| Сторінки (2/190): | « | 1 2 | » |
В синім небі не дивись веселки -
Поблизу від дощику шукай.
Як побачиш, поклонись низенько
Та й у гості, може, погукай.
Ні, не прийде, тільки усміхнеться,
Усього вбере у кольори.
Хай легенько серце стрепенеться,
Сонце бризне золотом згори.
Не сумуй, що не зустрів кохання,
Ще багато цвіту не цвіло.
Світла хмарка - нібито світання,
Білий парус схожий на крило.
Для любові світ завжди відкритий,
Бережи і мрії, і літа.
Явір гнеться? Так на те ж і вітер,
Щоб спізнались діл і висота.
Човен літа плине звичним кругом,
Висне цвітом райдуга гнучка.
Дівчина іде зеленим лугом,
Задивилась в дзеркало ставка.
Не сумуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807191
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2018
Листок кленовий на землю впав,
Трави торкнувся і проказав:
"Пробач, стеблинко, не потопчу.
Я зірка, в небо скоро злечу."
Я зірка, зірка - він кидав клич,
Вдивлявся пильно в осінню ніч.
Чекав хвилини, але дарма.
Зірки - у небі, внизу пітьма.
"Ну хай не зірка, та не простий,-
Сказав листочок. - Я золотий.
Мене піднімуть і понесуть
В людські палати - ось в чому суть."
Однак минуло чимало днів,
Зів'яв листочок і помарнів.
Світило сонце, текла вода,
Збагнув нарешті,що пропада.
Він марив зрідка у світ пустий:
"Я зірка, зірка. Я золотий..."
Одного разу випав деньок,
Погнало вітром сухий листок.
Ніхто не бачив, лиш чорний кіт,
Подумав - здобич, стрибнув услід.
І непритомний, в останню мить
Листок подумав, що він летить.
Не на землі вже - десь угорі.
І жовті очі -то дві зорі.
"Ось бач, я зірка," - прошедестів
Листок ослаблий, та й занімів.
А чорний вихор наскочив- няв!
Кленову зірку пошматував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806832
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2018
Ранню дихає день,
Вирушає у путь,
Наче долі людські
Горизонти пливуть.
Зашуміли сади,
Заіскрилась роса -
Все росте, як з води,
З небуття воскреса.
О природо чудна,
Що ти робиш очам!
В тебе місця нема
Незворушним речам.
Ластівки поміж хмар
Свій пригадують шлях,
Вибирають нектар
Бджоли в квітах-руках.
Вродить щебет і сміх,
Буде мед і вино -
Так було і торік,
Й несказанно давно.
Жест святої руки
Хто б то міг відгадать,
Як далеко зірки,
Та й вони не стоять.
На цей дивний політ,
На швидку далину
Я дивлюся сто літ
І ніяк не збагну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806577
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2018
Живу на Дніпрі, що птах,
У вирій не полетів.
Щодня вибираю шлях
Іще не прожитих днів.
І знаю - десь тут живуть
Люди мої золоті.
"Вони, - каже довга путь,-
Заплутались в суєті."
Тоді іду до ріки,
Прийшов, та й хвалюся - ет!
Грудасті малі хвильки
Розмазали мій портрет.
А хтось як почув, спитав:
"Навіщо золото те?
Ти ліпше таке дістань,
Яке в кишені росте."
А я візьму відійду:
Який же ти все ж юдей!
Усю надію кладу
На землю і на людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2018
Коли сонце надума сідати,
Розлучатися на ніч з людьми,
Пошуми мені, голубе-брате,
Золотими своїми крильми.
Я душею з тобою спочину
Під голублячий лагідний змах,
І нехай догоряє калина
Там, де сонце кінчає свій шлях.
Пошуми, недосяжний мій брате,
Знаю, з друзями в даль полетиш,
Буде степ за тобою літати
І дніпровська задумлива тиш.
Заховалося сонечко красне,
Завершивши щоденний свій круг,
А вже голуб мій місяцем ясним
Наді мною розкрився, як дух!
Я душею з тобою спочину
Під голублячий лагідний змах...
І нехай догоряє калина
Там, де сонце скінчило свій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806397
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2018
Шумлять дерева незвичайно,
Від них в повітрі новизна,
Здається співом величальним
Ця невдержима бірюза.
А тротуари синь безмежну
Кладуть в озонену емаль,
Тремтять рубінові сережки,
Красу приховує вуаль.
Упізнаю вас, іви, клени,
Вітаю молодість століть,
Що принесла свої знамена
У край розбуджених суцвіть.
Порошить думи вечір сивий,
Літа до обрію летять,
Та почерк молодості милий
Я ще не хочу забувать.
І низько кланяюся дневі
За те, що йде й турбот несе.
З усіх знамен оці зелені
Мені дорожчі над усе.
Упізнаю вас, іви, клени,
Вітаю молодість століть,
Що принесла свої знамена
У край розбуджених суцвіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806384
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2018
Довгі місяці стояла спека,
Вже давно такої не було.
Прилітав прощатися лелека -
Кажуть, не впізнав своє село.
Пригоріла зелень ніжнолиста,
Не дозрівши припеклись плоди.
Обронила яблунька намисто,
Не діждавшись літньої води.
Знають відра та невтомні руки,
Скільки всує вилито її,
Знає серце, що втомилось стукать
Від жахної випарки тії.
Будь же, Сонце, богом нам завжди,
Лиш вогнем на Землю не прийди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806265
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.09.2018
Пізня осінь.
Жар-калина
Розгорілась
В самоті.
Срібні струни
Вітер синій
Ген лаштує
В пустоті.
Сад, як храм
Від позолоти,
А над ним
Свята печать.
Квітнуть айстри,
Наче ноти,
І готові зазвучать.
Полилися
Звуки-думи,
Світлий гімн
Новому дню.
Пізня осінь
Не остудить
Те, що з вічного
Вогню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806192
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.09.2018
Хтось у білому з околиці
Йде нечутний на зорі.
Чорна птаха богу молиться
На стовпі, як на горі.
Хати світять вікна зоряні
До турбот і дум земних.
Що ж ти молиш, чорний вороне,
У богів своїх німих?
Засиніли ниви лагідні,
Сонце в хмарі - буква ес,
І сніжинок білі ангели
Опускаються з небес.
Все грядущим днем означене,
Все в собі любов таїть.
Хтось у білому означений
За вікном моїм стоїть.
Таємниця в зорі-пломені,
Знаком вічності уста.
І зійшлися в хату промені -
Всі прожитії літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806160
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2018
Соняшник розплющився,
Як дитя звізди,
Нарядилась вулиця
В райдужні сади.
Небо - не оглянути,
Землю - не пройти.
Над новою хатою
Сонячні мости.
Над старою хатою
Хмарка полину
Зачепила віялом
Золоту струну.
Дихає з околиці
Доля запашна.
Дзвонить стиглим колосом
Марево зерна.
Соняшник ромашкою
Задивився в світ...
Доленько селянськая,
Придорожній цвіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805727
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2018
Дерева ждуть ласкавої погоди,
Ворушаться допитливі бруньки,
Росини опадають, як глаголи,
З тендітної вишневої руки.
Озвалось небо голосом вогнистим
Пробудження. Далеко видно все -
Весна іде під сонцем променистим,
Надії на коромислі несе.
Кому надії, а кому й тривоги,
Нема їм ні вітрила, ні стерна.
В глибинах стогнуть дніпрові пороги,
З пітьми ночей погрожує війна.
Не побреду чужою лободою,
Нікому не віддам свою весну,
Бо вірю -приколисана бідою,
Устане Україна з напівсну.
Красо моя, для тебе день ясніє...
Ще буде сонця, цвіту і зела.
