| Сторінки (6/600): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Звідси наша хата виглядала весни,
Синіми очима задивлялась в даль:
Хай би попід небом криги швидше скресли
Й світ опанувала рання пастораль.
Лопотіли крила ластів’ячі в гніздах,
Стріха видихала затишок й тепло.
Полинів гірк запах й лоскотав нам ніздрі,
Сонце обсипалось на віконне скло.
Гралось—забавлялось на біленьких стінах,
Причілок молодшав і чолом яснів.
Потерпала--никла темрява у сінях,
Захисту шукала в кроні ясенів.
Двері відчиняла хата й прикалабок:
Покидай нас швидше, з холодом журо.
З горба до дороги-- килимок кульбабок
У яскраво - жовтих теплих болеро.
Із бузку вінками чепурилась хата
І ховала старість в рОзкоші вишень…
Звідси простелилась путь моя хрещата,
Та до неї в снах вертаюсь я лишень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019
Немовби рожевий фламінго, світанок
Пливе по розісланім синім серпанку.
Спиняється в сув’язі вишеньок – шпанок,
Аж поки росу не зіп’є до останку.
Спалахують промені в трепетних іграх,
Стрибають на сітку з легкого туману,
Лоскочуть берези за талії й ікра
Й спішать щонайшвидше влягтись на парканах…
Іду я до річки — там блиск перламутру,
Тихенько зітхають у снах очерети.
Вниз кинуло небо свій погляд, у люстро,--
Під обрієм мріють старі силуети…
До ранку турботи зайдуть в передпокій.
На когось очікують втрати і горе…
Щодня панувати не може в нас спокій:
Не рай на землі й людські долі-- суворі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
Закінчив день тяжку повинність
І серп повісив в стрісі на стіжок.
Смуглява ніч, сама невинність,
Йде нишком ворожити до зірок.
Холодна крапле невідомість,
Тривога доторкається до вуст.
Земля втікає. Манить невагомість
Отих, кого ще не прирік Прокруст.
Туринські зоряні ворота
Відчиняться нарозтіж у ту ж мить.
А там струмують інші ноти…
Свята любов?! Вона також там є?
А як без неї бути людям?..
(Чому ж мовчанням втомлює сурмач?)
Земна любов печалить груди,
Це таємниця, світло, радість, плач…
Скінчила ніч свою повинність,
Вернулась в таємничий зимний грот.
А день новий, сама невинність,
Нас в звичний захопив коловорот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
Закуталась в сутінь постать самотня,
Від зір заяснів непримітний асфальт.
Позвало знов серце у вечір суботній
Під хату , де з вікон жаліється альт.
Знайоме віконце. Серпанок фіранки.
Жіноча рука застигає між фалд.
З горня поливає в горщечках фіалки
Й щезає під лемент дитячий і ґвалт.
А вечір зрадливо співає канцони.
Муркочучи, ластиться вуличний кіт.
Пречорний, як ніч, --але геть забобони,
Бо мила, однак, не прийде до воріт.
Тьмяніє в кімнаті. Приспущено штори.
Коханої профіль, як чар у імлі —
Немов продзвеніли водночас собори…
Та чийсь силует обнімає її…
Закуталась в сутінь постать самотня.
Від зір заяснів непримітний асфальт.
Позвало знов серце у вечір суботній
Під хату , де з вікон ще ремствує альт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
Заржа́вів сад від нудно-вільгих днів,
Убрався в креп з печаткою скорботи.
За руку лютень наречену вів,
Щоб молодістю лютість побороти.
На пальцях йшла, немов по битім склі,
І п’я́лись криги в тіло остюками.
Пекучий болю, вгомонись, засни,-
Весна ридала краплеледівками.
Розм’якло серце в лютня наче віск:
Коли не пара — не поможуть й чари.
Хурделиці дерев спиняють тріск…
Весна про березоля потай марить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2019
Тягнеться берег до річки губами,
Хвилі цілує у гребені білі.
Спів солов’їний застиг між чубами
Верб сизочолих, від спеки зомлілих.
Небо за дня споліскує ризи,
Барва блакиті підсинила плесо.
В травах очікує коник імпрези,
Сюркіт тремтить під лунким перевеслом.
Легіт грайливий майнув легкокрило,
Щік доторкнувся --й злетів з траєкторій…
Ми із тобою, як в юності, милий,
Тонемо в пишності фантасмагорій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Колишній подрузі дитячих літ
Ховаєш очі чом від мене,
подруго—москвичко?
Тому що сталось незбагненне,
й нам удвох незвично.
Незвичне зветься в нас війною,
в тебе ж отут мати.
Самі-бо ваші взяли зброю,
в нашу ввійшли хату.
Для тебе всі мої краяни--
«нацики», «фашисти».
Ви зупинить могли тирана
й з поля «трактористів».
Москва скрепна нам ніж у спину,
гинуть наші діти.
Стояти ж будем до загину…
В кожного в цім світі
одна - єдина Батьківщина.
В тебе аж дві наче.
Так полюбилась Московщина,
не можеш інакше?
Ховаєш очі чом від мене,
подруго-москвичко?
Чужою стала Україна?
Схаменись, сестричко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825184
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2019
Грає сопілка… Дивні ці звуки.
Сипле кохання хто́ через край?
Лель наливає меду в розлуку--
Гіркість її він соло́дить нехай.
Кличе лелек летіти додому,
Леля - сестриця обру́си їм тче.
Вишиє білим по голубому,
Золотом щирим вручну підмете.
В льолю тоненьку сонце вдяглося,
Котикам «люлі» сокоче верба.
Раннє на ніжки квіття звелося,
Ластівок кличе знову турба.
Гребенем вітер чеше волосся
Лелю та Лелі й леліє близнят.
Хор у гаю -- птахів стоголосся--
Будить зі сну ясенців пахолят.
Грає сопілка… Дивні ці звуки.
Сипле кохання хто через край?
Лади й Сварога любії діти!
Земле Вкраїнська, весну зустрічай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
Неначе в дзеркало, на стежку в глянці
Дививсь йдучи незрячий чоловік.
Допомагав пакет нести панянці
Й тростиною шукав путь звіддалік.
Повз жвавих хлопчаків промчався гуртик,
Щоб дебошир--мороз щік не припік.
Євразієр волік зубами прутик,
Й побачивши дітей, за ріг утік.
Ховають каркання хрипке ворони
Під крила пурпурово-смоляні.
І ніби незумисне іній ронять
Гербарії в напівпрозорім склі.
Настінний мірно клацає годинник,
На «до» та «після» розділяє час.
Стікає день, і вік наш по краплині--
Щохвилі меншає його запас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
Здалека летіли й на гілля присіли
Наївних сніжинок рахманні рої.
Чомусь метушились, про щось говорили--
Ту мову розчути могли лиш свої.
Хорами співали відчайно й велично,
Тримались руками за комір зими.
Вдалося учути нам гімн урочистий--
Невтішні жалі осягнуть не змогли.
Ще тьма розсідається пізніх сніжинок--
А рання весна уже кидає міт.
Сльозиться додолу зимовий обжинок,
Клекоче струмками повз моїх воріт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824422
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2019
Світлій пам’яті односельчанки,
матері добровольця і волонтерці
Отам лежить у квітах його мама.
Ще молода. Ще зовсім молода.
Душа сполохана її страждала
З тих пір, як з півночі прийшла орда.
Він в неї син один. І є ще донька.
Обох оберігала як могла.
Їй про онуків мріялось маленьких,
Та мрію розпорошила війна.
Єдиний син її тепер на фронті,
А Ганна не лиш мама--волонтер.
Бо не могла впиватися комфортом,
Як дім синочка -- шанці й БТР.
А що вона могла? Що годна мама?
Хіба заслонить сина від свинцю?
Жіноче серце — кровоточа рана.
Загоїти не можна рану цю.
Із побратимами синочок нині
У себе вдома. Чутно горя плач.
Вона лежить у квітах в домовині.
--Від смерті не вберіг тебе. Пробач…
Отам лежить у квітах його мама.
Скорбота мозок випила до дна.
Рида люд на подвір’ї у нестямі:
--Ще молода. Така ще молода…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824166
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.02.2019
Весна ось-ось, уже на горизонті.
З шухляди сонце витягне гуаш
І перемінить світ в однім моменті,
Прихорошивши гай та пустопаш.
Ще приоздобить білосніжно сад,
Розпише трав’я теплим оксамитом.
Красою форм нас вразить виноград,
Фіалки на осонні -- фіолетом .
