Шевчук Ігор Степанович

Ждем приходу Немовляти

Поема


                       Олексію  Сєдих,  ангелу
                       Христовому
                       присвячується  в  любові


       1

Поети,  будьте!  
Будьте  в  духові,
і  чисті,  і  здорові.  
Це  на  орбіті!  
То  не  грязь.  
Ви  —  в  правді  спочатково,  
і  в  Небі  —  що  не  потерпіло  б,  
якби  душі  не  в  любові!  
Ви  сійте!  Небеса  ж  —  як  дихаючі  
і  поля  
й  класні  поля  —  
вся  дихаюча  Божа  просторовість!..  
А  хто  ви?  
Вас  любить  Бог  й  земля!  
Ви  ангели  як  для  очей  
                                                                 стражденних  в  світі  —  
на  крилах  ваших!  
найяскравіші  —  
викльовуються  райдуги  й  поля  
і  що  клюють  веселки  у  полях  
і  музика  інфант  —  а  дихаючи  
ждем  приходу  Немовляти  
спалахуйте  
                               махайте  крилами  
з  орбіти  на  орбіту  
нехай  з  вас  промені  летять  
нехай  же  зуби  часу  цокотять  
о  як  в  вас  зацікавилась  —  робІтня!!  
Як  в  вас  сміється  світло  й  тінь  —
Та  зацікавите  сусвітніх  й  несусвітніх  
та  інші  брякнуться  —  об  старість
і  дивляться  в  льоди  й  рипучо  
дивляться  з  льодів:  
і  видно  всім  —  і  їм  —  стало  лише  тоді  —  
чи  так  готовий  як  казав?
чи  намахалися  —  
які  насправді  вони  в  світі...
Хто  вас  замінить?  
душ  не  побгають  собі  
й  вам  
навіть  якщо  прийшли  
помітити  —  й  замітять!  
Хребет  співа?  
в  інфант-талант  сопілки  витягніте  світ  
і  там  у  його  вусі  
у  творіннях  
з’єднайте  
народіте  —    слово  світу!
Все  з  Слова:  
найтрудніше  
взяти  Сонце,  що  в  зеніті,  –
прориваюче  
сліпучеє  
у  несподівані  ще  
лісові  віти!


       2


А  скільки  лісів

треба  відродити!

А  скільки  в  плавання

велиководе  —

               спорядити!


       3


Звід  азарту!  і  терпіння!  —
Геніальність!
Небеса  високі
і  Всеспрагле  Око
нас  вбирають
                                     далі...
в  нас  —  вдихають  далі!
Геніальність!  —  Звід!
для  кого
Слово  засівається
в  насіннях  —
для  кого
слово  —
що  народжує  в  терпінні.


       4

І  от  —  десь  тенькнуло
це  ти  знайшов
потічок
тут
він  щось  каже
піднімаєшся
з  потічком?
це  ти
         співаєш  
серцем  вічне...



               і  ті  що  висохли
               уста
                           що  часм  мічені
               самі  ворушаться
               «—  це  —  вічне»


і  ті  є  теж
що
водять  крильцями
метелики  мов  серафими  —
над  потічком
«—  це  —  вічне!»


відбитки  ніжок  є
                           це  вічне
і  ця  дитина  злата  —  
                       вічне
сміються  й  плачуть
сльози  —  ввічі
ніхто  й  не  бачить??
а  херувими  усі  —  вічі!!
«—  це  —  вічне»


хотіли  —  вічі!
«—  це  —  вічне»    «—  це  —  вічне!»


очі  розширюються  в  потойбічних
і  очі  —
хоч  би  й  не  хотів  —  вже  потойбічні...
Бог,  ти  —  і  Вічність!

23.12.2022  —  24.12.2022,
Київ  —
третій  
вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2022

Чи можна дати щось від себе? Поема

                   Слову  Отчому  Ісусу  Христу
                   і  Діві-Матері  Божій
                   присвячується  з  любов’ю


                                 Біблія  —  це  Книга
                                 не  про  поняття


1.  Очищеним  душам


Давно  спустилося
від  Висоти  на  Небі
аж  до  висот
й  аж  до  понять
що  «всіх  людей
треба  від  всіх  охоронять»...


і:


«кожному  себе  охоронять
найбільше  —  від  земного
себе.»


Сховали  Бога!  —
як  сховатися  від  цього?
Сховали  —  Бога...
все  забрали  вкрали  в  Бога,
як  сховатись  від  понять?
Очі  сердець  —  правді  омити  треба...


Гади  покручені  —  полізли
                             на  балкон
про  що  казав
«Лаокоон»
потреба  є
омитися  із  сльози  Неба...
і
іще?!


від  слова,  мов  в  сердечний  щем!..
на  Сході,  що  в  багнищі,  —
що  мить  як  нить  —
ниті  дощем...
і  не  газавати...


в  Христі  все  сяє
і  —  т  е
можна  подавати...
хто  кому  це  сказав
що  килим  землі  й  неба
можна  взнати
і  яку  нитку
за  якою  —  подавати??


2.  Не  дуже  чистим  народам


Чому  на  верху
ставлять  чайник?
води  невсмислені
бурлять!
Богом  приречені  —
ті  пару  випускають
й  чому
до  Неба  не  гукають??


Й  ось:  агресія  Росії  —
смерть  Китаю!..
Поети  Божії  благоутробні  —
Христа  що  не  питають?
що  вони  лиш  не  роблять!!
ставлять  
питання  —  неудобні


то  все  ще  так?
чи  все  не  так?
це  ж  щось  не  так?!
бо  —  світ  йшов  не  туди  й    не  так?..
«Кінчайте,
війну  кінчайте!»  —
                                         під  Небом
то  ж  дарма  вона  називається,
ось  так:
                     що  Піднебесна?


Один  втік  до  Ростова,
малий  прийняв,  —  
то  ж  так,  прийняв?  
бо  то  «по  поняттях»...
Що  тут  —
                   по  волі  Неба??
                   Христа  такі  питають?
Гангренищу  чигають?
Відтяпають?
хто  знає?


3.  Агресія  Росії,


смерть  Китаю...
Скількох  залишать?  —
Бог,
не  я,
питає.
Скількох  чоловіків  залишать
злі  з  Китаю?

23.12.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022

Все пізнається в порівнянні і бачиться-вибирається на контрасті

                 Всіхстарательниці,
                 Всіхпокровительниці,
                 Всіхзаступниці
                 Божій  Матері  Діві  Марії
                 з  любов’ю  присвячується


Кому  і  з  електрики
добре  встачає
той
на  новеньке
уваги  і  не  звертає
їсть  собі  стареньке
й  питає:
чо  це  так  усі  застаріли??


А  ви  вимикайте,
тут  все  як  світ  старе-
                                             нькеє
стеля  думки  не-Св.  Троїцької
                                                   спаршивіє...
що  це  робиться?
і  що  згори  віє?
Надія!
Вимикаєте
і  вмикаєте  ,  —  і
порівнюйте.
Люди  як  макаки,
куди  лиш  податися...
Вимикаєте  —
і  вмикаєте.
Досвід!


Може  в  миску
разом  з  Христом
і  руку  —  мачаєте?
Мементо  морі.
Бог  зна,
а  ви  ще  й  земне  —
вимикайте...
і  кому  б  дорівнювати?
А  Бог  —  вмикне  куди
слід,
бо  Його...  світовдача  вирівнювати...
і  тут  впала  гора:
є  можливість
порівнювати.


З  Богом  вже  не  старієте  —
є  можливість  —  Бог!  —
                                         молодієте
із  невидимого.
Бога  не  бачать
і  в  вас  основного  —  не  видно!..
Проте  в  Бозі
все  видно.


Ясно  що
і  
вас  потягне?
Як  і  серце
Давида!
         Що
         кому
         видно?


З  низів...
тьма  просочується
і  буде  просочуватись
коли
для  народів
     писатиму...
май  же  совість,  світе  матеріальний,
над-атомний!

21.12.2022,  зайшло  на  свято  праведної  Анни,  
що  зачала  Богородицю;
Київ  —  третій  вибір  Богородиці
Василь  Кузан.  «Відсутність  світла…»
18.12.2022
Відсутність  світла  повернула  нас  до  часів,  коли  люди  були  більш  спостережливими  і  допитливими,  коли  не  чекали  поки  розжовану  вже  інформацію  дядько  Сергій  покладе  їм  до  рота,  а  вишукували  факти  самі,  аналізували  їх  і  вибудовували  у  причинно-наслідковий  логічний  ланцюжок.  Наша  розгубленість  перших  днів  темряви  розвіялася.  Тепер  ми  бачимо  не  тільки  ворога,  але  і  його  сутність,  його  нутро  та  відсутність  у  тому  нутрі  серця  і  душі.
Відсутність  світла  зробила  нас  більш  організованими.  Тепер  ми  за  дві  години  можемо  зробити  стільки,  скільки  раніше  не  встигали  за  цілий  робочий  день.  Ми  втискаємо  у  вузький  часовий  проміжок  не  те,  що  верблюда  –  самого  слона.  Ми  дисципліновані  настільки,  що  іноді  дивуємося  самі  собі.  Наша  продуктивність  викликає  захоплення.
Відсутність  світла  навчила  нас  бачити  у  темряві,  розрізняти  найтонші  відтінки  кольорів  настрою,  заряджатися  від  тепла  стосунків,  відчувати  те,  чого  раніше  не  помічали.  Наше  спілкування  із  близькими  стало  глибшим,  наповнилося  рівновагою  та  впевненістю,  конкретикою  мрій  та  вібраційними  нюансами,  що  ще  у  жовтні  були  неактуальними.  Точніше,  ми  навіть  не  знали  про  їхнє  існування.  Усе  це  разом  зміцнило  наші  родини  та  наповнило  наше  спільне  існування  новими  сенсами.
Відсутність  світла  повернула  романтику  у  нашу  буденність  і  розміреність  буття.  Ще  зовсім  недавно  вечеря  при  свічках  була  рідкістю.  Хіба  на  Різдво,  коли  збиралася  вся  родина,  палили  свічку.  А  тепер  чи  не  в  кожній  хаті  кожного  вечора  блимає  каганець  і  зігріває  спраглих  до  спілкування  закоханих  молодих  людей,  досвідчених  і  виснажених  працею  батьків,  згорьованих,  із  порепаними  обличчями,  поораними  глибокими  зморшками,  що  їх  ще  більше  підкреслює  миготливе  полум’я  свічі,  бабусь  і  дідусів.  Тепер  набагато  частіше  ми  тримаємося  за  руки,  висловлюємо  слова  вдячності  та  підтримки  одне  одному,  зізнаємося  у  ніжних  почуттях  чи  не  по  кілька  разів  на  день.  І  це  тішить  та  зігріває  краще,  ніж  опалення  у  квартирі.  Це  дозволяє  бачити  те  світло,  що  є  усередині  кожного  з  нас.
Відсутність  світла  зробила  нас  більш  терпеливими  і  людяними.  Ми  менше  дратуємося  і  менше  злості  виливаємо  на  ближнього.  Бо  у  нас  є  спільні  вороги,  які  заслуговують  на  нашу  ненависть  і  які  таки  дочекаються,  що  вона  їх  незабаром  спопелить.  Би  ми  бачимо  не  темряву,  а  тих,  хто  її  породив.
Відсутність  світла  зробила  нас  сильнішими  і  згуртованими  настільки,  що  ми  стали  незламними.  Тепер  ми  вирізняємо  ворога  не  тільки  по  мові,  не  тільки  по  спотвореному  вимовлянню  слова  «паляниця».  Ми  відчуваємо  його  дух  у  темряві,  цей  дух  нас  насторожує.  Ми  стискаємо  кулаки  і  це  посилює  нашу  віру  у  те,  що  Правда  переможе.  Наша  надія  наближає  нашу  Перемогу,  візуалізує  її,  робить  її  видимою,  такою,  що  живе  з  нами  поруч.
Відсутність  світла  робить  кожного  з  нас  частинкою  ЗСУ.
Відсутність  світла  частіше  спонукає  вимовляти:  «Слава  нації!».  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022

Не сказав би я зайвого про живу Україну… (безсмертно торкаюся-звільняю й не форматую)

             Святій  Трійці  
             із  Святою  Богородицею
             присвячується  в  любові


Хотів  лікувати  їм  гени
Красою  Висот  —
                                         небуденно
І  я  лікував  їх  щосили
Хоча
всі  (стоп-стоп  —
           всі??)
не  просили
нон-стоп  —  склад  знань
стоп-стоп  —  не  дощок
                                     не  поющих*
бурелом  опада
в  ліс  жадань
все  —  пучок
з  вертикалі  —  сторчок
ніби  нагорі
є  чеченки
«сприймемо  працю
                                     Компа
                                     ніченка»
ніякої  компанії!
звідки  чеченки?
а-а-а-а!  і  тікають
щосили
ні  тріски  ні  приголосу**
але  старий  бір  ще  бреде
але  без  примусуу  —  ніщо
                                                 не  йде!
що  ж
в  мені  так  —
що  Едем
на  вас  упаде
і  є  компи
й  ніченки
стара  Україна  Компаніченка
                                                 й  дух  —  не  йде!..


Дух  то  не  йде!!


Так  і  до  Темзи  
впровадять
ох  вади
й  там  вади
суцільні  вадіки
і  суцільні  душевні
провадять
а  —  кричать!
«Звідки  точність??!!»
«Як  ти  це
чиниш?!!»
«Чи  є  в  зорі  очі?!!»
це  значить
мене  торочать-
морочать
я  приставив  їм  
небуденне  —
хотів  прирівнять
їхні  гени!
І  —
та  перестаньте
«Чому  про  це  —  ми!  нічого  не  чули???»
«Не  знаєм!»
Та  —
це  
із  запасу
Краси  і  Сили!!
Що  ви  тільки  дірки  робите!
І  зразу  впізнаваною
земною  плівою  —  очі  позастилають
по-
земному  трактують
мостять  намостку!
земні  іще  менше  знають
й  президенти  
і  ще  «солодші»
і  виступають
виступають  з  коробки:
«що  це  в  світі  —
                     якісь  недоробки...»
«світять  —  світлячки  —
                                                         геніям!..»
неподобство
хтось  то  один
хотів  лікувати  гени
Красою  Висот  —
                                         небуденних!

21.12.2022,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці
*  -  (це  професійне)«дошки  поющі»  —  вислів  про  світоглядний  спів  
західних  співаків
**  -  одні  голосні-напрямок,  майже  не  одягнений  дух

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022

Всіхперемагаюче свято Миколая

Поема


               Святителю  Миколаю,
               архиєпископу  Мир  Лікійських,
               вчителеві  моєму
               з  вдячністю  неізреченною  присвячується



я  запанів
і  я  закабанів
з  такої  статі
що  лиш  в  блаженстві
                   й  в  благодаті
як  не  шарпнись  —  
а  
     і  ні  дати  і  ні  взяти
і  цілий  день  я  добрий
як  легато!  —
такої  благодаті  і  не  відібрати,
будьте  метикливі  —
та  в  нім  легати
звичайно  як  і  світ
нічого...  ніби  і  не  знати  б...  —
який  я  дерзновенний  —
можна  й  спати


І  як  лягаю  в  інший  день  —
       я  світові  підкладка
чи  як  злягає  світ  —
       то  він  ніби  підкладка
і  все  легато  —
ніби  ув  мажарі,  й  шатко...
ви  ж  і  тут  швидко
маєте  метикувати
звичайно
я  закабанів
із  андрогіннійшої  статі
аж  ніби  в  небі
і  ніби  в  Миколаєві
                               чи  в  Таті!
ну  це...  вони  в  тканину...
шлють  багато!..
ні  ви  осяюйтесь
не  обов’язково  було  зберігатись  —
я  видихнув  і  вгору
                             й  вниз  —
мені  так  було  легко...
що
міг  навіть  цілий  днище
не  плавити  і  не  писати!..
ну  ось  і  я  закабанів
за  всіх  майбутніх
на  весь  світ  панів


а  це  перевіряється:
на  день  цей  Миколаєвий
я  к    м  е  н  і    б  у  л  о    л  е  г  к  о!!!
я  кинув  виднокіл  і  обрій
так  як  в  поета:
висунувсь  в  Бога  я
                                             напів
я  й  перестав  вже  будь-що  друкувати!!
І  що  я  світові  лишив?  —
вивчати
о  як  же  мені  було  
добре...



Хай  Миколай  досвідчений
і  є  любов  (!!..)
а  друг  —  почасти  більший
і  за  всесвіт  ближній
і  —  перестати
в  цей  день  —  поезії  про  нього
                                                       друкувати!..
ні,  миші  наукові  мають  знати
до  речі,
речі  ці  пікантні
але  і  я  пікантний
щоб  стільки  справжньості
від  Миколая  вспів  натягнутись
                                                     чи  набратись
оскільки  світ  заглух
щоб  світ  хоч  щось
міг  означати...



ні  —  вас  ніхто  б  ще  не  
звільняв  —  метикувати...
а  я  аж  закричав:
                 я  ж  славлю  Бога,
                             як  же  так?!  —
і  як  машина  став  їх  пачками
у  внутрішній  редактор  сайтів
                                             пхати!!  —
щоб  змогли
(це  ж  Миколаїв  день!)
або  і  хочуть  взнати
та  будьте,  мудрагелі,
               вполовину  мати
о  Санта  Клаус!
о  Санта  в  кубі!
о  Санта  і  в  квадраті!
оскільки  вже  забули  математику...
а  то  ж  й  не  знали
математики  —
усі  вважаєте,
що  ті  розумні,  математики...  


ох  знає  і  випереджає
уперед  й  зовсім  наперед  –
сам  Миколай!
де  все  це  і  вперед
Ізраїль  перший
і  Ізраїль  другий*  —
це  точно  знає
Божа  Матір.
Де  є  гарячі  й  з  дачі
і  флегматики  гарячі.
Хто  вам  сказав
несоубражати  й  в  математиці?
і  прямо  з  дня  —
(святого  і  блаженного!  —
з  дня  Миколая  —
і  всі  вже  почали  метикувати  )–  
взяла  у  добрі  руки
закабанілого  відпочивайла  —
                                                   Божа  Мати...
І  —  співати!!!
І  —  не  спочивати.

19.12.2022,  святителя  Миколая,
Київ  —
третій  вибір
Богородиці
*  -  тілесний  і  духовний  по  вірі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022

До Миколая!!

                     Отцю  Небесному
                       і  меншому  батькові  Миколаю
                       присвячується  з  любов’ю


Миколай  —  тільки
чом  усміхається
ось  ця  тільки  гілка
ось  є  гілка  тільки
тонкі  всі  сопілки
ось  й  ці
тонкі  смілки  —
верхи!  такі  —  гІнкі!
весь  ліс
невразливо  —  співає
всміхається  сонячно  до  Миколая!!


Посівши
ліс  мислей
ліс  станення  чисел
свічок  й  коромисел!
ліс  —  смислів!
веселок  й  дітей
і  весь  світ  незумисний
весь  танучий  ліс!
то  ж  хіба  не  святий
хіба
не  святого  в  свободі
у  отчій  його  атмосфері
таким  гласом  любові  й  свободи
проймають  —  й  приймають...
і  такі  всі  веселі  
                     є  в  Небі
                     ці  з  неба  народів  —
батько  сонць  і  лісів
тільки
ся  усміхає

18.12.2022,  з  причастям,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022

О НІ

                   Cлову,  Сяйву  слави  Отчої
                   присвячується  в  любові



і  —  ні
не  вирій
провели  царя
і  відірвались  від  царя
«як  хмари  золотом  горять!»
та  й
стали  сірі
та  й  хмари  стали  сірі


ще  ж  можна  зграйкою
або  на  пару
а  лиш  одна?  —
як  стати  чайкою


ніби  блокчейн
—  без  банків  ойкумена
цьому  немає  земних  слів
але  й  майбутнього
                               немає  без  цих  слів
ну  ж  —  із  цих  слів!
із  задниками
чи  й  без  земних  задників!
                                               усіх  послів...
                         ще  шершерех!..  —
Твоя  любов,
                       що  через  мене...

14.12.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022

Апостол Андрій Первозваний — основоположник Української Апостольської Церкви

                     Cлову  Отчому
                     і  ап.  Андрію  Первозваному
                     присвячується  в  любові



З  Любові  —  говориться...
ще  більше  —  ЖИВЕТЬСЯ
і  більш  не  калякається.
Ти  —  Київський!
Ти  —  наш,  український!
А  що  без  любові  живе?
бо  то  все  промине
світ  іще  —
допатякається...
Я  люблю  тебе!  Скорше  все  —
серцем  чується,  й    в  с  е    —
                                         відчувається.
Бо  з  мене  стартували
вниз
світові
невиправні  нувориші,
Андрію!  Що  від  цього  Києву  (?)
запам’ятається?
Глава  твоя!  —
Жива  блискавка  —  в  Лаврі!!
А  Лавра  вертається!


Ти  —  наш,  
український!
усе  українське
ще  має  статись!!

13.12.2022,  свято  ап.  Андрія  Первозваного,
Київ  —
третій  вибір  
Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022

Поети з Богом

Як  поети  
спіють  з  Богом
радість  в  світі
буде  довго


Як  поет
запіє  
поряд  з  Богом
Україна  буде  довго


Марно  нюхати
й  не  йти  
із  Богом  садом
і  на  це  не  садять
й  не  підсаджують
ні  громади
ні  громада


заволають
ув  мережі  мікроблагі
«Боже,  як  до  тебе  
багну!»
то  поети  Божі  —
зір  і  виродків
поміж  їх  плечей
догори  тягнуть!


на  це  не  питаюся
я  дозволу
в  громади!


хто  ж  і  сіє  в  часі
й  зважився  при  касі
ще  й  в  своє  ім’я  (!..)
й  часом  запльований
плента
позаду...


Віч-на-віч
із  Богом  в  парі
у  садах  високодарних
ні,  високоударних  —
не  замінять...


кожного  з  людей  —
на  скільки  хочеш
та  й  замінять
так  гребущі  
часу  міни...
хоч  мільйон,  хоч  мільйони!


Ви,
що  високоорбітні,
не  знецінені,
не  ви  зациклені,
ви  не  амбітні,  —
і  ніхто,  поети,
ні  один  вас
не  замінить...

12.12.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022

Як голос Бога …

*      *      *


                     Богу-Слову
                     і  Матері  Божій
                     присвячується  в  любові


Як  голос  Бога  зичний?
То  і  в  мені
зароджується  зичний!
Пасха  —  вже  встане,  встає  радісна!!
у  світ  цей  двоязикий,
хоч  він  многоязичний  —
хай  біжать  тіні
             часу
                       хроматичні...


бо  клич  від  Бога  
зичний  —
і  в  серці  переплавлю  й  виплюну
хладно-дотичних,  бо  не  вічних!!*


Щоб  світ  стрибав-і-травив
правильно  
хоч  далі
не  калічмо
і  в  мова-мовах  покалічених
засяє  час
новий  —  Богоритмічний!!!
Бог  сяє  —  вічно!!


Алилуйя  —
(«  ну  ось  же  Він!!»)

09.12.2022,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці
*  -  це  не  тому,  що  я  хороший  або  поганий,
це  благодать  так  діє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022

Електрони для преображення

     Поема

                   Присвячується  Духу  Святому  
                     в  любові


Є  торсійні  поля  —
перекиньте  енергію  в  Африку.
Відімкніте  в  Європі
електрику!
Ото  ж  всі  в  ній!  Може  опутана  і  галактика.
Одна  вічна  Енергія  Духа  —
                                                                               гуля
і  до  сонця
і  до  дитини
           о  маля!
                     і  взагалі  —  по
                                 кольорових  
                                                     полях!
гулі-гулі!
гуля
мля-мля
дорослість  —  зіпсутість  дитяча...
а  Енергія  Духа
хоч  мля-мля  і  
бла-бла
а  Дух  вказує  —  шлях!!
кому  жито-пшениця
кому  різна  пашниця
що  ви  хочете  від  простого
                                         корабля?
й  що  світ  від  Істини  —
                             відхиля?
хто  заліг  на  полях?
й  чи  не  Дух  підійшов
                             оце  від  корабля?
світ  —  може  —  мнюхи  і  мняйли
й  хто  це  хапається  за  круси
і
прихиля

(до  азів?)

електрика  —  загорожувач
до    т  о  г  о...
до  чого?
ти  є  і  —  Бог,
світ  весь  далеко,
нікого
тиша
нічого...
не  виходить  при  електриці
всім  до  такого!


Вимкніть  світу  електрику!  —
і  Європа  защириться!  —
є  плюси  з  мінусів!..
Хто  тут  проти  природи?
                   плюси  є  —
                   продовженням  мінусів...
і  страх  і  сексти  —  продовження  —
прямий  регіт  з  крусів!!


Хахіти  —
під’єднайте    —
до  мінусів.
І  кидайте  енергію
в  зачервонілу  Африку  —
ваш  президент  вже  присів.
І  охапками  —  і  наохап  —
пріть  до  дверей  без  дротів!  —
Скандал  має  бути  —
вимкніть  Європі  електрику
і  враз  закриють  роти-шкафчики!  —
чого  маєте  це  обіднювати??
менше  електромінусів  —
більшає  горлом
від  серця  —
купа  іде  анафор
(піднесення)
райдуг,
перлів
і  слів
до  ротів!!


розкріпачуйте  їх!!  —
електропотенціал
щоб  просів!
сонце  зійде  над  праведниками!  —
і  із  колишнкріпаків!
                             усовуйте,  
вкиньте  ще  гречки!!
усовуйте!  —  з  Сонця  —
                     стило  ріпаків!!


Дух  веселитися  стане  
тепер  вже
з  усіх  віків!
так  отже  усе  перейде
до  полів!*
Дух    цей  як  Сонце
                           сміється!  на
віки  віків...

07.12.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці
*  -  Дух  Святий  не  втрачатиме  часу  і  благодаті  на  супровід  їжі,
а  ітиме  на  любов  і  творчість  (згадайте  які  ченці,  поети  і  студенти  -  перед  ривком).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022

Псалом 95. Великомученицям

               Святій  вмц  Катерині
               і  всім  великомученицям
               присвячується  в  любові


Ти  мала  мудрість  
знати  щО  є  кухня!..
а  випивала  і  Господній
мед
із  кухля!
І  мудреців  півсотні...
поряд  з  Сонця  виливом
якось  протухли
ніби  просто  мухи!  —
(якщо  ще  могли  думати!..)
а  потім  захотіли  смерть
за  сю
Трисонячну  науку!!
щоби  не  змовитись
до  кухні  й  муки!
Які  то  вправні  Божі  Руки!..
Яка  та  Катерина!!  —  Божий  
                                                                 жах!!


Якось
мінилися  —  вагалися...
чи  чистити  ошкурки  —
при  ножах.
І  було  Світло!
                                   і  вхопило  темряву
хоч  хто  
не  темрявою  і  вважавсь...
а  серафічний  Огнь!  де  біга  —
                                                               там  вража...
і  де  
межа??

07.12.2022,  нарешті  свято  вмц  Катерини  —
невісти  Христової  премудрої!..
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022

Це із якої висоти у вертикалі Візьме вас — …

*      *      *

                 Найулюбленішому  Ісусу  Христу
                 присвячується


Це  із  якої  висоти  у  вертикалі
Візьме  вас  —  
ваш  же  погляд
ввись  і  вглиб  і  в  дальні  далі?
Звідки  й  здоров’ю  вашому  —  постати  ж?
Звідки  здоров’я  можна  запитати?
Чи  у  польоті  чи  у  звільненні  —
й  свідомість  на  такому  рівні
тільки  і  чекати?
Чи  ви  прокинулись,  
можете  гранули  читати:
яке  просте  запитання!..—
Звідки  це  про  здоров’я  ваше  запитав  би?
Свідомість  має  і  зростати  
                   услід  запитанню,
                   й  здійматись:
Звідки  народиться  здоров’я  ваше,
в  якому  дусі  і  вистрілюючім  слові
                   злине  —  статись?
Запитання  містить  вже  відповідь...
тільки  б  запитанням  —
запитання  дістати...
яка  це  легкість  і  любов  свідомостей  —
є  на  запитання  —  запитанням
і  Бога  нашого  спільно  торкатись
і  поцілунки
від  Святого  Духа  
сповідати...
Ідея  вас  живе...  
і  в  воленнях  Божественних
у  надсвідомості
мандруєте...  Які  великі!  —
і  ви  світу  не  корисні...
та  й  не  дуже  то  потрібні...
бо  світ  —  ще  дрібний
дригнувсь  —  щез  —  дрібний...
світ  якраз  наївся  рису
і  ніби  у  Отці  і  випада  з  Отця
і  хто  за  вами  в  списку?
і  в  часі  —  і,  отже,  в  описках?..
а  влада  —  владою  вчинені?..
хо-хо!
ви  керівник?
чи  ви  Сковорода?  охохо,  да...
і  поспеціалізуємось  свідомостями?..
чи  поцілуємось...
а  Мати  Божа,  це  між  нами,  
любить  мене
але  це  як  люблю  Христа!!!
та  й  Дух  Святий  —  
Він  же  цілує...
так  цілувати  не  преста!..  —
чи  вам  потрібне
все  земне?
та  —
чи  мені  потрібне
ще  земне?...  
                                     (??)  ...  
                                           (???)...
(якщо  так  Бог  і  Богородиця
люблять  мене...)
             там
             океан
             любові
             з  любові
             я  
             й
             запитую...
             та  Дух  же
             дав  і  взяв
             у  відповідь
             мене...

Дух  є  Симфонія
кого  торкається
   й  кого  торкне...


І  Він  не  промине!!
творить  цілунки  у  серцях
й  тебе  й  мене
     і  всіх  і    в  с  е
Він  Духу  Сонце!..
Дух  сонць
не  промине!!

06.12.2022,  Сковороді    -    300!  День  ЗСУ!
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022

Ігор

                     Слову  Отчому,
                     найлюбішому  Ісусу  Христу
                     завжди  присвячується


Деякі  типи  й  демони
хочуть,  щоби  я  виїхав,
й  мовчав,  і  не  писав,  
й  не  друкував  нічого,
бо  з  мене  листів  виїмка...
й  трильйонів  декалітрів  —  з  Неба
                                                                           молока,
ніби  в  мені  й  криївка!
і  бат,
і  Слова  аромат,
і  співи  райські  —
й  потаємні  голоси  від  Богородиці  і  Бога!
І  як  в  цей  час!
втім,  як  у  всі  часи
дитині  правди  пити  не  даси?
і  води  чистої  із  серця  не  даси?
всупереч  музики  —
от  з’їжте  ковбаси
бо  і  в  росії  і  на  Заході  —
один  диявол  і  м’ясник...
аж  ти  до  благодаті  тільки  звик  —
чи  зовсім  звик?
А  який  штуцер
в  тобі  ще  не  явить  
у  яких  водах  маринувався  
твій  –  язик?!


Я  в  Києві.  —  не  бійтеся  нічого.
Ні  «ядерка»,  ні  вміст  електрики  —
та  не  торкнуться,
бо  це  я  від  Бога.

05.12.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022

Передсвято Введення Богоматері

                 Матері-Діві
                 присвячується  
                 з  любов’ю


прийдуть  і  застануть  вас
                                                   битих
трав
холодом
         вранці  побитих
а  серце  гаряче  
                         лиш  хоче  любити!
н
 и
   т
     і  
     л
       ю
         б
           о
             в
               і
н
 и
     т
       і  
       л
         ю
           б
             о
               в
                   і
н
 и
   т
     і  
       л
         ю
           б
             о
               в
                 і
н
 и
   т
     і  

куди  вони  носять  удачі?
про  них  є
«вони  також  плачуть»
а  серце  —  не  грошей
                   а  серцю  —  любити!
хіба  такі  плачі
солодкі  —  щоб  хотілося  жити?!
н
 и
   т
       і  
         л
           ю
             б
               о
                 в
                   і
н
 и
   т
     і  
     л
       ю
         б
           о
             в
               і
н
 и
   т
     і  
     л
       ю
         б
           о
             в
                 і
н
 и
   т
     і  

прийде  до  них  внутрішня  юність?
потвора  —  розсипчатість-тюнінг?
в  них  серце  захоче
                               любити-любити
                     фіалочки  подарувать  —
                                 небеса  пережити?
н
 и
   т
     і  
       л
         ю
           б
             о
               в
                 і
н
 и
   т
     і  
     л
       ю
         б
           о
             в
               і
н
 и
     т
       і  
         л
           ю
             б
               о
                 в
                     і
н
 и
   т
     і  

Серце  —  Огненне,  щомиті!!

Дороги  нічим  не  закриті!..

03.12.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022

Згучання книги першої

                 Святій  Діві  Марії
                 з  пам’яттю-любов’ю
                 присвячується



Все  починається  
лиш  тільки  з  генія
і  через  це
світ  упізна  мене
бо  всі  шукають
десь  за  стінами
і  це  стає  їм  днем...


але  й!  —
вимкнуть  електрику
народ  згуртовується!!
народ  мене  не  промине!  —
і  повзає  за  стінами
шука  де  слово  є  дурне
де  не  дурне...


та  не  брешіть!  ви  ж
відчуваєте  мене...
чи  «розумієте»  мене?
але  ж!  
вимкнуть  електрику  —
і  більш  личинами  не  тхне
і  не  брешіть!  як  бджоли
квітку  —  так
рознюхали  мене


бо  що  відчули  ви  —
настАння?
                   настаннЯ?
і  після  «Нюрберг-2»  хто
і  ще  більше  
                 вглиб  
                 копне?


Як  я  прийшов  до  всіх  
зарання  й  ще  зрання  —
то  так  як  в  запаху  є  Слово
всі  покинули  мене:
сидів  не  в  соняшнику  —
й  сяяв  іншим  вловом...
а  Слово  —  преображувало  так,  чи  не...  
і  світ  зійшов...
Господь  кликнув  мене...


І  зрада  Бога  обернулась
й  провернулась
от  нині  бачите  —
яким  вже  днем...


а  нині  все  ж  спасетеся
і  всі  підіть  за  Словом


сидів  не  в  соняшнику  —
й  сяяв


як  —  сонце
зовсім  я  не  був  совковим!...


як  в  книзі  першій
і  вгрузання  і  влипання
у  любов-мед!
у  світло  Слова!

02.12.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022

Суть подорослішання — недуріння

       Поема

                 Пресвятій  Трійці
                 з  Пресвятою  Богородицею
                 в  любові  присвячується



Пунктир  із  неба
прошиває  землю  —
не  дідух
І  гергон  шию  витягне  —
кричить:
«Га-а-га!»
Пунктир  із  правди  —
йому  землю  підкладу...
Як  хвала  Богу  піднімає  дух  —
ясна  погода
піднімає  душу  і  підходить  спрага
вічне  життя  де  слово  не  втрачає  благо
що  точно  хто  доторкується  —
не  впадуть  і  знову  не  впадуть


бо  слово  не  втрачає  сонце  й  благо
бо  ясно  правді  —  землю  я  вкладу
бо  воскресають  —  де  відвага!
і  слово  що  виточує  
                                               аромат  й  благо
і  як  цей  світ  —  як  він  вигулькує  
                                                                         без  слова
і  втоне  світ  як  він  без  слова  випадковий
бо  світ  він  підстоловий  і  застільний
і  тільки  лиш  надстільний  —
                                                             вільно-вільний!
і  слово  що  виточує
                                               і  миро  й  благо
і  як  його  на  стіл
         й  на  землю  покладу
і  втримає  папір
             мою  і  Божу  спрагу?
бо  ж  воскресають  —  де  відвага!
тоді  і  Іова  Бог  слухав  слово
нАге
тоді  ж  ті  буковки  мов  чують
             і  —  біжать  —  їх  в  слово  покладуть
як  безмір  хоче
                         і  безмірно  є  великий  Дух


«Понадивляйтесь  на  їх  шиї,
бо  Нюрберг-2  скоро  закриє.»
може,  і  Захід  суть  совковий
може,  і  Схід  —  совковий
а
як  ув  мені  схоче
народитись  Боже  слово?!..

01.12.2022,
Київ  —  третій  вибір  
Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022

На початку грудня

                       Богу-Слову  Ісусу  Христу
                       і  Богородиці  Марії
                       з  любов’ю  і  повнотою
                       присвячується


Як  Ти,  Боже,  
у  небеса  сторінку  передгрудня
                                                                               горнеш!
і  вигинається  
в  ній  стільки  білого  —
                                                             випада  й  чорне!
                             тож  Ти  являєш  духу  море!
дУші  повіками  очей
                               скринають  чи  змивають!
ніби  передчувають  —
а  де  є  радість,  а  де  горе
і  тротуарами  Ти
ніби  маршами  говориш
і  литки  сніг  ковтають  —  
де  п’ятками  і  шинами
                                         зривають  в  чорне
і  освіжаєш  душі  і  вони...
що  це    —  Ти  —  не  забувають!
і  оселяєш  звук  в  крик  радості  —  але  й  даруєш  
                                                     світло  в  море
отак  серцями  
і  сторінку  білу  
перегорнем
а  слово  роджене
задля  Життя  в  Тобі  —  це  серце  обрізає!
тоді  усе  і  рине!  —  в  серце...

30.11.2022,  третій  день  Посту!
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022

Свобода

             Співбезпочатковому  Сину
             Безпочаткового  Отця
             з  трепетанням  присвячується


                                 «Ми  переможемо,
                                   бо  Бог  в  нас  переможе!»  


