| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Десь душа у полі, сонце вже сідає,
А колись була, була та вже немає.
Воля там літала, більше не ночує,
Що сталося із нами, вже ніхто й не чує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2017
В этом мире у людей разбитые сердца,
Любить не могут те, в мучениях крича.
Но есть на свете два блуждающих творца,
Один с любовью чинит, другой же отдает, даря.
По городу людскому девочка ходя,
Всем предлагает красивейшие сердца.
Но никто не знает, в ее груди нет ничего,
Ни одно сердечко ей не подошло.
В темном закоулке живет молодой кузнец,
Там мечты спасает, раны-трещины сердец.
Но ночами плачет, задыхаясь, шьет,
Другим людям, по кусочкам, свое сердце рвет.
Как-то засмотрелся на девчонку, что не могла любить,
Из кусочков собственного сердца, смог ей маленькое сшить.
Он положил ей в руки сердце, просто сказав - Дарю,
Та пошла по миру с половинкой, одну отдав ему.
В этом мире у людей разбитые сердца,
Любить не могут те, в мучениях крича.
Но есть на свете два блуждающих творца,
Один с любовью чинит, другой же отдает, даря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753382
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.10.2017
В доме, где так много книг и мало света,
Где в стены пропитался запах сигарет.
В нем обитает черный кот и где-то,
Курит там одинокий мой поэт.
Посмотри, поэт, на свой внешний вид,
Твоя жизнь распалась на кусочки.
Но что поделать-громкий крик,
Не поэтом быть не может.
Сидя у окна, он закурит сигарету,
На коленях черный кот мурчит.
В этих зрачках нет места свету,
Там лишь одиночество парит.
Все поэты почему-то одиноки,
На мир смотрят без розовых очков.
Но ночью, задыхаясь от мучительных оков,
Пишут стихи с мечтами между строчек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753381
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.10.2017
Мне не хочется тебя касаться. Ведь твой белый мир отличается от моего. Ты как белый лист, который сияет в этом болоте и заставляет каждого проходящего посмотреть на себя: на свою черноту, на грязь. Каждый хочет запятнать тебя. Облить тебя грязью, сделать такой как все. И это случится, потому что, сколько бы ты не танцевала в этой грязи, однажды ты упадёшь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753379
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 02.10.2017
Люди різними бувають, вдягають маски, ролі грають,
Люди добрі душі мають та хтось їх все одно зламає.
Душі гинуть, наче квіти, білим цвітом опадають,
А всі кажуть люди щирі, люди серцем всіх кохають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2017
Мороз забрав останній подих,
А вітер скрив усю печаль.
Лід вбивав у серцях голих,
Ту любов і той кришталь.
І серце розпалось на шматочки,
Там уже живе вічна зима.
Розлетілися усі листочки,
Листочки пам’яті й життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017
Герої, то не ті ,що серце добре мають,
Не ті люди, яких усі чекають,вони не ті,
То мертві люди у пітьмі, і непривабливі, сумні,
Які дорогу кровю прокладають, які зі смертю грають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753226
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2017
Вытаскивая острые занозы,
Из сердца ядовитые шипы.
Красивые, всего лишь розы,
Что поцелуем смерть несли.
Всегда одна и одинока,
С шипами, что так страх несут.
Смотри, моя маленькая роза,
Как твои мечты умрут.
Вином кровавым наливаясь,
Ссохнут розы и смеясь,
Шипами сердце протыкают,
Во мгле рождается и тьма..
Снег падая,растает,
Умрет предсмертный крик угрозы.
Там алой смертью так сияют,
На моей могиле розы.
Приди ко мне в холодный зимний вечер,
Нежными объятьями тебя я встречу,
И падают на землю твои слезы,
Как прекрасны на моей могиле розы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752012
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.09.2017
Пливи-пливи ти моє серце,
Пливи у даль, сховайсь далеко.
Сховайсь туди , де ніхто не баче,
Як сльозами серце плаче.
Убий свій страх, і біль, і жаль,
А в очах ти скрий печаль.
На війні цього не треба,
Лиш відвага в серці в тебе.
У цій пітьмі, в цьому АТО ,
Ти зрозумієш друг і ворог хто.
І найдеш братів багато,
Та найтяжче буде їх ховати.
Брат за братом йдуть до Бога ,
А матері чекають у порога.
Своїх синів, свою дитину,
Та не знають,що погинув.
Брат, чому в труну ти ліг без мене,
Миж клялись разом померти?
Попався ти в смертельну пастку,
Залишив лиш пробиту каску.
Як загинеш, моя пташко,
Лети туди, де не буде тяжко.
Злітай до Бога, привітай,
Та Нашу пісню заспівай.
Заспівай про Нашу долю,
Розкажи про Нашу волю.
Волю , про яку не знають,
Бо в кайданах помирають.
Лиш козаки бачать волю,
Що гуляє по ланах широких.
І вони всю знають правду,
Вітер шепче їм всі тайни.
Тож співай про Україну,
Про Нашу пісню солов'їну.
Де калина біля хати,
Де живая рідна мати.
Заспівай, заспівай цю пісню дзвінко,
Щоб почув і мертвий і живий.
Що українець той музика,
Син української землі.
31.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752004
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2017
Гей там доля за горою,
З річки воду попиває.
А тут діти України,
Клянуть-проклинають.
За що так невзлюбила тії карі очі,
Нашу мову милозвучну, колоски ти топчеш.
Ти забрала нашу волю, волю-білокрилу,
По світу пустила безталанну дитину.
По світу розкидало, ми погубиилсь,
Мов діти зозулі, ніде не прижились.
Та пам'ять свободу ніяк не забуде,
Козацькеє серце знов битись буде.
Рідна земле, тебе давно я зубув,
І голос твій милий давно вже не чув.
Соловейком крилатим ти до мене лети,
Звістку про неньку мені ти неси.
Стоїть моя могила, в полі та в чужому,
Стоїть-плаче Україна на березі Дону.
Не печалься моя нене, що мене немає,
В козаках я жити буду, що волю шукають.
У Дикому полі знов голос лунає,
Пісню дзвінкую бандура там грає.
Серце крилате то співа, то плаче,
Дорогая ціна тут за волю, юначе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751996
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2017
Сидить пташа біля вікна,та щось собі пищить,
Воно дурне іще, не знає,як на світі жить.
Загляда в вікно, він бачив птаху неземну,
Лише з весною цю зрівнять зумів красу.
Та що зробити із красою, що в неволі,
Бо в клітині для пташини не існує долі.
Лишень мука, дні за днями, пір'я опадає.
Бо без неба для пташини і життя немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751859
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2017