| Сторінки (20/1928): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Давалось чуть
явилось — вчуть
Скажу конечне…
в безконечність помовчу!..
вічних —
вбиванню часу не
учу
25.08.2024, з причастям!
26.08.2024…дронова і ракетна атаки;
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Перекладу Псалмів церковних (не поети, а терті калачі, дипломати — переклали їх, в Бібліях!!) я остерігався і таки трохи не бажав перекладати.
А Бог — вміє як, знайшов як, зробив з моєю поміччю.
Не привласнюю, та, треба здогадуватись, вважаю за успіх свій, от Бог і м’яко нагадує... Хто Він є. І чи нашими є успіхи.
І Він кожному вміє і може явно показати — що насправді ти є...
Може, признаєтеся?
Я пережив те, євреї, вирив-прорив поета Давида зі Старого Завіту!
Щоб уявою в очі людські
не мести.
Мати Божа Любов’ю викрала мене із світського «разом із забором», повноту дала Свою, такі великі крила (!), велично-величезне дихання,
животворяще, що дай Бог втриматись вам, просто читаючи...
Інакше житимете не на свої засоби, цілком відірвавшись — зависнете, без кореня в прориві... Стану на грані спокуси за прп. Іоаном Ліствичником, чи не для всіх...
Як два давні пророки, мовлю: Бог вміє спонукнути (о-о!!), дарувати-заставляти бути Його словесником-пророком — поетом в Його свободі і Задумі. Навіть хто не бажав пророчої роботи, сказати каторжної —
взагалі не сказати нічого...
Глибше сказати: жесту... осердя суттєвого...
Мої псалми огненніші, ламаючі усі століття темпераментом... Дякуючи Матері — щасливіші, суттю христоцентричні, достеменно новозавітні.
Хто випаде в осад — «тепличні».
Роздиральність життя, і ходіння перед Богом, і по нетрях творчословесного безміру — Псалми Давида —
більш нема і не буде більшого...
Для хитросамозаглуплених в Христі: як взяти «Слово о полку Ігоревім...» і подібне в усіх віках, народах і культурах, і 2500 поетів Китаю періоду Тань, і усіх поетів всіх періодів разом — це не буде за глибиною і значенням і неперехідністю Псалми і цар Давид...
Не зовсім бажав я братись за переклад Псалмів Давидових, утікав, — в цьому чистота експерименту...
Бог зробив, і не привласнюю.
Через таких як Давид, як ваш слуга небувалий, відбувається очищення розуму, підсушення смаку, новотворчість псаломна.
Не будьте тюхтіями, бо очищення ума могли зачути з св. Григорієм Паламою,
з о. Софронієм, учнем св. Силуана, з його творами.
Бо при богооригінальних, те, що слід, передається в цілій поетиці,
чисте і святе! Випадете — як нерозумні чи нездарні, —
шляпнетесь до рівня президентів й сезонності з ними...
Се-зонний цар...
Чи станете журнальними критиками, або сумнівними академіками, поетами-професорами, впишитесь в 7 млрд собачої
радості, — все одне, нема різниці в самій суті:
не годні всі до ходу — у вище, а я вам блиснув...
А ви вмираєте — як люди,
і падаєте — як всі можновладці
Пс. 81
Сказав хто? Христос через Давида.
А тут початкуючі: жовті, даоси, ісламісти, червоні, чорні, іудаїсти.
Все одне, жодної різниці, — ні! ні! ні! кажуть — не Христос.
Сказав хто? Бог-Слово через Давида.
А пам’ятаєте — що я сказав? Те саме.
Про що я від Христа? Все одне і жодної різниці:
всі не годні до ходу у вище.
Бо не в Церкві Христа як слід.
Можна піднятись лише носіями геніїв Христових.
Що ви городитимете на землі з президентами і лідерами ісламу і революцій іудаїзму, як вони такі ж не годні, як і ви?
Христос-Спаситель те ж сказав через мене. Мене забороняють ті,
батько яких диявол.
Працюю над надрукуванням новонаписаної 21-ї книги поезій (третьої книги за 2011 рік).
Для вибраних давніх моїх читачів: коли людина багато років підряд пише, та ще ноу-хау чи не щотижня подає на сайті, чого ніхто не робив ніколи (!), редагує і друкує три книги кожного року (поем! поезій...) не з уяви, а з внутрішнього серця,
з образів від Христа, — і вона не згорає!! — доручають закінчити переклад Псалмів Давидових...
Інший поет, мужик або інтелігент, вичерпався б, згорів би від нестерпного слонового навантаження вже в кінці другого року, — це статистика.
Псалми — це найнезносніший вирив-прорив поета Давида зі Старого Завіту.
Цьому й слів не знайти у нинішніх плистких станах свідомостей.
Після Псалмів, а вони перекладені у надпровідності, в ритмічній і тональній ясності (!), в цей час, коли українська свідомість спутана язичництвом,
еллінізмом,
сама є не зовсім з Божою Матір’ю,
Церквою, і Бахом, й найвищою музикою, —
раз Ігор Шевчук не вмер, значить, Бог є.
Бог євреїв спасатиме моєю творчістю,
українці же хочуть ще подумать...
Псалми — стислість висоти духу, з якої як випадеш —
після форм першої реальності ніколи й дрібного класика
земного не приліпишся перекласти, —
і жити не захочеш, якщо ти слабкий...
Відомо, від проникливості Духом в Біблію — можна вмерти,
не зваживши сил...
Для кого це?
Євреї — інтуїтивні, і спасатимуться, ніхто для них не робив подібного.
Бо явно бачитимуть: справа не лише в Псалмах.
Без Бога, Посту і безперервної творчої і винахідливої допомоги Божої,
сильного сприяння Христового, —
переклад Псалмів поетичний є неможливим для поета.
Справжнє з невідомого — неможливе без помочі Бога! як і саме спасіння для людей.
То жах — Псалми, «перекладені» в Церквах.
То жах: не чують — що то було, що чоловік радіє,
що живим він залишивсь.
То жах! — передати крилату поезію в Псалмах, —
і в начинні, жодною молекулою не погрішити.
Бо то їжа Божа...
Трепет і страх!!
Божий — несе всіх безподібністю Христа-Слова: що тоді всі земні слова?!
Поет-пророк Давид в кількох місцях Псалмів признається:
поскільки Сам Бог його вчить —
він за вчителів мудрішим став...
Неуважні не дочитують до цього місця.
25.01.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
Двом Рукам —
Слову-Богу і Святому Духові
в любові присвячується
Я відпочину біля Тебе,
Боже!
І пригорнусь до сенсу
і свободи…
нехай відпочатково сходять зорі
й кожен
всвідомить як під Тобою
йдуть
народи
радійте і живіть в свободі
поки є смисл
у серце Слово входить
Любов у серце входить
Любов — й єднання всенародне!
І буду так до Тебе
я
горнутись
що зпочатковий сенс
зможе
ці зорі розвернути…
Так воля — бути!!
живіть, народи, у свободі
хто є собою —
Бог його находить
Ти так пообіцяв мені свободу
що
Світиш
що в зорі
що в народи
24.08.2024, День Незалежності України;
м. Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Слову-Богу
присвячується з любов’ю
Може ця його свобода —
Небесність — молоком
небесним дІйніша!
якщо він чує в собі Христа Бога
більш небом його проба
але ж це є! й — надійніше
і з тим
він підійде до когось…
вслід вертикальним
в небо
злетам
яку свою сміливість
кине хто
услід поету??
його небесність — Himmlische
здійснить всіх в дії!
він Богом спрямлений — надійний!!
і тінню — щастя попід перелогами!..
Бог — не його сміливість не подасть
на когось!!
хай тим же кроком своїм
йде
й глаголить — в днинах
він взнає з Богом
де яка
зросла стеблина
а слово родиться від всього і
з усього
слово що з Бога —
слово й України!
22.08.2024,
23.08.2024, День Державного прапора України;
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
* * *
Духу Святому
і Богородиці Діві Марії
присвячується з любов’ю
Як ми духом взяли літо!!
Куртизанки
і вандали
може в вікна і позаглядали
мов віки
й роки
мов діти
плинуть —…
із довкіль
все квакання
запарені й перенагріті
і так треба ж було
вміти
із висот
не загриміти —
і на крок не відлюднІти
що Всевишній дав нам —
міти
рів місько-церковний ми
позакидАли
і хай плинуть…
з плином літа
а зостануться
межи цих свят — дуже великі вікна —
й вічністю яснітимуть!!!
Бог дав послужити
Новому Завіту
серцем нас зробив — мов діток…
не із себе мислимо
й хто дивитиметься — той яснітиме
і куди нам в Бозі взори діти? —
Богом смислу повнимось!
заспіваєм силу Божу —
світу!!!
Алилуйя! (Отже,
Ось же , бачте, Він!)
21.08.2024,
м. Київ —
третій вибір Богородиці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
Хто любить Валерія Шевчука, допоможіть надрукувати,
чи надрукуйте в газетах самі статтю 1998 року
"Син світла з глибин: Валерій " про нього і повість в журналі "Сучасність" :
див. цю статтю на моїй сторінці літсайту "Клуб поезії", Шевчук Ігор Степанович,
розділ Проза, ст. "Син світла з глибин: Валерій ".
Я заборонений за Христа - з юності і до цих пір. Дякую Вам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
Слову-Богу
і Матері Божій
з вдячністю від хреста і любові
присвячується
Дай — серцем жити!
А Ти даєш хреста —
на виріст небо сіяти ще й жнити
я ж одірвав всі старожитності
всі бачили тире? —
це хто помре?
Майже щодня вмирать — то не померти
На флейті награвать безсмертя — часткам смерти
Вганятись у дороги — й жнивувать
всі хочуть щоби хрест мовчав
а я щодня — й почав!
й почав
в золотім збіжжі
в молитвах й встачав — у серці золотім
бути близьким до Бога!
І висвічу сей Океан —
Від Нього і до мене
Й — від мене і до Нього!
Бо прагнув Бога:
Дай — серцем жить!..
І зло від серця геть біжить
Й кому то в Океані — добре жить?
19.08.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Що є постійно «сучасним»? Що вічне.
Згідні всі.
І серце, і справжній розум (неземний!), і усвідомлення в людині, — згідні з цим.
Далі.
Класика, вибачайте, — це третя реальність цілого Божого.
Добре. Тоді що не є постійно «сучасним»?
Ага!
Що викривлене.
Перевірте, що… ви чекали — що завгодно, але…
Тихо. Ось не виправить щось людина в шкільному віці у собі. А що бачить? Далі?
Не виправить «...щось людина в собі — і йде — далі мучити себе, і інші біля неї мучаться» (св. Силуан).
Візьмімо: будь-хто з поетів — що зрозуміє, відірвавшись хоч на якийсь час від Бога? Так казав Давид.
Хочеться мовчати, бо правда.
Вам говорити?
Ну, дитинство серйозне — бачить, і зрілість неуявна, також. І?
Юність не бачить.
Отже??
Змінюйте мислення.
Ісайя, пророк Давид — перша реальність: вони вічні, ясно всім вибраним.
Твори — довели. Спокійно.
Давидові Псалми — вічні, «сучасні», і найповніші, і — найпотрібніші (інтелегенціє, sic!), найживіші!! — страшно і подумати…
Мати Божа, допоможи, доброму.
Промисел Божий — усеоб’ємний, всевідаючий і своєчасний.
Благословення від Христа і Богоматері — переклад Псалмів. Крапка. 2003 рік (фантастика! — щодо мене).
Хто я? Я в 2003 році люблю в цьому Давидові — найстихійніше, фактурне, вольове, це я — жах (якщо словом одним).
Вечеря! Вечеря із вітром, зірками, Ноєвим ковчегом. Давид — пастух овець.
Пішли.
Історичні парадокси. Як це Бог робить: Церква сама по собі, а я не викривлююсь. Я не «забубєнний»!
Виклик — це мені: історії, космосу, і, вибачте, — есхатології: з ляльками цими розібравсь я. Бог — чекає…
Я тоді зупиняюсь; Давид не з таким серцем ходив перед Христом Богом…
Складається враження: усі без винятку викривлені.
Ви, якщо за масштабом Отця, ніщо ви, і я теж, бо — молекулами перед Отцем стають навіть святі Христові… Он-на!
І бийтесь об стіну головами!
Коли прозрів — о, я Йому таки і вдячний, нашому Богу-Христу!!
Урвителі помислів спецслужб — ви, як художник вірно вам те кажу, заполітизовані патріархи.
Нічого не хочеться мені і писати, прозово.
А Псалми знаєте??
Що Псалми є? Висота духу, чистота божества, жахливий потенціал (святі всі окормились в Давидові!)…
Церква єднає? Ісус Христос мене єднає з Церквами! До нього приходять. То Бог і Людина, Який єднає все і всіх у вічному Житті. З Отцем і Духом Небесним! А висновки?
І надихав Псалми — Він.
Опирався словами на них — Він.
Надихнув перекласти Псалми — Він.
Я посланий пророк. Ви ж відштовхуєте Старий Завіт, боягузи, покручі всіх світових релігій!
Та не згіршуються Псалми від того! не опускають дух і не старіють, хоча майже все постаріло, застаріло все…
Бо то Сила Божа. Сили Божої не відаєте і Псалмів, нового нічого теж…
Професійного поетичного перекладу навіть не було!
Незмінні: Євангеліє, Літургія, причастя Тіла і Крові, молитва Ісусова, сила Псалмів…Чи не весь світ поза Псалмами.
«Псалми — я відчув — це стосується мене... немов і до мене, і про мене» (Назар Романюк, директор муніципального Центру, м. Львів).
А я?? Живим зоставсь...
І що скажемо?
Б’ються об викривлення у собі, мов об стіну. Похвалимось:
з-під асфальту витягуєм забиті звичаєвістю і закатані під асфальт душі ми,
Христові поети, ірмологіони,
Псалми, давні напіви і розпізнавання духів: себто культура в Церкві,
бо її розполовинена і розділена Церква теж-таки відкидає,
ясно це вам… не будьте ж ви придурками!
І, знаючи їх, викривителів Росії і лівобережної України, писав, керований Богоматір’ю, о. О. Шмеман:
«…поразительное столкновение в них человеческого отчаяния и веры. Ничто с такой силой не доказывает условность, призрачность всех «эволюций» человека… Устарел — хотя бы отчасти — «византиизм»… Но не Псалмы…»
(о. А. Шмеман, «Дневники», с. 257).
Що ж? любов усіх людей вас спасе? Як? Лиш хіба що — Богоматір…
Багатствами Христа я з вами ділюсь! Зубатий. Що є беззубий поет??
Нявкаєте?
Мені навіть Небо на це не відповіло.
Клим-режисер каже, що це він.
Богоматері можна сподобатись відповіддю ясною!
Бо ви ніби під землею є; гукну — всі десь під землю провалились…
Ділюсь Псалмами і я, і Христос. А мої псалми? Словом Христовим обдаровують – не тьмяним!!
Стіни пробивати мною!! і — що далі?
Бог знає далі.
Горизонтально подаєте душами ширвжиток??
Ви кажете: ми ректори, ви нас преобразіть... (!!)
Жебраком станьте, киньте все,
ходіть дорогами і співайте Псалми, —
шкури з себе здеріть, як я:
преображу.
23.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020178
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Прориви в наболілих пошуках — завжди приємні.
Бувають з великим болем чи з напруженням всіх сил,
не все зразу усвідомлюється.
Врешті-решт — вони бажані, бо зцілюють.
Щось настає нове, не менш важливо — настає без агітацій…
Настає щастя — людиною не зразу усвідомлюється.
Отже прислухайтесь: ви не в хворобі?
Ніби чомусь не в щасті? Загроза старості? Немолодість внутрішня?
(«А що, молодість ще є і внутрішня?» — хтось та й запитує). Так, вона є в дуже багатьох, як була в поетові-пророкові і царі Давиді: «Обновиться яко орля юність твоя»: потік повернуто, живлення притікає з Духа, а не з плоті… Дух молодить!!
Що ж запустить процес переміни?
Різні речі є. А припустимо, захворіє хто на важковиліковну хворобу? Ні… ой ні! І — доки не трапиться з людиною це особисто, не допускає людина,
що тоді може бути щастя:
випадання з нищівного автоматизму світосприйняття.
З рабства.
А все-таки? Що тоді?
Переміна життя настає різко: все поділяється на те, що до того, і — після.
Незримі перегородки виникають. Пощезає «природна радість життя»,
а духовного досвіду нема і нема радості духовно-небесної,
чи її мало… Дуже незатишно стає.
В крайній мірі, в спортсменах — паніка і зразу ж цілковитий шок.
Ті ж, хто хворів трохи, як змії мудрі — і — як би удачно-перспективніші. Хвороба важковиліковна чи невиліковна хвороба?
Перше ж питання: «А чому я?»
Не ставиться зразу питання: «А для чого попущено це — мені?» Протест: «Чи Бог справедливий?»
Хочеться підтримки, відповідей у цім непорозумінні.
Загострюється потреба смислу і щастя.( А день назад — хоча б про смисл життя питалось?).
Потреба знати — як інші люди проходили подібне…
Розпочинається внутрішня боротьба — за прийняття всього і за свідоме очищення душі від сумнівів і журби…
Йде боротьба за світло — за внутрішнє усвідомлення.
З’являється потреба звернутися до Всевишнього по допомогу,
теплота — і зрадіння від Його підтримки.
Робота внутрішня безнастанно відбувається і в результаті як би «обмиває» від сумнівів,
та — обмиваючи —
проявляє в глибині радість, радісну силу — любов!!
Любові й радості хочеться більш всього!! Ця тональність пронизує все. Прониже все життя.
Без невиліковної хвороби багато хто проживає і вмирає — не звідавши всього цього, без потреб найсправжніших і, отже, без духовних плодів-результатів.
Яснішає, що хвороба ця — духовна,
і дана задля спасіння, для роботи духовної, єдино спасаючої!
Так, веселіше! Душі ясно стає, що без цього стимулу, людина ніколи не рушила б з місця,
з мертвої точки,
і не пішла вперед — спасатися духовно.
Спасати потрібно душу поміччю Божою.
А всі і хочуть ніби, і не хочуть, від ліні і всіх вбиваючого страху. Настає прояснення моменту, що це Бог спасає.
Ось це і є —«всього роз’яснення».
І — для всіх. Тож конкретній душі на грані можливого просвітління усвідомлюється хід її спасіння.
Вдячна душа вимовляє із серця вдячного: «А могла б не спастись… Дякую, Боже. Слава Богу! За премудрість, і за все!»
Бачите, інша робота почалась.
Бувають! І без хвороб тяжчі ноші і хрести — бувають! Бог знає, кому — що.
Так ліпше. Богові дякує душа, що дав зрозу-міти їй — її міру.
Забитістю страхами, забудькуватістю буднів, щоденними міськими перевтомами, забуттями Бога — ми зробились нещасними,
поверхово відмурувались від внутрішніх творчостей,
чуття щастя.
Людина є щасливою на глибині завжди, як в своїй суті, як в дитинстві і — на глибині в святих.
Мільйони душ на собі дослідили і вільно самі засвідчили:
всяка людина зможе багато і пройти, і догодити Богу життям, творчістю, коли вона перемінить своє мислення (покаятися означає «перемінити мислення» на Боже), змінить саму себе,
своє буття і свій шлях на церковний.
Бо Церква є корабель спасіння.
І те, що Бог створив нас, — радість! Спаситель спас нас і світ — радість! Ми безсмертні — радість!
А духовна радість — тільки від світла є. Від земного — нетривким є усе, щастя земне теж...
Від повноти життя-молитви є щастя вічне, від спасіння Христом.
Дозволь щастя собі!
Дозволь собі стати щасливим!! —
Твори!
І життям твори світло.
Чи маєш дочекатись захворювань??
Тодi будь споживачем.
Це внутрішня зупинка, застій, самозаспазмованість… i тому рак.
А Щастя — від творчості, самовіддачі, відкритості,
здатності вміщувати величну повноту.
Її подає Бог висотами поетів Своїх…
молильників Своїх.
5.04.2010, другий день Воскресіння
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020116
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Ісусу Христу, Сину Божому
і Сину Богородиці Марії,
Успінню і воскресінню
Святої Матері Божої
присвячується в любові
А як наслідувати нам
Христа — Боголюдину?
Апостол, що з Небес трубив…
Казав, щоби наслідувать його,
апостола Павла
то з мене рвуться
ошелешені
слова
була й Ти — персть
прокреслена на простоті —
земна долина
Ти персть земна царська
людина
і з мене
рвуться
ошелешені
слова
і де у нас хоча б одна родина
з якої хтось не воював?
А Ти воскрешена у Небеса високі!!
В Писанні сказано:
«Воскресни, Господи, у спокій,
Ти і Кивот Твоєї слави.»
я не лукавив, —
й на те, в Успіння, в мені
спокій
є спокій і любов – Твоєї слави.
Звідки б я взяв?
А те, що брат мій менший воював…
Пошли нам перемогу, всю до
наших лав,
мир Україні! світу — теж мир
бо Ти — воскрешена! Нині Успіння —
й правда в художності!
Тебе
наслідуєм по суті!!! —
Бога
встежим!!!
Ти — Мати, а Слово — Син…
Серця Матері й Сина!..
І світ весь залежить!
15.08.2024, свято Успіння Богородиці,
з причастям;
м.Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Боже, я та є
м’якая сила,
в якій найтвердіший
Твій рішенець.
Боже!
і Небо, і зорі, і крила
Ти намастив, —
Ти Початок й Кінець!!!
українець до всього
я й невербально під ведення Богом
— силою й духом
— й окопний інтуїтивний глузд!
тільки б сипалось
золото з дощику
Твого
тільки б в розм’якшенні серцем
усякий загруз
тільки художністю зцілиш!!
з душами арфи
і муз
13.08.2024, свято Максима Сповідника,
улюбленого-улюбленого;
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
* * *
Пресвятій Трійці
і Пресвятій Богородиці
в любові присвячується
До Тебе, Боже мій,
Це ж є до себе…
До Тебе в захваті думок —
Й любов до Тебе!