Мої стрункі заманливі іриси,
Тріумфу варті в конкурсі краси,
Примули і лілеї, й барбариси
Утішать очі з ранньої весни.
А влітку сонце фарб іще знайде
Для руж цнотливих й маків ярих вроди.
Окіл ще пензлем бачно поведе
Тим чарівницях гордим на догоду.
На чорнобривці, айстри й дивосил
Востаннє барвами наосліп бризне
(Хіба ж терпіння вистачить і сил?)--
Й об землю втомлено промінням брязне…
Пред’явить Бог Усесвіту імлі
Землі найдивовижнішу окрасу.
Її пізнати в су́єтній петлі
Нам теж зуміти б встигнути завчасу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823881
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.02.2019
Ходить ніч — блукальниця сива,
Як жебрачка сліпа, попідтинню
Під порошею білою млива
Й уклякає фантомною тінню.
Ледь вловимі обриси сірі
Оминають акорди органа.
Дріб крупи в холодних пунктирах
Наспівають зимі цій осанну.
Ніч нагору викотить ноту —
І не буде симфонії спину.
Не запрагнуть мрії польоту —
До сердечок коханих полинуть.
Чудна́ ніч на білому фоні…
Чом сховалися яснії зорі?
Як в туманному Альбіоні,
Панорама із крапель прозорих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823721
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.02.2019
Ночі заплакані очі втирає світанок.
Хмари низькі, волокнисті, затягли горизонт.
Десь в небесах свій знайдуть врешті-решт полустанок
Й скинуть чували із гнітючих гризот на перон.
Вигляне сонце на мить й утече з-за лаштунки,
В колесі Сіра поверне́ться небавом увись.
Будень ефекту суєт розпочне підрахунки.
Доле моя, ти назавжди́ утекла? Повернись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
Співає вечір колискову берегам.
На кладці – ми. На небі — щербень-місяць.
Ставок полоще срібні хвилі з жовтих плям.
Ногами ря́ску очерети місять.
Феєрія. Не вечір--теплий кашемір.
Лиш ми удвох на цьому бенефісі.
Та ще допитливість жіноча ярок-зір,
І місяця з пенсне на переніссі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822633
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.01.2019
Ти ба́йдуже обняв сьогодні світ,
Снуєшся з неба до землі печаллю.
Знічев’я кинув у вікно: «Привіт»,
Вигойдуючи мокрою вуаллю.
Чудово знаєш: в хату не ввійдеш,
Хоч сліз твоїх— нескінчені потоки.
Ображений на мене ти, авжеш?—
У відповідь розлилися патьоки.
Я знаю: не твоя провина в тім –
Це все процеси у повітрі й вітер.
Однак вже досить масок й пантомім,
Й даремно ти малюєш море квітів
На шибах, посивілих якось враз,
Й мені дарма читаєш свої вірші,
Бо не торкає скупість змоклих фраз
У німот́і нічної взимку тиші.
Ще про весну пові́даєш мені,
Що десь-то там вона, аж ген далеко,
Й постійно час іде по метушні,
Й за домом знудьгувалися лелеки?..
Про що сказати б ти мені устиг,
Я схимника поспівчуваю долі.
І дощ, прощемравши ще трохи, стих.
Втирають очі шиби лисочолі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2019
Віддала всі самоцвіти
Ювелірам на прикраси.
За п’ятьма мостами літо--
Й на шляху ще грузький насип.
Реп’яхами липнуть брошки
Із цирконів і кристалів,
Та вже сонце чистить ложки,
Щоб черпати воду талу.
Полотном повзуть хмарини.
Без рубців воно — на крижмо.
Потічки течуть із ринви
У її часопис сніжний.
Їй мороз старий на поміч
Не завжди прийти захоче.
Краще віршів візьме томик
І читатиме до ночі.
Не танцює завірюха,
І не свище в дуду вітер.
Порошить лиш потеруха -
Хтось нізчимний засік витер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821411
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2019
Сусально-зоряне сині мерехтіння
Нічного вернісажу небозводу,
І пілігрима на річці сліду тіні,
Й дзеркальність срібна, й перламутрість льоду…
На перелозі трояндові світання…
Блакить гойдає пір’я лебедине… —
Довічне досконалості пізнання.
Невже краса врятує світ й людину?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821267
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.01.2019
За вісь земну тримає ніч планету,
Очима пробирає паралелі.
Заграла сфера «Місячну сонату»
Холодної зими пісним пастелям.
Ціп кидає зігріта яворина,
Кленочки в жмурки граються в пригірку.
А поруч двоє: парубок й дівчи́на.
Своїй коханій він дістане зірку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820854
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.01.2019
Зимове сонце вирвалось на волю
Й втікає чимскоріше від нечеси.
В малиново-фрезовій чистій льолі
То з’явиться, то щезне мовби Несі.
Та об клубок спіткнулось ненароком
Й шафраном зразу ж плюснуло гарячим.
Звелось й пливе зі мною поруч, збоку,
У вічі дивиться, чи я не плачу.
Йду, де на мене хтось іще чекає.
Йому ж розцілувати сніг весь конче.
Тож свиснуло мустангу малахаєм--
На нім дістатись Гімалаїв хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820581
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2019
Запахли ладаном земля і всесвіт.
Зима, у ризах ген по видноколо,
Квітчає вікна в білих лілій розцвіт,
Лиш зірці залишає шибку голу.
Затамували подих гучні дзвони
В очікуванні ангелів появи.
Вшанує нині людство у поклоні
Дитя Господнє і Марії-Діви.
Усотує душа вселенський спокій,
Сама немов у тозі з благодаті.
І синій вечір йде повільним кроком
В Різдво Ісуса, найсвітліше свято.
--Христос рождається! — віншує небо.
--Славімо Його!— в такт Україна.
Увінчана Марія сяйвом німба
У яслах в сповитку тримає Сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
На небосхилі зріє перша зірка
І сипле іскрами на білий сніг.
Часу свого збирає вечір мірку,
Скотився місяць в чорний переліг.
Передається з уст в уста новина —
Діждався світ народження Христа.
Марія в яслах колихає Сина,
Й поміж людьми ця радість не стиха.
Ми добрій звістці відчиняєм двері.
Дзвенить дзвінок, порипує сніжок.
За колядою коляда до двору —
Й зникає десь в мереживі стежок.
Та слово добре лишиться у хаті,
Й впаде молитва до Господніх ніг
З жаданням миру, радості багато
Й щоб негаразди всяк здолати зміг.
Хай чесний порадіє праці плоду,
В безвиході блукач віднаАйде шлях.
Уярмлені відчують хай свободу,
Й фарт кожному трапляється в сітях.
Хай у зневірі з’явиться надія
Й самотність хтось пригорне до грудей.
З нас кожен хай тепло своє розділить
І буде серцем ближче до людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820301
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.01.2019
Притухають зірки. Попіл, холод і дим.
Умивається ніч над озерцем німим.
Заглядає у шиби сини́зна, мов шовк,
Чи небачений сон із кімнати пішов.
Не лишилося й сліду. Митарства одні,
Й божевільна наснага палає в огні.
Порятунку від мене не жди, не проси —
Спершу ватру в мені ти сама погаси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
І білий день, і чорна ніч,
І спокій, й рух --у взаємодії.
Не може й бути протиріч
Поміж крильми буття стихії.
Добро і зло. А межі де,
Буває, зрозуміти складно…
Від щастя крок лиш до біди,
Хоч в жмені нитка аріадни.
Усього мить –й все шкереберть,
Йдемо хоч манівцем, хоч прямо.
Лише безсмертна круговерть
Із фінішним вінцем над нами.
Ми Є ще! -- значить: живемо
В облогах суєти й тривоги.
Свої в них жили тягнемо
До цілковитої знемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819913
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2019
Ніч укриває притомлене село
Лиш ви́тканим пуховим покривалом.
Втирає місяць хмариною чоло
І бородою з висоти киває.
Нарозпір хвіртка — й завіялась зима,
Охоче порядкує у садибі.
Бач, на подвір’ї вже клопотів нема,
То у садок дрібненько вона диба.
Сіренькі тіні розклала по снігу.
За сторожів-- обметані дерева.
Й не заманеться приблудному сичу
Жахати ніч ні нявканням, ні ревом.
Всі порошини розпороши́ла ніч
Й, зубо́жіла, сховалася в перини,
Прогнав світанок рожеві дрімки пріч,
З-за обрію проміння сонця рине.
Зима явила перві́сну чистоту.
Під пудрою депресія осіння.