Нехай же той навік закам'яніє,
Хто сіє біб неприязні і зла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805517
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2018
Чого, матусе, зажурились,
Аж наче хмара обійма?
Чи діти в гості забарились,
Чи довго пенсії нема?
Чи, може, голова від щастя
Запаморочилась на мить
І ви присіли, щоб не впасти,
На лавку трохи відпочить.
Посидьте, нене, подивіться -
Земля тепліє, відмерза,
Останній сніг в очах іскриться,
Як та непрохана сльоза.
Ось за вікном весна кигикне,
Турботи знову облягли.
Ви ж до труда земного звикли,
Лиш до неправди - не змогли.
Матусе, зіронько єдина,
Де взяти праведні слова?
Старенька хата, як хлібина,
Нехай вам душу зігріва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2018
Не люблю я ринок, він як плаха,
Тут життю складається ціна...
Он змарніла жінка-бідолаха
Буги-вуги, п'яна, витина.
З магазину музика безплатна
Сколихнула захмелілий дух,
Вліво-вправо хилить бідне плаття,
Жінки вид пошкрябаний припух.
Пасма сірі хмарою нависли
На серпи опущених повік.
Обминають люди танцюристку,
В кожного базар у голові.
Музика хазяйського продмагу
Звеселяє серце жебракам...
І танцює жінка до упаду,
Є робота стегнам і рукам.
А сама худенька - де ті стегна?
Де ті руки - кволі гілочки,
Буги-вуги кров шумить у венах,
А навколо ціни - як свічки.
Може, гривню хто захоче дати,
То вогню добавить...От біда,
Бийте в дзвони - це ж невтішна Мати
На виду у світу пропада!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805374
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.09.2018
Там, де і незатишно, й безлюдно,
В степовім зеленому краю
Відкриває пишні білі груди
Молода акація в маю.
Пахнуть груди медом і травою,
У тривозі все когось-то ждуть,
Може, прийде той, хто заспокоїть,
І до серця схоче пригорнуть.
Довго жде акація цнотлива,
Та ніхто не дивиться, не йде,
Тільки вітер інколи граливо
Їй зелену полу відведе.
А вона себе чеканням мучить,
Мов у путь за милим поспіша,
Вся з кохання - ніжна і колюча
Світлої акації душа.
Дні летять, як пісня непочута,
І під шум небесної води
Відцвітає молодість забута,
Мчать у безконечність поїзди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2018
Чужий, холодний дощ, як біс,
Вмить зашумів над головою,
У хмару чорну переріс
По горло сповнену грозою.
Метнулось полум'я з нутра,
Долини, гори засліпило.
І неосмислений удар
Був повен смислу злої сили.
Вода кипіла на шаблях,
Ревли, як звір, громи бездушні,
Аж поки ночі ворон-птах
Розправив крила непорушні.
Мовчанням віє темний німб,
Страшать похмурі силуети.
Умитих зливою вогнів
Росте в повітрі довгий трепет.
А хмари ходять, як тузи,
Ховають зорі за плечима,
І не засне після грози
Земля з відкритими очима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805091
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2018
Дні весняні, як стебла,
Почали відцвітать,
Думать буду про тебе,
Довго буду шукать.
Білим лебедем стану,
В самоті попливу,
З голубого туману
Світлий образ позву...
Мабуть, ти не для мене,
Дні кохання пройшли,
Тільки білі лілеї
На воді розцвіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2018
Моя дорога не широка,
Соснові арки і мости,
Та з другом, взявшися за руки,
По ній спокійно можна йти.
Дійти самому розуміння,
Яке це щастя й благодать -
Нікого в час гріхопадіння
Не зрадити і не продать.
Все встигнути, пізнати втому,
Премудрість вічного буття
Й не нарікать на те нікому,
Що вже не буде вороття.
Іти без страху в ніч іскристу,
А як настане тиха мить,
Під шум незнаючого листя
Присісти з другом відпочить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804560
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2018
Виплив високо місяць-лебідь,
Помарніла його краса,
Перекинувся ківш у небі,
Пролилась на землю роса.
Розлітаються зорі крилаті
З посвітлілих дальніх полян,
Тихо жевріють сонні хати
Від тепла вишневих рум'ян.
Крізь ранкову легку прохолоду
І півнів голосний кришталь
В час досвітній з отчого дому
Хорошо вирушати в даль.
Тільки жаль мені Ведмедиці.
На поблідлих краях ковша
Не появиться, не присниться
Одинока її душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804359
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.08.2018
Знову хтось збирається у космос,
Значить треба. Зоряна судьба.
А моя непоправимо просто
Сірим зайцем по землі стриба.
Знає царство цвіту польового,
Буйні трави і кущі густі,
Обминає траси довгоногі
Й не шукає смислу в висоті.
Сірий заєць сам собі причина,
Скік та скік - оце й увесь політ,
Дикими розкосими очима
Дивиться у незбагненний світ.
Отака цибата в мене доля,
Вся з вогню і щирого вогню.
Не літав у космос я ніколи
І не був судимий за лежню.
Може, заблукав я між світами,
Тільки маю помисли незлі:
Щоб дружити з небом і зірками,
Треба жить крилато на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804309
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.08.2018
Я сільською дорогою йду,
Довга тінь на обочину пада.
Вечір чари шепоче в левадах,
Жовті очі ховає в саду.
Тут прогрес на колесах снує,
В нього мертво поблискують більма.
При дорозі розсілася відьма,
Ніби в ступі вогонь продає.
Розпустилася довга коса,
Простяглася на пів-України,
І стікає в зелені долини
Сивиною залізна роса.
Зблизька гляну - подумати сміх!
Де ж та відьма? Це ж тітка Федора.
Каже: - Хочу продать помідори,
Слава богу, вродило на всіх.
В місто їхати - ноги не ті...
Про здоров'я сусідки питаю.
Як і грошей здоров'я немає,
Тільки фікси ще ті, золоті.
- Скоро буде, - кажу, - покупець,
Он машин скільки суне до міста.
Посміхнулася тітка імлисто,
І на тім нашій стрічі кінець.
Тінь густішає, далі веде.
Угорі, в многоликій безодні
Хтось з очима, що схожі на зорі,
Срібну нитку на землю пряде.
Вечір чари навколо снує,
Я оглянувся - тітки не видно.
Нахилилась над ступою відьма,
Свій бісівський вогонь продає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804069
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.08.2018
Оці осінні світлі чари
Ми пригадаємо колись:
І вересень, і жовтень карий,
І ніжнозвучний падолист.
Ти пам'ятаєш - квітне верес,
Кленове золото, як цвіт.
Вже ластівки на дроті верхи
Свій відщебечують політ.
Нам не забути тих рапсодій,
Той несказанний зорелет,
І сонце там невтомно сходить
Над садом райдужних планет.
А листопад!
Листки, як притчі,
Спішать назустріч білим снам.
...Високе небо, зорі вічні
Назавжди залишились нам.
Ти пам'ятаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803944
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.08.2018
Ніч настане, стихне міста гамір,
Хто втомився - відпочить пора.
В час такий отам між берегами
Ходять хвилі-селені Дніпра.
Чорну гладь шматують блискавиці
Ліхтарів далеких і вітрин.
В течії, хвилюючись, іскриться
Таємниця трепетних жарин.
Сонми їх німою чередою
Все пливуть і гаснуть в темноті.
І мости повисли над водою,
Щоб не стать нікому на путі.
Так і люди, як оті іскрини.
В трепеті надій і сподівань
Душі наші безнастанно линуть
До своїх омріяних світань...
Кожна з них - одвічна таєниця,
Хто й коли їх зможе розгадать?
Котиться по небу колісниця,
Загадково зорі мерехтять.
Стелить ніч свої солодкі вруна,
Та весняним хвилям не до сну.