І свіжість є
І притік сил! —
Вплітаються в канат краси!!
І так би світ з планетою
В красі носивсь —
Красою оросивсь
Від Тебе (і від кого ?) я сховаю
Той доторк раю
У саду
від Миколая?
Любов й проміння золоте
В найглибшім серці —
все цвіте!!
І так любов — росте!
Й Тебе я , Боже, як сховаю??
Як я сховаю ріст дерев до Тебе??
Ярка любов мачає
Їх в зелене і просте —
Корінь же їх росте в глибини
неба
Хто захова Тебе?
В глибині сонць —
Проміння Золоте…
доки Отець усіх —
всіх приведе до віри
під ними ходять
грози й громи звірів!!
10, 11. 08. 2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
На славу Божу
і в ім’я Боже,
і Божій Матері
в любові присвячується
Усе з прекрасного —
лиш… з Божого розвою…
от дух заб’є
і дає мову…
і дух заб’є —
відбира мову
Поети!
як в вас про Бога —
то з культури в вас підмога?
а ні?
майже нічого! —
Душа вже роздягнулась!
Перед Богом!
Як не вільняк
й як не козак —
в жінці ув торбі
і ліс високий на високім гОрбі
що шат хитає
мов — українець в нім зітхає
що сітям хмар —
він робить
що —
чи — що не робить…
Поети! вами водить
це як не ви —
а Він
находить!
це дух заб’є —
й відбира мову
і знов заб’є — й (не плачте) вдача
в нову — знову!
а навіть муза —
й та находить —
що ви посовались?
і напились свободи?
Поети! ви трусителі народів!!
Ви знайдені під музою —
все ж богослови!!
не гарантований
ніхто
а це з ним буде
чи не буде
знову
всі інші скиглять
та з ними ранок дріб’язковий
Хто в вас співа без лишніх
шУмів
і вас — в золоті слів і сонць —
просуне!
як не вільняк
і не козак —
мов в жінці в торбі!
і ліс високий на високім горбі
що шат хитає!
і сітям хмар —
мов українець
він зітхає —
що
сітям хмар він робить
чи він не робить
Ба! в вас співа ж
Це
Хай без зайвих шУмів
Та в швидко в златі сонць —
Із слів —
Просуне!..
І апетитно!!
і музиці ну недорослій дасте одіж
й щось приберете — у народі
а ласку — оді
а моді — по лицю
це ви як всі —
хай не бажаєте —
але по морді!
Сонце — в поході ж!
І — ходу!
Ковам — не кови!
Хай по панелях ранку
хтось або — й всі невипадкові
бо ангел є під Богом!! —
тче письмена — не дріб’язкові
є Дух у вічній сонячній — під золотками — мові
Та — все із Божого розвою! і Любові!
08.08.2024,
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Слову-Богу
і Богородиці Марії
в любові присвячується
«Через Своє преображення Господь
засвідчив, що для творіння є можливим
перебувати в таємничому, але істинному
єднанні з Творцем.»
Митрополит Епіфаній, 2024
А як одежа Його сяяла!!
як є це Світло —
це і Любов
як є любов —
часу й немає
Хай біла башта пропливає.
Благословляю.
О – білі гряди пропливають.
Благословляю.
Хмари туди
де мабуть живе час
Як є любов —
ніби його немає
Ви посвітлієте — бо
я
це знаю
Ви просвітлієте
бо в хмарах час
Любов
у слово
пробігає
і перед вічністю все розступає-
ться
бо це любов до всіх
і я —
десь знаю.
Бо де є Бог — нам
найдобріш буває
Любов і без вина —
любов — одна
без дна
а хай за святом
в долоні Бога все попригасає —
яке за гранню
нас Життя чекає!!
Це ж
не залИшить…
В дванадесятих — знов буває!
О — хай між нами — і на Миколая.
Ви посвітлієте
є слово благодаттю дане
і нас у себе повкидає
най буде сказано
яке за гранню
нас Життя чекає!!
А є любов —
часу немає
А як Її одежа сяяла!!
сильніше блискавиць!!
Апостоли пред Ним упали
ниць…
і в часі я опісля Неї
стійко лишивсь…
мабуть я дуже вже любив
06.08.2024, свято Преображення;
з причастям!
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Святій Трійці
і Преблагословенній Препрославленій
Діві-Матері
з любов’ю присвячується
я про-сіка
це я про-
рубаність
дикунам світу
про-бій
і смуга світла
в оспалість дику
з в і д т и
я про-мінь —
всі відчули звідки міни —
в охлялість слів!!
я — з блиском
з ломом!
і про-бій що на
напомаджуючих стінах
«стискую суперечності вогнем
духу з Духом —
на висоті; оправдовую, зцілюючи,
творіння й самого себе,
опановую формою сирий духовний
матер’ял:
страшно переплавлюю протилежності земностей —
усі люди втекли!»*
філософської ясності ?
в поєднанні з вимогою?
чогО – і для чОго?
Та вимога чого?
Та ясність з глибин!
Та вимога глибин —
із незглибностей Бога!!
я про-мінь
і про-сіка — про-стір
в дикунах світу
світло що
зцілене — прилина
з в і д т и!
може Бог вийде
спільну мову долу й висот
очистити
і освятити
може світу ще от
розгортатися
й жити
тільки як я в Христі
слово в Нім благовістя
тільки спільно діткнуться
тут ті
двоє серцями
— й філософ, і містик!!
і не знають оці
на болоті й ріці
як нароблюються у століттях
а приходять тепер
як Карфагену кінці…
05.08.2024, зайшло на свято Переображення Господа!
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
* - зі статті «Про Силу» (тут, КП, Проза)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Святій Трійці
присвячується
з любов’ю
Що ж! —
« чи не кожен
взяв би в заднє місце
копнякА…»
Та це психологи…
Щоби з вас вибить —
східняка.
Чи в спалаху і лівака.
Та в мені сяє — цікавіше,
Сам Христос,
в мені в глибини
висікання інше,
де в камінь іскри, —
бачте, — робота не така.
Віддай дві лепти
ось — отримай світло,
Дух рве — дух,
й воля в козака!
Чи сила вам
ходити по зірках??
05.08.2024, передсвято Преображення Господа;
Київ — другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Глухий кут — світовий
(ще з 01.10.2011 р.)
Керівники згори — нічого не в силі, і спасіння — з низів: зсередини від Христа.
Дехристиянізація моралі, повний відхід світу нинішнього від Христа в глухий кут (не просто масовий, як ще недавно, а всезагальний) — відповідь моя на запитання про причину або корінь всіх неправд і кризи всього: «Як світ весь прийшов до кризи цілковитої і вже нескінченної?»
Ніякі президенти більш нічого не значать і не можуть, можете обдурюватись малодушно і далі...
Їсти і говорити, їсти весь час і говорити — ось що роблять чи не всі.
Декретами згори від ієрархів і президентів — не вивести людей зі світового глухого кута («безвиході безкінечної»). Без Бога не змінити нічого!
Неможливо для людей це, Бог передбачає всі регулювання для самовпевнених людей, — неможливо це без Христа-Бога.
Багато хто здогадується чи знає про це. «Нічого не можете без Мене творити» — Істина мовила... Практики внутрішнього життя духовного це знають і цілком переконались на практиці. Богослови відають. Христос стає Центром всього, всіх діянь.
Тільки знизу, від віруючих творчих прихожан Церкви, може і буде оновлене єднання релігійних сил в єдину Христову Церкву.
І християнізація моралі, і повернення Христа в серце і в сім’ю, і так — в центр всього світу, в буття всього, як те і було, і має бути. Ще св. Іван Золотоустий сказав цю річ правдиву, вона істинна — незмінна.
Етика (внутрішня сила) — зовнішньо наказом чи декретом, як чуєте чи розумієте Ви, насаджена бути не може. Людина має змінити себе, усвідомленнями і роботою внутрішньою.
Мораль — це вже зовнішні приписи, другорядна, хоч і дуже важлива річ.
Люди видихнулись морально, не мають для дихань моральних сил! — Це правда.
Приклад близького кінця:«Русский язык сейчас находится в положении обслуги нужд политики и коммерции. Теряются богатейшие ИНТОНАЦИИ языка, которые практически не используются. Великий и могучий, несущий в основе своей код развития культуры и самого человечества, доведён до состояния уродливого эмбриона, который, развиваясь дальше, способен дорасти до монстра» (Лариса Кочурова, з інтернету).
Деякі християни знають це на практиці, а мали б усвідомити і робити внутрішньо всі...
Мої родичі по лінії матері рятували євреїв в час Другої світової війни-м’ясорубки. — Я зараз спасатиму євреїв. Євреї, не скажете потім, ніби не попереджував я вас.
Або мораль — або камікадзе, «квазі Євросоюз — концтабір СРСР-2».
Мораль означає всім-всім зберегти життя; як ви те знаєте, і тисячі років усі знають.
Мовчать — про найпотрібніше, цікаве життя і Життя, та, прив’язавшись пристрастями, сидять в кіножитті: ті бовкають, не можуть себе зупинити... ви ж не можете вийти із залу! Внутрішньо, без старих уявлень й самовілля, Ви ж не можете виконати:«Все залиши... іди за Мною».
Часу зовсім мало.
Всі провокації щодо засуджень євреїв і знищень їх (і українців!) — давались згори: з Політбюро з Москви. (Л. Кравчук сьогодні сказав це по першому каналу ТВ). А який результат потрібний шовіністам?
60 відсотків росіян — «православних», та з нехристиянською етикою — пішли б громити євреїв: «касу» брати.
Не 10 відсотків, як стверджують в Росії опитування.
Третя «м’ясорубка» настане швидко.
Без етики нема шляху, ні внутрішньо до спасіння, ні зовнішньо — нікуди.
Задумайтесь: міжнаціональна ненависть в цей момент у «території СРСР» (згідно неприкритому інтернету) —100%!!
Ось результат дехристиянізації моралі «світовими мислителями»... — бо без любові вони Христової.
Навіть журналісту В. Портникову закинули на ТВ: «Який ти нравственний!! Ти — за сім’ю?»
Нагорі, кажуть, зараз одні мученики: пожертвували дружинами, друзями і всім порядним і життєво-нормальним...
Нагорі, в керівниках-корупціонерах-грабіжниках — велике розтління, вже давно!..
«Світові мислителі» оправдовують ницість і аморальність: «Як є високий рівень добробуту — можуть бути і гомосексуалісти, це не основне.»
Вони (грабіжники) — не в Церкві: патріарх Філарет каже те ж: як два паралельні світи, вони не перетинаються: грабіжники-деморалізатори не мають дотику з Церквою Христовою.
1.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Преблагословенній Пречистій
Діві-Матері
з любов’ю присвячується
Литка понесе це.
І стрибають понад хату
і стрибають над держави —
це стрибають серцем!
Хай не п’ють серцем іржавим
переварюю й це
що м’яз литки — другий
м’яз для серця…
Бога —
лише й просять в серці!
Й хай застрибне від держави! —
вся до Бога —
небувала —
в ріст безсмертю —
ала цвіте
кала!
й світ стрибає в серці…
30.07.2024,
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
Преблагословенній Пречистій
Діві-Матері
з любов’ю присвячується
Рупор із Богом — рупор
світу ти
одного би мені Христа!!
до Нього йти б!
о я палимий солодом причастя!
Рупор із Богом —
є для світу ти
невидиму і видиму долоні
Бог звів — й лети
лети!
Й перлини слів що в серце впали
помістив —
плавити
щастям!
Рупор із Богом —
це в віках!
Плавлення щастям!
28.07.2024, з причастям;
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Духу Святому,
Божій Матері
і праведній Анні
в повноті і свободі присвячується
1
Де ні мислень
ні чАсу
й випробовувань часом
ув прямолінійній практиці
я намалюю світові лінії —
Бог же нелінійний —
в зеніт! в зеніт!
очі — в зеніт
те що вічність любить
і — у вічність тягне
всі ції мільярди —
очі — чи не в
долах
вічність! — я не в ліні їх!!
Всі більш в замкнутість
і в зАгнутість
тож і розігну їх —
я більш в Трійцю втягнутість!!!
Скільки не кріпись і не розфакуй
вічність — вічність й вийде
фактом
віра — це зенітний фактор
і зенітки це желе
й б’є желе лайфхаків
я вам роповім, «свино-собаки»
2
Я заберу панталони галактик
на ваших очах!
така практика,
і заберу вас в собі –
це слів Слова практика…
всі закричать — де багно?.. де-юре?
Та всіх я
де-факто.
Бог оправдовує люблячі фактори!
ШІ — переповість все чи не все,
лиш світу цього, не Христового, не зціленого, —
фрагменти й фрагменти…
де всі — не розуміють, всі очі скляніють
мов дивляться — на смартменів…
і що таке безсмерне задоволення в склянінні —
в смерті?
3
Слово в серці
любов’ю єднає,
і посвітлілих-зцілених — Дух
в світ Христів підтягує!
25.07.2024, успіння праведної Анни,
Матері Богородиці;
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Слову,
Спасителеві,
присвячується з радістю в любові
дітям
які живуть ногами
хочеться в імпульсах надвір —
танцюють і сміються телеграми
небес любові
що були над нами
завжди —
в любові приступає Бог до вір
в сірій шинелі навскоси
прийшла вода…
якщо ще так
побачить…
(я за Тобою в цій надії — розривній…)
(якщо й оця вода
в дощі дійде — й подіє…)
я за Тобою у надії,
й в незносній цій надії! —
тільки
серце плаче!
ніхто з місцевого не встачить
щоб Тебе бачить…
а сльози серця хай пробачать
все ж Ти
не доливаючи пролляв —
які є Небеса інакші!
потішить все гаркАвіння канав
іти у дощ, із неба стяг...
Дух одночасністю, Він сяє —
ув усіх місцях!!
і розділяючись — не зменшиться…
списам із неба —
і танцям вільним на Майданах
і Богу не було кінця!
22.07.2024,
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Діві-Матері Марії
і Іоану Хрестителю
присвячується з любов’ю і переможністю
Ах ви шалопаї тихенькі маленькі,
по світові всенькому!
Не хочете молитись, біднесенькі?
На щО
ці всі зуби — кусачки й обценьки?
Щоб гризти…
не зрозумієте —
не отямитесь…
Світ-звірство —
це є до Христа —
він був Богом проклятий!
любов же призначена! —
устам серця
сік і мед проливати…
буде, є, вже — час роботів,
не знаючи значень,
будуть всаджені —…
устами сердець ворушити
у Космосі і світових газаватах…
є? є, вишнє призначення,
а робОти нема —
через роботів
(а?? молитва!!!)
Всі подібні Хрестителю — в гетто —
мед лише матимуть
ах ви чуєте так
що люд самопроклятий або
не самопроклятий
бо Сам Бог на секунду (!)
встиг слова вам
пролляти
не проклята ж — одна любов
от і дивляться ті, які в головах:
де їхнє серце
куди оце лляти??
кілька секунд (для вибору, волею!)
й ніч
бо без Христа —
уста кожного серця ворушаться? — може то
чоботи лляті?
зсув до матерії —
мов до бидлятини
А любов призначена устам серця —
мед, мов Івану, давати
22.07. 2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
* * *
Богу-Слову
і пророку Іллі великому, в вірі ревному,
присвячується з любов’ю
Світ писком в землю
вас втискає
в нас — слово з Неба
вас сповняє
душа піднЯлася із п’яток
хоче захцяти
(і вірним — теж
буває)
хоче до неба цяток
ніхто пташка здоров’я
вам не зможе обіцяти —
та рівновага розуму і серця
де світле слово
вас сповняє
викид-аварія з АЕС
це Бог вже попускає
що в вас війна?
це вже — не від війни
це вже Апокаліпсис
Бог перемогу доведе
Це слово з Неба,
Слово-Бога
принаймні —
в мені перемога!
Й це не моє слово
це сила Бога
Бог — в однім-трьох
розпочинає
а вас в пісок втискають
глянь слово
з Неба вас сповняє
20.07.2024, свято Другого приходу Христового предтечі
і великого пророка Іллі!
м. Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Святій Трійці
і грізному славному пророку Іллі —
з ввімкнутістю
присвячується
Ілля трусить скриньку —
із небес грозове радівцЕ
любов —
блискавка
Бог — центр
і як я радію!
Любов й блискавка —
з центру!
все заглохне: не це!!
блискавка! — нехай
ніхто не запрагне периферію
всяке деревце
перестрашується
хай Бог встрелить в тільцЕ
хай це розстріл — але скрипка! —
музикальність в надії!
і дія!
хто це ходить
як я
під Іллєю!
як збільшуване скельцЕ!
Та ніхто, як він Божий,
не схоче периферії!
Так почалось
що з одномоментних мільйонів
блискавок
пророк Ілля
створив радівце
й закричало по світі — от це
нас світ втягує!
а як хто спілість має
вдячну радість здіймає —
шедеврів заквітчаність — гильце
ще й трепече у спалахах неба! —
прямо Богу в Лице!..
19.07.2024,
20/07/2024, свято Другого пришестя Христового предтечі
й пророка Іллі;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Пренепорочній Діві-Матері,
Цариці Небесній,
і Великому Серафиму
присвячується з любов’ю
1
Серце Церкви! Божа Мати!
У якому лісі
це і всіх сховати —
щоби
пострепенАлись
сови — витріщатись…
ох і молитва,
Боже!
це пудовая свіча
Серафим — це
дотик серафічний — і стріча…
він як блисне — в пузах
гик і колошменність
стріли срібні
в вас і в мене! —
милосердіє…
не метушіться
милість майте…
і золото із серця
і золото —
із нього в мене
і що в вас — хід в квартири?
і без нього?
й без провідного мене…
2
зміню цю кров — в носії серафічні
о гиблії гемоглобінопати
бо світ не вічний і кати не вічні
і в Царстві Божому жде Божа Мати
3
а знов ніби вагаєтесь…
мов стеліпалися ви на безмені
вагою менші —
так тут і знайшли…
Йшов серафічний Вогнь
В словах вагалось…
ще би
знайшлись
посли!
й
що Бог у слові говорив…
Дух попереджував —
не ввійде це
в
темні
північнії шари
18.07.2024, передсвято прп Серафима Саровського;
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Духу Святому
і Всеблагословенній Діві
в любові і ясності присвячую
Любов небесна —
щоб літати!
Любов Твоя
може мені
давати
стільки
небесної розлуки?
Яке те дерево? —
щоби мене відволікати
в поезію
невпЕрену!
скільки ложки стругати?
І світова гроза —
різьба по дереву!
живі й гарячі
Твої руки…
Любов Твоя
може мені
знов обіцяти
стільки небесної
розлуки??
І світові думки —
око ув щуки
здирання в небо
в риб’ячім оці
стільки муки
і чи то я є мука??
та ні! — знову
живі і надгарячі
Твої руки!!
Паплюжать мене злі науки
вони не бачили Тебе
і в знесенні
і я — і штука
і сильні спільні знесення
а те що є над плесами
все тінь й проекції
і що читомі
й незникомі —
Твої Руки
16.07.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
Слова-глаголи
І ми при трепеті
Його
крил
мов би славу цього ссем
«і ось — хтось скаже —
в цім увсе»
а що світ — не все
бо Бог — все
І ми при трепеті
Його
крил
16.07.2024,
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
Воля така
Поема
Любові, яка найрізноманітніша
як Бог у всіх,
в чистоті присвячується
Так! Ти — можеш.
Ти щаслива!
Тобі за ніщо
ці церковні відкати.
Яка Ти молода!
Яка Ти — незім’ята.
І шкіра моя в руках Божих —
можна казати
щось й вона промовлятиме
і мої накати
і це ж Твої накати
і це промовлятиме
яка Ти золота
яка Ти неприм’ята
і я вгору й — вправо
але вліво — сповзають хори
вліво по шкірі
церковні відкати
вправо Твій Вогонь незім’ятості!
Тож наближуєшся — а я без «зарплати»,
як за все лиш Любов і Дух!
А пішли всі я не буду м’ятися
я що встигну бамкнути у любові
як на мене з Неба —
диха любов’ю й
полоще
гігантська присвята!!
і я не знаю якою шкірою відчуваю
на Небі весільне свято
і в мені свято
ну це фейєрверк
між Небом і холодом
ну концентрують
і
чи на землю
притіка
свято
ну і мої
накати
та і церковні
відкати
яка Ти молода
яка Ти — незім’ята
й суть Твоя
що любов землі
а суть Твоя — небесна
хочуть мені всучити
штангу й гриф королі
а яка Ти вічна,
воскресла!!!
Дух в мені
співає пісню
Христову небесну
що і я хоч-не-хоч
веду правість
вправо в головах
всіх кресів
і крезів!
Господи!
Ти творив чесно,
і твори чесне…
що ще тут м’ятись…
— яка Вона неземна!!
з небес мої п’яти
яка без ядер —
суперядерна!!!
чи мені головою — розірватись,
чи любов’ю
у серці — пахнути?
Чи взнаєте Бога?
чи піднімете очі на Матір Божу?
а встигнете ахнути?
м. Київ,
15.07.2024, свято р/апостольного вел. князя Володимира,
Хрещення Руси
і в Почайні — киян
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
* * *
Духу Животворящому
і Діві-Матері Марії
солодко в любові присвячується
…лиш тінь того,
що буде,
дійсність же — Христос.
(Кол., 2, 18)
І є від Христа тяглість
спілих
рожевих
й
червоних
ягід
і якщо видно
це
в ягід…
о яким видно! —
це вже неув’ядність!
бо бачать і на лице
моє
зсередини тяглість
то ми — й ліс
відзеркалюєм
Христос чує
а ми —
підбираємо
з чим з глибин
дозріваємо…
ягоди
ягоди
ягоди
о і зрілі — глаголи —
з полем ягід
від краю й до краю…
люблять солод
солод в любові
й коли солод
піднявсь
й на лиці —
зовні й не знаю…
йде любов Її!! —
гілколісся — в поезії
12, 13.07. 2024, заледве не іспанська спекотища;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
* * *
Слову Божому і присвячується
Носи мед
запечатай: в нім літо
ти є сила протуберанців
оскільки
один писок
у квіті
зніме літо
й інші писки — у шклянці
Не гай Бога
інші — часу не гають
в тобі сили протуберанців —
поле і гОрод і в с е замішаєш!
