| Сторінки (6/600): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Відчужений погляд кудись у нікуди.
Під віком лежить перед мамою син.
Хрестом дерев’яним хтось вкрив йому груди,
Черкають напругу чиїсь голоси.
Тремтять у руках материнських гвоздики.
Донець узахлин затужив під веслом.
Допоки не чутно загрозливих риків,
На хвилях несе до могил за село.
А мама не плаче. З повік ні сльозини,
Лиш очі припухлі чаїно ячать.
Хитається думам у такт, мов лозина,
Вуста зберігають скорботи печать.
— Ви знаєте горе?— питає з світлини.
— В наш вік десь ви бачили стільки смертей?
Я човном везу домовину із сином…
Хтось з вас пережив біль утрати дітей?
Світлина Еріка Мармора, яка облетіла мережу, зроблена у Старому Салтові – селищі на Харківщині, яке з перших днів повномасштабної війни опинилося в окупації. Загарбники зруйнували міст через річку Сіверський Донець, який був єдиним шляхом на протилежний берег. Тому людям доводиться користуватися човнами.
Тож матері, яка втратила свого сина, довелося перевозити труну через річку на човні, аби поховати його. На човні четверо людей (якщо не враховувати фотографа), серед яких матір загиблого з букетом квітів, труна та хрест. Цей щемливий кадр облетів мережу і розчулив тисячі користувачів.
https://24tv.ua/mati-veze-chovnom-trunu-tilom-sina-yakiy-viddav-zhittya-za-ukrayinu_n2234939
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
На плесо бабиного літа
Лягає бронзова печаль.
Їй би здійнятись й полетіти
Слідком за журавлями в даль.
Та крилець, вилитих зі "сплаву",
Не відірвати від землі,
І топчемо минулу славу
Листатих кленів, ясенів.
Бо й доля їхня —лопушана,
Великості минула хміль.
Зневага, хоч учора шана,—
Така людської правди сіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Вівсята сонце
остюками лоскочуть.
Гратися хочуть.
***
Схлип пташеняти
збудив уранці хату.
Півень зацитькав.
***
Рожевіє схід
і блакитніє захід.
Єднання в згоді.
***
Співає сосна
дзвінкоголосо.
У кроні — шпаки.
***
Напинаються
лебединими грудьми
білі вітрила.
***
Обрій розтанув
в брудно-сірій намітці.
Накрапає дощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Перед руїнами став відчай на коліна.
Не горе—горесько—й не ділиться на всіх.
Бо всіх уже нема… нема дружини й сина.
Умить у пекло провалився божий світ.
Та ні, стоїть іще й стояти довго буде.
То тільки трьох китів уразив кат під ним.
Побідкається світ й за кілька днів забуде.
Покотиться м’ячем, не знаючи куди.
Він також якось житиме. Під сонцем чорним,
(Бо біле вкрадено. Здається, й те впаде).
У скронях скреготатимуть нещадно жорна,
І зійдуться роки в набряклий гнівом день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Бродить лелека,
підкачавши штанята.
Довгий, цибатий.
***
В око криниці
упало кілька зірок.
Світанок вийме.
***
Молодий місяць
колихає підкову.
Не упустив би.
***
Небо і земля
відбиваються в росі.
У краплях — вічність.
***
Далекий обрій
ліг тонкою смугою.
Підкреслив небо.
***
Упала чайка
в кучугури хвиль.
Забавляється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Мов навзворот кожух,
Хмари пливуть над містом.
Шлейф серпневий пожух,
Осінь ридає листям.
Тонуть в сльозах сліди
Й болю пекучого стріли.
Кинути б їй «іди!»,
Поки ще тут не осіла.
Хай чимскоріш зима
Двері відхилить й піде.
Є ви чи вас нема,
Байдуже, справді, «гіди».
Не вередливі ми,
Мандрівники в цім світі.
Ввійде в життя наше мир
Й рештки шляху освітить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
Ударилось сонце об обрій
й розбилось на друзки.
Триструнно озвалася домра
у темені згустка,
щоб ніч увімкнула ліхтарик
й світила у вікна—
а чи не ховаються хмари
у людських домівках.
Їх стільки— злічити не в змозі—
насілося нині.
Судилось довіку й небозі
буть в чорній хустині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Спочатку
світ довкільний зник.
З’явившись,
вдяг химери маску.
Її злий викрав чарівник
й відвів до себе в темну казку?
Незвичне,
інше в казці тій —
й сміливій лячно поміж тіней,
хоч голоси людські, живі,
і сонця чуються ворсини
на личку,
лобику й руках.
Мов кішка, граючись, лоскочуть
дитячість, сховану в очах…
А дівчинка вернутись хоче
до видимих колишніх днів —
і не полосканих ще лезом —
в майбуть, однак, незнану їй,
ступає…
ніжкою й протезом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Кришталева соняшність
крилами зеленими
біль ховала
й стогін чийсь,
що в’їдались генами.
Над повік заснулими
опустили голови,
геть прошиті кулями,
й тінь водили колами.
Січені гарматами,
плакали пелюстями,
над синами й татами
розсипались куснями.
Мить життя — по-братському,
й пам’ять,
стяг опущений,
разом із солдатськими
вознеслися душами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Сиплячи сни, сокотять сокорини:
— Стямся, спочинь-но, суєт суєто.
Скочують сутінки сонця скорини
Стихлому сміху-сльозам скляних сот.
Свист сопілок солом’яних стернини
Слухає сивий сновид-суховій.
Серверування столів, скатертини…
Серпень сливок-смаковинок схотів.
Сизий серпанок сіна сповиває,
Соняхи, сині сокирки, самшит.
Сяєво схилку стопилось. Смеркає.
Свічі серпатий світити спішить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
Тушує леміш краєвид.
Два кроки до крайки.
На гребенях зораних скиб
Хитаються чайки.
Із висі до низу штрихи—
Тремтливе розкрилля.
Немає у зрілості хиб—
Цвіт зріє в бадилля.
Зі ставу злетілись птахи
Поплакатись полю.
Хто скривдив вас, хто той лихий?
Хто болем вік поїть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
...
ЦІ яблука пахнуть рум’янком,
Ще — медом й серпневими квітами,
І літнім росистим серпанком,
І спокоєм, сплячим між вітами.
Планети земних ароматів
На осях під гіллям гірляндами.
Прислухайтесь: дзвонять зернята
До тих, хто сидить під верандою.
То плід шпаченята кумедно
Даремно розхитують дзьобами.
А яблуня…жде архімеда
Й скрипить раз за разом суглобами.
Дарма, що тяжіє додолу,
Дарма, що зігнули вже старощі.
Трава назбирала в подолок
Гостинців повненько— їй радощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
***
Цей чорний атла́с—мов на білому савані
Нейлонів, шовків, органзи—
Сукеночка, швачці підшити зоставлена,
Із блиском застиглим сльози.
***
Дві ромашки—двоє доньок
Залишив татусь по собі
Й своє серце на долоні
В невмирущої любові.
***
— Що привезти вам ще?—питання звикле
До медиків від знаних волонтерів.
— Те, що завжди, й чотири черевики…
Лівих. Для урятованих саперів.
***
Даремно в школі вчили бузувіра:
—Не грайся хлібом, бо святий:
Він, обернувшись із людини в звіра,
Із збіжжям спалює порти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Набростилось літо колосячком спілим,
Засмаглим, в гладенькій корі,
Й дрімає, маніжне, зовсім розімліле,
В колисці пшеничних ланів.
Спить й тиша довкільна, піднявши весельце.
Глас думки— що в злаках кукіль:
Із серця людини украли веселку—
Посіяли злобу та біль.
…А літо щедротне теплом огортає,
Як може лиш в нас,
в українському краї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
…
У весільному платті —
до небесної брами.
Як же тісно у хаті
крику відчаю мами.
В шиби сунеться клопіт,
бродить в чорнім скорбота.
Ще кривавиться попіл
із оселі навпроти.
Щастя вбило влучання,
фатум ліг на обличчя.
Невінчальне вінчання,
і наряд їй так личить…
Під покровами дзвонів
несемо своє горе,
бо ракети та дрони
ще збивають в нас зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
…
Люблю,
Люблю липневе літо,
Латки люпину леткодухі,
Ліниві леготи леліток,
Ліхтарики лахматі луків.
Люблю люлюкання лаванди,
Лілей лякливочолих льолі,
Люби-мене легенди ладні,
Лілові личенька левкоїв.
Любуюся лазуроводдям:
Люстерко ледве-ледь лускавиться.
Лапчатого латаття лодії—
Лежанки-лакомки летавиці.
Люблю,
Люблю липневе літо,
Людинолюбне, липоцвіте.