І геніальну природну простоту
Поклала на вівтар вмиротворіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819907
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.01.2019
Вишивала мати рушники зимою.
Вишивала ружі, братики і маки.
Віншувала вечір піснею журною,
А надворі вітер стугонів і плакав.
Під руками неньки розпускались квіти,
Барвами весніло полотно на п’яльцях.
Закликало радість, кликало у літо,
Як його торкалась ніжність її пальців.
Тріскотіли дрова весело у грубі,
Відсвіти торкались на обличчі смутку.
Усміхалась мама, усміхалась любо
Квіточкам яскравим у маленькім жмутку.
Вишивала мама рушники зимою.
Вишивала гладдю й хрестиками квіти.
У кімнаті пахло лісом і смолою.
Забавлявся снігом на подвір’ї вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2018
(Замальовка)
Дрімає ніч, і мариться їй сон:
Свій чорний не покидала вона трон,
Й щербатий місяць, ревний пастушок,
Пасе поблизу зграю зірочок…
Їй завірюха видива пряде
Й нікуди тінню білою не йде.
Аж тут до ночі хтось гукає:-- Гей!
Не бачу пращурів моїх очей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
Верша́ться з неба благословень дива.
Весь затишок зашторують сніжини…
Заві́тна й найдорожча всім картина
Святого вечора й світлого Різдва!
Спішиться в край на Великім Возі час.
На небі зір не осягнути--море .
Помалу втрат притлумлюється горе,
Надія й віра відроджуються в нас.
У хату звістку приносять дітлахи.
Нова-бо радість «во Вифлиємі нині…».
Стоять на покуті ду́хи- дідухи́…
Сласна́ кутя на білій скатертині…
У спраглім серці спалахує свіча
Промінчиком піднесеним, пречистим,
Й нам путь освітить вічний, безкінечний,
Вборонить від меча, нали́гача й бича.
Той ще́мкий спогад родинного тепла,
Комфорту, що під захистом дитинства…
Моє життя, у бе́зумі й шаленстві,
Свого духовного прагне джерела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018
По снігу́ розстелилась казка зимова,
Надаремно не кличмо для себе тепла.
Уже грудень закінчив зимну промову,
Укриває ставок візерунчастим склом.
Димарі підпирають небо стовпами,
І по них підіймалися мрії не раз.
Там лишали сліди на хмарах стопами,
А вони заливалися сонцем щораз.
Де той спокій душевний, де райські сади,
Куди рветься душа в прихи́сток останній?
Й повертаються мрії додому, сюди—
Поспішати на небо їм ще зарано.
У чобо́тях по товстих пі́дуть заметах,
На стежинах життя лишать свої сліди,
Не повірять ніяк прадавнім прикметам,
Що вертатись не можна, бо це до біди.
Морозе́ць уподобав казку зимову.
Насолоду приносить йому ремесло.
Підбирає слова нові для прологу,
Але справжнє просвітлення ще не зійшло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818596
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.12.2018
Ти чуєш: падають сніжинки додолу?
Так точить в радості не втоплений сум.
Ще так в погідний день шелестить діброва,
Сукає мозок нитку тихоплинних дум.
Ще так звучить підступно невмолимий час,
Коли пливе невидимкою у далі.
Чи утікає геть земне життя від нас
І тягне довгий шлейф з горя та печалі.
А там поріг. Заціпеніє часоплин —
І ми почуємо, що нам скаже Вічність:
Чи право маємо сягнуть її глибин…
Чи враз надія переросте у відчай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
Іду я за містом чужими слідами.
Довкола знайоме --тепер невпізна́нне.
В дрімучому спо́кої лісу не спиться —
Чи пташка розбудить, чи вій сніговиці.
Тремтить у ліщини від холоду віття.
Немає кому її, змерзлу, зігріти.
Мороз пробирає шрамне тіло дуба,
Й доклавши зусиль, він стрясає сніг з чуба.
Напружило жили осики гілляччя.
На неї дивлюся: сміється чи плаче?
Старенька смерека сокоче невпинно:
--Навіщо людина зрубала ялину?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818099
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.12.2018
Зачекалась диво-свята
Вся слухняна дітвора.
Чистять крильця янголята —
З Миколаєм йти пора.
На ґринджолах парокінних
Миколай мчить до дітей.
І рипить сніг срібнодзвінно:
--Кожна хато, жди гостей!
Томні яблуні в садочку
Сколихнули зимні сни--
Аж бурульки в холодочку
Забряжчали від луни.
Дика грушка на горбочку
Чимсь маячить угорі--
Це ж усілися віночком
Яркогруді снігурі.
Всі давно чекають свята —
Найжаданішого з всіх.
І матусям, й навіть та́там
Нанесе Микола втіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818095
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.12.2018
Упала з неба чиясь зірка,
Здійнялась ввись чиясь душа.
Три рази сич десь крикнув гірко
Й згубив неспокій у кущах.
Пливе без весел часу човник,
Хмарини в за́світ ніч жене.
Закляк на місці місяць повний,
Мов вперше бачить він мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2018
Всю ніч зима складала оригамі,
Мороз виводив квіти на вікні.
Вже розсіває блискітки світанок
По первозданнім білім полотні.
На вулиці заохкала криниця,
В прозоре небо дише з-під дашка,
Гойдається на яблуні синиця
І чистить пір’я свого фартушка.
Зміїться вузько стежка по заметі.
Біляве сонце будить увесь двір.
Із снігу баба цілить арбалетом —
Хай обминає хитрий з лісу звір.
Вже достеляє грудень білий килим.
Почне ходу рік з чистого листа,
Додасть нам віри, сили і окрилить,
З'єднає колядою на вустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817564
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.12.2018
Присадкувата хата сховалась в базнику.
Застиг зневіри погляд в тінях хащі.
--Заходь, хто хоче,--риплять дверцята в сіннику.
Горіх рогами вдерся на горище.
Лиш забреде, бува, кульгавий дощ-всюдирозлий.
Постукає він костуром у вікна:
--В оцій хатині ще є хоч хто-небудь живий?—
Й потупцювавши трішки, також зникне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817324
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.12.2018
Скільки ж снігу накосило
В лісі, в полі, на дорозі!
Світло діточки гасили
Й спать лягали у тривозі..
Де ти ходиш, Миколаю,
Слизько, може, на стежинах?
Може, сани поламались,
Чи злякала хуртовина?
Важкувата, мабуть,торба —
Чемних діточок багато,--
І Михайлик носом сьорбнув,
В ліжко ліг скоріше спати.
Через сон малятко чує,
Що шепоче хтось у хаті,
У чоло його цілує,
Так, як робить завше мати.
Миколая любить хлопчик ,
Та уже почав дрімати.
І Святий дитя не кличе,
Щоб дарунком привітати…
Снігу, снігу ж накосило.
Все село тепер в облозі.
Світло діточки гасили--
Миколай до них в дорозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816873
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.12.2018
Торкнулась ніч сорочачим крилом
Скарбів небесних таємниці.
Заграло самоцвітами кругом,
Мигтять зимові плетениці.
Сновида місяць—майстер-ретушер--
Сяйливості додав опалам
І стелить білий трендовий мохер
На листя вижухле опале.
Чарує цноти світла благодать,
І пахне ладаном святечним.
А десь в селі розлився сміх дівчат
Й поплив по світу безкінечнім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816762
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2018
Біло-біло--ані сліду.
Спить земля під теплим пледом.
Гілля пишне — в снігоцвітті,
Іскри сіються крізь сито
На рум’янці горобини
І самшиту одежину,
На стовпці в овечих шапках,
Гуні яблунь в сизих латках,
Шпажки дикої ожини,
Теплі валянки стежини.
Чимсь сипнув вітрець в обличчя.
Що це? Що? Чи мені сниться?
В срібло вбралися ялини,
В пачках кружать балерини…
Козуб повний носить білка,
В ньому гриб, горіх й мобілка …
Скрекотять сороки вперті,
Крила враз почали терти:
--Це ж бо радість — не абищо,
Харч збирать тепер навіщо?
Білка – добра господиня,
В неї скарбу повні скрині.
Змилосердиться, напевно,
У дуплі ж горіхів повно!..
Протираю очі, Щезло…
Зникло все: сороки й білка.
Вихор мчиться до присілка…
Дивина зі мною сталась,
Бо земля до свят прибралась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816561
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.12.2018
На цій главі не ставитиму крапки,
Бо мариться продовження колізій.
В страждання не закохана, як Кафка,--
Скажу, однак, поменшало ілюзій.