Й літо, писки — в бокали
звідти в гОрод й село не літають
квітнуть в Богові —
вже вихователі
і крізь Бога
пройдуть вихованці
ліс могутній
тре погляд об зелень —
деякі думки ховають
думає-думає вулик
вчува — в передранні
що бува — вранці!..
носи мед —
що все тече!
і запечатуй
мед у рамці…
а молитви — встигають — у шанці
07.07.2024, свято всіх українських святих,
з причастям!
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Богородицею
дивовижно присвячується
І знову
знову
се — осердечнюю
плин перемінних хмар
на зрозумілу бджолі
вічну мову
о є нектар
і ще — нектар
і ще б хто помоливсь —
то й серця рухаються
то і в серцях й серцям нема
заслонки
то — й не нектар
і ще й не мед — а духа тонкість
мед —…
тече мова любові
я осердечнюю всім зрозумілий дар
олюднюю
на протискання
в джмеля мову
у вічні
його пролізання й притискання
в «зів левовий», і в «жовту кашку»
і в «дивні речі»
й натомість не гроза а гул
атож вага й громіздкі
плечі
і — незважання і невтиснутість
в малечу
і м’ятність хмар
на язичках м’яти
хай Дух — у слово
та не спішіть
мед — це мова у любові
чи зм’ятість у любові —
й без слів мова…
то все пізніш
є Дух й мова любові
і зрозуміла бджолі — вічна мова
як ви стояли колись
в гірній мяті…
то помолись
і це ніби сказати — Натам
що серце
може вже не цебенате
й що легше?
життя як жарт?
Життя — як жар
й це осердечнення
плин перемінних хмар
м’ятний небес удар
й на зрозумілій
й бджолі –
вічній мові
пізніш
пізніш
пізніш — є
мед —
мова любові…
05.07.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Привченим вмирати — несу ідеї
Якщо нема домінанти внутрішнього дійства (духовного) над описовістю, тобто, над довгими ходами в мистецтві, над наукою (а науки інтелекту — всього тільки мова про мову: цілком описова!!) — стає неможливим заглиблення і огненно-Божий прорив у глибинах внутрішнього світу і синтез че-рез нього світових сил! — що хочуть прорватися.
Хто усвідомив це добре — нехай, як такий, що витикається над нацією, добре роз’яснить тим митцям, хто в сухому ака-демізмі, — і вченим. Нехай іще ліпше розповість євреям, — ці швидше проясніють, зрозуміють, аніж українська і російська культури... Отож! бо, можливо, обмежений він сам такими…
Суть науковців в корені змінюється — на свідомість духа з Духом. На домінанту, отже, владичного дійства в Ньому, у всіх напрямках, со-вісті з Ним.
Досить вам, щоб запрацювати з собою, взнати: усі, крім геніїв духу, знаходяться в песимізмі, скорботі. Не лише в кри-зі — в уявній безвихідності. Але й у печалі вмертвлюючій — як в світовому життєвому факторі. Печаллю інтелектуального поля — тепер земнорозуми вполонені, вполонені надовго і, можливо, дехто до кінця. Любов — тому змілкішала. Тому і працює бандитизм, криміналітет при владі.
Носіїв геніїв тепер не слухають.
Але план Божий є.
В Христі ідеї є.
Носії геніїв — цілком навпаки — у домінанті творять в надмисленному. Як здогадуєтесь, творять із надформного у форми: в них дух з Духом Святим. Вони своїм інтелектом, як підконтрольним інструментом, лише добудовують, де слід, і оптимізм, і веселість не зоставляє їх.
У них така робота — направлена на прориви, вони квіт-нуть — на проривах, духом в Духові. Спасіння є в Христі, в Христі й ідеї є. У них воля до Духа, безсмертя. У всіх воля до життя і смерті: а в них — до безсмертя!
Ще раз: чи не в усіх, хто нині живе, устремління волі до споживацького життя (психологічно агресивноміщанського, проте вони вважають, що гарно так їм є). Через нецерковну свідомість, отже розбещену статевість, не захищену райськи, ними зроблену гріховною, — у них воля до смерті...
Розумні добре знають це. В мене воля до безсмертя, хоче-те чи ні. То вона не мною, а Богом виповнюється; і світ з во-лею до життя і смерті Волі дуже заважає. Світ не з волею Христа!
А мені від тертя користь —в огненній творчості і справі! Радіти всім личить!!
Бо в мені ділом долається песимізм світу: бачення-ми духом в Духові, натхненнями і звершеннями в слові, ство-ренням людини нової! Хто таке ще скаже?
А тому радуйтесь, радуйтесь і радуйтесь! — мовлю вам.
09.06.2010
(З книги "Живе в мені Христос", 2012, розташована у Вікіпедії у розділі "Автор книг",
та заблокована спецслужбами рф)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016635
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Ідея — несподівана
("Привченим умирати — несу ідеї" -
див мою статтю)
Сину Божому, Слову,
що надихав не лише царя Давида,
а і раніших, в любові кличеться
і присвячується
все влітку —
й те мов в діафільмі
розібранім чи не зібранім
впОвні
а віхи дня —
в серці
в находженні малопритомнім
і те
що є мов клич
в задавненні
додому — й додому —
мов у сні Ехнатону
і в водах так спечно
мов забув про любов
і все вряди-годи
мов прикрість знайшов — мов зайшов
у вселенськії води
а ключіння — назад і вперед
ще й Огонь
кличе гостро
додому…
а вже вересень — скло
без розбитих атак
я і зараз
пишу
без —
жодної-жодної
втоми!
Тож! — додому!
02.07.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
І до Сонця Правди порив!
Логосу, Богу-Слову
Ісусу Христу
і первоверховним апп. Петру і Павлу
присвячується в любові!
І в серці квіти
налились
Посеред літа
і навіки,
завтра,
і нині, і колись
Благословенна
ніжная космея
посеред літа! — вільна фея!!
І поспішаю днесь —
і ще це:
хоч помиляюся
а в небо голубе
вивільнююсь спільним могутнім
серцем —
у світову непораховану
тебе!..
29.06.2024, свято первоверховних апп. Пера і Павла,
з причастям;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Пресвятій Богоматері
і первоверховним апп. Петру і Павлу
присвячується в любові і
благоговінні
1
Між сферами небес і війн
грона
достиглі
може у слові
мов у вогненнім Духа тиглі
стаєм учасниками Божої природи
тому і сонце в небі ходить…
тому всім слово рани
гоїть
піднялись голови — ягід, що в літі
і соки ягідки якої сповнить
Дух у світі…
в зелен-стодолах й долах
висіва благоє
2
Треба щоб християнинові зробило —
клац —
іншого християнина обличчя
і клац —
є
є — то є
в храмі любов чи то моє? —
в храмі любов себе передає
з тих і
з Того повище
в що кличе!
Повітря любові проградуроване
одухотвореними
вмить проробленими
обличчями…
Павло-апостол
оперся на меч
а в Петра ключ є!
річ, розумієте, в усякому земне
все буде пізніше — що діймало, дійме
і підійме
але —
що говорять обличчя?
Не говорив би
і не було б — мене?
й іконописця з світлом —
теж любов не омине…
ачи нема мене —
й світ дремене
чи ось обличчя —
і любов всіх кличе!..
ну то понижче —
ключ і меч
меч і ключ —
але —
що говорять ці два обличчя?!
світло із мене не змине —
світло —
підтримує любов…
любов —
чимраз передається!!
3
«З очей, — мовлять, —
геть!»
не в храмі — житейське стається
що ти зробиш
до 50 з твоїм лицем?
І після —
З тобою що зробить
Обличчя?
в 50
все на лиці і
все
передається…
і мною:
«у 50 — усе вилазить
на обличчі!..»
чи ключ торкнув тебе?
Чи ти почув
живого
вмить мене?
28.06.2024, Україна,
зайшло на свято первоверховних
апостолів Петра і Павла, —
29.06.2024, із причастям,
свято первоверховних
апостолів Петра і Павла;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
* * *
Ісусу Христу, Слову,
присвячується в радості і щасті
«Бог пізнається у одкровенні
як в особистісному спілкуванні.»*
Ранок зачепився за сонце —
рано зачепився за сонце…
в лагідності прояснИться
і чоловік останній…
залишилось
мені — одкровень
накопати…
залишилось заблискати
як хто копає
заблискатись —
від золота —
слави Божої
мовчки
мов Божа Матір
це й людей там немає
то і слави від людей
не сприймаємо
цього й немає
але є ясні зорі
декого й
як копача криниць — в ясність поверхні —
піднімають й втискають…
мов то буває
в становленні
ув коханнях!
Се мов вмираємо — й оживаємо! й дух не спить
у ладнаннях
«це куди ти налаштувався?»
так під зорями добре
мов зорі питають…
треба — Бога довідкривати!
копаєш
увись
треба й забризкатись
треба
ув одкровеннях — копати
по мені —
то ж Христос є!!
я мов лопата
вся історія —
одкровення
в копаннях
чим пахне поезія
явитись
забризканим
явитись орошеним
і прямо не називати…
бо лопата
Бог пізнаЄться…
як в любові
розгледить
прагне тебе пізнати
ранок
небо —
де більш кохання
й лагідністю проясниться
хай — людина остання!
26.06.2024,
Київ — третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
* - з кн. "Догматичне богослів'я" В. Лосський
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Богородицею
присвячується в любові
поезія — вічна
вічне – незриме
як краса
вийде на ятки —
можете й ви
фільмувати
атож — і земним
опікується
свята Божа Мати!
поезія — вічна
кличе
серця і лиця
Дух — і Краса є на лицях
але ж — я к Її
і хто Її кличе
Дух — це трепетна
в небі птиця
трепет Краси на лицях
так навколо мене
те ж загориться
Дух мов
кидається —
живе на лицях
не-Дух як являється
йде мов на вату
ну то це видно
можете й ви фільмувати
і що є літо? —
як не небо
і діти?
і діти — в ягІдки
на ятках
можете
і ви почекати
якщо є небо
і фільмувати
може проявитись
що і ятки вічні
свято — щоб Духа
Святого зливати
бо що є Трійця
як не Небо в Любові
й не свято?
23.06.2-24, свято Трійці, П’ятидесятниця,
з причастям;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
* * *
Всесвятій і незбагненній
Діві-Матері Марії
присвячується в знаннях і любові
Зелених піль
Живі й ще не поламанії дактилі —
Зелених крил —
ці! —
неполаманії дактилі
й міські ворони — ангели
розжалувані в санітари
я так люболю! — за мною
не встигають хмари…
я так люблю — що опадають чари —
ніщо мене не старить
(о ти, любове?
серце не встарять… а по плоті встарять?
Якось чудні
мені такі примари,
мов з половинок…)
люблю
й на зібранні — влуплю
й закінчились нездари
вслід духу
дихають і — пишуть…
морфологічний квіт без синтаксису —
й перекидають цю заразу —
асфальтову академічну трасу…
скільки ти, Світе,
вій-не-вій,
що ніби смерть
від техновійн…
а скільки я мільярдів вириваю в Небо —
зразу??
а смерть — це не Христос! крізь мене — відчувають зразу ж!
а смерть — не Святий Дух!
і істина цвіте
на зціленості й в грані трансу…
поет бере
в безсмертя —
цим цілевтягненням аж
на межі екстазу…
(о…
о ти, любове??
і повертаюся — щоразу)
20.06.2024, свято свт. Мини, єп. Полоцького;
Київ —
третій вибір Богоматері,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
Поема любляча
Богові Великому Єдиному
і Богородиці —
теж Великій
в любові присвячується
«…і будеш в воді плескатись…»
(з кн. «Богословіє»)
1
А я стікаю
до вас
в силі Божій,
Духа соком,
а ви вхитряєтгся прозою —
про дух високий…
Поезію як пишуть
вловлюють
і проти всього
не використовують…
і я як зірка —
проти водоспаду
мисленнОго
що він судомно
повстає
проти пізнання Бога!..
руйную їхні ложномозкування
супроти мислепаду — лину!
Що мені проза!
що мені хтивий із дірками розум!! —
бо все замінюю — Христовим
чи я пишу що проти
тополини?
проти ядЕрної калини?
я тільки до всіх живим
соком!
Духа соком!
Та й всі вхиляються
розмащують
на писках прозою
про дух високий…
поезію не пишуть
за і проти
і поза вітер хвіртковИй
якщо я
в силі Божій лину
і проза утіка
її лице і бік не лицевий
все зноситься
в долину…
Що мені проза!
Що мені в Дух — оспалий
розум!
2
Хто ж то мене наздожене?
і от розвихрилося — тОвчі…
осядьте
світськЕ — не основне…
світське —
лиш підготовче…
як я у Дусі —
то як це дідо здожене?
й магмою слова пожене
але проза — земне!
магмою слів — і
райського мене??
Та і підшкірний цей політ —
Є магма слів
Попід корою
У землі…
Й поезослів —
лишив вчорашніх королів
й тих мореходів
що плутали
орієнтири
великих вод і утисків землі…
та нині в інших —
смислів кораблі!
То вони лащаться
Поміж проносами й намулами,
Дощів і зброду! Всіх портів!..
…що і їдять їхній
в них притюремнений
нових сирен ласкавий спів…
та й видивляються —
де б то у тюрмах хто б сидів? —
й найнижча їх поезія
під ласками своїх ждунів! : —
чи не хотіли б всі пробить
всім гнилий розум!!!
а що догмату Свято-Трійці —
ця вся проза???
заточувать хіба під себе — Світло Трійці??
чи — заточить під Неї
даний розум???
Лети, щастя, крізь небо голубе —
Свобода! —
а водний шторм
тут й не пойняв тебе
3
Як Ти тоді була маяком,
це ж — в морях маяком!..
як було мужність держати…
не було в водах
великих
спасателя ніякого — нікого! —
тільки Миколай і Божа Мати!..
Величаю, люблю Тебе любов’ю —
величальною…
Ти перевищуєш!!! силу
сил ядерно-атомних!!!!
Плакав я, коли природа моя вмирала —
То дешеві сльози
І що тепер балакати!..
і мене не знали б сердечним —
ніколи
люди, трави, віти-квіти й нижче квіти, й дерева й птахи —
бачучим серцем —
ніколи
якби не Ти!!!
Всім в мені сотворилось
Всім серцем стати
Й летіти
Й могти!
в Духа з окриль
всі ошатні шати
летіти хотіти
летіти —
й перемогти!
Що було б якби не
летіти
не бачити —
й не перемогти?
І це тепер —
всім
перемогти.
Сила Божа —
Дух із Христом!!
О Мати! Вічна є Ти!!!
4
що незнане і що недоторканне…
я незнаний —
де ще недоторканний…
й літо накочується!
з довгим рукавом
і — коротким наміром!
й літо ще не
вжилось —
й нам у жили не увалилось!
другої гільдії липи
з запахом — найпахнючішим
з неодгорілим
цвітом…
так і тому ми незнанії
бо як серце навиворіт —
шляхи недоторканнії
ось й жінки
мов пантронташ —
під липами…
…з неодкровенного
вічного цвіту…
ну то і вистрілять
мов патрони
для світу…
…Швидко! З висот!
мені кантиленочки-
кантилени
недоторканністю вічного
в мені
ви мої крила
крила білії —
навколо видно спокій
о вся протяжність-і тяглість-і тяглість
від духу високого
а патрони вистрілюють
прости, кантилено, бо ти —
рівновага у мені…
йдуть вистрілюють
з рук і ніг з паперовою білістю —
в одязі чорнім
і жінки засмаглі
в білім
і чорнім
і бурштинові —
в чорнім з патронами
ще незнані і — недоторканнії
це ще найзаглибленіші липи
й жінки —
в Богові люблячому і бездоганному
й пахну — поряд
я царськістю
з ними
з непрогорілістю цвіту
і кантиленочки-
кантилени
оберігають
у літі…
5
Велика поема —
Бо великий це час
Як себе вирвать із зла
вийнять із зла
і добру — помогти!!
6
хто де узяв
собі жінку…
а з тим
Бог ще й вітер в зажинку
бо і велика ще сила
з очима мов рись!
і не іміть не дружину
скаже
великая недружина:
не можеш, то — не берись…
бо кого можна обняти?
О, літо! — можна
обняти!..
але дуже і дуже — великим
й протяжним
духом!
13.06.2024, Вознесіння, це із причастям, —
17.06.2024, із причастям, —
18,19.06.2024, щастя — і ніхто не змиє!
Київ —
третій вибір Богоматері
і другий Єрусалим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
В цей день
Поема
Пресвятій Трійці
і Пресвятій Богородиці
присвячується
із здивуванням і в любові
1
Що тільки
дух як птах —
і тільки небо вище
так на горі
цій
легендарній Городище
потоки квітів невідомих —
о літо!
і хто душею — із висот —
ще не таких — з небесних сот
ще не таких нарвав
що й ангели сопуть
над звітом
і кожне серце — нишкне…
що Дух всі подвиги
у кожнім серці пише…
поет ці трави — в світі! —
і над світом! —
всім запише
і меди зведені
словам притишить…
в слові залишить
на весь світ —
всю
гору Городище
2
Орел — на усе небо
і ранок не мине мене
полудень слави Божої
мене
не обімне
Бо Бог
зняв з поїзда
ще в юності мене! —
і обрєтоша зорями полуднем
і Огнем
на Горі цій
в день Вознесіння!!!
І я — вознісся —до орла
в словах-насіннях!
Якщо є дід то в нього
в хаті
мед вітається
із комори
певно що ще в сінях!
який би дід
міг обшаторити
орла — мене —
міг умогутнити — мене! —
в словах аж — з потрясінням??
яке запевнення — ще до
плодоношення
й плодовиношування… і плоду
возносіння…
в стихах мене спасіння!
Яка Європа?!
Яке вмащання
в слави майонези?
який спивсь дядько крезом?
різко обрізаний
— за день —
ще сімома серце-поезіями
я з юності
не стримувавсь —
сміявсь над всяким Крезом!!
3
Це все ж
ув серце вклав орла
та орел був на усе небо
і Himmlische! і Himmlische
сила росла!!
Слово крилате й золоте! — блискавка! —
понад слабкими свіченнями тлі і жлі, та й хни і зла…
І є цей день
що мене — Сила вознесла…
А світ не знав…
Настільки — за — лиш Бог
Те що вчепилася
Бо так котилося
Так і вчепилася
Світу потреба!
Є в серці Сонце, несказанний Бог:
неочно і наочно Ним спасен
золота кулька духу — все! хосен!!
тримай думки —
тільки про Бога
що на Небі…
13.06.2024, Вознесіння, про це що знає людський розум? —
15.06.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
Ісусу Христу
присвячується в любові
о сині очі після церкви! —
і Небу бути —
і з небом бути
й вірним бути
ніщо так не вишарпує з
люцерни —
о в очах інших
вся заглиблена могутність…
й Небом цівнути!
завважилось їм — хоче відштовхнути
земля —
у небо
їм — в небі бути
чи очі їхні не квадратні??
не трикутні?
їх загнано в кути –
в багатокутниках!
а порсне мій
многомогутник!
В усю заглибленість —
Небом цівнути б!
і так любити!
хто встиг злетіти
їх розум в голові ще не
надутий?
їх віки
а головно
щоб Бог побачив,
то й віки Бога
на них розгорнути б!
це спрацювання —
мій многомогутник
на краю поля і над лісом
чути
бо що коли б без мене
по-іншому так й не побачили б –
Небом цівнути!
набрались баламути
набралися як жаба мулом
злетіти —
Херувимську — чути:
й там та умова
що за дрин-загулом
смугу відштовхнути б
землю відштовхнути.
Хоч дещо чути б.
І нині Вознесіння.
У болотах бразильців чути??
А чути не болотних алеутів?
а очі що відмили
з Богом
в серці —
тут то …
то ж Всемогутник!!!
13.06.2024, свято Вознесіння на Небо
Христа з пречистою плоттю;
свято з причастям;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Духу Всетворчому Всесвятому
і Всесвятій Богоматері Марії
з вдячністю присвячується у любові
це я в 70-і — з Духом
грядущий —
й зливи райські
містики зливи!!
а внизу ті вагаються,
зовсім не в райськії кУщі…
містичнії зливи! —
і в них Дух вічносущий
і світліється в мені
щасливість
концентрація щастя
щастя як в концентрації
Ісус знає щО жити
в райськії зливи
в вічнії зливи
сонце у перлах застрягле
не розпаяти
не знІтить не змити:
Дух, де тицявсь я, — завжди —
завжди щасливий!
вічно сяятиме! —
Бога ж не замінити
А сліди
пошукали б — ще люди
те що щасливе
з Богом це всюди
тільки нині
до щастя —
вогненні — завжди без огуди…
11.06.2024, свято апостола Нафанаїла-Варфоломія,
якого розп’яли,
Київ — третій вибір Богородиці
і другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
* * *
Одному Богу-Слову
присвячується
з любов'ю
що таке міліграми
чи що таке рами?!
як я храм є!!
і не коньячний — з піль
темперамент
прямо прихиляється
світу начиння —
що біляхрамове
і для чого цей
вибраний —
знов перепитується
лоно Авраамове
рівно опускається Небо
на втікаючі драми
любов хоче любові!
Але от — і укол
любов любить любов
як цей шпиль —
перемога — над хмарами
любов любить! Любов!
світло є!
нема драми
…а то й лави є…
і — що хлами?
ану з Небом пройдуть
між ділами
між таратайками
як у горах — між каменів
уламками
збірні кози і лами!
знов застогнуть в Поволжі неоригінальні
в мені не стогін
Безначальність
09.06.2024, неділя про сліпого, в мені свято!
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
Діві Марії
в любові присвячується
В розплесканість небес
в натхненні входиш
сплеск!
сухі весла! Мокрі —
котви!