ЛЕТАВИЦЯ--різновид злого духа, що, як зірка, падає з неба та відвідує людей, набираючи вигляду рідних, близьких, коханих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
…
Поля зеленого гриву
Легіт гребінкою чеше
Й не надивується диву:
Пралісок в листячко плеще
Сивій затихлій зозулі
З дзьобом, набитим окрайцем
Хліба черствої зажури,
Що полонила весь край цей.
Чорна, хрещатим барвінком
Ходить дорогою хресною.
Ранку, бий в промені дзвінко!
Віро, будь з нами воскреслою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Човгає чунями червень: — Чого:
Часу чарчину чи чашечку чаю?
Чухає чубисько чортополох:
— Челяді чеглик чумарки чухрає.
Чару чумного черпак — чужаку,
Чадам — чимбільш чебрецю, чистотілу…
Чалим чи човном ченцюй, чумакуй.
Чуєш, чигає чаруса чманіло?
Чортополох чорториями човг
Чахлій чіплянці човпти чарослов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
То кулі в тілі стебелин.
В розливах пелюстинок крові.
З них ніч для тих збирає сни,
Чия провина у любові.
З незбутніх мрій плете вінки—
Горить-пала підніжок схилку.
Слізьми не згоять сум жінки:
«Коханий, я без тебе…», «Синку…»
З’їдає горе глузд, мов тля.
Коли ж спаде іржава мряка,
Картато видихне земля
Й запурхають на вітрі маки.
Знов стерегтиме їх Морфей,
Аби з чарунку збір весь –людям.
Хай лиш покине край пігмей…
Та чи колись війну забудем?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
Лише благословилося на світ,
ще сонні півні чистять сурми,
а підсвітанку світла струмінь
проник між шпарки пишних верховіть.
За ніч туман наповзався й приліг,
нервово цмокаючи люльку,
і слухає, як роси-кульки
раз по раз лускають в руках землі.
Невдовзі сонце зрине із пожеж—
і шлейф серпа́нковий сутани
туману сивого розтане,
скропивши без розбору меж
живого й неживого...
Що, скажи-но,
Ти лишиш по собі, людино?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Присохли рештки барви на палітрі.
Милуюсь шовковистістю етюдів
весни.
Он сонце зерна тре в макітрі
і розсипає меливо повсюди:
на грядку—й сходам носики лоскоче,
аби тягнулись весело у рості.
На іншому—прямінько людям в очі
пил жменями шпурляє з високості.
А тут бджола квітки обходить— мусить.
«Схилили голови», — орлята дзвонять,
Тож тулиться тільцем до міжпелюстя,
чи б’ються серденька в півоній…
На цій лелека… тіло кволе,
обвисли рам’ям обгорілі крила.
Увись підняв останній погляд болю—
й упав, землі віддавши віддих й сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023
Схлипує пелюстка в затишку долоні—
чи упала з вишеньки спросоння,
чи її колиску розгойдав навмисне
надто рвійно капосний вітрисько…
Не у білім цвіті—в поглядах-наліпках
бачиться вона завиді-сліпню.
Нашпичачились його розгульні крила
і накрили перед ним безсилу.
Стихла пелюстина в ямочці долоні.
Причаївсь підступним змієм
вітер в кроні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023
Тавро тривоги, тряскоту та товчі —
Таківський, травню, твій терпкий талан.
Тріщить твердинь тисячолітніх товща—
То тлумиться тогобіцький тиран.
Терпіть, тримайтесь тихомирні трави,
Турнемо темряву, трухляву тать—
Тартарариська твань темнокривава
Тьму троглодитів тягне танцювать…
Та, терпеливцю, тло тьмяніє твоє,
Тож трактами ти тюпаєш тумою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023
– Квіть-квіть, квіть-квіть,
квіть-квіть, квіть-квіть, –
кирпатий квітень квіти кличе.
– Крайнеба колесо крутіть, –
кряхтить кислиця . – Клин курличе…
Кулачиться, крижує колотун,
коцюбляться кремезні клени.
Кудахчать кури коло клунь:
– Калюжа – крийка коллагена.
Кругом – ко-ко, кря-кря, кувіть,
купайте красно, кванти…
крилату кузеньку купіть,
клі-клі, – куватимуть куранти.
Кирпатий квітень: квіть-квіть-квіть,
кришіть клинцем крижинну кліть!
Колотун—холодний вітер.
«Клі-клі»—крик зозулиці, зозуля
чоловічої статі кричить «зо-зу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Прокинувся ранок в холодному поті.
Як дощ розридався… розлив ручаї.
Припали колінами хмари в скорботі
Та глипом на гай совістять горланів:
– Втомилися люди.
На тишу в них голод.
Напругу їм зніме співанка краплин.
– Спо-кій-но, без-печ-но, – лягає крап долом,
Та мокрим від сліз час продовжує плин.
З усюдів усіх пропікає луна:
Війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
Поезія усюди, так, усюди, вірте:
у подиху веснянім сонця золотого,
в обіймиках дитячих, в намовлянні вітру
і в полинах відгірклих при сільських дорогах.
Поезія усюди: у музичних звуках,
набридливих раніш воронячих катренах.
Поезії нема лише у війнах й муках,
какофонічно й лячно ще ревуть сирени.
Тож кожен гвалт душі і біль невідболілий
довірю віршам —хай тягар беруть на себе.
І Бога прошу, щоб вони не посивіли
Зарання
й виживають в попелі як-небудь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
Темною хусткою ночі
Оповиваюсь під брови.
Дощик-нетяга белькоче:
—Змию всі рани від крові,
Хлюскотом висію спокій,
Зладу між мислями в зграї.
Втомливе й в’їдливе «доки»
Зм’якне хай, не докучає.
…Зором розчісую пасма
Сірих струминок-волокон.
Світло останнє погасло.
Поніч під хлющею мокне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
У нашому мовленні ми не так часто використовуємо звук Б—це легко можна довести, перечитавши будь-який текст. Але помічаємо часте його використання в «БОГОРОДИЦІ». Я спробувала «пропіарити» звук Б таким-от віршем.
Бринить блакить безхмарна, безборонна,
Бубнявіють бруньки, булькоче березневиця.
Брунатне бадилиння бджілкодзвонить,
Береться барвограями, бо березневиться.
Буравить буроземи борщівник буравчиком.
Банкет? Бум будівельний берестянок!
Босоніж, борюкаючись, бравують братики
Близенько балеринок болотянок.
Березовиця б’є брівцятами барильце,
Біобальзам беруть барвінки брильцями.
Березовиця-березовий сік.
березневиця-рух струмків.
березневиться-синонім до "весніє"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
У човенці-долоньці
Дише спокоєм сонце.
Чуєте? Сонце!
Проштовхнулось між хмарищами,
Ледь пробилось між згарищами
І явилось у білій суконці
Провеснілеє сонце.
Першоцвіти невинністю
Постають понад тлінністю;
Пробудилися котики,
Гріють спинки й животики;
Подив стримує кицю:
— Ох, обсіли вербицю.
Горном півень пихатий
Зве гарем свій чубатий
За паркани на гулі,
Бо весна вже — не чули?..
Вись беззахисну зором голубимо,
Миру хочемо
Й молимось —
Люди ж ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Ну, доброго ранку… Лампадку приніс от…
Вчорашня потухла,
Прив’яли тюльпани.
Як мама? Хворіє всякчас без просвіту,
Висушують тугою ночі неспані.
Побільшав загін ваш на восьмеро, бачу
(Нервово тремтить між губами цигарка).
Здалося тобі. Я тримаюсь, козаче, —
В синь білого диму випурхують хмарки
Із батьківським болем, що більший за гори,
Із «ліпше самому було б» чоловічим.
…З портретів бійці на алеї Героїв
Пробачливо дивляться стрічним у вічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
На одну людину стало менше,
Світ збіднів не на одне життя.
— Знаєш: а мій тато супермен ще й, —
Друзям не похвалиться дитя —
Те, котрого свічка не засвічена
І земна дорога не засвідчена.
Зранку каву не подасть дружині
(Він кохання стріти ще й не встиг).
У сяйнисті вечори ожинові
В соцмережах викладав пости.
Жодна ним розроблена програма
Не схиляла до війни ні грама.
Відчахнули парость. В полі чалім
Молоді роки спинили рух.
Сива мама з клуночком печалі
Поглядом долає виднокруг,
Де незбутнє спить у сповиточку
І душа загиблого синочка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
«Де мешкає щастя, у мушлі якій?
Чому сторониться й скупе на щедроти?»
Тут зиркнуло сонце з-під віяла вій:
«Тому, що ви грішні істоти».
«А звірів усяких провина у чім,
Раз здобиччю стали гіганти й дрібнота?»
«Мені в високості про це знать по чім?
Мабуть, що теж грішні істоти…»
«Чому ж в занебессі космічні тіла
Та й Матір-Земля в астероїдних саднах?»
«Буття галактичне не вільне від зла,
Є смисл теж у зоряних ранах...»