На вербових струнах місяць юний
Грає серенаду про весну.
Він про тебе гратиме до рана,
Серце хвилюватиме моє.
Загадка очей твоїх, кохана,
Все мені спокою не дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803940
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.08.2018
Нас по мосту автобус мчить.
Майбутніх днів сторожа -
Біжить, світлішає, ряхтить
Чавунна огорожа.
Підняв береговий граніт
Могутньою рукою
Цей пружний міст, як переліт
Між небом і рікою.
Тут ні зупинок, ні платформ,
Не звернеш, не заблудиш.
Жорсткий асфальту рубікон,
Колеса, швидкість, люди.
Нараз, як із зарубки сік,
Запульсував неспокій:
Так легко вірим висоті
І глибині стоокій.
Машина пнеться, як жива,
А раптом... в воду крижнем?
Дніпровська теча рокова
Бикові боки лиже.
... Неждано чайка, наче в грі,
Торкнула хвилю-ноту,
Умилось сонечко в Дніпрі,
Лишило позолоту.
Нарешті берег. День сурмить.
Тривога відступає...
Яка тонка, прозора нить
Життя людей єднає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803820
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.08.2018
Боже наш єдиний, всемогутній,
Творче хліба, духу і краси,
Сотворив ти казку про майбутнє,
А коли вже правду нам даси?
Жде народ твого пришестя, Отче,
Не судити, не творить дива -
Старокнижним, хитромудрим клоччям
В православних повна голова.
Появись знедоленим невдахам
Та заглянь в окрадені торби.
Злодіям, захланним олігархам -
Павукам люстрацію зроби!
Отоді й складем тобі осанну.
Сівачі нехай свій труд пожнуть,
Мертві щоб спокійно спочивали,
А живі по-людськи хай живуть!
Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803639
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.08.2018
Не впізнати кленів, не побачить
Тими, що давно колись були,
Їхні голови вогнем позначив
Осені бентежної прилив.
Замовкає ніжнокоре тіло
У призначений для нього час,
Де кленове листя облетіло,
Світить неба синього атлас.
І вдихуть, і видихнути - легко!
Не без крил багряне торжество,
Пролітають клинчиком лелеки
Крізь душі озорене єство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803456
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.08.2018
Вранці на вулицю вийшов -
Сталося диво за ніч:
Снігом засипало вишню,
Біла, як люстра без свіч.
Тихо в побіленім світі,
В небі погасли зірки,
І не наважиться вітер
Білі торкнути гілки.
Раптом, як чорна примара,
Звідкись ворона - шелесь!
Крилами люстру зламала
Й зникла за хатами десь.
Спить, не прокинеться вишня,
То й не почує біди.
Чорная птахо, навіщо
Ти залетіла сюди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2018
В синім небі зламалась червона сопілка,
Піднімала плакати міська суєта,
Біля клена старого раптом дзенькнула пилка -
Й похитнулася висота.
Він упав на асфальт, разом хряснули кості,
Дуже тіло його на куски розтяли,
Повкидали у кузов біліючі торси
І на звалище відвезли.
Клен безмовно вмирав під пташине ячання,
І згасали галактики у зів'ялім зелі...
Витік місяць блідий сліпою печаттю
На зчорнілий пергамент пустої землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803193
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.08.2018
Ось логіка рухливості проста,
Що з наших літ незмінно пророста.
Куди б гайнути? Довше погулять -
В дитинстві нас і вітру не догнать.
Цінуй ходу і молодечий біг,
Та безконечність зманливих доріг.
Коли літа на осінь поведе,
Цікавимось частіш, присісти де?
Здається, нібито не на ногах -
Немов стоїш на глиняних стовпах.
Настане день, захочеш, друже, й ти
Десь ненароком трохи прилягти.
Манив би й далі нас одвічний рух,
Якби не час - життя щербатий плуг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803172
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2018
Для вас, здається, й старості нема,
Ви молода нівроку і вродлива,
Швидка на слово, трішечки примхлива,
Розмінюєте роки легкома.
Не поступаються ясним нічним зіркам
Очей грайливих променисті зорі.
Хто з вами поруч - ніби човен в морі,
Непогамовним відданий вітрам.
Дозріло все і в долі, і в саду,
Зріднилися красиве і корисне,
А над Дніпром неповний місяць висне
І в серце ронить думку молоду.
Скінчило літо днів завітних лік,
Хай повен буде ваш жіночий вік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803095
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.08.2018
Це небо, цей зоряний дим,
Планети краса синьовода...
Все названо словом одним,
Це слово, мій друже, - Природа.
Наповнена тиші й громів,
Близька мені сонячна глина:
Найвище створіння Богів
З ім'ям неосяжним - Людина.
Пізнавши і милість, і гнів,
І силу, що в рідному слові,
З усіх животворних вогнів
Вклонюсь одному лиш - Любові.
Іду в світлім сяйві дібров,
Душа ції віри по вінця.
Природа, Людина й Любов -
Моя неподільная Трійця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802931
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.08.2018
Поети України ясночолі,
Кому перо з руки Творця дано,
Хто всупереч лукавим примхам долі
Підняв свій дар, як правди знамено.
Спасибі вам за те, що не спочивши
В трудах створили Слова дивосвіт,
Де квітне мова, наче мати-вишня,
Душа народу виситься в зеніт.
Це Слово - Храм. Свої боги, пророки,
Святині предків наших вікові.
Тут дивиться Шевченко божим оком,
Щоб засівали злаки ярові.
Через віки і відстані тернові,
Крізь заборони, в тюрмах, в таборах
Мужніла добра українська мова,
Як Чураївна в думах і піснях.
Хотів би я укинути зернину
У ниву рідну - хай би проросла,
І привітать нескорену людину,
Яка до Храму Слово принесла.
Спасибі ж вам, поети України,
За той вогонь, що гріє дивосвіт.
Любов до мови рідної єдина
На всі віки - нащадкам заповіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799876
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.07.2018
У саду вже ніхто не гуляє,
По гостинці духмяні не йде.
Вже калина вогнем не палає
Й вечорами нікого не жде.
Тільки вітру задумлива нота,
Не знайти, не впізнати слідів,
Облетіла з дерев позололта
Заметіллю розтрачених днів.
А дощі мовчазливі омили
Першу радість і втому, і біль.
Сріблом падають з віт потемнілих
І горять небеса голубі.
Пізня осінь не кличе медами,
Незатишна її пустота -
Все одно відсвітила плодами
Незрадлива землі доброта!
Обірвалася нить журавлина
Та й упала в далекі краї.
Відбуяла червона калина,
Відлюбили дзвінкі солов'ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796707
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2018
Люблю схід сонця ясночолий
Над лоном матері землі,
Коли блідніють тіні чорні,
Згасають зорі, як малі.
Світ воскресає кольорами
І барвінково розквіта.
Здається, як у божім храмі
Про вічність дзвонить висота.
Ти жайворонком хочеш наче
У небо піснею злетіть -
Там світло, там ніхто не плаче,
Лиш вітер в променях шумить.
Враз хмара сонце заступила,
Всіх придавила темнота...
Та вірю я, що світлокрила
Пребуде вічно висота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796553
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2018
Благословенна жнив жадана мить.
Допоки хліб вирощувати можем,
Ми всі невдачі й біди переможем
І виживем. І будем довго жить.
Благословенні люди на землі,
В яких душа окрилена степами,
Без їх трудів невладні над віками
Ніякі президенти й королі.
Без хліба ми нічого не змогли б,
В шматкові хліба є одвічна сила.
Людина надра і зірки відкрила,
Та першим був відкритий нею хліб.
І дуже помиляються пани,
Які державу кличуть будувати,
Тим часом тільки й знають гендлювати
Та набивать грошима гамани.
Благословенна жнив жадана мить.