Де  це  сниш  ти  —
де  це  сниш  ти  —
це  
де  
сниш  ти?
Де  дроти.
Свободи  нема  —  де  дроти.
Ох,  я  займаюсь  художньою  ковкою
це  не  якась  така  вимова
і  не  примовки
і  світ  тане  від  художньої  лиш  правоти
стань  належно
і  спитайсь:  хто  є  ти?
гроші,  що,  зліва  звільнюють?
що,  гроші,  —  направо  зневолюють?
і  «бреньчиш»  ти,  прошитий  ти  болями
і  я  молотом  ці  виявляю  дроти
де  ще  немає  свободи  —    де
                                                     є  дроти
і  я  молотом  виявляю  
         й  світ  зупиняю  –  і  за  зупинкою  —
                                   панцерники  перетягаються  на
                                                                       незримі  духу  мости,  —
щоб  розплющив  їх
молотом  художньої  правоти!!
інфантильною  недорослою  заготовкою
                                                                                   ще  є  ти


світова  культура  обвалена  —
         аж  до  зовсім  —  без  толку
світова  культура  була  —  а  ти  є  підготовка
але  з  когось  стирчать
           як  можливості  що  перейдуть
                                                                           у  мости
Мати  Божа  робила  —  та  
на  Небо  забрали
моїм  серцем  задерла  —
забрала  —
задерла
у  Небо  мости!
І  поперек  річки  —  мости  —
є
й  куди  йти?
бо  коли  б
заготовочними  кудись  це
                           вело...
бо  без  духу  не  бачать,  вважають  
себе  непомильними,
що  через    в  с  е    
є  
сіті  —
з  дротиків  не  перепиляних...
Бо  чого  б  Слову  вперше  
з  
Неба!  —
прийшлося  прийти?!

29.11.2022,  другий  день  Посту!
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
Любов  —  за  неї  повинні  б  нападати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022

І є — реї…

           


                           Аж  добре  вмитись    в  емпіреях
                           вмить  вмити  виссю  щогли
                           і  накивати  реями



дісталось
примакрониться  —  це  ніби  лох
стисне!  —
                   і  розшнурується  
                                                                         у  діалог
у  богоектрику

втікають  це  з  родження  слова
—  в  діелектрики
з  народу  вигуки  —  від
                                                   світла  —
                                         від  електрики
прокол  —  лиш  це  задумав  Бог


в  поетові  дитинство  провертає  Бог
це...  а  про  що  ви?
так,  про  що  ви?
проткнути  висі  щоглами
і  закивати  реями
і  розгортається  —  між  небом  і  землею
і  розшнуровується  
в  діалог...
поблагослови  нас,  Боже,  —
землю  нашу  й  що  над  нею
просвіт  —  в  глибоких  водах
це  що  задумав  Бог
де  Бог  а  де  поет?
й  швидше  —  в  обох...

28.11.2022,  початок  Посту,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022

Небесний Птах

               Матері  Божій  
               і  Наталці  Половинці,
               улюбленій  співачці  Богоматері,
               художньому  керівнику  центру
               «Слово  і  голос»
               із  здивуванням  присвячується



Над
«Херувимською»
в  оазі  ми
і  ми  махаємо  крильми
і  щирі  душі  потрясаєм  ми
любов  сердець  —  що
згори  й  вгору  звільнює  уми
і  правди  доторкаємось  грудьми  —
і  землю  струшуємо  ми  грудьми
ми  серцем  пізнаємо  і  грудьми
і  обійняла  любов  аби  пізнали  ми
і  буде  радість  і  весна  —  й  нема  пітьми
і  холоду  немає  —  і
впаде  переможена  зима


А  то  була  у  серці  —  скалка  льодяна
а  то  в  печерах  люд
й  печера  льодяна  і  не  одна
і  холод  в  світі
для  чого  під  цим  небом  
і  попущена  війна
й  розтопляться  скалки
і  з  шумом  зрушаться  і  упадуть
всі  льодяні  печери
для  чого  й  світло  —  через  серця  двері
впаде  зима  —
є  лиш  Любов!
смерті  нема!


І  всі  прийдемо  до  Христа
бо  нам  летіть
високо  так
є
Слово  в  серці  й  на  устах
прокинеться  спасінь  —  Високий  Птах!
Хай  впаде  переможена  зима
є  лиш  Любов!
тут  смерті  більш  нема!

27.11.2022,  свято  прп  Григорія  Палами,
з  причастям,
я  в  Києві  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022

Псалом 94

                 Одному  Слову  Божому
                 з  трепетанням  
                 присвячується



Вам  жити  хочеться?
А  то  ж  ще  чується  —  не  жити?
От  і  послухайте  мене,
У  правді  згоджене  —
згоджених  з  Богом  не  мине!
Давида  слухали,
                     дослухуйте  Давида!
по  віддиху
і  заковтніть
як  блискавку-мене
за  зраком
і  за  диханням
аж  ротом  псалма  —  видно...


то  вас  закашляне  і  —  світлом  —  пожене!
без  дихання  й  без  мислення  —
і  Христос  —  любий
пригорне...


тут  з  вас  злетять
й  мерці  світські
і  всі  діла  й  припарки!
не  мислі-шкварки  —  бо  до  цього
вас  й  не  шваркнуть!
і  не  дохлятини—  позбудетесь  мене!!  


не  ви  суєтні
і  не  парки  і  не  паркінги
а  Любов  Божа  —  не  мине!!!


погано  знаєте  шпажиста
відблиск  від  слова  не  мине

вставляєте  де  ключ  —
вас  у  шпарині
слово
проверне


я  з  кровію  писав
й  все  стане  Божим  Днем!!!

26.11.2022,
свято  одного  із  трьох  стовпів  Церкви  
прп  Іоана  Золотоустого,
м.  Київ  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

Залистопадне живослово

                     Матері  Божій
                     з  любов’ю
                     присвячується


Що  ж!  без  грудей...  або
               пустушку  виплюнь
               або  і  соску
               виплюнь  —  так  от
з  нічого  так  нічого  і  не  чуть
і  чорнота  нахильці  погорить
і  дух  —
живий  підстрибує  —  неначе  відзігорна  
                                                                                                   ртуть
впадуть  
так  мов  тату
мрії  від  тіл  —...
та  на  небесну  суть!
слова  мої  все  ж  далі
                                   протрясуть?..
мов  їжу  —
і  темно-чорну  і  білопінну  каші
понесуть!


на  листях  теракотових!..
цим  дням...


а  то  земне!  —  немов  маля...
але  ж  під  словом  є  могутня
в  Тебе,  Боже,  грудь


І  в  випадкові  
                               дні...
             горять  немов  протези
духа  злякались
незапитанії  тези...


але  ж  під  небом  є
могутня  в  Тебе,
                                             Боже!  грудь...

23.11.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
під  час  ракетної  атаки  на  столицю

«Прості  речі  —  разом  з  Духом  —  оживають,  ідуть,
знімаючи  набридлі  шаблони  мислень.»  (Людмила)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

Псалом 93. Голос Бога

                 Слову  Божому,
                 і  Утішителю,  Духу  Істини,
                 з  любов’ю  і  ясним  знанням
                 присвячується



Написався  через  мене
цей  сувій  новий
звиток  се  новий
та  й  забіг  за  всі  кінці
                               землі  і  неба
всякого  безсмертя  —  треба!
хто  де  простягнеться  серцем
буде  він  живий
Із  віків  —  в  віки
удар  великий  і  величний
й  так  впаде  на  когось  Бог
                                                             Великий
і  на  когось
Він  Красою  —  мов  Обличчям
і  сльозою  в  серці  —
                                   кличе!
і  в  сльозах  дитини  —  Він  Живий!!


Так  зловилося  б  —  щоби  хтось  біг  живий
з  словом  в  серці  —
і  з  Безпочатковим
біг  би  —  за  всі  землі  й  Небеса
з  вічності  —  непостраждалим  словом
Голос  Бога  —  це  Краса
і  зродилась  з  Того,  Хто  писав...


та  ж  пером  мов  скальпелем!  у  серці!
                           ми  водили  вдвох
але  —  вічне  світло  в  Світлі!
і  є  тільки  Бог...

22.11.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022

Сила в серці

               Духу  Святому,
               Царю  Небесному,
               Утішителю
               в  любові  присвячується


                               Сила  розуму  —  в  серці,
                               очі  серця  —  від  розуму.  -
                                                                                           І.Ш.



Є  вже  в  повітрі
й  те  має  літати  —
хтось  має  справжнім  ім’ям
                                                   називати...
хтось  має  вперше
нове  —  називати!
Бог  же  не  спить  
й  комусь
духом  
не  спати!


от  в  мені  духом  
полум’яніє
й  те  для  душевних  —  весною
                                                                     ясніє!
серце  —  гаряче!
горить  і  жаріє
так  для  душевних  —
                           весною  радіє!


Де  Дух  —  там  свобода!
там  Небеснеє  Царство!  —
і  небеснії  зводи
а  усіх  благодарствуєм


святая  свобода
любові  —  на  крилах
це  сонце  народам
їх  хмара  не  вкрила
і  з  вуст  не  безумство  —
й  всіх  тьма  не  покрила


такі  в  серці  сили  —
це  дух  безтілесний
і  всім  що  просили
Дух  в  мені  і  крізь  мене  —
всюди  Царство  Небесне
де  Дух  —  там  свобода
бо  з  Духом  —  скрізь  Царство
                                                           Небесне!

21.11.2022,  з  причастям,
свято  Архистратига  Михаїла,  покровителя  Києва,
і  всіх  Небесних  сил;
м.  Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022

Розгортка

                       Матері  Живій  Бога  Живого
                       в  любові  присвячується


Так  Україна,  що  насмілилась,  страждала
І  вчора  з  Польщею
надією  Європи  стала!
Й  Прибалтика  насмілилась
й  вчора  сказала:
готова  до  війни,  готові  є  в  ній  жала!
І  брехуни  старі
і  бовкуни  —
         десятою  дорогою
                                                             пороз’їжджались...
Хай  буде  смілість!!!
Бог  сміливих
і  потішить  —  і  порозважає,
й  світ  поважає:
а  так:  що  Бог
в  сміливих  і  перемагає!!
О  все  стає  сміливості  розкруткою  —  розгорткою...
                                                                                       й  розмаєм!
От  своєчасність!  
Це  вступ  у  музику!
                                 Й  хай  ворог  знає!!


Славлю  —  порив!!
Іди,  світе  старий,  —  в  концтабори  
небожості,  —  у  несміливості  концтабори...
Відходь,  
світе  старий,
іди  у  несміливості  в  концтабори  —  й  не  говори...
Ловлю  —  значний  прорив!!!


«ой!  цей  чоловік  говорить  —
як  і  де  Голь  не  говорив...»
Розкрийте  свічозрячії  дощі
бо  хто  де  Голь
а  хто  з  Небесних  богословій  —
Духа  до-словіє!  —
на  повоєнний  й  надвоєнний
у  трепетаннях
дощ-бемоль!
й  більш  язиками  не  плещіть...


«іди  в  концтабір  —  ув  оазу!  —
безбожнику,  
і  сушею  не  говори...»
і  упаде  на  вас  не  Небо
лиш  вицвіле  сухе  матеріальне
й  всі  одразу  —
і  перенищені  —  й  з  незнищенною  відразою!..


А  Україна!  Ох  і  люто  постраждала  —
тепер  в  союзі  з  Польщею
вінцем  в  Європі  стала!
і  хто  ще  чує,
крім  смиренних,
безмірне  Божеє  зачало?

17.11.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022

Нема смерті

       Поема


                                 Пресвятій  Трійці
                                 з  Пресвятою  Богородицею
                                 із  здивуванням  присвячується



З  серця  можна  стерти
лиш  те  що  боїться  смерти
бо  належить  смерті
поезію  й  любов  —  не  стерти
Поезія  й  любов  не  належать  смерті
поезія  й  любов  —  вбивають
                                                           страх  смерті


Поет  розглядатиметься  серед  роботів
світ  не  знає  щО  робить
роботи  роблять  з  людей
                                                               роботів
як  порохотяг
втяг
               в  землю  затяг
                           людей  
                                 і  глибше  —  під  землю  —
                                                                       простяг  —
                               підземних  
                           енергій  
                     хобіт!
і  з  серця  можна  стерти
лиш  те  що
земля  дрижить  від  смерті
поезію,  любов  —  не  стерти


                   серце  ж  людське  земне...
                                             впізнава  й  не  взнава
                   чирк!  —  що  третя
                   чирк!  —це  третя
                   іде  війна  світова?
                   і  потопа  —  в  словах
Поезія  й  любов  —  ба  —  не  належать  смерті
Поезія  й  любов  —  вбивають
                                   страх  смерті
серце  розпізнає  що
йому  належить
іраціональний  
                   тілотяг  —
                                   в  протилежність
але  є
що
небесно  бентежить


як  порохотяг
                               в  землю  тіла
                                         втяга  —  аж  затяг
                                                   а  під  землею  
                                                                 протяг
                                               підземних
               енергій  лівих  —
       хобіт
а  серце!  —  людське
                     малесеньке  ще  земне
як  йому  нелегко  вліпитись  в  війну
ще  й  прийнять
Велике  Боже,  начебто  протилежне


поезія  й  любов  —  аж  світають!
поезія  і  любов  страх  смерті  —  вбивають



Боже  Великий,  Душе  сокровенний!
ніби  це  залежить  від  мене
«Спустись  на  землю!»  —  бажають
ніби  це  не  від  благодаті
                                   яка  через  мене
                               і  падають  домени
                               падають  домени
                               домени
                                       й  домени!  —
                                               що  то  їм  прийде
                                               через  мене??
Боже  Безсмертний!
або  ж  —  політ  ущерть!
а  Ти  ж  —  і  над  польотом  
                                                                           ущерть!!
відірвати  від  серця  —  нехристів  й  смерть!
відірвіте  смерть!!  —  та  й  відкиньте  смерть!!
з  серця  стирають  —  що  є  від  смерті
любов  і  поезію  —  не  стерти!
                             Збільшується  Велика  любов,
               бо  Христос  —  вбиває  страх  смерті!!


15.11.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022

Згадай себе!

                                                             Людмилці  присвячується
                                                             із  любов’ю  і  вдячністю



Згадай  бо  я  в  собі
                     згадаю
Як  ти  ідеш  з  гаю
                 й  до  гаю
Й  кожен  твій  крок  —  окрилення
Чи  птах  —  що  теж  з  гаю,
         для  чогось  з  гаю  прилітає!
бо  ти  людина
й  теж  є  люди  —
                       лиш  всеєдина
                 це  людина
й  кожен  добро  чи  не  добро
                                                   в  неї  вкладає...


Тому  —  згадай
бо  це  кажу
а  день
цю  пам’ять  —  віддаля...
                                                         й  стирає


Бог  як  здійняв  —  словом  —  і  видно
                                                                     рай
                                                       і  що  за  раєм
а  в  заяложення  впадеш  —  кричить:
                                                                                       тримай!
                               і  що  було  чи  знаєш?
Трамвай  відходить  —  тебе  з-за  нього  —
                   совість  обіймає  —  то  простір...
Вітрило  чесне  й  ти  —  на  чайку  —
                                                                                                       то  простір!
Чи  махом  на  коня  —  то  совість
                                                             ніби  просто
Чи  аж  змалів  у  заяложеності
                                         і  біля  вулиці
у  забудькуватості  постати
дрібним
Заговори  —  що  ти  зробив  —
те  й  говори...
З  яких  Небес  з  Богом  спускаюсь  у  густі
                                                                                           шари  —...
мабуть  і  птаху  і  Землі  
потрібно??
то  щоб  піднятись  —  треба  опуститись
у  густі  шари
тобі  є  в  серці  слово,  —  говори...

13,  14.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2022

Ніч!

Поезія  Херсону:  
вокруг  все  взрывалось  и  гремело.  ВСУ  били  по  переправе  –  баржи,  лодки  переворачивались,  техника  оккупантов  тонула.  Все  взрывали!  Бежали  на  катерах  и  пешком,  тонули,  гребли  на  плотах.  Ночь!  Хаос  и  паника!
Топили  убитых  и  раненых.  Всех  сбрасывали  с  мостов,
а  их  сбрасывало  с  переправ  -  Плыло  по  Днепру  могучему...  Ночь!  Только  взрывы!
Темная  вода...  ни  следа

13.11.2022,
Київ

 "Техніка  є  (покинута  окупантами  -  ред.).  Вона  розосереджена.  Основну  масу  вони  намагалися  евакуювати  і  переміщували  навіть  тими  альтернативними  переправами,  які  для  цього  не  передбачені...  
Нашими  підрозділами  зафіксовані  покинуті  і  артилерійські  установки,  і  танки,  і  бронемашини."  (Гуменюк)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022

Є подія

Християни  світу  всього,  Є  подія
Все,  довгоочікуване  —  в  падолисті
І  Архангел  Михаїл  приїде
як  надія
         і  все  діло  стане  чистим


                 За  Херсоном  впаде
виконавець  воль  диявола.
А  чого  б  на  Небо  поспішать  
                                                   артистам?

13.11.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богродиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022

Куце

             Поема


                   Вседержителеві  і  Слову
                   Ісусу  Христу
                   із  здивуванням  присвячується



Відкрийте  очі  ви,  діти-шкідливці
                                                         всіх  століть,
що  сталось  вам
із  філософіями  і  під  науками
                                       й  здимітись  —  і  здиміть...
Бо  Істина  —  не  пшик-імпер-Петро
й  любов  до  Істини  не  пшик  у  трюмнеє  відро
й  не  пшик  в  заангажоване  відро
і  не  атлетика  і  відбір  Спарти
й  на  старість  не  подасть  ніхто  і  води  кварти  —
                                                                             й  не  стало  Спарти
й  любов  до  Істини  —  не  алко-видумки  й  розтління
й  не  Середземне  море  й  сало
в  Росії  ще  мало  початись  —  і  не  почалось
                                                         а  вже  росії  і  не  стало
духовність!  і  хай  гризе  кору
                   сибірський  лось
бо  вже  москви  не  стало


Розкрийте  очі,  недодумки  двадцяти  століть!
бо  сталось  елоквенціями  й  екзистенціями
і  здумитись
                                   й  світ  задиміть
але  от  в  Істині  не  стало...
так  Риму  третьому  і  першому  —
                                                   іти  з  загалом
от  ти  ослабнув  —  жінку
         в  тебе  заберу  —
так  світ  вступав  у  відбір-гру
статево-і-зоологічнійшого  у  відборі  шалу...
та  що  там,  то  ще  Давид  підлеглого  завів  —  до  калу...

відкрийте  шахти  в  пеклі  всіх  століть
бо  сталось  вам
і  надимітись  —  світ  задимити  —  
                                         і  здиміть...
ви!  куці  зором,  назви  «росія»
                                               вже  не  стало
у  Харкові  й  Житомирі  —  поперед  звільненням  Херсону  (!)  —
                                     народ  зняв  крюччями  —  
                                     вселенську  хтивість  й  похіть
                                     з  п’єдесталу

12.11.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці...
"  з  яких  Небес  з  Богом  спустився  у  густі  шари  —  
                                     і  те  мені  потрібно?.."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022

Сила Правди

                           Господу  Ісусу  Христу  
                           і  Духу  Святому
                           присвячується



Ми  берем  кров’ю  наших  воїнів
міста!  —
Їх  не  лишає  ворог  сам  —
                       допоки  має  сили!
Херсон  —  це  Бог  Ісус  Христос,
                                       Бог  з  нами,  милий!!
І  з  нами  Небо  —
щоб  кінець  імперії  настав!
От!  —  перелом  моральний  і  настав!!  —
хто  із  Христом  —  і  хто  проти  Христа!!
Є  танки,  авіація  —  так  світ  на  того  кине  сили,
                                                                             хто  без  моралі,  аморальний  —
                                                           сам  зоставсь!!!
Ми  берем  кров’ю  наших  воїнів
міста!
Вас  Бог  залишив  —  й  голова  ваша  безсмисленна  
                                                                       й  пуста!!
Вас  Бог  і  вб’є!!  —  нами,
бо  Він  у  серці  й  на  вустах!!
І  троглодити  —  ви!  ви  —  привиди-любителі!
Ще  дамби  можете  зривать?
Хто  б  через  мене  правду  наперстав?  —
вас  сильно  й  з  гуркотом  Правда  —  всіх  змиє
                                                 і  всі  підете  ви  на  дно!  
                                                                                                         в  свої  обителі!..
і  світ  здригнеться!
й  дух  його  вернеться
в  Серце  Христа!!

10.11.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022

я можу і робити і внутрішнє…

*      *      *


                   Прп  Нестору-літописцю
                   з  дужою  любов’ю
                   присвячується



я  можу  і  робити
і  внутрішнє  варити
проте
умова  —  це  не  говорити


кого  Бог  внюхав
й  дійсно  взяв  на  Небо
то
перше  ...  який  нині  рік?
як  говорити  слово  —
                                       слово  з  Неба?
на  рот  усіх
накинути  платок?
і  прямо  всі  говорять  як  не  треба
                       говорять  як  не  треба...


та  ж  є  —
духовно-сонячний  ще  листопад
я  зранку  в  ліс  —
                                   хтось  проти  —  Неба  —
                                                                             й  усамітнень?
молочні  струмені  між  соснами...
Бог  і  помітить  —  й  вмітить...
ну  хто  тут  проти  листопаду?
молочні  тиски  —  з  Неба
                                                         хто  ходить  тут
                                                                                           по  впадинах
у  щасті  впадини!  —
що  музику  взяли-дали  й  злетіли!
то  ти  із  Богом  
                                     чи  дознання  ходить
                                     у  тілі  й  з  тілом?
солодку  музику
Божого  рота
           всі  перебити  захотіли  б  ...
І  що  є  після  Бога  визнання?
молочні  струмені  
               і  ходим  пальцями  —
                             це  ж  і  для  тіла?

09.11.2022,  
свято  Нестора-літописця,
Київ—  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022

Псалом 92

                 Богу-Слову  Ісусу  Христу
                 із  здивуванням
                 присвячується



Й  обмацують  лиш  черепи
                                                         речей
а  музика  лиш  пальцями
             тече
і  дитя-геній
винагороджується  з  віри
і  світ  жіночіш  і  торкає
                                                 з  міри
але  йме  шкіра
що  в  черепах  ніщо
                                   більш  того
                                   не  тече


Якщо  ти  вибухнув
то  рвонуть
             Бог  і  світ  і  вибухи
й  це  світ  тому  пече!!


тоді  ти  чуєш
й  стаєш  чуть  голос  речей


йме  Духа  дух
а  слово  мацає  іще  череп  речей
й  від  Бога-Слова
           більш  ніхто-ніколи
                     не  втече!!


Речі  із  розумом,  що  впав
й  пересмикається,  повзли!  –  й  повзуть.

08.11.2022,
Київ
                     Lesya  Romanyuk
                     вт,  8  нояб.,  15:04  

Кожен  псалом  це  одкровення
Читаю  і  в  хребті  жарить
Прожарює  до  кісток,  витравлює  плісінь  з  душі-  це  антидоти!
(Леся  Романюк    -    чемпіон  України
з  флористики)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022

Хурма нова

                     Пресвятій  Трійці
                     присвячується  новий  
                     аромат



Ми  таїнства  життя  —  є  ієреї...
й  в  ракету  
Церкви  —
й  не  виходим  з  неї
й  що  виглядаєм?  —  Богоцілування
панацею
хоч  правильніш  сказать  —  Отця  і  Сина  й  Духа  —
                                                                                 і  цілування
                                                                                 панацею!
І  бачимо,  недосконалі,  —
як  поспішають  по  дорогах
з  чарунками-дарунками  життя
для  Бога
і  бризкають  —
в  нас  вуличним  життям
як  приступають
де  політ-похід
до  Нього!


І  чи  засяяли  ікони
чи  отці
аж  раптом  в  серці  аромат
ми  пагони,  нам  нюхати
                                             й  рости
                                             до  Нього  (!)
не  дивні  в  нас  отці  —
чи  таїнства  оці
мов  навесні  цвіте  хурма  —
а  тут  же,  вчись!  —  не  дикий  аромат
добре,  що  чоловік  не  автомат...
раптом  це  Бог  зійшов  на  півсвятого,
                                               може  —  й  несвятого?!


а  це  і  до  
його  дороги!!


ну,  —  із  Богом!..

07.11.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022

Вишина

                           Слову  
                           Ісусу  Христу
                           в  любові  присвячується


Полонить  лиш  глибинне  почуття
А...
обіч  вікнами  обставини
                               летять...
повітря  мов  зупинене
                               і  втягнуте  
                               на  глибину


бажання
заарканені
на  глибину  у  вишину
і  устаканення
в  любов  одну!!


академічним  вже  було  б  —  стрілять
ні  дать  ні  взять
така  велика
в  них  і  рінь  і  волосінь
і  в  голосіннях  в  тінях
                                         лінь!!
так  більше  мене
творить    благодать!


і  я  не  міг  —  геж  —
                 образи
                 мов  два  мішки  в  них
                 заштовхать
                 здавалось  —  тріснуть
                 два  мішки
                 й  згине  посипаний  їх  світ
                 артикулює  більша  —
                 благодать
                                           заляглий  світ  з  гачків  піднять?
Не  я
відчіплюватиме  а  чи
чіплятиме  вас  
Божа  благодать


А  чому  б  світу
не  кричать?

06.11.2022,  з  причастям,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022

ВІЧНІСТЬ ЙДЕ

         Поема


                   Господу  Ісусу  Христу
                   і  Пресвятій  Богоматері
                   з  любов’ю  присвячується


1

Як  Батьківську  цукерку  дати  —
рій  свят
для  душ
це  мабуть  каву  й  шоколадку  —
рій  свят
для  душ
й  це  наклада  печатку
любові  Отчої
від  самого  початку
рій  свят
для  душ


Людині  треба  не  багато  —
коли  у  серці
свято
тільки  б  любов’ю  наділяти!
і  тільки  б  —
радість  роздавати!!
ой  люди  й  хмари!  —
скільки  ж  вам  іще  кружляти
у  буднях  —
звідки  шлях  є  —
у  це
свято!!


о  сонце  й  небо,
це  як  довго  вам  кружляти
перш,  ніж  утрапите  —
у  серця  свято!!  —
в  Христове  свято!!
що  хочеться  на  небо  й  сонце
роздавати!


2

Природна  радість  скінчиться
духовна  радість
прийде  —
в  серці
свято!..
І  як  багато  Бога
і  як  її  в  серці  багато!


І  як  я  в  серці  жалкував
що  вам  природну  радість
ще  —  дожати
а  хто  пожне  сам  —
мусить  ще  дрижати...
Духовна  радість!  —
з  серця  в  серце
роздавати!!!


Як  Бога  —  у  серцях
багато!!!
тільки  б  любов’ю  наділяти!
і  тільки  б  —  радість!
роздавати!!  —
це  Свято!!!
Допоки  люди  й  діти
ще  не  полягали  спати.
Людина  спить  —
щастя  летить.
Але  не  так
як  в  Богові  багато!!


Щоб  людям  й  небу
поки  не  згасають  —
роздавати!!!


3

Прийди  своїй  коханій  —
в  серце  святом!
хай  очі  сяють!  хай!  —
сонцям  літати


в  вас  інший  День
в  вас  Вічність  йде
рахманний  хмарами  зійде


ви  нині  скрізь
а  нині  й  відтепер  ніде
бо  вічне  свято  —
лиш  в  Христовім  
                   Серці!!!

12.01.2020,
з  причастям
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022

СОБОР БОГОРОДИЦІ

         Поема


Сплакнуть  і  небо  й  діл
                               за  супокоєм
я  не  втамуюся  ніким
                               тільки  Тобою
тільки  —  що  Богом  —
і  Тобою...


і  я  вгамуюсь
роки  —  самі  стрільбою
сумки  віків  —  прищурюючись  стрільбою
як  це  бувало  —  вже  —
стануть  нічим  
я  не  втамуюся  нічим  —
                                                   тільки  Тобою!!
як  це  бувало
що  то  ніби  без  причин
Твоя  любов  розквітувала  —
єсть!  —
рівень  —
того  що  там  десь  —  більш  не  стало
єсть!!  —
міста  рідного  не  стало
є!!
і  звіту  світу  згідного  не  стало
             (він  згідний  з  чим?  —  Бог  зна)
         світу  не  стало!!  —
Любов  така  розквітувалась!!
начало  неуявленне  —  настало
да!!
я  вгамуюсь...
тільки  Любов’ю  я  Твоєю
натамуюсь
 
й  тільки  Тобою!  —  напоюсь
й  тільки
         Тобою,  Золотою,  нагодуюсь


да!  Тобою  я  керуюсь  —
невже  до  світу  
словом  розвоююсь??
а  за  любов’ю  ж  —  словом  золотить...
чи  у  підвалі  я  —  а  слово  золотить...
чи  виймеш  —
доли  золотить?
чи  я  Тобою  так  проймуся  —
що  мені  буде  все  одно
                                                                       де  жить!!


хвиля  вздовж  моря  побіжить  —
і  все  біжить  —  жить  жить  жить  жить!
чи  Твої  очі  у  таку  Любов  виймали
                                                   Славою  Бога  дорожить!
                                                   і  Славі!  —  так  яскраво!  —
                                                   в  серці
                                                   жить!!!

08.01.2021,
свято  —  Собор  Богородиці,  
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022

Не біда

                             Присвячується  моєму  другові
                             Климу,  режисеру  
                             і  поету-драматургу



Поезія  що  не  сама
                               в  собі  горить
Черпає  внутрішнюю  Силу
ізгори!
Вода  Венесуели
пада  із  «стовпів-столів»  —
і  змінена
й  «горить»  —
                 зміна  це  край
                 для  моїх
                 слів!..
Бог  йде  на  блискавках
на  чудах-воленнях  послів!!
іон  —
той  наклика  озон
                             за  мить
за  мить  озон
безгласно  ж  ...
майорить
озон  —  сам  обіймає  радість!
та  мов  сестра  горить
озоновая  переміна  бадьорить
хочеться  —  з  Богом  жить!!
дихати  цим  і  жить!!


Поезія  —  ох  на  піддавках  чи  горить?
черпа  сильнющу
                                                     нову  Єву  —
ізгори!!
а  світ  —  бешкетник,  заповідає
суходолам  черв’ячка  нам  заморить
внутрішньо  ж  —  
світ  горить
                                                   от  вода  пада
                                               пада  із  «столів»  —
                                                       і  змінена
                                           бо  ми  змінюєм  світ  —
                                                         й  горить

30.10.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022

Земля

                     Найзірковішому
                     Слову  Отчому
                     Ісусу  Христу
                     з  трепетом  присвячується



коні  що  добре
розбирались  у  вовках
в  підзірнім  вариві  залишені  —
такі  вночі  є  коні
на  нишлях
що  чули    в  с  е
й  чули  додому  шлях
це  промовля  —
це  проявля
мене  
             в  мені
вся  українськая  земля!!


на  кого  в  морі
пантрує  доля...
у  руках
його  розширених
стрибає  не  по  хвилях  —
                     по  роках!  —
залишеність
надіяння  на  Бога  не  в  роках
така  ця  зрозуміла  морякам


у  зірнім  вариві
черкнеться  Божая  рука
й  з  точки  найвищої  що  на  щоглі  —
                     до  корабля
що  в  люті  вихори
вони  і  він  смішні
враз  в  несмішний
крикнуть  «Земля!!»*


це  промовля
до  долі  промовля
ще  не  проявлена
                   Земля!

29.10.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці
*  -    спостерігач  гукав  «Земля!»  —  з  найвищої  точки  основної  щогли,
аби  не  пройти  мимо  очікуваної  землі  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022

Квіти добра

       Поема

                           Пресвятій  Трійці
                           з  трепетанням  
                           присвячується

                                       Слово,  що  сходить  з  висоти
                                       від  Отця  світла,  художнє  і  церковне;
                                       Бог  відкриває,  і  воно  —  єдино  справжнє  —
                                       вносить  мир.
                                       Незупинний  вбивчий  понос  висловлювань,
                                       довгот,  війн  —  вказівка,
                                       що  ще  не  знайдені  з  глибини  
                                       художні  образи,
                                       які  здатні  це  все  зупинити  і  просвітити.
                                       Або  підтримка  смерті  —  або  ми  йдемо
                                       до  вічного  життя.

                                       ...при  світлі  Твоєї  істини
                                       і  з  просвітленим  серцем
                                       творити  волю  Твою...



1


Для  безкрилих  —  пищить  довкілля
а  небесних  йме  погляд  —
спільний
в  мостокрилих  —  
це  погляд
цільний
це  ж
для  мене  —  все!  свято!
а  ще  чую  я  Погляд
Погляд!  вільному  —  вільний
о  це  Око  в  Красі!..  багате...
шарудіється  все  —  на  свято
п’яний  жовтень  лапищами
                       от  він  натхненний
мов  від  Жанни  —  піжами
вибиває  —  акорди  п’яні
водночас
залучає  акорди  вогненні  —
скоро  —  в  радість  Господа,  скоро!!
й  так  мене    —  все  —
підносить!
огненним  акордом!!
свято  звільнення  —
це  є  Огень!
Він  для  мене.
Вибухають  найвище  —  псалми!
й  мов  в  майбутнім  опущенці-тексти!  —
може  дрібную  правду
прожили  при  геніях  ми!..
Славте  Бога  Отця,  всюдисущі  оркестри!!
бо  кому  б  нашу  силу
дали!
             і  повідали  —  ми  ...
так  що  слава  Отцю  —
                                     це  повітря!
                   й  огонь  між  крильми!!
й  все  —  що  можем  верховно  понести...
й  все  що  в  силі  таки
   верховним  донести!..



                                               (кінець  першої  глави,
                                                 року  2022  від  Р.  Хр.)



2


Скоро  в  радість  Господа...
Скоро
свято  звільнення!!  
клич  небес!  —  скорбним!
Артистичні  оркестри  і  —
артилерійські  оркестри!
                                               Палять!!
Нарости  палять.
Сина,  що  новим  —
                         усе  творить  —
                         славлять!!
Слава  Отцю  і  Сину  і  Святому  Духу!
Ввись  підлітаємо  —  Бога  ми
                               славимо!!


Славте  Бога  Отця,  всюдисущі  оркестри!!
бо  кому  б  нашу  силу
               отак
               віддали  б  ми?
дужі  слова!  –  що  йдуть
               із  слави  в  славу!  —
               палимі!  —
               і  вічно
               непропалимі!..
Плавлять    —  обличчя  світів!  —
       найсильніші  поеми!!!


3


Обличчя  світів  дрижать,
                                         як  ідуть  
щонайвищі  поеми!!
Що  ви  кажете!!
В  кадубі,  що
також  тут
за  дверима,  де  —
є  також  посолене!
а  ми  сіль
слів  від  Бог-Слова!
а  все  є  для  того
що  через  Нього  постало
і  без  Нього  —  зовсім  непобориме!
чого  прямо  клепки
просять...
щоб  я  подеколи
славив  з
клепками-римами?


І  славлять  Бога-Отця
                 всюдирозсольні
                                             оркестри!!
бо  кому  б  цю  силу  —
                 отак  віддали  ми!
сила  —  хор!!!  —  на  з  Богом  —  плавляче  соло!!
тож  ви  в  серці  —  не
заперечуєте,  що  є  соло?
Що  вам  ще  розказати?!
і  камінь  в  серцях  пробиваю
не  знаючи  яке  в  тих  
                                                 вдень  і  вночі
                                                                                         коло,
а  в  тих  ще  коло...
(Бог  відає  кола.)


Кому  що  казати  —
замість  кріпкого  Отця  оспівати?

Славте  Бога  Отця,  всемогутні  оркестри!!


4


Для  безкрилих  —  пищить  довкілля
а  небесних  йме  погляд  —
спільний
у  крилатих  —  
це  погляд
цільний
це  ж
для  мене  —  все!  свято!
а  ще  чую  я  Погляд
Погляд!  вільному  —  вільний
о  це  Око  в  Красі!  все  —  багате!..

26.10.2022,
не  забудьте  —  свято  Іверської  ікони
Матері  Божої,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022

Чума

         Поема  286


                       Пресвятій  Трійці
                       з  Пресвятою  Богородицею
                       присвячується  в  любові


                                         Тягомотини  і  війни,  і  ще  гірше,  —
                                         дурнувате  говоріння  —  відсутність
                                         художніх  скупих  образів
                                         від  Христа,  Бога-Слова


1


Лиш  відчуття...
це  від  чуття
є  Небо  в  окопах
як  є  і  яма
і  українці  і  не  українці  йдуть  із  ями
от  лиш  до  Бога  —  це  до  тями!


О  щедрість!
в  допомогах!!  —
уся  усім  є  допомога
розквічуються  у
і  над  транзитом  тям  —
вже  вольова  заява  є  до  Бога!
вже  кожен  українець  усміхається  життям
як  з  печі  в  небо  —  іскри  змоги
всі  —  зможемо
все  зможемо!!


бо  Бог  —  Володар  над  життям!!


Це  Він  —  понад  чуттям...
це  нам  —  у  Саме  Сонце
душею
й  духом  дозрівать!
о,  нам  всеспеченим  землі  і  неба
хлібом!  —  є  слово  —  про  те  б
горіти  б,
зріти  б,
не  здаватись,
знов  палать!!


Тож  серце  як  ...
як  у  дитини!
які  там  інтелект-журини?
розум  як  хочете  —  тут  можете  на  землях
стосувать
а  нам  лиш  Бога  —  цілувати
цілувати  —
цілувать!!


Його  і  зірку  —  цілувать:
от  зірка  —  в  серце!
та  хто  не  був  в  шаленстві?
та  що  там  розбереш!  —  і
цілувати
цілувати
цілувати  —  і  без  меж!


                                                 (  кінець  першої  глави,
                                                   вся  слава  Богу)


2


а  ви,  бувало,  не  у  цьому  часі?
а  я,  бувало,  випадав
                                       із  часу
а  я  жалію  хто  тут  є  з  бідою
а  може  всі  усіх  жаліють
а  хіба  Бог  є  не  зі  мною?
от  Бог  —  Огень!!!
і  що  для  Нього  ніч  і  день?
Бог  мене  вихопив  —  в  свій  День!


вважаєте  закінчаться  мої  припаси...  (?)
що,  тут  чи  там
                 закінчиться  Огень?
що  тут  зірвав  мій  градус
а  чи  він  мій  —  весь  градус?
зірвався  світ
як  з  льоду  чум  
і  хлоп  холодний
чого  я  радуюсь
чого  я  радуюсь  —
мов  в  мені  серафічний  градус
чесний!  один,  однак,  мене  не  чує  —
                                                                       чує  градус...


а  от!  ще  на  землі  у  мене  ноги
а  от!  як  серце  виткнуте  —  до  Бога!
чи  не  вчепились  тут  мені  у  ноги?..
чи  не  лишилось:  серце
серцем  запалити
та  ввись  летіти
                                 більш  летіти!