і духу подвиг!!
й недоотримані — народи
що сині зводи
і дерзновенні сходи
й подертість у дітей
волога й плюскання
й підсохлі — коди!
на духу подвиг!..
й не помічання з тим —
природи
то це анафора Павла
о це любов! — пря
проганяння зла
чиясь пришита до стегна
рука
як йшла
так стала — подивитись
на Павла
а треба?
враз — на духу подвиг!!
в цей раз
свята підсушеність —
в зеніт —
політ —
сухість
й наказ
в Огонь Небес
вхопивши зводи
вносим!
08.06.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
Пресвятій Тройці
із Пресвятою Богоматір’ю
в любові присвячується
Губа-Європа
І лизала б через скло
Мій досвід — якого
В неї не було…
З ідей в медку
в Христовім-і моїм- й космічнім
довгім вулику!
То з нього скапує
веселе Сонячне галО
такої ніжності
Духа Святого у Європі не було
сама Європа стала в стоячку!
і від мойого вжару
аж ніяк!
Веселість в Духові ж —
вона ж ніби черв’як
чи то приморена на черв’ячку! —
просякнута на
юридичному гачку
і вироста з’юридизований…черв’як
а в золотої
у свободи —
дім? А як??
а у Свободі я пропах
Небу відкритий —
Богом злоскочений — Богом окрилений —
на 56 стовпах!!
І що! і ах?!
І я вже не потрібен за розмах! —
чи я такий потрібний — за розмах?
скочать за призьбу у віках
вибив верха у вимір в
небесах
мед — і серце не
вмістилось в головах!
Мед потече і Бог — новий встача і світ —
пропах!
Всесвіт прокручуємо на Бога і в
моїх плечах
а що це означа!
Чи головне лиш т е ,
що Бог — на чирк! —
встача
06.06.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
Поет
Прекрасний чоловік.
Щоб бачить істину — потрібно стати божевільним.
Згасає серце! Нащо жити мертвим і придурюватись?
Все справжнє — завжди Богу. Прекрасне —
все, все на той світ. Подалі світу цього.
Входить П’яниця.
П’яниця
Про що базар?
Йду — чую, кричать. Про що базар,
хто чим торгує?
Н е в і д о м и й
Поставимо крапку. Давайте ближче до землі:
зрозумійте, вона — богиня, неземні можливості,
про неї мусить знати цілий світ, треба поїхати до Америки,
тож, врешті, в кого з вас є стільки доларів?
Поет прихиляється спиною до стіни і сповзає на підлогу
непритомним.
П’яниця
Людині погано!!
(Кидається до Поета.)
Дайте води! От компанія в трусах! Загнали...
Кохана Поета кидається по воду і приносить.
Всі радісно витягують Поета з того.
П’яниця б’є Поета по щоках.
Кохана Поета
Що ти робиш?!
П’яниця
(продовжує)
Знаю, що роблю.
Спочатку серце з людини виймають,
а потім розум, а оце вже і до життя
треба вертати.
(до опритомнілого П о е т а)
Що, добре відхрестив?
Дурний, згориш!
Я все життя себе горілкою гашу —
Таким вогнем зсередини пече...
Згориш, як пити дати.
(до всіх)
Отак-то, меломани...
А то як Гоголів живими поховають...
Помішаний
Тож Гоголь зійшов з розуму...
П’яниця
(відхиляє його)
Одійди, герой.
Коли? Коли перевертався у труні?
Ти уяви: в труні оббивку
обриває... дійшло нарешті: хто є мертві душі...
Помішаний
І Гоголь зійшов з розуму.
П’яниця
(до Поета)
Ви — молодець,— я вперше за два тижні
протверезів.
Помішаний
Так, Гоголь долітався... Скільки лайна крізь себе
пропустив!.. Скільки перевтілювався...
Що далі? Вийшов з себе.
Зійти
з розуму — це треба ще дозріти... Щоб було з чого...
І Достоєвський пішов за Гоголем. Що вічність?
Так... не збочити б часом...
Дурневі везе!
Які думки приходять, коли дурень до кінця дурень!
Поет
Навіщо рятуєте? мені вже все одно.
Краще б я за вогнем відлетів.
Помішаний
Ну, не скажіть, ми біля Вас якось...
відтанули... ми кращими відчули себе.
П’яниця
Ожили від щоденної мертв’ячини...
Як зараз пам’ятаю: останній раз таке
було, як в Києві трапився той благословенний
землетрус, — повибігали всі у двір на лавочки,
дивимось — дев’ять поверхів хитає, якось всі
зразу здружились, познайомились, збігали
по горілку, випили, закусили, ще познайомились, здружились, ще закропили — виявилось, що все
життя не знали, що ми сусіди! що є цікаві, прекрасні
люди!
Поет
Краще б я за тим вогнем і відлетів...
П’яниця
Ви не спішіть, потрібно разом виповзати
з нашого грішного болота...
От, мене лікар «Швидкої допомоги» рятував:
каже, що вилітав туди в Проскурові: був
солдатом,
багато крові донорської здав. Прекрасна людина, тільки не п’є,
мабуть, слабкий. Чи щось знає.
Це одне й теж.
Помішаний
Ну, всі кажуть, що я божевільний. А я —
помішаний!
Ні, я бачу: всі ви божевільні, з вами можна
з розуму зійти. Дурдім! Дурдім «Веселка»!
П’яниця
Чого кричиш, якщо не в себе вдома?
Чи вже всі вдома? Зустрілись?
Треба випити за справжню нашу зустріч!
А то розійдемось — а там скрізь за барки
хватають.
Всі трясуть душу — і немає зустрічі!
Не дадуть поговорити.
Що ми вип’ємо за господарів цієї теплої
квартири?
Помішаний
А ти знаєш, як витягується божевілля?
Кохана Поета
Любов’ю.
Помішаний
Полюби мене, жінко.
Поет
От як буває... Ох, це виношування:
в мені — всього, мене — в чомусь:
Я мушу виносити слово.
Не було б викида... Врятую всіх....
Помішаний
Сльози й сміх!
Коли одна тебе убила —
То саме час, щоб рятувати всіх!...
Невідомий
Ви щось тут намішали...
Помішаний
(перебиває)
Кому треба помішаних?
Кому охота знати правду?
Поет
Мені потрібно — всіх!
Всіх — виносити!
Помішаний
І сміх, і гріх!
Нічого ще не зна — хто не літав!
Ф’юіть! І-і-і-і-і!
Поет
Дякую всім, хто в неземній надії
На учті духу серце потрясе!
О, золотії мої мрії,
Чому ж на вас хворобами несе?
У колі сонце. Серце плаче кров’ю.
Як тяжко прощаватися з любов’ю...
Кохана Поета
Йди по землі один,
а в небі — Бог покаже.
Невідомий
Не розумію. Хто ви?
Хто ви? Ну, хто — ви?
Ви хочете іти проти грошей???
В Європі і в Америці всі гроші!
Кохана Поета
Хто ми? Діти Отця, якщо по-божому.
П’яниця
П’яний — протверезіє, Європа — ні.
Нема природженої здруженості, людяності.
Мало їх трусить...
Буде багато землетрусів! Хай буде!
Невідомий
Ви хочете іти супроти всіх?
У вас є гроші?
Помішаний
Що ти носишся з грошима,
Як дурень з торбою?
Було вже спокійніше стало на душі.
Ну, і хто кого вишаргав?
Повипускали різних, тепер підуть запитувати:
а гроші є? а навіщо живеш?
Ви мене забембали:
Знов думки йдуть не свої, а підмішані...
Не можуть так, щоб не мішати!..
Поет
...Як просто: вмри.
Я мушу ще носити слово.
І вас держатиму, щоб не змішались,
Не скотились. Це справа серця.
Хіба що хтось — антивокальний чоловік...
Помішаний
Тепер ти вилетиш в трубу! Ф’юіть!
Поет
Прекрасний, некорисний чоловік...
Тільки пластинка десь зациклилась.
В когось — на політиці, чи на роботі,
Чи на жінках, а в мене — на генієві.
Невідомий
Дайте я вдягнусь: незручно слухати таке,
мов голий.
(Вдягається.)
Поет
На цьому я зацикливсь. А любов —
Хай буде вільною...
Чого ж повинен був розбитись Анатоль?..
І де бере на своє коло — нелюбов?
...О, жінко, хто закрив тебе одну—
Люблю небесну —
І терплю земну.
Кохана Поета
Люби небесну,
Ти є вільний чоловік...
Щось ви... зарядили, як троїсті музики,
І кожен тягне на свою дудку...
Поет
Як багато в твоїх косах!
Міріади золотистих бджіл...
(Співає.)
«Все через Сонце, через Серце, через Тебе,
Весь світ для мене став чужим —
Все через Небо.
Все через хмари серце стискує печаллю —
І пальці музики летять
На ньому далі.
І розуміє мене, хто убитий зльоту,—
У серці гілочка тремтить
Перед польотом.
Чуми накликали доми, чума лютує!
Любов здійма найлегші душі —
Й тим рятує.
Цілую пальчики твої на світ-розлуку,
А зводить Бог не для сім’ї —
Для світла духу».
(Мовчать.)
Благословляю вас на легкість душ.
Пішли, друзі мої, невиправні, ніким
не оправдані.
(Обнімає П о м і ш а н о г о і П’ я н и ц ю, виходять.)
(продовження буде, 1990 рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024
Скромна кімната Поета в Києві. Ранок.
Поет
(думками вголос)
О, трепетна краса і вдячність квітів!
Мов духи витонченості, вони мені
Весь рік з вікна всміхаються в привіті, -
Вогонь почули, що один у теміні
Розквітнуть мав у сонце... Так,
Шляхетність насправді безумовна,
Неземна.
(Мовчить, дивиться на папір.)
Дивуюся словам,
Цілую їх, що дух розколихали,
Та іноді й не скажеш слова сам:
Для цього треба провернути хвіст
У ночі.
(Дивиться на цвіт на столі.)
Вже три дні,
Як злетіла з вазона й на моєму столі
Лежить квітка — як око живе, —
Що ти робиш, любове?
(Пише і зупиняється.)
Прокинувсь — є новітній тон в ладу.
Де ти глибоко так літав, мій дух?
Чи трепетно на душі квіт кладу?
Як мені ноти пелюсток не погубити?
Щось через мене, тонкий хисткий міст,
Проходить, зріє так, як альпініст:
То лине вгору, а то вниз;
Високогірна квітка едельвейс.
Чи долу проситься журба висотних трав?
І там і тут — вранці виспівується все,
Ще зорі в душах пнуться і дрижать
На водах, в свіжій тонкості роси,—
Хто переймається стати зорею?
О, ні... її не можна не любити!
(Пише і зупиняється.)
Що я — письменник?
Ну що письменники? Це невисокі,—
Співатимуть під дудочку вітрів:
Стихійні діти, непрофесіонали.
(Дописує і зупиняється.)
Як жаль: вже з мене духу глибина
Перетекла у слово; що ж, пора;
Що бачимо, горо добра?
Що тягне в вічність — часу не потрібне.
Моє кохання не розквітне ув обіймах
Її, і переллється ніги квіт
У інший світ; прощання це.
Чи щастя Бога, чи біда сама:
Для генія умовностей нема,
Горить щогла небесної напруги,—
І трепет серця й мерехтіння зір —
Знайди себе — і роси райдуг
На квітах душ.
(Читає записане.)
«Без Тебе вже нема життя.
Про що той сич в гаю ридає?
І хто мене вже роздирає
Від зорі думки до зорі чуття?
Без Тебе вже нема життя.
Чи може так тільки убитий
Безстрашно серцем ворожити,
Що вже назад немає вороття?
Візьміте в мене, люди, оцю мить,
Бо більш мені не хочеться нічого.
Любов’ю вбитий розмовляє з Богом,
А у душі земля щемить.
Візьміть із мене нить ясну,
Допоки серце кров’ю плаче.
Бо вмерлий — так, як я, побачить,
Тільки назад не повернуть».
...Понюхав душу хліба — і згадав: це я,
Зорі й любов. Ти — книга єсть життя!
Сонця! Сонця! — Одна така з вершин
І міліон подібностей з низин:
Хто встигне запалитися зорею
Кохання? То — вогненність стати всим.
Мені дихтить все хвилею любові —
У всьому лиш любов! суцільне сонце!
Як небо й трави, як ліси і хліб,
Любов взяла мене у перепліт
Блаженств священних! Тільки ти! Все — ти!
Все — сонце і любов, любов і сонце!
О струми твої! спечно мені, спечно,
Дитино, спам’ятайсь, це небезпечно:
Інший, напруженіший простір —
І любов ця інша!
...Тут зрілістю серце своє колю:
Як бути? — Я, поет, тебе люблю.
Що через жінку доля підсува:
Любов і смерть? А чи життя й слова?
Я знаю: сила слова бере вповні,
Коли вулкани згасли вже любовні.
Любов — без слів, а оживав слово —
Любов вмира, без неї вже — нічого.
Напруження ще я не знав такого:
Хто більше божество — Любов чи Слово?
Поет вмирає, як немає Слова,
Та й не життя — коли кінець Любові!
Коли Любов і Слово не вмирають —
Вмираєм ми.
...Невже на нас чекає шлях простіший? —
Священно люблять — женяться на інших.
Всі — проститутки, бо не люблячи живуть.
Коли вбивають, щоб знасилувати трупа,—
То теж любов! але земна.
Мерзенні вбивці справжньої любові
І диких слів! І диких мудрих слів!
Ця ж — не любов і бога і тварини:
Хай гине світ — кохання не загине.
Любов небесна — ось яка вона!
Хай гине світ — мистецтво не загине.
Спалю цю п’єсу: прочитають, стягнуть
Й так зріле серце каблуками сколють,
Як в юності нам косять кличі серця!
Нехай вмру я — живе любові біль!
Це я між зорі сходжу у багатті! —
Як любиш жінку — повстає уся земля,
Тікай між зорі, тільки там і не дістануть;
Колись притисне всіх смердюча тля,
Колись потягне їх богам в обличчя глянуть.
Всі — побіч. Не стрічались. Ось вона,
З богами стріча — неземна.
Це перед нею всі — прямо шовкові.
Пали мене, Божественная тяго,
Яка в тобі до невідомості відвага!
Пали, Творець, з творіннями єдиний,
Хай гине світ — кохання не загине.
З богами стріча — неземна.
Любов небесна — ось яка вона!
Дякую, Боже, я — твоя рука,
Мов тигель, плавлячий мурованість повік,
Іду завжди один супроти всіх
Й розкручую назад карки калік
Земних. З богами стріча — неземна.
Любов небесна — ось яка вона.
Поету, що він є поет, за те все мстить:
За те, що любить. За це все мене тіснить.
Любові волю дай — то витисне всю п’єсу,
І всі театри, і весь білий світ.
Тож все за це любов тіснить.
Пусте,— хто не любив, той ще не жив.
Дарма,— з богами стріча — неземна.
Любов небесна — ось яка вона.
Благословенний, перший жбан вина
Її, — живи, любове неземна!
Благословенна будь, любове!
Квартира Коханої Поета в Києві.
Дзвонить в двері Поет. Кохана Поета відчиняє двері.
Поет
(переступаючи поріг)
Привіт тобі, моя богине, ти на мене
Як неботрус ще з ночі дієш. Проте ранок
Якийсь тривожний, льодяний, промозклий.
Кохана Поета
Привіт тобі.
Голос із спальні: «Whо іs thеге?»
Кохана Поета
(в бік спальні)
Лежи спокійно.
Поет
Frau, geben mir bitte
Bojkos Photo .
Кохана Поета
Можливо, взавтра....
Поет
Я тебе українською мовою прошу:
дай мені, будь ласка, фото Бойка —
і я піду: я в нього ночував, він попросив
принести його фото від тебе.
Кохана Поета
Зачекай хвилинку.
(Виходить в двері фотолабораторії.)
У незачинені вхідні двері протискується Помішаний на
правді, весь в орденах і медалях.
Входить Кохана Поета із фотознімком.
Кохана Поета
Що сталось? Хто це?
Поет
Це по дорозі причепивсь цікавий
дуже, парадоксальний чоловік.
Кохана Поета
(віддає фото)
Будь ласка. Як там Бойко?
Поет
Виснажений зовсім: ми рятували західних депутатів з Народної Ради, порізаних біолазерами; тих самих, які ледве не скривдили раніш мене за те, що виступив
по радіо й зібрав інтелігенцію на майдані біля студентів, які голодували,
добрим духом закрив, запобіг зривові карми.
Ми вилікували депутатів і Бойко знову просив мене заночувати.
А в місті всі струїлись низістю настільки, що аж кричать:
«Хто заговорить про політику — уб’єм».
Кохана Поета
Навіщо тобі ночувати в нього так часто?
Дай йому переспати з якоюсь жінкою.
Поет
(вражено)
Ну, ось цей вік! — духовність на язиці....
Помішаний
Шановні депутати! Ганьба! Ганьба!
Зверніть увагу! Засідання постійних комісій!
Порядок денний! Ще зауваження? Хто за те?
Можливості військового перевороту! Скільки
прапорів виділено? Заєць, не бігай по залу!
Демократичні процеси! Демократії ура! У-ра! У-ра!!!
Кохана Поета
Тихіше! Марш звідси!
Зі спальні вискакує Невідомий в одних смугастих трусах.
Невідомий
Що сталося? Що тут робиться??
Помішаний
Дурдім! Дурдім — «Веселка»!
Труси — і ті смугасті!
Негайна поміч з Ватикану.
Шановні депутати!
Незалежність! Від чого незалежний цей добродій?
Невідомий
Я не дозволю...
Помішаний
(перебиває)
У нас все можна! Хто ви?
Ви що, з Чорнобиля тільки що? Хто ви?
Невідомий
Я єсть американський українець, журналіст.
Помішаний
Дай двадцять копійок!
Хочеш, продам воєнний орден?
Невідомий
Ні, це пора закінчувати.
Помішаний
Недобрий чоловік,
двадцять копійок не подав для ветерана.
Невідомий
Хто це? Звідки це?
Помішаний
З тих відділів природи, звідки й ти.
Називається, яке йшло — такого і здибало. Всі ви члени.
Кохана Поета
Годі! Годі! Годі вже!
Мені ніхто й ніщо вже не потрібні.
Йдіть геть!
Поет
Вже йду. В якійсь там... як її... Бурині
я стільки хворим сам енергії віддав,
що опівночі просто помирав
в порожнім номері готелю,
почалися
вже тії дзвони —
я вилітав,
і ось в півзабутті ще вчув,
як прилетіло твоє серце
й поцілувало чисто моє серце — і я ожив,
й заплакав,
що у тебе серце — краще, ніж думаєш...
і страшно те, що ти його не знаєш...
(Затуляє очі руками, плаче.)
Прости, скоро кохання відійде —
знов стане все звичайним, божевільним...
Помішаний
Я хочу, щоб ти вилетів в трубу! Ф’юіть!
А жалко: ти не знаєш, що ти — бог:
в трубу не вилетиш.
Невідомий
Хто це плаче?
Кохана Поета
З неба впав: ще донедавна і не знались.
Для нього імені нема земного...
і взагалі, не існує нічого земного.
Поет
Чому ж повинен був розбитись Анатоль?..
Ми всі літаєм на Любові...
Помішаний
Жалко тебе: в трубу не вилетиш.
Ф’юіть!
І-і-і-і-і-і! Я це вмію.
(продовження буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024
Поет
Стихії взяли слід.
Друг
Подивись за мене; я ляжу трохи:
Щось мене гнітить, страшенно
Тисне голову, валюся з ніг.
Поет
Приляж; подзвонять.
Вбігає Тінь стривоженої жінки.
Тінь стривоженої жінки
Якась мана, взяло за очі,
Рятуйте, де моя дитина?
Поет
Повело берегом наліво.
Шукайте і знайдете — Вас відпустить.
Тінь стривоженої жінки
А що ж Ви робите?
Поет
Дивлюся і пишу. Книгу життя
Жалко до сліз.
Тінь стривоженої жінки
Малахольний!
(Вибігає.)
Наростає шум рвійної грози; удар блискавки і грому.
Друг (встає)
Вже дзвінок?
Поодинокі крики молоді внизу «Смерч з моря!», «Смерч!», «Прямо йде
сюди!», «Тікаймо, змиє!»
Сильнюща злива, близький грім, небо розколюється.
Поет
Пішли поборемося.
Виходять на галерею в бік моря, випростовуються проти смерча.
Битва стихій.
Друг
...Звернув на Джубгу.
Поет
Поки я тут — біди не буде.
Друг
Знання про друзів — річ сувора.
Ти переміг — це є твоя поразка,
Раніш перемагав — не борючись.
Післягрозове оживлення і проясніння; на майданчик станції
вибігають діти і радіють переміні, танцюють весело, просто так собі
і в хороводі, вибігають.
Поет
(із спогляданням іншим)
Весна в кінці —
Одсвіт в лиці,
Печаль висока і далека.
Там я — і сміх дощу,
Й дитячий кришталевий сміх,
І там любив я урочисто —
І рятувавсь, і буду вічно:
Любов’ю й подвигом;
Ніщо вже інше.
Вернулася дитячість в серце!
О, запах волі!
І навіщо Бог
Пише нестерпну нами повість...
Мистецтво Бога: божевільне
І безжальне — настільки істинне.
Поет є бог один:
Не може кинути усім знайому думку —
За неї стягують з вершин.
Тому обвалює поет підхід глибин.
Мистецтво водить одиниць на стин і згин.
...Як солодко я відірвався від припливів,
Під парусами у молитвах і в сонцях,
Й ніким не знаний на нових місцях
Закон удачі на безмов’ї вивів:
Нелад між серцем й розумом залий
Любов’ю й простором! Не будь ніколи злий:
Бог-Слово проліта — пора чіплятись,
Цей стан дитинний у тобі — вольнеє свято,
Як вітер знаки проявля на синім небі,
Із новим словом — у нове життя!
...Один політ киплячих вирів!
Із шкаралущ — ти з Богом вариш кашу
Для радощів вповільнених китів,
Що водять плавниками на льоту
В ударах неба. Тож простись на землях!
