| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
[i]Чудеса, чудеса
А ти віриш в чудеса ?
Хочеш вір, а хочеш ні,
Але сердце тобі
Не скаже ні,
Бо чудеса, чудеса
— Це казка жива,
— Це птах мрій, віри і доброти.
А чи є чудеса ?
Ні хто не знає,
Але казка жива в сердці грає.
Ми вкладаємо в чудеса
Віру, доброту, любов, і душу,
І надія наша в них не згасне
Чудеса, чудеса
Бог і ти творить,
Бо віра і доброта
— Це здійснення шлях чудесам[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765789
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.12.2017
Посмішка, посмішка
Кожного посмішка
— Це щастя його знак
Посмішка, посмішка
— Це, коли людина
На небі щастя і добра
Посмішка, посмішка,
— Це мова щастя,
Згоди і сміху!
— Це ознака привітності,
Щедрості і доброти.
Посмішка, посмішка
— Це твоя радість
І сам ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760727
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.11.2017
Ти померла в той час,
Коли весело було нам.
Ти померла з дитиною, дитиною не народивши її на світ.
В аварії ти загинула, і я тебе знайшов,
Всю в крові, з мертвим сином.
Ти снишся мені щоночі і обіймаєш мене в моїх снах
А потім гинеш знову і знову.
Я пам'ятаю наше щастя і як заспокоював тебе у важкі часи.
Я пам'ятаю як раділи ми, але настав цей день твоєї смерті.
Все змінилося і я не міг змиритися зі смертю твоєю.
Я хочу померти, адже не виживу без тебе.
Я дістаю наші фотографії весілля, і згадую це все.
Кажуть чоловіки не плачуть, але дивитися на це і дуже боляче мені.
Кожен день я плачу знову і дивлюся на фотографії ці.
Чому ти померла?! Не розумію я!
Навіщо ти, з дитиною покинула мене!
Я вже хочу померти!
Я всі келихи об стіни розбив.
Я помру щоб бути з тобою, адже далі так не хочу жити.
Пригадую найкращі моменти нашої любові знову і знову,
А тепер померла ти і тебе тепер немає.
А я так любив тебе, але смерть змінила все.
Я знайшов одну касету, на якій ти сказала далі жити і я послухався твоїх слів.
***
Ось пройшов вже рік.
Я далі живу згадуючи моменти солодкого кохання.
Я тепер сам не свій.
Людям біль заподіяв.
Мені сумно жити без тебе.
Я зважився померти.
Я кожен день згадую криваве тіло твоє і любов нашу всю, яка була прекрасна.
Ти була такою гарною блондинкою.
Ось уже я на даху найвищої будівлі.
Залишилося пару кроків до тебе.
Хоч я буду мертвий, але буду разом з тобою.
Я стрибнув і закрив свої очі і чекав свою смерть ...
Чи не відчуваю болю.
Чи не відчуваю землі.
Відкрив очі і я лечу вниз швидко,
Але ніяк не можу приземлитись.
Як же якщо не смертю з цим змиритися.
Полився дощ на мене,
Але душу він мою від горя не очистить ніколи.
А в їхній смерті я винен!
Біль знову і знову
Протікає по душі
Я повинен був бути в машині, а не вони!
Немає вже сенсу жити.
Згадуючи моменти знову і знову я падав вічно на асфальт.
Як же добре було коли:
Ми зустрілися в кафе, але хто знав що ти помреш.
Ну, все, світ упрощавай.
Сподіваюся побачу я тебе на небесах.
А може потраплю в пекло.
Адже я винен!
Серце кричить більше
І сильно болить
Кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017