І крила ще літають — вже не юні,--
Бо так душа ще рветься до польоту.
Гортаю сторінки я незабутні,
Щоб відновити хоч частину соту
Того, що ви́крали літа-злодії,
Лишивши в пам’яті з омрій руїни.
Щоб не позбавив нині ще надії--
Одного в Бога я прошу незмінно.
Щоби душі́, живій і невсипущій,
Котра з іржавої поверне да́лі,
Більш не пекло за тим давно минущим
Й життєпис мій не ве́ршили печалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816333
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2018
Смикає осінь з хмарин павутини,
Кидає їх у задуму просторів.
Вкутала землю в шовкову хустину:
Поле і сад, і далеку діброву.
Ледве проб’ється промінчик безсилий,
Ніжним цілунком пробудить зітхання.
Немолодий дощ, а все ж легкокрило
Густо озветься сльотавим ячанням.
Чубом розхитує сум яворина,
Змерзли над ставом старі верболози.
Молодість бачить у снах сокорина,
Клени й тополі стоять, мовби бонзи.
Листя шерхоче німими вустами,
Жаром любові, теплом підвечір’я.
Полум’я спогадів лишиться з нами,
Як лебедино світ вкриється пір’ям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815587
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2018
Минувши ви́баги містян
І поїздів незносність шуму,
Утік поза́очі буян,
Стерпівши погляд з тінню глуму
Міцних бетонних огорож,
Як вавилонська ро́сла вежа,
Застиг окіл здичілих рож
І павутиння, й пилу ложа.
Єством замовлений на скін,
На мур опершись не геть сміло,
Кущастий я́дзвінь, мовби дзвін,
Дививсь на мене підозріло.
Немов спитати сам хотів:
--Невже ти зустрічі шукала?
Здавалось, ще щось зумкотів,
Як доля ку́стриці лякала…
Ріки вертає течія--
В моїх дитинячих долонях
Гінка скакалочка моя
Із ядзвіневого пагоння.
Ядзвінь (дереза)-це колючий чагарник до 3 м заввишки. Гілки в куща світло-жовті, тонкі, спочатку ростуть прямо, потім никнуть.У дитинстві із пагіння цієї рослини робили скакалки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2018
Відсутній погляд мій здійня́ли голуби –
Тож на буденщину дивлюся збоку.
Мені байду́жливі емоції юрби,
Давно зневірилась в земних пророках.
Мізерним звідти видається клопіт,
А гра безплідною у ролі пішаків.
На отаких не зменшується попит,
Нікчем безвольних, безхребетних слимаків.
Тому й манить мене високе небо,
Де воля розкрива свої обійми.
Капканів стерегтися там не треба,
Хіба з землі хтось випустить обойму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018
Не приміряю мантії Поета,
Лиш пошанівок слову віддаю.
Небавом кануть вірші мої в Лету,
Котрими просто нині я живу.
Я й не торкаюсь мантії Поета,
Щоб не лишався пальців моїх слід,
Бо слово справжнє свіже й у заґратах,
Ще й здужає гранітний моноліт.
Пишу я вірші простосердні, щирі.
Мов квіти сонце, пещу їх всякчас.
Як зникнуть безвість у клекітнім вирі-
Здихне вгорі з полегшенням Парнас.
Не одягаю мантії Поета,
Лиш пошані́вок слову віддаю.
Я лірі правом вірного фаната
Хвалу, як вмію, чесно воздаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2018
Виє вовком хуртовина,
Клапті падають до ніг.
Ще в дворі молочна днина,
Спить, однак, давно поріг.
Майже добу безневинно
Він пролежав, неборак.
Не штовхали його в спину—
Побоявся хуги всяк.
Хай гамселять його в спину
Й спотикаються об бік.
Щоб не сипав сніг невпинно,
Мріяв злежаний поріг.
Також змучиться людина
Від самотності щодня--
Товариство їй потрібне
Й за́вжди любляча сім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814651
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.11.2018
Я щаслива, бо ще живу,
Пишу суєт своїх главу ,
Люблю людей і глиб небес
Й без нарікань несу свій хрест.
Іще бентежать в тім житті
Шляхи прокладені сліпі--
І не пригне журба-печаль,
Й засвітня синьо-срібна даль.
Я щаслива, бо ще живу,
Мій корабель ще на плаву.
А в нім зневіри ревний біль--
І це життя людського сіль.
Я щаслива, бо ще живу.
Своїми мріями пливу
У день буденний черговий--
Який-небудь — та дорогий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2018
Знов плаче осінь мокрим листопадом.
Відлуння стихло бабиного літа.
Не хочеться сміятись до упаду,
Не зможуть й світлі споминки зцілити.
Покірно осені стоптую стерню,
Уже й зима не проти увірватись.
Життя напружилось в скрипкову струну,
Та легко та́к не хочеться здаватись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2018
Рвав нині душу пізній дощ,
Строчив востаннє по гілках.
В дзвінких краплинах дрібних сліз
Згадав усе, що мав в думках.
У темряву сховавшись, сам
Свій розпач випивав до дна.
Хоч не герой він мелодрам,
Та вийшла розповідь сумна.
У тьмянім світлі ліхтарів
Немов алмазами іскрив,
Проте так плакати хотів,
Що віршем враз заговорив…
Все про колишнє скі́млив дощ,
На свій він ремствував уділ,
На доль людських життєвих трощ--
І подив малював довкіл.
Прикрила спрагу темнота…
Потоки тихнуть нарікань.
Діймала душу розпач та,
Поки не щезла в глухомань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814355
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2018
Знімають шуби мурі хмари,
Вдягають ними тротуари,
Хребти дерев, кущі та площу,
І листя кинутого мощі.
Самотня постать чує дотик
Холодних рук. Ядучий опік
Уразив тіло, зранив душу,
Думки переодяг із плюшу.
Скривило небо злу гримасу —
Чи то байдужості до часу .
І дощ холодний, і самотність
Пліч-о-пліч йдуть у пізню осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814125
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2018
Хотіла б тебе наріка́ти
Дівчам у вінку калиновім.
Щоб славною була присвята,
Додала би со́лоду в слово.
Згадала би, мабуть , уко́тре,
Як синь воз’єдналась із злотом
Й про небо, дубами підперте,
Й до обрію ниви поко́том.
Згадала б я сині волошки,
Ярке перевесло веселки.
Та враз постає Попелюшка
У строї, на жаль, українки.
Тебе нарекла б я «мадонна»
З усмішкою теплою неньки,
Та жінка зрина з закордоння,
Удома жде мати старенька.
Як звати тебе, Україно,
Покинуту й зраджену нині?
Вже душі людськії — руїни,
І чути лиш «кру» журавлине…
Хотіла б тебе нарікати
Дівчам у вінку калиновім,
Священним зворушливим «мати»…
Не можу я більш дорікати,
Як шля́хом простуєш терновим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814115
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2018
Чом серце краєш
боляче
І звуки твої – смутні?
Кровавиш рани
гоячи…
Догоджаєш мені?
Вдягнув Бог голос
в дерево,
засі́яв втіху і біль…
Багаття іскри чи
жариво-
Й улучаєш у ціль.
Мереживне нот
плетиво-
На віях чуття - мов роса.
Напруга немов
тя́тива —
І струниться краса.
За скрипку -- душу
демону,
Кому же апофеоз?
В засвІтті --
світлому? темному ?—
Дограє́ віртуоз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2018
Пройшлась в личаках не по крину--
По збудливій землі перед сном.
З голівки барвисту хустину
Простеляє під свій часослов.
Роко́че вкорочену днину,
Листопаду готує печать.
У ве́тху зовсім сірячину
Облачила дерев мужню рать.
Зеґар підганяє вороння,
Наполохало чорний базник.
В блаватах осінніх осоння--
Застелив уже іній ліжник.
Гортає листки чимраз швидше,
Поспішає в далекі світи.
Зима підкрадається ближче--
Залиши́лось їй міст перейти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813380
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2018
Троянди, намоклі від сизої мли,
Лежали на лавці у сквері.
Покинуті розпачем, мабуть, вони--
Як звично юначій манері!
Погордо й поважно біліли у тьмі,
В безлюдному тихому місці.
Достойні воліли красуні собі,
Найкращої з кращих у місті.
Жадали, довершені, пестощів рук
Доглянутих, із манікюром--
Та глухо довкола, лиш потягів гук,
Й вітрець шарудів за бордюром.
Гоно́рні троянди чекали дарма —
Вже й ніч до пелюсть доторкнулась.
