
Мами не забути,
Де би ти не був.
Мамину усмішку,
Мамину любов,
Хоч пів світу пішки
Та додому йшов.
Летів, мов на крилах,
З довгої дороги.
Хата моя мила, Батьківські пороги.
Сяє, мов у казці,
Ласкою й добром.
Повернись, будь – ласка,
Що тоді було.
Встану на коліна,
Щиро помолюся.
Доле моя грішна
Чим я відкуплюся.
Що в житті колишнім
Вас я не зберіг.
Достигає вишня,
Мамин оберіг.
9.07.2006 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779616
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 01.03.2018
* * *
Коли я був ще молодий
Мов долі вечора чекав, Щоб соловейко заспівав,
Коли я був ще молодий.
Коли я був ще молодий
Тебе одну зустрів красиву,
Який я був тоді щасливий,
Коли я був ще молодий.
Коли я був ще молодий
Я бачив тільки очі карі,
Коли удвох ми йшли у парі,
Коли я був ще молодий.
Коли я був ще молодий
Нам усміхались зорі ясні,
А дні були такі прекрасні,
Коли я був ще молодий.
12.05.2010 (Михайло Чир )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2018
* * *
Не був на троні , і під ним
Падати ниць я не бажаю.
Лиш перед Господом святим
Я на коліна припадаю.
Голодний, босий, у лахмітті,
Но не жебрак, стою край поля.
Колосся золотом налите,
Та я не жнець, так каже доля.
Вдихну лиш запах колосків,
Та тільки так, на повні груди.
Бог всіх любити заповів
Й за наші дії й нас осудить.
26.05.2010 (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779449
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 28.02.2018
* * *
Пишу вірші я не для преси,
Не на полиці видавничі.
Пишу тому, що просить серце,
Сама душа до цього кличе.
Вони прості і чуть наївні,
Мої вже складені куплети.
Звичайно, не на тому рівні,
Що пишуть справжні вже поети.
11.03.2002р. (Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2018
* * *
Через лісок біг їжачок
Та й загубив п’ять голочок.
Одну, де яблуко упало,
Друга в травичці десь пропала,
Третя з грибочком там зосталась,
Четверта в ямці заховалась,
А п’ята в листі загубилась,
То ж скільки в нього залишилось?
17.11.2016 (Михайло Чир )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779278
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.02.2018
Заглянуло сонце у моє віконце,
Усміхнулось щиро, день новий настав.
І мале хлоп’ятко усміхнулось сонцю,
Здрастуй моє любе, я так рано встав.
Вмию біле личко, карі оченята,
Чистою росою з квітів польових.
Пригорнусь до мами, пригорнусь до тата,
Як вже можна жити в світі, щоб без них.
Виросту великим, ну такий, як тато,
Пошукаю долю у своїм краю.
Будуть всі щасливі, будуть всі багаті,
Як знайду у небі я свою зорю.
І земля розквітне рясними садами,
Заколосить нива, тихо зашепоче.
Все спішу до тата, все спішу до мами,
Найрідніших серцю бачити так хочу.
Як колись в дитинстві сонце усміхалось,
Знову воно зійде за моїм вікном.
Щоб дитячі мрії дійсністю вже стали,
Бо життя на світі тільки раз дано.
29 - 31.01.2003р.(Михайло Чир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779173
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.02.2018