Допоки хліб вирощувати можем,
Ми всі неправди й біди переможем
І виживем. І будем довго жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796429
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2018
Пролітала планета
Крізь космічну імлу
І здавалася схожа
На пилину малу.
Пролітала одначе
Невідкриті світи-
Засвітилась, неначе
Досягла висоти.
Промайнула неждано
Там, де річка і сад,
Заіскрилась плодами -
Не вернути назад.
Впала в груди - ой леле!
Скресла рястом земля.
Невідома планета
Стала доля твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796425
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2018
1
Коли б мене спитали солов'ї,
Чи знаю я, що діється в долині?
Я б відповів: там вітер на калині
Сонети виколисує свої.
Попивши вранці з берега води,
Він вибирає скрипку з очерету
Й поквапливо кладе свої сонети
На музику стару - прийди, прийди!
Схиляється некошена трава
На руки молодому скрипалеві,
І шепчуть у гаю про те дерева,
Що квітка сонцю ніжність відкрива.
Колись і я, забувши цілий світ,
Шукав у травах пелюстковий слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2018
Коли б мене спитали солов'ї,
Чи знаю я, чи серцем відчуваю,
Куди сусідка мила поспішає,
І тихо шелестить коса її?
Куди чорнявий вечір молодий
Веде її за ніжну руку білу?
А юний місяць їй лаштує крила,
І тануть крила, як невинний дим.
Я солов'ям, напевне б, відповів:
- Ви знахарі і в пісні, і в любові,
Та вміє не зронити зайве слово
Той вечір, що красу кудись повів.
І все ж не випадково йшла вона
Мимо мого відкритого вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
Коли б мене спитали солов'ї,
Чия то зірка впала серед ночі?
Я відповів би:
- Це любимі очі
Мені чуття засвідчили свої.
Прихильності палкої вірний знак
Той погляд, що з-під вій на мить засяє,
Він обіцяє все - і облітає,
Як польовий, вітрами взятий мак.
Зірки не гаснуть - ближчими стають,
Коли в обіймах вічної любові
Знімають з себе промені шовкові,
І в цьому їхнього падіння суть.
... Була кохана. Де ж сліди її?
Коли б мені сказали солов'ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
Вгамуйте нерви і напружте слух,
Відкрийте вікна - духота сьогодні.
Ви чуєте якийсь нерівний звук?
Мов серце б'ється на твердій долоні.
Це звідти, з грозової далини,
Через багряні роси і покоси
Йдуть милиці з минулої війни,
І постук їхній чути, наче постріл.
Йдуть милиці. А де ж?... Його нема.
Вони ступають безпорадно-сліпо.
Хто ж випустив згорьованих примар
Одних блукати в неосяжнім світі?
Його немає. Кінчив скорбний путь,
А милиці хтось викинув з квартири.
Вгамуйте нерви - милиці ідуть,
Благають людям доброти і миру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795514
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.06.2018
В мені колись вишневе серце билось,
Та й пострічав я вишню на біду,
Що ненароком коси розпустила,
Свій стан тоненький вигнула в саду.
Фатальна мить! Судьба моя єдина,
А я ж не знав, що то була вона,
Весною глянув - і спинився в диві,
Немов ковтнув прадавнього вина.
Було нам гарно з нею веселитись,
Любити роси і пташиний спів.
Мене навчала небесам молитись,
Та швидко час дитинства пролетів.
А як пора нестримного буяння
Прийшла до неї у травневу рань,
Її, одіту в бірюзу й тумани,
Віддав я сонцю й голубим вітрам...
Відпломеніло все, відклекотало
В душі моїй, і не знайти слова,
Тільки вона лишилася - начало
Земного торжества і божества.
Буває серед ночі в сні хисткому
Неначе спалах бачу вдалині,
І стан тендітний в сяйві голубому
Щось нагадає дороге мені.
Кохання то було чи просто притча-
Не розказать її, не повторить.
Цвіте в саду моя найкраща вишня,
Чого ж у грудях серце так болить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
На проспекті, між домів високих,
Де життя мінливі дні снує,
Котрий день гармошка одинока
То печаль, то радість виграє.
Сам музика сивий, наче голуб,
Сяють нагороди в три ряди,
У весняну сонячну погоду
Рано-вранці поспішав сюди.
Обережно обіймав трьохрядку
(Він тоді, здавалось, молодів),
Поведе рукою для порядку,
Доторкнеться хвацько до ладів.
І покличе тихо за собою
Не нова задумлива гармонь
У бліндаж, де часто після бою
Гоїв рани перший батальйон.
Промовляє все, що пережите,
То злетить до неба, то замре.
Хтось, бува, полізе за грошима,
Та музика грошей не бере.
А сьогодні чомусь не з'явився,
Може грає... в ріднім бліндажі.
Піднялись дерева буйнолисті
На його останнім рубежі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794776
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.06.2018
Трава у травні стигне, як жита,
І колоски шовкові викидає.
З ласкавим вітром музику складає -
В ній дух землі і неба висота.
Потоптана, пом'ята не впаде,
Умиється холодною росою.
Покошена - оттавою зійде,
Як перше вабить плоттю й красотою.
Стеблина кожна кличе мов - живи!
Будь молодим, як зелен цвіт весною.
Волошку ніжну марно не зірви,
Йди до людини миром - не війною!
Так схожа доля вічної трави
На долю жінки - матері земної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794701
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2018
Природо рідна, матінко свята,
З тобою спілкувався я так мало.
Шалено мчать кудись мої літа,
Аж сонце увижається овалом.
У тебе час - пора, у мене - мить,
І просить кожна - забери з собою!
Ти розквітаєш з кожною весною,
А мій вогонь свічею догорить.
Велика ти, як личить всім богам,
Я ж - мандрівник, істота одержима.
Йду через терни і несу жоржини
Вклонитися незнаним берегам.
Як не любити красоту й дива,
Що їх очам природа відкрива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2018
Коли б тебе, надіє, не було
У нашім серці, втомленім боями...
З минулого.
Колись поет, як видихнув, сказав
Про зірку провідну - слова надії.
Тоді над світом ятрилась гроза,
Ще рани незагоєні боліли.
І час промчав. Прощально пролетів...
Однак війна гримить тривожно близько.
Виносять судді з мордами чортів
За щиру правду вирок людоїдський.
Надійко, ти крилатою зросла,
До перемоги йди - не до загину!
Тебе в це пекло сам Господь послав
Подати клич за рідну Україну.
Сміливим словом, мужністю зорій,
Здіймай до злету сили молодії.
Козацький дух народу не згорів
У мороці неправди й безнадії.
Лукаві щезнуть, наче й й не було,
Вокресне правда, змучена боями...
Пісні про тебе ще складуть баяни,
І світла промінь ляже на чоло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793015
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2018
Мы верность собачью
Всегда воспеваем,
Везде и воочью
Повадки их знаем.
Как дружат, как лают,
Как службу несут,
Как стрессы снимают,
В атаку идут.
И кинуть не сложно
Кусок колбасы,
Служите надежно -
На то вы и псы.
Но преданность их
Сама жизнь доказала,
Ведь собака иных
Из развалин спасала.
Так каких доказательств
Нам еще нехватает,
Когда столько предательств
На их жизнь выпадает!
А чтобы породу
Собачью любить,
Полезно народу
В их шкуре побыть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786562
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2018
Под Новый год я повстречала
Твои прекрасные глаза,
А в них так молния сверкала,
Что разразилася гроза.
И я влюбилась безрассудно,
Душа покоя уж не знала,
Сдержать эмоции так трудно!
И я в глазах тех утопала.
Их свет манил меня, лаская,
Я окуналась, как в туман,
Я в них жила, души не чая,
Не видя, есть ли в них обман.