І в’янули квіти на лавці ницьма
Й одна до одної горнулись.
І никла краса, хоч вмивала роса.
Богині не брали їх в руки.
Аж човгає жінка — срібле́на коса,
І одяг старий, в руках-- жмут́и.
Розквітло обличчя в безхатьки ураз:
Навіяли спогади квіти.
Не плакали очі її від образ,
Яких заподіяли діти.
Згадала щасливі свої всі роки
І білі троянди від нього.
Прозора краплина скотилась з щоки
І з серця людського, живого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2018
Зітхає тихим смутком листопад
І потай підморгує до мене:
--Ти не бентежся, не скоро снігопад,
Ще листя не все зронили клени.
У долі твоїй впав ще один рік…
Не переймайся дуже тим, даремно…
Я втратив їм, опалим, уже лік.
Що вдієш, стається це системно.
Зірки також згорають кожен день
Й без сліду зникають в піднебессі.
Весною цвіт обсиплеться з вишень,
Щезає десь-то час. Й ти змирися…
До тебе ще прийде не раз весна,
Й світ знову завруниться бруньково.
А з вирію повернеться вона,
Надія… Повір моєму слову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018
Забігла з казки антилопа,
Об землю б’є копитцем .
Жадний раджа її не схопить--
Прикрив недосвіт ситцем.
Довкола сиплються червінці,--
А осінь просить й просить,
Біжить за нею навздогінці,
Розхристана і боса.
Заламує осика гілля,
Дубок рятує чуба,
Опеньок лист здмухнув із бриля
Й малят веде до зруба.
Обіч берізонька, неначе
Ображена дитина,
Схилила голову і плаче —
Стрічок на ній-- третина.
Та осінь тупає ногою:
Вельмож вона не гірша.
Гайок сховався під чадрою,
Немає злота більше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812248
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.11.2018
З-за горизонту випливає вечір
Й півсутінки зганяє зі шпаринок.
Цвіркун сердитий — сурм не чути ночі--
Заграв своє на срібних павутинах.
Алеями ідуть і йдуть поволі
Гурти дітей й поважні перехожі,
А ранній вечір, зовсім розімлілий,
Печаль нагонить в ці години гожі.
І я знесилено блукаю парком,
Шукаю марно втомі сво́їй спокій,
Та раптом якось зовсім ненароком
Перехрестився погляд мій із тво́їм.
Переді мною знову ж тії очі,
Хоч посмутила їх роками осінь.
Ту ж саму явно рідну постать бачу,
Яка мені ввижається ще досі.
І усміх, янгельський, ласкавий,
Негодами не стертий й іншим кимось.
Тремтливе серце, втішене, голосить:
--Не розлучаймось більш!
Не розлучаймось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2018
Як сон зійде із колісниці,
Шугне несміло у кімнату,
Тобі, Лізок, нехай насниться
Ведмедик в шапочці картатій.
Нехай насниться лялька гарна,
Прекрасна фея, добрий гномик,
І небо, синє та безхмарне,
Ще й паперовий в річці човник.
І поні –з мультика — крилатий,
Як простягає ручки Владик,
Що в тебе друзів є багато
Й ангелик ніжно щічку гладить.
Хай сняться ролики чи велик —
І ти гасаєш неодмінно.
А за тобою в сизім млеві
Везувій, може,
й Україна.
Рідненька, Лізо, наша втіхо!
Звикаєш жить в чужому краї…
Нам так бракує твого сміху!
Розлуки туга серце крає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811708
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.10.2018
За плечі обійняла осінь,
Шепнула тихо: «Вже пора.
Ти ще витаєш десь-то досі —
Зима ж з-за рогу вигляда.
Літа твої разом з птахами
У вирій мчалися ключем,
Тож розгубилися шляхами —
Й здійня́лись в небо міражем.
Не варто тіней виглядати,
Душа хоч тенькне навесні…».
Якби ж то їх могла зібрати
Й прожити ще раз хоч вві сні…
А зараз треба ще горіти,
Бо стільки є у мене справ!
Не дай, о Боже, лишень тліти,
Дай осягнути, що послав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2018
Дерева, як злидні, --аж світяться ребрами,
Спочивають вкляклі їхні спини і руки.
Застигла річка між плакучими вербами,
І ховає між хвиль берегів перегуки.
Долину вкриває світанок туманами,
Осока лебедіє, ламаючи піки.
А вись, як раніше, колише воланами,
Налітають вітри, мовби хижі шуліки.
Кривавить сонце і спливає загравою,
Соромливо промінь посилає до долу,
Земля ж зацвітає осінньою барвою
І окутує день неземним ореолом.
Печаль невгамовна плине даллю незмірною …
Чом цей голос тужний лине знову і знову?
Підкорююсь осені тону манірному,
Осягну я її ексцентричну обнову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811319
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2018
…Вже спускаюсь з гори.
Думав легше піду,ніж під гору…
Володимир Сад
Спускатись важче із гори,
Аніж ішлось під гору.
Збираю всі підряд плоди,
Їх го́ри—й трішки з горя.
Зростає в хаосі мій сад
З розчарувань, ілюзій.
Щомить в нім випадає град,
Спікає злість амброзій.
Плекали ж мрії мої рай
Із яблунь пишнобоких.
Плоди щоб рум’янила рань,
І грали медом соки.
Щоби торкались трави ніг,
Мов лебедине пір’я.
Щоби знайти тут кожен зміг
Добро, любов, довір’я.
Садила правнукам я сад.
Не знала мук і скуки.
І, певно, все було б гаразд,
Якби не збоку круки.
Якби ж не купи омели́ —
Аж гілля, крекче, гнеться.
Чи треба полум’я й золи?
Чи Бога більше нам молить?
Чи інший лік знайдеться?
ОМЕ́ЛА́, и, жін. Багаторічна вічнозелена рослина, яка паразитує на багатьох породах дерев. Інколи поселяється і на плодових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811082
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2018
Злетіла голубкою в вись й спохватилась:
Життя круговерть десь ген залишилась.
Зосталася віра в безсмертя моє,
Де спокій панує, де рай, знаю, є.
Я стала хмаринкою в чистому небі,
Журитись-тужити за мною не треба:
Дощем повернуся на трави-- покоси,
Сльозою впаду у ранковії роси.
Я— вічність безмежна, не мить швидкоплинна…
Чому ж так торкає той сум журавлиний?..
Лишились позаду і болі, й тривоги —
Лиш крапка за мить від земної дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810829
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.10.2018
Міських будинків лабіринти.
В кружку фонтанної води
Лежать осінні жовті принти:
Листки й зневажені плоди.
Нао́сліп жовтень тротуари
Обсипав мокрим конфетті.
Збентежений, на клумбі гравій
Не прикриває наготи.
Воркоче голуб до голубки,
Тривожить плесиво крильми.
І сонце зрідка приголубить
Оту нудьгу, що носим ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2018
А сосни теж плачуть,--мов люди!
Коли випікає пал груди,
І грози, як кулі,-- у тіло —
Терзалось щоразу, марніло.
А сосни теж плачуть, — мов люди,--
Як глицю рве шквал звідусюди.
Як люди, виносять образи.
В них сльози течуть раз за разом…
Розраяти може лиш вічність.
Вона їх безсмертям увінчить.
Бурштин-- сонцеграєм в каблучці
Й браслеті на пе́щеній ручці.
Хоч сосни плачуть, мов люди,
Та скарбом плачі їхні будуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2018
Повіки склепили і сад, і подвір’я.
До вирію в мандрах утомлений день.
Усесвіт зірки шерегує й сузір’я —
І зчитує долі звіздар із знамень.
Степлішає погляд в котроїсь з зірниць,
Заплаче й пощезне самотня жарина.
Туманець невмисно розляжеться ниць,
Затихне вві сні безутішна пташина.
Намітяться долі десь вище, за синню,
І вибере кожен для себе вінок.
Терпітимем ми безневинно і винно
Й покірно читатимем розклад зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2018
Листоноша в багряній сорочці
Невідкладні розносить листи.
Вже вручив стрекотливій сороці,
Рубежів перейшовши мости.
Лист вербовий укинув у річку,
Що котилася хвилями в ліс.
Обійшовши самотню смерічку,
Він до сіл свій наплічник поніс.
Розшиває сусаллю перини,
Укладає гербарій в саду.
Начепив з павутиння гардини
Ще й вітання кладе до ладу.
Нагадає усім листоноша
Про батьків у неблизькім краю,
Що не ждуть ні гостинців, ні грошей —
Їм почути б кровинку свою.