                                                     (кінець  другої  глави,
                                                     Богу  слава,  року  2022  від  Р.  Хр.)


3



що  я  палаючий
та  й  на  палаючому  
частоколі    із  мого  (...??)  псалма...
               чи  це  є  дивно
               чи  це  навіть  і  не  дивно  —
               що  є  ще  дивні  люди
                                       по  домах?



4



й  тут  всі  —  слова
усі  би  руйнували
та  йдуть  зі  мною  в  зцілюючі  по
                                 Богу  слова...
як  ви  ще  мало  взнали!
всі  про  якісь  немислимі  хлопки
хіба  я  тріснув?  —
я  хлопнув  світ?  —  ц  е    Бог
привів  до  тями!
усі  би  й  хлопали  —
а  я  не  міг  прорватись  до  поеми!
ви  ж  розпинаєте  Христа,  релігії,
всі  болтуни  і  промовляючі  богеми!
всі  ж  є  —  слова
позори
гляди  й  люди  —
мов  гуртуються  —
в  поему,  в  діло  і  під  темою


о  слово!  —  в  Слові!
як  —  (й  це  теж?)  —
серцем  припадеш  —
то  так  й  потягне
           по  колючках  очима  —
                         на  поему...
Релігія  ж  вбила  Христа?
Ви  вбили  Христа.
Ви  ж  маєте  всі  доповзти
й  засяяти!  —  і  жити  для  Христа.
Чи  ж  ви  закричите:
хай  із  моїми,  власне  з  нашими,
(слова,  слова...  )  псалмами
світ  розгорятись  перестане?


5.  Слово



Як  без  підпорок  і
народжується      в  с  е    —  безкрає...
і  темінь
і  як  центр  —  звід  зазвіздивсь
і  музика  
фортепіанна  
і  злинає
мов  з  неба  впав  кришталь
і  в  звук  розбивсь...
й  нині  поети  є  —
що  їх  не  підпирає
                   й  не  підпирають?

вже  без  електрики  й  підпор?
нам
в  нас  і  регулярно  виника  простор,
бо  дають  вечір
і  він  крізь  небо  і  вікно  —
                             у  небо  і  в  кімнату  —
                             ще  й  гасає!  й  загусає...
як  регулярно  електрони  вимикають  —
то  регулярно  і  Людмила  грає
й  чи  в  музиці  почути?
що
Дух  торкає


в  цю  мить  —  безкрайню...


і  Дух  запитує  —  а  Слово
відповідає!!


24,  25.10  2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

«Поема  —  втішаюча,  бо  вона  правдива.»  (Л.)
Та  і  :  «Правдою  Твоєю  ізвєдєші  от  пєчалі  
душу  мою.»  (  ц.-  сл.,  Пс.  Давида)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022

Світ внюхує —…

*      *      *


                     Вседержителеві  і  Визволителеві
                     і  Спасителю  всіх
                     Ісусу  Христу
                     з  трепетом  присвячується



Світ  внюхує  —  що  
я  дитинністю
йому  і  заважаю
й  ображаю
що  ви  винюхуєте
в  мені  соду
а,  ні  —  оцет?
учився  очно  —
а  помру  заочно?
із  носа  викомарюєте  точність?
ліфт  в  ніс  всім  нерозумним!
і  вулкан!  —
але  з  задимленістю  нерозумні  очі...
Й  що  серденько  сокоче?
що  у  дитинстві  нерозпадні
й  тихо  точні
і  що  в  дитинстві
вельми-вельми  круглі  очі?
і  скік  —  ув  Бозі!
вселенна  провертається
у  оці  як  Бог  хоче!!!


Чи  я  не  проверну  весь  світ?
І  світ
до  Неба  стане  спиною  —
і  —  захихоче???

22.10.2022,
Київ  
Про  головне  —  про  стосунки.
"...Можливо  інколи  замість  тривалих  молитов  спробувати  сісти  у  крісло  і  думати  про  те,  що  Він  на  мене  дивиться,  Він  мене  бачить,  Він  мене  розуміє.  Що  зрештою  Він  жива  особа!  Бог—Особа!  А  ще  подумати  про  те,  що  я  Йому  можу  відповісти.  "
 о.  Лука  (  Михайлович  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022

Що найскладніше в релігійному досвіді? Думаю стосунки.

Що  найскладніше  в  релігійному  досвіді?  Думаю  стосунки.  Не  так  складно  запам’ятати  певну  кількість  молитов,  час  від  часу  відвідувати  святі  місця,  вшановувати  свята,  сповідатися,  дотримуватися  окремих  релігійних  практик  тощо.  Все  це  не  так  вже  складно.  Однак  все  ж  це  щойно  умовності.  Вони  засіб,  а  не  ціль,  обгортка,  а  не  пункт  призначення.  Суть  віри  в  іншому.  У  стосунках.  Це  мистецтво  з  мистецтв  (вміння  будувати  стосунки)  робить  нас  віруючими.  Нездатність  до  цього  відсуватиме  нас  на  марґінес  віри  або  й  далеко  поза  нього.  Хочу  наголосити:  стосунки  роблять  нас  не  ангелів  з  крилами,  а  звичайними  нормальними  людьми.  Думаю,  це  вже  надзвичайно  багато!


Де  корінь  цієї  поважної  духовної  проблеми?  Мені  видається  у  тому,  що  не  усвідомивши,  що  Бог  є  жива  особа,  і  що  Він  бажає  будувати  зі  мною  горизонталь  взаємин,  ми  неодмінно  скочуватимемось  у  провалля  карикатурної  релігійності.  Якщо  є  Я,  то  Бог  є  Він.  Ця  важлива  горизонталь  /Я-ВІН/  може  відкрити  нам  справжнє  усвідомлення  стосунку.  Бог  Біблії  стоїть  у  радикальній  опозиції  до  ідолів.  Бездушних  і  мертвих  витворів  людських  рук.  Ви  це  мабуть  вже  чули,  гортаючи  Старий  Завіт.  Проблема  наших  поразок  у  духовному  житті  у  тому,  що  носячи  у  своїй  свідомості  образ  Бога-ідола  (насправді  ж  не  Бога,  а  божка),  ми  ніколи  не  будемо  здатні  ступати  на  шлях  справжніх  духовних  стосунків  з  Богом,  який  є  живою,  реальною  і  співпереживаючою  сутністю.  Звідси  такі  часті  у  нашому  житті  випадки,  коли  виконуючи  чимало  правил  релігійного  штибу,  знаючи  чимало  молитов,  ми  маємо  величезні  темні  діри  у  стосунках  з  людьми.  Одна  з  причин  –  хибний  релігійний  світогляд,  у  якому  є  місце  чому  завгодно,  окрім  справжніх  здорових  стосунків.


Ми  спокійнісінько  ходимо  у  храми,  але  не  спілкуємося  з  ближніми,  наші  домівки  повні  церковних  аксесуарів,  а  у  серці  крижаний  холод  неприйняття  і  несприйняття  людей.  Вийшовши  з  небесноподібних  храмів,  ми  нерідко  занурюємося  у  пекельно-вогненні  сварки  і  суперечки.  Як  тут  бути?  Не  думаю,  що  маю  мандат  порадника.  Скажу  хіба  лаконічно:  з  цим  точно  треба  щось  робити!  Можливо  інколи  замість  тривалих  молитов  спробувати  сісти  у  крісло  і  думати  про  те,  що  Він  на  мене  дивиться,  Він  мене  бачить,  Він  мене  розуміє.  Що  зрештою  Він  жива  особа!  Бог-Особа!  А  ще  подумати  про  те,  що  я  Йому  можу  відповісти.


Помічником  у  цьому  нам  може  стати  ось  така  молитва:  
«Господи,  я  знаю,  що  Ти  є.  Я  багато  про  тебе  чув  від  інших  людей,  я  чимало  прочитав  про  тебе,  але,  здається,  ніколи  не  почув  твого  живого  і  люблячого  голосу  і  тихої  присутності.  Відкрийся  мені  у  своїй  вічноживій  тайні  спілкування.  Відкрий  мені  дар  стосунку  з  тобою.  Допоможи  бути  особою  стосунків.  Я  вірю,  що  збудувавши  їх  з  тобою,  я  зможу  побудувати  їх  з  ближніми.  Бо  лише  тоді  я  зможу  бути  уповні  людиною».  23/10/2022.
єрм.  Лука  (Михайлович)

...но  это  и  вопрос  нашего  смирения.  Поскольку  мы  не  совершенны,  эгоистично  на  себе  сосредоточены,  —  то  благодать,  если  она  и  есть,  на  нас  не  простирается.  То  же  самое  —  когда  мы  хотим  благодати  как  лакомства.
И  тут  снова  постоянная  борьба,  борьба  каждого  с  самим  собой.
Вы  затронули  очень  важный  вопрос  —  вопрос  здоровья.  Не  только  физического,  но  и  морального.  Кто-то  физически  может  быть  и  не  в  форме,  но  если  иметь  к  этому  правильное,  соответствующее  отношение,  то  это  может  помочь  —  так  при  огромной  усталости  делаются  великие  вещи.  
Другой  пример:  если  мое  отношениек  кому-то  нечистое,  то  я  подозреваю  что  и  его  отношение  ко  мне  нечистое,  —  (все  это  различные  комбинации)  —  и  это  замыкает  общение.  А  если  общение  закрыто,  то  та,  другая  реляция  (делает  жест  повертикали)  не  происходит.  Эта  реляция  (тот  же  жест  по  вертикали)  не  является  результатом  общения  (жест  по  горизонтали).  Но  горизонтальное  общение  должно  быть  чистым,  чтобы  был  шанс  другого  общения,  вертикального.  (  Ежи  Гротовский.  Перформер)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963640
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022

Очі

               Очі


                           Присвячується  
                           Духу  Святому  в  любові



Чиї  подивляться  на  цеє
                             очі
горять  і  світяться
                               за  полустанком
ці  дзвіночки!


«А  в  Дікенса...»
ой,  тихше
до  духу  —  швидше  ж  ...
а  в  обговорення  би  ...
повільніше!


чиї  подивляться  тремтливі  очі
світяться  йдуть  
за  колією
ці  дзвіночки


а  Божі  Очі  в  нас  —
пророчі...
про  що  одчиниться  —
і  те  супроти  ночі
і  йдуть  спираючись  об  нас
останнії  дзвіночки


ой  тихо  тихше
й  ще  тихіше
до  духу  швидше  ж  ...
ось  до  букви  —
повільніше  б
й  Небесні  ніші
випадають  —
в  тло  чистіше


Хай  тло  зорі  —
й  торкнеться  цар  Мідас.
Й  син  Вічності  —
йде  Вічне  —
й  вибух!  —
й  «непронас!!»


син  Вічності
немов  запізно
і  про  вічне...
та  
сини  часу  —
про  своє  
про  час!


а      в  с  е  !  —  несеться
очно  і  заочно!
а  Очі
дивляться  на  нас
та  йдуть  останнії
дзвіночки

22.10.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2022

І — ріть!

                 Діві  Марії,
                 дуже  улюбленій,  —
                 присвячується



дикунством  вкрадена  ця  назва
хто  сам  по  вітру
           доли  згріб
по  вітру  часу  стягнув  землі
гріб
і  —  в  море  з  шумом
                                               зойки  прапорів
і  так  «росія»  —  має  відгоріть!


і  звідки  вони  під  водою
                         знають  сірі
щоб  тільки  проти  вітру
лиш  по  вірі
             вискакують  з  води  в  повітря  —
                                                   ріть!  —  і  —  ріть!  
поети  —  дооперуються  у  повітрі
і  плавники
і  старі  назви
в  повітря  вставили  і  —  вставилися  —  відгоріть


і  навколо  із  сітей  старості
                               бульки  не  вмерли?
А  ви  горіть!!
А!  
й  сіть  згорить
а  ви  горіть!!

У  Сонці  Правди  не  умріть!!!

21.10.2022,
Київ  —  третій  вимір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022

Псалом 91

                             Духу  Святому
                             і  Матері  Сина-Слова
                             в  любові  присвячується


                                               Любов  Божа  зцілює!



Глибинним  сонцем  можете  ви  стать
в  глибині  з  Сонцем  можете  так  стать
бо  тать  такий  що  світу  —
із  глибин  —  Сонця  не  видно:
і  ось  три  тисячі  літ-зим
                               після  Давида
більш  не  писалися  нові
псалми...


і  хто  вмістить  її?  —
суху  і  спалюючу  —  і  сліпучу  
                                                       Магму?
і  скаже  «Ми»,
бо  хто  є  Бог  —
і  хто  є  навіть  ближній  із  сім’ї?


...  і  навіть  не  потрібне
вміння!!
і  заскрегоче  віск  із  патристичних  —
                                                                   в  глибині
і  заголосить  з  патрубків  —  
                                                                             каміння!
достатньо  чудне  —  Божеє  веління
вмістить,  вмістить!  і  ще
             при  цім  ходить,  —
в  —  узи  всеспалюючім,  у  —  благоговінні!!
чи  порох  здох  або  й  ти  здох?

ах  —  є
ніщо...

в  тобі  впечатав  Бог!
і  Сонце  ріє  —  в  тому
                             що  було  в  обох!!!
щоб  допускала
й  ще  яка
встілька  калоші
що  Ангел  як  відбіг  від  Тройці  —
тоді  він  й  здох!!


Благословенна  Тройця!
Благословенне  Царство!


І  благословенний  Бог!

19.10.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

Псалом 90. Чуда

                     Духу  Святому  —
                     Сонцю  віку  будучного
                     в  любові  присвячується



Та,  що  була  розп’ята,  та  —
воскресне!
І  Пасха  найде  радісна,
                                             весела!
І  Україна  розгукається  —
у  своїх  селах!
в  містах,  в  серцях,  тож  доли  —
в  Царствіє  Небесне!!
аж  сяють  на  нас  хрестики  наперсні!!


Те,  що  гули  ми,  у  Христі  
трудилися,
Тим,  що  ми  гинули  за  світ  весь
                                                                                       попереду  —
цей,  видимий,  і  той,  невидимий  —
що  так  лютилися
а  світ  із  стану,  з  вулика  —
вхопив  для  себе!  —  меду!..
для  чого  
               розвернули  в  осередку
отару  сліпих  зір  —
і  всесвітом
пошмигали  всі  за
                             спасенною  чередкою
щоб  ворог-Звір
позлився!  і  позлився  —
є  Христос  в  нас!
Сам  Христос  у  нас  не  помилився!


Ви  тільки  порох  —  що  на  Божім  credo  —
аж  —  а  світ  в  Христі  не  помилився!
І  ви  нас  —  ще  б  продати  
                         у  оренду?
А  загукають  доли  —  в  Царство!
                               у  Небесне!!
Воскрес  Христос!!!
От  світ  із  нами  теж  —
                                   воскресне!!

17.10.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022

Чи моливсь я за Предстоятеля Епіфанія?

           Чи  моливсь  я  за  Предстояткля  Епіфанія?


                             Всеблагословенній  Матері  Божій,
                             заступниці  всіх,
                             з  вірою  і  любов’ю  присвячується



То  не  біси  тобі  толерують
й  вправно  імітують  —
щоб  ти  моливсь  
за  людину
яку  оперують...
Любов  Божа!  —
Любов  Божа
із  Небес  лікує,
Любов  Божа
із  Небес  пантрує  —
Любов  Божа
в  твоїм  серці  —
чує...
чи  ти  хочеш  щоб  крізь
серце  —  пробігла
підмога
і  окалина  гріха
вперлася  в  твого  порога?
от  вона  й  ляга,
ляга,  —
окалина,  —
що  у  спасіння  не  пускає!..


Або:  помолись-но  за  «важку»  людину!
та  і  з  скреготом  на  серці  днів  два,
                                           два  з  половиною!  
так  й  не  знаєш  із-під  чого  
виповзаєш...


Або  за  отця  Стефана
що  то  біля  залізниці  —
храм  ніби  невчасний!
от  на  нього  темні  —
                                                   ворогують!
Серце  —  ніби  чимсь  порізане...
хто  тебе  в  Львові  почує?
Чи  то  повзаєш  у  Львові  —
що  важливо?
ти  в  любові  із  Христом!
що  тобі  тут  ще  бракує?
я  в  любові  точно  із  Христом!!
Любов  Божа  —  точна!
точно  полікує...


Або  в  Києві  —  за  Епіфанія...
я  ж  то  є  недосконалий...
і  аж  на  свято  обрізанія
Господнього,
як  Предстоятель  тут  —  
гуртом  жінок  
був  привітаний,
мене  як  різало,  так  й  відпустило!!
тож  —  слава  Богу!
і  є,  питається,  аналоги?
                       нема  аналогів?


Бог  є  й  мистецтво!
Бог  —  Любов  й  мистецтво!
Чи  я,  цей  неймовірний,
бо  як  і  справді  нерозумний  за  усіх  молиться!  —
припишу  всім
іще  якесь  
вічно  старе  естецтво?..

16.10.2022,  після  літургії,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022

«Титанік» часу

                 

                   Апостолу  Фомі,  що  Індію
                   вразив  і  підкорив  надміром  і  величчю  чуд  (!)
                   в  любові  присвячується


                       Може  і  вийму  вас  —
                     з  того,  —
                     що  ви  всі  нині  в  сні?



«Боже...
хай  стане  на  Великдень
золотий  тато  наш  без  злиднів
золотий  край  наш  —
теж  без  злиднів»
в  золотий  сон
у  непорушнеє  сонце  любові  —
упірнув
а  в  вишині
у  сні-не-сні
мені  зготовлювалися  пісні
так  як  Фома  (великий!)  щедрістю  ряснів
у  Індії!
й  царі-брати  вражалися  палацами
                                                                   в  любові    т  і  й  ,  в  Весні!
так,  тут  давали  щось  Фомі
(ради  Христа,  а  й  
                                           злиднів?)
а    т  а  м    вже  не  кінчається  Вічний
                                                                             Великдень!!


а  то  ж!  хрестилися  жінки
й  а  то  ж!  
                       це  за  Любов  одну
у  ніч  одну
Фому  понесли
на  списах  —  у  вишину...


чи  по-новому  я  засну?

15.10.2022,
після  причастя,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022

ДО СВЯТА ПОКРОВИ БОГОРОДИЦІ: Псалом 89

         Псалом  89


                 Духу  Святому
                 з  любов’ю  і  натхненням
                 присвячується


Дух  Свят  як  в  юності
обирає  мене
мене  не  вміщають
гірнії  ніші
я  невимовніший
із  Богом  —  більший,  страшніший
Бог  мовив  горам
не  здожене  нас  луна
й  не  захвилюється  лунам  луна
бо  війна  —  луна-слід,
                                 луна,
і  на  щастя  непевним
Бог  в  мені  —  і  це  
зараз    без  дна
Бог  і  я  —  в  усіх  напрямках
                                                     зразу  ж  
                                                     без  дна
Бог  не  тративсь  —  щоб  на  
одні  земні  письмена:
Бог  любив  мене
і  Святеє  Письмо  —  і  —
                         це  зразу  ж
                         без  дна
й  не  потрібна  жодна  війна


і  ця  земність  й  луна
це  є  прикрість  одна

08.10.2022,  свято  прп  Сергія  
Радонежського,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Перший Богослов — Іоан

                     Церкві  з  першим
                     визнаним  Богословом
                     в  радості  присвячується



Віруючому  —  легше!
з  Богом  —  завше!
і  я  вас  в  це  —
завше  —  завше...
як  він  і  вона  десь  хочуть  —
стоп!
хай  кладуть  на  своє
                   серце  і  плечі
інформаційно  земне  поклавши  —  
як  хочуть:
не  бачивши
як  я  вас  дозрілих
і  для  інших  більш  підозрілих
вивищую
до  Христа  і  духу  Богослова  прив’язавши!..


Радість  Біблії  не  нюхавши
і  не  оравши,
з  чрева  Біблії,  не  занюхавшись
і  не  переоравши,
вискакують  хлопчиком!  —
не  розуміючи  в  Бозі  оригінальність
і  мою  в  Ньому  немеркнучу
                     несварливу  оригінальність!
або  обструганими  обскурантами:
і  всі  тепер  люди  ментальні  —  і  що  далі?
і  от  жінки-кури  неминуче  —  
                                             втраплять  на  літаки...


Віруючому  —  в  Христі
з  Духом  легше
духовний  відбір  —  легше
словесний  відбір  —  легше
і  гетто  неоригінальних
в  2030  році  не  покладуть  на  плечі!!


09.10.2022,  з  причастям,
свято  Іоана  Богослова,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022

З РІЗДВОМ БОГОРОДИЦІ

З  РІЗДВОМ  БОГОРОДИЦІ


Ось  чому  світ  страшить  
Україна  оригінальна!
Це  тому,  що  весь  світ
фрагментарний  і  росіяльний:
тож  бути  як  всі...
Це  осколки:  природно-індивідуальне!
Що  ти
таке  оригінальне  відкрив
чого  до  тебе  
не  знали??


Святі  жили
до  єдиної
Цілісної
до  Небес
тебе
повитягали?

21.09.2022,
свято  Різдва  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022

В лісі домик по …

*      *      *


                 Наталі  Половинці,  Богородичній  співачці,
                 і  внучці,    маленькій  Софійці,
                 в  надії  присвячується



В  лісі  домик
по  цей  бік  від  казки
в  чорних  норах
живуть  білі
ласки


В  лісі?
в  місті?
та  значень  
не  мають
Бог  єсть  значення
Розум  Христів  
             проникає!..


Білі  ласки  танцюють
білі  ласки  танцюють  —
світ  їх  знає
білі  ласки
нас  чують
Бог  зі  мною
тоді  і  всяко  буває
світ  гуде  в  значеннях
бо  світ  їх  спиває!..

06.10.2022,
свято  зачаття
Іоана  Великого,  Хрестителя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022

* * *

*      *      *
Часткова  мобілізація  в  росії  —
це  24  лютого  2022  року  в  Україні


Буде  вже  зачеплена  
країна  НАТО...
Ох  весілля  йде  багате!
всі  іже  сватів  весільних
                                               пригощають
їм  вино  червоне  наливають
всі  іже  сватів  вгостили
і  вони  напились
молотили
   молотили
             молотили
                       і  вложили!
де  іще  молотять  і  
                             складають?
ось  —  носами  аж  до  зір  і  підкидають
                                                                     й  покладають...
Й  тихо.
Де  поезія?
Поезія  —
серця  і  душі  очищає...


Нижній  відсік  «вулика»  —
жорстоко  спить...
Чи  знав?
                 не  знав,
                 не  знає...

03.10.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022

В небі просвіт малий …

*      *      *


                 Діві  Марії
                 з  любов’ю  і  радістю
                 присвячується


В  небі  просвіт  малий  
і  я  вже
коренем  вростаю
і  діадеми  розвиваю
фіалки  світу  напуваю
і  —
коридори  в  Небо  прорубаю!


ой  бозє-бозєньки
о  зелен  май
на  серці  рай
о  ви,  малі  дерева,
                                 засинаєте?
і  стоячи?
і  от  вже  місяць  —  як  ви  кореня  
                               не  маєте?


ой  бозє-бозєньки...
ви,  люди-дітоньки  малі...
а  то  ж  з  землею  присипляєтесь!


фіалки  світу  напуваю
і  —
коридори  в  Небо  прорубаю!
Царицю  Неба  —  бачив!!  Серце  
                                                       любові  —  знаю!..


і  я  рубаю
й  Бог  життя  вливає
і  Бог  у  шахту
заглядає

04.10.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022

Вузькі викличності — комендантська година і я…

     *      *      *


                     «Не  зав’язуй  рота  
                       волові,  
                       що  молотить»  (Ап.  Павло)


Вузькі  викличності  —
комендантська  година
і  я  у  капелюхові:
із  сяйвом  Отчим,
не  сливові  очі  —
від  духу  сині!  очі!..



Вузький  час,
вузька  година  —
розпросторитись  хочемо!
Вічність
в  крилах
світ  смокче

20.09.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022

Висота

                   Святій  Трійці
                   і  благовірному  князю  Ігорю
                   Київському  і  Чернігівському
                   в  Світлі  присвячується


                                         «Підніми  ум  на  висоту  до  Бога  —
                                           і  ходи  перед  Ним.»
                                             (З  «Добротолюбія»)


Літає  дніпровськоозерна  
                                                               чайка!!
Літає  і  правда.
Візьми  натхнення
набери  висоту
Бога  порадуй!


І  якщо  ти  створений  так
бачиш  добре  —  лиш  те
                                                             що  літає
ти  вводиш  в  любов
єдину  і  неповторну
літаючу  Божу  правду...
ну  ж,  ти  розумний...
да  ти  Бога  порадуй!!



ти  їх  встрінь  —  лицем
                                             до
                                             лиця
Бог  же  —  Правда!
                                     Ура!
Ти  ж  —  не  Бог,
ти  —  не  монах,
ти  чув  як  Мати  Божа  любові  —  радується?
В  Світлі!
а
ти  з  більшої  вже  висоти?
то  ти  літаєш,
                   торкаєш...
Небо  радується
Вселенна  захекалась  —  радується
із  Неба  під  землю  дивляться  —
радуються
то  навіть  із-під  землі
радуються  не  відаючи  чого  то  радуватись!
сильна  і  неможлива
             і  ніким  не  бачена
але  Божа  правда!!

02.10.2022,  свято  вбв  князя  Ігоря  (!)
Київського  і  Чернігівського,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022

СпокІйніші — відсвічують…

*      *      *
                                     Людмилоньці



СпокІйніші  —  
відсвічують  на  диво.
Тепер  умиті.
Ярість,  пломенистість  —
Дощі  на  яблука  лицем  упали.
Червлені  ябки  —  це  сердечне
                                                                               диво.


Після  липневої
серпневої  навали
нічого  що  в  саду
                             глаголи  повставали
І  хто  у  світі
сяє  в  них  правдиво.


Поезія  шкребе  всіх  —  
                         або  —  зливою!!

20.09.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022

Псалом 88

     Псалом  88


                     Великому  Богу  Тройці
                     і  Матері  Божій
                       зі  сподіванням  присвячується



Нема  такої  в  світі  сили,
яка  могла  б  втекти
                               від  Божої  Руки.
«Альфу  й  Омегу»  ви  просили?
Далі  вирішуєте  більш  не  ви,
а  —  Бог,  все  навпаки.
Чи  добре  їм  —
                             де  час  згорнувсь
                   в  трубу??
ви  хочете  тут  особисту  трубку?!
а  зрине  все  —  обвугленим
                                                       і  чорним  круком!
більш  дайте  свою  руку  —
в  Божу  Руку!!
бо  як  вам
                     тут  —
                           й  без  Божої
Руки??
і  чуєте  —  що
язик  слова
ставсь
вже  шерехким!
бо  —  світ  цей  зловлений  за
                                             нижнюю  губу??
Та  голос  Божий  —
є  в  свободі!
в  правді  згуком!!!
а  ви  більш  дайте  себе  —
в  Божу  Руку!


Бо  хто  ви
є  —  без  Божої
                           Руки?

01.10.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022

Як стати несподівано крутого часу …

*      *      *


         Співбезпочатковому  Сину
         Безпочаткового  Отця
         Ісусу  Христу  з  вдячністю  присвячуєтся



1

Як  стати  
несподівано  
крутого  часу  
піонером?
Поезію
застукавши  —
іще  гарячу  –
і  не  на  папері...
Й  ось  тут  прийдуть  дуже  гарячі:
щоб  за  шию  її  —  і  в  двері!


і  ось  так
в  вічності  летять
вже  без  ошийників
сльозами  серця
святу  шию  миють!



2.  Ох  —  хо!


І  є  в  тебе
в  Небі  Тато
й  багато  контактів?
За
всі  контакти
треба
платити
генієм!  


ось  так-то!


Злато  Син,
Злато  —  це  Син!
Злато  —  Татове.
Не  може  бути
щоб  не  було  під  землею
та  й  на  землі
контактів
багато-багато!!


А  якісь  контакти
випробовують
на  які  сліпучі  контакти!!!  


ось  так-то...

30.09.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022

Торнадо світів

         Торнадо  світів

                       Вседержителю
                       Христу  присвячується

У  полісадниках  так
Висяться  майори
Що  їхні  голови    -
Небесний  виклик  горю!!
І  все  створіння
Мучиться  і  стогне
В  очікуваннях  щодо  з’яви  
синів
Божих!    -
Бо  може  впасти  у  бурян
І  встати
І  в  небо  встати  -  кожне!..
Ми  переможемо!!
Бо  Бог  в  нас  переможе!!
І  шви  ці  хроматичні  -
перепрошиють
всіх  безбожних!..
«Та  Боже!  Ти  забери
Із  України  і  із  світу  цю  війну!»  -
І  я  мелю  у  серці  у  глибокім
Ув  народнім
Жлю      і  хну,
Аби  лиш  вітер
Зновлення  війнув!!
Не  вітер  -    флюгера…
Бог  в  серці  зірку
Зновлення
Лиш  повернув!!!
Бог  й  вертикаль,
Апостол  наш  Павло,
І  мій  отець    -
Із  траєкторії
У  траєкторію  одну
Із  слова  Слова
щоб  консистенцію
дух
перетнув  ба  перегнув
над  консисторіями    -
розігнавши  дику  стну!!
І  архетипами  вів    -
Яку  невидиму
І  видиму
Війну!!!!
Молитвами
Їх
Переводив
Із  кожної  одної
До  кожної  в  одну!..
Де  героїчний  дух    -
Й  повітря  б    -    здвигонув!!!

25.09.2022,
після  літургії

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022

Ваза щастя

                 Діві  Пренепорочній
                 Богоматері
                 з  любов’ю
                 присвячується


                 Ясніє  так,
                 мов  в  Бозі
                 поле  зайнялось...
                 Чого  цим  травам  
                 і  відчулось,
                 чому  лице  їхнє
                 до  лиця  неба
                 здійнялось!  -  
                                                     І.Ш.



Лиш  взятий  в  Бозі  —  глас
співається  належно...
І  —  взято!
Зразу  —  в  свято!
На  крилята!  На  крилятах.
А  що
не  просочилося  в  поезію...
(Поезія  —  як  Бог  багата!)
                   ...  до  всього  того
                   ще  тяжіє  протилежне...


Безмежжя  ж!  
                   ледь  чутно  вдих
                   нечутно  й  видихнути
                             немов  нам  невтямкИ
           а  ми  тремткі  ікари
           зовсім  не  в  Божій  карі
   о  змилуйтесь  всі  хмари-пари
   о  ви  таки  ментальні  хмари  —
   це  ви  ревете  як  бики?


Поезія  ж    що  в  Бозі
                             розчинилась  благодаттю
                                           на  віки!!
Замкнені  хмари
       все  на  захід  сонця
       як  законно  —  напрямки

19.09.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022

Кажіте правду сонцедарну завжди!

                   Всесяйній  Богородиці
                   присвячується  солодко  
                   в  любові


Мед  від  Світла  солодкий
Мов  я
без  оглядки
в  вічностях-цятках!
мов  в  медовіїх  ятках!!
і  є  Твого  блаженного
безконечного
Життя  
насолода!!!
ах,  це  душі  є  вільні!..
бо  ж  не  ці
що  в  тілах  мов  —  колодах??
І  молитва  є  —  солод!
ах,  всі  смисли  повільні...
душі  ті  ворушкі
так  як  ніби  чистіші
ніби  Бог  у  них  більше!..
а  що  я  благодарствую  —
світла  радість!  —
у  їх  господарствах...
аж  їх  чітких
я  оживляю
й  чіткішаю
і  нас  більшає
так  як  медом
край  неба  —  Бог  заливає...


і  в  молитві-молитві
до  них  примикаю
солод  Бога
і  радості  раю
бджоли  щастя
щільніш  в  щільниках
відчувають?
не  знаю.
бджоли  в  щасті
щастям  Бог
нас  в  Собі
обганя
обганя
обганяю!..
Ось  —  я  знаю!
Щастя  є!!!


Неохоче  від  Бога
й  від  душ  тих
я  до  космосів  цих
повертаюсь.
Тож...  й  це  правда...

17.09.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022

* * *

*      *      *

                           Першопрохідцям  київським
                           прпп  Антонію  і  Феодосію
                           присвячується  з  любов’ю


Ми  тільки  слово
Крізь  сфери
прозорі
Ви  тільки  вибух
Зсередини
як  зорі!
Ніхто  не  застрахований
Від  неодноразовості


Плевели
пікнуть
втечуть
до  прозовості


Світ  тріумфує
Світ  оживає
Як  в  «Херувимській»  —
Шляхом  до  раю!
Царськість  не  швидше
в  нас
Купол  розліплює
Темінь  просвічує!
Очі  засліплює...


Вишнього  свідчення  —
Вишнього  радість!
Висі  всі  злічені
В  вишньому  Граді!
Ми  викликаємо
Всі  світлопади!!
Слів  потрясіння
це  Бог  в  нас  —  і  радість...


Серце  смиренне  —
робоче!
це  ж  не  на  параді?!
Тонкеє  світло
цілує  художника!
тримає  художника  —
в  мужності  правда...

15.09.2022,  свято  прпп  Антонія  і  Феодосія
Києво-Печерських!
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022

Богоматір Поема

       Богоматір

       Поема


Я  люблю  Тебе  так  —
що  діаманти  сяючої  Твоєї  душі
скажуть  один  одному:
не  спішіть…
Я  люблю  Тебе!  —
це  не  влаштовує
найоригінальніші  
вірші,  —
бо  я  люблю  —  Тебе!  —
Божим  серцем  оголеним!  —
бідний  родич
сяючих  Ваших  глаголів!!
ніби  співродитель
Ваших  болів,
сяянь
і  зайнять,
неумний!  —
немов  юнак,  що  без
любовних  понять!!


Я  люблю  так,
що  всі  будуть!
плакати
і  якісь  проводки  єднать!
«Він  втік!  Бо  він  Їх
є  союзником!
Він  до-слівник!  І  він  —  в  Божій  музиці!!»
Я  втік,  щоб  оцей  вітер…
голі  віти!  —  зміг  обіймать!..

 
Щоб  любилися
квіти  із  квітами
віти  із  квітами
схилялись  
під  Твоїм  цілунком  трави!
Що  якби  навіть  гинув  —
я  говорив  би  про  Тебе  правду!
Про  Вашу  правду!  
чого  я,
знаючи  що́  се  значить,  іншим  не
радив  би…


Боже,  це  я  молодшаю?
Вона  молодшає?
Вона  така  
солодка…
Така  Вона  солодка!!  —  
як  я  вернуся  до  
цього  світу,  що
після  Неї  цей  світ  не  солодкий??
Чом  я  любові  Її
не  доотримую???
Бо  весь  час  плакав  би!!
Бо  стали  б  худими  (!!)  
від  такої    Любові    —  рими!!!
Й  цілий  світ
Любов  цю  в  небеса  виривну  —  
не  пробачив  би…
Бо  я  б  все,  всіх  кинув!!..


Боже!  Ти  страшний  і  палкий,  
вічно  і  ви́ну*!!!
Христе,  Ти  ж  любиш  людей,
я  плакав  би,  я  жодної  букви  —  
не  бачив  би…  
Як  мені  після  Неї  —
говорить  про  людей?
і…  хай  навіть  добру  людину?..
І  схилялися  б  під  мої  з  Тобою  цілунки  трави…
З  Небес  несумісна  з  людиною  Велика  правда…


Як  Твоїй  любові
У  моєму  слові??


вічний  контабандист
співродитель  Твоїх  вічних
зайнять
вічно  проповзаю
мимо  створень  понять…
раз  —  і  ніби  стрижі
в  повітрі  дзвенять!


Твоїм  диханням  —
світле  є  слово!!
Як  Твоїй  любові?
Як  Вашій  любові?  —


як  з  новонароджених
душ  задзвенять?!..
Так  —  увага  —
повнота-повага
при  світлі  народження
нового
Дня?


Ти  розширюєш,  Боже?!  Хто  б  пойняв!
Тільки  що  —  крила
рожевого  коня!
Крилатеє  слово!
       Маріє,  як  Твоїй  золотій
Любові?
Коня!!

Й  хто  за  що  відповість?
Той  за  те  й  відповість,
що  треба  мені
в  інші  висі  і  села  —
нести  благу  вість.

Радісний  гість!



Радісний  гість!



Радісний  гість!



Звище  —  радісний  гість!
Радісний  гість!


Вість  —  і  вість!
З  словом  радості  —
в  радість
і  гість!..


О  Твої  доторкання!
Вони  перевершували
в  моїм  серці  —  нетяги…
та  й  зичайність  звитяг!
Утворювали  ніколи  не  бувале  велике
Життя…
І  треба  стати  шаленцем  —
що́
Божий  безум  притяг…
Він  —  притяг!


Що  змінило  не  тільки  інопланетне  моє  життя!  
Це  —  Життя!!
О  Твої  цілування!  Божа  Мати,
Ти  навчила  мене  літати!
Широкими  крильми!
Дихати!  —  славити!
Любов’ю!  —  перемагати!
Я  завжди  маленьку  піщиночку  —  
і  шмат  —  Ти!!


Так,  дивись,  світ  і  кинеться  —
цілувати!
цілувати!
цілувати!



Весь  серцем  стане  —  і  —
цілувати!  Цілувати!



А  Твої  викрадання?!
Ти  крала
мене
(Божа  Мати!)  —
й  це  дозволено
дивитись
хіба  що  церковним  догматам!!!

Щоб  не  всліпли!
Щоб  повіками  не  прикривались,
так  то  світла  багато!
Та  я  не  хочу  інших  терзати!!
Чи  Мати,  чи  Дух  Святий?  а  чи  Тато?

 
А  в  Михайлівському?
Я  міг
клякнути  і  на  колінах
килимком  проповзати.  —
куди  забігли  б  
від  мене  монахи?


Щодо  зцілень  чи  чуд  —  нову  книгу  писати?
Та  я  люблю  Тебе  (!)
а  діаманти
Твоєї  душі
ось  те  скажуть:  та  ви  не  спішіть…
І  там,  в  подвір’ї,  ви  теж  —  не  спішіть!
Смиренний  і  синій,  вийнятий
із  голубіні
і  небесної  синяви  —
то  це  ще  дивно,
що  я  живий…


Це  частка,  а
щоб  все  розказати  —
пузаті  начальники
звідси  виходитимуть  вже  
не  пузатими…
і  зовсім  не  хочу  казати
чи  інфантильний  час  пронизати!