Я синеву тех глаз любила,
И жизнь казалась будто сон,
Сердца так нежно трепетали,
Часами бились в унисон.
Прошли года, но я мечтаю,
Увидеть милые глаза,
Когда то время вспоминаю -
Катится горькая слеза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786557
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2018
Останній день зими,
Маленький плюс,
Сніжок - як гість
Чи пізній перехожий,
Впаде і тане.
В дзеркальцях калюж
Вечірні ліхтарі
Такі несхожі.
Асфальт притихлий
Тонко побілів,
Немов говорить:
Іншого чи буде.
Малюють тьмяні
Вигадки слідів
Швидкі авто
І непоспішні люди.
А вітерець
Несе сніжинок щем,
Що тануть на обличчі
Й під ногами.
Однак в повітрі
Пахне десь дощем,
І ліхтарі
Гойдаються кругами.
...Останній день зими,
Маленький плюс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786470
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2018
В оцьому світі, грішному й святому,
Де ангел зла спокусу положив,
Блаженний той, хто богові одному
Усе життя молився і служив.
Його не опекли розчарування,
А в час, коли приходила біда,
Була йому престолом уповання
Єдиновіри істина тверда.
Лжепосланці там на майданах людних
Уже кричать: оце наш бог новий!
Ці оніміють, як чуже відлуння,
Коли озветься голос громовий.
Богів, як і батьків, не вибирати,
Душа і совість - ось наш цар і бог,
Ну як же можна душу поміняти
Чи совість розділити щоб на двох?
Міняли душі, членували совість
На прокляті в нащадках срібняки.
А він воскрес як духу вічна повість
І запалив для людства маяки.
Гудуть над світом дзвони великодні,
Душа зоріє. Близиться пора
Непогасимих маяків господніх -
Любові, віри, істини й добра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786245
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018
Ще стоять холода. Ще земля не проснулася.
Неба важчає синь, часом схожа на лід.
А людині під сонцем неначе почулося -
Ген за обрій упав березневий болід.
Не питайте. Ну хто теє відає,
Де він місце знайшов. Йди шукай у степах.
І який він - правдиво ніхто не повідає,
Бо не бачив, не чув, не держав у руках.
Але все-таки впав, захлинувся безоднею.
Багатьом, наче голуб, надію приніс.
Дні теплішають, бач. А ночами бездонними
Щось бентежне шумить небозоряний ліс.
Устає з-під снігів, над палацами й хатами
Сивий пращур Дніпро, наче вбілений Бог.
Лик спокійний, одначе під білими латами
Золотяться карасі прийдешніх тривог.
Бо життя на неспокій одвіку приречене.
Небезпечно сьогодні розбурхано світ.
Вибухає вогнями проміння розпечене,
І випалює тьму березневий болід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
Досвітні півні будять Україну,
З дерев стікає сонна темнота.
З вікна малої сірої хатини
Впав світла сніп. Прозорість пророста.
А в хаті люди. Спали чи не спали?
А в небі хмари. Буде день чи ні?
Сховався місяць і зірки пропали,
Лиш сніп надії видно у вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786041
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2018
Увечері, коли тривожні вікна
І сутінки, як сумніви, навкруг,
День опускає втомлено коліна,
Щоб відпочити, на червоний луг.
Він думає, русявий німб схиливши,
Про пройдену коротку мить життя,
І його думи схожі на молитву
В годину перемог, і каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786036
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2018
Розвидняється ніч,
В небуття віддаляються зорі.
Наливається радістю
Неба ранішня вись.
Гаснуть людські вогні,
Просторішають далі прозорі,
Кучерявиться світ -
Ніби хтось у сім'ї народивсь.
Я люблю ці хвилини
Споконвічного дива-світання,
Коли світло і тіні
Мов зливаються в срібну струну.
Полихне вітерець,
Як пречисте дитяче зітхання.
А розбуджений досвітком півень
Візьме ноту свою голосну.
Ніби інша земля,
Ніби інші стрічаються очі.
У звитяжну блакить
Білим цвітом летять голуби.
А внизу над водою
Вербиця косою-красою тріпоче,
Щоб лишити в Дніпрі
Недомріяні сни і листочки журби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785799
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.04.2018
День темніє. Натомленим цвітом
Засвітилися очі села.
Ген туман білим видивом світить,
В небі перша зоря розцвіла.
Край села, на спустілій толоці,
Стигне вечір. Прийшовши сюди,
Місяць-хлопець у довгій сорочці
Вже гусей виганяє з води.
І гнучкими тонкими руками
Сріблом вулицю він вистеля,
У століттях зігріта батьками,
Пахне хлібом спочила земля.
А по сріблу, гойдаючи спокій,
Білі гуси додому пливуть,
...І кленова свіча край дороги
Їм спокійно освітлює путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785711
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2018
У високій траві,
Там, де тиша зелена гніздиться,
Де під сонцем дзвенить
Зачарована літа душа,
Бродить біла, як день,
Незагнуздана кобилиця
І за нею мале
Срібнобоке щасливе лоша.
В нього втіха одна -
Пощипати траву на роздоллі,
У блаженному сні
До солодкого вим'я дістать...
А коли мимо хат
Вони йтимуть до діжки з водою,
Світлі зграйки дітей
Будуть радісно їх зустрічать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785709
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2018
Я з минулого - знаю, знаю,
Не добавити, не віднять,
Так далеко мене обминає
Новоявлена благодать.
Так непрохано все без мене
Звідкись вилізло й зацвіло,
Краще б став я опалим кленом,
І щоб снігом мене замело.
Щоб наділа зима невинна
Мені білий свій капелюх,
Я дивитимусь на Вкраїну
Крізь мереживо білих мух.
А як очі закриє німбом
Кучерява землі бірюза,
З капелюха гілками гніву
Проросте молода гроза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785525
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018
Берези дивляться в Самару,
Одівши білі сорочки,
В них очі ніжні, як у мавок,
Шовкові коси і стрічки.
Дівчата дивляться у воду -
Ясніш глибини течії.
Вже десь гаями їхній вроді
Несуть кохання солов'ї.
Все промине. Але крилато
Розквітне знову - в цьому й суть,
Поки берези і дівчата
Рікою вічності пливуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
Чую слова волошкові
В голосі давніх речей,
Не вибирав я ніколи
Колір любимих очей.
Чорні колись усміхались,
Випало карі любить,
Де ми з тобою стрічались,
Райдуга тиха стоїть.
Ти не випитуй - не знаю,
Чому так вийшло в судьбі -
Серцем завжди пам'ятаю
Очі, як світ, голубі.
Може, волошка тендітна
Близько колись розцвіла,
Мила подружка-сусідка
Голубоока була.
Років бунтуючі дзвони
Б'ють. І мовчать солов'ї.
Дивляться, наче з ікони,
Праведні очі твої.
Ти не випитуй - не знаю,
Чому так вийшло в судьбі,
Серцем завжди пам'ятаю
Очі, як світ, голубі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
Білоцвітом весняним уквітчана
І найперша, й остання путь,
Ніби з милим повінчана дівчина -
Абрикоси цвітуть.
Будня вулиця враз освітилася,
Наче в люстрі бджоли гудуть.
Пелюстками земля освятилася -
Абрикоси цвітуть.
Діти квіточці в очі задивляться
І - вперед, на педалі жмуть,
Шкутильгає солдатик на милицях -
Абрикоси цвітуть.
Селянин до земельки тулиться,
І садки його ласки ждуть.
Поки вишенька в бруньці сутужиться -
Абрикоси цвітуть.
Білоцвітом весняним уквітчана
І найперша, й остання путь,
Ніби з милим повінчана дівчина
Абрикоси цвітуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784897
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.03.2018
Я люблю тебе, сад мій привітний,
У цвітінні й зимою люблю,
Коли полум'я сніжне освітить
Нерозгадану душу твою,
Коли небо і зорі на вітах -
Як найкращі, найвищі плоди.