Хоч в морі життєвім між піняви й хвиль
З моїх ідеалів десь маяться друзки,
Надіюсь знайти досконалості шпиль,
Щоб не доторкатись до пустки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Пам’яті Віталія Скакуна, сапера, Героя,
який загинув у перший день війни,
підірвавши в Генічеську міст разом із собою
Остання мить мов зірки спалах.
Здригнувся міст, спинився рух.
Іржава паморозь розтала
Й змивала порох з мертвих рук.
— Герой! — з позицій гук.
Останній подих побратимам —
Хай ворог злоститься й сопе.
А звістка горе в дім нестиме:
«Загинув він. Не встиг сапер…»
— Без тебе як тепер? —
Сестра усоте до портрета.
В бабусі очі— чорна ніч.
Матуся гладить пруг берета:
— Приходь, синочку, уві сні…
…Як сплаче зиму сніг,
Птахи-співці, що гнізда звили
Поблизь квітучої могили,
У жмутках покладуть пісні
До ніг бійцю…
й весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
Коли губи тремтять, говори хоч сльозою.
До життя бистриною над силу причаль.
Прожени
Зимний сум, що прилип дерезою,
Пригаси теплим спомином довгу печаль.
Розкажи про звичайні, приземлені речі:
Що був дужим, двожильним, все йшло як з води.
Не розтративши запалу, по-молодечи
Пішака сто доріг добрим часом сходив.
Ще недавно відводив внуча в дитсадочок,
Наганявся з малим на галяві м’яча,
Пригортав до грудей двох красунечок дочок,
Над сім’єю тримав увесь світ на плечах.
До палати
Враз долею зменшений простір,
І душа, кажеш, стерзана лезами днів.
Не зітреш сам сльози,
Не присядеш на постіль…
Бо не маєш вже рук,
І не маєш більш ніг…
На подушку збігає,
Як стогін, сльозина.
Ритмом серця верстає
Земний шлях
ЛЮДИНА.
Поштовхом до написання цього твору
стала реальна історія чоловіка,
котрий зараз перебуває в будинку інвалідів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
Куделя біла над землею
Не сміє доторкатися журби.
Ялинка в холі світиться зорею,
Прикраси – янголята й голуби.
Пригорну зичень оберемок,
Із них сплету надії килими,
Хоч наче вчувся гул суремок
Й оті пташини не віщують мир.
Димами чорними та пилом,
І смертю пахнуть вогнеграї вніч,
Й повзе залізо небосхилом,
По ще життя вчорашнього стерні.
Зима заклякла над землею,
І рикає війна нам звіддалік…
Ялинка в холі світиться зорею…
Між мінами новий проходить рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Сходить зірка ясна над земним вертепом,
звістка про Різдво осяює серця.
Тиха радість лине й громовистим степом –
погідніє настрій в бліндажі бійця,
бо в тилу, далеко, мама під Святвечір
одягла домашній ситцевий фартух
й при свічках,
з очей змахнувши сум чернечий,
медом липовим присмачує кутю.
Вікон сліпота сльозу скриває тата…
Стежечку утопче завтра коляда…
Зірка кліпнула журливо-винувато:
–Свято розтривожила війна…
шкода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
Байдужий всесвіт до моїх вітань,
Бо студенцем торкнувсь долоні.
Спав місяць і в солодких снах літав,
Зірок лічив на оболоні.
– Агов! Пастуше, прокидайсь, не спи!
Пливи між брижами човенцем
І пригорщю срібляників насип
На ніччю вислане ряденце.
І не вагайся: вартий труд чи ні,
Коли вже зір не забагаю,
Доріжкою твоєю не мені
Шукати в передзимок раю.
Ти свою душу місячну розкриль –
Й романтик юний в хвилі тиші
Натхнеться на серцезворушний стиль
Й коханій вперше вірш напише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
Г.Сковорода ( "De libertate")
Схотів свободу одягнути у кайданки?
О, ні, того не вдасться нечестивцю,
Хоча щодня пресують і ракети, й танки,
Щоб силоміць вдягнути в багряницю,
Як Ірод перед стратою – Христа. Та міці
Нам піддавали Liberta – із Риму,
З усіх усюд клик патріотів українців,
Бо вдома душі з-під вогню і диму
Возносяться над смертю у своїм безсмерті.
Заради волі, чуєш, враже, волі
Народ складає на вівтар свою пожертву.
Себе закабалИти не дозволить.
Тобі не вдасться пресвятої затоптати,
Без неї, знаєм, нас також не буде,
Тож у боях її відстоюють солдати¬ –
Й ціною крові власної добудуть.
Схотів свободу одягнути у кайданки,
Позбавити укотре птаха крилець?
Вгамуй загарбницькі імперські забаганки:
Боротись з волею забракне силець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022
Не з фільму чорно-білого цей кадр,
Його творця не ощасливить «Оскар».
До жаху спричинилася рука
Інопланетного пришельця орка.
Привиддями вчорашнього буття
Довкіл постали з кіптяви руїни.
Прослався дим над ними, наче стяг.
На лавці — сіра пилюга й пір’їни…
Спостерігає пустота з осель,
Як місто тягне ваготу нестерпну,
Як вилиняла миттю акварель
Й життя тут випиває чашу смертну.
І до липкої тої сумноти
Додав своєї самота майданчик
Та спертий до бетонної плити,
Розгублений, не здатен сам піти
Рожевий із сердечком в лапках зайчик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Ще Всесвіт землю не поклав в підкову,
Не обпалила лава неба край.
Допоки в сні літав безмежжям гай,
До тебе, зоре, йшов він на розмову.
Товаришкою вибрав у блуканнях,
Бесідницею щирою думок.
Про кожен сумнів і важливий крок
Ти чула найінтимніші зізнання.
.
Мирське життя, багате й метушливе,
Бурхливим морем видалось йому,
Й до пристані, де стрів би тишину,
Прибитися плавцеві неможливо.
Хай полював за ним весь світ недремний--
Належав лиш собі мислитель і поет,
Тож смакував свободу від суєт,
Залишивши шукання всі даремні.
Від благ відмова… ні, незрозуміло.
Не нам про любомудрого судить,
Та дух Григорія Сковороди
Таки піднятись зміг над тлінним тілом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022
На повні груди дише небо синню,
І сонце чітко відбиває ритм.
А час спішить, напнувши парусину,
Байдужий до вмовляння і жури.
Руденький лист тремтить у верховітті.
Ледь втримує непевна волосінь.
Ще наче вчора зеленів у літі
Й серпанком накривала світлотінь.
Буттєвості протяжність лиш до крапки.
За мить листок впаде в тягкий заміс
Із ґрунту й потерті-гусиних лапок—
Та не зачепить втрата сонний ліс.
…Те саме небо дихатиме синню,
І сонце буде відбивати ритм,
І час кудись плистиме без спочину,
Та лист цей не пробудять більш вітри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
А літо повернулось з півдороги,
Змарніле, перемучене, убоге.
Шукатиме у мерві зжухлій згубу
Чи дозбирає гілок драголюба?
Хрещатий шлях. Бувало у бувальцях.
До непритомності затерпли пальці:
Оклунок повен смутку павутинок
І праведних несплаканих сльозинок.
У сіно встигло зсохнути опілля,
Полин посивів, деренчить чар-зілля,
Серпанком зимним вкрилася дрімота
Й не вабить більше мертва позолота.
Спізнилось — впало докором на совість,
Відлунням докотилося до сховищ,
І літо бабине почовгало у спокій,
Покинувши буття людське жорстоке.
Драголюб — чар-зілля
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
—Благослови, матусю, на війну.
Вернусь в окопи, бо присяга кличе.
Прокинувсь легіт, віялом війнув,
Змахнув скупу сльозину чоловічу.
Застряг у горлі грудкою озон.
Береза рани на собі бинтує…
—Це полоснув наосліп вічний сон,
Виттям пробуджений, — шепнули туї.
З кишені витяг пачку сигарет.
Стиснув в долоні. —Знаєш, як скучаю?
Підводить вогкі очі на потрет
І топить погляд у глибинах раю.
—Піклуйся звідти про своїх внучат.
А я… — задуму кинув в обрій гливий—
За їхній страх помщуся семикрат.
Й пішов, вклонившись маминій могилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
Хоч волхв, хоч характерник-заклинач.
Клич тим, кому озватися захочеш.
Мов лист осиковий, тремтиш, сокочеш, –
млів дощ, накинувши на осінь плащ. –
Лише не плач.
Не плач, бо сліз цьогоріч понадміру,
тебе війною знехтувано й ліру.
За невидющість й глухоту пробач.
Не поспішай іти до перехресть,
як чуєш що не день тривожні вісті,
і грунт рудий з горбків в ізюмськім лісі
й тобі завдасть обаполовий хрест.
