Марина Забуранна

Сторінки (1/9):  « 1»

Ліс…

Бачите,  там  он  купалося  сонечко  🌞
І  цвіркуни  заливались  мугиканням...
Хто  тоне  у  щасті,  не  молить  помочі!
Хто  зранку  всміхається,  живе  за  покликанням!  

Бачите,  там  он  пірнають  промінчики!  
Хтось  між  каміння  наткав  павути...
Той,  хто  нав'язливий,  той  -  непомічений.
Хто  тільки  жде,  тому  не  дійти.

Бачите,  там  он  кружляють  качури.
Ліс  пряде  спокій  між  лівими  ребрами.  
Хто  хоче  висот,  ризикує  значимо.
Хто  вірить  собі,  той  багатий  шедеврами.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751815
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2017


Зневіритись

🎶...  По  два  боки  одного  океану  втрачені
Чи  то  долею,  чи  то  жагою  до  кращого.
А  нічого  страшного  не  скоїлось.  Начебто.
Просто  ми  розминулися.  Тільки  нащо??...  😟

Щоб  тепер  чекати  і  тихо  мріяти,  
Не  здаватися,  і  в  наші  весни  вірити,  
І  любов  ту  шалену  диким  голодом  міряти,
Далі  жити,  і  дотлівати  покірними.

Ні,  нестримно  пече  поблизу  аортального.
Коронарна  сіпнулась.  Повітря  -  нема.
Заблукало  щастя  межи  картами  гральними,
Ми  програли  самі  його.  Все.  Зима.

Це  чекання  життів,  певне,  двох  завдовжки...
Заспокоює  м'ята.  І  думка.  Зневірилась.
Я  б  хотіла  піти  до  якої  ворожки,  
Щоб  сказала,  що  більше  ми  вже  не  зустрінемось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017


Ранкова кава

Додайте  у  ранкову  каву  цукор  мрій.
Хай  море  гладить  язиком  солоним
Сорочку  вам,  а  сон  збере  з-під  вій  
Ту  гіркоту,  що  серце  так  холонить.

Додайте  в  каву  зернятка  надій,
Що  витягнулись  з  паростків  прощення.
Хай  буде  світло!  Ну  ж  бо,  каво,  грій,
Незвична  каво  ,  спів  мого  натхнення!

Додайте  мудрості  найкращого  помелу!
Щоб  аромат  її  п'янкий  був  супроводом  вам!  
І  щирість  не  забудьте,  щоб  довела  
Ранкову  каву  до  готовності  і  там,

У  світі,  що  чатує  непривітно,
Несіть  з  собою  присмак  диво-кави.
Цвітіть,  світіть,  хай  в  серці  сила  квітне  
Впізнати  справжніх  й  обійти  лукавих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2017


УКРАЇНІ


Знов  лелека  курличе  над  гаєм
І  купає  калину  роса…
Я  цей  ранок  знов  тут  зустрічаю  ,
Ловлю  поглядом  ці  чудеса.
Я  до  серця  свого  пригортаю
Рідну  грудку  святої  землі,
Знову  я  вишиванку  вдягаю
І  вклоняюся  низько  вербі.
Знову  серце  щемить  і  радіє,
Соловейко  співа  небесам,
Вітер  тихо  колосся  леліє,
Ще  киваючи  сонним  квіткам.
Я  іду  по  стежині  козацькій
І  радію  –  моя  це  земля!
Тут  надія  блукає  в  юнацтві
І  живе  віра  в  краще  життя.
Тут  гостинність  панує  і  вдача,
Тут  лунають  вкраїнські  пісні,
Сонце  в  полі,  неначе  калачик,
Посміхається  ніжно  мені.
Україна  моя  розквітає!
Веселиться  привітний  народ!
Між  усіх  наша  слава  лунає,
Забираєм  мільйон  нагород!
Край  історії,  праці,  завзяття,
Тут  Шевченкове  слово  зросло,
Лише  тут  є  Купальське  багаття,
Лише  тут  мені  добре  було.
І  не  тільки  було.  Але  й  зараз,
Я  люблю  це  Дніпро  і  калину.
Де  б  не  була,  між  лісу  чи  гір,
Прокричу  :  «Це  –  моя  Україна!».
Оповита  ключами  лелечими,
У  вінку  із  волошок  й  хлібів,
Хоч  була  на  погибель  приречена,
Та  пройшла  грізний  іспит  віків.
Я  пишаюсь  Тобою,  Вкраїно!
І  молюся  за  Тебе  давно.
Я  твоя,  Україно,  дитина!
Я  землиці  твоєї  зерно…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2017


Тrésor (фр. КОШТОВНІСТЬ)


[i]  Невичерпно  вдячна
мудрим  своїм  наставникам
В.П.Саєнко,  А.Т.Малиновському,
 В.В.Кравцю[/i]

Таких  сьогодні  залишились  одиниці,
Людей  цих  називаю  батарейками.
Де  ураган  в  душі  і  сонце  на  обличчі,
Ідеї  в  голові  оранжерейками.
Вони  щомиті  борються  з  собою,
Як  у  Гвінеї  гори  з  естуаріями  рік.
Духовно  сильні.  Одинокі,  хоч  залюблені  юрбою.
Таких  дарують  світу  раз  на  вік,
Як  Ніцше,  Арістотель,  Фрейд,  Есхіл.
Такі  свій  камінь,  як  Сізіф,  ‒  угору.
Дивакуваті.  Йдуть  наперекір
Суспільства  нормам  і  примхливій  долі.
Їх  не  здолає  вітер  із  Сахари,
Бо  все  просте  в  своїй  основі  –  геніальне.
Це  вишуканий  інтелект  для  антикварів,
В  таких  живе  космічне,  непізнанне.
Той  неприборканий  і  несмиренний  час
Не  переможе  думку  й  силу  слова.
Життя  –  коротке,  розум  –  вічний  пласт.
Коштовність  –  розум,  інше  все  –  полова!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2017


до Батьків

1.  Ти  знаєш,  мамо...