Розкажи, як прожити на світі,
Щоб цвісти від простої води?
Мати руки, як віти, ласкаві
І не тримати в серці жалю...
України сади кучеряві,
Як дітей, вас душею люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784866
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2018
Як любо нам надії пізні гріти,
Коли ще є і сонце, і тепло.
І часом зустрічати дивні квіти,
Що жовтим листом їх не замело.
Нам зграйка айстр дорогу освітила -
На двох одну стежину золоту.
В твоїх очах, моя подруго мила,
Я бачу айстр чудову красоту.
Ще нерозкриті, мовчазливі вчора,
Сьогодні запромінились вони.
Про світ оцей не відають нічого,
Своїй красі не знаючи ціни.
Немов невинні усмішки дитячі
Осінньої прощальної пори.
Можливо, ніжна квіточка заплаче,
А ти її на руки не бери.
Не рви квіток! Нехай для інших стане.
Дивись, для них розчервонівся глід.
Ми підемо, у сутінках розтанем,
Комусь лишивши пелюстковий слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784694
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2018
Вже холодає. Зірницями
Міниться, повниться світ.
За потемнілою глицею
Жаром розсипано глід.
Віти тремтять насторожено,
Кожен листок бережуть.
В гніздах легких і порожніх
Зранку нікого не чуть.
Вітер гойдає над кленами
Небо далеких рівнин,
Повні вином і туманами
Сині очиці тернин.
Карим задумливим поглядом
Дуб задивився в траву:
Хто мені скаже-повідає,
Довго я в світі живу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784689
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2018
Ой вийду я рано з хати,
Розведу руками -
Стоїть вода широкая
Поміж берегами.
Сяє в тиші, мов радіє,
Що на небо схожа,
Пишається зелен-цвітом
Година погожа.
Мабуть, сяду я у човен,
Весла відігрію
І попливу пошукаю
У Бога надію.
Чом же серце зажурилось,
Не б'ється, а стогне.
Щось мій човен одинокий
І без хвилі тоне...
Ой стану я, гляну вгору
Та підніму руки -
Рятуй мене, ясне сонце,
Від цієї муки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784524
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.03.2018
В дівчину береза нарядилась,
Білу стрічку в косу заплела.
Біля неї наче уродилась -
Музика синичок розцвіла.
Березень толоку накриває,
Трави стелить. А кульбаби цвіт
Вдень худібку пастись закликає,
Бджілку притягає, як магніт.
І старе й мале теплу радіє,
Прикрощі забуто і літа.
Ніжна хмарка лебедино мріє,
Далина - зове як висота.
Перший грім озветься на роздолі,
Піднялась веселкою луна.
Кличе нас до праведної долі
Животворна Вишнього струна.
День весняний - мов природи диво.
І за те я світ оцей люблю,
Що береза біла - мати сива
Дарить людям молодість свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784099
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.03.2018
Що погляд? Мить. Промінчик випадковий,
Думок, чуття лиш спалах пелюстковий.
Той, хто на світі народився зрячим,
Не більше, ніж сліпий його побачив.
Хоч матимеш століття за плечима,
Життя пізнаєш серцем - не очима.
У погляді твоїм усе відбилось:
Життя глибини, неба сонцекрилість.
Так море в час привітний одкровення
Нам явить суть свою і дасть натхнення.
Як безконечність осягти - не знаю,
Прибій очей твоїх я обминаю.
О погляд твій! Така є в ньому сила,
Що може спопелити, дати крила.
Бажання втіхи, неминучість болю
У ньому, як в незвіданій любові.
Не обіцяє він спокійної години,
Та все віддам за погляд твій єдиний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Каштан мій добрий - простягає квіти.
Запитую - за що це? - він мовчить.
...А я ж йому життя укоротити
Колись хотів - була ганебна мить.
За те, що віти вікна затулили.
Високий він. Широкий, як стіна.
Його маленьким близько посадили,
Та в цьому зовсім не його вина.
Однак хотіли віку вкоротити...
А він дарує квітку золоту.
Я б теж хотів каштаном зеленіти,
Щоб хтось мене зрубав за доброту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783833
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2018
Якби мені твоєї ласки, мамо,
Хоч погляду, хоч дотику руки,
Тоді нехай клубочаться над нами
І пропливають хмарами роки.
Якби ще трохи першого кохання,
Вже полудень, та все одно - якби,
Тоді нехай до пізнього світання
Цілуються й туркочуть голуби.
Бо світ такий холодний і байдужий,
Бо скільки всюди грубощів і зла,
І тому я схвильований сьогодні,
Що люди хочуть ласки і тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783831
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2018
Дивлюся на цей світ матеріальний -
І сонми рук ввижаються мені,
Які його ліпили і кували,
Та гартували в пробах, у вогні.
Батьків, дідів - неначе птахів крила,
Не поспішали ближче до зірок,
Планету невлаштовану любили,
Красі життя приносили заро́к.
...Ось у Ворота Золоті правічні
Каміння вряд чиясь рука кладе,
А тут будинку цегла ідилічна
Давно застигла, мов безсмертя жде.
Куди не глянь - усюди руки, руки -
На суші, на воді, у небесах.
Новобудов неуловимий гуркіт,
На жаль, і там, де чорна полоса.
Час відбере і виважить не тричі
Людські труди - бо в них і пекло, й рай...
Благословляю руки трудівничі,
Вони земний тримають коровай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783360
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2018
Йду щодня до тебе,
Друже мій багряний,
Щось не гріє небо,
Світ неначе п'яний.
Скрилися в тумані
Незрадливі друзі,
Дівчина кохана -
Вже калина в лузі.
А мені синички
Вчора щебетали,
Що й твою вербичку
Недруги зрубали.
Довго любувались,
Та й взяли з собою,
А тепер зостались
Тільки ми з тобою.
Там, де строїть вітер
Зололоті принади,
Підемо, як діти,
В дальні зорепади.
Втомлені безмір'ям,
Білим сном долини,
Станеш ти сузір'ям,
Я - кущем тернини.
Прихились до мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783304
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2018
Обідрали собаки липу,
Вся білесенька, без кори,
Біля неї гілками глипають
Дві тополі, як дві сестри.
Повні страху тонкі тополі:
- Це ж і ми, рідненька, отак
Завтра можем стояти голі,
Помогти не знаємо як.
Дім скрипів:
- Бачив я, небого,
Де поділась твоя краса,
Як учора вночі двоногі
Натравляли на тебе пса.
Пролітали ворони чорні
І прокаркали, навісні,
Що вони пришлють похоронку,
Як засохне. Минали дні.
Мужики, причастившись рано,
В руки вгрюкавши доміно,
Підступали на рвані рани
Вилить пиво своє й вино.
Жив у небі небесник добрий,
Він красуню юну любив,
Щоб не мучилась, тихим громом
Оскальповану липу добив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782638
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2018
Надійна, тепла , небагата
Землі долоня трудова.
Люблю я тут попрацювати,
Щоб не боліла голова.
Маленька грядочка радіє,
А в мене - свіжі мозолі.
Їм чути все - як вітер віє,
Як дощик молиться землі.
Моє багатство, будні й свята,
Моя молитва вікова,
Моя правічна рідна Мати -
Землі долоня трудова.
З роками взяв собі надію,
Нехитру вигадку просту,
Що, може, в завтрашню замрію
Стеблом маленьким проросту.
І все ж тривожуся здаля:
Що скажуть люди і земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782452
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2018
Вже димляться степи, як арена,
Сонце зрана рушає в зеніт.
Народилася пісня зелена,
Вдалеч кличе окрилений світ.