Безодню мук прицвяшили кати.
Болітимуть вони невинним душам,
допоки їх до мирних днів грядущих,
мов меч покари, будемо нести
Тож волхв чи характерник-заклинач?
Луною– довгий плач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Поглянь, он верби край ріки,
неначе зведені мости,
і зачаровані красою,
на мить завмерли над водою.
Василь Ярмуш
Поетової свічки пломінь—дише
зеленим світом, білим,
в чорних латах,
гойдає жовті промені в блаватах,
закутавши тепло
в багряні шати,
й леліє до річок крізь шпару тиші.
Звелись мостами верби
й кораблями,
десь вклякли понад тихою водою.
Чом вас, мов вдів, укрило сивиною
в жданні,
коли з осідка душ
весною
повернеться поет із журавлями
й утішить словом ту зажуру срібну,
оновить барви доокруж неначе,
і вітер-старець з радощів
заплаче
й сторчма пірне в цвіт маковий
гарячий?
О ні, він вже не верне в Україну…
Тому вас, верби, й вкрило сивиною,
що сповнюєтесь долею людською.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
Спадаючи, літа остання пелюстка
лишила у спадок неспокою згусток,
бо сльози не перли в дитячих очицях
й страждання принишкло в жіночих зіницях.
Сирени тривоги,
збентеження,
сполох:
рве небо на шмаття розгнузданий ворог,
задимлені чорно-червоні світанки,
на грудях ланів зернодзвонистих—танки.
Залишила б людям якусь хоч розраду,
надії солодке вино з винограду,
що очі від муки вже більше не змеркнуть
й удень восени в нас завчасу не смеркне.
Та літо подалось мостом калиновим,
схиливши голівку в віночку терновім.
Сподіванки щуляться, думам не раді,
під гулом моторів й розрядами «Градів».
—Вона неприродна. Не осінь— причинна!
Натішилась нею не хлоста шипшинна, —
хапком відбивають «морзянку» дощини
й мерщій утікають в безпечні лощини…
Йде осінь опаленим полем,
вдихаючи горе із болем.
ХЛО́СТА, и, жін., розм. Биття різками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
Це ж на прощання передосінок
надлишок хмелю зазичив в сіна,
пили щоб з чарок та й на потуху,
і за дощів’я, і за посуху,
за даль зелену, квітчасті луки,
з вчорашнім літом легку розлуку,
за споловілий зернистий колос
й усе чудове, що є довкола.
Назавтра осінь у гості кликав…
Утіху вбили ворожі рики.
Дзвінок тривоги загупав в скронях,
сльоза ховає весь біль в долонях…
Душа до тіла лепече тихо:
—Це нелюд з клітки звільняє лихо
й цькує ним волю.
Всевладний Боже,
Спини кошмар цей: Ти можеш…
Можеш?
Випити на потуху - випити під кінець, на прощання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
У іграх в піжмурки зростав азарт.
— Шукайте та знайдіть!—гукало сонце,
забувши про утому, кволість й жар,
підгвинчуване серпнем-охоронцем.
То забігало за оклунки хмар,
то вмить вгрібалось в ясеневі патла,
то, гнане з пралісу сердитим «кар»,
за виднокругом від нудоти чахло.
То соняхом цвіло, то наче мак…—
Бог зна, чим бути ще йому кортіло.
Тепер збирає світлість у кулак
та від дощів ховає вогнетіло.
Шпаки у суверток згортають спів:
йде осінь стежкою зміїною.
Посипалась засмута в сон полів.
Прощаються лелеки з Україною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
А літо за серпнем
в сукенці з серп’янки іде,
Ще й силянка з глоду уп’ялася боляче в тіло.
Полин посивілий притисло, мов сум, до грудей.
Своєщини тло позатиллю ледь-ледь бовваніло.
Жоржинна досада заглипала вслід через тин,
Спориш підтягнувсь, щоб з порізником гоїти рани.
Та все то дарма, бо сховає у лоно бурштин—
Хоч плач, хоч не плач, що ще рано йому, ой, як рано.
А завтра, як вчора, запалить півобрій світань.
Світач з-піднебесся відпустить стрічки серпантину.
Життя повелить залишитись
чи йти поза грань.
Кінець дасть початку розгін—і ось так без упину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Як не любити тиху ніч!
Он місяць-серпик
на цвяшку висить на стіні
в стодолі серпня.
Заклякши, на одній нозі
стримить лелека.
Йому кортить хоч кілька зір
дістати з глека.
Та пнеться дволіток дарма:
від зір лиш кпини.
Заплющив очі птах притьма
і про єдину
він мріє
й нею лиш живе
усеньке літо,
та в серці зойкнуло нове:
пора відліту.
—Пора, —внизу кивнув ромен—
йому? ромашці?
—Пора, — лепече сумно клен, —
летіти пташці.
Кошлатить тишу в вишині
лет серпокрильця.
Малює осінь уві сні
листочкам крильця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Мов долі згорьовані,
верби плакучі.
У жилах—осмута,
лиш подих до сліз,
бо в кожнім витку
і Батурини, й Бучі,
а ще…
колихання
ремезових гнізд.
Клякнувши, заклякли.
Покровом хорали,
та янгельський спокій
рве біль на бинти.
Ізнов насуває
московська навала.
У поглядах вбивць—
гіркота блекоти.
Клякнувши, заклякли
вербиці в молитвах
за душі убитих,
за Воїнів Світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Біда все жнивує й примножує горе,
І Лазарів з миром провадить земля.
Від нас не діждешся, вороже, покори.
Дарма що над волею висне петля.
Дарма що ракети…
Дарма що вас більше…
Не ввійдемо ми у російський овид.
Бере верх у герці не завжди сильніший.
Ти ж чув, що здолав Голіафа Давид?
Ми мусимо!
Мусим—кровавляться межі.
Держімось обітниць, мов ґрунту Антей,
Бо душі невинних з небесної вежі
Благають покари за них і дітей.
Дарма що ракети…
Дарма що їх більше…
Бере верх у герці, хто духом сильніший.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
А біла троянда боїться дощу.
Її нажахали вже зливи булькасті,
та схлипу-квиління ніхто ще не чув,
коли не уникла стражденна напасті.
О ніжність смиренна, летке шумовиння,
що спало з прекрасного тіла богині.
У росянім сяйві дзвінких крапелин
троянди яркої магічна звабливість.
В клітинах, прожилках бруньок й пелюстин
нуртує вогненної пристрасті злива.
Червона трояндо, богине жагуча,
в тобі кров Амура, в негоду живуча.
Маркітно, панянко мовчання? Вже йду.
Серпанкова блідосте, знаю, що кличеш,
щоб поглядом, німо скріпила твій дух,
бо здатися легко нікому не личить.
І сонечко світить, й дощ дрібен іде.
Святкує буття весь квітковий едем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Розкрию пелюстки думок–
нехай слово гайне
Шукати в міжтрав’ї
духмянь ледь вловиму,
Стриножити вітер
і сонце всміхати руде
Та міряти сажнем
блакить незміриму.
Хай беззастережно
нічних доторкається струн,
Із ангельських арф
здуває пилюку,
Щоб землю скропили
пеани з небесних лагун
Й Усесвіт мені
простягнув ґречно руку.
Та знаю, що слово,
приборкане й майже ручне,
У міру серйозне,
грайливо-збитошне,
Проявить непослух:
подасться у вир під вогнем
В простім камуфляжі,
відклавши святошне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Застигле небо, мов каррарський мармур,
Який от-от опуститься плитою,
Масивною, загрозливо важкою,
Та літню ладність зчахлить до безбарв’я.
Пашать простори спекотою.
Помлілі вишні просять подаяння.
Їх зори—в триптихи потухлих вікон.
Ті ж мов боввани. Вечір сірим віком
Пригашує тиск шквару аж до рання.
Із попелу зродилось зірок трійко…
Четверта, п’ята…— й разом альбіноски
Все вище й вище піднімають небо.
Вже й місяць виліз ясеню на гребінь,
За велетом вся зелень лляє роси…
Своїх нам досить.
Сльози лий для себе.
Тобі їх треба.
За легендою, коли ще не було роси, один
з останніх велетів регулював дощ,
притягуючи хмари.Та він захворів і помер.
Усе, що було живе на землі, —дерева, кущі, трави—
почали за ним плакати. Їх сльози стали росою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022
Здалось—через край, але ні, на межі.
Зітхнули, минувши, —й нові віражі,
І дивлячись в завтра— побіжно й назад.
Дай, Господи, сил нам хоча б напрокат.
Ще й спекою дихає сонячна піч,
Приходить й втікає беззоряна ніч,
Скропивши сльозою обірваний схлип
Зомлілих зелепухів яблуні.
Зсип
Мете незучора без спину мітла.
Розточує пал знов таріль золота.
…Здалось, через край, але ні, на межі.