Який захват краси і божевілля
Ти міг прохавкати, на рифах сидячи!
Знімись, помчися, одчепися од прилипів!
Обмацайся отетеріло — хто я? —
І дремени, щоб світ не знав, де ти,
Й не біг із путами, як дурень на підвох,
Коли на новім місці ти вже — бог.
...Згадай, був час, ти в море вирушав:
Без рівної душі ревла душа,
Що аж скидалась, як сирена, в фіолеті
І в бризках кобальту, і тим була поетом,
І — хто б то знав! — в які літала далі
Між дзеркалом і рідким задзеркаллям
Й верталась в світ занапащатись далі, —
Але і блискаючи, як живий алмаз,
З-над хвиль й мертвіючих порожніх оболонок...
О сонне царство, так би враз
Я вам повів би справжню повість!...
Та мудрість є, що вічно нам прощатись.
Бо одне слово принесе, як птах,
Новітній темп новітнім царствам.
Що там Земля! З словом прощатись тяжко,
Бо доганяють вічно мертві.
...Іще живе удача на морях!
(Підходить до вікна.)
О зорі, зорі! Срібні блискавки
Знімають моментальні знімки,
Аби всевидющі верхи по нас
Дубасили з ультрамарину верфів,
Клепаючи вогненний наш ковчег —
Спасіння обраних!
О сонце, серце світу, світла фокус,
Ти срібні ниті всі звело в мені,
Аби світів розсипчастий рукопис
Скріпився серцем і на водах заяснів.
Тож бахне серце —
І проллється мудра ніжність,
А срібна музика найтоншої струни
Мов світу не прийма, а світ — її,
Струмить, прекрасна і байдужа,
Безпечно щедра — в механічну п’єсу,
Де персонажі заводні; о небо!
Чи музику в силки земні завести?!
Це генії у нас: готуймо серце,
Що нас відчують, та не зрозуміють.
Так цілі дні і розсіваєш ніжність,
Мов п’яниця — любов, її фермент.
Друг
Не так відучують не какати котів:
Носом в лайно — і глина.
Поет
Хто сповнений таїною в дивах?
Хто наганя зорі в слова?
Стою між зорями — і протікаю. Потечем!
Лиш в леті форму я даю собою;
Ми течемо, ми летимо — і ми втечем.
Друг
А всі сидять, немов коти на глині:
Очищуються, аж нявчать.
Поет
То хвиля любить хвилю.
Любов — то вал, обвал, все наповал.
Ми є на небі, хто ж не знає про безсмертя —
Той не живе, а мучиться від страху.
Друг
Завал:
Низ є водянка, сонна б...ь;
Низів сон проженеш — або присплять...
Матерія! Засадиш дух по чересло,
То об...ь: знай, як орать.
Покинь, сама припреться жаритись-кричать.
...Що бачив у душі польотах ти?
Поет
Що бачить дух — душа, як відлетить.
Друг
Що кажуть люди?
Поет
Де бачив людей?
Вода з піском; під старість все
Вилазить на обличчя, і сиплеться
Пісок, і мінерали
Спішать здійнятися й влягтися в ритмах
Бурі на цю планету й на
Сусіднії каміння.— В пустелі я.
Одні лиш животи й зади
Піщані йдуть засипати мене:
І крила, й меч, і бронзовий вінець,
І вісь часів. Якби ж то бачили, як я,
У дусі те, що має бути... Сказала голова,
Щоб я спалив пророчії слова...
Безмірно вже вмісились тіні в тіні —
І крутяться. Живий в цій п’єсі я
З Бог-Словом. — Дух! — і швидше танок тіней.
Не усвідомлення краси врятує світ —
Веселий жах весільного прозріння!
Вістина ця — в мені безжальний погляд,
Потягне глянути в обличчя Богу Слово.
Бог-Слово, так. Народить або вб’є.
Народ — не є. Це безвідповідальність.
Глухонімий шар недзвонкових кусаків
І пилу. Дух уб’є.
Друг
Розкажи, як ти душею вилітав.
Поет
Душа людини є сріблястий птах,
Що тимчасово повертається у тіло.
Я це побачив, коли сам літав.
Для тих, хто не літав,— це лиш слова,
Для мене — Боже діло.
...Літати! Вище! Істина проста:
В нас є природне поривання
Вгору, вгору — в снах, наяву,
Душею, духом, серцем, тілом —
Ось мета!
(Відлітає свідомістю.)
Друг
Якщо нам вільно, розкажи.
Поет
(спохоплюється)
...Що кажеш ти?
Я був далеко звідси, де постав.
Як жаль, що ти зі мною не злітав:
Життєвий цей театр єсть бідний хлів...
Друг
Я весь уважний.
Поет
На землі немає слів,
Щоб описать: стотисячної долі
Не становить того — цей світ.
Якби ти встиг,
якби ти зміг побачить в дзеркалі душі
Моєї космосу лице, ти б посивів...
Або навік помолодів — з волоссям яко дріт.
Друг
Так злетимо...
Поет
Таких немає слів.
Й неправильно — словами стільки стратить.
Не маю права я в слова — в тюрму — загнати
Свобідну музику! Це гріх.
Як звук і колір словом передати?
Істину треба заслужить побачить,
Потрібно, щоб до цього світ дозрів.
Хто є чим — те він й бачить, й так співа:
Все через душу: і агов — і вість нова.
...Я не ухиливсь:
Описувати — значить захиляти.
До Бога прихилятись — знак вогню
Прийде.
(помічає фіолетові зірки в повітрі)
Дивись, ось бачиш?
Друг
Так, фіолетові зірки.
Поет
Та все ще сирувате;
Ще хліб глевкий — в душу не вб’єш, із ним
Душа не зможе глянуть оком тим.
Пізніш подивимось, не станем підривати.
Друг
Як там царки-дядьки на Україні?
Поет
Нащо мені царки на Україні?
Цар духу я, не вчора і не взавтра,
А завжди; так вічно вищі люблять:
Для мене все одне, і все прекрасне.
І так, як сонце вічно сходить ясне,
Женучи з моря слизяви косяк,
Я наказав хвилям повітря п’яним,
Між ревних хвиль води, що небо труть,—
З їх жадобою радості смоктання,—
Та хвилями прозорості небес,—
З їх прагненням униз жало засунуть,
Потрястись туго в лихоманці днів
Й зарази дорозслаблених ночей,
Коли в воронки, що жіночі лона
Наставили, сиплеться з неба золотистий пил
Із зерен духу і простих лушпинь,
Що згодом мислять, ніби вони є
На світі... та лиш світ байдужий є — богів,
Де, хто не йме смертельне жало бога,
То вже не світло, то низів тривога, розпаду,—
Я наказав взяти гармоній з ладу,
Хвиль врівноважених нову розсаду:
Я впокорю розхристаність стихій.
І якби цей, що квакає, наплив
Упав на хвіст вогненного приплоду,
Я б землю не вагаючись спалив
Ради любові урочистої до зводу,
Що всім пала:
хто полум’яний — тим спасіння:
Нестримного вогню ставання світлом
В мовчанні і в сердець паланні.
Готуймося: тільки біда навчить.
Той мудрий, хто, палаючи, мовчить
І заража любов’ю, ради Святого Духу.
Друг
Страшним став — людям — ти.
Поет
Страх, сумнів — не виносять висоти.
Зачаті в норах — риють, мов кроти.
Культури лижуть чистий сьомий піт, а ти —
На сьомім небі впав од прямоти
Святого Духу; згадуй запахи сталеві:
Гієни лижуть слід за левом. ...
Мене вже виганяють в гори:
Збурюю сон землі і вод.
(Підходить до Д р у г а.)
Прости мій меч небес:
Він і на мене не зважа:
Це той, котрий заріже без ножа
Пульсуючим ім’ям здорової природи.
Друг
А як твоя сім’я? На це усе?
Поет
Була сім’я.
Бог з шиї камінь зняв, дав хрест;
Якраз за розміром мені, Бог справедливий:
Оберіга небоягузів, всякі душі
Невідповідні — розірве й научить.
...О небо, чи для того ми літаєм,
Щоб нас зжерала ненависть повзучих?
Друг
Чого так неймовірно тяжко
Тобі, мій друже?
Поет
Біля мучителя, що відірвавсь від серця
І знов з’явився,— враз буває легше:
І вкупі жить не можуть, і нарізно —
Також.
А як мучитель — розпад віку?
Швидко згорають музикальні трави,—
Хто перед звіром дзеркало поставить?
Ви, в баштах?
Друг
Ти.
Поет
Мені —
Навіть немає місця на землі.
Що хочуть всі і скрізь? Завжди одну,
Іще страшнішу глибину.
Друг
...Як тягне в цвіт! Знов хочеться співати,
Співати, і співати, й сповідатись
Перед квітками.— Чиясь ходить смерть? —
Чом тягне душу в вишину?
Чи притягнули непомірне із небес,
З квіток, з пісень, із душ?
Знов хапанув нас наш початок?
Слов’яни!! Господи, прости! Хочеться плакати.
(Бере гітару, грає твори Баха, потім співає.)
«Україно, зоряна трава,
Чом ти небом сієш, сієш зорі?
Чом ти серцем з серцем не говориш?
Де твоя небесна голова?
Хилишся на часових вітрах,
Не летиш у думці проти вітру.
Дай я сльози з серця твого витру,
Отряхну од тебе тьму і прах.
Україно, зблиснемо смерчем,
Світ здригнеться від осердя мислі,
І коли на тобі він зависне —
Ось моє безсмертнеє плече.
Скинь в ім’я моє усякий страх
І пітьму, зі мною не сумісні.
Я даю тобі безсмертне місце —
Ока духу в зоряних вітрах.»
Так освятимся,— ось, де глибина.
Поет
Хлюпни на мене, жінко світляна,
На перший пагорб із материка безпечний.
Все, стаю простором.
...Поезіє, мій рух — крізь омертвілих;
Так гілля черкає по сонця тілі:
Коли на швидкості — немає смерті.
Так в людях нароблю ходів:
Як добре для проникнень світла! —
Сонце в печерах! Де погано пахло! —
Слово нанизує на світляні шнури
Сім шкур людських, провітрює і сушить
У кам’яницях, шкури сухо труться,
Щоб іскри духу притягнулися й запали,
Й вже із стрілою в серці глянув звір:
Любов полює і дає твердиню
Виїздці щастям. Так шануй твердиню
Святого Духу, вірним будь — що бачиш.
О, Господи, яви в мені прорив —
Знайти себе.
Здери з мене сім шкур —
Для світла тихого.
Друг
Не ображайсь: там подивляйсь, хто біля тебе;
Чи дозволяє він почути небо?
Бо дія розуму у надрозумному — пуста,
А надрозумного в розумному — густа:
Густіше пишем — швидше на той світ.
Собою зближуєш — готуйсь на смерть, у вічність:
Одкрилось око духу — перед ним
Стане жіноча лялька або піп... ох, ці попи,
Все ліліпутять під ногами в Моісеїв....
Чужі не вгроблять — українці зроблять:
Сучасники — це завжди промах,
Не там шукають і не туди цілять.
Який пророк майбутнього? — Незвичний.
В незвичності тече по кігтях сміх:
Охота плакати — сміх душить всіх;
Тому біля чортів літай дотично;
Ходять до Бога вже не сміючись;
Майбутнє вже є — що, хіба це смішно?
Безстрашність правди — з неба джерела.
Скажуть: «Не п’єм, незрозуміло кажеш».—
(Небесне для земних — незрозуміле) —
«Чим є — те маєм: доля всіх звела».
Скажуть: «Не хочемо тебе вбивати».
(Хто їх питатиме?)
Бог вгору тягне з допомогою чортів:
Трагедій світу не співають без низів,
Як і верхів. Скажуть: «Візьмемо цільний спів,
Задушимо в обіймах: заспіває ще не такої».
...Як можеш, то зовсім не говори:
Розумні взнають, а дурні — не зрозуміють.
При чім тут ряси і порфири — пил старий?
Ну, роздягайся, скоро півні піють.
(Дивиться на задуманого П о е т а.)
Поете, душе і цар-серце золоте,
Вийди з усіх — почуєш т е.
Поет
Я був, де промовляють світлом
І осягають справедливість світу,
Де все звучить в закличному акорді:
«Вперед, які не є ще збабнені, а горді!»
В безмежній ширині зустрілись блискавки:
Озон — любов, і дощ — любов,—
Вогненні сльози в серці, що заворушились
Пролитись в світ: в безмежний спокій —
І в ревіння, у незворушність —
І в миттєвий скок, у відчай — і в жагу,
Між небом і землею погляд цільний
Братів, сестер,— так зріють блискавки
В єдинім розумі. О, при грозі нам легше!
...Болить мені: мерці серйозно вже говорять
Про машини, політику і дачі, і горілчаних
Жінок, і владу, й гроші.
Підлість завважить попередній духу ніж:
Змінились маски, всі актори — ті ж,
Лиш в інших ролях, і змінилась зброя:
Дурні несуть війну в психічний світ.
Це люди? Ці за копійку в церкві п...ть.
Це жінки? Люблять вони,аби до правди прибрехати.
Нащо я маю їх обдурювати тим,
Що розмовлятиму із ними, і так довго,
Як із здоровими? Що багне звір,
Коли він лиже зірну миску? —
Довести до вбиваючого блиску —
Побачити себе й завити ....
Щоб музику в мені убити!
Друг
Що каже тобі серце?
Що каже тонко чуюча душа?
Повіддаляй дурних жінок,— що каже поле?
Про що бурмоче ужгородський ліс?
Що котить небо?
А що котить море?
Це їх свідомості в тобі:
Люди таких незмінно усувають,
Щоб не являтись ідіотами при них.
Поет
Є в серці, що живу заради всіх.
Живу заради слова, що готове
Із рота цівнуть на молочний шлях,
Живу — як кінь чутливий на нишлях,
Що відчуває, як говорять в небі зорі,
Й огненний птах ширяє на просторі,
І висікає іскри в пізню пору,
Зсипаючи в серця за якийсь час, —
Не зразу. Шлях із слова — біг до вас.—
Ніщо підзірне не пояснить
Світла далекого, що вийшло у одного
Мечем із рота; лик жахний:
З очима вічності на фоні зір,
З палаючим мечем в устах.
Стихійна правда — провід цей до яв:
Страховисько вбива не носія
Його, а близьких. Рок висотного творця:
Впадеш у око — все, любов і глина:
Слабенькі духом біля сильних гинуть.
Я зміг сказати й подивитись орло
Лиш тут: твій дух не наступа на горло.
Ти чуєш вже, який глибокий спокій?
Це Бог відвідав, визначив нам строки.
Хто це пізнав — на той світ перейде.
Помовчимо: високий дух гряде.
(Мовчать.)
Дивно Бог в мені дірку пробив:
Погляд
світла вліта
в мою тінь й опадає,
як пара і пил, й розпадається
нижче на образи — в їх тюрмі
плачеш, вбивця покинутий,
що прокинувсь: поезій не треба,
Боже, лиш повернись.
(Мовчать.)
Всі вищі — втягуються в Погляд,
Що летить все вище і пала любов’ю,
А нижче — тіні погляду на мить.
Жорстоко геній випада в струну:
Ось забринів — це струнний погляд,
Натягнений у нескінченність, світить,
Музика ж радості втіка, бо вільна.
О, мука нескінченності співзвуч,
Як хоче дух ще вищості гармоній!
Друг
Вхопи нас, Боже, аби чорт нас не вхопив.
Бо вхопить — думка,
А ще нижчих — дія,
Ну, а дурні — то вже самі є пазурами.
Краще з Тобою світ утратить,
Аніж з дурними щось знайти.
Вхопи нас, Боже, в погляд грізний.
Поет
Бог пропіка до п’ят.
О Боже, тільки повернись.
Друг
Спочинь: весь час працюєш.
Поет
А чує серце: щось мене голубить,
Далеке і незнанеє іде,
Мов радість дня цілує тихо в губи
І розцвітає, чую, день у день.
Весна чи промінь, квітка чи людина,
Високе й чесне у душі живе.
Чиясь неждана зоряна година,
На гілці серця райський соловей.
...Я закохаюсь в Києві, вже знаю,
Та не на смерть — на славу Божу.
Друг
Дивись: на дух святих апологетів
Линуть жінки, поранені в душі,
Тож не отримай, як усі поети,
Кота в мішку.
(Гасить свічку.)
Молись, світись, пиши...
Роби, що Бог дає. Доброї ночі.
(продовження буде, 1990 рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024
Порятувальна станція на водах.
Другова кімната без освітлення, із затіненим вікном.
Входить Поет.
Поет
Чого так темно?
Друг(скрипить ліжком)
Хрін не солодший редьки. Він —
З партійною свідомістю, вдогін
Ще й пору чує — пророста на іншу грядку;
Тому і кажуть: старий хрін.
Тягнуть — хвости, хвости, хвости; даремно —
Підземні всі вони.
Поет
Чого ж в нас темно?
Друг (засвічує свічку)
Липневе пекло.
Приїжджаєш ти — я піднімаюся
До стелі, свічусь, як люстра.
Навіщо нам електрика для душ?
Ну, впору ти: я нині вільний.
(Обнімаються.)
Поет
Звільнись цілком для новизни.
Ось знову: ти — і башта. Дай погляну.
(Оглядає Д р у г а і кімнату-башту.)
Друг
Тобі не тяжко, водоворотами гнаний вогонь? —
Передавали з Туапсе: знов буде смерч.
Поет
(уважно оглядаючи)
Так, саме тут застане шал.
Та доки тут я — смерч не пройде.
Друг
На серці легшає; вже йде Кавказ.
Поет
(показує на репродукцію картини)
Сальвадор Далі. «Тайна вечеря».— Твоя вежа?
Друг
Все там. Як башта? Тут я — сам собі театр.
Що в Києві? Карикатурщина дядьків
З післявоєнною освітою?
Поет
Облиш; ти — містик, ще під’єднаєшся —
Захочеш їсти. Од Бога йду грозити.
Вже бачу все наскрізь.
Тож замість того, що назвали світом тіней,
Від цього віку — тіло вже є тінь.
Все навпаки: суть переходить у забуті тіні —
В нові тіла. Скільки втопилось тіней?
Дві?
Друг
Дві.
Поет
Хто утопив?
Друг
Я наперед
Те бачив; алкоголь служив нитками —
Потягла їх доля. Кінці у воду — душі в небо.
Поет
Кого й навіщо ми рятуєм? Тіні?
Друг
Безбожну біомасу. Причім, завжди.
Поет
Поки є тінь, то можна знайти й душу.
Друг
Давай про ловлю душ, про заповітне.
Поет
Так, роз’їжджаються — про все найголовніше
Так і не мовивши: земні тіньовики —
Це кігті звіра, про найголовніше
І не дадуть поговорити; хтось пливе.
Входять тіні матері і розслабленої доньки.
Тінь матері
Вже ради бога, порятуйте.
Я Вас впізнала, як Ви мимо йшли.
Поет
Так, мимо свого не пройдеш.
Я бачив Вас раніше, йдіть сюди.
(Відводить їх до суміжної кімнати.)
Небажання жити?
(Дочка киває ствердно.)
До двадцяти семи —
В усіх бува. Верніться в Бога;
Зараз молитись будемо.
(З молитвою зцілює.)
Друг впускає світло вікном.
Поет
Тепер спокійно?
Тінь дочки
Дуже. І ясно.
Вам спасибі, дякую дуже.
Поет
Не я лікую — Бог лікує.
Тінь дочки
Ви чародій. Як добре, що Ви є!
Поет
Просто поет. Дякуйте Богу.
Тінь дочки(ставши на коліна)
Боже, дякую тобі.
(Встає і виходить з матір’ю.
З порога мати повертається і кладе гроші на підвіконня.)
Поет
Цього не треба.
Тінь матері(вибігаючи)
Ай, небагато там, тільки й того,
аби наїстись.
Друг
І правда, я вже зголоднів.
(Підходить до вікна.)
Чекай, їх вітер вже забрав, піду знайду.
(Виходить.)
Чути голос Друга: «Ви не бачили, куди летіли наші гроші?»
Поет (у світло за вікном)
Покинь заразу.
Входить Друг.
Друг
Частину лиш знайшов; передали ту решту,
то вже явно.
Поет
Де більш даси —
Драму зірвеш в трагедію; і Богу
Слава за те: все повертається в своє.
Сюди несе вже іншу жінку, чуєш?
Друг
Та хіба хочеш?
Входить стривожена, не в собі Тінь жінки.
Тінь стривоженої жінки
Ви не бачили, тут не була моя дитина?
Друг
Ні, не було.
Поет
Її направо узбережжям повело.
Друг
Чекайте, я знайду.
Тінь стривоженої жінки
Ой, що це робиться?
(Вибігають.)
Поет вслуховується.
Входить Друг.
Друг
Усе гаразд. Вона побачила дитину з вежі.
Та на обличчях у людей є хвиля,
Незвичайна, дивна.
Входить боком Тінь чоловіка.
Тінь чоловіка
Е... Даруйте, що неждано...
Якось без стуку я...
Поет
Якщо природно — всі без стуку:
Застукати на мокрім неможливо,
Де більше Бога.
Тінь чоловіка
...Як би це сказати...
Щось слів нема...
Поет
З Вас стирчить буква Е, почніте
З неї, і чим пряміше — тим і краще.
Тінь чоловіка
Е... Дійсно Е... Ви якось переводите
Все в інше, я так не звик...
Поет
То дещо не на місці — тому
Затисненість звучання й ходу в космос:
Щось на зразок логоневрозу, тільки —
Свідомості. Зараз вже краще?
Тінь чоловіка
Так... Я виступати не привик...
Поет
Вільніше, прошу; вже всі наполовину
У лайні і виступають.
Тінь чоловіка
А те, про космос, Ви цікаво...
Я навіть екати вже перестав.
Поет
Скажіте: дух, душа жива, небесність,
Воля — й слова запустять струм
І підтягнуть над ватою. Ось зараз —
Вище над водою?