Ти  знаєш  мамо,  мрія  –  мов  голубка,
Летить  у  даль  крізь  хвилі  та  шторми.
Вона  приносить  щастя  й  радість  людям,
Її  так  хочемо  спіймати  в  руки  ми…
Ти  знаєш  мамо,  в  долі  –  два  крила,
Одне  для  одного  вони  опора  в  щасті.
Мов  сизі  два  зап’ястя  журавля
Нас  захистять  від  болі  і  напасті…
Ти  знаєш  мамо,  слово  –  мов  бджола,
Кусає  боляче  туди,  де  не  чекаєш.
У  серці  сіль  давно  вже  пропливла,
Ту  мить  із  пам’яті  ніколи  не  стираєш…
Ти  знаєш  мамо,  що  людина  –  квітка.
Вона  так  тягнеться  до  сонця  промінців.
Її  душа  співає,  наче  влітку,
А  в  тій  душі  –  чимало  камінців.
Ти  знаєш  мамо,  що  любов  –  жива,
Вона  клекоче  у  серцях  бадьоро.  
В  ній  не  кусають,  мов,  бджола  слова,
Вона  настільки  справжня  і  прозора.
Ти  знаєш  мамо,  що  тут  говорити…
Я  сяйво  принесу  тобі  в  руках.
Тебе  ж  бо  неможливо  не  любити,
Мій  найвірніший,  найрідніший  птах.
Нехай  до  тебе  мрія  прилітає,
А  доля  піднесе  своє  крило,
Нехай  щоранку  сонечко  вітає,
А  у  душі  вирує  лиш  тепло.
В  твоєму  серці  хай  живе  надія,
У  гості  не  приходить  хай  печаль,
Нехай  кує  зозуля  многі  літа!
Мов  по  пір’їнках,  у  житті  ступай!  

2.  До  Батька
Тату,  подаруй  мені  ляльковий  дім.
Пам’ятаєш,  я  про  нього  мріяла.
Замітає  час  дитинства  слід,
Всі  шляхи  до  нього  перевіяло.
Тату,  я  давно  від  вас  поїхала.
Як  зажурно  сил  нема  сказати.
Ти  мене  завжди  вчив  бути  сильною.
Намагаюсь  правду  в  серці  зжати.
Тату,  я  приїду  скоро,  в  п’ятницю,
Вже  й  валізи  зібрані  стоять.
Дивлюсь  фото  –  серце  розривається,
Сльози  чисті  по  щоках  біжать.
А  чарівники  старіють  все  ж  таки…
Сивина  в  волоссі  від  тривог.
У  душі  казок  лишились  присмаки,
Біль  поразок,  радість  перемог.
Я  сумую  тату,  хоч  приховую.
Бо  ж  розплакатись  не  можна!Як?...
Туш  пливе…  От  бачиш,  я  вже  нюняю.
Ні,  це  просто,  рідний,  щастя  знак.
Ви  ж  бо  є  і  знаю,  що  чекаєте.
Хоч  не  повернути  вже  ту  дівчинку.
Шпильки,  сукні  -  мабуть  не  впізнаєте,
Добре,  суть  моя  –  одна  навічно.
Я  сильніша  і  не  так  вже  злякана,
Виросла  і  вдячна  за  любов.  
Подарую  тобі  дім  із  ля́льками,
Щоб  мене  стрічав  ти  знов  і  знов!...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2017


БЕРЕЖИ СЬОГОДНІ


 [i]Присвячую  молодості[/i]

Щастя  сьогодні  тримай,  не  шукай  його  завтра!
Кричи!  Танцюй!  Біжи!  Літай!  У  серці  нехай  не  згасає
ватра!
Не  шукай  щастя  вчора,  воно  пішло  на  далекий  захід.
Щастя  –  сьогодні.  Твоя  опора.  Бережи,  що  є,  а  не  чим
розум  марить.
Не  лети  вперед,  там  щастя  нема  так  само.
Проживи  сьогодні,  немов  це  останній  звук.
Обіймай  кохану,  сварись  із  начальством  і  посміхайся
мамі…
Бережи  своє  щастя  сьогодні.  І  ніколи  не  опускай  рук!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2017


НІЧОГО ВІЧНОГО


А  добро  повертається  сторицею…
Пролітають  віки,  наче  привиди.
Інше  місто  названо  столицею  
І  будинки  давно  вже  не  глиняні.  

Пролітають  епохи,  гинуть  цивілізації,  
Прогресують  хай-тек,  дорожчають  кораблі,  
І  цілують  щоденно  планету  інші  нації,  
І  нічого,  здається,  вічного  на  Землі…

Бенедикт,  Бонапарт,  віри  і  війни-убивці,  
Історичний  полин  –  ЧАЕС,  громи  канонад…
А  добро  споконвіку  вертається  нам  сторицею,  
А  добро  в  цьому  світі  –  назавжди  безцінний  клад!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2017


* (Земля підтримує щасливих)

Історія  не  любить  нерозумних,  
Що  сліпо  йдуть  булим  шляхом.
Вже  все  боліло  –  війни,  чуми…
Вже  тричі  там  же  стукались  чолом.

І  пам’ятай,  коли  не  йдеш  до  бою,
Коли  здаєшся,  всіх  виниш  плаксиво,  -  
Земля  не  пробачає  болю!
Земля  –  підтримує  щасливих!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2017