Лише б не зламали війни віражі.
Фото з мереж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022
(інвектива)
Даремно фюрера загнали у куток—
Не вперш шарманку «пацифіст» заводить.—
Він же відкрив преунікальніший заводик—
Хватило б всім оргдобрив з попелу й кісток.
Десь в Халлертау бауер би мав врожай,
І хміль з тих піль смаку додав би пиву.
Варили ще й з людського жиру мило—
Відмився б якось він від злочинів.
Та жаль…
Даремно фюрера загнали—
бачить Бог…
З волосся знаєте які матраци?
До шкіри із тату доклали б праці—
Стільцями дивували б світ, як Еріх Кох.
Хоч не женіть нового фюрера в куток.
Ви, мучачись, відбілюєте душу.
Заради вас він глум терпіти мусить.
Віддайте шмат землі, який відкусить!
Не заганяйте фюрера в куток.
Ок’?
Інвекти́ва (від лат. invectiva (oratio)), у свою
чергу походить від (лат. invehor — накидаюся, нападаю) —
форма літературного твору, одна з форм памфлета,
що висміює або гостро критикує реальну
чи уявну особу або групу.
Прошу пробачення, але коментарі блокую.
Хто згоден з моїми думками, то просто вподобайте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
На кінцях кинджалів—ірисів лампадки.
Феєрію барв береже свічкогас.
Наблизиться легіт—й відходить навзадки,
Аби не струсити духмянистий наст.
Земне й позаземне в шовковистих димках.
Туманність Плеяди, Вуалі, Орла
І сяйво, що скрили зірки-невидимки,
В ефірні суцвіття ірис увібрав.
Бентежність пробуджує лате космічне
Й Всевишнього Ока глибока блакить.
Десь в півника в сховку чарунки магічність,
Бо, врісши у грунт, він безмежжям струмить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
Гонить, гонить хмари вітер батогами.
Кашляє громами навздогінці вись,
І, стомившись бігом, стишаться десь гнані—
Перед сліз потоком, гніве, й ти спинись!
Йде конфлікт стихій—
сили бережись!
Люто буйвітрисько верби гне додолу.
Ляскає по спинах яблунь малахай,
Розсікає груди клену по живому,
Махом збив без жалю кучму ясенову,
В січку хвилі трав сперіщив—то нехай?
Їхня в чім вина?
Бо земля не рай.
Козир у сильніших—так було і буде
(Що ж, в негоду смуток похмурнішав знов),
Спірки у природі—звичні й неосудні.
Завтра Сонце Всесвіт змирить, приголубить—
Чом же шлях до миру в нас, де ллється кров?..
Віриш, помисл це
Творця світобудов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
До ніг скотилась стежка їжачком.
—То ти стоятимеш чи підеш?
Ліс в’яже тіням макраме гачком,
Я ж погоди́лась стати гідом.
Крізь стіни звуків підем напролом:
Кукукання, розспівки в нас, рулади.
Тут заправляє всім невидний гном,
Та хитрий Ох нам не завадить.
Він на обід назбирує орляк.
Глянь: бриль солом’яний у зіллі.
Он там, де папороть з-поміж гіляк
Свіженько й смачно зеленіє.
—Не бачу, — скаржусь путівниці я…
Та мчить вже вивіркою стежка
Через пеньки, між купища петля,
Забігла вглиб, дубняк де мешкав,
Де комашиться чепко мурашня,
Де ла́сують пташки суріпкою.
— Цить, зайво галаслива метушня, —
Чірічить стежечка куріпкою.
Під звуки ладні ранішніх токкат
Погицують на листі кванти.
— У вірш красу списати хочеш в нас?
Це ж плагіат, без варіантів!
Від мене стежечка метнулась вниз,
Сліди замівши пишним хвостиком.
Тривог угамування —парадиз.
Усі удари — мертвим стосиком.
Мов з-під землі —дід Ох. Тримає хмиз
Й мені:
—Надовго гнів твій заковиз?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Північ сплила —й на канві передсвіття
Півні сурмлять на три сторони світу.
Впору на чати йде з трухлої мерви
Вмитий в крові Іоанновій червень.
Заспане сонце, в соках кошенілі,
Не віднайшло сорочечку білу—
Й миттю увись, бо хитнулась планета.
Ризи Господні шпигнула ракета.
Землю тривога обв’язує пасом.
В сонця червневого сивіють пасма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Сиві вінця засріблились вранці
Вічної зажури ковили.
Серцем розірвавши смерті ланці,
Вийшли пращури з могил,
Вмовкли піснеспіви херувимів,
Янголят втішає рай.
Люті в Гонти й Богуна—лавина,
Не знаходить місця Чорнобай.
Чорний Ворон розбудив повстанців:
—Жару оркам! з піхов пірначі!
Смерть у макабричнім танці.
Падалі очікують сичі.
—Поміч нашу хай відчують браття,
Мертві за живих рушаймо в бій!
З висі неба падає багаття,
Уражає тих, хто звався «свій».
—Оборонці,чуйте голос предків:
Помсти їм за себе і за нас!
—Окупанта в лігво! —клич нащадків.
З церкви тихим співом— парастас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Висів туман й на землю ліг,
Та й заручився із росою.
Верба в задумі, скулиніг
Тремтить над річкою дрімною.
«Де ділась молодість моя? –
Питала в сивого свічада. –
Росу з туманом персть взяла,
А я тому…
та ні, не рада.
Чому змережено так світ,
Взірцевий начеб, оку любий,
Що знаний не усім
тих слід,
Задля життя хто йде на згубу?
Виходять рано за межу–
Не встигли й на землі набутись,–
Мені залишивши журу,
Оселять невідому бутність».
Верба в задумі, скулиніг
Тремтить над річкою дрімною.
Поранок хвилями пробіг,
Отруєний війною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022
Старенька планета радіє обнові,
Верти́ться, мов юнка, на пальцях осі.
До личка притулює краплі перлові
Й дивується власній немерклій красі.
Геть щезли подушкою приспані зморшки,
Пропав назавжди за минулістю щем
Й крижини в озерцях змінили волошки…
А що ж так людей тягне знов до печер?
Сидроми проявлень того магнетизму
В злостивім оскалі первісних істот,
В мерзенній брехні та підлоті рашизму
Й «За мир виступаєш? Ти не патріот!»
Пусті їм прогреси й останні айфони –
Тож ненадивується ера нова:
Бравада та чванство для війн служить фоном.
Очолив печерних створінь сатана.
Старенька планета радіє обнові,
Верти́ться, мов юнка, на пальцях осі
І мислить: гармонії, шани й любові
Повинні запрагти створіння усі.
Життя, народившись, – прекрасне, мов квітка,
Зворушливо-ніжне, як в скрипки струна.
Варт людству затямити ясно і чітко:
ВЕСНА ж бо противиться римі ВІЙНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Під час оборони Маріуполя загинуло
подружжя військових. Алла та Віктор
Таран служили у полку Азов.
Залишилась сиротою маленька дитина.
А там ще весна на пелюстках ворожить
І ночі, і дні між собою не схожі,
Й там горя-страждання– безодня без дна.
Народ не скорився і лють свою множить,
А ми, білі ангели, тут, на сторожі,
Щоб пам’ять священну не вбила війна.
Цвів квітень. Ще літ не кували зозулі.
Ти першим поліг від ворожої кулі.
Росою червоною вмилась трава.
Пригадую відчай свій зараз спокійно,
Бо з травня з тобою, коханий, надійним.
Без нас наш загін оборону тримав.
Програли із гідністю смерті в двобої.
Тепер в занебессі, щасливі обоє,
Ми молимось ревно за наше дитя.
Ні жалю, ні суму ні в думці, ні в слові,
Бо прояв найвищий благої любові,
Як задля людей офіруєш життя.
А там ще весна на пелюстках ворожить
І орки війною мордують світ Божий,
Й від мами дві свічки пливуть по ріці.
Тут певні: народ український все зможе,
У праведнім герці орду переможе
І прихисток знайде в Господній руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022
Матінко Божа, я хочу побачити сонце
Хоч би разочок. А зараз ще ніч чи вже день?
Мама в куточку щось тихо шепоче іконці,
Стеля бетонна тріщить і страшенно гуде.
Граємось в хованку ми тут усі без спочинку,
Нас від страхіть захищає волога пітьма.
Братик під стінкою спить і тримає машинку.
Мамочка каже чомусь, що його більш нема.
Матінко Божа, я жмуритись хочу від світла,
Вух не стискати від страху. Почуй, поможи!
Меншає шансів, бракує і хліба, й повітря.
Матір Господня, всім діточкам хочеться жить.
Варфоломія просили і Римського Папу,
Тільки-от мужності й віри в них менше ніж в нас.
Над Україною душами креслиться мапа–
Хтось та й почуй у пустелі волаючий глас!