Тінь чоловіка
Так. Хотів сказати: сам не знаю, .
Чому прийшов. Взяло за голову...—
Як на шнурочку привело, прямо
Тягнуло щось...
Поет
Розпрямтесь більше: кого струм підносить —
Дивиться вгору; хто поникнув — згорбивсь,
І його тягне гарпунами страху під воду.
Тож ніяких страхів — і прямо з піснею.
І для початку досить.
Тінь чоловіка
Дякую Вам. Дякую й Богу.
Поет
Для цього провід встановіть з високим небом.
Земні пообривайте.
Тінь чоловіка виходить.
Друг
Що таке?
Поет
Як нас відволікло! Мов котенят.
Вже зародився смерч — він йде сюди,
І дуже швидко. Все, роби об’яву.
Друг (ввімкнувши гучномовець)
Внимание на пляже и на спасательной станции!
Через полчаса ожидается смерч со стороны моря.
Прошу отдыхающих собрать вещи и детей и
Увести детей в пансионат отдыха.
По станции объявляется повышенная готовность!
(продовження буде, це 1990 рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024
* * *
Спасителю і Визволителю
всіх і самого світу —
Ісусу Христу, Слову
з любов’ю присвячується
то ж є
і чисті серцем люди
чисті як райськії діти
так є і чисті запахи
всюди
і як їм всю радість подіти?
Так як Ти створив блюдо
так як і створюєш вітер
ягідний запах — усюди
чують цю радість всі діти!
Так як Ти носиш те блюдо
на блюді — золоте літо
запахи і аромати усюди
і як ті бджілки — ці діти
так і я звикну
в це літо
Тобою в серці пахтіти!
Не заперечать це літо!
і як сказав —
що хотів Ти!!
03.06.2024, з причастям, —
04.06.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Львівська вулиця в сутінках.
Входять двоє колег зрілого віку з літературних кіл.
Перший
Як поживаєш в поїзді подій?
По понеділках ще не тягне під колеса?
Другий
По-моєму, життя — річ не улеслива:
Відстав верхом — то й не крутись, ти в нім не свій.
И немов так треба... Що ж, душі обнова —
Лиш в русі. Відчуваю: поїзд йде,
Та на пероні стоячи, б’ю себе в груди: я зі Львова.
...Ти зараз де?
Так, відчуваю, головою десь не вспів...
Що ж, яка сила, то така й робота.
Народ — тварюка: відбира перлини слів
І хоче полоскати ними рота.
Перший
Схоже на те: ти від Поета заразивсь,
Бо я тебе вже ніц не розумію...
Ти що, супроти демокра...
Другий (перебиваючи)
Шляк би тя трафив! Ти що, дурний?
Балакаю як вмію.
Бачиш: голоблю слова увернеш —
Не туди котиться підводонька-розмова,
Вже ніби й бачиш, увернути б, жити б,—
Куди тобі! Не можна зупинитись,
Вже в мізках щось ввімкнулося не так —
І йдеш до ящика для ідіотів, мать розтак.
Як гарно, пам’ятаєш, починав
Я говорити?
Перший
Всі ми гарно починаєм.
Потім, як женимся, мов подурієм:
Знать не знаєм, чого ми б’ємось?
Другий
Як розібратися, марні надії:
В кого немає клепки в голові —
Вважай, каліка. Нині часи — тії,
Та й всі отак живуть одвіку...
То що нам кажуть? — Що Поет не од землі?
Цей — може: зверху таки видно.
...Ну, ти дивись: згадав його — і проясніло,
Одразу проясніло в голові!!
Перший
І не говори:
Він як говорить — мені тягне догори
Всю голову. От чудасія!
Так головне, що я там ніц не розумію,
Що він говорить. Як то може бути?
Чого ж я деру носа?
Другий
Полегшало? То більш не бовкай, тьма,
Бо дишло повернеш знов до лайна
Політики.
Перший
Не розпаляйся, бо згориш.
Другий
Темний ти, брате. Ти — тільки наживка;
Світ хоче лиш духовної поживи.
Його з’їдять свої ж бо, українці:
Чужі не вгроблять — то свої це зроблять;
Підземний звір себе повторить завжди,
Поцілить в точку.
Перший
Не доведи Боже. Не будемо наводити.
(Виходять.)
(продовження буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Внутрішність західноукраїнської церкви. За знаком священика вносять труну з
померлою дівчиною; за нею входять родичі,
знайомі, відьми, Поет.
Розпочинається обряд відспівування. Поет підходить до Брата померлої.
Поет(тихо). Як це було?
Брат. Зробили їй на смерть магічні відьми. Як ослабла — шкіра синющими пуп’янками взялась.
Поет.За що?
Брат. Ні за що. Бо була красива. Чи — що не можуть вже не робити злого. Їх душить щось — то й вони душать жертв, аби вижити. Їх в церкві тут багато. Ось, бачиш, підійшла до носія труни. Господи, ні жить не можуть, ні по-людськи вмерти: хата розлітається...
Відьми ходять між людьми.
Відьма перша. Дай мені пов’язку, на цвинтар я вже понесу.
Носій перший. Ніхто нічого не казав — іди звідси.
Відьма друга. Дай мені пов’язку — на цвинтар віко понесу вже я.
Носій другий. Одчепися, ніхто нічого не казав.
Відьма третя (до родички першої). Дай на пам’ять її хустину.
Родичка перша. Тихіше, тобі що, горить?
Відьма четверта (до родички другої). Дай фотографію її на пам’ять.
Родичка друга. Чого ви шумите? Опам’ятайтесь.
Відьма п’ята (до родички третьої). Дай що-небудь з її речей, їй вже не треба.
Родичка третя. О Господи, та дайте спокій.
Відьма шоста (до Б р а т а). Дай щось на дім мені, я її знала.
Брат. Іди ти звідси...
Відьма шоста (до доньки). Ідемо, доню...
(Глянувши на П о е т а і вклякнувши). А! Які у нього ясні очі!!
Відьми збираються біля узголів’я і радяться.
Відьму шосту перетягують їхні каламутні струми.
Брат (до Поета). У них все навпаки, неначе і не християни, антихристи; о Господи, прости, не в такий час будь сказано: каламутні тьмяні очі, обличчя — місиво і розклад, — так обпиваються енергією.
С в я щ е н н и к (продовжуючи священнодійство). Прошу прощатися з рабою Божою Оленою.
Родичі і знайомі підходять і прощаються.
Відьми біля узголів’я захиляються хустками і здригаються від сміху.
Б р а т (до П о е т а). Бачиш, що роблять: хочуть зірвати божий лад, для них би це було найкраще. Вони тільки цього і хочуть. Ліпше мовчімо.
Обряд закінчується. Всі виходять, лишаючи труну на якийсь час у церкві,
в божих струмах і в благовонні ладану.
Б р а т з П о е т о м затримуються в затінку біля дверей і спостерігають.
Вбігає дочка В і д ь м и ш о с т о ї, оглядається і прямує до труни.
Д о ч к а В і д ь м и ш о с т о ї. Та де ж він? Сказала, що шнурком ноги пов’язані. (Шукає в труні). От ще, чорт би всіх забрав, нема. (Перериває все в труні). Та де ж він? (Хитає труну).
Чути голос С в я щ е н и к а.
Д о ч к а В і д ь м и ш о с т о ї. А, чорт! Беру, що є. (Хапає рожевий бант померлої, зіжмакує і вибігає геть).
Б р а т. Тс-с... Тихо. Дорогою на цвинтар заберу. Це вони — аби нить не перервалась їхніх вбивств, їхньої їжі, їхньої сили, й на тому світі жити не дадуть душам у спокої, зжератимуть. Пішли, зараз виносити зайдуть. А ті — ті ще на цвинтарі підкинуть щось під гріб задля прив’язки до свого духу; я заберу, спалю. Отак всі мучимось, а не живем; на смерть роблять навіть в своїй сім’ї, не то що вже сусідам. Всі — як в чумі; Господи, прости. Ото вони прийдуть ще на поминки: біда, вони м’ясо їдять, немов вовки — блювати хочеться. О Господи, прости.
(Зникає в дверях).
П о е т
Життя... І як мені — виношувати мертвих...
Любить — навіть приречених вовків...
Їсти, як вовк, на поминках світів...
З вовками жити і по-вовчім вити...
Чи може серце винести таке?
О, це виношування!..
Заглядає Б р а т, неуважний і стурбований зовнішнім.
Б р а т. Що ти говориш? (Зникає).
П о е т
Я не художник, а слинявий мораліст!..
Західняки не бачать себе збоку —
Так, як і всі,— здоровим свіжим оком.
Київ без магії, то — безневинні діти,
А тут нема іще реакцій мудреців:
Секунда — всі в вузьких церквах,
Секунда — у вбивствах з ревнощів земних;
Немає внутрішніх духотворінь — нема творців.
Глевка земля, що варить мову й чорта,
Заплескана, залякана, забита.
Яка земля народить нам столицю духу? —
Де стане слово Богове скоріш?
Інтелігенції нема — тікають в Київ,
Хто до свободи поклику дозрів, кого не вбили.
Пішли, душе-Олено, що нам дивитись?
Що тут проводити між душ?
Заразу цю пороздавати? Відлякнути весь Схід?
Все так: як не влетиш у захід України
І не подригаєшся у драглях життя —
й не вирвешся — нічого і не зрозумієш...
Візьми статистику: усі великі
Вмирали швидко, як женилися на них.
Сифіліс магії загнано всередину:
Дійде до мізків —всі помруть.
Ідіотизм порятувати Львів:
Тут лікувать потрібно лікарів,
Тут рятувать потрібно вчителів,
Тут кожен кнур муніципалітету
Лиш на словах дітей рятує...
Ніхто нікому не потрібен!... Де тут душі?
Пішли, душе-Олено! Нехай тіні хоронять тінь.
Чиряк ховали — він прорветься всередину,
Навіть не взнають — звідки смерть;
Не встигнуть квакнути,
Як жаба цицьки дасть. .
О, як радіє темінь! Пекло!
Пекло є тут! Вже в церкві пекло!
І між церквами! Невігласи і хуторяни!
Нехай вам очі повилазять, хто ще має
Трішки олії в голові!
...Пішли, душе-Олено; ну, божевільні —
Що з них візьмеш?
Як їх за голови взяло!
Яке затемнення на серці України!..
Закритись в свою дурість — матір вбити!
Хто є сміливий взяти правду — й біль?
( продовження буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
Пролог
Входить актор-П р о л о г, читає.
У кожного є свій тягар душі:
Тюрма-сім’я, тюрма-держава,
Тюрма-культура і тюрма-минуле,
Начальник
й дратування, страх і лінь,
Зважання на брудні думки довкіл,
Слабенькі сила волі й сила духу,
Засміченість душі і тіла,
Вино і похіть до жінок, грошей і влади, —
От ці мерці ходячі!
І всі смердять для неба або пахнуть —
Всяк мертвим є по-своєму й живим
На різних колах.
Де гризуться — там низи.
Та вище неба й глибше океанів
Є ти — наскільки струмом усміхнешся
В око спокійне урагану всього
Життя — у Сонце: воно, як чує дехто,
Позамежне.
Поет же — так, як Сонце, — батько всіх,
На низ він байдуже ллє промінь перемир’я,
Бо тільки лиш посвячений стихій
Нерукотворний має геній свій.
Він — там; стихія довго ждала,
Аби на ній душа моя заграла.
Тож насолоджуйтеся учтою богів:
Той світ покаже, хто б чим не здававсь.
Та добре Ти зробив, що заховавсь,
Ти добре заховавсь, мій Боже.
Мене магнітив — я пером водив,
Життя ж — Твоя вистава і надія;
Отож, отримуй.
Я вже — там.
Все інше — в дії.
Виходить.
Сквер перед будинком обласного виконавчого комітету
в м. Львові.
Юрба хвилюється і набігає на стіни будинку; задні підштовхують передніх в нетерпінні, бо щось важливе обходить їхній зір. Натовп тіней, то вихоплених, то збезличених і стертих, вистрілює різними словами, порскає енергіями. Задні тіні вистрілюють.
Тінь перша. Ну, що там?
Тінь друга. Що сказали?
Тінь третя. Дайте пройти! Дайте пройти, кому кажу!
Тінь четверта. А ти хто такий?
Тінь перша. Тихше! Нічого не чути!
Тінь третя. Що ти став, як задниця?
Тінь друга. Ну, що там рішили?
Передні тіні з хоругвами вимагають підтримки у своїх.
Тіні зліва. Наша конфесія права!
Тіні справа. Права наша конфесія!
Тіні зліва. Віддайте храм нашій конфесії!
Тіні справа. Нашій конфесії храм! Віддайте храм!
Тіні зліва. Храм наш спокін віків!
Тіні справа. Наш храм завжди!
Тіні зліва. Покайтесь, з нами Бог!
Тіні справа. Ні, з нами Бог!
Притягнена негативна енергія витягує з тіней низькі слова, піднімає руки братів на братів. Розпочинається міжконфесійна бійка; б’ються і хоругвами.
Передні тіні (спохоплюються). Голову! Голову! Голову!
Енергія перемикається на вікно.
Всі тіні. Голову! Голову! Голову!
У вікні з’являється блідий Голова.
Тіні. Тихіше! Хай скаже! Дайте слово! Та цитьте!!
Голова. Пані і панове! Тихіше! Дайте спокій! В нас є комітет з релігійних питань, і ви могли б звернутись...
Тіні справа (перебивають). Віддай храм нашій конфесії!
Тіні зліва. Віддай нашій конфесії!
Голова. Я хотів сказати, що він в нас не працює як належить, та й не зможе, майбуть, працювати в такій обстановці...
Тіні зліва (перебивають). Віддай нашій конфесії!
Тіні справа. Віддай нашій конфесії!
Голова. Чого ви кричите? Ви що, може, котрась не наша? Ви всі наші, всі божі. Ми всі є діти божі. Бог один!
На цьому нам потрібно миритись. Чи ж то Бог хоче бійки?
Тіні справа. Віддай нашій!
Тіні зліва. Віддай нашій!
Голова. Прошу зрозуміти і виконком. У нас дев’яносто відсотків коштів, часу і енергії йде на релігійне питання! Дев’яносто відсотків! Це найболючіше для нас, найвирішальніше. Ми весь час тільки і думаємо про це.
Пані і панове, прошу уваги! Ну, гаразд: у Львові ми маємо багато храмів, тут легше вирішується, а на периферії — весь час бійки між конфесіями за храми. І кінця не видно цьому. Беріть приклад з тих трудяг, які будують божі храми за свої гроші; отож і ви — будуйте за свої, агітуйте за свої, друкуйте за свої, бо в нас малий бюджет, це ж не столиця. І скажу більше: це питання не вирішується, як належить, у верхах,
то що ж ми можемо зробити в низах? Це ж смішно: що може тіло без голови? Обласний виконком Львова весь час в центрі між кількома вогнями і не може взяти бік однієї з конфесій, бо загориться ворожнеча. Ми кажемо: хто буде тут, де є десяток конфесій і сім великих угрупувань різних народів, де питання вирішуються з їхніми представниками,— хто буде тут говорити «наша конфесія найкраща» і сіяти ворожість, того ми геть зі Львова виженемо! Що, не вистачало нам різні? А як перекинеться на всю Галичину? А на всю Україну? Думати треба! Де тут є представники конфесій?
Вир тіней. Віддай нашій!
Наша старіша!
Наша новіша!
Чия старіша?
Чия новіша?
Наша вірніша!
Наша правіша!
Нашій віддай!
Голова (перебиваючи). У нас, у виконкомі, розполовини-лись голоси, і потрібно обговорити це ще раз, ви ж не знаєте, що за цим стоїть...
Вир тіней. Бий його! Бий його!
Хапають камінці і побивають Голову і скло у вікнах будинку.
Голова (тікаючи). Нелюди, звірі!
Вир тіней (скандує). Ганьба! Ганьба! Ганьба!
Збоку виходить Поет з прихильниками таланту.
Поет. Любове, нащо ти вникаєш в хаос?
Виходить.
Всі розбредаються.
(продовження буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
НАБЛИЖЕННЯ БОГА —
й — плавлення перлин!
Поема
Богові, Який Один у всіх,
з любов’ю присвячується
«росіяни — нелюди з бісами,
стріляють — чорними й сірими «стрілами»
в нас»
(правда: щоб ви повніше сприймали…)
«Отець — любов, що розпинає,
Син — любов, що розпинається,
Дух — любов торжествуюча.»
(митр. Філарет)
(правда: підготувалися б ви сприймати)
всі в тій або в тій системі…
ви знаєте Бого-мої поеми??
промацуєте-й-промацуєтесь
вам повзати
сідницями у вичавках з
протекторів —
вам з’їдатись сідницями
китайською? — американською?
російською системами?
і — ви можете бути
у вищій темі??
Мене не втримаєте!
не стримаєте —
поеми!
Мене не витримаєте!
Це — поеми!!! —
у вас нема волі
вкиньте до зубів ваших жовтої солі
вкиньте квасолі —
жовтої
бо ви не у Божій темі!
досить з вас бараболі
можете бути в долі?
можете з’їдатись долями! —
бо ви не
в Божій темі…
не втримаєте!
бо це поеми!!
Бого-мої поеми літатимуть!
народи піднявшись на
все, що літає, —
мов діти спатимуть… —
щО це із Богом сюди — приступає?
Близький Схід що?
злітає?
а видозміниться
посиплються в змінах, мінах… мітах —
й дух, і промінчики…
кого Бог слухав — Іова
(випробуваного)
чи всіх інших?
бо ви не у
Божій темі!
Сховаєтесь — за листочками
як земний Адам
в якому світі??
пахнутимете —
не пахнутимете?
в Христі
знань ароматом — вам
намаститись дам —
це я витягую
з серця мого
аж з ялинами
з медом
на моїх ліктях!
По колінах
в поемах
збігатимете,
США,
(не любите серцем Богородицю!)
і ваші покоління!!
Кого Бог — в поборенні —
поцілував
у свірхах?
ангелів зі звитками —
кінних чи піших?
Кого Бог винуватив —
виннопивців,
всіх «правильних» — але? —
зупинених…
вже чуття з вищими нішами??
Ким Бог-Слово вистрілив?
засвідчив істину –
Іовом
поемами Божими
чи іншими
(чи всіма іншими?)
Наспішили.
Не подумали.
Потішились??
30.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Святому Духу!
і Небесній Цариці
Діві Марії!
присвячується в любові
Перед причастям все ж
пощУсь
а тим що вийшло
з хмар і з грому —
припущусь
... ой, звідки ви такі?
«ми із дощу!»
«ой, ми і самі не знали
ми з дощу»
блискають вмиті берести і вишні
мов плачуть щастям так
що із них вийшло
і стало напереді і ще вийшло
01.06.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
ЩО РОБИШ ТИ?
Хто що робить — ним і стає…
Не — «що робити?», а — конкретно що робиш ти?
Мудрість в тому, щоб опановувати собою:
всіма силами душі, серця, розуму і тіла.
Для чого?
Щоб робити те, від чого ти стаєш подібним Богу:
(а Бог — Дух) значить духовним, премудрим, духом палаючим, постійним любов’ю, творчим і безсмертним,
з’єднаним з Ним, далі — перебуваючим вічно в Ньому.
А навіщо? — скажуть.
Бо маєш — безсмертну душу: це єдине, що є твоїм,
і їй кориснішим і кращим є — бути з кращим у зв’язку, аніж з гіршим.
Потік життя не стоїть — стрімко несеться,
і все змінюється надстрімко: і душа не зможе зависнути
у стані незмінності:
або опам’ятаєшся, рішуче себе візьмеш в руки, збереш всі свої сили розуму,
серця і духу— і відгукнешся на клич Бога з Небес — і, світліючи, — підеш вгору, в досконалість;
або ганебно і гнило даси себе заарканити нижчому потоку, отемненому, некорисному для душі твоєї,
зв’яжешся з такими ж самими людьми (їх незмірна більшість,
опутаних і буквально рабів гріха, бо вони в полоні по всій землі в ницого Ненависника добрих і людяних душ, віруючих) і робитимеш нижчі і темні справи —
з них наберешся й прийдеш з грошима і заводами у безвихідь.
В знищення єдиного, що маєш: своєї власної душі, отемненої ділами.
А накопичені маєтки і мамона — сміятимуться з тебе: ти це не знаєш — що почуєш сміх їхній, з «барана» такого, так «практикуючого».
Нема жодної людини сьогодні, крім психічно хворих, котра не відала б: хто що робить, те й ніби полюбить і від нього набереться, таким і врешті стає.
Висловлено і в народних знаннях — прислів’ями:
«З ким поведешся — від того наберешся».
«За що боролись — на те і напоролись».
«Хто цо робє —вшістко собє».
А що ти ловиш?
Бо що ловиш — те зловить тебе.
Бо є навіть це: «Хто вбиває Дракона — стає непримітно ним…»
Тільки подумай про когось — з ним зв’яжешся вже.
Тобто, лови тільки одного Бога.
В Ньому одному нема нічого недоброго, негативного,
неудачного.
Бог — Світло й Любов; душі хочеться тільки світла й любові:
душа за суттю і природою своєю є світло.
Її любов стає все більшим світлом —
від єднання з безмежною Любов’ю-Світлом. Ум з Богом весь час в серці — перемога.
Невіруючих — вибір їхній тягне до зневажання своєї душі, до понівечення, це великий негативний потік в єдинім Божім світі. Бог відв’язує від цього хліва… тих, хто добровільно, з вірою навертається до Нього.
Маєш вибір: що твориш, куди ідеш — саме туди прийдеш…
Світ знає про це, тільки не робить для спасіння те, що знає. (Шукати Бога найперше).
Чому це є так?
Нема сили волі: сила волі пропала повністю, або майже.
Так як в звичайній тюрмі зламується, пропадає воля, так і в тюрмі матеріального споживацтва,
з її обманною індивідуальною свободою, що, до речі, подумайте,
обоє свідчать про зневіру до всемогутності Бога, пропадає воля в людині.