Те коротке: « У мене все добре.
Як здоров’я, мої дорогі?»
Є коштовністю вищої проби,
Найціннішим дарунком рідні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2018
Притихли й затихли людськії оселі
Надворі струною бринить п’яно: ша
Схопився вітрище з рясної постелі
й спинився вже у стіжках.
Роса розкриває вуста прохолодні,
Роняє на землю елегію ночі.
Скричалась сова серед терня на глоді--
й тепер лише плаче.
Блукають вогні, як вночі потерчата,
І манять в солодкі тенета спокою.
Здається марою в селі кожна хата
під шаллю тонкою.
Тремтять через жаль томні трави осінні,
Завмерли дерев почорнілі хоругви.
Бентежний метель метушився у сінях
й сховався між шпуги.
А ранок ущент оту вицвітить темінь,
Крайнебо запахне знов м’ятно-рожево.
Як тільки проснеться вгорі перший пломінь,
впаде сургучево…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809201
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2018
Не вкрилося зморшками літо,
останнє, що бабиним зветься.
Не встигло і ковдри пошити
із шереху мертвого листя.
Не встигло наповнити дзбанки —
на ключ вись замкнула джерела.
Не вкрилися мудрістю ранки,
та й осінь ще досі весела.
Тепла нині як на цідилку
та хухає сонце на руки,
проміння із гілки на гілку
стрибає, неначе з принуки.
Дівча усміхається в небо:
--Пливіте у вирій хмарини,
де ллється радісний щебет
і сміх засіває царини.
А я назбираю листочків,
Що гублять осики і клени.
Як в мавки, складу свій віночок
Й осіннім пройдусь гобеленом…
Не вкрилося зморшками літо,
останнє, що бабиним зветься.
Ще осінь іде розмаїто...
Радіє дівча всьому світу
і я… із надією в серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2018
Осінь листи шле. І всі без конверта.
Печаль в них відверта й дощів глухий сум.
Пише натхненно на розлогих мольбертах
Моменти свого кольорового сну.
Грає на струнах журби вальси осінь,
Танцює листя ритуальний танок.
Плачуть хмарини ридма безголосо,
І змотують сльози в багряний клубок.
Листю земля розкриває обійми,
Їм паморозь зрання зимить судини.
Сонце осіннє, зігрій їх у приймах,
Пропасти не дай їм в ніч горобину...
У квітах жоржин ще чаїться любов,
Що палить жагою кожну пелюстку.
Мчить осінь змокріла від нас стрімголов,
На волю з тенет звільняючи пустку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808508
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2018
Небовид підпирає веселка,
Сяють миром живі кольори.
Навкруги запахтіло меделком,
Коні жовтня збігають згори.
Гумаки приміряє вже осінь,
Бачать сни біля греблі човни,
Про своє он шепочуться сосни …
А про що — ти попробуй збагни…
У діброві чеканить дріб дятел
Й розганяє дрімоту дубів.
Заманилось осикам поспати--
Не чіпали б хоч жовтих чубів.
А на вулиці гамір дитячий:
Угорі вигинається змій.
Хлопченя наздогін нетерпляче:
--Дай зловити шнурівку, постій!..
Йде Життя неквапливо і чинно--
Так віками ішло сивини.
І таке ж бо, неспинне, безвинне,
Мов нема у країні війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2018
Танцює з вітром панна осінь.
Легкий початок, обережний.
Торкатись м’яко його просить —
Й розхвилювалася безмежно.
Що не крок-- жагучіють вуста,
В очах — безумна пристрасть й виклик,
Йде спектакль емоцій непростих,
Де кожен з двох тамує видих.
Шаленіє осінь з кожним «па»--
І не підвладна вже нікому.
Навіжена й начебто сліпа,
Кружляє з леготом по колу.
Бентежне танго для них двох —
Стрімке й збудливе до нестями.
Хоча й вітрисько не як бог,
Та з ним полине манівцями.
І божевільні ритми танцю,
І губ палких торкання вітру
Укрили щоки враз багрянцем,
Спалили душу переквітлу.
Себе отак згубила осінь:
Поблякли шати і рум’янець.
Краси на долу цілі стоси…
І закінчився її танець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807966
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2018
Без свічада наклавши рум’яна на щоки,
Начепивши коралі з ягід горобини,
З оберемком жоржин нас застала знаскоку
Й пишнотою своєю ураз полонила.
Крок статечний, легкий--не розсипати б листя
І не втратити б чар лебединої пісні.
Залицяючись, вітер над нею пронісся —
Обережно з красою журною, навісний.
Збагровіли осики, рум’яніють клени,
Начепила моністи красуня береза…
Зберегли всій дрес-код лиш ялини зелені,
А помалу… підточує паморозь леза.
І додолу впаде ця краса, як рабиня,--
І притопчуть ногами, і придавлять морози…
Хоч вона прожила лиш свою середину,
Та задумливий погляд затаює сльози…
Без свічада наклала рум’яна на щоки,
Начепила коралі з ягід горобини…
Вона просить небес, ще би хвилю, ще б трохи…
Хай лунає довкруж її спів лебединий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807509
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.09.2018
Навис туман над сонним містом,
Сягнув будинків й храмів бань.
З гілля дерев рясним намистом
Струмить вода у глухомань.
Хмурніє небо, никнуть хмари,
Спадає зверху млява тиша,
Шкребе пером ледь тротуари--
Чиїхось кроків думу пише.
Люблю іти в густім тумані
Й словам підшукувать комфорт
Без лицемірності дурману,
Щоб їм повірив і манкурт.
І,може, він ураз згадає
Про наймиліший отчий край--
На нього він давно чекає
Й благає: «Сину, повертай!
Вернися серцем і душею,
Засій зерно, мов оратай.
Можливо знайдеш панацею
І лихам всім настане край.
Хай заживе народ щасливо,
Забуде вбогість і відча́й.
Жуаньжуанів новим ширам
Себе убити більш не дай».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807190
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2018
Трішки самоіронії
Тераса. Сутінки. Лате
Й думки про швидкоплинність часу,
Жіночий клопіт — борщ, соте —
Аж зовсім сонце захід гасить.
Нехитре щастя в нас таке:
Стрічаєм музу лиш надвечір,
Воркуєм з нею тет-а-тет,
Поки парча огорне плечі.
Тоді химерницю метку
Я прошу в хату на часину--
Й до ранку разом в сліпаку
Думки вкладаємо у рими.
Буває, бачите, повсяк —
Як пощастить коли тандему.
Ми ще подумаємо, як
Рішить назавжди цю проблему.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2018
Ніяка це не казка. Просто осінь.
А дощ то ллє, то падає, моросить.
Розсипав долі перли-намистини--
Збирають їх берези і вербини.
Нагнувся до землі низенько явір:
Не чує, чи співає досі жайвір.
Дубок чубком хитає сонно, в бронзі.
Старенька липа плаче при дорозі.
Лише радіють пишні хризантеми,
Поетам презентують свіжі теми.
У хороводах з вітром диво-кралі
Співають нам позбутися печалі,
З повік незвані витерти сльозини
Й сказати всім, що це лиш павутини--
Слабкі обійми бабиного літа…
І приховати тайну цю від світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806763
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.09.2018
Як мальви щороку цвіли коло хати
Й життя на прийдешнє було ще багатим,
Дерева зростали занадто високі,
Тоді відкривались дороги широкі.
І кожен з нас вірив у синього птаха--
Що житиме поруч, під одним дахом,
Над нами розкриє омріяні крила,
На чо́венці щастя напне всі вітрила.
Та виросли якось без птаха із мрії.
Й не всі покладали на нього надії.
Хоч дехто чекав на дарунок із неба,
Та, видно, не бачив той в людях потреби.
І знову зростає нове покоління.
Хтось рибку шукає: по її велінню
Щоб все у нас склалось, як того жадаєм.
Та як дошукатись — ніхто і не знає.
Пора нам прощатись із казкою й міфом,
Щоби не каратись із вічним Сізіфом.
Увіруймо в мудрості нашої силу--
То, може, піднімемо злежану брилу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806644
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.09.2018
Світлій пам’яті моєї бабусі--вдови
Поникло колосся пшениці,
Сумлінням втомившись украй.
Уповні снага золотиться,
Віщує багатий врожай.
У тихому плесі зажури
Постала бабуся в імлі:
По сніжних іде кучугурах,
Рятунок шукає в землі.