…Ні, всі мовчать, більше про цінність ні слова.
Зиск, розрахунок, а вартість життя – мідний гріш.
Діти вмирають в облозі й солдати «Азова».
Наша заступнице, їх порятуй чимскоріш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
Де плачуть, там немає вже краси
П.Грабовський
Налюбована,
набрунькована,
пречудовною здавна наре́чена,
погордована
і зацькована
тінню йде нарече́на прире́чена.
Розтривожено
й насторожено
зазирає у плеса з гребінками:
«Хай знеможена—
все ж пригожа я
у блакитнім віночку барвінковім.
Загартована,
забинтована,
пересічною маючись жінкою,
певна: зможемо,
переможемо…
Відчуваю себе українкою».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Чому оминули лелеки село,
Вітрам безпритульним залишивши гнізда?
Сирени пробурюють простору дно,
А сонце за схилком—задимлена гільза.
Їх привид війни, мов тенетний павук,
Розклавши сітки. поусюдно полохав.
Літають, вмокнувши крилята в пітьму…
А там завиднілась й Бучанська голгофа.
Гологофа в Європі. Народ на хресті,
Розіпнутий орками… Господи, бачиш?
За те лиш, що вільно він жити хотів,
Кат немилосердний йому не пробачив.
Літають лелеки, шукаючи тиш.
На півдні та сході гуркочуть гармати—
Країна борониться, ворог не спить…
За сина, ридаючи, молиться мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
Все проходить – це найвірніша
істина у світі
Еріх Марія Ремарк
Із сонця полог траурний спаде,
час попелом присипле рвані рани,
а гола ява знатиме одне:
точити і без того гострі грані.
І не відразу барви зцілить дощ,
ще довго йтиме мир поміж капканів,
Й ми, горем вражені, об‘ємом трощ,
словесних не приборкаєм тарпанів.
Сльозою обпече армагеддон,
і благородний гнів не дасть спокою,
однак життя вкладеться в сіре тло
й підніметься ростками над золою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Мама моя пам’ятає війну:
Танк у дворі та чужинці у хаті,
Німець цукеркою тішить малу
І по-своєму ґелґоче до тата.
Прийде пізніш усвідомлення зла
На обеліску карбованим списком,
Плачем удів, руйнуванням дотла… —
«Мир» набуло в нас високого смислу.
Плаче вона від образи й тепер,
Бачачи звірства московських улусів.
Темних істот, що лиш вийшли з печер
З хрестиком знаним іще до Ісуса.
Каже антихрист, що нам він несе
Щонайсправжнішу любов християнську.
Кулями—бомбами храми спасе,
Мимрячи стиха молитву шаманську.
Нищить «нацистів» убивством дітей,
Зморою голодом в довгих облогах.
Кат упивається жахом смертей —
Буде відплата ще, зграє убога!
Дивиться ненька на ницість русні,
Сльози по рисках біжать мимовільні.
Мамо, радіє довкілля весні!
Вистоїм, рідна, втішаю. Ми сильні.
Z має конотацію “смерть, похорон, єднання з Отцем небесним”.
Отакий символ обрав путін для своєї “спецоперації”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2022
Цвіте весна кривавим цвітом,
гамує спрагу сірий сніг,
червоно-чорні маки сліплять—
збудись, свідомосте, від снів.
Збудись урешт пекельним гулом,
останнім плачем з-під руїн,
направленим в лікарню дулом
чи криком відчайним моїм.
Відкинутим на край відламу
і вмить розхитаним життям,
що слабне й відпускає маму
вслід за народженим дитям.
Наріжний камінь збито струсом,
у попіл—ближнього люби,
і на однім хресті з Ісусом
розп’ято заповідь «Не вбий!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Якби ж то міг солдат із Трептов-парку
відкрити правду: має гріх тяжкий ?
Хай би без поспіху скрутив цигарку
й, поміркувавши, оповів-таки,
як з дому гнав німецького фашиста,
як виливав на нього жовч і гнів.
Була притому совість його чиста,
бо людську гідність втратити не смів.
Звільняв він окуповані країни,
не раз дитячі рятував життя,
беріг чужі святині від руїни,
та не утратив дару співчуття…
і вірилось. В добро хотілось вірить,
у створений мистецтвом ідеал.
Та похитнулась відтепер довіра,
бо сьогодення—світ кривих дзеркал.
Над дедоваєватєльской расієй
немовби чорний ангел пролетів,
зерно брехні й нелюдськості посіяв,
й земля солдата зрощує катів.
Доспіли, бач, які: дітоубивці,
адепти фюрера, сусідів встид.
Прийшли в війні з цивільними сміливці
вчиняти в Україні геноцид.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
За хвилю до безумства
мирно дихав Рим
В залізнім кулаці володаря Нерона.
А потім небо видихало пломінь й дим.
Тиран, натхненний, ждав
від слухачів поклонів.
Палали амфілади довгих дев’ять днів.
Лягали попелом святині давні міста.
Із вежі імператор в сивій пелені
Декламував про Трою
жваво й урочисто.
Його величність купчив родичів гроби,
Спонуканий політеїчним пантеоном.
Отож патриції, плебеї і раби
Мовчали,
лякані диктаторським законом.
Та все ж настав кінець
приниження й ганьби.
Сенат вердикт оголосив—
і параноїк
Лементував до номенклатора: «Убий!
Убий мене,
бо хочу смерті я швидкої!».
Обмануті облудливим потоком слів
І, мовби під гіпнозом,
напівсонні
Народи вибирають дотепер собі
Керманичів—новітніх деспотів-неронів.
Нерон відомий тим, що страчував будь-кого, хто був з ним не згоден, включаючи власну матір. Він же розіп’яв учня Ісуса Христа— Петра. Писав вірші, був актором. Кажуть, для більшого натхнення наказав спалити Рим.
Йому дісталося 1808 Олімпійських вінків. Однак домагався він подібних результатів шляхом обману.
Вважаючи, що зелений колір поліпшить зір, Нерон
носив одяг зеленого кольору, свою спальню прикрасив хризолітами, навіть арена для гладіаторських боїв була засипана малахітом. На самі бої імператор споглядав через відшліфований смарагд.
У ванній у воді плавали рибки, які випускали електричні розряди.
Простий народ його любив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Іде весна. Як скельце, день умиваний
Садів смакує подих післясоння.
В світи дрібнить грунтів засмута звивами,
І заснопили промені осоння.
Полагідніле небо, ледь підсинене,
Навідало оселю ластів’ячу,
Накриту літом бабиним хустиною—
А там зіщулилось ждання тремтяче.
Бо ж в провесіні поривання змішані:
Мінливого характеру панянка.
Та вислухавши сповіді овіршені,
Вона пришле нам пісню-вишиванку—
Із вітром, а чи з спраглою пташиною…
Моєю будь-що пройде Україною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022
Поговори зі мною, весно,
Пошепково,
Щоб лютий не підслухав
Й звичай не зламав.
Мов ненароком,
Доторкнись чола шовково,
Бо біллю білою зурочила зима.
Приходь,
Зродись підсніжниково, ластівково,
Розхресть фіа́лково барві́нкові пучки.
Приходь завчасно
Променисто-веселково
Й розкидай увсібіч стобарвисті стрічки.
Та, зрештою,
Дій так, як ти сама захочеш,
Лиш розтермось зелений трепет,
Не барись.
Весна, послухавши,
Проникливо сокоче:
Змирись. Уже не та я,
Що була колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
Вслід кидали: вона не з нами, ой, не з нами…
Йти в пущу щось схиляє пані загадкову.
Словами рідними чужу веде розмову
І відчиняє не хвіртки—ненаські брами.
А звідти не почути про козацьку славу:
Погудки іудеїв глушать з Вавилону,
Хоча, як ми, давно привиклі до полону,
Сусідам віддані безвинно не поталу.
Вона не з нами—в Римі. Біля стоп Месії…
Вогнів досвітніх силу начебто пророчить,
Котрі засвітять в царській темряві робочі,
А варто б зглянутись на муки гречкосіїв…
Про нас «раби», «біда», — промовить з гіркотою
Й не в змозі приховати у блакиті туги.
Шукає світла, щоби вибратись з яруги,
Бо ж як сліпма нас путтю вивести отою?
…Ромашка ніжна під заслоном олеандра,
Що змусила на світ дивитись по-новому,
Провидиця різких майбутніх переломів
Була не з вами. Йшла попереду —Кассандра.
Несла нам слово, витончену грацію,
Котре сягнуло світових вершинних рівнів,
Надію, що здобудем волю неодмінно
Й народ консолідується у націю.
Раніше ромашка була емблемою товариства
боротьби з туберкульозом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
А терен цвіте й лист роняє в розмаю,
Бо дівчина гадки журливі пряде.
Сердешна до ранку тихенько ридає
Он там, край віконця. Та він не іде.