Твоя  любов,  Божа  Мати!!
Ось  колись  не  буде  мене
природа  тоді  приповзатиме
цілувати
любитись
плодитись
плодами  за  Ігорем  
любов  й  небо  подивувати!
 
Це  Ти!  
Твоя  любов,  Божа  Мати!..
Я  біля  Тебе,  Цариці,  
люблячий,
скромний,
хто  надіявсь  на  Тебе  —
не  був  посоромлений…
І  мені  лиш  би  дивиться,  
на  Тебе  дивиться!


Й  буде  жито-пшениця,
і  всяка  пашниця.
Думатимуть:  позбулися!
А  він  знов  мов  вродився.


Від  Тебе  добрим  —
весь  світ
заразився!!

09-10.05.2016,  
Київ
*  -  (ц.-сл.)  завжди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022

Все, ку-ку! Поїзд поїхав!

     Все,  ку-ку!  Поїзд  поїхав!  
Росія  здулась:  
воєнну  жорстку  відповідь  Росія    
нам    не  може  дати...  
даватимуть  ідеологічною,
вірусно-інформаційно-підлою,
 мовляв  єдині  ми  з    російською
 "культурою"...
-Жданов,
12.09.2022.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022

Ми перемагаємо! Бо в нас Христос!

             Слову,  Христу-Богу,
             бо  Він  нас  всіх  —  спасає,
             з  любов’ю  і  трепетом  присвячується



Бо  буде  як  на  київських
білбордах
«Христос  воскрес!
І  Україна  теж  воскресне!»
Велике  й  дивовижне  —
сталось  з  нами,
В  нас  Бог  піднявсь
в  Небо  з  реклами...
Весь  світ  в  її  вустах
комфортно-гордих...
весь  світ  як  чум  із  трупами
                                 із  уповільнено-реклами!!
продерши  очі  —
               дивиться  за  нами!..
Ми  дивно  воскресаємо,
бо  ми  перемагаємо!
ми  весну  й  літо  їм  Христа
                                                         зближаємо  —
Христос!  —
це  є  Царство  Небесне!


Дивись,  поете,
чи  ти  святий
чи  ти  живий
чи  ти  нудьгуєш
чи  ти  продав  любов
й  пишеш  слова
і  маєш  успіх  й  тим  торгуєш...
Чим  торгуєш?


Знищить  нас  хотіли
як  одне  ціле,
Ми  воскресаємо  як  одне  ціле.
Хто  перемагає?
Христос  перемагає  в  однім  цілім...
Христос  воскрес!
А  Україна  з  Ним  воскресне!..


Отож,
не  будьте  горді!
Усе  написано
на  київських  білбордах...

12.09.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

 Все,  ку-ку!  Поїзд  поїхав!  Росія  здулась:  
воєнну  жорстку  відповідь  Росія    не  може  нам  дати...  даватимуть  ідеологічною,
вірусно-інформаційно-підлою,  мовляв  єдині  ми  в  російській  культурі...-Жданов,
12.09.2022.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022

Стелс

                                 Дружині  Людмилоньці
                                 з  любов’ю  присвячується



пташок  чорний  стриж
космічний  обтічний  —  навдивовиж
обперся  на  крила  й  так  здіймав  себе
                                         як  гантелю


і  чув  у  нутрі  —  є
                           в  майбутньому  стеля...
                     і  льотно-польотна  оселя
         і  щастя  веселе!


і  здибивсь  —  качатись
                         в  крилах  качатись
бо  може  і  це  ще  життя,
                                           але  —  не  того  початок!..


що  робиш  —  то  тим  і  стаєш
так  поет  що  на  нюх  знав
                     гортензії  і  бульденеж
написав  на  квадраті  листа:
«бо  ж  —  Христос  воскрес!!!»
й  зумів  з  тим  у  серці
               щомиті
ставати
таж  Христос  і  навчив  літати!


поскільки  квадрати
вміють  збирати
ой
а  інших  сліпим  блиманцем  квадратили
і  розучились  духом  літати


                     ...і  льотно-польотна  оселя
               а  щастя  веселе
       а  щастя  крилато  веселе!!


11.09.2022,  з  причастям,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

 Все,  ку-ку!  Поїзд  поїхав!  Росія  здулась:  
воєнну  жорстку  відповідь  Росія    не  може  нам  дати...  даватимуть  ідеологічною,
вірусно-інформаційно-підлою,  мовляв  єдині  ми  в  російській  культурі...-Жданов,
12.09.2022.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022

Всі бачать

                 Присвячується  тим,  що  стоять
                 біля  Слави  Христа  —
                 Богородиці  і  Іоану  Предтечі



Що  ви  знаєте  
про  своє  військо?
Ви  у  нетрях,
ви  у  хащах:
На  якому  місці
нація  англійська?
На  якому  місці  —
українське  військо?


Як  не  капітуляція  росії

то  уся  вона  —  в  пропащість...

На  якому  місці
нація  є  українська?
ЗСУ  —  суддя  —  для
всього  світу!!
                               Бог  —  із  ЗСУ!!
Бог  —  суддя  привітний,
бо  надсвітний...
Бог  —  Христос,
Бог  —  не  ледачий,
Судить  —  всюду
правду  бачать!


а  військові,  що  патячать,  —
де  військові?
ЗСУ  
усі  лиш  бачать!  —
               і  світ  Бога  бачить!!!

10.09.2022,  зайшло  в  пам’ять  
Усікновення  голови  Іоана  Хрестителя,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022

Пам’яті королеви Англії Єлизавети II

       Поема


Пом’януть,  не  чокнувшись  —
чарками
королеви  душу  свіжу
якій  вже  не  треба  їжі  —
щоб  не  бачила
що
Бог  робитиме  з  царками...


Бо  шукають  того  всього
лиш  
невільні  віку  цього:
Уся  справа  у  незміненості
серця...
Та  чому  ж  —
моя  любов  —
до  всіх  несеться?


Хочу  лиш  любові  Бога,
Він  є  Скарб  —  Любов  до  всього  —
Скарб  
скарбам  сердець!!
Й  переливаю  все  це!
А  де  скарб  —
там  буде  й  ваше  серце...


Я  більш  ввімкнений  до
світу  того  —
більш  живий  —
аніж  до  цього!..
Як  я  притягавсь  до  Нього!!


Щоб  я  Бога  так
любив  і  радувавсь
Й  щоб  Огонь  являв  
                             на  радість
вставили  мене  у  серце  слова
ці  камердинери,  ось,  —  половлені  —
невловимого  орла!  —
немовляті  
в  одне  місце  градусник...


Пом’януть,  не  чокнувшись
чарками,
дівчинку...
отроковицю!..
що  Бог  забрав  із  моровиці  ,
аби  не  зіткнулася:
що  Бог  робитиме
з  царками...
Всі,  шукайте...Отця  царства,
а  все  вам  додасться.
Ця  війна  —  і  що  вам  з  того?


Вона  —  дівчинка
і  —  підліток
й  вже  —  жінка...
а  я  ближче  Бога  й  світу  того!
й  ллються  їй  у  гріб
і  в  труни  світу  цього  —
повені  —  щонайпалкіші
                                           мого  щастя!!
Перепрошую,  бо  де  буваю,
остерігаюсь  —
що  про  мене  мова  піде,
не  про  Бога!..
Війна  ж  —  навернутися  до  Нього.
Поскладають  мов  сльозинки
повкладають  ваші  серця  в  половинки
жінко  —  прости  мене,  жінко...
ти  дитина  —  і  що  візьме  половина?
королево,
крихітко!  —  я  орел  —  й  Небо
                                                           за  спиною!!


хто  причинить
хоч
якусь  причину:
не  стрічалися  обличчям
над  землею  крила  і  зі  спинами!!
може  я  смирюся  —
й  королівське  щастя  спинимо?
Бо  ж  незручно  —  вийде  так,
що  мова  не  про  Бога...


Якщо  в  серці
не  любов  Його  і  Матері...  —
ніби  мова  не  про  Нього?


На  землі
що  є  під  снами
і  не  чокнуться
чарками
й  навіть  —  вип’ють
чи  не  чокнутись  серцями?..


А  що  слуг  —  застукали
                                   несплячими?
хіба  слуги  в  небі  з  нами
от  є  привід...
й  любляться  серцями
любляться  ж  —  серцями!


от  і  в  тямі
й  привід  вилізти
із  ями
десь  посіяно  серцями
і  вже  без  віків
і  Христос  і  християни
але  ж  і  є  світ?
мов  горобці
між  коноплями

і  всі  до  ями?


Бог  і  я
ми
понад  полями
де  цілуються  серцями
і  цілуються  серцями
й  ще  цілуються  серцями!..


й  Сонце  тче
сміливі  
ці
одіяла
і  підодіяльники
під  нами
бо  зима  війна  —
прийти  до  Нього!
і  родинні  похорони?
й  квіти  в  ямі?


А  навіщо  Бог?
прийти  до  тями,  —
і  щоб  так,
без  ями??


й  спрагле  сонце
над
миттєвостями
               й  днями?
Бог  —  поезія
й  хто
опам’ятається
на  стикові
нетями  й
ями?


Вранці  Сіріус  з
     півнями
—  Вірую!
             і
—  Вірую!
             біжать  з  піснями
серце  то  вискакує
із  ями
і  живе  цілується
бо  й  ожива  цілуючись
і  цілується
й  цілується
з  серцями!

09.09.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
свято  Пимена  Великого:
«Багато  великих  мужів  в  аскезі,
але  мало  мужів  в  тонкості  сприйняття...»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022

Чи не таке ж я кажу диво вам!

           Поема

                               На  прохання  учеників  примножити  віру  в  них,
                               Господь  не  виконує  їхнє  прохання  як  ніби-то  
                               механічно  в  них  —  мовляв,  ось  —  тримайте  
                               дар,  бо  більший  дар  людина  і  не  втримала  б  ...
                               спочатку  ж  —  внутрішня  людина  в  серці    
                               повинна  змінитися,  
                               має  назустріч  вирости...
                               і  дозріти  ...  
                               щоб  було  як  і  куди  прийняти,  закріпити,  
                               зробити  своїм...  щоб  дар  не  міг  би  бути  
                               втраченим  надалі...


А  що  каже  Господь  їм?
«Якби  ви  мали  віру  як  гірчичне  зерно,
ви  сказали  б  горі  оцій  перенестися  звідси
і  кинутись  в  море  —  і  вона  послухалася  б.»
         Для  чого  так  каже?
Господь  не  каже  спам.
Чи  не  таке  ж  я  кажу  
                       диво  вам!
Й  ви  що,  не  змінитесь?
Що,  будете  стоять  немов  роззяви??
І  тут  —  у  глибину
не  затягне?
як  затягнуло  це  мене
де  образність  гука
аж  тил  взяла  Його  Рука
взяла  і  притягнула  в  —
образ  правий


І  зразу  вирвать  всім  корінь  уяви??
Чи  —  здивувати??
І  йой  як  випірну  —
аж  переміняться  сухі  держави!
Мо’    вам  роздати  всім  медалі?


І  ви  з  медалями,  з  дарами  будете
стояти  —
космічні  і  незмінені  всеавтомати?..
Пророк  чи  ангел  —  прямотрубний  
                                   текст!
Й  що  вам  із  цим  надалі?
Ще  колінкую  
ніби  анапест
бо  я  люблю  Тебе!!!  люблю!!  —
я  не  зорую  на  якийсь  
                                           протест?
я  уподібнююсь!!  —
мені  що  ввись
а  й  ніби  долу  йти!  —
я  свідчу,  Боже,
що  є  й  це:
і  який  є  Ти,
який  Ти,  Слово,  невимовний  —
                                                         правий!!!


мене  не  стане
вкину  що  є  Ти
то  наче  з  очерету
із  сердець  стануть  рости
як  бабок  порозхитують  забави!..
я  навіть  дно  й  слизняк
й  мені  —  ніяк!  —  —
який  Ти,  Тройце!  невимовно  —
                                                               правий!!!


А  ви  ідіть  на  всі  забави!
Може  і  ви  тепер  здє
                                             правії...

Ви  любите  Любов  Його?
                 і  в  Божій  Церкві?


05.09.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022

Висі

                 Слову-Богу
                 Ісусу  Христу
                 в  просвітленні  присвячується



Будучи  словом
подригалось
і  найшлось  неготовим
і  не  вловлене  Словом
і  западало  в  постелі
дивні  ті  справи
що  є  паралельні
ловлять  осіннє  тепло
так  біля  озера
хто  ж  уловляє  озера
в  Божественні  стелі?


05.09.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022

Перемога . Одному Слову…

Перемога


                   Одному  Слову
                   присвячується



Росте  початок  перемоги
як  пересаджений
у  новий  грунт  женьшень
як  —  радість
б’є  із  мене  кожен  день!
тому  дороги
що  є  —
Божі
в  Бога  і  до  Бога!!
Клавір  —  вже  має
і  можливості
для  всіх  пісень!!


Як  голос  дзвінкий  —
й  в  тобі  геній  —
як  мовчать?
і  як  мовчатимеш  —
стовпи  шкребуться
ув  матрьошках  муз
й  анітелень  —
ти  з  інших  сфер...
й  прийдеш  у  день  пісень,
не  тільки  трупоїдство  у  мислителів!
але  і  «Херувимські»  оглядаються  —
як  ти  вкорінюєш  —
чого  ще  не  було  —
в  цей  день.


Ти  й  нижеш
день  на  день
й  весь  світ  вквітчається
Небесністю  пісень!!
І  думали  —  звідки
цей  корінь
і  той  новий
й  ніби  просто  женьшень

30.08.2022,
Київ  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022

Не заперечите

                 Господу  Ісусу  Христу
                 з  любов’ю  присвячується



Чи  не  ховаєш  ти  лице  своє?
Спас  цей  нерукотворний
убрус  
подає!!
Якщо  поезія
в  серцях  нерукотворним  образом
встає  —
звільнення  є
зцілення  є
лиш  доторкнись...
Чому  ховається  лице  твоє?


І  кажеш  —  я  був  і  там
                                               і  там!
             ще  й  там
а  —  зараз  тут.
Лиш  порух  серця  —
й  розкидані  всі  іграшки!
і  аромат
який  —  доносить
Божу
правоту!..

29.08.2022,
Третій  Спас,  перенесення  нерукотворного
убрусу,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022

Псалом 87. Є включеність !

       Псалом  87.  Є  включеність!  


             Іллі    славному,
             що  в  його  дусі
             Іоан  Великий  приходив,
             терпко  присвячується



Як  добре  це  говорить
і  про  Бога
й  за  Іллю:
я  їх  відразу  знав?
тепер  і
не  змалюсь?


Боже,  художнику
повітря  намалюй!


і  буду  дихати
і  в  колосі
зерном  наллюсь


в  глибокім  світлі
слів  небесних
мов  Боже  милосердіє
           явлюсь!  

26.08.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022

розумом накинуться — мислительним! — і зразу…

*      *      *


                         Вседержителю  Ісусу  Христу,
                         Співбезпочатковому  Сину  Безпочаткового  Отця,
                         з  замилуванням  присвячується



розумом  накинуться  —  мислительним!  —
і  зразу  ж  надворі  —
                           в  надвірних


                   і  я  знову
                   в  любові
                   покличу  —  всіх
                   до  таїни
                   у  тайні  і  вірі  —
                   живлячи  розум  таїною  —  тайно
                           як  словесник  переображуючи
                                                   вірою
плесом  ідуть  осколки
чудесно  покриті  порфирою
чують  чудесне  —
       плесо??


показую  чудо
показую  плесо


живлячи  розум  таїною,
преображуючи  вірою!


чують  крізь  мене
а  слухають  —  індивідів
         які  під  порфирою
чую  всією  людиною
зате  й  великою  Україною
і  конкретне
«небо  й  земля  пройдуть,
а  слова  Мої  не  пройдуть»
символи
образи
всі  конкретно  слова  тішаться
у  поетиці
як  є  слово  живе  і  є  
Поет  Ти!!!

25.08.2022,  
Київ  
Наші  економічні  еліти,  користуючись  своїм  впливом  на  уряд  і  політичний  клас  в  цілому,  швидко  усвідомили  вигоди  від  «особливих  стосунків»  з  державою.  Але  з  певних  причин  вони  не  змогли  осягнути  головного:  держава  потрібна  насамперед  для  захисту  цієї  території  від  загарбника.  Без  сильної,  ефективної  держави  їх  зметуть  —  як  не  іноземні  конкуренти,  так  російські  війська.  Але  наш  бізнес  також  танцював  у  лічених  сантиметрах  від  безодні.

Так,  ми  обурюємось,  коли  Західні  інтелектуали  вперто  твердять  про  «велику  російську  культуру»,  а  про  нашу  нічого  не  знають  взагалі.  Але  у  нас  самих  із  цим  не  все  гаразд.  Культура  —  це  дім  ідентичності,  перефразовуючи  Мартіна  Гайдеггера.  Але  протягом  попередніх  30  років  культурний  шар  України  не  збільшувався,  а  навпаки  тоншав.  До  дієвих  протекціоністських  заходів  ми  дозріли  тільки  після  2014  року  —  і  то  зі  скрипом.  
А  щоб  чиновники  перестали  боятись  слова  «дерусифікація»,  потрібна  була  повномасштабна  війна.  
Щоб  відмовитись  від  площі  імені  Льва  Толстого  у  центрі  Києва,  нам  знадобився  31  рік.  Так,  все  це  наслідки  відсутності  системної,  правильно  зорієнтованої  державної  політики  в  гуманітарній  сфері.  Але  головна  причина  —  та  ж  сама.  Ми  як  суспільство  не  до  кінця  усвідомлювали,  у  якому  становищі  знаходимось.  Ми  танцювали,  гасали  і  вовтузились  коло  прірви.  ("Український  тиждень",  24.08.2022)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022

Світ Поема

                 Єдиносущному  з  Отцем,
                 Сяйву  Слави  Отчої,
                 і  Діві-Матері  Марії
                       з  вдячністю  і  трепетом
                       присвячується


Ви!  котрі  зразу  
здійнялися  б
й  були  прийняті  в  поезії!
чи  «Херувимські»  всім  співають  —
чи  ви  й  по  тім
в  аскезі?
але  от  —  відривають
слова
ніби  мої
та  й  через  мене  більш  лунають


чи  через  три  коліна  —  був
                                                         потоп
й  перше  —  від  люду
взятий  був  Єнох
і  так  як  з  хмар:
як  в  мене  під  ногами  —  vip
                                                                 і  top
і  Бог  й  Єнох  дивились  вдвох
як  шкваряться  водою
vip
і  top!
Наскільки  Богом  все  пронизане!  —
чи  те  було  відомо?


і  чи  от  зараз
ніби  —  вдома?
де  вдома?
де  тут
це  вдома?
як  Бог  глаголом  вишарпне  —
ну  от  і  вдома
і  топляться  вже
vip
і  top  й  найтяжче  —  всіх  на  дно


і  зблиск  поезії!
     во  блєдних  і  сипучих
                 нєсть  читомо
а  є  читомо
і  читомо
і  читомо
                       і  іже  во  язицех  єсть  потоп!
                       по  спинах  крокодилів
                       в  ріках  спроб
                       зате  в  ім’я  поезії  —
                       і  щоб!..
                       і  є  штовхи  поезії
       аж  читомо
       і  читомо
і  ви  це  уявляєте?  —
Єнох  і  Бог  —
вас  зирять  вдома
і  що  вагоме
вгору  вагоме
і  зразу  тут  —
потоп
для  vip
       і  top
куди  спливе  тяжка  солома...


а  вже  згори  вогненний  
                                     йде  потоп!



тихше!!
взятий-то  Єнох
не  було  і
не  буде  свята
є  в  Бога
українськість  є  затята
є  завзята...


читці
чи  ці  —
але  зубами  —
і  в  Іллю
товар  і  блискавки!
худоба...
Наскільки  Богом  все  пронизане!  —
чи
ви  в  хліві  з  свічками
ніби  вдома?
чи  свічки
впали  вже  на  паперть
чи  ви
вже  й  з  Богом!
чи  ви  на  паперті
є  з  Богом  —  і  скрізь  вдома?
               чи  вас  читомо
               чи
               ви  як  я
               кудись  втягнули
               мов  я  Ілля
               й  мене  кінцем
               вагомішим  —  це
               мов  до  розетки  затикнули  —
               мов  би  монахом  —
                       себі
                       набивати  гулі...
хіба  кінчивсь  Ілля?
худоби!
Боже,  худоби  скільки  є
багато!
Іллі  нема?
худоби  йох  багато!
що  ви,  дурні!
я  прямо  ввімкнений!
розетка  —  все!
і  як  я  вискочу  із  мого  свята?
і  що  вам  хмари
й  залишки  від  свята
і  —  вже  попалено
і  дивляться  де  хата  є  —
                                                 багата!
й  вогнем...
а  є  пророк  Ілля!


але  ж  непевно  ніби
     з’єднанані  це  Бог  —  Ілля  —
               і  я!
а  як  я  випаду!  а  скажуть  —  в  нас
                                                                       любов
а  тут  Ілля  —  і  я!
ф-ф!  й  вогонь  захоче  йти
                             з  хати  —  до  хати!!
чи  вас  багато?
чи  ви  не  знаєте  що  скаже  Бог
як  з  Ним  оце  і  я  —
й
Ілля?
але  ж  я  випаду!
а  українців  —  це  ж  багато!
то  вам  ми  —  зробим  —  свято!!!


       і,  охломани,
де  ви  дротів  знайдете
щоб  вас  читомо
де  Богом  вже
пронизане...
Йому  і  
Божій  Матері  —
у  с  е    відомо!!


аж  ось  на  днях  йде  Свято...
               то  ніби  Пасха
друга  Пасха
йдуть  —  відгуки  з  Небес!!


благословіть  мене
         бо  я  в  любові  —  зміг  
                                         для  вас
і  з  Неба  красти!!
а  Матері  Любов-Знання!  —
         до  всіх  йде,  щоби  дати  пити-ясти!
яке  це  Свято!..


біжать  з  землі  —
ці  відгуки,  і  всі  —  і  все,
багато!!
і  не  повзтиме  вже  ніхто!
Любов  Її  —  крилата!!!
Любов-поезія  —  крилатість!!


Розкриленням  світа.
І  дні  йдуть,
дні.
Куди  б  я  впав,
що  й  ніде  стати...
І  свято  Духу,
і  вогонь...
і  фатум.


Негайно!
Воскресіння!
Це  ходьба  Матері,
це  друга  Пасха,
о,  —  це  Свято!!!

24.08.2022,
свято  Незалежності  України,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022

Він і Вона

   Поема

                 Слову,  Славі  Отчій  Безпочатковій,
                 і  Марії,  воскрешеній  Христом,
                 що  і  я  засвідчую,
                 присвячується  з  любов’ю


Про  привичку  забувати  —
майже  вже  
               забути
В  серці  є  в  вас
Божа  Мати
можете  не  чути  чи  відчути...
а  Вона  вас  —
чути!


ну  не  помилка  ви:
ангели  на  хмарах  незабутні


Ну,  не  брак  я:
я  на  чаті
в  небі
в  хмарах  я
хто  Христа  і  вас
міг  би  прозоріш  напечатати!!
дірчата  електромагнітная
надпровідність  найгучніш  —  кричатиме??
без  гірчавинки  гірчатне?
можете  і  без  Христа  преображатись?
і  без  Христа  Красу  писати?
ставте  лайки:  у  гаджетах  є  і  ганджі
             в  небі  це  не  одягатись  —
                               роздягатись
в  серці  Мати  —
я  
             атож  вас  —  роздягати?
християни  —  це  ж  преображатись!
хоч  торкніться
ось-ось    —  ось  іде  Успіння
і  без  радости  нас  не  залишить  Божа  Мати
ати-бати
де  є  серце?  хто  би  міг
прозоріш  відпечатати?
ви-то  посерйознішаєте  —
                         чи  вголос  і  кричатимете?..
й  на  вас  одпечатаюся  —
                     чи  вражати?
ви  таки  в  обмеженнях?  —
                   ранок!  —
радість  —  й  рана
         є  посередині  враження


                   жити  —
                   жити!
                   жити!  —
                             молодити  —
бо  сильніше  чи  гарніше  враження  —
                   це  жити!  —
           може  вам  вже  одружитись


жінка  скаже:  сильне  враження
чоловік:  лиш  гарне  враження
                   може
             враженням  цим  —  вашим  —
                                 одружитись?
може
травам  у  лугах  всім  —
одружитись...
               хто  вас  може  одночасно
                     м’яти  й  ставити?
ну  просвітик  би  пробахкав
це  ж  не  лісу  і  Вселенній  —  коб  не  згавити  —
от  би  ув  щілинку  і  проникнув  Бог
           так  як  дуже  хочете  —
                       це  би  вам  преобразитись...
Бог  же  Абсолют,  Він  Сталий,
                     Він  без  змін!
Дав  би  мільйон  —  чоловік  каже  —
то  під  Небо  встало  б  нове  враження!
ну,  а  тоді  що  —  Божа  Мати?
бо  що  ж  взамін?
серце  і  любов  взамін
ну  не  брак  ви
то  не  зуби  кутні
ангели  на  хмарах  незабутні



А  привичку  забувати  —
майже  всім!  —  забути
В  серці  кожнім  
Божа  Мати
ви  могли  не  чути
та  Вона  вас  слуха
щоби  вас  —  почути!

19.08.2022,  Преображення  Господнє,
з  причастям!
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022

ДО СВЯТА ПЕРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО: Чи хліб петльований ви …

*      *      *

                           Слову,  Хлібу  з  Неба,
                           що  нас  спас  і  спасає  тепер,
                           присвячується


Чи  хліб  петльований  ви,
чи  ви  того  не  знаєте?
Залізьте  на  черінь
та  не  на  піч  —
а  глибше  —  в  піч
ви  ж  десь  тіла  свої  в  екзамени
вкладаєте...
Долине  Богу  серця  річ??


В  найглибшім  серці
є  допоки  —
кружелиця-хапелиця  кругом!  —
там  спокій
там  радість  з  Словом  випікаю
ви  випікайте
Мовчіть.  Не  говоріть  —
чого  не  знаєте.
І  що  вам  з  зір  іще
поізрекають...


Зійде  із  вічних  лиш  Небес
лиш  вічний  Хліб
думки  і  повтікають!
й  тільки  на  страшному  Вогні
на  верхотічному  Вогні
хліб  новий  і  надмисленний
в  Києві,  а  дуліби  і  в  Русі,
вщерть  випікають!!

17.08.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022

І знає Бог …

     

             
                         Хресту  Господньому  присвячується


Хоч  що  збирай  в  пучки,
ти  ще  красивий,  світе,
бо  Перший  Спас  —
всього  є  про  запас
і  дощ,  і  спека,  й  грім,
і  вітер  —
і  починаються  проводи  літа...


До  давніх  прямував
Господній  Хрест
і  запинав
і  тамував
усяких
різне
бідоголосіння
й  прийшло  спасіння


В  церкву  виносять  Хрест
це  й  на  усі  простори
хто  в  горі
чи  поза  собою
та  й  надворі
завжди  розчулених
й  проникливих
привітних
і  так  по  всьому  світі:
у  всіх  співають  руки
із  трудових  —
і  в  одягах  святкових
                                           хорів!
але
в  кого  контузія
хто  був  іще  нізвідки  хворим
або  хтось  в  горі
або  —  розключення  і  розпросторення!!!
це  й  на  поморів
й  хто  твердий  з  жилкою
й  хто  ще  хитається  у  морі!!


чи  ти  не  приспаний  весь,  світе...
Хрест  заздоровлює  цей  провід  літа  —
бо  то  не  мідь
в  Хресті  —  серця  говорять
то  хай  ікається,
то  всіх  ми  згадували  морем-світом!!!

14.08.2022,  свято  
Винесення  Господнього  Хреста,
в  народі  Медовий  Спас,
з  причастям,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022

Душа компанії — Микола Миколі Лучкіну, — другові в наших…

             Душа  компанії  —  Микола


                               Миколі  Лучкіну,  —  
                               другові  в  наших
                               спільних  польотах,  
                               присвячується  з  любов’ю


Так  казав  святий  Григорій  
Палама:
тільки    Мати  Божа
помогла  б
занебесне  написати!..
Самому  надіятись  —  катма.
Змилуйся,  Маріє,
нам
Миколі  надіслати  б  ...


Щонайпершому  приснився  він  —  пілоту,
й  натякає:
там  бензин  на  твоїй  «Дельті»
                                                                                 підтікає!..
Той  знайшов  і  
відремонтував
та  й  розповів  пілотам  —  
тепер  знають.


Друге.  Це  являється  у  сні
і  каже  доці:  
«Дочко!
в  тебе  небезпечно  хворі  очі,
друг  Віталій  дасть
тобі  на  операцію,  прийми  як  
ніби  
Миколай  дав.  
Буде  —  точно.»


І  отак  спасли.
Всяк  Микола  —  поміч!  дружба!
й  точність.


І  —  Авраменко  Наталі:  «Перестань  ти!
Думаю,  ну  —  завітаю!!
Це  ти  всі  завдання  з  математики  рішаєш??
щось  лиши  й  синам,
чи  ти  не  знаєш?..»


...Несподівано  я  бачу:
він  в  красивому  —  але  в  холоднім  краї!
і  в  якійсь  холодній  «бобочці»...  
й  немов
чекає...
Я  —  враз  асигнацію  виймаю  —
і  даю  ,
і  він  бере,  і  усміхається,  і  —  промовляє:
«Роби  так  почастіше!»


Раптом  згадав  я:
було,  за  упокій  душі  його
подав...
О  мій  Миколо!
           у  Церкві  мало  лиш
                       за  себе  дбав!!!
усіх  любив  —  усі  й  любили:
сльоза  —  подасть  же  душі  сили!..
Це  ж  Миколай:
для  усіх  поміч...

11.08.2022,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022

Радістю ділитись — ЗБІЛЬШУВАТИ РАДІСТЬ! (Переклад вогнеслів ПРО ХРИСТА з книги «Дневники» о. Олексан

Радістю  ділитись  —  ЗБІЛЬШУВАТИ  РАДІСТЬ!
(Переклад  вогнеслів  ПРО  ХРИСТА  з  книги  «Дневники»  о.  Олександра  Шмемана)

Пн.,  26.03.1973
Більшовизм  вже  і  зараз  —  національна  російська  влада,  як  суть  емігрантського  націоналізму  і  антикомунізму  —  більшовистська.  І  в  того  і  в  іншого  більшовизму  тільки  один  ворог  —  свобідна  людина,  особливо  ж  свобідна  «в  Христі»,  тобто  єдино  справді  свобідна.  Підсвідома  ненависть  до  Христа,  який  вічно  судить  «Церкву»  и  «велико-го  інквізитора»  в  ній.

Пт.,  13.04.1973
Христос  нам  явлений  як  дитина  і  як  дорослий,  який  несе  Євангеліє,  тільки  дітям  доступне.  Але  Він  не  явлений  нам  як  молодь.  Ми  нічого  не  знаємо  про  Христа  в  16,  18,  22  роки!  Дитинство  вільне,  радісне,  в  прикрощах,  правдиве.  Людина  стає  людиною,  дорослою  в  хорошому  значенні  цього  слова,  коли  вона  сумує  за  дитинством  і  знову  здатна  на  дитинство.  ...В  дитинстві  ніколи  немає  пошлості.

Чт.,  27.09.1973
Сутність  християнства  мені  завжди,  з  дитинства,  бачилась  в  тому,  що  воно  не  розрішає  проблеми,  а  знімає  їх,  переводить  людину  на  той  план,  де  їх  немає.  На  тому  ж  плані,  на  якому  вони  є,  вони  тому  і  є,  що  вони  нерозрішимі.  Тому  християнство  є  завжди  проповідь  —  тобто  явлення  того,  іншого,  вищого  плану,  самої  реальності,  а  не  пояснення  її...
Я  впевнений,  що  справжня  проповідь  є  завжди  (про  що  б  вона  не  була)  водночас  і  відповідь  на  них  («стани»),  і  їх  зцілення.  Бо  вона  завжди  є  проповідь  про  Христа,  а  все  це  «знімається»  тільки  Христом,  знанням  про  Нього,  зустріччю  з  Ним,  послухом  Йому,  любов’ю  до  Нього.  Якщо  ж    проповідь  не  є  все  це,  то  вона  і  взагалі  непотрібна.  І  сила  її  в  тому,  що  справжній  проповідник  і  до  себе  звертає  проповідь  —  на  свою  зневіру,  маловір’я,  теплохладність  і  т.п.  І  що  ж  до  цього  можуть  додати  розмови?
Вражає,  як  люди,  які  «цікавляться  духовним  життям»,  —  не  люблять  Христа  і  Євангеліє.  І  зрозуміло,  чому:  там  нічого  не  сказано  про  «духовне  життя»,  як  вони  його  розуміють  і  люблять.  Де  це  я  читав,  що  саме  про  таку  духовність  притча  Христа  про  очищену  кліть,  яку  займають  ще  гірші  злі  духи?  Грішник  кається  і  навертається.  Лжедуховний  засуджений  на  загибель:  це  і  є  хула  на  Святого  Духа.  Як  все  це  страшно!  Я  з  усією  силою  відчуваю,  що  одна  з  головних  небезпек  завжди  і  скрізь  —  псевдорелігія,  псевдодуховність...  Взагалі  «псевдо»  (псевдобогослів’я,  наприклад...)

Пт.,  02.11.1973
Я  глибоко  переконаний,  що  справжнє  релігійне  по-чуття  абсолютно  несумісне  ні  з  яким  «прикрашанням»,  ні  з  якими  благочестивими  словесами.  І  коли  християнство  стає  прикрашанням,  а  не  красою,  благочестям,  а  не  вірою,  воно  видихається.

Ср.,  28.11.1973
Від  усього  цього  іноді  страшне  бажання:  бути  вільним  для  життя.  А  це  життя  —  дружина  і  сім’я  (часу  немає),  друзі  (часу  немає),  природа  (часу  немає),  культура  (часу  немає),  і  все  це  саме  від  Бога  —  дар  і  до  Бога  —  освячення,  вдячність,  путь,  причастя...  Жити  так,  щоби  кожен  відтинок  часу  був  повнотою  (а  не  «метушнею»)  і  —  від  того  що  повнотою,  тим  самим  —  і  молитвою,  тобто  зв’язком,  віднесеністю  до  Бога,  прозорістю  для  Бога,  який  дав  нам  життя,  а  не  метушню.

Пн.,  03.12.1973
Сучасний  світ  —  «вільний»  тією  ж  мірою,  що  й  «тоталітарний»,  —  більш  за  все  ненавидить  ієрархію,  еліту.  Тому  що  ненавидить  всяку  «вертикаль»,  саме  відчуття  вищого  і  нижчого.  Світ  полюбив  «нижче»,  але  зовсім  не  за  «страждання»,  не  із-за  справедливості,  а  із  підсвідомої  або  свідомої  ненависті  до  «вищого»  —  до  всякого  без  ви-ключення  вищого.  Диктатор  —  це  прийнятно,  тому  що  він  «нижчий»,  у  ньому  кожен  впізнає  себе.  Він  завжди  знизу  (народ!),  а  не  зверху.  Христа  зненавиділи,  по  суті,  тільки  за  те,  що  Він  «Сином  Божим  себе  створив...»,  що  Він  —  «нижчий»,  бездомний,  смиренний  —  весь  час  говорив,  що  Він  зверху,  а  не  знизу.

Пн.,  10.12.1973
І  це  залишилось  назавжди:  неймовірно  сильне  відчуття  життя  в  його  тілесності,  втіленості,  реальності,  неповторній  поодиничності  кожної  хвилини  і  співвідне-сення  всередині  неї  всього.  А  разом  з  тим  інтерес  цей  завжди  був  вкорінений  якраз  і  тільки  у  віднесеності  всього  цього  до  того,  про  що  не  стільки  свідчила  чи  нагадувала  беззвучна  меса,  а  чого  сама  вона  була  присутністю,  явленням,  радістю.  Але  що  таке,  в  чому  ця  «віднесеність»?  Мені  здається,  що  саме  цього  я  ніяк  не  можу  пояснити  і  визначити,  хоча,  по  суті,  тільки  про  це  все  життя  говорю  й  пишу  (літургійне  богослів’я).  Це  ніяк  не  «ідея»:  відштовхування  від  «ідей»,  все  зростаюче  переконання,  що  ними  християнства  не  висловиш.  Не  ідея  «христи-янського  світу»,  «християнського  суспільства»,  «християнського  шлюбу»  і  т.ін.  «Віднесеність»  —  це  зв’язок,  але  не  «ідейний»,  а  з  досвіду.Це  досвід  світу  і  життя  буквально  у  світлі  Царства  Божого,  яке  являється  втім  за  посередництва  усього  того,  що  складає  світ:  фарб,  звуків,  руху,  часу,  простору,  
тобто  саме  конкретності,  а  не  абстрагованості...
І  коли  це  світло,  яке  тільки  в  душі,  тільки  всередині  нас,  падає  на  світ  і  на  життя,  то  ним  вже  все  освітлено,  і  сам  світ  для  душі  стає  радісною  ознакою,  символом,  чеканням.
...  і  краса  Парижу  —  з  «віднесеності».  Вона  не  самодостатня,  не  торжествуюча,  не  світостверджуюча,  не  «жир-на».  По  суті,  така,  якою  тільки  й  може  бути  краса  у  цьому  світі,  в  якому  був  Христос.
 