Невидимі сили доволочуть до того, що свідомо вибрав!
Хоча б злякайтесь за душу свою.
Світовий більшовицький потік (вони в більшості, їх більшість) опустив своїх.
Не багатократно, а на цілий порядок. Вони приспані гіпнозом, про який не знають.
Диявол приспав, зневолив сонно-задоволених-німих (забрав волю, головне),
сплять в павутинні впливу споживацтва! Не можуть вирватися, щоб прокинутися,
спастись. Все контролює диявол, він же й враження підсунув, що його нема!
Спіть, нерозумні… Чекає вас…
2009 , травень,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014547
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Богородицею
присвячується в любові
Бог є в нас — і вічність теж в нас
росіяни — це нелюди з павуками-бісами
тратять час
убивають час
тратять
сіють –
сколюють світ стрілами
і втратять свій час…
росіяни — нелюди з бісами,
стріляють — чорними й сірими «стрілами»
в нас
Бог світліє у нас — і вічність — по мені видно
в нас
вони відкинули цей присуд
раніше
чути не схотіли:
«Свят Себастьян! він ловить
стріли…»
31.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Поема
Логосу, Впорядковувачу
всіх істин і всього —
Сину Божому
Ісусу Христу
з вдячністю і любов’ю присвячується
1
Ох, тіло-інтелект — робота в світі,
що «лежить у злі»!
розмащування, дорозмащування
над лицем землі!
слова мої
з натхнення і народжені
вони і припадуть
до тих
джерел — де простота і дух
в натхненні й проведу
болота всохнуться
пояснюючи всім: Дух Святий —
Дух
і райськії вінки
сади на голову кладуть
2
моє дороге
в земнощах замащування —
небуття
3
квадратики збігаються
і є квадратики буття
і шестигранники — збігаються —
в них шестигранне є життя
й тоді довичисляються
нема — свободи
а буде творче як моє життя?
4
душа моя! заради люду!
з вершин галактик із Есхілом!
душа народжується —
з каяттям
аж святе діло
аж добре, — Боже — біле!
Й джерело — Дух!
та й світу білому…
Дух — в Імʼя Сина
і у Сині
я знаю
зараз не скажу
для світу
всю блискавичність і любов Буття
5
Високий літень
серце й думку плавить
за роки з суджень…
і Бога — славить
й пахне щастям…
28.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Всенепорочній і Преславній
Діві Марії, Богородиці
з любовʼю і сподіванням присвячується
Хліб підіймає до небес
мов щіткою
з зелен-манжетів
жито!..
любовним ошелешенням
скрізь,
й в африканських кресах,
щоб все було зужито
і в храмах,
і в житті що без адрес!
співай і плач
співай і плач —
що ж було пережито!!
Любовний — український весь колач
з Христа з Небес
співай і плач
хто живі люди! —
може, Латинська це Америка
може, ти, Мексико!..
може поляки, скандинави …
та й — купно прибалтійські люди…
ви всі Майдан: все буде Україна —
о, Україна є і буде
з Христом з Небес!
Африка з чорного голоду вмирать не буде!
28.05.2024, зайшло
на свято Преполовинення;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
Ще в 70-і роки я писав:
ЗМІНА ЗАСТАРІЛОГО МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТОГЛЯДУ -
НЕМИНУЧА - НА СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ СВІТОГЛЯД,
В ЯКОМУ ДУХОВНІ ЦІННОСТІ НАЙВИЩІ СЕРЕД УСІХ.
БО СВІТОГЛЯД ВІДПОВІДАЄ НА ГОЛОВНЕ:
хто є людина,
куди свідомо спрямовує себе,
і яка в неї шкала цінностей для досягнення мети.
На першому місці Бог (а Бог є Дух), отже, -
це і духовні цінності від Нього...
Люди до цього світогляду ненасильно потягнулися б, змінилися б,
настав би лад.
Інакше війна вже - термоядерна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
* * *
Святій Матері Божій
з любов’ю присвячується
йшла поезія зовсім невимучена!
йшла поезія — невимушено
щоби бути навіки
й з повік
й на очах крокодилів
відзігорно й граційно
в окриленнях —
по спинах їх — перестрибуючи
на той таки
бік!
втрапляючи на спини
канцлерів
президентів
й швидко із стовбурів
топляків
перебігаючи
головне — і часом озивавсь той потік
вона така неспинна
така вічна
і з очима такими —
ну і — відлітна!
нестримна!
головне туливсь
щоб бік
таки об бік !
вона така дитина! —
час до себе біг
головне щоб часом нашамкувався
називав себе потік!
Слава Богу!
І слава вовік!
Сотворив таки першою…
аніж домислився —
чоловік!!
27.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Святій Трійці
і Святій Всеславній Богородиці
в любові присвячується
Мої оспівувані в світах мадригали
любов —
проте чиста
і це підноситься над — все водночас —
загалом!
і їхні лиця не впали —
хто взнав що не треба
знати що взнали
й під зорі повикидати —
й повикидали!
Але школа є — Чиста,
Зоря!
Що їй трохи?
Трохи епохально —
вібрував дах в городах
зайшла
у страждальних
чиста із серця — вода
було від радості
хто постражда той рида
хай душетрусами виходило
туди де більшість є їх —
орда
так і чистими
стали!..
любов — але чиста
розсипи струнких світів
школи зір й шкаралущ
й — мадригалів!
27.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Всеблагословенній Богоматері
в любові присвячується
Родилися
Богокосмічнії уста
я в полум’ї любові
в серці у Христа
над переломами
над шумами
від зір
словом оновленим представ
й не перестав
слово
у єдності новій —
слово Христа!!
27.05.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
* * *
Ісусу Христу
і Духу Святому
з любов’ю присвячується
так як шпаки
так це пістряво
їхній зигзаг із трави
так як взірливець
я йду на пленер
так це втечу
напишу як ніхто дотепер
о, Ти правий…
Христе Ісусе! правий…
буде увага тепер
хто ще духом не вмер
та й ще серцем не цап
це не прийде
ні до чиєї голови
Завжди, Христе! — правий…
Завжди на Твій пленер я
Завжди піонер я —
з Словом новий!
26.05.2024, з причастям!
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Духові Святому і Матері Божій
присвячується з любов’ю
ув дусі Духа і Пренепорочної
ти летиш словом
запишеш барвами і травами
залетиш —
нотами
пишнОта, пишнОта! —
зацвіла
у травня рот
набитий-напакований
наснаги повен
це світ на зламі зла!
І в небеса це теплим ротом
пишнота! Пишнота!
зацвіла
не золотом
а дзвоном
слова-золота
стежку у вічність
почала!
І сміх короткий –
І день короткий!
Небесна Мати!..
Постане мов — оця стокротка…
їй слів нема…
лиш Серцю
серце
і радість
й вибринить
і зацвіла
пишнота! Пишнота!..
22.05.2024, ліс,
Київ —
третій вибір Богородиці
і другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Пресвятій Богородиці
і жінкам-мироносицям
присвячується з любов’ю
Марія і на те чекає
любов серця не запинає
і що забрунькувалося на серці —
для того запинал немає
й того, що так було б, немає…
і я ракета! — движ —
все відгоріле — нема раю
те я кажу що аж —
і не чекають!
Те ж неможливо… все неможливо!
і мироносиці-жінки
все ж поспішають
любов —
любов не зупиняє…
Марія й мироносиці…
квіти в серцях палають
квіт ти?
в серцях дорогою факає
слова в дорозі пелюстки всім — розкривають…
Нема Росії
Безпристрасність йде
до Китаю
зніміть чоботи — хто не святі
святі те чують — бо палають!..
19.05.2024, свято жінок-мироносиць;
з причастям,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
* * *
Людмилці моїй
присвячується з любов’ю
Ми дерлись на небо
очі густосиніють
не від значень
від висот збачень
не від земного сну
взяв тебе за жінку земну —
зробив майже небесну
якщо скелі і дертись —
якщо чесно!
і як закусуєш губи
і є нам скеля
якщо любов — основа шлюбу
якщо шлюб — твердь —
тверді небесної —
якщо це чесно!
що ми радість безсмертя пʼєм —
бо що п’яні гуки! —
бо я дав тобі руку
і Христос в серце — Руку
це Христос є
і Марія святкує!
й всі святі —
і це в книгах є!
і ми також воскреснем —
бо ми чесно!
Христос в тілі воскреслий
класика — неубивна
класика не збезчестиш
слово безсмертне воскресне
а все воскресне —
якщо чесно!!
Ми ж дерлись на небо
художність є піднебесна
занесем й принесемо небесну
художність не розбити
людство і художність —
якщо чесно!
18.05.2024, зайшло на свято жінок-мироносиць (!)
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
і ще сонячний дух
і неба завіса
і смолистий наддув
за завісою лісу
жаль не мала любові в лиці Росія
бо не мала лиця
дух Краси — із лиця
чи хотіла почути серця
златіїї
серця златії —
і всіх і вся!
17.05.2024, пам'ять ап. Андроника
і св. Юнії,
Київ —
третій вибір Богоматері,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
* * *
Вищій від ангелів
Цариці Небесній
Марії присвячується в любові
і ще дві шипшини
і ще дві машини
і ще два жасмини
все це — цвіте!
мов крила! —
за ними одібрано
мову і спину —
одне лице!!
Господи, пора відкривати людину?
Господи, послав єси
мене любити це…
17.05.2024, пам'ять апостола Андроника
і св. Юнії,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Соната
Ісусу Христу, сяйву Іпостасі Отчої,
і Пречистій Богоматері —
світло присвячується!
1
Вчора інакше тактувалось
віття.
Весна? А що?
сторч і нахильці
п’ють —
поліття! — й проліття!!
Все пʼє! — не лише віття
І їдь, лети… біжи!
і ненароком
те візьми й переможи
якщо ті очі сяють
й світять,
Боже!
а музика все припарканена
й ще незумисно їй
скажи…
до-слівне перемелюється — жить
музика плаче стиха
їй – ще скажи…
2
То ви ніби качалки тихі.
І макогони стали слухачами
що ви і —
по паркетах
й на кімнатах
задеревʼяніли…
чи й дерев’яно стали стукачами
об що то стукаєтесь?
я — ваш вихід
( в війні чоловіків з жінками)
Це сердечність
чи стало тихо?
це — слово вас не обігнало…
чоловік обігнав?
жінка обігнала?
і не одна
це був ваш вихід
чи й стало тихо
це — слово
вас
не обігнало…
чоловік нехай трима
любов’ю Христа
свою жінку
Господи, хоч би міста
Не окачалило
Щоб серце —
Слухом стало!..
3
Про що спірея
ну як я неправильна
тут прихудожнившись
враз натякає?
над — «синій-та-електрик»?
над —
«синій, та електрик»
вхід в безмежжя
— вхід із раю…
безмежжя безбережності розмаю
в синь нагнітає
проте
цвіте
понижче — май і
мається!..
15.05.2024,
Київ —
третій вибір Богоматері
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Святій Трійці
і Святій Богородиці
присвячується в любові
Любов веде.
Бог є Любов.
Веде.
Чи я себе
більше люблю, —
аніж Тебе??
постав запитання —
цей ліс — притягне небо голубе!!
бо Ти на небі…
щабель тут створить Духа дар
бо Ти живеш на Небі!
хто любить більш себе,
аніж Тебе, —
понижче лісу
упаде…
тому на крилах!
я ходив на небі!
І у розривах хмарних — серце
Де-не-де…
тому в розривах — мудрість
тому в розривах — розум
тому і пишуть — мужність
а це Твоя Любов!!
мене
веде!!
12.05.2024, Фомина неділя,
після Літургії;
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Святій Трійці
із Святою Богоматір’ю
в любові присвячується
моє неегоїстичне
ствердження
у вуликові України необмеженім —
те саме сильне
ствердження Буття!!
Віддався в Руки Бога
у беззастережності
як жива вода Церкви
(і як без неї догори?)
щоб Бог до мене
через неї говорив
то ієреї чули
і ріки темні чули —
ця чулість! —
в Руках
про моє тонке
марнославство
каяття…
і протяг часу
дує в кожного у носі
були ніби малі життя
а гнив в державах
малий досвід…
враз мій Великий Досвід —
все виносить!!
Й безсмертне моє ствердження
крізь вулик України необмежений —
ствердження Бога
і Буття!!!
південні корені і не гниють —
і живо хахотять!..
ха-ха!
от взнали
лиш тепер
що Бог дав знать
тоді —
що догниє СРСР!
І взнав
що з Богом переможу росіян
й СРСР
і моя мова —
з світла архангельського
(чи я з російською — яко
республіки
колись німі й тепер?!)
то українська мова й світло архангельське
для допомоги
то українська мова й світло архангельське
й світло архангельське
дано — тоді — для перемоги…
Ха -ха! —
і вирина Краса крізь мужність…
геть! ви! мавпи російські
Богу осуружні
проплямкали знов за Європою
що «Бог помер»
Бути собою — то є мужність
«Бути собою» —
так і Ісус звелів і світ завмер
«цей світ перед тобою —
світ з химер,
і Поведу тебе
лиш будь завжди самим собою,
ти не вмер,
Бога слово —
ствердження Бога
і Буття.»
і в радість Бога — це до
Слова вороття!!
в південних коренях
Життя —
аж жилки хахотять
а в вуликові України —
безбережнім! —
то найсильніше
ствердження Буття!!
10.05.2024, Світла пʼятниця,
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
* * *
Вибух всіх книг,
і моїх, свідчення
вескрешаючої творчості Богородиці,
так і ця поезія Пренепорочній присвячується
з любов’ю
Всі
та кожен
торкається
зціляється — і — усміхається!
нові Одкровення народжуються
не з волі людей — то від Духа!
щасливе де виглядає — слово
любить й клейким стає
родиться — і підклеюється
так то в Книзі любовей
Бог — надає
дивну цілісність
всім…
та й це теж із глибин
з ним я все усміхаюся
розум в відсутності й —
не сумніваюся
так т е чується — із середин
та з глибин-глибин
з середин
що й любов вже не може
не плакать за раєм
Бог один
та ніхто не один
діалоги культур?
як хочеш
втопитись в любові —
який це ще зовнішній тур??
то — хвороби спадкові
ти хочеш любові?
Вважаєш на східці законниць?
п
ролетів всі східці законниць?
Бог – не яма
нема японців без любові до Фудзіями
не любить японець японця?
але й нема їх без любові до Фудзіями
ти пожив в терор ядерний?
Та вони пожили
та всіх за Красу майже зʼямили
хто по терасах
хто в колії
але всі з ями
живильна японці-краса! —
отакі лиш стануть християнами
отаке
от таких — дають чути!
Христос є над Фудзіямою!!
тому світ пізнається зсередин
тому справжні тут імена
і ми всередині
тут даються імена
переживаються
й відчувається —
що не існує смерті…
і якщо людина стала живою
як вдихнув в неї Бог
то ви відчуваєте
що це більше є
що ми Ним в любові у вічне взяті!!
09.05.2024, Великий четвер, з причастям;
свято перенесення мощів чи не найбільшого
Чудотворця Миколая!
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Ісусу Христу, сяйву Отчому,
Всесяйній Богородиці
і святому Миколаю
з любовʼю присвячується
У тьмі — лиш радість
ризи хай вкладає
А ранішній туман —
і сонце хай просяє!
Хто знає
а хто сонця запитає
хто світиться —
у ньому тьми немає!
Як влада
внутрішняя правда —
хай сяє!
а засяй як правда!
хто б кому
Бога загасити радив?!
Якщо і денність
крізь дитинність —
й серця призму —
веселка ти!
у тобі світу цього — ризи!
Але, дитино беззахисна,
і беззахисна ти —
й твій беззахисний ризик
і не стає
буває
слів на тризні
але
Бог сяє…
незримо
у серця
всявають
золотії ризи…
чи зна дитина —
Хто тумани розганяє…
08.05.2024, Світла середа,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
* * *
Ну не втиснув живіт —
монаха більш нема!
Втиснув живіт —
то це монах
й робота що? — дарма??
це непримітно
випадіть — у небеса!
з неписаної рами! —
побачте —
мій надсвітній
темперамент!!
Для цього я кажу —
про Світлий тиждень
вам…
що небесам
все це відомо
небесам
про що — й хто звідти сам!
й кожна іскра
і
кожен хід
пірве
і світить — небесам
кожна луна
цим
небесам і —
небесам
мов відгалуження
де родиться
Непізнана Краса!..
в свободі ця Краса! —
так я писав!!
Це той ривок
що завжди
догори!!
схід сонця догорить
світ догорить!
або й згорить
хай відпаде
тяжке
в що словом з Богом не вписавсь!
в що ми із Словом-Богом не вписались
07.05.2024, Світлий вівторок,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024
Матері Божій
із любовʼю присвячується
Для духу часу осяяння —
вічність
спосіб досягнення — і спосіб видати —
у блискавичність
слів
водоспади й грози іонічні
і озони іонічні
й
слова
з Небес
в серце —
дотичні
правда проста
й чулість досягнень — і спосіб
віддавати
блискавичність…
ай-я-я-яй — як свіжо!
як — незвично!!
Дух часу — старі речі,
невитравити!
Свіжіння спини в паруваннях спини!
Для духу часу — осяяння, —
вічність!!
06.05.2024,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Господу і Богові нашому
Ісусу Христу і Пресвятій Богородиці
з любовʼю присвячується
Я народивсь без мікрофона
і — пересвічував — тевтонів!
але й по ходу — злих
рашетевтонів;
чи сам би сотворив з словес
й чудес??
бо камінь що світивсь — це вічно заборонений
з нього не вирвеш! ..—
то продиралося
мов у печері ще до ранку
до народжень — дАлося
раннє «Христос воскрес!»
а далі я це серце наставляв
світ лиш про себе
бо без віри лепетав —
я пробивав старанністю словес!
«далося ж йому раннє це —
«Христос воскрес!» —
і світ тікав
— все більше пробивав
я звідкись — прибував
звідки мене підпільно охрестили
мов я був лом
що сяяв — силою!!
В силі — заносило! —
всі сили й не просили
правда! — як лом писав
— все
— напролом
пробив Голодування на граніті
пробив інтелігентних
усі присмокточки на світі
бо я по ходу — камінь — просвітивсь
й воскрес
прийде спече всі язики Вогонь
з Небес!
Бо я є — лом!
сяю — світ з сяйвом??
без?..
я тут! у Києві
і як би похромляв
якби Христос взяв й не воскрес??
ви думаєте?
то є — «Христос воскрес!!!»
Дякую — Тройці…
і таким серцем – не подякувать?
06.05.2024, Світлий понеділок,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Причастя — то Любов
Любов — глибока…
і в мені спокій
Ти бо — Сила й Спокій…
Й не цямкають і не балакають
де Ти Високий
наближується Твоє слово
на спасіння
наближується Христа Бога Воскресіння
і Радість! —
Нетлінний Бог просочується
в тлінне…
й віра — в Життя!
І вкуси кусень віри —
і природилося
Життя не в ліні!..
Прийде — приймеш!
— Світле Христове
Воскресіння!!
04.05.2024,
Велика субота;
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
Великій Святій Трійці
і Великій Святій Богоматері
зі сподіванням і любовʼю присвячується
І слів що вічність є за гранню
Слова ті ранять
Лікують
крешуть
вигоряють за старання
слова і вічність — хто за гранню!..
Якщо я схочу відчепитись
В життя не кидати з небес метеорити…
Нехай вони мене і ранять
медузи і займуться їх стиранням
страшної незгоримості стиранням
лікують
крешуть
нагар на дні
нагар в воді
вода як обтинькована Огнем —
на антифонах
Слова із життя вічного — їм охорона
мене забороняють
сковані по цифрі —
в телефонах
а я аналог — в дітях і звірятах
…медузам, поведуться серцем, й Бог не заборонить
я тільки в небі є —
їм охорона
Із слів що вічність є за гранню…
То вигоряють — за старання
Слова і вічність — хто за гранню…
В Китаї — справжності із вічних слів стирання…
коротке — і це коротке замикання
Поезії — й небачення
цих справедливих слів
Для смерті це
є постачання!
смерть і свобода
і ця свобода — хай перемага …
це я притягую лиш Переможця смерті!!
А тут потік — справжності слів стирання
В життя не кидати з небес метеорити…
А як же і — «одному з цих малих» — світити?
Це лиш перемогти
Це вірою й любовʼю
і підозрілим
ув опущених очах —
цим —
догори старанням!
і збачить в серці
це — «ви ж підійміть голови ваші»
ви свідки
свідки Чого?
наїдки й
ще наїдки
стирання справжності великих слів?
Вигоряють за старання
Слова і вічність — хто за гранню…
це я притягую лиш Переможця смерті!!!
03.05.2024, Велика і страшна п’ятниця!
м. Київ — третій вибір Богородиці
і другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Поема
Святій Трійці
із Святою Богородицею
в Чистий четвер
в любові присвячується
Я живий докір вам,
ждунам і неждунам,
і чинам в вічності
і часовим чинам
це моє слово на вас
і торнадо —
і цунамі
це моє слово із Висот
це так як свято в будень
ви своїх президентів люди?
і різатиме Божий вас
осот —
вони іуди —
і ви іуди
й так буде всюди
і так за гранню з вами
буде
на дах над вами — лише чудом
і грім поезії
це з словом тільки чудом
а президенти в вас іуди
й ви — іуди
роботи над собою — непочатий край
влуплю — і чудо
і омию — й чудо
у слові рука Бога буде
то вже у слові
і торнадо
і цунамі
як влуплю то омию
й в храм — рушай
друзі — це коли друзі Бога
короста в вас?
вам вийде друг лишай
вам вийде дно
Друг — це як з Богом
всі в часі жнуть
що ж — ждати всеодно
влуплю — і чудо
і омию — й чудо
ждун — CША
влуплю — і чудо
і омию — й чудо
а ждун Китай?
лишай
влуплю — і чудо
і омию — й чудо
це так і знай!
