Таня Куриба

Сторінки (1/5):  « 1»

Монолог

Монолог…

Привіт  тобі,  моя  душа,  
скажи  мені  чи  ще  жива,
надія,  що  колись  горіла,
вогнем  в  тобі  палахкотіла?

Чи  сила  залишилася  в  тобі,
відверто  розкажи  мені.
Чи  хочеш  ти  іще  тепла,
яким  окутана  була?

Чи  мрієш,  рідна,  про  любов,
молю  тебе,  скажи  хоч  слово.
Чи  віра  незламна  в  тобі  не  засне,
яка  по  житті  окриляла  мене?

Чи  вже  сльозами  вмите  тіло,
знищить  все,  що  так  боліло?  
Привіт  душа,  поговори  зі  мною,  
нехай  надихаюсь  тобою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021


Все просто…

Щоб  мене  не  втратити  -    цінуй,  
Щоб  не  була  самотньою  -    цілуй.  
Щоб  не  сумувувала  як  тебе  нема,  
Знати  дай,    що  все  це  не  дарма.  
Як  смуток  окутав  мої  почуття,  
Коханням  своїм  верни  до  життя.  
Я  слабша,  коханий,  ніж  думаєш  ти,  
Тобі  лиш  під  силу  мій  світ  зберегти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021


Про неї


Всі  тіні  забуті,  що  літом  блукали,  
зараз  із  листям  в  танку  закружляли,
бо  осінь  прийшла  до  нас  з  тих  країв,
де  час  її  правління  зрадливо  злетів.

Не  дали  любові,  їй  проміння  не  дали,
з  усім,  що  лишилось,  самотню  прогнали.
Розлючена,  сумна  й  тривожна,
та  сильна,  як  завжди,  інакше  неможна!

Одна  йшла  до  нас  пустими  стежками,  
без  тепла  і  сонця…З  дощем  і  вітрами.
Спустошена  осінь,  розбита  і  зла,
лиш  холод  на  спині  до  нас  принесла.

Не  так  планувала  народ  привітати,  
та  не  дали  жовтокрилій  самій  час  обрати.
І,  вкотре,  зігнавши  красуню  з  престолу,
як  маля  непотрібне  жбурнули  додолу.  

Та  встала  і  гордо  погляд  підняла,
«  Це  вже  востаннє!»  –  лиш  тихо  сказала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018


Дарунок долі

Дарунок  долі
Сьогодні  я  бачила  щось  неймовірне,
чисте  й  безнадійно  вірне.
Чоловік  з  сивиною  на  скронях,  
любов  свою  ніс  коханій  в  долонях.

Він  щиро  так  говорив  про  коханої  очі,
як  її  обіймав  пів  століття  щоночі.
Як  вона  дарувала  спокій  йому  і  сім’ї,
і  створювала  щастя  будь-де  на  Землі.

І  ще  як  любила  дітей,  а  потім  й  онуків,
й  до  паніки  боялась  усіх  різких  звуків.
Я  слухала  його  кожне  слово,
й  повірите,  говорив  він  просто  чудово!
 
Казав,  що  окрасою  була  їхнього  життя,
та  коли  прийшов  час  відійшла  в  небуття.
Букет,  що  він  стискав  у  ріці,  не  означав  би  геть  нічого,
якби  не  був  дарунком  долі…щастя  ще  живого.

Він  вийшов  з  маршрутки  й  на  прощання  всміхнувся,
і  десь  за  секунду  між  людей  загубився.
Хоч  і  кульгав  він,  і  в  палиці  знайшов  опору,
та  все  ж  не  стих,  не  занурився  у  горе.

До  нового  дому  коханої  линув,
і  ніс  той  букет  із  квітів  жасмину.
Я  довго  шукала  очима  того  чоловіка,
старого  й  закоханого  в  єдину  навіки.

Багато  думок  пробігло  в  моїй  голові,
здавалось,  до  чого  розлука?  Ми  ж  іще  молоді!
Та  ми  і  не  помітимо  як  час  злетіти  може,  
а  життя  прожити  лиш  любов  поможе.  

І  знаєте,  зараз  я  скажу  без  вагання,  
існує  на  Землі  справжнє  те  Кохання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018


Сон

Сон
                                               Як  хочу  я  вже  спати,                                                  
Міцним  солодким  сном.
Та  не  вдень  я  хочу  спати,
А  коли  ніч  вже  за  вікном.

Щоб  до  подушки  міцно  пригорнутись,
І  вкритись  ковдрою  по  груди.
Як  маля,  калачиком,  згорнутись,
З  думками,  що  завжди  так  буде.

В  дорослих  сон  вже  зовсім  інший,
Він  сповнений  тривог  і  сподівань.
Сумний  багаж  в  дорослих  трохи  більший,
І    біль  тривожить  від  несповнених  бажань.

А  я  хоч  на  хвилинку  хочу  стати,
Дитиною  малою,  як  колись.
Щоб  забути  про  усе  й  спокійно  спати,
І  бачити    той  сон  де  мрії  всі  збулись...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2017