Пт.,  14.12.1973
«Він  не  мав  особистого  життя»,  —  говоримо  ми  з  похвалою.  А  насправді  це  глупо  і  сумно;  і  той,  хто  не  мав  особистого  життя,  врешті  решт  нікому  не  потрібен,  бо  людям  один  від  одного  і  один  в  одному  потрібне  життя.  Бог  дає  нам  Своє  життя  («щоб  мали  ми  життя  за  життя»  —  Кавасила),  а  не  ідеї,  доктрини  і  правила.  І  спілкування  тільки  в  житті,  а  не  в  справах.  Тому-то  дім  і  не  суперечить  «tout  est  ailleurs»  (все  там,  все  інше),  який  суперечить  майже  усякій  діяльності.  Дома,  коли  все  «зроблено»  (прийшов  з  роботи...),  воцаряется  саме  життя,  але  воно-то  й  відкрите  одне  —  «  іншому,  іншому,  іншому».  Христос  був  бездомним  не  тому,  що  зневажав  «міщанське  щастя»,  —  у  Нього  було  дитинство,  сім’я,  дім,  а  тому,  що  Він  був  «вдома»  скрізь  у  світі,  Його  Отцем  створеним  як  дім  людини.  Тільки  «дому»  (не  державі,  не  діяльності  і  т.п.)  можна,  за  Євангелієм,  сказати:  «Мир  дому  цьому».  Ми  не  маємо  «тут  перебуваючого  града»,  тобто  не  можемо  ототожнити  себе  ні  з  чим  у  світі,  тому  що  все  обмежено  і  всяке  ототожнення  стає  —  після  Христа  ідолопоклонством,  але  ми  маємо  дім  —  людський  і  дім  Божий  —  Церкву.  І,  звичайно,  найглибше  переживання  Церкви  —  це  якраз  переживання  її  як  дому.  
Завжди  те  ж  саме,  завжди  і  насамперед  саме  життя  (відправа,  вечір,  ранок,  свято),  а  не  діяльність.

Чт.,  24.01.1974  
В  нашому  світі  усяка  релігія  без  Христа  (навіть  християнство,  навіть  Православ’я)  є  явище  негативне  и  навіть  страшне,  і  навіть  доторкання  до  неї  небезпечно.  Її  можна  вивчати  для  кращого  розуміння  християнства,  або,  краще  сказати,  Христа.  Але  сама  по  собі  вона  не  може  бути  «спасінням»,  що  б  не  розуміти  під  цим  словом.  Цього  не  бачить,  не  відчуває  Еліаде.  Як  не  бачить  і  того,  що  Христос  є  водночас  и  здійснення  тієї  «сакральності»,  в  якій  він  справедливо  бачить  явище  для  людини  не  «історичне»,  а  онтологічне,  основну  для  неї  «структуру»,  —  і  її  долання,  без  якого  релігія  неодмінно  «розкладається»  в  дещо  демонічне.  
Ранні  християни:  Тіло  Його  на  престолі,  тому  що  Він  посеред  них.  Теперішні  християни:  Христос  тут,  тому  що  Його  Тіло  на  престолі.  Нібито  те  ж  саме,  а  на  ділі  та  основна  різниця,  яка  відрізняє  раннє  християнство  від  нашого,  різниця,  про  яку  чомусь  не  знають,  яку  чомусь  не  розуміють  богослови.  Там  все  від  знання  Христа,  від  любові  до  Нього.  Тут  —  від  бажання  «освятитись».  Там  до  причастя  приводить  слідування  Христу  і  з  нього  витікає  слідування  Христу.  Тут  —  Христос  майже  «ні  при  чому».  Це  майже  дві  різні  релігії.  

Пн.,  03.08.1936
Подумати  і  вникнути:  «немочі  немічних  носи  і  так  виконаєш  закон  Христів».  Отець  Іоан  Кронштадтський  —  «так  звана  світська  література  зовсім  чужа  християнському  духу.  Вона  навіть  соромиться  духа  Христа».  

Пт.,  15.02.1974
Тільки  в  Церкві  можна  знайти  повний  образ  Христа.  Це  і  є  діло  богослов’я  —  і  більше  нічого.  Але  його  однаково  затуляють  і  «піп»,  і  «богослов».  Один  зробив  ставку  (безпрограшну)  на  вічну  потребу  людини  в  «священності»,  інший  самого  Христа  перетворив  в  «проблему».

Чт.,  14.03.1974
Що  це  «казенне»  християнство  видихалось,  кінчається,  випадає  з  історії  —  в  цьому,  мабуть,  не  можна,  та  й  не  треба  сумніватися.  Це  криза,  але  в  позитивному,  біблейському  смислі  слова.  «Проходить  образ  світу  цього»,  і  казенне  християнство,  яке  зв’язало  себе  з  одним  його  образом,  ніби  «непроминальним»,  тому-то  й  повинно,  тому-то  й  не  може  не  звільнитися  від  цієї  своєї  казенщини.  Але  для  цього  воно  мусить  «всього  тільки»  стати  самим  собою.  Зараз  наявні  —  дві  реакції  на  кризу.  Ті,  для  кого  світ  кінчається  тому,  що  один  «образ»  його,  самим  же  християнством  абсолютизований,  дійшов  кінця.  Ті,  хто  вже  готовий  абсолютизувати  новий  його  «образ»,  до  того  ж  ще  невідомий,  який  тільки  встановлюється.І  тут,  і  там  відсутність  «пророцтва»  як  розрізняння,  розуміння,  передбачення,  прочитання  волі  Божої  і  волі  диявольської.  Одні  романтично  дивляться  в  минуле,  інші,  так  само  романтично,  —  в  майбутнє.  Але  минуле  як  минуле  —  тоб-то  неусвідомлене,  абсолютизоване,  не  втілюване  в  теперішнє  —  тільки  важкість,  тільки  ідол,  трунок,  що  отруює  організм  своїм  власним  розкладанням.  А  майбутнє  як  тільки  майбутнє  є  втеча  із  теперішнього,  «мріяння»  і  «перелесть».Для  християн  те,  що  долає  минуле  як  минуле  і  майбутнє  як  майбутнє  що  дає  їм  реальність,  але  і  звільняє  від  них,  це  —  Христос,  Котрий  «вчора  і  сьогодні  і  навіки  Той  самий»
«Він  прийшов  до  Церкви...»  Двозначність,  небезпека  цього  вислову.  До  Церкви  можна  прийти  з  тисяч  причин,  багато  з  яких  зовсім  не  позитивні,  навіть  небезпечні.  Треба  «прийти  до  Христа».  Павло  навернувся  до  Христа,  а  не  до  «церкви»,  тому  й  Церква  для  нього  була  тільки  і  цілком  життям  з  Христом  і  в  Христі.  Але  от  росла,  росла  і  виросла  в  історії  «Церква»  сама  по  собі,  яку  можна  любити  (навіть  «закохано»),  до  якої  можна  «навертатися»,  якою  можна  жити,  але  окремо  від  Христа...

Чт.,  02.05.1974
Насправді,  звичайно  ж,  смирення  як  раз  Божественне,  і  його  як  Божественне,  як  суть  Божества  являє  Христос.  Слава  і  велич  Божа  —  у  Його  смиренні.
Але  це  основне  духовне  непорозуміння  —  про  онтологію  смирення  —  більше  всього  живиться  самою  релігією,  більше  того,  є  відправна  передумова  релігії,  зруйнована  Христом,  але  яка  вічно  відроджується  в  релігії,  в  притаманному  їй  «антропологічному  мінімалізмі».

Пн.,  18.11.1974
Тоді  як  смисл  християнства  в  тому,  щоб  бути  правим  і  
поступитись,  і  в  цьому  дати  засяяти  перемозі:  Христос  на  хресті  —  і  «воістину  Чоловік  цей  син  Божий...».  Чому  пришестя  у  світ  Бога  в  образі  Немовляти  не  тільки  «кеносис»,  але  й  «найадекватніше»  Богоявлення.  Ось  тому  в  ньому  настільки  очевидна,  настільки  божественна  —  непотрібність  сили,  слави,  правоти,  прав,  самоутвердження,  авторитета,  влади,  всього  того,  що  потрібно  тільки  там,  де  немає,  істини,  і  що,  тому,  не  потрібно  Богу.

Ср.,  26.03.1975
...має  смисл  на  землі  тільки  те,  що  перемагає  смерть,  і  не  що,  а  Хто  —  Христос.  Що  є  тільки  одна  безсумнівна  радість:  це  знати  Його  і  Ним  «ділитись»  один  з  одним.  В  останньому  смислі  все  решта  неважливо.  

Велика  середа,  30.04.1975
Мені  якось  очевидно,  що  після  Христа  —  і  це  означає:  в  «цивілізації»,  Ним  відміченій,  яка  із  християнства  так  чи  інакше  виросла,  —  ставлення  до  Христа  складає  абсолютне  внутрішнє  мірило.  Саме  тому  ми  можемо  розрізняти  пошлість,  дріб’язковість,  недоброякісність  всередині  культури  (і  тільки,  мабуть,  всередині  нашої  християнської  культури).  «Чертог  Твій  бачу,  Спасе  мій,  прикрашений  і  одягу  не  маю,  щоб  увійти  до  нього»  —  ось,  по  суті,  єдина  трагедія  після  Христа,  і  все  те,  що  їй  непричасне,  —  пошле  в  найглибшому  значенні  цього  слова,  тобто  заражене  чимось  бісівським.  Тому  що  пошлість  —  це  «аура»  диявола,  це  протилежне  «святині».  Пошлість  —  явище  суто  «християнське»,  неможливе,  мені  здається,  поза  християнством.  «Отче  праведний!  І  світ  Тебе  не  пізнав!»  —  ось  єдиний  «відчай»  Самого  Христа.

Пн.,  27.10.1975
І  знову  і  знову  переконання  в  страшній,  демонічній  двозначності  релігії  і  так  званого  «релігійного  досвіду».  Мені  іноді  здається  жахливо  очевидним,  що  все  те  в  «релігії»,  що  не  від  Христа,  не  в  Ньому,  не  через  Нього  і  не  до  Нього,  —  все  від  диявола.  За  Євангелієм  від  Іоана,  Дух  Святий  «коли  прийде,  звістить  світ  про  гріх».  Гріх  же  в  тому,  що  не  вірують  в  Христа.  Тому  гріховно  називати  гріхом  будь-що  інше:  гріх  —  це  не  «перетворити»  релігію  в  знання,  любов  і  життя  Христові...

Сб.,  01.11.1975
Думаючи  вчора  про  останню  розмову  з  С.М.,  мені  здалося,  що,  можливо,  схему  «внутрішнього  влаштування»  можна  було  б  уявити  в  деякій  знову-таки  «триєди-ній»  інтуїції,  в  постійному  зберіганні  навіть  не  свідомістю,  а  саме  нутром,  душею  наступних  «віднесеностей»:
«Космічна»  —  це  саме  відчуття  життя  тут  і  зараз,  це  зберігання  душею  спілкування  з  космосом:  природа,  «цей»  час,  світло,  сам  в  усьому  цьому.  Це  протилежне  —  відділенню,  відчуженості,  ізоляції.  Світ  —  як  дар,  що  постійно  дарується  і  постійно  приймається.  Вдячність.  Радість.  І  в  цьому  сенсі  —  саме  життя  як  молитва.
«Історична».  Це  —  внутрішня  віднесеність  до  своєї  справи,  місцю,  покликанню;  це  послушання,  смирення,  готовність,  знання  небезпеки,  спокус,  боротьби,  «пильнуйте,  яко  небезпечно  ходите».  Тут  молитва  про  допомогу,  молитва-екзорцизм,  молитва-прояснення  («дай  силу  прийняти...»).
І,  нарешті,  «есхатологічна».  Віднесеність  до  останнього,  що  бажане  і  очікуване:  «Нехай  прийде  Царство  Твоє...»  
Мені  думається,  що  якщо  зуміти  дійсно  жити  цією  «триєдністю»,  то  в  ній  і  розв’язання  «проблем»,  які  всі  —  або  від  випадіння  однієї  з  «віднесеностей»,  або  від  їх  «збочення».  Але  якщо  віра  наша  —  космічна,  історична  і  есхатологічна,  то  такою  ж  має  бути  і  наша  «духовність».  З’єднує  ж  ці  три  в  одне  Христос,  бо  «віднесеність»  і  є  «впізнавання»  в  кожному  з  цих  дарів  Христа,  «модуса»  Його  явлення  нам  і  перебування  з  нами.  Все  відчути,  прийняти  і  пережити  як  Його  ікону  (символ,  знак).  «Засвідчується»  ж  все  це  Євхаристією  (тобто  Церквою).  

Пн.,  08.12.1975
Є  тільки  одна  криза  —  блага  і  спасительна.  Це  —  Христос,  тому  що  тільки  з  цієї  кризи  ллється  благодать  і  свобода.  

Пн.,  08.03.1976
...все  самоочевидне  (релігійне)  недоказово.  Бо  самоочевидність  вкорінена  в  «світлому  знанні»,  в  причасності  «уму  Христовому».  А  доведення,  щоб  бути  доведеннями,  мусять  розгортатися  в  темному  знанні,  в  логіці  «світу  цього».  А  в  цій  логіці  «світ  цей»  завжди  сильніший,  бо  він  і  логіку  цю  винайшов  для  самовиправдання.  Христос  сповіщає  нас  про  гріх.  Без  Христа  гріх  є  всього  лише  «проблема»,  і  її  із  захватом  вирішує  світ  цей,  причому  рішення  це  завжди  «ліберальне»,  «терпиме»,  «любовне»,  «позитивне»...  Жах  сучасного  християнства  тільки  в  тому  й  полягає,  що  воно  цю  логіку  прийняло  і  нею  міряє  й  судить  віру...  І  виходить,  що  «світло,  яке  в  нас,  —  тьма»...

Пн.,  12.04.1976
Віра  в  воскресіння  Христа  починається  з  віри  в  Христа,  а  не  навпаки.  Ті,  які  не  вірили  в  Нього,  не  повірили,  не  впізнали  воскреслого.  Воскресіння  Христа  не  чудо.  В  нього  неможливо  повірити,  якщо  не  сказати:  «Ніколи  не  говорив  чоловік  так,  як  Цей  Чоловік»,  якщо  не  прийняти  Христа.  Прийняти  ж  Христа  —  це  знати,  що  Він  воскрес.  Ми  віримо  в  Христа,  ми  знаємо,  що  Він  воскрес.

Пт.,  17.12.1976
Треба  було  б  спитати  [себе]:  чого  хоче  від  мене  Христос?  І  чи  роблю  я  хоча  б  частково  те,  чого  Він  хоче?
 
Велика  середа,  06.04.1977
І  врешті  решт  все  приходить  до  того  ж  самого:  все  в  світі  цьому,  що  не  «віднесено»і  не  «відноситься  »  постійно  до  головного,  до  «єдино  потрібного»,  —  порожнє,  непотрібне,  шкідливе.  Христове  «шукайте  перш  за  все  Царства  Божого...»  є  основний  методологічний  принцип,  єдина  можливість...

Світлий  понеділок,  11.04.1977
Писати  про  все  це  не  можна  і  не  треба.  Тільки  гостре  відчуття:  все  це  ,  дійсно  і  тільки,  милістю  Божою,  це  руйнування  смерті  в  нас.  Бо,  звичайно,  сенс  Пасхи,  а  значить  і  Церкви  —  в  руйнуванні  смерті.  —  Триваюче  зішестя  в  пекло  —  Життя.  І  дар  нетлінного  життя.  Тому  і  всі  наполегливі  «воскресни»,  «возстань»  —  це  не  «інсценування»  минулого,  не  «символізм»,  а  моління  про  те,  щоб  все  це  звершилось  і  звершувалось  в  нас  і  з  нами,  в  Церкві,  в  світі.  «Смерті  царство  руйнуєш...».  Пасха  —  це  передавання  нам  змісту  віри  як  сили,  як  радості,  як  реальності,  як  Царства.  Тільки  від  нас  залежить  «воістину  воскрес»  —  від  нашої  віри,  від  міри  нашого  самоототожнення  з  «Царством  смерті»,  в  яке  зійшло  Життя,  щоб  його  зруйнувати.  

Сб.,  07.05.1977
Знову  подумав  про  «кризу»  і  «пророцтво».  Пророцтво  це  має  бути  про  Христа.  Не  про  «Ісуса»,  не  про  «релігійне  відродження»,  не  про  «молитву»  і  «духовність»,  а  про  Христа,  яким  він  явлений  в  істинно  кафолічній,  істинно  православній  вірі.  І  це  означає,  звичайно,  розкриття  цієї  віри.  Не  повернення  до  Отців  або  елінізму,  а,  в  якомусь  сенсі,  «подолання»  усього  цього,  «оболонки»  традиції  —  розкриття  самої  Істини,  самого  Життя,  дарованих  в  Христі.

Ср.,  11.05.1977
І  яким  зрозумілим,  потрібним  стає  мовчання  Христа  про  все  те,  що  так  пристрасно  цікавить  нас:  про  державу,  про  релігію,  про  історію,  навіть  про  мораль.  Він  завжди  говорить  мені  і  про  мене,  тільки  це  Його  «цікавить».  І  тому  Він  спасає  мене  —  не  Росію,  не  державний  устрій  і  ніщо  інше.  
І  тому  усяка  боротьба,  крім  внутрішньої,  усяке  «анти»  —  завжди  має,  несе  в  собі  початки  найстрашнішої  —  «духовної»  —  поразки...
Христос  і  «я»  людське:  «Я  бачив  тебе  під  смоковницею».  Про  це  ніхто  нічого  не  знає,  але  тільки  тут  все  вирішується.

Ср.,  05.10.1977
Думав  —  у  зв’язку  з  єврейськими  протестами  проти  політики  Картера  на  Близькому  Сході:  всякому  націоналізму  зазвичай  притаманний  антисемітизм.  Між  тим  як  єврей  являє  собою  межу,  саму  суть  всякого  націоналізму  —  тобто  обожнення  нації,  ідеї,  що  суть  релігії  в  служінні  народу.  Наше  служіння  Богу,  служіння  Богу  «нашому»  —  як  легко,  як  непомітно  перше  переходить  в  друге,  і  при  збереженні  всієї  християнської  «видимості»  стає  ідолопоклонством.  «Стійте  в  свободі,  яку  дарував  нам  Христос»  —  ці  слова  для  мене  все  більше,  все  сильніше  стають  «ключовими»  для  всього  в  житті.

Пт.,  16.12.1977
Християнство  вимагає,  абсолютно  вимагає  простоти,  вимагає  «світлого  ока»,  «зрячої  любові».  Воно  спотворюється  скрізь,  де  є  надрив,  де  «єство  на  крик  присилується».  А  все  це,  на  жаль,  неможливою  мірою  притаманне  нашій  епосі,  пронизує  собою  нашу  цивілізацію.  Людина  втратила  здатність  замилування,  і  все  для  неї  стало  «проблемою».  Треба  піти,  вийти  від  і  із  «проблем»,  і  це  означає  —  очистити  зір,  очистити  душу  від  всього  цього  нездорового  збудження.

Чт.,  30.11.1978
Як  смерть  і  страждання  Христос  не  знищив,  а  «подолав»,  тобто  зсередини  радикально  перемінив,  з  поразки  зробив  перемогою,  перетворив,  так  і  релігію  він  «перетворив»,  а  не  зруйнував.  

Пн.,  05.02.1979
...Захід  збанкрутував,  і  це  —  незважаючи  на  всі  технократії.  Він  не  має  до  чого  кликати  третій,  четвертий  або  ще  якийсь  «світ»,  що  пробуджується.  Причина  цього,  мені  думається,  проста:  у  «білого»  світу  нічого,  в  сутності,  не  було  як  «мрії»,  окрім  християнства,  можливо,  навіть  краще  сказати  —  окрім  Христа.  Тільки  навколо  Христа  як  осереддя  набували  змісту  і  свобода,  і  культура,  і  технократія  і  т.  ін.  Але  Захід  відмовився  від  Христа  і  християнства,  відмовився  в  ім’я  ним  же,  тобто  християнством,  посіяних  «свободи»  і  т.  ін.  Маркс,  Енгельс,  Фрейд  —  етапи  цієї  відмови.  І  відмова  ця  —  втрата  душі.  Все  стало  гнити,  в  усе  ввійшла  «смерть».  Відмова  від  християнства,  від  його  бачення,  і  перш  за  все  відмова  від  нього  самих  християн.
Єдиність  християнства  —  це  «іманентність  трансцендентального»  і,  зворотньо,  «трансцендентність  іманентного».  Христос  не  для  політичної  свободи,  не  для  культури,  не  для  творчості,  Він  трансцендентний  по  відношенню  до  них,  але,  так  би  мовити,  зсередини,  і  тому  їх  самих  робить  шляхом  до  трансцендентного.

Чт.,  22.02.1979
«Смерть»  християнства.  Це  звучить  страшно.  Але  чи  так  це?  Мені  весь  час  «здається»  (і  це  якесь  внутрішнє  світло  і  радість),  що  «смерть  християнства»  потрібна,  щоб  воскрес  Христос.  Бо  смертельна  слабкість  християнства  тільки  в  одному  —  в  забутті  ним,  у  винесенні  ним  «за  дужки»  Христа.  Але  ось  в  Євангелії  Христос  говорить  завжди:  Я.  Говорить  про  Себе,  що  Він  повернеться  зі  славою,  Він  буде  царювати,  Його  потрібно  любити,  чекати,  Йому  і  про  Нього  радіти.  Коли  від  християнства  —  от  як  вже  зараз  —  «нічого  не  залишиться»,  видним  знову  стане  тільки  Христос,  а  з  Ним  «нічого  не  вдіяти»  ні  революції,  ні  ісламу,  ні  гедонізму,  ні  фемінізму...  Ось  час  для  молитви:  «Так!  Гряди,  Господи  Ісусе...»

Пн.,  02.04.1979
Але  хіба  Христос  не  також  —  «харизматичний  вождь»,  хіба  віра  Йому,  віра  в  Нього  не  передує  прийняттю  Його  заповідей?  В  чому  тут  корінна  різниця,  яку  все  менше  й  менше  відчувають  і  усвідомлюють  сучасні  люди?  Чи  не  в  тому,  перш  за  все,  що  Христос  як  раз  і  не  хоче,  й  не  шукає  ніякої  влади  над  людьми,  відкидає  весь  час  спокусу  перетворення  людей  у  натовп,  в  колектив,  у  сліпу  слухняність?  Чи  не  у  відмові,  далі,  від  ототожнення  Свойого  діла  з  будь-яким  земним  «проектом»,  чи  не  в  утвердженні  постійному  трансцендентності  цього  діла  —  заклика  до  Небесного,  до  Царства  не  від  світу  цього?  Тільки  два  полюса:  конкретна  любов  до  ближнього  зараз  і  тут  (зцілення,  насичення  і  т.д.)  і  пошук  Царства  Божого  і  життя  вічного.  Повна  байдужість  до  «поточних  проблем»,  ніби  презирство  до  них  —  «віддайте  кесарево  кесарю...»  Ваше  служіння  світу,  —  говорить  Христос,  —  в  повній  свободі  від  нього,  і  в  цій  свободі  —  ваша  над  сві-том  перемога...

Вт.,  23.10.1979
Таємниця  Христа:  віддавання  себе  цілком  кожному...

Нд.,  02.03.1980
Абсолютна  вірність  потрібна,  необхідна  —  тільки  по  відношенню  до  Христа.  Це  свобода  не  від  світу,  а  в  світі...

Ср.,  12.03.1980
Якщо  продовжити  вчорашні  роздуми,  то  чи  не  приводять  вони  до  сприйняття  і  смерті  як  дара,  тобто  знов-таки  як  зустрічі,  як  останньої,  вирішальної  зустрічі  з  тим,  що  одне,  врешті-решт,  «животворило»  життя,  відкривалося  в  ньому,  робило  його  даром.  «Для  мене  життя  —  Христос,  і  смерть  —  надбання»,  —  говорить  апостол  Павло.  Так,  якщо  життя  стає,  і  тою  мірою,  якою  воно  стає,  —  Христом,  якщо  Він  є  той  дар,  в  який  весь  час  перетворюється  життя,  то  тоді  смерть  є  надбання,  благословенна  умова  того  лицем  до  лиця,  спрага  якого  і  є  життя  в  «світі  цьому».  ...  Свою  вічність  ми  знаходимо  тільки  тут.  І  християнство  стверджує,  що  знаходимо  ми  її  в  Христі.  Він  для  того  прийшов  до  нас,  в  це  життя,  щоб  воно  стало  зустріччю  з  Ним  і  в  цій  зустрічі  закладеною  спрагою  останнього  здійснення,  останньої  зустрічі  з  Ним  —  в  смерті.  Вона  стає  «надбанням»...  Звідси  —  самоочевидність  умови:  «  Якщо  любите  Мене...».  Любити  ж  не  можна  ні  «вчення»,  ні  «заповідей»,  ні  «обіцянь».  Любити  можна,  тільки  якщо  є  зустріч,  якщо  Христос  став  «даром»  всього  в  житті.

Вт.,  20.10.1981
Соціалізм,  кажуть,  проти  «приватної  власності»,  а  цьому  і  Христос  вчив.  Але  це  і  є  «фокус»  соціалістичного  зла.  Бо  Христос  вчив  не  тому,  що  світ  є  колективна  власність,  а  тому,  що  він,  світ,  —  Божий.  Не  кажучи  вже  про  те,  що  поняття  «колективної  власності»  абсурдне,  бо  суперечливе.  Власність  може  бути  тільки  особистою.  І  одкровення  Христа  в  тому,  що  кожному  дарує  світ  у  «власність»  і  таким  чином  кожного  робить  співволодарем  світу  з  Богом.  Справжня  власність  —  у  визнанні  всього  Божим  даром,  шляхом  до  спілкування  з  Богом.  Володарем  світу,  царем  його  може  бути  тільки  особистість.  І  всякий  колектив  є  завжди,  тою  чи  іншою  мірою,  крадіжка.  Крадіжка  у  Бога.  Крадіжка  в  людини.

Пн.,  01.03.1982
...Сучасна  людина  сприймає  Церкву,  християнське  вчення  як  систему  якихось  незрозумілих,  а  тому  й  безглуздих  можна  і  не  можна.  
Християнство  спасає  світлом  і  радістю  пришестя  у  світ  Христа.  Він  є  спасіння.  І  тільки  це  знання  пояснює,  осмислює  всі  «можна»  і  всі»не  можна»,  бо  всі  вони  —  по  відношенню  до  Христа,  по  відношенню  до  єдиного  вибору  в  Христі  або  поза  Христом...

Пт.,  02.04.1982
Христа  вбила  і  Христа  вбиває  релігія.  Релігія  ж  –  це  той  «орган»  в  нас,  який,  як  це  не  дивно,  водночас  підсилює  і  приховує  від  нас  наші  найглибші  пристрасті  й  гріхи:  гординю,  фарисейство,  самовдоволення,  самозамилування  і  т.д.  Релігія  є  постійне  наше  самовиправдання  перед  Богом,  замазування  для  самих  себе  наших  гріхів  і  спокус.
...........................................................................................
Ну,  добре,  ми  живемо  в  страшному  світі.  Але  ж  не  страшніший  він,  ніж  тоді,  коли  розпинав  він  Христа?  Що  можна  додати  до  цього  жаху,  до  цієї  «страшності»?  І  чи  не  для  того  віддав  Христос  Себе  на  розп’яття,  щоби  могли  ми  ходити  в  оновленому  житті?  Житті,  а  не  релігії  —  від  страху,  законництва,  влади  котрої  «звільнила  нас  Спасова  смерть».  Що  робили  вони  в  проміжках  між  «ви-конаннями»  Церкви  —  за  трапезою  Христовою,  в  Його  Царстві?  Жили,  кожен  —  тим  життям  і  тими  обов’язками,  які  дав  кожній  людині  Бог.  
............................................................................................
Те,  що  —  для  прямування  за  Христом  —  потрібно  «відкинути»,  Христос  ототожнює  з  майном  і  сім’єю.  І  дійсно,  в  упалому  світі  це  ті  два  тягарі,  які  заважають  людині,  зв’язують  її,  є  перепонами  прямуванню  за  Христом.  Бо  вони  стали  «ідолами».  Але  тому-то  й  говорить  Христос  про  них,  що  саме  в  спотворенні  двох  цих  основ-них  «координат»  життя  розкривається  вся  глибина  падіння  людини  і  світу,  відпадіння  їх  від  Бога.  Бо  в  тому-то  все  й  діло,  що  і  майно,  і  сім’я  —  від  Бога.  При  створенні  світу  Бог  дає  його  у  володіння  людині  («як  царя  творіння...»),  [робить]  її  —  людини  —  майном.  І  при  створенні  людини  створює  Бог  жінку,  бо  недобре  бути  чоловікові  одному.  Але  тоді  в  тому  й  полягає  падіння  (первородний  гріх),  що  світ  як  «майно»  захотів  чоловік  для  себе,  а  не  для  Бога,  для  життя  в  Ньому,  і  жінку  зробив  об’єктом  любові,  відірваної  від  любові  Божої,  знову-таки  «для  себе».  Але  от  сам  Христос  віддає,  відкидає  життя  —  але  для  того,  щоб  воскресити  його,  звільнити  від  смерті,  щоб  перестало  воно  бути  саме  джерелом  смерті,  щоб  воно,  життя,  воцарилось  і  була  «поглинута  смерть  перемогою».  Чи  означає  це,  що  Він  закликає  нас  до  самогубства?  «Відкинути»  світ,  роздати  «майно»,  «залишити»  сім’ю  —  все  це  означає  тоді  не  ототожнення  їх  зі  злом,  яке  треба  «відкинути»,  а  означає  звільнення  і  переображення  їх  в  те,  чим  і  для  чого  створив  їх  Бог.  Як  той,  хто  «роздає»  своє  майно  по-справжньому  збагачується,  бо  знову  світ  —  той,  який  роздає,  віддає  —  робить  Божим,  так  і  «залишення»  сім’ї  є  її  воскресіння,  очищення,  переображення,  а  не  «знищення».  Бо  як  могла  б  Церква  звершувати  таїнство  шлюбу,  якби  шлюб  був  «злом»?  Але  шлюб  тому  й  таїнство,  що  в  ньому  звершується  віддача  його  Богу,  Христу,  Духу  Святому...  Тут  все  світло,  як  і  в  заклику  Христа  —  роздай,  залиш...Все  позитивно,  все  світло  —  а  не  тьма  і  руйнування.

Пт.,  09.04.1982
Шукаючи  сьогодні  одну  цитату  в  Євангелії  від  Іоана,  прочитав  в  прощальній  бесіді  всі  втішання  Христа.  Вони  не  побачать  Христа  і  тому  «сповнилися  печаллю  серця  ваші».  Але  «Я  не  залишу  вас  сиротами,  Я  прийду  до  вас...»  і  т.  д.  І  ніби  миттєва  блискавка:  все  в  християнстві  залежить  від  любові  до  Христа.  Смерть  —  зустріч  з  Ним  і  тому  вся  —  радість...  Але,  Боже  мій,  які  ми  далекі  від  такої  любові.  Любові,  якою  Він  переміг  смерть,  любові,  котра  в  нас  перемагає  смерть...

Велика  п’ятниця,  16.04.1982
Як  «можна»  полюбити  Бога,  де  locus  цієї  любові?
В  Його  саморозкритті,  самоодкровенні  нам  в  світі  і  в  житті.
Вершина  і  повнота  цього  самоодкровення  —  Христос.
Все  —  «віднесено»  до  Нього.  Для  цього  втілення,  входження  у  світ  природи,  часу,  історії.
Отже,  любов  до  Бога  —  Христос.
Радість  про  Нього.
Любов  до  Нього.
«Віднесеність»  всього  до  Нього.
Збирання  всього  в  Ньому.
Життя  Ним,  впізнавання  Його  в  усьому  Духом  Святим.
Церква:  можливість  і  дар  цієї  любові  і  життя.
Амінь.

Пн.,  10.05.1982
Гординя,  плоть,  лінощі:  триєдине  джерело  гріха,  три  основні  виміри  упалості  світу  й  життя.  І  руйнуються  вони  тільки  Божественною  любов’ю,  яка  виливається  в  серця  людей:  любов  —  смирення,  любов  —  чистота,  любов  —  ділання.  «Якщо  любите  Мене...».
«Самі  себе  і  один  одного  і  все  життя  наше  [Христу  Богу  віддамо]...»

                                                                                     Ідея  перекладу  і  євангелізації  —  Ігор  Шевчук
                                                                                     28.07.2022,  
                                                                                     свято  хрещення  Київської  Русі  
                                                                                     рівноапостольним    кн.  Володимиром  Великим

...нагадаємо  собі  істоту  Божого  Царства.  Кажучи  коротко  –  це  зв’язок,  спільнота  любові  людини  з  Ісусом.  Бог  дав  нам  життя  і  хоче  щоб  ми  цілу  вічність  були  з  Ним  і  насолоджувалися  Його  любов’ю.  Оскільки  Бог  є  любов’ю,  Він  є  найбільшим  скарбом  для  нас.  Адже  любов  –  це  найважливіша  цінність  для  людини,  вона  робить  повноцінним  наше  життя.  Тому  боротьба  за  Христа  і  Його  любов  потребує  багато  зусиль.  
(Отець  Михайло  Чижович)

...увесь  процес  мандрівки  віри  –  це  любов.  Саме  любов  штовхає  Ісуса  йти  до  своїх  учнів  (по  воді    -    І.Ш.)  (читай  –  зійти  до  людини);  саме  любов  відганяє  страх  учнів  перед  привидом,  бо  де  є  любов,  там  страху  немає;  саме  через  любов  Христос  запрошує  Петра  вийти  йому  на  зустріч,  тобто  наслідувати  Його;  саме  любов  втихомирює  навколишні  пориви  вітру  та  бурхливі  хвилі  життя,  саме  любов  подає  руку  тому,  хто  засумнівався  і  втратив  віру  та  надію.  Саме  любов  рятує!    (Отець  Іван  Вихор)

Нам  байдуже  до  невіруючих  людей:
Якщо  твердо  віримо,  що  люди  потребують  особистих  стосунків  з  Ісусом,  
і  водночас  не  розповідаємо  про  це  іншим,  то  чи  насправді  ми  у  це  віримо??
Ми  «забуваємо»  про  наше  спасіння:
Коли  Ісус  стає  для  нас  рутиною  –  тобто  наша  пристрасть  до  Нього  
перетворилася  на  щось  посереднє  –  ми  не  будемо  пристрасно  розповідати  іншим  про  Нього.
(Чак  Лоувлес,  професор)

Росію  чекає  капітуляція.

Не  хочуть  біси  слухати.  Іншим    -    затуляють.

"  І  в  не  особливо  розумних  російських  громадянах  та  "ура-патріотах"  уже  починають  закладатись  сумніви,  що  війна  може  закінчитись  не  так,  як  їм  обіцяли."  (ТСН,  11.08.2022,  !)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022

Кості мої …

*      *      *


Кості  мої  прокинуться  —
і  блищатимуть
                   фанфарами  в  тілі
В  тілі  я
                   з  Тобою,
Боже,  в  ділі
Тілом  я
з  Тобою,
Боже,  в  ділі

10.08.2022,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022

На Змія

                                           Великомученику  і  цілителю
                                           Пантелеймону
                                           в  любові  присвячується


Що  і  коли  хто  сказав
Те,  щоб  Ти  того  не  знав?
Ремствуючи  —  водоспад
чи  не  знав
Хто  весь  озон
висотою  вказав?
Грізна  гроза!
є  як  дух  —  тонкий  сон...
Хто  ж
вдихне  в  них  —  і  Вогонь
й  сон,  й  озон?!
хто  ж  то  красою  
Безмежжя  подав
перш,  ніж  вік
в  Тебе  не  взяв??


Боже,  
Ти  взяв
море  тіл
у  віки
з  блиском
товчуть  —  землю  й  діл
блискавки!
Вдячність!
Творчість!  —
Огонь!  —  й  цей  озон  —
Це  не  сон.
Творчість  палає
кружляє  в  тілах!
в  унісон!


Божа
жила
що  здригнулась  в  тілах
й  ожила!!  Й  в  них  пала!!
Бахкає  в  небі
потуга!
мала  й
немала!!
Вся  моя  сила  —  Христос!


Життя  в  стос!
Коб  ще  дитина
                                       тепер  ожила!
Господи!
дав  наступати
Пантелеймону
на  Змія  
усякого  зла!!

09.08.2022,  свято
вмч  і  цілителя  Пантелеймона,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022

Роздолля Поема (вся цілком тут)

                       Пресвятій  Богородиці  Марії
                       і  Серафиму  Великому
                       з  трепетом
                       присвячується


                                               От  погуляти  нам  на  волі!!  


Так  Серафим  сказав  —
ним  Бог  прорік:
«Для  вас  я  є  живий
і  буду,  й  так  вовік!
І  як  з  живим  зі  мною  говорили  —
то  теж  і  тут!
Про  що  б  ви  не  скорбіли,  —
те  горе  принесіть  з  собою  до  могили,
і,  як  живому,  припадіть  і  говоріть,
і  зможе  лихо  відгоріть  —  й
розвіятись!  Й  те  лихо  —  відлетить!!»


Був  заборонюваний.
Був  заборонений  —
іще  70  літ.
Вже  після  житія  у  остракізмі.


І  буде  далі  заборонений
                                           при  усіх  «ізмах»!!


При  совєтізмі,
війнах,
совєтізмі,
антисовєтізмі
і  знову  совєтізмі!!!


І  Божа  Мати  між  левітами
                                                 й  пророками...
при  всякому  левіті
і  майже  контрабандному  пророці  —
лиш  несе  мир...


Й  земні  не  змінюють  світогляд
                                                     при  голубому  оці.
При  голубому  оці  —  у  «світлі»  зброї  й  НТР.


Вже  колись  знищиться  —  як  це  тепер.
Бо  не  у  розвиток  людини  в  Духові  —
ще  тягнуть,  орють.
Горе.
Й  горе.
Бо  не  в  Христі  і  не  з  Христом  —  це  горе.
У  Христі  —  Дух,  
Він  від  Отця.
Куди  закотиться  підводонька  оця...


Й  не  туди  роблять,  орють,  бо  без  Духа
сліпі,
не  туди  орють,
і  ті  що  кажуть  що  вони  зрячії
не  зовсім  орють,  —
щож,  є  пункт
бо  Серафим  —  переговорний
«Для  вас  я  є  живий
і  буду,  й  так  вовік!»


І  що  сказав?
Що  Сам  Отець  прорік  —те  й  Син  казав,
і  Слави  Дух  —
знов  пече  
очі,
і  що  сльоза  знов
                           до  повік.