І читається музика ліній,
І вчуваються ритми чудні -
Будуть зоряні дні в Україні,
Будуть місячні ночі ясні.
Марять злаками сині простори,
Гімн клекоче вода дніпрова.
Б'ються чорні божки за престоли,
Та гряде вже весна громова.
Ой ти весно, дай Матері квіти,
Вийди, сонце, в короні надій!
Як же хочеться вірити й жити
На правдивій землі молодій.
І читається музика ліній,
І вчуваються ритми чудні -
Будуть зоряні дні в Україні,
Будуть ночі і зорі ясні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782209
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.03.2018
Зібравши райдуги і квіти,
Тече Дніпро в моря-віки.
Пора калині червоніти
Над плином вічної ріки.
Вже й небо сіє білим рястом,
Та світить викликом зимі
Вогонь квітучий непогасний
Неопалимої землі.
Це недарма. Краса калини -
Вогонь жіночого єства.
Лице прекрасне України
В годину гніву й торжества.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767777
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2017
Серпневі зорі вже росою впали
На спраглий степ, і сліду не знайти,
Лиш втомлені серця - дерев овали
Торкаються терпкої висоти.
Відчервоніли вишні кучеряві,
Мов відбуяла сила молода,
Зозуля віща в лузі замовчала
І стала важчою в річках вода.
Йдемо, як перше, в затишок оселі,
В душі чуття, немов осінній цвіт,
А вересень небачені пастелі
Дарує нам біля нових воріт.
Здається, й сам немов безсмертя витвір,
Не віриться, що кращі дні пройшли.
Минає літо. Б`є в цимбали вітер
У тім саду, де яблуні цвіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767650
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.12.2017
Ой досвітня зіронько-лучино,
Ти мені ще трохи посвіти,
Білий ранок синіми очима
Дивиться в палаци і в хати.
І мою оселю невелику
Крилами легкими освітив,
В оці птаха притаївся виклик -
Незбагненний вічності мотив.
Тануть, мов хмарини, сновидіння,
Ум ясніє, серце ожива,
В золотому неба відгомінні
Догоряє зірка світова.
Йде молитва - радісна, ранкова,
В ній усе - надія і любов.
Блідне місяця стара підкова,
Править день, як юний богослов.
У дорогу, кажуть, - на світанні,
Бо людина - божий мандрівник,
І життя, якщо кого не стане,
Не згоряє, як малий сірник.
Дивосвіт - він людський і нічийний,
Сонячні наведено мости.
Ангел дня ворота в сад відчинить -
До своєї суті треба йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767318
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017
Біліло ще й мело багаторядно,
Земля дрімала в сивім шушуні.
Родилось диво - розцвіла троянда
На сонячнім затишному вікні.
Пригрілася межи квітками зручно -
Маленький виклик грізним холодам...
Ну що вона, тендітна і колюча,
І той мороз з мітлою, що отам!
Усе ж копилить ніжні губенята,
Її дитяче світиться чоло,
Бо щиро вірить в незрадливу хату
І людям, що дарують їй тепло...
Отак і люди, наче квіти тії -
Щасливі від надії до надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767304
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017
Вірю одному, як Бог, закону,
Що повік не згасне ця яса.
В тихе лоно голубих затонів
Дивляться високі небеса.
З гаю чари солов`їні линуть,
Я щасливий, що на мить пізнав
Хмар білястих легкість лебедину
І первісну мову теплих трав.
Що вітри і грози не минали,
Важко в душу падали слова.
Довго жить зозулі накували,
Хоч давно вже сива голова.
Скільки відцвіло всього, згоріло,
Скільки похилилось яворів -
Все було, тільки тебе, царівно,
В цім краю я так і не зустрів.
Вийду в луг, де п`ють веселки воду,
Скропить ноги вранішня роса.
... Українським нивам хлібородним
Моляться високі небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767091
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.12.2017
Мене принижує життя,
Де кривда правду замінила,
Де скаче лжа, немов горила,
Під соло вовчого виття.
Палаців хижа височінь
Принижує, на душу давить.
Там влада кривить і лукавить,
Підлоту прикриває тінь.
Принижує телеекран
Продажний, що насильство оре,
Де ллється кров, де людське горе
Поглинув ницості туман.
Кому підсвічники чадять,
Що з нами діється сьогодні?!
Собаки вигнані, голодні -
І ті пішли жебракувать.
Коли, народе мій, коли
Ти сам завиєш страшно, грізно,
Зубами клацнеш так залізно,
Що згинуть мавпи і вовки?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766664
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.12.2017
Не відрікаюся від вас,
Дніпровські лагідні простори,
Хоча вже пройдено не раз
Життя тривожні семафори.
Від вас, обвітрені сади,
Красиві цвітом і плодами,
Від таємничої води,
Що світиться між берегами.
Не відрікаюся від тих,
З ким розійшлися наші долі,
У кому дружби жар притих,
Бо і в мені - ті ж самі болі.
Коли, буває, суєта
Гризе за душу, як гієна,
Розлук невтішна пустота
Неждано перекриє вени,
І кров, як магма, загуде,
Протрубить із глибин тривогу -
Я повертаюсь до людей,
Виходжу знову на дорогу.
Вже на маслині сивина,
Вже й сон зима благословила,
Та розлюбити сил нема
І зупинитися несила.
В полоні щемного буття
То рівно йду, то спотикаюсь.
Не відрікаюсь від життя
Й від смерті - теж не відрікаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766473
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2017
Мово рідна, ти мені як мати,
Що малого вчила перших слів
В дні сумні, коли ревли гармати
На горбах дніпровських берегів.
Слів жалких отой вінок терновий
Душу й досі болем огорта:
Смерть, війна, на батька похоронка.
І найважче слово - сирота.
Та було одно ще слово - жити,
Вчив його по буквах, по складах
І радів, коли шуміло жито
У широких бронзових степах.
Де б не був, у радості і в горі,
Як би не схилилась голова -
Світять в серці, як у небі зорі,
Мови української слова.
З них складу я пісню і присягу,
З них пошлю прокляття тій орді,
Що до мови почува зневагу
І жирує на чужій біді.
Мово рідна, думо тополина,
Сонцем стань і голосом небес,
Щоб у грудях кожної людини
Твій вогонь із мороку воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766467
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2017
І взяли Ісуса, й повели...
І, нісши Свого хреста, він вийшов
На місце Череповищем зване,
по-гебрейському Голгофа. Біблія.
Він ніс хреста безмовно і покірно,
Хтось блазнював, знущалися над ним.
А він ішов, хоч шлях крутий, нерівний
Для нього був утомливим, трудним.
Юрба, Голгофа ждали свою жертву,
Вже хрест чорнів і цвяхи слинив кат.
А він ішов спокійно, щоб умерти.
Юрба гуде, і руки вмив Пилат.
...Відтоді пропливли тисячороки,
Всесильний час переконав людей,
Що жертви не поправлять згубних кроків
До торжества диявольських ідей.
Хто ж нас продав, скажи, о Саваофе?!
Живуче плем`я Юди з Каріот.
В пекельних муках східної Голгофи
Тривогу б`є ошуканий народ.
Його розп`ято, як твойого сина.
Озвися, Боже, чуєш ти чи ні?
Допоки Мати наша Україна
Приноситиме жертву сатані!
Прокляття всує, щедре жниво смерті,
Від сліз - ропа у сивому Дніпрі.
Та Суд гряде! Тоді воскреснуть мертві
І захлинуться кров`ю упирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766188
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2017
Худий, занедбаний собака,
Розважливий, немов спудей,
По пляжу бігав, неборака,
Просив поїсти у людей.
Підійде й дивиться на руки
Чи заглядає прямо в рот.
Очима ловить ваші руки,
А носом чує... бутерброд.