А терен цвіте…
У пошуках пташка літає у гаю,
Законом природи підкорена, жде,
Щоб пісню єдину, достойную раю,
Найбільша колючка звільнила з грудей.
Смерть в терні знайде…
Шляхи на землі розляглися лукаво.
Крізь хащі тернові ведуть до зірок.
Заграви, тумани, провалля, та жваво
Й терпляче долаєм пригод ланцюжок.
Устигнути б в строк…
О терне! Наруги й нелюдської муки
Христу ти завдав на Голгофській горі,
Та місця немає в серцях для розпуки:
На Нього Всевишній поклав весь наш гріх…
Ще там, на горі…
Тремтиш при дорозі на рідних тере́нах.
Голки виставляєш фальшивим щитом.
Вгамуй наполохані соки у венах:
Ти вартий також сині неба шматок.
Впав сизий листок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Тиша розчісує ночі волосся
Й шепче губами закли́ни у такт.
Небо нарешті з колінець звелося,
Кинувши даток— натертий п’ятак.
Всесвіт обрамив чільцем-ореолом—
Золотом відлиску дальніх світів.
Темная ноче, забудь ти про соло:
Зоряна сув’язь розлунює спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
Кружальце сонця пахне хлібом й сиром.
Прослались волоком дими рожеві.
Востаннє дише настил вогко й сиро
В бутті своїм оманно-міражевім.
Холодні сльози скрапують із гілля,
І мучить увесь день бурульок нежить.
До себе прислухається довкілля
Й не розуміє, що його бентежить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
Над чубом—стріли блискавиць,
Кулі з свистом—повз.
Лиш тінь моя лягала ниць.
Бід не брав всерйоз.
Тримавсь корінням двісті літ
В ґвалті змін епох.
У камбінальних кільцях звіт—
Як були ми вдвох.
Так, довго пульсував в мені
Дотик її рук,
Й лишила спомин в сивині
Радощів і мук.
Осіла думка в кладці гіль
Муляла не раз:
В безглуздій смерті древа сіль,
В щезненні нараз?
…Безсмертний втілиться мій дух
В колянці-дуді.
На ній заграє до ладу
Хтось «Сім струн» тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022
Прогріло сонце ополонку
В надземній кризі,
Весну накліпало спросонку
В прадавній книзі.
Кладе сомнамбула наосліп
Чужі лекала.
Зима ж, як тінь, простоволоса,
Обруси ткала…
Фотонів зрання тішив хрускіт
Снігів скоринок.
Вдень—черв’яків-струмочків журкіт
Й річок з лощинок.
Заклали пролизень надвечір
Умах сніжинки.
Розтали з виром колотнечі
Зими журинки.
Сховалось до пори світило,
Та це не втеча—
Зима, як вміло, сповістило, —
Весні предтеча.
Всесяйне завтра з ополонки
Нам ті ж репризи:
—Вже яр зв’язала посторонки
Конятам сизим!
Яр—поет. весна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Як в зимовий простуджений вечір
Заблукають у потемках зорі,
Сокотітиме вогник у печі
Й на стіні намалює узори,
Розгорни, люба мамо, хустину,
Подаровану мною обнову,
Де на синьому—маки й жоржини,
І з червоних ромашок підкови.
Як зимовий простуджений вечір
Чорнотою завішає вікна,
Усміхне хай сяйниста хуртеча—
Дрібноцвіту краса непоникла.
Не раз вернеться стужа зимова
Й лепетатиме дощ не до речі—
Загорнись у хустину тернову
В день січневий й безбарвистий вечір.
До весни зачекати лиш трішки—
І подвір’я потоне в розмаї.
На обличчі матусі усмішка,
Рідні руки мене обнімають…
Сокотить про щось вогник у печі,
Розмальовує тінями стіни.
Розцвіло літо в мами на плечах,
В її ясних очей мерехтінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Не впору зима в прах посічена січнем бездумно.
Підмети й останні латки розійшлися по швах.
І холод голодний безсніжжям, вільгота—аж сумно.
—Що за чудасія?—немудрий втішається птах.
…Надвечір сріблиться під місяцем наст,
Однак ним не втішиться Екклезіаст.
А прийде весна—нависиджує сонце кульбабок.
Хустина рясна з жовтоквіть лоскотатиме зір.
Здійметься увись теплоти цьогорічної зграбок,
Щоби в рік потомний із нього сплести знов узір.
…Тоді аж вспокоїться Екклезіаст,
Бо в Всесвіті, справді, все має свій час.
«До всього свій час і година своя кожній справі».
В сторіччі якім почали ми забіг до межі,
Закон обманувши заради гордині і слави,
І хто, крім людини, у тім винуватий, скажіть?..
…Під хвилями схов Атлантиди руїн.
Аби ж не дзвенів ні по кому знов дзвін.
«До всього свій час і година своя кожній справі» — вислів
нібито Екклезіаста, автора однієї з книг Біблії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
За кілька днів опівніч Новоріченко
Народиться під сплески феєрверків
І піде шляхом впевнено наміченим
Людьми віднизу і зірками зверху.
Крок в крок. Обабіч суще, ява, візії.
Незчуємось—й зостанемось в облозі.
Характери, сюжети і колізії
Окресляться у драмах ваших й прозі.
Претонкострунно забринять поезії,
Змережані палким пером жар-птиці
В пишноті жанрів (наче гожі фрезії!)—
У віршотворців власні таємниці.
Покличете— вмить музи із Пієрії
Для вас слова позичать у природи,
У ностальгії і в птахів у вирію,
В історії великого народу.
Нового року ще попрошу щиро,
Аби приніс він в Україну миру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
Потрощено списи, розбито литаври.
Блавати стускніли в стальнім колориті.
Завів зиму блуд в лабіринт Менотавра,
А їй полотном чимскоріше б прикрити
В невидимих битвах розкидані рештки.
Навідались плачниці, жальні сніжини.
Зітхання зірвалось— діждались нарешті.
А грудень у вікна—очима ожини.
Сльота з парасолем блукає по місту,
Хватає самотності шлейфа за крайчик,
Которгає днину плямисто- перісту
І волить віддати їй сонця окрайчик…
…Потрощено списи, розбито литаври —
Й завів зиму блуд в лабіринт Менотавра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2021
В колостої скосмачені хмари
Вже віщують нічний снігопад.
Поповзли голокості примари
Чорнотінного скопища в сад.
Мерехтяться стовпи вензелями
(Ритуал, ліхтарняний обхід),
Й бачать зиму—скородить граблями,
Бадиляччя вдягає як слід.
Знов непроханим гостем під вечір
Зазирає з лілеями гість.
Проганяю його—суперечить
І на вікна вихлюпує злість.
Та навіщо мені мертві квіти,
Їх за інших оказій несуть?
Як почне синя вись журавліти,
Підеш сам, онімілості суть.
Ще задихає вповні розквіття,
Навесні цвіт воскресне з золи—
Хай дотягнеться рік лиш до квітня…
…З скла скотилася крапля сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Прасовану до блиску шовку тишу
Свідомість кроїть куканням зозулі.
А за вікном зима хлібину кришить
На краєвиди, в мряці потонулі.
Не скам’яніє висохла палітра
На ієрогліфах незрозумілих,
І тиша ще розгойдається вітром
й впаде листом останнім відшумілим.
Землі ледь доторкаються крихтини
Й щезають ще до клику «гулі-гулі».
Короткий день зависнув в павутинні.
Його буття також не має дублів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Відступає поле, утікає рутка.
Далеч підступає сірою стіною.
Запалила обрій спаленіла грудка,
Спопеліла й щезла в нім переді мною.
Покотило верби кулями на південь.
Навздогінці стрімко—тополині стели.
А туман нахабно під колеса ліг би,
Та авто боїться: боляче гамселить.
Постає-щезає…— все в нестримнім русі.
Штрикає зіниці мерехтлива стрічка.
Не спочине час на білому обрусі,
Вигорає швидше, ніж в лампадці свічка.
Зовсім недалечко до мого обніжка.
Стомлені омрії здиміли безслідно,
Та надвечір тішить місячна доріжка,
Світло в чужих вікнах чомсь здається рідним.
Думка оминає берег Ахерона
Й спомини втішає в безгомінні ночі.
Не придбала ще завітного навлона,
А човняр без плати відвезти не схоче.
…В даль за шляхом риссю мчить за полем поле.
Висипають верби листя із подолів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021
Зняли хустинки самосівки вишні,
Кашкети поздіймали явори.
До вечора розхристані вітри
В лощовинах пригнулися й принишкли.
— На що чекають, знаєш?.. Де, ти, повне?!
Залишились слідочки з підошов…
Тож він натяг відлогу й в ніч пішов…
Сосна схрестила віття молитовно.
Нема морозу. Звідкіля ж тремтіння?