Що  він  прорік?
Отцю  Кронштадському  —
і  революції  й  в  зірках  кнури,
і  війни,
і  знов  в  зірках  кнури,
70  літ  —  й  нема  кнурів,
та  возродилися  совєтсько-царськії  кнури.


Я  в  стисненнях  так
спалюю  і  переплавлюю  —
що  й  діаманти  
сиплються
і  адаманти
з  принуканих
небес  й  земель  —  й  кнури
ще  випадають
в  Емірати,
тож  Емірати  —  це  є  духом  помирати:
це  в  вічну  смерть  є  помирати.


Світ  без  Христа  —
         абсурд
         і  деза
а,  головне,  протези
електромеханічні  всі  протези
є  електронні  —  й  нано  —  й  далі  —  всі  протези
на  свідомість  —  на  свідомість
і  на  совість  —  що  ж,  на  совість...


Та  є  той  Пункт
була  там  літургія  і  там  буде  літургія  —
коли  на  всіх  не  буде  в  ділі
ані  Москви  ні  Ленінграда
Саров  —  Четвертий  вибір!  —  
Її
що  більша  всього  світу
                                                   і  усякої  надії!..
       Бо  всі  роздолля  —  це  принада
а  Це  Богиня,
сама  Правда.
Вона  —  є  Бог  за  благодаттю,  
наша,  земна.  Вона  —
й  Китай  так  перемінить!  
             як  Богу  треба
і  Індію  теж  перемінить!  —
             як  Богу  треба
а  де  в  громадах
ще  не  в  Христі?
Цариця  землі  й  Неба.

От    Велич!!!

31.07.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022

Путь Христа

Поема


                   Слову-Богу  Ісусу  Христу  
                   улюбленому  завжди
                   присвячується



Серпень  вирішив  
одстрілятись  за  липень
Блискавки  гавкають  сухо
                                     ніби  до  хмар
                                                   випадково  прилипли!
Дощ  не  знав  чи  він  випав!  —
грубий!
падає  грубість  —
липам  на  пипи
аж  ллється  по  пипкам
так  вже  й  космами
жесть


диво  жестяне  —  хлипа!
чудо!
                         машини  —  жесть
                             хлипають!
дашки  кукурікають  —
                   дахи  од  несподіванки  теж  —
                   хлипають
звір  ще  є?
в  космах  звір  —
                     хлипає
серпень  приступив  стріляти
                                       за  брата  липня!


світ  відає  що  світ  —  противна  зараза
я  зараза
та  мені  свідчать  діти  —
                     я  не  противна  зараза
за  одним  разом
всіх  так  підхоплюю  за  одним  разом
що  так  є  з  Богом
і  такі  знаю  Бога  підкази
мене  проситимуть  як  пігулки  від  сказу
                                                       і  —  уколи
                                                                       хоч  за  найближчим  
                                                                       разом
і  Бога  —  огром!  складу  від  сказу


кругообіги
і  водообіги
не  занурюватимуться  в  аптеку!
Богом  омиті  овиди
овиди
овиди  —  і  по  зубах!  —
                                                   спека!!
грім!
і  хутко  мовити
аж  по  писку  —
     хто  ми  —  ви  —  ти
і  аж  у  скельцях  —
                                                   спека!!


аж  з  болем  —
не  встигнуть  хутко  мовити
всі  не  хутко  мовити
зблиск!  
               з  аптеки  не  їсти
з  Бога  їсти,  покритки  всього  світу!
рівняйтесь,  промоутери!
як  я  вас  люблю
сяду  в  калюжу
щоб  не  промовити


бо
тут  така  ...  Любов!!  я  ось  інший  дуже...
і  тут  водяного  холодного
і  гарячого  наберуся
і  пробуватиму  хто    ми  —  ви  —  ти
і  хто  хамовитий
каже  —  читаю  серпень
хитро  зєло  обписаний
                   а  —  не  молюся!


голова  навбакир
висунусь  —  виписавсь
місячне  зтемнення
висунувсь  —  виписавсь
зуби  почистив  —
     і  думками  голюся...
ти  що??
                 а  лише  не  молюся,
так  патлатий
                       запатланий  —
і  читатиму
чисті  зорі
чистий  поет
хто  кого  залапає?
хто  ми  —  ви  —  ти
хто  хамовитий
хто  б  перестав
щоб  серпню  став  мовити
хто  ми
а  хто  ви
хто  я    ми  —  ви  —  ти
хто  в  серпні  і  без  Христа
                         той  буде  вити


мене  проситимуть
                                 як  пігулки  від  сказу
а  Христа    —  огром!


взнаєте  промовчіть
від  складу  зразу  ж!  


07.08.2022,  успіння  правед.  Анни,  
матері  Пресвятої  Богородиці;
з  причастям,
Київ  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022

Путь Святого Духа

Поема  


                 Духу  Святому  
                 улюбленому  завжди
                 присвячується


Легкий,  веселий,  живлющий,
Легкий  на  крилах  —
бо  Ти  всюдисущий!
Радість  і  радість  —  і  радість!  
Словом  явився  мій  градус!!
                   Словом  проникну
                   і  в  Прадо
                   і  в  Празі
                   крізь  вітражі
                   вкупі  з  Сонцем!
                   в
                   виголошеннях  в  більшому
                   разі!!
                   ох  я  незношений
                   тілом  —  незношений
                   вранці  в  юності  сильно  запрошений
                   і  на  вечір  до  світу  запрошений
                   аби  на  дні  стін  кип’ятилася  —
                                                                                                   радість!
                   є  куди  діти  
                   мій  градус!!!


Бо  —  як  то  юність  в  Тобі
                                   кип’ятили!
олене  мій  легкокрилий!!
леве,  о  ти  легкокрилий!!
що  по  дахах
навіть  тіні  —
світити?  —  світились!!
з  тінями  барсом  —  і  в  світло  і  в  тінь  —
                                                                 освітити  б!!
Юність  згори!
бо  це  є  Твої  крила!


Це  лиш  Європу  мов  в  гратах  —
                         в  тінь-риштованнях
                                                   згасили,
нас  не  згасили!!
В  рейнах  і  сенах  погасли
                       згори  сили
                       вийняті
                       трепетні  —
                       як  не  просились!
й  немає  Європи
дзвони  замовкли
їм  язик  —  відкусили!


Амінь!  і  Амен!  —
             і  кривулками
                                           в  кривопровулках
станули  сили.
Вам,  у  абортних  в  провулках  —
                                               гулко!
                                               і  гулко!
Ехо  в  вухах  є  —  
мов  в  дорогоцінних
                                               шкатулках...


Юносте  з  Духом!
з  радістю  вічної  юної  сили!
що  то?
не  фіміам
в  вівтарях  —  ванни
і  під  кришкою  дещо
               сокрили
і  нагидившись  —
перекусили
з  Духом  єднавчії  жили


З  тінями  барсом  —  в  світло  і  в  тінь  —
                                         ми  освітили!!
Леве,  о  ти  легкокрилий!!
Олене  й  орле,  завжди  легкокрилі!!


Легкий  
веселий
живлющий  —
легкий  на  крилах!
Ти  Дух  Всюдисущий.


А  Бог  зробив
богослів’ям
летючий  наш  градус  —
любові  градус!
Боже,  будь  в  мені,
Хай  —  радість  і  радість
                                         й  ще  радість!!!
Юність,  що  зовні
хто  мав  —
Ти  у  серці  вселив!  
і  всім  вселиш!
Легкий  —
веселий!
веселий  —  живлющий!
Легкість!
Ти  є,  Всюдисущий.
Є  Кому  градус
мені    утолить!!!


Вам  —  коли??

06.08.2022,
свято  першомучеників  Бориса  і  Гліба,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022

ХУДОЖЕСТВО ПОРЯТУВАНЬ В ЗИМІ (практика спасіння в миру) , 1999, ч. 3

                                             Художество  порятувань  в  зимі
                                                 (практика  спасіння  в  миру)

Частина  III
                                         Слово  з  Духу  (серця)

Найбільше  прагніть  святості  Неба  і  його  слова  з  серця  (від  Бога),  читайте  його,  коли  прийде,  і  перечитуйте  найбільше  його  в  глибину,  аж  до  прямого  сприйняття  через  дух:  в  горлі  має  ставати  несказанно  солодко  —  це  ангельська  їжа,  це  ваша  їжа,  якщо  ви  ангел  на  землі,  ще  й  в  страшному  миру,  а  не  схований  світильник  в  монастирі...  Бог  справедливий  —  так  і  воздасть  кожному.
Коли  близький  до  досконалості  в  духові  перебуває  між  багатьма  людьми,  то  охорона  його  світлом-острівцем  благодаті  є  зворотньою  темноті  людей:  це  як  сонце  в  затемненнях  різної  густини.
Якщо  ж  спочиває,  то  зовнішні  ментально-психічні  енергії  людинозвіра  (сатани)  поступово  закривають  його  від  сонця  духу,  тоді  благодать  Святого  Духа  є  присутньою  непрямо  і  дія  її  зменшена.  
Можуть  бути  рецидиви  самодіяльної  творчості  душі  на  сублімованих  (переплавлених)  статево-розумових  енергіях  в  гортані:  таке  некероване  гортанобісівство  —  замість  слова  з  Духу  (серця)  внутрішньої  людини  і  непорушно-спокійної  радості  від  постійного  єднання  з  Богом.

Тому,  пробудившись,  духовна  воля  його  вже  свідомо  і  сама  собою  знаходить  молитовне  єднання  з  Богом,  полишаючи  зовнішнє,  як  перешкоду  безсмертному  життю.  (В  світському  є  «ранок  віддати  Богу»,  що  приблизно  звершується  за  однієї  умови:  не  допустити  буденного  мислення...)

Пробудившись  і  дихаючи  світлом  в  єднанні  з  найвищою  свідомістю  —  слід  вести  відповідний  спосіб  життя  (чин)  духу  і  душі  —  дихання  цільною  світлом-любов’ю.
Духовна  любов  до  всіх  внутрішніх  людей  і  речей  (це  ж  і  до  Бога)  приносить  світло  внутрішніх  знань,  і  навпаки.  І  в  безмежному  океані  Єдиного  все  єсть  вселюбов’ю,  всевіданням  і  всеволенням  водночас.
Нема  слів,  та  й  неправильно  передавати  обмеженими  безмежне.

Одна  лише  присутність  небожителя  в  плоті  між  людьми  зупиняє  агресію  зовнішнього  і  пробуджує  внутрішніх  вічних  людей.  Вона,  присутність,  сприяє  успішному  перетіканню  до  Бога.

На  нижчій  сходинці  вже  ці  пробуджені  і  успішні  сприяють  присутністю  серед  людей  наступному  перетіканню  початківців:  так  всі  рятуються,  йдуть  єдино  в  любові-світлі  до  Бога.
Хто  найясніше  знає  —  найясніше  викладає,  чим  породжує  любов  (внутрішню),  а  любов  —  знання  довершені  духовні.
І  так  міра  зцілення  в  Богові  збільшується.
А  тому  збільшується  щастя:  повнота  служіння-реалізації  в  Богові;  повноти  в  світі  зовнішньому  нема.

Цар  духу  я,  не  вчора  і  не  взавтра,
А  завжди;  так  вічно  вищі  люблять:
Для  мене  все  одне,  і  все  прекрасне.
І  так  як  сонце  вічно  сходить  ясне,
Женучи  з  моря  слизяви  косяк
..........................................................
Коли  в  воронки,  що  жіночі  лона  
Наставили,
сиплеться  з  неба  золотистий  пил
Із  зерен  духу  і  простих  лушпинь,
Що  згодом  мислять,  ніби  вони  є
на  світі...
та  лише  світ  спокійний  є  —  богів
...........................................................
Нестримного  вогню  ставання  світлом
В  мовчанні  і  в  сердець  паланні.
Готуймося:  тільки  біда  навчить.
Той  мудрий,  хто,  палаючи,  мовчить
І  заража  любов’ю,  ради  Святого  Духа.

Найвнутрішніше  Слово  позамежне  небесно-несказанне  —  з  першоджерела:
 з  Пресвятої  Тройці.
Всякий  святий  і  праведник  явить,  де  джерело  його  слова,  місце  його,  по  духу  видно.  Зцілення  (нерозвіяність),  глибину  мовчання  з  віданням  —  теж.  Слово  сходить  в  атмосфері  таїни,  прикрите,  аби  від  жаху  душа  не  захворіла,  а  зцілилась,  загартувалась  для  несподіванішого.
Тут  помоліться.
«Пресвятая  Тройце,  помилуй  нас».

Можливо,  навернетеся  сильно  до  своєї  внутрішньої  людини  і  спрага  до  повноти  щастя  безумовного  і  безмежного  скине  пута  зовнішніх  умовностей.  Справа  в  серці:  дай  Боже,  щоб  серце  відкрилося  на  справжній  звук  (зерно)  слова  і  виявилося  добрим  грунтом  для  таємного  зародження  Слова.

кого  стрінеш  ти  Слово
хай  лобатого
злого
крутого  —  поцілуй  його
що  є  з  того  що  —  не  цілувальник  я
може  статися  з  мого  усього
зостануться  гірлянди  нових  поцілунків
перш  аніж  прийде  нам
сліпуче  мовчання

кого  стрінеш  ти  Слово
вузьколобого
терпкого
напівсвятого
то  оплач  його
що  любові  із  того
що  не  плакальник  я
може  статися  що  із  неспішного  всього
наче  голий  із  маку  вискочить
дикий  поквапливий  плач
й  зостанеться  росою
перш  ніж  нічого  не  стане

кого  стрінеш  ти  Слово
........................................
більш  нічого  не  треба

поки  в  захваті  
і  під  ноги  взяті
з  тобою  ми
нічого  більш  не  стане
коли  возстанеш


Господи  Слово  я  на  тебе
гляну  —  ростуть  вогненнії  листки
всецілування
інакше  всі  тут  засинають

Тонше  проростання  в  найсокровеннішу  Трійцю  (і  Слово  з  Першообразу)  є  в  триманні  духом  пам’яті  Божої  в  невідступному  мовчанні  і  нерозвіяності.
Слово  з  Трійці  не  має  потреби  в  уточненні:  нема  «слизькості»  і  «самовіднесення»  від  вісі:  або  воно  є  зразу  з  серця  від  Бога,  або  його  ще  нема  в  серці  
і  потрібно  в  благоговінні  дочекатись.  

Внутрішній  голос  в  серці  —  це  як  пропозиція  застрелитись  зовнішнім  головам,  
бо  видно,  що  вони  нічого  не  знають  в  жахливій  периферії,  що  вони  неправильно  зорієнтовані...  Все  земне  втрачає  обмежений  зміст.

Трійця  розвиває  в  людині:  то  переважні  спрямування  від  Отця  і  Духа  до  Сина-Серця-Слова,  то  в  його  світлі  —  знову  до  Святого  Духа  і  Отця,  то  спрямування  до  настільки  сокровенного  Христа,  що  і  не  скажеш.

Вище  розпаду  на  мислеформи  є  буття  цільного  світла-вогню  любові,  
що  його  ніхто  не  витримає,  крім  зцілених  Богом  святих.
Мало  хто  сприйняв  таїнство  Спасіння  в  усю  глибину  Божества!!!

Непотрібен  авторський  стиль,  коли  говорить  Бог.
Потрібно  мовчати.
Коли  вас  матиме  очищене  серце  —  відчуватимете  слово  з  Трійці  (з  серця):  Христос  дихатиме-любитиме  в  вас:  такі  чують-бачать  спільним  Христом.  Вони  входять  в  тіло  Христове.  Поза  Христом  спасіння  нема.  Відчуваєте?..

Нині  —  зеніт  сатани  (самоуправного  мислення),  сказав  в  найточнішому  смислі...
Нікому  зовнішньому  казати,  як  каже  Бог  рятуватися  нині  в  миру  —  у  внутрішній  людині.

Світ  в  останні  століття  настільки  самозаплутався  і  розумом  згіршився,  що  не  може  навіть  взнати  всього  без  допомоги  серця,  світ  відійшов  від  Христа  до  матеріальності  інтелекту  —  і  не  знає,  що  так  йти  до  вишого  світу  —  інтелектом  —  те  ж  саме,  що  пробувати  жити  в  будинку,  намальованому  на  папері...

Слово,  якщо  воно  не  з  серця  (Духу),  а  з  душі  (з  гортані),  має  відповідністю  непрямо  Отця  і  Духа  і  описує  творіння  Тройці  приблизно,  хоч  більш-менш  випукло,  але  далеко  від  самої  Тройці  і  точного  слова  її  прямо  з  Духу  (серця).  
За  складом  воно  буває  художнім.  
Слід  молитися  про  більше  до  Богородиці,  потім  до  Христа,  потім  —  Тройці.

Слово  з  найсокровенніших  складів  Єдиної  Тройці,  якщо  воно  тільки  з  серця,  
в  різних  досконалих  є  —  і  в  таємниці  сокровенної  Тройці  відповідна  його  дія:  
від  найдоступнішого  аж  до  малодопустимого  для  народження  в  грубий  світ.  Мають  чин  —  покликання,  обраність  служіння  від  Бога,  своєчасність.
Від  початково  грубо-художнього  з  душі  до  в  перспективі  недоступного  Першослова  мучаться  в  творчих  муках  неповноти  й  недосконалості  всі  види  художників,  відчеплюючись  від  того,  що  від  грубого,  й  приліплюючись  до  витонченішого.

 Квітка  художнього  рідко  поєднується  з  вогнем-світлом  Божества,  лише  в  особливій  благодаті  Промислу  в  посланцях  від  Бога  зі  спеціальною  місією.  
Такої  відповідальності  не  покладає  Бог  навіть  на  ангелів.

 Звідси  рідкісність  і  глибока  таємниця.  Бог  вибирає  художників  і  дає  дари  Святим  Духом  угодні  Йому.

Зате  дія  слова  з  Тройці  є  чудотворною:  зразу  ж  і  таємно,  і  незбагненно  діє  на  весь  склад  покаліченого  образу-подоби  Тройці  (людину)  і  зцілює  в  одне  душу,  дух  і  тіло,  
і  владно  тримає  в  руці  Божій.  
Це  діє  Тройця  через  своїх  здорових  (зцілених).
 В  самопокаліченій  до  того  людині  хоч  на  якусь  мить  буває  прозріння  (як  на  споглядальному  хресті).  Далі  Бог  відпускає,  дає  отямитись  і  дає  зробити  правий  вибір:  як  бути.  Іскра  Божа  в  серці  розгоряється,  людина  йде  до  Церкви,  збирає  вже  точну  інформацію  (серце),  і  далі  —  як  слід,  очищується,  звільняється  від  пут  земних,  зцілюється,  заслуговує  приходу  Святого  Духа  (!!)  і  ведення  Ним  згідно  з  планом  Бога.  Хитання  закінчилось.

Маєте  втрапити  в  стан  ангельського  чину  і  взнати,  що  це  таке  на  ділі  (переживання),  весь  час  бути  в  цьому  чині.

В  серцях  є  іпостась  Христа  вічно,  а  людина  може  там  лише  «почати  бути»  —  народившись  (зціливши  серце  з  розумом)  в  духові.  Здогадуєтесь,  що  духовна  смерть  (ненародженість  в  духові)  є  гіршою,  ніж  фізична  смерть?  
Що  ви  робите  для  здійснення  своєї  богоподібності  і  народження  в  ваших  серцях  слів  від  Бога?

Без  внутрішнього  роблення  і  слова  в  серці  –  це  все  дитяче  лепетання.  Слово  з  серця  (з  Трійці)  приносить  мир  і  спокій  (глибоке  перемир’я  всього  і  всіх),  бо  Трійця  —  рівновага  безмежного,  а  на  обмеженому  земному  —  справедливість,  мир  і  спокій,  а  в  людях  —  благовоління.  
Є  відчуття  в  серці:  «ось,  це  воно».  Від  слова  з  серця  (ось  перевірка  для  цього  слова,  що  через  мене)  в  вас  має  настати  глибоке  умиротворення  і  здоровий  лад  в  усій  цілісності,  і  обов’язково  —  в  тілі,  його  реакція  —  остаточне  визнання  і  присуд  правильності.
 Вас  має  відпустити  все  перенапружене,  нездорове:  це  відходитиме  від  вас  негативний,  створений  вами  і  життям  демон  з  його  нав’язливим  земним  мисленням,  і  тому  повернеться  до  вас  позитивний,  небесний  ангел  з  безсмертям,  з  яким  ви  не  захочете  більше  розлучитись...  Це  Бог  спасає  Вас.

Це  слово  не  є  насильством  щодо  вашого  мислення.
 Навпаки,  якщо  ви  це  прочитаєте,  ваше  мислення,  як  мінімум,  само  собою  стане  таким,  яким  створив  його  Бог,  нормальним.  
Знак  найблагословеннішим:  вас  «стрельне»,  осяє,  світло  істинне  прониже  вас,  і  ви  все  побачите  у  вищому  світлі  Божому.  Дихання  «провалиться»,  як  і  ви,  в  глибинну  цільність  —  пам’ять  Божу,  нема  навіть  духомислення.

Має  виникнути  вдячність  в  серці  —  тільки  до  одного-єдиного  Бога.  І  —  таїна  між  вами.  Побачите,  що  інтелігенція  світу  ще  не  на  твердій  їжі  духу,  а  на  «молоці»,  ще  (в  ділі  зцілення)  ні  при  чому,  ще  душевна,  а  не  духовна,  а  тому  при  всіх  відповідних  хворобах  є  особливо  небезпечною  для  себе  і  простих  серцем  народів.
 Люди  душевно-інтелектуальні,  виховані  самокеруватись  земним  розумом,  є  зацикленими,  закоренілими,  найхолоднішими  і  найважчими  (дуби  дубами),  їх  найтрудніше  подвигнути  в  дух,  така  реальність  на  практиці.  
Розвинути  дух  може  лише  устремління  до  Бога!  Духовні  навчатимуть  душевних.
Що  ж  наступає  для  народів?

Наступає  не  якась  земна  ера  (штукатурка,  що  обпаде),  а  перемога  Бога  в  центрі  сатани  —  в  мисленні.  
Виграється  Богом  боротьба  за  перетворення  земного  розуму  людей  в  розум  
духовний  боголюдей,  зцілений  Богородицею,  святими  і  самою  Трійцею.  
Інтелігенція  світу,  будучи  всеєдиною  істотою,  своєю  гордістю  —  проти  Бога.  Через  її  мистецтво,  літературу  і  науку  йде  близько  60%  найтонших  і  найнепомітніших  (!)  ловчих  мереж  сатани.  (Під  час  війни  зараз    -    наполовину  менше  інтелігентських  вловлювань!  -  І.Ш.,03.08.2022).  Як  бути  душам?  
Тільки  постійна  і  пряма  присутність  Св.  Духа  в  серці  розпізнає  хитросплетені  сіті  півправди.
 Св.  Дух  на  контрасті  з  Собою  виявляє  їх,  веде  душу,  воює  за  неї.

Що  це  за  прикрите  до  пори  нове  слово  від  Бога  про  ченців  в  миру,  передбачених  св.  Антонієм  Великим?  Що  за  небувалий  поворот?

Зовсім  проста  суть:  Богом  ведеться  свідома  і  добровільна  переміна    м  е  т  и    користування  мисленням:  земного  мислення  людей  (схожого  на  трал  для  виловлювання  матцінностей  в  болоті)  на  мислення  тільки  про  Бога  (схоже  на  безсмертні  крила-паруси  для  вловлювання  небесних  благ  в  небі).

 Від  цього  залежить:  втопиться  душа  в  болоті  чи  зцілить  мислення  з  серцем  за  допомоги  Божої  і  злетить  відповідно  в  цільний  світ  богів  у  вічності  (душа  вільна  знати  і  вибирати  напрямок).  
Саме  мислення,  як  і  все,  створене  Богом,  довершене.

Серце  все  чує:  вбиваючи  звіра  (сатану),  важливо  самому  не  стати  звіром,  розлюченим  апологетом,  офіцером  на  додпайку,  а  остатися  з  простим  людяним  серцем  Христовим,  собою  і  справою  не  закрити  простоту  Христа  і  лагідність  Христа...  
(Див.  як  в  ченців  у  монастирі  —  «Добротолюбіє»).  
Шукання  ворогів  ззовні  —  вже  пройдено...  Від  міри  зіпсованості  розуму  залежить  вибір  шляху.  Конкретно  і  точно:  ви  взнали,  наскільки  захоплений  цивілізацією,  зіпсований  і  заземлений  розум  ваш?  
Отже:  ваше  мислення  вже  вправлене  молитвами  у  внутрішнє  серце  і  утворилась  постійна  цільність  з  духом  і  серцем  (Богом)  без  суперечностей?  

Якщо  ні  —  швидше  всього  вам  не  підходить  основний  духовний  шлях  в  монастирі  (хоч  треба  дивитись  конкретну  людину),  залишається  художество  (ще  див.  це  слово  в  «Добротолюбії»).  Холод  світу,  інтелект-цивілізація-смерть  (сатана)  обмацуватимуть  ваше  гаряче  серце.  Ви  не  одні  в  миру  в  холоді.
 Христос  переміг  світ.  Перед  найнещаднішою  (ядерною)  зимою  залишається  в  миру  художество,  що  палає  любов’ю,  воно  —  від  Бога.  І  з  Богом!

Подібно  до  того,  як  отці  церкви,  з  допомогою  Божою,  правильно  розташували  після  молитви  до  Пресвятої  Тройці  молитву  до  Отця,  так  по  вкоріненню  в  щоразу  сокровеннішу  Пресвяту  Тройцю  правильно  вам  буде  небесною  силою  звернутися  до    безпочаткового  Отця  —  джерела  Трійці.

І  —  найтрудніше:  благословіть  брата  чи  учня,  який  випередив  вас  в  чомусь  в  єднанні  з  Богом  (це  і  є  смиренномудрість,  любов  на  ділі  і  слава  Богу).  

Кажу  з  практики:  якщо  вам,  вибраному,  вже  подали  порятівну  нить  від  акорду  вічного  життя-істини-шляху,  то  не  буде  далі  ваших  вибирань,  а  нитка-шлях  (благодать  Духа  Святого!)  поведе  за  музикою  Богородиці  і  Бога.  Пісочниця  лишилася  внизу.  
Як  тіло,  вмираючи,  відділяється  від  всіх  житейських  речей,  так  і  розум  земний,  вмираючи  для  пристрастей,  відділяється  від  них  і  повертається  в  небесну  силу  духу,  стає  богом  —  в  Богові.
І  —  хай  вся  слава  буде  Богу.

                 В  Світло  Тройці  входження

Тіло  моє,  благослови  на  вічнеє  блаженство.
Я  духом  в  Духові  літав  й  зустрів
Серця  народів  й  учнів:
Вільний  пером  —  навіки  взятий  був  служить,
А  не  жалів  високості  в  блаженстві...

Як  там,  до  них,  ніхто  з  учителів  не  зна:
Не  було  світла,  то  й  не  було  тіней,
А  стало  —  що  тут  піднялося.
Тіло  моє,  просись  до  вічного  блаженства.
................................................
Підтримали  Святих  Печерських  мощі.
Схвалили  і  китаївські  святі.
Святий  Саровський  Серафим  —
благословив  почасти.
Як  Дух  прозирив  нас  і  дихнув  Світлом,
Господи!  Будь  благословен!!
Благословіть  на  Свято-Троїці  блаженство...
Благословіть  же,  тату,  з  світу  того,
Благословіте,  мамо,  з  цього  світу,  —
Благословила  Богородиця  почати.
Усіх  нас  Бог  благословить!

                   (1999  р.,  Різдво  Христове)

І  слава  Богу.  Благословть  і  ви,  брати  і  сестри,  слава  Богу  Єдиному,  що  нас  любить.

Київ,  1999  р.,  серпень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022

ХУДОЖЕСТВО ПОРЯТУВАНЬ В ЗИМІ (практика спасіння в миру) , 1999, ч. 1 і ч. 2

                                     Художество  порятувань  в  зимі
                                           (практика  спасіння  в  миру)

                                                                                     В  ім’я  Отця  і  Сина  і  Святого  Духа

Частина  I
(упорядкована  в  1999  р.  на  матеріалі  книги  «Умное  делание»)

                                               Головне  —  настрій  серця

«Всі  вважають  себе  християнами  за  сповідання  віри  в  Христа  або  за  які-небудь  малі  доброчесності,  АЛЕ  мало  справжніх  християн,  багатих  Святим  Духом,  хто  насолоджується  розмаїтою  розкішшю  благодаті,  зігрівається  небесною  духовною  любов’ю,  хто  прикрасив  душу  різноманітними  одягами  небесних  дарів,  хто  не  в  сповіданні  лише  і  голій  вірі,  але  В  СИЛІ  І  ДІЇ  ДУХУ  
прийняв  християнство,  хто  безперервно  в  перстах  душі  перебирає  розумом  небесне  золото  (тобто  знання  і  роз’яснення  небесних  таємниць),  —  ось  хто  істинні  християни».
(Макарій  Єгипетський.  «Новые  духовные  беседы»,  с.51)

«Безжальність  до  себе,  готовність  до  всякої  послуги  іншим  і  віддання  себе  цілком  Господу  з  молитовним  в  Ньому  перебуванням,  —  це  продуценти  життя  духовного».
(«Умное  делание»)

«...в  цих  словах  він  (Ін.4,  23-24)  відділив  небесних  царських  наближених  і  багатих  в  Духові  
від  бідуючих  в  страшному  жебрацтві  гріха,  котрі  багатим  життям  дії  в  духовній  силі  не  живуть».
(Макарій  Єгипетський.  «Новые  духовные  беседы,  с.52)

Молитву  творити  безперервно,  часто,  як  вогонь  підтримувати.
Частість  молитви  ввіходить  в  навичку  і  перетворюється  в  натуру;  без  частого  прикликання  імені  Ісуса  Христа  неможливо  очистити  серце:  «Господи  Ісусе  Христе,  Сину  Божий,  помилуй  мене  грішного!».
Суть  молитви  є  розумне  до  Бога  сходження  із  серця.
Можна  все  залишити  і  зайнятись  лише  Ісусовою  молитвою  —  і  все  буде  йти  успішно.  
Хто  звертається  не  всередину  до  цього  діяння,  тільки  зволікає  з  ділом.

Молітесь  в  духові  і  істині.  Молітесь  —  духом:  великим  розумом  серця.  (І  далі  курсивом  виділяються  слова  упорядника  «Художества»).

Коли  приходить  Дух,  приводить  в  сильне  збудження  сили  нашого  духу.  Пісня  Богу  тоді  сплітається  сама  собою.
Співайте  язиком  і  серцем  (духом)  —  це  наближує  до  дії  благодаті  Святого  Духа:  іскра  роздмухується  в  полум’я.
Серце  —  як  локатор  —  найважливіше  в  молитовному  лоціюванні  курсу  до  Бога.  Серце  —  це  і  камертон,  що  любов’ю  відповідає  на  всяку  справжню  дію  і  справжній  звук  Духа  Святого  з  людей  і  природи.
Тому  —  молитва  повинна  бути  не  заняттям  певного  часу,  а  станом  духу  повсякчасним.  У  Святому  Дусі.

В  людей  дуже  очищених  —  молитва  переважно  буває  духодвижною  (саморухомою,  Святим  Духом  твориться  в  з’єднаному  духові).
Все  відволікатиме  від  пам’яті  Бога.
Духодвижна  молитва  тримає  душу  свідомо  перед  лицем  Бога.  Світ  весь  —  проти  молитви;  дерзайте:  Христос  переміг  світ.
Якщо  буде  в  серці  почуття  до  Бога,  то  це  буде  безперервна  молитва  без  слів  і  без  стояння  на  молитві.  Прямо  на  ділі.

Справи  —  не  головне  в  житті:  головне  —  настрій  серця,  
яке  до  Бога  звернене.  
Без  сердечного  благонастрою  ніщо  не  має  ціни  перед  Богом  (навіть  піст,  доброчесності  і  подвиги).  Душа  тоді  є  розбито-ненадійною,  а  в  Богові  слід  бути  духовнолюблячим.
 
Подай  душі  
сердечний  передзвін:
людину  а  чи  звіра  привітаю  —
Твого  посланця  —
і  по  тому  взнаю,
що  серцем  чистий  він  —
Святого  Духа  більш  не  проганяє...
1999

Вогник  не  перетворився  в  пломінь?  Бо  нема  Ісусової  молитви.
І  не  дивлячись  на  мою  постійну  зраду,  на  мою  поведінку  ненадійну,  віроломну,  —  Він  перебуває  незмінний.  Незлобивий.  Довготерпеливий.
Запитуєте:  як  же  Господа  в  справах  мати  на  увазі?  А  так:  яку  б  справу  ви  не  робили,  тримайте  в  розумі,  що  її  вам  велить  робити  сам  Господь  Всюдисущий  і  дивиться,  як  ви  її  робите.
Майте  завжди  в  намірі  одне  —  тримати  себе  в  серці  до  Господа  так,  як  слід,  а  на  те,  що  довкола,  не  звертайте  великої  уваги.  
Коли  пам’ять  Божа  є  —  свідомість  стоїть  перед  Господом  —  це  норма.
Потрібно  про  житейські  справи  турбуватись,  але  як  про  Господнє  доручення  і  як  перед  Господом.  І  те,  й  друге  буде  залагоджено:  і  справи,  і  пам’ять  про  Бога.  Інакше  діла  житейські  полізуть  в  свідомість  —  і  пам’ять  про  Бога  витіснять.

Молитовний  стан  духу  є  почуттям  до  Бога  і  пам’ятаням  про  Нього.  І  так  весь  час.
Скоротити  зовнішні  зносини  і  все  наладити  на  один  чин  —  єсть  порятівна  рамка  життя.
Шукайте  такого  настрою,  щоб  тілом  робити  звичайні  справи,  а  духом  (серцем)  завжди  бути  з  Господом.
Всякого  роду  подвиги  слід  так  нести,  щоб  про  них  ніхто  не  знав.
Труди  і  подвиги  суть  засоби,  вони  цінні  —  коли  приводять  до  мети  і  нею  вимагаються.  Думок  на  них  не  зупиняйте.  Основне  —  в  почуттях  і  схильностях,  в  уважному  настрої  серця.
Смирення  —  більш  за  все  пильнуйте  і  молітесь  про  нього.
 
Робіть  все  як  перед  Богом.  Так  себе  тримаючи,  всяку  справу  робитимете  уважно  і  Господа  будете  пам’ятати.  В  цьому  весь  секрет  успішної  —  для  основної  мети  —  дії.
Радійте,  коли  зустрічається  принижування  зовнішнє,  невільне:  приймайте  його  як  особливу  ласку  Божу.  Ви  незадоволені  собою  —  це  добре;  ви  самозадоволені  —  знайте,  що  ви  не  в  своєму  виді,  і  починайте  тоді  теребити  себе:  були  люди,  які  одним  смиренням  без  подвигів  врятувались,  а  без  нього  ніхто  не  врятувався  і  не  врятується.
Зібравшись  всередині  себе,  підніми  духовну  свідомість  і  виконуй  зовнішні  діла,  строго  помічаючи  всі  внутрішні  порухи.

Хто  одного  разу  пережив  потяг  до  Бога,  коли  душа  стає  перед  лице  Бога,  той  бажає  повторення  цього,  але  самотужки  не  притягне:  потяг  находить  сам.
В  перший  удар  благодаті,  що  кличе,  відкривається  бачення  іншого  світу  незалежно  від  людини,  хоче  вона  того,  а  чи  не  хоче.  Після  цього  бачення  його,  як  і  всерцевині-перебування,  покладається  на  волю  людини  і  повинне  бути  роблено.
Якщо  зупинитесь  на  думці,  що  знайшли  успіх,  і  вирішите  завжди  так  робити,  то  впадете  в  мрійливе  самовидумування.  Бог  завжди  відкривається  несподіваним  боком,  новим.
Тільки  з’єднання  з  нашим  Господом  дасть  нам  той  мир  і  те  благовоління,  те  світло  і  життя,  які  втрачені  нами...

Від  доторку  Його  до  всієї  сутності  моєї,  розум,  серце  і  тіло  з’єднались  між  собою,  склали  щось  ціле,  єдине;  потім  занурились  в  Бога  —  перебувають  там,  допоки  їх  тримає  невидима,  незбагненна,  всемогутня  рука...
Під  час  молитви  увазі  слід  бути  всередині,  в  серці:  зосередження  уваги  в  серці  є  вихідний  пункт  правильної  молитви.  Оскільки  молитва  є  шлях  до  Бога,  то  відхилення  уваги  від  серця  є  ухиленням  від  цього  шляху.
Для  початківців  досить,  якщо  дух  (серце)  буде  співчувати  і  сприяти  розуму.  Так  вони  симпатизують  одне  одному.  Далі  розум  має  бути  очищеним  і  заведеним  в  одухотворене  серце:  в  єдність.
Далі.  Виявляється  вогник  в  серці  (Святий  Дух)  —  постійним  почуттям  до  Бога.  Прийде  —  взнаєте.
 
Для  початку  практикуйте  декілька  разів  на  день  по  15-20  хвилин  Ісусову  молитву  —  утвердившись  переконанням  в  Його  присутності,  і  що  Він  бачить  вас  цілком  і  повністю.
Хто  гнівається  —  не  має  молитви.  Людина  горить  в  гніві,  як  полум’ї,  це  диявольський  пломінь.  А  людина  думає,  що  вона  так  горить  з  ревності  за  правдою.  Правда  в  гніві  не  буває.
Пам’ять  про  Господа  безперервна  з  молитвою  до  Нього  —  старці  вміли  цим  відганяти  все  погане  і  утримувати  себе  в  доброму  устрої.  Труд  і  постійність  в  труді  одноманітна  —  все  долають.
Допоки  цілі  свідомість  і  свобода  в  Богові,  тобто  стоять  на  боці  добра,  то  яким  би  не  був  великим  напад,  перемога  наша.

Враження,  які  не  співпадають  з  нашим  ладом,  слід  негайно  згладжувати:  зійти  в  серце,  де  враження  зосталось,  відштовхнути  його  неблаговолінням  до  нього  —  і  одночасно  молитися  проти  нього  Господу,  і  бути  так,  допоки  не  минеться.
Прирікайте  себе  на  життя,  де  руки  і  ноги  будуть  одне  робити,  а  душа  повинна  бути  зайнята  іншим  (Богом),  якщо  хочете  врятуватись.

