| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Ти відчуваєш, яка порожнеча?
Вона пронизує і сковує до нестями.
Це у всіх так буває?
Я не знаю, не можу зрозуміти чим хочу дальше займатися.
Легше, мабуть, згоріти до тла на одному місці?
Аніж тинятися з місця на місце, губитися в докорах сумління.
Чи правильне рішення я прийняла.
Але ж життя проходить!
Там сумбурно, пекуче сумно, не мрійливо.
Не так, не так, не так...
Як хотілося в дитинстві
Чи може ще не час, але коли?
Нас гублять люди, чи може ми самі свої творці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2019
Їй не сказали,
та вона знає,
що сина вже не має.
І серце крається,
на скалки,
кровить болюча рана,
кумок їй дихать не дає,
болить роз'ятрена душа.
Їй спокою нема.
Так гірко плакала вона,
дивилася його дитячі фото.
тримала в рученьках сорочку,
що вишила для нього.
Благала в Бога,
щоб це була брехня!
Сиділа, плакала, молилася.
Із часом біль злегка
пройшла.
Та не змирилася матінка,
що проклята війна,
забрала її дитя!
Тож прошу, любі
припиніть,
ви ж теж чиїсь сини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751689
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.09.2017
Ми українці,
так погоджуюсь
не вміємо правильно,
ще жити
Та це тому,
що завжди, мусили боротись:
за незалежність, мову, книги,
за власні сказані слова,
за гори, море,
до болю ріднії міста.
Та ми лиш хочемо:
в домівках своїх вік прожити,
щоб мати радісно всміхалась,
щоб батькова скупа сльоза,
не полилася по скроні,
щоб дитинча не було свідком,
душогубства й болю.
щоб зорі освічували ще ясніше,
шлях додому,
щоб ми могли сказати слово,
родина вся була у зборі.
Невже фантастики,
бажаєм ми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751640
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2017
Вона приходить так раптово,
стрімголов.
А ми, ще не оговталися від спеки.
Не встигли накохатись,
промінням сонця золотим.
Вже падає останній,
промоклий жовтенький листочок.
Та за вікно лунає,
солодка пісня дощова.
І я зриваюсь серед ночі,
щоб цілувать твої уста...
У сні.
Та ти не любиш цю томливу осінь.
Й примхливо не помічаєш, цю красу.
Ти дивишся кудись у далечінь,
у наше перше літо.
І душу пробирає жаль,
що вже не буде так ніколи.
Та посмішку осінню в
дари несу тобі.
І ти згадав,
що щастя не в порі, а в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2017
Бідна, зморена красуня,
вона не має сил бороться.
Стоїть в розрусі геть сама,
в розірванім на клапті платті.
Й не знає чому на неї молодую,
упала ця гора.
Дитиною ж так мріяла вона,
так сподівалась на гарну долю, щастя.
Ні, не для себе,
для свого всміхненого роду,
що завжди йде до перемоги.
Стоїть терпить усі тортури й муки,
від ворога свого.
Кровили рани і у душі нестерпно так пекло.
Та Україна не зронить жодної сльозинки.
Бо знає, що справедливість переможе!
Незламна, незалежна,
вона не впаде на коліна, боротиметься до кінця.
Без волі не має ж цінності життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751486
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2017