Таке було й торік. Зима… Різдво…
Гуляли в приліску сокири—аж гуло.
Тепер он, бач, лякають мертві тіні.
Синиця ножицями — пі-ні, ці-ні.
Розкроює спросонку кашемір.
—Гай-гай! — сосну жаліє осокір.—
Планида в нас така, що всі ми тлінні,
Й твоя лежить на людському сумлінні.
Тсс. Кулясте світло нишпорить… чи звір?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
На грудях землі золота пектораль.
Недовго прикраса утіхою буде—
Підхопить її круговерті спіраль,
Як тільки почину зима тло запрудить.
Творінню віддавши чимало зусиль,
Всесвітній Закон й прирікає на згубу,
Бо знає: діждеться землиця весни—
Й, як за́вжди, сам вдягне в розкішне, бо любить.
…Утрата платні восени за ужинок.
Цяцянка, абищиця— ця пектораль,
Якщо небесам абсолютно не жаль
Й свого надскладного проекту «ЛЮДИНА».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
Увись піднімаюсь сходинами смутку.
Там зорі цвітуть хризантемами,
Вбираючи місячну люрексну крупку,
Розсипану Всесвітом в темряві.
Там спокій нестоптаний спить без пробудку,
Акордами тиші вколиханий.
Там й без метушливості, певно, не нудко
І час спочиває віддиханий.
Ще до надвечір’я, оглушена скерцо,
Шукаю передих в безмежності.
Хоч хвилю мені би її інтермецо,
А вранці вернусь до залежності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
Господи Боже, що то крику було в нас
за тоті ліси та пасовиська!
І. Франко
Як пил, здмухнувши з долоні розлуку,
Я йду до яру слідами колишніми.
Ось тут черешні брели попід руки
Й очі втішали убраннями пишними.
Пні та оцупки залишені.
Отче село, сиротино покинута,
Райський садку в небокраєвім полі,
Видно, журбина твоя ще не випита,
Раз у заруці мамон мимоволі—
Й краю немає сваволі.
Лементи совісті палять кострища.
Впевнені: душі з’єднаються з небом?
Пуща соснова сумним попелищем
Стала під крики глумливі: —Так треба!
Жадібність смокче:— Нам ще би…
Страдне село, бузувірством окрадене
Марні благання—заляжуть в пустелі.
І, звідусіль безпросвітком обкладене,
Ти, як сльоза, непомітно пощезнеш
У споживацькій хурделі.
Думи твої невеселі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
З нудьги листки розклала для пасьянсу.
Минулись маскаради і бали.
Не їй співатимуть вітриська станси.
Не їй. Прогар не йде із голови.
Ще вчора донна-леді-фрау-пані
В сап’яні, оксамитах, з рос парчі,
Соромлячись потертого жупана,
Від нас світ-заочі піде хутчій, ,
Щоби ніхто не бачив і не чув
Осіннього тужливого плачу.
Піде, уклавши душу в крапелини
Обвитої льодистим сном калини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
І знову чорна пелена,
Як та, що застилає очі.
Миттєво іскри поглина,
Пожадливо, по-вовчи.
В пітьмі розтала далечінь,
Хтось зоренята наполохав,
Відрікся місяць володінь —
Могла їх викрасти й Солоха.
Тривога піниться, росте.
Здається, що у тім такого,
Коли над головою склеп
Нараз навис льодовиково.
Кричи хоч криком в темноту:
—Ні, не гасіть вівтар небесний!
Що ж, розмалюю пустоту
У кольори сама. Словесно.
І соняхами спалахне
Пітьма вечірнього безмір’я,
Косматий місяць муліне
Розшиє в нім жар-птиці пір’я.
А замість тінявих примар--
Птахи барвисті в леті схилом.
…Якби ж писать ще мала дар
Марії Приймаченко стилем.
Дякую, друзі, за Ваші експромти-продовження.
Я теж вирішили завершити недосказане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
Осіння днина, будня й ненатхненна,
Коня хапає за вузди й стремена:
— Стиш, гливий, свій шалений біг.
У стомі жовтень опустив рамена.
Невже цей листограю рай даремний
І витрухне, немов моріг?
Ті гобелени, викладені з хистом,
Звуть шемранням беззубої. Без зиску
Їх смуток звірчить у сувій,
І прийде інша, чиста, норовиста,
У парі з груднем—витязем плечистим
Й пломіння кине в сніговій.
…Була, була ж залюблена у осінь,
В гаї притихлі, майже безголосі,
В поділ калюж—колиску хмар.
Тепер мені більмом і сонце косить,
Мовляв, дивись: а небо-то не росить—
В карафках Божих весь нектар.
Не росоточі вечори й світанки,
Не пахнуть ними ночі м’ятно й п’янко,
Та знаю: річ не в тім. Не в тім…
…На сплін цей посміхнулись колежанки:
—У вірші драма? Прикра забаганка.
Бентег по вінця й так в житті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Всякому місту звичай, права,
Всяка тримає свій ум голова
Г.Сковорода
Клен худорлявий мов франт в сердоліках,
Прийшлий з сивин попередніх віків,
А навкруги шаленіють шуліки,
Кра́дуть скарби— й до своїх куферків.
Показ якраз почала горобина,
Палкість єства викриває ґердан.
Яблуня щедрою бути повинна,
Щоб похвалив примхуватий гурман.
Носить ялина довічну сорочку,
Чистить й голками зшиває щораз—
Одіж буденна і без заморочок.
Взимку хіба сам пришпилиться страз.
Жи́лавий дуб хоче втримати небо:
Гуси розквацяли летом впротяж.
Жолуді сипле на проріст круг себе.
Сам на сторожі— й вдягнув камуфляж.
Хміль потягнувся, шукає підпори.
Жалить, як словом, глуха дереза.
Свій мікрокосмос в рослин без розбору.
В нім, як в людей: є дуби, є й лоза…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
Посивіли брови в чорнобривця.
Крапле жаль імлистий з-під повік.
Май же спин, борвію-довгогривцю,
Не втинай його короткий вік.
Він би сам хатину-самотину
Перед часом кинути не зміг.
Мідяками розсипа́всь вздовж тину,
Відкупне оплачував й беріг.
До хилкої прикипів оселі,
Темних вікон в майві павутин.
Про життя квітуче в цій пустелі
Під кілкою памороззю снив.
Посивіли брови в чорнобривця,
І штрикає боляче кришталь,
Й співчуття не спинить довгогривця…
Та кого проймає ця печаль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Заросли полинами шляхи журавлині
Й підбирає шлейф крику птахів чужина.
А у вереса повні бокали вина,
Яке жовтень не випив, а спити повинен.
Журавлина застигла в поклоні смутна.
Як наточене вістря клинопис осінній,
І на спліні глевкім почіткішав рельєф.
Допікає поблажливий сміх й решильє,
Котре вив’язав ранком сполошений іній.
Із отих подаянь холод кубла зів’є.
Нашвидку осінь пише тривожні есеї,
Заодно літо бабине прихапцем тче.
А воно, мов роки, поміж пальці тече
І щезає десь там, де крилаті антеї…
Жовта стуженька руку кладе на плече.
Вже нікуди без неї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021
— Чого волію? Більше б нам довкіл краси.
—То ти гадаєш, що в нас її замало?
Трава, бач, жовта, а в пацьорках із роси,
допоки сонце попасом не зіщипало.
Хвилястій річці хвилювання додаси,
якщо до рання в ній сполохаєш дрімоту.
Щосил тормосять гай пташині голоси…
В окрузі нашій місць прегарних є достоту.
—Краса не лиш гармонія тонів і барв,
а й милосердя, розум, доброта людини.
Багатство наших душ—неоціненний скарб.
Загубиш—вже не знайдеш в гонці-біганині…
Явімо ж мудрість і не втратьмо, не губім
того, чим наділив наш образ сам Всевишній—
й нам буде милим світ, і далі голубі,
І осені найперші подихи затишні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
Вже майже ніч. Ще теплий в чашці чай.
Вмикаю знов настільну лампу матову.
Не сердься, пізня муко, зачекай:
Я почитаю кілька хвиль Ахматову.
Старенький томик каламуть зігнав.
Ось та сторінка, де куточок зігнуто.
Він дихав сонцем, місяцем—вона,
Й назавше коло двох планет розімкнуто.
Чужа, — їй натякнув раз приторк рук,
Що зовсім був не схожий із обіймами,
І дзвоном стримане: «Я вічний друг»,
І сміх в очах спокійний нею спійманий…
Відтак остигла лава її слів.
В домашніх тапках, в платтячку буденному
Вона зізналась образу зі снів
В бентеженні своїм, у сокровенному.
…Сурмлять світанок півні вперебій.
Покрились шиби мрякою туманною.
О, скільки, жінко, справжності в тобі!
Лиш в досвіток прощаюся із Анною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021