Здоров’я  не  від  харчу  тільки  залежить,  а  найбільш  —  від  душевного  спокою.  Життя  в  Богові,  відсторонюючи  від  хвилювань,  осіняє  серце  миром,  а  через  те  і  в  тілі  тримає  все  в  здоровому  устрої.
Повсякчасно  молись  —  і  придбаєш  безперервну  молитву  самодвижну  в  серці,  котра  сама  вже  стане  творитись  в  серці  без  особливих  напружень.
Коли  розумна,  що  в  серці  відбувається,  молитва  утворюється,  тоді  лиш  прояснюється  зір  розуму,  і  дух,  ясно  зрячи  Бога,  отримує  від  Нього  силу  і  бачити,  і  відганяти  все,  що  може  ганьбити  його  перед  Богом.  А  дехто  сподівається  дос-тупитись  до  Бога  самими  зовнішніми  справами  і  подвигами.
Читання  є  способом  поновлення  і  пожвавлення  молитви  Ісусової.  Але  найкорисніше  читати  більше  про  молитву.
Відходячи  до  сну,  пробуджуючись,  приймаючи  їжу  і  напої,  бесідуючи,  —  бережи  серце  в  розумному  занятті  Ісусовою  молитвою  або  псалмами.
Досвідчені  духовні,  за  Божим  натхненням,  відкрили  спосіб  найпростіший  і  найлегший  на  вигляд,  але  трудний,  який  тільки  швидше  за  інші  приводить  до  мети  —  доцільне  здійснення  розумної  молитви  до  Ісуса.

Справжнє  послушенство  слухається,  не  бачучи  підстав  і  не  зважаючи  на  своє  небажання.  Йому  обіцяна  особлива  благодать  —  благодать  вбереження  від  всякої  шкоди,  при  виконання  послуху.  Коли  послушенство  виявляється  ради  Господа,  тоді  Господь  бере  під  Свою  опіку  послушника  і  пильнує  його.
Учітесь  перебувати  в  такій  же  зосередженій  молитві  —  при  справах.  Цього  бажає  Господь.  Це  закон:  діло  робити,  а  розумом  і  серцем  з  Богом  бути.  Ось  набувайте  досвідченість  нову  —  і  ще  більш  зміцнієте  у  всередині-перебуванні.
Потрібне  щоденне  самозречення  (себе  застарілого,  нижчого).  Насправді  ж  і  труд  самозречення  Господь  завжди  винагороджує.
Коли  бачите,  що  вас  очорняють,  приймайте  те,  як  лікувальні  грязі.  Це  лікування.
Не  працювати  не  можна.  Є  природна  потреба  в  роботі;  але  захоплюватись  нею  не  слід.  Цілий  день  працюй,  але  розумом  не  відходь  від  Бога.

Робіть  все  так,  щоб  це  розігрівало  серце,  а  не  охолоджувало.
Бережіть  почуття,  щоб  не  лишала  теплота:  враження  ззовні  погано  вживаються  із  внутрішнім  робленням.
Гинуть  —  від  нестачі  внутрішнього  боріння  або  зберігання  розуму.
Потрібно  будь-що  з’єднати  з  діяльністю  —  споглядання,  і  зі  спогляданням  —  діяльність.  Це  швидко  просуває  вперед,  очищує  душу  від  поганого.
Ходіння  з  перебуванням  всередині  і  зберіганням  розуму  є  тверезіння.
Тверезіння  —  найосновніша  наука.  
Тверезіння  —  відведення  поганого  і  приєднання  доброго.

Взаємне  навчання  приносить  плід  лиш  тоді,  коли  при  цьому  кожен  і  сам  себе  вчить,  напоумляє,  вмовляє  так  мислити,  відчувати  і  чинити  в  житті  —  застосовувати  до  життя,  вдосконалювати  в  житті.
Найголовніший  ворог  життя  в  Богові  є  БАГАТОТУРБОТЛИВІСТЬ.  
Вона  приводить  до  самозачинної  мирської  діяльності  (людина  самоволить,  а  не  слухається  Духа  Святого,  тупо  бігає  у  справах  без  вказівок  Божих,  не  має  спокою  і  часу,  щоб  звернутись  до  Бога,  прислухатись).  Хто  в  курсі  справи,  той  тому  і  до  монастиря  вступає.  І  позбавляється...
Найкраще  —  коли  руки  працюють,  а  розум  з  Богом  бесідує  і  живить  тим  серце  (дух).  Це  —  норма.

Два  пильних  стражі  повинен  мати  воїн  Христовий:  тверезіння  і  благорозглядання.  
Перший  звернений  всередину,  а  другий  —  назовні;  той  спостерігає  за  рухами,  які  виходять  із  самого  серця,  а  цей  передбачає  рухи,  які  мають  виникнути  в  серці  від  зовнішнього  впливу.
Особливо  ж  не  давай  випереджувати  дій  —  почуттю  і  бажанню,  бо  звідси  все  зло...
Не  досягаючи  через  помисли,  диявол  починає  діяти  ззовні  —  через  людей,  які  йому  підлеглі.  Підуть  облесливість,  похвала,  наклепи,  осудження,  утиски  та  інші  неприємності.  Головне  —  переносити  все,  не  порушуючи  любові  і  миру.  Помічник  —  Гоподь.  Неприязність  направляти  не  проти  людей,  а  проти  того,  хто,  стоячи  позаду,  заправляє  всією  поганню.
Міцність  відання  і  переконання  передадуть  міцність  і  характеру.
Трудітесь  внутрішньо  багато,  але  всього  доброго  очікуйте  —  від  Господа.
Все  робіть  з  усією  завзятістю,  як  веління  Боже.  Не  як  людям  працюючи,  а  як  Богу,  страхаючись  Божого  засудження  тих,  хто  робить  справу  Божу  недбало.

Піст  все  життя  —  кращий  спосіб  для  збереження  здоров’я  і  процвітання  його...
Уникайте  переїдання  і  просто  ситості  —  «їв  Ізраїль,  затовстів...»  Отупіння  розуму  в  серці  —  неприпустиме,  наслідок  ситості.  
Краще  вважайте  завжди  себе  —  нічим  (в  порівнянні  з  Богом,  а  з  людьми  не  порівнюйте);  насправді  так  воно  і  є,  переконаєтесь  пізніше.
Пропаде  погорда  —  Бог  наблизить.
Будуть  всі  навчені  Богом.  Так  і  буває.  Перстом  Божим  пишуться  істини  в  серці.  Невипробуваний  печалями  —  ненавчений,  душа  його  нікуди  не  годна:  ненадійна.

Це  слово  —  для  білого  чернецтва  (в  миру),  яке  Бог  створить  в  2000  році  від  Р.Х.,  а  книг  для  них  нема  ніяких,  зовсім,  це  не  ізольований  монастир,  принципово.  (Читай  прп.  Антонія  Великого).  «Пора  збирать  дітей  по  світу».

Молітесь  про  видіння  своєї  недосконалості,  інакше  будуть  самозадоволеність  і  самовидумування.
Є  одне  й  те  саме  на  всіх  рівнях  вдосконалювання:  нижчий  не  годен  до  пори  жити  у  вищому.  Ось  для  чого  самозречення  в  досягненому.  Здогадались?  Ось  для  чого  просити  про  бачення  своєї  недосконалості,  негодності.

Ви  образились?  Якби  в  серці  було  це  почуття  негодності,  ніякої  образи  ви  не  відчули  б.

Почуття  своєї  негодності  (знаєте  чому)  —  основне;  якщо  його  нема,  то  все  не  на  користь.  Це  всіх  стосується,  а  найбільш  —  досконалих...(!)
Осуджуй  себе  —  і  перестанеш  судити  інших...  Пізнай  себе  —  стане  ніколи  помічати  за  іншими.  
Вважай  кожну  людину  кращою  за  себе:  без  цього,  якби  хто  і  диво  сотворив,  далекий  від  Бога.
Каяття,  бідкання  серця  і  смиренність  НЕ  ЗАВАЖАЮТЬ  ЧИСТОМУ  РАДІННЮ  ДУХОВНОМУ,  а  дають  сили  душі.

Смирення  веде  від  земності  (егоїзму  тварі)  до  неба  (любові  і  обдаровування  інших).
Якщо  не  виявиться  у  вас  плодів  любові  (радості,  лагідності,  смиренномудрості,  щирості,  простоти,  віри,  великодушності,  дружелюбності),  то  трудились  ви  без  користі.
Застереження  одне.  При  нечистій  совісті  і  грішних  звичках  творити  молитву  Ісусову  є  передчасно,  бо  всередині  відбувається  глибокий  розлад,  який  відганяє  мирність  серця...  Звідси  може  помутнитись  голова  і  заплутаються,  змішаються  поняття.
Вогонь,  запалений  одного  разу  в  щасливих,  горить  сам  собою,  і  невідомо,  чим  він  живиться.  В  цьому  і  вся  таємниця.
Самообманюється  душевний  настрій  тих,  котрі,  відкинувши  заняття  Ісусовою  молитвою,  задовольняються  самим  зовнішнім  молінням,  неухильною  участю  в  церковних  службах...  Виявляється  так:  вони  від  гордості  зневажають  інших...

Увага  —  головне;  їй  навчаються  при  заняттях  Ісусовою  молитвою.
Досконала  Ісусова  молитва  приходить  незаплановано,  як  кохання,  їй  можна  віддатись  лише  непередбачено  і  натхненно  згори.

Ісусова  молитва  може  самоскорочуватись  (кількістю  слів)  чи  збільшуватись  згідно  з  підказками  уваги.  Увага!  
Увага!!  Увага!!!  Це  життя  нове,  духовно  небувале,  якого  тут  нема!

Є  дві  розумні  молитви:  одна  —  для  початківців  —  відповідає  діянням,  а  друга  —  для  досконалих  —  відповідає  духобаченню  (споглядальному  хресту).
Хто  з  допомогою  Божою  подвигається  на  любов  до  Бога  і  до  людей,  на  лагідність,  смиренність,  терпіння,  послушенство  Богу  душею  і  тілом,  на  піст,  пильнування,  сльози,  поклони  й  інші  труди  тілесні,  на  розумні  таємні  вправи  в  молитві,  на  плач  і  роздуми  про  смерть,  —  весь  такий  подвиг,  ДОПОКИ  ЩЕ  РОЗУМ  КЕРУЄТЬСЯ  ЛЮДСЬКИМ  САМОВЛАДДЯМ,  називається  діянням:  баченням  не  називається.

Коли  найглибшою  смиренністю,  з  допомогою  Божою,  очистить  людина  свою  душу  і  серце  від  погані  душевних  і  тілесних  пристрастей,  тоді  благодать  Божа,  спільна  мати  всіх,  взявши  очищений  нею  розум,  як  дитину  за  руку,  возводить  його  ніби  по  сходинах  на  духовні  бачення,  відкриваючи  розуму,  в  міру  його  очищення,  несказанні  і  недосяжні  божественні  таїни,  і  це  справедливо  називається  істинним  духовним  баченням:  це  є  чиста  (споглядальна)  молитва,  від  неї  жах  і  бачення.

Але  ввійти  в  це  неможливо  нікому  самовладно...

Божественна  розумна  молитва  має  непорушну  основу  перш  за  все  в  словах  Господа  Ісуса:«Ти  ж,  коли  молишся,  ввійди  в  кліть  твою  і,  зачинивши  двері  твої,  помолися  Отцю  твоєму,  Котрий  в  таїні,  і  Отець  твій,  видячи  таємне,  воздасть  тобі  явно».
Самовпевнений,  самоскеровуючись  до  того,  що  вище  його  достоїнства  та  можливостей,  з  гордістю  поспішає  до  споглядальної  (духовної)  молитви.  Такий  марнославний  легко  вловлюється  сітями  диявола.

Перший  плід  Божої  теплоти  є  зібраність  думок  в  одне  ціле  і  спрямування  їх  до  Бога  невідступне.
Май  пам’ять  про  Бога  завжди,  і  любов,  і  бажання,  бо  сказано:  «Де  скарб  ваш,  там  буде  і  серце  ваше».
Тільки  той  не  відчує  гарячого  бажання  приступити  до  цього  розумного  діяння  розумної  молитви,  хто  охоплений  пристрасними  помислами  до  житейського...  хто  не  усвідомив,  яку  сокровенну  духовну  користь  має  в  собі  ця  річ.
Мета  розумної  молитви  —  єднання  з  Богом,  Котрий  є  Дух,  і  єднання  з  Котрим  тому  може  бути  лише  духовним.
Для  зібраності  розуму,  необхідної  для  молитви,  також  можуть  бути  сприятливими  деякі  зовнішні  умови  проживання  і  навіть  розташування  тіла.  Але:  оскільки  сутність  молитви  в  тому  полягає,  щоб  молитись  розумом  в  серці,  то  згідно  з  цим  розум  наш  повинен  бути  направленим  в  серце.  Все  інше  —  другорядне.

Душевне  спасіння  людини  залежить  від  молитви,  тому  вона  потрібна,  нею  оживлюється  віра,  через  неї  всі  доброчесності.
Сила  молитви  не  в  словах,  а  в  тому,  як  її    здійснювати.
Зберігайте  дар  внутрішньої  теплоти  до  Бога,  більш  за  все  —  смиренням...
Богомисліє  замінити  молитвою  Ісусовою  можна,  але  яка  в  тому  потреба:  вони  одне  й  те  ж  суть.
«Потрібно  зусиллям  вправляти  розум  свій  в  слова  молитви».  (прп.  Іоанн  Ліствичник).  (!)
Безперервна  молитва  в  тому  полягає,  щоб  завжди  благоговійно  стояти  перед  Богом.
Суть  розумної  молитви  —  в  ходінні  перед  Богом  повсякчасному.  Хто  шукає  внутрішнього  царства  Божого,  думає  все  про  Бога.
Необхідне  САМОЗРЕЧЕННЯ,  що  навчає  шукати  в  молитві  однієї  УВАГИ.
12.04.1999
Київ
 
                                       Художество  порятувань  в  зимі
                                         (практика  спасіння  в  миру)
Частина  II
(упорядкована  в  1999  р.  на  матеріалі  п’яти  томів  «Добротолюбія»)

                                       Зміна  мислення  земного  на  гірне  —
                                             найвирішальніше  в  справі

Слово  під  деревом
(У  серці  б’є  вогненне  слово)

Про  Бога
мовить  боже  слово,
а  я  —  озвучувач  його,
тільки  й  того  —  не  випадковий,
бо  в  Ньому  найзвучніш  вогонь.
Зідравши  з  мене  і  зварившись
Супроти  опускань  його  —
Не  станеш  горлом  говорити,
Що  це  сказав  незвичний  Бог.
Дух  прагне  слова!  воно  —  Духа
У  серце,  яке  любить:  бо
Втягнемося  в  кінці  розпуки
В  страшне  і  сильне  слово  —  Бог:
Любов.

                                                                       Слово  від  мене

Якщо  хтось  має  високорозвинену,  стійку  душу  і  міцне  тіло,  нехай  рішучо  привчається  до  концентрованого  Першослова,  до  несказанност  і  жаху:  це  перекине  роздрібнений  корінь  уяви  із  фрагментів  земних  мислеформ  на  протилежний,  цільний  духовний  корінь  —  з  неба  від  Бога.
З  новим  єднанням  настане  нове  життя:  переверстка-зцілення  душі,  народження  в  духові,  одухотворення  душі,  а  по  тому  —  більше  єднання  з  Богом.
Переконаєтесь  на  ділі  —  вже  при  цьому  переході,  бо  шкірочки-голограмки  мислеформ-убивць  померехтять  на  видноколі  і  зникнуть  назавжди.  Цих  обмежувачів  не  стане  перед  Безмежним  і  Незнаним,  який  дасть  вам  благодать  ведення,  знання-любов,  смирення  і  безсмертя...
Найважче  буде  переродитись  і  змінити  свою  природу  тим  людям,  які  нині  начебто  найпередовіші:  «задубілі»  в  земному  менталобрухті.  В  них  вистачить  розвитку  зрозуміти  це  навіть  логічно,  але  на  ділі  вправити  надмірний  (хворий)  ментал  —  найтрудніше,  без  допомоги  —  неможливо.  Так  показує  статистика  на  ділі.  Тільки  Бог  врятує  їх  «стилем  художества».
(Якщо  кілька  разів  потрапиш  в  «стиль  Бога»,  то  від  тебе  остануться  одні  гудзики.  А  решта  людей  матиме  друге  слово  —  сьому  воду  на  киселі,  «понавкування».  Їхні  душі  не  витримають  більшого.  Такою  буде  і  випробуваність,  і  тому  —  «молочна»  надійність.  На  ділі  побачиш,  що  в  порівнянні  з  Богом,  Богородицею  і  святими  ти  —  ніщо,  і  сам  не  можеш  зробити  нічого,  а  є  тільки  провідником  творчого  акту  згори.  Пропаде  погорда,  —  тоді  твої  нові  дари  ніщо  земне  не  вкраде,  тільки  тоді.  Побачу,  де  ці  слова  виб’ють  з  душі  непотріб.  Ти  протверезієш:  побачиш  це,  та  не  загордишся,  не  буде  «матриць»  земної  обмеженості).
Робота  в  таборі  земного  мислення,  що  енергетично  ворожий  Богові,  найнебезпечніша  і  є  ходінням  по  канату  між  світами  духовним  і  ментальним;  щоб  сказати  внизу,  натякнути  про  те  вище,  для  чого  нема  слів  (і,  як  ви  збагнули  про  природу  кореня,  —  ніяких  уявлень),  —  слід  знайти  форми,  аби  хтось  зачепився  розумом,  серцем  чи  душею;  ще  й  не  загрузнути  тут.
Саме  тут,  аж  до  ядер,  буде  перемога  Бога.
Перемога  —  мисленням  про  Бога  у  серці  внутрішньої  людини.

В  звірячих  клітках  пристрастей  соціуму  —  водолази  болотні,  самовідірвані  від  живлення  і  керування  згори  (через  внутрішню  людину),  занурюються  все  більше  в  зовнішнє  в  пожадливості  матеріальних  благ  і  використовують  свободу  мислення  —  аж  до  бездарного  отяжіння.
І  —  всесвітнє  однобоке  (хворе)  матеріальне  мислення,  що  у  ворогуванні  з  серцями  (з  Богом)  —  диявол,  одна  істота.  Збагнули?  Куди  заведе  хворе,  сліпе?  Самотужки  ніхто  не  вирветься,  і  добре,  що  не  знаєте  цього,  бо  не  змогли  б  тут  жити,  і  не  захотіли  б.
 Вже  зараз,  з  1996  року,  виручає  лише  інтуїція.
Часткова  інтуїція  в  голові  (периферії)  і  духовна  інтуїція  в  аналогові  Тройці  (в  цільності  розуму,  серця  й  духу  в  центрі  —  у  внутрішній  людині)  —  збагнули  різницю?
Не  топчіться  в  голові,  не  пережовуйте,  тут  не  знайдете  виходу  чи  рішення,  яке  на  цій  горизонталі  не  народжується,  тільки  притягнете  підслуховувачів  —  і  тоді  який  з  вашої  душі  помічник?
Швидше  —  в  дух:  інтуїція  приносить  рішення,  якого  в  інтелекті  не  видно  і  не  буває.
Яка  інтуїція  підказала?  (Працюйте,  це  практикою  досягається).  Ще  очищуйтесь  вищим  духом,  ще  кілька  рухів  (поверхів)  у  глибину.
Тепер  —  у  внутрішню  людину  в  серце,  —  чому?  (Переконуєтесь  практично).  Відчули-здогадались?  (В  серці  збирайте  всю  цільність...)  Там  орган-аналог  Тройці,  там  людина  вперше  здорова.(!)
 Далі  вестиме  тільки  інтуїція  Тройці  в  утвореному  органі  —  образі  і  подобі  Божій,  збагнули?  Тримайтесь  там,  це  листочки,  для  доступності  знижені.
Отже,  ви  всіма  силами  в  глибині,  в  мовчанні?  Точно?!

Плач  в  блискавці  любові

чому?  —
чомусь  радітимуть  незримому  цьому
нібито  щось
промовить  враз  як  ні  до  кого:
«а  я  люблю  тебе»  —
й  стебло  озону  й  гроз
і  цілуватимуть  крізь  далі  просторові
поезії
і  стебла  трав  і  рук
хоч  плач
іскрить  любов  іскрить
найлегший  шепіт-звук
і  Боже  мій  ми  вдома
і  шепіт  цей  вразить  сильніше  грому!
1999

Внутрішній  голос  —  тихий-тихий.  Все  шумливе  зовнішнє,  накопичувальне  заглушає  інтуїцію,  вказівку,  слово  в  серці,  голос  Бога,  Його  наступні  дари.  Можливості  спасіння  гинуть:  просвіти  щезають.
Потрібно,  щоб  вижити  і  спастить    т  у  д  и  ,  цього  єдино  справжнього  триматись,  очищуючись  від  всього  іншого.
В  глибині  в  серці  —  несказанний  мир,  спокій,  легко  мовчати.  Спокій  —  основа  прийняття  знань  духу,  енергій,  також  утворення  надійного  здоров’я:  розум  з  серцем  не  ворогують:  гармонія  в  усій  людині  і  навколо.
Не  дозволяйте  мисленню  від’єднатись  від  цільності  розуму-серця-духу  і  поповзти  з  серця  до  лобної  кістки  голови.  Там  —  млин,  що  меле  не  нове,  а  лише  те,  що  звик  (запрограмований).  Бо  буде  знову  хвороба:  ворогування  частин  душі  між  собою:  розуму  з  серцем.  Ви  перестанете  керувати  собою,  а  станете  керовані    
в  с  е  є  д  и  н  о  ю    звіролюдиною  світу,  яка  спонукає  у  пристрастях  здобувати  матеріальні  та  культурні  блага  для  звичного  вгодовування  душі  й  тіла.

Тому  в  зовнішніх  людях  є  багато  видів  душевних  хвороб,  відомих,  бо  «зашкалюють»  в  деформаціях  циркуляції  душевних  енергій,  і  невідомих  їм,  бо  терпимих,  але  відомих  професіоналам  внутрішнім,  які  одні  на  практиці  працюють  з  мисленням  і  знають  проблеми  здоров’я  і  нездоров’я  мислительного  світу,  інших  світів  —  теж...

Є  люди,  які  не  усвідомлюють,  що  вони,  на  щастя,  є  внутрішніми,  хоча  й  часто  переховуються  там,  як  в  захисті  і  отверезінні  («життя  заганяє»);  є  неймовірно  обдаровані  від  Бога,  але  не  знають  покликання,  ще  ніби  не  час  —  нема  такої  «професії»,  зайняття  (а  звір-суспільство  не  допускає  нічого  справжнього,  нового  від  Бога).
 І  не  тільки  світське  є  пристрасним  (звірячим),  але  й  люди  Церкви,  єпископи  —  це  реальність,  і  буде,  за  Писанням,  ще  гірше;  більше  того  і  найжахливіше,  що  мистецькі  люди,  науковці  і  священники,  після  служби  і  надихання,  стають  знову  пристрасними  (легковажно  і  злочинно    виходять  з  внутрішнього,  тому  зовсім  не  є  надійними).

Епізодично  внутрішні  люди  можуть  тверезо  дивуватись  непорядності  тих  батьків,  які  штовхають  душі  дітей  на  брехливість,  нечесне  заробляння  хліба  та  ін.  —  прямо  в  пащу  енергетичного  звіра,  на  загибель  душі.  Ніхто  в  зовнішньому  і  не  знає,  що  спекуляція,  проституція  тощо  —  це  майже  безповоротні  енергетичні  захворювання  (зчеплення)  до  загибелі.  Справедливо  сказано,  що  пошлість,  і  дурість,  і  вперта  тупість  людська  не  знають  меж.

Хто  зовнішній  знає,  що  пошлість  —  це  є  захворювання,  і  щО  це  за  захворювання?  
Пошлість  є  механічна  безладна  суміш  різних  тонких  «хитросплетених»  розумово-душевних  енергій  (сил  душі),  а  від  того,  що  цим  хворіє  всеєдиний  звір-світ,  то  пошлість  не  має  меж.

Якщо  хтось  свою  дитину,  неймовірно  витончену,  обдаровану,  покликану  для  служіння  небесного,  якого  в  суспільстві  нема  і  не  скоро  буде,  штовхає  в  своїй  нечутливості  і  зарозумілості  в  зовнішнє,  замість  перепросити,  перемолити  і  перешукати  небо  й  землю,  хай  би  послали  вам  прозорливця  чи  пряму  інформацію,  щоб  дитина  (матеріально  багатих!..)  отримала  не  загибель,  а  правильну  підготовку  і  єдино  точне  місце  від  Бога  —  то  хто  він,  як  не  пошляк  і  убивця,  який  перед  Богом  відповість  за  цей  жах??

Виліковує  від  пошлості  тільки  точний  (!)  піст  зі  строго  регулярною  молитвою  роками  і  роками  мовчання,  і  десятиліттями  в  церкві  з  причастям  і  у  внутрішній  людині.  

Все  хворе  —  не  сильне  мовчати.  Спробуйте,  щоб  люди  зупинили  мислення  чи  замовкли...

Інтелігенція  не  є  професіоналом  в  цьому.  Вона  теж  не  знає,  що  є  одною  хворою  істотою,  в  якої  душа  ще  душевна,  а  не  духовна,  тому  душевність  видає  століттями  за  духовність  і  в  тілах  є  звичайними  пристрасними  людьми  з  манією  керувати  народами.  
Це  навіть  не  здається  хворобою.
Горда  в  собі,  —  не  знає,  чому  горда  (бо  не  знає  природи  мислення  і  здорової  людини),  і  не  хоче  знати,  що  це  є  противленням  Богу,  запереченням,  або  підмінянням  Бога  в  управлінні  народами.

Все  це  не  потрібне  здоровим  мовчальникам,  бо  їхні  душі  вже  духовні,  а  не  душевні,  тому  не  хворіють  сатаною-істотою.
Сказане  може  видтися  в  миру  дивним,  по-новому  відкритим.  Духовного  відкривати  для  поверхових  душевних  не  слід  не  лише  за  правилом  духовної  практики,  але  насамперед  —  що  це  було  б  не  корисно  неготовим,  не  схотіли  б  жити...

Тепер,  якщо  вважаєтесь  здоровою  серйозною  людиною,  приступіть  до  текстів  «Добротолюбія»  —  книги  мовчальників-християн  в  монастирях.  Перечитайте  кількох  з  них,  близьких  вам  за  духом.  Переконайтесь,  що  слід  поступово  і  правильно  виховувати  серце,  мислення,  дух,  душу  і  тіло.  Це  слово  із  суворої  практики,  а  не  легковажних  світських  завихрень-галюцінацій  самовладного  інтелекту.

Клепають  в  миру  протези:  радіо-,  теле-  різне,  комп’ютери,  кораблі,  локатори,  системи  штучного  зв’язку.  Що  буде,  коли  здорову  людину  фізично  закувати  в  протези?  А  чому  всі  втратили  силу  волі?  Чи  не  тому,  що  протези  сучасніші  ставляться  на  свободу,  душу,  свідомість,  совість  і  цілком  заблокували  духовність,    відвели  від  Христа?  

Чи  є  сила  волі,  коли  інтелект-матерія-споживачі  нині  стали  одним  цілим,  в  якому  не  ставляться  запитання?  Бездуховні  —  безвільні,  не  мають  сили  волі  вимкнути  генератори  масового  гіпнозу,  ні  ставити  перед  собою  запитання  супроти  питання  грошей.
 Чи  не  корисно  всім  рятуватись  у  внутрішній  людині,  де  неспівставні  переваги  Духу  над  всією  дрібнотою,  куди  і  спрямована  еволюція,—  де  є  єднання  з  Богом  і  планом  розвитку  й  спасіння?  Нащо  бути  в  тому  будуванні,  яке  загине,  бо  проти  Бога?
Що  б  ви  сказали  про  корабель,  який  перестав  слухатись  локатора  (серця),  зв’язку  і  управління  з  Центру,  а  підпав  під  команди  нижчого  за  підлеглістю  периферійного  комп’ютера  з  вірусами?

Чи  чують  люди,  що  я  кажу  спеціально  для  них  зрозумілою  мовою?  Куди  відносить  їх  і  їхній  лексикон  (майже  цілком  заформалізований,  технічний),  якщо  духовне  слово  з  третього  чи  чотирнадцятого  століття  вже  ввижається  застарілим  і  відлякуючим,  бо  вічне,  а  вони  самі  собі,  тимчасовики,  —  надто  передовими.  В  який  перід?  Який  прогрес  може  бути  відносно  вічності?  Ні  минулого,  ні  майбутнього  у  єдиному  вічному  нема,  це  знають  духовні.  А  що  з  людьми  робиться,  не  знаєте?

Чому  душі  себе  не  пізнають  і  не  вміють  володіти  собою?  Це  душевний  навколо  шукає,  а  духовний  все  знайде  в  собі,  в  глибині,  у  внутрішній  людині.  

Світ  переповнений  темними  сліпцями,  а  заспокоює  себе,  що  академіки  знають  і  правильно  ведуть.  Та  вони  уявлення  не  мають  про  еволюцію  через  внутрішню  людину,  бо  то  звичайні  люди  з  пристрастями,  і  не  можуть  вести  душі  ніяк,  окрім  до  загибелі  на  радість  звірові.  
Звір  вважає,  що  вже  переміг,  вже  стихії  руйнує  —  ваш  дім,  хоче  зруйнувати  ядерними  некерованими  процесами  і  хаосом  все,  а  загіпнотизовані  роззявили  рота  і  дивляться  кудись  вбік,  мабуть,  на  його  секс  по  комп’ютерних  мережах.  
Від  чого  прокинуться,  як  не  від  жаху,  коли  вже  буде  пізно?  

Проти  земної  мафії  не  справляються,  а  проти  піднебесної,  ментальної,  що  не  пропускає  нікого  без  допомоги  з  Духу,  втрапити  в  порятівний  світ?

Душевні  кожним  диханням  і  думкою  підтримують  і  захищають  лише  одне:  можливість  дальших  заблукань  душ.  Це  статистика:  підрахуйте  святих  і  решту,  що  втратила  вищі  можливості,  які  посилались.  Статистиці  нема  чого  протипоставити,  це  факт.  Крім,  хіба  що,  гордості.  Це  ж  правда—  жах:  хіба  душевні  прагнуть  вищих  можливостей  Святого  Духа?
Чому  нарікають  на  Бога?  Він  не  створив  роботів,  Він  дав  свободу  вибору  в  усьому  і  на  весь  час.  Від  слабкості  душі  і  ліні  вони  вибирають  легший,  матеріальний  шлях:  легше  котитися  згори  донизу  (без  духовної  роботи)  —  як  всі.
Бог  —  справедливий,  нікого  не  насилує:  розіб’ються  —  отямляться  і  протверезіють.  

Думаєте  —  легко  буде,  коли  проти  піде  весь  світ  —  з  сатаною  його  слуги?  Сатана  —  реальний  мислезавр,  як  колись  —  динозаври,  і  як  всяка  твар  є  частиною  плану  Божого,  вкрай  необхідною:  а  як  би  проходили  випробування  і  виховання?  як  би  йшов  духовно-природний  відбір  вище?  звідки  б  взялися  святі  і  праведні?  Вони  завдячують  як  тренеру.

Як  водиться,  всяка  твар  має  початок,  середину  і  кінець;  і  з  мислезавром  буде  в  кінці  —  точно  як  сказав  Христос  і  написано  в  Писанні:  сатана  стане  непотрібним.  

Хоч  багато  ще  начворить.  Тройця  прибере  його  геть,  бо  в  ньому  не  буде  потреби  у  новому  житті,  де  вже  буде  нове  подальше  виховання  богів.
Зовнішні  науки  викликають  у  внутрішнього  лише  добру  усмішку,  як  до  дітей  в  пісочниці.  Бог  навчить  всіх-всіх.  В  Божому  Дусі  чути  голос  кожної  речі:  душі  —  не  речі,  Бог  не  покине.
Найздоровіші  душі  тим  перспективні  для  повороту,  що  вони  оживають  в  серці  від  одного  зерна  (слова)  з  Духу,  за  Христом,  а  найхворіші  —  які  заменталізувались,  закореніли  в  дияволі,  —  оживають  відповідно  від  найсильнішіх  ліків  —  від  чудес,  але  це  невдячні  душі,  бо  й  потім  з  ними  одна  морока:  кам’яний  грунт  серця...

Найготовіші,  засіяні  Словом,  підуть  в  дух  (в  серце  внутрішнє)  першими:  хтось  має  бути  отямлений  Богом  першим...
Така  пісня  триумфуючої  Любові:  конкретна  в  кожній  душі,  але  неминуча  у  всіх.  Хоче  хто  чи  не  хоче,  але  удар  благодаті  —  це  удар:  дар  Бога.
Тепер  чуло  і  чесно  подивіться,  наскільки  краще  переверстує-зцілює  душу  наступний,  впорядкований  за  духом  текст  з  «Добротолюбія».
Впорядковувач  —  я  —  ніхто  перед  святими  рятівниками  моїми  і  вашими:
 прпп.  Антонієм  і  Феодосієм  Печерськими,  прп.  Сергієм  Радонезьким,
 прп.  Серафимом  Саровським,  Святителем  і  Чудотворцем  Миколаєм,  
св.  великомученицею  Варварою,  прп.  Іоною  Київським,  блаженною  Ксенією  Петербурзькою.  Знаю  це  по  духу.  
І  зовсім  я  попіл  перед  незбагненною  Пресвятою  Богородицею,  яка  розпочала  очищувати  мене,  дійсно  грішного.  

Та  тут  слово  святих:  з  високих  джерел,  з  їхніх  місць  в  Пресвятій  Тройці.  Тому  з  ангелами  і  херувимами  залишаю  вас  на  самоті  і  відходжу  мовчки.
Розвиненій  людині  досить  тексту  книг,  щоб  розібратись  і  прийти  до  Бога.  

Націльтесь  на  глибину  слів:  що  інтуїція  серця  каже?  Помоліться  тут  в  серці:  нехай  Бог  надихає  очищеного,  це  практика.

Св.  Антоній  Великий:
Якщо  ти  збережеш  ці  слова  —  радітимеш  з  усіма  ангелами,  а  всіх  злих  духів  вразиш  скорботою.  Ходи  ж  у  цих  заповідях:  душа  твоя  виповниться  пахощами  святих,  і  світлом  блаженних  засяє  обличчя  твоє,  і  станеш  ти  святилищем  Богові,  як  і  всі  святі,  і  зустрінеш  нарешті  Бога  з  веселістю  і  радістю.
Не  відступай  від  жодної  з  цих  настанов,  і  Господь  наш  Ісус  Христос  дасть  тобі  спокій  і  звершити  в  мирності  справу,  до  якої  приступив  ти.  Досконалі  отці  наші  і  ті,  котрі  наслідували  їх,  через  виконання  їх  стали  досконалими.
Якщо  до  сказаного  захочеш  долучити  якусь  із  добрих  справ  —  долучи,  і  весь  час  посилай  подяку  Господу  нашому  Ісусу  Христу.

Св.  Іоан  Касіан:
«Коли  всі  висловили  свої  міркування  (яка  доброчесність  найбільша),  став  говорити  бл.  Антоній:  «Все  сказане  вами  порятівне  і  необхідне  для  тих,  що  шукають  Бога  і  бажають  прийти  до  Нього.  Але  віддати  першість  будь-якій  із  вказаних  вами  доброчесностей  не  дозволяє  досвід  падіння  тих,  які  були  успі-шними  в  них.  І  причина  цьому,  думаю,  була  не  інша,  як  нестача  РОЗСУДЛИВОСТІ.  
Бо  вона  навчає  людину  йти  царським  шляхом,  уникаючи  небезпечних  крайнощів.  Якщо  в  когось  не  вистачає  розсудливості  (ясного  бачення,  що  робити,  а  що  ні),  тоді  справи  його  й  помисли,  не  бувши  строго  обговорені,  течуть,  як  течеться,  і  тут  ворог  встигає  підставити  замість  істинного  добра  уявне,  і,  прикриваючи  ним  рів  чи  сіть,  вкидає  в  них  і  губить  його».

Прп.  Ніл  Сінайський
Гордість  є  пухлина  душі:  якщо  дозріє  —  прорветься  і  спричинить  велику  неприємність.  
Гордістю  хворіє  той,  хто  відступив  від  Бога  і  своїм  власним  силам  приписує  добрі  справи.
Доброчесність  гордого  непотрібна  Богу.
Дорогоцінному  каменю  личить  золота  оправа,  а  смиренню  —  багато  світла  від  доброчесностей.
Нехай  з  тверезінням  буде  молитва  наша,  щоб  не  просити  в  Бога  чого  не  слід.
Обробляй  розум  навчанням  в  законі  небесному,  бо  це  навчання  викорінює  погані  думки,  і  небом  зробиться  розум  твій.
Старайся  завжди  слухати  і  мовити  про  справи  святих:  зі  святими  і  сам  станеш  святим.