Шопортяться пальці у грудді,
Збирають колосся й, мов скарб,
Ховають на зболених грудях,
Довіку лишаючи карб.
А вдома сирітство убоге:
Маленькі неситі сини.
Одна в них надія на Бога,
Й на зе́рно чекають вони.
Два роки минуло відто́ді,
Як врешті скінчилась війна.
Під припічком нишпорить голод —
Йому не завадить вдова.
…Я згадую руку безпалу
Бабусі моєї, вдови,
Що символом голоду стала
І жертвою тої війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806300
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.09.2018
Ця диво-осінь незбагненна
У вересневих снах садів!
Цвіте калина, вже огненна,
Каштан свічками забілів.
Поміж плодів рум’яних яблунь
З’явивсь новий рожевий цвіт.
Сі́на ж на луках пахнуть в’янню,
Птахи зібралися у світ!
Омбре , сомбре теж в неї в тренді,
І буде стильним балаяж.
Земля зазиміла, у пледі--
А літо здовжує вояж.
Ця диво-осінь незбагненна
У вересневих снах садів.
Ти чар явила свій натхненно
На подив знаючих дідів.
На Тернопільщині у вересні зацвіли каштани, яблуні й калина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806077
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.09.2018
Плеще дощ осінній у долоні,
Розлились овацій стрічки-- ріки.
Наче вирвавсь тільки-но з полону
І вмиває міста пісні лики.
На дахах клекоче сіра піна.
До́лі цебеніє на бруківку,
То ураз ручай струмчастий зрине,
То запрудить рокотом криївку
Кла́поть заблука́лого в нас літа
І жене безжально його в осінь.
Хльост і хлюст на вулицях сердиті…
Дощ малює ніч в лінійку ко́су.
Як мені з душі прогнати болі,
Жмакані ще теплі сподівання?
Чи не змиє час надії кволі,
Як змив дощ цей літа маскування?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2018
Готує тортик з піску Маргаритка.
Поклала зверху календули квітку,
Довкола з глоду яскраве намисто —
Й готовий виріб гарніє у мисці.
А за будинком вже сплять маргаритки…
Лиш туї стоять в смарагдових свитках.
Спориш жилавий, неначе улітку,
Поволі й вперто плететься в повітку.
В дворі дитячий бринить голосочок.
У яблук зерна дзвенять, мов дзвіночок.
Минуло літо, майне швидко осінь…
Зростає Рита, дівча русокосе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2018
Витікає літо рікою
Між колючим стерням полів.
Ледь торкнулась осінь рукою
Ластів’ячих клавіш рядків.
Володіння міряє сажнем--
І свій шал гамує пригрів.
В надвечір’я в затінку ляже,
Загорнувшись в роси до брів.
На сльозистій шибі спонтанно
Під світіння зі́рок лампад
Я малюю, може, востаннє
(Час до нас такий невблаганний)
Своє серце літу на згад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805550
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.09.2018
Щораз мохнатий чорний вечір
Ховає лик ясного сонця.
Воно засне в хмарин на плечах
Й засяє завтра у коронці.
Щораз долає світло пітьма
Й себе з’їдає до останку,
Бо й уночі блукають притьмом
Зірки, осяяні прочанки.
Отак бува в житті всякчасно,
Що переможе чорна смуга,
Та біла верне своєчасно —
Й від бід залишиться осуга…
Осуга — синонім: осад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2018
Який прекрасний білий світ!
Люблю пречесну його вдачу.
У нього серце --- динаміт!
Круго́м його я велич бачу.
Який прекрасний білий світ!
Чому ж раніш не помічала,
А прагла лиш рожевий квіт--
Й життя моє повз мене мчалось?
Який прекрасний білий світ!
Здавався ж досі він незримим.
Немов мене замкнула кліть,
Й жила у ній життям пташиним.
Робота, діти і родина —
Який, скажіте, білий світ!
Але життя-то швидкоплинне,
Минуще, наче первоцвіт!
Який прекрасний білий світ!
Я заворожена дивами!
І диска місяця відсвіт,
Блакитне небо з островами,
Гроза з мечами й булавами —
Який прекрасний білий світ!
Я заворожена дивами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2018
...Коли восени падає перший лист,
він створює оглушливий шум,
тому що з ним падає цілий рік…
Тоніно Гуерра
--Німуєш
в безпорадній апатії,
зціпивши вуста,
проковтнувши докори?
Знаю про твої симпатії
до оксамитом повитих
днів та ночей
і мерехтливих очей,
жовтим блиском налитих.
Жалкую,
та ще на початку
не тобою самою
твою долю
проплачено.
Пригощайся ж востаннє
келихом відчаю--
його в твоїх споминах
давно через край.
Твої губи німі
покірно засвідчують,
що готова вітати
всенеосяжний розмай.
А поки..,
а поки…
запасайся дарунками —
вбирай їхній запах,
пам’ятай їх на дотик,
збережи їхній смак…
Волосся твоє
давно вкрите цілунками
тої,
що обережно торкає
своє – не своє.
Усміхнулася гірко
невговтана осінь,
зчервоніла листками,
зридалась дощами--
під руку
бере її студінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2018
Співають вечірній сум цикади,
І світло розстелив в пітьмі ліхтар.
Маскує відверті сад принади
Від поз́ирків жагих очей Стожар.
З гілляччя зіскочив розвій-вітер
І гойдалку штурхає сонну в бік.
Із по́мерків сам лелійно витер
Збадьо́рений ураз сачок-- одрік.
Десь, може, в небаченому небі
Художник Арчімбольдо зрить з висот,
Бо й звідти вчуває він потребу
Всім астро піднести медовість сот.
В півсвітлі Усесвіту маестро
Зобачив, як нуртує в груші сік…
Малює ескіз портрета майстер
Й душа його смакує сил притік.
Виводить колючасте колосся,
Міте́лки конопе́ль з дрібним зерном.
З вин грона змальовує волосся…
Додасть гриби та квіти заодно…
У сутінках милуюсь я надсвітом,
Фантазія моя сягає меж.
Сьогодні прощаюся із літом---
Он осінь споряджає свій кортеж.
27.08.2018
Джузеппе Арчімбольдо. «Осінь»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804619
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2018
«Не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком. Карай мене, Господи» (Єремії 10:23; 24).
На все воля Бога
На все Його ласка:
Широка дорога
Й невтоптана стежка
Кохання до гробу
Й розлука як трунок
І горе на пробу
Й фортуни цілунок
Товариша вірність
І подруги зрада
Удачі позірність
Й увінчана влада
Вікторії в брані
Й поразки фатальні
І блиск на екрані
Й учинки брутальні
Здоров’я воляче
Й тривала недуга
І смі́хи дитячі
Й самотності туга.
На все воля Бога,
На все ласка Божа.
Не мали б ми всього
Без Нього, Сторо́жа.
Коли ти поцілиш
Камінчиком в небо —
У Бога не влучиш.
Впаде він на тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804403
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2018
Атланти-- Карпати, Говерли вершина
і луки картаті, й нарцисів долина.
Озера сяйнисті, пісні солов’їні,
калини намисто—
моя Україна.
Ключі журавлині, надземність барвінку,
стрункі тополини, зоря на зарінку.
Хрести у блакиті — церковець данина,
волошки у житі —
моя Україна.
Купайло й гаївки, букетик на Спаса.
Колядки й щедрівки — фольклору окраса.
Козацтва звитяга і туга чаїна,
на вірність присяга —
моя Україна.
Провладні "пророки" — калитки й тартюфи,
незняті «навроки», високі тарифи.
Плачі Ярославен, що спалюють душі,
і лицарства слава, і битви за куші .
Народ, що не стане перед злом на коліна,--
це рідна країна —
моя Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804204
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2018
А вечір пахне травами,
Медом і душицею.
Гіркою пахне кавою
Й здобою з корицею.
Стогне сад, обвішений
Горнятами-плодами,
Й місяць, зовсім сплющений,
Дивується із нами.
Вечір косить серпиком
(Вже хмари у покосах)
І розставляє глечики
Попід серпневі роси.
Літиться ще літечко
У всьому щедрокраї
Й сипле через ситечко
Лелітки на врожаї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803965
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.08.2018
Голубіє полотнище неба.
Золотяться, як струни, стібки.
Голуби просторінь тереблять
Й заплітають у День залюбки.
Почуттям переповнені нині,
Бо святкує народження стяг.
Торжествує моя Україна
У вінку з предковічних звитяг.