І моє слово на вас
і торнадо —
і цунамі…
ви спершу
і не зрузумієте нічого
як це з вами
це свято понад будень
а це розширення
а це розширення сердець Христа
і догори
й — не тісно всюди
02.05.2024, Чистий четвер, після Літургії;
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
* * *
Всеславній і Всеблагословенній
Богоматері Марії
з любовʼю присвячується
Спочатку спів замайорів
високо в небі він
замайорів
не було видно
десь високо угорі
раптом стрижі
і пелюстками
в серці
в-ж-ж-і-т-ь!
дар вічно
жить
Бог причастив
а чистота виводить на мости
чекали у надії —
тож Бог простив
01.05.2024, Велика середа;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Богородицею
присвячується з любов’ю
Сліпучість.
Й мов приварено
Ці темні тіні,
й по грудях мекають
бадьорість з лінню…
Полудень занімів
у просвітлінні.
Сліпучість!! Нащо заводити
Платона?
мов хтось не любить
електричного плафона
так по асфальту йти —
досяжність —
чорнії квадрати
світло б й гармонію з глибин —
дістати…
війну варити
схочуть
слабше
на пів тону
Сліпучість!!! « Я — цар.
Я і на те прийшов —
істині свідчить.
(Пилат — а — Божі Вічі!!)
Хто є від істини,
слухає лиш, любить лиш істину.»
я так люблю свободу,
це люблячую Істину й свободу —
не ввести ні до якого входу!
І я у сяйві Стіп
і я від Трону
тепер і бʼються
хай
лобами об колони
свобода і любов — любов до Істини
і схочуть
сліди
слабше —
на пів тону
і люблять все — (підробки — у
картоні:)
тільки не пам’ятають-люблять
Христа-Істину!
Хвала Богу Великому Єдиному!
Слава ЗСУ —
де мудрість:
віра в Ісуса Боголюдину!
30.04.2024, Великий вівторок,
м. Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Поема
Святій Трійці —
Безпочатковому і Вічному Світлу,
в Якому нема ані тіні зміни або перетворення,
і Всеславній Богородиці
все ж з шумом і любов’ю присвячується
Лице як раз на рік у мене
в очах небесні цикламени
й слово не соромно й не стидно
слово як в серці — то й в лиці
це видно
слово стрельнЕ —
й в серці торнадне слово
і блискавка — і — загориться дух раптовий
Лице як раз на рік у мене:
лиця їх раз в житті — шалені
в очах їх пахнуть
неба цикламени —
Іде
Іде
Іде
у вічне Місто — Переможець смерті
весь в юрбі й в знаменах!!!
ми тут даремні?
слова — в морях?
слова горять!
блискавка й грім! —
вийти й зустріть
Царя!!
Це завжди назавжди — фронти горять
чого там як собачка в мурах хекать
раптово це серця горять
щоб не мухрижитись й не бігать
все далеко —
(як коротко!
й як це просто)
вийти
і зустріть
Царя!!
шур в Місті бігав й хекав
так вийшов! — хто уявлень і
помилки — спекавсь!..
З гори повзе…
майже
яйцеголових зелен-корабель
під стягами з небес
зілля широкі
швир часу й дня —
лад вічности
на ладі
ока
і глас небес
й нарізані гілля-гілля!
і глас в словах —
кипить — докупи все зілляв!
«Осанна в вишніх!»
Небо й земля!
«Благословен
хто
йде — в Імʼя
Господнє!»
й радість ввілляв
в пилі радість — як стяг
підняв!
лиця ці радісні й шалені
раз запах неба —
неба цикламени
як все
збігається
й —
все з нами
все бурунами
а з діток — ввись
«Син Давидів!»
«Осанна в вишніх!»
«От — Цар Ізраїлів!»
«Мовчіть!» «І що — дитинне замовчить?»
«Кажу:
як ці замовкнуть —
враз каміння закричить.»
Фора
суне у мури
все повітря дзеленчить
Лице як раз
на рік
у мене
В очах
небесні цикламени
28.04.2024, В’їзд Господній у Єрусалим;
з причастям!
м. Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Духу Святому, вічно юному,
і Матері Божій, теж вічно юній, —
наставникам найпершим,
і другу Христовому Лазарю
присвячується з любов’ю
Скільки вам в колії вгрузати?
Славив Бога я!! — Хто вас труситиме?
Світ матеріальний, начальницький,
в сорок років — пузатий: і
я вхопив стіл —
й сходати побіг на
шостий поверх
гуртожитку
не щоб в КПІ когось потрясти —
це щоб крила — там —
в окриленнях розправляти!
І скільки вас над коліями нестИ?
скільки вам угрузати?
струшувати й потрясати?
я звик
Ось це Лазар — мертвий, смердик …
І ось це Лазар — ожив!!!
розумієте, ті що там стояли —
в них протеліпався й відпав
не лише язик…
хто вам як не я
струсне старого рота крильми,
важкі продвижники, прохідники
знекриленого антихриста — Христового
супостата??
що ж ви! — замість з колії вибратись
махатиметесь і глибше
вгрузатимете?
розумієте, всесвітній математик
вискакував на стіл
з таким теж всесвітнім математиком
щоб впасти в дикій боротьбі на вшануваваннях
ювіляра —
на підлу підлогу ресторану —
і тим потрястись!..
кому не кому, вам треба розказати
для чого математикам
в моїй поезії —
пастИсь?
що? — з колії у головах
не вибиратись?!
Ось Лазар мертвий — смердить
І ось Лазар — ожив!!!
й чи не пора в Піст прокидатись…
й ви Йому нічого не зробите —
бо з Христом йде весь світ
це сказано
скільки тобі, старий
академічний бевзю, казати??
27.04.2024, Лазарева субота!
м. Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
Духу Святому веселому
в любові великій
присвячується
З чим порівнять
відкриття швидкотічні
це на обрубках учених —
я — вічність
тож ці слова
небувалі одвічно
дзвенять
в головах їхніх
з не очищених плином понять
з неочищень понять
тож я — кроплю
на часОвих гачках земнознать
це й зрозуміло — бо Христос же
воскрес
з Ним порівнять
відкриття швидкотічні?
але ж любов!
і Краса! —
невідрубні і вічні!!
може їх мало!! —
дивний Мойсей
на лице накидав опинало
так швидкоплинно
й минала калейдоскопічність…
дар цей Мойсей —
і навкіл — ще не
вічні…
світло з Небес
на
лиці на моїм
ледь одогмаченім — і канонічнім
я їм привітно мигаю
навіть як я це не знаю —
із раю в обличчі
кого Бог кличе
Мойсей — не парад у народі
мигають страждання свободи окличні
але ж
любов!
і Краса!
і Світло —
просвічує вічність
світиться міст
може — дотичність!!
26.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Спасителеві Ісусу Христу
присвячується з великою любов’ю!
відсталі віки
відсталі морОки —
відсталі вагони
відсталі всі строки
як відсталі слова — із
кишені
відстануть пророки
й відстаньте, всі генії,
живе лиш Христос —
се поезій притоки
в мені лиш живе — запевнення
все — запевненням стане
і все, що до мене, — відстане
в мені заквітує запевненість
се дивно — відсталим все стане
поезій
потоки
поети
як Божії соки
а монахиня впала
закрилась одежею від світла високого:
жива — се Марія Цариця — запевненість
в очах тільки рай
тепліє —
запевненість
не пеня
а я живий —
і квітуче наповнення
досить що Бог є!!!
у цім лиш запевненість
24.04.2024, Лазар два дні як в гробі;
м. Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
Богу-Слову
і Всесвятому Благому і Всетворчому Духу
з трепетанням присвячується!
Всі сили
направлЯть
в один котел.
Долі художніх —
напруженіші
від доль інвалідів, калік…
і в них світло з глибин
а в нім Серце Боже!..
Майстре, тебе рванули
Божий ум і
Його палиця
а інші донедавна —
замахалися
Майстре, не вимірять тебе
до вгроблення
Майстре, а — тобі стругало
воно не
сіло-і-не впало!
ти думав це зазубрини
велике опахало
поміж тобою й зубрами
і втрутивсь Бог —
а тож:
а менші — мов крильми
вже замахали…
(Тут геній, геніальне)
Майстре, не вимірять тебе
на вгроблення
в калюжах елементи готики
на ріках й водах психи
у хланях це в лісах
вся доброта невротиків
шалене — пролітання — а Бог — і їх
і твоє роблення…
так все відтягується! Або підтягується!
а, Майстре, не вимірять тебе
на вгроблення
Таїна… розвітрились вії-словА
ув стос
тебе тримає і тобою пише
Сам Христос!
(хто хоче в Церкву —
в парадоксальне-геніальне…)
21.04.2024, з причастям, —
22.04.2024, свято
з народження святого Феодора Сикеота…
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
* * *
Ісусу Христу улюбленому
присвячується
щемно
причиняючи промінь у тьмі
вгорніть в серце знання
що почулись
у Божому світлі
що заглиблено в день
бо «доки Я в світі —
Я світло для світу…»
в пам'ять Богові
на долоні долівки пишу
в думку щемну
і в свіжість пищу
бо ж уникнути сіті…
із світінням
в долівці —
із світінням дощу
переступім поріг
21.04.2024, з причастям, —
22.04.2024,
Київ — третій
вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Святій Трійці
із найсолодшою
Дівою-Матір’ю
в любові присвячується
Зайшло у світ
це нове діло
піднявсь нейронний шум —
цей раз здоровий шум;
від Христа й мене — слово
пролетіло
в солодкій мудрості
Христа Ісуса дум!
із вертикальним злетом — аж горіло! —
із вертикальним злетом
в мені ум!
І що не слово — як той ангел
в нім радості окрилля шум
в свій час — ним світ — хай —
буде засіватись:
із вертикалі випадатимуть
але — до вертикалі і злинатимуть!
Це ангел — із вертикальним злетом
в мені ум!
— Огонь — що Безконечний — викликатимуть!
і — в Бозі ум …
а далі всі ікатимуть
бо слово притьмом в груди
запихатимуть
гасячи той — що нездоровий —
із «хмар» нейронний шум!
він вміє в псевдотворчості — лиш впізнавати…
я далі розкладатиму на «хмарах»
і просто хмарах
в солодкій
райдузі
Христа Ісуса
думи!
До мене липнутимуть
лиш солодкії радари,
Христовії
уми-радари!
якби ж всі думали як треба…
в ракету —
й неба
неба
неба
й неба!
Як Бог й Дніпро!! —
як я із Богом
із стін — що з вод
а стелі — з вод
як виривається
із мною
і всесвіт й мій народ!!
бо ми в Поході!..
21.04.2024, з причастям,—
22.04.2024, свято
з народження святого Феодора Сикеота…
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Пресвятій Трійці
і дійсній Одигітрії-Путиводительниці —
Пресвятій Богоматері Марії
з вдячністю і любов’ю присвячується
Йде ароматами
переливається
поверху каменів і —
тям…
весна і вирвалася
і піднялася вибухом — життям!
Кадять-пахтять!
блаженні острови
зворушені —
і дар підносять
в світ
новий…
благословенні поверхи
благословенний дар новий
благословенні —
серце! сонце!
і Бог!
який повище голови!
Сам — Сонце!
в серці — з рукою
Бог — Живий!!
безмежжям чуючий — безмежжя —
тим правий
от — сонце в небі — от лови
от — і моря-моря! трави!
чи я б мав Богові
не дати чути
як Він захоче —
через мене
світ вдихнути!!
Благословенний Бог! —
Благословенне Царство! І ого!!
і —
по дорозі
все Його!!
13.04.2024, з причастям, —
15.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
* * *
Богу-Слову, другому Лицю
Пресвятої Трійці
Ісусу Христу
з любов’ю і надією присвячується
Бо Ти - Бог мій!
І зводиш у мені
і небо й море й сушу
й все цікавіше день при дні
Ти зродиш у мені
і небо у сушу
Весна у слові!
І цвіте! І все подушка —
що на ній душно
спати мабуть і цій війні
й всякій війні.
Вогонь у серці! — все відскочило
у хні,
ось, Ти — Бог мій! —
і зводиш у мені
і небо й море й сушу!
13.04.2024, з причастям, свято прп Іпатія-цілителя К.-Печ.,—
14.04.2024, свято прп Іоана Ліствичника (4-а неділя Посту!);
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Неспівмірній Матері Божій
присвячується з любов’ю
От біля моргу вишні квітнуть!
Дні-аудити
З цікавістю…
І того разу ви не змогли
від мене зарядитись
щоб дні позадкували!
А ви
В них
Коротко
Щоб оцінити…
Стояти у вогні і світлі
Вдаль зоріти!
В весні — це в сні,
Квіт опаде!
Якщо те щ о с ь у серці благодать не зрушила…
(це світ гряде
і цвіт як де
і вже суцільно і не заряжать) —
то нащо мені далі говорити?
Три жінки — Костянтину Копроніму-імператору
Й купу дітей прийшлося народити
І лиш Анфуса в Омонії спасла себе…
душі спасла…
Цим я хотів вас зарядити…
не говорити
що пошлю
слово-посла
А Копронім з іконами
все воював
тільки любов і зрушить — з точки смерті!..
( з «мертвої точки»)
а любов знала куди йшла
й прийшла…
12.04.2024, день памʼяті ігумені
Анфуси* Омонійської;
Київ —
третій вибір Богородиці
* Анфуса — квітка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Пресвятому Всетворчому Духу
і Преблагословенній Богородиці
з любовʼю присвячується
Канонізований самим Господом
єпископ Антипа з міста Пергам — він
нехай в день свій він буде з нами
бо в цей день він в міднім бику засмажений
бо це вказано Господом
в «Одкровенні» («Апокаліпсисі») Іоану…
а ті, що не в культурі, не знають:
там був сатани трон
ті що в любові — зрозуміють між нами
ті що не в культурі — ті з рогами
що не в культурі — в цивілізації,
тепер це відомо між нами
корені глупоти —
спочатково в цивілізації
у розривах в переданні і неприйнятті внутрішньої праці
у розривах контексту звʼязків!...
в безкультур’ї, в неприйнятті досвіду
в неприйнятті Правди Слова і його Зорі
й з тим що відчувається кожним (!) — з викриком
й проросійським візгом у
нашім (і його) дворі
навіть дико торкають ногами в промінь зорі
навіть хай пройдуть догори ногами
навіть хай він буде з усіма нами
священномученик Антипа, що в міднім
бику засмажений
бо цивілізація в нас — по стінах розмащена
60 — розірвано із 40, а 40 — із 20
про це дивись з людських колін
і про це дивись — пізніше вказана
в «Одкровенні» Іоанові
у цім буде зв’язка
і єдність
святого лою Антипи між нами…
бо в місті Пергам —
всім там —
висивсь троном
рогатих храм…
у-тю-тю-тю-тю
у-лю-лю
бо рогаті не у культурі
бо так можна любовʼю і тут витікати
і хотів би
й як мені це вибрання розвивати??
11.04.2024, свято свмч Антипи з м. Пергам;
м. Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024
Поема
Матері Божій,
Пресвятому Благому і Всетворчому Духу
з любовʼю присвячується
коли любить душа
це люблять тебе вокзали
все Боже
всі Божі
просто випали
з-під купола душ
і що то є таке
позабували
слався, Слово!
бо я люблю
а з-під купола
ні шу-ша
будь стояк ти
грандіозно розмякшуйся
до сурми
чи мокрої вохри
хочеться довго не стояти —
коли спина мокра
про те ж
і спина мокра
це би думкою
в Тобі стояти
бо таке везіння постало
Ти — я
я — Ти
Ти — я
…витіснять на балкон:
чогось душі моїй мало
чогось в приміщеннях мало
Розкрилились плечі
розкрилилось слово
все Боже
всі Божі
всяк любить
всяк губить
навіть тупцюючі з крильцями
мадригали
всі що вони вічні душі
позабували
10.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
* * *
Моїй любій Людмилці присвячується
Ми не тваринні
одинаково
ми діти Божії
не насторожі
в світ — зоре — встань…
і не під палками
і не загрожені
ми очі-відчуття
— в світ — зоре — встань —
а ми
в — фіалковість
10.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Духові Отця
і Невісті Неневісній Діві Марії
присвячується в любові
Любов як острів!
є піст як вибух у
християнина
є сила в серці —
коли і знов розп’ята Україна…
що залишив в тобі
цей вірменин, Людина?!
Любов і Космос! —
й ніч грозилась
через тріщину — крізь стелю
його грузинської оселі!
єсть Бог, людина й Космос! —
казав майже у клятвах
що Україна дуже, дуже…
у тріщині зоря возилась…
що Україна — вже тепер розпʼята!..
закашляв крізь одну легеню
єсть Бог, людина й Космос!!!
старіють — кості
тче розквіт піст-Огонь в християнині
Крайньо це —
Бог і Космос і людина
В ній Дух — весна і розквіт!
розквіт бува!
і вільний герць —
за Україну!
світовому носієві
творення у генії…
це кров чи
дух Іллі —
Коні Вогненнії!
08.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці,
Всеславної Марії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
* * *
Непізнаваному
Духу Святому
в любові й польоті присвячується
За горизонти повставляло скло
щоб стрімкість ввись!
і веселіш було!
о небо!!
о сонячно
огненність шнуру —
о серце!
о Серця!!
і — в крилах шум!
й моя натура
і це я був —
і це нема —
це молодість — для світу
і це як піст
що він — стремить
з двох Заповітів!
09.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Благословенній Богоматері
з любов’ю присвячується
І серце Духом
ожива
І Духом виникне —
щасть повнота нова!!
То ще діють, діють і діють...
Гористо, переливисто…
І на душу й на серце — що звісно...
Бог, весна, — ранок! Й душа світиться — вісник…
і це видно надії...
що їм є на що діяти!
Слава Богу!
Слава Богу!!
На ділі!..
Возноситься — вщерть ожива!
щасть повнота нова!
07.04.2024, після літургії в Хрестопоклонну;
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
Всенепорочній і Всеславній
Діві-Матері
з любов’ю душі і духу присвячується
серцем покорись
то стрімкість — з Богом говорити
став на афонських скелях
кипарис
що? — відключити?
ти — шепіт
ти гучномовець! — аж по низ…
про перемогу говорити
це Богом тільки заразитись
дні кольорові —
в рис і невисокість
Хай серце як читає так чигає
за що є постраждать —
пред Божим
Оком
Читай провальну першість
— першизна
— по блискавці
— глибока
стрімкі помимо Лаври
соки
мікрофони
й ти став вже фоном
стрімкі тополі — мікрофони!
іншим про перемогу —
Богу —
треба говорити
і я ж казав:
Богом, небесністю — це
можна заразитись…
й не будьте як китайці
Бог є гарант
то не магніт
а стрімкість і напруженість
що сховано
є перемога
лиш зі Словом!!
це гарантовано
06.04.2024, з причастям!
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
* * *
Пресвятій Трійці
із Пресвятою Богоматір’ю
просто і в любові присвячується
Є мед
є однині
і громоговорення
й краса всіх віків
від радостетворення
І будуть всі гуглити
в праймеріз найперші
в висотах найперші
любов
що є в вулику
мабуть не перевершать
виносять хто вулики
Бог — вітрила
черешні
сердець нерозривність
вона нетутешність
А Краса що Велика —
майже що не тутешня
іншим гени лікує заочно
українцям —
що хочем доточуєм
І сонце б’є горном
і світ не порочність
і солод є в горлі
єдине що схочу
до Слова пригОрнусь
Краса — Непорочна!
05.04.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
* * *
недостатності екзокринної функції підшлункової залози
через соціум — це цікаво
І нехай всі недостатності
(це застарілі інтелекти) —
недорозумність
в інші — голови ж — не сіють…
ми не касуємо, горді слабкі пітекантропи,
й інтелігенти недалекі,
ми — воїни,
ми орачі у Слова, а не
кволі лектори!
Ми в руках Божих —
Бог переоре, перетворить хлипкую Європу,
Бог скасує застарілую Росію!!
…за віщо б’єш Мене? (Христос)
Бог тебе битиме, стіно побілена! (Ап. Павло)
І не буде
ні такої як Європа нині
і не буде вже росії
й не знаєте щО буде в травні,
яка путь влітку,
і чому джонсони усякі посивіють…
а восени хай трави-люди мріють
03.04.2024,
Київ — третій вибір Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Даю місце — світлому почуттю радості,
синівської близькості і любові людей
до Бога
й Христа Його,
бо християнин я: ще маю серце,
аж ніби вивернувсь
з горінням у тверезіннях:
без серця нічого не скажеш серцю
то швидше віл у мені напасеться
глаголів вічних:
я даю місце світлому почуттю
любові й зближення волів й звірів з Богом
і що робить їм з людьми?
ще не вивернутими
в знаннях пофілософствуваних — без серця
без джерела
(сушка, сухощі )
але в скалках, й в неповних фрагментах,
й в неповноті бачать —
нема в юридичній, схоластичній, моральній, філософській формулі:
повноти сходячої
в радість зближень
в любов мене, серця й звірів,
надихаючись в Богові —
поза забутими нинішніми обскураними мовами
які без Бога не можуть народити люблячу повність мови
яку Бог просуне поза Сатурнами не поза заголовками
які дають-мають доступ чіпізованим головам…
А з Богом —
даю місце — світлому почуттю радості!
синівської близькості і любові ! людей до Бога —
й Христа Його!
і все завдяки піднятості перевертаю кожного
в головімислячого і його стосика…
його філософія, піднявшись до крайньої межі, вмира!
бо вище — вовік (находить його)
богослів’я…і філософ перетворюється на поета-містика!
І не заперечую жодного стосика!
Бо любов хоче любити
Не опускатися згори
І замотуватись в шпалерах
І — і що трубці без свободи гундОсити?
З Богом я вивернусь серцем
Порівнюйте
Що є несклеєний світ— врозтіч із
відосиками!!
Проповідувати нелітаючим рибам —
слід же мати досвід
хіба я А.Падуанський — ? —
і що скаже Бог:
може годен що звірам —
і ще творити — не досить!..
і світлому почуттю радості,
синівської близькості і любові людей до Бога
й Христа Його…
02.04.2024,
Київ —
другий Єрусалим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024