Але ніхто не дав, не кинув.
І кінчив пес свої труди.
Попив, зітхнувши, як людина,
З Дніпра... зеленої води.
Спудей - заст. - учень бурси,
інших духовних навчальних
закладів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
Розвіялись по полю колосками
Мої літа, А може, це й твої.
Вродила пам`ять, визріла словами
І кличе нас в заобрійні краї.
Як зараз бачу хати погорілі
У дикому полоні лободи.
І димарі, обпалені, безкрилі
Чорніють в душу знаками біди.
Я в степ тікав, де міражі манили,
І часом там здавалося мені:
То батько наш з війни чи то з могили
Вертається на білому коні!
Летів йому навстріч, немов на крилах,
Гукало серце: тату, підожди!
А він мінився у житах похилих,
Зникав, як сон, і забирав сліди.
Зникав завжди. Вертався я додому,
А мати на роботі дотемна.
У хаті пусто. Світять стіни голі,
І батько на портреті край вікна.
Розвіялись по полю колосками
Мої літа. А, може, це й твої.
Вродила пам`ять, визріла словами
І кличе нас в заобрійні краї.
Давно дідую в сивини в почоті,
Та раптом десь привидиться мені,
Що батько, весь в осінній позолоті,
Вертається на білому коні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765800
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2017
Зосереджена, як мишка,
Послинивши пучки,
Бабця вкотре розкладає
Пенсію на кучки.
Ось на газ, на воду, світло,
А оця, четверта -
На сякі-такі продукти,
Так, аби не вмерти.
Все дорожчає. Три кучки
Ледве наскладала.
А четверта, на харчі їй,
З-під руки пропала!
Все життя отак, міркує,
Не хватало грошей.
А тепер якісь реформи...
Поститиму довше.
От якби не хворі ноги,
Не крутило кості...
Онучата приїжджають
До бабусі в гості.
Кволо встала, як в тумані,
Підійшла до лави:
Ну, спасибі хоч за те, що
Сонця не убавив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765600
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.12.2017
Безсмертний, єдиний наш Боже,
Ти - притча і тайна всього.
Зневірені душі тривожить
Незбутність Закону твого.
Ночами їх будить і журить
Питання прадавнє, як мох:
Чого в бідаків і в буржуїв
Один, усезнаючий бог?
Одні і церкви, і молитви,
І ця безконечна вражда:
Земне раювання - неситим,
Для гнаних - терпіння й нужда.
Закровлені влада і гроші
Людей, як отару, пасуть.
Схиляються смертні від ноші,
Вельможні хреста не несуть.
Допоки?
Віки, як полова,
Згоріли на жаднім вогні.
Ідуть супостати на лови,
В них ярма і тюрми міцні.
Не згубиться людство рухливе,
Та в серці прокинувся страх,
Що колесо долі примхливе
Зламається в хижих руках.
Зведи свої праведні очі,
Ти бачиш? -кишать упирі.
Твори свою воленьку, Отче,
На рідній стражденній землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765379
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2017
Коли прокидається рано,
Мій край степової землі,
Я бачу - з далеких туманів
Ідуть золоті кораблі.
Над ними розкрилена брама,
Ні хмар, ні погроз не видать.
Зріднившись з швидкими вітрами,
Вітрила звитяжно шумлять.
Ведуть кораблі капітани,
Їм правду і силу дано.
Буруняться хвилі світання,
Як в колосі повне зерно.
З безкраїх небесних просторів,
З імлистих людських берегів
Вітають їх вранішні зорі
І мудрість досвітніх вогнів.
Надії, як люстри каштанів,
У серці народу цвітуть.
Земля моя жде капітанів,
Що щастя у трюмах везуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765371
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2017
Де шаліють снаряди і кулі,
Де московська повзе блекота,
Нашим хлопцям російські зозулі
Накували короткі літа.
Не зозулі біду накували-
В чорних дулах її принесли
Ті, що Бога давно занедбали,
Чорту душі свої продали.
Де ж ви, браття, сусіди - слов`яни,
Ті,що виручать друга в біді?
Всі мовчать, як горшки олов`яні,
Притаїлись, як миші руді.
Світ захланний не рветься на поміч,
В нього слово гнучке, як лоза.
Повен місяць зійшов опівночі
І застиг, як пекуча сльоза.
Ой ви хлопці, сини наші, квіти,
Не хиліться в судьби на краю.
Хто ж то буде тоді боронити
Рідну матір, Вітчизну свою!
Хай Славута нащадкам розкаже
Про героїв, про зради й жалі,
Як долали ми воїнство враже
На святій українській землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017
Порубані тоненькі гілочки
Я склав учора в купку під сараєм,
Щоб, може, попалить на шашлички,
Коли столичні гості завітають.
Сьогодні йшов і глянув мимохідь -
Горять дрівця! Та якось трохи дивно:
Мов золото червоне кожна віть,
Ні полум’я, ні жару, ані диму.
Повітря мов світилося само,
Спокійно, тихо, загадково наче.
Подумалося навіть, що це сон,
А в снах усе буває. Та одначе…
Наводив тіні надвечірній час,
Поволі сонце на спочин котило…
Та це ж воно, черкнувши перелаз,
Тоненьким пензлем дрова запалило!
Погасло сонце. Зникли світлячки,
У небі іскри-зорі засіяли.
Тендітні мовчазливі гілочки
Напевно, довго на гостей чекали.
Я й сам немов живу у тім вогні,
Чогось дивлюся – хай би ще явилось.
Світило сонце, проминали дні,
Однак видіння те не повторилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2017
Мені давно не пишуть вже листів,
Поштова скринька тихо опустіла.
Чи білий голуб загубив десь крила,
А чи за синій обрій полетів.
Колись приходили як не щодня
В гостинну скриньку нашу біля хвіртки
Трикутники, конверти бозна звідки,
Та ще й газети – все було рідня.
Так просто. І недорого, ачей.
Бери, читай. Перечитати можна.
Здається, пахла далина дорожна
І рук тепло, і доброта очей.
Тепер - мобілка. Скрізь алло, алло –
В дорозі, за столом, у туалеті…
А я шукаю голуба з конвертом,
Чекаю диво те, що віджило.
Коли – біліє! Що? – не розберу.
Хутчій відкрив –виходив саме з двору -
Кавалок снігу шльопнувся додолу
З моєї скриньки, як з холодних рук.
Алло! Алло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2017
Книга життя відкрила
Слова усемогутність,
Його неосяжні крила,
Його незбагненну сутність.
В Слові - найбільша влада,
Сила щонайміцніша,
Невідворотна звада
Й непереможна тиша.
Хай не стихає довго
Трепетних слів аорта.
Наше - воно від Бога,
Щезне нехай - від чорта.
Рідної мови доля –
Душ святе перевесло,
Щоби в ній сила - воля
Вічним вогнем воскресла.
Слово в умах зринає,
Схоже з пітьмою й світлом,
Тому не капітани -
Правлять ідеї світом.
Сказано це не вчора.
Чорна ідея, світла:
Чорні повзуть угору,
Світлі ідуть на мітли.
Браття, в ніч горобину
Не уронімо Слова!
В ньому - вся Україна,
Долі міцна підкова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761927
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2017
Ми віримо у долю
І в прикмети,
У мудрість батька,
В молодості цвіть.
Упала зірка,
Випала планета -
А небо як було,
Так і стоїть.
Були боги. Байдужі
Й дуже різні.
А нині - свині
Пнуться у боги.
І стогне люд,
Грозить важке залізо,
А небо
Не міняє береги.
Земля і небо –
Ніби суть єдина.
Все продається -
Совість і краса.
Спотворюється світ,
А в нім - людина,
Чого ж мовчать
Високі небеса?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761926
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2017