Розвивається прапор наш гордо
Благовістю своїх кольорів
З білосніжжям шляхетних ескортів
В розпростертих обіймах вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803595
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.08.2018
Нехай мучить неспокій і смуток осінній,
Хай зажуриться світ, ностальгує земля,
Хай цвіте на деревах розкучмений іній,
В довгу сплячку впадають у зморшках поля.
Не чекаю даремних весняних ілюзій,
Поривів до піку молодих почуттів,
Зачекає пора неймовірних колізій —
Її я не зраджу, як би хто не хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2018
Етюд
Находившись, літо осеніє.
Спорожніла кузня зозулина.
Згорбатіла рутка стогом сіна,
Очерет чуприну сиву скинув.
З потічком тихенько сокоріє,
У червоне вкутавшись, купина.
По мокві бреде самотній бусол,
Сенс життя шукає у болоті.
Засичали збори дикі гуси,
Підморгнуло з неба сонце русе.
Відчиняють вирії ворота
В безамбітні теплії широти.
Вечорами під зими завої
За верстат присяде весняниця,
До тепла натче шовків сувої
Під мотив веселої й сумної…
Карусель поверне патерицю
Й молодій весні вкладе в десницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803361
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.08.2018
--Не ламайте мене, не марнуйте краси,-
Так благала людей полум’яна калина.
--Мої грона зірвіть, на колись припасіть,
Та не всі, залиште хоча би частину.
Хай палаю-ятрусь до краплиночки крові,
Щоб могла повсякчас забуттю нагадати:
У мені, горопашній, є стільки любові,
Що довіку усім я могла б уділяти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803142
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2018
Україна — моя радість і біль,
Невичерпний священний грааль.
Світлоглядна мрії яснінь,
Тиходумна сердечна печаль,
Милозвучна мамина мова,
Вишиванки суть загадкова,
Світлоглядна мрії яснінь.
Україна — моя радість і біль,
Невичерпний священний грааль.
Україна – моя пристань й любов,
Ненаглядна споконвічна краса.
Ти буття основа основ
І зоря, що повік не згаса.
Колір поля безкрай золотого,
Піднебесся безмір голубого.
Ти буття основа основ.
Україна – моя пристрасть й любов,
Ненаглядна споконвічна краса.
Ти стрічаєш у святковім вінку
Із тернинням, що вп’ялось у квіти.
На землі не зустріти таку:
Нам тобою сьогодні радіти
Й незгасимим свічкам осокорів,
Урочистим видзвонам соборів,
І сміливим синам—соколятам,
Що боронять тебе від заклятих.
На землі не зустріти таку.
Ти стрічаєш у святковім вінку
Із тернинням, що вп’ялось у квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802901
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2018
Самозакоханим
Чи доля, чи бо́женьків воля--
Закохався у себе Нарцис.
Всі зе́млі сходив він довкола,
Та достойних не стрів він принцес.
--Занадто тлустІє жоржина,
А рум’ян на щоках... – аж пашать.
Узяти таку за дружину?
Неможливо ж товстуху кохать!
Чи та гордовита троянда
Із порепами, як у рабинь.
Неначе лиш щойно з фазенди--
Їй далеко до справжніх богинь!
Бліда молоденька ромашка?
Бач, гінка і приваблює стан…
В таку закохатися важко,
Простота --лише для ікебан.
І вко́тре гляди́ть у свічадо.
Відображення зваблює зір.
В його грудях клекоче досада —
Посиві́є ж один… як факір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2018
Під вагою зігнувши хребти,
Розстібнувши ошатні кунту́ші,
Вже поохують млосно садки,
Утішаючись сонячним душем.
Роздобріли у Слави боки,
І Флорина взялася рум’янцем,
Жар калини торкнувся щоки,
Анемони всі зайняті танцем.
Височіє над садом горіх,
Обійнявши руками півсвіту.
На півметра він вирости встиг
За спекотне цьогорічне літо.
Тут панує свята благодать.
Розговівшись, птахи колобродять,
Тут тумани медвяно кадять
І безжурність до неба возводять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802664
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.08.2018
Упало яблуко в саду --
І загойдалась тиша.
У ранню осінь я іду —
Вже доля вирок пише.
Давно прийшов збирати час
Розкидане каміння.
Не зберегла їх про запас--
Забракло-бо терпіння.
Ловлю я серцем кожну мить,
Котру не помічала.
І щось у грудях так скимить,
Що до сих пір мовчало.
Напевно знаю я одне:
Підніму я й незрушне
Й не скоро осінь промайне,
Бентежна і зворушна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2018
Рука--невидимка запалює зорі,
У небі з’явилася мапа прозора.
В ній долі-життя-- як у новім люстерку--
До миті цієї від самого старту.
Малюються в висі ліси і поля,
Степи неокраї, пустелі, міста,
Синіють в безмежжі моря й океани,
Й там душі людей, що були колись з нами.
Витає у небі любов й підла зрада,
І наша шляхетність, й усі наші вади.
Мільйони запитань й чиїхось їх рішень…
Там шуму немає, а є лише тиша.
Читаю я мапу химерного світу
У місячну ніч при зорянім світлі--
І буду в полоні небесних просторів,
Допоки світити не втомляться зорі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802564
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2018
Розклювали зірки
Райські птиці.
Маскували граки
Спішно місяць.
Кучугури пітьми
Вечір горне.
Розпластався крильми —
Стало чорно.
Білокрилий Пегас
Десь гасає.
Як покине Парнас —
Світ скресає.
Уділяти кінь став
Нам натхнення,
Бо прикрасити мав
Сіродення.
А неспокій росте
В нас щомиті--
Дарувати святе
Треба вміти.
Комусь світло віддасть,
Грізність – іншим.
Комусь й хмелю дасть брость
З спілим віршем.
Запалили свічки
Райські птиці,
Кінь скидає віжки,
Б’є копитцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2018
Розливає магію сопілка,
Розбудила птаство на світанні.
Зілля сонне підвело голівку,
У піжами росами убра́не.
І струснула синь з очей дівчи́на,
Бо коханням лився звук той в серце.
Слухав сво́ю музику й хлопчина,
Ліси, гори, ріки та джерельця.
А сопілка лоскотала душі,
Тріпотіла диво – птахом в грудях,
Та розлука, виборсавшись з глу́ші,
Зашпурляла в долі їхні груддям.
Сопілкар не ві́дає спокою,
Його туга ллється на всі боки.
Полонений юнкою отою,
Втратив він наза́вжди в серці спокій.
Я́кось зрання, вийшовши на гору,
Цей хлопчина чує рідний голос:
--Буду я з тобою, милий, поруч,
Доки хлібний має в полі колос.
З того часу ледве чутним гуком
Синь волошки кожного прохає:
--Не затоптуй моїх сліз розлуки.
Ти кохання не топчи, благаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801988
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.08.2018
Серпень кроїть обруси
Довжиною у осінь.
Зворохобились гуси:
Літо ж лагідне досі.
Не налітилось літо,
Не сходило сандалів.
Сіє соняшник ситом
Жовту радість з печаллю.
Лише день сонцеклонно
Укорочує поли
І колосся в поклоні
Пригинається в полі.
Піднімає малина
Посивілії вії,
Червоніє калина,
І струнчать деревії.
Ляже плодом червивим
Літо в росяні перли,
В мої роки зрадливі,
Що назад вже не вернуть.
Серпень кроїть обруси
Довжиною у осінь.
Зворохобились гуси:
Літо ж лагідне досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801748
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.08.2018
Я ніч люблю і чути хочу тишу.
В клубок змотаю вчорашню метушню
І за порогом десь її залишу--
Для себе лиш запалю одну свічу.
Чаклують барви безсловесні тіні,
Що причаїлись нишком по кутках.
Укрили стелю маревом-сатином--
І стала та для неба зір катком.
Танцюють вальси блискітки по стелі,
Захоплено за ними блимає пастух,
Бо вже давно сп’янів від зір без хмелю.
Всю ніч він мерехтів, допоки не потух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801709
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.08.2018
Дорога мчить у Всесвіт,
Убік не повертає.
Тримає коло скреси,
А берег де, не знає.
Сторожа у кюлотах…
Думки пливуть в нависся.
І тісно, лот за лотом, —
Огранене колосся.
Біжить дорога шпарко
До отчого порога.
Із нею біла хмарка
Веслує довгим рогом.
Колишнє і оази —
В мандрівника вервечка,
Поезія і проза,
Без журавля синичка.
Дорога мчить у Всесвіт
І вбік вже повертає.
Вітає тихе плесо —
Й тут Всесвіт в став пірнає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801472
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.07.2018