Св.  Ісаак  Сиріанін
Ті,  в  кому  засяяло  світло  віри,  не  доходять  вже  до  такої  безсоромності,  щоб  знову  просити  у  Бога  в  молитвах  «дай  нам  це»  чи  «візьми  у  нас  те»  —  і  нітрохи  не  турбуються  про  себе  самих,  бо  духовними  очима  віри  всякчас  бачать  Батьківський  Промисел...  більшою  мірою,  аніж  ми  просимо,  думаємо  і  уявляємо  собі.
Від  смутку  (за  небом)  народжується  смирення,  смиренню  дається  благодать.  Дари  бувають  потім  не  за  труди,  а  за  смирення.  
Якщо  воно  втрачене,  то  все  даремне.
Господь  вимагає  виправлення  душі  (очищення  від  психічних  енергій  земності).  Тіло  однаково  діє  і  в  правих  і  в  лівих  ділах;  розум  же  при  цьому  є  правим  чи  грішним  —  судячи  з  його  настрою.
...Тим  і  відрізняються  сини  Божі  від  інших,  що  живуть  вони  в  скорботах  і  трудах,  а  світ  гордиться  розкішшю  і  заспокоєністю  (бездуховністю,  без  трудів  духовних).  Господь  знає,  що  тим,  які  живуть  в  заспокоєності,  неможлво  перебувати  в  любо-ві  Його,  і  тому  відмовляє  їм  в  заспокоєності  і  насолодах.
Господь  знає,  що  до  смерті  не  забере  від  нас  можливості  відхилень...  і  повелів  всякчас  молитись...  з  причини  тонкості  і  незбагненності  того,  що  завжди  з  нами  зустрічається  і  не  охоплюється  баченням  розуму  нашого  в  тих  станах,  в  яких  нерідко  знаходимось  мимоволі.
...Увага  вірних  звернена  в  лоно  Отця  їх,  —  і  сама  надія,  ніби  перстом,  щомиті  вказує  їм  віддалене  і  невидиме,  проте  зриме  оком  віри,  і  бажанням  цього  віддаленого,  мовби  вогнем  розпалює  всі  частини  душі.  Туди  пролягає  все  спрямування  їхніх  подумів,  і  туди  завжди  вони  прагнуть  сягнути.
...Пристрасті  знемогли  в  святих,  і  не  легко  можуть  повстати  на  душу,  і  розум  їхній  не  має  потреби  бути  уважним  весь  час  в  розсудливості  щодо  них,  бо  всякчас  сповнений  думок,  які  зі  свідомістю  збуджуються  в  розумі  роздумами  і  бесідою  про  найвищі  порядки.  І  тільки-но  починають  пробуджуватись  пристрасті,  розум  раптово  викрадається  від  зближення  з  ними  якимось  врозумінням,  що  проникло  в  розум,  і  пристрасті,  як  сказав  блаженний  Марк,  остаються  в  них  якось  ні  при  чому.
Смиренномудрий  не  сміє  і  Богу  помолитись,  або  просити  чого-небудь,  і  не  знає,  про  що  молитись,  а  тільки  мовчить  всіма  своїми  почуттями,  чекаючи  однієї  милості  і  того  волення,  яке  зійде  на  нього...  і  насмілюється  тільки  так  молитись:  «по  волі  Твоїй,  Господи,  нехай  буде  зі  мною»

Ховайтесь!!
Літайте  вище  —
Юністю  вирвіте  корінь  слави,  —
своє  усе  знати,
що  правильно  —  легкість  у  серці!!
А  як  хто  являвсь  прорікать  —  
прорікали  ж!  —
Од  пупа  одноголов’ям  кричали:
«Ай!»
«Незрозуміло!»
«Ніхто  не  розуміє!»
(уривок  з  19-ї  поеми  «За  любов  до»)

Ніщо  не  є  таким  сильним,  як  відчай.  Коли  людина  подумки  позбавить  життя  своє  надії,  тоді  нема  нічого  дерзновеннішого  за  неї.  Ніхто  з  ворогів  не  може  протистояти  їй,  і  нема  скорботи,  чутка  про  яку  привела  б  до  знемоги  мудру-вання  її,  тому  що  всяка  скорбота  легша  за  смерть,  а  людина  нахилила  голову,  щоб  прийняти  на  себе  смерть.
Досконало  смиренномудрий  не  бажає  смирення  —  воно  в  ньому  є,  і  не  має  потреби  мудруванням  своїм  винаходити  причини  до  смиренномудрості,  а  в  усьому  являє  смирення  без  труда  і  самопримушування.  Це  вже  від  Бога  смирення.  
Для  боротьби  з  пристрастями  найкраще  —  занурюватись  у  внутрішню  людину  свою,  і  там  усамітнено  перебувати  з  Богом,
весь  час  обробляючи  виноградник  серця  свого.  (Коли  розум  наш  перебуває  там  усамітнено,  тоді  не  він  веде  боротьбу  з  пристрастями,  а  благодать).
Якщо  зір  розуму  не  буде  очищений  безмовним  життям,  не  надбає  досконалого  світла  любові,  то  не  зможе  зробитися  істинним  глядачем  Божественного  споглядання.  Це  було  і  з  філософами  зовнішніми.  Вони  єдиного  Бога  розділили  в  багатобожстві...  і  цю  мрію  безуму  помислів  своїх  назвали  баченням  сутностей.
...Зненавидь  життя  широке,  щоб  помисли  свої  зберегти  незбентеженими.  Утримуйся  від  численного  і  турбуйся  про  саму  свою  душу,  щоб  врятувати  її  від  розтрати  внутрішньої  тиші.
Краще  тобі  самого  себе  звільнити  від  пут  гріха,  аніж  рабів  звільняти  від  рабства.
Краще  тобі  вмиритися  з  душею  твоєю  в  однодуманні  потрійного  в  тобі  складу,  себто  тіла,  душі  і  духа,  аніж  ученням  своїм  умиротворювати  різнодумців.  (Порівняй  з  прп.  Серафи-мом  Саровським:  «Спасися  сам  —  і  тисячі  спасуться  біля  тебе»).

Св.  Григорій  Богослов  говорить:  «Добре  богословствувати  ради  Бога,  але  краще  для  людини  зробити  себе  чистим  для  Бога».

Корисніше  для  тебе  потурбуватися  про  те,  щоб  пропаще  в  душі  твоїй  відновити  спрямуванням  подумів  своїх  до  Божественного,  аніж  воскрешати  мертвих.
Хто  колись  назавжди  посвятив  себе  Богові,  той  проводить  життя  в  спокої  розуму.
Не  входячи  в  спокуси,  ніхто  не  набуде  духовної  мудрості.
Без  старанного  читання  не  взнати  тонкості  подумів.
...Як  від  обжерливості  народжується  бунт  помислів,  так  від  багатослів’я  і  безчинних  бесід  —  безтямність  і  випадання  розуму  із  свого  чину.
Слід  бути  завше  поза  всякою  житейською  турботою,  щоб,  занурившись  в  себе  самого,  не  знаходити  нічого,  з  належного  до  віку  цього.
Диявол  знає,  що  ревних  воїнів  нелегко  перемогти.  Ворог  загнуздується,  бачучи  Хранителя,  що  завжди  їх  охороняє.  Допоки  вони  не  відринуть  причин  допомоги,  —  молитов,  трудів  смиренномудрості,  —  доти  Помічник  і  Заступник  ніколи  не  відаляється  від  них.
...Праведник  має  над  собою  особливий  невідлучний  промисел.
Інші  люди  при  Божому  промислі  користуються  і  своїм  веденням,  а  праведник  замість  цього  здобув  віру,  з  якою  нічого  не  боїться.  І  оскільки  його  постійна  турбота  присвячена  Богові,  то  і  Бог  говорить  про  нього:  з  ним  є  в  скорботі  його,  візьму  його  і  прославлю  його,  довготою  днів  наповню  його  і  явлю  йому  спасіння  Моє.  (Пс.90).
Неможливо  людині  залишити  навички  гріховні,  якщо  не  зненавидить  гріха.
Якщо  мисленні  уявлення  речей  без  самих  речей  спричиняють  в  людині  болюче  почуття,  то  це  тому,  що  пам’ять  про  звичку  до  них  не  йде  в  неї  з  думки.  Яка  прекрасна  щодо  цього  відлюдність!

Ознакою  наближення  твого  до  Бога  є  ось  що:  чим  більше  наближаєшся,  тим  більше  множатся  спокуси.  Що  сильніша  душа,  то  більші  даються  спокуси  і  дари.
Якщо  людина  цю  думку,  першу  і  найсильнішу  від  Бога,  що  ЦІЙ  ПРИРОДІ  ВСЕОДНО  КІНЕЦЬ,  не  загасить  в  собі  житейськими  турботами  і  марнослів’ям,  а  буде  вирощувати  її  в  безмовності,  і  зупиниться  на  ній  спогляданням,  і  займеться  нею,  думка  ця  поведе  її  до  глибокого  споглядання,  якого  ніхто  не  в  змозі  зобразити  словом.  Сатана  все  робить,  щоб  винищити  цю  думку  в  людині.  Ця  єдина  думка  настільки  страшно  важлива,  що  він  віддав  би  людині  все  царство  цілого  світу,  аби  тільки  розвагою  згладити  в  розумі  її  цю  думку.  Бо  інакше  людина  вже  не  його.

Другим  після  цього  буває  діяння,  якщо  людина  добре  проходить  добре  життя,  наближується  поступово  любов’ю  до  прийняття  звище  благодаті,  щоб  вкусити  солоду  духовного  ви́діння.
Любов  ця,  при  сильній  бережливості  і  добрій  совісті,  починає  потім  заполум’янюватись  раптово  —  і  людина  впивається  нею,  як  вином,  і  серце  її  відводиться  в  полон  до  Бога.

Св.  Григорій  Богослов  каже:  «Той  —  храм  благодаті,  хто  в  єднанні  з  Богом,  —  і  завжди  пройнятий  думкою  про  суд  Його».
Печаль,  котру  відчуваємо  при  своїх  заміряннях,  зараховується  нам  благодаттю  замість  чистого  діяння.
Якщо  хтось  добровільно  позбавляє  себе  мирських  благ,  то  якою  мірою  втрачає  він  їх,  такою  ж  супроводжує  його  милосердя  Боже,  і  підтримує  людинолюбство  Боже.
Бог  близький  до  скорботного  серця,  яке  благає  Його  в  скорботі.  Якщо  й  піддасть  інколи  в  тілесному  втратам  чи  іншим  жалям,  то  до  душі  такої  людини  Бог  являє  велике  людинолюбство,  співмірне  з  жорстокістю  страждань  у  скорботі  її.
До  чого  прихильність  в  тобі  переважає  над  усім,  те  й  живе  в  тобі.

Прп.  Феогност
Бажаючи  сподобитись  Божественного  ви́діння  і  осяяння  розуму,  перш  полюби  мирне  і  безмовне  життя,  і,  звільнившись  від  усього  пізнай  і  себе  і  Бога.  Якщо  буде  це,  то  ніщо  вже  не  перешкодить  тобі,  як  в  тонкому  віянні  вітру,  розумно  узріти  для  всіх  Невидимого.
Якщо  йдеш  до  святості  і  рятунку,  слід  не  для  себе  жити,  а  для  Розп’ятого  і  Вмерлого  за  тебе...
Запорука  порятунку  твого  вже  є  в  серці  твоєму,  якщо:
1)  совість  чиста  від  гніву  і  взагалі  від  усього  поганого;
2)  дикість  звірячих  пристрастей  підкорилась  тобі  благодаттю  Божою;
3)  сльози  втіхи  самі  собою  ллються;
4)  розум  чисто  і  без  мрійливості  молиться;
5)  радісно  з  готовністю  серця  чекаєш  смерті,  для  багатьох  страшної,  котрої  бажали  б  вони  уникнути.

Яка  ж  чистота,  святість  і  дерзновення  вимагаються  від  тебе,  якщо  ти  повинен  бути  посередником  між  Богом  і  людьми,  маючи  співмолильниками  собі,  з  Пресвятою  Богоматір’ю,  небесні    ангельськ  чини  і  всіх  святих?!  Мені  здається,  ангельська  або  архангельська:  бо  по  місцю  належить  бути  і  якостям.
Небажання  набутків  матеріальних  не  здобудеш,  як  слід,  поза  безпристрасністю,  ні  безпристрасності  —  поза  любов’ю,  ні  любові  —  поза  страхом  Божим  і  чистою  молитвою,  ні  цих  —  без  віри  і  нетурботливості,  котрими  окрилений  розум  кидає  мудрування,  що  долу  плететься,  і  злітає  в  гірне,  і  оглядає  його,  шукаючи  Владику  свого.
Святі  Дари,  які  мають  освячуватися,  для  того  й  мають  бути  відкритими  після  Символа  Віри,  що  вони  якимось  чином  ніби  моляться  про  приносящих  (причасників)  і  гукають  неізреченними  гласами  до  Бога...  Бо  не  праведним  нам  дарував  Він  через  Свої  страждання  викуп  і  спасіння,  а  пропащих  нас  помилував  і  оновив,  як  благий  і  незлобивий.

Кохання  невзаємним  не  буває:
На  хвилі  серця  
Соловей  співає,
Душа  народу  спить,
Троянди  кущ  ще  не  палає!
(уривок  з  13-ї  поеми  «Цар  Духу»,  1992  р.)

Св.  Антоній  Великий
...Душа,  яка  захоплюється  житейським  блиском,  виходить  із  свого  чину.
Через  п’ять  почуттів  —  зір,  слух,  нюх,  смак  і  дотик  —  підпадаючи  чотирьом  своїм  власним  пристрастям,  —  марнославству,  спразі  втіх,  гнівові  та  страху,  —  бідна  душа  береться  в  полон  земний.

Блж.  Діадох
Останні  межі  досконалості  основних  доброчесностей:
—  межа  уповання  —  переселення  розуму  до  очікуваних  благ,
—  межа  розуміння  —  не  відати  себе  у  всеустремлінні  до  Бога  (коли  в  єдності  нема  розрізнення,  де  Бог,  де  ти),
—  межа  чистоти  —  почуття,  весь  час  приліплене  до  Бога,
—  межа  любові  —  помноження  дружнього  розташування  до  тих,  котрі  ображають  і  принижують  тебе.


                                                               Слово  через  мене

Останні  відкриття  зовнішньою  наукою  віртуальних  частинок  і  торсіонних  полів,  з  їх  неясною  для  матеріальної  науки  здатністю  то  нізвідки  з’являтися  в  океані  енергій  (колись  названому  порожнім  вакуумом),  то  знову  невідомо  куди  щезати,  а  також  самовідтворюватись,  розвиватись  і  виникати  від  ніби-то  неспівставних  речей,  як  то:  геометричні  форми,  тіла  обертання,  молитви  та  ін.  —  промовляють  до  інтуїції  вчених  (кому  —  в  голові,  кому  —  в  серці  внутрішньої  людини),  що  це  птиці  з  вищого  (цільного!)  світу  богів,  а  в  однобокій  скучній  площині  матеріального  вони  то  проявляються,  то  йдуть  геть  (але  не  пропадають).  Тоді  вченим  не  хочеться  жити  тут,  в  цьому  примітиві,  в  цій  неповноті,  і  вони  (найкращі  з  них)  йдуть  у  цільну  внутрішню  свою  людину,  звідки  в  духові  все  видно,  а  життя  там  нове  —  царське,  божественне.  Вони  вже  є  —  на  моє  слово,  я  відповідаю  перед  Богом.  Вони  не  тільки  вірять,  але  й  знають  Бога  на  ділі,  бо  ведені  Духом  щодня,  щохвилинно.  Вони  знають,  чому  ніякі  надчутливі  матеріально-інтелектуальні  прилади  не  побачать  духовного  світу  і  божественного,  чому  тільки  людина  зі  Святим  Духом  все  бачить  і  знає  —  тому  зовнішня  наука  відкидається  ними  як  відпрацьована,  вже  непотрібна  груба  ступінь  ракети.

Справа  не  в  наївних  вчених-теоретиках,  хоч  їм  загрожує  найбільша  небезпека,  бо  захолодженість  менталом  (підпадання  під  одну  проекцію)  робить  їх  найпротилежнішими  реальності  повноти  Божої,  гордими  аж  до  безтямності  і  непристойності.

Справа  тільки  в  практиці:  все  зовнішнє  матеріальне  є  тільки  приводом  для  заглиблення  в  свій  рід  занять  і  у  витонченість;  професія  ж  не  важлива.  Тому  простий  чоботяр  в  Александрії  у  IIIст.  н.е.  прийшов  до  більшої  міри  віри  (реального  єднання  з  Богом),  ніж  самітник  —  першоначальник  всіх  ченців  Антоній  Великий  в  пустелі.  Насправді  ж  таємниця  Бога  ще  більша...

Вважаю,  що  небесно  мудрим  не  треба  натякати  більше  про  таємницю  Пресвятої  Трійці.  З  наближенням  Бога  кожному  відкривається  рівно  стільки,  щоб  не  загинути.  Будьте  чесними  реалістами  —  і  відчуєте  всередині  справжнього  себе,  а  також  найтоншу  реальність  —  царство  Боже.  Тоді  все  земне,  всякі  умовності  і  лепетання  перестануть  вас  цікавити,  щоб  не  від’єднували  від  Бога  і  від  безсмертя  реального.  Все  подає  тільки  Бог.

Ви  не  самі:  в  миру  перед  ядерною  зимою  з’явилося  художество:  з’являться  і  ченці  в  миру,  і  спасуться.  Слава  Богу,  який  одвіку  тримає  все  в  таємниці,  а  відкриває  по  справедливості  до  видимого  й  невидимого  тільки  своєчасно!  Так  було  в  усі  часи,  так  буде  і  далі  —  до  кінця,  так  і  зараз  навчає  Бог  чуло  слухати  Його  і  йти  з  Ним  вірно  «до  кінця».  І  за  словом  апостолів,  і  святих  отців,  і  нас,  грішних:  хто  йтиме  вірно  й  чутливо  «до  кінця»  —  врятується  в  безсмертний  світ  святих.  
Справа  в  чистоті  серця.  Бог  подає  і  подасть  в  серце,  що  треба,  а  ми  беремо  і  візьмемо  —  і  Бог  витягне  з  ями.  Слава  одному  Богу!

І  чую:  думка  переходить  в  дух,
І  в  думку  —  диво-орло.
Чекаю,  як  не  затруднить  небесний  слух
Небесне  горло.
І  чесно  в  усмішці  сердечній  трусь  —
що  долетіло.
З  полегшенням  зітхну
В  скафандрі  тіла.

Прп.  Максим  Сповідник
Найважчим  є  зоставлення  Богом.  Є  чотири  види  зоставлення  Богом:  
1)  з  Промислу,  як  то  було  з  Самим  Господом,  щоб  нібито  зоставленням  врятувати  всіх,  2)  випробування,  як  було  з  Іовом  і  Йосипом,  щоб  явити  одного  стовпом  мужності,  іншого  —  стовпом  цнотливості,  3)  духовно-виховальне,  як  було  з  апостолом  Петром,  щоб  смиренномудрістю  зберегти  в  ньому  надлишок  благодаті,  4)  як  відвернення,  як  то  було  з  іудеями,  щоб  покаранням  навернути  їх  до  покаяння.
Всі  ці  види  зоставлення  є  порятівними  і  сповнені  Божої  благодаті  і  людинолюбства.

Св.Феодор  Студит
Ввів  тебе  Бог,  після  великих  днів  посту,  в  Св.  Пасху,  оживотворивши  тебе  причастям  Св.  Тіла  Свого  і  Крові:  навіщо  ж  ти,  окаянний,  дерзаєш  воздавати  Господу  противне?  як  дозволяєш  собі  навертатися  назад  до  справ  непотрібних?  Чи  не  дав  тобі  Бог  розуму?  Чи  не  створив  Він  тебе  розумним?  Чи  не  маєш  ти  мисленних  очей?  Навіщо  ж  тобі  бути  не  в  словах  Божих?  Чому  не  дивитись  праворуч  на  немислиму  красу  Господню  і  до  неї  не  приліплятись  душею  своєю,  а  до  лівих  речей  звертати  око  своє,  до  посоромиська  гріха,  до  нечистот  поганих  пристрастей?  
Будемо  ж  тверезіти,  будемо  тим  займати  розум,  що  веде  до  блаженства  вічного  і  до  того  звертати  наміри  свої  і  труди.
Сатана  не  спить  і  бездіяльним  не  буває,  ні  їжі,  ні  пиття,  ні  іншого  чогось  не  шукає;  одне  в  нього  діло  і  вночі  і  вдень  —  губити  наші  душі.  Проти  нього  перша  і  головна  в  нас  зброя  —  відкриття  помислів  наставникам  з  Божою  допомогою  і  заступництвом.
Не  будемо  ж  розслаблятись  і  падати.  Нехай  великий  сатана  силою  гріха,  нехай  хитрий  в  засобах  втягування  до  зла,  нехай  злобний  за  єством,  але  не  побоїмось  його:  бо  після  того,  як  Христос  Бог  наш  прийняв  плоть  нашу  і  став  людиною,  він  знесилився,  тому  що  Господь-переможець  дав  нам  владу  наступати  на  голову  його.

Св.  Іоанн  Ліствичник
Розсудливість  є  вірне  осягнення  волі  Божої  в  усяку  годину,  в  усякому  місці  і  в  усякій  речі;  воно  буває  тільки  в  чистих  серцем.  Гордість  —  протипоставляння  себе  Богові,  такий  боїться  навіть  пташиної  тіні.  Бо  відщепенець,  не  є  розсудливим.

Хто  повалив  перші  три  з  головних  пристрастей  (марнославство,  сріблолюбство,  обжерливість),  той  повалив  разом  і  п’ять  наступних  (блуд,  гнів,  печаль,  зневіру,  гордість).
Життя  чернецьке,  стосовно  справ,  слів,  помислів  і  рухів,  повинно  проводитись  в  почутті  серця.  Інакше  –  не  чернецьке.
Хвороба  насилається  іноді  для  очищення  гріхів,  а  інколи  –  щоб  упокорити  самовивищення.

Є  час  для  всякої  речі  під  небом.  Нехай  погорда  не  спонукає  шукати  передчасно  те,  що  прийде  само  собою  в  свій  час.

Для  душ,  які  залишають  тіла,  нема  після  смерті  середнього  місця,  бо  небесно  мудрі  піднімаються  до  себе  на  небо,  а  земні  опускаються  під  землю.
Не  будемо  строгими  суддями  тим,  котрі  словами  вчать  про  великі  доброчесності,  тоді  як  до  благого  діяння  самі  ліниві,  бо  недостатність  діла  часто  компенсується  користю  того  вчення.

Як  яйця,  що  зігріваються  під  крильми,  оживотворяються,  так  і  помисли,  приховані  від  духовного  отця,  перетворюються  в  справи  .
Хто  слабкий  тілом  і  наробив  багато  тяжких  беззаконностей,  той  нехай  іде  шляхом  смирення,  бо  іншого  рятунку  йому  не  знайти.

Прп.  Максим  Сповідник
Серед  Божественних  речей  одні  пізнавані,  інші  ж  недосяжні  для  людини,  їх  не  досліджуй.  Бо  умогляд,  якщо  його  не  загнуздувати,  може  в  безодню  скинути.
Бог  тільки  повідомляє,  а  твар  приймає  буття  і  благобуття,  а  повідомляє  лише  благобуття.
Сутність  безплотна  повідомляє  благобуття  і  кажучи,  і  діючи,  і  надаючись  до  споглядання.

       В  тиші  глагол

я
слово  вранішнє  апостола
послухав  би
благословляється
відлазить  темнота
пливе  і  водить  як  корова  здухом
ов-ва
туман?
небесні  вводяться  воли
у  парі  морди
дають  місце  крайнім
є  як  були
світало  б  вже
і  є  глагол  у  тиші
єсть  і  гора
і  є  кізяк
й  зерно  добра
у  ньому
курам
стихлі  миші
є    в  с  е    й  ніщо
навіть  життя  чернече
а  в  людській
тож  глухій  оселі
відсиріла  і  місцем  впала  стеля  —
немов  епоха  —  й  світить  порожнеча

хто  б  слово  вранішнє
у  тиші  ще  послухав
07.09.97  р.

Прп.  Максим  Сповідник
Нехай  брат  не  хоче  примирення,  але  ти  збережи  себе  від  неприязні,  щиро  молячись  за  нього  і  ні  перед  ким  не  злословлячи  його,  інакше  не  буде  молитви  до  Бога  і  миру  з  Богом.

Не  будеш  братоненависником  —  якщо  не  будеш  самоугодником.
Будеш  Боголюбивим  —  якщо  не  будеш  самолюбивим.

Хто  не  виконує  заповідей,  той  тягнеться  до  друга,  коли  той  благоденствує,  а  коли  той  страждає  —  залишає  його.  Хто  виконує  заповіді,  той  не  залишає  друзів,  коли  з  Божого  попущення  вони  спокушаються  і  страждають.

Прп.  Феогност
Нема  нічого  кращого  від  молитви...  коли  розум,  через  розгдядання  Сущого  направляється  вслід  за  своїм  Владикою  і  з  полум’яною  любов’ю  спрагло  шукає  здобути  Невидимого,  і  зустрічаючи  тьму,  що  закриває  Його,  знову  повертається  в  себе,  із  всеблагоговійним  смиренням,  задовольняючись  тим,  що  нині  на  користь  відкривається  спогляданням,  і  тим  втішаючись,  проте  перебуваючи  в  благому  сподіванні  всекінечно  досягнути  бажаного  тоді,  коли  закінчиться  видіння  як  дзеркалом  в  гаданні  і  настане  чисте  віч-на-віч  бачення  Його  нескінченне.
Породженням  істинної  доброчесності  буває  або  бачення,  або  безпристрасність,  або  і  те  й  друге  разом.  Але  кого  спонукає  до  добра  або  людиноугодництво,  або  самодогоджання,  або  інше  що,  неугодне  Богу,  —  той  є  олживим  і  не  боголюбивим.  Але  якщо  виправити  побуджувальну  причину,  то  безсумнівно  досягнемо  досконалості  в  істинній  доброчесності,  котра  в  свій  час  і  в  потрібній  мірі  принесе  нам  і  бачення,  і  безпристрасність  —  благодаттю  всеблагого  Бога  нашого.

Через  твоє  покликання  й  обраність  від  Бога  прийде  благо  більше,  аніж  через  будь-яке  інше  діяння  і  споглядання.

Єдиному  Богу  слава!

(далі  буде  ч.3)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022

Знову Хораф!

       Поема


                           Богородиці  Марії
                           і  великому  Іллі-пророку  славному,
                           Другого  Пришестя  предтечі,
                           з  любов’ю  присвячується



Каміння  тріщина

і  тріщина  —
                       у  небо!

мій!

масштаб


                 чи  є  багато

тут  холодних  ваб

                             приваб

                               чи  ваб

                                   і  ваб

         холодних  ваб...


Чи  один  ворон  

         носить  хліб

чи  інший  м’ясо

чи  щось  неясно?..

чи  що  б  хотів  —

           нічого  вже  

                   не  брав


Та  й  витягався

і  гукав

гукав:  Хораф!

                 «ора...»

                 «ора...»

і  я  «ора...»

з  холодних  ваб

                 й  вода  —

         волога  в  смерть

й  у  вогонь  і  смерть

               є  мій  масштаб


Вогонь  і  серце  —

мій  масштаб

такий  це  перехід...

                       що  —  Ти!

і  що  вогонь

й  що  голубінь  —

                                   це  Ти

аби  сюди  текти

       сюди  втекти


Я  не  холодний  

                     камінь!

я  без  самоти...

таки  роздертися

найти

           і  не  «ора...»

       а  це  в  Тобі

             й  садить  

мене  в  потік

Хораф


Як  гарно

це:  Хораф

камінь  й  «ора...»

вода  —  і  небо

смерть  і  церква

мов  воскресіння

               з  смертних

                               лав...

о  як  в  очищенім!  —
                                             Хораф!!!

Щоб  дух  це  знав
прогриз  би  камінь  —

         ходи  ув  церкві

                                     дбав

як  Ти

і  опускаєш

                     дух

до  катакомб

первенців

   в  Церкві...


02.07.2022,
Київ  —
третій  вибір
Богородиці...,  свято  
Іллі-пророка  славного

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

НА СВЯТО СЕРАФИМА ВЕЛИКОГО САРОВСЬКОГО: Роздолля

Роздолля  

Поема

                             Пресвятій  Богородиці
                             Марії
                             і  Серафиму  Великому
                             з  трепетом
                             присвячується


                                         От  погуляти  є  на  волі!!  -
                                                                                                   І.Ш.



Так  Серафим  сказав  —
ним  Бог  прорік:
«Для  вас  я  є  живий
і  буду,  й  так  вовік!
І  як  з  живим  зі  мною  говорили  —
то  теж  і  тут!
Про  що  б  ви  не  скорбіли,  —
те  горе  принесіть  з  собою  до  могили,
і,  як  живому,  припадіть  і  говоріть,
і  зможе  лихо  відгоріть  —  й
розвіятись!  Й  те  лихо  —  відлетить!!»


Був  заборонюваний.
Був  заборонений  —
іще  70  літ.
Вже  після  житія  у  остракізмі.


І  буде  далі  заборонений
                                     при  усіх  «ізмах»!!


При  совєтізмі,
війнах,
совєтізмі,
антисовєтізмі
і  знову  совєтізмі!!!


І  Божа  Мати  між  левітами
                                         й  пророками...
при  всякому  левіті
і  майже  контрабандному  пророці  —
лиш  несе  мир...


Й  земні  не  змінюють  світогляд
                                                     при  голубому  оці.
При  голубому  оці  —  у  «світлі»  зброї  й  НТР.


Вже  колись  знищиться  —  як  це  тепер.
Бо  не  у  розвиток  людини  в  Духові  —
ще  тягнуть,  орють.
Горе.
Й  горе.
Бо  не  в  Христі  і  не  з  Христом  —  це  горе.
У  Христі  —  Дух,  
Він  від  Отця.
Куди  закотиться  підводонька  оця...


Й  не  туди  роблять,  орють,  бо  без  Духа
сліпі,
не  туди  орють,
і  ті  що  кажуть  що  вони  зрячії
не  зовсім  орють,  —
щож,  є  пункт
бо  Серафим  —  переговорний
«Для  вас  я  є  живий
і  буду,  й  так  вовік!»


І  що  сказав?
Що  Сам  Отець  прорік  —те  й  Син  казав,
і  Слави  Дух  —
знов  пече  
очі,
і  що  сльоза  знов
                           до  повік.
Що  він  прорік?


Отцю  Кронштадському  —
і  революції  й  в  зірках  кнури,
і  війни,
і  знов  в  зірках  кнури,
70  літ  —  й  нема  кнурів,
та  возродилися  совєтсько-царськії  кнури.


Я  в  стисненнях  так
спалюю  і  переплавлюю  —
що  й  діаманти  
сиплються
і  адаманти
з  принуканих
небес  й  земель  —  й  кнури
ще  випадають
в  Емірати,
тож  Емірати  —  це  є  духом  помирати:
це  в  вічну  смерть  є  помирати.


Світ  без  Христа  —
       абсурд
       і  деза
а,  головне,  протези
електромеханічні  всі  протези
є  електронні  —  й  нано  —  й  далі  

(продовження  друкування  твору  не  допускають  спецоргани  демонічні)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

Подруга нашої сім*ї Леся Романюк, флорист!

                                                                 Лесі  від  учениці  Юлі

Сьогодні  народилася  особлива  людина  
Якщо  Бог  знайомить  нас  з  нашим  янголом  на  землі  ,  то  мій  ,  це  моя  Lesya  Romanyuk  
Наші  душі  домовляються  на  небесах  ,  сказали  мені  на  одній  з  консультацій  
Тож,  наші  з  Лесею  точно  домовились  зустрітись  .  

Доленосна  людина,  вчитель,  наставник  ,  модне  ментор,  муза  ,  друг,  єдина  людина  до  якої  йду  за  порадою  ,  хоч  ви  ніколи  не  радите,  ви  озвучуєте  те,  що  вже  є  в  серці.  

Леся  ,  ви  подарунок  від  Бога  цьому  світу  .  Бо  те  ,  які  зміни  несе  Ваша  душа  
тут  ,на  землі  не  можна  описати  словами,  ви  несете  красу  ,  знання,  чесність  і  правду,  принципи  і  волю,  силу  і  достойність  в  усьому  до  чого,  чи  до  кого  торкаєтесь  !  Ви  те  джерело  ,  яке  ніколи  не  пересихає,  навіть  в  часи  посухи  і  війн.  Вмієте  тішитись  повноводдю  і  керувати  ним  ,  а  в  часи  кризи  ,  
можливо  ,коли  зменшується  кількість.    ,  то  збільшується  якість  і  склад  .  

Я  люблю  з  Вами  говорити  ,  люблю  з  Вами  мовчати  ,  я  як  дитина  знаю  ,  що  поки  ви  є  ,  я  можу  робити  дурниці,  але  завжди,  коли  не  прийду  за  порадою,  мене  приймуть,  пояснять  ,  поцілують  в  чоло  в  відпустять  летіти  далі  

Ви  неймовірна  жінка.  Котра  надихає  ,  стільки  трансформацій,  стільки  роботи  над  собою!  Стільки  любові  до  себе  до  світу  ,  до  людей!

Ви  сильна  !  Сильна  бути  не  завжди  правильною,    бо  це  відносно  і  не  має  сенсу  ,  але  завжди  мудрою,  принциповою  і  вольовою.  Зі  своєю  думкою  і  своїм  світом
Світом  в  котрий  хочеться  зайти  і  лишитись  

Ви  митець,  до  кінчиків  пальців  ,ні  Лесю  ви  не    тільки  флорист  ,    попри  титул  найкращого  флориста  України  ,  ви  митець  життя  !  

Бо  до  чого  б  ви  не  торкнулись  воно  набирає  життя  і  дихає  ,  ваш  дім  ,  сад    ,  майстерня  і  праці  ,  воно  все  про  вас  ,  і  про  магію  !

Ви  лікуєте  душі  ,  словами,  квітами,  знаннями  ,  а  мою  -  своєю  мудрістю  ,  досвідом  і  любов’ю  

Ніколи,  ніколи  не  забуду  про  свої  відчуття,  як  вперше  прийшла  в  Цвіт
Еталонні  відчуття  .  Правильність  вибору  і  знайомство,  яке  змінить  життя  

Завдяки  Вашій  школі  я  хороший  флорист  ,  я  знайду  собі  роботу  в  будь  якій  
країні  ,  у  найкращому  місці,  я  в  цьому  впевнена  .

Сьогодні  я  подумала  ,  що  хотіла  б  написати  про  Вас  книгу  Леся  ,  колись  ,  про  ваші  історії  ,  про  Ваш  щлЯх  ,  про  ваших  людей,    бо  чи  могла  я  тоді  в  тому  далекому  16  році  знати  ,  що  проживатиму  схожий  досвід.      А  ваші  історії  найкращими  порадами  будуть!  

Ви  справжня,  бо  така,  як  ви  буває  раз  на  все  життя  ,  і  то  із  неба.  Ви  були  поруч    в  усі  кризи  і  у  всі  радості  ,  бачили  всі  мої  зміни  і  падіння  ,    тож  будьте  поруч    ще  багато  -багато    днів  цього  земного  часу  .  Мрійте,  бо  ваші  мрії  завжди  
збуваються  ,  надихайте  і  надихайтесь  ,  творіть  ,  і  нехай  те  ,  про  що  ми  говоримо  годинами  збувається  ,  вірю  у  Вас  ,  у  ваш  талант,  і  реалізацію  найкращого  плану  для  вас  !  
(17.07.2022)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954853
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022

На якорі Вічності

                       Святій  Трійці
                       зі  Святою  Богородицею
                       з  замилуванням  Ними
                       присвячується


                                     Як  недооцінити  художність!
                                     Вона  робить  неможливе!  —
                                     але  в  Христі  і  з  Христом!..



це  людям  світу
по-людськОму
все  більш  і  несказанніш
як  виявилось  —  не  здавалось
і  виром  втягнені
               із  рік  примчались
і  закрутились  в  вирі  вирішальніш
їм  зблиски  зір  короткі  не  казали
і  косми
слово  не  яснили  й  в  залі
й  це  по-людському  несказанніш


човни  і  дні  що  їх
зірвало  з  якорів
й  понесло  з  дельтів  рік  в
                                                                     води  рукав
де  вири  їх  гребуть  валами  океанськими
щож,  наді  мною,  Боже,  угорі  —
понаді  мною  —  є  Твоя  рука!


й  мені  їх  увести  в  служіння  Богу
що  кубрики  їх  ще  не  просолені  
                                                                               в  Христі
           човни  й  тональності
                           чи  християнські
приходиться  повводити,  хоча  й  світські
хоч  гризтимуть  і  неба  гроти


й  їм  всі  Твої  казання  —
тільки  любов
і  Ти  не  проти
хоч  мимоволі  проти  —занадто  вже  людського
хоч  по-людському
все  іще  більш  і  —  несказанніш!!

29.07.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022

В гнізді надії так оперилась відвага — …

*      *      *


                       Цариці  Небесній
                       Марії
                       і  рівноапостольному  вел.  кн.  Володимиру
                       присвячується  з  любов’ю



В  гнізді  надії  
так  оперилась  відвага  —
в  польоті  
                             встигнув  ти
в  ріску  уваги!


але  велика  благість
від  стусанів  дерев
аби  знов  очі  ширив  —
у  пікселях  сміливості
і  повнота
чекається  в  серцях  
із  повним  миром!


чи  знаєш  це
як  по  своїй  землі  ступаєш...
то  слово  
вистрілене
і  само  своїх  шукає
досить  що  Бог  —  є!


Він  лиш  звершує
що  знає  —
і  лиш  відважності  
шукає!..

27.07.2022,
Київ  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022

О Любов! — й появляється …

*      *      *


                       Марії,  Благословенній  Цариці,
                       з  ніжною  любов’ю
                       присвячується


О  Любов!  —
й  появляється  сяйво
сяйво  любить  Любов
і  чи  світ  
стає  зайвим?
справи  світу  чи  зайві?


                     «...відкладім  ми  життєпіклуваннє.»


в  храмі  Світла
і  прямо  в  повітрі
виростають  в  повітрі  сади
прямо  з  серця  у  Світлі  —  по  вірі


і  ідеї  витають  в  повітрі
милим  раєм  
той  хто  чує  слова  ці  —  по  вірі
і  не  слухає  зайве


й  до  порога  не  хочеться  їсти  їм  —
то  все  змісти
у  вмісті
й  за  порогом
                                   за  раєм
перелом
де  світ  слухає  –
                                       зайве


ось!  
о  світ  їжі  і  їжі
де  їдять  із  ротами  
                     переповними
і  нічого  не  чути  бо  хижі!


а  я  в  серці
то  їсти  не  хочу:  Любов
на  любов  появляється  сяйво
                         і  світло  у  Світлі


а  я  душу  не  бгаю!
бо  ж  на  фронті
любов  нам  оберігають
                               і  захищають


хто  на  Фронті  Її
й  то  хто  більш!

25.07.2022,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці