| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
И для тебя на пустом роздорожье,
Я закричу как прекрасна тут жизнь,
Я посвящу тебе альты и грёзы,
И расскажу все что хочешь,
Вот, ты только услышь.
Я знаю что солнце восходит,
И вижу, мне кажется, рай,
Да как-то печаль всё тревожит,
Забил бы я *** но мне жаль.
А дни тут плывут осторожно,
Небрежно лаская уста,
А ночь прогримит мне смятенно,
Окутает сердце тоска.
Любовь несмиренна, ты знаешь,
Забыл может быть, но пройдёт,
Вся жизнь под конец иссякает,
Ошибки берут верх, урок.
А счастье тут радуга, вот же,
Спустилось с небес прям на твердь,
Ах счастье, его так не хватает,
Хочу быть счастливым, не походить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861554
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2020
Дни и ночи летят с ветвей,
Моя рука касается мягкой кожи твоей,
Мы живём там, где надежд нет,
Где прошлое спит у дверей,
Как маленький щенок без затей.
В городе, из серых кирпичей,
Пламя кровоточит,
Что-бы скуку привлечь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832870
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2019
Я разучился ждать звонков,
А ты писать прощенья.
Мы встретились с тобой тогда...
Хотя... Кому нужны чужие откровенья...
И мы с тобой без "мы с тобой"
Прожить уж сможем в одиночку,
Но как же, милый мой,
Я не хочу здесь ставить точку...
И все ж никто уж для себя
Не хочет горестей общенья,
Мы поздно встретились с тобой
Когда нет тяжести от нового прощанья...
И ты чужой и я не тот.
Наверно, все таки тут точку.
Иль пусть допишет кто другой,
Твою мою не нашу строчку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815458
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2018
Я їхав з далечі по суші,
Під землю небо опускав,
І водограй в безбожні ночі,
Я вітром сильним підіймав,
Аби забути карі очі...
Приїхав я, писав, благав,
Неначе хлопчик із діброви,
Міського серця палкий стан.
Ти не прийшов.
Ти не прийшов.
Ти не прийшов!
Ти не прийшов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2018
Мої щоки червоні,
Твої очі безсилі,
Мої губи палають,
Твої руки німіють.
І ти у полоні,
А я у запої,
В моєму полоні,
В моєму запої.
Ти стогнеш від болю,
А я від побою,
Воронка кохання,
Всмоктала від горя.
Твої очі червоні,
Мої руки безсилі,
Ти в моєму запої,
Я в твоєму полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2018
Два года уж, хожу я не один,
Везде со мною Черный Пёс.
Проснулся, глянул в потолок,
А рядом спит мой Черный Пёс.
Я вышел на работу, кофе иль свиданье,
Дышать я вышел воздухом земным,
Но рядом, лапою храмая,
Рычит-бежит мой Чёрный Пёс.
И бросить сложно, и сам Он не уйдет,
И все шагает Черный Пёс,
Добить — сил нет,
Лечить его — клеймо наклеить,
Поставить чёрную печать.
Печать той лапы, что кровава,
Той лапы, душащей ночами.
И все ведь это Чёрный Пёс...
А зубы, зубчики, зубцы,
Они кусают грудь, и что-то там внутри,
Кусают больно, будто в первый раз,
И так сто раз, и каждый час...
Кусают это зубы, Чёрненького Пса.
И вроде я смирился,
И вроде солнца больше мне не надо,
И воздух свежий под лесами,
Мне жить не хочется, я знаю.
Пошел бы вон мой Черный Пёс,
Терпеть тебя я больше не могу,
Тут два варианта мне осталось,
Иль вылечу тебя,
Илья убью себя.
Моей боли посвещено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797902
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2018
Ходи сюди, душа моя,
Ти загубилась, я це бачу,
І не обманюй що не так,
Я плачу, плачу, ТАК!
Пішла колись-кудись далеко,
І не помітив я того́,
Подумав:
"Хоч би так!
І слава Богу!
Бувай здорова *** та!"
А потім важкість у мені-
То тіло наче камінь,
А мозок, що пір'їна хутряна,
Свідомість вщент - гайда!
Жалкую зараз я за те,
Що втратив так тоді тебе,
Безглуздо, тихо, безлюбовно,
І соромно мені... Ле-ле...
Пробач мені, Душа моя!
Прошу, повір, я загниваю,
Не можу жити,
Я вмираю!
Вернися сонцем ясним в день сумний!
Яскравим цвітом яблуні тієї,
Що у горо́ді там росте, плодів не віддава,
Прости мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018
Ой мамо, мамо,
Що ми наробили?
Нащо ми так глечки́ побили?
Втопили острів, просто так...
Я - син інакший,
Ти це знаєш,
Не ідеал, і не брутал,
І не солодкий мед-стожар.
Я не хворію, не страждаю,
Не скиглю вно́чі, засинаю...
Чому все кажеш na odwrot*?
Дитинство мо́є Ти забрала,
Мене Ти зроду проміняла,
Ростила тільки щоб одняти,
Моє Ти право.
Я дякую Тобі за все,
Забудь, і я забуду,
Тобі-мені так боляче тепер,
Ми не кохаємо один-одного.
Давай відпустимо, прошу,
Нам треба вже так відпочинок.
Забудь.
Давай, забудь.
*Na pdwrot - навпаки, усупереч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Весна прийшла,
Журбу не віднесла,
Порвавши серце,
Пішла!
Нащо магнолія цвіла?
Щоб серце плакало в неволі?
Щоб очі виїло, прозорі?
Та ні, не може бути так...
Цвіла Вона,
Щоб щастя дарувати,
Хоч трохи серце милувати,
Давати йому радість і нектар.
А оченята - Лісова смола,
Солона і гірка душа...
Милуються вони, слізьми стіка,
І так стражда душа твоя!
Послухай милий пане - землянин,
Не смій плювать ти просто так!
Полу́м‘ я не горить sto lat*!
І серце тво́є точно так!
Цілуй, цілуй ти цвіт магнолій,
Не втрать надій бажання ти свого,
Ти просто віру май,
Таку, яку не маю я,
Заплаче до́щем немічність моя...
Sto lat (пол.) - Сто років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Минув вже місяць,
Почув я дзвінку тишу,
Брехливу суку моїх мрій.
Ритмічність серця стала неможлива,
Як samochód* без палива, бензину,
Я змушений сказати сiao*?
Ні...!
Ти знищив все, що маю teraz*,
[u]Посмів забути незабутнє,
Знеці́нив все що ніс в собі
І загубився у юрбі...[/u]
За що ти так зробив мені?
За що мовчав на мене так шалено?
Занадто гучно,
Ні, будь ласка, ні...
Я маю ще надію у собі,
Брехня вона, та все ж,
Повернешся, благаю!
Я кохаю!
До Іммануїла, коханого лиш мною
Samochód (польск.) - автомобіль;
Сiao (італ.) - бувай;
Підкреслений текст є редагованими словами пані Костенко з вірша "Вже почалось, мабуть, майбутнє"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018
ты уйдешь, ты не посмотришь в след,
а я бегу на красный свет.
бегу, бегу, ломаю пальцы рук и ног,
молюсь я, плачу, и кричу.
услышь меня!
мне помощь так нужна!
уже ослаб, морально умираю,
живу я и живу,
но лишь мечтаю,
что бы начать всё заново опять.
но если и не так, то по другому будет.
я сердце мучить больше не могу,
оно больное,
как и моя душа.
мечтаю раны заживить,
но эти травы, что советуют врачи,
они лишь режут, жгут, печалят,
бросают в жар, и убивают.
а я кричу от дикой боли,
кричу я громче всех, но этого никто не слышит,
услышал, мне казалось, ты меня.
пожалуйста, не уходи, ты не бросай,
так и до смерти бегать можно,
как я,
но я бегу на красный свет,
и сколько можно - пробегу
а ты, наверное, не обернешься в след,
забыв наш миг, увидев жёлтый свет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776883
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2018
Я все ще відчуваю ту потребу.
Відчуваю, що хочу я до тебе.
Не вистачає так чогось в душі моїй.
Мені так хочеться іще раз повернутись,
На всі місця, де тепло на душі було,
На Контрактову площу,
Що пахла радістю, турботою,
Наповнена глінтвейном вдосталь,
І Пішохідний міст отой пригадую,
Завіяний вітрами Дніпровськими,
І острів той...
Що за мостом розкинувсь.
А там...
Там перший поцілунок твій,
Солодкий, ніжний і суровий,
Зігрів мене, як чай
Безхатька в дикий холод.
Тепло в душі.
Тепло в душі.
Похолодало.
Теперь та площа другі вихідні,
Наповнена для мене кров'ю,
Сльозами вмита з моїх вік,
І серце так вона щимить...
А міст той проклятий!
Як він гойдавсь, скрипів,
Від вітру льодяного.
Ото моя душа тепер,
Четвертий день,
Все відчува те саме.
А острів той...
Та хай б залило його!
Для мене то тепер,
Біль серця,
Хворого,
Мого.
Мені так боляче,
Якби ти уявляв,
Що скоїв усмішкою,
І запахом свого волосся,
Самим лиш поглядом створив...
Нащо ти вирив яму так глибоко,
Невже тобі не знать,
Як то болить, коли в душі,
Пуста діра, що гноєм істікає,
І зовсім скоро,
Постане раною, що лиш в майбутньому,
Примусить пам'ять підірвать.
І загноїться рана та оп'ять.
Благаю, повернись,
Доки не пізно,
Молю тебе, мій принце,
Не втікай,
Ти викрав моє серце,
Повертай....
До Іммануїла,
Від Костянтина
12.02.2018
22:23
-----------------------------------------------------------------------------
Я сподіваюся що не зустріну осуд тут людський. Я теж людина, так само як і всі, хочу співчуття, розуміння. Але в житті моєму цього немає. Усі страждання втіляю сюди у тому вигляді, якому можу. Прошу вибачення за можливі помилки, неправильну риму.
Дякую за порозуміння,
Щиро,
Костянтин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2018
все закончится
и всё начну я с чистого листа,
я позабуду старые проблемы,
и кошек глубоко дерущих душу,
пуская когти мне в глаза,
и тех людей что мне плевали,
в лицо и рук, не скрывая,
своего зла.
я слышу звуки осуждений,
я слышу крики оскорблений,
что тихо так доносятся из глубины души.
моей? да нет уж, вашей,
я глубоко не удивляюсь вашим мненьям,
они мне все, как мёртвому варенье,
дурны, и бесполезны, не на одно мгновенье.
мне всё равно.
и да, я многогрешный, и на свои года,
позволил много лишнего,
о да, о да...
но неужели вы безгрешны?
ну неужели вы не можете понять,
судя другого человека, вы все,
все, все, скрываетесь опять
скрываетесь? не смоневаюсь.
вы прячетесь не от людей,и не от Бога,
вы прячетесь, сами от себя.
задумайтесь, а стоит ли оно того,
а стоит ли ругать других,
кто не поддатлив в ваше мненье?
вы знаете...
а я прощу, я всё прощаю,
я не держу–я отпускаю,
и зла в душе моей, котячяя слеза,
меня не приучили, меня не воспитали,
как вас, бросать песок в глаза,
при этом не краснея, не дыша,
кричать:
"Изгой! Урод! Подонок! Мужелож!".
да, я такой,
а что теперь?
в отличии от вас, я не скрываю своего лица.
Задумайтесь, пока не поздно,
что делаете вы, с душой своей,
душой людей, чьим ваше мненье,
как фикусу глоток луча,
которое от солнца, летит и без оглядки,
ударит сильно об листок, сожжя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776616
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2018
Я пам'ятаю, як цілуєш ніжно в плечі,
Як дихаєш у спину ти мою,
Я чую подих, чую сум,
І голос ніжний,
Що наче ненька обійма ілюзію мою.
Я відчуваю запах цигарок,
Що ми курили рано вранці позавчора,
Я пам'ятаю твої тонкії вуста,
Що цілували моє тіло тої ночі,
Я пам'ятаю все, але чомусь ,
Немає більше ти і я:
Є "ТИ" лиш,
І десь окремо "Я".
І час зайшов вже так далеко,
Реальність - точно наче сон,
Страшний, бридкий і бідний,
Як Авдон*.
Буття блага не забувати,
Ті німеркнучії мріяння,
Що в дар отримав я од тебе,
Навік? О, ні!
Та я забуду, все забуду,
Я зроблю так, щоб все болюче,
І те пекуче, що болить,
Розгорувати, зруйнувати,
І знищити ущент,
Немов міста,
Що вже не стануть докона.
Авдон - Аваддон, бог смерті, руйнування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2018